Гравет Центральної України та його історичні долі
Розглянуто культурно-історичні процеси в пізньому палеоліті Центральної України на матеріалах першої граветської пам’ятки регіону Троянове-4, що на Кіровоградщині. Особливу увагу приділено проблемі генезису епігравету України....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199416 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гравет Центральної України та його історичні долі / Л.Л. Залізняк, В.М. Степанчук, Д.О. Вєтров, М.Т. Товкайло, П.І. Озеров // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 3-9. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199416 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994162024-10-06T20:08:58Z Гравет Центральної України та його історичні долі Залізняк, Л.Л. Степанчук, В.М. Вєтров, Д.О. Товкайло, М.Т. Озеров, П.І. Статті Розглянуто культурно-історичні процеси в пізньому палеоліті Центральної України на матеріалах першої граветської пам’ятки регіону Троянове-4, що на Кіровоградщині. Особливу увагу приділено проблемі генезису епігравету України. На основании анализа археологических материалов первой в Центральной Украине граветтской стоянки Трояново-4 рассмотрены культурные процессы, имевшие место в регионе в середине позднего палеолита. Авторы видят аналогии упомянутому комплексу в материалах нижних слоев Владимировки в Побужье, X—VII слоев Молодовы V, граветта Центральной Европы и значительные отличия от комплексов восточного граветта. Особое внимание уделено возможным путям генезиса эпиграветта Украины, в котором приняли участие как носители пришлых граветтских традиций, так и местное эпиориньякское население. Based on the analysis of archaeological materials of the first in Central Ukraine Gravettian station Troyanovo 4 the authors view the cultural processes in the area in the middle of the Upper Paleolithic period. The analogies to the assemblage mentioned are seen by authors in the materials of the lower layers of Volodymyrivka in the Buh River Region, of the layers X—VII of Molodove V, and of Central European Gravettian, and the significant distinctions are seen in Eastern Gravettian assemblages. Spetial attention is payed to the possible routes of genesis of epi-Gravettian culture in Ukraine. Both incoming barears of Gravettian traditions and local epi-Orignac population took part in forming the epi-Gravettian culture. 2007 Article Гравет Центральної України та його історичні долі / Л.Л. Залізняк, В.М. Степанчук, Д.О. Вєтров, М.Т. Товкайло, П.І. Озеров // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 3-9. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199416 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Залізняк, Л.Л. Степанчук, В.М. Вєтров, Д.О. Товкайло, М.Т. Озеров, П.І. Гравет Центральної України та його історичні долі Археологія |
| description |
Розглянуто культурно-історичні процеси в пізньому палеоліті Центральної України на матеріалах першої
граветської пам’ятки регіону Троянове-4, що на Кіровоградщині. Особливу увагу приділено проблемі генезису епігравету України. |
| format |
Article |
| author |
Залізняк, Л.Л. Степанчук, В.М. Вєтров, Д.О. Товкайло, М.Т. Озеров, П.І. |
| author_facet |
Залізняк, Л.Л. Степанчук, В.М. Вєтров, Д.О. Товкайло, М.Т. Озеров, П.І. |
| author_sort |
Залізняк, Л.Л. |
| title |
Гравет Центральної України та його історичні долі |
| title_short |
Гравет Центральної України та його історичні долі |
| title_full |
Гравет Центральної України та його історичні долі |
| title_fullStr |
Гравет Центральної України та його історичні долі |
| title_full_unstemmed |
Гравет Центральної України та його історичні долі |
| title_sort |
гравет центральної україни та його історичні долі |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199416 |
| citation_txt |
Гравет Центральної України та його історичні долі / Л.Л. Залізняк, В.М. Степанчук, Д.О. Вєтров, М.Т. Товкайло, П.І. Озеров // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 3-9. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT zalíznâkll gravetcentralʹnoíukraínitajogoístoričnídolí AT stepančukvm gravetcentralʹnoíukraínitajogoístoričnídolí AT vêtrovdo gravetcentralʹnoíukraínitajogoístoričnídolí AT tovkajlomt gravetcentralʹnoíukraínitajogoístoričnídolí AT ozerovpí gravetcentralʹnoíukraínitajogoístoričnídolí |
| first_indexed |
2024-10-07T04:01:51Z |
| last_indexed |
2024-10-07T04:01:51Z |
| _version_ |
1812226335674728448 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 3
гравет (від назви гроту ля гравет у Франції) —
культурне явище, що розвивалося у прильодо-
виковій європі в середині пізнього палеоліту,
а саме — приблизно 30—20 тис. років тому.
