Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна

Статтю присвячено загальному огляду головних питань з історії Ольвії, які вивчав Л.М. Славін, у контексті минулих і сучасних досліджень.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Русяєва, А.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2007
Назва видання:	Археологія
Теми:	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199395
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна / А.С. Русяєва // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 11-21. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199395
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1993952024-10-05T15:23:19Z Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна Русяєва, А.С. До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна Статтю присвячено загальному огляду головних питань з історії Ольвії, які вивчав Л.М. Славін, у контексті минулих і сучасних досліджень. Научная деятельность Л.М. Славина была всесторонней, однако на первое место он всегда ставил интерпретацию и хронологию археологических памятников. Вместе с тем ему принадлежит много исторических работ. Самой важной научно-теоретической разработкой Л.М. Славина была общеисторическая периодизация Ольвии. Л.М. Славин первым обосновал принципы создания исторической периодизации. Он считал целесообразным разделить историю Ольвии на ряд периодов, качественно отличающихся друг от друга прежде всего по признакам экономического развития, социально-политической жизни, исторических судеб. Ученый впервые попытался применить комплексную методику исследования источников для каждого из пяти выделенных им периодов с их подробной характеристикой. В своих обобщающих работах Л.М. Славин оставил много убедительных выводов и соображений относительно разных вопросов исторического, экономического и культурного развития Ольвии. Research activity of L.M. Slavin was comprehensive, though his principal aim was the interpretation and chronology of archaeological monuments. In addition, he was the author of many historical works. The most important theoretical research development of L.M. Slavin was the general historical periodization of Olbia. L.M. Slavin was the first who substantiated the principles for historical periodization. He considered that it was expedient to divide the history of Olbia into several periods first of all on the basis of the evidence of economic development, social and political life, and historic destinies. Also he tried to apply the comprehensive methodology of monuments research for each of five distinguished periods and for their detailed description. 2007 Article Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна / А.С. Русяєва // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 11-21. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199395 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна
spellingShingle	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна Русяєва, А.С. Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна Археологія
description	Статтю присвячено загальному огляду головних питань з історії Ольвії, які вивчав Л.М. Славін, у контексті минулих і сучасних досліджень.
format	Article
author	Русяєва, А.С.
author_facet	Русяєва, А.С.
author_sort	Русяєва, А.С.
title	Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна
title_short	Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна
title_full	Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна
title_fullStr	Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна
title_full_unstemmed	Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна
title_sort	основні аспекти історії ольвії у працях л.м. славіна
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2007
topic_facet	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199395
citation_txt	Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна / А.С. Русяєва // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 11-21. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT rusâêvaas osnovníaspektiístorííolʹvííupracâhlmslavína
first_indexed	2024-10-06T04:02:49Z
last_indexed	2024-10-06T04:02:49Z
_version_	1812135799016128512
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 11 Л.М. Славін еконоМІЧне ЖиттЯ олЬВІї В ДогетсЬку еПоху Підготовлений до друку рукопис — це один із розділів неопублікованої монографії «ольвія. нариси її історії та культури». у розділі висвітлено важливі питання розвитку основних галузей виробничої та господарчої діяльності ольвіополітів протягом vi—i ст. до н. е., зокрема різноманітних ремесел (у тому числі проблему їх сировинного забезпечення), промислів і сільського господарства. автор дійшов висновку, що головними заняттями населення ольвійської держави були землеробство (насамперед ведення зернового господарства) та тваринництво. Встановлено значну роль в економіці ольвії рибальства та рибопереробки. наголошено на мас- штабному розвитку торгівлі, що, на думку автора, мала переважно посередницький характер, і налагодженому грошовому обігу. Встановлено безпосередній зв’язок між рівнем добробуту ольвії у різні періоди зазначеного часу та характером і обсягом її торговельних відносин із сусідніми племенами. L.M. Slavin ECOnOMiC liFE OF OlBia in PRE-GETaiC EPOCH Edited typescript is one of the sections of an unpublished monograph «Olbia. Studies of its History and Culture». it deals with important issues of development of productive and household activities of Olbians in 6th-1st cc. BC, for instance, with development of various crafts, as well as with the problem of their raw materials supply, handicraft industries and agriculture. it is concluded here that the main occupation of the population of the Olbian state was farming, primarily grain growing, and at a lesser extent the cattle breeding. it is also ascertained that fishery and fish processing played a significant role in Olbian economy. in addition, the emphasis is made on the wide development of trade, which was to a great extent intermediary in nature, and on introduction of money circulation. Finally, in the typescript a direct link is made between the level of prosperity of Olbia in various periods under the study and the nature and volume of its trade relations with surrounding tribes. сторіччя від дня народження лазаря Мойсейо- вича славіна — видатного археолога-класика, вченого і педагога, засновника школи античної археології в україні, невтомного дослідника оль- вії — відзначаємо уже в той час, коли відбулися істотні зміни в державі та ідеології, а відтак, і у ставленні до деяких історичних процесів дале- кого минулого. крім того, за понад 35 років від того часу, як учений пішов із життя, було відкри- то чимало нових пам’яток, опубліковано сотні наукових праць, висунуто численні нові концеп- ції та гіпотези стосовно історичного розвитку як античних держав Північного Причорномо- © а.с. русЯЄВа, 2007 à.ñ. ðóñÿºâà îñíîâí² àñÏåêòè ²ñòîð²¯ îëüâ²¯ ó Ïðàö õ ë.