Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр.
Статтю присвячено атрибуції ранньотатарських пам’яток Бахчисарая. На основі найновіших археологічно-архітектурних даних простежено етапи забудови палацового комплексу Бахчисарая, досліджено нові архітектурні об’єкти, що не були відомі за письмовими джерелами та не позначені на планах палацу....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199421 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. / А.М. Ібрагімова // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 36-47. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199421 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994212024-10-06T20:09:43Z Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. Ібрагімова, А.М. Публікації археологічних матеріалів Статтю присвячено атрибуції ранньотатарських пам’яток Бахчисарая. На основі найновіших археологічно-архітектурних даних простежено етапи забудови палацового комплексу Бахчисарая, досліджено нові архітектурні об’єкти, що не були відомі за письмовими джерелами та не позначені на планах палацу. Публикуются результаты новейших археологических исследований памятников раннетатарского периода, расположенных на плато Чуфу-Кале: остатки мечети, дюрбе Джанике-ханым, Зинджырлы-медресе в Салачике, а также результаты раскопок на территории Ханского двора в Бахчисарае — Большой Ханской мечети, бань Сары-Гюзель, Зала Дивана, Бассейного дворика, Летнего дворика, Малой Дворцовой мечети, Гарема, Персидского дворика. На территории перечисленных памятников выявлены остатки материальной культуры XVI— XVIII вв. Разработанная хронология общественной застройки города на территории от Кирк-Ера до Бахчисарая сопоставлена с данными письменных источников. Новые материалы по архитектуре и строительству столицы Крымского ханства открывает большие возможности для изучения градостроительства XVI—XVII вв. в Причерноморье и Средиземноморье в целом. The author publishes the results of recent archaeological research on the sites of Early Tatar period situated on the Chufut-Kale upland: the remains of mosque, durbe Dzanikeh Khanym, Zyndzyrly-madrasah in Salchiq; as well as the results of excavations on the territory of Khan Palace in Bakhchisaray: in Great Khan Mosque, Sare-Guzel Bath, Divan Hall, Summer Yard, Small Palace Mosque, harem, and Persian Yard. On these sites were found the remains of material culture dated from 16th—18th cc. Elaborated chronology of public buildings in the city on the territory from Qirq-Yer to Bakhchisaray is compared to the data from the written sources. New materials on architecture and construction of capital city of Crimean Khanate give wide possibilities for studying of city-building in the 16th—17th cc. in Black Sea and Mediterranean Sea regions. 2007 Article Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. / А.М. Ібрагімова // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 36-47. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199421 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів |
| spellingShingle |
Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів Ібрагімова, А.М. Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. Археологія |
| description |
Статтю присвячено атрибуції ранньотатарських пам’яток Бахчисарая. На основі найновіших археологічно-архітектурних даних простежено етапи забудови палацового комплексу Бахчисарая, досліджено нові архітектурні об’єкти,
що не були відомі за письмовими джерелами та не позначені на планах палацу. |
| format |
Article |
| author |
Ібрагімова, А.М. |
| author_facet |
Ібрагімова, А.М. |
| author_sort |
Ібрагімова, А.М. |
| title |
Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. |
| title_short |
Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. |
| title_full |
Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. |
| title_fullStr |
Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. |
| title_full_unstemmed |
Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. |
| title_sort |
кирк-єр — бахчисарай. постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Публікації археологічних матеріалів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199421 |
| citation_txt |
Кирк-Єр — Бахчисарай. Постановка проблеми атрибуції ранньотатарських пам’яток за результатами польових досліджень 2000—2005 рр. / А.М. Ібрагімова // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 36-47. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT íbragímovaam kirkêrbahčisarajpostanovkaproblemiatribucíírannʹotatarsʹkihpamâtokzarezulʹtatamipolʹovihdoslídženʹ20002005rr |
| first_indexed |
2024-10-07T04:02:02Z |
| last_indexed |
2024-10-07T04:02:02Z |
| _version_ |
1812226347327553536 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 236
кирк-єр — фортеця у гірській важкодоступній
місцевості, що виникла у XiV ст., поселення фе-
одальної знаті з розгалуженою господарською
структурою. Фортеця була розташована на другій
куесті передгір’я у межиріччі качі й альми, на
захід від старого бахчисарая (смирнов 1887,
с. 175) (біля теперішнього вокзалу), неподалік
урочища, відомого як ескі-Юрт. кирк-єр був
важливим економічним центром, де розміщува-
лися східні базари, ремісничі майстерні, кара-
ван-сараї, пасовища для худоби та цвинтарі. Він
одночасно був і містом-фортецею, і резиденцією
ханів (смирнов 1887, с. 178).
Від ранньотатарського періоду на плато чу-
фут-кале (сучасна назва кирк-єру) збереглося
дві будівлі: рештки мечеті (камінь з датою 746
Р.Х./1346 р. н. е.) і дюрбе Джанике-ханим (дата
смерті 841 Р. Х./1437 р. н. е.).
© а.М. ІбрагІМоВа, 2007
à.ì. ²áðàã³ìîâà
êèðê-ªð — áàõ×èñàðàé. Ïîñòàíîâêà
Ïðîáëåìè àòðèáóö²¯ ðàííüîòàòàðñüêèõ Ïàì’Яòîê
Çà ðåÇóëüòàòàìè Ïîëüîâèõ äîñë²äæåíü 2000—2005 ðð.
Статтю присвячено атрибуції ранньотатарських пам’яток Бахчисарая. На основі найновіших археологічно-архі-
тектурних даних простежено етапи забудови палацового комплексу Бахчисарая, досліджено нові архітектурні об’єкти,
що не були відомі за письмовими джерелами та не позначені на планах палацу.
під городищем розміщувався цвинтар при
такіє Газі-Мансура, де було поховано газі-Манс-
ура-султана, шейха-халіла і шейха-рамазана.
Cалачик. як і решта пам’яток ранньота-
тарської архітектури криму, медресе у салачи-
ку — це зменшений і дуже спрощений варіант
сельджуцьких медресе Малої азії * .
Із медресе контрастує дюрбе хана хаджи-
герая, що стоїть поряд, збудований його сином
Менглі-гераєм у 1501 р. н. е. За композицією
споруда нагадує мавзолей на плато чуфут-кале.
у плані дюрбе — восьмигранник, кожна грань
повторюється ззовні — 3,81 м, усередині відстань
* Sýrзali medrese 1258 в конії. Див. докладніше:
Belleten. revue, publiee par la Societe d’histoirе
turque, XXV, 1961 juillet, № 99, с. 355 сл., 392—393);
anadolu selçuklulari’nin taş tezyinati. Semra ögel. 1
Baski 1966, 2 Baski. türk tarih kurumu basimeri. —
ankara, 1987.
Ильинская В.А. курганы раннескифского времени бассейна р. тясмин. — к., 1975.
Ковпаненко Г.Т. курганы раннескифского времени в бассейне р. рось. — к., 1981.
Монахов С.Ю. греческие амфоры в причерноморье. комплексы керамической тары. — саратов, 1999.
Монахов С.Ю. греческие амфоры в причерноморье. — Москва; саратов, 2003.
Одержано 28.02.2006
А.П. Орлик
поселение раннескиФского
ВреМени лЮбоМирка-1 В ВерхоВье р. тясМин
поселение раннескифского времени у с. любомирка-1 в верховье р. тясмин по ведущим типам лепной посуды
можно датировать в пределах Vi в. до н. э., хотя встречаются отдельные находки Viii—Vii вв. до н. э., а ножка
протофасосской амфоры относится к концу Vi — началу V вв. до н. э.
O.P. Orlyk
SettleMent lyuBoMyrka-1 oF early Scythian tiMeS
in the tyaSMyn riVer upper reGion.