на позначення гравету в спеціальній літературі
використовують терміни «граветська культура»,
«культурна спільнота», «єдність», «традиція»,
«технокомплекс» тощо. граветські пам’ятки ло-
калізовані в середній смузі європи: від піренеїв
на заході до середнього Дону та оки на сході.
граветська людність належала до колективних
мисливців на великих стадних травоїдних ма-
монтового фауністичного комплексу перигля-
ціальних тундро-степів.
на основі специфіки обробки кременю різних
граветських пам’яток у межах цієї єдності було
виділено кілька окремих археологічних культур.
Визначальним виробом гравету Західної та Цент-
ральної європи є граветське вістря на пластині
із притупленим крутою ретушшю довгим краєм.
східний гравет, або вілендорфсько-костенківсь-
ка культура, характеризується наконечниками з
бічною виїмкою, ножами костенківського типу,
листоподібними вістрями (Восточный граветт
1998). Мистецтву гравету властива натураліс-
тична скульптура та гравюра на бивні мамонта
та кістці, провідним сюжетом якої є зображення
жінок із гіпертрофованими формами, а також
мамонтів, шерстистих носорогів, бізонів, коней,
оленів.
у межах україни виділено два різновиди
граветських пам’яток. на заході україни — в
басейнах Дністра і прута — поширені пам’ятки
так званої молодовської культури, яка, по суті,
є різновидом центральноєвропейського гравету:
стоянки Молодове V (х—Vii шари), нижні верх-
ньопалеолітичні шари Молодове І, кормань ІV,
косоуци, оселівка ІІ, Вороновиця, бабин І, га-
Ñòàòò³
© л.л. ЗалІЗняк, В.М. степанчук, Д.о. ВєтроВ,
М.т. тоВкайло, п.І. оЗероВ, 2007
ë.ë. Çàë³çíÿê, â.ì. ñòåïàí÷óê,
ä.î. âºòðîâ, ì.ò. òîâêàéëî, Ï.². îçåðîâ
ãðàâåò öåíòðàëüíî¯ óêðà¯íè
òà éîãî ²ñòîðè×í² äîë²
лич, Межигірці І тощо. на півночі україни ві-
домі пам’ятки пушкарі І, клюси, радомишль,
що мають певні паралелі у східнограветських
комплексах Верхнього подніпров’я, подесення,
середнього Дону (бердиж, хотильово ІІ, авдєє-
во, гагаріно, костенки І, Зарайська тощо). на се-
редньому та нижньому Дніпрі, у східній україні,
північному надчорномор’ї і криму граветських
пам’яток не виявлено. Зважаючи на це, значний
інтерес становлять матеріали першої граветської
стоянки Центральної україни троянове-4, що на
кіровоградщині.
стоянку троянове-4 було відкрито краєзнав-
цем із новомиргорода п.І. озеровим ще в се-
редині 70-х рр. хх ст. протягом останніх 30
років дослідник регулярно відвідував пам’ятку
з метою збору підйомного матеріалу. автор від-
криття неодноразово показував як саме місцез-
нахо-дження, так і зібрані на ньому кремені спів-
ро-бітникам Інституту археології нан україни.
у 1989 р. пам’ятку відвідала о.В. Цвек, 1992 р.
— л.В. кулаковська, 2004 р. — В.М. степанчук.
стаціонарні розкопки на пам’ятці розпочалися
навесні 2006 р. експедицією у складі співробіт-
ників відділу археології кам’яного віку Іа нан
україни л.л. Залізняка, В.М. степанчука,
М.т. товкайла, Д.о. Вєтрова, І.В. сапожни-
кова, співробітників кафедри археології кну
М.І. гладких, с.М. рижова, студентів черкась-
кого педагогічного університету на чолі з ви-
кладачем М.В. сиволапом. у травні 2006 р. було
розкопано 15 м2 пам’ятки, а в липні археологічна
експедиція національного університету «киє-
во-Могилянська академія» дослідила ще 10 м2
культурного шару.
