Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації

Статтю присвячено дискусійним питанням інтерпретації різними дослідниками перших карбованих срібних монет Ольвії.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Русяєва, А.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2007
Назва видання:	Археологія
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199418
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації / А.С. Русяєва // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 16-25. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199418
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1994182024-10-06T20:09:16Z Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації Русяєва, А.С. Статті Статтю присвячено дискусійним питанням інтерпретації різними дослідниками перших карбованих срібних монет Ольвії. Первые чеканные монеты Ольвии с легендой ΕΜΙΝΑΚΟ, изображением Геракла на аверсе и символикой Аполлона на реверсе на протяжении длительного времени привлекают к себе внимание не только нумизматов, но также историков и археологов. В статье рассмотрены значительные расхождения в вопросах хронологии монет Эминака, этнического выяснения этого имени и изменения взглядов относительно его статуса и трактовки изображения Геракла в сопоставлении его с главным персонажем понтийско-эллинской легенды о происхождении скифов. Сделан вывод, что исследование личности Эминака в ипостаси владыки Скифии и протектора Ольвии не соответствует ее историческому развитию, а мнение некоторых ученых о том, что этот вопрос полностью решен, нельзя считать правомерным. The first coined money of Olbia bearing the legend EMINAKO and the depiction of Heracles on the obverse, and the symbols of Apollo on the reverse have been attracting attention not only of numismatists, but also of historians and archaeologists for a long time. The article views wide discrepancy in such issues as the chronology of Eminak’s coins, ethnic identity of this name and changes in opinions on its status, as well as changes of interpretation of depiction of Heracles comparing him with the main character of the Pontic-Hellene legend about the Scythian parentage. As a result, the author of the article comes to a conclusion that the view of personality of Eminak as a sovereign of Scythia and a protector of Olbia does not correspond to the historic development, and the opinion of some scholars that this issue is completely solved can not be considered as valid. 2007 Article Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації / А.С. Русяєва // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 16-25. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199418 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Русяєва, А.С. Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації Археологія
description	Статтю присвячено дискусійним питанням інтерпретації різними дослідниками перших карбованих срібних монет Ольвії.
format	Article
author	Русяєва, А.С.
author_facet	Русяєва, А.С.
author_sort	Русяєва, А.С.
title	Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації
title_short	Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації
title_full	Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації
title_fullStr	Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації
title_full_unstemmed	Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації
title_sort	полісні монети ольвії з написом εμινακο: основні аспекти інтерпретації
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199418
citation_txt	Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації / А.С. Русяєва // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 16-25. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT rusâêvaas polísnímonetiolʹvííznapisomeminakoosnovníaspektiínterpretacíí
first_indexed	2024-10-07T04:01:55Z
last_indexed	2024-10-07T04:01:55Z
_version_	1812226340196188160
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 216 В історії взаємин ольвійського поліса і скіфії V ст. до н. е. досі залишається чимало не вирі- шених питань, незважаючи на порівняно значну кількість праць, в яких із різних методологічних позицій з’ясовувались окремі елементи держав- ного устрою і діяльності провідних політичних лідерів. у багатьох випадках через відсутність відповідних літературних та епіграфічних джерел для розв’язання дискусійних питань залучалися монети, хронологічні межі обігу яких визначали- ся неоднаково, що й зумовлювало різні підходи до вивчення конкретних історичних подій і контактів зі скіфськими номадами. Це повною мірою сто- сується й порівняно короткого часу, коли в грошо- вому обігу ольвійського поліса вперше з’явилися карбовані срібні монети з написом ΕΜΙΝΑΚΟ (далі — монети емінака)1 . як було достовірно встановлено, до того часу в ольвії, на відміну від інших античних держав причорномор’я, випус- калися лише литі бронзові монети оригінальних типів, повних аналогій яким у жодній із держав античного світу немає (Зограф 1955, с. 149—150; карышковский 1988, с. 27—49; анохин 1989, с. 5—15). Для того, щоб розібратися у цій ситуації, слід хоча б стисло проаналізувати в хронологічній пос- лідовності ключові погляди різних учених, насам- перед щодо питань хронології монет емінака, ет- нічного з’ясування цього імені, символіки основ- ного зображення, що стали основою джерельної бази для вирішення не зафіксованих в античній літературній традиції і епіграфічних пам’ятках іс- торичних відомостей про безпосереднє підпоряд- кування ольвійського поліса скіфським царям. тим паче, що в останній статті, присвяченій емі- наку як одному з володарів скіфії та ольвії (кул- ланда, раевский 2004, с. 79—90), її автори зупи- нилися лише на порівняно давніх працях деяких учених, не лише не зазначивши, як із часом змі- нювалися їхні погляди внаслідок появи нових джерел та ідей, але навіть не згадавши праць, у яких чимало інших дослідників так чи інакше тор- © а.с. русяєВа, 2007 Ïîë²ñí² ìîíåòè îëüâ²¯ Ç íàÏèñîì ΕΜΙΝΑΚΟ: îñíîâí² àñÏåêòè ²íòåðÏðåòàö²¯ à.ñ. ðóñÿºâà Статтю присвячено дискусійним питанням інтерпретації різними дослідниками перших карбованих срібних монет Ольвії. калися питань, пов’язаних із цією дискусійною тематикою, вивчення якої і сьогодні не можна ви- знати повністю завершеним 2 . Загальні дані. найбільше уваги всебічному вивченню монет емінака приділяв лише п.