Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України

Статтю присвячено висвітленню ролі та значення діяльності Л.М. Славіна як директора Інституту археології АН УРСР.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Корпусова, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2007
Назва видання:	Археологія
Теми:	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199397
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України / В.М. Корпусова // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 31-39. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199397
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1993972024-10-05T15:23:52Z Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України Корпусова, В.М. До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна Статтю присвячено висвітленню ролі та значення діяльності Л.М. Славіна як директора Інституту археології АН УРСР. В статье рассмотрена деятельность Л.М. Славина как директора Института археологии АН УССР, его роль в организации украинской археологической науки. В результате руководства Л.М. Славина за короткое время (1940—1941) Институт археологии из неструктурированной организации с расплывчатым научным профилем исследований, малочисленными кадрами специалистов после репрессий ВУАН середины — второй половины 1930-х годов превратился в один из трех ведущих археологических центров СССР (Москва, Ленинград, Киев). В результате его деятельности на много лет вперед была определена перспектива научного развития Института археологии. The article views work of L.M. Slavin as a director of the Institute of Archaeology of AS USSR and his role in organizing the archaeological science. Under the lead of L.M. Slavin during a short period of time in 1940—1941, the Institute of Archaeology has been transformed from an unstructured organization with a vague scientific research description and scanty professional staff (after repressions in AUAS (VUAN) of the mid-late 30s) into one of the three foremost archaeological centres (Moscow, Leningrad, Kyiv). His work predetermined the long-term perspective of the scientific development of the Institute of Archaeology. 2007 Article Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України / В.М. Корпусова // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 31-39. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199397 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна
spellingShingle	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна Корпусова, В.М. Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України Археологія
description	Статтю присвячено висвітленню ролі та значення діяльності Л.М. Славіна як директора Інституту археології АН УРСР.
format	Article
author	Корпусова, В.М.
author_facet	Корпусова, В.М.
author_sort	Корпусова, В.М.
title	Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України
title_short	Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України
title_full	Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України
title_fullStr	Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України
title_full_unstemmed	Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України
title_sort	лазар мойсейович славін — директор інституту археології академії наук україни
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2007
topic_facet	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199397
citation_txt	Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України / В.М. Корпусова // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 31-39. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT korpusovavm lazarmojsejovičslavíndirektorínstitutuarheologííakademíínaukukraíni
first_indexed	2024-10-06T04:02:53Z
last_indexed	2024-10-06T04:02:53Z
_version_	1812135804075507712
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 31 Діяльність лазаря Мойсейовича славіна як ви- датного організатора науки, зокрема на посаді директора Інституту археології академії наук урср, ще недостатньо досліджена. Його діяль- ність припала на роки, чи не найтяжчі, навіть трагічні, для академії наук україни. стисло зупинимося на історії розвитку власне української археології. Відомо, що в хІх — на початку хх ст. у російській імперії археологічні центри та школи існували в Мос- кві та Петербурзі, які також досліджували ук- раїнські старожитності. З-поміж українських учених-археологів можна назвати Ф.к. Вовка. у києві лише окремі співробітники Міського музею, а саме В.В. хвойка та М.Ф. Біляшівсь- кий, проводили археологічні дослідження. у новоствореній при гетьмані П. скоропадському в 1918 р. українській академії наук серед нау- кових установ було створено низку інституцій (Вуак, кабінет антропології ан урср, сІМк, ІІМк), що згодом були реорганізовані в Інсти- тут археології, у якому на той час працювали такі кваліфіковані археологи, як П.П. курінний, Д.І. Яворницький, М.о. Макаренко, Д.М. Щер- баківський, В.Є. козловська, н.Д. Полонська- Василенко, М.Я. рудинський, т.М. Мовчанівсь- кий, с.с. Магура, І.М. самойловський, с. кор- шенко, с.с. гамченко, П.І. смолічев та ін. однак у середині 1930-х рр. через репресії в академії наук україни як осередку наукової інтелігенції становище археології катастрофічно погірши- лося. Фахівці, яких не було знищено, не мали змоги відкрито впливати на організацію археоло- гіч-ної науки, як і ті, хто саме тоді долучився до неї, до того працюючи в інших галузях науки в системі Вуан. Йдеться про талановитих органі- заторів науки В.П. Петрова, якого через етно- графічні студії було обвинувачено в буржуазних нахилах, М.