Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля

Статтю присвячено гребениківській культурі пізнього мезоліту Північно-Західного Надчорномор’я, що посідає особливе місце в мезоліті України, оскільки з нею пов’язують початок процесу неолітизації Правобережної України. Зважаючи на це, великого значення набувають нерозв’язані питання її генетичних...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Залізняк, Л.Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2006
Назва видання:	Археологія
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199332
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2006. — № 4. — С. 3-18. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199332
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1993322024-10-04T18:35:46Z Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля Залізняк, Л.Л. Статті Статтю присвячено гребениківській культурі пізнього мезоліту Північно-Західного Надчорномор’я, що посідає особливе місце в мезоліті України, оскільки з нею пов’язують початок процесу неолітизації Правобережної України. Зважаючи на це, великого значення набувають нерозв’язані питання її генетичних та географічних витоків, хронології, взаємодії з сусідами, зокрема з кукрецькими автохтонами Надчорномор’я, історичної долі гребениківської людності, її ролі в неолітизації Південно-Західної України. Статья посвящена гребениковской культуре позднего мезолита Северо-Западного Причерноморья, которая занимает особое место в мезолите Украины. Именно с ней связывают начало неолитизации Украины. Поэтому особое значение имеют вопросы ее генетических и географических истоков, хронологии, взаимодействия с соседями, в частности с кукрекскими автохтонами Причерноморья, исторической судьбы гребениковского населения, ее роли в неолитизации юго-западной части Украины. На основании анализа кремневого инвентаря автор отрицает автохтонистскую версию гребениковской культуры и приходит к выводу о балкано-дунайских истоках гребениковских традиций. Их носители были первой протонеолитической волной переселенцев с Подунавья, которые расселились в Северо-Западном Причерноморье во второй половине VII тыс. ВС (cal.). Cледом за носителями гребениковской культуры в регион пришли древнейшие земледельцы и скотоводы культур Криш, линейно-ленточной керамики, Кукутени-Триполья. The article is dedicated to Hrebenykivska culture of the late Mesolithic of the Black Sea Northwest coast, which occupies special place in the Mesolithic of Ukraine. It is associated with the beginning of neolithization of Southwestern Ukraine. For this reason the problems of its genetic and geographic origin, chronology, relations with the neighbors, with Kukrek indigenes of the Black Sea coast in particular, historic fate of the Hrebenyky population, and its role in the neolithization of the Southwestern Ukraine are of special importance. Having analyzed the flint tools the author denies the autochthonous version of the Hrebenykivska culture origin and comes to a conclusion that Hrebenyky traditions have Balkan–Danube background. Their bearers were the migrants of the first Proto-Neolithic wave from the Danube River region who settled in the Black Sea Northwest coast in the second half of the 7th millennium ВС (cal.). Hrebenykivska culture in this region was followed by the ancient farmers and cattlebreeders of the Krish, Linear Pottery, and Kukuteni-Trypillya cultures. 2006 Article Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2006. — № 4. — С. 3-18. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199332 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Залізняк, Л.Л. Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля Археологія
description	Статтю присвячено гребениківській культурі пізнього мезоліту Північно-Західного Надчорномор’я, що посідає особливе місце в мезоліті України, оскільки з нею пов’язують початок процесу неолітизації Правобережної України. Зважаючи на це, великого значення набувають нерозв’язані питання її генетичних та географічних витоків, хронології, взаємодії з сусідами, зокрема з кукрецькими автохтонами Надчорномор’я, історичної долі гребениківської людності, її ролі в неолітизації Південно-Західної України.
format	Article
author	Залізняк, Л.Л.
author_facet	Залізняк, Л.Л.
author_sort	Залізняк, Л.Л.
title	Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля
title_short	Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля
title_full	Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля
title_fullStr	Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля
title_full_unstemmed	Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля
title_sort	гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199332
citation_txt	Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2006. — № 4. — С. 3-18. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT zalíznâkll grebenikívsʹkamezolítičnakulʹturapohodžennâhronologíâístoričnadolâ
first_indexed	2024-10-05T04:01:54Z
last_indexed	2024-10-05T04:01:54Z
_version_	1812045144771264512
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 3 Ñòàòò³ Джерельна база та історія її створення. гребени- ківська культура (гк) територіально охоплює сте- пову смугу Північно-західного надчорно-мор’я між р. Інгулець на сході та гирлом Дунаю і р. се- рет на заході. Північною межею гк вважається долина р. кодима, що тече по кордону степу з лісостепом. Переважна більшість пам’яток гк розташована в межах одеської та Миколаївської областей україни (рис. 1). наявність стоянок у прибережній зоні (Мирне, Дивізія, Барабой, Доб- рожани) очевидно засвідчує, що південну частину ареалу культури було затоплено внаслідок чорно- морських трансгресій. серед першовідкривачів згаданого культур- ного явища був знаний дослідник кам’яної доби україни П.Й. Борисковський. саме він у 1954 р. дослідив стоянку гребеники під одесою (Борис- ковский 1964). Проте визначення гк як своє- рідного археологічного явища і дослідження більшості її пам’яток здійснив В.н. станко (станко 1966; 1967; 1971; 1976; 1980; 1982; 1991). значний внесок у створення джерельної бази гк зробили В.І. красковський (красков- ский 1978), с.П. смольянінова (смольянинова 1990), І.В. та г.В. сапожнікови (1990; 2005). на сьогодні відомо близько 50 гребениківсь- ких стоянок, більшість із яких представлено невеликими, зібраними на поверхні колекціями мікролітичного кременю. Показові матеріали по- ходять із місцезнаходжень Довжанка, орловка (Борисковський 1964), Барабой iV, Борисівка, Цибулівка, карпове, Доброжани (красковский 1978). По кілька тисяч кременів зібрано на стоянках гребеники, Познанка (смольянинова 1990, с. 66—68) (рис. 2, 1—31), казанка (Борис- ковский 1975, с. 55—63). основу джерельної бази гк становлять матеріали розкопаних на ë.ë. Çàë³çíÿê ãðåáåíèê²âñüêà ìåÇîë²òè×íà êóëüòóðà: Ïîõîäæåíí , õðîíîëîã² , ²ñòîðè×íà äîë Статтю присвячено гребениківській культурі пізнього мезоліту Північно-Західного Надчорномор’я, що посідає особливе місце в мезоліті України, оскільки з нею пов’язують початок процесу неолітизації Правобережної України. Зважаючи на це, великого значення набувають нерозв’язані питання її генетичних та географічних витоків, хронології, взаємодії з сусідами, зокрема з кукрецькими автохтонами Надчорномор’я, історичної долі гребениківської людності, її ролі в неолітизації Південно-Західної України. великих площах поселень Мирне (1807 м2) та гіржеве (220 м2) (станко 1966; 1982). стоянки утворюють скупчення на терасах невеликих степових річок. культурний шар здебільшого був зруйнований природними фак- торами чи оранкою, тому патинований мікролі- тичний кремінь збирали на поверхні. Подекуди кремінь залягав у суглинках підґрунтя. Матеріальна культура. Для виготовлення зна- рядь використовували світлий, досить зернистий кремінь із галечників нижнього Дністра. Відтис- кна техніка розколювання кременю характери- зується призматичними, однобічними, нерідко сп- лощеними нуклеусами для правильних, відносно широких пластин із паралельною огранкою (рис. 2, 29). Мікроплатівок виявлено небагато. найчисленнішими серед знайдених знарядь є скребачки, що становлять понад 50 % рету- шованих виробів. різці поодинокі й досить не виразні. Переважну більшість скребачок виго- товлено з відщепів. Домінують округлі та бічні, невисокого профілю, часто з пологою, іноді віяло- подібною ретушшю робочого краю (так звані нігтьові) знаряддя (рис. 2, 17—24). кінцевих ви- робів не більше 10 % усіх скребачок (рис. 2, 23, 26, 27). окремими екземплярами представлено стрілчасті скребачки (рис. 2, 25). Визначальними для гребениківських пам’яток є численні (до 20 % виробів із ретушшю) серії трапецій із перетинів середніх та широких пра- вильних відтискних пластин, серед яких перева- жають середньовисокі симетричні форми (рис. 2, 1—13). одиничними екземплярами представле- но трапеції низькі (рис. 2, 1) та високі (рис. 2, 15, 16), часом асиметричні (рис. 2, 14—16). окремі олівцеподібні нуклеуси (рис. 2, 31), мікропластинки з них, кукрецькі вкладні (рис. 2, 30), мікропластинки з притупленим краєм та зі скошеним кінцем з’явилися внаслідок контактів © л.