Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини
У статті на основі археологічних і письмових джерел розглянуто систему оборони Херсонеса в епоху середньовіччя.
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199337 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини / К.О. Моця // Археологія. — 2006. — № 4. — С. 52-59. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199337 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1993372024-10-04T18:36:29Z Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини Моця, К.О. Статті У статті на основі археологічних і письмових джерел розглянуто систему оборони Херсонеса в епоху середньовіччя. Проведенный анализ позволяет с достаточной долей вероятности утверждать, что военная организация Херсонеса и комплекс его оборонных сооружений в некоторых случаях не соответствовали имперским стандартам. Это может быть связано с топографическим положением Херсонеса, особенностями рельефа и исторического развития, простой необходимостью (например, отсутствием у варваров — основных врагов города — тяжелых таранов и больших катапульт). Кроме того, нельзя забывать о мощных землетрясениях, которые, естественно, вносили свои коррективы в возведение и особенно перестройку крепостных стен. The carried out analysis allowed stating with high probability that the military institution of Chersonesos and the complex of its defensive structures in most cases did not correspond to the Imperial standards of poliorketika. This can be explained by the topographic location of Chersonesos, features of relief and historical development, or simply by necessity (e.g. barbarians – the major enemies of the city – had no heavy battering rams or large catapults). Moreover, one should not forget about severe earthquakes which of course made allowances for erection of the walls and their rebuilding in particular. 2006 Article Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини / К.О. Моця // Археологія. — 2006. — № 4. — С. 52-59. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199337 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Моця, К.О. Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини Археологія |
| description |
У статті на основі археологічних і письмових джерел розглянуто систему оборони Херсонеса в епоху середньовіччя. |
| format |
Article |
| author |
Моця, К.О. |
| author_facet |
Моця, К.О. |
| author_sort |
Моця, К.О. |
| title |
Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини |
| title_short |
Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини |
| title_full |
Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини |
| title_fullStr |
Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини |
| title_full_unstemmed |
Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини |
| title_sort |
cистема оборони середньовічного херсонеса в контексті візантійської військової доктрини |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199337 |
| citation_txt |
Cистема оборони середньовічного Херсонеса в контексті візантійської військової доктрини / К.О. Моця // Археологія. — 2006. — № 4. — С. 52-59. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT mocâko cistemaoboroniserednʹovíčnogohersonesavkontekstívízantíjsʹkoívíjsʹkovoídoktrini |
| first_indexed |
2024-10-05T04:02:05Z |
| last_indexed |
2024-10-05T04:02:05Z |
| _version_ |
1812045156623319040 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 452
Про становище херсонеса і характер його відно-
син із центральною владою Візантійської імперії
наприкінці V ст. свідчить напис про відновлення
оборонних стін у період правління візантійського
імператора зенона (474—491 рр.), а також напис,
що датується 370—375 рр., у якому згадується
начальник імператорської гвардії — префект
преторія Доміцій Модест. отже, судячи з усього,
цивільними справами, пов’язаними з регламента-
цією відносин між містом та Імперією, як і рані-
ше, займалася префектура сходу, а військовими
(після поділу цивільної і військової влади під
час реформ константина Великого) — військо-
вий магістр Фракії (magister militum per thracis).
згідно зі змістом напису часів правління імпера-
тора зенона, вважається, що до 488 р. ситуація
змінилася, і верховну владу в місті здійснював її
представник — коміт, в руках у якого було зосе-
реджено функції цивільного і військового керу-
вання. Проте цьому припущенню суперечить
згадка в написі про баллістаріїв, інститут яких
був відомий у місті в більш ранній час.
за словами константина Багрянородного, в
нагороду за допомогу Імперії у бойових діях на
Боспорі та Дунаї константин Великий наказав
видати херсонеситам тисячі пайків і матеріалів
для балліст (константин Багрянородный 1989).
отже, є підстави вважати, що після виводу
військовозобов’язаних регулярних римських
підрозділів із херсонеса в третій чверті iii ст.
пряму військову допомогу місту було замінено
на субсидії. крім розповіді константина Багря-
нородного, наявність у херсонесі баллістаріїв
підтверджується згадками про них у написах
70—375 рр. і часів правління імператора зенона.
Виходить, що організація гарнізону міста, ядро
якого становили «вірні баллістарії», проіснувала
принаймні з кінця iii — першої третини iV ст.
до кінця V ст.
організаційно загін (грецькою «яфмос») хер-
сонеських баллістаріїв відповідав малому легіо-
ну пізньоримської армії, але набирався з місце-
вих жителів. незважаючи на це, гарнізон міста
очолювали кадрові римські офіцери, серед яких
був і трибун Флавій кручений, про що згадуєть-
© к.о. МоЦя, 2006
ê.î. ìîöÿ
ñèñòåìà îáîðîíè ñåðåäíüîâ²×íîãî õåðñîíåñà
â êîíòåêñò² â²Çàíò²éñüêî¯ â²éñüêîâî¯ äîêòðèíè
У статті на основі археологічних і письмових джерел розглянуто систему оборони Херсонеса в епоху середньовіччя.
