2025-02-23T09:40:15-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199471%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T09:40:15-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199471%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T09:40:15-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-23T09:40:15-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
Ольвія і варвари в пізньоантичний період
На фінальному етапі історії Ольвії це місто і більшість фортець з його оточення були заселені носіями черняхівської культури. В гуннський час тут, імовірно, існував центр варварського ранньодержавного утворення....
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Series: | Археологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199471 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-199471 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994712024-10-08T15:33:22Z Ольвія і варвари в пізньоантичний період Магомедов, Б.В. Статті На фінальному етапі історії Ольвії це місто і більшість фортець з його оточення були заселені носіями черняхівської культури. В гуннський час тут, імовірно, існував центр варварського ранньодержавного утворення. Жизнедеятельность в античном городе Ольвия прекратилась в результате походов варваров во время готских войн 238—270 гг., но затем последовал недолгий период возрождения. На ряде городищ ольвийской периферии появился горизонт находок черняховской культуры (вторая половина III — начала V вв.), что указывает на смену населения. Такие же материалы имеются в Ольвии. По мнению автора, варвары восстановили старую систему обороны Ольвийского региона и использовали ее в своих целях. Это могло быть связано с возникновением здесь в гуннское время центра варварского раннего государства, возможно, готского королевства Гезимунда. В таком случае выгодное расположение Ольвии, с портом и мощной цитаделью, предполагает размещение в ней военно-административного центра королевской власти. The cessation of vital activity in Ancient Greek city of Olbia was a result of the Barbarian campaigns during the Gothic Wars in 238—270 AD; however, afterwards a short period of revival fallowed. A horizon of Chernyakhivska Culture finds (second half of the 3rd — beginning of the 5th cc.) appeared at that time on a number of hill-forts at the Olbian periphery, that indicated the change of population. Similar materials were found in Olbia. On the author’s opinion, the Barbarians restored the old defensive system of Olbia region and used it for theirs purposes. It indicates reliably that in Hunnu period a centre of Barbaric early state, perhaps the Gothic Kingdom of Gesimund, was placed here. In that case, the favorable location of Olbia, with its port and strong citadel, allows the author to presuppose the location of the military and administrative centre of royalty here. 2007 Article Ольвія і варвари в пізньоантичний період / Б.В. Магомедов // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 47-54. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199471 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Магомедов, Б.В. Ольвія і варвари в пізньоантичний період Археологія |
| description |
На фінальному етапі історії Ольвії це місто і більшість фортець з його оточення були заселені носіями черняхівської культури. В гуннський час тут, імовірно, існував центр варварського ранньодержавного утворення. |
| format |
Article |
| author |
Магомедов, Б.В. |
| author_facet |
Магомедов, Б.В. |
| author_sort |
Магомедов, Б.В. |
| title |
Ольвія і варвари в пізньоантичний період |
| title_short |
Ольвія і варвари в пізньоантичний період |
| title_full |
Ольвія і варвари в пізньоантичний період |
| title_fullStr |
Ольвія і варвари в пізньоантичний період |
| title_full_unstemmed |
Ольвія і варвари в пізньоантичний період |
| title_sort |
ольвія і варвари в пізньоантичний період |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199471 |
| citation_txt |
Ольвія і варвари в пізньоантичний період / Б.В. Магомедов // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 47-54. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT magomedovbv olʹvíâívarvarivpíznʹoantičnijperíod |
| first_indexed |
2024-10-09T04:02:17Z |
| last_indexed |
2024-10-09T04:02:17Z |
| _version_ |
1812407556453171200 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 47
Історія ольвії Понтійської, розташованої
на краю античного світу, завжди була тісно
пов’язана з варварським оточенням. вирішаль-
ним фактором для самого існування міста стало
просування на південь у III ст. готських племен,
археологічно репрезентованих черняхівською
культурою. Проте наявність її решток у Пів-
нічно-Західному Причорномор’ї певний час
була для фахівців проблематичною. характер-
ну сіру кераміку типу полів поховань знаходили
під час розкопок і розвідок античних пам’яток
(славін 1952, с. 57). Було проведено роботи
на черняхівських селищах нижнього Інгульця
(Добровольский 1925; 1950; славин 1954; 1955),
досліджено поселення киселове на куяльниць-
кому лимані (раевский 1955). автори звітів і
статей наголошували на подібності знахідок із
цих пам’яток з матеріалами культури полів похо-
вань, але приморську зону з черняхівською куль-
турою безпосередньо не пов’язували. на карті
черняхівських старожитностей ці пам’ятки зі
«спірною культурною приналежністю» (Махно
1960, с. 66) було позначено особливим значком.
Для вирішення назрілого питання бракувало
відомостей про поховальний обряд жителів до-
сліджених селищ. Проблему успішно розв’язав
е.о. симонович після розкопок могильників
вікторівка-2, ранжеве і коблеве на Березансько-
му і тілігульському лиманах (симонович 1966;
сымонович 1967; 1979). Пізніше загальні особ-
ливості черняхівських пам’яток між гирлами Ду-
наю і Дніпра стали причиною для їх об’єднання
в Причорноморську групу (Магомедов 1987,
с. 94). на нашу думку, змішане населення регіо-
ну складалося з германців-готів, так званих піз-
ніх скіфів, еллінів та сармато-аланів, тоді як на
основній території культури переважали готи.