л. залІзняк, 2006 Я Я Я ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 44 гребениківського населення з носіями кукрець- ких традицій. схоже, саме в цьому ракурсі слід розглядати серію кістяних двопазових верете- ноподібних наконечників дротиків зі стоянки Мирне, що нагадують кістяні наконечники кла- сичних кукрецьких стоянок Ігрень-8 та кам’яна Могила. у пазу одного з вістер збереглася мік- ропластинка з притупленим краєм. як відомо, цей тип мікролітів властивий кукрецькій, а не гребениківській культурі. якщо врахувати той факт, що на стоянці Мирне виразно простежено як гребениківські, так і кукрецькі крем’яні ком- плекси, то згадані наконечники, швидше за все, належали до останніх. Фауністичні рештки стоянок Мирне та гірже- ве свідчать, що в основі їх господарства лежало полювання на тура та коня (станко 1982). Аналогії. Визначальними особливостями гребениківських комплексів є відтискна тех- ніка сколювання правильних пластин серед- ньої ширини та серії симетричних трапецій з їх перетинів. за цими ознаками гк належить до широкого кола пізньомезолітичних культур південної та середньої смуг Європи, поширен- ня яких в атлантикумі передувало неолітизації регіону. на заході це кастельнов’єн, Монтбані, в україні — гребеники, яніславиця, Мурзак- коба. Ці культурні явища мають пізню кераміч- ну фазу розвитку або переростають у місцевий неоліт із аналогічним крем’яним інвентарем. Проте значно ближчі типологічні аналогії гребениківським крем’яним комплексам зна- ходимо в матеріалах західних сусідів гк — у ранньому неоліті Балкан та Подунав’я. типова для гребеників відтискна техніка отримання досконалих пластин, численні скребачки на відщепах за відсутності різців, серії правиль- них, досить широких пластин, симетричні тра- пеції з їх перетинів (рис. 2, 1—29), — усе це властиво неолітичним культурам криш румунії (Paunesku 1985, p. 79—81) та Молдови, кереш угорщини (bacskay, Siman 1985, p. 107—130; Starnini 1994), старчеве сербії (karmanski 2005, p. 261—275), раннього каранового Болгарії, які датуються кінцем Vii — початком Vi тис. bс (cal.). Про типологічні аналогії гребениківським матеріалам у «тарденуазі» та ранньому неоліті румунії і Молдови зазначали ще в 1960—1970-х рр. П.Й. Борисковський та В.н. станко. Пізні- ше про ці ж паралелі неодноразово писали як українські (В.н. станко, о.П. Черниш, Д.я. те- легін, л.л. залізняк, І.В. сапожников), так і ру- мунські (о. Паунеску) та молдовські (І. Борзіяк, с. коваленко) дослідники. Проте всі вони (крім автора цих рядків) вважали гк автохтонним явищем. яскравим прикладом крем’яного інвентарю культури криш румунії та Молдови слугує ко- лекція кременю з куйна туркулуї Дубова на се- редньому Дунаї (Paunesku 1985, p. 79—81), якій притаманні численні середньої величини і навіть великі відтискні пластини, зняті з призматичних одноплощинних нуклеусів. Великими серіями представлено скребачки на відщепах та короткі кінцеві (рис. 3, 32—37) з нечисленними атипо- вими різцями. Багато пластин із ретушшю або слідами використання (рис. 3, 38—42), трапля- ються свердла (рис. 3, 43, 44). Визначальними для кришських крем’яних комплексів є виразні серії середньовисоких симетричних трапецій на перетинах середніх і навіть досить широких пластин (рис. 3, 1—31). серед них виявлено окремі низькі (рис. 3, 3—5) та високі (рис. 3, 30, 31) трапеції, іноді дещо асиметричні (рис. 3, 18). Від гребениківських кришські комплекси відрізняються такими другорядними ознаками, як помітні серії кінцевих скребачок та наявністю свердел (рис. 3, 43, 44). Подібні крем’яні комплекси в працях о. Па- унеску нерідко фігурують під назвою «тардену- азу румунії», як наприклад лапош, верхній шар (Пэунеску 2002, с. 422—425). утім переважна більшість із них пов’язана з культурою криш (ріпічені Ізвор, оцна сібілуі, Банулуї, гура Баці- Рис. 1. карта пам’яток балкано-дунайського неоліту Vii—Vi тис. Вс (cal.): 1 — гребениківської; 2 — кук- рецької; 3 — буго-дністровської; 4 — кришської; 5 — кордон культурної спільноти каранове-1—криш—стар- чеве—кереш; 6 — напрямки розселення ранньонеолі- тичної людності Подунав’я; 7 — розселення носіїв гре- бениківських традицій ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 5 луї, Шеша, сакарівка-1 тощо), що розвивалася на території румунії та Молдови в останньому століт- ті ViІ — перших століттях Vi тис. bс (cal.). Прикладом крем’яного інвентарю культу- ри Cтарчеве може слугувати колекція із Доньї Браневини у Воєводині (сербія) (karmanski 2005, p. 261—275). унікальна за багатством ке- рамічних виробів (багато орнаментований різ- нома-нітний посуд, пластика, рибальські важки тощо) та гарною стратиграфією пам’ятка є од- нією з опірних для раннього неоліту Подунав’я. три основні культурні шари культури старчеве (монохромної кераміки, Прото-старчеве, стар- чеве-лінійне), датовані за с-14 в межах 6100— 5700 Вс (cal.). не дуже численна, але показова колекція ви- робів із каменю налічує 838 артефактів із жовто- го шерту, а також поодинокі вироби з обсидіану. Половину усієї колекції становлять середні та досить широкі відтискні пластини, їх уламки та знаряддя на них. Частина пластин має ретуш по краю (рис. 4, 41—44), хоча більшість не ре- тушована, але зі слідами використання (рис. 4, 45—49). знаряддя з ретушшю становлять чверть колекції. серед виразних ядрищ домінують при- зматичні, одноплощинні для правильних відтис- кних пластин (рис. 4, 50—53). Визначальною для колекції є серія із 23 си- метричних трапецій середньої висоти з перетинів досить широких пластин (рис. 4, 1—17). серед Рис. 2. крем’яний та обсидіановий інвентар: 1—31 — стоянки гребениківської культури Познанка, за В.н. стан- ко; 32—48 — культури кереш угорщини (baskay, Siman 1985); 49—57 — стоянки аргісса у східній греції (Perles 1985) ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 46 них трапляються поодинокі низькі (рис. 4, 2, 16), асиметричні (рис. 4, 7, 8) та високі (рис. 4, 14, 15) форми. ретуш бічних сторін досить крута, нанесена з черевця на спинку (у трьох випадках її наносили зі спинки на черевце (рис. 4, 9—11). наявні 17 транкованих пластин із відсіченим крутою ретушшю одним торцем (рис. 4, 18—26). Частина з них, мабуть, була напівфабрикатами трапецій, решта — кінцевими скребачками на ретушованих пластинах (рис. 4, 24—26). од- нак край багатьох транкованих пластин вкрито люстром, що дало підстави автору досліджень зарахувати їх до вкладнів серпів. Із 25 скребачок колекції 20 віднесено до кін- цевих на пластинах (рис. 4, 24—31) та відще- пах (рис. 4, 36, 37), 5 — до бічних та аморфних на відщепах (рис. 4, 32—35). атипових різців усього 3 (рис. 4, 39), стільки ж перфораторів (рис. 4, 38). кількома десятками представлено пришліфо- вані сокири та тесла з дрібнозернистих порід ка- меню, які дещо нагадують тесла стоянки Матвіїв курган у східному надазов’ї. Більшість із них 5—8 см завдовжки, овальні чи підпрямокутні в перетині, мають прямі паралелі в інших раннь- онеолітичних комплексах Подунав’я. за винятком вкладнів серпів на транкованих пластинах, сокир і тесел, крем’яний інвентар Доньї Браневини як типової пам’ятки культури старчеве мало чим відрізняється від гребени- ківських комплексів одещини. культура кереш східної угорщини спорідне- на і синхронна з культурою криш-старчеве, тому має аналогічний їй крем’яний комплекс. кам’я- Рис. 3. крем’яний інвентар стоянки культури криш куйна туркулуі Дубова, румунія (Paunesku 1985) ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 7 Рис. 4. крем’яний інвентар стоянки Донья Браневина, Воєводина (karmanski 2005) на індустрія більшості керешських пам’яток не численна через брак сировини в басейні