ì. ñëàâ²íà Статтю присвячено загальному огляду головних питань з історії Ольвії, які вивчав Л.М. Славін, у контексті минулих і сучасних досліджень. р’я у цілому, так і ольвійського поліса зокрема. Проте, попри всі політичні зміни, новітні досяг- нення і конкретні розробки окремих проблем, в античній археології та історії залишилися май- же незмінними (або лише доповненими нови- ми джерелами та їх інтерпретаціями) основні погляди л.М. славіна на питання історичного і культурного розвитку ольвії, дослідженню якої він присвятив усе своє життя. При цьому слід зазначити, що посади, які обіймав л.М. славін, зважаючи на надзвичай- но серйозне ставлення вченого до виконання своїх обов’язків, — директор Інституту архео- логії і його заступник, незмінний завідувач скі- фо-античного, а згодом античного сектору, ке- Я ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 112 рівник ольвійської експедиції, ольвійського ар- хеологічного заповідника і кафедри археології та музеєзнавства в київському університеті, а також різних громадських товариств — забирали багато часу, відволікали від наукової праці. До того ж, значну частину його наукових праць при- свячено численним археологічним відкриттям в ольвії та її сільській окрузі, узагальню-ючим нарисам з історії, економіки і культури цього поліса, путівникам по ольвії тощо. найважливішою із науково-теоретичних розробок л.М. славіна є загальноісторична періодизація ольвії (славин 1959, с. 86—107). незважаючи на те, що з часу її публікації минуло майже півстоліття, а також на критичне ставлен- ня деяких сучасних ольвіознавців, які, звісно, оперують значно більшою кількістю різноманіт- них джерел і нових методичних підходів, вона все ще заслуговує на увагу і докладний розгляд у контексті як попередніх, так і пізніших періоди- зацій. найвідоміший із дослідників політичної історії ольвійського поліса Ю.г. Виноградов справедливо зауважив, що л.М. славін пер- шим спробував обґрунтувати принципи ство- рення періодизації і вважав «доцільним розді- лити історію ольвії на ряд періодів, що якісно відрізняються один від одного насамперед за ознаками економічного розвитку, соціально- політичного життя, історичної долі» (славин 1959, с. 90). Йому також належить першість у застосуванні під час створення хронологічної шкали комплексної методики розробки джерел і виділенні 5 періодів ольвійської історії, кожен із яких було докладно схарактеризовано. Періо- дизація л.М. славіна набагато досконаліша за попередні, хоча і вона не позбавлена недоліків (Виноградов 1989, с. 21—22). на думку Ю.г. Ви- но-градова, «автор, безперечно, враховував фак- тори політичної історії, але все ж таки базувався переважно на даних археології, причому не за- вжди правильно датованих та інтерпретованих» (Виноградов 1989, с. 22). Проте у своїх кри- тичних зауваженнях він не звернув уваги на той факт, що від часу створення періодизації л.М. славіна до його власної періодизації ольвійського поліса, розробленої виключно за фактами політичної історії vi—i ст. до н. е., минуло 30 років. Зрозуміло, що за цей час було проведено масштабні археологічні досліджен- ня в місті й на хорі, переглянуто дати епігра- фіч-них пам’яток, висунуто нові гіпотези щодо по-літичного устрою ольвії, опубліковано нові хронологічні схеми тощо. крім того, Ю.г. Вино- градов проігнорував і те, що л.М. славін, на відміну від нього, був професійним археологом, і якраз масив археологічних джерел дав йому змогу з’ясувати основні питання економічного і соціального розвитку ольвії протягом усього періоду її існування. Маючи на меті стисло проаналізувати пе- ріодизацію л.М. славіна, зауважимо, що саме йому належить ініціатива її розробки наприкін- ці 50-х рр. XX ст. — уперше після публікації періодизації його вчителя Б.В. Фармаковсь- кого (Фармаковський 1926, с. 152). Можливо, стимулом до власного дослідження став нарис В.Ф. гайдукевича про історію і культуру анти- чних міст Північного Причорномор’я, позбав- лений хронологічної деталізації, з наведенням лише узагальненої їх характеристики з посилан- ням на відомі дати найважливіших подій, зок- рема й ольвії (гайдукевич 1955, с. 23—147). До того ж, своєрідною преамбулою до створення л.М. славіним періодизації могли бути його численні публікації про власні археологічні розкопки на ольвійському городищі та підсум- кові результати нових відкриттів як у місті, так і в його сільській окрузі (див. список публіка- цій л.М. славіна: Мир ольвии 1996, № 1—49, с. 12—14), а також спеціальні нариси та окремі статті, присвячені еллінській колонізації Пів- ніч-ного Причорномор’я, ольвії в еллінський і римський періоди та в vi—iv ст. до н. е. (сла- вин 1957, с. 243—247; 1957а, с. 247—270; 1958, с. 276—297). на тлі попередніх досліджень хронологія і періодизація л.М. славіна історичного розвит- ку ольвії виглядають значно достовірнішими і конкретнішими. так, перший дослідник ольвії о.с. уваров виділив у її історії, переважно на ос- нові даних з античної літературної традиції та знахідок монет (у середині XiX ст. ще було об- маль інших джерел про це місто), лише три вели- кі періоди: грецький (655—54 рр. до н. е. — від заснування ольвії до нашестя Буребісти — царя гетів); скіфо-грецький (54 р. до н. е. — 196 р. н. е. — від розорення ольвії гетами до підкорення риму); римський (196—235 рр. н. е. — під владою римських імператорів) (уваров 1851, с. 71). трохи пізніше В.В. латишев, критикуючи згадану періодизацію, зауважив, що в історії ольвії є лише одна подія, що ділить її на два періоди, а саме — гетське розорення міста близько середини i ст. до н. е. (латышев 1887, с. 37). В.В. латишев запропонував власну схе- му історичного розвитку ольвії, хронологічно і тематично поділивши догетський час на чотири періоди: розквіту (645—331 рр. до н. е. — від заснування ольвії до облоги Зопіріоном), у яко- му виділено два етапи: 645 р. — кінець v ст. і перша — третя чверті iv ст. до н. е.; занепаду (331—60 рр. i ст. до н. е. — від облоги міста ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 13 Зопіріоном до розорення гетами), в якому теж визначено два етапи: 331 р. — початок ii ст. і па- нування скіфських царів; греко-скіфський (i—ii ст. н. е. — від відродження ольвії до під-корення риму); римський (196—235 рр. н. е. — ольвія під владою римської імперії). л.М. славін відзначив низку позитивних якостей періодизації В.В. латишева, однак не сприйняв розподілу історії ольвії на два вели- ких періоди і виокремлення певних коротких хронологічних відрізків, особливо щодо кри- зи і занепаду в iii ст. до н. е. та перебільшення значення римського панування над містом, що не узгоджувалося з археологічними джерелами (славин 1959, с. 87—88). на думку л.М. славіна, широко аргументо- ваного спеціального викладу історичної періо- дизації ольвії не залишив і її найвидатніший дослідник Б.