Артеміда Ольвійська
У статті йдеться про знайдену експедицією Л.М. Славіна скульптуру Артеміди в одному із приміщень будинку Є-10, короткий опис якого наведено. Невелика мармурова статуетки Артеміди Мисливиці є видатним твором елліністичного мистецтва та ще одним доказом шанування цієї богині у Нижньому Побужжі. Вона...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199404 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Артеміда Ольвійська / Н.О. Лейпунська // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 91-97. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199404 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994042024-10-05T15:25:01Z Артеміда Ольвійська Лейпунська, Н.О. Публікації археологічних матеріалів У статті йдеться про знайдену експедицією Л.М. Славіна скульптуру Артеміди в одному із приміщень будинку Є-10, короткий опис якого наведено. Невелика мармурова статуетки Артеміди Мисливиці є видатним твором елліністичного мистецтва та ще одним доказом шанування цієї богині у Нижньому Побужжі. Вона датується III — початком II ст. до н. е. та має аналогії серед малоазійської скульптури, зокрема пергамської школи. В 1966 г. в доме Е-10 была обнаружена небольшая мраморная скульптура, получившая название Артемиды Ольвийской. Дом Е-10 отличался от других не только большой площадью и количеством помещений — не менее 12 наземных и подвальных — но и наличием в его составе домашнего святилища и парадного помещения с галечным полом, где и была найдена скульптура. Богиня изображена в движении, в ипостаси Артемиды Охотницы. Отсутствие характерных атрибутов этой богини — колчана и лука — не мешает такой интерпретации скульптуры, которая выполнена в стиле малоазийской пергамской школы и датируется III — началом II вв. до н. э. In 1966 in the house E-10 a small statuette of marble was found which was called Artemis Olbian. The house E-10 differed from others not only by its large space and a number of rooms — not less than 12 land-based and cellar ones — but also by its inhouse sanctuary and apartment main with the pebbly floor, the very place where the statuette was found. Artemis is depicted astir, dressed as Artemis the Hunter. The lack of the characteristic attributes of the goddess — quiver and bow — does not impede this interpretation of the statuette which is fulfilled in the Pergamon style of Asia Minor and dated back to the 3rd — early 2nd cc. BC. 2007 Article Артеміда Ольвійська / Н.О. Лейпунська // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 91-97. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199404 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів |
| spellingShingle |
Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів Лейпунська, Н.О. Артеміда Ольвійська Археологія |
| description |
У статті йдеться про знайдену експедицією Л.М. Славіна скульптуру Артеміди в одному із приміщень будинку
Є-10, короткий опис якого наведено. Невелика мармурова статуетки Артеміди Мисливиці є видатним твором
елліністичного мистецтва та ще одним доказом шанування цієї богині у Нижньому Побужжі. Вона датується
III — початком II ст. до н. е. та має аналогії серед малоазійської скульптури, зокрема пергамської школи. |
| format |
Article |
| author |
Лейпунська, Н.О. |
| author_facet |
Лейпунська, Н.О. |
| author_sort |
Лейпунська, Н.О. |
| title |
Артеміда Ольвійська |
| title_short |
Артеміда Ольвійська |
| title_full |
Артеміда Ольвійська |
| title_fullStr |
Артеміда Ольвійська |
| title_full_unstemmed |
Артеміда Ольвійська |
| title_sort |
артеміда ольвійська |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Публікації археологічних матеріалів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199404 |
| citation_txt |
Артеміда Ольвійська / Н.О. Лейпунська // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 91-97. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT lejpunsʹkano artemídaolʹvíjsʹka |
| first_indexed |
2024-10-06T04:03:09Z |
| last_indexed |
2024-10-06T04:03:09Z |
| _version_ |
1812135820180586496 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 91
Д.В. Журавльов, Г.А. Ломтадзе
кераМІЧнІ коМПлекси
еллІнІстиЧного Часу З некроПолЯ олЬВІї
некрополь ольвії Понтійської є одним із найважливіших у Північному Причорномор’ї. на цей час опубліковано
лише окремі матеріали з цього некрополя, кілька загальних публікацій 1970-х рр. не охоплювали весь матеріал.