пам’ятка розташована за 500 м на північний
захід від крайніх хат с. троянове, що за 5 км на
захід від районного центру новомиргород на
кіровоградщині. село тягнеться вздовж краю
лесової тераси лівого берега р. Велика Вись. на
східній околиці села в долину Висі впадає вели-
Розглянуто культурно-історичні процеси в пізньому палеоліті Центральної України на матеріалах першої
граветської пам’ятки регіону Троянове-4, що на Кіровоградщині. Особливу увагу приділено проблемі гене-
зису епігравету України.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 24
ка обводнена троянова балка. у своєму верхів’ї
балка роздвоюється, утворюючи мис, на якому й
розташована стоянка. гребля, збудована за 300 м
нижче від мису, утворила ставок. підйомний
матеріал зібрано на площі 100 × 50 м на оранці
південно-західної частини мису, що піднімається
над поверхнею ставка на 20 м.
розкоп площею 5 × 5 м було закладено на най-
насиченішій підйомним матеріалом південній ді-
лянці стоянки, на краю ледь помітної западини,
що утворилася на місці давнього ярка чи невелич-
кої балки. краї западини мають світліший колір
унаслідок змиву ґрунту й руйнування плейстоце-
нових суглинків оранкою. свідченням такого руй-
нування є чітка межа між тонким (усього 0,2 м)
шаром чорнозему та палевим лесоподібним суг-
линком, який його підстилає і містить обробле-
ний кремінь. саме руйнування плугом верхнього
горизонту культурного шару спричинило значну
концентрацію палеолітичних кременів на оранці
вздовж краю згаданої западини.
культурний шар досліджувався в метровій
сітці координат горизонтами потужністю 10 см,
що розбиралися ножами та лопатами. шар пе-
ресіювали, а потім промивали через сито з от-
ворами 3 × 3 мм. у розкопі знахідки траплялися
з поверхні до глибини 0,9 м, але найбільшу їх
концентрацію виявлено на глибині 0,3—0,7 м.
шурф завглибшки 3,8 м показав, що в межах
розкопу глибше 1 м культурні рештки відсут-
ні. на поверхні та в гумусі більшість кременів
мали молочно-білу патину та ушкодження плу-
гом унаслідок тривалого перебування в орному
шарі. переважна більшість кременів патино-
вані нерівномірно і мають ділянки як взагалі не
патиновані, так і вкриті легкою блакитною та
глибокою білою патиною. більшість кременів
із суглинку вкривала вапнякова кірка.
у лесоподібних суглинках кремені лежали
горизонтально. краї сколів гострі, без слідів
ушкодження чи згладженості, що зумовлено
переміщенням матеріалу природними факто-
рами. під великими кременями виявлено шар
вапнякової кірки завтовшки 2—3 мм, отже, куль-
турний шар стоянки нижче переораного гумусу
не перевідкладався. Матеріал в усій товщі шару
типологічно й морфологічно однорідний. Зок-
рема, це засвідчує знахідка в квадраті е-2 двох
уламків різця, один із яких залягав у верхній
частині культурного шару, а інший — у нижній
(на глибині від поверхні 0,4 та 0,7 м відповідно).
така значна товщина єдиного культурного шару,
можливо, пояснюється швидким темпом накопи-
чення лесів, тим паче ділянка мису зі стоянкою
має невеликий ухил у бік балки.