ся у написі про будівлю оборонної стіни, дато-
ваної 383—395 рр.
Подібне становище описує і автор «Чудес
великомученика Димитрія» — важливого агіо-
графічного джерела Vii — початку Viii ст. зга-
дуючи про події семиденної облоги Фессалоні-
ки слов’янами й аварами в 586 р., він зазначав,
що частину городян було записано у «військові
реєстри», але жили вони в місті. такою самою
іррегулярною армією був і так званий exercitus
риму першої половини Vii ст., де на військовому
утриманні були всі збройні — за даними «книги
понтифіка», «від хлопчика до старого».
Щоправда, к. Цукерман піддав сумніву цей
висновок. на його думку, баллісти були занадто
складними бойовими машинами, щоб їх могли
обслуговувати херсонесити. свого часу М.І. рос-
товцев вважав, що Діоген, згаданий у написі
часу правління імператора зенона, був комітом
міста, а с.П. Шестаков і за ним а.л. якобсон
припускали, що, крім військового команду-
вання, ця посадова особа виконувала функції
коммеркіарія — збирача митних і торгових
податків, і очолювала місцеве фінансове керу-
вання. Проте з цим погодитися важко, тому що
з епіграфічних пам’яток відомо, що коміт Діо-
ген, перебуваючи через службові справи у мало-
азійському місті Мегари, дарував його жителям
засоби на будівлю веж, а також гроші й матеріа-
ли для відновлення терм. трохи пізніше, у 494
р., при імператорі настасії (491—518), він очо-
лив придушення повстання войовничого мало-
азій-ського племені ісаврів, які бажали бачити
на троні ісаврійця лонгіна — брата померлого
зенона, а в наступному році, у розпал боротьби
в гірських твердинях тавра, був обложений во-
рогами і лише завдяки допомозі свого товариша,
полководця Іоанна горбатого, уникнув загибелі.
зважаючи на це, можна погодитися з В.В. лати-
шевим і Ю.г. Виноградовим у тому, що Діоген
не був постійним візантійським посадовцем у
херсонесі, а впроваджував у життя політику ім-
ператора зенона і лише наглядав за херсонесь-
кими справами. сюди він міг прибути з якимось
конкретним дорученням, наприклад, для допо-
моги з організацією будівництва оборонних спо-
руд, чи контролював витрати грошей, виділених
для цього. на користь цього свідчить текст ще
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 53
одного, щоправда, пізнішого напису часу прав-
ління імператора Юстина ii (565—578), у якому
згадується Феаген, який, за припущенням Ю.г.
Виноградова, як і Діоген, міг бути комітом і
сприяти будівництву, що велося під керівниц-
твом імперського намісника — дука херсонеса,
головнокомандуючого військами провінції, а не
посадовою особою у місцевій адміністративній
системі міста.
у написі часу імператора зенона зазначено,
що херсонес був імператорським містом, через
що йому було даровано кошти на поновлення
оборонних споруд. Включення міста до складу
Імперії при імператорі зеноні збігається у часі
з початком місцевого монетного карбування.
Причому типово імперський вигляд карбування
і зображення на монетах правлячого імператора
не залишають сумнівів у тому, що на той час
місто було складовою частиною Імперії. разом із
тим сумнівною виглядає теза а.л. якобсона про
те, що «вища адміністрація в місті була в руках
імперії і, отже, херсонес був у сильній від неї
залежності». адже відсутність будь-яких джерел
з цього питання наразі не дає змоги з’ясувати,
як включення міста до складу Імперії відбилося
на його адміністративній системі.
отже, на особливу увагу заслуговує той фраг-
мент надпису, де зазначено, що кошти на будів-
ництво оборонних споруд, на думку В.В. лати-
шева та інших дослідників, мали бути виділені
з коштів, що збиралися «з практія (митниці)
тутешнього вікаріату відданих баллістаріїв».
з цього уривку напису в інтерпретації В.В. лати-
шева випливає, що як митниця, так і баллістарії
були об’єднані в межах однієї організаційної
структури — вікаріату. отже, вже наприкінці V
ст. у херсонесі візантійська військова і цивільна
влада були об’єднані. До того ж вікаріат, тобто
вища військова влада, здійснював тут і цивільне
керування, зокрема збір податків.
к. Цукерман запропонував іншу інтерпре-
тацію цього фрагменту напису. Він вважає, що
грецьке слово практій (praktion) у цьому контек-
сті слід розуміти, виходячи зі значення дієслова
pratto, від якого воно утворене, і перекладати
як «стягувати» чи «стягнення». отже, засоби
на будівництво було виділено з якихось місце-
вих податків, не обов’язково митних зборів, на
які, як і раніше римський гарнізон херсонеса,
утримувалися баллістарії під орудою вікаріїв.
