Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури
Статтю присвячено узагальнювальній характеристиці поховальних пам’яток бондарихинської культури та виділенню характерних рис поховального обряду її носіїв. Розглянуто питання про походження та етнічну належність бондарихинських племен....
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199338 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури / Ю.В. Буйнов // Археологія. — 2006. — № 4. — С. 60-68. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199338 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1993382024-10-04T18:36:36Z Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури Буйнов, Ю.В. Публікації археологічних матеріалів Статтю присвячено узагальнювальній характеристиці поховальних пам’яток бондарихинської культури та виділенню характерних рис поховального обряду її носіїв. Розглянуто питання про походження та етнічну належність бондарихинських племен. В ареале бондарихинской культуры зафиксированы два вида погребений: кремация и ингумация. Доминирующим был обряд трупосожжения. Подкурганные впускные погребения по обряду ингумации свидетельствуют об инфильтрации в бондарихинскую среду носителей белозерской культуры. Грунтовые могильники с погребениями, совершенными по обряду кремации, и его детали указывают на принадлежность носителей бондарихинской культуры к прабалтской этничной общности. Two types of burials were archaeologically registered on the area of Bondarykhynska culture: cremation and inhumation. Cremation dominated. Secondary inhumation burials under tumuli are an evidence of infiltration of the bearers of the Bilozerska culture into the Bondarykhynska habitat. Burial grounds with cremations, and their peculiarities indicate belonging of the bearers of the Bondarykhynska culture to the Pre-Baltic ethnic community. 2006 Article Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури / Ю.В. Буйнов // Археологія. — 2006. — № 4. — С. 60-68. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199338 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів |
| spellingShingle |
Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів Буйнов, Ю.В. Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури Археологія |
| description |
Статтю присвячено узагальнювальній характеристиці поховальних пам’яток бондарихинської культури та виділенню
характерних рис поховального обряду її носіїв. Розглянуто питання про походження та етнічну належність бондарихинських племен. |
| format |
Article |
| author |
Буйнов, Ю.В. |
| author_facet |
Буйнов, Ю.В. |
| author_sort |
Буйнов, Ю.В. |
| title |
Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури |
| title_short |
Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури |
| title_full |
Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури |
| title_fullStr |
Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури |
| title_full_unstemmed |
Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури |
| title_sort |
поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Публікації археологічних матеріалів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199338 |
| citation_txt |
Поховальні пам’ятки та поховальний обряд племен бондарихинської культури / Ю.В. Буйнов // Археологія. — 2006. — № 4. — С. 60-68. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT bujnovûv pohovalʹnípamâtkitapohovalʹnijobrâdplemenbondarihinsʹkoíkulʹturi |
| first_indexed |
2024-10-05T04:02:08Z |
| last_indexed |
2024-10-05T04:02:08Z |
| _version_ |
1812045160051113984 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 460
Ïóáë³êàö³¿
àðõåîëîã³÷íèõ ìàòåð³àë³â
Більшість дослідників вважає, що бондарихин-
ська культура постала на основі мар’янівської
культури доби середньої бронзи і разом з нею
репрезентує фінно-угорську лінію розвитку
давнього населення україни (ильинская 1961,
с. 38—45; Березанская 1982, с. 46, 203—205).
Цей висновок було зроблено переважно на під-
ставі аналізу керамічного комплексу поселень
мар’янівського, малобудківського та бондари-
хинського типів. Проте існують й інші думки
щодо походження та етнічної атрибуції бонда-
рихинської культури. наприклад, Б.М. граков
висунув гіпотезу про генетичний зв’язок між
бондарихи нською і позняківською культура-
ми (граков 1977, с. 199). спробу докладніше
обґрунтувати це припущення зробив у своїй
кандидатській дисертації с.І. Воловик, але він
не відмовився від ідеї про фінно-угорську належ-
ність самої бондарихинської культури (Воловик
1996, с. 23—32). М.І. артамонов, М. гімбутас
та Б.о. рибаков розв’язуючи проблему етносу
бондарихинських племен пішли іншим шляхом.
Вони повністю підтримали гіпотезу В.а. Іллін-
ської про походження юхнівської культури від
бондарихинської. Перша з них, як відомо, безпе-
речно пов’язується з південно-східною групою
прабалтських народів раннього залізного віку
(сєдов 1970, с. 33). отже, бондарихинські пле-
мена автоматично було віднесено до прибалтів
(артамонов 1972, с. 64; рыбаков 1979, с. 162—
164; Cimbutas 1965, р. 440,441).
таку розбіжність у поглядах дослідників було
зумовлено недостатньою джерельною базою.
тривалий час фахівцям не було відомо про існу-
вання в бондарихинській культурі поховальних
пам’яток, що не давало змоги створити про неї
достатньо повного уявлення. лише після від-
криття перших археологічних пам’яток такого
типу та їх дослідження з фіксацією матеріаль-
© Ю.В. БуЙноВ, 2006
Þ.â. áóéíîâ
Ïîõîâàëüí² Ïàì’ òêè òà îáð ä
Ïëåìåí áîíäàðèõèíñüêî¯ êóëüòóðè
Статтю присвячено узагальнювальній характеристиці поховальних пам’яток бондарихинської культури та виділенню
характерних рис поховального обряду її носіїв. Розглянуто питання про походження та етнічну належність бон-
дарихинських племен.
