Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи
Статтю присвячено аналізу захисних споруд Мохначанського городища, що на Харківщині. Виділено кілька етапів будування городища — від ранньої залізної доби до нового часу....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199417 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи / В.В. Колода // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 9-15. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199417 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994172024-10-06T20:09:07Z Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи Колода, В.В. Статті Статтю присвячено аналізу захисних споруд Мохначанського городища, що на Харківщині. Виділено кілька етапів будування городища — від ранньої залізної доби до нового часу. Городище, расположенное в с. Мохнач Змиевского р-на Харьковской обл., давно привлекает внимание ученых сложной системой оборонительных укреплений. Благодаря археологическим и почвоведческим исследованиям удалось выявить четыре этапа его строительства: ранний железный век (рубеж V—IV — конец IV вв. до н. э.), салтовская археологическая культура (IХ — начало Х вв. н. э.), северяне (Х — первая половина ХI вв. н. э.) и новое время (вторая половина ХVII —ХVIII вв.). Каждый период строительства характеризуется определенными особенностями в технологии возведения оборонительных линий. Лишь на рубеже I—II тыс. н. э. заметно влияние северокавказского фортификационного зодчества на строительные традиции славянского населения памятника. The defensive system of the hill-fort situated in the village of Mokhnach of Zmiyiv Region in Kharkiv Oblast has long been attracting attention of the scholars. Due to archaeological and soil research, four stages of its construction have been revealed: the Early Iron Age (from the edge of 5th—4th till the end of the 4th cc. BC), Saltivska archaeological culture (9th — early 10th cc. AD), the Northerners (10th — first half of the 11th cc. AD) and the New time (the second half of 17th—18th cc. A D). Each stage of construction is characterized by certain features of technology of building the defensive lines. Only at the edge of the 1st—2nd millennium AD the influence of Northern Caucasus fortification architecture upon the building traditions of Slavonic population of the site becomes noticeable. 2007 Article Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи / В.В. Колода // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 9-15. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199417 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Колода, В.В. Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи Археологія |
| description |
Статтю присвячено аналізу захисних споруд Мохначанського городища, що на Харківщині. Виділено кілька етапів
будування городища — від ранньої залізної доби до нового часу. |
| format |
Article |
| author |
Колода, В.В. |
| author_facet |
Колода, В.В. |
| author_sort |
Колода, В.В. |
| title |
Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи |
| title_short |
Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи |
| title_full |
Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи |
| title_fullStr |
Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи |
| title_full_unstemmed |
Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи |
| title_sort |
створення оборонних споруд мохначанського городища та динаміка заселення його округи |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199417 |
| citation_txt |
Створення оборонних споруд Мохначанського городища та динаміка заселення його округи / В.В. Колода // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 9-15. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT kolodavv stvorennâoboronnihsporudmohnačansʹkogogorodiŝatadinamíkazaselennâjogookrugi |
| first_indexed |
2024-10-07T04:01:53Z |
| last_indexed |
2024-10-07T04:01:53Z |
| _version_ |
1812226337637662720 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 9
серед археологічних пам’яток сіверського Дін-
ця особливу увагу дослідників завжди привер-
тало городище, розташоване в межах сучасно-
го с. Мохнач Зміївського р-ну харківської обл.
пам’ятка площею близько 12,5 га розміщуєть-
ся на високому мисі правого берега сіверсько-
го Дінця між заплавою та однією із глибоких
балок, що виходила до неї з північно-західного
© В.В. колоДа, 2007
â.â. êîëîäà
ñòâîðåíí îáîðîííèõ ñÏîðóä ìîõíà×àíñüêîãî
ãîðîäèùà òà äèíàì²êà Çàñåëåíí éîãî îêðóãè
Статтю присвячено аналізу захисних споруд Мохначанського городища, що на Харківщині. Виділено кілька етапів
будування городища — від ранньої залізної доби до нового часу.
боку. причина такої зацікавленості науковців
полягає у складній системі захисних споруд
городища, створеній здебільшого за системою
«вал—рів» (рис. 1). окрім того, завдяки числен-
ним розвідкам і розкопкам тут було виявлено
артефакти різних епох і археологічних культур:
ранньої залізної доби (лісостепова культура
скіфії), раннього середньовіччя (салтівська та
роменська археологічні культури), нового (дру-
га половина хVii—хІх ст.) та новітнього часу.
Залізняк Л.Л. передісторія україни х—V тис. до н. е. — к., 1998. — 307 с.
Залізняк Л.Л. етнокультурні процеси у пізньому палеоліті та проблема епіграветту // археологія. — 2000а. —
№ 2. — с. 4—11.