р. тиса. Проте невеликі колекції обсидіанових виробів із ранньонеолітичних пам’яток угорщини дають уявлення про її основні параметри (bacskay, Siman 1985, p. 107—130). культурі кереш влас- тива відтискна техніка отримання правильних пластин (рис. 2, 48), що формують загальний вигляд комплексів. серед знарядь виявлено плас- тини з ретушшю (рис. 2, 37—39, 47), серії скре- бачок на відщепах (рис. 2, 40—44) та кінцевих на пластинах (рис. 2, 45, 46), серед мікролітів — лише симетричні трапеції на перетинах пластин (рис. 2, 32—34), а також транковані пластини (рис. 2, 35, 36), які, ймовірно, були вкладнями серпів та напівфабрикатами трапецій. Дуже виразний комплекс обсидіанових ви- робів культури кереш басейну тиси отримано з поселення Мехтелек на крайньому сході угор- щини (Starnini 1994). судячи з даних радіокар- ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 48 бонового аналізу (bln-1331: 6835 ± 60 bP; bln- 1332: 6655 ± 55 bP; grn-6897: 6625 ± 50 bP) пам’ятка синхронна відомій кришській стоянці Молдови сакарівка-1. Інвентар із Мехтелека має прямі паралелі серед виробів культурної спільноти каранове-1—криш—старчеве, а також гребениківської культури і дуже нагадує матеріали з Доньї Браневини (рис. 4). комплексу Мехтелек притаманні однобічні, часто сплощені нуклеуси для досить широких відтискних пластин (рис. 5, 39—47), серія симет- ричних трапецій на перетинах згаданих пластин (рис. 5, 1—10). Численні транковані крутою ре- тушшю пластини (рис. 5, 11—26), на думку ав- торів дослідження стоянки, виконували функції вкладнів серпів. Частина з них могла бути на- півфабрикатами трапецій чи кінцевими скребач- ками, представленими досить виразною серією (рис. 5, 27—30). колекції властиві скребачки на відщепах (рис. 5, 31—35), пластини з нерегуляр- ною ретушшю (рис. 5, 36—38) за майже повної відсутності різців. Від гребениківського цей комплекс відрізняється численними вкладня- ми серпів на транкованих пластинах та дещо більшою часткою кінцевих скребачок. Від культури кереш середнього Подунав’я походить культура лінійно-стрічкової кераміки (лск) Центральної Європи, що датується сере- диною — другою половиною Vi тис. Вс. отже, її крем’яний комплекс, по суті, ілюструє подаль- Рис. 5. крем’яний інвентар стоянки Мехтелек культури кереш, угорщина, за е. старніні (1994) ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 9 які датуються близько 7000 bс (cal.) (Perles 1985, p. 19—39, tabl. iV). схожа пластинчаста індус- трія відома з докерамічних шарів лепенського Виру i, ii першої половини — середини Vii тис. Вс (cal.). Автохтонна версія походження ГК. автохтон- ний підхід у культурно-генетичних побудовах —характерна риса радянської археології, адже на тлі космополітичного міграціонізму відстою- вання місцевого коріння стародавніх культур і на- родів набувало певного патріотичного забарвлен- ня. Ще у 80-х рр. хх ст. патріотичний автохтонізм часто підсвідомо сповідувався і в українській археології. так, о.П. Черниш вважав, що моло- довська культура безперервно розвивалася в се- ший розвиток відтискної техніки обробки кре- меню раннього неоліту Подунав’я. типологічні аналогії гребениківським комп- лексам знаходимо і в докерамічному (аргісса) та ранньокерамічному (сескло, ахіллеон, неа некомедія) неоліті Фессалії (рис. 1), від якого беруть початок згадані культури криш, старче- ве, кереш Подунав’я. зокрема в обсидіановій індустрії аргісси, що датується кінцем ViІІ тис. bс (cal.), широко представлено правильні відтискні пластини та симетричні трапеції з їх перетинів (рис. 2, 47—57). аналогічні вироби зафіксовано в шарах докерамічного неоліту пе- чери Франхті (фаза х) на півночі Пелопоннесу, а також поселення кносос на о-ві крит (рис. 6), Рис. 6. крем’яний та обсидіановий інвентар пізньомезолітичного (i), початково неолітичного (ii) i ранньонеолітич- ного (iii) шарів печери Франхті та шару докерамічного неоліту поселення аргісса (iV) греції (Perles 2001, р. 33, 48, 88, 204) ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 410 редньому Подністров’ї з епохи мустьє до мезо- літу. Витоки кукреку «опускали» на 20 тис. років у палеоліт, аж до «орин’яцьких стоянок типу кремс-Дюфур» — Муралівка, сюрень-1, анетів- ка-1 (телегін 1982, с. 118—119). В.н. станко (станко 1982; 1991, с. 8—12) включив кукрецькі пам’ятки до анетівської культури, оскільки вба- чав їх генетичне підґрунтя в матеріалах ранньої епіграветської стоянки анетівка ІІ. наявність значної кількості архаїчних трапецій у фінально- палеолітичному комплексі Царинка дало підста- ви віднести його до ранньої фази гк, таким чином опустивши її коріння в пізній палеоліт одещини (станко 1982; 1991, с. 8, 14). Проте першим автохтонність гк та виділе- ного ним її надпорізького аналога з числен- ними трапеціями — пам’яток типу Василівка (ненаситець) — проголосив В.М. Даниленко (Даниленко 1969, с. 24). «Перехід від мезоліту до неоліту... від Дніпровського надпоріжжя до Пониззя Дунаю, відбувався під знаком асимі- ляції місцевої пізньотарденуазької культури гребениківського типу і виникнення навзамін їй архаїко-неолітичної культури приазовсько- кукрецького складу» (Даниленко 1969, с. 176). Він же на основі домінування трапецій окрес- лив генетичну лінію розвитку: «від нижніх шарів осокорівки і рогалик-акимівського до Василівки та гребеників» (Даниленко 1969, с. 61). Цю ідею пізніше розвинув і поклав в основу ца- ринківсько-гребениківської лінії розвитку мезоліту Північно-західного надчорномор’я В.н. станко (станко 1982; 1986, с. 24—26; 1991, с. 8, 14). як зазначалося, В.н. станко вважає Царинку та гребеники послідовними хронологічними ета- пами єдиної гребениківської культурно-істо- ричної спільноти, історія яких, на його думку, почалася у фінальному палеоліті, коли «на ос- нові пізньопалеолітичних індустрій гінцівсько- борщевського типу формуються комплекси типу осокорівка (шар ІІІа) і рогалик 2». у ранньому мезоліті їх нащадки — носії царинківських тра- дицій — просунулися на нижній Дністер, де й утворилася власне гребениківська культура. на цей час у степовому Побужжі, за В.н. станко, сформувалася пізньоанетівська (кукрецька) куль- тура. «у пошуках мисливської здобичі племена гребениківської та анетівської культурних тра- дицій просуваються далеко на захід… назустріч туру, який у цей час переселявся в степи з Цен- тральної Європи... на новій території межиріч Дністра, Дунаю та Пруту... почалося приручення тура» (станко 1986; 1991, с. 8, 14). Ця концепція автохтонного походження гк не узгоджується з великим хронологічним розривом у 4—5 тис. років між фінальнопале- олітичними пам’ятками типу Царинка та пізньо- мезолітичними гребениківськими (залізняк 1998, с. 183). Подальший розвиток започаткованої В.М. Да- ниленком і розвинутої В.н. станко автохтонної версії генези гк знаходимо в новій праці І.В. са- пожникова (сапожников 2005). на відміну від згаданих фундаторів концепції, дослідник «слідом за я.к. і с.к. козловськими (1975, с. 344— 346), схиляється до можливості генези цієї культу- ри від шан-кобинських комплексів, репрезентова- них, зокрема, двома верхніми шарами Михайлів- ки». отже, І.В. сапожников вважає, що гк сфор- мувалася у Північно-західному надчорномор’ї на основі фінальнопалеолітичних пам’яток типу Михайлівка (Білолісся) і проіснувала в регі-оні протягом усього мезоліту та першої половини неоліту, тобто з початку пребореалу до роз- виненого атлантикуму (від 10,3 до 6 тис. Вр). у пізньому мезоліті з нижнього Подніпров’я та надазов’я на одещину просунулися носії кук- рецьких традицій, які спочатку «зливалися» з гребениківцями, а потім «витиснули» їх на захід за Прут і Дунай, а також на північ — на верхній та середній Дністер. на розвиненому самчинсь- кому етапі буго-дністровського неоліту «гребе- никівське населення повертається» із-за Дунаю та верхнього Дністра на батьківщину (гирже- ве) і «формує особливий степовий варіант сав- ранської фази БДк» (саврань, Пугач-1, 2, гард, ташлик-2), який брав участь у формуванні ран- нього трипілля (сапожников, сапожникова 2005, с. 21—22). Ця смілива, але, на жаль, малодоказова через бідність джерел реконструкція гребениківської історії потребує коментарів. технологія і типологія крем’яних виробів комплексу Білолісся принципово відмінна від гребениківської. крім розташування в одному регіоні, ці пам’ятки більше нічого не пов’язує. не випадково автор концепції не навів жодного аргументу на користь декларації про генетичний зв’язок згаданих явищ. якщо кукрекці дійсно «витиснули» гребени- ківців за Дунай, як вважає І.