керамічні рештки, представлені у статті, датуються широко: з початку iii до початку i ст. до н. е. Вони належать
до різних типів, є й такі, що не мають прямих відповідників і є винятковими для цієї території. кілька з них мають
аттичне походження, інші ж виготовлено в Пергамі та інших центрах Малої азії. Цікавою є сіроглиняна кераміка,
що імітує аттичну. її походження визначити важко, але вочевидь воно не ольвійське. стаття покликана розпочати
серію републікацій матеріалів перших розкопок ольвії.
D.V. Zhuravlev, G.A. Lomtadze
CERaMiC COMPlEXES OF THE HEllEniSTiC
PERiOD FROM THE nECROPOliS OF OlBia
necropolis of Olbia Pontica is one of the most important in the north cost of the Black Sea. For the moment the materials
from this necropolis were published only separately, and there are very few general publications, which were published
in 70-s and did not cover all the materials. Ceramic deposits presented in the article date to the wide period from the early
3rd till the early 1st century BC. Different types of pottery are shown here; among them there are some without direct
parallels and unusual for the region. Some of them have attic provenance, however, the other were produced in Pergamon
and unknown centers of asia Minor. Grey clay vessels imitating attic ones are also of a great interest. The place of their
manufacture is very difficult to determine, but they are probably not local Olbian. Hopefully, the article will be the first
in the series of republications of the materials from the earliest excavations in Olbia.
сорок років тому в ольвії було знайдено неве-
лику скульптуру богині артеміди — непересіч-
ний витвір античного мистецтва 1 . спочатку
знахідку із деякими першими враженнями та
міркуваннями опублікував л.М. славін (славін
1966, с. 58; 1975, с. 10). Після цього скульптура
зберігалася в археологічному музеї Інституту
© н.о. леЙПунсЬка, 2007
í.î. ëåéïóíñüêà
àðòåì²äà îëüâ²éñüêà
У статті йдеться про знайдену експедицією Л.М. Славіна скульптуру Артеміди в одному із приміщень будинку
Є-10, короткий опис якого наведено. Невелика мармурова статуетки Артеміди Мисливиці є видатним твором
елліністичного мистецтва та ще одним доказом шанування цієї богині у Нижньому Побужжі. Вона датується
III — початком II ст. до н. е. та має аналогії серед малоазійської скульптури, зокрема пергамської школи.
археології і фігурувала в різних виставках та
виданнях, однак докладнішого опису не мала.
Зважаючи на це, звернення до цієї видатної
знахідки здається цілком доцільним.
скульптуру було знайдено в будинку Є-10,
що отримав умовну назву будинку агрота 2 . Цей
1 скульптуру було знайдено в будинку Є-10, розкри-
тому експедицією під керівництвом л.М. славіна.
автор статті керувала розкопками окремих при-
міщень, зокрема й того, де було виявлено скульптуру
артеміди.
2 Будинок отримав цю назву після згадки л.М. славіна
про знахідку напису на честь жерця агрота в одному
з його приміщень (славін 1963, с. 88; славин 1964, с.
213; 1975, с. 11). у першій публікації напису (но, 68)
зазначено, що його було знайдено в 1959 р. на ділянці
Є-7. Проте після ретельного перегляду Щоденника
л.М. славіна за 1959 р. (архів Іа, № 3474а), виявило-
ся, що це помилка, адже на ділянці Є-7 у 1959 р. було
розкрито лише невелику північну частину приміщен-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 192
будинок суттєво відрізняється від звичайних
житлових будинків міста як за деякими рисами
планування та влаштування, так і за комплексом
знахідок. З огляду на це нагадаємо про деякі його
особливості та наведемо хоча б стислий його
опис 3 .
Будинок Є-10 розташовувався у південному
кварталі Верхнього міста, що розміщувався на
південь від Центрального кварталу, відокремле-
ний від нього Поперечною вулицею, що вела до
Західних міських воріт. Центральний квартал роз-
ташовувався у самому серці Верхнього міста —
навпроти агори й східного теменосу, від яких
його відділяла головна поздовжня вулиця, і не-
подалік західного теменосу. розміщення обох
кварталів безпосередньо на північний захід від
агори, поблизу адміністративних і громадських
будівель (дикастерій, гимнасій, храми теменоса
та ін.), визначало їх особливе положення в пла-
нуванні міста та неабияку роль мешканців цих
кварталів у житті ольвійської громади.