Based on the main types of hand-made pottery the new settlement of Scythian times near the village of lyubomyrka in the upper
part of tyasmyn river region should be dated within the 6th c. Bc, while some finds should be dated from the 8th—7th cc. Bc,
and the stem of proto-thasos amphora is dated from the end of 6th — the beginning of 5th cc. Bc.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 37
між гранями — 5,91 м, глибина порталу 2,33 м,
ширина — 5,24 м. Висота стіни до цоколя 0,85 м.
усередині ліворуч від входу зроблено нішу, з якої
у стіні влаштовано сходи завширшки 60 см, що
ведуть нагору і виходять праворуч від порталу.
сходи використовували для технічного обслу-
говування куполів.
купол над порталом, швидше за все, був
подвійним, зовнішню частину якого, ймовірно,
було зруйновано ще в ханський час (наприкінці
XViii ст.). усередині кам’яні стіни порталу пок-
рито різьбленим пласким рослинним орнамен-
том — арабесками; стелю влаштовано у вигляді
кесону, що східчасто звужується догори; з кож-
ного боку порталу розміщено одну багато деко-
ровану нішу з колонами. над входом — кам’яна
плита з ім’ям і титулами будівельника та датою
зведення споруди № 1:
«Цю священну, поховальну прекрасну гроб-
ницю наказав побудувати великий хан, відомий
хакан, повелитель світу, Менглі герай, син хад-
жи гирая у 907 р. (х). (1501 р. н. е.)».
напис виконано письмом «сулюс» турецько-
го характеру, на відміну від дюрбе і саркофагу
дочки токтамиш-хана у чуфут-кале, де напис
зроблено «сулюсом» «соковитого» золотоор-
динського стилю (борзенко, Домбровський,
негри 1849, с. 527).
на пам’ятці, попри домінування східних спо-
собів, відчувається вплив італійського ренесан-
су, наприклад, у використанні типово античного
східчастого кесону або в архітектурному рі-шен-
ні плафона. Декоративним центром мавзолею є
значно висунутий уперед портал.
Фасад порталу прикрашено «сельджуцьким
ланцюгом». Верхню його частину, ймовірно,
було зруйновано, оскільки декоративний орна-
мент, що символізує нескінченність, перервано.
порівняємо його з порталом дверей у монастирі
сурб-хач, що також містив «сельджуцький лан-
цюг», з різноманітними засобами оформлення
входу до старої синагоги у кафі та лиштвами вік-
на в палаці Мангупу. у такий само спосіб мали
бути орнаментовані двері порталу. суцільним
килимом різьблення покрито бічні площини пор-
талу, обернені до входу. Вони оточують міхра-
би (бокові ніші). причому візерунки орнаменту
не трафаретні, вони ніде не повторюються. Це
єдина пам’ятка у криму з таким художнім ви-
рішенням візерунка. так само суцільно орна-
ментовано підвіконня порталу і лиштва само-
го входу з майстерно виконаним візерунковим
написом, «сельджуцьким ланцюгом» і рядами
«скляночок». суцільним різьбленням у вигляді
різних переплетінь покрито й напівколони, зве-
дені на стику граней дюрбе.
під мавзолеєм, нижче від рівня денної повер-
хні, розташовано поховальний склеп, зі схід-ного
боку якого міститься арочний вхід, закладений
обробленим камінням на вапняковому розчині.
За історичними джерелами, у цьому дюрбе бу-
ло поховано чотирьох перших правителів крим-
ського ханства: хаджи-герая-хана i (1466 р.),
Менглі-герая-хана i (1515 р.), гази-герая-хана i
(1524 р.), сахіб-герая-хана i (1551 р.) (халим-
герай-султан 2004, с. 36—37).
Дані про перше поховання у XV ст. засвідчу-
ють, що мавзолей було збудовано раніше за дату,
зазначену над входом. очевидно, хаджи-герая
було поховано в склепі у 1466—1467 рр. за золо-
то-ординським обрядом, а його син Менглі-ге-
рай побудував мавзолей над склепом у 1501 р.
(ибрагимова 2005, с. 139). багатство декору
цієї споруди повинно було підтверджувати її
значення як усипальниці хана Золотої орди і
першого незалежного правителя кримського
улусу — хаджи-герая.
під час дослідження пам’ятки було виявле-
но два будівельних періоди: будівництво склепу
хаджи-герая та зведення мавзолею Менглі-ге-
рая.
утім поховання наступних ханів було здій-
снено за золотоординським обрядом. їх було
підзахоронено у склеп, збудований раніше.
як приклад розвитку поховального обряду за
перших ханів розглянемо поховання у мавзолеї
XVi ст. на території бахчисарайського хансько-
го палацу, що містить 16 впускних поховань із
надмогильними плитами та кам’яними сарко-
фагами. ймовірно, у той період склепів уже не
будували.
ще в XV ст. у нинішньому передмісті бах-
чисарая — салачику, поблизу фортеці беїв яш-
лавських у кирк-єрі, було збудовано перший
ханський палац — ашлама-сарай (розібраний
у 1784 р. за наказом г. потьомкіна). Історія бах-
чисарая починалася саме тут. уже в 1578 р., за
словами Мартина бронєвського, «в кінці бах-
чисарая існувало інше місто, що називалось
салачиком, з гарними будинками; тут розташо-
вувався ханський палац з мечетями, гробницями
і лазнями» (броневский 1868, с. 344). До нашого
часу збереглося лише дві пам’ятки — медресе і
дюрбе. обидві споруди збудовано за часів хана
Менглі-герая (1466—1515 рр).
назва училища Зинджирли походить від тюрк-
ського слова «зинджир», що означає «ланцюг».
під стелею його головного входу підвішено заліз-
ного ланцюга, щоб кожен, хто входив, поважно
схиляв голову перед святинею мусульманської
науки. над дверима розміщено невелику плиту.
напис містив дату будівництва медресе:
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 238
«Це училище за допомогою Всеблагого бога
наказав побудувати Менглі-герай-хан, син ха-
джи-герая-хана. нехай продовжить бог царю-
вання його до кінця віку. 906 (1500 р.)» (борзен-
ко, Домбровский, негри 1849, с. 526).
Цими спорудами, а також першим палацом
ашлама-сарай, було покладено початок бахчи-
сарая — столиці кримського ханства.
Засновник династії гераїв — хаджи-герай
— спочатку поселився в м. сарим-кирим (нині
м. старий крим). пізніше, побоюючись спочатку
генуезців, що надійно закріпилися на морських бе-
регах великих міст Феодосії, судака, балаклави,
а потім, у 1475 р., турків, які захопили генуезькі
колонії і вже самі контролювали узбережжя, ха-
джи-герай переніс свою резиденцію у важкодос-
тупне місце — кирк-єр. Це засвідчують ханські
ярлики, що збереглися, монети, що тут карбува-
лись, а також епіграфічні знахідки. хан хаджи-ге-
рай заснував тут свою резиденцію і побудував для
себе палац ашлама-сарай, який поступово було
оточено іншими спорудами. оскільки міжусобна
боротьба вщухла і кримське ханство повністю
виокремилось із Золотої орди, стало самостій-
ним, перебування у безпосередній близькості від
фортечних стін втрачало сенс, і тому резиденцію
правителя знову було перенесено з тісної ущелини
ашлама-Дере у більш простору долину неподалік
р. чурук-су. Життя перемістилося до бахчисарая.
Це місце, яке у свій час описав е. челебі, має назву
старе салачикське укріплення.
З усіх вищезгаданих е. челебі споруд до на-
ших днів збереглися Зинджирли-медресе і дюрбе
хаджи-герая-хана.
Монументальна споруда Зинджирли-медре-
се відбиває престиж ученості нової резиденції
хана. Зважаючи на те, що на території криму
це єдина подібна споруда, медресе в салачику
набуває особливого значення.