В. сапожников, то дуже далеко. адже аналогічний гребениківсько- му крем’яний інвентар, як зазначалося, харак- терний не лише для культури криш румунії, але й кереш угорщини та старчеве колишньої Югославії. якщо гребениківська технологія по- ходить із Північно-західного надчорномор’я, то з одещини доведеться виводити й ранній неоліт Подунав’я — від загреба і Будапешта до киши- нева і софії. тоді як пояснити з автохтонних позицій появу аналогічної крем’яної індустрії у докерамічному неоліті східної греції (аргісса, неа нікомедія, Протосескло, Франхті, кнос) за тисячу років до витіснення гребениківців із оде- щини на захід? ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 11 зрозуміло, що сумнівний через недоказовість сюжет про «витіснення» з наступним повернен- ням на історичну батьківщину гребениківців зна- добився, щоб знайти місце в їх непростій історії кукрецькому епізоду, який археологічно добре фіксується кукрецькими матеріалами одещини та Молдови. однак чи не простіше визнати, що пращури гребениківців з їхнім пізнім прото- неолітичним за усіма параметрами інвентарем просунулися на одещину з не дуже віддаленого від неї Подунав’я, де відтискна технологія і тра- пеції з’явилися значно раніше, ніж на нижньому Дністрі та нижньому Бузі. Прибульці застали на своїй новій батьківщині місцеву кукрецьку люд- ність. синтез переселенців із автохтонами спер- шу зумовив постання синкритичних гребени- ківсько-кукрецьких комплексів із тенденцією до поступового згасання кукрецьких традицій, які з часом зникли з крем’яних комплексів Південно- західної україни першої половини — середини Vi тис. Вс (cal.) (гіржеве на одещині, пізня буго- дністровська культура (БДк) Побужжя, гард та Пугачі на нижньому Побужжі). такий розвиток подій підтверджують дані аб- солютного датування гребениківських пам’яток та їх аналогів на сусідніх територіях. Воно знімає необхідність у бездоказових твердженнях про утворення гк на самому початку мезоліту від Білолісся, відхід гребениківців із Північно-за- хідного надчорномор’я на Дністер і Дунай та їх «друге пришестя», за висловом І.В. сапожникова, на батьківщину, прихід мешканців стоянки гір- жеве з верхнього Дністра, чим нібито пояснюєть- ся відсутність на пам’ятці кукрецьких виробів. останній пасаж не переконує, бо пам’ятки з ви- разними кукрецькими елементами давно відомі якщо не на верхньому, то середньому Дністрі й у верхів’ях реуту — Фрумушика І, старі Бедражі, Варварівка Іх, Цариград ІІ та ін. Чи не природні- ше пояснити відсутність кукрецьких виробів на гіржевому пізнім, неолітичним, віком пам’ятки, що функціонувала в часи, коли впливи кукреку на одещині вже не відчувалися? у світлі сказаного висновок І.В. сапожникова, що «гіпотеза про те, що носії традицій гребе- ни-ківської (мезолітичної), а також неолітичної буго-дністровської культур з’явились у Північно- захід-ному Причорномор’ї внаслідок міграцій з Південних Балкан і навіть анатолії, не знайшли свого підтвердження», на нашу думку, не є ло- гічним. отже, старі автохтонні побудови (навіть у реанімованому вигляді) щодо походження гк від фінальнопалеолітичних пам’яток одещини типу Білолісся новими археологічними фактами та аргументами не підтверджуються. До того ж, не існує такої гіпотези про пряму міграцію гребениківців чи людності БДк «з Пів- денних Балкан та навіть анатолії». схоже, що І.В. сапожников має на увазі неодноразово ви- словлене нами за останні 10 років (залізняк, 1995, с. 6) переконання про «балкано-дунайські витоки чи генетичні зв’язки гребеників та БДк із раннім неолітом Подунав’я та безкерамічним неолітом східної греції». у цьому випадку йш- лося про складний і маловивчений процес ін- фільтрації носіїв відтискної протонеолітичної техніки обробки кременю зі східної греції на північ у Подунав’я, а звідти у Північно-захід- не надчорномор’я. Безглуздо писати про пряму міграцію гребениківців на одещину з Півден- ної греції, тобто Пелопоннесу, весь мезоліт якої представлено лише печерою Франхті, а тим паче з анатолії. разом із тим про швидке розселення на- прикінці Vii тис. Вс (cal.) ранньонеолітичних землеробів із крем’яним інвентарем, що дуже нагадує гребениківський, із Фессалії у серед- нє Подунав’я та трансільванію свідчать новітні дані радіокарбонового аналізу (biagi, Shennan, Spataro 2005, р. 45), про що йтиметься далі. Балкано-дунайські витоки ГК. альтерна- тивою автохтонного походження гк є версія її балкано-дунайського коріння (залізняк 1995, с. 6, 11—12; 1998, с. 183; 2005, с. 122—126). на відміну від автохтонної, ця гіпготеза пояс- нює широкі паралелі крем’яним виробам гре- беників у балкано-дунайському неоліті й знімає хронологічні неузгодженості, про які йшлося у попередньому параграфі. До речі, сумніви щодо автохтонності гк, зокрема її ґенези на основі пам’яток типу Царинка, останнім часом вис- ловлює І.а. Борзіяк (Борзіяк 1997, с. 22). Він, як і автор цих рядків, виводить гребеники із середнього Подунав’я, вказуючи на типологічні аналогії із комплексом куйна туркулуї. згадані прямі аналогії крем’яному інвента- рю гк у ранньому неоліті Подунав’я, а саме — культурах криш, старчеве, кереш, дають під- стави вважати гребеники органічною частиною цієї спільноти. а оскільки ранньокераміч-ний неоліт Подунав’я, на думку переважної біль- шості дослідників Європи, походить від до- керамічного неоліту Фессалії (Whittle 1985, р. 37—49; Perles 1985, 2001; biagi, Shennan, Spataro 2005), то й генетичне коріння гребе- ників опосередковано сягає східної греції. на це вказують і прямі типологічні паралелі гре- бениківським крем’яним комплексам у значно давніших докерамічних комплексах греції (ар- гісса, Франхті, кнос). зважаючи на сучасний стан вивчення дже- рел, поширення представленої в матеріалах гк протонеолітичної техніки обробки кременю могло відбуватися наступним чином. Властиві гребеникам серії трапецій на перетинах пра- вильних відтискних пластин є характерним ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 412 елементом протонеолітичної техніки обробки кременю, витоки якої, на думку януша та сте- фана козловських, слід шукати поза межами мезолітичної Європи. Дослідники припускають, що на Балканах ця технологія могла поширитися на зорі неоліту з Близького сходу (kozlowski S. 1985; kozlowski J. 1985). зокрема, с.к. коз- ловський (kozlowski S. 1985, р. 13) серед мож- ливих попередників цієї індустрії називає прото- неолітичні комплекси культури Джармо в Іраку та Дам-Дам Чешме в Центральній азії. найдавніші її прояви в Європі, як вже зазна- чалося, маємо в комплексах докерамічного не- оліту криту (кнос), Пелопоннесу (Франхті, фаза х), Фессалії (аргiса), які датуються кінцем Viii — початком Vii тис. Вс (cal.) (Perles 1985, p. 35). у своїй останній монографії відома дослідниця мезоліту та неоліту греції катрін Перлес називає докерамічний неоліт греції початковим (initial neolithic) і датує на основі радіокарбонових дат печери Франхті та нижніх шарів кноса, аргісси та сескло в межах 75000—6500 Вс (cal.) (Perles 2001, р. 85—87). Численні прямі паралелі в давні- ших матеріалах неоліту Південної анатолії дали підстави дослідниці разом із переважною біль- шістю сучасних вчених виводити неоліт греції із Малої азії (Perles 2001, р. 52—54, 96, 97; Hassan 2001; College, Conolly, Shennan 2004). Це відоме з часів г. Чайлда та г. кларка положення остан- нім часом підтверджено новими переконливими аргументами, зокрема щодо генетичного зв’язку доместикованих тварин (вівця-коза) та рослин (пшениця, ячмінь) неоліту Балкан і Подунав’я з дикими пращурами Близького сходу. Про близькосхідні витоки неоліту Європи свідчить морфологічна та генетична подібність антропо- логічних матеріалів із Балкан та Подунав’я (не- оліт Фессалії, культури старчеве, кереш, лск) з найдавнішим населенням Чатал гуюк в ана- толії і відсутність такого зв’язку з похованими в мезолітичних шарах печери Франхті у греції (Pinhasi, Pluciennik 2004, р. 73). Переважна більшість учених вважає, що не- олітизацію греції розпочали переселенці з півдня анатолії на пізньому етапі докерамічного неоліту В (PPnb), тобто наприкінці Viii тис. Вс (cal.) (Perles 2001, p. 96—97; Hassan 2001, p.13; College, Conolly, Shennan 2004, p. 47). саме у цей час досконала від- тискна технологія обробки обсидіану та кременю з’являється у найдавніших шарах докерамічного неоліту греції (кнос, Франхті, аргісса). к. Перлес докладно аналізує зміни в крем’яній індустрії півдня Балкан у процесі неолітиза- ції регіону (Perles 2001, р. 31—37, 45—50, 89, 201—208). зокрема, крем’яним виробам пізнь- омезолітичних шарів печери Франхті другої по- ловини Viii тис. Вс (cal.) властиві використання місцевої сировини, відщеповість, пластинки з притупленим краєм, численні трансверсальні на- конечники стріл у вигляді високих асиметричних трапецій на відщепах (рис. 6, І). Дослідниця вбачає певні паралелі цій мезолітичній індус- трії в матеріалах півдня анатолії (Perles, 2001). В.