Будинок займає північно-східну частину
кварталу і розташований на його розі — східна
частина будівлі виходить на головну поздовжню
вулицю, північна — на Південну поперечну. Пів-
денна частина будинку блокується з будинком
Є-13, західна — з великою будівлею Є-14, де
було знайдено напис на честь антестерія (Ви-
ноградов 1984, с. 64—71). Будинок було зведе-
но не пізніше початку iv ст. до н. е., потім
частково перебудовано в середині iii ст. до н.
е. — настелено ще одну вимостку двору з дріб-
ного буту, помітні перебудови і в приміщеннях;
проіснував, можливо, до середини ii ст. до н. е.
на тому самому місці раніше, можливо, також
був житловий будинок: у підвалі v збереглися
рештки двох підвальних стін, розташованих ни-
жче за підошви стін елліністичного приміщення
(славин 1975, с. 9). рештки ще одного підваль-
ного приміщення доелліністичного часу було
відкрито під підвалом iv (або І, за іншою нуме-
рацією (славин 1964, с. 213).
Будинок був досить великим не лише за
площею (близько 200 м2), але й за кількістю
приміщень: він мав не менше 8 наземних при-
міщень, під 4 з яких було влаштовано підвали
(славин 1975, с. 6—11) (рис. 1). Вхід до будин-
ку розміщувався з головної поздовжньої вулиці
крізь протирон у великий двір (площею близько
32 м2). Протирон та двір було замощено велики-
ми кам’яними плитами.
Будинок було зведено в звичайній для оль-
вії техніці: стіни наземних приміщень будинку
зроблено з сирцевих цеглин; вони спиралися на
цоколі з каменю та шарові підвалини.
на північ від протирону й двору розташову-
валося основне ядро будинку — не менше 7 при-
міщень, 3 з яких — із підвалами. Приміщення
розміщувалися в три ряди. на південь від про-
тирону було одне приміщення, також із підвалом
(рис. 1).
Влаштування приміщень будинку й супутній
матеріал у них мають деякі особливості. При
цьому слід зауважити, що всі приміщення дуже
погано збереглися і визначаються невеликими
фрагментами стін (не більше двох у кожному),
тому деякі особливості їх влаштування можна
розглядати лише гіпотетично.
Північна група приміщень (iv—vi, можли-
ня α — альфа (пізніше — iv) і на малу глибину (Що-
денник л.М. славіна, с. 103, 109, 121, 129, 133, 139, 147,
153, 161, 167, 173, 179). серед знахідок на цій ділянці
жодного напису не згадується. Проте в описі розкопок
приміщення о на Південно-західному пункті серед
знахідок зазначена «мраморная плитка с шестистроч-
ной надписью» (Щоденник, с. 121). така знахідка є на-
стільки рідкісною і важливою, що не можна говорити
про якесь її дублювання. Приміщення о розміщувало-
ся на площі так званого Будинку в західному провул-
ку (Є-1) або у східній частині будинку з цистернами
(Є-11). Межа між домами не точно реконструюється че-
рез погану збереженість залишків. І тут навряд чи мож-
лива помилка. у Щоденнику йдеться про приміщення
зі сходовою кліткою, а така особливість теж є не дуже
частою в ольвії. Приміщення зі сходовою кліткою згаду-
ються у зв’язку з Будинками Є-1 та Є-11 (славін 1963, с.
77; славин 1964, с. 199; крыжицкий 1971, с. 64). отже,
доводиться констатувати, що напис на честь жерця аг-
рота не має відношення до будинку Є-10.
3 План будинку наведено за реконструкцією л.М.славіна
(славин 1975, рис. 2).
Рис. 1. План будівлі Є-10, за л.М. славіним
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 93
во, і iii, vii, viii), швидше за все, мала жит-
лове призначення, що засвідчують як їх розта-
шування у плані будинку, так і звичайний для
житлових приміщень характер заповнень. на-
земні їх частини збереглися дуже фрагментарно,
практично це лише рештки шарових підвалин та
подекуди окремих сирцевих цеглин, тому про їх
характер достеменно нічого сказати не можна.
Підвали збереглися трохи ліпше, але їх розміри
та планування в усіх випадках встановлювалися
лише за фрагментами двох стін (підвали i, ii,
iv—vi).
Під долівкою приміщення iv було відкрито
рештки підвалу v—iv ст. до н. е., у заповненні
якого був ранній матеріал: чорно- (зокрема, фі-
гурна посудина у вигляді качки) та червонофігур-
на кераміка (славин 1964, с. 214). крім того, тут
було знайдено 4 великі теракоти із зображенням
кібели, які, можливо, належать до заповнення
елліністичного приміщення.
