Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна

Статтю присвячено педагогічній діяльності члена-кореспондента АН УРСР професора Л.М. Славіна, засновника та першого завідувача (1944—1970) кафедри археології і музеєзнавства Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Самойленко, Л.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2007
Назва видання:	Археологія
Теми:	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199398
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна / Л.Г. Самойленко // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 40-50. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199398
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1993982024-10-05T15:24:04Z Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна Самойленко, Л.Г. До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна Статтю присвячено педагогічній діяльності члена-кореспондента АН УРСР професора Л.М. Славіна, засновника та першого завідувача (1944—1970) кафедри археології і музеєзнавства Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. В статье изложены некоторые аспекты истории кафедры археологии и музееведения Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, освещена педагогическая деятельность ее создателя и первого заведующего (1944—1970), члена-корреспондента АН УССР профессора Л.М. Славина. The article examines some aspects of the history of a department of archaeology and museum management studies at the National Taras Shevchenko University of Kyiv and illustrates the educational work of prof. L.M. Slavin, the department’s originator and its first head during 1944—1970, the corresponding member of AS USSR. 2007 Article Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна / Л.Г. Самойленко // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 40-50. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199398 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна
spellingShingle	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна Самойленко, Л.Г. Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна Археологія
description	Статтю присвячено педагогічній діяльності члена-кореспондента АН УРСР професора Л.М. Славіна, засновника та першого завідувача (1944—1970) кафедри археології і музеєзнавства Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
format	Article
author	Самойленко, Л.Г.
author_facet	Самойленко, Л.Г.
author_sort	Самойленко, Л.Г.
title	Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна
title_short	Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна
title_full	Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна
title_fullStr	Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна
title_full_unstemmed	Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна
title_sort	педагогічна діяльність професора л.м. славіна
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2007
topic_facet	До 100-річчя від дня народження Л.М. Славіна
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199398
citation_txt	Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна / Л.Г. Самойленко // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 40-50. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT samojlenkolg pedagogíčnadíâlʹnístʹprofesoralmslavína
first_indexed	2024-10-06T04:02:56Z
last_indexed	2024-10-06T04:02:56Z
_version_	1812135807088066560
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 140 Видатний знавець античної культури, відомий дослідник ольвійської держави, високоосвіче- ний науковець, організатор археологічної на- уки в україні лазар Мойсейович славін май- же 30 років був тісно пов’язаний з київським державним університетом ім. т.г. Шевченка 1. робота в університеті була однією зі складових багато-гранної діяльності відомого археолога і талановитого педагога, який підготував плеяду видатних учених. Багато його учнів — вихо- ванців кафедри — досягли високих наукових і профе-сійних здобутків і нині продовжують сум- лінно працювати в різних наукових та освітянсь- ких закладах і музеях україни та за її межами. Вагомий доробок л.М. славіна на ниві плекан- ня майбутніх спеціалістів, внесок у формування української археологічної школи як засновника та першого керівника університетської кафедри археології і музеєзнавства й досі залишається маловивченим. Ця розвідка покликана деякою мірою заповнити зазначену лакуну. Як відомо, приїхавши до києва у 1938 р., л.М. славін активно долучився до розбудови щойно реорганізованого Інституту археології ан урср, працюючи спочатку заступником директора, а згодом, у 1939—1941 рр., і його директором. одночасно він був ученим секре- тарем Відділу суспільних наук ан урср (л.М. славин… 1996, с. 9). наприкінці 1939 р., згідно з деякими до- кументами особової справи л.М. славіна, що зберігаються в архіві університету, він на за- прошення ректора о.М. руська почав викладати щойно відновлений у радянських університетах (арциховский 1949, с. 24—25) загальний курс з археології для майбутніх істориків. Відтоді й аж до «моменту евакуації кДу» л.М. славін працював на посаді професора погодинно, за сумісництвом, а це не вимагало заведення ок- ремої особової справи у відділі кадрів, її було відкрито вже у повоєнні роки (архів київсько- © л.г. саМоЙленко, 2007 ë.ã. ñàìîéëåíêî Ïåäàãîã²×íà ä² ëüí²ñòü ÏðîÔåñîðà ë.ì. ñëàâ²íà Статтю присвячено педагогічній діяльності члена-кореспондента АН УРСР професора Л.М. Славіна, заснов- ника та першого завідувача (1944—1970) кафедри археології і музеєзнавства Київського державного універси- тету ім. Т.Г. Шевченка. го національного університету імені тараса Шевченка (далі — кну), о. с. 1970—113, розд. 1, арк. 1—3, розд. 3, арк. 2, 5). З евакуації у київ л.М. славін повернув- ся в середині 1944 р., а університет відновив свою роботу відразу після звільнення києва — у важкі, ще воєнні дні. Перший наказ ректора про повернення університету до києва та роз- порядження «деканам негайно приступити до організації факультетів» датовано 14 листопада 1943 р. (архів кну, ф. 1246, оп. 5, накази рек- тора за 1943 р., арк. 1—2). навчання в універ- ситеті відновили вже в лютому 1944 р. тоді на 7 факультетах навчалося близько 600 студентів (киевский университет 1984, с. 114, 117). Можливо, що вже у серпні — на початку вере- сня 1944 р. л.М. славіна знову було запрошено викладати на історичному факультеті універси- тету археологію. на цю пропозицію він 20 вере- сня відповів ректору лаконічною, але показовою запискою на невеличкому клаптику паперу (нав- коло скрута, не вистачало найнеобхіднішого): «В связи с Вашим предложением, переданным мне деканом исторического факультета проф. Билан Ю.Я., я настоящим сообщаю о своем со- гласии возобновить прерванную Отечествен- ной войной работу на историческом факуль- тете Киевского Университета, в должности заведующего кафедрой археологии» (виді- лено нами. — Л. С.)». у лівому верхньому куті позначено резолюцію декана історичного фа- культету від 21.iх.44 р.: «Ректорові КДУ. Чле- на-кореспондента АН УРСР Славіна Л.М. за- рахувати на посаду зав. кафедри стародавньої історії та археології з 1.