о. Манько знайшов прямі аналоги згаданим трансверсальним наконечникам з Франхті в ком- плексах Шунера та нахал Ісарон з Південного леванту (goring-morris,1993, fig. 11, 13). Початок неолітизації фіксується появою на пам’ятках регіону імпортованого з о-ва Мелос в егейському морі обсидіану у вигляді підготовле- них нуклеусів, досконалих відтискних пластин та симетричних трапецій із їх перетинів, які к. Пер- лес називає «трапеціями ранньонеолітичного типу». Мелоський обсидіан, відтискна технологія та аналогічні гребениківським трапеції домінують не лише в докерамічному, а й у ранньокераміч- ному неоліті греції протягом усього Vii тис. Вс (cal.) (рис. 6). як відомо, саме на цьому підґрунті наприкінці Vii тис. Вс (cal.) формується ранній неоліт Подунав’я (раннє каранове, старчеве, ке- реш, криш) з аналогічною відтискною техноло- гією і трапеціями (рис. 2—5). к. Перлес припускає, що ранньонеолітичну відтискну технологію було принесено у другій половині Viii ст. Вс (cal.) до східної греції морським шляхом із анатолії (Perles 2001, p. 52—54, 202). Численні паралелі найдавнішому неоліту Фессалії у Малій азії, масовий імпорт обсидіану з егеїди тощо вказують на найвірогід- ніші витоки ранньонеолітичної відтискної техні- ки Балкан. не випадково вона вперше з’явилася в греції саме як техніка обробки привезеного зі сходу пластичного мелоського обсидіану. Пра- вильні трапеції раннього неоліту Балкан також можуть мати східне походження. Втім не можна виключати, що вони є наслідком реалізації міс- цевої традиції виготовлення трансверсальних наконечників стріл на основі принесеної зі сходу разом із обсидіаном відтискної техніки отриман- ня досконалих пластин. недаремно найдавніші правильні трапеції докерамічного неоліту греції мають увігнуті ретушовані краї (рис. 6, I, III), що властиво трапецієподібним трансферсаль- ним наконечникам мезолітичних шарів печери Франхті (рис. 6, I, III). Ще до поширення кераміки ця технологія сягнула Подунав’я у Vii тис. Вс (лепинський Вир І, ІІ), території румунії та Молдови (без- керамічні пам’ятки румунського «тарденуазу»), Подністров’я (сороки, докерамічні шари). ар- хеологічним відповідником цих перших про- тонеолітичних впливів із південного заходу є безкерамічна гк одещини (залізняк 1995; 1998; 2005), крем’яний інвентар якої є типовим прикладом згаданої відтискної техніки обробки кременю Балкан. Певні аналогії гребеникам маємо в матеріа- лах пам’яток типу раделичі-2, 4 та Мишани-10 на верхньому Дністрі, крем’яний інвентар яких мало чим відрізняється від гребениківського, хіба ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 13 що більшим поширенням кінцевих скребачок на пластинах та торцевих нуклеусів. Це явище під назвою «безкерамічна фаза сороцького неолітич- ного комплексу» виділяв ще В.І. Маркевич (Мар- кевич 1974, с. 127). а після публікації матеріалів згаданих стоянок В.В. коноплею (конопля 1996) на них звернув увагу Д.л. гаскевич, який слідом за своїми попередниками вважає їх генетичним підґрунтям дністровського варіанта БДк. Цей вер- хньодністровський аналог гк є місцевим проявом тієї ж протонеолітичної міграційної хвилі, що у середині Vii тис. до н. е. з балкано-дунайського регіону сягнула не лише нижнього (гребеники), а й середнього та Верхнього Подністров’я (раде- личі-2, 4, Мишани-10, докерамічні шари сорок і, на думку частини дослідників, навіть надазов’я (кам’яна Могила-3, Матвіїв курган), поширюючи техніку плоского нуклеуса для відтискних плас- тин та правильні трапеції. у часи відкриття гк відтискну техніку об- робки кременю та правильні трапеції на півдні україни розглядали як стадіальне явище, а зазна- чені типологічні паралелі з гребениками пояс- нювали конвергенцією. однак л.я. крижевська (крижевская 1992, c. 113) висловила думку про участь носіїв гребениківських традицій у форму- ванні пам’яток типу Матвіїв курган у Приазов’ї, а В.н. станко припустив гребениківські впливи на донецьку та навіть мурзак-кобинську куль- тури. у світлі нових даних факт швидкого по- ширення протонеолітичної техніки внаслідок далекої міграції гребениківців степами на схід не здається малоймовірним. Про можливість такої мандрівки з Південно-західної україни на схід засвідчує подібний до гребениківського крем’яний інвентар стоянок кам’яна Могила-3 (тубольцев 1995) та Матвіїв курган надазов’я, виразні серії трапецій гребениківського типу в пізніх кукрецьких комплексах надпоріжжя (кіз- левий-1, 5) та певні буго-дністровські елементи в кераміці сурської і навіть донецької культур. отже, сучасний стан джерел дає змогу говори- ти про поширення близько середини Vii тис. Вс протонеолітичної відтискної техніки обробки кре- меню з властивими гк особливостями крем’яного інвентарю (плоскі нуклеуси для відтискних плас- тин середніх розмірів, серії правильних трапецій) у степовій смузі україні — від гирла Дунаю майже до пониззя Дону (гребеники, докерамічні шари со- рок, раделичі, кам’яна Могила-3, Матвіїв курган). Можливо, виділені В.М. Даниленком пам’ятки типу Василівка з серіями правильних трапецій та трапеції у кукрецьких комплексах сурської культури відби- вають сліди впливу гребениківських мігрантів на кукрецьких автохтонів надпоріжжя. останнім часом В.о. Манько звернув увагу на типологічні паралелі між крем’яними ком- плексами Матвієвого кургану східного над- азов’я та культури Джейтун туркменістану, ге- нетично пов’язаної з протонеолітом півночі Іра- ну та Іраку. Вже зазначалося, що с.к. козловсь- кий вбачав паралелі відтискної техніки балкано- дунайського регіону в протонеолітичних шарах Іраку та Центральної азії. Можна припустити, що ця техніка обробки кременю поширювалася з Близького сходу не лише середземномор’ям на захід та через Балкани в Центральну Європу й Північне надчорномор’я, але й на північний схід — у Центральну азію. за радіокарбоновими датами гребени- ківських стоянок та їх аналогів у Північному надчорномор’ї (залізняк 2005б, с. 10), ця люд- ність, імовірно, почала просуватися у Північно- західне надчорномор’я з нижнього Подунав’я ще в середині ViІ тис. до н. е. згадані кукрецькі домішки у гребениківських комплексах одещи- ни, а також ранніх безкерамічних шарах сорок за-свідчують, що тут гребениківці зустрілися і почали контактувати з кукрецькими автохтонами надчорноморських степів, які заселили нижнє Подністров’я ще до приходу протонеолітичних колоністів із Подунав’я. синтез місцевого кукрецького населення з балкано-дунайськими прибульцями у цей час відбувався й на півночі Молдови. з верхів’їв річок реут та Прут походить група комплек- сів мікролітичного кременю типу Фрумушика (Варварівка Іх, старі Бедражі, гура-каменка iV, Цариград ІІ, костешти, Фрумушика-1), в яких кукрецькі вироби (олівцеподібні нуклеуси, плас- тинки з притупленим краєм, кукрецькі вкладні) поєднуються з гребениківськими трапеціями та однобічними нуклеусами. Д.я. телегін (телегін 1982, с. 113) відніс їх до кукрецьких пам’яток, а сучасні молдовські дослідники виділяють окре- мий реутський локальний варіант кукреку (Бор- зіяк 1997, с. 22; коваленко, Цой 1999, с. 261). Досліджуючи рештки архаїчної кераміки, при- наймні частину цих комплексів можна датувати початком неолітичної доби. на особливу увагу заслуговує колекція Цари- граду ІІ (коваленко, Бодян 1999), що фактично є кукрецьким комплексом з невеликою серією трапецій гребениківського типу. судячи з публі- кації, вона дуже нагадує матеріали стоянок Доб- рянка-1—3 на р. тікич (залізняк, Манько 2004; залізняк, товкайло, кухарчук 2005). усі без винятку кукрецькі комплекси типу Фрумушика Північної Молдови містять гребе- никівську домішку у вигляді сплощених нукле- усів та правильних трапецій, роль якої зростає у напрямку на південь, де в степах Північно-за- хідного надчорномор’я мікролітичні комплекси набувають власне гребениківського вигляду. ра- зом із тим майже всі пам’ятки гк містять типові кукрецькі вироби. тут є стоянки з нечисленними кукрецькими виробами (гребеники, Познанка, казанка), а є й такі, де вони домінують над гре- бениківськими, і тоді стоянки визнають кукрець- кими (залізничне, трапівка). ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 414 розквіт властивої гребеникам відтискної технології у Центральній Європі пов’язаний із найдавнішою неолітичною спільнотою регіо- ну криш-старчеве-кереш (рис. 1), поява якої у Подунав’ї фіксується поширенням монохром- ного керамічного посуду. останні дослідження хронології раннього неоліту Балкан та Подунав’я свідчать про надзвичайно швидке поширення найдавнішої кераміки на нижньому та середньо- му Дунаї (biagi, Shennan, Spataro 2005; biagi, Spataro 2005), яка спершу з’явилася близько 6500 Вс (cal.) у Фессалії (сескло). Північніше, в до- лині р. стримон, найдавнішу кераміку знайдено на поселенні гулубник, що датується близько 6100 Вс. з басейну р. стримон, у Болгарії не- олітична людність із монохромною керамікою усього за 150 років розселилася на величезних просторах від тиси на заході й до Пруту на сході, започаткувавши згадану культурну спільноту криш-старчеве-кереш. найдавніші пам’ятки криш Центральної румунії датуються кінцем Vii тис., а кереш Потисся — початком Vi тис. Вс (cal.) (biagi, Shennan, Spataro 2005; biagi, Spataro 2005). кришські колоністи досягли басейнів Пруту й Дністра ще пізніше, на думку молдавських колег, лише в другій чверті Vi тис. Вс (ларина 1999). оскільки БДк україни формувалася під впливом криш Молдови, то рання її печерська фаза не може бути старшою за найдавніші криш- ські пам’ятки Подністров’я. отже, техніку виготовлення правильних трапецій із відтискних пластин, знятих із од- нобічного, часто сплощеного нуклеусу, було принесено в Південно-західну україну двома послідовними хвилями мігрантів із балкано- дунайського регіону — гребениківською та кришською. Хронологія. Прибічники автохтонного похо- дження гк (В.М. Даниленко, В.н. станко, І.В. са-пожников) від місцевого фінального палео- літу одещини пам’яток типу осокорівка-3в, Ца- ринка чи Білолісся фактично визнають, що вона виникла ще до початку мезоліту. Проте цим уяв- ленням часів відкриття гк суперечить хронологія поширення властивої гребеникам протонеолі- тичної техніки на Балканах та в Подунав’ї. уже зазначалося, що за наявними даними в Європі вона вперше з’явилася не у Північно-західному надчорномор’ї, а в докерамічному неоліті східної греції наприкінці Viii тис. Вс (cal.) і поширилася у середній смузі континенту протягом Vii—Vi тис. Вс (cal.). Відсутні будь-які археологічні ма- теріали, які б засвідчували її появу на одещині на межі палеоліту з мезолітом, як зокрема вважає І.В. сапожников (сапожников 2005). Прибічники пізньомезолітичного віку гк (телегін 1982; смольянинова 1990; залізняк 1995; 1998) до появи радіокарбонових дат спи- ралися на характерну для пізнього мезоліту ти- пологію крем’яних виробів. Було зроблено вис- новок, що стоянка гіржеве, з огляду на наявність характерних для неоліту стрілчастих скребачок та окремих трапецій із ретушшю, що заходить на спинку, синхронна ранньому неоліту (культури криш, БДк) басейнів Пруту, Дністра та Півден- ного Бугу. на цей час є 9 радіокарбонових дат для гребе- никівських і їм подібних пам’яток надчорномор’я (залізняк 2005б, с. 10), які всі припадають на другу половину Vii тис. Вс (cal.), тобто на роз- винений атлантикум. зокрема, для стоянки Мир- не отримано дату 7200 ± 80 Вр, а для гіржевого — чотири дати в межах 7050—7390 Вр. Подібні до гребениківських комплекси з нижніх безкера- мічних шарів сорок-2 (Подністров’я) та Матвіїв курган (надазов’я) датовано за с-14 серединою Vii тис. Вс (cal.). Це дає підстави припускати, що носії протонеолітичної технології гребени- ківського типу просунулися на південний захід україни близько середини Vii тис. Вс. Посилання І.В. сапожникова на типологічні паралелі гк із Мурзак-кобою гірського криму з метою довести більш ранній, бореальний, вік гребеників не здається переконливим. адже всі достовірні дати мурзак-кобинських пам’яток кон- центруються в межах другої половини Vii—Vi тис. Вс (cal.), тобто, як і дати гк, у межах розвиненого атлантикуму. Про це ж засвідчують і згадані прямі аналогії гребениківському кременю в матеріалах раннього неоліту Подунав’я, що датується кінцем Vii — серединою Vi тис. Вс (cal.). твердження, що «тарденуазькі пам’ятки у гірському криму з’являються раніше кукрець- ких» (сапожников, сапожникова 2005, с. 89) взагалі суперечить загальновідомим фактам стратиграфії кримського мезоліту. В усіх відомих випадках тарденуазькі шари печер криму лежать над кукрецькими, а не навпаки (Фатьма-коба, Шан-коба, кукрек) (залізняк 1998, рис. 8, 3). отже, спроба довести, що гк на одещині існувала до появи тут кукреку посиланням на паралелі з мурзак-кобінською культурою криму, яка нібито давніша за кукрек криму, обертаєть- ся проти самого ж автора твердження, оскільки Мурзак-коба як стратиграфічно, так і за даними радіокарбонового аналізу в цілому молодша за гірський кукрек. отже, її паралелі з гребеника- ми свідчать на користь загалом молодшого віку гк порівняно з кукреком надчорномор’я. Існує проблема датування раннього етапу БДк, крем’яні матеріали якої мають певні анало- гії у гребениківських. останнім часом київською лабораторією радіокарбонового аналізу отрима- но серію із 20 дат, за якими пам’ятки ранньої пе- черської фази БДк Південного Бугу, крем’яний інвентар та кераміку яких позначено кришськи- ми впливами, датуються в межах 6355—5960 Вс (cal.) (залізняк 2005а, додаток). М.т. товкайло (товкайло 2004; 2005) звернув увагу на парадок- ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 15 сальність ситуації, коли рання фаза БДк, за да- ними київської лабораторії, датується майже на півтисячоліття давнішим часом, ніж румунські та молдавські колеги датують ІІІ та ІV фази куль- тури криш у Молдові, на пам’ятках якої маємо типологічні паралелі ранній кераміці БДк. Ви- ходить, ранні стоянки БДк постали під впливом значно пізніших за них пам’яток культури криш. абсурдність ситуації засвідчує помилку в дату- ванні зазначених явищ. утім існування культур кола криш-старчеве в межах 6100—5600 bс (cal.) останнім часом підтверджено новими датами різних лабораторій Європи (biagi, Shennan, Spataro 2005; biagi, Spataro 2005). за наявними даними кришські впливи з трансільванії сягнули По-дністров’я не раніше початку Vi тис. Вс (cal.) (ларина 1999, с. 98). якщо навіть припустити, що сталося це ще раніше — на стадії монохромної кераміки, то все одно найдавніші стоянки посталої на криш- ських впливах БДк не можуть бути старшими за 6000 Вс (cal.). До речі, надзвичайно ранні дати отримано київ- ською лабораторією і для відомого ранньотри- пільського поселення Бернашівка на Дністрі — близько 5400 Вс (cal.), що не узгоджується з даними румунських і молдавських колег про заро-дження Прекукутені не раніше кінця Vi тис. Вс (cal.) (ларина 1999, с. 104; Дергачев 1999, с. 181), тобто на 400 р., а за н.Б. Бурдо (Бурдо 2003, с. 15) — 500 р. пізніше від дати Бернашівки. отже, перевірки насамперед потребують зга- дані дати київської лабораторії радіокарбоново- го аналізу, які суперечать розробленій різними центрами радіовуглецевого датування Європи хронології балкано-дунайського неоліту. Існую- чі хронологічні невідповідності можна подолати лише на основі нових радіокарбонових дат для БДк та синхронних їй культур, зроблених різни- ми лабораторіями. наразі проблема абсолютної хронології БДк чекає на своїх дослідників. Історична доля. археологічні джерела та дані радіокарбонового аналізу пам’яток гк, до- керамічних шарів сорок, кам’яної Могили ІІІ, Матвієва кургану свідчать, що властива гребени- ківським пам’яткам протонеолітична технологія потрапила в Північно-західне надчорномор’я, а можливо, і в надазов’я з балкано-дунайського регіону ще в другій половині ViІ тис. Вс (cal.). Подібний крем’яний інвентар властивий і куль- турі криш-старчеве-кереш, людність якої на початку Vi тис. Вс (cal.), рухаючись із тран-сіль- ванії на схід, колонізувала верхів’я серету, Пруту, сягнувши середнього Дністра, а можливо, й Пів- денного Бугу. Причому якщо носії гребениківсь- ких традицій прийшли в степове надчорномор’я через нижнє Подунав’я в обхід карпат — з півдня, то кришське населення, на думку