2025-02-23T03:11:57-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199457%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-23T03:11:57-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199457%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-23T03:11:57-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK

2025-02-23T03:11:57-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ

Розглянуто матеріали рятувальних розкопок ґрунтового могильника біля м. Луганськ, подано відомості про поховання доби бронзи.

Saved in:

Bibliographic Details
Main Authors:	Красильніков, К.І., Апарєєв, С.М., Пробийголова, О.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2007
Series:	Археологія
Subjects:	Нові відкриття та знахідки
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199457
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

id	irk-123456789-199457
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1994572024-10-07T19:31:07Z Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ Красильніков, К.І. Апарєєв, С.М. Пробийголова, О.С. Нові відкриття та знахідки Розглянуто матеріали рятувальних розкопок ґрунтового могильника біля м. Луганськ, подано відомості про поховання доби бронзи. В статье обобщены результаты спасательных работ могильника, возникшего на естественном всхолмлении в долине р. Ольховая в черте г. Луганск. Раскопками вскрыт участок (75 м²), на котором компактно на площади 30 м² выявено 8 захоронений (3 — катакомбных, 4 — срубных, 1 — средневековое (?)). Катакомбные погребения датируются XVII—XVI cт. до н. э. и относятся к донецким и бахмутско-манычским древностям. Погребения поздней бронзы определяются по устройству погребальных ям, позам умерших и керамике. The authors of the article summarize the results of archaeological rescue work in burial ground situated on the hill in the valley of the Olkhova River within the borders of Lugansk. The excavations covered the territory of 75 sq. m, of which 30 sq. m was a compact area for 8 graves (3 are of Catacomb culture, 4 of Zrubna culture, and 1 of Mediaeval Age (?)). The graves of Catacomb culture dating from the 17th—16th cc. BC belong to Donetsk and Bakhmutka-Manych antiquities. The tombs of Late Bronze Age are defined by the arrangement of burial pits, poses of the dead, and ceramics. 2007 Article Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ / К.І. Красильніков, С.М. Апарєєв, О.С. Пробийголова // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 93-100. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199457 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нові відкриття та знахідки Нові відкриття та знахідки
spellingShingle	Нові відкриття та знахідки Нові відкриття та знахідки Красильніков, К.І. Апарєєв, С.М. Пробийголова, О.С. Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ Археологія
description	Розглянуто матеріали рятувальних розкопок ґрунтового могильника біля м. Луганськ, подано відомості про поховання доби бронзи.
format	Article
author	Красильніков, К.І. Апарєєв, С.М. Пробийголова, О.С.
author_facet	Красильніков, К.І. Апарєєв, С.М. Пробийголова, О.С.
author_sort	Красильніков, К.І.
title	Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ
title_short	Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ
title_full	Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ
title_fullStr	Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ
title_full_unstemmed	Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ
title_sort	нові дослідження тельманівського могильника у м. луганськ
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Нові відкриття та знахідки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199457
citation_txt	Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ / К.І. Красильніков, С.М. Апарєєв, О.С. Пробийголова // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 93-100. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT krasilʹníkovkí novídoslídžennâtelʹmanívsʹkogomogilʹnikaumlugansʹk AT aparêêvsm novídoslídžennâtelʹmanívsʹkogomogilʹnikaumlugansʹk AT probijgolovaos novídoslídžennâtelʹmanívsʹkogomogilʹnikaumlugansʹk