них решток певних обрядових дій з’явилися нові
можливості для з’ясування багатьох важливих
питань. насамперед це стосується реконструк-
ції способу життя, господарської діяльності,
духовної культури бондарихинських племен та
етногенетичних процесів, що відбувалися на те-
риторії лівобережної лісостепової україни за
доби пізньої бронзи. на сьогодні нам відомо про
місцезнаходження 20 таких пам’яток, представ-
лених ґрунтовими могильниками, поодинокими
ґрунтовими та підкурганними похованнями. на
жаль, інформацію про них розміщено у різних
збірниках, журналах та наукових звітах, тому
вона не стала предметом спеціального узагаль-
нювального дослідження. зважаючи на ці об-
ставини, зробимо стислий огляд найважливіших
пам’яток бондарихинської культури.
найпершу поховальну пам’ятку відкрив І.Ф. ле-
вицький ще в 1946 р., тобто за 5 років до розко-
пок епонімного поселення в уроч. Бондариха.
тоді на розвіяних дюнах першої надзаплавної
тераси лівого берега р. уда в пунктах ii та хii
біля залізничної станції основа у харкові він
зафіксував кілька скупчень перепалених людсь-
ких кісток разом із уламками посуду в невеликих
ґрунтових ямках (левицький 1946, с. 5, 19). на
думку дослідника, це були рештки зруйнованих
урнових трупоспалень на ґрунтовому могильни-
ку. автор статті дослідив усю колекцію кераміки
з цієї пам’ятки, що зберігається у харківському
історичному музеї, і дійшов висновку, що вона
дійсно належить бондарихинській культурі, але
у похованнях стояли не урни, а лежали уламки
від кількох різних посудин (Буйнов 1977, с. 214).
значно пізніше подібні рештки зруйнованих
поховань із трупоспаленнями було зафіксовано
В.к. Міхеєвим в уроч. гомольшанські Дачі біля
с. суха гомольша на сіверському Дінці (Михеев
1985, с. 6) та о.Б. супруненком в уроч. замгар
поблизу Мгарського монастиря на р. сула (Бі-
лоусько, супруненко 2004, с. 108).
Я Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 61
Повністю розкопаним вважається ґрунтовий
могильник, розташований на околиці поселен-
ня бондарихинської культури біля с. тимченки
зміївського р-ну харківської обл. (Буйнов 1977,
с. 208—216), що містить дві групи поховань, які
займали мисоподібні виступи піщаного пагорбка,
розділені невеликою лощиною завширшки 18 м.
у першій із них було досліджено 38 поховань
(24 з рештками кремації та 14 без них), які про-
стяглися у напрямку з заходу на схід і займали
площу розмірами 19,5 × 3—4 м (рис. 1). Відстань
між цими похованнями не значна і переважно
сягає 0,3—1,0 м. Пох. 30, 34—36 розміщено у
спе-ціальній споруді у вигляді рову дугоподібної
форми завдовжки 5 м, завширшки 0,6 м.
Поховальні ями у плані здебільшого були
круглими діаметром від 0,3 до 0,8 м завглибш-
ки 0,25—0,55 м від рівня поховального ґрунту.
Вісім ям були овальними (розміри: 0,4—1,5 ×
× 0,3—0,9 м, завглибшки близько 0,6 м). їх орієн-
товано по довгій вісі у таких напрямках: північ
— південь (3), південний захід — південний схід
(3), захід — схід (2). рештки трьох трупоспалень
(пох. 6, 7, 38) розміщувалися у заглибленнях до
0,05 м на рівні поховального ґрунту.
Випадків руйнувань одного поховання інши-
ми не зафіксовано, що дає підстави говорити про
наявність у давнину певних зовнішніх ознак мо-
гил. Це припущення підтверджується прошарком
піску чорного кольору з рештками поховального
вогнища над площею усього могильника, що міг
утворитися внаслідок ерозії невеликих пагорбків,
насипаних над похованнями. Інколи їх місцезна-
ходження додатково позначалося дерев’яними
стовпчиками діаметром близько 0,15 м, вбитими
поодинці в дно ям або поруч із ними. зафіксовано
випадки закопування у центрі поховань голове-
шок. кінцівки таких обгорілих стовпчиків, що не
відповідають поховальним ямам, виявлено і на
площі могильника. Ймовірно, вони виконували
роль певних ритуальних «символів», пов’язаних
із поховальним обрядом.
установлено, що кремацію здійснювали на
стороні, а її рештки (кальциновані кістки, попіл,
шматки спеченого піску) висипали в яму і лише
в одному випадку — в посудину-урну (рис. 2,
17). як правило, рештки трупоспалення лежали
на дні поховальної ями і перекривалися фраг-
ментами 2—6 посудин (рис. 2). у пох. 1 та 17 їх
зафіксовано у верхній частині ями над закопа-
ними уламками одного горщика, в пох. 8 разом
із розбитим посудом вони заповнювали увесь
об’єм могили.
антропологічні дослідження* вказують на те,
що майже 35 % усіх поховань належали немовля-
там та дітям віком 9—13 років. у решті могил
виявлено рештки кремації дорослих людей. Інко-
ли разом із небіжчиками спалювали лисиць або
собак. у безінвентарному пох. 32 знайдено лише
рештки цих тварин. кількість людських кісток
у похованнях коливається від 5—6 до 60—70
дрібних уламків. Ймовірно, в ямах та урні було
поховано не ввесь прах, а лише його частину. Всі
* Матеріал опрацьовано польським антропологом
а. Маліновським.