о. ка- ришковський, завдяки праці якого згодом з’явилися нові ідеї щодо політичного устрою оль- вії та її залежності від скіфських кочовиків. саме йому належать і перші спеціальні дослідження цих монет, які він детально вивчав і до розгля- ду яких неодноразово звертався (карышковский 1959, с. 221, 223, 233; 1960, с. 179—195; 1984, с. 78—89; 1986, с. 103; 1988, с. 49—52). Монети емінака дійсно вирізняються на тлі численних емісій ольвійських монет, насамперед першим введенням карбування срібних статерів, на відмі- ну від лиття великої кількості бронзових грошо- вих знаків у вигляді фігурки дельфіна та значних за розміром оболів («ассів»), появою оригіналь- них символів та іменем, тлумачення яких все ще залишається неоднозначним. хоча нумізмати і відзначають різні штемпелі їх карбування, вони переважно однотипні за семантикою і написом (карышковский 1960, с. 181). 1 у статті не розглянуто питання, що стосуються суто нумізматичних характеристик монет. 2 на превеликий жаль, визначний дослідник скіфської культури Д.с. раєвський передчасно пішов із жит- тя, що унеможливлює повноцінну дискусію з ним як головним автором останньої статті про емінака. у ній дослідник запізно відповів критикою на наші критичні зауваження щодо давно опублікованих поглядів на статус емінака й ототожнення фігу- ри грецького геракла з гераклом-таргітаєм (пор.: карышковский 1960, с. 190—195; раевский 1977, с. 168—171; русяева 1979, с. 141, 156; карышков- ский 1984, с. 83; кулланда, раевский 2004, с. 86—89). проте, можливо, автор не був обізнаний з іншими на- шими працями не лише про культ геракла в ольвій- ському полісі, починаючи з архаїчного часу, але й про детальний аналіз другої версії етнологічної легенди, яку, за твердженням геродота (iV, 8—10), оповіда- ли понтійські елліни, найімовірніше, ольвіо-політи (русяева 1990, с. 40—61; русяева 1991, с. 96—116; русяева 1992, с. 8—14, 123—127), так само, як і з працями останнього часу багатьох дослідників про геракла (напр.: кошеленко 1999, с. 147—160, з літ.) та скіфський протекторат (напр.: Марченко 1993, с. 43—47; крыжицкий 2002, с. 208—221, з літ.), що дає право не повертатися до розгляду цих питань. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 17 на лицьовому боці монет емінака зображе- но на повен зріст у складному ракурсі уклінну постать майже оголеного геракла: лише задня частина його голови, плечі та спина прикриті лев’ячою шкурою. герой присів на праве коліно, ліве висунув уперед; правою рукою він згинає лук, а лівою тримає вільний кінець тятиви для закріплення її на його верхній частині. на пра- вому боці монети перед фігурою геракла, від його схиленої голови до стопи розміщено на- пис — eMinako. на зворотному боці монети у неглибокому вдавленому квадраті викарбовано солярне колесо з чотирма шпицями, прикріпле- ними до центрального випуклого кільця. у кож- ному з кутів квадрата представлено чіткі фігурки дельфінів, які ніби пливуть один за одним в одно- му напрямку — зліва направо. Зображення і на- пис на аверсі, а також колесо на реверсі оточені мініатюрними випуклими круглими перлинками або цятками. на більш-менш добре збережених монетах видно, що карбувальник намагався ретельно по- казати характерні риси геракла: живіт, м’язисті руки і ноги, підкреслюючи його силу. однак при цьому порушено пропорційність усієї фігури ге- роя: надмірно велика голова з грубо вирізьбле- ними носом і ротом; стегно правої ноги нібито подовжує лінію живота, закриваючи гомілку та ступню; широкі кисті рук не гармоніюють з діями героя. певно, перший ольвійський кар- бувальник ще не володів належною майстер- ністю у виготовленні таких невеликих монет із мініатюрним зображенням усієї чоловічої пос- таті в складному ракурсі (пор.: карышковский 1984, с. 79; 1986, с. 103; русяєва, русяєва 1997, с. 33—34). першу монету цього типу було знайдено в ольвії у 1869 р. і опубліковано Ф.а. струве (Struwe 1870, S. 366—368). протягом понад століття було зібрано 24 монети емінака (карыш- ковский 1984, с. 79). За останніми публікаціями відомо про 31 монету емінака, що зберігаються в різних музеях світу і приватних колекціях (пор.: карышковский 1984, с. 79, 88—89; нечитайло 2000, с. 21; алексеев 2004, с. 75), причому всі вони, за винятком однієї, походять із ольвії 3 . Зазначимо, що 16 з них належать невеликому скарбу, знайденому наприкінці XiX ст. у глечи- ку в могилі на ольвійському некрополі (штерн 1904, с. 54). на жаль, цей скарб не було описано, і невдовзі монети розійшлися по різних колек- ціях (карышковский 1960, с. 180). З усіх монет лише дві виявлено під час розко- пок міста: спочатку Західного теменосу (ділянка агД) 1971 р. (русяева 1979, с. 156; карышковский 1984, с. 78—89; 1988, с. 50), а згодом — житлово- го будинку на ділянці нгс 1989 р. (лейпунська, назарчук 1993, с. 115—118). останнім часом до наукового обігу введено ще 6 монет емінака із приватних колекцій (нечитайло 2000, с. 21; алек- сеев 2004, с. 73—75) 4 . на сьогодні ольвійське походження монет емінака не викликає жодних сумнівів 5 , тим паче, що в ольвії було знайдено уламок мірної ойнохої місцевого виробництва з енгліфічним клеймом, виконаним не спеціальним штемпелем, а монет- ним відбитком із зображенням колеса, оточеним чотирма дельфінами. на думку Ю.г. Виноградо- ва, яку повністю підтримав п.й. каришковсь- кий, використання ольвійським агораномом такого клейма є безперечним доказом того, що статери емінака були полісними монетами (пор.: 3 Ця монета, за даними п.й. каришковського (карыш- ковский 1984, с. 79), була в приватній колекції у Дніпро- петровську і належала до випадкових знахідок 1968 р. під час осінньої оранки поля за 2—3 км на північ від с. покровка очаківського р-ну. Відомо, що «шукачі» і колекціонери часто приховували справжнє місцезна- ходження античних монет, тому цілком можливо, що згаданий екземпляр насправді було також знайдено на території ольвії. Давньо-грецьке поселення другої половини Vi — першої чверті V ст. до н. е., яке входи- ло до складу ольвійського поліса архаїчного періоду, розташоване на південно-західній околиці с. покровка (крыжицкий, буйских, отрешко 1990, с. 20), однак під час грошового обігу монет емінака його дальньої хори вже не існувало. крім того, поблизу цього села не за-фіксовано грецьких поселень пізнішого часу. Цікаво, що після поступового відродження сільської округи ольвійські карбовані монети першої полови- ни iV ст. до н. е. знаходили на багатьох поселеннях (карышковский 1988, с. 55), що не характерно для монет емінака. Це також може бути одним із непря- мих доказів про їх обіг переважно у місті, саме в той період, коли перші поселення майже на півстоліття, починаючи з другої третини V ст. до н. е., припини- ли своє існування. 