До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е.

Статтю присвячено питанням підготовки морського походу народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. на провінції Римської імперії.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Рейда, P.M.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2007
Назва видання:	Археологія
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199472
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. / P.M. Рейда // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 54-60. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199472
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1994722024-10-08T15:33:28Z До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. Рейда, P.M. Статті Статтю присвячено питанням підготовки морського походу народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. на провінції Римської імперії. Статья посвящена характеристике технических аспектов подготовки похода 269 г. — одного из самых грандиозных в истории готских войн 30—70-х гг. ІІІ в. Детально рассмотрены возможности создания варварскими племенами Северного Причерноморья собственного флота для данного похода. The article is devoted to consideration of technical aspects of preparation for the campaign in 269 AD, one of the most grand in the history of Gothic Wars in 230—270-s. The possibility of building their own fleet for this campaign by the Barbarian tribes of the north coast of the Back Sea is analyzed in details. 2007 Article До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. / P.M. Рейда // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 54-60. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199472 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Рейда, P.M. До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. Археологія
description	Статтю присвячено питанням підготовки морського походу народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. на провінції Римської імперії.
format	Article
author	Рейда, P.M.
author_facet	Рейда, P.M.
author_sort	Рейда, P.M.
title	До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е.
title_short	До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е.
title_full	До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е.
title_fullStr	До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е.
title_full_unstemmed	До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е.
title_sort	до питання про морський похід варварських народів північного причорномор’я 269 р. н. е.
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199472
citation_txt	До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. / P.M. Рейда // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 54-60. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT rejdapm dopitannâpromorsʹkijpohídvarvarsʹkihnarodívpívníčnogopričornomorâ269rne
first_indexed	2024-10-09T04:02:19Z
last_indexed	2024-10-09T04:02:19Z
_version_	1812407558504185856
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 454 Б.В. Магомедов ольвия и варвары в ПоЗДнеантичный ПериоД Жизнедеятельность в античном городе ольвия прекратилась в результате походов варваров во время готских войн 238—270 гг., но затем последовал недолгий период возрождения. на ряде городищ ольвийской периферии появился горизонт находок черняховской культуры (вторая половина III — начала V вв.), что указывает на смену населения. такие же материалы имеются в ольвии. По мнению автора, варвары восстановили старую систему обороны ольвийского региона и использовали ее в своих целях. Это могло быть связано с возникновением здесь в гуннское время центра варварского раннего государства, возможно, готского королевства гезимунда. в таком случае выгодное расположение ольвии, с портом и мощной цитаделью, предполагает размещение в ней военно- административного центра королевской