Залізняк Л.Л. Фінальний палеоліт та мезоліт континентальної україни. кам’яна доба. — к., 2005. — № 8. — 184 с.
Нужний Д.Ю. епігравецькі пам’ятки овруцького кряжу // археологія. — 2000. — № 2. — с. 37—56.
Оленковський М.П. палеоліт та мезоліт присивашшя. проблеми епігравету україни. — херсон, 2000. — 170 с.
Черниш О.П. Володимирівська палеолітична стоянка. — к., 1953. — 76 с.
Одержано 11.10.2006
Л.Л. Зализняк, В.Н. Степанчук,
Д.А. Ветров, М.Т. Товкайло, П.И. Озеров
граВетт Центральной украинЫ и его исторические суДьбЫ
на основании анализа археологических материалов первой в Центральной украине граветтской стоянки тро-
яново-4 рассмотрены культурные процессы, имевшие место в регионе в середине позднего палеолита. авторы
видят аналогии упомянутому комплексу в материалах нижних слоев Владимировки в побужье, X—Vii сло-
ев Молодовы V, граветта Центральной европы и значительные отличия от комплексов восточного граветта.
особое внимание уделено возможным путям генезиса эпиграветта украины, в котором приняли участие как
носители пришлых граветтских традиций, так и местное эпиориньякское население.
L.L. Zaliznyak, V.M. Stepanchuk,
D.О. Vetrov, M.T. Tovkaylo, P.I. Ozerov
GraVettian culture oF central ukraine anD itS hiStoric DeStinieS.
Based on the analysis of archaeological materials of the first in central ukraine Gravettian station troyanovo 4 the
authors view the cultural processes in the area in the middle of the upper paleolithic period. the analogies to the
assemblage mentioned are seen by authors in the materials of the lower layers of Volodymyrivka in the Buh river
region, of the layers X—Vii of Molodove V, and of central european Gravettian, and the significant distinctions are
seen in eastern Gravettian assemblages. Spetial attention is payed to the possible routes of genesis of epi-Gravettian
culture in ukraine. Both incoming barears of Gravettian traditions and local epi-orignac population took part in
forming the epi-Gravettian culture.
Я
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 210
Зазначимо, що разом із роботами на городищі
досліджувалась і навколишня територія, на якій
було виявлено цілу низку поселень: від бронзо-
вої доби до нового часу (колода, колода 2001,
с. 42—45).
Мохначанське городище було відоме ще на
початку хVii ст. перші згадки про нього зна-
ходимо в «книге большому чертежу» 1627 р.
(книга большому чертежу 1950, c. 71). у хІх
ст. його вперше оглянув дослідник В.В. пас-
сек (шрамко, Михеев, грубник-буйнова 1977,
c. 77). розкопки на городищі розпочалися лише
у другій половині минулого століття. спочатку
б.о. рибаков (1950), а згодом і б.а. шрамко
(1953) провели тут незначні за обсягом розко-
пки (шрамко 1954, с. 11—16). у наступному
сезоні невеликий загін на чолі з с.о. плетньо-
вою продовжив роботи на городищі, зокрема і
в розкопах б.а. шрамка (плетнева 1954, с. 2,
26). протягом трьох сезонів (1999—2001) роботи
на пам’ятці здійснювала середньовічна експе-
диція харківського національного педагогічного
університету під керівництвом автора (колода
1999а, с. 98—100; 2001б, с. 129—131; 2002,
с. 137—140). у 2000 р. до досліджень долучи-
лися й ґрунтознавці бєлгородського держунівер-
ситету (росія), які вивчали як поверхневий шар
(лисецкий, голеусов, 2003, с. 160—165)*, так і ті
ґрунти, що колись були дерновим шаром (свис-
тун, чендев 2002—2003, с. 130—135; чендев,
колода 2004, с. 337—340).
усі проведені роботи, а особливо досліджен-
ня перетинів ровів і валів разом із використан-
ням методів природничих наук дають змогу по-
рушити питання щодо часу й динаміки зведення
окремих захисних ліній зазначеного городища та
пов’язати цей процес з етапами освоєння Мохна-
чанського мікрорегіону. Вперше люди з’явилися
на плато ще до побудови захисних споруд — у
бронзову добу, про що свідчать украй рідкісні
й дуже фрагментовані знахідки уламків ліпної,
неякісно обпаленої кераміки зі значною доміш-
кою піску. Матеріали бронзової доби зафіксо-
вано на чотирьох селищах, розташованих на
першій надзаплавній терасі лівого берега Дінця
на відстані від 0,5 до 2,0 км від нього (колода,
колода 2001, с. 42, табл. 1).