Рис. 1. План поховань першої групи могильника біля с. тимчинки: 1 — контури могильника; 2 — могильні ями; 3 —
кальциновані кістки; 4 — уламки посуду; 5 — зернотерка; 6 — вугілля; 7 — кістки тварин; 8 — обгорілі стовп-
чики; 9 — дерен та надувний пісок; 10 — прошарок піску з рештками поховального вогнища; 11 — поховальний
ґрунт; 12 — материк; 13—18 — варіанти розміщення решток кремації
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 462
кістки дуже подрібнені, крихкі, мають гострі
краї, інколи спечені й не очищені від дії похо-
вального вогнища. Подібний вигляд кістки мають
у разі заливання перегорілого вогнища водою з
Рис. 2. знахідки з поховань першої групи могильника
біля с. тимчинки
Рис. 3. знахідки з поховань другої групи могильника
біля с. тимчинки
метою його швидшого охолодження (никитина
1974, с. 60). обпалені та потрощені на дрібні
уламки кварцитові зернотерки, знайдені в 11
похованнях, підтверджують таке припущення.
такими уламками було вибрукувано ввесь вер-
хній рівень ями пох. 18.
крім поховань із рештками кремації, на площі
цього могильника розкопано 14 ям без кальци-
нованих кісток, але з фрагментами посуду, зер-
но-терок, шматочками пісковику та відщепами
кременю. Питання щодо інтерпретації подібних
ям остаточно не з’ясовано. одні дослідники вва-
жають їх похованнями особливого типу, інші
— місцями офір або рештками тризни (Мель-
никовская 1967, с. 47—48; Махно, Шарафутді-
нова 1972, с. 73; никитина 1974, с. 12, 13, 16, 19,
20, 48—49; buck 1975, s. 139). на початковому
етапі дослідження могильника біля с. тимчен-
ки автор статті пов’язував такі ями з виконан-
ням певних ритуальних дій і умовно називав їх
«рештками тризн». В окремих випадках вони
могли бути кенотафами (Буйнов 1977, с. 211).
Проте, зважаючи на те, що характер заповнення
ям без трупо-спалення та ям із рештками крема-
ції повністю збігаються, включаючи наявність
вкопаних головешок, їх необхідно віднести до
категорії поховань особливого типу. з тризною
пов’язується лише яма 39, де лежали подрібнені
кістки свійських тварин без слідів дії вогню. у
ній не виявлено попелу та деревного вугілля.
Поховальний інвентар цього могильника дуже
бідний. сподівання Б.М. гракова на те, що з від-
криттям бондарихинських поховань збіль-шить-
ся кількість металевих виробів (зброї, знарядь
праці, прикрас), не виправдались (граков 1977,
с. 197). характерною ознакою бондарихинсько-
го поховального обряду є те, що посудини (гор-
щики, корчаги, кубки, черпаки), як правило, не
клалися у поховання цілими — їх символізували
лише окремі уламки. у пох. 13 і 14 знайдено
одиничні фрагменти глиняних прясел. у пох.
2 лежали фрагменти звичайного горщика, ула-
мок зернотерки, пошкоджений глиняний «блок»
(рис. 2, 3) та верхня частина банки, виготовленої
з обпеченої землі (рис. 2, 7).
Другу групу поховань було дуже пошкоджено
оранкою, тому на цій ділянці у 56 м2 знайдено
велику кількість кальцинованих кісток, уламків
посуду (рис. 3, 4, 5, 6, 8—11, 13, 17, 21—22), квар-
цитових зернотерок, два прясла (рис. 3, 19—20),
глиняну модель коліщатка від возика. Частково
збереглися лише 5 поховань, що за своїми пара-
метрами майже нічим не відрізняються від мо-
гил попередньої групи. лише у пох. 3 решт-ки
кремації було накрито бондарихинським горщи-
ком (рис. 3, 1), поставленим догори дном.
найближчим за всіма ознаками до охаракте-
ризованої вище пам’ятки є ґрунтовий могильник
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 63
в уроч. госпітальний горб поблизу с. залінійне
зачепилівського р-ну харківської обл. (ромаш-
ко 1983, с. 54—60). тут розкопано 5 поховань,
навколо яких на площі 40 м2 у великій кількості
знайдено фрагменти бондарихинського посуду,
кальциновані кістки та вугілля — рештки зруй-
нованих оранкою інших поховальних комплек-
сів. три поховання належать до типу безурнових
(ямних), а в двох інших рештки кремації було
накрито горщиками, поставленими догори дном
(рис. 4, 7).
останній спосіб поховання праху виявлено
на ґрунтових могильниках поблизу с. Марки під
Полтавою (Білоусько, супруненко 2004, с. 107)
та в уроч. Велика тополяха біля с. Черкаський
Бишкін на харківщині (Буйнов 1977, с. 273).
Перший із них належить до раннього (мало-
будківського) періоду бондарихинської культу-
ри (рис. 4, 8—10), а другий (рис. 4, 14) можна
пов’язати з пам’ятками передскіфського часу.
невеликий ґрунтовий могильник із трьо-
ма безурновими похованнями, здійсненими за
обрядом кремації, було розкопано під час до-
слі-дження багатошарового поселення в уроч.
горбанщина поблизу с. тимченки. навмисно
розбитий посуд із цих поховань представлено
уламками горщиків, орнаментованих горизон-
тальними рядами перлин (рис. 4, 11) та тичків,
інколи у поєднанні з відбитками гребінцевого
штампу. на їх зворотній поверхні часто помітні
сліди від розчосів гребінкою (Берестнев 1997,
с. 154, рис. 12—14), що властиво кераміці мало-
будківського типу.
Ще одне поховання решток трупоспалення
досліджено на території неолітичного поселення
клешня Друга-4 (супрун 1999, с. 70—71). Його
було розміщено у ґрунтовій ямі овальної форми,
поряд із якою зафіксовано тризну у вигляді скуп-
чення уламків горщика (рис. 4, 15—19). Похо-
вальний інвентар складався з кількох фрагментів
однієї посудини (рис. 4, 18) та двох бронзових
скроневих підвісок (рис. 4, 16—17).