І. Вязьмітіну, яка замість вивчення мистецтва ісламського сходу була змушена про- водити археологічні дослідження на теренах середньої азії. В ІІМк, створеному в 1933 р., посаду директора академічної археологічної ін- ституції обіймали не археологи, а малоосвічені представники партійної номенклатури, які не в © В.М. корПусоВа, 2007 â.ì. êîðïóñîâà ëàÇàð ìîéñåéîâè× ñëàâ²í — äèðåêòîð ²íñòèòóòó àðõåîëîã²¯ àêàäåì²¯ íàóê óêðà¯íè Статтю присвячено висвітленню ролі та значення діяльності Л.М. Славіна як директора Інституту архео- логії АН УРСР. змозі були керувати науковою установою як та- кою, тобто чітко визначити профіль наукових досліджень, науково-організаційну структуру тощо. Займаючись вульгарною соціологією, на відміну від діяльності Вуак, ІІМк, незважаю- чи на масштабні польові дослідження, майже не мав публікацій матеріалів, а частина науко- вих напрямів досліджень була далекою від ар- хеології (славін 1947, с. 69; Шовкопляс 1969, с. 18—19). у той час керівниками інститутів ан урср могли бути лише науковці з росії. на виклик часу й обставин відповів л.М. славін — відомий на той час учений-археолог, дослідник українських старожитностей — ольвійських та боспорських, херсонеських давньогрецьких пам’яток, якого до києва було запрошено з ленінграда в 1938 р. на той час лазар Мойсейович уже був визнаним організатором науки, чому сприяла його робота в археологічних експедиціях та на посаді вчено- го секретаря Інституту історії рабовласницької формації (ДаІМк, ленінград). слід наголосити на патріотизмі л.М. славіна, для якого україна стала другою батьківщиною, а не місцем трива- лого відрядження, як це, на жаль, сталося з та- кими відомими археологами, як П.П. Єфіменко, П.М. Шульц, Є.В. Веймарн, І.В. Фабриціус, Ю.М. Захарук, які врешті-решт повернулися з україни до Петербурга та Москви. л.М. славін мав змогу впливати на станов- лення й розвиток Інституту археології, обій- маючи посаду вченого секретаря Відділу сус- пільних наук ан урср (1939—1946), а згодом — директора Інституту археології. у 1939 р. за знач- ну науково-організаційну роботу л.М. славін цілком заслужено, як це підтвердив час, от- римав звання дійсного члена-кореспондента академії наук україни. таке почесне звання археологу в україні було присуджено вдру- ге, вперше, на 20 років раніше, його отримав М.Ф. Біляшівський. у 1940 р. л.М. славіна було призначено ди- ректором Інституту археології. увесь свій ро- зум, організаторський талант і енергію учений спрямував на створення Інституту археології як наукової установи з чітким профілем археологіч- них досліджень. Для цього необхідно було роз- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 132 в’язати низку проблем, зокрема визначити на- прями наукових досліджень, створити науково- організаційну та видавничу структури, забезпе- чити їх кадрами. Для створення такого закладу існували всі передумови: наукові кадри (хоча їх і бракувало), прекрасні археологічні матеріали з попередніх польових досліджень (хоча й не-об- роблені), а головне, у л.М. славіна були вміння й бажання працювати, розум і освіченість. серед співробітників Інституту археології л.М. славін знайшов однодумців: В.П. Петрова, М.І. сібільова, В.Є. козловську, о.Ф. лагодовсь- ку та ін. тож не дивно, що незабаром, завдяки наполегливій праці наукового колективу, очолю- ваного лазарем Мойсейовичем, Інститут архе- ології перетворився на один із трьох (разом із Москвою та ленінградом) провідних і визнаних археологічних центрів колишнього срср. В Інституті було визначено чіткий профіль на- уково-організаційної структури, яка складалася з чотирьох секторів: археології первісно-общин- ного ладу, античних міст та скіфо-сарматських племен (завідувач л.М. славін), слов’янських племен і міст київської русі (завідувач В.П. Пет- ров (Домонтович)); львівської філії (існувала з 1939 р., завідувач М.Ю. смішко); лабораторії археологічної технології (завідувачка о.а. куль- ська) та двох заповідників — ольвійського та Вишгородського. Приєднання до Інституту ар- хеології львівської філії дало змогу київським археологам ознайомитися з раніше недоступною науковою літературою й архівами (до львова були відряджені В.П. Петров (Домонтович), П.П. курінний), а львів’янам — із археологіч- ними пам’ятками східної україни (до києва приїжджав Я.І. Пастернак, а співро-бітник філії І.Д. старчук брав участь у розкопках ольвії). ученим секретарем Інституту був В.П. теличка (Полонська-Василенко 1993). Для виконання розробленого плану наукової роботи в Інституті бракувало кадрів. Ця про- блема розв’язувалася різними шляхами: через підготовку нових кадрів, співпрацю з фахівцями музеїв, вузів, наукових інститутів інших галу- зей науки як україни — києва, одеси, львова, Миколаєва, нікополя, Чернігова, коростеня, умані, харкова тощо, так і росії, насамперед ленінграда та Москви (П.Й. Борисковський, Є.Ю. кричевський, т.с. Пассек, Б.М. граков та ін.). З львівською філією співпрацювали архео- логи з Польщі (к. Маєвський, с. круковський) (славін 1947, с. 70). Діяльність л.М. славіна як директора Іа (згодом як заступника директора, завідувача кафедри археології), його вміння сприймати кращі традиції європейської історич- ної школи, незаперечний авторитет як ученого і людини, особиста дружба з ленінградськими археологами о.М. карасьовим та П.М. Шуль- цем — усе це сприяло багаторічній співпраці ар- хеологів із різних регіонів срср та вчених-при- родничників: геологів, хіміків, палеозоологів, палеоботаніків, антропологів, — дослі-дженням яких л.М. славін надавав великого значення в осмисленні археологічних матеріалів і старо- давньої історії і залучав до спільної розробки наукових тем. не випадково в Інституті було створено лабораторію археологічної техноло- гії, у якій працювали геологи та хіміки. Безза- перечний авторитет л.