Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев)
Рецензія на книгу: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев). Киев: Издат. дом «Стилос», 2005. — 559 с. Проблеми вивчення релігійних поглядів причорноморських еллінів завжди перебували в центрі уваги вітчизняних учених кількох пок...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199428 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) / А.С. Островерхов // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 92-102. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199428 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994282024-10-06T20:10:37Z Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) Островерхов, А.С. Рецензії Рецензія на книгу: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев). Киев: Издат. дом «Стилос», 2005. — 559 с. Проблеми вивчення релігійних поглядів причорноморських еллінів завжди перебували в центрі уваги вітчизняних учених кількох поколінь. Непересічний внесок у розробку цієї важливої проблематики зробила в нашій науці А.С. Русяєва, 70-річчя з дня народження якої нещодавно відзначила наукова спільнота. Вагомі підсумки багаторічної плідної роботи дослідниці у згаданому напрямі підбито в її останній монографії, яку ми і репрезентуємо. 2007 Article Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) / А.С. Островерхов // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 92-102. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199428 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Островерхов, А.С. Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) Археологія |
| description |
Рецензія на книгу: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев). Киев: Издат. дом «Стилос», 2005. — 559 с.
Проблеми вивчення релігійних поглядів причорноморських еллінів завжди перебували в центрі уваги вітчизняних учених кількох поколінь.
Непересічний внесок у розробку цієї важливої
проблематики зробила в нашій науці А.С. Русяєва, 70-річчя з дня народження якої нещодавно
відзначила наукова спільнота. Вагомі підсумки
багаторічної плідної роботи дослідниці у згаданому напрямі підбито в її останній монографії,
яку ми і репрезентуємо. |
| format |
Article |
| author |
Островерхов, А.С. |
| author_facet |
Островерхов, А.С. |
| author_sort |
Островерхов, А.С. |
| title |
Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) |
| title_short |
Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) |
| title_full |
Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) |
| title_fullStr |
Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) |
| title_full_unstemmed |
Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) |
| title_sort |
рец.: русяева а.с. религия понтийских эллинов в античную эпоху (мифы. святилища. культы олимпийских богов и героев) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199428 |
| citation_txt |
Рец.: Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху (Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев) / А.С. Островерхов // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 92-102. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT ostroverhovas recrusâevaasreligiâpontijskihéllinovvantičnuûépohumifysvâtiliŝakulʹtyolimpijskihbogovigeroev |
| first_indexed |
2024-10-07T04:02:16Z |
| last_indexed |
2024-10-07T04:02:16Z |
| _version_ |
1812226362112475136 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 292
проблеми вивчення релігійних поглядів причор-
номорських еллінів завжди перебували в цент-
рі уваги вітчизняних учених кількох поколінь.
непересічний внесок у розробку цієї важливої
проблематики зробила в нашій науці а.с. русяє-
ва, 70-річчя з дня народження якої нещодавно
від-значила наукова спільнота. Вагомі підсумки
багаторічної плідної роботи дослідниці у згада-
ному напрямі підбито в її останній монографії,
яку ми і репрезентуємо.
книга складається зі вступу (с. 4—13),
7 окремих розділів (с. 14—486) та висновків
(с. 487—498). До основного тексту додано біб-
ліографію, список скорочень, іменний покажчик
історичних осіб та давніх авторів, покажчик мі-
фологічних імен та назв, покажчик географічних
назв (с. 499—558). З огляду на широкі геогра-
фічні межі праці, які неможливо охопити в одній
журнальній статті, головну увагу звернемо на
північно-Західне причорномор’я, з яким автор
рецензії найкраще обізнаний.
перший розділ має назву «понтійські міфи
у взаємодії з культами богів та героїв». авторка
розглядає одвічну проблему релігієзнавства: що
є первинним, ритуал чи міф, як вони співвід-
носяться та взаємодіють? Дослідниця доходить
висновку, що елліни надавали перевагу ритуалу.
Важливою є думка а.с. русяєвої про те, що пон-
тійські греки на основі політичних, релігійних і
міфологічних уявлень, принесених ними із мет-
рополії, створили власну ідеологічну систему.
у процесі розвитку їх світогляд у північному
причорномор’ї збагачувався новими міфами й
культами божеств та героїв, а також різноманіт-
ними приватними віруваннями.
а.с. русяєва, простежуючи взаємозв’язок
міфів та культів періоду перших понтійських
мандрів еллінів і заснування полісів, доходить
висновку, що у причорноморських районах
власні варіанти міфів з’явилися в пізньоархаїч-
ний час. колонізація породила велику кількість
© а.с. остроВерхоВ, 2007
легенд, пов’язаних із певною місцевістю. Це була
акція закріплення героїв на захоплених землях
для виправдання колонізаційної експансії 1 .
Дослідниця аналізує еллінський варіант міфу
про геракла, присвячений десятому подвигу ге-
роя. авторка зауважує, що легенда — це твір,
у якому є багато історичних свідчень і первин-
них наукових знань, абстрактно узагальнених
символів грецької та скіфської культур, раціо-
нального осмислення своєї історії у порівнянні
з історією інших етносів того часу. на думку
а.с. русяєвої, гіпотезі про еллінське походження
міфу не протирічить пасаж геродота про те, що
« коні із його (геракла) колісниці, що паслися у
цей час, були таємничим чином вкрадені ...». не
знаходить дослідниця у «батька історії» і спроб
ототожнити геракла з таргітаєм. ремінісценцією
еллінської легенди є і згадка геродотом відбитка
ступні геракла, який показували поблизу тіраса
2 , а також встановлення ольвіополітами вівтаря
героя у гілеї.
а.с. русяєва детально аналізує статери з
написом ΕΜΙΝΑΚΟ. авторка не вбачає у ге-
роєві таргітая, хоча це питання розглядається в
літературі далеко неоднозначно 3 . у 2004 р. на
ðåëèãèÿ ïîíòèéñêèõ ýëëèíîâ
â àíòè÷íóþ ýïîõó (ìèôû. ñâÿòèëèùà.
êóëüòû îëèìïèéñêèõ áîãîâ è ãåðîåâ)
Êèåâ: Èçäàò. äîì «Ñòèëîñ», 2005. — 559 ñ.
Ðåöåí糿
ð ó ñ ÿ å â à à.ñ.
1 Існували легенди й про реальних засновників міст,
зокрема синопи, аполлонії понтійської, Фанагорії
та гермонаси. ойкістом однієї із груп колоністів
ольвії був євресибій, спадкоємці якого відігравали
значну роль у житті міста аж до iii ст. н. е. трива-
ле побутування рідкісного у грецькій ономастиці
імені засвідчує існування легенди про першопредка
аристократичного роду євресибіадів (русяева 1992,
с. 206; Диатропов 2001, с. 37).
2 п.о. каришковський та І.б. клейман (карышковский,
клейман 1985, с. 61—62) вважають, що у повідом-
ленні йдеться не про класичного дорійського героя,
а місцеве божество, про перебування якого у гілеї
розповідали понтійські елліни.
3 найпоширенішою є гіпотеза, згідно з якою зображен-
ня є пропагандистською емблемою, запозиченою із
версії легенди про походження скіфів. геракл — це
скіфський таргітай, а емінак — один зі скіфських
царів (карышковский 1984, с. 78—89; 1988, с. 49; ра-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 93
руїнах ніконія знайдено бронзовий перстень із
зображенням сцени, подібної до тієї, що роз-
міщується на монетах ΕΜΙΝΑΚΟ 4 . про пок-
ло-ніння гераклу в ніконії засвідчують графіті
(головко 1966, с. 79). З тіри походить рання гема
із зображенням геракла (кибальчич 1898, с. 247).
З культом геракла також пов’язують появу на
монетах тіри зображень бика та коня (Зограф
1957, с. 23; анохин 1989, с. 88). З цього міста
походить і бронзовий перстень із зображенням
протоми коня (островерхов, охотников 1997,
с. 231, рис. 1, 1). Зображення на ньому копіює
один із монетних типів ранніх монет міста, які
В.о. анохін (анохин 1989, с. 88) датує 350—340 рр.