Під час розкопок кургану зрубної культури
біля с. суха гомольша з біритуальним обрядом
поховань (інгумація та урнова кремація) на його
північно-східному краю знайдено одне впускне
поховання з трупоспаленням бондарихинської
культури (Буйнов, Михеев 1989, с. 87—95), що
мало вигляд купки кальцинованих кісток, накри-
тих навмисне розбитим горщиком без кількох
фрагментів (рис. 4, 12). на відстані 0,3 м, на од-
ному статиграфічному рівні з ним, лежали улам-
ки глибокої миски конічної форми (рис. 4, 13).
Майже повністю зруйнований глибокою
оранкою ґрунтовий могильник було знайдено
автором у 1981 р. на околиці поселення рідний
край-1. уціліло лише одне поховання, розташо-
ване на відстані 11 м від крайнього житла, з ке-
рамікою малобудківського типу. рештки кре-
мації разом із фрагментами битого посуду було
зсипано у ямку діаметром та завглибшки 0,4 м.
на рівні поховального ґрунту верхню частину
ями було запечатано шматками слабообпеченої
глини. уламки кераміки дають змогу надійно
датувати це поховання малобудківським етапом
бондарихинської культури.
сліди існування ґрунтового могильника з
трупоспаленнями зафіксовано на краю городи-
ща бондарихинської культури біля с. Веселе на
харківщині (Буйнов, Дьяченко, Шрамко 1978,
с. 304). згідно зі стратиграфічними спостере-
женнями, до фінального періоду доби пізньої
бронзи є підстави віднести й відоме поховання
з рештками кремації дорослої людини та дитини
в уроч. Бондариха (телегин 1957, с. 131).
Інших прикладів виявлення поховальних
пам’яток бондарихинської культури з рештками
кремації автору поки що не відомо. спробу о.с. Бє-
ляєва залучити до них поховання з трупоспален-
ням у кургані поблизу с. Миколаївка Волно-
вахського р-ну Донецької обл. слід вважати не-
вдалою (Бєляєв 1984, с. 76). По-перше, воно роз-
ташоване у надазов’ї, тобто далеко за межами
бондарихинського ареалу. По-друге, конструкція
його поховальної ями, розрахованої на зібгане
трупопокладення, перекриття її масивною доло-
мітовою брилою, повністю збігається з традиці-
Рис. 4. трупоспалення бондарихинської культури: 1—7
— уроч. госпітальний горб; 8—10 — с. Марки; 11 —
уроч. горбанщина; 12—13 — с. суха гомольша; 14 —
уроч. Велика тополяха; 15—19 — клешня Друга-4
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 464
ями місцевих племен зрубної культурно-історич-
ної спільності. Про це свідчить і типова за фор-
мою та орнаментацією банкоподібна посудина,
що походить із цього поховання.
В ареалі бондарихінської культури відомі й
інші поховальні пам’ятки, але з трупопокладен-
нями. стисло охарактеризуємо їх.
Поховання за обрядом інгумації у кургані
2 (основне) біля с. карпусі Полтавського р-ну
(супруненко, золотницький, кулатова 1996,
с. 42—46, 54—58). Могила має дві камери: вхідну
(0,9 × 1,6 м) та поховальну (1,2 × 1,7 м). усі еле-
менти цієї поховальної конструкції дерев’яні (рис.
5, 5—6). за антропологічними визначеннями зруй-
нований кістяк належав чоловіку 45—50 років.
знайдений у могилі горщик мав тюльпаноподібну
форму та залисковану зовнішню поверхню (рис.
5, 7—8). Його тулуб було прикрашено смугою
відбитків зубчатого штампу у вигляді потрійної
горизонтальної лінії, від якої вершинами вверх і
вниз відходять рівносторонні трикутники з трьох
та чотирьох ліній. В одному шарі насипу кургану
виявлено рештки тризни — уламки посуду (рис. 5,
9, 10). Біля підніжжя курганного насипу знайдено
залізний ніж (рис. 5, 11).
Впускне поховання з трупопокладенням
поблизу с. Чернеччина Магдалинівського р-ну
Дніпропетровської обл. (Бєляєв 1984, с. 76).
контури ями не простежувалися. кістяк дитини
лежав у слабо зібганому положенні на правому
боці, головою на південь (рис. 5, 12). Перед че-
репом стояла мисочка з підлощеною поверхнею
та двома рядами дрібних ямок на плічках (рис.
5, 13).
Впускне пох. 2 в кургані 2 біля с. авдіївка
лохвицького р-ну Полтавської обл. (Чередни-
ченко 1985, с. 371; Воловик 1991, с. 17—18).
контури ями не простежувалися. небіжчик ле-
жав у сильно зібганому положенні на лівому боці
з невеликим нахилом на живіт, орієнтований
головою у південно-західному напрямку (рис.
5, 14). Перед черепом стояв горщик бондари-
хинської культури (рис. 5, 15).
у насипу кургану 1 поблизу с. Вишневе лох-
вицького р-ну Полтавської обл. (Чередниченко
1985, с. 371) зафіксовано тазові кістки людини,
поруч із якими стояв горщик, прикрашений го-
ризонтальним рядом пальцьово-нігтьових від-
битків (рис. 5, 3).