Звертають на себе увагу значні розміри
крем’яних виробів. численні відщепи завбільшки
з долоню мають товщину 2—3 см. Знайдено бага-
то уламків великих пластин, ширина яких нерідко
перевищує 4 см. усе це, а також великі, масивні,
не до кінця спрацьовані нуклеуси засвідчують
багату сировинну базу мешканців пам’ятки. біль-
шість матеріалу з розкопу походить із великого
скупчення різноманітних сколів та нуклеусів у
північно-західному куті розкопу. Досліджений
на площі 2 × 2 м крем’яний бій тягнеться в стін-
ку розкопу в північно-західному напрямку. Цей
своєрідний точок із первинної обробки кременю
містив також завершені знаряддя: різці, скреб-
ла на великих первинних відщепах, пластини
з ретушшю. поєднання інтенсивної первинної
обробки кременю з виразними серіями заверше-
них знарядь дає підстави віднести пам’ятку до
стоянок-майстерень.
на поверхні оранки зібрано нечисленні улам-
ки кісток плейстоценового коня та бізона. кілька
дрібних фрагментів кісток знайдено в процесі
промивання культурного шару.
сировиною для виготовлення знарядь на стоян-
ці слугували досить великі жовна якісного темно-
сірого кременю з первинних родовищ. З огляду
на неекономне використання сировини, родовище
розміщувалося десь неподалік пам’ятки. крем’яна
сировина з околиць с. коробчине, що за 5 км на
південний захід від стоянки, суттєво відрізняється
за кольором і має гіршу якість порівняно з креме-
нем стоянки троянове-4, мешканці якої, можливо,
експлуатували якісь крем’яні відслонення в до-
лині р. гнилий товмач, що за 6—8 км на північний
захід від троянового.
колекція кременю з троянового-4, що збері-
гається в Іа нан україни, налічує 5910 арте-
фактів. Вона містить переданий п.І. озеровим
підйомний матеріал, а також збори В.М. сте-
панчука 2004 р. та добуті розкопками 2006 р.
знахідки. у музеї археології нан україни збері-
гаються збори п.І. озерова, передані л.В. кула-
ковській 1992 р.
первинна обробка кременю, зважаючи на
великі відбивні горбки первинних відщепів та
відбірники на шматках кременю із зірчастою за-
битістю, відбувалася із застосуванням жорсткого
крем’яного відбійника. Звертають на себе увагу
великі одно- та двоплощинні нуклеуси з ортог-
натними площинами та слідами зняття великих
досконалих пластин (рис. 1, 24, 25). їх площи-
ни ретельно підправлено поперечними сколами,
представленими в колекції кількома виразними
авіважами. привертають увагу неглибокі не-
гативи відбивних горбків сколів. Зняті з таких
нуклеусів пластини демонструють плаский і
широкий відбивний горбок із нависаючим над
ним краєм ударної площини. саме такі особли-
вості притаманні техніці сколювання пластин
за допомогою м’якого (рогового?) відбійника,
що є характерною ознакою обробки кременю на
багатьох граветських пам’ятках європи. Засто-
сування м’якого рогового відбійника пояснює
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 5
повну відсутність типових для більшості палео-
літичних пам’яток відбійників із таких криста-
лічних порід, як граніт чи гнейс.
крім великих ядрищ із ортогнатними площи-
нами трапляються і значно менші. наявні одно-
та двоплощинні нуклеуси зі скошеними площи-
нами, в тому числі двоплощинний S-подібний.
Знаряддя з колекції характеризуються знач-
ними розмірами пластинчастих заготовок. пере-
важну більшість виробів із ретушшю зроблено на
великих і дуже великих пластинах, 90 % з яких
завширшки 2—4 см і навіть більше (рис. 1—2).
у комплексі виявлено 178 ретушованих зна-
рядь та 154 аморфні відщепи із ретушшю. струк-
туру комплексу виробів із ретушшю визначають
п’ять головних категорій знарядь: різці, скребач-
ки, пластини з ретушшю, пластинки з притупленим
краєм та скребла на відщепах (див. таблицю).
найвиразнішою категорією комплексу є різ-
ці, переважну більшість із яких виготовлено на
великих і дуже великих, досить масивних плас-
тинах (рис. 2). Значна частина знарядь дійшла
до нас в уламках (рис. 2, 1, 4—6, 8, 9, 13), однак
кілька вцілілих екземплярів (рис. 2, 2, 3) дають
уявлення про справжні розміри більшості цих
інструментів. половина всіх різців — на куті
зламаної пластини (рис 1, 21, 22; 2, 10—13),
менше — бічних ретушних (рис. 2, 2, 4, 6, 8, 9),
Рис. 1. троянове-4. крем’яний інвентар
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 26
ще менше — серединних (рис. 2, 1, 3, 5, 7, 11).