4 Зважаючи на значне збільшення приватних колекцій нумізматичних матеріалів, зокрема особливий попит на античні монети як у дореволюційну епоху, так і в сучасний період, не можна забувати про наявність вдалих підробок цих оригінальних монет. Зокрема, привертають увагу нещодавно опубліковані три мо- нети, на реверсі яких представлено нову конструк- цію колеса, що до цього на жодній із монет емінака не було зафіксовано (див.: нечитайло 2000, с. 21; алексеев 2004, с. 74—75), однак відома в близькому варіанті на монеті з ніконія, що приписується скілу (пор.: Загинайло 1993, рис. 95). через значне тери- торіальне розпорошення монет емінака (київ, одеса, Москва, санкт-петербург, париж, лондон, нью-йорк, бостон та ін.) жодному з відомих нумізматів не вдало- ся їх загалом зібрати, порівняти і зробити відповідні аналізи. 5 До речі, в закордонній літературі ще в 20—30-х рр. ми- нулого століття монети емінака відносили до різних держав, переважно Фракії (див. літ.: карышковский 1960, с. 179—180). ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 218 Виноградов 1981, с. 55; карышковский 1984, с. 82; 1988, с. 50). Питання хронології монет. утім, попри численні спроби дослідників, досі не визначе- но й одностайно не визнано абсолютної дати карбування монет емінака та часу їх обігу в оль-війському полісі. п.й. каришковський за- значав, що не лише статус емінака, але й час позначеної його ім’ям емісії стали предметом гострих дискусій: статери датували початком і кінцем V, початком і серединою iV ст. до н. е. (див. з літ.: карышковский 1960, с. 182—183; 1984, с. 84—85; 1988, с. 50). так, наприклад, лише а.н. Зограф датував їх то 475 р. до н. е., то V ст., а насамкінець — другою половиною цього століття (Зограф 1926, с. 150; 1951, с. 125—126; 1955, с. 150). кілька різних дат було запропоновано й п.й. каришковським, що є безпосереднім свід- ченням надзвичайно обмеженої джерельної бази для встановлення дійсної дати першої появи срібних статерів емінака, так само як і решти монетних емісій в ольвії. спочатку дослідник датував їх серединою V ст. до н. е. (карышков- ский 1959, с. 221, 223, 237; 1960, с. 183). Згодом на основі їх детального порівняльного аналізу з серіями фіванських статерів 446—426 рр. до н. е., монетами правителя міста китіона на кіпрі баалмелека 479—449 рр. до н. е., на яких було зображено подібні фігури геракла, а також моне- тами Мелоса, калхедона і Месембрії з колесом, обрамленим випуклими цятками або штрихами другої половини V ст. до н. е. та ін., він дійшов, здавалося б, достовірного висновку щодо хро- нології цих ольвійських монет (карышковский 1960, с. 183—189): «серебряные статеры эгинс- кой системы, обращавшиеся в ольвии в течение продолжительного времени, по своей фактуре, техническим признакам, по характеру и стилю помещенных на них изображений, по содержа- нию и палеографическим признакам надписи ΕΜΙΝΑΚΟ, в которой следует видеть родитель- ный падеж от личного имени Έμινάκος, — сло- вом, по всем своим особенностям должны быть отнесены к концу предпоследнего или к началу последнего десятилетия V в. до н. э., т. е. ко вре- мени около 410 г. таким образом, они следуют за литыми медными монетами с сокращениями личных имен ΠΑΥΣ и ΑΡΙΧ и предшес-твуют тем литым монетам, на которых выставлено имя города» (карышковский 1960, с. 189). у методо- логічному аспекті ця дата видається досконало й логічно визначеною. однак після того, як у 1971 р. в одній із ям на ділянці агД (Західний теменос) було вперше знайдено аналогічну срібну монету в контексті з археологічними матеріалами переважно дру- гої половини Vi — третьої чверті V ст. до н. е., зокрема уламками іонійської та аттичної кера- міки і литими монетами-дельфінами 6 , п.й. ка- ришковський значно змінив попереднє дату- вання емісії статерів емінака, що карбувалися вісьмома штемпелями і на яких простежуєть- ся певна стилістична еволюція, насамперед на підставі більш критичного ставлення до анало- гічних зображень на монетах інших грецьких міст, що можна зрозуміти з його наступних слів: «последнюю дату (около 410 г. до н. э.) мы пы- тались обосновать в 1960 г., но трудно признать эту попытку удовлетворительной. так, колесо на реверсе статеров Эминака вряд ли может быть оторвано от колес на монетах Мелоса или кал- хедона, относящихся к третьей четверти V в. до н. э., а фигура геракла на аверсе этих статеров, безусловно, старше (а не моложе!) фиванских монет с аналогичным сюжетом, которые дати- руются 446—426 гг. до н. э. наиболее близкие художественно-стилистические аналогии оль- вийскому гераклу можно отыскать на монетах кипрского города китион, где геракл с луком и палицей изображался в годы правления местно- го династа баалмелека i (479—449 гг. до н. э.)» (карышковский 1984, с. 84). Далі автор дійшов остаточного висновку, що емісія емінака має да- туватися приблизно серединою V ст. до н. е. з посиланням на своє перше визначення цієї дати, адже ці статери, безсумнівно, старші за моне- ти беотії, що достовірно датуються відповід- но 460 і 430 рр. до н. е. (карышковский 1984, с. 85). у наступній за часом статті дослідника статер емінака було продатовано серединою 6 слід зауважити, що в одній із публікацій помилково зазначено, що на ділянці агД монету емінака було знайдено в «золотистому заглибленні» з керамічни- ми матеріалами другої половини Vi — першої чвер- ті V, а також iV ст. до н. е. (лейпунська, назарчук 1993, с. 117). насправді в усіх публікаціях йдеться про археологічні матеріали не пізніше першої по- ловини — третьої чверті V cт. до н. е. (пор.: руся- ева 1979, с. 156; карышковский 1984, с. 78; 1988, с. 50; кулланда, раевский 2004, с. 80—81), знайдені у зольному, а не «золотистому» заповненні ями. як-що на початку розкопок на ділянці агД ще не було впевненості щодо розташування там Західно- го теменосу з численними святилищами, то нині в цьому вже немає жодних сумнівів. на основі під- сумкового дослідження численних ям різних роз- мірів встановлено, що яма, у верхній дещо пору- шеній частині якої було знайдено статер емінака, належала до культових ботросів, у які скидали різ- ні сакральні речі, що вийшли з ужитку. при цьому слід зауважити, що в ньому було знайдено лише уламки посуду, тривалість використання якого не відома. Цілком можливо, що срібну монету було принесено в дарунок одному з божеств у теменосі, найімовірніше, аполлону, оскільки на ній зобра- жено його символи і він міфологічно пов’язаний із гераклом. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 19 зазначеного століття (карышковский 1986, с. 103, рис. 2, 16). отже, п.