Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми)
Розглянуто проблему наукової ідентифікації у вітчизняній історіографії середини ХХ ст. території Нижнього Побужжя, передусім пов’язаної з ім’ям Л.М. Славіна, його учнів та колег, як античної землеробської хори Ольвійського поліса....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199402 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) / С.Б. Буйських // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 66-77. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199402 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994022024-10-05T15:24:43Z Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) Буйських, С.Б. Статті Розглянуто проблему наукової ідентифікації у вітчизняній історіографії середини ХХ ст. території Нижнього Побужжя, передусім пов’язаної з ім’ям Л.М. Славіна, його учнів та колег, як античної землеробської хори Ольвійського поліса. До настоящего времени в научной литературе период исследования сельской округи Ольвии начала 1940-х — конца 1960-х — начала 1970-х гг. обычно оценивался с сугубо археологической точки зрения. В статье предлагается первый ретроспективный анализ отечественной историографии середины ХХ ст., в первую очередь, связанной с именем Л.М. Славина, его коллег (Ф.М. Штительман, Я.В. Доманского, В.Д. Блаватского) и учеников (В.В. Лапина, В.Л. Зуца и др.), в результате научных разработок которых территория Нижнего Побужья была впервые идентифицирована как хора античного (Ольвийского) полиса, а также определены ее примерные размеры и намечены основные этапы развития. To this day in scientific literature the period from the early 40s till the late 60s of the 20th c. of the research of Olbian rural neighbourhood has been usually assessed solely from the archaeological point of view. This article presents the first retrospective analysis of the home historiography of the mid 20th c. related chiefly with the name of L.M. Slavin and his colleagues F.M. Shtitelman, Ya.V. Domanskyj, V.D. Blavatskyj, as well as disciples V.V. Lapin, V.L. Zuts, and others. As a result of their scientific elaborations the territory of Lower Buh River region for the first time was identified as the chora of ancient (Olbian) polis the approximate size of which was determined and the main stages of the development traced. 2007 Article Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) / С.Б. Буйських // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 66-77. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199402 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Буйських, С.Б. Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) Археологія |
| description |
Розглянуто проблему наукової ідентифікації у вітчизняній історіографії середини ХХ ст. території Нижнього Побужжя, передусім пов’язаної з ім’ям Л.М. Славіна, його учнів та колег, як античної землеробської хори Ольвійського поліса. |
| format |
Article |
| author |
Буйських, С.Б. |
| author_facet |
Буйських, С.Б. |
| author_sort |
Буйських, С.Б. |
| title |
Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) |
| title_short |
Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) |
| title_full |
Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) |
| title_fullStr |
Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) |
| title_full_unstemmed |
Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) |
| title_sort |
хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199402 |
| citation_txt |
Хора ольвійського поліса (до історії наукової розробки проблеми) / С.Б. Буйських // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 66-77. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT bujsʹkihsb horaolʹvíjsʹkogopolísadoístoríínaukovoírozrobkiproblemi |
| first_indexed |
2024-10-06T04:03:04Z |
| last_indexed |
2024-10-06T04:03:04Z |
| _version_ |
1812135815589920768 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 166
Фармаковский Б.В. раскопки в ольвии // оак за 1909 и 1910 гг. — 1913. — с. 1—105.
Фармаковский Б.В. раскопки в ольвии // оак за 1911—1914 гг. — с. 1—25.
Фармаковский Б.В. раскопки в ольвии // оак за 1912—1916 гг. — с. 1—35.
Hellmann M.-Chr. Caves et sous-sols dans l‘habitat grec antique // BCH. — 1992. — 116.
Hoepfner W., Schwandner E.L. Haus und Stadt im Klassischen Griechenland. — München, 1986.
Robinson D.M., Graham J.W. The Hellenic House. Excavations at Olynthus. — Baltimore, 1938. — т. 8.
Одержано 27.04.2006
С.Д. Крыжицкий
к ВоПросу оБ оБЪеМно-ПланироВоЧных
тиПах БеЗорДерных Жилых ДоМоВ олЬВии
ЭллинистиЧеского ВреМени
В статье рассмотрены новые данные о жилых домах ольвии эллинистического времени, которые позволяют выде-
лить два наиболее распространенных планировочных типа безордерных домов типичной схемы малой и средней
площади. В первом из них основной планировочный прием заключался в расположении внутреннего двора в
юго-восточной или юго-западной части дома с г-образным размещением относительно двора крытых помеще-
ний. Во втором типе крытые помещения располагались П-образно с трех сторон внутреннего двора, находивше-
гося в восточной, южной или западной части дома. В объемно-пространственном отношении среди ольвийских
домов выделены четыре типа: с одним наземным этажом; с наземным и подвальным этажами; с наземным и
полуподвальным этажами (полутораэтажные дома); с двумя наземными и одним подвальным (или подполом)
этажами. имеются основания также предполагать, что полутораэтажные дома, состоявшие из полуподвального и
одного наземного этажей, составляли самостоятельный объемно-пространственный тип ольвийского дома.
S.D. Kryzhytskyj
TO THE QuESTiOn OF vOluMETRiC anD PlanninG
TyPES OF unORDERED HEllEniSTiC DWEllinGS in OlBia
The article views the new data on Olbian dwellings of Hellenistic period which allows to distinguish two prevalent
planning types of unordered houses with the typical scheme of small and medium area. The main planning mode of the
first of them lies in placing of the inner court in south-east or south-west part of a house with covered rooms arranged
in the form of “l” around the inner court. in the second type, covered rooms are placed in the form of “П” around the
inner court located in the eastern, southern, or western part of the house. in volumetric and planning terms the Olbian
houses can be divided into four types: one-stored houses, one-stored with a basement, one-stored with a foundation (a-
store-and-a-half buildings), and two-stored with a basement (or cellar). also, there are reasons to suggest that a-store-
and-a-half buildings consisting of a foundation and one land-based store formed a separate volumetric and spatial type of
Olbian houses.
«одним з найсуттєвіших елементів ольвійсь-
кої держави, однією з найважливіших основ її
економіки, політичного життя і оборони була
хора — сільськогосподарська округа, яка скла-
© с.Б. БуЙсЬких, 2007
ñ.á. áóéñüêèõ
õîðà îëüâIéñüêîãî ÏîëIñà
(äî iñòîði¿ íàóêîâî¿ ðîçðîáêè ïðîáëåìè)
Розглянуто проблему наукової ідентифікації у вітчизняній історіографії середини ХХ ст. території Нижнього Побужжя
, передусім пов’язаної з ім’ям Л.М. Славіна, його учнів та колег, як античної землеробської хори Ольвійського поліса.
далася з кількох сотень поселень». так стисло,
але змістовно визначив л.М. славін наріжне
значення хори для історії ольвійського поліса
в своєму своєрідному науковому заповіті — ві-
домій статті «стародавня ольвія: стан і зав-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 67
1940-х — початку 1950-х рр. новим важливим
археологічним матеріалам із хронології, страти-
графії, топографії, домобудівництва, господар-
чого життя й культури нижньобузьких поселень
та встановленню всебічних зв’язків із ольвією
стало можливим уже тоді перейти від праць суто
публікаційного характеру до реального створен-
ня перших в історіографії узагальнювальних
досліджень монографічного характеру, темою
яких стали пам’ятки ольвійської сільської округи
(Штительман 1952; Доманский 1955).
Друге. сам термін «χϖρα» в значенні «сіль-
ськогосподарська територія поліса» було вперше
співвіднесено в науковій літературі з аграрною те-
риторією ольвійської держави у ці ж 1950-ті рр.
(Блаватский 1953, с. 51—54; Доманский 1955,
с. 12—13; Шафранская 1956, с. 41, 48; славін
1958а, с. 149; 1959, с. 83).
Третє. Дотепер у наукових оглядах з історії до-
сліджень сільської округи ольвії період початку
40-х — кінця 60-х — початку 70-х рр. хх ст. оці-
нювався лише з археологічної точки зору як час
помітної (порівняно з попередніми етапами вив-
чення ольвії) активізації експедиційних дослід-
жень, вивчення і картографування пам’яток та
перших планомірних розкопок низки поселень
нижнього Побужжя (крыжицкий, Буйских, Бу-
раков, отрешко 1989, с. 7; крыжицкий, Буйских,
Бураков 1990, с. 4, 6). на жаль, узагальнення і
критичний розгляд наукових розробок проблем
історичного розвитку грецької колоніальної
хори у нижньому Побужжі, що здійснювалися
в історіографії зазначеного періоду, практично
залишалися поза увагою сучасних дослідників.