М. славіна як ученого, його людські якості, м’який колегіальний стиль керівництва (він завжди зважав на думку інших, запитуючи навіть у нас, його студентів: «а як Ви вважаєте?») згуртували в Інституті високок- ва-ліфікованих фахівців. Цей чинник, а також можливість сталого фінансування археологіч- них досліджень сприяли розвитку української архео-логії у цілому. Інститут перетворився на центр тяжіння археологічних досліджень, на своєрідного монополіста археологічної науки, оскільки лише в межах академії наук можна було пов-ноцінно проводити археологічні до- слідження. Це тривало до того часу, доки музеї та вищі навчальні заклади україни не отримали достатньої кількості науковців-археологів та на- лежного фінансування досліджень (приблизно до сере-дини 1970-х рр.). наукові дослідження Інституту археології охоплювали всі періоди існування стародавнь- ої людини — від палеоліту до київської русі, й навіть у пізніший час. основний науковий план робіт Інституту передбачав проведення широких польових досліджень — розкопок археологічних пам’яток та суцільної розвідки окремих регіонів. При цьому, на відміну від по- льових робіт ІІМк, вимагалася повна обробка отриманого матеріалу. Було заплановано повну публікацію робіт, присвячених окремим групам пам’яток, культурних комплексів, етапам давнь- ої історії з метою створення в майбутньому іс- торії давнього населення україни (славін 1947, с. 70). До здійснення своєї мети Інститут ішов довго, майже півстоліття, але цю ідею було вті- лено в життя. Перед співробітниками Інституту було пос- тавлено завдання обробки й публікації у будь- якій формі численних матеріалів розкопок ІІМк, які не мали ані звітів, ані публікацій. Подібне розуміння значення першоджерел дирекція Ін- ституту перейняла у європейської традиційної історичної науки. так, В.П. Петров, виступаючи в 1937 р. в ІІМк з приводу обговорення конс- пектів підручників «история ссср» та «новая история», наголошував: «Джерела — основа історичної науки. Без попередньої розробки джерел не може бути історичної науки. Це зна- ли буржуазні вчені; вони перед тим, як дати ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 33 той або інший том з історії, давали том або томи джерел» (Дискусія 1937, с. 33—35). Завдання, про яке йдеться, було виконано згодом. так, В.П. Петров опублікував матеріали Зарубинець- кого (1959) та Черняхівського (1964) могильни- ків з розкопок В.В. хвойки, корчакського типу з розкопок с.с. гамченка (1963), Масловського могильника (1964) з розкопок П.І. смолічева та с.с. гамченка. комплексні археологічні експедиції Інсти- туту (Деснянська, трипільська, нікопольська, ольвійська, київська) проводили польові до- слі-дження понад 30 археологічних пам’яток. систематично вивчали пам’ятки палеоліту Чер- ні-гівщини, Дніпрельстану, Приазов’я, неоліту, трипілля, доби міді—бронзи (відкрито кам’яну Могилу), античних (ольвія та її периферія, Бе- резань), скіфських курганів і городищ, особли- ву увагу приділяли пам’яткам, пов’язаним із етногенезом східних слов’ян: зарубинецьких, черняхівських, ранньослов’янських, давньо- руських пам’яток. активно досліджували місця, пов’язані з давньою та більш пізньою за часом металургією Полісся (городськ). Дослідження з проблем археологічної технології проводили в інститутській хіміко-технічній лабораторії (о.а. кульська, о.Ф. Драко), де вивчали хіміч- ний склад стародавніх речей, реконструювали технологічний процес виробництва. найбільших успіхів було досягнуто у вивченні трипільської та ольвійської кераміки. Досліджували техніки мозаїчної справи київської русі, металургійно- го виробництва ольвії, міст київської русі та поліських городищ. Зауважимо, що л.М. славін ніколи не ко- ристувався своїм службовим становищем зад- ля отримання будь-яких пільг за рахунок інших експедицій і наукових зацікавлень учених для себе чи ольвійської експедиції, якою він керу- вав. учений завжди поважав людину та зважав на її інтереси. свідченням того, що україна стала для л.М. славіна батьківщиною є те, що він добре вивчив українську мову, порушив питання про публі- кації з археології українською мовою, а також його зацікавленість у вивченні історії україни козацької доби. окрім розкопок традиційних для археології стародавніх пам’яток, було за-плано- вано археологічне вивчення пам’яток козацької доби (за тогочасною термінологією «козаць- ких січей»), які тоді не вважалися об’єктами археологічних розкопок. Вимоги до мето- дики розкопок козацьких січей були такими ж чіткими й суворими, як і до розкопок пам’яток стародавнього часу. Зазначимо, що лазар Мой- сейович взагалі дуже багато уваги приділяв ме- тодиці розкопок, постійно вдосконалюючи її. Заплановані розкопки пам’яток козацької доби почалися влітку 1941 р. М.л. Макаревичем, але їх перервала Друга світова війна. нині, коли в україні тривають систематичні досліджен- ня пам’яток козацької доби, про цю заслугу л.М. славіна, який першим надав пам’яткам козацької доби статус археологічних, не слід забувати. Згідно з науковими засадами Інституту архе- ології, матеріали проведених й попередніх роз- копок готувалися до друку. на відміну від ІІМк, який видавав «наукові записки ІІМк», Інсти- тут археології, продовжуючи традицію Вуан, у новоствореній видавничій структурі видавав як періодичні традиційні «короткі звідомлення з археології україни», так і тематичні збірники, а також інші наукові видання, зокрема архео- логічні карти та науково-популярні праці. Вже в 1940 р. вийшли друком тематичні збірники: «ольвія» (т. 1) та «трипільська культура» (т. 1). Було підготовлено та здано до друку тематич- ні збірники «Палеоліт і неоліт україни» (т. 1); «короткі звідомлення з археології україни», № 1. Здано до друку матеріали з палеоліту, неоліту, античної, скіфо-сарматської археоло- гії, ранньослов’янської археології та археоло- гічну карту Північного Причорномор’я. Було розроблено археологічну карту черняхівської культури (с. коршенко, науковий редактор В.