В. Фармаковський, але заслуговує на увагу створена ним таблиця стратиграфії культурних шарів городища, в якій наведено головні епохи та їх приблизне датування (Фар- маковский 1926, с. 143—152). Ця хронологічна схема ґрунтувалася переважно на археологічних дослідженнях різних районів ольвії, на основі результатів яких автором було виділено 12 куль- турних шарів, датування яких визначалося за імпортними керамічними виробами, що над- ходили сюди з різних античних центрів ви- робництва. саме такий неординарний підхід із урахуванням античної історії та різних ознак полі-тики і внутрішнього життя ольвії дав змогу Б.В. Фармаковському виділити 5 нерівнознач- них епох в історичному розвитку міста, які, з одного боку, характеризували основні напрямки його зовнішньої торгівлі, а з іншого — взаємо- відносини з варварами і римлянами: іонійську (друга третина vii — перша третина vi ст. до н. е.); афінську (друга третина vi—iv ст. до н. е.); елліністичну (початок iii — друга третина ii ст. до н. е.); греко-варварську (остання третина ii—i ст. до н. е.); римську (початок i — друга тре- тина iv ст. н. е.) (Фармаковский 1926, с. 152). При цьому Б.В. Фармаковський керувався не датами історичних подій, зокрема свідченням Євсевія про заснування Борисфена (його в той час ототожнювали з ольвією), не добре відоми- ми фактами про облогу міста Зопіріоном, гетсь- кий розгром і підкорення риму, яким важливого значення надавав В.В. латишев, а переважно хронологією кераміки 1. Швидше за все, лише греко-варварську епоху Б.В. Фармаковський ольвія 1929 р. група учасників експедиції. сидять (зліва направо): г.Д. Штейнванд, Є.г. оксман, а.г. крисіна, т.І. Фармаковська, т.М. Девель, г.П. крисін, І.І. Мещанінов, с.с. Дложевський, Ф.т. камінський, М.Ф. Болтенко, В.о. Пора-леонович. стоять (перший ряд): Джафар-Заде, н.н. крисіна, кузнєцов, г.П. Цвєтаєв, е. Михайловсь- ка, н.л. кордиш, т.І. Милова, В.а. головкіна, о.І. леві, н. Митрофанова, невідома, М.П. Вауліна, л.Д. Дмитров, о.а. Полтавцева, М. сашевська, е.о. Прушевська, Віркава. стоять (верхній ряд): о.М. карасьов, невідомий, л.М. славін, невідомий, П.М. Шульц, а.с. Юнович, а.П. Манцевич, теохаріді, т.М. Мовчанівський, Марков, Безвинглінський, В. ногаєва, М.г. гафферберг ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 114 виділив на підставі значного зменшення імпорту й збідніння культурних шарів цього часу, а також на основі ольвійських монет із зображеннями скіфських царів скілура і Фарзоя 2. у радянські часи вперше загальну періодиза- цію історії і культури античних міст Північного Причорномор’я створив В.Д. Блаватський, який стверджував, що історичний процес у цьому регіоні відбувався інакше, ніж у полісах мет- рополії, а відтак, слід відмовитися від застосу- вання в археологічній практиці поділу на ар- хаїч-ний, класичний, елліністичний і римський пе- ріоди розвитку 3 (Блаватский 1950, с. 30 сл.). у результаті дослідник виділив три головні епо- хи: виникнення та існування емпоріїв, заснуван- ня міст (vii — середина v ст. до н. е.); розквіт міст на першому етапі й погіршення їх становища на другому (друга половина v — i ст. до н. е.); сарматську епоху з порівняно незначною сарма- тизацією на першому етапі (i ст. до н. е. — ii ст. н. е.) і найбільшою сарматизацією античних міст на другому (iii—iv ст. н. е.). незважаю- чи на те, що ця періодизація ґрунтувалася пе- реважно на матеріалах Боспору кімерійського і взаємовідносинах із сусідніми племенами, л.М. славін вважав, що вона допомагає зро- зуміти і місце ольвії в історичному розвит- ку всього понтійського регіону (славин 1959, с. 89). разом з цим він резонно зауважив: «од- нак незважаючи на численні спільні риси, що лежали в основі історичного процесу Північно- го Причорномор’я, життя проходило неоднаково в різних містах. навіть одні й ті ж соціально- економічні процеси відбувалися в одних міс- тах раніше, в інших — пізніше. Це пояснюється різними умовами життя кожного міста, етнічним складом його оточення і т. д. тому періодизацію ольвії необхідно розробити з урахуванням кон- кретних умов її власного історичного розвитку» (славин 1959, с. 89). на відміну від усіх попередніх дослідників ольвії, які зосереджували головну увагу на іс- торії міста, використовуючи лише писемні та нумізматичні джерела (о.с. уваров, В.В. лати- шев), або ж на керамічному імпорті й культур- них шарах (Б.В. Фармаковський), л.М. славін уперше обґрунтував основні принципи створен- ня історичної періодизації, виділені періоди якої мають відрізнятися один від одного насамперед за ознаками економічного розвитку, соціально- політичного життя та історичної долі. л.М. сла- він порушив питання про ольвійську державу та політичну і економічну взаємозалежність міста і хори, рішуче відмовившись від запро- понованого В.В. латишевим розподілу її історії на догетський і післягетський періоди, оскільки кожен із них містить безліч різноманітних еконо- мічних, історичних, етнічних і культурних явищ, об’єднати які в одну епоху неможливо (славин 1959, с. 90). отже, на основі комплексного вивчення різ- номанітних матеріалів, зокрема й нових архе- ологічних відкриттів, л.М. славін самостійно визначив основні періоди історичного розвитку ольвії: 1) грецька колонізація нижнього Побужжя і заснування ольвії (середина vii — кінець vi ст. до н. е.); 2) процвітання ольвії (початок v — кінець iii ст. до н. е.); 3) криза й підкорення ольвії скіфською де- ржавою в криму (початок ii ст. до н. е. — поча- ток i ст. н. е.); 4) піднесення ольвії і її відносин з римською імперією (початок i — середина iii ст. н. е.); 1 Цікаво, що саме Б.В. Фармаковський за найдавні- шими керамічними виробами з Березані впевнено датував появу греків у Північному Причорномор’ї другою третиною vii ст. до н. е., що тією чи іншою мірою узгоджується з новітніми дослідженнями схід- но-грецької кераміки не лише з цієї апойкії, а й го- родищ українського лісостепу, хоча поки що точне її датування остаточно не з’ясовано. разом із тим, за най-пізнішими археологічними джерелами, до- слідник першим запропонував і нову дату занепаду ольвії — другу третину iv ст. н. е., що в цілому теж відповідає сучасним поглядам. 2 лише у 70-х рр. XX ст. було доведено, що Фарзой, на відміну від скілура, належав до сарматських царів другої половини i ст. н. е. (див.: карышковский 1988, с. 108 сл.). 3 Всупереч такій пропозиції В.Д. Блаватського, цю хронологічну термінологію часто застосовують у сучасному антикознавстві. До речі, критикуючи всі періодизації, с.Д. крижицький, В.В. крапівіна, н.о. лейпунська хоч і зауважили у спільній стат- ті, що загальноприйнята періодизація з поділом на архаїчний, класичний, елліністичний та римський періоди не відповідає ані історичному, ані хроноло- гічному змісту тих чи інших етапів історичного роз- витку ольвії, проте у підсумку разом із конкретними хронологічними відрізками навели і ці визначення (пор.: крижицький, крапівіна, лейпунська 1994, с. 18, 40; крыжицкий, лейпунская 1999, с. 35 сл.). слід зауважити, що одночасно зі статтею л.М. славіна у тій же збірці наукових праць було опубліковано нову, вже більш диференційовану періодизацію В.