зважаючи на це, слід звернути увагу на те, що
в iV ст. у візантійських містах, разом із муні-
ципальною, з’являється каса, до якої надходи-
ло близько третини доходів, якими розпоряд-
жалися не органи міського самоврядування,
а представники центральної адміністрації. з
таких кас імперська адміністрація і виділя-
ла кошти на особливі потреби, наприклад,
міське будівництво, чи, як це було в херсонесі,
на зміцнення оборонних споруд і утримання бал-
лістаріїв. з 390 р. великим містам на території
Візантії дозволялося стягувати спеціальні подат-
ки, що йшли на фінансування будівництва. з ог-
ляду на те що з кінця V ст. припиняється широке
сільськогосподарське виробництво на території
гераклейского півострова, не виключено, що в
херсонесі визначеними повинностями переважно
було обкладено торгово-ремісниче, промислове
населення, а не землевласників. Ці суми могли
включати торгові мита й інші непрямі податки.
отже, як і в інших районах Візантійської імпе-
рії, у херсонесі з V ст., якщо не раніше, части-
на доходів держави спрямовувалася на потреби
міста.
ураховуючи імперський табель про ранги,
к. Цукерман вважав, що херсонеськими бал-
лістаріями в період правління зенона командував
офіцер у ранзі вікарія магістра мілітум Фракії,
який займав таку саму ієрархічну сходинку, що
й дукс (дука). таким чином, зі згаданого напису
випливає, що під командуванням візантійського
дуки перебував лише херсонеський гарнізон, і
немає підстав вважати, що військову і цивільну
владу в місті було об’єднано в руках однієї по-
садової особи. Швидше, навпаки, згадка в на-
писі коміта Діогена, який не був комітом міста,
а лише наглядав на той момент за оборонним
будівництвом в херсонесі, дає змогу припус-
тити, що до кінця V ст., як і раніше, цивільні
справи міста розглядала префектура сходу, до
якої, імовірно, й належав коміт. отже, напис часу
правління імператора зенона в запропонованій
інтерпретації засвідчує, що у взаєминах херсо-
неса з Імперією наприкінці V ст. зберігався той
самий порядок, що і наприкінці iii—iV ст., тому
навряд чи варто говорити про якісь кардинальні
зміни державного устрою міста в той час.
Посилення візантійського впливу в криму і
на кавказі Ф.І. успенський відносив до 532—
539 рр. Час підтверджує правильність його
висновку. В панегірику будівельній діяльності
Юстиніана — творі «Про будівлі» — видатний
візантійський історик Прокопій кесарійський
(приблизно 500 — після 565 р.) повідомляв:
«Що стосується міст Боспора і херсона, котрі
є приморськими містами на тім же березі [евк-
синського Понту] за Меотидськими болотами, за
таврами і тавроскіфами, і знаходяться на краю
меж римської держави, то, побачивши їхні сті-
ни в зовсім зруйнованому стані, він зробив їх
чудово красивими і міцними» (Прокопий кеса-
рийский 1939, с. 249). Це повідомлення підтвер-
джується й археологічним даними, що свідчать
про проведення в Vi ст. масштабних робіт із
укріплення передової й основної ліній оборон-
них стін херсонеса. а.л. якобсон, який вивчав
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 454
фортечну огорожу міста, припускав, що при ім-
ператорі Юстиніані було збудовано нові ділянки
оборонних стін, а також всю приморську й бе-
регову оборонні лінії (якобсон 1959, с. 69—70,
82). Інший знавець херсонеської фортифікації,
І.а. антонова, відносила до цього часу масш-
табні роботи і перебудови цілої низки куртин і
передової стіни всієї південно-східної час-тини
херсонеса — надзвичайно важливої у військово-
му плані (антонова 1976, с. 3—8). отже, ймовір-
но, немає підстав буквально розуміти слова Про-
копія про те, що стіни херсонеса були «у зовсім
зруйнованому стані», тому що з напису часу
правління зенона відомо, що за сприяння комі-
та Діогена їх уже було посилено. за даними І.а.
антонової, до кінця iV—V ст. у південно-східній
частині херсонеса, що захищала не лише місто,
але й гавань, було проведено будівельні роботи
на трьох куртинах, пе-редовій стіні й чотирь-
ох вежах, включаючи найпотужнішу, флангову
(антонова 1971, с. 102—118). зважаючи на це,
слова візантійського історика про жалюгідний
стан оборонних споруд, імовірно, стосувалися
колишнього Пантікапею, а не херсонеса.
зауважимо, що з усіх візантійських військо-
вих трактатів найпоказовішим є «тактика лева»,
на який ми і посилатимемося далі. Джерело
цитується за матеріалами В.В. кучми, який, у
свою чергу, користувався виданням J.P. Migne,
Pg, 107, 1963. останнє критичне видання трак-
тату, розпочате р. Варі, так і залишилося неза-
вершеним, а 3 перших опублікованих випуски
стали бібліографічним раритетом. наскільки
відомо автору, їх не було навіть у центральних
книгозбірнях колишнього срср.
херсонес таврійський зазнавав потужно-
го військового тиску в період усього раннього
середньовіччя і не міг обійтися без потужних
оборонних споруд. головним засобом оборони
були міські стіни. у Vii—iх ст. майже всюди
у Візантійській імперії стару систему огород-
ження міст суцільними стінами було замінено
на систему облаштування χάδτςρου — порівня-
но невеликого укріплення поблизу міста або в
його межах. у випадку війни χάδτςρου був міс-
цем схованки міського населення. лише великі
міста (константинополь, Фессалоніка, нікея та
ін.) мали суцільні фортечні мури, що оточували
все місто чи більшу його частину. До таких міст
належав і херсонес, що успадкував свої мури з
античності.