черняхівські старожитності виявлено і в
межах ольвійської держави, кордони якої (як
і сільської периферії ольвії) у перші століття
нашої ери визначалися розташуванням укріп-
лених поселень на території між Березанським
і східним берегом Бузького лиманів (Буйских
1991, с. 48). Першу достовірно черняхівську
© Б.в. МагоМеДов, 2007
á.â. ìàãîìåäîâ
îëüâ² ² âàðâàðè
â ϲÇíüîàíòè×íèé Ïåð²îä
На фінальному етапі історії Ольвії це місто і більшість фортець з його оточення були заселені носіями черняхівсь-
кої культури. В гуннський час тут, імовірно, існував центр варварського ранньодержавного утворення.
пам’ятку тут було відкрито 1973 р. (Бураков,
Буйских, отрешко 1974; Магомедов 1974). цю
роботу було продовжено під час подальшого об-
стеження нижнього Побужжя (крыжицкий, Буй-
ских, отрешко 1990, с. 77—97). на деяких мо-
гильниках і поселеннях проведено розкопки (Ма-
гомедов 1979; 1991; 2004а; гребенников Ю.с.,
гребенников в.Б., Магомедов 1982).
нині в межах ольвійської периферії відомо
понад 20 черняхівських населених пунктів. не-
укріплені селища виявлено в місцях, не заселе-
них у попередній час 1: кам’янка-анчекрак, Іже-
цьке-2 і 3, каборга-4, аджигольська коса-2, во-
лоська коса-9 і 11, чертовате-1, Мала корениха-1,
велика корениха-3, галіцинівка, лісгосп-1, хаб-
лов хутір, олександрівка-1, а також кателі-не-2
та скелька-2. крім того, черняхівські матеріали
виявлено у верхніх шарах 7 (з 11 відомих) анти-
чних городищ-фортець: Мис, Петухівка, стара
Богданівка, ольвія, козирка, станіслав-1, Зо-
лотий Мис. культурну атрибуцію деяких із них
було нещодавно уточнено (Магомедов 2004, рис.
1; Schultze, Magomedov, Bujskich 2006; шультце,
Магомедов, Буйських — у друку).
Поява пам’яток черняхівської культури в
Північному Причорномор’ї пов’язана з конкрет-
ними історичними подіями: походами варварів
на римську імперію під час скіфських (готсь-
ких) війн 238—270 рр. відносно долі ольвії і її
оточення в.в. крапівіна допускає можливість
двох готських навал: першої — напередодні
скіфських війн, другої — під час походу 269—
270 рр. (крапивина 1993, с. 154). цим подіям
відповідають два шари руйнувань зі знахідками
III ст. Із першим шаром, що супроводжується
слідами великої пожежі, може бути пов’язане
остаточне припинення монетної чеканки в оль-
вії у 235 р. Щоправда, перше вторгнення готів
у межі імперії зафіксовано писемними дже-
релами дещо пізніше, 238 р. (перехід Дунаю і
розгром Істрії). Проте, на нашу думку, цьому
походу міг передувати напад на менш віддалені
1 на тій самій території відомо 7 античних сільських
поселень ІІ — першої половини ІІІ ст. н. е. (не вра-
ховуючи рибальських селищ на кінбурнській косі)
(крыжицкий, Буйских, отрешко 1990).
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 448
й захищені міста Північно-Західного Причорно-
мор’я. тоді ж було залишено більшість городищ
і укріплень, що входили до оборонної системи
ольвійської держави (Буйских 1991, с. 140). од-
нак незабаром місто відновилося, розпочалося
будівництво. як і раніше, у місті розміщувався
римський гарнізон. наступний шар руйнувань,
за в.в. крапівіною, є наслідком походу 269—270
рр., під час якого повторно було розгромлено
приольвійські городища козирка й Золотий Мис,
на якому приблизно зазначеним часом датується
поховання варварського воїна з гребенем чер-
няхівського типу (гороховський, Зубар, гаври-
люк 1985). ольвію було повністю зруйновано і
залишено жителями на кілька років, що засвід-
чує відсутність монет 70-х — початку 80-х рр.,
аж до часу правління Діоклетіана (284—305
рр.) (карышковский 1968, с.178; крыжицкий,
русяева, крапивина и др. 1999, с. 325). Проте,
на думку дослідниці, античне місто знову відро-
дилося, хоча в його окрузі й розселилися варвари
(крапивина 1993, с. 155—157; 2007).
Інший погляд на фінальний етап історії міста
висловив в.М. Зубар. Перший шар руйнувань
він пояснює нападом фракійців-карпів (Зубарь
1997), другий (без слідів пожеж) — не свід-
чить про воєнні дії, а є наслідком остаточного
залишення греко-римським населенням ольвії
наприкінці 50-х — в середині 60-х рр. ІІІ ст.
Пізніші знахідки пов’язані вже не з відроджен-
ням античного міста, а з ремісничим поселен-
ням черняхів-ської культури, що виникло на
його території (Зубарь 2001; Зубарь, сон 2007,
с. 186—189). Думку про зв’язок із цією культу-
рою заключного етапу існування ольвії, включа-
ючи будівельну і торгово-ремісничу діяльність,
раніше було ви-словлено іншими дослідниками
(крыжицкий 1985, с. 168; Магомедов 1985).
вирішити питання щодо пізньої історії оль-
вії та характеру взаємовідносин жителів міста і
його периферії з прийшлим населенням, можна
лише вивчивши пізні шари античних пам’яток.
важливим завданням при цьому є попереднє
визначення «культуровизначальних» матеріалів,
тобто чітке типологічне розділення безперечно
черняхівських речей і знахідок античного по-
ходження.
Знахідки, що вказують на присутність пів-
нічних варварів, в ольвії давно відомі. три гре-
бені черняхівського типу походять із розкопок
Б.в. Фармаковського на ольвійському некрополі
1901—1910 рр., четвертий гребінь із тої самої
колекції («випадкове придбання»), напевно,
знайдено там само місцевими шукачами скар-
бів (сорокина 1976, с. 203, рис. 3; Петерс 1986,
с. 67, табл. XIII, 13—15).