first_indexed	2024-10-08T04:02:21Z
last_indexed	2024-10-08T04:02:21Z
_version_	1812316964414029824
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 93 Візуальний аналіз могильника. курган, до- сліджений у 2003 р., входить до так званої тель- манівської групи: кург. 1 було розкопано у 1988 р. луганським краєзнавчим музеєм (выборный 1989, с. 98—100); кург. 2 — об’єкт нашого дослі- дження; кург. 3 — частково зрито, але не роз- копано (рис. 1, 1). насипи тягнуться за лінією північ—південь із відхиленнями на захід та схід майже на 7°. відстань між кург. 2 та 3 — близько 30 м, кург. 1 віддалений на південь майже на 180 м. Існують підстави вважати, що між курга- нами були насипи, зриті ще в 1930-х рр. під час масштабних робіт, пов’язаних із будівництвом залізниці, а пізніше й автомобільної дороги. Мо- гильник розташовано на другій пологій терасі правого берега р. вільхова. розкопки мали рятувальний характер, ос- кільки під час риття траншей для прокладки комунікацій уздовж західного схилу насипу кургану було виявлено кістки скелета людини, розвал горщика, що належить до пізньої бронзи. ці знахідки й зумовили дослідження зони руй- нації. Проте масштабних розкопок провести не вдалося через те, що східна частина могильника виявилася під лісосмугою, до того ж за 20 м як на захід, так і на схід, тягнуться автодорога і залізниця (рис. 1, 2), крім того, проходять лінії зв’язку, електрокабелі, труби магістрального водопроводу. З огляду на ситуацію розкриття всього масиву виявилося неможливим. спочатку було розкрито ділянку 50 м2, пізніше для пере- вірки наявності поховань розкоп було розширено до 75 м2 (рис. 1, 3). у насипу кург. 1 (висота — 2 м, діаметр — 23 м) розчищено 15 поховань, у тому числі: 1 — ямне, 8 — у катакомбах, 3 — пізньої бронзи, 1 — раннього залізного віку, 2 — сучасних поховання. Під час дослідження кург. 2 розчищено 8 ям, у кожній з яких виявлено або поховання, або © к.І. красильнІков, с.М. аПарЄЄв, о.с. ПроБийголова, 2007 Íîâ³ â³äêðèòòÿ òà çíàõ³äêè ê.². êðàñèëüí³êîâ, ñ.ì. àïàðººâ, î.ñ. Ïðîáèéãîëîâà íîâ² äîñë²äæåíí òåëüìàí²âñüêîãî ìîãèëüíèêà á²ë ì. ëóãàíñüê розглянуто матеріали рятувальних розкопок ґрунтового могильника біля м. луганськ, подано відомості про по- ховання доби бронзи. його антропологічні ознаки. культурно-хроноло- гічний діапазон поховань — від ранньокатаком- бного до ранньосередньовічного періодів. всі вони розташовані на площі 35 м2. Метод дослідження та стратиграфія. в основу методу розкриття пам’ятки покладено траншейно-бровочний спосіб, що передбачає зберігання двох бровок завтовшки 0,5 м: захід- ної (І), уздовж лінії руйнації, і східної (ІІ) — між лінією дерев лісосмуги. відповідно до бровок було обрано дві рівнобіжні траншеї завширшки по 1,5 м, орієнтовані за лінією північ—південь (рис. 1, 3). розкопки здійснювали без застосу- вання механізмів. траншеї та їх бровки опущено на глибину 70 см — до чистого материка. репер на могиль- нику позначено умовно, до нього прив’язано всі орієнтири, проміри відстаней і глибин. нумера- цію поховань проведено згідно з послідовністю їх розкриття. стратиграфія ґрунтів бровок практично од- номанітна: задернований прошарок 25—30 см у вигляді чорнозему сучасного ґрунту, що перехо- дить у темний гумусований на початку передма- терика суглинок, де простежено ями поховань у вигляді заповнень темним гумусованим ґрунтом. нижче в межах 30—50 см залягає обрій світлого ґрунту передматерика. З позначки 60 см і нижче простежується чистий, світлий із дрібним ще- бенем мергелю льос (материк), в якому розта- шовані нори степових гризунів. такі самі нори, заповнені гумусом або суглинком, простежено в стінках бровок (рис. 1, 3). розчищення поховань здійснювали з обрію передматерика або материка у випадку, коли не вдавалося переконливо простежити плями за- повнень. у двох випадках (пох. 1 і 2) поховання здійснено на передматерику. обидва поховання виявлено із західного боку бровки І під час зачи- щення лінії прокладки сучасної