До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199437 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 120-122. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199437 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994372024-10-06T20:11:44Z До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна Хроніка 2007 Article До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 120-122. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199437 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніка Хроніка |
| spellingShingle |
Хроніка Хроніка До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна Археологія |
| format |
Article |
| title |
До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна |
| title_short |
До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна |
| title_full |
До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна |
| title_fullStr |
До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна |
| title_full_unstemmed |
До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна |
| title_sort |
до 60-річчя гліба юрійовича івакіна |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Хроніка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199437 |
| citation_txt |
До 60-річчя Гліба Юрійовича Івакіна // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 120-122. — укр. |
| series |
Археологія |
| first_indexed |
2024-10-07T04:02:33Z |
| last_indexed |
2024-10-07T04:02:33Z |
| _version_ |
1812226379319607296 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2120
гліб Юрійович Івакін (народився 30.01.1947 р.
у м. київ) – доктор історичних наук, професор,
заступник директора Інституту археології нан
україни з наукової роботи, завідувач відділу ар-
хеології києва.
гліб Юрійович належить до відомої родини
київських інтелігентів. його дід, олексій анд-
рійович, професор, завідувач кафедри анатомії
кДу та київського медичного інституту, ще з
катеринослава був близько знайомий із Дмит-
ром яворницьким, батько, Юрій олексійович,
– відомий літературознавець, один із провідних
дослідників творчості т. шевченка (лауреат Де-
ржавної премії україни ім. т.г. шевченка), ко-
лекціонер живопису.
Від родини вчений успадкував потяг до на-
уки, талант швидко та ретельно опановувати
нові наукові напрями, вміння доступно форму-
лювати складне і непересічне, почуття гумору
й товариську вдачу.
у 1970 р. г.Ю. Івакін закінчив історичний
факультет київського державного університету
імені тараса шевченка. у 1970–1972 рр. слу-
жив в армії командиром взводу (група радянсь-
ких військ у німеччині). у 1973–1974 рр. був
старшим науковим співробітником Державного
історико-архітектурного заповідника «софійсь-
кий музей». у липні 1974 р. молодий науковець
перевівся до відділу археології києва Інституту
археології, де і пройшов шлях від лаборанта до
провідного наукового співробітника.
гліб Юрійович розпочинав свою наукову
діяльність із дослідження доби в історії києва,
що через розпорошеність та нестачу джерел
належала до маловивчених, а більшість архі-
тектурних пам’яток була практично не іден-
тифікована. Завдяки широкій ерудиції г. Івакін
однаково вільно інтерпретував писемні джерела
та оперував археологічними артефактами. Він
зумів подолати численні стереотипи, що пану-
вали у радянській науці у поглядах на розвиток
києва після монгольського розгрому. Вчений
уперше разом із іншими видами історичних
джерел широко залучив археологічний ма-
теріал. комплексний підхід приніс переконливі
результати: стало зрозуміло, які втрати поніс
київ у результаті військового штурму 1240 р., які
київські монастирі й храми були занедбані та
пережили руйнацію через зміну політичного й
економічного життя у місті протягом наступних
століть. новаторством осмислення матеріалів
відзначалася й дисертація г. Івакіна на здобут-
тя вченого ступеня кандидата історичних наук
(«киев во второй половине хІІІ — первой поло-
вине хVi вв.»), яку він захистив 1985 р. продов-
женням зазначених розробок стала докторська
дисертація «Історичний розвиток києва хІІІ —
середини хVІ ст.», захищена 1997 р. на основі
монографії з такою самою назвою, що вийшла
друком 1996 р.
проте головною справою усього життя гліба
Юрійовича, яку він не перериває і сьогодні,
стали археологічні дослідження пам’яток києва.
кількість розкопів, в яких брав участь або керу-
вав ювіляр, важко перелічити. Всім сучасним
археологам відомо, що розкопки на новобудовах
– це нелегкий тягар, оскільки здебільшого вони
мають рятівний характер і забирають багато часу
та енергії (звісно, переважно на написання нау-
кових праць), однак їм немає альтернативи: або
дослідження, і тоді з’явиться нова інформація
щодо території забудови у ви-гляді наукового
звіту, або всі археологічні мате-ріали зникнуть
під ковшем екскаватора. Відродивши наприкінці
60-х — на початку 70-х рр. минулого століття ар-
хеологію києва як окремий науковий напрям, ар-
хеологи тієї когорти, до якої уже понад 30 років
належить і г. Івакін, взяли на себе відповідаль-
ність за пам’ятки археології нашого міста. гліб
Юрійович розкопував архео-логічні пам’ятки
х—хViii ст. подолу, гончарів та кожум’як, пе-
черська, і Верхнього києва.