П. Петров), яку згодом доробила й у повоєн- ні роки опублікувала Є.В. Махно (Махно 1960) тощо. результати роботи Інституту археології довоєнного та повоєнного часу л.М. славін як директор Іа та вчений секретар Відділу суспіль- них наук висвітлював у періодичних виданнях ан урср та ан срср (славін 1940, с. 43— 50; 1940а, с. 20—27; 1941, с. 108—115; 1946, с. 81—88; 1947, с. 65—84), у тому числі опублі- кував історіографію з археології (славін 1940б, с. 133—159). різним питанням стародавньої історії україни було присвячено науково-попу- лярні праці українських (славін 1938; Дмитров 1940) і російських археологів, які працювали за темами Іа ан урср (Пассек 1941; Борис- ковський 1940). отже, було сформовано чіткий профіль видавничої структури Іа, який, згодом вдосконалений під керівництвом л.М. славіна, продовжує існувати й нині. Важливими для подальшого розвитку та високого престижу Інституту археології як академічної установи мали чотири наукові те- матичні конференції, проведені за короткий проміжок часу. Першу (7—9 січня 1939 р.) було присвячено питанням вивчення трипільської культури, другу (25—28 квітня 1939 р.) — скі- фо-сарматській та давньогрецькій культурам, третю (15—19 травня 1939 р.), найбільш пред- ставницьку, — палеоліту й неоліту, четверту (28 січня — 2 лютого 1941 р.) — неоліту, три- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 134 пільській культурі, пам’яткам доби бронзи. на цих конференціях, окрім висвітлення резуль- татів досліджень пам’яток відповідної доби та археологічної культури, розглядалися загальні питання історії стародавнього населення. Інфор- мацію про конференції було опубліковано в цент- ральних виданнях україни та срср (славін 1939, с. 63—73; 1940в, с. 200—207; Пассек 1939; 1946). Для учасників ІІІ конференції було організовано екскурсію по Десні для озна-йомлення з низкою палеолітичних стоянок, до-сліджуваних комп- лексною Деснянською археологічною експеди- цією (трусова 1940; Земляков 1940). Зазначені конференції, що відбулися в києві за участю ар- хеологів, антропологів, палеозоологів, геологів, геоморфологів, ґрунтознавців, палеоботаніків із багатьох наукових установ срср, перетворилися на всесоюзні заходи. Продовжуючи цю тради- цію Інститут археології проводив комплексні конференції аж до початку 1970-х рр. Вагомий внесок л.М. славіна як директора Інституту в організацію і проведення перших конференцій не потребує доказів. Плідну роботу Інституту археології перерва- ла Друга світова війна. Частину співробітників було мобілізовано, інші готували до евакуації в уфу найцінніші матеріали наукових фондів, ар- хіву, бібліотеки. Цінності гинули в дорозі, типо- графський набір рукописів, зданих до друку й уже набраних («Палеоліт і неоліт україни, т. 1), розсипали, рукописи спалювали, як і особові справи співробітників та документи відділу кадрів. саме тому в архіві Інституту збереглися документи лише з 1944 р. Згідно з наказом вищої влади, у липні 1941 р. в уфу евакуювалися лише дійсні члени академії наук із родинами та спів- робітники, які супроводжували наукові цінності. Зважаючи на це, в уфу потрапило лише кілька археологів, зокрема л.М. славін та В.П. Петров (Домонтович), якого наприкінці 1941 р. було мобі- лізовано в діючу армію. Інститут археології та інші гуманітарні інститути перестали існувати як окремі наукові установи, тому їх було структур- но об’єднано в один заклад — Інститут суспіль- них наук, директором якого було призначено М.Я. калиновича, а вченим секретарем — В.П. Петрова (Домонтовича). л.М. славін зали- шився на посаді вченого секретаря Відділу сус- пільних наук ан урср. тоді було створено відділ історії та археології, а з середини 1942 р. — са- мостійний відділ археології Інституту історії та археології. В евакуації л.М. славін продовжував дослідження з археології україни. Він взяв участь у створенні колективних узагальнюючих моно- графій з української історії: «нариси з історії україни» (славін 1942, с. 15—27) та «Історія україни» (славін 1943, с. 4—37). Як і в довоєн- ний час, учений секретар Відділу суспільних наук л.М. славін висвітлював роботу археологів за нових умов у складі Інституту (славін 1943а, с. 55—66) та Відділу суспільних наук (славін 1944, с. 63—68). В уфі вчений розробляв і проблеми з баш- кирської археології: «археологические памят- ники Башкирии с древнейших времен до нача- ла нашей эры»; «археологические памятники Башкирии середины первого тысячелетия нашей эры»; «Древнейшая металлургия Башкирии» (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 3; на Іа нан україни, ф. 17). у журналі спілки радянських письменників україни «українська література», згодом перей- менованого на «Вітчизну», л.М. славін опубліку- вав статті «стародавні пам’ятки україни» (славін 1942а, с. 175—182) та «на порозі історії українсь- кого народу (древні слов’яни на території украї- ни» (славін 1943б, с. 50—71), що сприймалися не лише як наукова інформація, але й підносили патріотичний дух українців, що найкраще йому вдалося зробити в статтях про шевченківські дні 1942—1943 рр. (славін 1943в, с. 67—69; 1944а, с. 5—9). крім того, в евакуації лазар Мойсей- ович написав підручник з історії україни для старших класів української середньої школи — «Історію української культури» (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 6, 7). Після реевакуації ан урср до києва напри- кінці березня 1944 р. л.