Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.)
Рецензія на книгу: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.). Чернівці: Зелена Буковина, 2006. — 300 с. Автор монографії поставив за мету узагальнити дані різноманітних джерел і на їх основі простежити етапи розвитку дав...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199479 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) / І.П. Возний // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 103-106. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199479 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994792024-10-08T15:34:20Z Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) Возний, І.П. Рецензії Рецензія на книгу: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.). Чернівці: Зелена Буковина, 2006. — 300 с. Автор монографії поставив за мету узагальнити дані різноманітних джерел і на їх основі простежити етапи розвитку давнього українського населення краю, з’ясувати рівень його економічного, соціально-політичного та культурного розвитку. Заслугою його є введення в науковий обіг нових археологічних матеріалів, здобутих в результаті власних польових розвідок і розкопок за останні роки. На жаль, на цьому й закінчуються новації. 2007 Article Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) / І.П. Возний // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 103-106. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199479 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Возний, І.П. Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) Археологія |
| description |
Рецензія на книгу: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.). Чернівці: Зелена Буковина, 2006. — 300 с.
Автор монографії поставив за мету узагальнити дані різноманітних джерел і на їх основі
простежити етапи розвитку давнього українського населення краю, з’ясувати рівень його
економічного, соціально-політичного та культурного розвитку. Заслугою його є введення в
науковий обіг нових археологічних матеріалів,
здобутих в результаті власних польових розвідок
і розкопок за останні роки. На жаль, на цьому й
закінчуються новації. |
| format |
Article |
| author |
Возний, І.П. |
| author_facet |
Возний, І.П. |
| author_sort |
Возний, І.П. |
| title |
Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) |
| title_short |
Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) |
| title_full |
Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) |
| title_fullStr |
Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) |
| title_full_unstemmed |
Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) |
| title_sort |
рец.: пивоваров с. в. середньовічне населення межиріччя верхнього пруту та середнього дністра (xi — перша половина xiii ст.) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199479 |
| citation_txt |
Рец.: Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (XI — перша половина XIII ст.) / І.П. Возний // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 103-106. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT voznijíp recpivovarovsvserednʹovíčnenaselennâmežiríččâverhnʹogoprututaserednʹogodnístraxiperšapolovinaxiiist |
| first_indexed |
2024-10-09T04:02:34Z |
| last_indexed |
2024-10-09T04:02:34Z |
| _version_ |
1812407574224437248 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 103
вітчизняна історична наука приділяє значну
увагу проблемі формування і розвитку території
давньої русі. від її успішного розв’язання багато
в чому залежить об’єктивність реконструкції за-
кономірностей історичного розвитку, еконо-міч-
них, соціальних, військово-політичних процесів,
які відбувалися в далекому минулому. цьому
значно сприяє глибокий аналіз, порівняння та
інтерпретація різноманітних джерел. необхід-
ною передумовою всебічного вивчення історії
давньої русі є поглиблене дослідження регіонів,
які входили до її складу. один із них – територія,
розташована між середнім Дністром та верхнім
сіретом, яка в х ст. увійшла до складу київсь-
кої держави, а в другій половині хІІ — першій
половині хІІІ ст. була південною прикордон-
ною зоною галицького та галицько-волинсь-
кого князівства. таке геополітичне розміщення
регіону змушувало князівську владу прово-
дити політику активного освоєння цих тере-
нів. тут споруджували фортеці, які становили
значну перешкоду для ворогів, розвивалося місь-
ке та сільське життя.
втім розташування краю на південно-за-
хідній окраїні русі привело до того, що ця тери-
торія залишилася поза увагою літописців. лише
з хІІІ ст. на сторінках писемних джерел трапля-
ються спорадичні, досить випадкові згадки про
буковинські давньоруські населені пункти. Ще до
недавнього часу окреслена територія належала до
тих земель, середньовічна історія яких залишала-
ся недослідженою в теоретичному плані.
в основному історію Північної Буковини роз-
глядали з точки зору археологів (Б.о. тимощук,
І.П. русанова, л.П. Михайлина, Ю.в. Миська
та ін.). вони приділяли увагу характеристиці
матеріалу, його інтерпретації і менше зверта-
лися до політичних, соціальних, економічних,
етнічних процесів, що відбувалися на зазначеній
території. в узагальнювальних історичних пра-
цях, які б стосувалися досліджуваного періоду і
хронологічного зрізу автори лише поверхово ви-
світлювали історичні події, пов’язані з терена-
ми Буковини. широкий хронологічний діапазон
не давав їм змоги детально розкрити цю про-
блему. І, нарешті, з’явилося нове дослідження
с. Пивоварова, яке мало б ґрунтовно схаракте-
ризувати всі вищеназвані процеси в історичному
контексті.