до н. е. Відомі також ритуальні поховання коней
на поселеннях нижнього подністров’я (охотни-
ков 1990, с. 62). т.л. самойлова (самойлова 1988,
с. 81) вважає, що згадка у геродота спочатку про
биків геріона й подальша їх заміна їх на коней
виникла внаслідок змішування двох варіантів
легенд, зміст яких був набагато складнішим за
варіант «батька історії».
Значну увагу в монографії присвячено ана-
лізу міфів про обожненого героя троянської вій-
ни ахілла. на думку дослідниці, міфологема й
культ ахілла на північних берегах понту ство-
рювалися переважно не за версією гомера, а
за твором арктіна Мілетського «ефіопіда». на
жаль, а.с. русяєва докладно не аналізує відомий
ви-слів алкея (alc. Fr. 48B): «О Ахілле, володарю
землі скіфської!». проте методологічне значен-
ня цього пасажу дуже велике, і воно особливо
зросло після знахідки у тірі графіті V ст. до н. е.
з таким самим висловом (cojocary 2000; 2002;
cамойлова, кожокару 2002, с. 112, рис. 5). на
думку с.б. буйських, це перше епіграфічне свід-
чення, що вказує на титулатуру ахілла як шано-
ваного божества в північному причорномор’ї
часів грецької колонізації у розумінні саме «Во-
лодаря скіфії» (буйских 2004, с. 29).
як відомо, греки створили безліч легенд про
«друге» життя ахілла на о-ві левке. а.с. русяє-
ва у своїй книзі розглядає усі ці повідомлення.
Ми ж звернемо увагу лише на міф про напад
на острів ахілла амазонок.5 легенда не лише
гіперболізує багатства храму, але й наголошує
на невідворотності покарання за спробу паплю-
ження святинь (охотников, островерхов 1993,
с. 76—77).
Значну увагу в праці приділено аналізу свя-
тилища ахілла на о-ві левке. Дослідниця робить
спробу більш прискіпливо проаналізувати дані
античних авторів та археологічних джерел про
острів. на її думку, в історії святилища було два
храми. спочатку, зі східного боку, за стандарта-
ми храму аполлона Ієтроса, що на Західному
теменосі ольвії, в останній чверті Vi ст. до н. е.
було побудовано перший храм. В останній чверті
iV ст. до н. е. храм розібрали й поряд з ним звели
інший храм, але на міцнішому фундаменті. на
думку дослідниці, перебудову було зроблено для
захисту храму від штормів. нині рештки храму
височіють над рівнем моря близько 40 м. нам
доводилося бувати на о-ві Зміїний у різні пори
року. під час осінньо-весняних негод хвилі на-
кривають низинну частину острова. З огляду на
регресію у Vi—i ст. до н. е. перевищення остро-
ва над рівнем води мало бути значно більшим.
на наш погляд, істотнішу загрозу для храмово-
го комплексу становили землетруси, які в пів-
нічному причорномор’ї були звичайним яви-
щем, що засвідчують давні автори (Dion. cass.
XXXVii, ii, 4; p. oros. Vi, 5, 4) й підтверджують
археологічні дослідження (блаватский 1976, с.
6—16; 1977; аракелян 1983; никонов 1996;
2000; никонов, Вангейм 1991; русяева 2005,
с. 142). пліній повідомляє про поглинення морем
двох міст, розташованих біля Меотиди — пірри
евский 1977, с. 168—171; агафонов 1998). Думку про
те, що ольвія ще в V ст. до н. е. була під скіфським
протекторатом, оприлюднено давно. Д.с. раєвський
(раевский 1977, с. 170 сл.) вважав емінака попередни-
ком атея. За Ю.г. Виноградовим, полісний характер
статерів емінака робить «однозначним вирішення
дискусій навколо цієї монети: особа з варварським
іменем ΕΜΙΝΑΚΟΣ, яка відчеканила до того ж на
ольвійському сріблі у вигляді arme parlante сюжет із
етногенічної й генеалогічної скіфської легенди — ге-
ракла, який споряджає лук, була скіфським царем або
ж династом, який жив близько середини V ст. до н. е. й
продовжував після скіла контролювати життя ольвії»
(Виноградов 1989, с. 116—117).
4 Зберігся щиток «стременоподібної» форми. Виріб
слід датувати не пізніше середини — третьої чверті
V ст. до н. е. (пор.: неверов 1983, с. 50; 1984, табл.
clX, 1—10; 1986, с. 18—19, табл. 2—3; neverov 1995,
tabl. Xi). на щитку розміщено профільне зображен-
ня молодого оголеного воїна, який присів на праве
коліно і намагається натягнути лук. Зосереджене
обличчя нахилене донизу. погляд воїна зосереджено
на луці, один кінець якого притиснено коліном пра-
вої ноги, а інший знаходиться на згині лівого коліна.
правою рукою воїн намагається натягнути тятиву. на
голові — лев’яча шкура, що спадає за спину.
5 головними героями, які воювали з амазонками, були
геракл, тесей та ахілл. їхні подвиги у найдавніших
варіантах міфів не співвідносяться з північними бе-
регами чорного моря. у середовищі колоністів виник
переказ про амазонок на берегах Меотиди (скржин-
ская 1991, с. 43—44). різні шари простежуються й у
левкейському міфі. До архаїчних рис належать ло-
калізація амазонок у гирлі р. термодонт. привертає
увагу збіг деталей у легенді про походження савро-
матів і левкейському міфі. В обох випадках воїтельки
не вміють правити кораблями і вступають у зв’язок з
чоловіками-іноземцями. серед амазонок не виділено
окремих персонажів, що характерно для фольклорних
розповідей.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 294
та антіси (блаватский 1976, с. 12; 1977; скржин-
ская 1977, с. 69, 109).
Із храмовим комплексом острова а.с. русяє-
ва пов’язує цистерну, зафіксовану на півночі від
храму. на її думку, колодязь могли використо-
вувати як джерело лікувальної води, яку заво-
зили з континенту. насправді ж, на о-ві Змії-
ний є невеликі джерела прісної води. керівник
будів-ництва маяка в 1838—1839 рр. М. бухтєєв
повідомляв, що у «кам’яному урвищі» острова
знайдено два джерельця. їх на власні очі бачив і
автор рецензії. Вода з них має солонуватий при-
смак, але цілком придатна для вживання. наве-
дені дані дають змогу по-іншому подивитися на
проблему забезпечення питною водою обмеже-
ної кількості служителів святилища, які постій-
но мешкали на острові. проте такі джерела не
могли повністю розв’язати проблеми з питною
водою. Значна частина води поповнювалася за
рахунок збору дощової і талої води в цистерни,
в яких вона не псувалася протягом тривалого
часу (пятышева 1966, с. 68, прим. 16).
античні автори повідомляють про наявність
«гробниці» та «могильного кургану» на білому
острові. Важливими є наведені В.І. тункіною
(тункина 2002, с. 406, 408) спогади мешканця
сулини Іваниці, який у 1837 р. брав участь у
спорудженні маяка на о-ві Зміїний. крім руїн
храму, там було зафіксовано рештки іншої архі-
тектурної споруди — «род кургана, обросшего
травой». «Верхняя часть кургана была засыпа-
на землею; по снятии оной оказались большие
дикие камни, по разобрании же оных 〈...〉 опять
насыпанная земля, по расчищении которой от-
крылись 〈...〉 обделанные, род белого мрамора,
камни, бывшие в строении, но все они лежали
в беспорядке…». на рештки об’єкта натрапив
і п. ситников, який у 1844—1846 рр. проводив
на острові «розкопки». неподалік маяка, на гли-
бині 2,1 м, він знайшов «выложенный местным
камнем склеп с истлевшим человеческим скеле-
том...». Можливо, рештками кургану є «засипа-
ний давній склеп» поблизу маяка, позначений на
плані о-ва Зміїний (пятышева 1966, с. 61, рис.
1). Це був вівтар у вигляді земляного горбка.
ймовірно, рештками вівтаря є фрагмент марму-
рового рельєфа, піднятого з дна південної бухти
(охотников, островерхов 1993, с. 23—24, фото
4, 2—4).
нами встановлено, що комплекс північної бух-
ти був водяним жертовником, де також проводили
офірування ахіллу. Власне жертовна площадка
у плані нагадує форму велетенського човна «ат-
тичного типу» (охотников, островерхов 2002, с.