власти. B.V. Mahomedov oLBIA AnD BArBArIAnS In The LATe AncIenT PerIoD The cessation of vital activity in Ancient Greek city of olbia was a result of the Barbarian campaigns during the Gothic Wars in 238—270 AD; however, afterwards a short period of revival fallowed. A horizon of chernyakhivska culture finds (second half of the 3rd — beginning of the 5th cc.) appeared at that time on a number of hill-forts at the olbian periphery, that indicated the change of population. Similar materials were found in olbia. on the author’s opinion, the Barbarians restored the old defensive system of olbia region and used it for theirs purposes. It indicates reliably that in hunnu period a centre of Barbaric early state, perhaps the Gothic kingdom of Gesimund, was placed here. In that case, the favorable location of olbia, with its port and strong citadel, allows the author to presuppose the location of the military and administrative centre of royalty here. готські війни 30—70-х рр. ІІІ ст. н. е. — над- звичайно важливий етап в історії як римської імперії, так і її варварського оточення. вияв- ляючи високий людський та військовий потен- ціал світу племен Північного Причорномор’я, готські війни стали своєрідним продовженням Маркоманських війн ІІ ст. н. е. з їх доцентровим просуванням варварів до меж імперії та безпо- середньо на її територію. Проте, незважаючи на розвиток тенденцій, зафіксованих і раніше, готські війни внесли багато нового в тактику та стратегію нападів варварського населення на територію провінцій римської імперії. однією з таких нових яскравих особливостей стала практика морських походів варварів, що при- нципово відрізнялися від піратських нападів на узбережжя римських провінцій. новими були як масштаби явища, що захопило десятки тисяч учасників, так і мета: крім простого грабунку © р.М. рейДа, 2007 ð.ì. ðåéäà äî Ïèòàíí Ïðî ìîðñüêèé Ïîõ²ä âàðâàðñüêèõ íàðîä²â Ï²âí²×íîãî Ïðè×îðíîìîð’ 269 ð. í. å. Статтю присвячено питанням підготовки морського походу народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. на провінції Римської імперії. багатих римських міст це було ще й переселен- ня (Моммзен 1949, с. 210—211). Морські походи варварського населення Північного Причорномор’я часу готських війн з самого початку були масштабними та мали значний потенціал (ременников 1954, с. 92—93; хайрединова 1994, с. 517—527). так, уже пер- ший морський похід був спрямований на добре укріплене місто Пітіунт — крайній опорний пункт імперії на західному узбережжі кавказу (ременников 1954, с. 92). цей перший похід, датований дослідниками 255/256 р. н. е., виявився невдалим для причор- номорських племен, але вже наступний приніс варварам Північного Причорномор’я значний успіх (ременников 1954, с. 93—94; Петерс 1982, с. 110). їх напади завдавали римській імперії значних збитків та тримали в напруженні навіть далекі від Північного Причорномор’я провінції, що не мали гарантованого захисту внаслідок тяжкого становища, в якому на той час опини- Я Я ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 55 Щодо свідчень наведених античних та візан- тійських джерел відносно підготовки морської частини походу виникає одразу кілька запитань. Перше стосується кількості кораблів «скіфів»: і Зосим, і амміан Марцеллін, і Полліон назива- ють дуже значну кількість кораблів варварів, що взяли участь у поході, — відповідно 6 та 2 тис. (Зосим І, 42; Поллион І, 8; аммиан хххІ, 5.15). Більшість дослідників слідом за т. Моммзеном схиляється до думки, що флот варварів складався з 2 тис. суден (Моммзен 1949, с. 213; ременников 1954, с. 131; Буданова 2001, с. 125; вольфрам 2003, с. 84). однак у будь-якому разі кількість кораблів залишається грандіозною, тому обидві цифри є більш ніж достатньою підставою для детального розгляду можливостей саме підго- товчої частини походу з огляду на екстраорди- нарні (навіть за