починаючи з ранньої залізної доби на мису
розпочинається будівництво захисних споруд.
тут для кращого сприйняття подальшого ма-
теріалу доречно буде навести найважливіші для
нашого дослідження хронологічні дані, взяті з
праці бєлгородських ґрунтознавців. свого часу
вони були подані більш широко, але без плану
городища (див. таблицю) (лисецкий, голеусов
2003, с. 164, табл. 3). І ще одне зауваження:
контури сучасного мису перерізано численни-
ми кар’єрами, з яких брали й беруть будівельну
сировину — пісок, глину, вапняк. коли розпо-
чався цей процес руйнації, з’ясувати важко. крім
того, слід враховувати й той факт, що розміри
ярів мають тенденцію із часом змінюватися (за-
пливати або розростатися). через це деякі наші
реконструкції можуть мати певні недоліки, що
не повинно відбитися на загальній картині фор-
течного будівництва.
багаторічні археологічні дослідження площі
городища (загалом вивчено близько 2 тис. м2)
дають змогу стверджувати, що на його території
немає культурного шару ранньої залізної доби.
тут не виявлено жодного житлового або госпо-
дарчого комплексу. поодинокі знахідки ліпної
кераміки з відповідними защипами вздовж краю
вінця та проколами під ним зафіксовано внизу
ранньо-середньовічного культурного горизонту
або в передматериковому ґрунті. серед мате-
ріалів ранньої залізної доби є два бронзових
вістря від стріл, що належать (за а.І. Мілюко-
Рис. 1. сучасний план городища в с. Мохнач: 1 — ґрун-
тові вали; 2 — вали, збудовані з використанням каме-
ню; 3 — можлива лінія валів; 4 — рови; 5 — ліс; 6 —
кар’єри, ерозія; 7 — розкопи; 8 — сучасний цвинтар;
9 — дорога; 10 — місця отримання проб ґрунту
* на жаль, до публікації не потрапив план городища із
зазначенням місць відбору зразків для ґрунтознавчого
аналізу, який ми наводимо в цій статті (рис. 1).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 11
вою) до третьої та четвертої хронологічних груп
(Мелюкова 1964, с. 23—29, рис. 1, табл. 8, 9). Це
дає змогу датувати скіфоїдне поселення кінцем
V, а швидше за все, V—iV ст. до н. е. у той час на
мохначанську територію просунулася невелика
група вищезазначеного населення (найімовір-
ніше, з басейнів Ворскли, псла чи сули). при-
водом для такої міграції, на наш погляд, могла
бути необхідність пошуку та господарського
опанування нових територій (зважаючи на то-
гочасне екстенсивне, а тому екологічно ризико-
ване, господарство).
Ці скіфоїдні племена населяли територію
навколо зазначеного мису, де 7 із 13 на сьогодні
відомих селищ (по обидва береги сіверського
Дінця) мають нечисленні керамічні матеріали
ранньої залізної доби (колода, колода 2001,
с. 42—43, табл. 1). За центр свого осередку ці
племена обрали і почали огороджувати захисни-
ми спорудами південний край ближнього, най-
більш придатного мису. Зовнішнім північним
краєм слугував глибокий яр, що із заходу врізав-
ся у плато. поглибивши його і створивши таким
чином рів, люди здобули матеріал для зведення
початкового напільного валу Мохначанського го-
родища (чендев, колода 2004, с. 337—340).
стратиграфічні дані та результати аналізу ґрунту
(див. таблицю, проба М22/2) підтверджують ви-
щенаведене датування щодо початку розселення
тут скіфоїдного населення.
праці ґрунтознавців засвідчують, що в ранню
залізну добу місцеве населення будувало лише
захисні споруди по периметру обраної території,
сподіваючись використовувати її у випадку не-
безпеки як сховище та, можливо, для зберігання
худоби. Жодних даних про створення додатко-
вих захисних споруд усередині городища ми
не маємо. Ці фортифікаційні споруди не було
завершено. про це свідчить неодно-рідність
ліній захисту. Вздовж усієї захисної споруди зі
сходу і заходу було створено ескарпи (див. таб-
лицю, проби М23, М43, М51), доповнені ґрун-
товими валами, що підтверджується не лише
аналізами ґрунту в північній частині східної
лінії захисту (див. таблицю, проба М42), а й
дослідженнями в південних частинах східного
(свистун, чендев 2002—2003, с. 131—132) та
західного (колода, свистун 2001, с. 8—9, табл.