й. каришковський вже з інших позицій визнав ту ж дату карбування за- значених статерів близько середини V ст. до н. е., яку він уперше запропонував (карышковский 1959, с. 221, 233). проте в завершальній монографії про монети ольвії учений навів точніші хронологічні межі — 460—440 рр. до н. е. (карышковский 1988, с. 50), що лише умовно можна вважати серединою V ст. до н. е. разом із тим у висновках до своєї монографії про монети ольвії п.й. каришковсь- кий чомусь зовсім не згадав про статери емі- нака, зазначивши лише, що в історії грошового обігу цього поліса є багато прогалин, чимало ланок якої на етапі дослідження встановлено гіпотетично. ще більш умовними є абсолют- ні дати багатьох ольвійських монетних емісій, за винятком монет з іменами та зображеннями римських імператорів, золотих статерів і емісії борисфенів на початку останньої чверті iV ст. до н. е., а також карбування монет Фарзоя за часів нерона (карышковский 1988, с. 135—136). судячи з цього, можна припустити, що монети емінака п.й. каришковський не вважав точно датованими. Ця думка підтверджується й тим, що тією чи іншою мірою їх хронологія дещо змінювалася. так, інший відомий дослідник монетної справи ольвії В.о. анохін розробив власну хронологіч- ну шкалу, за якою статери емінака належать при- близно 440—430 рр. до н. е., а для одного з них беззастережно наведено навіть абсолютну дату випуску — 440—438 рр. (анохин 1989, с. 15, 104), що лише частково виходить за хроноло- гічні межі, запропоновані п.й. каришковським. В.о. анохін також припускав, що ольвійський карбувальник копіював тип реверса статерів Фів, на яких представлено подібну фігуру ге- ракла, але без лев’ячої шкури (анохин 1989, с. 15). набагато більше аналогій із зображенням цього героя, уклінного воїна з луком, а також солярного колеса наведено п.й. каришковським (ка-рышковский 1960, с. 183—188, рис. 1; 1984, рис. 2). навряд чи правомірно цей відомий нуміз- мат не вбачав впливу зображень на електрових статерах міста кизіка, що мали широкий обіг в античних північнопонтійських державах, лише на підставі відсутності подібного зображення ноги, опертої коліном на землю, представленої на монетах емінака (карышковський 1960, с. 186). адже ольвійські майстри не займалися точним копіюванням зображень з іноземних мо- нет, хоча, звісно, вони могли слугувати для них зразком для створення монет свого поліса. нова знахідка монети емінака в 1989 р. під час розкопок житлового будинку в шарі класич- ного часу не змогла внести якихось суттєво знач- них й достовірних даних для передатування (пор.: лейпунская, назарчук 1991, с. 54; лей- пунська, назарчук 1993, с. 115 сл.). Монету було виявлено в одному з вузьких отворів для жердин, де не було інших речей, у долівці приміщення, зруйнованого при будівництві споруди наступно- го будівельного періоду не пізніше першої чверті iV ст. до н. е. Від ранішого приміщення залиши- лася лише вибірка у вигляді прямокутного в плані «котловану», де виявлено групу кера-міки (улам- ки амфор і чорнолакового посуду) та фрагмен- товану протому кори-персефони (лейпунська, назарчук 1993, с. 116—117). попередньо автори розкопок датували статер не пізніше 425 р. до н. е., що, на їхню думку, збігалося з останньою датою п.й. каришковського і Ю.г. Виноградова (450—440 рр. до н. е.), хоча дещо розширювало можливі хронологічні межі існування карбуван- ня (лейпунская, назарчук 1991, с. 54). пізніше вищезгаданий археологічний комп- лекс загалом було датовано кінцем Vi — першою половиною V ст. до н. е. 7 (лейпунська, назарчук 1993, с. 116). безпосередній взаємозв’язок мо- нети з цими археологічними матеріалами, хоча вона й не знаходилася разом з ними, все-таки дав підстави припустити, що її випуск і обіг відбува- лися у межах першої половини V ст. до н. е. (лей- пунська, назарчук 1993, с. 116—117). Згодом дослідники цієї монети зазначили, що поява в ольвії у середині V ст. до н. е. першої серії срібної карбованої монети, мабуть, мала досить серйоз- ні підстави, а хронологічне визначення статерів емінака (460—440 рр. до н. е.) підтверджує від- сутність зв’язку карбування цих монет з афін- ським впливом, оскільки їх випускали до появи закону клеарха на початку 40-х рр. V ст. до н. е., за яким заборонявся випуск місцевих срібних монет у полісах афінського морського союзу (лейпунська, назарчук 1993, с. 118). хронологію статерів емінака вивчали й до- слідники історії ольвійського поліса, адже вона давала змогу конкретніше розглянути окремі аспекти його політичного устрою у взаємодії з кочовими скіфами. першим порушив це питання Ю.г. Виноградов. Згідно з його оригінальною ідеєю, ольвія приблизно в другій-третій чвер- тях V ст. до н. е. перебувала під протекторатом скіфських царів, отже, випуск статерів емінака міг тривати ще 10—15 років і їх можна датува- ти 450—440 рр. або ж третьою чвертю V ст. до н. е. (пор.: Виноградов 1981, с. 55; 1983, с. 404; 7 у жодній публікації автори розкопок не датували куль- турний шар, де було знайдено монету емінака, лише серединою V ст. до н. е., як це зазначається у статті с.В. кулланди та Д.с. раєвського (кулланда, раевский 2004, с. 81). ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 220 1989, с. 117, 121; Vinogradov 1997, S. 112). проте такий термін і початок появи монет, що базува- лися на більш-менш достовірній хронології ца- рювання скіла і його смерті, все ж таки повністю не збігаються з датою п.й. каришковського, не- зважаючи на те, що Ю.г. Виноградов намагався узгодити з ним це питання 8 . при цьому слід зауважити, що В.о. анохін не поділяв погляду Ю.г. Виноградова щодо трива- лого випуску монет емінака лише на підставі їх різних штемпелів (анохин 1989, с. 16), хоча такої ж точки зору дотримувався і п.й. каришковсь- кий, за яким їх емісія продовжувалася близько 15—20 років, і вони перебували в обігу протягом тривалого часу (карышковский 1984, с. 84). у свою чергу, Ю.г. Виноградов не сприйняв зап- ропоноване н.о. лейпунською і В.І. назарчуком дещо раніше датування цих монет у межах пер- шої половини V ст. до н. е. і не змінив власного погляду на визначену дату приходу до влади емі- нака в 450—440 рр. (пор.: Виноградов 1989, с. 120; Vinogradov 1997, S. 98, anm. 66). слушні зауваження з приводу датування мо- нет емінака зробив с.Д. крижицький під час критичного розгляду питань щодо скіфського «протекторату» над ольвією (крыжицкий 2002, с. 216—217). Він, зокрема, слушно зазначив, що з огляду на стратиграфічні умови останньої знахід- ки монети емінака (лейпунська, назарчук 1993, с. 115—117) її навряд чи можна датувати раніше першої чверті iV ст., оскільки вона могла потрапи- ти в отвір від жердини лише після того, як її було вийнято під час перебудови приміщення. Зазна- чивши, що датування цих монет не має стовідсо- ткової достовірності, с.