М. славін доклав надз- вичайно багато зусиль для відродження Інсти- туту археології як окремої наукової установи. Для цього необхідно було терміново роз-в’язати низку наукових, науково-організаційних та гос- подарчих завдань: розробити перспективний і поточний плани науково-дослідних та польових робіт; розгорнути дослідницькі роботи; своїми силами зробити придатними для наукової праці приміщення в будинку № 14 на бульварі Шев- ченка, в яких Інститут розміщувався до війни; вирішити кадрове питання; налагодити зв’язки з іншими установами києва, насамперед будівель- ними, для спостереження за земляними робота- ми в місті (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 4). ремонтно-господарче завдання виконували шість співробітників археологічного відділу Інс- титуту історії та археології, одночасно продовжу- ючи дослідницьку працю (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 4; Дзбановський 1947). у приміщеннях потрібно було засклити вікна, полагодити двері тощо, розшукати та на своїх плечах перенести археологічні колекції, фонди бібліотеки, обладнання лабораторій, меблі. Це була фізично надзвичайно важка праця, до того ж нею займалися переважно жінки. Вирішуючи кадрове питання, л.М. славін запросив до києва з усього срср киян-архео- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 35 логів, з якими постійно листувався. До києва з Вологди повернувся репресований свого часу М.Я. рудинський, з Молотова — І.В. Фабріціус, із Чкалова — Ф.М. Штітельман, а.В. До- бровольський, з ташкента — т.г. оболдуєва, з діючої армії — р.Й. Ветштейн та ін. у голо- дному зруйнованому києві лазар Мойсейович надавав допомогу всім співробітникам Інститу- ту, які того потребували. Для тих, хто повернув- ся до києва і втратив власність, він домігся на- дання підйомних грошей, талонів на отримання білизни, одягу, взуття (наприклад, для родини пенсіонера-археолога о.о. татаренка, якому за клопотанням ученого було збільшено пенсію) (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 6). лазар Мойсейович завжди був чуйним до чужої біди. Інститут не міг повноцінно працювати без поновлення науково-допоміжних структур, і пе- редусім фондів бібліотеки. найцінніші її фонди було повернуто з уфи, але більшість матеріалів було вивезено або знищено німцями, або зник- ло під час окупації києва. не збереглося необ- хідних для досліджень основних періодичних видань, таких як ВДи, са тощо. За підписами л.М. славіна та М.Я. рудинського в бібліотеки наукових інститутів, вищих навчальних закладів, музеїв україни (харкова, одеси), рФ (Москви, ленінграда), грузії, туркменістану, киргизстану, Молдавії було надіслано листи з клопотанням про продаж або обмін періодики та окремих ви- дань з метою допомоги у поновленні основних фондів бібліотек Іа у києві та львові (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1). у вирі- шенні цієї справи допоміг безперечний автори- тет л.М. славіна серед учених срср. Фотолабораторію Інституту теж було знищено. Для її поновлення необхідно було придбати обладнання, хімікати тощо, які здебільшого довелося купувати у приватних осіб на базарі. археологічні фонди були ро- зорені та розпорошені, тому тривав активний пошук археологічних матеріалів. Проте для їх зберігання не було приміщення, придатного для фондосховища, тому археологічні колекції довоєн-них розкопок, що були знайдені в пер- шій половині 1944 р., передали до київського історичного музею і лише частину колекцій, знайдену у другій половині 1944 р., було пере- несено в приміщення Інституту, де зберігали- ся археологічні знахідки польових досліджень поточного 1944 р. л.М. славін знайшов спосіб полегшити ви- конання наукового плану шляхом роздрукування рукописів. Проте в штатному розписі Інституту не було друкарки, тому в 1944 р. ставку бухгал- тера було замінено на ставку секретарки-друкар- ки. До речі, навіть у 1960-х рр. планові теми та польові звіти централізовано друкувала секре- тарка-друкарка. усі вимоги до відродження Інституту ар- хеології було виконано за три місяці. Інститут архео-логії ан урср було поновлено 7 липня 1944 р. на чолі з директором л.М. славіним, ученим секретарем М.Я. рудинським. наукова та науково-допоміжна структури Інституту дещо змінилися порівняно з довоєнним часом. тепер в Інституті було три наукові відділи: археології первісних племен (завідувачка о.Ф. лагодовсь- ка, співробітники: ст.н.с. а.В. Добровольський, м.н.с. М.с. одинцова, Є.В. Махно, Ф.М. Шті- тельман, Шиліна), античних міст і скіфо-сар- матських племен (в.о. завідувача І.В. Фабріціус, співробітники: ст.н.с. л.Д. Дмитров, І.М. са- мойловський, м.н.с. Є.Ф. Покровська), слов’янської археології та міст київської русі (співробітники: ст.н.с. Д.л. Бліфельд, В.к. гон- чаров, м.н.с. с.М. кузнецова); бібліотека (за- відувачка Дзбановська) й архів; заповідник «ольвія» (комендант ласий); лабораторія рес- таврації та консервації матеріалів. у третьому кварталі 1944 р. до складу Інституту увій- шов ще один, четвертий, науковий відділ — львівський (завідувач М.Ю. смішко) (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 4; 1, 5). наприкінці 1944 р. в Інституті археології разом із львівським відділом працювало 24 наукових співробітники та науково-допоміжний і обслуго- вуючий персонал. До речі, зважаючи на воєнний час, це було не так уже й мало, адже в 1960-ті рр. в Іа працювало всього близько 55 осіб, включно з прибиральницею. серед наукових співробітників у 1944 р. було дуже мало кандидатів наук і жод- ного доктора наук. кадрова політика, розроблена л.М. славіним, передбачала різноманітні шляхи зростання наукового потенціалу Інституту (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1). З са- мого початку відродження Інституту, в 1944 р., було засновано аспірантуру для підготовки фахівців із проблем первісної, скіфо-сарматсь- кої, давньогрецької та слов’янської археології, тобто всіх основних наукових напрямів дослід- жень. Першими аспірантами Ін-ституту були ви- пускники київського державного університету ім. т.