траншеї. Зважаючи на стратиграфію, досліджувану пам’ятку слід класифікувати як курганний мо- Я Я ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 394 гильник зі спланованими насипом кургану і дав- німи викидами з ям, насамперед катакомб. Опис поховань. Пох. 1 (рис. 1, 4). Знайдено під час зачищення західної сторони бровки І за 1,6 м на північ r0. Пляма, що складається з тем- ного гумусованого ґрунту, опускається на глиби- ну близько 60 см сучасного горизонту, дно ями майже на горизонті материка. Збережена східна частина ями має прямі вертикальні стіни майже квадратної форми (80 × 90 см), із західної сто- рони яма зруйнована. Збережені сторони спів- відносяться під кутом близько 90°. визначити позу похованого неможливо, ос- кільки кістки скелета перевідкладені, так що великі гомілкові кістки лежали поряд із уламка- ми черепа, поруч було виявлено нижню щелепу, фрагменти кісток рук, таза й інших частин ске- лета. складається враження, що скелет ще у дав- нину було зумисно порушено, тобто «знешкод- жено». Поряд із кістками знайдено горщик — глибокий полумисок банкоподібної форми (рис. 2, 5). розміри горщика: діаметр вінця — 15 см, ту- лова — 16 см, діаметр дна — 10 см, висота — 11,5 см. За профілем стінок із невеликим пере- гином посередині, керамічним тістом, заглад- женістю його поверхні горщик слід віднести до пізньої бронзи, аналогії йому простежуються на пам’ятках середнього Дону (Матвеев 2004, с. 90, рис. 6, 3). Пох. 2 (рис. 1, 5). яма, заповнена чорноземом, простежується із західної сторони бровки I за 2,6 м на північ від r0. глибина ями — 55 см від сучасної поверхні, дно в горизонті передматери- ка. лише за дном удалося визначити форму ями. скелет порушений, але анатомічні ознаки по- мітні. яма в плані квадратно-прямокутна, стіни орієнтовані за сторонами світу, одна зі сторін, що збереглася, завдовжки близько 100 см, ширина не відома, горизонт дна — 55—60 см. Померлого під час поховання, мабуть, було орієнтовано головою на північ, але чітко визна- чити позу не можна. відсутність інвентарю і неможливість виз- начення пози померлого під час поховання не дають змоги встановити хронологічні, а тим більше культурні параметри цього поховання. Пох. 3 (рис. 1, 6). слабогумусовану, майже су- глинну пляму простежено із західної сторони бров- ки І за 50 см на південь від репера. Більш визначена ситуація заповнення спостерігалася зі східної сто- рони цієї бровки, а потім і в траншеї між бровками з глибини 50 см, тобто в передматерику. Форма плями в плані майже квадратна зі сторонами 130 × 140 см, орієнтованими за на- прямками північний захід—південний схід, пів- нічний схід—південний захід. Між собою сто- рони співвідносяться під кутом 90°, кути злегка заокруглені. вибравши розсипчасте гумусоване заповнен- ня, за дном удалося простежити всі параметри й форму ями розміром 120 × 130 см. її стіни зверху донизу мають незначний нахил, до того ж у плані вони дещо скривлені, дно опущене в щільний льос материка на глибину 135 см від сучасного горизонту. незважаючи на порівняно великі розміри ями (її площа близько 1,6 м2) у ній розкрито лише одне поховання. цілісність скелета не задовіль- на, причому в анатомічному вигляді була лише ліва верхня допоясна його частина, права по- ловина скелета, кістки нижче таза, ноги взагалі не простежувалися. частково збережені ознаки пози все ж дають змогу припустити, що помер- лого було покладено на спину, ліва рука до ліктя пряма, головою орієнтовано на захід із відхи- ленням не більше 10—13° на південний захід. у похованні немає інвентарю, що ускладнює його датування. Біля північно-східної сторони ями цього по- ховання майже в кутку помічено пляму оваль- ної форми, заповнену чорноземом із незначними вкрапленнями суглинку. розміри плями 35 × × 70 см, подовження за лінією схід—захід. часткова вибірка і зачистка плями засвідчили, що вона має відношення до іншого поховання. Пізніше з’ясувалося, що тут порушено вхід до пох. 4, виконаного в катакомбі. у цій самій ямі в східній бровці помічено ще одне заповнення, що складається з лінз темного