Цікавою є псевдоретуш на бічних гранях різ-
цевих сколів (рис. 2, 5, 7—10), що, ймовірно,
з’явилася від використання різців як стругаль-
них ножів по кістці чи рогу.
на тлі яскравої серії різців скребачки вигля-
дають досить невиразно. справжніх кінцевих
скребачок на пластинах усього 3 (див. рис. 1, 1),
проте великою серією представлено транковані
пластини з одним або двома кутами, обробле-
ними скребковою ретушшю (рис. 1, 2—6, 23).
слід відзначити наявність трьох досить типових
скребачок з носиком оріньякоподібного типу на
невеликих, але масивних відщепах (рис. 1, 7, 8).
невиразні скребачки пам’ятки компенсують-
ся численною серією грубих скребел на великих
первинних відщепах.
уламки великих пластин із ретушшю — най-
численніша категорія ретушованих виробів
троянового-4 (110 екз.), однак по-справжньому
ретушованих знарядь небагато. Двома екземпля-
рами представлено уламки масивних пластин із
крутою, ступінчастою ретушшю (рис. 1, 27, 28).
ще з десяток пластин мають добре ретушований
один чи два довгі краї (рис. 1, 26). переважна
більшість виробів має нерегулярну, часто спо-
радичну ретуш або псевдоретуш, що виникла на
окрайках пластин унаслідок їх використання в
Рис. 2. троянове-4. різці
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 7
різноманітних трудових операціях. подібна не-
регулярна ретуш наявна й на окрайках пластин-
частих заготовок різців та скребачок (рис. 1, 1,
23; 2, 2, 3, 10, 11, 13). часто на краю пластини є
одна чи дві ретушовані виїмки, що засвідчують
використання артефакту як скобеля по кістці,
рогу чи дереву.
як відомо, оснащення метальної зброї є
культуровизначальними виробами для пам’яток
кам’яної доби. В комплексі стоянки троянове-
4 наявні 11 уламків пластинок із притупленим
краєм (рис. 1, 9—19). судячи з уламка базальної
частини пластинки, окрайок якої зберіг круте
ретушування (рис. 1, 16), ці мікроліти виготов-
ляли нанесенням крутої ретуші на довгий край
пластинки з подальшим відламуванням дисталь-
ного кінця заготовки. уламки пластинок притуп-
лені крутою, як правило, зустрічною ретушшю,
що далеко заходила в тіло заготовки. у деяких
вкладнів кінчики підпрацьовано ретушшю, та-
кож уздовж гострого краю мікропластинки (рис.
1, 10, 13, 14). як відомо, ці особливості виготов-
лення пластинок із притупленим краєм властиві
носіям граветських культурних традицій. у ко-
лекції з троянового-4 є дві пластинки зі скоше-
ним крутою ретушшю краєм (рис. 1, 20).
Зазначені особливості крем’яного комплексу
троянове-4 мають прямі паралелі в матеріалах
пам’яток граветської традиції Центральної єв-
ропи, а також подністров’я (Молодове V (х—
Vii шари), нижні верхньопалеолітичні шари
Молодове І, кормань ІV, косоуци, оселівка ІІ,
Вороновиця, бабин І, галич, Межигірці І тощо).
отже, троянове-4 можна вважати першою
яскравою граветською пам’яткою Центральної
україни, яку, спираючись на типологію виробів
та аналогії, попередньо можна датувати періо-
дом 23—20 тис. років тому і пов’язувати через
молодовську культуру з граветом Центральної
європи. на відміну від східнограветських пам’я-
ток (віллендорфсько-костенківська культура), на
трояновому-4 не знайдено наконечників із виїм-
кою, ножів костенківського типу, листоподібних
вістер.
