Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста

Рецензія на книгу: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста. Чернівці: Золоті литаври, 2005. — Ч. 1. — 255 с. Рецензовану монографію І.П. Возного присвячено аналізу археологічних матеріалів та історичній інте...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Звіздецький, Б.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2007
Назва видання:	Археологія
Теми:	Рецензії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199430
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста / Б.А. Звіздецький // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 104-107. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199430
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1994302024-10-06T20:10:52Z Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста Звіздецький, Б.А. Рецензії Рецензія на книгу: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста. Чернівці: Золоті литаври, 2005. — Ч. 1. — 255 с. Рецензовану монографію І.П. Возного присвячено аналізу археологічних матеріалів та історичній інтерпретації укріплених поселень Х—ХI V ст., розташованих у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. 2007 Article Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста / Б.А. Звіздецький // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 104-107. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199430 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії Рецензії
spellingShingle	Рецензії Рецензії Звіздецький, Б.А. Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста Археологія
description	Рецензія на книгу: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста. Чернівці: Золоті литаври, 2005. — Ч. 1. — 255 с. Рецензовану монографію І.П. Возного присвячено аналізу археологічних матеріалів та історичній інтерпретації укріплених поселень Х—ХI V ст., розташованих у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра.
format	Article
author	Звіздецький, Б.А.
author_facet	Звіздецький, Б.А.
author_sort	Звіздецький, Б.А.
title	Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста
title_short	Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста
title_full	Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста
title_fullStr	Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста
title_full_unstemmed	Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста
title_sort	рец.: возний і.п. поселення х—хiv ст. у межиріччі верхнього серету та середнього дністра. ч. 1. укріплені поселення та давньоруські міста
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199430
citation_txt	Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста / Б.А. Звіздецький // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 104-107. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT zvízdecʹkijba recvoznijípposelennâhhivstumežiríččíverhnʹogoseretutaserednʹogodnístrač1ukrípleníposelennâtadavnʹorusʹkímísta
first_indexed	2024-10-07T04:02:20Z
last_indexed	2024-10-07T04:02:20Z
_version_	1812226366208212992
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2104 на жаль, не можна не відзначити й численних друкарських помилок у монографії, що інколи спотворюють зміст (так, наприклад, зазначені на с. 115 дати життя сановника Мордовського халіфату Ісаака ібн шапрута необізнаному чи- тачу так і залишаться невідомими через незро- зумілість надрукованого тощо). проте, незважаючи на певні недоліки, моно- графія с.б. сорочана за своїм науковим діапазо- ном є одним із кращих досліджень. обсяг вико- ристаних автором матеріалів викликає захоп- лення, як і авторське вміння користуватися цим гігантським масивом інформації. Дискусійність окремих тверджень праці компенсується новими перспективними напрямами, які вона відкриває. рецензоване дослідження є важливим внеском у вивчення історії як ранньосередньовічного кри- му, так і територій, суміжних із півостровом. О.В. ЗАМОРЯХІН, О.В. КОЛОБОВ рецензовану монографію І.