гумусованого ґрунту, мулу й суглинку з украп- леннями крейди (рис. 1, 3). його довжина близь- ко 2 м, і воно тягнеться до пох. 6. З огляду на все вищезазначене можна лише констатувати, що яма до пох. 3 зачепила вхід до катакомби пох. 4 і, природно, за часом її споруд- жено пізніше від катакомби. однак із чіткою хро- нологією у цьому питанні поки що визначитися складно, насамперед через відсутність матеріалу з поховання. Проте такі ознаки, як планіграфія могили, її форма і західна орієнтація, свідчать про належність поховання до бабинської куль- тури середньої бронзи. Пох. 4 (рис. 2, 1) розташоване за 1 м на схід r0. вхід — яма круглої форми, простежена з горизонту 135 см, тобто дна ями пох. 3. нижню частину вхідної шахти зрито. Після вибірки гу- мусних плям заповнення внизу стовбура було розкрито сходинку овальної форми завдовжки 120 см у напрямку схід—захід, завширшки 66 см, завглибшки –155 см r0. Зі сходинки в пів- нічному напрямку виявлено вхід безпосередньо в камеру-катакомбу. Форма входу в камеру збереглася: верх оваль- ний, низький завширшки 80 см, заввишки лише 35 см, ознак плах на вході в камеру не виявле- но. Практично цілком збережена катакомба мала ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 95 такий вигляд і параметри: овальна у плані, у про- філі зі сферичним зведенням; довжина камери по дну в напрямку схід—захід 152 см, шири- на — 100 см, висота склепіння від обрію дна +75 см; правильного сферичного вигляду, внизу біля переходу до дна — із заокругленням. Дно камери на позначці –200 см r0. споруджено ка- такомбу в щільному льосі, ознак обвалів, просі- лості не спостерігається. Заповнення катакомби гумусом відбулося в результаті запливу ґрунту через вхідний отвір. Поховальне спорудження збудовано в системі, за якою камера поховання й шахта-колодязь спів- відносяться між собою перпендикулярно. тут же, як результат різниці їх висот, було залишено сходинку. через відсутність курганного насипу неможливо визначити планіграфію розташуван- ня камери відносно загального планування мо- гильника, але, беручи до уваги розкриту ділянку, можна зауважити, що це поховання розміщене в центрі. скелет в анатомічному вигляді лежав на пра- вому боці, орієнтований за лінією схід—захід, у зібганій позі (зігнута спина, підігнута голова, обидві ноги зігнуті в тазі й у колінах). руки зіг- нуті в ліктях: ліва під кутом 60°, кисть спрямо- вана до обличчя, права зігнута догори так, що її зап’ясток опинився під скроневою кісткою чере- па, орієнтованого на південний захід обличчям на схід. таку позу не можна віднести до числа поширених серед катакомбних поховань. З огля- ду на конструкцію поховальної ями це поховання може належати до бахмутського типу (Братченко 1976, с. 61—63, 153). на кістках скелета простежується тлін корич- невого кольору, ймовірно, решток перетлілого покриття шкірою тварини, водночас у похованні немає ознак застосування вохри. у похованні за 30 см на захід від потиличної частини черепа виявлено великий (близько 5 л) горщик, що під час розкриття був значно нахи- леним, майже на боці. горщик майже на третину було заповнено жовто-коричневою масою пере- тлілої рослинної органіки. Пропорції горщика не високі, стінки профільовані з круглим опуклим туловом, найбільший діаметр тулова в середній його частині. вінце високе, у верхній частині трохи розтрубоподібне. Фактура тіста щільна з дрібним піском, поверхню стінок старанно загладжено. випал якісний, світлий, місцями з темними або жовтогарячо-смаленого відтінку плямами. розміри горщика: діаметр вінця — 17,3 см, діаметр тулова — 21,5 см, діаметр дна — 13 см, висота вінця — 5 см, уся висота горщика — 20 см (рис. 2, 5). верхню частину горщика до середини тулова орнаментовано: на шийці відтиснуто 4 горизонтальні лінії, ще 2 лінії на плічку, між ними короткі, навскісні відтиски дрібного гусеничного штампа. нижче, на тулові між трьома горизонтальними лініями, зображено майже таку саму, але з більшим кро- ком «гусеничку» у вигляді навскісних смуг типу ялинки. орнамент нанесено за допомогою мотузок різної