Ґрунтове поховання за обрядом інгумації
на околиці бондарихинського поселення біля
с. рід-ний край золочівського р-ну харківсь-
кої обл. (Буйнов 1999, с. 13) належало молодій
жінці 18—20 років. Поховальна яма в плані мала
прямокутну форму розмірами 0,85 × 0,6 × 0,5 м
і була орієнтована за довгою віссю з півночі на
південь. кістяк лежав у зібганому положенні на
лівому боці, орієнтований головою на північний
схід, кисті рук перед обличчям. за спиною стояв
горщик банкоподібної форми з горизонтальним
рядом підтрикутних ямок під краєм вінця (рис.
5, 1—2).
Друге ґрунтове трупопокладення розкопано
в культурному шарі бондарихинського поселен-
ня оскіл-1 на харківщині (ильинская 1956, с.
19). тут кістяк чоловіка 30—40 років лежав на
глибині 1 м від рівня сучасної поверхні в силь-
но зібганому положенні з заворотом на лівий
бік і орієнтований головою на південний захід.
Поховальний інвентар відсутній, тому повної
упевненості в належності цього поховання до
бондарихинської культури у нас немає.
наведені дані дають змогу зробити висновок
про те, що в ареалі бондарихинської культури
археологічно зафіксовано два різновиди похо-
вань: кремація та інгумація. Домінуючим був
обряд трупоспалення. кремація здійснювалася
на стороні, а прах висипався у ґрунтові ямки і
здебільшого перекривався частиною або кілько-
ма частинами від однієї чи кількох навмисно роз-
битих посудин. Другий спосіб поховання решток
кремації — під горщиком, перевернутим догори
дном. лише в одному випадку прах було виси-
пано в навмисне пошкоджену посудину — урну.
Дуже рідко рештки трупоспалення розміщували-
ся вище від поховального інвентарю чи займали
Рис. 5. трупопокладення бондарихинської культури:
1—2 — с. рідний край; 3 — с. Вишневе; 4 — оскіл-1;
5—11 — с. карпусі; 12—13 — с. Чернеччина; 14—15 —
с. авдіївка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 65
увесь об’єм поховальної ями. Майже всі ґрунтові
могильники з трупоспаленнями розташовано на
околицях сусідніх із ними поселень. самі похо-
вання в давнину мали зовнішні ознаки у вигляді
маленьких пагорбків та стовпчиків.
Жодного разу поряд із трупоспаленнями не за-
фіксовано поховань, здійснених за обрядом трупо-
покладення, появу яких у бондарихинському се-
редовищі можна пояснити інфільтрацією іноет-
нічного компоненту та субстратним впливом.
Впускні поховання до насипу курганів можна
пов’язати з інфільтрацією у середовище бондари-
хинських племен невеликої частини носіїв біло-
зерської культури. В межах сучасної Полтавщини
відкрито цілу групу поселень цієї культури, що
існувала вздовж Дніпра та нижніх течій орелі,
Ворскли і Псла, а неподалік селищ компаній-
ці, Мале ладижине та кагамлик досліджено її
впускні підкурганні поховання та один ґрунто-
вий могильник (Білоусько, супруненко 2004,
с. 107). засвідчений тут поховальний обряд інгу-
мації майже повністю збігається з тим, що було
зафіксовано біля селищ Чернеччина, Веселе та
авдіївка. Ґрунтове поховання з рідного краю
нагадує традиції племен пізньозрубної (Буйнов
1999, с. 6—16) та чорногорівської культур.
зважаючи на ці пояснення щодо інгумацій-
них поховань із бондарихинським посудом, є
підстави вважати обряд трупоспалення проявом
ритуальної єдності та духовної спільності носіїв
бондарихинської культури. разом із іншими ста-
більними та стійкими етнічними компонентами
культури він свідчить про наявність у бондари-
хинському середовищі певного генетичного
«ядра» етносу.
за системою доказів найаргументованішою є
гіпотеза В.а. Іллінської та с.с. Березанської щодо
походження бондарихинської культури на основі
пам’яток із керамікою мар’янівського типу. До-
даткові свідчення цьому можна знайти й у похо-
вальному обряді. Перший ґрунтовий могильник
мар’янівської культури було відкрито в 1977 р.
середньодніпровською експедицією під керів-
ництвом І.І. артеменка біля с. гірки Путивльсько-
го р-ну сумської обл. (артеменко, загребельний,
ковалева 1978, с. 291). на площі розкопу (92 м2)
зафіксовано своєрідний культурний шар (чорний
гумусований пісок) завтовшки 0,3 м, у якому знай-
дено фрагменти посуду мар’янівського типу, кре-
меневі та кварцитові скребки, пластини, нуклеуси,
відщепи. контури поховальних ям простежено на
глибині 0,95 м від сучасної поверхні. В овальних
у плані ямах, орієнтованих з півночі на південь,
розмірами 2,8 × 1,4 м і 1,9 × 1,0 м завглибшки 1,35
і 0,85 м від нижнього рівня шару сучасного ґрунту
виявлено дрібні кальциновані кістки (на дні), а в
заповненні — кераміку мар’янівського типу та
кременеві відщепи. Ця пам’ятка датується раннім
періодом розвитку мар’янівської культури. на
пізньому етапі, коли у Дніпро-Донському лісосте-
повому межиріччі значно скоротилась чисельність
населення зрубної спільності, сюди почали про-
никати носії мар’янівської культури, поселення
якої з’являються у басейні Ворскли, сіверського
Дінця (Буйнов 2000, с. 4—12) та у Верхньому По-
донні (Березанська 1982, с. 41; Мельников 2002, с.
112—119). Біля с. Червоний Шлях на харківщині
було розкопано поховання з трупоспаленням цієї
культури (Буйнов 1992, с. 7).