Для черняхівської культури «культуровизна-
чальними» речами є деякі типи фібул. Завдяки
праці а.к. амброза, ми маємо відомості про ці
застібки, знайдені в ольвії до 1938 р. (амброз,
1966, с. 64, 66, 70, 73, 95). Із двох підв’язних
фібул серії I варіанта 3 (IV ст.) одна походить
із некрополя (до інвентарю могили 38 входили
також друга фібула 2 й уламок гребеня). екзем-
пляр варіанта 4 (IV — початок V ст.) походить
із нижнього міста. швидше за все, на некрополі
знайдено пару фібул серії III-3, прикрашених
дротяними кільцями. До дореволюційних зна-хі-
док належать «воїнська» фібула (група 17, IV ст.)
і дві застібки «з високим приймачем» (група 18,
друга половина III ст.), з яких одну виявлено на
некрополі. у верхньому місті матеріали пізньо-
римського часу зосереджено в так званій цита-
делі. серед кількох неопублікованих екземплярів
із розкопок 1951—1952 рр. до черняхівських ти-
пів за описом належать «арбалетна» і «щиткова»
фібули (штительман 1952).
скляні кубки імпортували з античних цен-
трів, але деякі їх типи більш характерні для
варварського побуту. у 1965 р. під час розко-
пок ольвійської цитаделі знайдено нижні час-
тини двох посудин, прикрашені шліфованими
овалами (друга половина IV ст.). н.П. сорокіна
вважає, що подібні вироби, ймовірно, потрап-
ляли в ольвію від носіїв черняхівської культури
(сорокина 1976, с. 202—204, рис. 2, 2, 3). на
черняхівських пам’ятках знаходять аналогії й
інші фрагменти кубків із ольвії: з декором із
напаяних ниток, рельєфних ребер, крапель си-
нього скла (сорокина, 1976, с. 200—202, 204).
цілу скляну посудину виявлено у нижньому
місті, в пох. 181, черняхівська належність якого
заперечень не викликає (лейпунская 2006, рис.
2, 1). вона має видовжений, дещо опуклий кор-
пус, кільцевий піддон і прикрашена напаяною
ниткою під вінчиком. аналогічну склянку з чер-
ня-хівського могильника Данчени віднесено до
типу еггерс 239 датовано другою половиною IV
— початком V ст. (Щукин, Щербакова 1986, с.
192, табл. XLV, 20). така сама знахідка походить
із кримського могильника Дружне, склеп №
3, пох. «в» (храпунов 2002, с. 56, рис. 71, 13).
разом із нею знайдено амфору типу F (варіант
середини — другої половини IV ст.), а також
червонолакову тарілку із нахиленим досереди-
ни вінчиком (близька до типу hayes 62в, тип І,
за І.М. храпуновим), що має численні аналогії
на пізньоантичних і черняхівських пам’ятках Пів-
нічного Причорномор’я, переважно з середини
IV ст. (храпунов 2002, с. 15—16, 39, 58, рис. 69,
7, 70, 11; Магомедов 2001, с. 64, рис. 64, 7—9).
Подібні «склянки», але без декору напаяною
2 Пара фібул була частиною традиційного, зокрема по-
ховального, вбрання готських жінок.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 49
ниткою, часто трапляються на згаданому мо-
гильнику та інших пам’ятках криму в комп-
лексах починаючи з другої половини ІІІ ст. та
найбільше з середини — другої половини IV ст.
(стржелецкий и др. 2005, с. 122). Поширена
думка про виробництво такого посуду в херсо-
несі. Що ж до ольвійського пох. 181, то під час
його датування слід зважати на наявність двох
керамічних кубків на кільцевому піддоні (лей-
пунская 2006, рис. 2, 4, 6). вони подібні до скля-
них прототипів кінця ІІІ — першої чверті IV ст.
(rau 1972, S. 120; Петраускас, Пастернак 2003,
с. 66—67), проте їх могли виготовляти і пізні-
ше. таким чином, імовірний термін захоронен-
ня — близько середини IV ст.
визначальною ознакою, за якою пам’ятки
черняхівської культури виділяють із синхрон-
них старожитностей, є наявність сіроглиняної
кераміки «черняхівського типу». л.М. славін
пов’язував знахідки подібної кераміки в оль-
війській цитаделі з присутністю «населення,
що переселилося в Причорномор’я з пів-ніч-
ніших районів» (славин 1952, с. 40). Проте
археологи, які спеціально займалися сірогли-
няною керамікою ольвії римського часу, всю
її розглядали як єдиний комплекс — продукт
місцевого розвитку, що зазнав провінційного
впливу (ветштейн 1950; 1955; гудкова, крапи-
вина 1988; 1990).
в останні роки проведено дослідження та-
кої кераміки з розкопок цілої низки городищ
і поселень ольвійської периферії (Schultze,
Magomedov, Bujskich 2006; шультце, Маго-
медов, Буйських — у друку). на матеріалах із
датованих закритих комплексів доведено, що
сіроглиняна кераміка чітко поділяється на два
культурно-хронологічні спектри: античний
(І — до середини ІІІ ст.) і черняхівський (дру-
га половина ІІІ — початок V ст.). До першого
належить лише столовий посуд, до другого —
столовий, кухонний посуд та піфоси (корчаги).
столова кераміка цих спектрів різниться дета-
лями профілювання, елементами орнаменту, а
також характером обробки поверхні. Для ан-
тичного посуду характерні ангоб, а також ло-
щіння зовні й усередині посудин, для черняхів-
ського — лише лощіння зовнішньої поверхні.