Х.1944 р.» (архів кну, о. с. 1970—113, розд. 5, арк. 3.). Прискіпливі діловоди, які готували наказ ректора за № 275 на зарахування, в § 14 зазначили: «призначити на посаду зав. кафедри стародавньої історії», адже на той час у переліку кафедр історично- го факультету кафедри археології не існувало (архів кну, ф. 1246, оп. 5, накази ректора за 1944 р., т. 3, арк. 2). рішення про створення кафедри археології окремо від кафедри старо- давньої історії можна вважати затвердженим лише після наказу ректора (вже В.г. Бондарчука, 1 нині київський національний університет імені та- раса Шевченка. Я ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 41 о.М. русько перейшов на роботу в народний ко-мі- саріат освіти урср) № 337 від 19 грудня 1944 р. на підставі наказу заступника наркома освіти урср, відповідно до персонального штатного розпису професорсько-викладацького складу, затвердженого уВШ при рнк урср, в якому виконуючим обов’язки завідувача кафедри за- значено професора л.М. славіна (архів кну, ф. 1246, оп. 5, накази ректора за 1944 р., т. 3, арк. 124, 130). Звісно, архівні матеріали не дають змоги від- творити повною мірою усі події того часу, але логічно припустити, що без попередніх пере- говорів, певних наполегливих дій та особистої позиції л.М. славіна цього б не сталося. адже на той час у радянському союзі існувало лише дві університетські кафедри, що готували фахівців у галузі археології, — у ленінграді та Москві, в україні — жодної. наприклад, у львові у повоєн- ні роки археологія в університеті на довгий час зовсім занепала. тут кафедру археології навпаки було перейменовано на кафедру історії старо- давнього світу та середніх віків (ситник 2005, с. 1). радянська влада не дуже «товаришувала» з археологією. так, у 1923 р. усі кафедри археоло- гії у радянській україні було скасовано (курін- ний 1970, с. 136—137; генинг 1982, с. 21—23), а в 1930-ті рр. через партійні постанови в уні- верситетах неодноразово припинялося навіть викладання археології, іноді — через репресії, у деяких випадках — через брак кваліфікованих викладачів, але передусім — через формування нової ідеології (арциховский 1949, с. 24—25; Пряхин 1986, с. 214—217; Піоро 1996, с. 47; Янин 1999, с. 3—4; тихонов 2003, с. 166—168). Можна лише здогадуватися, скільки в тих умо- вах потрібно було докласти енергії та зусиль, щоб відстояти відкриття «един-ственной на украине кафедры археологии, которая должна готовить молодые кадры археологов» (славин 1952, с. 93). л.М. славін як керівник Інституту археоло- гії і людина з державним мисленням прекрасно розумів, що підготовка нових освічених спе- ціалістів — невідкладне і ключове питання для подальшого розвитку археологічної науки, а від- так, і нормальної роботи самого Інституту архе- ології та й інших наукових закладів україни. у той час активну діяльність лазаря Мойсейо-вича було орієнтовано на подальший розвиток архе- ологічних досліджень, адже перед Інститутом археології стояли нові завдання, в тому числі і зі складання археологічної карти україни, що насамперед вимагало масштабних архео- логічних розвідок (славін 1940, с. 133; 1946, с. 87—88; 60 лет… 1994, с. 41 та ін.). сумлінну і багатопланову працю л.М. славіна, який активі- зував різні ланки роботи Інституту археології напередодні війни і відразу після повернення з евакуації, відзначали навіть не дуже прихильні до нього як до комуніста емігранти (Полонсь- ка-Василенко 1993, с. 112; корпусова 1996, с. 25). Для підготовки молодих кваліфікованих наукових кадрів, які б забезпечили виконання поставлених перед українською археологією завдань, спеціалізована кафедра була конче необхідна, тим більше, що відбудова народно- го господарства після війни неминуче приво- дила до розширення археологічних розкопок. нагальність ор-ганізації кафедри л.М. славін відчував настільки гостро, що був готовий пе- рейти в університет як штатний співробітник на основну роботу, хоча на той час очолював Інститут археології і вже майже 10 років керував оль-війською експедицією. у згаданому вище штатному розписі університету на 1944/45 нав- чальний рік щодо л.М. славіна було запланова- но повну ставку з окладом у 1800 крб на місяць, але чомусь він її не обіймав повністю, а поєд- нував роботу на посаді директора Іа ан урср (1944—1945) та професора, завідувача кафед- ри в університеті за сумісництвом. В особовій справі вченого, що відкривалася лише на штат- них співробітників, з’явилася позначка «0,5 ставки», хоча навантаження доводилося виконува- ти повністю. лише один раз, у 1948 р., л.М. сла- він звернувся до ректора з проханням вважати його на штатній роботі, оскільки він завідує кафедрою, повністю виконує навантаження по кафедрі, керує трьома аспірантами і диплом- никами. Проте йому було відмовлено, а заяву просто підшито до особової справи 15 жовтня 1948 р. (архів кну, о. с., розділ 5, арк. 9), до того ж через сумісництво він не отримував і 20%-ї надбавки, яку призначали за керівництво кафедрою. отже, молодому науковцю, «дирек- тору», «начальнику» і «завідувачу», якому не виповнилося й 40 років, у такий складний і не- певний час доводилося нести потрійний тягар — працювати на «три фронти», коли справжній був ще зовсім поряд. крім того, працювати до- водилося під невсипущим партійним оком, яке стежило, щоб ніхто не зійшов з єдиного «пра- вильного» шляху (докл. див.: Буйских 1996, с. 5; клейман 1996, с. 70; казьмирчук, слюсаренко 2004, с. 14—15, ). утім, по суті, л.М. славін, опікуючись Інститутом, експедицією і кафедрою, працював на один фронт — майбутнє української археології, відновлюючи знищені в попередні роки традиції поєднання науки й освіти. таке поєднання насамперед було корисним саме для щойно заснованої кафедри та її сту- дентів — майбутніх археологів. Інститут архео- логії, який після евакуації був у досить скрутно- му матеріальному становищі, з його вцілілими колекціями, лабораторіями та бібліотекою став ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 142 для студентів навчальною базою (цьому спри- яло близьке розташування навчальних закладів), повністю відсутньою на той час у вщент зруй- нованому університеті (киевский университет… 1984, с. 113; рутковська 1996, с. 52—53). така стратегія творчої співпраці студентів і співробіт- ників Іа у камералках та експедиціях допома- гала вихованню майбутніх археологів, сприяла передачі досвіду від старших до молодших та забезпечувала наступність поколінь. у 1946 р. було поновлено роботу ольвійської експедиції 2, що стала базою не лише для про- ведення студентських археологічних навчально- виробничих практик, а й посіла значне місце в наукових дослідженнях студентів, аспірантів і співробітників кафедри. Перші випуск-ники кафедри (1946 р.), а згодом й університетсь- кі аспіранти л.М. славіна — М.М. Бондар, г.г. Вінницька (Мезенцева), М.Д. Мелащенко — присвятили свої курсові роботи, перші статті, а згодом і кандидатські дисертації вивченню різ- них аспектів господарства, культури та будів- ництва ольвії (славін 1967, с. 8—9). Паралельно л.М. славін розпочав систематичні розкопки на території університетського канівського запо- відника. Цей багатий на археологічні пам’ятки район також на довгі роки став базою навчаль- ної та наукової роботи кафедри (славин 1947, с 30—31; славін 1959а, с. 534—535; 1967, с. 4—8). слід зауважити, що й нині співробітники кафед- ри та студенти продовжують тут археологічні дослідження. незважаючи на всю свою енергію, працьо- витість і закоханість у професію, л.