мол- давських колег (ларина 1999; Дергачов 1999, с. 175), просунулося на північ Молдови з тран- сільванії — через перевали Південних карпат (рис. 1). Можливо, саме цим пояснюється по- ширення притаманних культурі кереш закарпаття кінцевих скребачок і транкованих пластин (рис. 5) на кришських стоянках Молдови та пам’ятках типу раделичі Верхнього Подністров’я і їх від- сутність у гребениківських комплексах степового надчорномор’я. аналіз джерел, зокрема й крем’яних комплек- сів, дає підстави стверджувати, що виникнення і становлення БДк було безпосередньо пов’язане з неолітом і раннім енеолітом балкано-дунайсь- кого регіону, а її розвиток тривав паралельно з розвитком поширених на території Молдови та Бессарабії культур криш та лск, а можливо, і ранніх фаз Прекукутені-трипілля а (товкайло 2004; 2005). слідом за протонеолітичною гребениківською на Правобережну україну котилися нові хвилі неолітичних мігрантів із Подунав’я — культури криш, лск, Боян, кукутені-трипілля та ін. саме під їхнім впливом на Правобережжі поширилася найдавніша кераміка та навички відтворюваль- ного господарства. як зазначалося, крем’яному інвентарю цих неолітичних мігрантів (особли- во криш, лск) також властиві трапеції із пе- ретинів широких відтискних пластин. зокрема, подібний до гребениківського крем’яний інвен- тар походить із кришської стоянки сокарівка-1 в Молдові, датованої 6650 ± 60 Вр (bln 2425) або 5480 bC (cal.). Потужна кришська хвиля неолітичних колоністів зумовила поширення відповідної кераміки з кришським декором не лише у Подністров’ї, а й Побужжі й навіть Чер- каському Подніпров’ї. Певно, кришська хвиля з трансільванії сягнула не лише басейнів Пру- ту, середнього Дністра, але й середнього Бугу, тобто кришськими може ви-явитися не лише певна частина пам’яток дністровського варіан- та БДк, але й деякі стоянки Побужжя. саме під впливом цієї людності на кукрецьких мисливців та рибалок середнього Бугу сформувався бузький варіант найдавнішої неолітичної культури україни — буго-дністровської (Даниленко 1969, с. 57—61; залізняк 1998, с. 183). Проте його формуванню передувало поширен- ня спочатку в Подністров’ї, а пізніше й Побужжі згаданої відтискної технології та правильних трапецій. у середовище кукрецьких авто-хтонів басейну Бугу (Добрянка) трапеції, швидше за все, принесла гребениківська людність та вже згадуване населення, яке залишило на верхнь- ому Дністрі пам’ятки типу раделичі та докера- мічні шари сорок. неолітизація південного заходу україни від- бувалася у формі синтезу місцевої кукрецької культури з культурою неолітичних колоністів із Балкан та Подунав’я. археологічним наслідком цього процесу стало виникнення синкретичних крем’яних комплексів, у яких поєднуються кук- ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 416 Борзияк И.А. Мезолит Молдовы: общий обзор // ДсПк. — 1997. — т. 6. — с. 18—24. Борисковский П.И. разведки памятников каменного века в одесской области в 1962 г. // ксогаМ, 1962. — 1964. — с. 12—17. Борисковский П.И. Мезолитическая стоянка казанка близ кривого рога // Памятники древнейшей истории евра- зии. — М., 1975. — с. 55—62. Бурдо Н.Б. Історія дослідження проблеми походження трипілля-кукутені у світлі нових даних // археологія. — 2003. — № 4. — с. 5—18. Даниленко В.Н. неолит украины. — к., 1969. Залізняк Л.Л. Передісторія україни х—V тис. до н. е. — к., 1998. — 306 с. Залізняк Л.Л. Пізній мезоліт україни // археологія. — 1995. — № 4. — с. 3—16. Залізняк Л.Л. Чорноморський потоп та його археологічні наслідки // археологія. — 2005. — № 3. — с. 3—12. Залiзняк Л.Л. Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної україни // кам’яна доба україни. — к., 2005. — Вип. 8. Залізняк Л.Л., Манько В.О. стоянки біля с. Добрянка на р. тікич та деякі проблеми неолітизації середнього Подніпров’я // кам’яна Доба україни. — к., 2004. — № 5. — с. 137—168. Залізняк Л.Л., Товкайло М.Т., Кухарчук Ю.В. Дослідження стоянки біля с. Добрянка на Черкащині археологічною експедицією наукМа 2001, 2003—2005 рр. // Магістеріум. — 2005. — № 20. Коваленко С.И., Бодян С. Цариград ІІ — поселение раннего неолита на р. реут в Молдове // Stratum Plus. — 1999. — № 2. — с. 141—147. рецькі вироби з принесеною із Балкан та Подунав’я протонеолітичною технікою виготовлення відтис- кних пластин і правильних трапецій. Поєднання цих різних технік почалося в Північно-західному надчорномор’ї з приходом сюди носіїв відтискної технології. невипад- ково всі гребениківські колекції (за винятком гіржевого) мають кукрецьку домішку (рис. 2, 30—31). Щось подібне відбувалося й на тери- торії Молдови, де в мікролітичних комплексах типу Фрумушика (Варварівка Іх, старі Бедражі, гура-каменка Vi, Цариград ІІ, костешти, Фру- мушика-1) кукрецькі вироби поєднано з гребе- никівськими трапеціями. не виключено, що фру- мушицька група пам’яток сформувалася внаслі- док відходу на північ кукрецьких аборигенів надчорномор’я внаслідок тиску з півдня гребе- никівських мігрантів у другій половині Vii тис. Вс (cal.). Цей кукрецько-гребениківсько-кришський синтез продовжився на Південному Бузі на етапі становлення БДк. невипадково крем’яний інвен- тар ранньої печерської фази БДк серед типових кукрецьких виробів містить серії трапецій, плас- тин та нуклеусів гребениківського типу. До речі, про синкретичний гребениківсько-кукрецький ха- рактер місцевого неоліту писав В.М. Даниленко (Даниленко 1969, с. 61). Виразні серії трапецій гребениківського типу властиві пізній, кера- мічній, фазі кукреку середнього Подніпров’я і Приазов’я (лазарівка, крушники, Добрянка- 1—3, Велика андрусівка, кізлевий-1, 5, кам’яна Могила, верхні шари). зрозуміло, що кукрецькі та гребениківські вироби мають різне походження і належать до різних культурних традицій, однак їх наявність в одних комплексах здебільшого не є результа- том механічного змішування різночасових ма- теріалів. на нашу думку, це, як правило, так зва- на органічна суміш: сполучення різнокультурних матеріалів унаслідок спільного проживання на одному поселенні носіїв різних культурних традицій (залізняк 1998, с. 218—220; залізняк, Манько 2004, с. 146—148). спроба пояснити наявність згаданих різно- культурних елементів в одних крем’яних ком- плексах механічним змішуванням різночасових матеріалів не витримує критики. адже у такому випадку дійдемо абсурдного висновку, що всі, крім гіржевого, гребениківські та кукрецькі ком- плекси Молдови, південного заходу і центральної частини україни змішані, оскільки на всіх стоян- ках пізнього мезоліту та раннього неоліту від гир- ла Дунаю до Дніпра кукрецькі вироби знайдено разом із гребениківськими трапеціями. започаткований гребениківцями тривалий демографічний тиск із південного заходу на аборигенів середнього Бугу спричинив пос- тійний відтік автохтонного кукрецького насе- лення у північно-східному напрямку. з кінця Vii до V тис. до н. е. все нові й нові хвилі бал- кано-дунайських мігрантів котилися з півден- ного заходу на Побужжя, витісняючи в середнє Подніпров’я спочатку мезолітичних автохтонів кукрекців, а потім людність посталої під бал- кано-дунайськими (зокрема кришськими) впливами БДк. По суті, вона також була син- тезом місцевих кукрецьких (кремінь) та при- несених мігрантами з Молдови кришських (кераміка, трапеції) традицій. на розвиненому самчинському етапі БДк ці переселенці з Пів- денного Бугу досягли середнього По-дніпров’я (Велика андрусівка, старосілля) та київсь- кого Полісся (лазарівка, крушники, Прибір- 7а). за їх безпосередньої участі в Vi тис. до н. е. почалася неолітизація середнього По- дніпров’я та київського Полісся (залізняк 1998, с.183, 231, 232; 2005а, б), зокрема й формування дніпро-донецької культури києво-Черкаського Подніпров’я. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 17 Коваленко С.И., Цой В.Б. к вопросу о развитии позднемезолитических индустрий в карпато-Днестровском регионе // Stratum Plus. — 1999. — № 1. — с. 257—262. Конопля В.В. Дослідження пізньомезолітичного поселення раделичі 4 // археологічні дослідження на львівщині у 1995 р. — львів, 1996. — с. 18—22. Красковский В.И. Памятники палеолита и мезолита северо-западного Причерноморья. — к.: наук. думка, 1978. — 70 с. Крижевская Л.Я. начало неолита в степях северного Причерноморья // археологические изыскания. — 1992. — Вып. 5. — 163 с. Ларина О.В. культура линейно-ленточной керамики Пруто-Днестровского региона // Stratum plus. — 1999. — № 2. — с. 10—140. Маркевич В.