автор монографії поставив за мету узагаль-
нити дані різноманітних джерел і на їх основі
простежити етапи розвитку давнього українсь-
Ïèâîâàðîâ ñ.â. ñåðåäíüîâ³÷íå íàñåëåííÿ ìåæèð³÷÷ÿ âåðõíüîãî Ïðóòó
òà ñåðåäíüîãî äí³ñòðà (õ² — ïåðøà ïîëîâèíà õ²²² ñò.)
×åðí³âö³: Çåëåíà Áóêîâèíà, 2006. — 300 ñ.
© І.П. воЗний, 2007
ні монети хІV—XV ст. в рязанській землі»,
а.а. Зайцева «Повісті про ніколу Заразського» й
деякі питання історії рязанської землі напередод-
ні монгольського завоювання», о.в. чернєцова
«скорнищівська битва на мініатюрах лицьового
літописного зводу хVI ст.», т.М. Панкової «Про
два твори дрібної кам’яної пластики хІІ — по-
чатку хІІІ ст. (про ікони домонгольського пері-
оду із сюжетами «Деісус. вознесіння олександра
Македонського», «апостол Петро»)», в.г. Пуцко
«З історії руської кам’яної пластики хІІІ ст.: ря-
занські ікони із зображенням Деісуса».
Підбиваючи підсумки, можна впевнено
стверджувати, що публікація збірки «велике
князівство рязанське» є новим значним кроком
в історико-археологічному вивченні одного з
надзвичайно цікавих і унікальних регіонів русі.
Можливо, збірка започаткує серію подібних ви-
дань, присвячених іншим князівствам та землям
русі, в яких на основі опрацювання відомих рані-
ше джерел та результатів досліджень новітнього
часу буде складено уявлення про неповторну іс-
торичну долю цих регіонів у середньовіччі.
О.В. КОЛИБЕНКО
Археологическая карта россии: рязанская область. — М.: иа ран, 1993. — ч. 1. — с. 32.
Ипатьевская летопись // Псрл. — М.: языки славян. культуры, 2001. — т. 2. — 2-е изд. — 382 с.
Колибенко О.В. Про чисельність населення Переяславля руського (спроба реконструкції) // rUThenIcA. — 2002. — 1.
Одержано 18.01.2006
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4104
кого населення краю, з’ясувати рівень його
економічного, соціально-політичного та куль-
турного розвитку. Заслугою його є введення в
науковий обіг нових археологічних матеріалів,
здобутих в результаті власних польових розвідок
і розкопок за останні роки. на жаль, на цьому й
закінчуються новації.
вже з самого початку впадає в очі невід-
повідність назви монографії і тексту. назва моно-
графії «середньовічне населення межиріччя
верхнього Пруту та середнього Дністра». Проте
вже у вступі с.в. Пивоваров зазначає, що терито-
ріальні межі дослідження охоплюють регіон ме-
жиріччя черемошу, серету, верхнього Пруту та
середнього Дністра (с.7). це значно ширша тери-
торія, ніж зазначено на обкладинці. не зрозумі-
лим є залучення до території Північної Буковини
р. серет, яка протікає по тернопіллю і ніяк не
стосується досліджуваної території. очевидно
автор монографії її переплутав із р. сірет.
не зрозумілі й хронологічні межі дослід-
ження. в титулі вказано «хІ — перша половина
хІІІ ст.». чому саме хІ ст.? яка історична подія
в цей час могла стати вихідною точкою дослі-
дження? логічно було б починати з кінця х ст.,
а саме 992 р. від літописного походу князя во-
лодимира на хорватів, у результаті якого вони
були приєднані до молодої київської держави.
не відповідає назві й сам зміст роботи. охоплю-
ють хронологічні межі дослідження лише 2—4
параграфи другого розділу. третій і четвертий
розділи присвячені розгляду економічного роз-
витку та духовної культури населення краю лише
за період хІІ — першої половини хІІІ ст. а, що
в х — хІ ст. тут була пустка і місцеве населення
не розвивалося?