Зважаючи на це, спробуємо зробити перший
ретроспективний аналіз вітчизняної історіогра-
фії середини хх ст. щодо ідентифікації у ній
прилеглої до ольвії території як античної зем-
леробської хори.
у 1985 р. у статті, присвяченій проблемам
історичного розвитку ольвійської хори в iv—
iii ст. до н. е., В.В. рубан слушно констатував,
що «в теперішній час абсолютно очевидно, що
написання історії ольвійського поліса без ура-
хування його аграрної території просто немисли-
ме» (рубан 1985, с. 26). але понад 40 (!) років до
нього саме на цьому наголошував л.М. сла-він:
«Повністю усвідомивши, що без вивчення сучас-
них ольвії стародавніх городищ і могильників
низових районів Буго-Дніпровського басейна не
може бути і мови про повне і всестороннє вив-
чення і правильне розуміння історії і культури
ольвії, археологи практично взялись за розвід-
кову і розкопну роботу в Побужжі і Подніпров’ї»
(славін 1943, с. 78).
Широке розгортання цих досліджень у по-
воєнний час дало змогу нагромадити значний
матеріал, що характеризував цілу низку суттє-
вих сторін історії та культури нижнього По-
бужжя за античної доби. Першою працею, у якій
дання її дослідження» (славін 1972, с. 69), що
вийшла друком через рік після його смерті.
Проблеми визначення територіальних меж і
основних хронологічних етапів існування сіль-
ської округи ольвії, її організації, статусу, етно-
соціального складу населення, провідних рис
матеріальної та духовної культури хори, важли-
вих питань політико-економічного розвитку та
характеру взаємовідносин із оточуючими племе-
нами — постійно перебували в центрі наукових
інтересів ученого.
л.М. славін є автором понад 20 предметних
статей, доповідей, заміток і публікацій, присвя-
чених проблематиці ольвійської хори (Буйських
1997, с. 15 сл.). саме л.М. славін уперше в іс-
торії вивчення ольвії розробив і втілив у життя
(початок 40-х — кінець 50-х — початок 60-х рр.
хх ст.) спеціальну цільову програму багаторіч-
них планомірних досліджень сільських поселень,
городищ та некрополів нижнього Побужжя анти-
чного часу шляхом інтенсифікації розвідувальних
робіт і розкопок на теренах ольвійського оточення
та швидкого введення матеріалів цих досліджень
у широкий науковий обіг (славін 1943, с. 78;
1953, с. 133 сл.; 1955, с. 127 сл.; 1958, с. 10 сл.;
1960, с. 54—58).
Здійснений за відносно короткий проміжок
часу цикл археологічних досліджень пам’яток
хори всіх хронологічних періодів — від ар-
хаїки до перших століть н. е. включно — під
керівництвом та за особистою участю л.М.
славіна значною мірою ліквідував диспро-
порцію у вивченні самої ольвії та її аграрної
території, а також створив надійне підґрунтя
для подальшого, більш масштабного і пог-
либленого, етапу досліджень сільської округи
ольвії, реалізованого в останній третині хх
ст. (крыжицкий, Буйских, Бураков, отрешко
1989, с. 6—7).
Водночас у сучасній науці поширена думка,
що майже до кінця 1970-х — початку 1980-х
рр. у працях з історії ольвії поселення її сіль-
ської округи згадувалися лише побіжно як щось
абстрактне. Вважається, що у концептуальних
побудовах 1940—1960-х — початку 1970-х рр.
вони відігравали суто допоміжну роль, а питан-
ня щодо існування ольвійської хори як такої у
теоретичному розумінні в той час навіть не по-
рушувалося (див. наприклад: Марченко 1980,
с. 132; рубан 1985, с. 26—27; крыжицкий, Буй-
ских, Бураков, отрешко 1989, с. 8). Проте, не
переоцінюючи наукового доробку наших сла-
ветних попередників і повністю усвідомлюючи
жорстко заідеологізований характер радянської
історичної науки середини хх ст., що змушувало
дослідників ольвії та її хори робити невиправ-
дані (а часом і просто спотворені) етнокультур-
ні та історичні реконструкції, все ж зазначимо
таке.
Перше. Завдяки одержаним у другій половині
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 168
було узагальнено цей принципово новий для
ольвії комплекс археологічних джерел, стала ди-
сертаційна робота Ф.М. Штітельман (науковим
керівником якої був л.М. славін) і пов’язаний
з нею цикл окремих публікацій (Штительман
1952; 1953; 1954; 1956).
Згідно з авторською концепцією, у vii—vi ст.
до н. е. греки заснували свої торгові факторії у
кількох пунктах узбережжя Бузького лиману в
місцевих поселеннях, що там існували, або поб-
лизу них. найбільшою серед цих місць була
ольвія, яка незабаром після свого заснування на
початку vi ст. до н. е. стала найзначнішим еко-
номiчним, полiтичним та культурним центром
Північно-Західного Причорномор’я. сільських
поселень пізньоархаїчного — ранньокласичного
часу навколо ольвії було небагато. їх кількість
значно зросла на початку iv ст. до н. е., а в iv—
iii ст. до н. е. фіксується суцільна заселеність узбе-
режжя Бузького лиману. Більша частина поселень
припинила своє існування в ii ст. до н. е., деякі з
них функціонували і в перші сторіччя н. е.
на наш погляд, одним із найвагоміших вис-
новків Ф.М. Штительман була її думка про те,
що найближчі до ольвії поселення створюва-
ли її сільськогосподарську округу і становили з
нею одне ціле як в економічному, так і в полі-
тичному відношенні (Штительман 1953, с. 47;
1954, с. 105; 1956, с. 271; 1958, с. 141). Виник-
нення організованої хори ольвійської держа-
ви дослідниця віднесла до пізньокласичного
— ранньо-елліністичного часу. Щодо причин
появи спеці-альної аграрної території поліса
вона зазначала: «Щоби налагодити безперебійне
постачання населення міста, що розросталося,
продуктами, в першу чергу хлібом, і не залежати
від випадковостей ринку, ольвія в iv—iii ст.
до н. е., по-дібно херсонесу, танаїсу та іншим
античним центрам, повинна була потурбуватися
про створення навколо міста своєї сільськогоспо-
дарської округи» (Штительман 1952, с. 18; 1954,
с. 105; 1956, с. 270), до якої, на думку дослід-
ниці, входили такі відомі поселення, як Широ-
ка Балка, Закисова Балка, Волоська коса, біля
с. Прибузьке (Чортувате), с. кателіне тощо.
За Ф.М. Штітельман, сільську округу населя-
ли переважно «калліпіди — елліно-скіфи — мікс-
елліни» (Штительман 1952, с. 21; 1954, с. 10). ха-
рактерною особливістю культури і побуту на-
селення нижнього Побужжя вона вважала поєд-
нання традицій місцевого населення й грецьких
колоністів (Штительман 1956, с. 263), злиття двох
елементів — скіфського і грецького (Штительман
1952, с. 21; 1956, с. 271).
Із такою етнокультурною оцінкою поселень
нижнього Побужжя не погодився Я.В. Домансь-
кий. у статті, написаній за матеріалами власної
дисертаційної роботи (Доманский 1955), він за-
значив: «не можна всі поселення пов’язувати
лише з калліпідами, як це робить Ф.М. Штітель-
ман. навколо ольвії розташовувалися поселення
і греків, і скіфів» (Доманский 1961, с. 34). За
Я.В. Доманським, одна група сільських поселень
нижнього Побужжя характеризувалася рисами
грецького походження, що простежувалися в
типі жител, техніці домобудівництва, предметах
побуту, влаштуванні виробничих споруд, загаль-
ному вигляді поселень (Доман-ский 1961, с. 31).
Інша ж група мала суто скіфські риси, що також
засвідчують типи жител, техніка домобудівниц-
тва, предмети побуту та ін. (Доманский 1961, с.
32). Провідною галуззю господарства обох груп
було землеробство, але перші належали ольвіо-
політам, а другі — лише місцевому населенню
(Доманский 1961, с. 33).
схема розвитку регіону в колонізаційний час
і процес формування ольвійської хори за Я.В. До-
манським виглядали так. у vii—vi ст. до н. е.
на лівобережжі Бузького лиману, о-ві Березань
та узбережжі Березанського лиману виникли
поселення місцевого населення (Доманский
1955, с. 10; 1961, с. 29—30). наприкінці vii ст.
до н. е. було засновано грецьке поселення на
о-ві Березань, яке близько середини vi ст. до н. е.
занепало внаслідок виникнення і становлення на
цей час ольвії (Доманский 1961, с. 38). одразу
після заснування ольвії греки розпочали широке
освоєння прилеглих до міста територій.