у підвалі v виявлено багато столової і ку-
хонної кераміки. Можливо, цей підвал вико-
ристовувався в суто побутових цілях, тут могла
роз-міщуватися й кухня. В інших приміщеннях
до-слідники відзначають переважання парад-
ного посуду — чорно- та буролакової кераміки
(славин 1975, с. 9), тому вони могли відігравати
іншу, більш значущу роль.
За характером заповнення вирізняється
підвал ІІ, розташований безпосередньо на північ
від протирону й так само простежений лише за
двома стінами. тут було знайдено рештки чере-
ня печі, що могла розміщуватися в наземному
приміщенні над підвалом (славин 1975, с. 9).
на підлозі, в південно-західному куті підвалу,
було влаштовано напівкруглу в плані кам’яну
загородку, ймовірно, господарчого призначення,
як це часто спостерігається в ольвії.
у цьому заповненні було виявлено досить
багато теракот та фрагментів різних форм для
них, одна з яких (форма для зображення жіночої
постаті), можливо, для напівфігурної протоми
кори-Персефони (русяева 1979, с. 57), брако-
ваних теракот. серед готових теракот знайдено
зображення кібели, фігурки жінок, імовірно,
Деметри, кори-Персефони. теракоти було пок-
рито білою обмазкою та кольоровим розписом
рожевою, червоною, блакитною фарбами. крім
того, тут було знайдено рештки вівтаря з жо-
лобками та отворами (русяева 1979, с. 56). та-
кий комплекс знахідок дав змогу л.М. славіну
припустити, що тут розташовувалася майстерня
коропласта (славин 1975, с. 9). Проте інші до-
слідники вважають інакше. так, а.с. русяєва
припустила, що цей підвал мав значення до-
машнього святилища (русяєва 2001, с. 45), і тут
відправлявся спеціальний обряд поховання тера-
кот, серед яких переважали зображення кори-
Персефони (на одній із теракот було графіті з
іменем кори, дві літери дельти та магічні знаки)
(русяева 1979, с. 47, рис. 28, 1, с. 56—57; русяєва
2001, с. 45). обряд був пов’язаний із зішестям
богині в підземний світ (русяева 1979, с. 56—57,
русяєва 2001, с. 45).
наземне приміщення в північній частині бу-
динку vii 4 також відрізнялося від звичайних
житлових як своїм улаштуванням, так і специ-
фічними знахідками. Воно розміщувалося на
північ від двору, можливо, мало вихід до ньо-
го (південна стіна приміщення зруйнована).
Підлогу приміщення було вимощено галькою
— маленькими плоскими різнокольоровими
камінцями, укладеними на вапняному розчині.
Приміщення було перекрито черепичним зава-
лом, так що його заповнення становило закритий
комплекс. саме тут і було знайдено статуетку
артеміди, що є предметом публікації. незва-
жаючи на те, що її виявлено в переміщеному
положенні, наявність черепичного завалу над
заповненням приміщення дає змогу вважати
її частиною інтер’єру, ймовірно, парадної або
культової кімнати (славин 1975, с. 10). неорди-
нарний характер приміщення засвідчує і вимос-
тка з гальки на долівці. крім того, приміщення
мало досить значні розміри — 5,0 × 4,5 м.
слід зауважити, що в тій самій частині будин-
ку було знайдено кілька предметів архітектурно-
го декору: тригліф, плиту з рельєфною розеткою,
фрагмент архітектурної теракоти із зображенням
ови (славин 1975, с. 10), які, можливо, прикра-
шали саме будинок Є-10 5 .
особливий інтерес становить південно-
східне приміщення (І) будинку, безпосередньо
пов’язане зі входом до нього з головної поздовж-
ньої вулиці (його північна стіна межує з проти-
роном). очевидно, підвальне приміщення мало
і безпосередній вихід у двір, що з’єднувався з
ним кам’яними сходами, перекритими навісом.
у приміщенні було встановлено два кам’яних
стовпи — біля східної та західної стін. Верх-
ню частину західного стовпа було розташовано
практично на одному рівні з вимосткою двору,
трохи нижче за неї. Цей стовп слугував для опо-
ри навісу над сходами і міг також використо-
вуватися з культовою метою. Другий стовп був
своєрідною підставкою для жертовника (славин
1975, с. 7). тут було знайдено два таких предмети
з вапняку з валами у верхній і нижній части-
4 у статті, присвяченій опису будинку Є-10, приміщення
vii помилково дістало номер viii (славин 1975, с. 10).