кераміка черняхівського спектра супроводжу-
ється набором імпортів IV — початку V ст.,
характерним для цієї культури: фрагментами
амфор типів Делакеу 3 , шелов F і e, Зеест 95,
червонолакових тарілок із нахиленим досере-
дини вінчиком (Магомедов 2001, с. 62—64).
у верхніх шарах ольвії знайдено велику
кількість уламків посудин черняхівського спек-
тра. Фрагменти кількох (не менше 5) триручних
ваз виявлено під час розкопок р.І. ветштейн і
т.а. яковишиної в ольвійській цитаделі 4 , улам-
ки ще двох екземплярів опублікували о.в. гуд-
кова і в.в. крапівіна 5 (гудкова, крапівіна 1988,
рис. 1, 20, 21) (рис. 1, 1—6). За нашою класифі-
кацією черняхівської кераміки, вони належать
до ваз групи II ольвійського типу, для якого
властиве кріплення ручок нижче вінчика, ший-
ку часто прикрашено пролощеним зигзагом, а
бочок — канелюрами (Магомедов, левада 1994;
3 амфори типу Делакеу подібні до синопського типу
Зеест 100, але виготовлені з іншої глини (Магомедов
2006а).
4 Знахідки з розкопок р.І. ветштейн (1964—1967 рр.)
та т.а. яковишиної (1970 р.) зберігаються у фондах
Іа нан україни.
5 автори вважають вази дворучними, оскільки най-
ближчу аналогію вбачають у посудинах «дещо ін-
шого вигляду» з Паннонії (гудкова, крапивина 1990,
с. 8). Проте типологічна єдність уламків із ольвії і
черняхівських триручних ваз досить очевидна. хоча
серед багатьох десятків триручних посудин відомі уні-
кальні екземпляри з двома і навіть п’ятьма ручками
(Федоров, рошаль 1979, рис. 2, 3, 4; левинский 1999,
с. 133, рис. 12, 5).
Рис. 1. вази ольвійського типу: 1—6 — ольвія (польові
шифри знахідок із цитаделі: 1 — 70/1225; 2 — 64/213;
4 — 65/54; 5 — 66/410; 3, 6 — за о.в. гудковою та
в.в. крапівіною); 7 — лазо; 8 — городок; 9 — кам’янка-
анчекрак; 10 — нестоіта
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 450
концентрацію знахідок можна припустити, що
вази і глеки ольвійських типів могли виробля-
ти в гончарних майстернях міста. Ще один вид
черняхівського столового посуду з ольвійсь-
кої цитаделі — імітація дерев’яного відра або
дзбана (рис. 2, 1). типологічно ближчу до про-
тотипу посудину (із зображеннями металевих
вушок і обручів) знайдено на могильнику ка-
борга; частіше трапляється спрощений варіант,
оформлений лише рельєфними обручами (Ма-
гомедов 2001, с. 58) (рис. 2, 2). таке саме, як
і на ольвійському екземплярі, оформлення він-
чика (горизонтальний, прикрашений зигзагом)
спостерігаються і на вазах.
Для черняхівської культури характерний
особливий тип сіроглиняних піфосів (корчаг),
прикрашених рельєфними валиками з вдав-
леннями або навскісною насічкою (тип 2). на
відміну від посудин типу 1 (прикрашені про-
кресленою хвилею і практично повторюють
вироби з дунайських провінцій риму), тип 2
має обмежене поширення і концентрується в
Причорномор’ї (сымонович 1956; Магомедов
2001, с. 56). в ольвії уламки піфосів обох типів
знайдено в цитаделі в одному шарі з іншими ви-
дами черняхівської кераміки зі згаданими вище
фібулами і антонініаном Деція (249—251 рр.)
(штительман 1952, табл. XLVI, 1—3). Подібні
піфоси зафіксовано й у нижньому місті. на ді-
лянці нг разом із вінчиком піфоса типу 2 знай-
дено частину амфори типу Делакеу (середина
IV — середина V ст.) (славін 1940, с. 77, рис. 58,
61). на ділянці Берег піфос виявлено в «пос-
тантичному» шарі разом із фрагментами пізнь-
оримських амфор «з піднятими ручками», ти-
пів Делакеу і шелов е (тип Зеест 104, кінець
IV — перша половина V ст.) (лейпунская 1988,
с. 78—79). автори двох останніх публікацій да-
тують корчаги з валиками не раніше другої поло-
вини III ст., тобто часом черняхівської культури.
відомі й інші знахідки подібних корчаг (гудкова,
крапивина 1988, рис. 5, 25, 26). З пізніх шарів
міста й округи походить багато черняхівсько-
го посуду найпоширеніших форм — кухонних
горщиків і столових мисок (рис. 2, 3—6). цілий
набір посудин (3 горщики, 2 кубки, миска та
глечик) знайдено в згаданому вище черняхівсь-
кому похованні першої половини IV ст. (лейпун-
ская 2006, рис. 2).
кераміка черняхівського спектра складає для
пізньої ольвії і її периферії «культуровизначаль-
ний» і одночасно датувальний матеріал у межах
існування черняхівської культури (середина
III — початок V ст.), а зважаючи на виникнення
деяких типів на пізньому її етапі, й у вужчих
межах. Фрагменти подібних посудин, тим біль-
ше в разі поєднання кількох знахідок, дають
змогу досить надійно датувати закритий комп-
Магомедов 2001, с. 49—50). типологічно ранні
ліпні екземпляри подібних ваз походять із могиль-
ників городок на Південному Бузі й компанійці
на Дніпрі (Магомедов 2001, рис. 38, 2, 3) (рис. 1,
8). Посудини, виготовлені на гончарному крузі,
зосереджені між тілігульським і Бузьким лима-
нами (коблево, кам’янка-анчекрак, лугове —
2 екз.: сымонович 1979, рис. 10, 9; Магомедов
1991, рис. 10, 1; 2001, рис. 39, 4; Магомедов,
гудим-левкович 2003, рис. 8, 1—4), також трап-
ляються на нижньому Дніпрі й у По-дністров’ї
(сымонович 1964, рис. 23, 9; козлов 1989, рис.