наприкінці vi—v ст. до н. е. виникають нові
землеробські поселення північніше й південніше
від ольвії 1 , зокрема Чортувате, Дідова хата,
Закисова Балка, Петухівка-1, засновані оль-
віополітами (Доманский 1961, с. 42). Із виник-
ненням цих поселень і завершенням процесу
розселення, на думку вченого, «територія на
північ і південь від ольвії стала хорою ольвій-
ського поліса» (Доманский 1955, с. 12; 1961, с.
42). Він вважав, що поселення калліпідів також
увійшли до складу ольвійської хори. на думку
Я.В. Доманського, територіально хора займала
правий берег Бузького і правий берег Дніпровсь-
кого лиманів. лівобережжя Бузького лиману до
складу хори не входило, можливо, за винятком
його південної частини, де, згідно з геродотом
(Herod. iv, 53), розташовувалося засноване оль-
віополітами святилище Деметри. найпівнічні-
шим поселенням хори, заснованим ольвією,
було поселення біля хутора Дідова хата, най-
південнішим — неподалік хутора Петухове. В
ра-йоні цих поселень проходив кордон ольвій-
ської сільськогосподарської території. До складу
хори ольвії, як наголошував Я.В. Доманський,
входило і поселення на о-ві Березань (Доманс-
кий 1961, с. 43).
Погляди Я.В. Доманського, в свою чергу,
були заперечені н.М. Погребовою, яка вва-
жала приольвійські поселення класичного та
1 спочатку дослідник датував початок цього процесу
v—iv ст. до н. е. (Доманский 1955, с. 12).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 69
елліністичного часу «місцевими поселеннями
ранньоскіфської доби» або «ранньоскіфськи-
ми землеробськими поселеннями» (Погребо-
ва 1958, с. 242). «Всупереч Я.В. Доманському,
— зазначала вона, — який вважає 〈...〉 поселення
у Закисової балки і більшість інших поселень
v—iv ст. до н. е. ольвійською хорою, мені ви-
дається більш переконливою думка Ф.М. Шті-
тельман, яка довела 〈...〉 їх належність калліпі-
дам» (Погребова 1958, с. 242, прим. 37).
слід зазначити, що переважна більшість до-
слідників 1940—1960-х і навіть початку 1970-х рр.,
насамперед скіфологів, дотримувались анало-
гічних поглядів (див., наприклад: артамонов
1949, с. 149—153; 1974, с. 115 сл.; каллистов
1952, с. 82; граков 1954, с. 18, 27; 1971, с. 61;
граков, Мелюкова 1954, с. 73; елагина 1953, с.
9, 11; 1958, с. 50—51). Зокрема, н.г. Єлагіна
вважала населення узбережжя Бузького лима-
ну «туземним», що належало землеробським
скіфським племенам, які, зазнавши впливу
ольвії, згодом стали називатися елліно-скіфа-
ми (елагина 1953, с. 9, 11). нижнє ж Побужжя,
особливо в iv—iii ст. до н. е. було, на її погляд,
«найбільш розвиненим землеробським райо-
ном скіфії» (елагина 1958, с. 51). Згідно з М.І.
артамоновим, «в околицях ольвії рано виник
сільськогосподарський округ, населення якого
у геродота назване калліпідами, а пізніше, в
декреті на честь Протогена, іменується міксел-
лінами» (артамонов 1974, с. 115). головну ж
роль у забезпеченні ольвії хлібом, на його думку,
відігравали не вони, а скіфи-орачі, які жили на
північ від ольвії — у середньому Побужжі (ар-
тамонов 1949, с. 150).
Цікаво, що Б.М. граков, який беззастережно
називав саму ольвію грецьким містом (граков
1947, с. 84) і полемізував з тими дослідниками,
які називали його «греко-скіфським» (Жебелев
1933, с. 361—362; капошина 1941, с. 161 сл.), у
той самий час сільські поселення навколо ольвії
грецькою хорою не вважав, а характеризував їх
як скіфські або калліпідські (граков 1954, с. 27;
1971, с. 61; граков, Мелюкова 1954, с. 73).
у ранніх працях л.М. славіна про античну
хору в нижньому Побужжі також не йшлося. Як
і згадані дослідники, він вважав, що поселення
«ольвійського оточення», або «ольвійської пери-
ферії», належали переважно місцевому скіфсь-
кому (калліпідському) населенню (славин 1938,
с. 9; 1951, с. 62; 1952, с. 55). Згодом у статті, при-
свяченій ольвійсько-скіфським взаєминам, він
дійшов висновку, що греки оселялися не лише
в самій ольвії, а й у сільських поселеннях та го-
родищах нижнього Побужжя, що забезпечувало
ольвії її провідне становище в регіоні (славін
1954, с. 180). у зазначеній праці л.М. славін
висловив дуже важливу для подальшого розвит-
ку уявлень про організацію ольвійської сільсько-
господарської території думку про те, що «оль-
вія повинна була в якихось певних формах кон-
тролювати прилегле до неї узбережжя Бузького
лиману, інакше не мало б ніякого змісту законо-
давство, яке регулювало в’їзд та виїзд з ольвії,
ввіз та вивіз товарів, карбування золота й срібла
та ін. 〈...〉 Всі ці закони не були фікцією; значить,
їх реальність мала бути обумовлена певними за-
конами по охороні й контролю як приольвійсь-
кої, так і більш-менш віддаленої від неї берегової
смуги» (славін 1954, с. 180).
Погляди вченого дедалі еволюціонували,
поступово звільняючись від ідеологічного фле-
ру, оскільки нові конкретні матеріали розкопок
суперечили прийнятій тоді в науці схемі. так,
стверджуючи, що співвідношення між грецьким
і варварським елементами населення ольвійсь-
кої округи змінювалося залежно від більшої чи
меншої віддаленості нижньобузьких поселень
від самої ольвії, л.М. славін одночасно був зму-
шений визнати, що істотної різниці в загальних
рисах найближчих та віддалених поселень регіо-
ну не простежується (славін 1954, с. 172, 180).
термін «хора» відносно ольвійської сільсь-
когосподарської території л.М. славін уперше
застосував у 1958 р. аналізуючи матеріали роз-
копок поселення iv—iii ст. до н. е. біля Чортува-
тої балки, він дійшов дуже важливого висновку,
що «це поселення є одним з пунктів сільськогос-
подарської округи ольвії, її хори, яке, можливо,
входило до складу ольвійської держави, а його
населення жило спільними з жителями ольвії
економічними, політичними і культурними ін-
тересами» (славін 1958а, с. 149).
у праці, опублікованій наступного року, вче-
ний запропонував загальний нарис процесу фор-
мування та історії хори догетського часу. За л.М.
славіним, після заснування ольвії на початку vi
ст. до н. е. переселенці з різних районів Північ-
ного Причорномор’я, яких приваблювали виго-
ди сусідства з великим ремісничим і торговим
містом, почали оселятися на узбережжях Бузь-
кого, Березанського і Дніпровського лиманів. у
результаті тут розширилися старі «місцеві» по-
селення та було засновано нові. спочатку в них
проживало «місцеве корінне населення» (тобто
скіфи), але туди поступово проникали і греки,
частина з яких була «дрібними сільськими хазя-
ями, частина — наглядачами господарств вели-
ких землевласників, які пос-тійно проживали в
ольвії. так поступово в vi—v ст. до н. е. скла-
лося ядро ольвійської хори, яка постачала місту
хліб, м’ясні та молочні продукти, рибу, вовну та
інші продовольства та сировину» (славін 1959,
с. 83).
л.М. славін підкреслював, що «доля оль-
війської хори тісно перепліталася з долею самої
ольвії» (там само 1959). так, за доби процвітан-
ня поліса — в v—iii ст. до н. е. територія хори
значно розширилася, збільшилася і кількість її
населення. глибока криза держави в ii—i ст. до
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 170
н. е. тяжко відбилася і на її хорі, де більшість
поселень у той час припинила своє існування.
Поселення хори входили до складу ольвійської
держави і, на думку вченого, користувалися пев-
ними правами і пільгами. опорою держави на
хорі він вважав найзаможніші верстви сільського
населення. хора ольвії, за л.М. славіним, мала
якимось чином позначену прикордонну лінію, в
межах якої діяли ольвійські закони, зокрема про
вивіз та ввіз товарів, обмін іноземних грошей на
полісні та ін. (славін 1959, с. 83).