товщини, навитих на палички різних діа- метрів. З огляду на це орнаментальні прийоми доцільно розглядати в двох іконографічних різ- новидах: зі щільними, дрібними і широкими, рельєфнішими «гусеничними» відтисками. у катакомбі під північно-західною стіною містився жертовник — кістки великого барана. Біля входу в катакомбу, безпосередньо біля че- репа, розкрито ямку діаметром 15—17 см, зав- глибшки — 15 см нижче від горизонту дна ката- комби, заповнену чистим темним гумусованим ґрунтом, жодних предметів у ній не знайдено. За облаштуванням поховальної ями, засобами й керамікою поховання, ймовірно, можна віднес- ти до бахмутського типу катакомбної культури і датувати в межах XVIII—XVII ст. до н. е. (Брат- ченко 1976, с. 61—63, 153). Пох. 5 (рис. 1, 7). розміщене за 2 м на пів- нічний схід від r0. темну гумусовану пляму зафіксовано на позначці –55 см r0 у траншеї 1. Для розкриття контуру всієї плями було вирізано частину бровки. Пляма неправильної, переважно через ско- шеність кутів, підпрямокутної форми завдовжки 150 см, завширшки 110 см, витягнута по лінії схід—захід із відхиленням від азимута до пів- ночі й півдня близько 7—8°. кути заокруглені, як і східна сторона ями, дно на глибині 120 см. на дні в анатомічному стані, у зібганому виг- ляді виявлено скелет дорослої людини. Помер- лого покладено на правий бік головою на пів- нічний схід, обличчям на північний захід. ноги в тазових кістках і колінах зігнуті під гост-рим кутом. руки, вигнуті в ліктях на 65°, складені поруч. кисті рук з’єднані і лежали біля нижньої щелепи черепа. Інвентар відсутній, але, зважа- ючи на конструкцію могили й обряд похован- ня, поховання можна віднести до бабинської культури, якій відповідають зібганість, східна орієнтація, загальна поза під час інгумації по- мерлого. слід зауважити, що між формами ям пох. 3 і 5 є чимало спільного. Пох. 6. як уже зазначалося, із ями пох. 3 у східному напрямку простежувалося різнострук- турне заповнення завглибшки близько 70 см від рівня початку материка (рис. 1, 3). Загальна про- тяжність плями з заповненням за лінією захід— схід становить близько 2,2 м і ніби стикається з контурами ями пох. 6. Пляма ями пох. 6 завдовжки близько 160 см, завширшки близько 60 см, з темного гумусова- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 396 рис. 1. тельманівський могильник: I, II — ситуаційні плани; III — генплан та стратиграфія розкопу: а — сучасний ґрунт; б — передматерик; в — кротовини; г — гумус; д — суглинок; е — материк; IV — пох. 1; V — пох. 2; VI — пох. 3; VII — пох. 5 ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 97 ного ґрунту витягнута за лінією північ, пів- нічний схід—південь, південний захід. Після вибірки ґрунту плями було визначено форму ями. її споруджено в щільному льосі материка за лінією північ, північний схід—південь, пів- денний захід, зі зсувом до сходу і заходу близько 10°. Довжина ями по дну 195 см, зверху — 176 см, ширина зверху — 60 см, біля дна — 40— 42 см. спостережено звуження ями на 18—20 см через невеличкі заплечики завширшки 8—10 см, залишені уздовж обох довгих (східної і західної) сторін ями. вздовж дна яма, навпаки, збільшила- ся на 20 см через підбої 8—12 см з її обох корот- ких сторін. висота заплечиків від дна — близько +50 см. глибина ями — 100 см горизонту льосу, або 170 см від сучасної поверхні (рис. 2, 2). на дні розкрито рештки скелета людини: нижня його частина, у тому числі стопи ніг, розміщу- валися по середній лінії ями в напрямку на пів- день. Завдяки цьому можна зробити часткову реконструкцію поховання: його, мабуть, було виконано на спині, орієнтовано головою на північ, північний схід. Інвентар не виявлено, відтак, хронологію поховання визначити немож- ливо. Пох. 7 (рис. 2, 3). Пляму темного гумусовано- го ґрунту зафіксовано в траншеї 2, на горизонті материка – 60 см r0. Форма плями овально-ок- ругла, подовження за лінією північ, північний схід—південь, південний захід. Біля північної сторони пляма звужується до 50 см, уздовж пів- денної, навпаки, збільшується до 100 см. у процесі вилучення ґрунту із