у процес формування бондарихинської куль-
тури втручалися й інші етнокультурні утворен-
ня, наприклад носії маклашеївської культури,
які мешкали наприкінці доби пізньої бронзи у
Волзько-камському регіоні (колев 2000, с. 242—
301). їх невелика частина опинилась у Дніпро-
Донському лісостеповому межиріччі, де під
впливом ранньобондарихинського (малобуд-
ківського) населення вони утворили студеноцьку
групу пам’яток (назва за поселенням студенок-5)
із кера-мікою особливого типу (Буйнов 2004, с. 14—
15). наразі відома лише одна поховальна пам’ятка
цього новоутворення — ґрунтовий могильник
біля с. студенок (пункт № 6) на сіверському
Дінці. тут розкопано 3 поховання з рештками
кремації, одне з яких урнове, друге — накрите
горщиком, поставленим догори дном, а третє —
містило купку кальцинованих кісток, перекри-
тих кількома уламками від однієї посудини. на
площі могильника знайдено значну кількість
фрагментів кераміки, що походять з інших зруй-
нованих поховань (Буйнов 1994, с. 8—9).
суттєву різницю між бондарихинською та
позняківською культурами помітно саме під
час порівняння їх поховальних пам’яток. у
поз-няківській культурі переважають курганні
й ґрунтові поховання за обрядом трупопокла-
дення (Бадер, Попова 1987, с. 132) (кремація
трапляється дуже рідко). у найбільшому ґрун-
товому могильнику Фефелів Бір під рязанню з
74 поховань лише у 14 (19 %) було зафіксовано
трупоспалення (Попова 1988, с. 101—137). як і в
бондарихинській культурі, кремація у позняків-
ців здійснювалася на стороні, а прах висипався
купкою на дно неглибоких ямок прямокутної
або круглої в плані форми. Поряд із решт-ками
кремації ставили цілі (!) посудини — одну або
дві. у двох випадках скупчення кісток було на-
крито горщиками, поставленими догори дном.
отже, на цьому позняківському ґрунтовому мо-
гильнику повністю відсутній ритуал розбивання
поховального посуду.
Це зауваження дуже суттєве. Вже давно
доведено, що не загальний вигляд поховаль-
ного обряду, а саме його деталі мають істотне
значення під час визначення етнокультурної
належності поховальних пам’яток (никитина
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 466
1974, с. 81). зважаючи на це, можна зробити
важливий висновок: деталі бондарихинського
поховального обряду докорінно відрізняються
від поховальних традицій і обрядів, властивих
тим археологічним культурам бронзової доби
та раннього залізного віку, фінно-угорська на-
лежність яких не викликає жодних сумнівів.
навпаки, вони мають багато спільного з типами
поховального ритуалу, притаманними культурам
прабалтійської етнічної атрибуції (лебе-дівська,
юхнівська і мілоградська) або балто-слов’янській
етнічній спільності, що сформувалася наприкін-
ці доби бронзи на півночі україни (отрощенко,
Моця 1989, с. 24; Буйнов 2004, с. 145—157). ет-
нічна спорідненість племен бондарихин-ської
культури з давніми індоєвропейськими народами
виявляється насамперед у звичаї класти до могил
не цілі, а пошкоджені посудини або її частини.
як зазначав В.В. Іванов, побиття посуду є однією
із ланок ланцюжку елементів загально-індоєвро-
пейського поховального обряду (иванов 1990,
с. 7). о.М. Мельниковська та с.с. Березанська
наголошували, що поруч із рештками кремації у
могильниках мілоградської та лебедівської куль-
тур завжди було багато фрагментів кераміки від
розбитих під час кремації або тризни посудин
(Мельниковская 1967, с. 45—46; Березанская
1976, с. 202). Поховальні пам’ятки юхнівської
культури ще мало досліджені. Проте заслуговує
на увагу той факт, що на юхнівському городищі
біля с. кудлаївка знайдено ґрунтове поховання з
трупоспаленням, деталі якого повністю відпові-
дають бондарихинським, лебедівським та міло-
градським традиціям (Мельниковская 1970,
с. 50—51). у пізніший час цей ритуал спостері-
гається у латгальських та ятвязьких могильниках
(седов 1970, с. 168), а в Білорусі він зберігся до
хІх ст. (Мельниковская 1967, с. 46). латиські
етнографи записали повір’я, згідно з яким під
час поховання на могилі необхідно було розбити
глиняний посуд, тому що в загробному житті
знадобиться лише побитий посуд (седов 1970,
с. 168).
окремо зауважимо, що на території лівобе-
режної лісостепової україни з початком ранньо-
го залізного віку відбулася повна зміна місцевого
етнічного середовища. культурні традиції бон-
дарихинських племен, зокрема й обряд кремації,
знайшли своє продовження не в скіфоподібних
пам’ятках посульсько-донецького типу, а в юх-
нівській культурі.
таким чином, на підставі аналізу матеріалів
поховальних пам’яток бондарихинської культури
було отримано додаткові докази на користь гіпо-
тези про їх генетичний зв’язок із мар’янівською
культурою. разом із тим вони ставлять під сум-
нів висновок деяких археологів щодо фінно-
угорської етнічної атрибуції бондарихинських
племен. на думку автора, вони належали до бал-
то-слов’янської етнічної спільності або тільки до
прабалтів. останнє припущення здається більш
імовірним (Буйнов 2004, с. 19—20).
Алихова А.Е. некоторые древние городища Мордовской асср // из древней и средневековой истории мордовского
народа. археологический сборник. — саранск, 1959. — т. 2. — с. 98—111.
Артамонов М.И. скифское царство // са. — 1972. — № 3. — с. 56—66.
Артеменко И.И., Загребельный А.Н., Ковалева Л.Г. работы среднеднепровской экспедиции // ао. — 1977. — М.,
1978. — с. 291.