М. славіну нелегко було втілювати в життя намічені плани. Війна закінчилася, країна поступово відбудову- валася, різко збільшилася кількість студентів — і не лише на стаціонарі, а й на заочному та ве- чірньому відділеннях факультету. самотужки виконувати навантаження по кафедрі було все важче. Для забезпечення викладання дисциплін із первісної археології л.М. славін намагався залучити до роботи на кафедрі кандидата іс- торичних наук, визнаного фахівця у цій галузі а.В. Добровольського (1885—1956) (Черняков 1995, с. 132—134), адже принаймні 0,5 ставки по кафедрі залишилися вакантними. І знову по- жовклі сторінки особової справи лише натяка- ють на перипетії тогочасного університетсько- го життя. а.В. Добровольському довелося двічі переписувати свою заяву від 12 жовтня 1948 р. із проханням «зачислить меня старшим препо- давателем на 1/2 ставки (1/2 нагрузки) по дис- циплинам археологии первобытного общества» (можливо, звернення самого л.М. славіна в той самий час до ректора з проханням виплачувати йому повну ставку було лише тактичним хо- дом?). Заяву а.В. Добровольського підтриму- вали л.М. славін як завідувач кафедри (віза від 14.10) і деканат (15.10). а от ректорат одну за одною поставив і закреслив три візи: «До на- казу. Допустити до викладання з погодинною оплатою канд. наук. 25.10. 1948 р.»; «До наказу. Призначити на роботу ст. викладача на вільну посаду доц. каф. археології з 1. 09. 1948 до 1. 02. 1949 р.»; «До наказу. Призначити на посаду в. о. доц. каф. археології ст. викладача, канд. наук з 1. 09.1948 р. з оплатою 2500 руб. на мі- сяць. 15. 11.48 р.». Поряд із цією візою навіть було вже позначено № наказу — 620, § 10, але знову закреслено. Для віз вже не залишилося місця, і заяву було переписано наново, де й ос- таточно зазначено, закріплено наказом № 654 від 1.12.1948 р. і занесено до особової справи а.В. Добровольського «Призначити на тимча- сову роботу асистентом кафедри археології з 20.10.48 з окладом 1750 крб. на місяць» (архів кну, о. с. 1949—16, арк. 1—3). кого не вла- штовували проставлені візи і з яких причин їх за-креслювали, точно дізнатися навряд чи можливо. а от останній листок цієї справи, на нашу думку, яскраво ілюструє принциповість і наполегливість л.М. славіна, його ставлення до роботи кафедри і колег, чиї права він намагався відстоювати (див.: корпусова 1996, с. 27). а.В. Добровольського звільнили за наказом ректора № 191, § 3 від 28 березня 1949 р. «у зв’язку з відсутністю навантаження» (архів кну, о. с. 1949—16, арк. 9—10). таке формулюван- ня наказу змусило л.В. славіна звернутися до ректорату. Подаємо звернення повністю. «В ректорат. Несмотря на увольнение в середине семестра преподавателя кафедры археологии тов. Добровольского А.В., он по моей просьбе нор- мально заканчивал ту работу, для которой он был приглашен, вплоть до вчерашнего дня (22.VI). Он нормально закончил лекции и провел эк- замены по первобытной археологии на V, IV и III курсах (всего 192 часа), прочитал обзорные лекции по первобытной археологии (10 часов), руководил дипломными работами (85 часов), учас-твовал в государственных и кандидатс- ких экзаменах (17 часов), посещал все заседания кафедры и археологического кружка. Всего им израсходовано на кафедру около 400 часов. В связи с этим я убедительно прошу ректо- рат рассчитать тов. Добровольского таким образом, чтобы в целом он получил зарплату за 6 месяцев, как об этом я договаривался с Вами. 23.VI. 49. Зав. кафедрой археологии» (архів кну, о. с. 1949—16, арк. 11). 2 у квітні 1946 р. також стараннями л.М. славіна оль- вію було виділено в окремий науковий заклад при ан урср — «Державний історичний заповідник ольвія». ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 43 також відомо, що до роботи на кафедрі для викладання спецкурсів із археології та керів- ництва археологічною практикою у канівському заповіднику приблизно в 1947—1950 рр. л.М. славін залучав старшого наукового співробіт- ника Інституту археології ан урср, завідувача відділу слов’яно-руської археології В.а. Богу- севича (1902—1978) (Пам’яті… 1980, с. 111). Проте зарахували його до університету, мабуть, за сумісництвом або на основі погодинної опла- ти, тому особової справи не відкривали, а отже, більш точні дані відсутні. у 1950 р. після закінчення при кафедрі аспі- рантури перші її вихованці — молоді спеціаліс- ти М.М. Бондар та г.г. Мезенцева — прийшли сюди на роботу і стали асистентами кафедри, а згодом — доцентами та професорами. на цьому кадрова політика у справі розбудови кафедри завершилась, і до кінця cлавінського керівництва колектив кафедри залишався не- змінним: завідувач, два викладачі та старший лаборант. не слід забувати, що педагогічна діяльність л.М. славіна в університеті припала на той час, коли в гонитві за загальним підвищенням ідей- но- та політико-виховної роботи на основі партій- них постанов та єдиного плану заходів щодо ви- корінення решток буржуазної ідеології під час постійних перевірок лекцій легко було встано- вити, що «ряд професорів і викладачів викла- дали свій предмет об’єктивістські, аполітично, намагалися подати в лекціях побільше фактів без належного соціального і партійного аналі- зу» (університет… 1959, с. 389). отже, хибною була б думка, що попри наполегливу працю і авторитет л.М. славіна в наукових колах ака- демії та університеті, започаткованій, організо- ваній та забезпеченій власними кадрами кафедрі археології нічого вже не загрожувало. надалі, на тлі загального ідеологічного тиску та пересліду- вань істориків, коли науку намагалися тримати в суворих межах шаблонів марксизму-ленінізму, зорієнтованим на сиву давнину археологам було нелегко (рутковська, 1996, с. 53—54). Через пос- тійні політичні кампанії і постанови пар-тійних органів «керівництво історичного факультету, бажаючи поставити галочку у справі пошуку винних у боротьбі з космополітизмом, час від часу робить спроби підставити кафедру архео- логії, відігратись на ній, звинувачуючи в аполі- тизмі і схоластичності з офіційної точки зору тих питань, якими вона займалась. співробіт- никам кафедри не раз доводилось відстоювати кафедру, коли її хотіли ліквідувати, або до чогось приєднати», — згадує г.г. Мезенцева (ліньова, омельченко 2003, с. 10). та й сам л.М. славін під тиском системи тоді писав (а може, списував із протоколів партійних засідань?): «В работе кафедры имеются определенные недостатки. 〈...〉 В лекционной работе кафедры иногда име- ет место чрезмерное увлечение вещеведческой, фактологической стороной курсов за счет недо- статочно широкого исторического освещения той или иной темы, того или иного периода. Порою лекции недостаточно направлены про- тив националистических и космополитических Випуск кафедри археології 1953 р. сидять у першому ряду (зліва направо): М.М. Бон- дар, л.М. славін, г.г. Мезенцева; у другому ряду (зліва направо): І.М. тодорова (Шарафутдінова), невідома, а.І. Дмитрова, невідома, Ю.І. козуб; у третьому ряду: М.