123—131, рис. 1; островерхов, сапожников 2002,
с. 272, прим.). храмове майно, що вийшло з ужит-
ку, з огляду на обмежені розміри острова, частково
використовували як водяну жертву.
а.с. русяєва критично ставиться до спроби
(охотников, островерхов 1993) доповнити харак-
теристику культу ахілла на о-ві левке шляхом
аналізу античних гем, що походять звідти. Втім
гліптика як надзвичайно інформативне джерело
вже давно використовується для характеристики
специфіки культу того чи іншого божества (див.
напр.: Максимова 1926; 1937; 1956; 1962; сымо-
нович 1967; неверов 1973; 1978; 1981; 1983; 1984;
1988; никулина 1969; Высотская 1981; щерба-
кова, 1983; 1986; клейман, коциевский 1991).
отже, наявність гем у комплексі святилища на
о-ві левке здається невипадковою.
Цікавим є підрозділ «полісно-прикордонні
(ландшафтні) святилища» (с. 148—177), в якому
дослідниця їх докладно характеризує, особливу
увагу приділяючи пам’яткам нижнього побужжя.
на нашу думку, до сакральної зони входила й тери-
торія ягорлицького поселення, яке ототожнюють
із халкеною (русяева 1987, с. 147; островерхов
1993, с. 38). Відомо, що в афінах популярним було
ремісниче свято χαλκεια (шмидт 1931, с. 65—66;
лосев 1953, с. 157—163). чи не отримала халке-
на свою назву на честь гефестівського свята, що
проводилося саме у цій місцевості 6 ?
Значний обсяг актуальніших та вагоміших
проблем, розв’язаних у монографії, на жаль,
не дав змоги авторці розглянути питання щодо
наявності та функціонування ландшафтних свя-
тилищ у нижньому придністров’ї та подунав’ї.
спробуємо визначити місця розташування по-
дібних об’єктів. пліній повідомляє про наяв-
ність у гирлі Дністра острова тірагетів. у наш
час на Дністровському лимані острова немає.
геологічні дослідження дна лиману дали змогу
припустити, що в античну епоху лиману не іс-
нувало, а річка мала два рукави, між якими роз-
міщувався дельтовий острів (агбунов 1984, с.
136—137; 1985, с. 76—86). на користь цієї гіпотези
свідчать результати робіт, проведених с.б. охот-
ніковим (охотников 2002) на поселеннях iV—
iii ст. до н. е. біляївка-2 та біляївка-4. на них
6 корінь «χαλκ-» був складовою частиною слів, пов’язаних
із металургійним виробництвом: χαλκόειν —
обробляти метал взагалі, не лише мідь чи брон-
зу, а й золото і срібло; χαλκεύς — мідник, ко-
валь, золотоковаль; χαλκίον, χαλκώμα, χαλκεώμα,
χαλκεύμα — металеві вироби; χαλκειον — кузня, май-
стерня; χαλκιείς — руда; χαλκεια — професійне свято
банавсів. корінь «χαλκ-» був складовою частиною
географічних і етнічних термінів, назв міст тощо.
на евбеї, що раніше мала назву халкіда, було міс-
то з такою самою назвою. там проживали халкідя-
ни, яким приписували відкриття мистецтва обробки
металів. багато імен героїв, наприклад, халкон, хал-
кодонт, халкіопа також мають у своїй основі корінь
«χαλκ-». під час колонізації деякі місцевості та міста
отримали назву, пов’язану зі словом «мідь» (шмидт
1931, с. 8—9, 29—30).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 95
простежено культурний шар завтовшки близько
1 м, розташований на глибині близько 2 м нижче
сучасного рівня дністровської заплави й пере-
критий намулами до 1 м. припущення М.В. аг-
бунова підтримали М.В. скржинська (скржинс-
кая 1977, с. 29), І.т. черняков (черняков 1984) та
інші дослідники (островерхов, субботин 2002,
с. 264—265) 7 .
З дельтовим островом пов’язані проблеми
локалізації й інтерпретації офіуси. її таємниці
— це «гордіїв вузол», сплетений із відокрем-
леної від тіри офіуси, нового тірасу й безі-
менного страбонового міста на березі ріки
тіри» (гошкевич 1909, с. 183). М.В. агбунов
дійшов висновку, що офіусу було за-снова-
но в Vi ст. до н. е. на дельтовому острові, а в
V ст. до н. е. перенесено на правий берег і перей-
меновано на тіру (агбунов 1979, с. 125; 1985, с.
87—101). такої самої думки дотримується В.п.
яйленко (яйленко 1982, с. 274). Ю.г. Виногра-
дов (Вино-градов 1983, с. 374) вважав, що посе-
лення на дельтовому острові певний час могло
виконувати роль емпорія тіраського поліса. З ог-
ляду на сучасний стан питання таким торжищем,
швидше за все, могло бути поселення на острові
Дніс-тровська банк. особливо показовим є ети-
моло-гічний аналіз слова Οφιύςςα — «зміїний
острів». В античному світі відомо близько 10
офіус. усі вони мали острівне положення (re.
hb. 35, 1939, sp. 663—665). Зважаючи на це, роз-
глянемо офіусу не лише як конкретне поселен-
ня, а й іншу назву дельтового острова.
В останні роки розкопок тіри отримано
яскраві свідчення про наявність тут культу ахіл-
ла. особливо цікавими є графіті з присвяченням
ахіллу — володарю скіфії та фрагмент культо-
вої ойнохої із зображенням молодої людини й
ретроградним написом ахІΛ/ΛΕΩ. подібні по-
судини вважалися власністю божества й наділя-
лися сакральними властивостями (русяева 1979,
с. 117). на думку В. кожокару, ойнохоя призна-
чалася для відправки на білий острів (cojocary
2000; 2002; cамойлова, кожокару 2002, с. 112,
рис. 5). Ми ж вважаємо, що у тірі міг бути влас-
ний храм ахілла.
на користь наявності у низинах тіраса ланд-
шафтних святилищ свідчить і башта неоптолема.
більшість дослідників вбачає у башті маяк, що вка-
зував вхід у фарватер тіраса. башту локалізували
у різних місцях (агбунов 1978; 1985, с. 67—69).
питання знову було порушено після відкриття
на поселенні Затока-1 решток кам’яної башти.
а.є. Малюкевич (Малюкевич 1996) дійшов вис-
новку, що Затока-1 є Гермонактовим селом, а
башта — це башта Неоптолема. гіпотеза ви-
дається нам переконливою. на її користь свід-
чать і матеріали геологічних бурінь пересипу
лиману (бруяко, карпов 1992 с. 91—92) 8 .
а.с. русяєва, розглядаючи місця поширен-
ня культу ахілла, оминула увагою й нижнє
подунав’я, головним грецьким полісом на теренах
якого була Істрія. античні автори повідомляють,
що у гирлі Дунаю був острів певке, тобто сос-
новий. Ф.к. брун (брун 1879, с. 57) дійшов вис-
новку, що назва «певке» використовувалася у
вузькому та широкому розуміннях: у ранній пе-
ріод так називали всю дельту, а пізніше — лише
найбільший острів. локалізують острів певке на
місці кряжа серетуріле (петреску 1963, с. 157).
З о-м. певке пов’язано багато легенд, частина
з яких вплітається в мереживо загальноеллінсь-
ких міфів. певний відгомін знайомства давніх
греків із гирлами Дунаю у передколонізаційний
період знаходимо у аполлонія родоського. ар-
гонавти, тікаючи від колхів, перетнули по пря-
мій лінії чорне море й опинилися в гирлі Ду-
наю, поблизу о-ва певке (Vian 1974, р. 91—104;
lordkipanidze 1996, р. 21—46; lévique 1996, р.
47—50; Braund 1996, р. 11—19). Вважається, що
міфограф мав на увазі не о-в певке, а о-в Зміїний
або ж тендру (снисаренко 1982, с. 40) 9 .