5 на території будинку Є-10 (кв. 598) було знайдено ще
дві архітектурні деталі — вапнякові капітель стовпа
і фрагмент карниза місцевої роботи (славин 1975,
с. 7—8; крижицький 1965, с. 172—174).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 194
нах. а.с. русяєва вважає, що ці стовпи були вів-
тарями (русяєва 2001, с. 45).
Значний інтерес для визначення функціо-
нального призначення приміщення становить
комплекс знахідок. окрім згаданих жертовників,
тут було виявлено виконаний на досить високо-
му художньому рівні мармуровий рельєф кібели
6 , що сидить у кріслі (можливо, місцевого по-
ходження, iii ст. до н. е. (русяева 1979, с. 110;
леви 1985, с. 31)), з її класичними атрибутами
— тимпаном, культовою чашею і левеням на
колінах. крім того, тут було знайдено теракотову
голівку Деметри. неподалік приміщення зафік-
совано кілька теракот, серед яких вирізняються
зображення кори, забарвлене білою фарбою,
теракотова підставка під лутерій, кілька чашечок
на високих ніжках, що, можливо, використову-
валися під час різних обрядів 7.
таке влаштування і комплекс знахідок дали
змогу л.М. славіну вважати це приміщення
культовим (славин 1975, с. 7) 8.
Зважаючи на влаштування будинку й знахід-
ки в ньому, можна стверджувати, що він нале-
жав одному з багатих і впливових членів оль-
війської громади, можливо, родині жерців. на
думку а.с. русяєвої та інших дослідників, тут
шанувалися Деметра, кора-Персефона, кібела,
Плутон, артеміда, афродіта Понтія (русяева
1979, с. 56—58; леви 1985, с. 31—32).
усі матеріали будинку Є-10, особливості його
влаштування та заповнення приміщень засвід-
чують досить важливу його роль, як, імовірно,
і його мешканців, у житті ольвійської громади.
отже, не дивно, що саме тут було знайдено такий
витвір мистецтва, як скульптура артеміди.
Фігура артеміди невелика: вона збереглася
на висоту 45 см 9, а первинно, очевидно, була не
більше 50—55 см. голова, руки, частково ноги
(права відбита вище за коліно, ліва — вище за
гомілку) скульптури втрачено. ліва рука втраче-
на повністю, права збереглася частково (нижче
за плече). Поверхня місцями потерта і збита,
особливо в тильній частині.
скульптуру виконано з білого, трохи жовтува-
того мармуру з вкрапленням дрібних блискучих
часточок. уся поверхня загладжена, особливо на
руках і ногах.
скульптура в цілому зображає пропорційну
фігуру, відповідно до реалістичного образу жі-
ночої постаті, лише нижня її частина здається
дещо розширеною через складки одягу, що ніби
рухаються (рис. 2—5).
Богиню зображено в момент руху вперед.
Права нога (частково відсутня), ймовірно, була
висунута вперед, на ліву артеміда спиралася.
Положення рук відновити важко, можливо, пра-
ва була висунута вперед і тримала лука або са-
гайдака (звичайні атрибути богині), ліва могла
бути опущена.
В зображенні одягу спостерігається певна
схематичність — не всі деталі ретельно про-
роблено. на фасадній частині не досить чітко
пророблено краї пройми рукавів, край вирізу
або прикраси на шиї, рельєф на місці з’єднання
деталей перев’язі на грудях. ретельніше зроб-
лено нижню частину одягу з глибокими склад-
ками, рельєфно виконано бічні частини плаща
(?) зі складками, що ніби відступають від фігу-
ри, складки одягу на тильній стороні статуетки
тощо. Можливо, не досить виразне зображення
у верхній частині фігури — вирізу одягу, при-
краси — результат поганої збереженості скульп-
тури (рис. 2).
артеміда одягнена в хітон і короткий плащ
(?). руки голі, країв одягу на плечах не помітно.