після завоювання криму турками в 1475
р. архітектура татар зазнала значного впливу
османів, що засвідчують численні прекрасні
монументальні споруди півострова. османська
ар-хітектура змінила ранній золотоординський
період культури кримських татар, що був тісно
пов’язаний з арабською архітектурою, оскільки
саме араби були першими вчителями татар-му-
сульман із єгипту, Іраку, персії, Малої та се-
редньої азії. пам’ятки, створені у той період,
характеризуються рельєфною орнаментацією,
різьб-леними написами, тонким малярством.
споруду Зинджирли-медресе обнесено му-
ром, і ззовні вона виглядає аскетично та замкне-
но, як фортеця. у плані це майже квадратна спору-
да з внутрішнім двориком та фонтаном (рис. 1).
Двір оточувала галерея, розділена стрілчас-
тими арками на десять частин, кожну з яких пе-
рекрито невеликим куполом. галерею, у свою
чергу, із зовнішнього боку оточують маленькі
кімнати — келії для учнів. планування Зинд-
жирли-медресе, незважаючи на його невеликі
розміри, витримано у чітких класичних тради-
ціях зведення подібних споруд, і за відсутності
прикрас воно підкорює суворою красою аркових
конструкцій та склепінчастих перекриттів.
За висловом б. Засипкіна: «Це невелике і про-
сте приміщення слугувало майже до останньо-
го часу центром татарської культури і просвіти.
судячи з напівциркульних форм арок і склепінь,
а також часу зведення, пам’ятку за стилістикою
оформлення необхідно відносити до татаро-ос-
манського періоду…» (Засыпкин 1927, с. 158).
ймовірно, спочатку на цьому місці була інша
споруда, що мала те саме призначення, або ж
будівлю медресе пізніше було піддано серйозній
переробці, настільки істотній, що плита, вмон-
тована у стіну над дверима, візуально не є з нею
єдиним цілим.
слідів очевидних переробок, таких як закла-
дення дверних і віконних отворів, різноманітних
перепланувань досить багато.
Зважаючи на насичену подіями історію кри-
му, цілком зрозумілими є численні руйнування і
пов’язані з ними переробки, зафіксовані дослід-
никами під час роботи.
Досить бідні іконографічні, архівні та літера-
турні джерела не дають змоги достеменно визна-
чити будівельну періодизацію Зинджирли-медре-
се. суворі зовнішні форми споруди не надихали
художників і мандрівників на увічнення її вигляду,
тому більшість графічних матеріалів містять дуже
цікавий план медресе, а також замальовки деталей
інтер’єру, зокрема арочних перекриттів.
на початку XX ст. б. Засипкін під час обсте-
ження медресе зазначив, що будівля «на даний
момент потребує очищення стін і склепінь від
тиньку, особливо пошкоджені вікна приміщень…»
(Засыпкин 1927, с. 158). Це означає, що на початку
XX ст. медресе ще функціонувало.
З огляду на давність та архітектурну цінність
цієї унікальної пам’ятки в 2003—2004 рр. було
здійснено архітектурно-археологічні досліджен-
ня Зинджирли-медресе з метою розробки про-
ектної документації для подальшої реставрації
цієї споруди і використання її за призначенням
(ибрагимова 2005, 139—140).
під час дослідження внутрішнього дворика
Зинджирли-медресе над входом до житлових
приміщень зі східного боку було виявлено ара-
бографічні написи (ибрагимова, тимченко 2005,
c. 152—153).
,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 39
Рис. 1. план розкопок (а) та розрізу (б) біля Зинджирли-медресе: i — споруди, які існують; ii — підпорна стінка,
яка існує; iii — огорожа, яка існує, нова; iV — ділянки з пониженням рівня ґрунту; V — кладка стін наземних
споруд; Vi — підземні комунікації для подання й відводу води; Vii — кам’яна вимостка; Viii — вапнякова яма;
цифри у кружках: 1 — Зинджирли-медресе (1500 р.); 2 — Зинджирли-медресе (дореволюційне); 3 — будівля
(після 1950 р.)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 240
розкопки виявили численний археологічний
матеріал XV—XViii ст.: фрагменти архітектур-
них деталей; надмогильні плити з написами; бу-
дівельну кераміку — плінфу, черепицю покрівлі,
фрагменти тиньку — «хорасан», водопровідні
труби; велику кількість червоноглиняної кера-
міки із зеленою поливою — підсвічники (з по-
ливою і без), чорнильницю, розписні глечики і
блюда; значну кількість люльок — біло-, світло-,
червоно- та сіроглиняних, з сірим лискуванням
і червонолакових; квіткові горщики; імпортну
кераміку виробництва керамічних майстерень
Ізника і кютахії; скляні браслети; вироби із за-
ліза — цвяхи, замки, засуви, дверні та віконні
петлі.
Вікові традиції художньої кераміки давніх
центрів виробництва стали джерелом форм, де-
коративних засобів і орнаментальних мотивів
поливної кераміки XV—XViii ст. на території
криму. попри те, що форми і асортимент полив-
них керамічних виробів пов’язані з керамікою
персії, Закавказзя і туреччини, вони в багатьох
випадках по-своєму оригінальні і не є простим
наслідуванням. у буденну форму композиційно-
го орнаменту бахчисарайські майстри вкладали
нові мотиви, створюючи власні оригінальні риси.
розкопки останніх років дають змогу вважати,
що частина поливної кераміки є продукцією міс-
цевого виробництва, виготовлялася з місцевої
сировини і тут могла продаватися.
Ханський палац у Бахчисараї. у 2000—2005
рр. було досліджено об’єкти бахчисарайського
палацово-паркового ансамблю. палац міс-тив
три майже автономні комплекси: парадно-ад-
міністративний, житловий і гарем.
одним із основних елементів палацового
комп-лексу є мечеть буюк-хан Джамі (Велика
хан-ська мечеть), розташована у східній частині
палацу (рис. 2, 1).
Західним фасадом мечеть розгорнуто до па-
радної частини палацу, головним північним фа-
садом — до р. ашлама (чурук-су). Зі сходу з нею
колись межувало медресе — духовна се-мінарія,
що не збереглася. З південного боку мечеті було
влаштовано цвинтар, де ховали кримських ханів.
Мечеть збудовано між 1500—1578 рр., відрес-
тавровано лише в 1740 р., що підтверджує звер-
нення посла польського короля М. бронєвського
до хана Мухаммед-герая ii, в якому він описував
бахчисарай 1578 р. і Велику ханську мечеть:
«…побудовані кам’яна ме-четь і гробниці ханів
з руїн християнських» (броневский 1868).
про мечеть писав і російський мандрівник
п.І. сумароков: «у кримській історії, писаній
татарською мовою, згадується, що близько 1500
року, за нашим літочисленням, хан Менгли-ге-
рай, вибудував в бахчисараї медресе (училище)
і мечеть» (сумароков 1803, ч. i). найдокладні-
ший опис мечеті зроблено турецьким мандрів-
ником е. челебі в «книзі подорожей» 1666—
1667 рр. (переклад і коментарі В. бахревсько-
го): «соборна мечеть сахиб-герай-хана, міцно
складена з каменю. Це будинок старої конс-
трукції з куполом, покритим дранкою 〈...〉 В цій
давній мечеті від киблових дверей до міхраба за-
вдовжки 110 аяків, а завширшки — 70 аяків 〈...〉
праворуч розташовано місце поклоніння родини
славетних ханів (ханська ложа) 〈...〉 пе-ред киб-
ловими дверима тече річка чурук-су 〈...〉 у ме-
четі є киблові двері, ханські двері, один низький,
старої архітектури мінарет, ліворуч; праворуч і з
боку кибли вікна, що виходять в сад тюрбе».