у 1959 р. з’явилася стаття л.М. славіна 2 , в
якій він, за словами Ю.г. Виноградова, «впер-
ше застосувавши комплексну методику розроб-
ки джерел» виділив п’ять головних періодів
ольвій-ської історії (Виноградов 1989, с. 22). у
межах зазначених періодів історія самої ольвії
і її сільської округи розглядалась у нерозривно-
му взаємозв’язку. так, для першого періоду
(середина vii — кінець vi ст. до н. е.) вчений
зауважив, що заснування поселення на о-ві Бе-
резань, а згодом — ольвії, відіграло важливу
роль у подальшому освоєнні греками узбережжя
лиманів Буга і Дніпра та створенні структури
аграрних поселень регіону (славін 1959а, с. 93).
у другому періоді (початок v — кінець iii ст. до
н. е.) відбулося «широке заселення ольвійської
хори і прилеглих до неї районів як греками, так
і скіфами» (славін 1959а, с. 95). Відносини з
хорою мали не лише економічне, але й політичне
підґрунтя. у той час — період розквіту оль-вій-
ської держави, за л.М. славіним, спостерігало-
ся зростання значення сільського господарства
в економіці ольвії, унаслідок чого їй довелося
«розширювати землеробство і скотарство в об-
ласті ольвійської хори» (славін 1959а, с. 98). Він
зазначав, що за весь час існування ольвії на її
хорі не було стільки поселень, скільки існува-
ло в період її розквіту (славін 1959а). карти-
на змінилася в третьому періоді (початок ii ст.
до н. е. — початок i ст. н. е.), коли «численні
поселення, як ті, що складали хору ольвії (її
сільськогосподарської округи), так і ті, що на-
лежали племенам більш віддаленої периферії,
у переважній масі занепадають» (славін 1959а,
с. 101). слід зауважити, що тут л.М. славін чіт-
ко розмежував суто ольвійську (античну) хору
й місцеві поселення, що розташовувалися поза
її кордонами.
Для четвертого періоду (початок i — середи-
на iii ст. н. е.) л.М. славін відзначив відчутне
піднесення міста і хори, виникнення багатьох
нових поселень, а також значний розвиток зем-
леробства і скотарства (славін 1959а, с. 103).
Протягом останнього, п’ятого, періоду (середина
iii — кінець iv ст. н. е.) спостерігався поступо-
вий занепад хори і згодом — повне припинен-
ня її існування разом із ольвією (славін 1959а,
с. 106).
Питання можливості існування у ольвії своєї
аграрної території цікавили в той час й інших
дослідників. так, В.Ф. гайдукевич вважав, що
частина ольвіополітів володіла земельними ді-
лянками або угіддями безпосередньо на околи-
цях міста (гайдукевич 1955, с. 35). на сільських
же поселеннях нижнього Побужжя проживало
скіфське і змішане греко-скіфське населення, яке
займалося вирощуванням хліба для його збуту
в ольвію. «Деякі з цих поселень, — писав він,
— виникли вже в vi ст. до н. е., інші дещо піз-
ніше, але особливо інтенсивно протікало жит-
тя в ольвійській землеробській окрузі протягом
iv—iii ст. до н. е.» (гайдукевич 1955, с. 36).
у праці н.В. Шафранської того самого часу
наголошувалося, що береги Бузького лиману в
античну епоху були густо заселені і, незважаю-
чи на ще недостатню вивченість усіх поселень
регіону, цілком очевидною є їх сільськогоспо-
дарська спрямованість і тісний зв’язок із оль-
вією (Шафранская 1956, с. 40—41). розглядаю-
чи різні погляди щодо характеру цих зв’язків,
дослідниця писала: «одні вважали майже всі ці
поселення скіфськими і такими, що не входили
до ольвійської хори, інші відносять такі посе-
лення, як біля Широкої та Закисової балок, до
ольвійської хори, наголошуючи на характерних
для них елементах грецької культури і зарахову-
ючи їх до грецьких або греко-скіфських» (Шаф-
ранская 1956, с. 41). сама ж дослідниця вважала
«вельми переконливим» ототожнення мешкан-
ців численних поселень Бузького лиману кла-
сичного часу з калліпідами (Шафранская 1956,
с. 41). В елліністичний же час, на її думку, «склад
населення ольвійської хори 〈...〉 був значно склад-
ніше і в етнічному, і в соціальному від-ношен-
ні 〈...〉 тут жили, очевидно, і скіфи (каллі-піди,
алазони), і греки, і мікселліни» (Шафранская
1956, с. 48).
Поселенням нижнього Побужжя у своїй пра-
ці з питань грецької колонізації регіону присвя-
тила великий розділ і с.i. капошина (капошина
1956, с. 239—254). критикуючи л.М. славіна,
який в одній зі своїх ранніх публікацій визначив
більшість нижньобузьких поселень як скіфські
(славін 1953, с. 133 сл.), дослідниця натомість
вважала, що серед зазначених пам’яток «немає
жодної, яка б мала суто скіфський вигляд» (ка-
пошина 1956, с. 254). Поселень vi ст. до н. е.,
що виникли одночасно з ольвією або трохи
пізніше на приольвійських узбережжях, на її
думку, було небагато, але вони мали «еллінізо-
ваний» характер (капошина 1956, с. 252). По-
яву аграрних поселень, що виникли в v ст. до
н. е., а згодом численних поселень iv—iii ст.
до н. е., було зумовлено другою хвилею грець-
кої колонізації, що охопила обширну територію
нижнього Побужжя. Ці поселення «вже перебу-
2 Докладніше див. статтю а.с. русяєвої у поточному
номері журналу.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 71
вали під безпосереднім впливом ольвії і були,
можливо певною мірою, відбрунькуваннями
ольвії» (капошина 1956, с. 253). Пізніше дос-
лідниця назвала цей процес, що охопив береги
лиманів навколо ольвії, «внутрішньою колоні-
зацією» (капошина 1959, с. 274).
окрім археологічних матеріалів, для встанов-
лення факту існування в ольвійського поліса
власної аграрної зони в історіографії 1940—
1950-х рр. залучалися також літературні й епі-
графічні джерела. серед них велике значення
мав знайдений в ольвії у 1935 р. фрагмент по-
чесного декрета кінця iii — початку ii ст. до н. е.
(но № 34). Згідно з інтерпретацією його першо-
го публікатора (коцевалов 1940, с. 259—263),
в околицях ольвії існувало «Пастуше село» 3 ,
де, ймовірно, мешкали мікселліни (елліно-скіфи),
які мали з ольвіополітами спільний орган влади
(коцевалов 1940, с. 263; славін 1954, с. 178).
В.Д. Блаватський, оцінюючи значення цього
документа, наголошував, що він, без сумніву, за-
свідчує, що ольвія мала у своєму розпорядженні
власну сільськогосподарську територію (Блават-
ский 1953, с. 51). Він також вважав, що до хори
ольвії, очевидно, входила й область гілеї, куди,
згідно з декретом, на честь нікерата (iOSPE, iІ
№ 34), на релігійні свята переправлялися оль-
війські громадяни. Проте загалом розміри хори
були невеликими (Блаватский 1953, с. 51, 54;
1958, с. 10), оскільки, на думку вченого, зем-
леробство відігравало в господарстві ольвії
не головну роль: хліб, що надходив до ольвії,
переважно збирався на землях, що належали
місцевому населенню Придніпров’я і Побужжя
(Блаватский 1953, с. 54). При цьому він вважав,
що «в елліно-скіфах геродота важко вбачати
змішане греко-скіфське населення, оскільки тоді
треба припустити масове переселення еллінів на
обширну територію нижнього Бугу в vi ст. до
н. е.» (Блаватский 1954, с. 43, прим. 3), що, на
його погляд, було малоймовірним.
Зважаючи на це, до суто ольвійської поліс-
ної хори В.Д. Блаватський відносив лише най-
ближчі до міста поселення, такі як Широка та
Закисова балки. оперуючи відомостями, що
містяться в декреті на честь Протогена (iOSPE,
iІ № 32), він вважав, що «по сусідству з ольвій-
ською хорою» мешкали прикордонні мікселліни
(Блаватский 1953, с. 53), а за ними розташову-
валися інші поселення узбережжя Дніпро-Бузь-
кого регіону, які «в догетський час здебільшого
не входили до ольвійської хори» (Блаватский
1953, с. 54; 1959, с. 20). В іншій праці, в спе-
ціальному розділі «ольвія та її хора», В.Д. Бла-
ватський знову наголосив, що аграрний район
ольвії був невеликим і включав «землеробські
поселення, що примикали до міста і входили в
ольвійську хору» (Блаватский 1961, с. 181). Ще
далі відносно розмірів ольвійської сільськогос-
подарської округи пішов с.о. Жебельов, який
взагалі вважав, що «володіння ольвії, напевно,
обмежувалися територією, що займало саме міс-
то» (Жебелев 1953, с. 264).