Д. крижицький схильний відносити їх до 40-х рр. або третьої чверті V ст. до н. е. (крыжицкий 2002, с. 117). розбіжності в хронології монет емінака, як і його царювання, яке визнається лише деякими дослідниками, певно, не були відомі с.В. куллан- ді та Д.с. раєвському, які датували монети сере- диною V ст. до н. е., посилаючись на не останнє її визначення п.й. каришковським (карыш- ковский 1988, с. 50) та не цілком відповідне їй Ю.г. Виноградовим (Виноградов 1989, с. 121) і вважаючи зазначену дату вже визнаною (пор.: кулланда, раевский 2004, с. 82, прим. 15). про- те не лише ці дослідники не могли дійти цілко- витого консенсусу в датуванні монет емінака: з одного боку, п.й. каришковський початок їх карбування відносив до 460 р., а Ю.г. Виног- радов — 450 р., а з іншого — перший із них обмежував його 440 р., а другий не виключав загалом третю чверть V ст. до н. е. наведені дати не визнаються однозначно й тими вченими, які вивчають монетну справу ольвії в аспекті її іс- торії та відносин зі скіфами. отже, археологічний контекст не став і, ймовірно, не може стати надійним і достовір- ним критерієм для визначення абсолютної дати початку карбування монет емінака та терміну їх обігу в ольвійському полісі, оскільки хроноло- гія археологічних комплексів, що, як правило, складаються з уламків керамічних виробів, може бути лише відносною. До того ж досі неодно- значно датуються амфори та інші категорії по- суду в різних центрах їх виготовлення, не при- діляється належної уваги визначенню часу їх використання в тому чи іншому місці. Зважаючи на все вищезазначене, найімовір- ніше срібні монети емінака були в обігу при- близно в 460—410 рр. до н. е., поки на зміну їм на ольвійському монетному дворі не було випу- щено нові емісії карбованих срібних і бронзо- вих монет, а також литих бронзових оболів (пор. карышковский 1988, с. 52—56; анохин 1989, с. 22—24, 104). широке розповсюдження срібних монет сестринського поліса Істрії у північно-За- хідному причорномор’ї було свідченням того, що в ольвійському полісі теж відчувалася нагальна потреба у власній срібній монеті (карышковский 1988, с. 49; лейпунская, назарчук 1993, с. 118). Тлумачення напису на монетах. на сьо- годні немає ґрунтовних доказів щодо етнічного походження емінака, яке переважно однобічно встановлюється на основі суфікса -ak його імені. уже в своїй першій статті п.й. каришковський стисло проаналізував головні погляди вітчизня- них і закордонних нумізматів стосовно значення загадкового напису ΕΜΙΝΑΚΟ на перших сріб- них монетах ольвії (див. детальніше: карыш- ковский 1960, с. 181—182). розглянемо найці- кавіші з них. так, В. Френер у 1872 р. висунув дві гіпотези: ΕΜΙΝΑΚΟ — це географічна наз- ва, подібна до згадуваного птолемеєм (ptolem. Geogr. ii, 16, 12) ΕΙΜΙΝΑΚΙΟΝ у південній Дал- мації, а також на Viminacium у Верхній Мезії; ольвійський напис можна розділити на ΕΜΙ і ΝΑΚΟ, тобто — ΕΙΜΙΝΑΚΟ, де останнє слово є початком назви міста, в якому було випущено монети. За п.й. каришковським, цю сміливу гі- потезу одразу ж підтримав лише б.В. фон кене (карышковский 1960, с. 181). хоча приклади такого типу легенд зафіксо- вано на монетах античних міст архаїчного часу, нумізмати здебільшого вбачали в цьому написі 8 так, за даними Ю.г. Виноградова, п.й. каришковський спочатку вважав, що статери емінака слід датувати третьою чвертю V ст. (Vinogradov 1980, S. 77, anm. 76 = Vinogradov 1997, S. 112, anm. 76), але вже не- забаром більше схилявся до 40-х рр. цього століття (Виноградов 1981, с. 53). проте в своїй останній пра- ці п.й. каришковський все-таки датував ці монети в межах 460—440 рр. V ст. до н. е. (карышковский 1988, с. 50). ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 21 власне ім’я за аналогією з відомими на той час іменами на фракійських монетах (карышковс- кий 1960, с. 181). Загалом на сьогодні таке тлу- мачення підтримують усі дослідники, які роз- глядали ці монети. крім того, багато вчених вважають ім’я емі- нак не грецьким, а скіфським або фракійським лише на підставі вищезгаданого суфікса (пор., наприклад: Minns 1913, р. 487; карышковский 1960, с. 182, прим. 31; яйленко 1980, № 69а; Виноградов 1981, с. 57, з літ.; Виноградов 1981а, с. 142; Виноградов 1989, с. 94, прим. 63; Dubois 1996, № 3; тохтасьев 2002, с. 84). проте ніхто з них не займався детальним обґрунтуванням того, що таке ім’я може бути лише іранським, а натомість і скіфським, у порівнянні з грецькою просопографією. останнім часом с.В. кулланда і Д.с. раєвський, зазначивши, що етимоло-гізації цього імені немає навіть у фундаментальному компендіумі В.І. абаєва, спробували етимоло- гізувати його лише з іранської на прикладі на- ведених вище слів і дійшли таких висновків: нині можна впевнено стверджувати, що ім’я Έμινάκης — безперечно, іранське, що засвідчує суфікс -ak; воно етимологізується з іранської, resp. скіфської і звучало по-скіфськи «aminaka», що, певно, означало «неослабний, незгасимий». останнє значення, що відновлюється на основі семантики осетинського рефлексу, цікаве з ог- ляду на уявлення, характерні як для іранців за- галом, так і скіфів зокрема, про фарн як божес- твенне сяйво царя (кулланда, раевский 2004, с. 90—92). проте чи насправді таке складне етимоло- гічне пояснення з іранської та осетинської мов ольвійського імені емінак можна вважати оста- точно вирішеним? адже ніхто належним чином не намагався порівняти його з суто еллінськими словами та їх значеннями, хоча, всупереч при- хильникам скіфського походження імені емі-нак, неодноразово висловлювалися думки про його належність до еллінського мовного ареалу (ано- хин 1989, с. 16; столба 1991, с. 74—76; русяева 1992, с. 126; крыжицкий 2002, с. 217—218) 9 . безсумнівно, що воно належить до ори-гіналь- них, імовірно, простонародних імен з нетипови- ми словосполученнями, носії яких, певно, були переважно рядовими громадянами, тому вони рідко трапляються в написах. В імені ΕΜΙΝΑΚΟΣ надто прозоро звучать два еллінських слова: ΕΜΙ і ΝΑΚΟΣ (можливо, в іншому варіанті ΕΜΙΝ і ΑΚΟΣ). Дієслово ΕΜΙ (=ΕΙΜΙ) зафіксовано в графіті архаїчного та ран- ньокласичного часу на березанському поселенні та в ольвії (яйленко 1980, № 68, 212а; яйленко 1982, с. 268, 289; русяева 1992, с. 15—16, рис. 3, 2). попри критичні зауваження, не слід необґрун- товано відхиляти існування інших аналогічних і близьких за структурою грецьких імен (нап- риклад, ΕΙΜΙΝΑ[ΚΟΣ], ΕΜΙ]ΗΑΚΟ[Σ], ΧΙΜΥ- ΝΑΚΗΣ, ΕΜΙΛΑΙΗΣ) в ольвійському полісі тільки задля того, щоб довести, що емінак був скіфським царем і лише йому могло належати таке ім’я (пор.: яйленко 1979, с. 56; яйленко 1980, с. 79, № 69а; Виноградов 1981, с. 57, прим. 58; 1981а, с. 143; 