Згідно з описом мечеті е. челебі, можна при-
пустити, що її було збудовано до 1551 р. (року
життя сахиба i герая-хана (1532—1551)). над
входом із північного боку мечеті є напис і дату-
вання: «…найближча дата на стінах подає 1740
рік і називає ім’я селямет-герей-хана, в цьому
році він побудував соборну мечеть хан-Джамі,
що виходить на річку сурук-су» (генгросс 1912,
с. 3—32). Цей напис зберігся до нашого часу.
Імовірно, йдеться про реконструкції та ре-
монт мечеті, що постраждала від руйнівних по-
ходів Мініха в 1736 р. і лассі в 1738 р. перша її
реставрація, описана документально, відбулася
в 1762 р. (генгросс 1912, с. 13).
на сьогодні мечеть має вигляд прямокутної
у плані, витягнутої з півночі на південь будівлі
під чотирисхилим дахом. головний, північний,
фасад розміщено з боку р. чурук-су. Вздовж
західного і східного фасадів будівлі збудовано
відкриті галереї — аркади на чотиригранних
колонах. над східним і західним фасадами дах
дуже провисає. Із західного і східного фасадів
до мечеті прибудовано високі (до 25 м) міна-
рети, що в розрізі є дванадцятигранниками.
Мечеть має три входи: північний — з вулиці,
східний — з боку саду і західний — з боку па-
лацової площі.
у південно-західній частині пам’ятки розта-
шовано ханські покої, вхід до яких розміщено
на рівні другого поверху з боку західного фаса-
ду. До входу ведуть кам’яні сходи, прикрашені
різьбленою дерев’яною аркадою. ханські покої
мають дві кімнати. Внутрішні стіни першої кім-
нати від підлоги до стелі прикрашено кахлями —
турецьким фаянсом XVi ст. з Ізніка.
біля північно-східного кута мечеті розташо-
вано приміщення з мармуровим фонтаном для
омивання XVi ст.
під час робіт 2003—2004 рр. виконано натурні
дослідження пам’ятки і зниження рівня ґрунту по
периметру будівлі на 0,8 м.
у 2004 р. у дворі Великої ханської мечеті
було досліджено фонтани для омивання XVi ст.
і лазні сари-гузель (рис. 2, 2).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 41
розкопки 2004 р. перед входом до лазні сари-гу-
зель виявили архітектурні рештки галереї і фонтану
із мармуроподібного вапняку, а також водогону,
проведеного через приміщення з фонтаном із чо-
ловічої частини лазні в приміщення з фонтаном у
жіночій частині лазні. Із приміщень обох частин
лазні йдуть водогони до р. ашлама (чурук-су).
у 2004 р. було розпочато розкопки головного
корпусу ханського палацу. В басейному дворику
з боку східного фасаду Зали Дивана закладено
розкоп № 1 розміром 2 × 2 м, завглибшки 2,5 м
від рівня денної поверхні. результати, отримані
під час цих досліджень, підтвердили опис цієї
споруди х.г. Манштейном (описание... — 1824.
— № 51. — с. 75—84).
Зала Дивана. Диван — одна зі споруд, що
збереглася від першого будівельного періоду. ха-
рактерною його особливістю є капітальні кам’яні
стіни. Дослідженнями у 1961—1964 рр. було
встановлено, що зала належала до первинного
ядра комплексу, що був особливо близьким до
автентичної східної культури. х.г. Манштейн
залишив дуже цікавий опис зали: «отсюда (из
сеней) выход в просторную залу, с белым мра-
морным бассейном посередине». пруський лей-
тенант фон дер гольц, який побував у палаці в
середині XViii ст. писав: «я вступил в длинную
залу, высокий плафон которой был расписан вся-
кого рода фигурами в ярких и чудесных компо-
зициях, между тем как стены сверкали золотыми
изображениями и украшениями разнообразных
видов». До пожежі 1736 р. зала мала вікна-віт-
ражі (верхній ряд) з усіх чотирьох боків, хори з
двох боків (над входом і виходом) із зовніш-
німи сходами. під хорами, що збереглися біля
входу, — висока балюстрада, за якою під час
судового засідання розміщувалися запрошені
(?) гості.
сумнозвісний ремонт 1820—1831 рр. не обій-
шов і цієї зали. ліпнину зі стелі та стін було
збито, з’явились розписний плафон, розпис хор
(тайника) у стилі ампір, на стінах трафаретний
орнамент у стилі бароко.
під час реставраційних робіт у центрі зали,
під плитами, виявлено рештки фундаменту ба-
сейну та керамічного водогону.
у 2004 р. розпочато розкопки головного кор-
пусу (рис. 2, 4) ханського палацу. В басейному
дворику з боку східного фасаду Зали Дивана за-
кладено шурф № 1. у центральній частині Зали
Дивана було закладено розкопи вздовж східної
стіни завглибшки 1 м. результати, отримані
під час цих досліджень, підтвердили спогади
ад’ютанта фельдмаршала Мініха капітана х.г.
Манштейна (Манштейн 1920—1922).
Басейний дворик. на межі XVi—XVii ст. уз-
довж східного фасаду Зали Дивана формувався
басейний двір.
Французький мандрівник маркіз де кастель-
но, який побував у бахчисараї у 1820 р., докладно
описав цю частину палацу. Він згадує галереї з
балюстрадами і прямокутну водойму з бортами.
естакади з галереями, що прилягали до нього,
були основним елементом композиції саду, а ком-
позиційним ядром був фонтан, що розміщувався
у центрі південної стіни. Фонтан — мармурова
прямокутна плита з нішею, у заглибленні якої
містяться три ряди чаш, що утворюють каскад.
Водойму з’єднано з фонтаном, водозбір-ним ба-
сейном і жолобом із зображеннями хвиль, риб,
кипарисів, птахів, двох голів драконів, із яких
вода ллється у великий басейн.
на жаль, під час ремонту 1820—1831 рр.
дерев’яні галереї й альтанку над водоймою було
розібрано.
Літня альтанка. однією із найцікавіших
пам’яток архітектурного ансамблю басейного
дворика є літня альтанка.
у 1962 р. під час дослідження на зовнішнь-
ому південному боці було закладено зонд, що
зберігся до сьогодні, за допомогою якого можна
побачити частину стрілчастої арки та тонкої ко-
лони, зроблених із місцевого вапняку. очевидно,
альтанку було споруджено одночасно з облаш-
Рис. 2. план розкопок 2003—2004 рр.: 1 — Велика хан-
ська мечеть; 2 — лазні сари-гюзель; 3 — перський двір
ханського палацу; 4 — головний корпус; 5 — гаремний
двір; 6 — дюрбе Діляри бікеч
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 242
туванням басейного садка наприкінці XVi — на
початку XVii ст. спочатку це була одноповер-
хова споруда, відкрита з трьох боків, із тонкими
колонами та стрілчастими арками. після пожежі
1736 р. альтанку перебудував майстер омер. ко-
лони посилили, надбудували другий поверх, у
центрі встановили фонтан із басейном.
під час ремонту 1820—1831 рр. альтанку
було знову перебудовано: з’явилися дерев’яні
панелі з віконним плетінням та кольоровим
склом, стіни розписав клейовими фарбами ун-
тер-офіцер Василь Дорофєєв, а різьблену стелю
з плафоном виконав мешканець бахчисарая Ми-
хайло кладо.
реставраційні роботи 1960—1962 рр. вияви-
ли і відкрили орнаменти на падугах і пейзажі над
входом альтанки, що датуються XViii ст.
у 2005 р. нами було досліджено територію від
літньої альтанки до фонтана, що розміщувався в
південній стіні басейного дворика. Вздовж усієї
цієї площі ґрунт було понижено на 0,4 м. було
виявлено вапнякову вимостку, що заходила під
майже повністю зруйновану кам’яну кладку.