над гострим вирізом хітона на шиї — округла
лінія потовщеного краю тканини або прикраса
типу гривни, нижче — кругла підвіска. на гру-
дях перехрещується перев’язь, що з’єднується
з перев’яззю під грудьми. В аналогічний, під-
перезаний під грудьми, хітон була одягнена ар-
теміда, форма для теракоти із зображенням якої
походить із ольвії (русяева 1982, с. 12, рис. 2).
на талії немає пояса, вона позначена слабкими
6 Зберігається в археологічному музеї Іа нан україни,
аМ 1125-5262, о-63-1191.
7 слід зазначити, що такі чашечки досить часто трапля-
ються у житлових комплексах, зокрема, на ділянках
Центрального кварталу та нгс.
8 Близьке розташування культового приміщення у плану-
ванні будинку простежується на ділянці нгс — у будин-
ку ІІ-5 (лейпунская, русяева 2006. — с. 117—120).
9 нині зберігається в археологічному музеї Іа нан
україни, аМ 1144-5263, Полевой № о-66-441.
Рис. 2. артеміда. Вигляд спереду
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 95
вертикальними складками, прилеглими до тіла.
короткий хітон і нижня частина одягу рухаються
праворуч. край хітона «хвилюється», познача-
ючи рух усієї постаті богині. нижню частину
одягу позначено особливо глибокими рельєф-
ними гнучкими складками (рис. 2).
рельєфно виділено груди богині, простежу-
ються й інші деталі її тіла під прозорим одягом.
ноги частково відкриті, але артеміда була взу-
та у високі (до коліна) чобітки. на верхній час-
тині однієї ноги зберігся широкий закот чобітка
у вигляді великих фестонів (помітно три фес-
тони), зверху обмежений потовщеним краєм
(рис. 2).
З боку спини одяг позначено більш статично,
складки тут не такі глибокі. на шиї — округлий
виріз, нижче якого складки одягу спадають пів-
колами. трохи вище за талію — вузький пояс,
хітон і гіматій різко відокремлюються одне від
одного. нижче за пояс одяг показано слабко
вигнутими вертикальними складками. Верхній
одяг відо-кремлено від нижнього досить грубою
лінією (рис. 3).
слід зазначити, що на спині артеміди немає
жодних слідів зображення сагайдака, як правило,
наявного на статуарних зображеннях богині.
З тильного боку, починаючи приблизно від
рівня стегна постаті, розташовано похило роз-
міщений предмет. Можливо, це зображення
стовбура дерева, що трохи звужується догори
(він тут обламаний), або фрагмент колони з не-
дбало і схематично виконаними вертикальними
канелюрами. В нижній частині ці вертикальні
рельєфи згладжено. «стовбур» перекриває тиль-
ну частину ноги богині й, очевидно, у верхній
своїй частині виходив вище за стегно артеміди,
а нижче спирався на землю, вже за правою її
ногою.
Прямої аналогії зазначеній статуетці нам
знайти не вдалося, хоча, на перший погляд, нічо-
го незвичайного в ній немає. у деяких скульпту-
рах, навіть теракотах, помітні певні паралелі в
характері зображення всієї фігури або окремих її
деталей, але є і багато відмінностей між ними.
так, у Дельфах знайдено дві мармурові ста-
туетки артеміди, що нагадують ольвійську
скульптуру. особливо близька їй скульптура
№ 8, що є торсом артеміди Мисливиці. Це неве-
личка фігура (близько 22 см), одягнена в напів-
прозорі короткий хітон і гіматій, що охоплював
ліву руку й потім проходив поза спиною. на
відміну від ольвійської статуетки, у зазначеної
скульптури за спиною зберігся фрагмент сагай-
дака. Видавці вважають скульптуру витвором
пергамських майстрів (Marcade, Croissant 1991,
р. 116—118).
Близькі артеміді ольвійській і дві мармурові
статуетки артеміди з Бухарестського музею
(Bordenache 1969, табл. ххІх № 64—65). Вони
зображають постать артеміди, очевидно, у тій
самій позі, що й ольвійська. обидві статуетки,
ймовірно, мали виставлену вперед одну ногу
(ноги частково втрачено). Бухарестські богині
одягнені в короткий хітон і плащ по коліна, талія
підкреслена поясом у вигляді товстого джгута,
на спині однієї із них — невеликий сагайдак,
відсутній на ольвійській скульптурі. автор пуб-
Рис. 3. артеміда. тильний бік скульптури
Рис. 5. артеміда. Вигляд
збоку
Рис. 4. артеміда. Вигляд
збоку
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 196
лікації датує статуетки iii ст. до н. е. (?) (Bor-
denache 1969, с. 41).