7 хоча факт існування дельтового острова у гирлі
Дністра майже ніхто не заперечує, але з огляду на
його мулисто-багнисту природу та невизначеність
висоти над дзеркалом води ототожнення його з ост-
ровом тірагетів у багатьох дослідників викликає
сумніви (карышковский, клейман 1985, с. 42—43;
охотников, 1987, с. 9; 2002, с. 249; бруяко, карпов
1992, с. 91). на думку І.В. бруяко та В.о. карпова
(бруяко, карпов 1992, с. 89—90, рис. 1), в анти-
чний час у районі сучасної Дністровської банки
розміщувався ще один острів. його підошвою було
вапнякове плато, покрите літофікованими осадами.
Довжина острова — 8—10 км, ширина — 2—3 км,
висота над рівнем моря — 4—5 м.
8 на користь «маякової» версії походження башти свід-
чить її назва. неоптолем (Νεοπτόλεμος — «учас-ник
нової війни») був сином, помічником і супутником
ахілла. однією із його функцій було покровительство
маякам і військовій справі, що пов’язувалася з діяль-
ністю на морі (ярхо 1992, с. 210—211). його «моги-
лу» показували на священній дільниці Дельф. одна з
пізніх традицій «поселила» неоптолема на чорному
морі, поряд із батьком: Неоптолему поклонялися там,
де славили Ахілла. аналогії подібним баштам-маякам
добре відомі (Маховский, 1972, с. 17; агбунов 1985, с.
67). Вони слугували схованками у випадку нападу во-
рогів. особливу за-грозу становили пірати (брашинс-
кий 1973; островерхов, охотников 1995), тому однією
із функцій ахілла та неоптолема була й боротьба з пі-
ратством. Цю функцію володаря білого острова засвід-
чують міфологічна традиція (phill. her., XiX, 20), епі-
графічні джерела (ioSpe. i2, № 325; охотников, ост-
роверхов 1993, с. 52—54, 75—77) та пам’ятки мистец-
тва (самойлова, батизат 1994).
9 співвіднесення міфів про аргонавтів з певною міс-
цевістю на понті характерне для південно-східного
регіону (русяева 2005, с. 18).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 296
античні автори (pind. pyth, 10—28) називали
еллінів, які мешкали на берегах Істру, «гіпербо-
рейцями». Це повідомлення підтверджується на-
явністю в м. Істрія філи ΒΟΡΕΙΣ (ehrhardt 1983,
s. 98, 100, 102). З міфами про аполлона гіпербо-
рейського, гіперборейцями та гіперборейськими
подарунками пов’язується назва одного з гирл
Істру — Священне. ріки, якими велася торгівля,
називалися «священними дорогами». на нашу
думку, назва гирла пов’язана з циклом міфів про
гіперборейські подарунки, північнопричорно-
морська серія яких виникла у період грецької
колонізації (ельницкий 1962). Зв’язок храму
ахілла на білому острові з Делосом засвід-
чують графіті (охотников, островерхов 1993,
с. 58, рис. 13, 9).
острів і дельта були пов’язані з культом ахілла
та божествами його кола (бог річки Істру, священ-
не русло, німфа певка тощо) (коршунков, 1989) і
входили разом із білим островом до складу вели-
кої сакральної ландшафтної зони на зразок гілеї
разом із тендрівською та кінбурнською косами
або ж острова тірагетів у гирлі Дністра.
Значну увагу в праці а.с. русяєвої приділено
характеристиці сакральних зольників (с. 160 і
далі), що, на її думку, виконували роль примі-
тивних вівтарів (с. 169, 175). особливо авторка
звертає увагу на зольники, досліджені на теренах
ольвійської держави: кошарський, козирський,
глибокопристанський тощо. у 2005 р. решт-ки
зруйнованого сучасними роботами зольника
було відкрито на поселенні Жевахова гора 10. До
категорії зольників дослідниця відносить і «кур-
ганний» комплекс на тендрівській косі. подібні
культові споруди були і в самій ольвії.
про зольники, що функціонували у ниж-
ньому подністров’ї, у книзі не йдеться, лише
за-значається, з посиланням на с.б. охотнико-
ва (охотников 1990, с. 19, 60), про їх наявність
на поселенні надлиманське-iii. подібні комп-
лекси зафіксовано на правому березі лиману.
у 2002 р. досліджено «поминальний насип»
iii—ii ст. до н. е., що містив попел, фрагменти
античних амфор, ліпного посуду, залізних ре-
чей тощо (Дзиговский, иванова 2002, с. 63—64,
рис. 54—56). Цікавим є святилище на поселенні
Молога-ii, центральним елементом якого були
один великий і кілька маленьких зольників (Ма-
люкевич 2006).
у розділі «аполлон — головний захисник іоній-
ських полісів» (с. 204—261) авторка зазначає, що
провідну роль у іонійській колонізації причорно-
морських земель відігравали жерці храму апол-
лона в Дідімах, що засвідчує напис на кістяній
пластинці з о-ва березань (русяева 1986, с. 26;
Виноградов 1989, c. 78—80; буркерт 1990). Ми
ж звернули увагу на наявність у напису, крім
міфологічного й цифрового кодів, ще й коду зоо-
морфного (островерхов 1994; 1996; 2004) 11.
однією із головних особливостей релігії пон-
тійських греків є значне піднесення у культовій
ієрархії окремих жіночих божеств. Висвітленню
цього аспекту а.с. русяєва присвятила окремий
розділ «артеміда та афродіта — верховні пок-
ровительки понтійських еллінів» (с. 262—315).
Дослідниця детально охарактеризувала культ
артеміди та її епіклези в різних причорно-
морських полісах, але оминула увагою нижнє
по-дністров’я. разом із тим у ніконії на рибних
блюдах відомі кілька графіті «ар», що дало змо-
гу н.М. секерській (секерская 1989, с. 106—108)
припустити, що артеміду вважали тут покрови-
телькою рибалок. на думку ж т.л. самойлової
(самойлова 2000, с. 96), для такої гіпотези немає
реальних підстав, оскільки на рибних блюдах
трапляються присвячення аполлону, Деметрі
тощо. Давність культу артеміди в тірі можуть
засвідчувати наявність місяця артемісіона у її ка-
лендарі та графіті з присвятою богині (сojocaru
2002, S. 207—208, № 1—2).
Вважаємо за потрібне розглянути дані щодо
культу афродіти у нижньому придністров’ї.
ранні матеріали походять переважно з ніконія,
де відомі фрагменти теракот із зображенням бо-
гині (клейман 1966, с. 98—99; алексеев 1994,
с. 133, рис. 1), фалічні символи (глиняний ко-
нус та округлі гальки), графіті (секерская 1989,
с. 106—108). З культом афродіти й аграрною ма-
гією дослідники також пов’язують глиняні рогаті
«коржі» та поховання черепах (охотников 1990,
с. 62, рис. 17, 1).
на роксоланському городищі знайдено графіті
на чорнолаковому кіліку другої половини Vi —
першої половини V ст. до н. е. із зображенням
уніреми. нижче судна розташовується частково
спеціально знищене присвячення «Υ…ΟΠΠΗΣ/
ΑΦΡΟΔΙΤΗ/ ΑΝΕΘΗΚΕ[Ν] — «гі … афродіті
присвятив» (алексеев 1997).
10 повідомлення а.є. Малюкевича.
11 Мікрорегіон з погляду поклоніння аполлону має пев-
ні особливості. З огляду на те, що тіру також було
засновано мілетянами (ps.-Scymn. 798—803), за ана-
логією можна було б припустити такий самий процес
формування релігійних цінностей у колоністів ниж-
нього придністров’я. Матеріали з шарів кінця Vi—V
ст. до н. е. пам’яток цього регіону не підтвер-джують
зазначеної гіпотези. Із ніконія походять два невираз-
них графіті у вигляді букви «Ε», які можна умовно
пов’язати з культом аполлона лікаря (головко 1966, с.
82, № 53—54). Заплутанішою виглядає картина в тірі.
Мешканці міста використовували мілетський кален-
дар, покровителем якого вважався аполлон (карыш-
ковский 1988, с. 56—57), але свідчення про наявність
цього культу з’являються лише у пізньоелліністичний
час (Зограф 1957, с. 46).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 97
у тірі знайдено мініатюрну композицію, ви-
різану із кістки оленя, із зображенням афродіти,
яка пливе на мушлі морськими хвилями. богиню
зображено на весь зріст, у стрімкому русі. лівою
рукою афродіта притримує верхній край покри-
вала, що окутує ноги та спину богині. правою ру-
кою вона спирається на рульове весло, на якому
сидить маленький ерот. на думку до-слідників,
композиція є копією монументальної скульптур-
ної групи класичного чи ранньоеллініс-тичного
часу (самойлова, батизат 2001; самойлова 2001,
фото на с. 84).