М. Шмаглій, невідомий ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 144 извращений в области археологии и древней истории. Ректорат, деканат и партийная ор- ганизация университета оказывают всемер- ную помощь кафедре, повседневно следят за ее работой. Посещение лекций преподавателями других кафедр, рецензирование стенограмм лек- ций, обсуждение работы кафедры на пленумах факультета — все это способствует повыше- нию идейно-теоретического уровня читаемых лекций» (славин 1952, с. 97). справжній гіркий сенс цих слів усвідомлюєш лише тепер. у той час основна педагогічна діяльність на університетських кафедрах, як правило, проводи- лась у кількох обов’язкових напрямах: навчальна і навчально-методична, наукова, ідейно-вихов- на, громадсько-політична робота. головним у процесі професійного навчання майбутніх спе- ціалістів була робота з організації лекцій та семі- нарських занять, забезпечення студентів програ- мами та методичними матеріалами, підготовка і проведення практики, керівництво курсовими та дипломними роботами. курс лекцій «основи археології» л.М. сла- він читав усім студентам-історикам i курсу (ста- ціонарного, вечірнього та заочного відділень). уже з 1944 р. студентам, які починали спеціа- лізацію по кафедрі з iii курсу, викладалась низка обов’язкових спецкурсів із археології: «кам’яний вік», «Бронзовий вік», «Залізний вік», «слов’яно- руська археологія», «антична археологія», «Му- зеєзнавство та краєзнавство». крім того, до нав- чальної програми входили «Методика і техні- ка польових археологічних робіт», «основи топографії і техніки графічних робіт», «Іс- торія вивчення докапіталістичних формацій», «нумізматика», цикл тематичних семінарів. на початку 1950-х рр. навчальний план кафед- ри передбачав 22 заходи: лекції, три се-мінари, практики. крім обов’язкової для всіх студен- тів-істориків 21-денної археологічної практики після i курсу, до навчальних планів археологів входили ще 2 спеціальні археологічні практики (після iii і iv курсів) та одна музеєзнавча (сла- вин 1952, с. 93—94; славін 1967, с. 3—4). Пізніше розвиток науки та нагальні потре- би підготовки музейних працівників змусили л.М. славіна розширити викладання дисциплін музейного профілю. За його ініціативою були запропоновані кафедрою і схвалені керівництвом зміни у навчальному плані на 1952—1953, а в 1953 р. кафедра отримала нову назву — «архео- логії та музеєзнавства» 3 . За новою навчальною програмою на ii курсі вводився загальний для всього факультету курс «основи музейної справи». Це дало змогу вив- чати всім студентам-історикам історію і теорію музейної справи, методики складання та реалі- зації тематичних й експозиційних планів, ком- плектування та збереження колекцій, елементи екскурсійної, науково-дослідної, освітньої ро- боти музеїв. Замість одного спецкурсу «Му- зеєзнавство та краєзнавство» й однієї музейної практики для студентів, які спеціалізувалися по кафедрі, вводилися 3 музеєзнавчих спецкурси та 2 музейні практики, що давало змогу майбутнім фахівцям закріпити теоретичні знання. так, на iii курсі було введено «Методику експозиційної і екскурсійної роботи» (з музейною практикою за цією дисципліною на iv курсі), для iv курсу — «Зберігання, облік і опрацювання колекцій (з музейною практикою на v курсі), «Історія музейної справи». До переліку тем курсових і дипломних робіт було включено теми з історії і теорії музейної справи (славин 1952, с. 95). Як результат роботи з розробки й введення нових музейних дисциплін співробітниками кафедри було підготовлено до друку навчальний посібник «нариси музейної справи» (Бондар, Мезенцева, славін, 1959), матеріали якого ґрунтувалися не лише на опрацюванні численних літературних джерел, а й враховували практику музейних ус- танов україни. окремий розділ посібника було присвячено охороні пам’яток культури в нашій країні та аналізу законодавчої бази з цього пи- тання. До посібника додавалися зразки бланків облікової документації, що використовувалися в музейній роботі, а список літератури містив не лише основні роботи, а й широкий перелік путівників історичними місцями та музеями україни (за областями). Це робило видання не лише навчальним, а й довідковим, і таким воно залишалося протягом багатьох років. надалі основна робота з розробки нових курсів лекцій із музеєзнавства, їх програмного і методичного забезпечення покладалася на г.г. Мезенцеву, яка присвятила цій тематиці низку статей та моно- графічних досліджень (ліньова, омельченко 2003, с. 11—12). роботи колег (Бондар, гладких, омельченко 1984, с. 110; Малеєв 1996, с. 43). Проте, ґрунтуючись на пра- цях л.М. славіна (славин 1952, с. 95; 1971, с. 115) та зверненні ректора університету професора а.З. голіка від 26.хi.1952 р. до Президента ан урср академіка о.В. Палладіна з проханням дозволити продовжувати роботу в кДу за сумісництвом у 1952—1953 навчаль- ному році на 0,5 ставки кандидату історичних наук л.М. славіну на посаді завідувача кафедри археології та музеєзнавства, підшитого до його особової справи (архів кну, о. с. 1970-113, розділ 5, арк. 18), слід вва- жати, що ця подія сталася вже на початку 1953 р. 3 слід зауважити, що загальноприйнятим роком пере- йменування кафедри називають 1955 р. До недавньо- го часу так вважав і автор цих рядків (самойленко, гладких 2004, с. 35), спираючись на ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 45 розширення курсів на кафедрі та збільшення навчального навантаження, очевидно, зумовлює перехід л.М. славіна з 1 червня 1953 р. в універ- ситет як на основну роботу, на повну ставку без сумісництва (архів кну, о. с. 1970—113, розд. 5, арк. 19, 20, 54). спогади випускників кафедри засвідчують справжній педагогічний талант і певну лек- торську харизму л.М. славіна, незважаючи на його незначну заїкуватість (Максимов 1996 с. 56; сургай 1996, с. 64; русяева 1996, с. 77). Всі, хто навчався у л.М. славіна, захоплено зга- дують його блискучі лекції, семінари, а також колоквіуми, які серед факультетських виклада- чів проводив лише він (Малеев 1996, с. 43—44). Загальна ерудиція, глибокі фахові знання, за- коханість у свою професію, яка була справою усьо-го його життя, неперевершене вміння за- хоплювати археологією на лекціях органічно поєд-нувалось у л.М. славіна з сумлінною індиві- дуальною роботою із кожним студентом. а відсутність зверхності у ставленні до студен- тів під час спілкування, вміння виявити щире зацікавлення найменшими успіхами в роботі кожного, підвищена вимогливість до своїх обов’язків, фантастична відданість улюбленій науці сприяли постійному згуртуванню навколо кафедри студентів, що обирали цю романтичну професію (Піоро 1996, с. 47). Багато з того, що він робив на кафедрі для підготовки освічених фахівців, виходило за межі навчальних програм і годин, для цього призначених. Завдяки напо- легливій багатогранній праці й організаторським здібностям л.М. славіна заснована ним кафед- ра швидко постала як авторитетний науково- педагогічний центр, відомий у всій україні та за її межами. кафедра активно співпрацювала з колегами з навчальних та наукових закладів Москви і ленінграда. на кафедру направлялися для підвищення кваліфікації і стажування сту- денти-практиканти, викладачі та співробітники музеїв не лише з різних міст україни і росії, а й з Польщі, Чехословаччини, німеччини. особливу увагу і турботу вчений приділяв роботі студентського археологічного науково- дослідного гуртка. л.