на нашу думку, до кола граветських слід від-
нести ще одну пам’ятку кіровоградщини — ниж-
ні Viii та Vii шари Володимирівки (черниш 1954,
с. 23—28), досліджену у 1946—1947 рр. на р. си-
нюха за 70 км на захід від троянового. ниж-ні
шари стоянки дали принципово відмінний від
верхніх епіграветських горизонтів Володими-
рів-ки матеріал, який дуже нагадує граветський
комплекс із троянового-4. їх поєднує однотипна
якісна сировина, великі розміри виробів, своєрід-
на технологія отримання великих широких плас-
тин за допомогою м’якого відбійника. типологія
виробів (скребачки, різці, пластини) також подіб-
на. утім комплекс нижніх шарів Володимирів-
ки значно бідніший і за структурою відрізняєть-
ся від троянового-4. тут головними виробами з
ретушшю є великі кінцеві скребачки, різці — не-
численні.
попри цю відмінність, матеріали шарів Viii
та Vii Володимирівки, як і троянового-4, де-
монструють подібність до зазначених специфіч-
них особливостей обробки кременю, властивих
гравету Центральної європи.
повертаючись до матеріалів троянового-4,
слід звернути увагу на згадувані 3 високі скре-
бачки з носиком епіграветського типу (рис. 1, 7,
8). на жаль, усіх їх знайдено на поверхні, що
збільшує ймовірність того, що ці вироби є меха-
нічною домішкою до основного граветського
комплексу пам’ятки. разом із тим, враховуючи
синхронність пізнього гравету з епіоріньяком, що
датуються максимумом похолодання, тобто 20—
18 тис. років тому, не варто виключати можли-
вості появи цих виробів на стоянці внаслідок
безпосередніх контактів граветської людності
троянового-4 з носіями епіоріньякських тради-
цій. Механізм появи іншокультурних домішок на
пам’ятках кам’яної доби внаслідок дружніх візитів
сусідів із метою обміну шлюбними партнерами
висвітлено в численних працях (Залізняк 1991,
с. 94, 128; 1998, с. 220; 2005, с. 146—147). До
того ж епіграветське населення добре освоїло
басейни річок синюха та південний буг. За 80 км
на захід від троянового розташована яскрава епі-
Крем’яні вироби стоянки Троянове-4
нуклеуси одноплощинні ортогнатні
великі 3
малі 4
зі скошеною площиною 3
двоплощинні ортогнатні 2
зі скошеною площиною 4
нуклеподібні уламки 7
авіважі 5
Відбійники 3
пластини та їх уламки 540
Відщепи та уламки кременю 5000
аморфні відщепи та уламки з ретушшю 154
уламки пластинок з притупленим краєм 11
Вістря зі скошеним кінцем 2
різці кутові на зламаній пластині: 15
бічні ретушні; 10
серединні 6
скребачки кінцеві: 3
на кінці тронкованих пластин атипові; 15
з носиком високі оріньякського типу; 3
атипові на пластинах 3
скребла на великих первинних відщепах 30
пластини з ретушшю 110
у с ь о г о 5910
у тому числі завершених знарядь з ретушшю 178
типи кількість
Знаряддя ретушовані
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 28
оріньякська пам’ятка гордашівка (гладких, ры-
жов, суховый 1994), а за 150 км на південь —
анетівка І та сагайдак І. безпосередні контакти
пізньограветського й епіоріньякського населен-
ня зумовили синтез цих культурних традицій,
на основі якого, на думку л.л. Залізняка (Заліз-
няк 2005, с. 33—36), сформувалася принаймні
частина пам’яток такого масштабного явища, як
епігравет східної європи.
отже, яскраві граветські матеріали з троя-
нового-4 ініціюють розгляд однієї із ключових
проблем пізнього палеоліту півдня східної єв-
ропи, а саме — складних питань походження
мікро-гравету, або епігравету, — домінуючого
культурного явища в період 19—12 тис. років
тому на півдні європейського континенту та в
його середній смузі. В україні цю культурну тра-
дицію представлено численними стоянками як
у надчорномор’ї (амвросіївка, анетівка ІІ, Ве-
лика акаржа, кайстрова балка), так і на півночі
(Мізин, Межирічі, Добранічівка, гінці тощо).