обидві пам’ятки пов’язані з культом афроді-
ти — покровительки водних стихій та море-
плавства в іпостасі понтії, або ж афродіти ев-
плої. Дані щодо поширення цих культів в елладі
та понтійському регіоні досить докладно вис-
вітлено у монографії а.с. русяєвої.
окремий розділ авторка присвятила детальній
характеристиці культу Деметри (с. 316—367). До-
слідниця зазначає, що у пізньоархаїчний та ран-
ньокласичний час елевсинська діада у нижньому
подніпров’ї не була настільки популярною, як у
сусідніх Істрії, ольвії та на боспорі. Втім це не
зовсім так. культ Деметри та божеств її кола у ел-
лінів зазначеного регіону був провідним протягом
усієї античної епохи (самойлова 2000, с. 89, 91).
у ніконії знайдено артефакти, що дають змо-
гу конкретизувати специфіку культу Деметри в
цьому античному місті. насамперед слід згадати
виявлення масивної теракоти із зображенням бо-
гині, яка сидить на троні. Фігурка повторює образ,
відомий за привізними статуетками із родоса та
Іонії другої половини Vi ст. до н. е. грубе виконан-
ня із цільного шматка глиняного тіста (клейман
1997, с. 48, рис. 1, 3) не виключає місцевої реплі-
ки імпортної теракоти. а.с. русяєва ототожнює
подібні статуетки з Деметрою та корою.
на роксоланському городищі знайдено ниж-
ню частину мармурового лутерія, на зовнішньо-
му боці якої поміщено продряпане гострим
предметом зображення Володарки звірів (ос-
троверхов 2004, с. 231—232, рис. 3), ідентич-
не розміщеному на келермеському люстерку
(Максимова 1954, рис. 1) 12. Зображення затерте
шаром червоної вохри, що вказує на особливу сак-
ральність артефакту (русяева 1979, с. 118). поряд
із богинею продряпано велику Δ, в яку вписано
меншу к (Δημήτηρ — Κόρη; Деметра — кора?).
подібні скорочення імен богинь зафіксовано в
ольвії (русяева 1979, с. 46—47, рис. 27—28) та
ніконії (секерская 1989, с. 106). наявність змії-
них символів на тілі богині дає змогу розглядати
її як Володарку офіуси. у цьому плані вона є
близькою до володарки гілеї, Матері Фригійсь-
кої (русяева 1992, с. 145) та змієногої богині, які
також мали тісний зв’язок із дикими звірами та
зміями (болтенко 1962, с. 16—20; лапин 1978, с.
223; пор.: русяева 1990, с. 49).
у свій час н.М. секерська дійшла висновку,
що у ніконії був поширений культ синкретичної
богині кібели-Деметри-кори-афродіти, яка, до
того ж, мала функції апатури, тобто володарки сак-
ральної зони з храмом. проаналізована пам’ятка
якнайліпше підтверджує цей висновок.
Деякі доповнення у нас є і до розділу рецензова-
ної книги «регіональні особливості культів інших
олімпійських божеств» (с. 368—443). на відміну
від ольвії, культ Зевса у ніконії посідав особли-
ве місце. ніконійці поклонялися Зевсу-Царю та
Зевсу-спасителю, що засвідчують графіті «ΔΙΙ
ΒaΣiΛ» та «ΣΩ». один із написів вказує на наяв-
ність у місті храму Зевса (секерская, секерский
1997). Водночас гіпотезу деяких дослідників про
те, що у ранньому ніконії був поширений культ
Зевса ольвія (секерская 1989, с. 110), слід ви-
знати помилковою. культ цього місцевого бо-
жества в ольвії з’явився лише в післягетський
час (русяева 1992, с. 63).
Даних щодо поширення культу Зевса у ранній
тірі значно менше. Із цього міста походить тера-
кота iV ст. до н. е. місцевого виробництва. До-
слідники згадують про знахідку графіті «ΣΩ» на
посудині пізньоелліністичного часу (самойлова
2000, с. 100). тут також було знайдено графіті ΔΙ/
ΞΙ, прокреслене на навмисно оббитому фрагменті
родоської амфори. М.В. станко вважає, що перші
дві букви зазначеного напису — це цифрове ви-
значення — 11, а дві останні — скорочене слово
«вино» (станко 2003, с. 147, № 9, рис. 2, 5; 3,
5). З таким трактуванням важко погодитися. З
огляду на те що подібні кружки виготовляли з
сакральною метою (охотников 1990, с. 61; хом-
мель 1981, с. 54, прим. 7; охотников 1990, с. 61;
русяева 1992, с. 168—169), ми схильні розглядати
графіті як присвяти Зевсу.
нещодавно у ніконії було знайдено свинце-
ву відливку із зображенням царя на троні (ост-
роверхов, субботин 2002). Цей предмет можна
вважати спробою відтворити в малій декоратив-
ній формі скульптуру Зевса олімпійського, який
сидить на троні, або ж одну із її пізніших копій
(Vermtule 1974, р. 12—13, № 28—304). сюжетно
12 сутність культу Володарки звірів допомагає зрозу-
міти група зображень на келермеському люстерку,
автором якого був, без сумніву, грецький майстер.
Зображення, розміщені у восьми секторах, що сим-
волізують дерево життя, ілюструють міфи (записані в
зооморфно-антропоморфному коді) про діяння Вели-
кої богині, розкривають пантеон її божеств та демонів,
більшість із яких має звірине втілення: леви, лев, що
роздирає бика, сфінкси, грифони, ведмідь, лисиця,
егагр, гірський баран, орел. До змішаного типу нале-
жить група силенів, які б’ються з грифонами. як уже
зазначалося, подібна система кодів була добре відома
понтійським грекам.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 298
13 назву місто отримало на честь якоїсь перемоги ел-
лінів. т.л. самойлова (самойлова 2000а, с. 83—84)
вважає, що ніконій було засновано невдовзі після
походу Дарія вихідцями з Мілету. с.б охотніков
(охотников 1990, с. 67, 70) в одній із попередніх пра-
ць стверджував, що місто було засновано на рубежі
Vi—V ст. до н. е. Істрією, але під егідою скіфів, а
свою назву отримало на честь перемоги над перса-
близьким є і зображення царя-воїна на каблучці із
пантікапея (черненко 1981, с. 23, рис. 14). однак
при античному характері сюжету все ж не можна
не звернути уваги на дещо «варварське» тракту-
вання Верховного бога. його образ перегукуєть-
ся із зображеннями на виробах торевтики iV ст.
до н. е. (Мозолевський 1983, рис. 35, 41, 45, 49,
67, 103, 107, 152—154; Scythian gold… 1999, р.
283—284, 290—291, сat. 137—138, 145; русяєва
М.В. 2001, tабл. 1, 1—4; ii) та трактуванням бога
борисфена на монетах ольвії (карышковский
1968; анохин 1984). на наш погляд, ці аналогії
дають змогу датувати відливку пізньокласичним
або ранньоелліністичним часом. у місцевих пе-
реказах образи Зевса та геракла перепліталися
й частково були семантичними еквівалентами
(раевский 1977, с. 22—25).
стисло розглянемо й специфіку культу афі-
ни в нижньому подністров’ї. культ богині був
одним із головних у ніконії (секерская 1989,
с. 110). Місцеве монетне карбування засвідчує
наявність ще у першій половині V ст. до н. е.
в нижньому подністров’ї поліса з центром у
ніконії й те, що сова була його παραδεμον. по-
чинаючи з другої половини iV ст. до н. е., культ
афіни відігравав важливу роль у пантеоні тіри
(самойлова 1988, с. 78—79). появу ж на монетах
цього міста сови у iii ст. до н. е. (Зограф 1957,
с. 73—74) ми пояснюємо створенням у той час
у нижньому подністров’ї єдиного поліса з цен-
тром у тірі (Vinogradov 1994, р. 72; Виноградов
1997, с. 54—55; охотников 1997, с. 30—31). на
нашу думку, зображення сови наголошує на
входженні ніконія у єдиний поліс. про жит-
тєдіяльність у ніконії в iii ст. до н. е. свідчать
ну-мізматичні та археологічні матеріали (Заги-
найло 1966, с. 103; секерская 1989, с. 49; бруяко,
тункина 1997, с. 54).