М. славін керував нау- ковим студентським товариством (нст) істо- ричного факультету, до якого входило 12 гур- тків, але найкращим, за визначенням багатьох випускників, був саме археологічний, який на своїх щомісячних засіданнях збирав не лише студентів-істориків з інших кафедр, а й сту- дентів інших факультетів. Це була справжня школа наукової майстерності, що згуртовувала студентів iii—v курсів, які спеціалізувалися по кафедрі, а також студентів i—ii курсів, зацікав- лених археологією. основною формою діяль- ності гуртківців була підготовка рефератів або доповідей за матеріалами курсових робіт та їх спільне обговорення, що нерідко переростало в цікаві дискусії. Інформаційні повідомлення при- свячувались участі в археологічних експедиціях, конференціях або бібліографічним оглядам. кра- щі доповіді висували на щорічні всесоюзні архе- ологічні студентські конференції, що проходили в Москві. неодноразово наукові студентські кон- ференції організовували і в університеті (Піоро 1969, с. 11—13; 1996, с. 48). на думку л.М. славіна, одним із найбільш важливих і важких моментів в організації нав- чальної роботи була розробка методичних матеріалів і програм, що готувалися для всіх загальних і спеціальних курсів, семінарських занять та практик (славин 1952, с. 95; славін 1967, с. 4). За тоненькими книжечками навчаль- них програм і невеличкими брошурками мето- дичних вказівок стояла кропітка праця, глибоке знання предмету, вміння визначити найголовніші та найактуальніші теми і пам’ятки. л.М. сла- він зауважував, що завжди важко вирішува- ти питання про те, що відібрати для певного курсу, а від чого відмовитися через брак часу і дуже велику завантаженість студентів, які не звільняються від дисциплін за профілем історії срср та урср. План спеціалізації з археології та музеєзнавства був доповненням до велико- го і розгалуженого плану факультету, основне завдання якого полягало у підготовці істори- ків-марксистів (славин 1952 с. 95). Певне неуз- годження в навчальних програмах того часу не влаштовувало й студентів, адже майбутнім фа- ховим археологам на вивчення періоду в кілька- сот тисяч років з великою кількістю фактичних даних, наприклад «кам’яного віку», за навчаль- ним планом відводилося 32 години, а от періо- ду найновішої історії у 50 років присвячувалося 9 різних курсів і часу в 22 рази більше (Піоро 1970, с. 6; 1971, с. 8). Проте л.М. славін знахо- див вихід і з такої ситуації. За його особистою домовленістю для більш глибокої та різнобічної підготовки студентів запрошувалися провідні вчені академії наук або музеїв києва для чи- тання спецкурсів поза навчальним планом — фа- культативно. роботу над програмами і методичними ма- теріалами л.М. славін майже не припиняв, пос-тійно їх удосконалюючи з огляду на влас- ний досвід та досвід колег із Московського та ленін-градського університетів, доповнюючи новими досягненнями археологічної науки та літературою (славин 1947а, 25 с; славін 1957, с. 25—30; 1960а, 36 с.; 1963, 25 с.; 1964, 48 с.; 1964а; 1966, 28 с.). у доробку л.М. славіна значне місце посі- дають навчальні програми та методичні посіб- ники для школи. Вчений опікувався системою ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 146 підготовки майбутніх спеціалістів починаючи з шкільного віку, тобто за єдиною вертикал- лю: школа — вищий навчальний заклад — ас- пірантура. Він уважно спостерігав за роботою історичних та краєзнавчих гуртків у обласних, ра-йонних і міських школах україни, адже со- тні чудових археологічних пам’яток було знай- дено саме школярами та вчителями. До такого важливого завдання української археології як складання суцільної археологічної карти л.М. сла-він прагнув залучити й молоде покоління. усвідомлюючи важливість роботи зі школярами, л.М. славін видав цілу низку праць інструктив- но-методичного характеру для керівників шкіль- них історичних та краєзнавчих гуртків. (славін 1959, 43 с.; 1960, 72 с.; 1963а с. 45—85). у цих виданнях у доступній формі автор подавав ін- формацію про основні групи археологічних пам’яток, що трапляються на території україни, види археологічних робіт, етапи їх проведення, описував перші археологічні навички: фото- та графічну фіксацію, опис об’єктів, зйомку роз- мірів тощо, також було наведено бланки форм облікової картки пам’яток матеріальної культу- ри. Даючи поради щодо проведення ви-вчення археологічних пам’яток лазар Мойсе-йович наголошував, що шкільним загонам або експе- диціям дозволено проводити лише роботи пер- шого виду — археологічні обстеження. Вчений також ознайомлював читачів із законами, що охороняють археологічне багатство україни, і роль школи у цій справі. на його думку, вкрай необхідно було забезпечити викладання архео- логії не лише в університетах, а й в педагогічних інститутах. Для майбутніх учителів-істориків він розробив програму факультативного курсу «археологія» (50 год), зазначивши, що її слід використовувати як орієнтовну і відповід-но до певних конкретних умов насичувати лекції місцевим археологічним матеріалом (славін 1960а). Ще одним аспектом організації роботи ка- федри було піклування л.М. славіна про за- безпечення наочності — одного з обов’язкових методичних елементів викладання археології та музеєзнавства. уже з перших днів роботи в університеті, на початку лютого 1945 р., л.М. славін звернувся до ректора з проханням відрядити його до Мос- кви для участі в роботі i Всесоюзної археоло- гіч-ної наради (24.02—2.03), у роботі пленуму Інституту матеріальної культури ан срср (у першій половині березня) та для переговорів із відповідними вищими навчальними закладами й установами про передачу київському універ- ситету ілюстрацій, посібників і археологічної літератури «с целью восстановления археоло- гического кабинета университета» (архів кну, о. с. 113, розд. 5, арк. 6). Дозвіл на відрядження ректор надав 4 березня, тому не відомо, чи брав участь л.М. славін у роботі наради та пленуму, а от третій пункт запланованого відрядження було виконано, і на кафедрі згодом з’явилися товсті папки з ілюстраціями, які щороку поповнюва- ли новими матеріалами. Існують вони й нині. За період роботи в університеті л.М. славіну вдалося зібрати значний фонд різноманітних ілюстрацій (наприклад, у 1965 р. надійшло 220 нових фотографій (архів кну, о. с. 1970—113, розділ 5, док. 56, звіт за 1961—1965 рр.). Про- те для підвищення теоретичного рівня лекцій л.М. славін мріяв про створення справжнього навчального археологічного музею. спочатку він організував невеличкий кабінет археології, який комплектувався колекціями зразків найголовні- ших типів речових пам’яток, а в коридорі (за браком приміщень) у кількох вітринах розміс- тив невеличку виставку матеріалів із розкопок у ольвії та на канівщині. тут-таки, в тумбах, зберігались археологічні фонди кафедри, що чекали свого опрацювання (славин 1952, с. 96; Малеев 1996, с. 45). розуміючи необхідність розповсюдження серед широкого загалу знань про археологічні дослідження співробітників кафедри, л.