у межах досить однотипного мікрогравету ук-
раїни дослідники виділяють окремі культури
(мізинську, межиріцьку, анетівську, пізньомоло-
довську та ін.). наприклад, М.п. оленковський
визначає на південному заході східної європи
понад 10 таких культур (оленковський 2000).
нині існує чотири головні версії генезису мікро-
гравету регіону (Залізняк 2000, с. 5; 2005, с.112):
з епіоріньяку;
зі східного гравету, або віллендорфсько-кос-
тенківської культури;
від гравету Центральної європи, представле-
ного у подністров’ї молодовською культурою;
змішаний.
Зокрема, прихильник останньої гіпотези
Д.Ю. нужний розглядає мікрогравет європи
як стадію розвитку техніки обробки кременю,
на яку конвергентно вийшли різні групи насе-
лення прильодовикової європи незалежно від
власних культурних традицій (нужний 2000). не
вдаючись до критичного аналізу цих концепцій,
зазначимо наявність двох різних шляхів форму-
вання мікрогравету україни. якщо епіграветсь-
кі пам’ятки подністров’я, відомі як пізньомо-
лодовська культура, по суті, є прямими гене-
тичними спадкоємцями гравету подністров’я,
представленого X—Vii шарами Молодови V,
то в Центральній, південній та східній україні
мікрограветські пам’ятки, на нашу думку, пос-
тали внаслідок синтезу власне гравету з епіорі-
ньяком. спробуємо показати, як це сталося, спи-
раючись на наявні археологічні факти.
протягом максимального похолодання 20—
18 тис. років тому в прильодовиковій європі від-
булася глобальна трансформація культурно-істо-
ричної ситуації. саме у той час зникли граветсь-
ка, східнограветська та епіоріньякська культурні
спільноти й утворилося таке масштабне, загаль-
ноєвропейське явище, як епігравет. у Західній та
Центральній європі воно представлено мадленом,
на апеннінах — епіграветом Італії, в україні —
мікрограветом. Збіг у часі цих подій дає підстави
припускати між ними певний зв’язок. різке похо-
лодання 20 тис. років тому не могло не призвести
до відтоку на південь найпівнічніших мешканців
прильодовикової європи — носіїв граветських
та східнограветських традицій. південь Франції,
апенніни, балкани, україна були регіонами, куди,
рятуючись від холодів, відходили граветські мис-
ливці прильодовиків’я. саме тут пізніше виникли
найбільші осередки епігравету європи.
Центральну україну, причорноморську низо-
вину та надазов’я на час максимального похоло-
дання населяли носії епіоріньякських традицій
(сагайдак І, анетівка І, гордашівка, Муралівка,
Золотівка тощо). контакт між цими епіоріньяк-
ськими аборигенами території україни та гравет-
ськими прибульцями з прильодовикової півночі
зумовив синтез їхніх культурних традицій і фор-
мування мікрогравету, або епігравету, південного
заходу східної європи. не випадково матеріали
найдавніших мікрограветських пам’яток україни
(амвросіївка, анетівка ІІ, Велика акаржа тощо),
що датуються кінцем максимального похолодан-
ня — 19—18 тис. років тому, демонструють поєд-
нання постграветських (мікрограветські вістря
із притупленим краєм) та посторіньякських
(мікровкладні типу Дюфур, високі скребачки
на відщепах, багатофасеткові різці) виробів.
ймовірно, різні модифікації гравету європи
відіграли провідну роль у формуванні пізньоль-
одовикових епіграветських індустрій. однак у
різних регіонах європи цей процес мав локальну
специфіку, яка на побужжі, подніпров’ї, ліво-
бережжі, у надчорномор’ї та в криму полягала
в активній участі в генезисі епігравету не лише
граветських прибульців, а й місцевих епіорін’як-
ських аборигенів.
незважаючи на гіпотетичність певних поло-
жень викладеної версії походження мікрограве-
ту україни, слід визнати переконливість деяких
аргументів на її користь. у будь-якому разі вона
не менш аргументована, ніж згадувані її конку-
рентки. подальші дослідження покажуть, яка з
них найближча до істини.