хVi, 2) валів. у північній частині західної обо-
ронної лінії над ескарпом валу не було наси-
Потужність гумусового горизонту новоствореного
ґрунту та його вік, визначений ґрунтово-хронологічним методом*
М22/1 «напільний вал» городища. «поверхневе» ґрунтоутворення на культур- 841 р. н. е. ± 155 років
ному шарі
М22/2 «напільний вал» городища. Ґрунтоутворення на давньому шарі 452 р. до н. е. ± 105 років
М23 поверхня, що, ймовірно, була порушена під час будівництва «напіль- 564 р. до н. е. ± 91 рік
ного» валу. Ґрунтоутворення на зруйнованому ґрунті. Вікові дані дещо
завищено
М25 Вал над ескарпом із західного боку городища. Ґрунтоутворення на суміші 814 р. н. е. ± 118 років
гумусованого матеріалу та лесоподібного суглинку
М28 Вал, що відрізає південно-західну периферію городища із цвинтарем. 1719 р. н. е. ± 83 роки
Ґрунтоутворення на лесоподібному суглинку
М31 східна стіна дитинцю городища. Ґрунтоутворення на щебеневому 1053 р. н. е. ± 187 років
субстраті
М33 Вал, що відокремлює «руську» (слов’янську. — В. К.) частину городища. 1610 р. н. е. ± 145 років
Ґрунтоутворення на пісковому суглинку
М38 Могильна яма розкопу № 5 (могила № 11. — В. К.** ). Ґрунтоутворення на 1620 р. н. е. ± 63 роки
пісковому суглинку
М39 Внутрішній вал над дорогою в урвищі. Ґрунтоутворення на насипному 841 р. н. е. ± 64 роки
гумусованому матеріалі
М42 Вал над ескарпом у лісовій частині городища. Ґрунтоутворення на делю- 462 р. до н. е. ± 120 років
віальному суглинку
М 43 ескарп у лісовій частині городища. Ґрунтоутворення на лесоподібному 471 р. до н. е. ± 154 роки
суглинку
М51 ескарп із північно-західного боку городища. Ґрунтоутворення на лесо- 488 р. до н. е. ± 112 років
подібному суглинку
М52 Вал над ескарпом південно-західного краю городища. Ґрунтоутворення 877 р. н. е. ± 126 років
на суміші давнього алювіального супіску та щебеню пісковику
* Методику, використану під час дослідження, викладено в праці (лисецкий, голеусов 2003, с. 160—164).
** Див. відповідну працю (артем’єв, колода 2002—2003, с. 171).
номер
проби Місце розташування зрізу ґрунту та умови його створення
час початку
створення ґрунту
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 212
пано (за винятком невеликої ділянки поблизу
північної поперечної лінії), про що свідчать як
аналізи ґрунту (див. таблицю, проба М25), так і
дані стратиграфії (колода 2002б, с. 10—11, табл.
ххІ, 2). Залишається додати, що в північній
частині оборонної лінії як зі сходу, так і заходу
(проте лише там, де було зведено вали) для по-
силення захисту городища було створено й рови
(шрамко 1953/19, с. 12).
отже, ми можемо стверджувати, що в ранню
залізну добу будівництво Мохначанського го-
родища було розпочато у вигляді створення за-
хисних споруд по периметру південної частини
мису (рис. 2, а). проте роботи, швидше за все,
через брак сил і часу, не було доведено до кінця.
Це, ймовірно, і спричинило руйнацію городища,
насамперед дерев’яної надвальної частини фор-
течних конструкцій, що підтверджено даними
археологічних досліджень (колода 2002, с. 139—
140). Зазначимо ще одну деталь: в описану добу
північна, найпотужніша лінія валу, що відрізала
південну частину мису із городища від плато на
правому березі річки, не мала ворітного проїзду.
ті невеличкі вали, що позначають його сьогодні,
було насипано пізніше, можливо, за допомогою
того самого ґрунту із колишніх валів. на дум-
ку Ф.М. лисецького, ґрунтоутворення на них
налічує не більше ніж 2—3 ст.) (археологічного
дослі-дження тут не проводилося), тому в’їзд до
городища був із боку заплави, з півдня, де розта-
шовуються всі нині відомі скіфські селища.