3; левинский 1999, рис. 35, 5) (рис. 1, 7, 9, 10).
Датовані комплекси належать до другої полови-
ни IV — початку V ст. решта типів черняхівських
ваз в ольвії рідкісні.
З ольвії походять уламки двох глеків зі сфе-
ричним корпусом, суцільно вкритим навскісни-
ми канелюрами (гудкова, крапивина 1988, рис. 3,
13—14) (рис. 2, 7, 8). ці посудини належать до
ольвійського різновиду черняхівського типу 13а,
що датується переважно гуннським часом (ос-
тання чверть IV — початок V ст.) (Магомедов
2001, с. 52—53). Більшість знахідок зосередже-
ні між тілігульським і Бузьким лиманами (ка-
борга, кам’янка-анчекрак, лугове: Магомедов
1979, табл. I, 29; 2004а, рис. 18, 5; Магомедов,
гудим-левкович 2003, с. 37), один екземпляр
знайдено в середній течії Південного Бугу (сы-
монович 1964, рис. 23, 10) (рис. 2, 9). З огляду на
Рис. 2. сіролощена кераміка: 1, 3—8 — ольвія (польові
шифри знахідок із цитаделі: 1 — 65/724; 3 — 70/116; 4
— 65/720; 5 — 64/316; 6 — 67/224; 7, 8 — за о.в. гудковою
та в.в. крапівіною); 2 — Жовнин; 9 — Данилова Балка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 51
цю використовували за прямим призначенням
(для неукріпленого поселення сільського типу
міські руїни не придатні). оборонне значення
мали і черняхівські пункти, що виникли на міс-
цях старих римських укріплень Мис, козирка,
Петухівка, стара Богданівка, станіслав (нага-
даємо, що місця колишніх сільських поселень
черняхівців не цікавили). По суті, варвари від-
новили стару систему оборони ольвійського ре-
гіону. нові городища-фортеці було побудовано
черняхівським населенням у ключових пунк-
тах стародавніх сухопутних комунікацій вище
по Бугу (городок) і східніше — на нижньому
Ін-гульці (олександрівка) (Магомедов 1987а;
2001, с. 20). така щільна концентрація укріпле-
них пунктів на обмеженому просторі пониззів
Бугу й Дніпра, ймовірно, вказує на існування
тут ядра одного з ранньодержавних утворень
гуннського часу, що виникло після розпаду
готської «держави германаріха» — королівства
гезімунда, союзника гуннів (він же хлед-руй-
нівник зі скандинавського епосу) (казанський
1997, с. 182; Магомедов 2001, с. 144—145). у та-
кому разі вигідне розташування ольвії, з портом
і міцною цитаделлю, припускає розміщення в ній
військово-адміністративного центру королівсь-
кої влади 7 . З цим припущенням добре узгод-
жуються ольвійський скарб із золотими речами
гуннського часу (ross 1965, № 166) і великий
скарб, що складався з «декількох глечиків, на-
повнених срібними монетами імператорського
часу» (кропоткин 1961, с. 68, № 707). кінець
готського періоду історії ольвії збігається з фі-
налом черняхівської культури — близько 433 р.,
коли останні групи готів — основних носіїв цієї
культури — покинули землі східної європи ра-
зом із гуннами, вождь яких аттіла переніс ставку
з причорноморських степів на середній Дунай.
таким чином, в ольвії, як і на багатьох пе-
риферійних пам’ятках, існує хронологічний го-
ризонт знахідок другої половини III — початку
V ст., пов’язаний із черняхівською культурою.
на нашу думку, місто в той час перебувало під
контролем варварів-готів і виконувало для них
функцію торговельно-економічного і військово-
адміністративного центру. Багато питань готсь-
кого періоду ольвії залишаються нез’ясованими:
початковий етап заселення міста варварами,
роль античного населення тощо. вирішити ці
питання можна лише завдяки подальшій публі-
кації і вивченню нових матеріалів.
лекс або стратиграфічний горизонт пізньоан-
тичної пам’ятки черняхівським («готським»,
«пост-античним») часом.
нами наведено незначну частку знахідок
із пізніх шарів міста. Протягом останніх деся-
ти-літь співробітники ольвійської експедиції
зібрали в кілька разів більше такого матеріалу.
однак, на жаль, він досі залишається практично
не опублікованим і недосяжним для «сторонніх»
дослідників. Думка в.в. крапівіної щодо від-
родження античного міста в пізньоримський
період поки що підкріплюється лише спостере-
женнями решток забудови (остання публікація:
крапивина 2007). Пов’язане з цим припущення
про існування в зазначений час античної хори
навколо ольвії у радіусі 5—10 км (крапивина
2007) взагалі не має фактичного підґрунтя (див.:
крыжицкий, Буйских, Бураков, отрешко 1989,
с. 156; Bujskich 2006, S. 131).
Проте звернімося до реконструкції істо-
ричних подій, що відбувалися після готських
війн і розгрому ольвійської держави. нам вони
уявляються так. Заселення Північно-Західного
Причорномор’я черняхівськими племенами від-
бувалося поступово, починаючи з кінця III ст.