Д. Бла- ватського історичного розвитку античних держав у Північному Причорномор’ї, зокрема й ольвії як їх складової (Блаватский 1959, с. 7—39). автор виділив у їх розвитку 6 хронологічних періодів: емпоріальний (друга половина vii — початок vi ст. до н. е.); поліс- ний (друга чверть vi — перша чверть iv ст. до н. е.); протоеллінізму (друга чверть — кінець iv ст. до н. е.); еллінізму (кінець iv — перша половина i ст. до н. е.); сарматизації (середина i ст. до н. е. — середина iii ст. н. е.); готсько-гуннських нашесть (друга половина iii — остання чверть iv ст. н. е.). Проте деякі із запропоно- ваних В.Д. Блаватським визначень періодів до цього часу залишаються предметом дискусій антикознавців, особливо щодо емпоріїв і протоеллінізму, дефініції яких не мають однозначної інтерпретації. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 15 5) занепад ольвії (середина iii ст.) і припи- нення її існування (кінець iv ст.) (славин 1959, с. 90—107). у згаданій статті вчений стисло виклав най- важливіші явища і події, на основі яких виділив той чи інший період, розглянувши питання, що стосувалися майже всіх сфер економічного, со- ціально-політичного і культурного життя, взає- мо-відносин із античними містами та іноетніч- ним оточенням (славин 1959, с. 90). отже, розглянемо основні положення, істо- ричні події та окремі дати періодизації л.М. сла- віна, що не зазнали значних змін і на сучасному рівні наших знань про ольвію або й досі диску- туються. Перший період історії ольвії в усіх іс- торичних періодизаціях починається з мілет-сь- кої колонізації нижнього Побужжя і заснування найранішого на Північному Понті Березанського поселення (пор.: Wąsowicz 1975, р. 30—39; ру- бан 1975, с. 130; 1988, с. 7; Виноградов 1989, с. 24; русяева, 1990, с. 6; крижицький, крапівіна, лейпунська 1994, с. 40; крыжицкий, лейпунская 1999, с. 37), яке, безсумнівно, відіграло важливу роль у подальшому освоєнні греками цього ре- гіону. саме звідси в другій половині vii ст. до н. е. на порівняно далекі відстані, зокрема до поселень немирів, Жаботин та ін., поширювався грецький посуд (славин 1959, с. 91). л.М. славін слушно не погодився зі своїми по- передниками, зокрема о.с. уваровим, В.В. ла-ти- шевим та Б.В. Фармаковським, щодо заснування ольвії у середині vii ст. до н. е. Питання про знай- дені тут окремі уламки посуду, датовані другою половиною зазначеного століття, на його погляд, розв’язується «дуже просто: звичайна річ, що се- ред майна перших колоністів, що переселилися з Мілета та інших грецьких центрів в ольвію, був не лише сучасний їм, а й дещо раніший («старо- винний») посуд, який слугував, можливо, з куль- товою і декоративною метою. Масовий передусім керамічний матеріал, який залягав певним шаром безпосередньо на рівні материка, датується почат- ком vi ст. до н. е., у будь-якому разі — не пізніше його другої чверті. Більшість дослідників і визнає цю дату за час заснування ольвії» (славин 1959, с. 92). Цієї дати вчений дотримувався і в інших своїх працях, хоча тоді під час розкопок на тери- торії міста різними дослідниками було виявлено надзвичайно мало археологічних джерел, зокрема добре датованої кераміки першої половини vi ст. до н. е. 4 . слідом за іншими вченими л.М. славін спо- чатку вважав, що ольвія, як і Березанське по- селення 5, була емпорієм, який досить швидко перетворився на місто і наприкінці vi ст. почав інтенсивно розбудовуватися. Протягом цього століття було закладено досить потужну базу економічного життя, основою якого була торгів- ля, насамперед хлібом, а також мирні відноси- ни з оточуючим ольвію корінним населенням, яке здебільшого проживало на поселеннях і по- повнювалося за рахунок вихідців зі степових і лісостепових районів, а також, можливо, Фракії 6 (славин 1959, с. 92—94). успіх грецької ко- лонізації Північно-Західного Причорномор’я л.М. славін пояснював зацікавленням тор- гівлею із греками панівних прошарків місце- вого населення. однак, певно, після гострої критики В.В. лапіним емпоріального харак- теру колонізації (лапин 1963, с. 2—13; 1966, с. 60—148) вчений відмовився від дефініції «ем- порій», хоча й надалі надавав великого значення торгівлі, що відігравала в економіці ольвії, що за перші 100 років свого існування перетвори- лася на велике місто, надзвичайно важливу роль (славин 1967, с. 6—7; славін 1971, с. 284). Другий період л.М. славін розподіляв на два етапи, перший з яких (початок v — середина iv ст. до н. е.) характеризувався всебічним роз- витком економічної діяльності (зокрема підви- щенням рівня місцевого ремісничого вироб- ництва, що мало в той час яскраво виражений товарний характер); інтенсивним міським і оборонним будівництвом, широким заселен- ням ольвійської хори і прилеглих до неї районів, організацією аграрного господарства, значним розвитком торговельних відносин із грецьки- ми містами, серед яких найголовнішим після експедиції Перікла в Понт були афіни. Проте найбільшого розвитку торгівля досягла з числен- ними племенами, зокрема й тими, що мешкали в найвіддаленіших регіонах знаного греками світу (на заході — Прикарпаття, на півночі — київщи- на, на сході — Поволжя і Приуралля). В цей час завершилось формування полісного устрою дер- 4 незважаючи на те, що хронологічний діапазон за- снування ольвії у наукових працях багатьох учених навіть останньої третини XX ст. коливається від межі vii—vi або початку vi до другої половини vi ст. до н. е., все ж таки переважна більшість науковців вважає більш імовірною датою другу чверть цього століття (див.: русяева 1998, с. 161—164). останнім часом, на основі значного поповнення найранішої кераміки з розкопок ольвії, знову запропоновано дещо різні дати: початок і друга чверть vi ст. (пор.: ильина 2004, с. 75—83; Буйских 2005, с. 153—164, з літ.). 5 Щодо Березанського поселення як емпорія, емпорія- поліса або поліса висунуто чимало гіпотез і суджень, проте одностайності з цього приводу у сучасних до- слідників також немає (див.: Буйских 2005, с. 147— 153, 164). 6 тією чи іншою мірою такі погляди щодо етнічного складу населення в сільській окрузі ольвії л.М. сла- він висвітлив ще в попередніх працях (пор.: славін 1954, с. 165 сл.; 1957, с. 243 сл.). До речі, у цьому плані вченого підтримують і деякі сучасні дослідники (пор.: Марченко 2005, с. 48 сл.). ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 116 жавного життя, основи якого, певно, було закладе- но ще у vi ст. до н. е. (славин 1959, с. 94—96). облога міста в 331 р. до н. е. полководцем олександра Македонського Зопіріоном стала, на думку л.