Визнанням високого наукового рівня ювіляра
є присудження йому двох державних премій ук-
раїни в галузі науки і техніки — за цикл праць із
археології та історії стародавнього києва (1983)
та праці «Давня історія україни» й «етнічна
історія давньої україни» (2002).
гліб Юрійович Івакін — високопрофесійний
компетентний фахівець. його толерантність та
вміння знаходити спільну мову з архітекторами
та будівельниками допомогли йому у виконанні
величезної і відповідальної роботи, пов’язаної
з відновленням зруйнованих у 30-х роках хх ст.
середньовічних пам’яток монументальної архі-
тектури києва. Зокрема, йдеться про розкопки М.а. сагайДак, 2007
äî 60-ð³÷÷ÿ
ãë²áà Þð²éîâè×à ²âàê²íà
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 121
церкви успіння богородиці пирогощі, успенсь-
кого собору києво-печерської лаври, Михайлів-
ського Золотоверхого собору, що надали безліч
нових наукових даних.
останні два польові сезони дослідник скон-
центрував усі свої зусилля на вивченні Десятин-
ної церкви. Це, без жодного сумніву, новий етап
не лише в археології києва, а й в архітектурній
археології середньовічних будівель доби київсь-
кої русі в цілому. Здобуті експедицією матеріали,
до складу якої увійшли такі знані вчені в галузі
давньоруської кам’яної архітектури, як олег Іо-
анісян (санкт-петербург) та дослідник архітек-
тури Давнього галича Юрій лукомський (львів),
уже сьогодні дають змогу стверджувати про нові
наукові здобутки. йдеться насамперед про етапи
будівництва та перебудов храму, первісний за-
дум його архітектури й вимушену зміну під час
будівництва конструкції основи, нові поховання
могильника дохристиянського часу. Завдяки роз-
копкам пам’ятки початкова історія вітчизняної
архітектури отримала міцне підґрунтя наукових
фактів. не менш відповідальними є масштаб-
ні розкопки в зоні реставрації «Мистецького
арсеналу», що має стати провідним музейним
комплексом україни. тут розкопано величезну
(кілька тонн) кількість комплексів різноманітної
кераміки хVІ—хVІІІ ст.
крім наукової роботи, г.Ю. Івакін веде значну
популяризаторську та пам’яткоохоронну роботу.
його виступи у пресі, на телебаченні та радіо
не лише цікаві й змістовні, а й ненав’язливо та
послідовно демонструють громадянську пози-
цію ученого в ставленні до культурно-історич-
ної спадщини. За його участі відбувалося ство-
рення охоронних та заповідних зон києва, а
томи «Зводу пам’яток історії та культури україни.
київ», до редакційної колегії яких він входить,
містять його численні статті. г. Івакін — відпо-
відальний редактор багатьох монографій, зокре-
ма надзвичайно цікавої і резонансної праці до-
слідника києва передвоєних часів І.о. Іванцова
«стародавній київ».
як відповідальний секретар національного
комітету україни Всесвітньої спілки візантиністів
г.Ю. Івакін проводить велику роботу в зазна-
ченій царині. Він допомагав організувати участь
українських учених (і сам брав участь) у роботі
міжнародних конгресів візантиністів у Москві,
копенгагені, парижі, лондоні. його зусилля-
ми в україні надруковано книгу одного з най-
кращих дослідників візантійської архітектури,
професора університету штату Іллінойс (сша)
роберта оустерхаута «Византийские строители»
(під-готовлена спільно з л.а. беляєвим). Це ви-
дання — винятково цінна енциклопедія методів ро-
боти візантійських майстрів і є вагомим кроком
у донесенні до вітчизняного читача найвизнач-
ніших праць закордонних візантиністів.