Проте, проаналізувавши згадану епіграфічну
пам’ятку, т.М. кніпович та о.i. леві зауважили, що
цей напис цікавий саме тим, «що в ньому згадується
назва одного з селищ ольвійської χϖρα» (но 1968,
с. 40). слід згадати й зафіксовану в історіо-графії
спробу відшукати на основі епіграфічних джерел
навіть політико-географічну назву аграрних во-
лодінь ольвії. Ще в 1933 р. с.i. капошина вис-
ловила думку, що під «Борисфеном», згадуваним
у декреті на часть каноба (iOSPE, iІ № 24), слід
розуміти «не тільки місто, а й весь прилеглий
район» (капошина 1933, с. 390—391). Пізніше
а.с. коцевалов у 1959 р. доводив, що «Борисфен»
у цьому написі — це назва всієї території, що
оточувала ольвію та простягалася навіть на ліво-
бережжя Дніпра (карышковский 1959, с. 78).
Виразнішу позицію з цього питання зай-
няла i.с. свенцицька. у статті, присвяченій
з’ясуванню проблеми «протяжності ольвійської
держави за межі власне міста ольвії» (свенциц-
кая 1967, с. 266), дослідниця зазначила, що під
«Борисфеном» згадуваного декрету слід розуміти
всю ольвійську хору 4 , «що була підвладна оль-
війському полісу», і поселення якої перебували
під економічним контролем ольвії (свенцицкая
1967, с. 264). І.с. свенцицька наголосила, що
важко судити про те, в яких формах «здійсню-
валася залежність поселень ольвійської хори від
ольвії». у післягетський час, на думку дослід-
ниці, прилеглі до ольвії поселення могли мати
статус демів ольвії, а термін πάνδημος, відомий
із багатьох ольвійських написів ii—iii ст. н. е.
(ІOSPE, ІІ, № 40, 42—44, 46), можливо, вико-
ристовувався для офіційного позначення усієї
сукупності громадян ольвійського поліса, вра-
ховуючи мешканців і міста, і хори (свенцицкая
1967, с. 265—266).
Близьку до І.с. свенцицької думку щодо
тлумачення назви «Борисфен», але на основі
повідомлень геродота (Herod. iv, 18, 53, 78—
79), було висловлено Д.i. нудельман. Вона вва-
жала, що «говорячи про Борисфен (ольвію),
поліс борисфенітів, емпорій борисфенітів, ге-
родот мав на увазі не конкретно місто ольвію,
що існувало ізольовано на варварській тери-
торії, а цілу систему грецьких поселень, що
займали досить обширний район» (нудельман
1969, с. 58—59)5 . i.с. свенцицька (свенцицкая
3 За останніми даними, воно могло розташовуватися в
районі аджигольської балки, на південний захід від
ольвії (див.: Буйских 2005, с. 180).
4 Цієї думки не поділяв П.о. каришковський (1967,
с. 78 сл., 88 сл.).
5 Щоправда, в іншій праці дослідниця припустила, що
хора ольвії була невеликою (нудельман 1968, с. 63).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 172
1967, с. 265) і Д.i. нудельман (нудельман 1969,
с. 60) вважали, що частину населення хори могли
складати мікселліни, які згадуються в декреті на
честь Протогена (iOSPE, iІ № 32).
Проте основним підґрунтям для вирішення пи-
тань відносно сільської округи ольвії залишалися
археологічні джерела. наприкінці 1950-х — на
початку 1960-х рр. було нагромаджено значний
матеріал, на основі якого в літературі було оха-
рактеризовано різні сторони соціально-еконо-
мічного і культурного життя хори, вироблено
певні уявлення про її етнічний склад, висунуто
припущення про політичну підпорядкованість
хори полісній владі, зроблено спроби окреслити
її кордони і пов’язати історію міста і хори як єди-
ного організму на різних хронологічних етапах
існування ольвії тощо. Втім тогочасна літера-
тура характеризувалася надлишком різноманіт-
них емпіричних реконструкцій і браком аналі-
тичних досліджень, що, найімовірніше, можна
пояснити відсутністю чіткості в постановці са-
мого питання щодо існування ольвійської по-
лісної хори.
наприкінці 1950-х рр. з’явилася стаття
В.Д. Блаватського, в якій він намагався зіставити
дослідження аграрних територій різних центрів
Північного Причорномор’я на основі різних
підходів до розв’язання цієї проблеми (Блават-
ский 1958). на думку вченого, там, де дослід-
ники підходили до вивчення античних держав
як сукупності двох невід’ємних частин — міста
та його сільськогосподарської території — по-
лісної хори, що була власністю громадянської
общини, там (херсонес, Боспор) результати
досліджень були більш якісними і глибокими.
За В.Д. Блаватським, щодо ольвійського регіо-
ну це не було повністю усвідомлено через те,
що до-слідники нижнього Побужжя розуміли
свою задачу виключно як вивчення «ольвійської
периферії» і головну увагу приділяли розвідкам
і розкопкам окремих населених пунктів. «Був
встановлений час існування численних посе-
лень; у ряді випадків розкрито досить великі
площі з житловими та господарчими будівлями.
Ці матеріали вельми збагатили наші уявлення
щодо економічного життя нижнього Побужжя за
античної доби. Втім прямої відповіді на питання,
що нас цікавить, ці роботи не дали. адже всі по-
селення в досліджуваному районі розглядалися
як «ольвійська периферія». Питання ж про те,
які з цих поселень входять до складу полісної
хори, а які лежать за її межами, не було постав-
лене» (Блаватский 1958, с. 10).
на наш погляд, думка В.Д. Блаватського була
занадто категоричною і, як показує вищенаведе-
ний огляд ольвійської історіографії, не в усьо-
му справедливою, але де в чому вчений мав ра-
цію. нагромаджений матеріал і досвід наукової
розробки проблеми в літературі давали змогу зро-
бити якісний прорив в уявленнях про ольвійсь-
ку хору, що склалися на рубежі 50—60-х рр.
хх ст. натомість поширена в радянській істо-
ріографії теорія так званої торгової колонізації
та її двобічного характеру (иессен 1947) уне-
можливлювала об’єктивний пошук справжніх
причин появи сільських поселень нижнього
Побужжя. крім того, їх етнокультурна оцінка
та хронологічні межі існування потребували сер-
йозного коригування, а органічний взаємовзв’я-
зок понять «поліс» і «хора», а також виникнення
в нижньому Побужжі системи «поліс—хора»
вимагали більш глибокої розробки і конкретного
наповнення матеріалами регіону з урахуванням
усієї його специфіки.
Багато з окреслених проблем було розв’язано
в новаторських і дуже змістовних працях учня
л.М. славіна — В.В. лапіна. талановитий до-
слідник аргументовано відкинув теорію двобіч-
ного характеру колонізації (лапин 1966, с. 234),
довів відсутність у Північному Причорномор’ї,
зокрема нижньому Побужжі, осілого місцевого
населення до початку колонізації (лапін 1962,
с. 29—30; лапин 1966, с. 52—54, 234) та запере-
чив саму можливість так званої поступової транс-
формації місцевих поселень в апойкії, населення
яких було етнічно однорідним, тобто грецьким,
принаймні в початковий період (лапин 1963,
с. 14). Заселення греками Північного Причорно-
мор’я, за переконанням ученого, було не посту-
повим, повільним просочуванням в аборигенне
середовище, а більш-менш одночасним процесом
(лапин 1963, с. 14; 1966, с. 183). на початку —
в середині 1960-х рр. В.В. лапін дійшов важли-
вого висновку, що грецька колонізація на наших
теренах носила не торговий, а землеробський
характер, тому міста вже на ранньому етапі ко-
лонізації не були поодинокими й ізольованими
поселеннями греків (лапин 1963, с. 14). на дум-
ку вченого, «одночасно з їх виникненням засно-
вувалися поселення хори. саме ці поселення і
були основним продуктом і головним змістом
іманентного колонізаційного процесу. Міста й
хори характеризувалися єдністю економічного і
соціального життя» (лапин 1963, с. 14; 1966, с.
183, 235). Зважаючи на це, під поняттям «ольвій-
ський поліс» В.В. лапін розумів «всю сукупність
об’єд-наних економічно і культурно грецьких по-
селень, відповідним політичним центром якої на
певному етапі стало місто ольвія» (лапин 1963,
с. 9; 1966, с. 146).