комплекс оборонних споруд херсонеса
було виявлено під час археологічних розкопок
к.к. косцюжко-Валюжинича починаючи з 1895 р.
Перша узагальнювальна праця, присвячена сті-
нам херсонеса, належить військовому інженеру
о.л. Бертьє-Делагарду (Бертье-Делагард 1907,
с. 87—172), в якій автор пропонує датуван-
ня фортечних мурів, а також дає загальну воєнно-
стратегічну оцінку як усього комплексу оборон-
них споруд у цілому, так і окремих його деталей.
нумерація куртин і веж фортечної стіни, запро-
понована ним, залишається загальноприйнятою
до наших днів. однак його думку щодо апріор-
ного плану фортечного будівництва херсонеса
необхідно відкинути. остання лінія оборони,
яку ми бачимо сьогодні, постала в результаті
численних перебудов, і лише завдяки багато-
віковому військовому досвіду її було так іде-
ально пристосовано до умов місцевості (грине-
вич 1927, с. 102). звичайно, зміна лінії фортечної
огорожі херсонеса відбувалася не лише з війсь-
кових міркувань, але й через збільшення міської
території і розширення кордонів міста.
на думку к.е. гриневича, рештки найдавні-
ших оборонних споруд, виявлених у херсонесі,
належать до кінця V— початку iV ст. до н. е.
Єдиного погляду щодо дати останніх перебу-
дов стіни у дослідників немає, але можна вва-
жати, що найпізніші з них належать до Іх—х
ст. Після цього періоду конфігурації фортечної
огорожі навряд чи підлягали суттєвим змінам.
саме цим періодом, на думку І.а. антонової та
с.Ф. стржелецького, датується остання знач-
на перебудова західної ділянки основної лінії
оборони (куртини 2, 3, 4). Між тим доведено,
що мали місце й пізніші перебудови і ремонти
стін, що, втім, не змінювали вигляду оборонної
лінії. також після Іх—х ст. було перебудовано
і протейхізму, а окремі її ділянки зведено зано-
во (гриневич 1927, с. 112; стржелецкий 1961,
с. 15—16; якобсон 1959, с. 69—70).
розглянемо загальну картину оборонних
споруд херсонеса. Міська територія херсонеса
обмежена зі сходу Піщаною (або херсонесь-
кою) бухтою, а із заходу — зручною карантин-
ною, що глибоко врізається в берегову лінію.
з боку берега місто було відділено від степу обо-
ронною стіною завдовжки близько 1,5 км. Фор-
течні мури меншої потужності оточували місто
і з боку моря. стіни мали різну товщину, що
залежало від стратегічного положення ділянки
оборони. їх потужність у найвідповідальніших
ділянках оборони була значною: на куртині 1
— 4,5 м; на 7—9 — приблизно 4,4 м; куртина
20 була складним комплексом, розташованим на
п’яти стінах різного часу побудови, що йшли
паралельно одна одній. також від стратегіч-
ного положення ділянки залежала потужність
оборонних веж. Флангова вежа ІІІ має діаметр
приблизно 15 м; вежі V і VІІІ — близько 11 м;
вежа хVІІ зенона — приблизно 19 м (рис. 1);
прямокутна вежа має розміри 12 × 8 м. у найвід-
повідальніших ділянках оборони (від вежі ІІІ до
вежі VІІІ і на фронті веж хІІ—хVІІІ) будували
протейхізми. Потужність стін протейхізми була
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 55
незначною як заввишки, так і завтовшки; особ-
ливе укріплення протейхізми не входило в плани
будівельників, адже їй відводилася другорядна
роль. Чотирикутний простір, обмежений курти-
нами 18, 19, 20 і 21, представляв собою міську
цитадель, що прикривала найзначнішу (портову)
частину міста. До комплексу оборонних споруд
входили міські ворота й хвіртки як в основній
стіні, так і протейхізмі. у разі війни стратегіч-
ного значення набували засоби доставки і збере-
ження води, насамперед лінія водогону й міська
цистерна.
як саме організовували оборону середньовічного
візантійського міста за даними «тактики лева»?
Воєнна доктрина візантійців розглядала на-
ступальний бій як основну форму бою. отже, не
випадково, що i частину розділу 15 присвячено
осаді. застосовувати оборону рекомендувалося
лише тоді, коли вичерпано можливості «довести
марність їх (ворогів) задуму за допомогою влас-
ного нападу». Підготовка до оборони включала
низку організаційних заходів. керувати оборо-
ною міста рекомендувалося або самому стратигу,
або якомусь видатному й досвідченому архонту.
Ще до початку осади слід було запастися продо-
вольством для обложених і встановити контроль за
розподілом води, якщо її добували не з по-стійно
діючих джерел, а міської цистерни. автор радив
організовувати роздачу води якоюсь міркою зад-
ля запобігання безконтрольному її витрачанню
(кучма 1965, с. 148—165).