(приблизно з того часу функціонує найраніший
могильник каборга), але на більшості пам’яток
переважають матеріали другої половини IV —
початку V ст., тобто гуннського часу. колишнє
античне сільське населення частково влилося у
варварські громади, в антропологічному складі
яких виявлено середземноморський елемент (ру-
дич 2003, с. 21). в ольвії життя відновилося в
цитаделі й нижньому місті (крыжицкий 1985,
с. 167—168; крыжицкий, русяева, крапивина и
др. 1999, с. 325—329).
оточене варварськими поселеннями місто не
могло претендувати на будь-яку самостійність,
але під готським пануванням воно відродилося
як економічний і, можливо, політичний центр.
Було споруджено нові будівлі, працювали реміс-
ничі майстерні, діяв торговельний порт, що об-
слуговував не лише приморську округу, а також,
як транзитний пункт, ринки віддалених лісосте-
пових областей. ольвійська колекція римських
монет відбиває особливості черняхівської ну-
мізматики (Магомедов 2006, с. 49—50). Про
етнічний склад населення того періоду красно-
мовно свідчать дані антропології: «у ольвійсь-
кій серії фіксується велика кількість черепів з
морфологічними формами, які мають паралелі в
черняхівських могильниках Західної україни, а
також в центральній і Західній європі <...> що,
можливо, пов’язано з рухом готів» (рудич 2003,
с. 27).
якою була політична роль ольвії? сліди ак-
тивної діяльності всередині цитаделі, в тому
числі виробництво зброї 6 , вказують, що форте-
6 у майстерні, виявленій 1952 р., знайдено 3 вістря
списів та дротика, а також косу, цвяхи й численну
черняхівську кераміку (книпович, славин 1955, с.
56—57; штительман 1955).
7 Подібне припущення існує відносно тіри (Павленко,
сон 1991, с. 6—16).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 452
Амброз А.К. Фибулы юга европейской части ссср // саи. — 1966. — вып. Д1-30.
Буйских С.Б. Фортификация ольвийского государства (первые века нашей эры). — к., 1991.
Бураков А.В., Буйских С.Б., Отрешко В.М. работы Периферийного отряда ольвийской экспедиции // ао 1973 г. —
М., 1974. — с. 253—254.
Ветштейн Р.И. керамические мастерские ольвии и их продукция. — к., 1950. — на иа нану, ф. 12, № 304.
Ветштейн Р.И. серая лощеная керамика ольвии первых веков нашей эры. — к., 1955. — на иа нану, ф. 12, № 376.
Гороховський Є.Л., Зубар В.М., Гаврилюк Н.О. Про пізню дату деяких античних городищ ольвійської хори // ар-
хеологія. — 1985. — № 49. — с. 25—40.
Гребенников Ю.С., Гребенников В.Б., Магомедов Б.В. черняховские могильники западного побережья Бугского
лимана // Памятники римского и средневекового времени в северо-Западном Причерноморье. — к., 1982. —
с. 136—149.
Гудкова А.В., Крапивина В.В. сероглиняная гончарная керамика ольвии первых веков нашей эры // античные
древности северного Причерноморья. — к., 1988. — с. 82—103.
Гудкова А.В., Крапивина В.В. сероглиняная керамика тиры, ольвии и памятников черняховской культуры. —
Препр. — к., 1990.
Добровольский А.В. Древние земледельческие поселения по берегам ингульца // вісн. одес. комісії краєзнавства.
— 1925. — ч. 2/3. — с. 77—79.
Добровольський А.В. Замлеробське поселення перших століть нашої ери на Інгульці // археологія. — 1950. — № 3. —
с. 167—175.
Зубарь В.М. из истории ольвии первой половины ІІІ в. н. э. // никоний и античный мир северного Причерноморья.
— одесса, 1997. — с. 291—295.
Зубарь В.М. о заключительном этапе истории ольвии (третья четверть III — первая половина IV вв. // вДи. —
2001. — 1. — с. 132—138.
Зубарь В.М., Сон Н.А. северо-Западное Причерноморье в античную эпоху. основные тенденции социально-эко-
номического развития. — симферополь, 2007.
Казанский М.М. остроготские королевства в гуннскую эпоху: рассказ иордана и археологические данные // STrATUM +
+Петербургский археологический вестник. — сПб.; кишинев, 1997. — с. 181—193.
Карышковский П.О. из истории поздней ольвии // вДи. — 1968. — № 1. — с. 168—179.
Книпович Т.Н., Славин Л.М. основные результаты раскопок ольвии в 1952 и 1953 гг. и задачи ее исследования в
ближайшие годы // ксиа усср. — 1955. — вып. 4. — с. 55—57.
Козлов В.И. охранные раскопки на черняховском могильнике в с. нестоита одесской обл. // археологические
памятники степей Поднестровья и Подунавья. — к., 1989. — с. 88—92.
Крапивина В.В. ольвия. Материальная культура I—IV вв. н. э. — к., 1993.
Крапивина В.В. ольвия, тира и готы в III—IV веках н. э. // Международные отношения в бассейне черного моря в
древности и средние века: сб. матер. XII междунар. науч. конф. — ростов н/Д. — 2007. — с. 84—87.
Кропоткин В.В. клады римских монет на территории ссср // саи. — 1961. — вып. г4-4.
Крыжицкий С.Д. ольвия. историографическое исследование архитектурно-строительных комплексов. — к., 1985.
Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. сельская округа ольвии. — к., 1989.
Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Отрешко В.М. античные поселения нижнего Побужья (археологичесая карта). — к.,
1990.