під час археологічних розкопок на межі
хх—ххІ ст. було виявлено поодинокі уламки
ліпної кераміки пеньківської археологічної куль-
тури третьої чверті І тис. н. е. такі самі фраг-
менти знайдено і під час дослідження східної
частини салтівської захисної лінії у ґрунтовому
прошарку між скіфським і салтівським будівель-
ними періодами (свистун, чендев 2002—2003,
с. 132). проте слід зазначити, що жодного разу
нам не вдалося виявити пеньківського культур-
ного горизонту чи комплексу або синхронного
цим старожитностям шару ґрунту.
наступний період фортечного будівництва
на Мохначанському городищі був пов’язаний із
новою хвилею поселенців у часи існування сал-
тів-ської археологічної культури — десь на межі
Viii—Іх ст. н. е., що засвідчують археологічні
матеріали (колода 2003, с. 70—73). нові при-
бульці опанували значно більшу, ніж у попередні
часи, територію, створивши найбільшу кількість
селищ із потужним культурним шаром (10 із 13
відомих на сьогодні навколо Мохнача) (колода,
колода 2001, с. 43, табл. І). Зауважимо, що за-
вдяки роботам ґрунтознавців і шурфуванню було
виявлено ще одне селище салтівської культури,
розташоване на плато на північ від городища,
майже впритул до північного поперечного валу.
отже, загальна кількість відкритих селищ нав-
коло городища Мохнач не 12, як зазначено у зга-
даній праці, а 13 (колода 2002б, с. 24—26).
культурний шар, насичений салтівськими
артефактами та житлово-господарчими комп-
лексами, було виявлено на північному великому
дворищі. В південній частині городища такого
культурного горизонту не зафіксовано, але прак-
тично в кожному розкопі знайдено салтівський
матеріал (див. рис. 1). під час перебування тут
населення, що входило до складу хозарсько-
го каганату, велося масштабне фортифікацій-
не будівництво. Це передбачало як зміцнення
старих («скіфських») укріплень, так і зведення
нових (рис. 2, б).
Відносно першого напряму діяльності слід за-
значити, що було повністю насипано ґрунтовий
вал на північній ділянці західної лінії оборони,
чого не було зроблено у скіфські часи, що засвід-
чують стратиграфічні дані (колода 2002б, с. 10—
11, табл. 21, 2) та аналізи ґрунтів (див. таблицю,
проба М25). був досипаний і отримав додаткову
дерев’яно-глиняну поверхневу конструкцію і пів-
Рис. 2. Захисні споруди Мохначанського городища,
які створювали або використовували у певний період
часу: а — рання залізна доба; б — салтівський період;
в — роменський період; г — новий час; 1 — каплич-
ка; 2 — цвинтар другої половини хVii—хViii ст.;
3 — вал і рів; 4 — ескарп
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 13
нічний вал, що також підтверджується природ-
ничими методами (табл., проба № М22/1) і дани-
ми спільних археологічно-ґрунтознавчих дослі-
джень перетину цього валу (колода 2002б, с. 21,
табл. 48, 3; 50, 1; 51, 1; чендев, колода 2004,
с. 340). аналогічних робіт у салтівський час на
північній ділянці східного валу археологічними
розкопкам не виявлено (шрамко 1954, с. 12).
утім на 100-метровій ділянці вершини цього
валу, поблизу новозведеної кам’яної цитаделі
(про яку йтиметься далі), простежується піскови-
ковий та вапняковий щебінь, використання якого
є характерною рисою салтівських ґрунтових обо-
ронних насипів (плетнева 1954, рис. 1).
найпотужніші захисні лінії було створено в
південній частині мису. тут збудували мури з
кам’яною основою та дерев’яною стіною із ко-
лод поверх неї. насамперед слід звернути увагу
на те, що новим поперечним валом було відріза-
но південну частину городища, де і було зведено
цитадель, що за площею була вдвічі меншою за
велике північне дворище. Місце для створення
північної лінії цитаделі було обрано не випадко-
во. саме тут два протилежних поперечних яри
утворюють на мису певну перемичку. створена
стіна була суцільною, без ворітного проїзду, що
доведено нашими розкопками (колода, свистун
2001, с. 7—8, табл. 14—16). Вона продовжува-
лася по периметру, охоплюючи поверх «скіфсь-
кого» насипу всю південну частину городища,
що підтверджено аналізами ґрунтів (див. таб-
лицю, проби М31, М39 та М52). стіни цитаделі
тяглися і вздовж яру, що врізається в кут мису
з півдня. Це давало змогу посилити контроль
над дорогою, що вела від сіверського Дінця
до городища (див. рис. 2, б). конструкцію цієї
кам’яно-дерев’яної стіни представлено у поль-
ових звітах автора та неодноразово описано в
наукові літературі (свистун 2001, с. 117—119;
2001а, с. 109—112; 2003, с. 77—81; свистун,
чендев 2002—2003, с. 130—135).