Ці зауваження, якщо їх застосовувати до
херсонеса, набувають особливо важливого
змісту. Продовольство, що надходило до міста
з сільської округи, зазвичай починали запасати
з літа, оскільки велелюдне місто потребувало
значних запасів (якобсон 1961, с. 154—165).
отже, якщо про облогу було відомо заздалегідь,
встигали запастися продовольством на півроку
або навіть рік. Володимир, який тримав в об-
лозі корсунь, не зміг взяти місто змором, поки
не перекрив доступ води. При цьому навіть під
час облоги херсонесці доставляли в місто продо-
вольство спочатку морем, а згодом — суходолом
(Бертье-Делагард 1909, с. 15—16, 19).
Питна вода надходила в місто лініями водо-
гону. за підрахунками о.л. Бертьє-Делагарда,
головна міська цистерна повинна була мати
об’єм приблизно 4—5 тис. відер води, і її пов-
ного запасу вистачало місту на 2—3 дні. Місце
розташування міської цистерни досьогодні не
виявлено. Поряд із відповідальними ділянками
оборони могли створюватися спеціальні резерву-
ари з водою, один із яких — прямокутний басейн
розміром 3,70 × 1,70 м, вирубаний у скелі, — роз-
міщувався поряд із вежею зенона. не виключена
можливість зберігання додаткових запасів води
тими засобами, що рекомендуються в «тактиці
лева» (у шкіряних міхах, глиняних посудинах
тощо). При цьому доводилося вживати спеціаль-
них профілактичних заходів для запобігання
псуванню води. Використовувалася і дощова
вода, а також вода з джерел, якщо їх вдавалося
пристосувати для цих потреб.
Попіклувавшись про запаси продовольства і
води, стратиг займався підготовкою особистого
Рис. 1. хVІІ Вежа. Бертье-Делагард а.л. о херсонесе // иак. — сПб., 1907. — Вып.
21. — Приложение, табл. ІІ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 456
складу. При цьому джерело рекомендувало ще до
початку облоги вислати з міста «некорисне насе-
лення» — жінок, старих, хворих і дітей (кучма,
1965, с. 148—165). таким чином місто позбав-
лялося зайвих ротів, а міщани, які залишалися,
були більш-менш підготовлені до облоги.
однак ця вимога не завжди виконувалася.
якщо вся округа була окупована ворогом, селя-
ни із навколишніх сіл шукали захисту за місь-
кими стінами. Частина дослідників вважає, що
для розміщення біженців міг слугувати перибол
(Бертье-Делагард 1907, с. 112—113). Інші вчені
таку можливість заперечують. Періболи завшир-
шки 11—18 м розташовувалися в південно-захід-
ній і південно-східній частинах херсонеса.
одним із найважливіших обов’язків полко-
водця була підготовка різноманітних механізмів:
наступального типу та призначених для бороть-
би з облоговими механізмами супротивника. за-
гальний принцип полягав у тому, щоб кожному
наступальному механізму супротивника про-
тиставити власний оборонний механізм (кучма
1965, с. 148—165).
зважаючи на це, багато веж і ділянок стіни
херсонеса могли слугувати для розміщення
механізмів. найпотужнішою була вежа зенона
(хVІІ). Висунута далеко на південь, вона була
опорною точкою усього південно-східного флан-
гу оборони. її значення збільшувалося ще й че-
рез те, що вона протистояла найбільшій (до 30
м) висоті в районі міста (сучасна назва — Дівоча
гора), розміщеній на південному сході. якщо во-
рог займав цю висоту, він міг спостерігати всю
портову частину міста й обстрілювати її з ме-
тальної зброї, адже баллісти били на 1,5—2,5
стадії, стріломети — на 2 стадії, а відстань від
вершини висоти до вежі становила менше 1,5
стадії (приблизно 250 м).
особлива потужність вежі зенона пояснюєть-
ся її відповідальною роллю. розміри вежі давали
змогу розміщувати на ній досить велику мета-
льну зброю для навісної стрільби. Для підйому
цієї зброї на вежу, на думку деяких до-слідни-
ків (кучма 1965, с. 148—165), використовували
спеціальну апарель, що йшла вздовж куртини з
внутрішнього боку.
аналогічне завдання покладалося й на ве-
жу V — флангову вежу південно-східної ділянки
оборони, побудовану з каменю, без внутрішньо-
го приміщення. окремі дослідники розглядали її
як «піднесену оборонну площадку» (гриневич
1927, с. 97—98).
Більш дрібну облогову зброю, а також різно-
манітні пристосування для боротьби з облогови-
ми механізмами супротивника могли розміщу-
вати безпосередньо на міській стіні. «тактика
лева» рекомендує не захаращувати стіни задля
зручності бойових дій і установки військових
пристроїв. Для відбиття ворожих таранів могли
застосовуватися колоди, підвішені ззовні стін,
що ударяли по таранам. Використовувалися ка-
мені, цеглини, мішки з піском і м’якиною, — усе
це скидалося на ворожі облогові механізми. Для
боротьби з «черепахами» застосовували коло-
ди з прикріпленими до них мечами; ними роз-
кривалося покриття «черепах», після чого вони
знищувалися смолою і вогнем. Вогонь застосо-
вували і для знищення всіх інших механізмів.