п. Возного присвяче- но аналізу археологічних матеріалів та історичній інтерпретації укріплених поселень х—хiV ст., розташованих у межиріччі верхнього серету та середнього Дністра. слід зазначити, що І.п. Воз- ний належить до відомої школи буковинських ар- хеологів, які плідно працюють над розв’язанням актуальних питань зі слов’янської тематики. Цю школу було створено визначним ученим б.о. ти- мощуком, який протягом багатьох десятиріч до- сліджував старожитності Vi—хiii ст. на теренах сучасної чернівецької обл. україни. саме завдяки працям б.о. тимощука до наукового обігу було введено десятки слов’янських пам’яток празь- ко-корчацької Vi—Vii ст., лука-райковецької Viii—х ст. і власне давньоруських культур кінця х—хiii ст. результати цих досліджень свого часу було узагальнено в кількох монографіях ученого і численних статтях. саме б.о. тимощук першим Герцен А.Г., Могаричев Ю.М. о некоторых вопросах истории таврики иконоборческого периода в интерпретации х.-Ф. байера // МаиЭт. — симферополь, 2002. — Вып. 9. Сорочан С.Б. Византия iV—iX веков: этюды рынка. структура механизмов обмена. — изд. 2-е, испр. и доп. — харьков: Майдан, 2001. — 476 с. Херсонес таврический в середине i в. до н. э. — Vi в. н. э. очерки истории и культуры / а.о. Владимиров, Д.В. Журавлев, В.М. Зубарь и др. — харьков: Майдан, 2004. — 731 с. Херсонес таврический в третьей четверти Vi — середине i вв. до н. э. очерки истории и культуры. — к.: академ- периодика, 2005. — 628 с. Якобсон А.Л. раннесредневековый херсонес. очерки истории материальной культуры // Миа. — 1959. — № 63. — 364 с. Одержано 28.10.2006 © б.а. ЗВІЗДеЦький, 2007 â î ç í è é ².Ï. Ïîñåëåííÿ õ—õIV ñò. ó ìåæèð³÷÷³ âåðõíüîãî ñåðåòó òà ñåðåäíüîãî äí³ñòðà. óêð³ïëåí³ ïîñåëåííÿ òà äàâíüîðóñüê³ ì³ñòà ×åðí³âö³: Çîëîò³ ëèòàâðè, 2005. — ×. 1. — 255 ñ. серед українських археологів розробив на матеріа- лах північної буковини детальну класифікацію укріплених поселень не лише за їх зовнішніми ознаками, а і й соціальним змістом. І.п. Возний — послідовний учень б.о. тимо- щука — своїми розкопками і розвідками за остан- ні два десятиліття не лише поповнив джерельну базу, а й розвинув і уточнив деякі теоретичні та методологічні розробки свого вчителя. Це вже сповна відчувалося у його першій самостійній монографії, присвяченій результатам польових досліджень чорнівського городища хІІ—хiii ст., яке автор цілком справедливо вважає фео- дальною садибою — передвісником сучасних чорнівців (Возний 1998). у рецензованій монографії автор аналізує усі відомі на сьогодні городища північної буковини у хронологічних межах х—хiV ст., які розпо-ді- ляє на дві великі підгрупи — укріплені поселення і власне давньоруські міста, відомі за літописни- ми повідомленнями. Відповідно до цього по- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 105 ділу підпорядковано і структуру праці: у першо- му розділі розглянуто городища, у другому — осередки міського життя населення північної буковини у давньоруський і, почасти, післямон- гольський часи. хронологічний діапазон рецензованого до- слідження охоплює х—хiV ст., але насправ- ді автор розглядає переважно укріплення, що вже функціонували в давньоруський час, тобто з кінця X ст., коли східнохорватські племена увійшли до складу русі після походів Володи- мира святославича. на нашу думку, такі хро- нологічні рамки дослідження цілком доцільні й не викликають серйозних заперечень. проте, як нам здається, І.п. Возному в першому розділі праці слід було стисло зупинитися на характе- ристиці буковинських укріплень, які передували городищам, що виникли наприкінці X ст. і фун- кціонували протягом давньоруського часу — в Xi — середині Xiii ст. незважаючи на те, що словенські городища Viii—х ст. було всебічно розглянуто у працях б.о. тимощука і л.п. Ми- хайлини (тимощук 1976; Михайлина 1997), на наш погляд, їх аналіз у рецензованій праці був би цілком доречним, оскільки вони відігравали виз- начальну роль у містотворчих процесах регіону й усього східнослов’янського світу. переконані, що праця І.