крім того, г.Ю Івакін бере активну участь
у регіональних та міжнародних наукових фо-
румах (київ, афіни, Варшава, лондон, Москва,
париж, санкт-петербург, яси тощо). Він автор
понад 200 друкованих праць, зокрема «киев в
хiii—хV веках» (1982), «оповіді про стародавній
київ» (1982). Вагомим є його внесок у створення
фундаментальних колективних праць — «новое
в археологии киева» (1981), «Історія києва»,
в 3 томах (1986), «археология усср» (1987),
«Давня історія україни» (2000) тощо.
г.Ю. Івакін як керівник одного з найбільших
відділів та заступник директора Інституту ар-
академік нан україни п.п. толочко і д.і.н. г.Ю. Івакін на розкопках Михайлівського
Золотоверхого собору (1997)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2122
хеології значну увагу приділяє науково-орга-
нізаційній роботі. Він — заступник голови вче-
ної ради Інституту та спеціалізованої ради із
захисту докторських дисертацій, а також член
наукових або науково-методичних рад інших
організацій (Міністерства культури та туриз-
му, Держбуду україни, головного управління з
охорони культурної спадщини київської місь-
кдержадміністрації, національного запо-від-
ника «софія київська», національного киє-
во-печерського історико-культурного заповід-
ника) тощо.
Вітаючи гліба Юрійовича з 60-річчям, ба-
жаємо йому міцного здоров’я і якнайшвидшої
та найповнішої реалізації усіх творчих задумів
і планів, а також заслуженого успіху і визнання,
адже як стверджували мудрі римляни: «у фор-
туни не такі довгі руки, як нам здається, вона
хапає лише тих, хто лине до неї».
М.А. САГАйДАК
5 лютого 2007 р. Інститут археології нан ук-
раїни відзначав ювілей лариси Іванівни Вино-
гродської. Дитинство лариси Іванівни припало
на важкі післявоєнні роки і пройшло в м. комсо-
мольськ хабаровського краю (росія). напевно,
саме там на безкрайніх просторах приамур’я,
серед однолітків юного міста сформувалися від-
критість, простота та щирість цієї людини. нині
подібні молодіжні колективи назвали б нефор-
мальними. неформальними були й стосунки, що
не залишали місця для фальші.
До києва родина лариси Іванівни переїхала
в 1963 р., і вона одразу ж потрапила на роботу
до «київпроекта», де і працювала досить дов-
гий час. Можливо, враження від першої роботи
і визначили її подальший науковий інтерес до
архітектурної спадщини пізньосередньовічної
äî äí ÿ íàðîäæåíí ÿ
ëàðèñè ²âàí²âíè âèíîãðîäñüêî¯
україни. Вищу освіту лариса Іванівна отри-
мала в київському державному художньому
ін-ституті.
До Інституту археологї вона потрапила в 1974
р. на посаду художника. З 1987 р. працювала
на посаді молодшого наукового співробітника
відділу давньоруської та середньовічної архео-
логії, в якому працює і нині. перші археологіч-
ні роботи л.І. Виногродської були пов’язані з
розкопками новгорода-сіверського, білої Цер-
кви, Василькова, Монастирка, києва. З 1987 до
1990 рр. вона брала участь у виконанні планової
теми «Давні поселення х—хІІІ ст.» і працюва-
ла у складі археологічної експедиції під керів-
ництвом В.о. петрашенко на розкопках посе-
лення біля с. григорівка канівського р-ну.
поступово молода дослідниця зосередилася
на добі українського середньовіччя (XVi—
XVii ст.), розпочавши самостійні археологічні
розвідки та охоронні роботи на пам’ятках піз-
нього середньовіччя на поділлі та середньо-
му подніпров’ї. на той час вона вже очолювала
пізньосередньовічний загін, що проводив об-
стеження замків на поділлі, охоронні роботи
на замчищах біля смт пилява та Зіньків хмель-
ницької обл. і трахтемирівському заповіднику
черкаської обл.
у 1987 р. у відділі затвердили тему кандидат-
ської дисертації л.І. Виногродської «кахлі серед-
нього подніпров’я XiV — середини XViii ст.»,
яку вона успішно захистила у травні 1993 р. За
темою дисертації дослідниця підготувала до
друку монографію, яку, на жаль, і досі не опуб-
ліковано через брак коштів.
Я Я
|