Для нанесення ударів по механізмам зверху
призначалися спеціальні камені, що спускали-
ся і піднімалися за допомогою противаги. Ви-
корис-товували і наступний простий прийом: зі
стін і веж звішували на мотузках колоди, камені,
жорнова та інші важкі речі; мотузки переруба-
ли, коли вороги, підставивши драбини, йшли на
штурм стіни. облоговим вежам протистояли вог-
немети й каменемети; іноді споруджували спе-
ціальні «антивежі» (кучма 1965, с. 148—165).
усі протиоблогові пристосування рекомендува-
лося розподіляти по стіні рівномірно, а також
мати додаткові резерви, щоб під час бою не пе-
рекидати їх з місця на місце і не оголяти окремі
ділянки стіни (кучма 1965, с. 148—165).
трактат надає широку ініціативу полководцю
самому організовувати інші протидії замислам
супротивника відповідно до місцевих умов і
вимог бойової обстановки. Ми знаємо з історії
херсонеса спосіб боротьби обложених проти зем-
ляного насипу («приспи»), що зводився руськими
військами під час облоги міста в 988 р. Володи-
мир, намагаючись взяти місто штурмом, наказав
зсипати землю до однієї із куртин, щоб по цьо-
му насипу ввійти в місто. обложені, розібравши
основу цієї стіни з боку міста, таємно вибирали
землю через цей пролом. насип постійно осідав
і замисел Володимира не здійснився.
зрозуміло, що важливим засобом оборони
міста була інтенсивна стрільба зі стін і веж.
ламана лінія укріплень забезпечувала дієвість
обстрілу. Відстань між вежами була такою, щоб
ділянка стіни між ними була доступна для пост-
рілів із обох веж одночасно, тому довжина куртин
у херсонесі переважно не перевищувала 60—65
м. Висота стін і веж була різною і залежала від
умов місцевості. найбільша висота забутовки
стіни збереглася на куртині 4 й становить понад
9 м; на південно-східній ділянці бут зберігся і на
більшу висоту, але слід зауважити, що в період
середньовіччя рівень ґрунту тут був вищий за
античний. Майже на повну висоту (приблизно
8 м) збереглася стіна в приморській частині кур-
тини 1.
захисники стіни розміщувалися на спеціаль-
них підмостках із внутрішнього боку стіни або на
самій стіні. стіна закінчувалася зверху зубцями,
що утворювали стрільниці. Для руху військових
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 57
підрозділів уздовж стіни за правилами військо-
вої науки залишали спеціальну «воєнну доро-
гу» збоку міста — pomerium (pomoerium), хоча
в період середньовіччя цієї вимоги в херсонесі
часто не дотримувалися. так, на південно-схід-
ній ділянці херсонеської огорожі середньовічні
приміщення безпосередньо примикали до обо-
ронної стіни, й вільного проходу вздовж стін не
залишалося. Вежі мали внутрішню забутовку,
яка, не доходячи до верхнього обозу, створювала
підлогу оборонного ярусу. Вище цієї підлоги,
на якій розміщувалися захисники вежі, йшли
стрільниці (гриневич 1927, с. 66). Підлогу обо-
ронного ярусу, а відповідно, й стрільниць, ро-
били не дуже високо, щоб лише перевищити
висоту таранів. Цим намагалися забезпечити
велику настильність траєкторії стрільби й звес-
ти до мінімуму розміри «мертвого простору» в
районі вежі. Під час спорудження веж слід було
зважати на важливі принципи воєнної фортифі-
кації: не зв’язувати стіну і вежу спільною клад-
кою, а класти їх незалежно одна від одної, щоб
ослабити руйнівну дію ворожих таранів. Цього
принципу дотримувалися в херсонесі не дуже
суворо: ряд веж дійсно не пов’язаний зі стіною
(V, хV та ін.), але кладка інших веж (хІ, хVІ,
хVІІ, хVІІІ) має прив’язку до кладки стіни.
Під час оборони стратигу належало організову-
вати порядок ведення вогню. «тактика лева» за-
стерігала від безцільної і необдуманої стрільби —
це привчає супротивника ставитися до такої
стрільби як до недієвої. зрозуміло, така рекомен-
дація диктувалася й економією боєприпасів.
Важливими пунктами оборони були міські
ворота та хвіртки. згаданий трактат радить до-
ручити їх охорону особливо надійним людям,
з тим, щоб вони суворо контролювали рух лю-
дей через ці проходи. самовільний вихід воїнів
за межі міста з метою відкинути супротивника
суворо заборонявся. Це мотивувалося тим, що
за відсутності відповідної підготовки і взаємодії
сміливці, які вийшли з міста, опиняться в не-
безпеці, а у випадку їх загибелі буде знищено
кращих захисників, а решта воїнів розгубить-
ся. автор «тактики лева» визнає важливість
вилазок для нанесення раптового удару ворогу,
але наполягає на їх ретельній підготовці. При
цьому він нагадує старовинне правило органі-
зації вилазок: слід виходити з міста, захищаючи
повернутий до супротивника лівий бік щитом
(кучма 1965, с. 148—165). такого ж правила слід
дотримуватися, повертаючись у місто.