очевидно, цей простір басейну було розібрано
вже після згасання життя у палаці. на користь
цього припущення свідчить характерне плану-
вання дворика і супровідний матеріал із запов-
нення цієї споруди, що містив велику кількість
фрагментів обробленого білого мармуру. також
було знайдено мармур in situ в кладці стіни, що
оточувала дно басейну. отже, було уточнено
первинне планування басейного дворика і ви-
явлено новий архітектурний об’єкт — басейн.
Це був каскадний басейн, у який вода надходила
з фонтана в басейн № 1, перетікала в басейн
№ 2, а потім у басейн № 3, що розміщувався з
пів-нічного боку літньої альтанки. Водовідвід
між басейнами № 2 і 3 приводив у рух фонтан,
роз-міщений у літній альтанці.
Мала Палацова мечеть. Це найдавніша
споруда палацового комплексу, що датується
XVi ст. Фасад мечеті закрито стіною басейно-
го та Фонтанного двориків, тому можна гово-
рити лише про архітектуру інтер’єру, в якому
домінують візантійські способів будівництва.
споруда однокупольна, барабан і баня підтри-
муються підпружними арками, що опираються
на п’яти та виділені на стінах пілястри. рестав-
ра-ційними роботами на північному боці було
за-кладено зонд на парусі купола, знято тиньку-
вання і відкрито розписи. орнамент, що при-
крашав міхраб (XVii ст.), характеризується
елементами турецького і старого арабського мис-
тецтва. розпис стін датується XVii—XViii ст.,
купола — XiX ст.
З боку східного фасаду Малої палацової ме-
четі закладено розкоп № 2. на глибині 2,15 м
від рівня денної поверхні виявлено кам’яну ви-
мостку стіни зі східного боку мечеті.
у південно-східному куті стіни басейного
дворика закладено розкоп № 3. простежено за-
хідну стіну басейного дворика від рівня денної
поверхні до основи фундаменту (рис. 2, 4).
уздовж східного фасаду Зали Дивана прове-
дено зниження ґрунту на площі 200 м2 на гли-
бину 1 м від рівня денної поверхні. З північного
боку літньої альтанки виявлено рештки басейну,
що простягнувся із заходу на схід (7 × 4 м).
Гарем. на території палацу в гаремному
дворику в південно-західному куті головного
корпусу закладено розкоп № 4 (20 × 30 м). тут
виявлено основу стіни кавової кімнати головно-
го корпусу, фундаментом якої слугувала стіна
більш давньої споруди, яка сягає углиб на 3,5 м
від рівня денної поверхні.
у східній частині гаремного двору на площі
600 м2 проведено роботи з пониження ґрунту
на 1 м від денної поверхні. З південного боку
головного корпусу закладено розкоп до стіни
басейного дворика, що дало змогу відкрити на
всю висоту південний бік головного корпусу і
Малу палацову мечеть і вийти на рівень денної
поверхні XVi ст. після попередніх досліджень
було здійснено розкопки із заниження рівня всієї
південної частини гаремного палацу до корпусу
гарему (рис. 2, 5).
Перський двір. у 2005 р. архітектурно-архео-
логічні дослідження на території перського двору
були зосереджені на вивченні планування персько-
го палацу, від якого збереглися соколина башта
(татарською — тоган-кулеси) і північна стіна.
у 1798—1799 рр. Вільям гесте зняв доклад-
ний план палацового комплексу і замалював фа-
сади найважливіших споруд, зокрема соколиної
башти.
креслення В. гесте дуже цінні, оскільки на них
зображено цілу низку нині не існуючих споруд:
старий палац, гарем, приміщення кухні тощо.
під час ремонтних робіт, проведених у 1801 р.
предводителем дворянства акмечетенського
повіту австафієм нотаром, було здійснено ре-
монт даху, стель, підлоги, дверей та вікон, деякі
палацові приміщення тинькували, ремонтували
фонтани і басейни, однак свідчень про соколину
башту немає.
у 1822 р. серйозні реставраційні роботи в
палаці, зокрема й соколиної башти, проводив
архітектор колодін, проте, на думку будівельної
комісії, реставрація відбувалася з відхиленням
від головної вимоги «залишити все в азійському
стилі». у 1824 р. колодіна замінили ельсоном,
якому вдалося зберегти попередній східний ха-
рактер палацових споруд.
під час ii кримської війни бахчисарайський
палац було майже на 2 роки перетворено на шпи-
таль, унаслідок чого він суттєво постраждав;
його ремонтували у 1858, 1859, 1862, 1866 і 1867
рр. які саме роботи було проведено в ті роки і чи
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 43
охопили вони соколину башту — невідомо. у
1914 р. некрасов провів чергові значні реставра-
ційні роботи, яким передували детальні досліджен-
ня, що проводилися з 1910 р. під керів-ництвом
покришкіна. після реставрації було прийнято
постанову від 11 листопада 1915 р. про постій-
ний нагляд за спорудами палацу, однак вона, оче-
видно, не виконувалась, оскільки у 1930-ті рр.
у палаці знову відбулися ремонтні роботи під
керівництвом архітектора удаленкова.
З 1960 р. у палаці почалися планомірні кон-
серваційно-реставраційні роботи з метою усу-
нення всіх технічних недоліків у конструкціях
споруд і паралельного виявлення всіх архітек-
турно-декоративних елементів, що мають худож-
ню цінність. До початку ремонтно-реставрацій-
них робіт 1960 р. від численних споруд палацу
збереглися головний і Житловий корпуси, один
із гаремних корпусів, світський корпус, мечеть
хан-Джамі, конюшений корпус, лазні сари-гю-
зель, дюрбе Діляри бікеч і два дюрбе на хансь-
кому цвинтарі, соколина башта.
Зовні соколина башта — це двоярусна спору-
да: перший ярус кам’яний, у вигляді куба з усі-че-
ним у нижній частині північно-західним кутом, у
якому прорізано двері; другий — восьмигранний
у плані, фахверковий. Дах восьмигранний, шат-
ровий, невисокий, з великими виносами, вкритий
черепицею. З першого поверху на другий ведуть
дерев’яні сходи. у верхній частині стін другого
ярусу проходить світловий пояс із прямокутних
отворів із дерев’яним решітчастим заповненням.
під отворами — балюстрада, яка до рівня балюс-
тради башти гладенько відтинькована.
точна дата початкового будівництва соколи-
ної башти не відома. оскільки зображення її у
В. гесте датується 1798 р., її прийнято вважати
спорудою XViii ст. однак цілком можливо, що
башту було побудовано значно раніше, ос-кільки
дві її стіни (північна та східна) у нижній частині
належать до старої огорожі гарему, що входив до
ансамблю старого перського палацу в персько-
му дворі.
стан соколиної башти, наведений на креслен-
нях В. гесте, зафіксовано в «описании найден-
ных в натуре ветхостей азиатскому в бахчисарае
дворцу, оставшемуся от бывших крымских ханов,
сделанное сентября дня 1820 года» архітектором
колодіним: «В нем (персидском дворце) восьми-
угольная высокая башня, основана на двухэтаж-
ном корпусе: верхняя часть беседки решетчатая»
(Манштейн 1920—1922, с. 146). Цей опис було
зроблено перед значною реставрацією усіх па-
лацових споруд, зокрема й соколиної башти, яка
внаслідок реставрації колодіна зазнала суттєвих
змін.