г. Шевченка — І.г. Шовкопляс, кудлай, а також В.а. Іллінська, яку запросили з ленінг- рада. З того часу Інститут археології ан урср був нерозривно пов’язаний з університетом. саме тоді для забезпечення Інституту кадрами л.М. славін створив на історичному факультеті київського державного університету кафедру археології — першу в україні та третю в срср. саме вона понад чверть століття повністю за- безпечувала Інститут археології кваліфіковани- ми кадрами, стала alma mater багатьох поколінь співробітників Інституту. Першими студентами- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 136 практикантами кафедри археології університету, які мали змогу працювати в бібліотеці Інституту, були М.Ю. Брайчевський та л.М. каленська (за чоловіком рутківська) (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 6). Іншим шляхом здобут- тя вчених ступенів був захист дисертацій. на початку 1945 р. л.М. славін порушив питання про захист кандидатських дисертацій, спершу І.В. Фабріціус, а незабаром — М.Я. рудинсь- ким, а.В. Добровольським, І.Ф. левицьким, І.М. самойловським. л.М. славін клопотався про звільнення від складання кандидатських іспитів згаданих пошукувачів, зважаючи на їх багаторічну (близько 30 років) археологічну працю (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 6). тоді ж кандидатські мінімуми-іс- пити склали Ф.Б. копилов, Є.Ф. Покровська, т.г. оболдуєва, Ф.М. Штітельман. у 1944 р. Інститут поновив зв’язки з археологами з різ- них музеїв і вищих навчальних закладів ук- раїни (харкова, одеси, Дніпропетровська), а також Москви та ленінграда. одночасно з комплектацією кадрів та по- новленням науково-організаційної структури Інституту необхідно було розгортати дослід- ницьку роботу, розробляти перспективні плани наукових досліджень та експедиційних робіт на 1944—1948 рр. та на їх основі — тематичні наукові плани на 1944—1945 рр. у той час пер- спективний науковий план робіт Іа ан урср потрібно було узгоджувати з московським Іа ан срср, тому він обговорювався на І Всесоюзній археологічній нараді в 1945 р. у Москві. у 1944 р. до 25-річного ювілею ан украї- ни було проведено загальноакадемічну вистав- ку-звіт, на якій було представлено й здобутки Інституту археології. л.М. славін доповів про результати діяльності українських археологів за 25 років (славін 1947а, с. 352—383). Важ- ливим результатом роботи Інституту в 1944 р. було проведення, хоча і в невеликих масштабах, польових досліджень та обстеження з актуван- ням стану зруйнованих війною найважливіших археологічних пам’яток: ольвійського та Виш- городського заповідників (заказників), києва та його околиць, Чернігова, трипільських пам’яток в обухівському р-ні, пам’яток басейну р. сі- верський Донець, скіфських пам’яток нікополь- щини (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 5). До цієї роботи було залучено всіх співробітників Інституту. Польові досліджен- ня та спостереження за земляними роботами почалися лише у києві, після налагодження контактів з усіма будівельними організаціями; крім того, було розпочато розкопки руїн свято- успенського собору в києво-Печерській лаврі та свято-Михайлівського Золотоверхого мона- стиря. у 1945 р. експедиційних робіт було значно більше. Відкриті листи були надані л.Д. Дмитро- ву для спостереження за земляними роботами й обстеження м. київа та його околиць, В.к. гонча- рову для обстеження Вишгорода та слов’янських городищ, Б.о. рибакову для проведення розвідок у києві та Чернігові. Відновила діяльність під керівництвом л.М. славіна ольвійська експеди- ція, в складі якої працював Варварівський загін (керівник П.М. Шульц, архітектор о.М. кара- сьов). корчуватівський могильник розкопував І.М. самойловський. М.Я. рудинський проводив розкопки біля с. Іллінка одеської обл. Згідно з розробленим видавничим планом на 1944 р., почалося відновлення видань, частину текстів з яких було знищено на стадії набору в львівській друкарні в 1941 р.: тематичного збірника «Палеоліт і неоліт україни», т. 1; «ко- роткі повідомлення з археології україни», № 1. Передбачалося видання збірника на кшталт «наукових записок», «Звідомлення з археології україни» (10 д. а.); «киевские древности» (15 д. а., про досягнення останніх 25 років); «археологія україни сарматського часу (культура полів по- ховань)» (20 д. а., збірник мав велике значення для розробки питань етногенезу східних слов’ян, зважаючи на тогочасні західноєвропейські те- орії з цього питання). у 1944 р. було заплано- вано видати збірник «трипільська культура» (т. 2) (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1, 6), матеріали якого підготували до дру- ку ще до війни т.с. Пассек, Є.Ю. кричевський, М.л. Макаревич, В.П. Петров, н.л. кордиш, Б.П. Безвенглинський, І.г. Підоплічко, сугро- бов, о.Ф. лагодовська, стрончин, П.П. курін- ний, о.Ф. Драко. у 1944 р. на Іа отримав від одеського дослідника М.