заповнення з’ясовано деталі всієї поховальної конструкції, в основі якої були шахта і катакомба. вхід у шахту влаштовано у такий спосіб: зверху від го- рис. 2. тельманівський могильник: 1 — пох. 4; 2 — пох. 6; 3 — пох. 7; 4 — пох. 8 ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 398 ризонту плями (–60 см) і до позначки –150 см r0 опускалася похила шахта розміром (80—50) × × 105 см. на позначці –150 см r0 зафіксовано сходинку завширшки 20 см, на яку було пок- ладено «жаровню» з фрагменту дна горщика. тісто, використане для виготовлення горщика, відзначається щільною фактурою, ретельним вимішуванням із домішкою дуже дрібного піс- ку. Зовні стінки рівні, навіть залощені, усередині загладжені травою, сліди якої добре помітні на стінці. орнамент у вигляді «ялинки» виконано у техніці неглибокого відтиску коротким штампом (рис. 2, 4). усередині жаровні збереглися дрібні шматочки вохри червоного кольору. нижче 20 см на позначці –170см r0 у шахті виявлено другу сходинку завширшки 22 см, ще нижче — 16—17 см (–187 см r0) зафіксовано дно катакомби (–190 см). катакомба невеличка, овальної форми, дов- жина за лінією південний схід — північний за-хід —119 см, ширина — 60 см, найбільша глибина – 190 см r0, вирита в щільному льосі материка, що й пояснює добру збереженість вер- хнього склепіння, на якому можна простежити сліди землерийного інструмента — мотики. відносно вхідного отвору камеру розміщено на півдні—південному заході. у катакомбі розкрито фрагменти скелета, що належить дитині 3—4 років, однак в анатоміч- ному вигляді збереглися лише череп, частина ребер, рук. Інші кістки скелета майже зотліли, тому деякі його частини взагалі відсутні. Повер- хня кісток місцями зберегла «пофарбованість» вохрою яскраво-червоного кольору. Порошко- подібну вохру у вигляді плям зафіксовано й на дні ями, біля черепа, що нібито обрамляє його, знайдено дрібні шматочки такої ж червоної вох- ри, плями у вигляді стоп ніг. Померлого було покладено на спину облич- чям догори, головою на південний схід. Під час поховання дитини дно камери було частково засипано вохрою. Питання про використання вохри в похованнях середньої бронзи неодно- разово порушувалося в літературі (Балабина 1983, с. 192). на думку дослідників, червоний колір вохри переважає у похованнях катакомб- ного періоду, в той час як у ямних похованнях колірна палітра вохри коливається від жовтога- рячого до коричневого відтінків. Можливо, пох. 7 слід віднести до донецького типу катакомбної культури. воно є найранішим і ніби основним серед усіх розкопаних на могильнику (Братченко 2001, с. 46—47). катакомбу з глибокою шахтою, у якій вияв- лено сходинки, розкрито під час дослідження одного з поховань так званого Фірсового кургану в центрі м. луганськ (красильников, литвинен- ко 2000, с. 161—180). Пох. 8 (рис. 2, 4). розташовано за 1,3 м на схід від r0. ознаки поховання виявлено не зверху на плямі, а з катакомби пох. 4, коли з північної стінки камери було помічено пляму стороннього ґрунту, що нагадувала велику кротовину. Після зняття ґрунту зверху на глибині –80 см, про- стежено пляму гумусованого суглинку, що, як з’ясувалося, була вхідним отвором пох. 8. від- носно катакомби він розміщувався з пів-нічної сторони, тому стінки камер катакомб 4 і 8 сти- каються. Проте, на відміну від катакомби пох. 4, склепіння камери пох. 8 просіло, а в самій ка- такомбі розчищено частково порушений скелет. череп знайти взагалі не вдалося. ці руйнації не дали змоги детально простежити систему входу в поховальну камеру, як і початковий вигляд самої камери, але основні її риси все ж вдалося відтво- рити. вертикальний вхідний отвір розміщувався з північної сторони відносно катакомби. Форма отвору овальна, довжина за лінією схід, пів- денний схід—захід, північний захід — близько 90 см, ширина — близько 50 см, глибина –152 см r0. Перехід від шахти в камеру безкоридорний, але за допомогою сходинки заввишки 21 см. отже, поховальна камера розміщена нижче за вхід на 21 см, дно опущене на позначку –173 см r0. Форма камери овальна, довжина за лінією захід, північ- ний