До певної міри нагадує скульптуру з ольвії
теракота артеміди з танагри (Белов 1968, іл.
2). Богиня одягнена у короткий хітон із поясом,
за плечима у неї сагайдак зі стрілами, взута у
високі зашнуровані чобітки із закотами (їх фор-
ма відрізняється від форми закотів на чобітках
ольвійської скульптури). артеміда спирається на
задрапіровану підставку, біля її ніг — собака.
ліва нога трохи виставлена вперед. теракота
датується iii ст. до н. е.
Відоме зображення артеміди й на рельєфах
східного боку великого фриза Пергамського
вівтаря, де вона однією ногою стоїть на тілі
гіганта, поряд із нею — гігант егейон (Белов
1959, р. 31). незважаючи на різні розміри та
техніку (на Пергамському вівтарі це високий
рельєф) скульптур, що порівнюються, за загаль-
ним характером та іконографією це зображення
близьке скульптурі артеміди ольвійської: пос-
тать богині перебуває у русі, її поза, неспокійні
й досить глибокі хвилясті складки одягу, певна
рухливість і неспокій образу в цілому. Проте
помітні й відмінності між зазначеними твора-
ми мистецтва. Як і на теракоті артеміди, вели-
кій скульптурі артеміди Версальської (alscher
1956, 106, abb. 36) та інших зображеннях бо-
гині, талія богині на пергамському вівтарі під-
перезана широким поясом у вигляді джгута,
за спиною — сагайдак, на ногах чобітки дещо
іншого фасону — нижчі, доходять лише до лит-
ки, прикрашені рельєфним візерунком по всій
поверхні, у верхній частині спереду — одинар-
ний закот під потовщеним краєм чобітка (Белов
1959, р. 31). усі ці деталі відсутні в ольвійській
скульптурі.
отже, за певних паралелей з іншими зоб-
раженнями артеміди ольвійська статуетка має
низку відмінностей. так, відсутній сагайдак
зі стрілами, що, як правило, розташовувався
за спиною артеміди. на більшості зображень
талія богині підперезана широким поясом у
вигляді джгута, якого немає на скульптурі з
ольвії. Подібність з іншими зображеннями про-
стежується в загальному характері скульптури,
чудовій передачі руху фігури й одягу, прозо-
рості, рухливості й глибині складок одягу, гла-
денькій поверхні на відкритих частинах тіла,
реалістичності зображення жіночної постаті
богині. Всі ці риси притаманні малоазійській
школі скульптури, особливо скульпторам пер-
гамського кола.
характер зображення — рухливість, реаліс-
тичне виконання всієї фігури і деталей, певний
неспокій у передачі їх рис, особливості виконан-
ня складок одягу, а також зазначені вище пара-
лелі дають підстави погодитися із запропоно-
ваним раніше датуванням скульптури артеміди
ольвійської часом пергамського вівтаря — iii —
початком ii ст. до н. е. (Cлавін 1966, с. 58; 1975,
с. 10).
Відносно змістовного визначення скульптури,
то, незважаючи на відсутність такого необхідно-
го атрибута артеміди Мисливиці, як сагайдак зі
стрілами і лук, все ж таки можна вважати, що тут
зображено саме цю іпостась богині. на ній ко-
роткий одяг і високі чобітки, саме так звичайно
була одягнена артеміда Мисливиця. Іншими її
атрибутами часто були лань або собака. Цілком
імовірно, що й ольвійська артеміда колись мала
такі атрибути.
культ артеміди Мисливиці був дуже по-
ширений в античному світі й Північному
Причорномор’ї, особливо в херсонесі (иванова,
Чубова та ін. 1976, с. 36— 37; Мещеряков 1979,
с. 117). у нижньому Побужжі та ольвіі арте-
міду шанували протягом усього античного часу
в різних іпостасях — Бравронії, ефесської,
Дельфінії, Піфії, сільської, Партенос (херсо-
неська) (русяева 1992, с. 106—108), зокрема й
Мисливиці. В ольвії існувало святилище ар-
теміди, що засвідчують досить численні ма-
теріали: відомий напис зі згадкою її жриці тімо
(iOSPE, 190), теракоти богині, невеликі тера-
котові вівтарики з фігурами аполлона й ар-
теміди. на думку а.с. русяєвої, цей культ був
осо-бливо поширений в ольвії в елліністичний
час (русяева 1992, с. 108). З огляду на це поява
за-значеної скульптури в загальному контексті
релігії і мистецтва ольвії епохи еллінізму виг-
лядає цілком логічною.