масштабами готських війн) роз- міри варварського флоту. в питанні щодо його підготовки чи не єдиним писемним джерелом, яке повідомляє додаткові деталі, залишаються свідчення Зосима. саме він локалізує як збірне місце походу гирло тірасу. таке розташування збірного пункту є логічним з огля-ду на сам на- прямок походу: гирло Дністра було найпридат- нішим для концентрації флоту, ос-кільки гирло Дунаю (далі на південному заході) контролюва- ла провінційна римська адміністрація, що могла підготуватися до військових дій чи попередити населення можливих зон нападів, запобігши їм чи їх важким наслідкам. крім того, Зосим повідомляв про будівниц- тво в гирлі тірасу 6 тис. суден варварського флоту. така значна кількість суден, без сумніву, варта уваги. насамперед потребує вирішення питання щодо визначення класу варварських кораблів, яке досі залишається практично не дослідженим. так, відомо, що перші морські походи під час готських війн варвари Північно- го Причорномор’я здійснювали за допомогою кораблів та екіпажів боспорців, які виконували роль перевізників військових загонів (ременни- ков 1954, с. 92—94). натомість, для походу 269 р. кораблі будували спеціально, що, ймовірно, пов’язано зі значною чисельністю експедицій- ного корпусу, який вони мали доставити до місця бойових дій, та з намірами варварського насе- лення переселитися на територію імперії. Згід- но з інформацією Зосима, будівництво власного флоту варварами для нападів на провінції рим- ської імперії у 269 р. було не першою по-дібною спробою народів Північного Причорномор’я. восени 257 р. варвари також будували флот для чергового походу. райони будівництва цьо- го флоту точно не відомі, але деякі дослідники припускають, що воно теж відбувалося в гир- лі Дністра (ременников 1954, с. 97). За свід- ченням Зосима, до підготовки походу, зокрема лася значна частина імперії. крім того, майже з самого початку варвари почали паралельно нападати і з суходолу, і з моря, що надавало таким експедиціям комбінованого характеру та сприяло більшому їх успіху (ременников 1954, с. 98). серед таких походів часу готських війн за своїм масштабом та територією, на якій велися бойові дії, без сумніву, виділяється похід 269 р. н. е. (Моммзен 1949, с. 212—213; ременников 1954, с. 126—127; Буданова 2001, с. 125). Зга- даний похід має велике значення, оскільки він був спробою переселення великої частини вар- варського населення Північного Причорномор’я у провінції римської імперії, що засвідчували великий обоз та табуни худоби, які рухалися разом із ним, і насамперед величезна кількість учасників походу, в якому брали участь навіть жінки та діти (ременников 1954, с. 130—131; Магомедов 2001, с. 137; Щукин 2005, с. 149). географія походу та хід воєнних дій під час нього — порівняно добре вивчена тема в істо- ріографії (Моммзен 1949, с. 213; ременников 1954, с. 130—131; Буданова 2001, с. 124—125). надзвичайно цікавим є питання щодо самого процесу підготовки походу 269 р. н. е., особли- во його морської частини. на нашу думку, цей аспект походу є ще відносно відкритим питан- ням і містить кілька проблем, насамперед тех- нічного плану. основними джерелами — свідченнями про похід 269 р. н. е., є твори Зосима, амміана Мар- целіна та Полліона (Зосим І, 42; Поллион І, 8; аммиан хххІ, 5.15). Зосим надає таку інформацію: «в это самое время остальные скифы, ободренные преды- дущими удачными набегами, соединившись с герулами, певками и готами и собравшись у реки тиры, впадающей в Понт, построили шесть тысяч судов и, сев на них в количестве трехсот двадцати тысяч человек, двинулись по Понту» (Зосим І, 42). За свідченнями требеллія Полліо- на, варвари мали 320 тис. озброєних людей та 2 тис. кораблів (Поллион І, 8). на думку дослід- ників, кількість воїнів із зазначеної кількості пе- реселенців мала становити від 1/3 до 1/5 части- ни, тобто 60—100 тис. (ременников 1954, с. 130; Магомедов 2001, с. 137). амміан Марцеллін теж повідомляв про 2 тис. суден, на яких скіфські народи прорвалися че- рез Боспор, пройшли по берегах Пропонтіди та спричинили жорстокі спустошення на морі та суходолі. хоча з фрагменту, що описує зазначені події, не зрозуміло, який саме морський похід варварів мається на увазі (аммиан хххІ, 5.15), на сьогодні це найдетальніші писемні свідчен- ня про підготовку морської експедиції варварів Північного Причорномор’я 269 р. н. е. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 456 будівництва флоту, було залучено римських по- лонених та людей, які приїхали з метою торгівлі (Зосим І, 34.1). на жаль, у давніх джерелах не наведено опису варварських кораблів. на думку дослідника готських війн а.М. ременнікова, флот варварів Північного Причорномор’я переважно складався з моноксіл (ременников 1954, с. 97) — човнів-однодеревок, відомих в античну епоху. Проте, на думку деяких спеціалістів, подібні суд- на не мали поширення в державах Північного Причорномор’я (сокольський 1972, с. 76). вод- ночас логічно припустити, що варварське насе- лення будувало для власного корис-тування (а не як у випадку тимчасового запозичення кораблів разом із командами під час перших морських походів) звичні для себе типи кораблів, що не потребували здобуття спеціальних технічних знань як відносно самого будівництва, так і їх ек- сплуатації. крім того, будівництво більш-менш великих кораблів античного часу потребувало кваліфікованих робітників, спеціальних буді- вельних матеріалів, а також до-сить тривалого часу від закладки нового корабля до спуску його на воду (сокольський 1972, с. 76—77). Будівниц- тво корабля середніх роз-мірів вимагало кілька місяців праці 10—20 кваліфікованих працівни- ків, не враховуючи некваліфікованих робітників, заготівлю деревини й виготовлення металевих частин конструкції (сокольський 1972, с. 68, 76—77); крім того, вітрильне оснащення для античних суден потребувало спеціальних ма- теріалів для щогл, вітрил, линв тощо (rouge 1966, р. 51). З огляду на те, що такий значний центр Пів- нічного Причорномор’я, як Пантікапей, мав за доби еллінізму доки для будівництва приблизно 30 кораблів (сокольський 1972, с. 68, 76—77), важко уявити, що тіра, навіть маючи розвинуте кораблебудування, зіставне з обсягами будівниц- тва пантікапейських доків, могла забезпечити будівництво зазначеної величезної кіль-кості суден для потреб походу 269 р. отже, античні типи кораблів можна з упевненістю виключити з числа ймовірних 2 чи 6 тис. суден, побудо- ваних варварами. До того ж важливість тіри як кораблебудівельного центру для згаданого походу (Павленко, сон 1991, с. 10—11) є дуже сумнівною, оскільки місто навіть теоретично не могло надати такої кількості людських і мате- ріальних ресурсів. відповідно, не заперечуючи інформації Зосима щодо залучення варвара- ми для підготовки походу 257 р. (а можливо, й 269 р.) античного населення (Зосим І. 34.1), швидше за все, його експлуатували як чорно- ву, а не кваліфіковану робочу силу. Залучення римських полонених і купців до підготовки по- ходу 269 р. залишається під великим питанням, оскільки існує досить аргументована думка, згідно з якою античну тіру (як і ольвію) було зруйновано не пізніше середини 60-х рр. ІІІ ст. (Зубарь 2001, с. 134). отже, на час походу, що нас цікавить, у Північному Причорномор’ї могла перебувати якась частина античного населення, що з тих чи інших причин не змогло евакуюва- тися разом із римськими військами, виведеними в період між 253 та 269 рр. (Павленко, сон 1991, с. 10). З огляду на це ресурс тіри як міста та ймовірного центру підготовки походу й бу-дів- ництва флоту на той час був мінімальним і поля- гав хіба що в залишках античного населення, яке не могло надати принципової чи навіть значної кваліфікованої допомоги. разом з тим, будуючи таку значну кількість суден, варварські війська не потребували кораблів античного ти-пу, ос- кільки це ускладнювало завдання й порушувало кілька надзвичайно складних для розв’- язання проблем, зокрема наявності величезної кількості (кілька десятків тисяч) професійних корабелів і моряків, а також значної кількості часу. такі про- блеми варварське населення не могло розв’язати через брак необхідних ресурсів. отже, логічно припустити, що народи Пів-ніч- ного Причорномор’я під час підготовки своєї гран- діозної експедиції розраховували на власні сили та власну кораблебудівну традицію. крім запропоно- ваної а.