слід зазначити, що головні висновки В.В. ла-
піна, спочатку бурхливо заперечені, згодом були
беззаперечно прийняті в науці (Яйленко 1982,
с. 33—34). Ґрунтуючись на результатах своїх
досліджень колонізаційного процесу в нижньо-
му Побужжі, В.В. лапін присвятив хорі ольвії
окрему працю (лапін 1971, с. 306—311). тут
наголошувалося, що тісний зв’язок історії хори
з історією самого міста може бути пояснено їх
взаємозалежністю і взаємодією (лапін 1971,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 73
с. 311). За його переконанням, для самого по-
чатку колонізації нижньобузького регіону гово-
рити про хору ольвії як таку немає підстав, тому
що держава перебувала в процесі становлення,
і певний час тут домінувала Березань. сільські
поселення на прилеглій до ольвії і Березані те-
риторії уже існували, але на той час вони були
політично між собою не пов’язаними, оскільки
становлять продукт стихійного міграційного
процесу (лапін 1971, с. 306).
на думку В.В. лапіна, ольвійська полісна хора
формувалася протягом усього vi ст. до н. е., а за-
вершився цей процес у v ст. до н. е., коли поліс
існував уже як повністю оформлене і заверше-
не (політично й економічно) державоутворення
(лапін 1971, с. 308). розквіт полісної хори при-
пав на елліністичний час, наприкінці якого, як і
в ольвії, спостерігався відчутний занепад. нове,
порівняно короткочасне, відродження ольвійська
хора пережила в перші століття н. е. Встанов-
люючи ймовірні кордони і розміри ольвійсь-
кої сільськогосподарської території, В.В. ла-
пін визначив її площу в кілька тисяч квадратних
кілометрів (лапін 1971, с. 309).
Мабуть, найголовніше, що зробив В.В. лапін
у цій праці — він уперше в історіографії дав
логічне й обґрунтоване визначення хори ольвії
як «сукупності поселень, об’єднаних спільністю
території, політичних і культурних зв’язків»
(лапін 1971, с. 306). Вчений виходив із того,
що поняття про хору природно випливає із уяв-
лення про причини і характер колонізації, «із
самого терміна πόλις, взятого не в його конкрет-
ному змісті «місто», синонімом якого є термін
’άστυ, а в його загальному значенні «держава»,
що наближається в даному випадку до χϖρα, але
не зливається з ним». З’ясовуючи зміст остан-
нього терміна, В.В. лапін наголошував: «на-
самперед χϖρα — це географічне й економічне
поняття («країна», «земля»), тоді як πόλις несе
в собі політичний зміст. хора в тому значенні, в
якому ми розуміємо її в даному випадку, — яви-
ще історичного порядку, що виникає на відпо-
відному етапі розвитку грецької державності»
як сільськогосподарська територія поліса (лапін
1971, с. 306).
Важливим питанням територіальних во-
лодінь ольвійського поліса, зокрема проблемі
хори, присвятив спеціальну працю інший учень
л.М. славіна — В.л. Зуц. З огляду на те, що
термін «поліс» включає крім поняття міста ще
й поняття сільськогосподарської території (Бла-
ватский 1963, с. 7—9), він виклав своє розуміння
ольвійської хори як території, «що була розта-
шована порівняно недалеко від політичного та
економічного центру поліса» (Зуц 1969, с. 86).
найімовірнішим районом державної ольвій-
ської хори (і держави загалом) учений вважав
ра-йон, замкнений правобережжям Бузького і
Дніпро-Бузького та лівобережжям Березансько-
го лиманів, а також Березанню, не виключаю-
чи того, що в певні періоди її територія могла
збільшуватися: на заході — до тилігульського,
а на сході — до лівобережжя Бузького лиманів.
Згідно з В.л. Зуцом, територія ольвійсько-
го поліса догетського часу не була постійною
і могла змінюватися залежно від внутрішніх і
зовнішніх факторів, що визначали його розвиток
(Зуц 1969, с. 85).
Водночас дослідник зазначав, що слід відріз-
няти «власне ольвійську хору» і більш віддалені
території, що межували із зазначеним районом
сільськогосподарської округи, перебували в
сфері впливу ольвійського поліса, тяжіли до
нього, але до складу полісної хори не входили
(Зуц 1969, с. 85—86). на підставі ретельного
вивчення матеріальної і, певною мірою, ду-
ховної культури сільських поселень нижньо-
го Побужжя догетського часу В.л. Зуц дійшов
висновку, що переважну частину населення хори
становили греки (Зуц 1969, с. 85). структурно
населені пункти, що входили до складу полісної
хори, на його думку, «були ольвійськими κϖμαι
(селами)» (Зуц 1969, с. 85).
Проблему необхідності розмежування власне
хори ольвійського поліса й територій, що були
під його впливом, але не входили до нього,
В.л. Зуц розглянув в іншій статті (Зуц 1970,
с. 67 сл.), а питання реконструкції соціальної
структури населення хори — у праці, при-
свяченій громадянській общині ольвіополітів
догетського часу (Зуц 1975). Вчений дійшов
висновку, що «на території ольвійської хори
проживало, очевидно, головним чином вільне насе-
лення, яке й було основним виробником у сільсь-
кому господарстві поліса» (Зуц 1970, с. 45). Про-
те, на його думку, матеріали розкопок поселень
ольвійської хори засвідчують значну соці-альну
диференціацію їх жителів. Щодо мікселлінів,
згаданих у протогенівському декреті, В.л. Зуц
вважав, що «це населення утворилося з грецьких
колоністів, яких ольвіополіти оселили на тери-
торії свого поліса, але не дали їм громадянських
прав» (Зуц 1970, с. 45). крім того, дослідник від-
кидав поширений у літературі 1950—1960-х рр.
погляд щодо так званого місцевого варварсько-
го компонента у складі населення хори: «Важко
уявити, щоб на території грецького поліса був
самостійний, незалежний від нього елемент»
(Зуц 1970, с. 45). Він був також переконаний,
що скіфи (калліпіди), якщо і жили в межах оль-
війської хори, то «залежали від ольвіополітів»
(Зуц 1970, с. 45).
отже, наприкінці 1960-х — на початку
1970-х рр. прилеглий до ольвії обширний район
із густою сіткою античних поселень, розташований
на півострові між Бузьким, Дніпровським та Бере-
занським лиманами, був остаточно ідентифікова-
ний в літературі як «сільська округа ольвії», тобто
«хора ольвійського поліса» і останній термін
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 174
увійшов до широкого наукового обігу (русяєва
1968, с. 212; нудельман 1968, с. 63; славін 1972,
с. 69; 1972а, с. 203; Вязьмитина 1972, с. 182).
одна із пам’яток ольвійської хори — козир-
ське городище перших століть н. е. — вперше
стала об’єктом дисертаційного дослідження
а.В. Буракова (Бураков 1970), науковим керів-
ником якого був л.М. славін.
Дисертація, а згодом і монографія а.В. Бу-
ракова (Бураков 1976) починалися з фрази,
що, з одного боку, знаменувала кінець старих
підходів до розв’язання проблеми співвідно-
шення міста і його аграрної території у складі
поліса, а з іншого — початок нового етапу до-
сліджень хори як ольвії, так і хори античних
північнопричорноморських держав узагалі.
Він писав: «античний поліс складався з двох
компонентів: економічного і політичного цен-
тру — міста і його сільськогосподарської те-
риторії — хори. тільки паралельне вивчення
цих компонентів може дати реальне і конкрет-
не уявлення про античні держави Північного
Причорномор’я як про великі суспільно-політич-
ні та економічні організми» (Бураков 1970, с. 2;
1976, с. 3).
Підсумки наукових пошуків середини хх ст. у
питаннях ідентифікації ольвійської хори і загалом
усього етапу її досліджень у 1940—1960-х рр. було
підбито в 1976 р. у відомій статті л.М. славіна
«некоторые итоги изучения ольвийской хоры» 6 .
у праці остаточно було окреслено кордони хори
ольвії, визначено її приблизну площу (50 × 80 км),
наведено її детальну історичну періодизацію,
висвітлено історію її досліджень, узагальнено
різнобічні матеріали з економіки, матеріальної
і духовної культури, складу населення тощо.
стаття підводила риску під палкими дискусіями
відносно того, що можна вважати ольвійською
хорою, а що не має до неї жодного відношення.
саме в цій праці хора ольвійського поліса була
названа хорою саме в розумінні, відомому нам
із античних джерел.