М. сла- він підготував сценарії і на кіностудії універси- тету відзняв два навчальних фільми: «стародав- нє місто ольвія» (у 4 частинах) і «Біля джерел київської русі» (у 3 частинах) (славін 1967, с. 8, 10). наукова робота і викладачів кафедри, і сту- дентів-археологів звичайно тісно пов’язана з археологічними розкопками. Досить значний обсяг археологічних робіт кафедри (славін 1959, с. 533—537; 1967, с. 6—10) може стати темою для окремого дослідження. крім того, л.М. сла- він був переконаний, що запорукою якісної фа- хової підготовки студента є практична робота за спеціальністю, тому студенти-археологи у своє- му навчальному плані, крім загальної археоло- гічної практики після i курсу, мали ще 2 спеці- альні (на iii і iv курсах). також, без сумніву, не можна бути кваліфікованим фахівцем у галузі археології, а відтак, і успішним викладачем, який може забезпечувати високий рівень під- готовки студентів, без власних археологічних до-сліджень. слід зазначити, що така специфіка роботи кафедри виходила (як і тепер) за межі нав-чального і робочого навантаження виклада- чів. Часто викладачі кафедри проводили час у експедиційних дослідженнях, керуючи практи- ками студентів за рахунок власних відпусток. Зва- жаючи на це, особова справа л.М. славіна (розд. 5. «різні матеріали (заяви, підстави до нака- зу, копії наказів, різне листування)») щороку поповнювалася проханнями і телеграмами про ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 47 дозвіл затриматися в експедиції та перенести невикористані дні відпустки на інший термін (архів кну, о. с. 1970-113, розд. 5, арк. 21— 47). у межах виховної роботи викладачі кафедри відвідували студентські збори та гуртожитки, де виступали з лекціями, а також організовували культпоходи в музеї києва всіх студентів істо- ричного факультету. кафедра також стежила за успішністю своїх студентів, яких для звітів за- прошували на засідання кафедри або проводили бесіди тощо. л.М. славін мав багато громадсько-політич- них обов’язків. Він був заступником голови секції загально-методичних питань науково-методич- ної ради кДу (з часу його заснування); членом учених рад історичного факультету з 1944— 1945 навчального року; протягом 20 років — членом ученої ради університету; працював від деканату і партбюро на вечірньому відділенні історичного факультету; був членом науково-ме- тодичної ради з пропаганди пам’ятників історії і культури при Правлінні українського товариства охорони пам’яток історії і культури; членом рес- публіканського оргкомітету всесоюзного огляду роботи музеїв (архів кну, о. с. 1970-113, розд. 5, арк. 64). При цьому все перелічене не вичерпує діяльності л.М. славіна на посаді завідувача кафедри. Після перенесеної у липні 1970 р. хвороби серця лазар Мойсейович звернувся до керівниц- тва університету з проханням звільнити його з посади через необхідність за станом здоров’я скоротити обсяги своєї роботи і з 10 жовтня за- лишив університет та знову перейшов на роботу в Інститут археології. Проте й після цього він опікувався проблемами підготовки молодих фах- івців в університетах україни. у 1971 р., підсумовуючи зроблене кафедрою у галузі виховання майбутніх археологів та му- зеєзнавців, л.М. славін звернувся й до досвіду роботи з підготовки нових кадрів на кафедрі археології та стародавньої історії історичного факультету харківського університету та одесь- кого університету ім. І.І. Мечнікова. Вчений із жалем зазначав, що незважаючи на все зростаю- чу потребу республіки в спеціалістах таких про- філів, в інших університетах україни підготовка археологів та музейних працівників не ведеть- ся. на його думку, усуненню певних недоліків та подальшому поліпшенню підготовки кадрів археологів і музейних працівників допомогла б загальна нарада керівників історичних факуль- тетів університетів, археологічних та музейних установ україни, що до того часу не скликалася жодного разу (славін 1971, с. 116). Заснована л.М. славіним кафедра нині про- довжує свою роботу, намагаючись зберігати і розвивати закладені ним традиції. тут залиши- лись працювати його учні, які вже захистили до- кторські дисертації. один із них, професор М.М. Бондар (1921—2000), очолював кафедру протя- гом 1970—1987 рр. на цій посаді його змінили також вихованці л.М. славіна: д.і.н., проф. М.І. гладких, який керував кафедрою у 1987—2002 рр., а з 2004 р. завідувачем кафедри став д.і.н., проф. р.В. терпиловський. З кінця 2002 до почат- ку 2004 рр. обов’язки завідувача кафедри тимча- сово виконував к.і.н., доцент с.М. рижов — представник нової генерації археологів, але та- кож вихованець кафедри. Як і раніше, в основу роботи кафедри пок- ладено творчий підхід колективу до методів розробки і викладання археологічних та му- зеєзнавчих дисциплін. нині кафедра перейшла на триступеневу форму навчання і тепер вперше в україні готує не лише бакалаврів з історії, а й спеціалістів та магістрів з археології. Ґрунтую- чись на новітніх досягненнях у галузі викладан- ня, останнім часом вдалося розширити кількість проблемних та теоретичних курсів: з 11 основ- них спецкурсів (за часів л.М. славіна) до 24 для бакалаврів і спеціалістів і близько 10 — для магістрів. Для усіх студентів-бакалаврів історичного факультету (на стаціонарі й заочникам) тепер викладаються загальні нормативні курси «осно- ви археології», «Історія первісного суспільства», «основи антропології». Для студентів бакалавра- ту, які починаючи вже з ii, а не iii курсу, як було до середини 1970-х рр., спеціалізуються по ка- федрі, читають проблемні спецкурси з палеоліту, неоліту, енеоліту, бронзового та залізного віків, скіфо-античної та слов’яно-руської археології. Майбутні спеціалісти та магістри мають змогу відвідувати низку спецкурсів, серед яких «ар- хеологічні фонди та джерела», «Використання комп’ютерів в археологічних дослідженнях», «Юридичні та організаційні заходи охорони пам’яток», «Історія антропогену», «Проблеми археологічної періодизації та хронології», «типо- логія та класифікація археологічного матеріалу», «традиції та інновації в розвитку матеріальної культури», «Підводна археологія» та ін. Загалом на викладання археології та музеє-знавства за навчальними планами кількість лекційних го- дин збільшилася майже вдвічі (734 проти 424). колектив викладачів кафедри приділяє велику увагу забезпеченню студентів програмами та методичними матеріалами, а завдяки розвитку сучасних технічних засобів це вдається зробити на пристойному рівні. Для опанування широкого і різноманітного кола археологічних джерел і глибокого спри- йняття теоретичних розробок у галузі давньої історії керівництво кафедри залучає різні фор- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 148 ми навчання: лекції, семінарські та самостійні заняття. Протягом 4 років навчання на кафедрі студенти пишуть дві курсові, бакалаврську й дипломну або магістерську роботи. Дбайливо зберігаючи ілюстративні матеріали, нагромаджені л.М. славіним, сучасні викладачі значно поповнили їх фонд, а про роботу кафед- ральних експедицій знято низку навчальних і популярних фільмів. Замість невеликої археоло- гічної виставки тепер створено навчальний архе- ологічний музей і реставраційну лабораторію. Проте деякі аспекти практичної роботи сту- дентів потребують подальшого вдосконалення. Прикро, але за останні роки з навчальних планів зникли всі музейні та археологічні практики, що були обов’язковими за часів л.