не менш цікавими є й дані стосовно культу
богині ніке (ніки) в нижньому подністров’ї,
особливо через те, що на честь ніке було названо
місто ніконій. у греків ніке поклонялися як са-
мостійному божеству, а також як атрибуту Зевса
та афіни (русяева 1992, с. 134). про поклонін-
ня богині перемоги в ніконії свідчать графіті
«ni» (секерская 1989, с. 110). на нашу думку,
культ ніке у цьому місті був тісно пов’язаний
із культом афіни нікефори, тобто тієї, яка при-
носить перемогу 13. наявність культу ніке у
пізньоелліністичній тірі засвідчує знахідка ке-
рамічного вотиву-тесери (батизат, островерхов
2002, с. 291—292, рис. 1, 4 а, б).
характеризуючи культ Діоніса та нижчих бо-
жеств його кола у понтійських еллінів (с. 389—
410), а.с. русяєва розглядає і проблеми його
поширення в нижньому подністров’ї. Ґрунтовні
дані, наведені в монографії, доповнимо останніми
знахідками предметів гліптики. так, у 1994 р. на
пізньоархаїчному поселенні надлиманське-iii
було знайдено літик-скарабеоїд із зображенням
на плоскому боці силена та менади (Мильчарек,
островерхов, охотников 1995, с. 6—38, рис. на
титулі). подібні зображення розміщували на
монетах Фасоса, що датуються 500—465 рр. до
н. е. близьким за тематикою є зображення на
овальному щитку бронзового персня молодого
силена з людською головою, який грає на сопілці
(островерхов, охотников 1996).
Завершуючи огляд книги, наголосимо, що
наше завдання, звичайно, не полягало ані в пе-
реказі її змісту, ані «дописуванні», тим більше
кореляції авторської концепції або окремих її
положень. акцентуючи увагу здебільшого на
матеріалах нижнього подністров’я, ми лише
намагалися показати складність, важливість і на-
гальність історико-релігійних проблем вивчення
античності, порушених а.с. русяєвою у масш-
табах усього циркумпонтійського регіону.
оцінюючи ж працю в цілому, ми маємо всі
підстави зазначити, що вона має фундаменталь-
ми. у пізніших працях автор подавнив час заснування
ніконія до останньої чверті Vi ст. до н. е., вважаючи,
що ойкістами були вихідці із Істрії, але залишаю-
чись на попередніх позиціях щодо виникнення на-
зви (охотников 1996, с. 78—79; 1997, с. 28—29). ще
ра-ніше гіпотезу про заснування ніконія істріянами
на-прикінці Vi ст. до н. е. висловила а.с. русяєва (ру-
сяєва 1979а, с. 8 далі). З доказами с.б. охотнікова
не погоджується с.І. андрух (андрух 1995, с. 61),
яка вважає, що даних, які б дали змогу пов’язувати
заснування міста зі скіфським протекторатом, немає.
на жаль, конкретні події життя еллінських центрів
нижнього подністров’я наприкінці Vi — на поча-
тку V ст. до н. е. можуть бути лише припущенням.
про долю ніконія (якщо він тоді існував) у часи
походу Дарія даних немає. оприлюднювалися здо-
гадки про те, що боротьбу скіфів проти перської на-
вали організовували понтійські греки, а сам похід
переважно було спрямовано проти античних міст
на північному узбережжі чорного моря (русяєва
1979а, с. 7). не абсолютизуючи ролі еллінського фак-
тора в цій війні, зазначимо, що за будь-якої оцін-ки
маршруту перського війська нижнє придністров’я
могло опинитися у зоні військових дій (карыш-
ковский, клейман 1985, с. 44). Можливо, під час
відходу перської армії на північно-західній аква-
торії чорного моря відбулася битва між грецькою
(істрійською) ескадрою і частиною перського фло-
ту, в якій елліни перемогли. її, імовірно, й було за-
фіксовано у назві нового істрійського виселку.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 99
Аграфонов П.Г. Мифология античного мира. культ геракла в северном причерноморье. — ярославль, 1998. — 223 с.
Агбунов М.В. к вопросу о локализации башни неоптолема и гермонактовой деревни // ВДи. — 1978. — № 1. —
с. 112—123.
Агбунов М.В. Заметки по античной географии нижнего поднестровья // ВДи. — 1979. — № 2. — с. 118—138.
Агбунов М.В. Материалы по античной географии причерноморья // ВДи. — 1984. — № 4. — с. 116—128.
Агбунов М.В. Загадки понта Эвксинского. — М., 1985. — 160 с.
Агбунов М.В. античная география северного причерноморья. — М., 1992. — 243 с.
Алексеев В.П. новые памятники из античного никония // Дп. кс оао. — одесса, 1994. — с. 132—138.
Алексеев В.П. Фрагмент аттического килика с граффити из никония // никоний и античный мир северного при-
черноморья.— одесса, 1997. — с. 32—36.
Анохин В.А. Монетное дело античных городов северо-Западного причерноморья. — к., 1989. — 145 с.
Аракелян Ф.О. исследование раскопок античных сооружений на керченском полуострове для оценки интенсивности
разрушительных землетрясений // изв. ан армсср. — науки о Земле. — 1983. — 34, № 4. — с. 7—12.
Батизат Г.В., Островерхов А.С. новые памятники эллинистической глиптики из нижнего поднестровья // Древ-
нейшие общности земледельцев и скотоводов северного причерноморья (V тыс. до н. э. — V век н. э.). —
тирасполь, 2002. — с. 274—278.
Блаватский В.Д. природа и античное общество. — М., 1976. — 80 с.
Блаватский В.Д. Землетрясение 63 года до н. э. на керченском полуострове // природа. — 1977. — № 8. —
с. 23—27.
Болтенко М.Ф. herodoteаnea // Мапп. — 1962. — № 4. — с. 13—32.
Брашинский И.Б. понтийское пиратство // ВДи. — 1973. — № 3. — с. 31—40.
Брун Ф.К. черноморье. сборник исследований по исторической географии Южной россии. — одесса, 1879—1880. —
ч. 1. — 410 с., 3 табл.; ч. 2. — 422 с.
Бруяко И.Б., Карпов В.А. Древняя география и колебания уровня моря (на примере северо-западной части черно-
морского бассейна в античную эпоху) // ВДи. — 1992. — № 2. — с. 87—97.
Бруяко И.В., Тункина И.В. комплекс эпохи раннего эллинизма из никония // никоний и античный мир северного
причерноморья. — одесса, 1997. — с. 50—55.
Буйских С.Б. культ ахилла и греческая колонизация северо-Западного причерноморья // причерноморье, крым,
русь в истории и культуре. — киев; судак, 2004. — ч. 1. — с. 27—31.
Буркерт В. аполлон Дидим и ольвия // ВДи. — 1990. — № 2. — с. 155—160.
Виноградов Ю.Г. политическая история ольвийского полиса. Vii—i вв. до н. э. — М., 1989. — 288 с.
Виноградов Ю.Г. синойкизм никония // никоний и античный мир северного причерноморья. — одесса, 1997. —
с. 54—55.
Высотская Т.Н. геммы усть-альминского некрополя // ВДи. — 1980. — № 1. — с. 96—105.
Головко И.Д. Эпиграфические находки // Масп. — 1966. — Вып. 5. — с. 77—88.
Гошкевич В.И. Записка об археологических исследованиях в херсонской губернии // Древности. тр. Мао. — 1909. —
22, вып. 1. — с. 176—189.
Дзиговский А.Н., Иванова С.В. научный отчет об охранных исследованиях археологической экспедиции
управления охраны объектов культурного наследия в 2002 г. — на Іа нан україни. — 52 с.
Диатроптов П.Д. культ героев в античном северном причерноморье. — М., 2001. — 142 с.
Ельницкий Л.А. легенда о «гиперборейских» дарах аполлону и пути ее распространения // Масп. — 1962. —
№ 4. — с. 209—211.