розміщення хвірток у стінах херсонеса, за
деякими винятками, дає підстави вважати, що
цих правил здебільшого дотримувалися. нап-
риклад, для оборони дуже відповідальної ді-
лянки в районі куртини 19 воїни могли виходи-
ти з хвіртки, розміщеної праворуч (якщо ста-
ти обличчям до супротивника) від вежі зенона
(рис. 2). рухаючись вправо по периболу, вони
могли відігнати супротивника, а потім повер-
нутися до міста через хвіртку в кінці куртини
19 біля хVІ вежі. При цьому вони весь час були
обернені до ворога лівим боком зі щитом, пра-
вий же бік був захищений стіною фортеці. Для
супротивника все було б навпаки: пройшовши в
перибол крізь ворота в протейхізмі поблизу вежі
зенона, ворожі воїни під час руху по периболу
обстрілювалися б справа.
зазначений принцип враховували під час по-
будови веж і воріт. отже, за правилами, вежі мали
розташовуватися ліворуч від воріт, щоб вороги,
атакуючи ворота, підставляли під обстріл свій
правий бік. однак дослідження стін херсонеса
показує, що будівники часто не до-тримувалися
цього правила.
особливу роль в обороні міста відігравала
протейхізма — додатковий (передовий) рубіж
оборони, де розташовувалися вартові пости.
у випадку проникнення ворога в перібол він
за-знавав подвійного обстрілу — зі стіни і про-
тейхізми. В районі куртин 16—17 протейхізма
херсонеса мала власну вежу (хV-а) значної по-
тужності. Вежу повернуто всередину перибола,
і таке її розміщення деякі дослідники (Бертье-
Делагард 1907, с. 110—111, рис. 25) пояснюють
наявністю перекидного відповідним чином за-
хищеного містка через перибол між вежами хV
і хV-а, що міг слугувати додатковим захистом
для основної стіни, протейхізми і перибола на
цій важливій ділянці оборони. на куртинах 5
і 6 наявні відразу дві паралельні протейхізми,
що йдуть уступами, щоправда, незначної по-
тужності. Цікаво, що протейхізма, що тягнеться
паралельно куртині 4, не обривається біля вежі
ІІІ, а йде до берега моря, укріплюючи крайній
західний фланг оборони.
Фундаменти протейхізми, як і основної стіни,
опущено глибоко в землю — до материкової скелі.
Цього вимагало старовинне правило військової
фортифікації, і його в херсонесі дотримувалися
всюди. зауважимо, що в епоху античності місто
не мало протейхізми — її було побудовано в пе-
ріод середньовіччя. найраніші її ділянки датуються
VІ ст., а найпізніші — х—хІІ ст. (гриневич 1927,
с. 112; якобсон 1959, с. 82).
у період військових дій велику увагу мали
приділяти несенню варти. «тактика лева» не-
одноразово згадує про вігли, тобто кінні й піші
сторожові пости. сильні надійні пости рекомен-
дувалося розміщувати на протейхізмі. Ці пости
повинні були стежити за тим, щоб ніхто з обло-
жених не перебіг на бік ворога, не зміг зустрі-
тися з ворогами або сповістити їх у письмовій
формі, а крім того, не дати ворогу таємно напас-
ти на стіну. особливу увагу приділяли нічній
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 458
варті, яку слід було нести позмінно і з великою
старанністю. Всередині міста особливо ретельно
охоронялися хвіртки і ворота. особливі карауль-
ні пости залишали біля запасів води і продоволь-
ства, щоб не допустити їх крадіжки.
Полководець зобов’язаний був стежити за мо-
рально-бойовими якостями обложених. у тяжкі
хвилини рекомендувалося підбадьорювати їх, ви-
ховувати в них упевненість у щасливому завер-
шенні облоги. крім того, полководцю належало
підтримувати активність свого гарнізону шляхом
організації вилазок. радилося застосовувати різ-
номанітні хитрощі для створення у супротивника
враження про постійний підхід до міста нових
підкріплень, тим самим наводячи на них жах. Для
того щоб захисників міста здавалося більше, дже-
рело вказує на можливість залучення до оборони
міста і жінок. у центрі уваги полководця мала
бути турбота про особис-тий склад свого війсь-
ка. недарма автор нагадує старовинний афоризм:
«Міцність і надійність фортечних стін залежать
від збереженості та боєздатності воїнів» (кучма
1965, с. 148—165). такими, згідно з «тактикою
лева», є загальні принципи оборони середньовіч-
ного візантійського міста від сухопутних військ
супротивника, що могли застосовуватися в умо-
вах херсонеса.
Про випадки штурму херсонеських укріплень
з боку моря (зокрема й безпосередньо з кораблів)
згадок немає, та й навряд чи такі випадки були
можливі. оборонні споруди херсонеса збудова-
но відповідно до старовинних вимог військової
фортифікації, що забороняли зводити фортечні
мури безпосередньо по береговій лінії, які мали
бути відсунуті від води на визначену відстань,
щоб ворог не зміг за допомогою спеціальних
пристроїв штурмувати їх безпосередньо з кораб-
лів. разом із тим, зазначену відстань (за Філоном
Візантійцем, близько 13—46 м) не рекоменду-
валося залишати надто великою, щоб вона під
вогнем метальної зброї не могла слугувати плац-
дармом для розгорнення сил ворога після висадки
його з кораблів.