Ф. Болтенка рукопис про Березань. Згідно з перспективним планом дослідни- цьких та польових робіт на найближчі роки (1944—1948), передбачалися по відділах збір, дослідження та публікація матеріалів, зокрема й науково-популярних робіт. Планувалися дослід- ження палеолітичних стоянок порожистої части- ни Дніпра, сіверського Дінця, Поділля, Західної Волині (осокорівка, Мезін, кодак, амвросіївка, Ямбург та ін.), пам’яток раннього неоліту сі- верського Дінця, розвиненого неоліту, енеоліту, у тому числі трипільської культури — пам’яток порожистої частини Дніпра (Владимирівка, стена тощо), доби палеометалів (міді—брон- зи) — на одещині (усатове), середньому та ниж- ньому Дніпрі, Інгулі (Войцехівка), пам’яток кі- мерійського періоду, а також пам’яток античної археології — ольвії та її периферії, нижньод- ніпровських городищ, Березані, тіри. у розділі скіфської археології (з 1944 р.) передбачалося вивчення таких питань: кімерійці та скіфи; істо- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 37 рія та держава скіфів; скіфські поселення (Шар- півське городище); складання каталогу скіфсь- ких курганів, вивчення кераміки, мистецтва. З 1944 р. почалося дослідження пам’яток «полів поховань» черняхівської культури (за то- гочасною термінологією — сарматського пері- оду): корчуватого, північно-західної частини україни, західних регіонів (Житомирська і Під- карпатська групи), харківської групи. Передба- чалося складання карти слов’янських городищ (полянських, сіверянських). Під час досліджен- ня міст київської русі планувалися збір та до- слідження матеріалів для складання археологічної карти києва, вивчення матеріалів райковецького городища, Вишгорода, княжої гори, овруча, Ва- силькова, мистецтва давнього галича, написання підручника з археології київської русі. Згідно з розробленим перспективним планом, передбачався збір археологічного, музейного, літературного матеріалу в окремих геогра- фічних регіонах шляхом їх систематичного суцільного польового обстеження з метою створення «археологічної карти україни» (пор.: «археологічні пам’ятки української рср (ко- роткий список). — к., 1966. — 464 с.), археоло- гічних карт окремих культур та міст (слов’янських городищ та м. києва) (на Іа нан україни. — Ді- ловодство, опис 1). Було чітко визначено напрям видавничої діяльності Інституту. Згідно з планом, було створено неперіодичний орган Інституту «ар- хеологія», що мав друкуватися не рідше, ніж двічі на рік (до речі, перший том видання було здано до друку вже 15.05.1946 р.), який згодом було перетворено на періодичний журнал, що існує і нині. Планувався випуск подальших томів «Палеоліт і неоліт україни», «трипільська куль- тура», «ольвія» та створення нових збірників: «скіфія і сарматія», «київська русь», «киевские древности», «археологія україни сарматсько- го часу (культура полів поховань)», складання каталогу скіфських курганів (пор.: скифские погребальные памятники степей северного Причерноморья. — к., 1986. — 368 с.), «архе- оло-гічна карта україни» тощо. Передбачався випуск тематичних збірників, альбомів творів скіфського мистецтва, ранньослов’янських та києво-руських пам’яток, монографій, науково- популярних творів, кінофільмів (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1). Як і в довоєнний час, планувалися система- тичні розкопки «запорізьких січей» — пам’яток козацької доби, вивчення озброєння та речей побуту українського козацтва. Щирий інтерес л.М. славіна до вивчення історії україни коза- цької доби підтверджують й інші факти. напри- клад, на початку 1945 р., коли ще тривала війна, а з криму було депортовано татар, греків, болгар та ін., л.М. славін надіслав до бібліотеки крим- ського краєзнавчого музею у сімферополі лис- та з проханням відшукати рукопис (або його копію) поеми татарського автора Джан Муха- медова, присвяченої походу кримського хана Іслам-гірея ІІ разом із Богданом хмельницьким на Польщу у 1648—1649 рр. Цей запит (хоча на нього і надійшла негативна відповідь (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1) був до- цільним не лише тому, що наближався ювілей визвольної війни українського народу під про- водом Богдана хмельницького, але й тому, що після депортації татар із криму пам’ятки цього народу, у тому числі й писемні, активно знищу- валися. своєчасним у 1945 р. було й клопотання л.М. сла-віна про збереження решток Звіринець- кої фортеці 1810—1812 рр. та валів давньорусько- го «красного двору», розташованих на території теперішнього Ботанічного саду нан україни, де проводилися земляні роботи (на Іа нан украї- ни. — Діловодство, опис 1). Взагалі, л.М. славін багато зусиль доклав до організації ефективної охорони археологічних пам’яток (на Іа нан україни. — Діловодство, опис 1). Як директор Іа ан урср він був членом науково-експер- тної ради при Відділі охорони пам’яток і брав активну участь у її роботі. учений запропонував скласти перелік пам’яток, розширити структуру установ, що займаються охороною пам’яток, вне- сти до них Інститут археології, історичні та крає- знавчі музеї, школи. л.М. славін біля Інституту археології на бул. Шевченка (50-ті роки минулого століття) ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 138 розроблений у 1944 р. директором Іа ан урср л.М. славіним план діяльності Інституту через різні обставини не було повністю реалізо- вано. Діяльність лазаря Мойсейовича сла-віна як директора Інституту археології на багато років наперед визначила перспективу наукового розвитку української археології. у серпні 1945 р. члена-кореспондента ан урср л.М. славіна було звільнено з посади директора Інституту археології, незважаючи на його заслуги в розвитку української археології у найтяжчі для науки часи і роль у становленні й відродженні у воєнні часи Інституту археології як наукової установи. Причини цього звільнення залишилися в архівах силових органів, вони не обговорювалися. Ми можемо робити лише припущення. так, на той час національність л.М. славіна не могла датися взнаки. л.М. славін був членом комуністичної партії, люди- ною обережною, толерантною, розважливою, але, напевно, він як директор зробив «щось», за що його було покарано. Деякі дії л.М. славі- на як керівника наукової установи історичного, а тому ідеологічного напряму, в ті часи можна було кваліфікувати як ворожі, близькі до націо- налістичних. насамперед це його український патріотизм, зацікавлення українською історією (планування розкопок пам’яток козацької доби, вивчення козацького озброєння, пошук літера- турного тексту депортованих кримських татар про похід кримського хана Іслам-гірея ІІ разом із Богданом хмельницьким на Польщу, висвітлен- ня шевченківських днів), по-друге, включення до складу авторів інститутського наукового збірника «трипільська культура» так званих ворогів народу: П.