1988, с. 94, прим. 63; анохин 1989, с. 16; русяева 1992, с. 126; кулланда, ра- евский 2004, с. 79—80). крім того, слід звернути особливу увагу й на те, що в написах у різних регіонах еллади також зафіксовано подібні імена, що теж трапляються досить рідко. серед них відзначимо ΜΙΝΑΚΟΣ в локриді та афінах, ΝΑΚΟΣ в беотії, ΚΥΝΑΓΟΣ в беотії та Фессалії (a lexicon of Greec personal names 1994, ii, p. 315; 2000, iiiB, p. 251, 286, 296), ΕΜΙΝΑΤΟΣ в Фессалії і ΕΜΙΝΑΥΤΟΣ в локриді (ibid. iiiB, p. 132) тощо. З наведених імен випливає, що за своєю структурою вони близькі до ольвійських імен, у тому числі й ΕΜΙΝΑΚΟΣ. у цьому аспекті цікаво, що деякі елліни носи- ли просте ім’я ΝΑΚΟΣ і похідні від нього, хоча його утворено від аналогічного слова в значен- ні «шкура», яке лише інколи означало «золоте руно», що, можливо, вказує на його походження від прізвиська. на зображеннях фігури герак- ла на ольвійських монетах наявна саме лев’яча шкура, якій карбувальники, очевидно, надавали важливого значення. чи не було це пов’язано з легендою монети, в якій виразно звучить і ΝΑΚΟΣ — «шкура»? якщо це так, то цілком можливо, що носій імені ΕΜΙΝΑΚΟΣ прагнув пов’язати його з образом славнозвісного героя геракла — на той час сакрального захисника кордонів ольвійського поліса, одним із атрибутів якого була шкура (русяева 1992, с. 126). Питання про ототожнення зображення Ге- ракла. першість у дослідженні образу геракла на монетах емінака у зіставленні не лише з інши- ми більш-менш подібними його зображеннями, але й міфологічними персонажами з легенд про походження скіфів також належить п.й. кариш- ковському (карышковский 1960, с. 184—195). За оцінкою Д.с. раєвського, найважливішим досяг- ненням ученого стало тлумачення персонажа, представленого на аверсі, що ввело ці монети в коло важливих джерел зі скіфської історії, ос- кільки він інтерпретував його в дусі розробленої б.М. граковим гіпотези про «скіфського герак- ла», пропонуючи розглядати його як центральну фігуру скіфської генеалогічної легенди, батька трьох синів і родоначальника скіфських царів 9 очевидно, ці праці, як і багато інших, не відомі авторам останньої статті про емінака. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 222 (herod. iV, 9—10). Зображення виконано за грецькою традицією, що відповідно представ- ляє не скіфа, а славнозвісного еллінського героя, який демонструє своїм синам, як правильно на- тягувати тятиву на один із його луків (кулланда, раевский 2004, с. 82—83). при цьому слід зауважити, що, на думку п.й. каришковського, таке тлумачення насампе- ред ґрунтується на негрецькому «загадковому» імені емінак (каришковский 1984, с. 78). спира- ючись переважно на елліно-понтійську легенду про походження скіфів, учений спочатку вбачав у зображенні лучника не просто геракла, а без пояснень геракла-таргітая і таргітая-геракла, від якого міг вести свій рід емінак, якщо він дійсно був скіфським царем, а не магістратом — ольвійським громадянином негрецького по- ходження (карышковский 1960, с. 192, 194). З часом його погляди дещо змінилися, хоча він продовжував вважати, що на аверсі представ- лено один із центральних епізодів переказаної геродотом скіфської етногонічної легенди, але вже не зіставляв геракла з таргітаєм 10 . крім того, п.й. каришковський зазначав, що зображення і негрецький характер розміщеного перед гераклом антропоніма «емінак» дає змо- гу погодитися з тим, що носій цього імені був царем або ватажком одного зі скіфських племен (за Ю.г. Виноградовим, з другої третини V ст. до н. е. вони жили поблизу ольвії) і очолював ольвійський поліс (пор.: Виноградов 1983, с. 398—404; карышковский 1988, с. 49). при цьому залишається не роз’ясненою інша його теза, що також начебто випливає з висновків Ю.г. Виног- радова, після критичних зауважень якого щодо використання ольвійським гончаром або агора- номом срібного статера для клейма на мірній посудині, що, безумовно, вказувало на по-лісний характер таких монет (пор.: Виноградов 1981, с. 55; карышковский 1988, с. 50), п.й. ка- ришковський зазначив: «Это не дает, однако, основания рассматривать Эминака как просто- го городского магистрата 〈...〉 — для любого из них изображение на монетах младшего сына ге- ракла, от которого, по словам геродота (iV, 10, 3), «произошли нынешние цари скифов», было бы бессмысленным. но если признать Эмина- ка одним из скифских царей, то использование его монет для клеймения мерного сосуда неиз- вестным ольвийским агораномом не оставляет почвы для сомнения в том, что Эминак возглав- лял ольвийский полис» (карышковский 1988, с. 50 — з посиланням на: Виноградов 1983, с. 403—404) 11 . отже, п.й. каришковський ніби забув про власну ідею відносно емінака — скіфського царя, спираючись уже на погляди Ю.г. Вино- градова, який насправді лише її розвинув: «так как же мы должны истолковывать тот факт, что неизвестный нам ближе скифский правитель не только поместил на серебре ольвийского поли- са свое имя, но и гордо отчеканил изображение своего предка таргитая-геракла — мифологи- ческого основателя династии скифских царей? по-видимому, ответ должен быть однозначным: ольвия этого времени находилась под контро- лем владык скифского царства!» (Виноградов 1981, с. 57; 1989, с. 94). В іншому місці ствер- джувалося, що емінак, який представив на оль- війському сріблі у вигляді arme parlante сюжет з етногонічної і генеалогічної скіфської легенди — геракла, який натягує лук (herod. iV, 8—10), близько середини V ст. був скіфським царем або династом, продовжуючи після скіла контролю- вати політичне життя ольвії (Виноградов 1983, с. 403—404). проте через деякий час при побудові кон- цепції про скіфський протекторат над ольвією Ю.г. Виноградов зазначив, що встановити ет- нічну належність і політичний статус емінака важко, а тому, швидше за все, він був таким са- 10 п.й. каришковський також зіставляв фігуру уклін- ного геракла на ольвійських статерах з набагато піз- нішим зображенням одного зі скіфських лучників на вазі з кургану куль-оба (карышковский 1960, с. 193; 1988, с. 49), які представляють один і той самий властивий мешканцям північного причорномор’я спосіб орудування луком (кулланда, раев-ский 2004, с. 83). при цьому слід зауважити, що лише є.В. чер- ненко побачив різницю між ними, на яку дослідни- ки емінака не звернули жодної уваги. За-значивши, що першим зіставив ці зображення з гераклом на монетах Фів Д.н. анучин, є.В. черненко вважав, що п.