М. ременніковим можливості будівництва варварськими народами Північного Причорномор’я човнів-однодеревок, існує й інша. у північних народів європи існувала влас- на досить розвинута кораблебудівна традиція. так, ще за часів Юлія цезаря давні бритти бу- дували кораблі, що мали кіль, поперечні ребра (шпангоути), переплетені вербовими прутами. цю конструкцію обшивали шкірами, вона мала шкіряне вітрило та могла нести на борту 20—30 чоловік (шершов 1940, с. 47). тацит у своїй книзі «германія» зазначав: «среди самого океана обитают общины свио- нов; помимо воинов и оружия, они сильны также флотом. их суда примечательны тем, что могут подходить к месту причала любою из своих око- нечностей, так как и та и другая имеют у них форму носа. Парусами свионы не пользуются и весел вдоль бортов не закрепляют в ряд одно за другим; они у них, как принято на некоторых реках, съемные, и они гребут ими по мере на- добности то в ту, то в другую сторону» (тацит 1993, с. 44). крім того, така конструкція кораблів давала змогу нападати чи відступати залежно від ситуації, не витрачаючи на маневр додаткового часу (шершов 1940, с. 47). І кораблі бриттів, і описані тацитом судна свіонів були призначені для походів із торго- вельною або військовою метою способом кабо- тажного плавання саме морем (шершов 1940, с. 47). не можна погодитися з думкою деяких ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 57 фахівців відносно того, що будувати кораблі для далеких морських переходів варварські племе- на на той час ще не вміли, а їхні кораблі слід пов’язувати з кораблебудуванням античних міст (сокольський 1972, с. 69). такі погляди, принай- мні в контексті розгляду підготовки походу 269 р., не обґрунтовані, що засвідчують писемні дже- рела й археологічні знахідки. так, на півночі данського острова альс у торф’яному болоті поблизу помістя х’єртшпрінг у 1920-х рр. було знайдено давнє місце жерт- воприношення військової здобичі IV—III ст. до н. е., де серед інших жертовних речей виявлено стародавнє судно — ладдю (Фиркс фон 1982, с. 18). конструкція судна досить складна і є при- кладом «примітивності» варварського корабле- будування. Згідно з описом й. фон Фіркса, найбільша довжина ладді становила 15,3 м, найбільша ши- рина — 2,07 м, висота борту — 0,78 м. корабель складався з дошки для днища, до якої обабіч було прив’язано по дві бортові дошки. Дошки ладді з х’єртшпрінгу виготовлено з ли-пи; їх покла- дено внакрій на 20 мм; через отвори, зроблені кожні 70—80 мм, пропущено зв’язки з лика. З внутрішнього боку борту пояси мають 10 рядів виступів — клампів, що йдуть упоперек ладді. на трьох нижніх поясах обшивки в ряду 5 клам- пів, а на двох верхніх — по 3. через кожен кламп просвердлено отвір; із клампами з’єднані шпан- гоути, виготовлені з ліщини, завтовшки близько 35 мм. шпангоути разом із банками з ясеня, про- свердленими на кінцях для проходження ребер та вертикальними ясеневими підпірками банок — пілерсами — забезпечували поперечну міцність корабля. характерною особливістю цього судна є штевні, майже однакові на кормі й носі, що могли захищати від удару під час висадки та підтримки культових символів (рис. 1). Для руху ладді використовували весла з порів- няно вузькою лопаттю завширшки 50—95 мм та завдовжки 1,70 м. Для управління слугували два рульових весла