П. курінного, який невдовзі після закінчення війни емігрував на Захід, та В.П. Петрова (Домонтовича), якого в 1942 р. офіційно було оголошено українським буржуазним націо- налістом і зрадником. Звісно, лазар Мойсейович у 1944 р. не міг знати про плани еміграції П.П. ку-рінного та те, що В.П. Петрову для виконання розвідницької місії в тилу німців потрібно було мати легенду. незважаючи на такий перебіг подій, лазар Мойсейович працював на інших посадах, безпе- рервно, мужньо, плідно «вирощуючи свій сад» — українську археологію, продовжуючи себе в уч- нях, бо «кожне дерево з плоду свого пізнається» (лк., 6, 44). Борисковський П.Й. людина кам’яного віку на україні. — к., 1940. — 130 с. Дзбановський Є. Інститут археології ан урср у 1944 р. // археологія. — 1947. — т. 1. — с. 183—186. Дискусія // наукові записки Інституту історії матеріальної культури. — к., 1937. — кн. 1. — с. 33—35. Дмитров Л.Д. Перекоп. рів і вал. — к., 1940. — 106 с. Земляков Б.Ф. Экскурсия участников киевской археологической конференции в басейн р. Десны // ксииМк. — 1940. — Вип. 2. — с. 52—53. Махно Е.В. Памятники черняховской культуры на территории усср // Миа. — 1960. — № 82. — с. 9—83. Пассек Т.С. об итогах научной конференции института археологии академии наук усср, посвященной изучению трипольской культуры // ксииМк. — 1939. — Вип. 2. — с. 38—41. Пассек Т.С. трипільська культура — к., 1941. — 84 с. Пассек Т.С. Четвертая научная конференция института археологии академии наук усср // ксииМк. — 1946. — Вып. 12. Полонська-Василенко Н.Д. українська академія наук (нарис історії). — к., 1993. — 415 с. Славін Л.М. ольвія. — к., 1938. — 89 с. Славін Л.М. конференція по вивченню скіфо-сарматського періоду (київ, 1939 р.) // Вісті ан урср. — 1939. — № 5. — с. 63—73. Славін Л.М. Відділ суспільних наук ан урср в 1939 р. // Вісті ан урср. — 1940. — № 3. — с. 43—50. Славін Л.М. Інститути відділу суспільних наук в 1940 р. // Вісті ан урср. — 1940а. — № 9. — с. 20—27. Славін Л.М. археологічні роботи в радянській україні // Збірник ан урср. — к., 1940б. — с. 133—159. Славин Л.М. научная конференция археологов, изучающих историю украины в скифо-сарматский период (киев, 1939) // ВДи. — 1940в. — № 1.— с. 200—207. Славін Л.М. результати археологічних експедицій академії наук урср в 1940 р. // Вісті ан урср. — 1941. — № 2—3. — с. 108—115. Славін Л.М. населення території україни з найдавніших часів до утворення київської держави. нарис історії україни. — уфа, 1942. — с. 15—27. Славін Л.М. стародавні пам’ятки україни // українська література. — уфа, 1942а. — № 3—4. — с. 175—182. Славін Л.М. населення території україни з найдавніших часів до утворення київської держави. Історія україни. — уфа, 1943. — т. 1. — с. 4—37. Славін Л.М. Інститут суспільних наук ан урср // Вісті ан урср. — уфа, 1943а. — № 1. — с. 55—56. Славін Л.М. Шевченківські дні 1942 р. // Вісті ан урср. — уфа, 1943в. — № 1. — с. 67—69. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 39 Славін Л.М. на порозі історії українського народу (древні слов’яни на території україни // українська література. — уфа, 1943б. — № 7. — с. 50—71. Славін Л.М. Відділ суспільних наук // Вісті ан урср. — 1944. — № 3—4. — с. 63—68. Славін Л.М. Шевченківські дні 1943 р. // Вісті ан урср. — 1944а. — № 1—2. — с. 5—9. Славин Л.М. археологические исследования украинской академии наук за 25 лет // ксииМк — 1946. — № 3. — с. 81—88. Славін Л.М. Двадцять п’ять років археологічних досліджень академії наук урср // археологія. — 1947. — т. 1. — с. 65—84. Славін Л.М. археологічні дослідження на україні у радянську епоху // Ювілейний збірник ан урср. — к., 1947а. — с. 352—383. Трусова С.А. ІІІ конференція по изучению палеолита // ксииМк. — 1940. — Вип. 3. Шовкопляс І.Г. розвиток радянської археології на україні (1917—1966). — к., 1969. — 340 с. Одержано 16.11.2006 В.Н. Корпусова лаЗарЬ МоисееВиЧ слаВин — Директор института археологии акаДеМии наук украины В статье рассмотрена деятельность л.М. славина как директора института археологии ан усср, его роль в организации украинской археологической науки. В результате руководства л.М. славина за короткое время (1940—1941) институт археологии из неструктурированной организации с расплывчатым научным профилем исследований, малочисленными кадрами специалистов после репрессий Вуан середины — второй половины 1930-х годов превратился в один из трех ведущих археологических центров ссср (Москва, ленинград, киев). В результате его деятельности на много лет вперед была определена перспектива научного развития института археологии. V.N. Korpusova lazaR MOySEyEvyCH Slavin aS a DiRECTOR OF THE inSTiTuTE OF aRCHaEOlOGy OF aCaDEMy OF SiEnCE OF uKRainE The article views work of l.M. Slavin as a director of the institute of archaeology of aS uSSR and his role in organizing the archaeological science. under the lead of l.M. Slavin during a short period of time in 1940—1941, the institute of archaeology has been transformed from an unstructured organization with a vague scientific research description and scanty professional staff (after repressions in auaS (vuan) of the mid-late 30s) into one of the three foremost archaeological centres (Moscow, leningrad, Kyiv). His work predetermined the long-term perspective of the scientific development of the institute of archaeology.

Лазар Мойсейович Славін — директор Інституту археології Академії наук України

Репозитарії

Схожі ресурси