М. славіна для сту- дентів-археологів і музеєзнавців на iii—v курсах. лишилися лише археологічна практика для всіх студентів історичного факультету після i курсу та для магістрів-археологів — на v. Педагогічна та науково-дослідна робота на ка- федрі, як і в попередні роки, тісно пов’язана з ек- спедиційними археологічними дослідженнями. традиційною базою археологічних дослі-джень кафедри залишається канівське По-дніпров’я. розробка та використання методики археодро- мів, що її запроваджують викладачі кафедри, дає змогу відпрацьовувати конкретні навички прак- тичної роботи майбутнім археологам, а система кураторства старшокурсників над першокурсни- ками привчає до відповідальності. Загалом археологічні дослідження колекти- ву кафедри проводилися майже по всій території україни і зосереджувалися на різноманітних пам’ятках усіх археологічних епох, що відбилося як у численних наукових публікаціях статей, мо- нографій та посібників, так і в темах захищених дисертацій (Бондар, гладких, омельченко, 1984, с. 110—116; самойленко гладких, 2004, с. 37—41). утім, як і раніше, специфіка роботи археологів, не- обхідність проведення експедиційних дослі-джень у літній період не враховується в навчальних пла- нах, і співробітникам кафедри часто доводиться працювати на розкопках за рахунок власних від- пусток, як це було і за часів л.М. славіна. Деякі підсумки 60-річної роботи кафедри було підбито під час наукової міжнародної конферен- ції «археологія та музеєзнавство в системі освіти і науки», що відбулася в університеті в жовтні 2004 р. слід зазначити, що найактивнішу участь у роботі конференції взяли саме колишні випускни- ки кафедри, які нині працюють практично в усіх провідних археологічних та музейних установах україни, що засвідчує існування цілої наукової школи, створеної л.М. славіним. Під час роботи секцій (первісної археології, раннього залізного віку, проблем науки та освіти) було проголошено близько 50 доповідей (терпиловський, самойлен- ко 2005, с. 125—126). низку доповідей було присвячено роботі ка- федри та проблемам підготовки нових кадрів у галузі археології та музеєзнавства. так, профе- сор М.І. гладких, аналізуючи роботу кафедри, звернувся до її історії і зупинився на основних проблемах, що з ними стикалася кафедра, особ- ливо на сучасному етапі. торкнувся він і питан- ня кадрової проблеми та болючого для кафедри етапу зміни поколінь, щойно нею пережитого. нині кафедру укомплектовано двома докторами та чотирма кандидатами наук, однак цим пробле- му кадрів не вичерпано. адже для досягнення певного поступу специфіка розвитку сучасної науки у будь-якій галузі вимагає глибокої вузької спеціалізації у регіональному та хронологічному відношенні, що не може в повному обсязі забез- печити невеликий штат співробітників кафед- ри. крім того, на підготовці майбутніх фахівців негативно позначається послаблення тісних за часів л.М. славіна стосунків у викладацькій діяльності між університетом та Інститутом археології. Професор національного університету «киє- во-Могилянська академія» л.л. Залізняк, аналі- зуючи у своїй доповіді цілу низку аспектів про- блеми підготовки майбутніх фахівців, висловив стурбованість із приводу дуже невеликої, особ- ливо порівняно з іншими європейськими країна- ми, кількості фахових археологів у такій багатій на археологічні пам’ятки державі, як україна. спираючись на загальноєвропейський та світо- вий досвід, вихід із такої тривожної ситуації до- повідач також вбачає у наближенні академічної науки до освітянських університетських центрів та у їх тісній співпраці. нинішній завідувач кафедри професор р.В. тер- пиловський зупинився на досягненнях у роботі колективу кафедри археології та музеєзнавства і наголосив на проблемах, що потребують на- гального розв’язання. так, для удосконалення підготовки майбутніх археологів і музеєзнавців насамперед слід наповнити конкретним практич- ним змістом навчальну програму спеціалістів та магістрів із археології. специфіка археологічного знання потребує не лише викладання теоретич- них курсів, але й постійної роботи в лабораторіях, польових умовах, для того щоб орієнтуватися серед колосального археологічного матеріалу. Для цього корисно звертатися до досвіду, набу- того іншими освітніми закладами україни. на- приклад, було б доцільно створити при кафедрі постійно діючу лабораторію або інститут, як це зроблено зокрема у львівському університеті, через яку для підвищення кваліфікації мають пройти всі майбутні археологи. слід передбачи- ти збільшення обсягу занять до 2 років навчан- ня у магістратурі, як це зроблено, наприклад, у києво-Могилянській академії. також, як показав аналіз, майбутнім археологам не вистачає польо- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 49 Арциховский А.Б. Преподавание археологии // ксииМк ан ссср. — 1949. — Вып. 29. — с. 24—33. Бондар М.И., Мезенцева Г.Г., Славін Л.М. нариси музейної справи. — к., 1959. — 192 с. Бондар М.М., Гладких М.І., Омельченко Ю.А. Внесок вчених університету в розвиток археології та музейної справи // Вісник київського університету. сер. історії. — 1984. — Вип. 26. — с. 106—116. Буйских С.Б. образ летящей души // Мир ольвии (Памятник исследователю и исследование памятника): Мате- риалы юбил. чтений, посвящ. 90-летию со дня рождения проф. л.М. славина (1906—1996). — к., 1996. — с. 3—6. Генинг В.Ф. очерки по истории советской археологии (у истоков формирования марксистских теоретических основ советской археологии. 20-е — первая половина 30-х годов). — к., 1982. — 226 с. Казьмирчук Г.Д., Слюсаренко А.Г. Історичний факультет: віхи історії та сьогодення // Історичній факультет київ- ського національного університету імені тараса Шевченка: минуле й сьогодення. — к., 2004. — 356 с. Киевский университет. Документы и материалы. 1834—1984 рр. — к., 1984. — 192 с. Клейман И.Б. л.М. славин в моей памяти // Мир ольвии (Памятник исследователю и исследование памятника): Материалы юбил. чтений, посвящ. 90-летию со дня рождения проф. л.М. славина (1906—1996). — к., 1996. — с. 69—72. Корпусова В.Н. л.М. славин — директор института археологии украины // Мир ольвии (Памятник исследователю и исследование памятника): Материалы юбил. чтений, посвящ. 90-летию со дня рождения проф. л.М. сла- вина (1906—1996). — к., 1996. — с. 24—31. Курінний П. Історія археологічного знання про україну. — Мюнхен, 1970. — (репринт. видання. — Полтава, 1994). — 140 с. Ліньова Є.А., Омельченко Ю.А. г.г. Мезенцева — археолог, музеєзнавець, педагог // український музей. Зб. наук. праць. — к., 2003.— с. 9—18. Максимов Е.В. л.М. славин в послевоенные годы (1945—1955) // Мир ольвии (Памятник исследователю и ис- следование памятника): Материалы юбил. чтений, посвящ. 90-летию со дня рождения проф. л.М. славина (1906—1996). — к., 1996. — с. 54—58. Малеев Ю.Н. л.М. славин как заведующий кафедрой археологии и музееведения кгу // Мир ольвии (Памятник исследователю и исследование памятника): Материалы юбил. чтений, посвящ. 90-летию со дня рождения проф. л.