М. славіна, одним із поворотних моментів для визначення початку другого ета- пу, що завершився наприкінці iii ст. у той час відбулося багато подій, внаслідок яких ольвія зазнала тимчасових труднощів і в економічній діяльності, спричинених серйозною торговель- ною конкуренцією з боку Боспору, який пос- тупово витісняв ольвійські товари з районів лівобережжя. Деякі зміни відбулися і в торгів- лі з грецькими державами середземномор’я і Причорномор’я, що позначилося на грошовій справі (славін 1959, с. 96—99). Загалом же ольвія у період свого розквіту набула великої сили і значення в регіоні з притаманними для неї класичними формами державного устрою, грецькими складом населення, способом життя і розвитком культури. При цьому вплив місцевого оточення не був визначальним. третій період був одним із найскладніших в історії ольвії: затяжна криза, що з кінця iii ст. охопила всі галузі економіки (торгівлю, сільське господарство і ремесла, грошову справу, міське будівництво), а також державне життя і культуру, однак основою її державного життя продовжу- вала залишатися полісна система. незважаючи на те, що ольвіополіти сплачували скіф-ським і сарматським царькам данину, підносили до- рогоцінні дарунки, ті все одно час від часу гра- бували місто й поселення. Врешті-решт ольвія змушена була підкоритися скіфському царству в криму, але вже ніщо не змогло вберегти її від спустошення гетами близько середини І ст. до н. е. Поступове відновлення торгівлі в ольвії почалось у другій половині цього століття, зок- рема за датованими о.М. Зографом (Зограф 1951, с. 137—139) новими випусками монет 7 (славин 1959, с. 99—103). у межах четвертого періоду (початок i — се- редина iii ст.) в ольвії, яка хоч і займала вже значно меншу територію, ніж у попередні пе- ріоди, настав час піднесення всіх галузей еконо- міки. особливо велику роль почали відігравати землеробство і скотарство, торговельні зв’язки зі скіфськими, сарматськими, фракійськими та іншими племенами з одного боку, грець- кими та римськими областями Малої азії, середземномор’я і Причорномор’я — з іншого. так само існував полісний устрій, який проте значною мірою ускладнився рисами аристокра- тизації панівної землевласницької верхівки, пред- ставники якої хизувалися своїм походженням від засновників міста перед римськими імператорами (славін 1959, 103—105). саме в той період до складу населення ольвії влилася значна кількість скіфів, сарматів, фракійців, заможна і найбільш еллінізована частина яких управляла тут на рів- них правах із греками, що відбилося на багатьох сферах життя, передусім культурі й побуті. л.М. славін допускав повторне короткочасне підко- рення ольвії кримськими скіфами та їх постійні набіги, що спонукало ольвіополітів близько се- редини ii ст. звернутися за допомогою до риму, який направив сюди свій гарнізон. Проте вчений не погоджувався з дослідниками, які пояснювали піднесення ольвії лише зміцненням ольвійсько- римських відносин. усупереч В.В. латишеву, л.М. славін також ігнорував факт входження міста до складу римської провінції нижня Мезія, хоча слушно зазначав про незначний римський вплив на культуру і побут ольвіополітів порівня- но з херсонесом таврійським, тірою та деякими іншими містами (славин 1959, с. 105). останній період в історії ольвії (середина iii — кінець iv ст.) характеризується занепадом де- ржавної діяльності, культури та економіки, насамперед торгівлі й ремесла, значним ско- роченням міського будівництва. «Будівлі, які споруджувалися тут наприкінці iii і в iv ст., не йдуть у жодне порівняння з будівництвом ми- нулого часу: на них лежить відбиток збідніння населення, втрати грецьких традицій в галузі будівельної справи, планування, благоустрою, міцності споруд, їх обладнання» (славин 1959, с. 106). Згасання життя в ольвії і на території її хори було зумовлене, з одного боку, нашес- тям готів близько середини iii ст., а з іншого — війнами племен Північного Причорномор’я із римом, адже її занепад перебував у загальному плині подій того часу, що привели до падіння всієї рабовласницької системи античного світу (славин 1959, с. 107). у наступних своїх працях л.М. славін у цілому дотримувався висунутих у зазначеній періодизації положень, зокрема відносно голо- вних чинників грецької колонізації нижнього Побужжя, взаємовідносин ольвії зі скіфськими та сарматськими племенами, значного розвитку сільського господарства та ремесел, торгових зв’язків із античними містами середземномор’я та Причорномор’я, етнічного складу населення тощо (славин 1959а, с. 83—84; 1960, с. 53—59; 1967, с. 5—13; славін 1971, с. 278—285; кри- 7 Зрозуміло, що л.М. славін цілковито довіряв о.М. Зог- рафу — визнаному авторитету у сфері дослідження античних монет. сучасні нумізмати передатували пізньоелліністичні монети, припускаючи, що ольвія відновила своє карбування близько середини i ст. н. е. (пор.: карышковский 1988, с. 108 сл.; анохин В.а. 1989, с. 58 сл.), що, однак, не узгоджується з внутріш- ньо- і зовнішньополітичною ситуацією та полісними традиціями державного ладу і духовної культури. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 17 жицький, славін 1977, с. 187—197, 218—221). утім з появою нових джерел і концепцій інших вчених, у тому числі й гостродискусійних (на- приклад, щодо емпоріальної стадії колонізації або теорії її двостороннього розвитку (див. де- тальніше: лапин 1966, с. 5—34)), певною мірою змінювалися і погляди л.М. славіна. напевно, не варто в цій статті їх деталізувати або критично оцінювати, але ще раз наголосимо, що протягом кількох десятиліть славінська історична періоди- зація ольвії з урахуванням численних факторів, з-поміж яких головну увагу було приділено еко- номічному та соціально-політичному розвитку поліса, залишалася єдиною. Взагалі в дослідженні як окремих археоло- гічних культур і проблем, так і державних утво- рень найбільше значення, як правило, надається визначенню хронологічних періодів або етапів. на сьогодні ольвійський поліс за кількістю ав- торських історичних періодизацій посідає перше місце серед усіх інших північнопонтійських ан- тичних держав. останніми десяти-літтями багато хто з дослідників, вивчаючи окремі проблеми, намагалися з тих чи інших позицій внести щось нове у свої періодизації, що в цілому значно роз- ширює знання про ольвійську державу. стисло проаналізуємо найцікавіші періодизації. а. Вонсович поставила за мету на основі археологічних джерел дослідити динаміку розвитку урбаністичної структури ольвії у взаємозв’язку з освоєнням аграрної зони за 6 основними етапами, використавши для цього ма- теріали всіх публікацій українських і російських вчених (Wąsowicz 1975, р. 30 сл.). Цю працю було піддано гострій критиці, і з методичного погляду вона вважається «навіть кроком назад у порівнянні з тим рівнем, якого досягла радянська наука за останні два десятиліття» (Виноградов 1989, с. 16—17, з літ.). синхронно з а. Вонсович, але переважно ґрунтуючись на самостійних археологічних до- слідженнях ольвійської хори В.В. рубан запро- понував абсолютно нову хронологічну схему (9 етапів) теж просторового розвитку ольвії у vi—i ст. до н. е. (рубан 1975, с. 130—132), в якій згодом було переглянуто і більш узгоджено з історичними подіями деякі дати поселенських структур (рубан 1988, с. 6—18). Періодизація с.