Загинайло А.Г. Монетные находки на роксоланском городище // Масп. — 1966. — № 5. — с. 100—130.
ний, багатоплановий і новаторський характер. у ній
у синкретичній єдності переплітаються й доповню-
ють один одного дані античної історії, археології,
міфології, фольклору, мовознавства та літератури.
незважаючи на досить складну структуру, моно-
графію а.с. русяєвої написано мовою, доступною
не лише фахівцям-антикознавцям, але й ерудова-
ному пересічному читачеві. В ній уперше у вітчиз-
няній і закордонній науці зроблено спробу в такому
обсязі узагальнити дані щодо специфіки релігійних
та міфологічних поглядів понтійських еллінів у їх
історичному розвитку. І ця спроба, на наш погляд,
виявилася вагомою і вдалою. Дослідниця оброби-
ла, узагальнила й донесла до наукової спільноти
надзвичайно велику кількість матеріалів, розпо-
рошених до цього часу в численних вітчизняних
та закордонних виданнях, змалювавши карти-
ну розвитку ідеологічних уявлень античного
причорномор’я протягом майже цілого тися-
чоліття. немає жодних сумнівів, що монографія
а.с. русяєвої стане настільною книгою не лише
для фахівців, а й широкого загалу. отже, поба-
жаємо ювілярці нових творчих успіхів на ниві
античної археології, історії та релігієзнавства.
А.С. ОСТРОВЕРХОВ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2100
Зограф А.Н. Монеты тиры. — М., 1957. — 150 с.
Карышковский П.О. новые материалы о монетах Эминака // ранний железный век северо-Западного причерно-
морья. — к., 1984. — с. 78—89.
Карышковский П.О. Монеты ольвии. — к., 1988. — 167 с.
Карышковский П.О., Клейман И.Б. Древний город тира. — к., 1985. — 167 с.
Кибальчич Т.В. археологические находки в Южной россии // аиЗ. — 1898. — 6, № 7/8. — с. 57—59.
Клейман И.Б. терракоты роксоланского городища // Масп. — 1966. — Вып. 5.
Клейман И.Б. несколько терракот из никония // никоний и античный мир северного причерноморья. — одесса,
1997. — с. 47—49.
Клейман И.Б., Коциевский А.С. геммы из тиры // северо-Западное причерноморье — контактная зона древних
культур. — к., 1991. — с. 95—99.
Коршунков В.А. культ ахилла в северном причерноморье и хвойные растения // скифия и боспор. — новочер-
касск, 1989. — с. 32—34.
Лапин В.В. березань и проблемы генезиса античной северопричерноморской цивилизации // на иа нан україни. —
к., 1978. — Ф. 24. — 67 с.
Лосев А.Ф. олимпийская мифология в ее социально-историческом развитии // уЗМгпи. — 1953. — 72. — 657 с.
Малюкевич А.Е. к вопросу о локализации гермонактовой деревни // Мир ольвии. — к., 1996. — с. 142—147.
Малюкевич А.Е. святилище позднескифской Мологи // Древнее причерноморье. — одесса, 2006. — с. 140—144.
Максимова М.И. античные резные камни Эрмитажа. — л., 1926. — 34 с.
Максимова М.И. античные печати северного причерноморья // ВДи. — 1937. — № 1. — с. 37—81.
Максимова М.И. резные камни // агсп. — М.; л., 1956. — с. 161—172.
Максимова М.И. античные геммы и их оттиски на фрагментах глиняных сосудов // Миа. — 1962. — № 103. —
с. 190—194.
Маховский Я. история морского пиратства. — М., 1972. — 192 с.
Мильчарек М., Островерхов А.С., Охотников С.Б. литик-скарабеоид из поселения надлиманское-3 // проблемы
истории и археологии нижнего поднестровья. — белгород-Днестровский, 1995. — с. 36—38.
Мозолевський Б.М. скіфський степ. — к., 1983. — 153 с.
Неверов О.Я. Дексамен хиосский и его мастерская // памятники античного прикладного искусства. — л., 1973. —
с. 76—81.
Неверов О.Я. изображения на геммах-печатях, металлических перстнях и амулетах // кобылина М.М. изображения
восточных божеств. — М., 1978. — с. 163—214.
Неверов О.Я. Магические амулеты императорской эпохи // искусство и религия. — л., 1981. — с. 32—38.
Неверов О.Я. геммы античного мира. — М., 1983. — 142 с.
Неверов О.Я. Металлические перстни и печати // агсп. — 1984. — с. 239—240.
Неверов О.Я. Металлические перстни эпохи архаики, классики и эллинизма из северного причерноморья // ан-
тичная торевтика. — л., 1986. — с. 61—67.
Неверов О.Я. античные камеи в собрании Эрмитажа. — л., 1988. — 191 с.
Никонов А.А. следы сейсмических воздействий на древние погребальные сооружения в пределах г. керчь // про-
блемы археологии и истории боспора. — керчь, 1996.
Никонов А.А. сейсмический потенциал крымского региона: сравнение региональных карт и параметров выявлен-
ных событий // Физика Земли. — 2000. — № 7.
Никонов А.А., Вангейм Э.А. Землетрясение «синяя балка» // природа. — 1991. — № 4. — с. 56—58.
Никулина Н.М. к вопросу о «восточно-греческом» и «греко-персидском» искусстве (по материалам глиптики V—iV вв.
до н. э.) // ВДи. — 1969. — № 3. — с. 163—181.
Островерхов А.С. технология античного стеклоделия: архаика (по археологическим материалам северного при-
черноморья). — препр. — к., 1993. — 48 с.
Островерхов А.С. Звіриний стиль у культурі ольвії // археологія. — 1994. — № 2. — с. 58—69.
Островерхов А.С. Звериный стиль и античные города северного причерноморья // ВДи. — 1996. — № 2. —
с. 85—102.
Островерхов А.С. памятники звериного стиля из ольвийской и никонийской округ (конец Vi — iii вв. до н. э.) //
ссиа. — Донецк, 2004. — т. 2. — с. 219—266.
Островерхов А.С., Охотников С.Б. пірати гостинного моря // кс. — 1995. — № 2. — с. 67—81.
Островерхов А.С., Охотников С.Б. раннеантичные стеклянные геммы из северного причерноморья // Мир ольвии.
Материалы чтений к 90-летию проф. л.М. славина. — к., 1996. — с. 165—169.
Островерхов А.С., Охотников С.Б. бронзовый перстень из тиры // никоний и античный мир северного причер-
номорья. — одесса, 1997. — с. 227—231.
Островерхов А.С., Сапожников И.В. рец.: и.В. тункина. русская наука о классических древностях Юга россии
(XViii — середина XiX вв.) // сспк. — 2002. — т. 10. — с. 271—282.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 101
Островерхов А.С., Субботин Л.В. божества никония по случайным находкам культовых изделий // северное
причерноморье: от энеолита к античности. — тирасполь, 2002. — с. 254—268.
Охотников С.Б. сельские поселения нижнего поднестровья в Vi—V вв. до н. э.: автореф. дис. … канд. ист. наук. —
к., 1987. — 17 с.
Охотников С.Б. нижнее поднестровье в Vi—V вв. до н. э. — к., 1990. — 86 с.
Охотников С.Б. гидрогеографические условия нижнего поднестровья в античную эпоху // северное причерно-
морье: от энеолита к античности. — тирасполь, 2002. — с. 246—253.
Охотников С.Б., Островерхов А.С. святилище ахилла на острове левке (Змеином). — к., 1993. — 140 с.
Охотников С.Б., Островерхов А.С. якірна стоянка святилища ахілла на острові левке (Зміїному) // археологія. —
2002. — № 2. — с. 123—131.
Петреску И.Г. Дельта Дуная. — М., 1963. — 252 с.
Пятышева Н.В. археологическое обследование острова левки (о. Змеиный) осенью 1964 г. // труды гиМ. — 1966. —
Вып. 40. — с. 58—70.
Раевский Д.С. очерки идеологии скифо-сакских племен. — М., 1977. — 216 с.
Русяева А.С. Земледельческие культы в ольвии догетского времени. — к., 1979. — 170 с.