Бадер О.Н., Попова Т.Б. Приказанская культура // Эпоха бронзы лесной полосы ссср. — М., 1987. — с. 139—135.
Березанская С.С. северная украина в эпоху бронзы. — к., 1982.
Берестнев С.И. исследования многослойного поселения на р. Мже // Древности. — харьков, 1996. — с. 153—154.
Бєляєв О.С. нові дані про бондарихінську культуру // археологія. — 1984. — Вип. 46. — с. 73—80.
Білоусько О.А., Супруненко О.Б. Давня історія Полтавщини хх тисячоліття до н. е. — V століття. — Полтава,
2004.
Буйнов Ю.В. о погребальном обряде племен бондарихинской культуры // са. — 1977. — № 4. — с. 208—215.
Буйнов Ю.В. о культурно-хронологической принадлежности памятников малобудковского типа эпохи бронзы //
Древности. — харьков, 1994. — с. 6—14.
Буйнов Ю.В. об этнокультурных взаимосвязях племен бондарихинской и срубной культур // Вісник харк. держ.
ун-ту. — 1999. — Вип. 31. — с. 6—16.
Буйнов Ю.В. Пам’ятки мар’янівської культури в лівобережній лісостеповій україні // Вісник харьк. нац. ун-ту. —
2000. — Вип. 32. — с. 4—12.
Буйнов Ю.В. Бондарихинская и лебедовская культуры: проблема этнических связей // Вісн. харк. нац. ун-ту. — 2004. —
Вип. 36. — с. 145—158.
Буйнов Ю.В. Древнебалтийские гидронимы на территории левобережной лесостепной украины и их археоло-
гическая интерпретация // Проблемы истории и археологии украины. Матеріали наук. конф. — харків, 2004. —
с. 19—20.
Буйнов Ю.В., Дьяченко А.Г., Шрамко Б.А. работы на новостройках харьковской области // ао. — 1977. — М.,
1978. — с. 303—304.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 4 67
Буйнов Ю.В., Михеев В.К. курган срубной культуры у с. сухая гомольша на харьковщине // Вестн. харьков. ун-та. —
1989. — Вып. 23. — с. 87—95.
Воловик С.І. Пам’ятки малобудківського етапу бондарихінської культури у басейні Ворскли // Пам’ятки археології
Полтавщини. — Полтава, 1991. — с. 15—22.
Воловик С.И. Бондарихинская культура (проблема происхождения): автореф. дис. … канд. ист. наук. — М., 1996.
Граков Б.Н. ранний железный век (культуры западной и Юго-Восточной европы). — М., 1977.
Иванов В.В. реконструкция структуры символики и семантики погребального обряда // исследования в области
балто-славянской древней культуры. Погребальный обряд. — М., 1990. — с. 6—10.
Ильинская В.А. отчет о раскопках поселения бондарихинской культуры у с. оскол Боровского района харьковской
области в 1956 г. — к., 1956. — на Іа нан україни. — Ф. е. № 2588.
Ильинская В.А. Бондарихинская культура бронзового века // са. — 1961. — № 1. — с. 26—45.
Колев Ю.И. заключительный этап эпохи бронзы в Поволжье // история самарского Поволжья с древнейших времен
до наших дней. Бронзовый век. — самара, 2000. — с. 242—301.
Левицький І.Ф. археологічні дослідження на території м. харкова та в його околицях в 1946 р. (короткий звіт). —
харків, 1946.
Махно Є.В., Шарафутдінова І.М. Могильник епохи пізньої бронзи поблизу хутора компанійці на Дніпрі // архео-
логія. — 1972. — № 6. — с. 70—81.
Мельников Е.Н. Материалы финала эпохи бронзы с территории Верхнего Подонья // археологические памятники
Восточной европы. — Воронеж, 2002. — с. 112—113.
Мельниковская О.Н. Племена Южной Белоруссии в раннем железном веке. — М., 1967.
Мельниковская О.Н. Первые сведения о погребальном обряде у племен юхновской культуры // Древние славяне и
их соседи. — М., 1970. — с. 50—54.
Михеев В.К. Подонье в составе хазарского каганата. — харьков, 1985.
Никитина Г.Ф. Погребальный обряд культур полей погребений средней европы в i тыс. до н. э. // Погребальный
обряд племен северной и средней европы в i тыс. до н. э. — i тыс. н. э. — М., 1974. — с. 3—102.
Отрощенко В.В., Моця О.П. обряд кремації у стародавнього населення території україни (V тис. до н. е. — І тис.
н. е.) // археологія. — 1989. — № 2. — с. 20—31.
Попова Т.Б. грунтовый могильник поздняковской культуры под рязанью // наследие В.а. городцова и проблемы
современной археологии. — М., 1988. — с. 101—137.
Розенфельдт И.Г. северный мыс городища старая рязань // археология рязанской земли. — М., 1974. — с. 93—115.
Ромашко В.А. Поселение и могильник начала І тыс. до н. э. у с. залинейное на харьковщине // Древности степного
Поднепровья iii — І тыс. до н. э. — Днепропетровск, 1983. — с. 52—58.
Рыбаков Б.А. геродотова скифия. — М., 1979.
Седов В.В. славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья. — М., 1970.
Супруненко О., Золотницький Б., Кулатова І. кургани біля с. карпусі під Полтавою. — Полтава, 1996.
Телегин Д.Я. находки раннеславянского времени на северном Донце // ксииМк. — 1967. — Вып. 6. — с. 129—132.