Д. крижицького ґрунтувалася на вивченні еволюції містобудівництва, архітектури та від- повідних будівельних решток, відкритих в оль- вії протягом усього часу її розкопок, що сприяло уточненню двох запропонованих ще В.В. лати- шевим загальноприйнятих періодів, що містили короткі хронологічні етапи (крыжицкий 1985, с. 173—178). незабаром колектив авторів (крыжицкий, Буйских, Бураков, отрешко 1989, с. 10—221) розробив більш історизовану періодизацію ольвійської держави з урахуванням комплексу даних з міста й сільськогосподарської округи, в якій було запропоновано подібні два періоди, перший з яких (догетський) мав 5 етапів, дру- гий — 2, з докладною характеристикою кожного з них. у той самий час на основі критичного аналізу попередніх досліджень і низки власних методичних підходів, зокрема тлумачень бага- тьох епіграфічних пам’яток, Ю.г. Виноградов уперше розробив диференційовану періоди- зацію політичної історії ольвійського поліса догетського періоду, визначивши 8 окремих ета-пів (Виноградов 1989, с. 24). разом із тим вивчення матеріальної культури в зіставленні з відомими історичними подіями, епіграфічними та нумізматичними джерелами сприяло уточнен- ню хронологічних меж історії ольвії у перші століття нової ери з виділенням 4 головних ета- пів (крапивина 1993, с. 139—157) 8. основним критерієм для створення періоди- зації автором статті слугувало те, що ольвія як складова античної цивілізації була тісно пов’язана з усім античним світом протягом тисячолітньої епохи, тому її історію потрібно досліджувати за традиційними періодами, звісно, з виділенням у кожному з них відповідних етапів на підставі комплексного підходу: критичного аналізу вже існуючих хронологічних схем, кульмінаційних історичних подій з урахуванням поступових змін і реформувань у політичному, економічному, етносоціальному і культурному житті (русяева 1990, с. 6—10; 1990а, т. 1, с. 21—79; т. 2, с. 2—9, з табл. і літ.). Величезний комплекс матеріалів, нагромаджених за весь час археологічних розко- пок і наукових досліджень ольвії та її хори, за- свідчує, що поліс, постійно контактуючи з ба- гатьма грецькими містами, а потім і римською імперією, не лише увібрав головні досягнення їх державотворення, економічного, соціального і культурного життя в багатьох його проявах, але й пройшов у своєму історико-культурному розвит- ку ті само шляхи періодичних злетів і падінь. на новому етапі дослідження ольвії і її сільської округи в останній із опублікованих періодизацій за основу було взято три взаємо- пов’язаних фактори: економічний, соціальний та зовнішньополітичний, — серед яких наріжним каменем так само є економічний фактор з його 8 крім того, було розроблено періодизацію історії гро- шової справи ольвії, в якій виділено окремі періоди, підперіоди, або етапи, з урахуванням грошового обі-гу в провідних центрах античного світу (карышковский 1988, с. 22—26, табл. 3). Всупереч їй, В.о. ано-хін вивчав монети ольвії за традиційними в античній іс- торії періодами, однак для окремих серій монет виз- начив абсолютні дати (анохін 1989, с. 5 сл.). ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 118 трьома головними складовими — сільським гос- подарством, торгівлею та ремеслами (крижи- цький, крапівіна, лейпунська 1994, с. 19—34). Це значною мірою підтверджує і значення на- багато раніше розробленої л.М. славіним пе- ріодизації, яка, як уже зазначалося вище, теж ґрунтувалася на цих факторах, звичайно, ще на основі набагато меншої кількості матеріалів і досліджень. отже, кожен із авторів, спираючись переваж- но на суму конкретних джерел, що слугували підґрунтям спеціальних досліджень, пропону- вав власну періодизацію. Як показує їх порів- няння, в них, як правило, збігаються окремі дати, зафіксовані ще античними авторами, але відсутня абсолютна єдність поглядів на суть найважливіших критеріїв, покладених в осно- ву того чи іншого етапу в історичному розвитку ольвійської держави. Зважаючи на це, не слід забувати, що навіть у наш час, коли вивчення ольвії сягнуло значно вищого щабля, визначен- ня головних принципів і комплексна методика розробки джерел, покладені л.М. славіним в основу періодизації історії міста, не втратили свого наукового значення. крім того, вченому вдалося створити власну систему поглядів з окремих питань історії оль- війської держави. аналізуючи ці погляди, не вар- то зважати на той факт, що л.М. славіну, як і всім ученим за радянських часів, необхідно було обов’язково посилатися на твори класиків мар- ксизму-ленінізму, тим паче, що окремі цитати, завдяки їх безперечному науковому значенню, і сьогодні не вилучено з антикознавства. так, відзначивши велику й плідну працю дослідників ольвії кінця Xviii — перших двох десятиліть XX ст., л.М. славін водночас зауважив, що вив- чення історії, економіки і культури цього міста проводилося без урахування рабовласницького характеру суспільства, його класової структури; з ідеалістичних позицій тлумачилися причини і характер грецької колонізації, недопустимим було й трактування питань про зв’язки анти- чних міст із корінним населенням, яке нібито не спроможне було створити власні оригінальні форми культури 9 (славін 1960, с. 53). отже, застосувавши «вчення Маркса, енгельса, леніна про сус-пільство і закони його розвитку, радянські 9 не заглиблюючись у розгляд цього питання, зазна- чимо, що поширених нині дефініцій «варвари», «вар- варські племена» або «варварське оточення» у працях л.М.славіна немає. Можливо, це зумовлено тим, що всупереч тлумаченню їх змістовного значення елліна- ми, вчений вважав їх вживання некоректним стосовно етносів, більшість із яких на теренах скіфії уже мала власні назви. дослідники ольвії поставили основним своїм завданням висвітлення історії ольвії, етнічного складу, соціального і культурного життя її на- селення. Питання матеріального виробництва і торгівлі ольвії, взаємовідносин ольвії з оточую- чим її середовищем — скіфським, сарматським, фракійським, знаходились у центрі уваги дослід- ників» (славин 1960, с. 53). у такий само спосіб розглядалася й еллінсь- ка колонізація Північного Причорномор’я, голо- вним джерелом для розуміння причин якої було відоме положення к. Маркса про вимушену емі- грацію, згідно з яким уся система у стародавніх державах греції й римі ґрунтувалася на певному обмеженні чисельності населення, яку не можна було перевищувати, щоб не ставити під загрозу існування самі умови античної цивілізації (пор., наприклад: гайдукевич 1955, с. 24; лапин 1966, с. 23 сл.; славін 1957, с. 243 сл.; 1971, с. 279; крижицький, славін 1977, с. 187—189). разом із тим було висунуто цілу низку тез, що за своєю суттю продовжують і сьогодні «манд- рувати» з однієї праці до іншої як давно відомі аксіоми. тут стисло можна навести лише деякі з них: переселення великої кількості греків у Північне Причорномор’я — одна із ланок ве- ликої грецької колонізації viii—vi ст. до н. е.; за-снування близько середини vii ст. до н. е. першого грецького поселення на сучасному о-ві Березань; виникнення протягом vi ст. низки міст і численних сільських поселень; головним орга- нізатором переселенського руху був Мілет; цей рух не можна зіставляти з колонізацією епохи капіталізму; переважну більшість переселенців складали селяни і ремісники; міста після засну- вання ставали незалежними від своєї метрополії; держави Північного Причорномор’я були полі- сами, що складалися з міста і хори; головною галуззю матеріального виробництва було сіль- ське господарство, передусім землеробство і скотарство; антична епоха — час високого роз- витку торгівлі; визначна роль античних держав Північного Причорномор’я не лише в історичній долі скіфів, сарматів, фракійців, синдів та інших етносів, але й у житті та розвитку культури всьо- го античного світу; прогресивне значення по- ширення грецької цивілізації на значну частину тодішнього світу тощо (славін 1957, с. 243—247; 1971, с. 278—282). наукова діяльність л.