И. Буго-днестровская культура на территории Молдавии. — кишинев, 1974. Пэунеску А. Многослойная стоянка лапош (Пояна роман) в румынии // Stratum Plus. — 2001—2002. — № 1. — с. 415—426. Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Проблемы раннего мезолита северного Причерноморья // Проблемы перво- бытной археологии северного Причерноморья: тез. докл. конф. — херсон, 1990. — Ч. 1. — с. 25—26. Сапожников І.В., Сапожникова Г.В. Проблеми хронології і культурної періодизації мезоліту і неоліту Північ- но-західного Причорномор’я // старожитності степового Причорномор’я і криму. —запоріжжя, 2005. — т. 12. — с. 14—27. Смольянинова С.П. Палеолит и мезолит степного Побужья. — к.: наук. думка, 1990. — 105 с. Станко В.Н. Мезолит северо-западного Причерноморья: автореф. дис. … канд. ист. наук. — к., 1967. — 20 с. Станко В.Н. Мезолит Днестро-Дунайского междуречья // МасП. — 1971. — Вып. 7. — с. 93—110. Станко В.Н. Периодизация памятников мезолита северного Причерноморья // МасП. — к.: наук. думка, 1976. — Вып. 8. — с. 15—21. Станко В.Н. ранний мезолит степей северного Причерноморья // Первобытная археология: памятники и наход- ки. — к.: наук. думка, 1980. — с. 90—109. Станко В.Н. Мирное. Проблема мезолита степей северного Причерноморья. — к.: наук. думка, 1982. — 173 с. Станко В.Н. к проблеме сложения гребениковской культуры // исследования по археологии северо-западного Причерноморья. — к.: наук. думка, 1986. Станко В.Н. культурно-исторический процесс в мезолите северо-западного Причерноморья // северо-западное Причерноморье — контактная зона древних культур. — к.: наук. думка, 1991. — с. 5—17. Телегiн Д.Я. Мезолiтичнi пам’ятки україни. — к.: наук. думка, 1982. — 243 с. Товкайло М.Т. До проблеми датування буго-дністровського неоліту // кам’яна доба україни. — к., 2004. — Вип. 5. — с. 236—246. Товкайло М.Т. неоліт степового Побужжя // кам’яна доба україни. — к., 2005. — Вип. 6. — 165 с. Тубольцев О.В. новое мезолитическое поселение каменная Могила ІІІ // старожитності Причорномор’я. — 1995. — Вип. 1. — с. 1—6. Baskay E., Siman K. Some remark on the chipped stone industries of the earliest neolithic populations in present Hungary // Chipped Stone industries of the early Farming Cultures in europe. — Warsaw university, 1985. — P. 107—130. Biagi P., Spataro M. rapid rivers and slow seas? new data for the radiocarbon chronology of the balkan peninsula // Prehistoric archaeology & antropological theory and education. — rPrP 6—7, 2005. — P. 35—40. Biagi P., Shennan S., Spataro M. new observations on the radiocarbon chronology of the Starcevo-kris and Coros Cultures // Prehistoric archaeology & antropological theory and education. — rPrP 6—7, 2005. — P. 41—50. Goring-Morris N. From Foraging toHerding in the negev and Sinai: the early to late neolithic transition // Paleorient. — 1993. — Vol. 19/1. — P. 65—89. Karmanski S. Donja branjevina: a neolithic Settlement near Deronje in the Vojvodina (Serbia) // ed. by P. biagi // Quaderno — 10. — trieste, 2005. — 308 p. Kozlowski J. Stone industries and ceramic cultures in the neolithic // Chipped Stone industries of the early Farming Cultures in europe. — Warsaw, 1985. — S. 559—566. Kozlowski S.K. Cultural differentiation of europe from 10th to 5th millenium b.c. — Warsaw, 1975. — 259 p. Kozlowski S.K. the Preneolithic base of the early neolithic stone in europe // Chipped Stone industries of the early Farming Cultures in europe. — Warsaw university, 1985. — P. 9—18. Kozlowski J.K., Kozlowski S.K. Pradzieje europy od XL do iV tysiaclecia p.n.e. — Warszawa: Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1975. — 504 s. Paunesku A. Les industries lithiques du neolithique ancien de la roumanie et quelques considerations sur l’inventaire des cultures du nedithique moyen de cette contrec // Chipped stone industries of the early Farming cultures in europe. — Warsaw un-ty, 1985. — S. 75—94. Perles C. Les industries du neolithique «preceramique» de grece: nouvelles etudes, nouvelles interpretations // Chipped stone indastries of the early Farming cultures in europe. — Warsaw un-ty, 1985. — S. 19—40. Starnini E. tipological and technological analyses of the koros culture chipped, polished and grouned stone assemblages of Mehtelek- nadas (north-eastern Hungary) // atti Soc. Preist. Protost. Friuli-V.g., trieste, 8. — 1993 (1994). — P. 29—96. Whittle A. europe in the neolithic. — Cambridge, 1985. — 443 p. Одержано 28.12.2005 ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 418 Л.Л. Зализняк греБеникоВская МезолитиЧная кулЬтура: ПроисхоЖДение, хронология, историЧеская суДЬБа статья посвящена гребениковской культуре позднего мезолита северо-западного Причерноморья, которая зани- мает особое место в мезолите украины. именно с ней связывают начало неолитизации украины. Поэтому особое значение имеют вопросы ее генетических и географических истоков, хронологии, взаимодействия с соседями, в частности с кукрекскими автохтонами Причерноморья, исторической судьбы гребениковского населения, ее роли в неолитизации юго-западной части украины. на основании анализа кремневого инвентаря автор отрицает автохтонистскую версию гребениковской куль- туры и приходит к выводу о балкано-дунайских истоках гребениковских традиций. их носители были первой протонеолитической волной переселенцев с Подунавья, которые расселились в северо-западном Причерномо- рье во второй половине Vii тыс. Вс (cal.). Cледом за носителями гребениковской культуры в регион пришли древнейшие земледельцы и скотоводы культур криш, линейно-ленточной керамики, кукутени-триполья. L.L. Zaliznyak HrebenYkiVSka MeSOLitHiC CuLture: Origin, CHrOnOLOgY, Fate the article is dedicated to Hrebenykivska culture of the late Mesolithic of the black Sea northwest coast, which occupies special place in the Mesolithic of ukraine. it is associated with the beginning of neolithization of Southwestern ukraine. For this reason the problems of its genetic and geographic origin, chronology, relations with the neighbors, with kukrek indigenes of the black Sea coast in particular, historic fate of the Hrebenyky population, and its role in the neolithization of the Southwestern ukraine are of special importance. Having analyzed the flint tools the author denies the autochthonous version of the Hrebenykivska culture origin and comes to a conclusion that Hrebenyky traditions have balkan–Danube background. their bearers were the migrants of the first Proto-neolithic wave from the Danube river region who settled in the black Sea northwest coast in the second half of the 7th millennium Вс (cal.). Hrebenykivska culture in this region was followed by the ancient farmers and cattle- breeders of the krish, Linear Pottery, and kukuteni-trypillya cultures. лісостепова частина басейну сіверського Дін- ця у скіфську добу була щільно заселена. на сьогодні на цій території відомо понад 150 від- критих поселень та городищ (Шрамко, Михеев, грубник-Буйнова 1977, с. 151—152). на жаль, до цього часу відомості щодо цих пам’яток не узагальнено. зокрема, нез’ясованими залиша- ються питання щодо кількості, часу, причин ви- никнення та технології спорудження захисних споруд городищ лісостепової частини басейну сіверського Дінця. лісостепові городища раннього залізного віку привертають увагу дослідників уже трива- © Д.с. греЧко, г.Є. сВистун, 2006 ä.ñ. ãðå÷êî, ã.ª. ñâèñòóí äå ê² Ïèòàíí âèâ×åíí ë²ñîñòåÏîâèõ ãîðîäèù ñê²Ôñüêîãî ×àñó íà ñ²âåðñüêîìó ä²íö² У статті висвітлено питання щодо кількості, часу, причин виникнення та технології спорудження захисних споруд городищ лісостепової частини басейну Сіверського Дінця скіфської доби. лий час. Перші згадки в літературі про ці пам’ятки, серед яких, без сумніву, були й скіфського часу, з’являються в 1627 р. (книга Большому Чертежу 1950). на початку хх ст. результатом роботи комітету з підготовки Xii археологічного з’їзду в харкові стала мапа архе- ологічних пам’яток тогочасної слобожанщини, на якій також було зафіксовано частину городищ скіфського часу (Багалей 1905). До Другої сві- тової війни городищам межиріччя Ворскли та Дінця раннього залізного віку було присвячено працю М. Фукса (Фукс 1931, с. 85—124). Це була одна з перших узагальнювальних праць, у якій було зроблено спробу систематизувати ма- Я Я Я

Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля

Репозитарії

Схожі ресурси