п. Возного від цього тільки б виграла. ймовірно, це розуміє і сам автор, адже повсяк- час як у першому, так і другому розділах праці звертається до матеріалів буковинських городищ Viii—х ст., особливо ревнянського археологіч- ного комплексу. у другому розділі всебічно проаналізовано розвиток давньоруських міст північної букови- ни кінця X — середини Xiii ст. на основі архео- логічного матеріалу автор дійшов висновку, що монгольська навала мала тяжкі деструктивні наслідки для соціально-економічного розвитку краю. під ударами завойовників загинула пе- реважна більшість міських осередків регіону. Життя на деяких із них ледь животіло у вигляді не досить виразних поселень сільського типу. проте, як це переконливо показує автор, деякі з поселень пережили жахливу навалу і продов- жували розвиватись і в післямонгольський час — у другій половині хІii—хiV ст. найпоказові- шим у цьому плані є хотин, що завдяки своєму вигід-ному розташуванню на перехресті торго- вих шляхів у той час став стратегічно важливою фортецею на кордоні з лісостепом, де протягом усього пізнього середньовіччя не вщухала бо- ротьба осілого землеробського населення із во- йовничими номадами. на наш погляд, вдалим є параграф, присвя- чений монастирям буковини давньоруського часу. Цілком справедливо автор зробив висно- вок, що структурно вони входили до складу дав- ньоруських міст, хоча й могли розташовуватися на певній, як у галичі, відстані від основного міського ядра. слід зазначити, що у вивченні чернечого життя буковини давньоруського часу зроблено лише перші кроки, тому слід очікувати нових відкриттів. переконані, що ця тема варта великої самостійної праці, що висвітлить певні аспекти духовної культури давньоруського на- селення північної буковини. у другому розділі рецензованої монографії цілком доречним є параграф, присвячений де- мографічним процесам у містах. слід зауважи- ти, що питання палеодемографії останнім часом привертає увагу як закордонних, так і вітчизняних дослідників. Висновки палеодемографії є важли- вим чинником для реконструювання складних іс- торичних процесів, що відбувалися як у давнину, так і в більш наближений до нас давньорусь- кий час. Зважаючи на це, палеодемо-графічні реконструкції на прикладі північнобуковинсь- ких міських осередків, запропоновані І.п. Воз- ним, видаються нам надзвичайно цікавими, тим більше, що до нього цим ніхто серйозно не зай- мався. проте слід зазначити, що методику па- леодемо-графічних досліджень нині розроблено ще досить недостатньо. Вона дає більш значущі результати за наявності достатньої кількості пи- семних актових джерел, наприклад, для тери- торії Візантії чи деяких інших країн Західної європи. найбільшу інформативність щодо те- риторії русі несуть археологічні джерела, але оперувати ними слід дуже обережно. В ідеалі археологічну пам’ятку слід дослі- джувати повністю або ж площею, що становить не менше 50 %, тоді похибка під час підрахунку мешканців того чи іншого населеного пункту буде мінімальною. хоча і тут можливі нюанси. так, дотепер археологи з великими труднощами датують різночасові об’єкти у межах півстоліття (маємо на увазі слов’яно-руський час), не кажу- чи про датування їх у межах 25—30 років, що, до речі, становлять середньостатистичне життя одного покоління. отже, якщо оперувати кількіс- тю жителів, наприклад, ревнянського осередку в Іх—х ст. у кількості 4800 осіб, слід мати на увазі, що ця цифра не є абсолютною, а цілком умовною. те саме стосується й інших населених пунктів, проаналізованих І.п. Возним. на наш погляд, більш коректнішою була б спроба підрахунку мешканців невеликих фео- дальних укріплень хІІ—хiii ст., тим більше, що чорнівське городище розкопане автором пов- ністю. на середину Xiii ст. припадає раптова загибель городищ у райках і колодяжині, також досліджених практично повністю. проте й у ць- ому випадку селища-посади навколо них розко- пані фрагментарно, тому можна лише здогаду- ватися про загальну кількість військової зало- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2106 ги, що охороняла їх у мирний час. у часи воєн- них дій загальна кількість мешканців, як це доб- ре ілюструє приклад райковецького городища, значно