М. славіна була бага- то-гранною, але на перше місце він завжди ста- вив інтерпретацію і хронологію археологічних пам’яток, що повністю узгоджувалося з мето- дичними принципами археології. Як свідчить розвиток цієї науки в усіх країнах, вона все ще відкриває свої невичерпні можливості в осмис- ленні власної цінності і найвірогіднішого не- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 19 Анохин В.А. Монеты античных городов северо-Западного Причерноморья. — к., 1989. Археологія української рср. — к., 1971. — т. 2. Блаватский В.Д. античная культура в северном Причерноморье // ксииМк. — 1950. — Вып. 35. — с. 30—41. Блаватский В.Д. Процесс исторического развития античных государств в северном Причерноморье // ПисПаЭ. — М., 1959. — с. 7—39. Буйских А.В. некоторые полемические заметки по поводу становления и развития Борисфена и ольвии в vi в. до н. э. // ВДи. — 2005. — № 2. — с. 146—165. Виноградов Ю.Г. Политическая история ольвийского полиса. vii—i вв. до н. э.: историко-эпиграфическое иссле- дование. — М., 1989. Гайдукевич В.Ф. история античных городов северного Причерноморья // античные города северного Причерно- морья. — М.; л., 1955. — с. 23—147. Зограф А.Н. античные монеты // Миа. — 1951. — № 16. — с. 3—251. Ильина Ю.И. ранняя керамика из ольвии // Боспорский феномен: проблемы хронологии и датировки памятни- ков. — сПб., 2004. — Ч. 2. — с. 75—83. оціненного джерела для реконструкції і розумін- ня багатьох сфер життя, культури народів, ко- лективних діянь людства. л.М. славін стояв біля витоків української античної археології. незважаючи на те, що елліни залишили по собі чимало писемних, епіграфічних та нумізма- тичних матеріалів, він завжди цінував кожну зна-хідку як багате джерело, як один із фактів відбиття життя людини і міста. Про це якнай- ліпше засвідчує перша фундаментальна праця про розкопки ольвії у 1935—1936 pp., підготов- лена за його участю і під його керівництвом гру- пою авторів (ольвия 1940). на жаль, публікація подібних видань, запланованих л.М. славіним, була перервана Великою Вітчизняною війною, і з не залежних від ученого причин не мала про- довження. лазар Мойсейович мав безперечний авторитет знавця античної культури. особливу увагу він приділяв культурним шарам еллініс- тичного часу, через що ольвія залишається най- краще вивченою саме в цей період своєї історії. Досліджені й професійно інтерпретовані вченим численні житлово-господарські комплекси да- ють змогу уявити широкомасштабну панораму міських кварталів у різних районах Верхнього міста ольвії. л.М. славін у своїх узагальнювальних пра- цях залишив чимало переконливих висновків і міркувань щодо різних питань економічного і культурного розвитку як ольвії, так і херсоне- са таврійського. Він розробив власну систему поглядів на організацію господарства, торгівлі, промислів, забудову міст і рівень містобудуван- ня, торговельних зв’язків зі скіфами і сарматами. Вчений уперше порушив питання про со-ціальну топографію ольвії, яку, до речі, досі детально не вивчено. л.М. славін очолював авторський колектив і сам брав участь у написанні третьої частини ii тому «археології укра-їнської PCP» (1971) — першого фундаментального дослід- ження історії й археології античних держав Пів- нічного Причорномор’я. Як автор розділів про грецьку колонізацію, ольвію та херсонес, рибо- ловство, виноградарство і виноробство, л.М. сла- він показав своє вміння об’єктивно аналізувати основні процеси історичного та економічного розвитку античних держав, спираючись пере- важно на археологічні та епіграфічні джерела, які найбільше цінував. Помітне місце в науковій творчості вчено- го посідають спеціальні нариси про різні види образотворчого і прикладного мистецтва пів- нічнопонтійських міст (славін 1966, с. 51—79; 1971а, с. 462—478): скульптуру, коропластику і живопис, мозаїку і вазопис, торевтику і худож- ні вироби з дерева та кістки, карбування монет і гліптику тощо. Якщо Б.В. Фармаковський здебільшого займався вивченням закордонних пам’яток мистецтва, то л.М. славіна насамперед цікавило місце їх виготовлення, що найбільшою мірою визначало культурний рівень розвитку ан- тичних держав Північного Причорномор’я. За визначенням ученого, образотворче мистецтво було однією із найрозвиненіших галузей куль- тури населення цього регіону, досягнувши тут високої досконалості, хоча з часом і стало по- мітним його відставання від головних центрів еллади, насамперед в архітектурі, скульптурі, вазописі. у галузі ужиткового мистецтва, зок- рема на Боспорі, він вбачав помітний вплив оточуючого іноплемінного світу, вказував на своєрідні взаємозв’язки, що відбилися на де- яких пам’ятках мистецтва й розвитку культури понтійських еллінів і скіфів. л.М. славін як видатний дослідник ольвії та античної культури назавжди увійшов в історію антикознавства. З його ім’ям пов’язаний бага- торічний розвиток вітчизняної античної археоло- гії як окремої галузі цієї науки. Працю л.М. сла- віна — вченого, невтомного археолога і педагога, доброзичливого і щедрого наставника — продов- жують його учні та учні його учнів. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 120 Карышковский П.О. Монеты ольвии. — к., 1988. Крапивина В.В. ольвия. Материальная культура i—iv вв. н. э. — к., 1993. Крижицький С.Д., Славін Л.М. античні міста-держави Північного Причорномор’я // Історія української рср. — к., 1977. — т. 1. — с. 187—232. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. сельская округа ольвии. — к., 1989. Крижицький С.Д., Крапівіна В.В., Лейпунська Н.О. головні етапи історичного розвитку ольвії // археологія. — 1994. — № 2. — с. 18—44. Крыжицкий С.Д., Лейпунская Н.А. нижнее Побужье в архаическое время // крыжицкий с.Д., русяева а.с., кра- пивина В.В., лейпунская н.а., скржинская М.В., анохин В.а. ольвия. античное государство в северном Причерноморье. — к., 1999. — с. 35—97. Лапин В.В. Проблемы греческой колонизации северного Причерноморья: автореф. дис. … канд. ист. наук. — л., 1963. Лапин В.В. греческая колонизация северного Причерноморья. — к., 1966. Латышев В.В. исследования об истории и государственном строе города ольвии. — сПб., 1887. Марченко К.