усю приморську стіну херсонеса, з огляду
на її рештки, було побудовано з урахуванням
цих вимог. крім того, берегову оборонну лінію
з боку моря природно посилено крутизною бе-
рега. лише в районі бухт берег пологий, але й у
цих місцях штурмувати місто безпосередньо з
кораблів було неможливо. Проте ймовірно, що
херсонесити зважали на можливість загрози з
боку моря, тому звертали особливу увагу на ці
ділянки оборони, які міг захищати херсонеський
флот, а входи в бухту — додаткові засоби. анало-
гічними були заходи з оборони Фессалоніки під
час її облоги піратським флотом лева триполій-
ського в 904 р., описані учасником цих подій
(иоанн каменита 1959, с. 159—210).
Дослідження оборонних споруд херсонеса
дає змогу дійти висновку, що вимоги «такти-
ки лева» могли бути застосовані в конкретних
умовах середньовічного херсонеса. окремі від-
хилення від традиційних вимог воєнної науки
можна пояснити в кожному конкретному ви-
падку специфікою місцевих умов (топографією
місцевості, порівняно слабким у технічному
плані супротивником, місцевими традиціями
тощо).
у цілому, вищенаведені вимоги з оборони
міста можуть розглядатися як цінні поради, що
підлягали практичній реалізації для вибору най-
кращих методів оборони.
Рис. 2. хвіртка не лівому фланзі куртини 19 (вигляд з середини міста, ліворуч — вежа зе-
нона). Фото Ю. гончарова
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 59
Антонова И.А. к вопросу о хронологии оборонительного строительства в средневековом херсонесе // античная
древность и средние века. — свердловск, 1976. — Вып. 7. — с. 102—119.
Антонова И.А. оборонительные сооружения херсонесского порта в средневековую эпоху // античная древность
и средние века. — свердловск, 1971. — Вып. 13.
Бертье-Делагард А.Л. о херсонесе // известия императорской археологической комиссии. — сПб., 1907. — Вып. 21,
раздел «крепостная ограда».
Бертье-Делагард А.Л. как Владимир осаждал корсунь. отдельное издание. — сПб., 1909.
Гриневич К.Э. стены херсонеса таврического, часть ii — херсонесский сборник. — севастополь, 1927. —
Вып. 2. — с. 5—105.
Иоанн Каменита. Взятие Фессалоники. Две византийские хроники х века. — М., 1959.
Константин Багрянородный. об управлении империей. — М., 1989.
Кучма В.В. оборонительные сооружения херсонеса таврического в свете установок «тактики льва» // античная
древность и средние века. — свердловск, 1965. — Вып. 3. — с. 148—165.
Прокопий Кесарийский. о постройках / Пер. с.П. кондратьева // Вестник древней истории. — 1939. — № 4.
Стржелецкий С.Ф. Вопросы датировки оборонительных стен херсонеса (по материалам раскопок 1957—1960 гг.):
тезисы докладов о раскопках херсонеса таврического на античной секции сессии отделения исторических
наук ан ссср и Пленуме института археологии ан ссср, посвященных результатам полевых археологи-
ческих исследований в 1960 г. — севастополь, 1961. — с. 15—17.
Якобсон А.Л. раннесредневековый херсонес // Материалы и исследования по археологии ссср. — 1959. — № 63.
Якобсон А.Л. о численности населения средневекового херсонеса // Византийский временник. — 1961. — т. 19. —
с. 154—165.
Одержано 14.10.2005
К.А. Моця
систеМа оБороны среДнеВекоВого херсонеса
В контексте ВизантиЙскоЙ ВоенноЙ Доктрины
Проведенный анализ позволяет с достаточной долей вероятности утверждать, что военная организация херсонеса
и комплекс его оборонных сооружений в некоторых случаях не соответствовали имперским стандартам. Это мо-
жет быть связано с топографическим положением херсонеса, особенностями рельефа и исторического развития,
простой необходимостью (например, отсутствием у варваров — основных врагов города — тяжелых таранов
и больших катапульт). кроме того, нельзя забывать о мощных землетрясениях, которые, естественно, вносили
свои коррективы в возведение и особенно перестройку крепостных стен.
K.O. Motsya
tHe DeFenSiVe SYSteM OF tHe MeDiaeVaL CHerSOneSOS
in tHe terMS OF bYZantine MiLitarY DOCtrine
the carried out analysis allowed stating with high probability that the military institution of Chersonesos and the complex
of its defensive structures in most cases did not correspond to the imperial standards of poliorketika. this can be explained
by the topographic location of Chersonesos, features of relief and historical development, or simply by necessity (e.g.
barbarians – the major enemies of the city – had no heavy battering rams or large catapults). Moreover, one should not
forget about severe earthquakes which of course made allowances for erection of the walls and their rebuilding in particular.
|