аналіз історіографічних джерел із питання
ідентифікації античної хори в нижньому По-
бужжі показав, який великий шлях пройшла
наша наука у його розробці за понад чверть
століття. З огляду на це найголовнішим науко-
вим досягненням зазначеного періоду можна
назвати відчутний прогрес в уявленнях дослід-
ників. Від жорстко заідеологізованих тез про
так зване корінне, тубільне населення нижнього
Побужжя до відкриття факту його відсутності в
регіоні на початок колонізації і визнання масової
поселенської ініціативи в vi—v ст. до н. е. не
за ним, а за грецькими колоністами. Від розми-
тих штучних визначень місцевого ґатунку —
«периферія», «оточення», «район», «околиця»
тощо до загальноприйнятного наукового терміна
«хора» з визнанням її складовою і невід’ємною
частиною ольвійського поліса на всіх етапах
його існування. Від тверджень про несут-
тєву роль землеробства в економіці ольвії,
а відтак, і невеликі розміри її аграрної бази
до встановлення реальних і досить значних
параметрів її території, і головне, визнання
аграрного характеру колонізації регіону і не-
випадковості появи сільських поселень неза-
баром після заснування урбаністичного цен-
тру поліса.
отже, завдяки суцільному розвідувальному
обстеженню нижнього Побужжя і прилеглих
територій, а також здійсненню розкопок по-
селень цього регіону, що належали до різних
хронологічних епох, у 1940-х — 1960-х рр. у
вітчизняній археологічній науці було вперше
порушено питання сільськогосподарської те-
риторії ольвії, яку в результаті поступової і
ретельної розробки було ідентифіковано як
хору античного (ольвійського) поліса. на
жаль, на цьому етапі ольвійська хора майже
не була об’єктом глибоких аналітичних зістав-
лень із принципами організації сільськогоспо-
дарських територій як інших держав Північно-
го Причорномор’я, так і метрополії, а також з
даними античної літературної традиції.
Віддаючи належне л.М. славіну, Ф.М. Шті-
тельман, Я.В. Доманському, В.Д. Блаватському,
В.В. лапіну, В.л. Зуцу та ін. у розробці зазна-
ченої теми в історіографії середини хх ст., слід
визнати, що важлива проблема ідентифікації
ольвійської полісної хори, на жаль, не привер-
нула уваги широкого наукового загалу. Багато
безпосередніх дослідників сільської округи оль-
вії просто не замислювалися над цим питанням,
не брали участі в науковій дискусії, а до-слід-
жувані пам’ятки хори без сумніву відносили до
«тубільних», «місцевих», «скіфських» або, в
кращому випадку, — «елліно-скіфських» (див.
наприклад: Шульц 1940; рабичкин 1951; еси-
пенко 1951; рудык 1957; синицин 1955; 1959;
ратнер 1965), що абсолютно не сприяло усві-
домленню ролі та значення хори в історії оль-
війського поліса.
Задля об’єктивності слід зауважити, що у
вітчизняній історичній науці 1950-х — початку
1970-х рр. теоретична розробка ключових про-
блем виникнення, розвитку, сутності й струк-
тури поліса ще не була на належному рівні. Як
зазначав г.а. кошеленко, радянська історіогра-
фія, незважаючи на окремі розробки, вичерпних
предметних досліджень, присвячених грецько-
му полісу, на той час ще не мала (кошеленко
1979, с. 4—5; 1980, с. 4). Відсутність таких
праць, імовірно, була однією із причин пасив-
ності або непевності багатьох дослідників у
розробці важливих питань становлення ан-
тичного поліса (і хори, що належала йому) на
6 Докладніше про оцінку цієї праці л.М. славіна див.:
Буйських 1997, с. 20 сл.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 75
північнопричорноморських, зокрема й ольвій-
ських, матеріалах.
ситуація почала змінюватися на краще з
середини 1970-х рр. у той час побачила світ
монографія Ю.В. андреєва (андреев 1976),
присвячена ранньогрецькому полісу; вийшли
книги І.т. круглікової (кругликова 1975) та
о.М. Щеглова (Щеглов 1976), в яких розглядали-
ся важливі питання організації хори Боспорської
держави та херсонеса. Було також за-пропонова-
но схему становлення системи «по-ліс—хора» в
зонах грецької колонізації Причорномор’я (Щег-
лов 1976а).
Андреев Ю.В. раннегреческий полис. — л., 1976. — 142 с.
Артамонов М.И. Этногеография скифии // уч. зап. ленинградского гос. ун-та. сер. ист. наук. — л., 1949. —
Вып. 13. — с. 129—171.
Артамонов М.И. киммерийцы и скифы. — л., 1974. — 156 с.
Блаватский В.Д. Земледелие в античных государствах северного Причерноморья. — М., 1953. — 208 с.
Блаватский В.Д. архаический Боспор // Миа. — 1954. — № 33. — с. 7—44.
Блаватский В.Д. об археологическом исследовании хоры // Вестник Мгу. ист.-фил. серия. — 1958. — Вып. 4. —
с. 9—14.
Блаватский В.Д. Процесс исторического развития античных государств в северном Причерноморье // ПисПаЭ. —
М., 1959. — с. 7—39.
Блаватский В.Д. античная археология северного Причерноморья. — М., 1961. — 230 с.
Блаватский В.Д. античный город // античный город. — М., 1963. — с. 7—29.
Буйських С.Б. л.М. славін і дослідження хори ольвійської держави // археологія. — 1997. — № 4. — с. 15—23.
Буйских С.Б. античное поселение аджигол-1 близ ольвии // ссПк. — Запоріжжя, 2005. — Вып. 12. —
с. 164—189.
Бураков А.В. козырское городище ольвийской хоры: автореф. дис. ... канд. ист. наук. — к., 1970. — 29 с.
Бураков А.В. козырское городище рубежа и первых столетий нашей эры. — к., 1976. — 160 с.
Виноградов Ю.Г. Политическая история ольвийского полиса vii—i вв. до н. э. — М., 1989. — 285 с.
Вязьмитина М.И. Золотобалковский могильник. — к., 1972. — 191 с.
Гайдукевич В.Ф. история античных городов северного Причерноморья // агсП. — М.; л., 1955. — с. 23—147.
Граков Б.Н. термин Σκυθαι и его производные в надписях северного Причерноморья // ксииМк. — 1947. —
Вып. 16. — с. 79—88.
Граков Б.Н. каменское городище на Днепре // Миа. — 1954. — № 36.
Граков Б.Н. скифы. — М., 1971. — 169 с.
Граков Б.Н., Мелюкова А.И. об этнических и культурных различиях в степных и лесостепных областях европейской
части ссср в скифское время // Вопросы скифо-сарматской археологии. — М., 1954. — с. 39—93.
Доманский Я.В. нижнее Побужье в vii—v вв. до н. э. (историко-археологическое исследование): автореф. дис. ...
канд. ист. наук. — л., 1955. — 16 с.
Доманский Я.В. из истории населения нижнего Побужья в vii—iv вв. до н. э. // асгЭ. — 1961. — № 2. —
с. 26—44.
Елагина Н.Г. население нижнего Поднепровья во ii в. до н. э. — iv в. н. э.: автореф. дис. ... канд. ист. наук. — М.,
1953. — 19 с.
Елагина Н.Г. нижнее Поднепровье в эпоху позднего скифского царства // Вестн. Мгу. ист.-фил. сер. — 1958. —
№ 4. — с. 45—58.
Есипенко А.Л. Петуховская оборонительная система (i в. до н. э. — iv в. н. э.) // ксииМк. — 1951. — Вып. 39. —
с. 19—26.
Жебелев С.А. счастливые города // игаиМк — 1933. — Вып. 100. — с. 355—362.
Жебелев С.А. северное Причерноморье. — М.-л., 1953. — 388 с.
Зуц В.Л. територія ольвійської держави догетського часу // археологія. — 1969. — 22. — с. 80—89.
Зуц В.Л. Державний лад ольвії в vi—i ст. до н. е. // уiЖ. — 1970. — № 9. — с. 66—73.
Зуц В.Л. громадянська община ольвіополітів догетського часу // археологія. — 1975. — Вип. 16. — с. 37—48.
Иессен А.А. греческая колонизация северного Причерноморья. — л., 1947. — 92 с.
Каллистов Д.П. северное Причерноморье в античную эпоху. — М., 1952. — 188 с.
у цьому ж ряду стояли також праці а.В. Бу-
ракова (Бураков 1976) і л.М. славіна (славин
1976), які знаменували завершення тривалого
періоду пошуків у розв’язанні проблеми іден-
тифікації території нижнього Побужжя як анти-
чної землеробської хори у вітчизняній історіо-
графії середини хх ст. Подальшу розробку
питань щодо виникнення, становлення та істо-
ричного розвитку хори ольвійського поліса було
продовжено на новому етапі досліджень — в
останній третині хх ст. (крыжицкий, Буйских,
Бураков, отрешко 1989, с. 8), що потребує ок-
ремого ретельного розгляду.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 176
Капошина С.И. оборонительные сооружения ольвии как исторический источник // игаиМк. — 1933. —
Вып. 100. — с. 374—415.