з лопаткою завширшки 215 мм та завдовжки близько 1,45 м. на ладді було 20 місць для веслувальників. Маса команди з 25 чоловік та спорядження ста- новила 2200 кг з розрахунку 90 кг на людину, включно зі зброєю. ладдя з х’єртшпрингу по- дібна до суден свіонів, описаних тацитом (Фиркс фон 1982, с. 18—23). таким чином, високий рі- вень кораблебудування у північних народів єв- ропи в IV—III ст. н. е., що спирався на власні традиції у будівництві плавзасобів, не може викликати сумнівів (хлевов 2003, с. 97—98). на жаль, серед археологічних знахідок не ві- домі кораблі варварських народів, які хроноло- гічно були б пізнішими за ладдю з х’єртшпрингу і перехідними від двоштевневого судна до човна з нідаму, виявленого в 1863 р. поблизу с. естерсоттруп неподалік альсензунду на тери- торії шлезвігу під час археологічних досліджень під керівництвом с. енгельгарда. Дослідники да- тували знахідку другою половиною IV ст. н. е. Максимальна довжина човна з нідаму ста- новила 22,85 м, максимальна ширина — 3,26 м, висота борту — 1,09 м. на кораблі було перед- бачено 30 місць для веслувальників. З огляду на конструкцію, що не могла нести вітрило, судно рухалося виключно за допомогою сили м’язів веслувальників. корабель побудовано на кільовій дошці завдовжки близько 15 м. обшивку викона- но внакрій: з кожного боку по 5 дошок, виготов- Рис. 1. креслення ладді з х’єртшпрингу, за й. фон Фірксом ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 458 лених з дуба завдовжки 20 та завширшки 0,5 м. Дошки перекривають одна одну на 70 мм та скріплені між собою за допомогою сталевих за- клепок. кільова та решта дошок мають клам- пи, виконані як одне ціле з дошкою. До клампів кріпили 19 шпангоутів, які встановлювали вже після збору обшивки та виготовлялися з одного фрагмента соснової кривулі (кокори). До верхнь- ої дошки обшивки були прив’язані уключини, виготовлені з дерева. Для керування судном з правого борту було закріплено великий руль завдовжки 3,3 м. весла мали довжину від 3,05 до 3,52 м (рис. 2). Маса екіпажу з 50 чоловік разом зі зброєю та продовольством становила майже 5000 кг, осад- ка судна — 0,5 м, висота надводного борту — 0,6 м (Sheteling 1930, S. 1—30; Фиркс фон 1982, с. 23—32). нідамський корабель засвідчує високий рі- вень розвитку кораблебудування, якого досяг- ли народи Північної європи ще за римського часу. судно знайдено на місці поселень англів та саксів (Фиркс фон 1982, с. 32), які (як і юти), на думку деяких дослідників, використовували кораблі аналогічних типів під час завоювання Британії (хлевов 2003, с. 99). ймовірним здається ще одне припущення. оскільки в готських війнах дуже активну участь брали варварські народи — вихідці з Північної європи (узбережжя Балтійського моря, скан- динавії), можна припустити, що технологія і традиції побудови таких досить значних весель- них кораблів, як судно з нідаму, були їм відо- мі. Зважаючи на це, цілком реальною здається можливість побудови варварським населенням Північного Причорномор’я таких традиційних, принаймні для частини учасників готських війн, суден для своїх військових експедицій на провінції римської імперії (хлевов 2003, с. 99). отже, ймовірно, кораблі, збудовані варварами для походу 269 р., належали до типу, проміжного між х’єртшпригською та нідамською ладдями (хлевов 2005, с. 445). З огляду на важливість підготовки морської частини походу невипадковим видається склад його учасників. Згідно з писемними джерелами, у поході брали участь племена герулів, готів та певкінів (ременников 1954, с. 128). очевидно, що найважливішою у підготовці морської части- ни походу була роль герулів, яких, за свідченням йордана, витіснили з їх земель племена данів (иордан, 23), після чого їх частина прийш- ла на територію східної європи (Магомедов 2001, с. 119). Про досвід герулів-мореплавців може свідчити попередній похід на грецію, да- тований 267 р. н. е., у якому взяли участь 500 Рис. 2. креслення судна з нідаму, за й. фон Фірксом ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 59 Аммиан Марцеллин римская история / Пер. Ю.