Русяєва А.С. Деякі риси культурно-історичного розвитку північно-Західного причорномор’я в Vii—V ст. до
н. е. // археологія. — 1979а. — № 30. — с. 3—17.
Русяева А.С. Милет — Дидимы — борисфен — ольвия. проблемы колонизации нижнего побужья // ВДи. — 1986. —
№ 2. — с. 25—64.
Русяева А.С. Эпиграфические памятники // кноаВ. — к., 1987. — с. 134—175.
Русяева А.С. идеологические представления древних греков нижнего побужья в период колонизации // обряды
и верования древнего населения украины. — к., 1990. — с. 40—61.
Русяева А.С. религия понтийских эллинов в античную эпоху. — к., 2005. — 559 с.
Русяєва М.В. образ геракла на пам’ятках ювелірного мистецтва iV ст. до н. е. з північного причорномор’я // Му-
зейні читання. — к., 2001. — с. 43—45.
Самойлова Т.Л. тира в Vi—i веках до н. э. — к., 1988. — 145 с.
Самойлова Т.Л. Эллинское и варварское в духовном мире греков нижнего поднестровья в Vi—i вв. до н. э. //
пам’ятки археології північно-Західного причорномор’я. — одеса, 2000. — с. 79—86.
Самойлова Т.Л. Этнокультурная ситуация в степной зоне северо-Западного причерноморья и основание коло-
ний в нижнем поднестровье // пам’ятки археології північно-Західного причорномор’я. — одеса, 2000а. —
с. 87—106.
Самойлова Т.Л. тира // античные памятники северо-Западного причерноморья. — к., 2001. — с. 71—114.
Самойлова Т.Л., Батизат Г.В. рельефные сосуды из ольвии с изображением кораблей // Древнее причерноморье //
ксоао. — одесса, 1994. — с. 164—168.
Самойлова Т.Л., Батизат Г.В. некоторые художественные изделия эллинистического времени из кости (находки
последних лет в тире) // ольвія та античний світ. — к., 2001. — с. 117—120.
Самойлова Т.Л., Кожокару В. новые данные о культовых античных постройках в тире // спаВ. — к., 2002.
Секерская Н.М. античный никоний. — к., 1989. — 128 с.
Секерская Н.М., Секерский П.М. граффити с посвящением Зевсу из никония // никоний и античный мир северного
причерноморья. — одесса, 1997. — с. 44—47.
Скржинская М.В. северное причерноморье в описании плиния старшего. — к., 1977. — 126 с.
Скржинская М.В. Древнегреческий фольклор и литература о северном причерноморье. — к., 1991. — 199 с.
Снисаренко А.Б. курс — море мрака. — М., 1982. — 160 с.
Станко М.В. Декілька античних графіті із тіри // археологія. — 2003. — № 3. — с. 144—149.
Сымонович Э.А. Две геммы из николаевского могильника на нижнем Днепре // ВДи. — 1967. — № 2. —
с. 137—142.
Тункина И.В. русская наука о классических древностях Юга россии (XViii — середина хiX вв.). — спб., 2002. —
676 с., ил.
Хоммель Х. ахилл-бог // ВДи. — 1981. — № 1. — с. 53—76.
Черняков И.Т. утерянный остров плиния // природа. — 1984. — № 9. — с. 50—53.
Шмидт Р.В. Металлургическое производство в мифе и религии античной греции // игаиМк. — 1931. — 9,
вып. 8/10. — с. 3—81.
Щербакова В.С. геммы с изображением гермеса из херсонесских находок // ксиа ан ссср. — 1983. —
Вып. 174. — с. 86—91.
Щербакова В.С. античные печати херсонеса как исторический источник: автореф. дис. … канд. ист. наук. — М.,
1986. — 17 с.
Яйленко В.П. греческая колонизация Vii—iii вв. до н. э. — М., 1982. — 312 с.
Ярхо В.Н. неоптолем // МнМ. — 1992. — 2. — с. 210—211.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2102
Braund D. the historical function of myths in the eities of the eastern Black Sea coast // Sur les traces des argonautes. —
paris, 1996. — р. 11—19
Cojocary V. achilleux in tyras // tyche. — 2000. — 15. — S. 55—62.
Cojocary V. neus Über den achilleuskult im nordwestlichen Schwarzmeerraum // turas — cetata albă — Belgorod-
Dnistros’kyj; Bucuresţi, 2002. — S. 199—206.
Ehrhardt N. Milet und seine kolonien. — Frankfurt am Mаin; new-york, 1988. — 588 s.
Lévique P. le mythe des argonautes // Sur les traces des argonautes. — paris, 1996. — р. 47—50.
Lordkipanidze O. la geste des argonautes dans les premiиres epopees grecques l’angle des premiers contacts du monde
grec avec le littoral pontique // Sur les traces des argonautes. — paris, 1996. — р. 21—46.
Neverov O.J. les bagues et les pierres gravées provenant de nymphaion // archeologia. — warszawa, 1995. —
t. 46. — S. 71—91.
Scythian gold. treasures from ancient ukraine / e.D. reeder. — new york, 1999. — 545 р.
Vermeule C. Greek and roman Sculpture in Gold and Silver. — Boston, 1974. — 342 p.
Vian F. légends et stations argonautiques du Bosphore // litérature grécj-romaine et géographie historique. — paris,
1974. — p. 91—104;
Vinogradov Ju. G. Greek epigraphy of the north Black Sea coast the caucasus and central asia (1985—1990) //
acSS. — 1994. — 1, № 1.
Одержано 11.09.2006
Історія ранньосередньовічного херсона — це
розділ історії середньовічних криму та схід-
ної європи. За останні роки джерельна база з
цього питання суттєво поповнилася, передусім
новими археологічними даними. Між тим ос-
тання узагальнююча монографія, присвячена
херсону раннього середньовіччя, з’явилася
майже півстоліття тому (якобсон 1959) і знач-
ною мірою відбивала усталені ще з дореволю-
ційного часу погляди на історію міста. нова
монографія с.б. сорочана, що є частиною серії
наукових праць, присвячених цьому місту (хер-
сонес таврический 2004; 2005), є спробою ос-
мислення досить темного періоду історії хер-
сона на основі знань, нагромаджених протягом
останніх десятиліть.
Фундаментальній багатосторінковій праці
науковця передує солідний історіографічний на-
рис — огляд найважливіших узагальнювальних
та спеціальних досліджень з вивчення ранньо-
середньовічного херсона. побудувавши огляд
за принципом виділення переваг та недоліків
праць попередників із необхідними коментаря-
ми та історичною критикою, с.б. сорочан таким
чином вдало визначив етапи дослідження цього
© о.В. ЗаМоряхІн, о.В. колобоВ, 2007
ñ î ð î ÷ à í ñ.á.
âèçàíòèéñêèé õåðñîí (âòîðàÿ ïîëîâèíà VI —
ïåðâàÿ ïîëîâèíà X ââ.). î÷åðêè èñòîðèè è êóëüòóðû
Õàðüêîâ: Ìàéäàí, 2005. —×. 1, 2.— 1648 ñ.
питання, вказавши на «больові точки», що пот-
ребують переосмислення.
Зазначена історична критика праць попере-
дників у цілому вийшла цілком коректною, але,
на наш погляд, іноді почуття міри зраджує до-
сліднику. передусім це стосується коментарів до
монографії х.-Ф. байєра (с. 66—74). с.б. соро-
чан приєднався до критики цієї праці переважно
його кримськими колегами (див.: герцен, Мо-
гаричев 2004), не знайшовши для цього дійсно
небездоганного дослідження австрійського нау-
ковця, присвяченого історії кримської готії, що
торкається херсона лише побіжно, жодного доб-
рого слова. тим часом «помилковість» деяких
міркувань х.-Ф. байєра полягає лише в тому,
що вони не відповідають новим, остаточно не
доведеним концепціям самого с.б. сорочана.
слід відзначити вдало побудований джере-
ло-знавчий огляд праці, в якому джерела ди-
ференційовано як за типом, так і за ступенем
їх достовірності. крім того, автор широко ви-
користав архівні матеріали, що зберігаються у
фондах національного заповідника «херсонес
таврійський», увівши їх таким чином до науко-
вого обігу. насамперед це стосується неопуб-
лікованих матеріалів археологічних розкопок
останніх десятиліть.
|