Белов Г.Д. терракоты танагры. — л., 1968.
Белов Г.Д. алтарь Зевса в Пергаме. — л., 1959.
Виноградов Ю.Г. Декрет в честь антестерия и кризис ольвийского полиса в эпоху эллинизма // ВДи. — 1984. —
№ 1. — C. 51—80.
Иванова А.П., Чубова А.П., Колесникова Л.Г. античная скульптура херсонеса. — к., 1976.
Крижицький С.Д. архітектурні деталі з розкопок західної сторони ольвійської агори в 1962—1963 рр. // археологія. —
1965. — 19. — C. 172—174.
Крыжицкий С.Д. Жилые ансамбли древней ольвии. iv—ii вв. до н. э. — к., 1971.
Леви Е.И. ольвия. город эпохи эллинизма. — л., 1985.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 97
Лейпунская Н.А., Русяева А.С. Частный Мусейон в ольвии Понтийской // Боспор. исследования. — 2006. —
11. — с. 108—126.
Мещеряков В.Ф. о культе богини Девы в херсонесе таврическом // актуальные проблемы изучения истории ре-
лигии и атеизма. — л., 1979. — с. 117.
Надписи ольвии. — л., 1968.
Русяева А.С. Земледельческие культы в ольвии догетского времени. — к., 1979.
Русяева А.С. античные терракоты северо-западного Причерноморья. — к., 1982.
Русяева А.С. религия и культы античной ольвии. — к., 1992.
Русяєва А.С. Домашні святилища і культи в античних містах Північного Причорномор’я vi—ii ст. до н. е. // архео-
логія. — 2001. — № 2. — с. 41—51.
Славін Л.М. Західна сторона ольвійської агори // археологія. — 1963. — 15. — с. 71—94.
Славін Л.М. античне мистецтво Північного Причорномор’я // Історія українського мистецтва. — к., 1966. —
т. 1. — с. 51—79.
Славин Л.М. раскопки западной части ольвийской агоры (1956—1960 гг.) // ольвия. теменос и агора. — М.; л.,
1964. — с. 189—224.
Славин Л.М. кварталы в районе ольвийской агоры (раскопки 1961—1970 гг.) // ольвия. — к., 1975. — с. 5—50.
Alscher L. Griechische Plastik. — Berlin, 1956. — В. 3.
Bordenache G. Sculpture greche e romane del Museo nazionale di antichita di Bucarest. — Bucarest, 1969.
Latyschev B. inscriptiones antiquae orae septentrionalis Ponti Euxini Graecae et latinae. — Petropolis, 1885—1916.
Marcade J., Croissant F. la sculpture en Pierre // Guide de Delphes. le Musee. — 1991. — р. 29—138.
Одержано 07.11.2006
Н.А. Лейпунская
артеМиДа олЬВиЙскаЯ
В 1966 г. в доме е-10 была обнаружена небольшая мраморная скульптура, получившая название артемиды оль-
вийской. Дом е-10 отличался от других не только большой площадью и количеством помещений — не менее 12
наземных и подвальных — но и наличием в его составе домашнего святилища и парадного помещения с галеч-
ным полом, где и была найдена скульптура. Богиня изображена в движении, в ипостаси артемиды охотницы.
отсутствие характерных атрибутов этой богини — колчана и лука — не мешает такой интерпретации скульпту-
ры, которая выполнена в стиле малоазийской пергамской школы и датируется iii — началом ii вв. до н. э.
N.O. Leypunska
aRTEMiS OF OlBia
in 1966 in the house E-10 a small statuette of marble was found which was called artemis Olbian. The house E-10 differed
from others not only by its large space and a number of rooms — not less than 12 land-based and cellar ones — but also
by its inhouse sanctuary and apartment main with the pebbly floor, the very place where the statuette was found. artemis
is depicted astir, dressed as artemis the Hunter. The lack of the characteristic attributes of the goddess — quiver and
bow — does not impede this interpretation of the statuette which is fulfilled in the Pergamon style of asia Minor and
dated back to the 3rd — early 2nd cc. BC.
|