й. каришковський не помітив однієї досить суттєвої різниці в способі натягування тятиви на лук між куль-обським і монетними зображення- ми: «Дело в том, что лук и тетива находятся в раз- ных руках. на вазе из куль-обы скиф держит лук в левой, а на монетах — наоборот. на куль-обском изображении основное усилие воина направлено на натягивание тетивы (она в правой руке), а лук — зажат в левой руке, усилие по сгибанию лука увели- чивается давлением ноги на его одно плечо. на мо- нетах основное усилие сосредоточено не на тетиве, а на сгибании лука. Это подчеркивают наклон фигу- ры геракла назад на монете из Фив и напряженные мышцы руки и торса на монете с именем ΕΜΙΝΑΚΟ» (черненко 1981, с. 112). отже, абсолютної тотожності між грецьким і скіфським способами натягування тя- тиви на лук не було. 11 саме п.й. каришковський (хоча спочатку й не зов- сім упевнено) висунув ідею про підкорення ольвії скіфським царем емінаком (карышковский 1960, с. 194—195), яку тією чи іншою мірою підтримали і розвинули інші вчені, особливо Ю.г. Виноградов, що зрештою переконало й автора цієї ідеї, бо він спирався на його дані відносно того, що емінак очолював оль- війський поліс (пор.: карышковский 1984, с. 82—83, з літ.; 1988, с. 50). ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 23 мим варварським ставлеником скіфського царя, як і його попередник аріх, тобто намісником царя октамасада (Виноградов 1989, с. 117, 121). З приводу такої точки зору було висловлено за- пізнілі зауваження стосовно того, що такій версії суперечить декор монет, на лицьовому боці яких зображено безумовно царську символіку. сюжет, що втілює інвеститурний акт, з ім’ям підлеглої царю особи здається абсолютно не сумісним із царською ідеологією давніх іраномовних на- родів, що змушує у такому контексті відносити цей персонаж до самостійного скіф-ського царя, що панував над ольвією (кулланда, раевский 2004, с. 89—90). утім згадані автори, очевид- но, не знали про те, що Ю.г. Вино-градов знову змінив свою позицію не лише щодо емінака, але й характеру скіфського протекторату. так, стосовно першого, як не дивно, він, спираючись лише на працю п.й. каришковського (карыш- ковский 1988, с. 49—52), тезисно зазначив, що політику скіла далі провадив його наступник або спадкоємець (nachfolger) емінак, який в ольвії наказав карбувати срібні статери зі своїм ім’ям і arme parlant — геракла, який натягує лук (Vinogradov 1996, S. 430). крім того, дослідник розробив типологію протекторатів за античної доби (Vinogradov 1996, S. 429—437), серед яких визначено й залежність, згідно з якою скіфські та фракійські царі здійснювали трибутний про- текторат над грецькими полісами північного і Західного причорномор’я, за яким ті змушені були сплачувати відповідний форос (Vinogradov 1996, S. 429—433) 12 . усі вищенаведені погляди дослідників, їх пев- на взаємозалежність та суперечливість засвідчу- ють, що навряд чи на основі хронології перших ольвійських срібних монет, імені та зображен- ня геракла можна достовірно підтвердити, що емінак насправді був скіфським царем, який очолював ольвійський поліс. Зважаючи на це, існують абсолютно протилежні думки. так, В.о. анохін не погоджувався з тим, що зобра- женого на монетах геракла слід ототожнювати з цим же героєм легенди про походження скіфів, оскільки її було створено греками, сумнівався в іранській належності імені емінак, якого вважав епонімним магістратом, а за ім’ям — малоазій- ським елліном (анохин 1989, с. 15—17). Цю точку зору підтримав с.Д. крижицький, який критично оцінює різні погляди на скіфський про- текторат скіла та емінака і на прикладі найно- віших даних у дослідженні ольвійського поліса та його сільської округи доводить значне пере- більшення залежності ольвії від скіфських ко- човиків незалежно від того, в яких регіонах при- чорномор’я їх розміщують дослідники (крыжиц- кий, русяева, крапивина и др. 1999, с. 94—97; крыжицкий 2002, с. 208—219). отже, ольвія, що в V ст. до н. е. досягла знач- ного економічного і культурного розквіту завдя- ки згуртованості громадянської общини, основу якої становили вільні громадяни — елліни за етнічним походженням, і полісним традиціям, підтримувала численні торговельні відносини з багатьма містами античного світу і варварськи- ми племенами, змогла вперше випустити срібні карбовані монети, яких потребував поліс для на- лежного грошового обігу та обміну. у тому, що це були дійсно полісні монети, ніхто з дослідників не сумнівається. отже, поєд- нання на монетах емінака символіки аполлона Ієтроса (солярне колесо), аполлона Дельфінія (дельфіни), який став верховним богом ольвій- ського поліса і покровителем аристократичного релігійного союзу мольпів (переважно у другій — третій чвертях V ст. до н. е.) і зображення тіс- но пов’язаного з аполлоном геракла, культ яко- го було перенесено з Мілета за часів колонізації нижнього побужжя (ehrhardt 1983, S. 180—181), суперечить тому, щоб монети емінака в будь-яко- му сенсі відносити до царя емінака — володаря скіфії і одночасно ольвії. у час обігу цих монет ольвія проводила активну політичну діяльність завдяки айсимнетам мольпів — головним жерцям святилища аполлона Дельфінія і епонімам, які, за мілетською традицією, щороку підносили своєму богу-покровителю коштовні дари, встановлювали мармурові статуї і стели (карышковский 1984а, с. 42—51; русяева 1992, с. 193—195, з літ.). крім того, ольвія перебувала в сакральній ам- фіктіонії із західнопонтійськими містами під егі- дою аполлона Ієтроса. якби такий розвинений поліс насправді був у політичній чи економічній залежності від скіфських царів, а тим паче під їх безпосереднім управлінням, то такий неординар- ний факт для ранньокласичного часу неодмінно б відзначив геродот, до того ж розвиток ольвії пішов би у зовсім іншому напрямі. Водночас, зважаючи на інші погляди щодо цього питання вчених, які безпосередньо зай- маються всебічним дослідженням ольвійського поліса за античної доби, навряд чи правомірно не враховувати їхні гіпотези та міркування і впев- нено заявляти, що емінак був володарем скіфії і повновладним протектором ольвії, що нібито вже не потребує подальшого вивчення. безумовно, під час археологічних розкопок ольвії та її хори бу- дуть знайдені нові монети емінака, а ймовірно, і синхронні епіграфічні пам’ятки, що стимулю- ватимуть новий сплеск дискусії з приводу цих унікальних нумізматичних матеріалів. 12 Ю.г. Виноградов не зазначив, чи сприйняв він дещо інший погляд к.к. Марченка про скіфський протекторат над ольвією і географічний регіон скіфського царства аріапіфа — скіла — октамаса- да, який залишив поза увагою емінака (Марченко 1993, с. 43—47). ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 224 Алексеев В.П. новые материалы к изучению культуры античных городов северного причерноморья (тира — ни- коний — ольвия — херсонес) // ВДи. — 2004. — № 3. — с. 58—79. Анохин В.