Капошина С.И. скорченные погребения ольвии и херсонеса // са. — 1941. — № 7. — с. 161—173.
Капошина С.И. из истории греческой колонизации нижнего Побужья // Миа. — 1956. — № 50. — с. 211—254.
Капошина С.И. ранние этапы греческой колонизации нижнего Побужья // ПисПаЭ. — М., 1959. —с. 273—275.
Карышковский П.О. Заметки об ольвии и Борисфене // Зоао. — 1967. — 2 (35). — с. 75—90.
Кошеленко Г.А. греческий полис на эллинистическом Востоке. — М., 1979. — 294 с.
Кошеленко Г.А. Полис и город: к постановке проблемы // ВДи. — 1980. — № 1. — с. 3—28.
Кругликова И.Т. сельское хозяйство Боспора. — М., 1975. — 300 с.
Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. сельская округа ольвии. — к., 1989. — 240 с.
Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Отрешко В.М. античные поселения нижнего Побужья. — к., 1990. — 136 с.
Лапін В.В. Північне Причорномор’я напередодні античної колонізації // археологія. — 1962. — 14. — с. 17—30.
Лапин В.В. Проблемы греческой колонизации северного Причерноморья: автореф. дис. ... канд. ист. наук. — л.,
1963. — 18 с.
Лапин В.В. греческая колонизация северного Причерноморья. — к., 1966. — 240 с.
Лапін В.В. хора ольвії // археологія урср. — 1971. — 2.— с. 306—311.
Марченко К.К. Модель греческой колонизации нижнего Побужья // ВДи. — 1980. — № 1. — с. 131—143.
Нудельман Д.И. Экономика ольвии в vi—i вв. до н. э.: Материалы 22-й науч. конф. ВгПи. — Волгоград, 1968. —
с. 62—65.
Нудельман Д.И. Древние поселения на прилегающей к ольвии территории: Материалы 23-й науч. конф. ВгПи. —
Волгоград, 1969. — с. 58—60.
Погребова Н.Н. Позднескифские городища на нижнем Днепре // Миа. — 1958. — № 64. — с. 103—247.
Рабичкин Б.М. Поселение у Широкой балки // ксииМк. — 1951. — Вып. 40. — с. 114—124.
Ратнер И.Д. Послевоенные полевые археологические работы херсонского музея // ксогаМ за 1963 г. — 1965. —
с. 35—39.
Рубан В.В. Проблемы исторического развития ольвийской хоры в iv—iii вв. до н. э. // ВДи. — 1985. — № 1. —
с. 26—45.
Рудык Ф.С. Древнее поселение Викторовка-i // МасП. — 1957. — Вып. 1. — с. 63—66.
Русяєва А.С. Поселення Пітухівка-i біля ольвії // археологія. — 1968. — 21. — с. 206—213.
Свенцицкая И.С. к вопросу об ольвии и Борисфене // Зоао. — 1967. — 2 (35). — с. 263—266.
Синицин М.С. карта поселень і городищ між гирлами Дністра і Південного Бугу скіфсько-сарматського часу //
нЗоПi. — 1955. — 10. — с. 33—61.
Синицин М.С. населення Дністро-Бузького Причорномор’я скіфсько-сарматського часу // МаПП. — 1959. —
Вип. 2. — с. 13—35.
Славін Л.М. ольвія. — к., 1938. — 89 с.
Славін Л.М. основні підсумки вивчення ольвії за радянський період // наук. зап. iн-ту історії і археології ан урср. —
уфа, 1943. — Вип. 1. — с. 67—99.
Славин Л.М. Древний город ольвия. — к., 1951. — 94 с.
Славін Л.М. наслідки археологічних досліджень ольвійської експедиції в 1947 і 1948 рр. // аП. — 1952. — 4. —
с. 48—58.
Славин Л.М. основные итоги исследования ольвии за последние годы // Докл. vi науч. конф. иа ан усср. — к.,
1953. — с. 119—139.
Славін Л.М. До питання про ольвійсько-скіфські відносини // наук. зап. кДу. — 1954. — 13, вип. 10. — с. 165—181
(iст. зб. — № 5).
Славін Л.М. археологічні дослідження городищ, поселень та могильників ольвійського оточення у 1949—1950 рр. //
аП. — 1955. — 5. — с. 127—150.
Славін Л.М. основні результати та найближчі завдання розкопок ольвії // аП. — 1958. — 7. — с. 5—15.
Славін Л.М. Поселення ольвійської периферії біля с. Чортуватого // Вісн. кДу. сер. іст. та філос. — 1958а. — № 1,
вип. 2. — с. 139—149.
Славін Л.М. До питання про стародавнє населення ольвійського оточення в vii—i ст. до н. е. // науковий щорічник
кДу за 1958 р. — к., 1959. — с. 83—84.
Славин Л.М. Периодизация исторического развития ольвии // ПисПаЭ. — М., 1959. — с. 86—107.
Славин Л.М. основные этапы изучения ольвии // Зоао. — 1960. — 1 (34). — с. 47—59.
Славін Л.М. стародавня ольвія: стан і завдання її дослідження // Вісн. ан урср. — 1972. — № 3. — с. 63—72.
Славин Л.М. открытия ольвийской экспедиции последних лет // Матеріали Xiii конф. iа ан урср. — к., 1972а. —
с. 199—203.
Славин Л.М. некоторые итоги изучения ольвийской хоры // хкааМ. — М., 1976. — с. 180—186.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 77
Шафранская Н.В. о миксэллинах // ВДи. — 1956. — № 3. — с. 37—48.
Штительман Ф.М. городища, поселения и могильники Бугского лимана: автореф. дис. ... канд. ист. наук. — М.,
1952. — 22 с.
Штительман Ф.М. Поселения скифского времени на побережье Бугского лимана // ксиа ан усср. — 1953. —
Вып. 2. — с. 46—47.
Штительман Ф.М. городища, поселения и могильники Бугского лимана vii—ii вв. до н. э. // ксиа ан усср. —
1954. — Вып. 3. — с. 102—105.
Штительман Ф.М. Поселения античного периода на побережье Бугского лимана // Миа. — 1956. — № 50. —
с. 255—272.
Штительман Ф.М. Поселення біля Закисової балки // аП. — 1958. — 7. — с. 131—141.
Шульц П.Н. Ямы-жилища в скифском поселении близ николаева // ксииМк. — 1940. — Вып. 5. — с. 71—75.
Щеглов А.Н. Полис и хора. — симферополь, 1976. — 175 с.
Щеглов А.Н. система «полис—хора» и контактные зоны в Причерноморье // тез. докл. Xiv междунар. науч. конф.
«Эйрене». — ереван, 1976а. — с. 523—525.
Яйленко В.П. греческая колонизация vii—iii вв. до н. э. — М., 1982. — 312 с.
Одержано 29.08.2006
С.Б. Буйских
хора олЬВиЙского Полиса
(к истории научной разработки проблемы)
До настоящего времени в научной литературе период исследования сельской округи ольвии начала 1940-х — кон-
ца 1960-х — начала 1970-х гг. обычно оценивался с сугубо археологической точки зрения. В статье предлагается
первый ретроспективный анализ отечественной историографии середины хх ст., в первую очередь, связанной
с именем л.М. славина, его коллег (Ф.М. Штительман, Я.В. Доманского, В.Д. Блаватского) и учеников (В.В.
лапина, В.л. Зуца и др.), в результате научных разработок которых территория нижнего Побужья была впервые
идентифицирована как хора античного (ольвийского) полиса, а также определены ее примерные размеры и наме-
чены основные этапы развития.
S.B. Buyskykh
CHORa OF OlBian POliS
(to the History of Scientific Development of the Problem)
To this day in scientific literature the period from the early 40s till the late 60s of the 20th c. of the research of Olbian
rural neighbourhood has been usually assessed solely from the archaeological point of view. This article presents the
first retrospective analysis of the home historiography of the mid 20th c. related chiefly with the name of l.M. Slavin
and his colleagues F.M. Shtitelman, ya.v. Domanskyj, v.D. Blavatskyj, as well as disciples v.v. lapin, v.l. zuts,
and others. as a result of their scientific elaborations the territory of lower Buh River region for the first time was
identified as the chora of ancient (Olbian) polis the approximate size of which was determined and the main stages of
the development traced.
|