незважаючи на проведені всередині цита-
делі розкопки, тут не було виявлено окремого
салтів-ського культурного шару. отже, цитадель
не мала постійного населення, а її могли вико-
ристовувати як сховище. проте, швидше за все,
з огляду на переконливе панування хозарсько-
го каганату в цьому осередку протягом Viii—
iх ст. та щільність заселення зазначеної тери-
торії у салтівські часи, цитадель могла слугува-
ти для тимчасового перебування представників
каганської адміністрації з військовим супрово-
дом. крім того, наявність значної кількості нав-
колишніх селищ потребувала створення певного
адміністративно-общинного осередку в такому
значному господарчому мікрорегіоні. такі осе-
редки, як правило, були ще й центрами ремесел
та торгівлі. опосередкованим доказом першої
функції є досліджена садиба коваля (колода
2002а, с. 69—78). широкі торговельні зв’язки
підтверджуються знахідками дирхемів, зокрема
й різаних, та імпортних речей (однак це є темою
окремого дослідження і в нашій статті не роз-
глядатиметься).
наступним періодом фортечного будівниц-
тва на Мохначанському городищі були часи
перебування на цій території сіверянського
населення (роменська археологічна культура).
За наявними археологічними матеріалами цей
пе-ріод датується х — першою половиною хІ
ст. н. е. (колода 2005). прихід сюди зазначеної
східнослов’янської групи було зумовлено загаль-
ним послабленням хозарії у х ст. та посилен-
ням переселенської активності слов’ян з метою
опанування нових територій. остання дата узго-
джується з початком половецького панування у
східноєвропейському лісостепу, що призвело до
міграції з подонців’я більшості східнослов’янсь-
кого населення під захист княжої влади києва.
кількість нових переселенців була невели-
кою. про це свідчить як зменшена площа го-
родища, так і наявність лише одного селища
поблизу його південного краю (колода, колода
2001, с. 43, табл. 1). слов’яни збудували три нові
поперечні лінії оборони, відсікаючи ще менші
ділянки південного кінця мису та ув’язуючи їх
із рештками колишніх салтівських захисних
споруд по периметру. Всі нові лінії фортечних
споруд було збудовано у широтному напрямку,
з опорою на яри, що врізаються в мис з боку
заплави (рис. 2, в). їх роменська належність
підтверджується даними проведених розкопок
(колода 1999; колода 2002, с. 140) та результа-
тами ґрунтознавчих досліджень (див. таблицю,
проба № М33). саме в межах новозбудованих
валів спостерігається наявність потужного (до
80 см) ранньосередньовічного культурного шару,
в якому за кількісним показником значно пере-
важають артефакти роменської археологічної
культури. на території найпівденнішого двори-
ща виявлено три заглиблених житла зі синкре-
тичними роменсько-салтівськими матеріалами
(колода 1999, с. 40—45; 2001, с. 42—46; 2001а,
с. 53—59). Зауважимо, що три з двох оборонних
ліній роменського часу було створено з вико-
ристанням прийомів північнокавказької фортеч-
ної техніки, носіями якої у нашому регіоні були
ранньосередньовічні алани (колода 2005а).
наявні матеріали дають змогу говорити, що
з приходом сіверянської групи частина салтівсь-
кого населення залишилася і влилася до нової
спільноти. про це свідчать дані господарства,
домобудування та інтер’єру, предмети побуту й
елементи фортифікації.
у новий час життя на цій території віднови-
лося. Десь у середині хVii ст. у межах загаль-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 214
Артем’єв А.В., Колода В.В. некрополь с. Мохнач та фізичний стан населення слобожанщини у хVІІ—хІх ст. //
археологічний літопис лівобережної україни. —2002/2—2003/1.
Книга большому чертежу. — М.; л., 1950.
Колода В.В. новые исследования Мохначанского городища // аВу 1998—1999 рр. — к., 1999а. — с. 98—100.
Колода В.В. некоторые итоги археологических исследований Мохначанского городища // християнські старожит-
ності лівобережної україни. — полтава, 1999. — с. 40—45.
Колода В.В. Житло із жертовником на Мохначанському городищі // аллу. — 2001. — ч. 1. — с. 42—46.
Колода В.В. новые материалы к проблеме изучения славяно-хазарских отношений (по памятникам северского
Донца) // черноземная лесостепь — контактная зона. — белгород, 2001а. — с. 53—59.