А. Монеты античных городов северо-Западного причерноморья. — к., 1989. Виноградов Ю.Г. синопа и ольвия в V в. до н. э. проблема политического устройства // ВДи. — 1981. — № 3. — с. 49—75. Виноградов Ю.Г. Варвары в просопографии ольвии Vi—V вв. до н. э. // Демографическая ситуация в причерно- морье в период Великой греческой колонизации. — тбилиси, 1981а. — с. 131—148. Виноградов Ю.Г. полис в северном причерноморье // античная греция. — М., 1983. — т. 1. — с. 366— 420. Виноградов Ю.Г. политическая история ольвийского полиса Vii—i вв. до н. э.: историко-эпиграфическое иссле- дование. — М., 1989. Загинайло А.Г. еще раз о монетах царя скила // Древнее причерноморье. краткие сообщения оаМ. — одесса, 1993. — с. 91—95. Зограф А.Н. к вопросу об изображении стрельбы из лука на монетах ольвии и херсонеса // сборник статей в честь акад. с.а. Жебелева. — л., 1926. Зограф А.Н. античные монеты // Миа. — 1951. — № 16. — с. 3—248. Зограф А.Н. Денежное обращение и монетное дело северного причерноморья // античные города северного причерноморья. — М.; л., 1955. — с. 148—163. Карышковский П.О. из истории монетного дела и денежного обращения ольвии в V—iii вв. до н. э. // писпаЭ. — М., 1959. — с. 219—237. Карышковский П.О. о монетах с надписью ΕΜΙΝΑΚΟ // са. — 1960. — № 1. — с. 179—195. Карышковский П.О. новые материалы о монетах Эминака // ранний железный век северо-Западного причерно- морья. — к., 1984. — с. 78—89. Карышковский П.О. ольвийские мольпы // северное причерноморье. — к., 1984а. — с. 42—51. Карышковский П.О. Монеты ольвии. — к., 1988. Кошеленко Г.А. боспорский вариант мифа о гибели гигантов // Древности боспора. — М., 1999. — т. 2. — с. 147—160. Крыжицкий С.Д. ольвия и скифы в V в. до н. э. к вопросу о скифском «протекторате» // археологические вести. — спб., 2002. — № 9. — с. 208—221. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Отрешко В.М. античные поселения нижнего побужья (археологическая карта). — к., 1990. Крыжицкий С.Д., Русяева А.С., Крапивина В.В., Лейпунская Н.А., Скржинская М.В., Анохин В.А. ольвия. античное государство в северном причерноморье. — к., 1999. Кулланда С.В., Раевский Д.С. Эминак в ряду владык скифии // ВДи. — 2004. — № 1. — с. 79—95. Лейпунская Н.А., Назарчук В.И. новая находка монеты Эминака в ольвии // Древнее причерноморье. ii чтения памяти проф. п.о. карышковского: тез. докл. юбил. конф. — одесса, 1991. — с. 54. Лейпунська Н.О., Назарчук В.В. нова знахідка монети емінака в ольвії // археологія. — 1993. — № 1. — с. 115—120. Марченко К.К. к вопросу о протекторате скифов в северо-Западном причерноморье V в. до н. э. // петербург-ский археологический вестник. — спб., 1993. — V. 7. — с. 43—47. Нечитайло В.В. каталог античных монет ольвии (Vi в. до н. э. — iii в. н. э.). — к., 2000. Русяева А.С. Земледельческие культы в ольвии догетского периода. — к., 1979. Русяева А.С. идеологические представления древних греков нижнего побужья в период колонизации // обряды и верования древнего населения украины. — к., 1990. — с. 40—61. Русяева А.С. понтийская легенда о геракле: вымысел и реальность // Духовная культура древних обществ. — к., 1991. — с. 96—116. Русяева А.С. религия и культы античной ольвии. — к., 1992. Русяєва А.С., Русяєва М.В. символіка та художні особливості монет ольвії пізньоархаїчного та класичного часів // археологія. — 1997. — № 4. — с. 29—38. Тохтасьев С.Р. из ономастики северного причерноморья. X—XVii // hyperboreus. Studia classica. — petropoli, 2000. — Vol. 6. — Fasc. 1. — с. 124—156. Штерн Э.Р. фон. археологические новинки (протоколы) // ЗооиД. — 1904. — т. 25. — с. 46—54. Черненко Е.В. скифские лучники. — к., 1981. Яйленко В.П. граффити левки, березани и ольвии // ВДи. — 1980. — № 3. — с. 75—116. Яйленко В.П. греческая колонизация Vii—iii вв. до н. э. — М., 1982. Dubois L. inscriptions grecques dialectales ďolbia du pont. — Geněve, 1996. Ehrhardt N. Milet und seine kolonien. — Frankfurt am Main; Bern; new york, 1983. Struwe Th. pontische Briefe // rheinisches Museum fűr philologie. neue Folge. — 1870. — Vol. 25. — S. 306— 308. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 25 Vinogradov Ju. Zur klassifizierung der griechisch-barbarischen. abhängigkeitsverhältnisse der vorrömischen Zeit im pontischen raum // hellenismus. Beiträge zur erforschung von akkulturation und politischer ordnnunng in den Staaten des hellenistischen Zeitalters. akten des internazionalen hellenismus-kolloquiums 9. — 14. März 1994 in Berlin. — tübingen, 1996. — S. 427—437. Vinogradov Ju. G. pontische Studien. kleine Schriften zur Geschichte und epigraphik des Schwarzmeerraumes. — Mainz am rhein, 1997. А.С. Русяева полиснЫе МонетЫ ольВии с наДписьЮ ΕΜΙΝΑΚΟ: осноВнЫе аспектЫ интерпретаЦии первые чеканные монеты ольвии с легендой ΕΜΙΝΑΚΟ, изображением геракла на аверсе и символикой апол- лона на реверсе на протяжении длительного времени привлекают к себе внимание не только нумизматов, но также историков и археологов. В статье рассмотрены значительные расхождения в вопросах хронологии мо- нет Эминака, этнического выяснения этого имени и изменения взглядов относительно его статуса и трактов- ки изображения геракла в сопоставлении его с главным персонажем понтийско-эллинской легенды о про- исхождении скифов. сделан вывод, что исследование личности Эминака в ипостаси владыки скифии и про- тектора ольвии не соответствует ее историческому развитию, а мнение некоторых ученых о том, что этот вопрос полностью решен, нельзя считать правомерным. A.S. Rusyayeva coinS oF olBian poliS with the inScription eMinako: the Main aSpectS oF interpretation the first coined money of olbia bearing the legend eMinako and the depiction of heracles on the obverse, and the symbols of apollo on the reverse have been attracting attention not only of numismatists, but also of historians and archaeologists for a long time. the article views wide discrepancy in such issues as the chronology of eminak’s coins, ethnic identity of this name and changes in opinions on its status, as well as changes of interpretation of depiction of heracles comparing him with the main character of the pontic-hellene legend about the Scythian parentage. as a result, the author of the article comes to a conclusion that the view of personality of eminak as a sovereign of Scythia and a protector of olbia does not correspond to the historic development, and the opinion of some scholars that this issue is completely solved can not be considered as valid.

Полісні монети Ольвії з написом ΕΜΙΝΑΚΟ: основні аспекти інтерпретації

Репозитарії

Схожі ресурси