захід—схід, південний схід — 120 см, ши- рина — 75—78 см, висота склепіння, ймовірно, сферичного — не менше 70 см. скелет в анатомічному вигляді, у зібганій позі, лежав на правому боці, орієнтований за лінією схід, південний схід—захід, північний захід. верхня частина тулуба спрямована до схо- ду—південного сходу. череп відсутній, немає у похованні й інвентарю, лише біля кісток таза помічено рештки жертовника (баранина), поряд із ним кремінну пластину з високою спинкою, але без ретуші. Зібганість визначається значною зігнутіс- тю ніг у колінних суглобах і в тазі. Права рука, ймовірно, була рівна, ліва вигнута в лікті під кутом близько 90°. скелет лежав на підстилці у вигляді коричневого тліну. З огляду на характер поховального спору- дження і спосіб поховання його можна віднес- ти до бахмутсько-маницьких старожитностей і датувати XVIIІ—XVIІ ст. до н. е. Попередні висновки. 1. кург. 2 без ознак на- сипу фактично нагадує ґрунтовий могильник, до того ж стратиграфія засвідчує не лише від- сутність насипів, але й ознак викидів із могил. Можна припустити повне руйнування кургану та використання його ґрунту на відсипку під залізницю. 2. Поховання могильника сконцентровані дуже щільно, майже поряд одне з одним. Пояс- ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 99 нити це важко, але можна припустити, що саме в цьому місці був центр кургану. 3. культурна належність і хронологія поховань різноманітні. серед поховань у катакомбах (4, 7, 8) найранішим, певно, слід вважати пох. 7 донець- кого типу, що датується не раніше ніж XVIII ст. до н. е., два інших близькі за часом, очевидно, належать до бахмутсько-маницького періоду се- редньої бронзи XVIIІ—XVI ст. до н. е. Пох. 3 та 5 виконано в ямах підквадратної форми. їх об’єднують форми могил, зібгані пози скелетів, відсутність речей, тому обидва поховання можна датувати тим самим часом. культурно-хронологічну належність пох. 3 та 5 ви-значено з огляду на виявлені до них ана- логії пам’яток суміжних територій, зважаючи на планіграфію могил, загальну позу інгумації (лівий, правий бік), орієнтацію скелетів. обидва поховання виконано в західному сек- торі могильника, але пох. 3 свідчить про його належність до першої групи, підгрупам а та а′ поховань бабинської культури (Дубовская 1985, с. 19). Пох. 5 інгумовано на правому боці зі схід- ною орієнтацією у дуже зібганому вигляді, що відповідає похованням бабинського типу першої групи, підгрупи Б (Дубовская 1985, с. 20). такі ознаки обох поховань, як орієнтація, зіб- ганість на боку, поховальні споруди у вигляді простих ям, відсутність супровідного інвента- рю, вказують на їх належність до раннього пе- ріоду бабинської культури (отрощенко 2000, с. 161—180); датувати їх слід у межах XVIII— XVII ст. до н. е. (отрощенко 2000, с. 110). різни- ця в позах та орієнтації померлих пояснюється різностатевістю похованих: лівобічні поховання із західною орієнтацією — чоловічі, право-бічні зі східною орієнтацією — жіночі (отрощенко 2000, с. 102—103; красильников, литвинен- ко 2000, с. 161—180). усі ці ознаки свідчать про належність обох поховань до бабинської культури, відомої між сіверським Дінцем та Дніпром. Щодо двох зруйнованих пох. 1 і 2 можна лише констатувати те, що їх виконано в негли- боких ямах не зовсім відомої форми. обряд ін- гумації практично не зберігся, але знайдений в одному з поховань горщик банкоподібної фор- ми дає змогу віднести його до пізньої бронзи. Подібні облаштування могил відомі в степу між Дніпром та волгою з численними знахідками банкоподібних горщиків — полумисків (Памят- ники срубной культуры … 1993, с. 132, табл. 2). За ритуалом ці могили можна віднести до поховань бережнівсько-маївської культури зруб- ного часу. 4. Пох. 6 у ямі з заплічиками та невеличкими підбоями на коротких сторонах може бути най- пізнішим, швидше за все, ранньосередньовіч- ним. Проте відсутність скелета похованого і речей не дають змоги з’ясувати час і конкрети- зувати етнос. 