Колода В.В. работы на Мохначанском городище в 2000 г. // аВу 1999—2000 рр. — к., 2001б. — с. 129—131.
Колода В.В. исследование Мохначанского городища // аВу 2000—2001 рр. — к., 2002. — с. 137—140.
Колода В.В. отчет о полевых исследованиях средневековой археологической экспедиции хгпу им. г.с. сковороды
в с. Мохнач на харьковщине. — харьков, 2002а // архів Іа нан україни.
Колода В.В. усадьба средневекового кузнеца на Мохначанском городище // хазарский альманах. — 2002б. —
т. 1. — с. 69—78.
Колода В.В. опыт реконструкции одного из раннесредневековых жилищ осевшего кочевника // проблеми історії
та археології україни: Зб. матер. міжнарод. наук. конф. — харків, 2003. — с. 70—73.
ного заселення слобожанщини тут виникли ок-
ремі хутірські поселення, здебільшого на лівому
березі сіверського Дінця. на сьогодні відомо
6 селищ із археологічними матеріалами середини
хVii—хViii ст. (колода, колода 2001, с. 43—44,
табл. 1). швидше за все, окремі садиби того са-
мого часу були й у південній частині сучасного
с. Мохнач, оскільки подекуди тут трапляється
відповідна кераміка.
не пустувала й територія городища. Завдяки
дослідженням колег із бєлгорода встановлено,
що на одному з валів роменського часу було
здійснено досипку (див. таблицю, проби М28 та
М33). Житлово-господарчу зону у вигляді куль-
турного шару з керамічним та кахляним боєм
виявлено впритул до зазначеної оновленої лінії
оборони під час наших досліджень 2000 р. тут
за 20 м на південь від валу досліджено рештки
господарчої будівлі кінця хVii—хViii ст. (коло-
да 2001б, с. 130). рештки практично синхронної
дерев’яної споруди, що добре датується росій-
ською монетою («деньга» 1735 р.), виявлено в
розкопі б.а. шрамка (шрамко 1954, с. 13). Від-
критим залишається питання щодо збереженості
й використання в новий час решток попередніх
оборонних споруд по периметру південного кута
мису (рис. 2, г).
археологічні дослідження обмеженої у новий
час території виявили значну кількість поховань
другої половини хVii—хІх ст. (артем’єв, ко-
лода 2002—2003, с. 168—177). таке датування
слобожанського некрополя підтверджується
даними стратиграфії та дослідженнями ґрун-
то-знавців (див. таблицю, проба М38). За пові-
домленнями місцевих жителів, тут ще в хІх ст.
стояла капличка (плетнева 1954, с. 18—19). пів-
денно-західну частину мису й досі використову-
ють як цвинтар, що певним чином ускладнює
дослідження пам’ятки.
у новий час відбулися зміни й у північній
частині Мохначанського городища. З півдня на
північ було прокладено дорогу, яку і нині вико-
ристовують для лісозаготівель. під час її прове-
дення було створено перемичку в двох північ-
них поперечних валах. решток стіни салтівської
цитаделі сьогодні простежити неможливо, а от
ґрунт від насипу найпівнічнішого валу під час
«прорізання» дороги було зсунуто на південь по
обидва боки дороги (рис. 2, г). про датуван-
ня цих коротких валів уздовж дороги ми вже
повідомляли вище, спираючись на думку ке-
рівника групи бєлгородських колег. таким чи-
ном, Мохначанське городище набуло сучасного
вигляду.
підбиваючи підсумки, зауважимо, що сучасне
Мохначанське городище є наслідком оборонного
будування кількох поколінь наших пращурів, що
тривало зі значними перервами з ранньої заліз-
ної доби до нового часу (з V—iV ст. до н. е.
до хVii—хViii ст.). усього на цій пам’ятці виді-
лено чотири періоди будівельних робіт. перший
із них належить до ранньої залізної доби і да-
тується з межі V—iV до кінця iV ст. до н. е.
Два наступні періоди пов’язані з раннім серед-
ньовіч-чям: салтівський (iх — початок х ст.)
та роменський (х — перша половина хi ст.).
останній період будівництва датується другою
половиною хVii—хViii ст.
отже, у захисних лініях Мохначанського го-
родища втілено традиції фортечної архітектури
різних епох і етносів. Зазначимо, що розвиток
городища відбувався паралельно з освоєнням
навколишньої території, що відбиває у цілому
поетапне заселення сіверсько-донецького лісо-
степового регіону протягом останніх 2,5 тися-
чоліть. Збереження і вивчення цього городища як
об’єкта культурної спадщини — одне з важливих
завдань сучасної української археології.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 15
Колода В.В. слов’яно-хозарські відносини крізь призму нових археологічних даних з басейну сіверського Дінця //
аллу. — 2005 (готується до друку в одному з часописів (полтава)).