збільшувалась за рахунок окольного міста і найближчих сіл округи. також не можна вважа- ти коректними цифри в 300—400 м2 у підрахунку кількості садиб, розташованих у межах окольних міст. Вони є більш-менш прийнятними для вели- ких міст русі х—хiii ст., які до того ж вивчено широкими площами (київ, новгород, берестя, полоцьк). тут було досліджено цілі міські квар- тали, найповніше — у межах хІІ—хiii ст. екс- траполювати висновки щодо кількості садиб у києві чи новгороді на ревно і Василів, на наш погляд, не досить доречно, адже сам автор у по- передніх розділах зазначив, що тут культурний шар залягає не суцільним багатометровим маси- вом, а трапляється спорадично на досить значній площі. отже, існує велика імовірність похибки під час визначення навіть відносної кількості жителів цих поселенських структур. незважаючи на це, вважаємо, що питання палеодемографії слід порушувати і вирішувати в кожному конкретному випадку. лише після планомірних багатолітніх досліджень широки- ми площами висновки можуть стати більш ко- ректними, але абсолютними вони, ймовірно, не стануть ніколи. у цілому, монографія І.п. Возного, присвяче- на аналізу укріплених поселень північної буко- вини, безперечно, заслуговує на високу оцінку. утім, як і всі великі узагальнювальні праці, вона має низку конкретних огріхів, на які ми звернули увагу. Зокрема, неточності містяться у парагра- фі, присвяченому хронології городищ: «... на території городищ <…> виявлені шиферні пряс- лиця <…> у більшості своїй вони невеликих розмірів, діаметром 2—3 см і діаметром каналу 7—8 мм. пряслиця представлені біконічними, циліндричними і усічено-конічними формами. побутування цієї категорії знахідок припадає на Xii ст.» (Возний 2005, с. 79). по-перше, у сучасних наукових працях терміни «шифер», «ши-ферний» не вживаються. Для означен- ня природного мінералу, з якого виготовляли подібні пряслиця, натільні хрестики, жорнові камені, ливарні формочки тощо, використову- ють поняття «піро-філіт», «рожевий овруцький пірофілітовий сланець», що є єдино правильним понятійним визначенням із позиції сучасної гео- лого-мінерало-гічної науки. по-друге, автор, датуючи пірофілітові прясли- ця хІІ—хІii ст., посилається на статті п.Ф. ли- сенко, р.л. розенфельда, б.о. колчина, опублі- ковані ще у 50—60-х рр. XX ст. За останні деся- тиріччя нагромаджено новий якісний матеріал, що дає змогу по-новому вирішувати питання типології і датування виробів із овруцького ро- жевого пірофіліту. однак І.п. Возний, напевно, не обізнаний із низкою праць із цієї проблема- тики (петрашенко 1988; 2005; село… 2003, с. 131—137; павленко 2004). Матеріали розкопок Іскоростеня, зруйнованого у 946 р., засвідчують, що вже наприкінці iX — на початку X ст. древ- лянам був відомий пірофіліт, із якого вони ви- готовляли жорна, пряслиця і намистини. серед пірофілітових артефактів Іскоростеня першої половини X ст. відомі всі форми пряслиць, які І.п. Возний датує виключно хІІ—хІii ст. (Звіз- децький, петраускас, польгуй 2004, с. 72). ще одна прикра неточність, пов’язана із хро- нологією, стосується датування наконечників стріл. так, І.п. Возний із посиланням на відому працю а.Ф. Медведєва вважає, що шилоподібні наконечники стріл з’явилися лише в хІІ—хІii ст. (с. 79), але матеріали Іскоростеня спросто- вують це твердження. Вже у першій половині X ст. вони були дуже поширені (Звіздецький, петраускас, польгуй 2004, рис. 21, с. 84). Викликає також подив різночитання у тексті монографії загальної кількості городищ межи- річ-чя верхнього серету та середнього Дніст- ра. так, на с. 8 автор стверджує, що наприкінці х—хiV ст. тут існувало 32 укріплених пункти, а на с. 55 (табл. 6) і с. 56 (табл. 7) він уже розгля- дає 56 городищ, що до певної міри дезорієнтує читача. річ у тому, що І.п. Возний додає до 32 го-родищ ще 24 укріплення більш раннього часу. отже, як уже було зазначено, просто необхідний параграф, де б було розглянуто східнохорватські укріплення Viii—х ст. В іншому випадку вво- дити їх до зведених таблиць, на нашу думку, недоцільно, позаяк потім читачу дуже важко розібратися в хронологічних межах існування того чи іншого укріпленого поселення. Із укріплених пам’яток, розглянутих автором у монографії, особливе місце посідає давньо- руське літописне місто Василів на Дністрі. проте і тут є певна неузгодженість. І.