а. кулаковского и а.и. сонни. — М.: ладомир, 2005. Буданова В.П. готы в эпоху великого переселения народов. — сПб.: алетейя, 2001. Вольфрам Х. готы. — сПб.: Ювента, 2003. Зосим. новая история // латышев в.в. известия древних писателей о скифии и кавказе. — вДи. — 1948. — № 4. Зубарь В.М. о заключительном этапе истории ольвии (третья четверть ІІІ — первая половина IV вв.) // вДи. — 2001. — № 1. Иордан. о происхождении и деяниях гетов. Getica / Пер. е.ч. скржинской. — М.: изд-во вост. лит., 1960. Магомедов Б.В. черняховская культура. Проблема этноса. — Lublin, 2001. Моммзен Т. история рима. — М.: изд-во иностр. лит., 1949. — т. 5. Павленко Ю.В., Сон Н.О. Пізньоантична тіра та ранньодержавне об’єднання візіготів // археологія. — 1991. — № 2. Петерс Б.Г. Морское дело в античных государствах северного Причерноморья. — М.: наука, 1982. Поллион требеллий Божественный клавдий // латышев в.в. известия древних писателей о скифии и кавказе. — вДи. — 1949. — № 3. Ременников А.М. Борьба племен северного Причерноморья с римом в ІІІ веке н. э. — М.: изд-во ан ссср, 1954. Сокольский Н.И. Деревообрабатывающее ремесло в античных государствах северного Причерноморья // Миа. — 1972. — № 178. Тацит корнелий. о происхождении германцев и местоположении германии // корнелий тацит. соч. в 2 т. / Пер. а.с. Бобовича. — сПб., 1993. — т. 1. Фиркс фон Й. суда викингов. — л.: судостроение, 1982. Хайрединова Э.А. Боспор и морские походы варваров второй половины ІІІ в. н. э. // МаиЭт. — симферополь: таврия, 1994. — вып. 4. Хлевов А.А. Предвестники викингов. — сПб.: евразия, 2003. Хлевов А.А. Морские войны рима. — сПб.: изд-во с.-Петербург. ун-та, 2005. Шершов А.П. история военного кораблестроения с древнейших времен и до наших дней. — Москва; ленинград: гос. военно-мор. изд-во нк вМФ ссср, 1940. Щукин М.Б. готский путь (готы, рим и черняховская культура). — сПб.: Филол. фак-т сПбгу, 2005. Rouge Jean recherches sur l’organization du commers maritime en mediterranee sous l’ empire romain. — Paris: Imprimerie nationale, 1966. Sheteling H. Das nidamshiff // Acta archaeological. — 1930. — № 1. Одержано 16.01.2007 кораблів, що принаймні частково могли бути збудовані власноруч і в якому роль герулів була чи не провідною (ременников 1954, с. 115; Ма- гомедов 2001, с. 137). Досвід герулів міг бути використаний і під час підготовки та проведення нового походу. Досвід плавання в морі, очевид- но, мали й інші учасники походу — певкіни, які мешкали на острові Певка в дельті Дунаю (Магомедов 2001, с. 137). таким чином, з огля- ду на склад учасників теоретично можна цілком допускати будівництво варварським населенням Північного Причорномор’я для походу 269 р. н. е. власного флоту на основі власних корабле- будівельних та мореплавних традицій. опосередкованим свідченням на користь того, що народи Північного Причорномор’я у будівництві флоту йшли власним шляхом, не спираючись на традиції античного корабле- будування, можуть слугувати морські походи варварських дружин на узбережжя ла-Маншу. у нападах на узбережжя Британії та континен- тальне узбережжя брали участь германські пле- мена саксів, англів та ютів (Фиркс фон 1982, с. 7). ці напади, хоча і не мали того розмаху, що похід 269 р., однак були досить масштабними, якщо імперія була змушена тримати гезорі- акську флотилію, що включала лібурни та три- реми і досягала 200 одиниць (хлевов 2005, с. 450—453). таким чином, щодо підготовки морської час- тини походу 269 р. можна зробити такі висновки. варварські народи, які брали участь у поході, не потребували будівництва кораблів античних типів. роль античного населення, що, на думку деяких дослідників, могло залучатися для будів- ництва флоту, не могло бути великою, тим більше визначальною. Збудований у гирлі тірасу флот, швидше за все, складався з човнів, виготовлених згідно з варварськими і північноєвропейськими кораблебудівельними традиціями, що засвідчу- ють археологічні знахідки суден та більш ранні писемні джерела. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 460 скорбут, або цинга, виникає унаслідок нестачі або повної відсутності в раціоні вітаміну с. сим- птомами хвороби є припухлість і кровоточивість ясен, втрата зубів, біль у ногах і спухлих суглобах, підшкірні та кишкові кровотечі й знесилення (Maat 2004). скорбут уперше згадано в «historia naturalis» Плінія старшого (29—79 рр.) через масове за- хворювання в римських легіонах у германії (лисунов 1895). у європі цингу зафіксовано під час перших хрестових походів (рихтер 1914, с. 304) та війн (рысс 1948, с. 94). Перша згадка про «скорбутну хворобу» в російських літопи- сах датується 1552 р. (час правління царя Іоанна васильовича грозного) (рихтер 1914). скорбут та способи його лікування описано в писемних джерелах з приводу тривалих подоро- жей моряків (jaffe 1972, с. 452), як наслідок війн (Aschoff, koch 1919, с. 15; кофман, 1944), невро- жаїв та голодоморів (гаусман 1917; кофман 1944; Макаров та ін. 2001, с. 255). ця хвороба найчастіше © о.Д. коЗак, М. шульц, 2007 î.ä. êîçàê, ì. Øóëüö ÏàëåîÏàòîëîã² òà ä²àãíîñòèêà öèíãè (íà àíòðîïîëîã³÷íèõ ìàòåð³àëàõ ³ç äàâíüîðóñüêîãî êèºâà)* Наведено найвичерпніший на цей час огляд критеріїв діагностики цинги за антропологічними матеріалами та інтерпретації поширення цього захворювання серед давнього населення України. * Працю виконано в рамках спільного українсько-росій- ського проекту за підтримки гранту нан україни та ргнФ, № 1-06. Р.Н. Рейда к воПросу о МорскоМ ПохоДе варварских нароДов северного ПричерноМорья в 269 г. н. э. статья посвящена характеристике технических аспектов подготовки похода 269 г. — одного из самых грандиозных в истории готских войн 30—70-х гг. ІІІ в. Детально рассмотрены возможности создания варварскими племенами северного Причерноморья собственного флота для данного похода. R.M. Reyda To The ISSUe ABoUT nAVAL cAMPAIGn By The BArBArIAn PeoPLeS oF The norTh coAST oF The BAck SeA In 269 AD The article is devoted to consideration of technical aspects of preparation for the campaign in 269 AD, one of the most grand in the history of Gothic Wars in 230—270-s. The possibility of building their own fleet for this campaign by the Barbarian tribes of the north coast of the Back Sea is analyzed in details. виникала у військах, в’язницях, богадільнях, ви- правних та інших закритих закладах (рысс 1948). наявність цинги у населення регіонів помір- ного клімату, яке займалося землеробством та ви- рощуванням овочевих і плодових культур, деякі автори ставлять під сумнів, тим більше, що згад- ки про цю хворобу є дуже рідкісними. останнім часом розроблено критерії діагностики цинги на людських кістках із поховань різних регіонів зем- ної кулі різного часу та культурної належності (ortner, ericksen 1997; ortner et al. 1999; Schutz 2001; ortner 2003; Maat 2004). Зазначені критерії дають змогу оцінити наявність та поширеність у давнину цієї хвороби і на території україни. на матеріалі антропологічних серій із могиль- ників києва х—хІІІ ст. нами було визначено основні діагностичні критерії цинги, характер- ні саме для нашого регіону, а також наведено приклади історичної інтерпретації поширення цього захворювання. Діагностика цинги на палеоматеріалі 1. цин- га — одна з багатьох хвороб, що залишають сліди у структурі кісткової системи людини. основні 1 Для ілюстрації наведених критеріїв діагностики скор- буту використано фотографії досліджуваного київсь- кого матеріалу. складність процесу діагностики по- Я

До питання про морський похід варварських народів Північного Причорномор’я 269 р. н. е.

Репозитарії

Схожі ресурси