5. нез’ясованою залишилась хронологічна послідовність виникнення пох. 3, 4, 8. Похован- ня в них сконцентровано на вузькому просторі, стикаються і навіть частково руйнуються одне одним. очевидно, що пох. 3 у звичайній ямі є пізнішим за поховання із катакомби 4, адже яма пох. 3 з південної сторони зруйнувала вхідний отвір пох. 4. хронологічне співвідношення впритул роз- ташованих катакомб пох. 4 і 8 теж остаточно не з’ясовано, але, на нашу думку, пох. 4 є дещо рані- шим за пох. 8. Пох. 7, ймовірно, є найранішим серед решти, виконаних у катакомбах. Залишається нез’ясованим походження тран- шеї між пох. 3 і 6, що виглядає ямою з похилими стінами і нерівним дном, але те, що траншея штучного характеру, не викликає сумніву. Заповнення траншеї, імовірно, відбувалося природним шляхом. Про це свідчать горизон- тально розташовані прошарки, що сполучають світліші (суглинні) і, навпаки, темніші (гумус- ні) прошарки з елементами мулу, вкрапленнями крейди. слід зауважити, що жодних знахідок у цих прошарках не виявлено. Подальші дослідження могильника неможливі через низку причин: тут розміщено спе-ціальну технологічну лісосмугу, поруч розташовано ма- гістральні автодорога і залізниця, зосереджено значну кількість підземних комунікацій. ознак будь-яких інших поховань за межами простору зосередження 8 поховань як в північному, так і південному напрямках не простежено. Археология россии. Памятники срубной культуры волго-уральского междуречья // саи. — саратов, 1993. — вып. 1—10, т. 1. — с. 132, табл. 2. Балабина В.И. к вопросу об использовании охры в катакомбных погребениях // Древности Дона. — М., 1983. — с. 192. Братченко С.М. Донецька катакомбна культура раннього етапу. — луганськ: Шлях, 2004. — с. 21. Братченко С.Н. нижнее Подонье в эпоху средней бронзы. — к., 1976. — с. 61—63, 153. Выборный В.Ю. некоторые итоги исследования кургана у пос. тельмана // Проблемы охраны и исследования памятников археологии в Донбассе: тез. докл. — Донецк, 1989. — с. 98—100. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3100 дубовская о.р. Погребения культуры многоваликовой керамики Донеччины и северо-восточного Приазовья // археология и краеведение в школе: тез. обл. семинара 15—16 марта 1985 г. — Донецк, 1985. — с. 19. красильников к.И., литвиненко р.А. новые материалы к изучению культуры многоваликовой керамики север-ского Донца // вісн. лнПу ім. т. Шевченка. — луганськ, 2000. — № 12 (32). — с. 161—180. Матвеев Ю.П., Маслихова л.И. курганная группа «таганка» // археологические памятники бассейна Дона. Межвуз. сб. науч. тр. — воронеж, 2004. — с. 90, р. 6,3. отрощенко В.В. Проблеми періодизації культур середньої та пізньої бронзи півдня східної Європи (культурно- хронологічні зіставлення). — к., 2001. — с. 88, 102. одержано 02.11.2006 к.И. красильников, С.М. Апареев, А.С. Пробейголова новЫе исслеДования тельМановского Могильника воЗле г. луганск в статье обобщены результаты спасательных работ могильника, возникшего на естественном всхолмлении в долине р. ольховая в черте г. луганск. раскопками вскрыт участок (75 м2), на котором компактно на площади 30 м2 выяв- лено 8 захоронений (3 — катакомбных, 4 — срубных, 1 — средневековое (?)). катакомбные погребения датируются XVII—XVI cт. до н. э. и относятся к донецким и бахмутско-манычским древностям. Погребения поздней бронзы определяются по устройству погребальных ям, позам умерших и керамике. K.I., Krasylnykov S.M. Apareyev, O.S. Probyjholova neW reSearch oF TelManIVSkyj BUrIal GroUnD near lUGanSk The authors of the article summarize the results of archaeological rescue work in burial ground situated on the hill in the valley of the olkhova river within the borders of lugansk. The excavations covered the territory of 75 sq. m, of which 30 sq. m was a compact area for 8 graves (3 are of catacomb culture, 4 of zrubna culture, and 1 of Mediaeval age (?)). The graves of catacomb culture dating from the 17th—16th cc. Bc belong to Donetsk and Bakhmutka-Manych antiquities. The tombs of late Bronze age are defined by the arrangement of burial pits, poses of the dead, and ceramics.

Нові дослідження Тельманівського могильника у м. Луганськ

Similar Items