усі споруди перського палацу було запропо-
новано знести через їх незадовільний стан та з
метою економії, проте соколину башту все ж збе-
регли. стан споруди був таким, що, на думку ко-
лодіна, її необхідно було «сломать 〈...〉 до двух-
этажного состояния и вновь сделать, а корпус пе-
ребрать, стены, балки нижние, средние, верхние
с полами и потолками дощатыми, двери, перепле-
ты — все вновь» (Манштейн 1920—1922, с. 146),
для чого «признано было место деревянных стоек,
забранных сырцовым кирпичом — легче и прочнее
обить тесом и выкрасить, — во избежание искрив-
ления от тяжести кирпича при большой высоте
башни» (Манштейн 1920—1922, с. 165). Для ви-
конання оздоблювальних столярних і склярських
робіт колодін запросив мешканця бахчисарая,
підданого Великої британії «известного мастера
азиатской работы» грека Михайла кладо, который
выполнил в Восьмиугольной башне потолки и где
имеются средины и углы азиатского украшения и
прочие таковые работы» (Манштейн 1920—1922,
с. 158). усі вищезазначені роботи на соколиній
башті було виконано в 1822 р. під керівництвом
архітектора колодіна, оскільки архітектор ельсон,
який продовжив реставрацію бахчисарайського
палацу, нічого про соколину башту не повідомляє.
палац знову ремонтували у 1837 р. (генгросс 1912,
с. 27), очевидно, й соколину башту, дерев’яна об-
шивка другого ярусу якої у 1837 р. мала золотистий
колір (генгросс 1912, с. 27). проте в 1912 р. вона
вже була зеленою (генгросс 1912, с. 21). ймовір-
но, колір було змінено під час однієї зі згаданих
реставрацій палацу наприкінці XiX ст., хоча про
соколину башту й не згадується.
у 1960-х рр. у палаці було проведено нагальні
протиаварійні роботи: замінено перекриття між
поверхами, знову потиньковано стіни і пофарбо-
вано дерев’яні елементи в золотистий колір.
нині соколина башта — це двоярусна спо-
руда, квадратна у плані по першому ярусу і
восьмигранна по другому. Цоколь споруди під-
нято на стилобат, огороджено невисокою під-
пірною стінкою. Дві стіни входять в огорожу. їх
складено з каменю на всю висоту, що становить
5,40 м, дві інші стіни — 3,70 м. Вище від цієї поз-
начки на висоті 3 м стіни фахверкові з цегляним
заповненням. пустоти між дубовими брусами
обв’язки заповнено необпаленою цеглою (кали-
бом). Дерев’яні бруски для більшої міцності за-
кладено і в стінах з кам’яною кладкою. Вище
конструкція башти дерев’яна, обшита дошками.
Дослідження перського дворика було розпо-
чато археологічною експедицією у 2000 р. з пів-
нічно-західного боку, де розбито 4 квадрати (5 ×
× 5 м). у результаті цих робіт було виявлено ар-
хітектурний комплекс, витягнутий із заходу на
схід, що прилягав до північної стіни двору, а під
час досліджень кладок північно-західного та пів-
нічно-східного кутів приміщення виявилося, що
північна стіна є однією зі стін цього приміщен-
ня. стіни зроблено з добре обтесаних кам’яних
плит (мармуроподібного вапняку) на вапняковому
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 244
розчині (хорасані) із застосуванням крупнотов-
ченої цегли.
у перському дворику було відкрито опалю-
вальну систему, що починалася від південної
стіни приміщення. низка архітектурних засобів
зведення і весь супровідний керамічний мате-
ріал, фрагменти архітектурних деталей засвід-
чують, що відкрите приміщення є лазнею (ха-
мамом) розміром 8 × 6 м для індивідуального
використання. хамам містив два приміщення:
основне — 4 × 4 м з нішею для опалювальної
системи, вітальню чи веранду перед входом до
хамаму — 4 × 2 м. До південної частини хамаму,
ймовірно, прилягав фонтан, деталі якого було
виявлено в заповненні споруди.
підлогу лазні було перекрито шаром ґрунту зі
слідами пожежі, в заповненні знайдено фрагмен-
ти гарматних ядер. Можливо, це сліди пожежі
1736 р. пізніше приміщення використовували
як житлове: у північно-західному куті було
збудовано піч, у кладці якої виявлено цеглу з
клеймами. у заповненні зафіксовано російський
фаянс XiX ст., аптечні пляшечки, численні фраг-
менти пляшок з-під шампанського (Франція,
XiX ст.), що, можливо, засвідчує розташування в
палаці воєнного шпиталю під час кримської війни
1855—1856 рр. Верхній шар представлено слідами
господарчої діяльності середини XX ст.
будівельні засоби та архітектурний декор
споруди ідентичні хамаму сари гузель, час
будівництва якого відомо точно завдяки плиті
з написом, що зберігся над його входом. усе це
дає змогу датувати хамам перського дворика по-
чатком XVi ст. подальші дослідження виявлять
повну стратиграфію цієї території (ибрагимова
2001; ибрагимова 2004).
у південній частині двору виявлено рештки
гідротехнічних споруд (водогін, басейн), що
починаються від водосховища (10 × 30 м), роз-
ташованого за 10 м від південної стіни персько-
го двору. За 50 м південніше від південної сті-
ни розміщується закритий басейн (10 × 20 м)
XVi ст., від якого прокладено керамічний водогін
до лазні у перському дворі. у 2003 р. експедицією
бДІкЗ на території перського дворика хансько-
го палацу було виявлено 12 монет, 7 з яких було
випущено в кримському ханстві в другій поло-
вині XViii ст. крім місцевих випусків, знайдено
й закордонні монети, найранішу з яких було ви-
пущено в лівонії у середині XVii ст. Виявлено й
сучасну кримському срібну турецьку монету —
пару османа iii. було знайдено й 4 російських
монети, найранішу з яких викарбовано за царю-
вання анни Іоанівни.
Ìîíåòè Êðèìñüêîãî õàíñòâà
1. срібний бешлик селямет-герая ii (1152—
1156 р. х./1740—1743 н. е.). на аверсі 4-рядко-
вий напис:
cелямет
син
селіма
хаджи
на реверсі рештки стертого 4-рядкового
напису:
Викарбувано
в
бахчисараї
року
розміри 1,7 × 1,5 см. співвідношення вісей 0
ч. (retowski 1905, V. 1, S. 193, taf. XiV).
2. срібний бешлик селім-герая ii (1156—
1161 р. х./1748—1756 н. е.). на аверсі 3-рядко-
вий напис:
селім
син
каплана
на реверсі тамга правителя і рештки стертого
напису:
(ба)хч(исарай)
розміри 1,5 × 1,3 см. співвідношення вісей 3
ч. (retowski 1905, V. 1, S. 195).
3. срібний бешлик селім-герая ii (1156—
1161 р. х./1748—1756 н. е.). на аверсі 3-рядко-
вий напис:
селім
син
каплана
на реверсі тамга правителя та рештки стертого
напису:
Викарбувано
в
бахчисараї
розміри 1,5 × 1,3 см. співвідношення вісей 3 ч.
(retowski 1905, V. 1, S. 195).
4. срібний бешлик крим-герая (i ханат, 1172—
1178 р. х./1758—1764 н. е.). на аверсі 2-ряд-
ковий напис:
хан
крим-герай
напис облямовано вінком. на реверсі 4-ряд-
ковий текст:
Викарбувано
в
бахчисараї
року
розміри 1,4 × 1,3 см. співвідношення вісей
0 ч. (retowski 1905, V. 25, S. 209, taf. XV).
5. білоновий бешлик Девлет-герая iV (ii ха-
нат, 1189—1191 р. х./1775—1777 н. е.). на аверсі
рештки напису:
Девлет
на реверсі тамга правителя та рештки стер-
того напису:
Викарбуванo
в
бахчисараї
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 45
розміри 1,3 × 1,0 см. Дуже потерта. спів-від-
ношення вісей 3 ч. (retowski 1905, V. 4, S. 229,
taf. XVii).