п. Возний усюди наголошує, що розглянуті у монографії пам’ятки належали східнохорватському племінному угру- пованню, а пізніше — його нащадкам. аналізу- ючи Василів на Дністрі, він раптом зауважує, що територію, де виникло місто, займали тиверці (с. 25). принаймні так випливає із контексту речення. Мабуть, у подальших розробках слід ретельніше редагувати текст рукопису, щоб уникнути різночитань. ще одна прикра похиб- ка, пов’язана з неуважною правкою тексту, сто- сується хотинської фортеці. описуючи початко- ву кам’яну стіну міста, яку І.п. Возний пов’язує із будівничою діяльністю Данила галицького, автор зазначає, що ця фортифікаційна споруда збереглася на висоту 7 м і ширину 14,5 м (с. 146). ймовірно, тут йдеться не про ширину (навіть Велика китайська стіна скромніша за цими па- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 107 раметрами), а довжину частини стіни, що збе- реглася. недоліком рецензованої праці вважаємо та- кож те, що автор не зазначає розкопаної площі пам’яток. порівняння загальної площі з дослі- дженою було б дуже показовим, в одних випад- ках підсилюючи аргументацію І.п. Возного, а в інших — залишаючи поле для роздумів. на с. 211 монографії І.п. Возного є таке твердження: « <…> як вважають дослідники, площа «міста Володимира» в києві становила приблизно 1 га». при цьому автор не поси- лається на жодного із дослідників києва. Між тим ще с.р. кілієвич писала, що найдавніше городище на старокиївській горі мало укріпле- ну площу 2 га, а укріплення «міста Володими- ра» охоплювали територію не менше 10 га (кі- лієвич 1982, с. 48, 57). За уточненими даними В.к. козюби, у Viii—Іх ст. укріплений майдан- Возний І.П. чорнівська феодальна укріплена садиба хІІ—хiii ст. — чернівці: рута, 1998. — 154 с. Звіздецький Б.А., Петраускас А.В., Польгуй В.І. нові дослідження стародавнього Іскоростеня // стародавній Іско- ростень і слов’янські гради ViІІ—х ст. — к., 2004. — с. 51—86. Килиевич С.Р. Детинец києва iX — первой половины Xiii вв. (по материалам археологических исследований). — к.: наук. думка, 1982. — 173 с. Козюба В.К. городище на старокиївській горі // стародавній Іскоростень і слов’янські гради Viii— X ст. — к., 2004. — с. 39—152. Михайлина Л.П. населення Верхнього попруття ViІІ—х ст. — чернівці: рута, 1997. — 147 с. Павленко С.В. обробка пірофілітового сланцю на укріплених поселеннях овруцького кряжу // стародавній Іско- ростень і слов’янські гради ViiІ—х ст. — к., 2004. — с. 215—218. Петрашенко В.О. слов’янські пряслиця Viii—х ст. з правобережжя середнього подніпров’я // археологія. — 1988. — № 62. — с. 24—31. Петрашенко В.А. Древнерусское село (по материалам поселення у с. григоровка). — к., 2005. — с. 106—110. Село київської русі. — к.: шлях, 2003. — с. 131—137. Тимощук Б.О. слов’яни північної буковини V—Іх ст. — к.: наук. думка. — 1976. Одержано 23.03.2006 чик на старокиївській горі мав площу 1,5—1,6 га (козюба 2004, с. 144) і, на думку дослідника, виконував лише функцію передового сторожо- вого форпосту, що прикривав київ (зокрема, Замкову гору та поділ) із півдня (козюба 2004, с. 50). отже, І.п. Возному слід бути уважнішим і враховувати сучасні наукові розробки, вислов- люючи ті чи інші припущення. у цілому монографія І.п. Возного про укріп- лені поселення і давньоруські міста в межиріччі верхнього серету та середнього Дністра справ- ляє враження цілком якісного самостійного до- слідження. Втім під час підготовки докторської дисертації на цю тему автору слід врахувати низку наших зауважень, зокрема, тих, що сто- суються хронології укріплень, типології посадів давньоруських міст, розвитку ремесел тощо. Б.А. ЗВІЗДЕЦьКИй

Рец.: Возний І.П. Поселення Х—ХIV ст. у межиріччі верхнього Серету та середнього Дністра. Ч. 1. Укріплені поселення та давньоруські міста

Репозитарії

Схожі ресурси