Колода В.В. техника создания славянских оборонительных линий на городище Мохнач как отражение межэтни-
ческих контактов в раннем средневековье. — М., 2005а (готовится к выпуску в одном из сборников института
археологии ран (Москва)).
Колода В.В., Колода Т.О. старожитності с. Мохнач та його округи // аллу. — 2001. — ч. 2. — с. 42—45.
Колода В.В., Свистун Г.Е. отчет о работе особого отряда средневековой археологической экспедиции хгпу
им. г.с. cковороды в с. Мохнач на харьковщине // архів Іа нан україни.
Лисецкий Ф.Н., Голеусов П.В. Датировка почв разновозрастных поверхностей городища Мохнач почвенно-хроно-
логическим методом // аВу 2001—2002 рр. — к., 2003. — Вып. 5. — с. 160—165.
Мелюкова А.И. Вооружение скифов // саи. — 1964. — Вып. Д1-4.
Плетнева С.А. отчет о работе северо-Донецкого отряда таманской экспедиции ииМк ан ссср летом 1954 г. —
Машинопись. — М., 1954 // архів Іа ран. — р. 1. — № 1025.
Свистун Г.Є. конструктивні особливості салтівської оборонної лінії Мохначанського городища // аллу. — 2001 —
№ 2. — с. 117—119.
Свистун Г.Е. салтовская оборонительная линия Мохначанского городища // проблемы истории и археологии
украины: Матер. междунар. науч. конф. — харьков, 2001а. — с. 109—110.
Свистун Г.Е. исследования восточного участка обороны Мохначанского городища // проблеми історії і археології
україни: Зб. матер. міжнар. наук. конф. — харків, 2003. — с. 77—81.
Свистун Г.Е., Чендев Ю.Г. Восточный участок обороны Мохначанского городища и его природное окружение в
древности // аллу. — 2002/2—2003/1. — с. 130—135.
Чендев Ю.Г., Колода В.В. архитектура земляных валов городища Мохнач с точки зрения палеографии и почвенной
геохимии // аВу 2202—2003 рр. — к., 2004. — Вип. 6. — с. 337—340.
Шрамко Б.А. отчет об археологических разведках и раскопках харьковского государственного университета в
1953 г. — Машинопись. — харьков, 1954 // архів Іа нан україни. — 1953/19. — Ф. е. — № 1859.
Шрамко Б.А., Михеев В.К., Грубник-Буйнова Л.П. справочник по археологии украины. харьковская область. — к.,
1977.
Одержано 21.09.2005
В.В. Колода
соЗДание оборонительнЫх сооруЖений
Мохначанского гороДища и ДинаМика
Заселения его окрестностей
городище, расположенное в с. Мохнач Змиевского р-на харьковской обл., давно привлекает внимание ученых
сложной системой оборонительных укреплений. благодаря археологическим и почвоведческим исследованиям
удалось выявить четыре этапа его строительства: ранний железный век (рубеж V—iV — конец iV вв. до н. э.),
салтовская археологическая культура (iх — начало х вв. н. э.), северяне (х — первая половина хi вв. н. э.)
и новое время (вторая половина хVii—хViii вв.). каждый период строительства характеризуется определен-
ными особенностями в технологии возведения оборонительных линий. лишь на рубеже i—ii тыс. н. э. замет-
но влияние северокавказского фортификационного зодчества на строительные традиции славянского населения
памятника.
V.V. Koloda
the StaGeS oF erectinG the DeFenSiVe StructureS
at Mokhnach hill-Fort anD the DynaMicS
oF SettlinG oF itS neiGhBourhooD
the defensive system of the hill-fort situated in the village of Mokhnach of Zmiyiv region in kharkiv oblast has long
been attracting attention of the scholars. Due to archaeological and soil research, four stages of its construction have
been revealed: the early iron age (from the edge of 5th—4th till the end of the 4th cc. Bc), Saltivska archaeological
culture (9th — early 10th cc. aD), the northerners (10th — first half of the 11th cc. aD) and the new time (the second
half of 17th—18th cc. aD). each stage of construction is characterized by certain features of technology of building
the defensive lines. only at the edge of the 1st—2nd millennium aD the influence of northern caucasus fortification
architecture upon the building traditions of Slavonic population of the site becomes noticeable.
|