6. Дуже потерта білонова монета кримського
ханства. невизначена (неатрибутована). розміри
1,2 × 1,2 см.
7. невизначена білонова монета. кримське
ханство. розміри 1,2 × 1,2 см.
Ìîíåòè Îñìàíñüêî¿ ³ìïåð³¿
білонова пара султана османа iii (1754—
1757 рр. н. е.). на аверсі тугра правителя, на
реверсі — 3-рядковий напис:
Викарбувано
в
константинополі
1168
Монета обламана. розміри 1,5 × 1,2 см. спів-
відношення вісей 6 ч. (krause 2002b, kM № 252,
p. 1197).
Ìîíåòè Ðîñ³éñüêî¿ ³ìïåð³¿
1. Дєньга (1/2 коп.) 1731 р., викарбувана на
катеринбурзькому монетному дворі за анни
Іоанівни. розміри 2,5 × 2,3 см. співвідношення
вісей 0 ч. (krause 2002б, kM № 188, p. 1057).
2. 5 копійок 1873 р., викарбуваних на кате-
ринбурзькому монетному дворі за олександра ii.
розміри 3,2 × 3,2 см. співвідношення вісей 0 ч.
(krause 2001, y № 12.1, p. 972).
3. 3 копійки 1906 р., викарбуваних на санкт-
петербурзькому монетному дворі за Миколи ii.
розміри 2,9 × 2,9 см. співвідношення вісей 0 ч.
(krause 2004, y № 11.2, p. 1700).
Ìîíåòà ˳âîí³¿
білоновий солід шведської лівонії, випуще-
ний за густава ii адольфа (1611—1632), який
захопив цей район прибалтики у 1621 р. на
аверсі монограма правителя, на реверсі — герб
лівонії і початок слова Sol — «солід». точно
визначити час випуску цієї монети дуже складно
через її погану збереженість. проблема полягає
в тому, що до 1659 р., тобто вже після смерті пра-
вителя, тривав випуск дрібного срібла від його
імені (Федоров 1966, с. 273—274). найімовір-
ніше, це не були офіційні випуски монетного
двору м. рига. очевидно, наслідування дрібному
сріблу густава-адольфа виготовляли в суча-вах
— тодішній столиці Молдови. Монета зберегла-
ся погано: вона обламана, є отвір. розміри 1,5 ×
1,3 см. співвідношення вісей 6 ч. (krause 2002a,
kM № 1, p. 896).
під час розкопок 2004—2005 рр. було про-
довжено дослідження житлових приміщень
старого гарему, де виявлено монети кримсь-
кого ханства, османської імперії та лівонії.
В опалювальній печі хамаму № 2 перського
дворика ханського палацу було знайдено ро-
сійську мідь.
більшість монет, виявлених у перському дво-
рику, було випущено в середині XViii ст. най-
раніша з монет кримського ханства датується
правлінням селямет-герая ii, який відновив
комплекс, а найпізніша — другим ханатом Де-
влет-герая iV. Відсутність серед знахідок монет
шагін-герая засвідчує завмирання життя у цій
частині палацу за останнього незалежного пра-
вителя кримського ханства.
у центрі двору в 2001 р. було відкрито при-
міщення хамаму XVi ст., оскільки про нього є
спогади х.г. Манштейна як про лазню, що приля-
гала до палацу султанів із західного боку. отже,
під час розкопок 2000—2005 рр. на території
перського двору було відкрито нові архітектур-
ні об’єкти XVi—XViii ст., відсутні на відомих
планах ханського палацу XViii—XiX ст.
перський дворик — один із найцікавіших
архітектурних комплексів бахчисарайського
хан-ського палацу, що за останні два століття
за-знав неодноразових перебудов. численні ре-
конструкції (найперша — 1783—1787 рр., потім
1820—1830, у 1860-ті рр., на межі XiX—XX cт., у
1920-ті рр.) (Маркевич 1895, с. 130—176; прото-
колы...1902, с. 62; протоколы... 1903, с. 47; днев-
ники у. боданинского из архивов бахчисарайско-
го музея), що часто проводилися без жодної на те
потреби, спотворили первісний вигляд більшості
палацових споруд. комплекс перського дворика
постраждав найбільше: споруди розібрали, а на
його території розмітили городи.
Восени 2004 р. розпочато роботи з облашту-
вання території навколо мавзолея Діляри бі-
кеч — пам’ятки архітектури XViii ст., збудова-
ної крим-герай ханом у 1764 р. Дюрбе — вось-
микутник зі входом із західного боку, його кути
прикрашено тонкими пілястрами із канелюрами
площини грані у два ряди арочок, низ має цо-
коль, верх — карниз у вигляді атіка, над яким
восьмигранний барабан, повернутий на 45°, і
купол. барабан також прикрашено пілястрами
й арочками. Всі профілі рельєфні й дуже висту-
пають із площини стін. усередині мавзолей від-
тиньковано і має рештки розпису. у нижньому
ряду арочок розміщено вікна. купол викладе-
но із плінфи. Дюрбе Діляри бікеч є останньою
пам’яткою купольної архітектури в криму. нав-
коло мавзолею розпочато роботи із пониження
ґрунту вздовж периметру на висоту цоколя з
подальшим облаштуванням водовідведення.
у спорудах комплексу бахчисарайського па-
лацу виявлено рештки матеріальної культури
XVi—XViii ст., значну кількість фрагментів
червоноглиняної черепиці, черепицю із зеленою
поливою, плінфу, керамічні водопровідні тру-
би, фрагменти тиньку з розписами, деталі кахлів
XVi ст. із майстерні Ізника, 7 монет кримсько-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 246
Борзенко А., Домбровский Ф.М., Негри А.Ф. бахчисарайские арабские и турецкие надписи // ЗооиД. — одесса,
1849. — т. 2.
Броневский М. описание татарии (1578 г.) // ЗооиД. — 1868. — т. Vi.
Генгросс В. ханский дворец в бахчисарае. — спб., 1912.
Засыпкин Б.Н. памятники архитектуры крымских татар // крым. общественно-научный и экскурсионный журнал. —
М.; л., 1927.
Ибрагимова А.М. Заключение по результатам археологической экспедиции бгикЗ. 2000 г. бахчисарайский ханс-
кий дворец. персидский двор гарема // нові дослідження пам’яток козацької доби в україні. Зб. наук. праць.
Вип.10. — к. , 2001. — с. 45.
Ибрагимова А.М. архитектурно-археологические исследования на территории ханского дворца в бахчисарае в
2000 — 2003 гг. // археологічні відкриття в україні в 2002 — 2003 рр. — к., 2004. — с. 134—139.
го ханства, фрагменти скляних виробів, численні
світло-, червоно- та сіроглиняні люльки. сто-
ловий посуд представлено виробами із фаянсу
XVi—XViii ст. із майстерні кютахії, китайською
порцеляною. також виявлено вироби з металу,
ковані цвяхи, металеві ковані двері. Знайдено
фрагменти архітектурних деталей басейнів і
фонтанів із білого мармуру.
Виконані у 2000—2005 рр. охоронні проти-
аварійні роботи сприяли суттєвому уточненню
періодів будівництва палаців кримських ханів,
що, у свою чергу, є вагомим доповненням у
розробці хронології громадської забудови міста,
його розвитку у часі та просторі від кирк-єра
до бахчисарая.
розглянуті нами матеріали дають змогу по-
новому розглядати дані про будівництво та
архі-тектуру палацу, які часто недооцінювали в
архео-логічних роботах. Ці пам’ятки цікаві для
до-слідження більшості питань історії, економі-
ки та політики. Зважаючи на це, ми спробували
зіставити історіографічний аспект розглянутих
джерел з уявленням про ханський палац як ком-
плекс у його історичному розвитку. при цьому
особливу увагу було приділено вивченню стра-
тиграфії культурних шарів і будівельних реш-
ток, питанням ранньої планувальної структури
ханського палацу.