Гладких М.И., Рыжов С.М., Суховый Н.А. гордашовка — ориньякоидный палеолит на горном тикиче // археоло-
гический альманах. — Донецк, 1994. — № 3. — с. 217—226.
Восточный граветт. — М., 1998. — 330 с.
Зализняк Л.Л. население полесья в мезолите. — к.: наук. думка, 1991. — 172 с.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 9
серед археологічних пам’яток сіверського Дін-
ця особливу увагу дослідників завжди привер-
тало городище, розташоване в межах сучасно-
го с. Мохнач Зміївського р-ну харківської обл.
пам’ятка площею близько 12,5 га розміщуєть-
ся на високому мисі правого берега сіверсько-
го Дінця між заплавою та однією із глибоких
балок, що виходила до неї з північно-західного
© В.В. колоДа, 2007
â.â. êîëîäà
ñòâîðåíí îáîðîííèõ ñÏîðóä ìîõíà×àíñüêîãî
ãîðîäèùà òà äèíàì²êà Çàñåëåíí éîãî îêðóãè
Статтю присвячено аналізу захисних споруд Мохначанського городища, що на Харківщині. Виділено кілька етапів
будування городища — від ранньої залізної доби до нового часу.
боку. причина такої зацікавленості науковців
полягає у складній системі захисних споруд
городища, створеній здебільшого за системою
«вал—рів» (рис. 1). окрім того, завдяки числен-
ним розвідкам і розкопкам тут було виявлено
артефакти різних епох і археологічних культур:
ранньої залізної доби (лісостепова культура
скіфії), раннього середньовіччя (салтівська та
роменська археологічні культури), нового (дру-
га половина хVii—хІх ст.) та новітнього часу.
Залізняк Л.Л. передісторія україни х—V тис. до н. е. — к., 1998. — 307 с.
Залізняк Л.Л. етнокультурні процеси у пізньому палеоліті та проблема епіграветту // археологія. — 2000а. —
№ 2. — с. 4—11.
Залізняк Л.Л. Фінальний палеоліт та мезоліт континентальної україни. кам’яна доба. — к., 2005. — № 8. — 184 с.
Нужний Д.Ю. епігравецькі пам’ятки овруцького кряжу // археологія. — 2000. — № 2. — с. 37—56.
Оленковський М.П. палеоліт та мезоліт присивашшя. проблеми епігравету україни. — херсон, 2000. — 170 с.
Черниш О.П. Володимирівська палеолітична стоянка. — к., 1953. — 76 с.
Одержано 11.10.2006
Л.Л. Зализняк, В.Н. Степанчук,
Д.А. Ветров, М.Т. Товкайло, П.И. Озеров
граВетт Центральной украинЫ и его исторические суДьбЫ
на основании анализа археологических материалов первой в Центральной украине граветтской стоянки тро-
яново-4 рассмотрены культурные процессы, имевшие место в регионе в середине позднего палеолита. авторы
видят аналогии упомянутому комплексу в материалах нижних слоев Владимировки в побужье, X—Vii сло-
ев Молодовы V, граветта Центральной европы и значительные отличия от комплексов восточного граветта.
особое внимание уделено возможным путям генезиса эпиграветта украины, в котором приняли участие как
носители пришлых граветтских традиций, так и местное эпиориньякское население.
L.L. Zaliznyak, V.M. Stepanchuk,
D.О. Vetrov, M.T. Tovkaylo, P.I. Ozerov
GraVettian culture oF central ukraine anD itS hiStoric DeStinieS.
Based on the analysis of archaeological materials of the first in central ukraine Gravettian station troyanovo 4 the
authors view the cultural processes in the area in the middle of the upper paleolithic period. the analogies to the
assemblage mentioned are seen by authors in the materials of the lower layers of Volodymyrivka in the Buh river
region, of the layers X—Vii of Molodove V, and of central european Gravettian, and the significant distinctions are
seen in eastern Gravettian assemblages. Spetial attention is payed to the possible routes of genesis of epi-Gravettian
culture in ukraine. Both incoming barears of Gravettian traditions and local epi-orignac population took part in
forming the epi-Gravettian culture.
Я
Я
|