Крыжицкий С.Д., Русяева А.С., Крапивина В.В., Лейпунская Н.А., Скржинская М.В., Анохин В.А. ольвия. античное
государство в северном Причерноморье. — к., 1999.
Левинский А.Н. лазо — могильник финальной фазы черняховcкой культуры в Молдове // Stratum plus. — 1999. —
№ 4. — с. 121—166.
Лейпунская Н.А. Предместье первых веков нашей эры в нижнем городе ольвии // античные древности северного
Причерноморья. — к., 1988. — с. 71—82.
Лейпунская Н.А. Детское погребение III—IV вв. из ольвии // северное Причерноморье в эпоху античности и сред-
невековья. Памяти н.П. сорокиной (тр. гиМ. вып. 159). — М., 2006. — с. 183—188.
Магомедов Б.В. новый черняховский памятник на Березанском лимане // ао 1973 г. — М., 1974. — с. 302.
Магомедов Б.В. каборга IV (раскопки 1973—1974 гг.) // Могильники черняховской культуры. — М., 1979. —
с. 24—62.
Магомедов Б.В. ольвия и черняховская культура // Проблемы исследования ольвии: тез. докл. семинара. — Па-
рутино, 1985. — с. 47—49.
Магомедов Б.В. черняховская культура северо-Западного Причерноморья. — к., 1987.
Магомедов Б.В. черняховское городище у с. александровка // Днестро-Дунайское междуречье в I — начале
II тыс. н. э. — к., 1987а. — c. 26—41.
Магомедов Б.В. каменка-анчекрак. Поcеление черняховcкой культуры — Препр. — к., 1991.
Магомедов Б. черняховская культура. Проблема этноса. — Lublin, 2001.
Магомедов Б.В. городища-крепости ольвийской округи в позднеримское время // Boristhenika-2004: Материалы междунар.
конф. к 100-летию начала исследований о. Березань Э.р. фон штерном. — николаев, 2004. — с. 113—118.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 53
Магомедов Б.В. Могильник черняхівської культури кам’янка-анчекрак // археологія давніх слов’ян. Дослідження
і матеріали. — к., 2004а. — с. 131—164.
Магомедов Б.В. Монети як джерело вивчення історії племен черняхівської культури // археологія. — 2006. — № 4. —
с. 46—51.
Магомедов Б.В. римские амфоры в черняховской культуре // готы и рим. — к., 2006а. — с. 52—59.
Магомедов Б.В., Гудим-Левкович А.Н. Поселение IV—V вв. у с. луговое в николаевской области // Дослідження з
археології, історії, етнографії. Пам’яті н.М. кравченко. — к., 2003. — с. 32—44.
Магомедов Б.В., Левада М.Е. черняховские вазы «ольвийского» типа // ольвия-200: тез. докл. конф. — николаев,
1994. — с. 80—82.
Махно Е.В. Памятники черняховской культуры на территории усср // Миа. — 1960. — № 82. — с. 9—83.
Павленко Ю.В., Сон Н.О. Пізньоантична тіра та ранньодержавне об’єднання візіготів // археологія. — 1991. —
№ 2. — с. 6—16.
Петерс Б.Г. косторезное дело в античных государствах северного Причерноморья. — М., 1986.
Петраускас О.В., Пастернак В.В. скляні посудини могильника черняхівської культури велика Бугаївка в серед-
ньому Подніпров’ї // археологія. — 2003. — № 4. — с. 65—77.
Раевский К.А. наземные сооружения земледельцев междуречья Днепра—Днестра в I тысячелетии н. э. // са. —
1955. — 23. — с. 250—276.
Рудич Т.О. антропологічний склад населення черняхівської культури Північного Причорномор’я // археологія. —
2003. — № 4. — c. 19—31.
Славин Л.М. отчет о раскопках в ольвии в 1935 и 1936 гг. // ольвия. — к., 1940. — т. 1. — с. 9—82.
Славін Л.М. наслідки археологічних досліджень ольвійської експедиції в 1947 і 1948 рр. // аП. — 1952. — 4. —
с. 48—58.
Славин Л.М. отчет о работах ольвийской экспедиции 1952 г. — на нану, 1952/10а.
Славин Л.М. Поселения первых веков нашей эры на среднем и нижнем ингульце // ксиа ан усср. — 1954. —
т. 3. — с. 49—59.
Славин Л.М. раскопки поселений первых веков нашей эры на ингульце в 1952 г. // ксиа ан усср. — 1955. —
т. 4. — с. 35—36.
Сорокина Н.П. Позднеантичное стекло из ольвии // художественная культура и археология античного мира. —
М., 1976. — с. 202—248.
Стржелецкий С.Ф., Высотская Т.Н., Рыжова Л.А., Жесткова Г.И. население округи херсонеса в первой поло-
вине І тыс. н. э. (по материалам некрополя «совхоз № 10») // Stratum plus. — 2003—2004 (2005). — № 4. —
с. 27—277.
Сымонович Э.А. глиняная тара для хранения запасов на поселениях черняховской культуры // са. — 1956. — 26. —
с. 262—270.
Сымонович Э.А. орнаментация черняховской керамики // Миа. — 1964. — № 116. — с. 270—361.
Симонович Е.О. Перший черняхівський могильник у Північному Причорномор’ї // археологія. — 1966. — 20. —
с. 196—201.
Сымонович Э.А. итоги исследований черняховских памятников в северном Причерноморье // Миа. — 1967. —
№ 139. — с. 205—237.
Сымонович Э.А. коблевский и ранжевский могильники около г. одессы // Могильники черняховской культуры. —
М., 1979. — с. 63—111.
Федоров Г.Б., Рошаль М.Г. Погребение IV в. н. э. у с. сычавка // са. — 1979. — № 2. — с. 265—270.