Фоломеев Б.А., Александровский А.Л., Гласко М.П., Гуман М.А. климентовская стоянка (к вопросу о хозяйственной
деятельности человека и развитии природной обстановки в долине средней оки) // наследие В.а. городцова
и проблемы современной археологии. — М., 1988.
Buck D.-W. Sidlung und graberfeld der Lausitzer kultur von neuendorf, kr. Cottbus-Land // auF. — 1975. — bd. 20,
Ht. 3. — S. 34—41.
Gimbutas M. bronze age Cultures in Central and estern europe. — Paris; London, 1965.
Одержано 07.06.2005
Ю.В. Буйнов
ПогреБалЬные ПаМятники и оБряД
ПлеМен БонДарихинскоЙ кулЬтуры
В ареале бондарихинской культуры зафиксированы два вида погребений: кремация и ингумация. Доминирую-
щим был обряд трупосожжения. Подкурганные впускные погребения по обряду ингумации свидетельствуют об
инфильтрации в бондарихинскую среду носителей белозерской культуры. грунтовые могильники с погребения-
ми, совершенными по обряду кремации, и его детали указывают на принадлежность носителей бондарихинской
культуры к прабалтской этничной общности.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 468
у колекції національного музею історії украї-
ни зберігаються фрагменти бронзової гідрії,
досі не відомої дослідникам. Дані про місце
знахідки та час її надходження до музею від-
сутні. Втім, якщо припустити, що фрагменто-
вана гідрія потрапила до музею ще в дорево-
люційний період, її походження певною мірою
можна пов’язати з розкопками скіфських кур-
ганів. Проте достовірних відомостей щодо по-
ходження цієї бронзової посудини в музейній
документації немає. не згадувалася гідрія і в
публікаціях приватних колекцій старожитностей
дореволюційної україни.
опис фрагментів бронзової гідрії.
1. ручка горизонтальна, відлита за восковою
моделлю, з атташами у вигляді ажурної пальме-
ти, що виростає з листка аканфу. на внутріш-
ньо-му боці одного з атташів простежуються
фрагменти стінки посудини. у завитках основи
атташей по два отвори, в яких збереглися брон-
зові, округлі в перетині штифти, за допомогою
яких ручки було приклепано до тулуба гідрії.
Внутрішній бік напівкруглої у перетині ручки
гладенький, зовнішній — із чотирма повздовж-
німи ребрами-валиками. з країв ручки, вздовж
вертикального ряду з п’яти шишечок — попе-
речні пояски-валики та по три ова між поздовж-
німи поясками. Всередині ручка пустотіла, час-
© о.о. ПуклІна, М.Ю. треЙстер, 2006
î.î. Ïóêë³íà, ì.Þ. òðåéñòåð
áðîíÇîâà ã²äð² Dz Çá²ðêè
íàö²îíàëüíîãî ìóÇåÞ ²ñòî𲯠óêðà¯íè*
Статтю присвячено дослідженню ручок бронзової гідрії зі збірки Національного музею історії України. На основі
аналізу аналогічних виробів висунуто гіпотезу про належність фрагментованої бронзової гідрії до ранніх варіантів
гідрій «групи Патр».
тково заповнена свинцем, товщина ручки — 0,35
см, довжина — 22,9 см, висота — 2,2 см, шири-
на — 1,8 см. атташ: ширина основи — 6,4 см,
довжина з ручкою — 9,05 см, товщина — 0,45
см. Інв. № Б-8655 (рис. 1, 2; 3; 4, 1—3, 6).
2. аналогічна ручка, але без решток стінки
з внутрішнього боку атташа. на одному з атта-
шів із внутрішнього боку глибоко прокреслено
«лямбду» заввишки близько 3 мм (рис. 4, 4—5).
Довжина — 22,7 см, довжина атташів із ручками
— 8,9 і 9,2 см, ширина — 6,3—6,4 см, товщина
— 0,33—0,5 см. Інв. № Б-8657 (рис. 8).
3. ручка вертикальна, відлита за восковою
моделлю, всередині залита свинцем. Відли-
та разом із вертикальним фігурним атташем у
ви-гляді подовженої пластини, плавно вигну-
тої у нижній частині, з прямокутним виступом
у середній частині зверху та двома лев’ячими
голів-ками у високому рельєфі з країв. Верхня по-
верхня атташа пласка, гладенька. Прямокутний
вис-туп у центрі прикрашено вертикально роз-
ташованим рельєфним трилисником, що ви-
ростає із нижньої частини 9-пелюсткової рельєф-
ної пальмети, яка прикрашає верхню частину
ручки (основою вгору). нижню частину ручки
оздоблено чотирма вертикальними валиками,
нижче — горизонтальним пояском із п’яти ку-
льок у високому рельєфі. з внутрішнього боку
посудини ручка гладенька. на верхньому атта-
ші з боків від пальмети розміщено по одному
округлому отвору зі штифтами, на яких ручка
кріпилася до тулуба посудини. кінці штифтів
із внутрішнього боку розплющені й утворюють
* опис гідрії виконаний спільно, атрибуція – М.Ю. трей-
стером, рисунки – М. о. стрельник, фотографії –
М.Ю. трейстера.
Yu.V. Buynov
buriaL MOnuMentS anD FunerarY riteS
OF tHe tribeS OF tHe bOnDarYkHYnSka CuLture
two types of burials were archaeologically registered on the area of bondarykhynska culture: cremation and inhumation.
Cremation dominated. Secondary inhumation burials under tumuli are an evidence of infiltration of the bearers of the
bilozerska culture into the bondarykhynska habitat. burial grounds with cremations, and their peculiarities indicate
belonging of the bearers of the bondarykhynska culture to the Pre-baltic ethnic community.
Я
|