К. греки и варвары северо-Западного Причерноморья скифской эпохи // греки и варвары северного Причерноморья в скифскую эпоху. — сПб., 2005. — с. 42—136. Ольвия. — к., 1940. Рубан В.В. о периодизации античных памятников северо-Западного Причерноморья доримского времени // 150 лет оаМ ан усср: тез. докл. — к., 1975. — с. 130—132. Рубан В.В. основные этапы пространственного развития ольвийского полиса. автореф. дис. … канд. ист. наук. — к., 1988. Русяева А.С. Духовная культура населения ольвийского государства: автореф. дис. … д-ра ист. наук. — к., 1990. Русяева А.С. Духовная культура населения ольвийского государства: Дис. … д-ра ист. наук. — к., 1990а. — т. 1—2. — науч. архив иа нан україни. Русяева А.С. к вопросу об основании ионийцами ольвии // ВДи. — 1998. — № 1. — с. 160—170. Славин Л.М. Древний город ольвия. — к., 1951. Славін Л.М. До питання про ольвійсько-скіфські відносини // наук. зап. київ. держ. ун-ту. Істор. збірник. — к., 1954. — 13, № 5. — с. 165—181. Славін Л.М. еллінська колонізація Північного Причорномор’я // нариси стародавньої історії української рср. — к., 1957. — с. 243—247. Славін Л.М. ольвія // нариси стародавньої історії української рср. — к., 1957а. — с. 247—270. Славин Л.М. ольвия как город в vi—iv вв. до н. э. // са. — 1958. — 26. — с. 276—297. Славин Л.М. Периодизация исторического развития ольвии // ПисПаЭ. — М., 1959. — с. 86—107. Славін Л.М. До питання про стародавнє населення ольвійського оточення в vii — i ст. до н. е. // науковий щоріч- ник кДу за 1958 р. — к., 1959а. — с. 83—84. Славин Л.М. основные этапы изучения ольвии // Зоао. — одесса, 1960. — т. 1 (34). — с. 47—59. Славін Л.М. античне мистецтво Північного Причорномор’я // Історія українського мистецтва. — к., 1966. — т. 1. — с. 51—79. Славин Л.М. Здесь был город ольвия. — к., 1967. Славін Л.М. ольвія. Місто // археологія української рср. — к., 1971. — т. 2. — с. 283—299. Славін Л.М. Мистецтво // археологія української рср. — к., 1971а. — т. 2. — с. 462—478. Уваров А.С. исследования о древностях Южной россии и берегов Черного моря. — сПб., 1851. Фармаковский Б.В. отчет о раскопках в ольвии в 1924 г. // сгаиМк. — 1926. — № 1. — с. 143—163. Wąsowicz A. Olbia Pontique et son territoire. — Paris; Besançon, 1975. Одержано 15.05.2006 А.С. Русяева осноВные асПекты истории олЬВии В раБотах л.М. слаВина научная деятельность л.М. славина была всесторонней, однако на первое место он всегда ставил интерпретацию и хронологию археологических памятников. Вместе с тем ему принадлежит много исторических работ. самой важной научно-теоретической разработкой л.М. славина была общеисторическая периодизация ольвии. л.М. славин первым обосновал принципы создания исторической периодизации. он считал целесообразным разделить историю ольвии на ряд периодов, качественно отличающихся друг от друга прежде всего по признакам экономического развития, со- циально-политической жизни, исторических судеб. ученый впервые попытался применить комплексную методику исследования источников для каждого из пяти выделенных им периодов с их подробной характеристикой. В своих обобщающих работах л.М. славин оставил много убедительных выводов и соображений относительно разных вопросов исторического, экономического и культурного развития ольвии. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 21 A.S. Rusyayeva PRinCiPal aSPECTS OF OlBian HiSTORy in WORKS OF l.M. Slavin Research activity of l.M. Slavin was comprehensive, though his principal aim was the interpretation and chronology of archaeological monuments. in addition, he was the author of many historical works. The most important theoretical research development of l.M. Slavin was the general historical periodization of Olbia. l.M. Slavin was the first who substantiated the principles for historical periodization. He considered that it was expedient to divide the history of Olbia into several periods first of all on the basis of the evidence of economic development, social and political life, and historic destinies. also he tried to apply the comprehensive methodology of monuments research for each of five distinguished periods and for their detailed description. 11 червня 2006 р. виповнилося 100 років із дня народження відомого вченого лазаря Мойсейо- вича славіна, який народився 1906 р. у м. Вітеб- ську в Білорусії. рання смерть батька (в 1912 р.) та важкі умо- ви життя змусили підлітка в 13-річному віці роз- почати трудову діяльність. навчаючись у школі, він одночасно, починаючи з 1919 р., працював спочатку завідувачем районного юнацького клу- бу Міського відділу народної освіти, а з 1920 р. — у вітебській конторі «Продпуть» Центросоюза спочатку рахівником, потім бухгалтером (Іа нан україни, опис 3, № 218, особова справа, автобіографія). у 1923 р., після закінчення середньої школи, л.М. славін вступив до ленінградського держав- ного університету на археологічне відділення факультету суспільних наук, пізніше реоргані- зованого в факультет історії матеріальної куль- тури, який закінчив у 1928 р. Під час навчання в університеті л.М. славін одночасно працював на тимчасових посадах у видавництві «наука и школа», Державній академії історії матеріальної культури (гаІМк) та інших установах. © г.о. станІЦина, 2007 ã.î. ñòàí³öèíà îñîáèñò²ñòü ë.ì. ñëàâ²íà Çà ìàòåð²àëàìè íàóêîâîãî àðõ²âó ²à íàí óêðà¿íè Статтю написано на основі архівних матеріалів, що змальовують Л.М. Славіна як вченого і неординарну осо- бистість. У науковий обіг введено невідомі архівні матеріали . у 1926 р. студент ленінградського універси- тету л.М. славін уперше побував в ольвії. В ар-хівних матеріалах фонду Вуак зберігається науковий звіт, де зазначено повний склад оль- війської археологічної експедиції (за винятком робітників-копачів), серед яких згадується і прізвище л.М. славіна: «В 1926 р. в розкопках Ольвії приймали участь: від РАІМК — академік Б.В. Фармаковський (завідуючий експедицією), архітектор академік Н.Б. Бакланов, наукові співробітники: Б.Д. Богаєвський, Т.М. Девель, Т.Н. Кніпович, О.А. Піні; асистенти: І.І. Ме- щанінов та Е.О. Прушевська, практикант В.Ф. Штейн, фотограф І.В. Чистяков, спе- ціаліст по кераміці І.П. Красніков, спеціаліст по органічних залишках М.І. Тихий та топограф. Від Української Академії Наук — член Археоло- гічного Комітету М.О. Макаренко (замісник за- відуючого експедицією), практиканти: С.С. Ма- гура та І.М. Самойловський; від Одеського іс- торико-археологічного музею: завідуючий му- зеєм С.С. Дложевський, наукові співробітники: М.Ф. Болтенко, Е.Г. Оксман, Г.В. Цомакіон, В.А. Пора-Леонович; від Миколаївського істо- рико-археологічного музею: завідуючий музеєм Т.Т. Камінський та науковий співробітник В.С. Кузнецов; від Дослідного Інституту Архео- логії й мистецтва при Державному Московсь- кому університеті: наукові співробітники — у цитатах збережено мову, стиль і правопис архівних документів.

Основні аспекти історії Ольвії у працях Л.М. Славіна

Репозитарії

Схожі ресурси