Храпунов И.Н. Могильник Дружное (III—IV вв. нашей эры). — Lublin, 2002.
Штительман Ф.М. отчет о раскопках участка «л» в ольвии в 1951—1952 гг. — на иа нану, 1952/10.
Штительман Ф.М. раскопки мастерской по обработке металла в ольвии // ксиа усср. — 1955. — вып. 4. —
с. 62—63.
Шультце Е., Магомедов Б.В., Буйських С.Б. сіроглиняна кераміка нижнього Побужжя в перші століття нової
ери. За матеріалами поселень округи ольвії (в друку).
Щукин М.Б., Щербакова Т.А. к хронологии могильника Данчены // Рафалович И.А. Данчены. Могильник черня-
ховской культуры III—IV вв. н. э. — кишинев, 1986. — с. 177—219.
Bujskich S.B. Die chora des pontischen olbia: Die hauptetappen der räumlich-strukturellen entwicklung // Surveying the
greek chora (Black Sea Studies, n 4). — 2006. — S. 115—139.
Rau G. körpergräber mit Glasbeigaben des 4. nachchristlichen jahrhunderts im oder-Weichsel-raum // Acta praehistorica
et archaeologica. — 1972. — 3. — S. 109—214.
Ross M. catalogue of the Byzantine and early Medieval Antiquities in the Dumbarton oaks collection. Vol. II. jewelry,
enamels and Art of the Migration Period. — Washington, 1965.
Schultze E., Magomedov B.V., Bujskich S.B. Grautonige keramik des Unteren Buggebietes in römischer zeit. nach
Materialien der Siedlungen in der Umgebung von olbia // eurasia Antiqua. — 2006. — 12. — S. 289—352.
Одержано 15.02.2007
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 454
Б.В. Магомедов
ольвия и варвары в ПоЗДнеантичный ПериоД
Жизнедеятельность в античном городе ольвия прекратилась в результате походов варваров во время готских
войн 238—270 гг., но затем последовал недолгий период возрождения. на ряде городищ ольвийской периферии
появился горизонт находок черняховской культуры (вторая половина III — начала V вв.), что указывает на смену
населения. такие же материалы имеются в ольвии. По мнению автора, варвары восстановили старую систему
обороны ольвийского региона и использовали ее в своих целях. Это могло быть связано с возникновением здесь
в гуннское время центра варварского раннего государства, возможно, готского королевства гезимунда. в таком
случае выгодное расположение ольвии, с портом и мощной цитаделью, предполагает размещение в ней военно-
административного центра королевской власти.
B.V. Mahomedov
oLBIA AnD BArBArIAnS In The LATe AncIenT PerIoD
The cessation of vital activity in Ancient Greek city of olbia was a result of the Barbarian campaigns during the Gothic Wars in
238—270 AD; however, afterwards a short period of revival fallowed. A horizon of chernyakhivska culture finds (second half
of the 3rd — beginning of the 5th cc.) appeared at that time on a number of hill-forts at the olbian periphery, that indicated the
change of population. Similar materials were found in olbia. on the author’s opinion, the Barbarians restored the old defensive
system of olbia region and used it for theirs purposes. It indicates reliably that in hunnu period a centre of Barbaric early
state, perhaps the Gothic kingdom of Gesimund, was placed here. In that case, the favorable location of olbia, with its port
and strong citadel, allows the author to presuppose the location of the military and administrative centre of royalty here.
готські війни 30—70-х рр. ІІІ ст. н. е. — над-
звичайно важливий етап в історії як римської
імперії, так і її варварського оточення. вияв-
ляючи високий людський та військовий потен-
ціал світу племен Північного Причорномор’я,
готські війни стали своєрідним продовженням
Маркоманських війн ІІ ст. н. е. з їх доцентровим
просуванням варварів до меж імперії та безпо-
середньо на її територію. Проте, незважаючи
на розвиток тенденцій, зафіксованих і раніше,
готські війни внесли багато нового в тактику та
стратегію нападів варварського населення на
територію провінцій римської імперії. однією
з таких нових яскравих особливостей стала
практика морських походів варварів, що при-
нципово відрізнялися від піратських нападів на
узбережжя римських провінцій. новими були
як масштаби явища, що захопило десятки тисяч
учасників, так і мета: крім простого грабунку
© р.М. рейДа, 2007
ð.ì. ðåéäà
äî Ïèòàíí Ïðî ìîðñüêèé Ïîõ²ä âàðâàðñüêèõ
íàðîä²â ϲâí²×íîãî Ïðè×îðíîìîð’ 269 ð. í. å.
Статтю присвячено питанням підготовки морського походу народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. на
провінції Римської імперії.
багатих римських міст це було ще й переселен-
ня (Моммзен 1949, с. 210—211).
Морські походи варварського населення
Північного Причорномор’я часу готських війн
з самого початку були масштабними та мали
значний потенціал (ременников 1954, с. 92—93;
хайрединова 1994, с. 517—527). так, уже пер-
ший морський похід був спрямований на добре
укріплене місто Пітіунт — крайній опорний
пункт імперії на західному узбережжі кавказу
(ременников 1954, с. 92).
цей перший похід, датований дослідниками
255/256 р. н. е., виявився невдалим для причор-
номорських племен, але вже наступний приніс
варварам Північного Причорномор’я значний
успіх (ременников 1954, с. 93—94; Петерс 1982,
с. 110). їх напади завдавали римській імперії
значних збитків та тримали в напруженні навіть
далекі від Північного Причорномор’я провінції,
що не мали гарантованого захисту внаслідок
тяжкого становища, в якому на той час опини-
Я
Я
|