на основі результатів архітектурно-археоло-
гічного дослідження палацу за останні 5 років
розроблено нову схему його формування і роз-
витку на початкових етапах.
Виділено дві фази будівництва палацу: XV—
XVi ст. і середина XViii ст. культурно-хроноло-
гічні шари ханського палацу завдяки численним
перевіркам під час останніх розкопок у цілому
досить надійно атрибутовано як хронологічно,
так і за конкретними характеристиками.
1. Забудову палацового комплексу проводили з
південного боку. cпочатку було створено систему
водопостачання, що йшла з південного схилу бах-
чисарая. уся вода потрапляла у водо-збірник, що
розташовувався над південною стіною персько-
го дворика. система гідротехнічних споруд по-
давала воду керамічним водогоном до всіх па-
лацових об’єктів, Великої ханської мечеті, лазні
сари-гюзель, головного корпусу, Малої палацо-
вої мечеті, Зали Дивана, посольського дворика,
кухонного двору, гарему і його лазні.
2. Збереглося первинне планування підваль-
них приміщень палацового комплексу XVi ст.
Верхні поверхи, що постраждали в 1736 р., було
відновлено у 1740—1742 рр.
3. крім згаданих споруд, досліджено нові архі-
тектурні об’єкти, не позначені на відомих планах
палацу. у перському дворі виявлено дві лазні
XVi ст. (об’єкт № 1), досліджено два фонтани
й маленький басейн біля південної його стіни.
Відкрито низку підвальних приміщень старого
гарему, що в XVi ст. були одним архітектурним
ансамблем перського палацу, від якого тепер збе-
реглися лише соколина башта й кам’яне підвальне
приміщення в південно-східній частині персько-
го двору. на планах тромбаро і гесте територію
старого гарему було позначено як галявину.
4. у гаремному дворі відкрито приміщення,
яке, очевидно, було кухнею і прилягало до стіни
між перським і гаремним дворами. ймовірно,
колись це був єдиний комплекс великого житло-
вого гаремного корпусу.
5. у басейному дворі виявлено шари XVi—
XVii ст. і відтворено первісний вигляд дворика,
що містив 3 басейни. До нашого часу зберігся і
був відомий лише один великий басейн.
отже, найближчим часом основним напря-
мом розкопок палацу мають залишитися дослід-
ження археологічної топографії палацу, а також
широких площ найбільших його комплексів
— перського двору, Зимового палацу, альтанки
селямет-гірая, посольського двору, східного
дворика поблизу Великої ханської мечеті.
Деякі відкриті архітектурно-будівельні ком-
плекси палацу можна реконструювати лише за
умови отримання нової додаткової інформації
або в самому палацовому комплексі, або за ана-
логіями, наприклад, з палацом султанів в едирне
(Dr. rifat osman 1918, plan p3). не менш важливою
є стратифікація палацового ансамблю — надій-
не співвідношення архітектурно-будівельних ре-
шток з різними етапами існування палацу.
Дослідження архітектури й будівництва па-
лацового ансамблю відкриває широкі можли-
вості для вивчення методів містобудівництва в
причорномор’ї і середземномор’ї у цілому.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 47
Ибрагимова А.М. архитектурно-археологические исследования в 2003 — 2004 гг. // археологічні відкриття в
україні в 2003 — 2004 рр. — к., 2005. — с. 139—140.
Ибрагимова А.М., Тимченко В.Н. арабографические надписи начала XV — начала XX вв. из салачика //археоло-
гічні відкриття в україні в 2003 — 2004 рр. к., — 2005. — с. 152 — 153.
Манштейн Х.-Г. описание дворца хана крымского и столичного его города бахчисарая, учиненное по приказу
графа Миниха, капитаном Манштейном. сборник, посвященный «таврике». статьи собраны проф. сарки-
зовым-серазини. — М., 1920—1922.
Маркевич А. из истории ханского бахчисарайского дворца // итуак. — симферополь, 1895. — № 23.
Описание дворца хана крымского и столичного его города бахчисарая, учиненное по приказу графа Миниха, ка-
питаном Манштейном // оЗ. — 1824. — № 51. — с. 75—84.
Протоколы заседания таврической ученой архивной комиссии за 3 мая 1902 года (с сообщениями а.и. Мар-кевича
о подземном ходе, открытом в бахчисарайском дворце, и свящ. В. томкевича о древней церкви в судаке) //
итуак. — симферополь, 1902. — № 34.
Протоколы заседания таврической ученой архивной комиссии за 1902-й год // итуак. — симферополь,
1903. — № 35.
Смирнов В.Д. крымское ханство под верховенством оттоманской порты до начала XViii в. — спб., 1887.
Сумароков П. Досуги крымского судьи, или Второе путешествие в тавриду павла сумарокова. — спб., 1803. — ч. 1.
Федоров Д. Монеты прибалтики Xiii—XViii столетий. определитель монет. — таллинн, 1966.
Халим-Герай-султан. розовый куст ханов. — симферополь, 2004.
Krause Chester L., Mishler Clifford. Standard catalog of word coins 1801—1900. third ed., 2001.
Krause Chester L., Mishler Clifford. Standard catalog of word coins 1601—1700. third ed., 2002а.
Krause Chester L., Mishler Clifford. Standard catalog of word coins 1701—1800. third ed., 2002б.
Krause Chester L., Mishler Clifford. Standard catalog of word coins 1901 present, 2004.
Oktay Aslanapa. kýrým ve kuzey azerbaycan’da türk eserleri. — istanbul, 1979.
Retowski O. Die Münzen der Gireď. — Moskau, 1905.
Одержано 16.02.2006
А.М. Ибрагимова
кирк-ер—бахчисарай. постаноВка проблеМЫ
атрибуЦии раннетатарских паМятникоВ по реЗультатаМ
полеВЫх исслеДоВаний 2000 — 2005 гг.
публикуются результаты новейших археологических исследований памятников раннетатарского периода, рас-
положенных на плато чуфу-кале: остатки мечети, дюрбе Джанике-ханым, Зинджырлы-медресе в салачике, а
также результаты раскопок на территории ханского двора в бахчисарае — большой ханской мечети, бань
сары-гюзель, Зала Дивана, бассейного дворика, летнего дворика, Малой Дворцовой мечети, гарема, персид-
ского дворика. на территории перечисленных памятников выявлены остатки материальной культуры XVi—
XViiiвв. разработанная хронология общественной застройки города на территории от кирк-ера до бахчиса-
рая сопоставлена с данными письменных источников. новые материалы по архитектуре и строительству сто-
лицы крымского ханства открывает большие возможности для изучения градостроительства XVi—XVii вв. в
причерноморье и средиземноморье в целом.
A.М. Ibrahimova
QirQ-yer—BakhchiSaray. raiSinG the proBleM
oF attriBution oF early tatar MonuMentS on the reSultS
oF FielD reSearch in 2000—2005.
the author publishes the results of recent archaeological research on the sites of early tatar period situated on the
chufut-kale upland: the remains of mosque, durbe Dzanikeh khanym, Zyndzyrly-madrasah in Salchiq; as well as the
results of excavations on the territory of khan palace in Bakhchisaray: in Great khan Mosque, Sare-Guzel Bath, Divan
hall, Summer yard, Small palace Mosque, harem, and persian yard. on these sites were found the remains of material
culture dated from 16th—18th cc. elaborated chronology of public buildings in the city on the territory from Qirq-yer
to Bakhchisaray is compared to the data from the written sources. new materials on architecture and construction of
capital city of crimean khanate give wide possibilities for studying of city-building in the 16th—17th cc. in Black Sea
and Mediterranean Sea regions.
|