М. славина (1906—1996). — к., 1996. — с. 42—46. Пам’яті В.а. Богусевича // археологія — 1980. — № 33. — с. 111. Піоро І.С. Проблеми археологічного гуртка // Вісн. нст (студенти-історики до Дня науки: Матеріали до наук. студент. конф.). — 1969. — № 1. — с. 10—14 (київ. держ. ун-т ім. т.г. Шевченка, істор. ф-т). Піоро І.С. розвиток радянської археологічної науки й проблема підготовки спеціалістів-археологів // Вісн. нст. — 1970. — № 2 (7). — с. 4—7 (київ. держ. ун-т ім. т.г. Шевченка, істор. ф-т). Піоро І.С. Проблема підготовки студентів-археологів у світлі нових досліджень в галузі методології археологічної науки // Вісн. нст. — 1971. — № 3. — с. 5—9 (київ. держ. ун-т ім. т.г. Шевченка, істор. ф-т). Піоро І.С. Феномен кафедри археології в умовах радянської україни // Мир ольвии (Памятник исследователю и исследование памятника): Материалы юбилейных чтений, посвященных 90-летию со дня рождения профес- сора л.М. славина (1906—1996). — к., 1996. — с. 46—48. Пряхин А.Д. история советской археологии (1917 — середина 30-х гг.). — Воронеж, 1986. Русяева А.С. Мои археологические исследования в свете личности л.М. славина // Мир ольвии (Памятник иссле- дователю и исследование памятника): Материалы юбил. чтений, посвящ. 90-летию со дня рождения проф. л.М. славина (1906—1996). — к., 1996. — с. 77—80. Рутковська Л.М. слово про вчителя // Мир ольвии (Памятник исследователю и исследование памятника): Мате- риалы юбил. чтений, посвящ. 90-летию со дня рождения проф. л.М. славина (1906—1996). — к., 1996. — с. 51—54. вої практики, що має бути систематичною, тому до неї слід залучати студентів спеціалізації не лише i, а й решти курсів, до кінця навчання. слід відновити й систему практичних занять музейного спрямування. адже студенти кафедри ще до початку 1990-х рр. мали змогу детально знайомитися з роботою музеїв та їх фондів не лише києва, а й Москви та санкт-Петербурга. на цей час через брак коштів та зміни в навчальних планах таку можливість утрачено. Порівняно невелика кількість викладачів та науковців на кафедрі об’єктивно не може з на- лежною глибиною охопити все розмаїття архе- ологічної проблематики. ефективно виправити становище можна лише шляхом залучення до навчального процесу відповідних спеціалістів Інституту археології нан україни, як це було започатковано і широко практикувалося ще л.М. славіним. Показово, що в роботі конференції активну участь взяли й школярі — вихованці київсько- го територіального відділення Малої академії наук україни. секція археології київської Малої академії наук «Дослідник» має давні, тісні та різнопланові контакти зі співробітниками ка- федри, які переймаються вихованням майбут- ньої наукової ґенерації на основі традицій, за- початкованих л.М. славіним. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 150 Самойленко Л.Г., Гладких М.І. кафедра археології та музеєзнавства // Історичний факультет київського національ- ного університету імені тараса Шевченка: минуле й сьогодення (1834—2004 рр.) — к., 2004. — с. 34—41. Ситник О.С. археологія у львівському університеті // кафедра археології та історії стародавнього світу львівського університету: 100 років. Довідкове видання. — львів, 2005. Славін Л.М. археологічні роботи в радянській україні // Збірник ан урср. — к., 1940. — с. 133—159. Славин Л.М. археологические исследования украинской академии наук за 25 лет // ксииМк ан ссср. — 1946. — Вып. 13. — с. 81—88. Славін Л.М. До вивчення канівської наддніпрянщини в археологічному відношенні // Зб. праць канівського біо- географічного заповідника кДу: Матеріали звіт. конф. заповідника за 1946 р. — к., 1947. — т. 2. — Вип. 1. — с. 30—31. Славин Л.М. основы археологии (программа курса) — к., 1947а. — 25 с. Славин Л.М. Подготовка новых кадров археологов (кафедра археологии кгу) // краткие сообщения института археологии ан усср. — к., 1952. — Вып. 1. — с. 93—97. Славін Л.М. Методика археологічної практики // Праці і матеріали науково-методичної ради кДу. — к., 1957. — Вип. 2. — с. 25—30. Славін Л.М. археологічний гурток у школі. Програма і методичні поради. — к., 1959. — 43 с. Славін Л.М. археологія в київському університеті // Історія київського університету. — к., 1959а. — с. 533—537. Славін Л.М. археологічне вивчення рідного краю (Інструктивно-методичні вказівки для керівників шкільних краєзнавчих, історичних та археологічних гуртків). — к., 1960. — 72 с. Славін Л.М. Програма з археології для історико-філологічних факультетів педагогічних інститутів. — к., 1960а. — 36 с. Славін Л.М. основи археології. Програма та робочий план вивчення курсу. — к., 1963. — Вип. 1. — 25 с. Славін Л.М. Програма археологічного гуртка у школі // Зб. програм і методичних порад з шкільного краєзнавства. — к., 1963а. — с. 45—85. Славін Л.М. основи археології. Методичні вказівки до вивчення курсу. — к., 1964. — Вип. 2. — 48 с. Славін Л.М. Методика підготовки і читання лекцій на заочних і вечірніх відділах гуманітарного профілю // Інформ. бюл. наук.-методич. ради кДу. — к., 1964а. — Вип. 2. Славін Л.М. основи археології. Програма та робочий план вивчення курсу. Друге видання, доповнене, перероблене. — к., 1966. — Вип. 1. — 28 с. Славін Л.М. археологія в київському університеті в радянську епоху // Вісн. ку. — № 8. сер. історії та права. археологія та архівознавство. — 1967. — с. 3—11. Славін Л.М. Підготовка археологів в університетах україни // археологія. — 1971. — Вип. 2. — с. 115—116. Славин Л.М. хроника жизни (1906—1971) // Мир ольвии (Памятник исследователю и исследование памятника): Материалы юбил. чтений, посвящ. 90-летию со дня рождения проф. л.М. славина (1906—1996). — к., 1996. — с. 9—11. Терпиловский Р.В., Самойленко Л.Г. кафедрі археології та музеєзнавства київського національного університету імені тараса Шевченка — 60 років // Істор. журн. — 2005. — № 1 (19). — с. 123—126. Тихонов И.Л. археология в санкт-Петербургском университете: историографические очерки. — сПб., 2003. — 332 с. Університет у післявоєнний період (1946—1959 рр.) // Історія київського університету. — к., 1959. — с. 384—400. Черняков І.Т. Доля вченого і людини (до 110-річчя а.В. Добровольського) // археологія. — 1995. — № 4. — с. 132—135. Янин В.Л. кафедре Московского университета 60 лет // 60 лет кафедре археологии Мгу им. М.В. ломоносова: тез. докл. юбил. конф., Москва, 20—24 декабря 1999 г. — М., 1990. — с. 3—17. Одержано 20.11.2006 Л.Г. Самойленко ПеДагогиЧескаЯ ДеЯтелЬностЬ ПроФессора л.М. слаВина В статье изложены некоторые аспекты истории кафедры археологии и музееведения киевского национального университета имени тараса Шевченко, освещена педагогическая деятельность ее создателя и первого заведующего (1944—1970), члена-корреспондента ан усср профессора л.М. славина. L.H. Samoylenko EDuCaTiOnal WORK OF PROFESSOR l.M. Slavin The article examines some aspects of the history of a department of archaeology and museum management studies at the national Taras Shevchenko university of Kyiv and illustrates the educational work of prof. l.M. Slavin, the department’s originator and its first head during 1944—1970, the corresponding member of aS uSSR.

Педагогічна діяльність професора Л.М. Славіна

Репозитарії

Схожі ресурси