Дивним виглядає твердження автора, який у
вступі (с.6) зазначає, що «необхідність нового
дослідження викликана тим, що від часу поя-
ви ґрунтовної праці Б.о. тимощука «Давньо-
руська Буковина» (київ 1982), де були систе-
матизовані давньоруські матеріали з регіону,
пройшло майже чверть століття». річ у тім, що
у названій праці подано лише соціальну типоло-
гію укріп-лених поселень і зовсім не порушено
питання політичної, соціальної, етнічної історії
та духовної культури місцевого населення. Біль-
ше цьому відповідає інша праця Б.о. тимощука
«Північна Буковина – земля слов’янська» (уж-
город, 1969).
у першому розділі «огляд історіографії.
Дже-рельна база дослідження» автор всебічно
ана-лізує історію досліджень та історіографію
проблеми. він детально розглядає історіографію
кінця хІх – початку хх ст., міжвоєнного періо-
ду, другої половини хх ст. та періоду незалеж-
ності україни. При цьому впадає у вічі те, що
окремі дані автор неправомірно прагне підтяг-
нути під свою концепцію. так, с.в. Пивоваров на
с. 33 вказує, що на чорнівському городищі після
його зруйнування знаходилася церква хV ст.,
яка була інтерпретована І.П. возним як житло фе-
одала хІІ — хІІІ ст., а одне з поховань хV ст. —
як могила загиблого під час штурму городища.
хотів би відправити до монографії «чорнівсь-
ка укріплена садиба хІІ — хІІІ ст.» (чернівці,
1998). всі матеріали, знайдені на території жит-
ла, мають суто побутовий характер (наральник,
серпи, коси, замки, вістря стріл, списа, жіночі
прикраси) і цілком вкладаються у хронологіч-
ні межі існування городища. Жодних культо-
вих предметів тут не знайдено. тим більше під
порогом будинку виявлено будівничу жертву з
предметів хІІ — першої половини хІІІ ст. (заліз-
ний замок, долото, навершя стріли, яке датується
х — хІІІ ст.), кераміка «галицького типу, час
побутування якої припадає на хІІ — першу по-
ловину хІІІ ст. у хV ст. під порогами церков
«будівничі жертви» ніде не трапляються.
відомо, що на городищі після його зруйну-
вання було кладовище, але не хV ст., а другої
половини хІІІ – середини хІV ст., тому що уже
в 1412 р. згадується село «вешняя чернавка»,
яке знаходилося за 4 км на північ від городища.
невже так далеко місцеві жителі хоронили одно-
сельчан. тим більше, що у Молдавських літопи-
сах, де є перелік церков на території Буковини, в
чорнівці вона не відзначена. те саме стосується
поховання хV ст. у монографії йдеться не про
могилу, а про знахідку кістяка людини під зава-
лом кліті №14, яка лежала у неприродній позі,
головою на північний схід. Біля неї знайдено
чересло хІ — хІІІ ст. у районі грудної клітки
виявлено два монголо-татарські зрізні. череп
розтрощений колодою перекриття, яка впала
зверху. весь кістяк покритий шаром попелу і
сильно обгорів. Під правою колінною чашеч-
кою знайдено фрагменти розтрощеного черепа
підлітка, кілька хребців і фрагментовані ребра.
відсутність могильної ями, неприродна поза
кістяків й матеріал, виявлений біля них, свід-
чать, що люди, які загинули під час оборони
городища, не були виявлені і перепоховані, як
це було з іншими захисниками. на основі чого
с.в. Пивоваров відніс їх до поховання, і тим
більше хV ст., не відомо.
у другому параграфі «Джерела дослідження»,
автор монографії аналізує категорії джерел, які
він використав у роботі. При цьому незрозумі-
лим видається аналіз нумізматичного матеріалу,
а саме знахідки монет Петра І Мушата, владис-
лава ІІ ягелло на теренах Буковини (Маморниця,
чернівці, чорнівка, гореча тощо), які хроноло-
гічно ніяк не стосуються цього дослідження.
Другий розділ монографії присвячений роз-
гляду території межиріччя верхнього Пруту та
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4 105
середнього Дністра в давньоруський час. автор
при цьому додає параграф, який стосується про-
блеми етнічної ситуації та суспільно-політично-
го розвитку регіону в другій половині V — х ст.
нічого нового автор у ньому не відкриває. це
звичайне переповідання відомих фактів, деталь-
но розроблених у публікаціях Б.о. тимощука,
І.П. русанової та л.П. Михайлини. крім того,
жодного слова не сказано по суті параграфу. тут
розкриваються питання економічного, частково
суспільного розвитку місцевого населення. Про
етнічну ситуацію та політичний розвиток регі-
ону — жодного слова.
у третьому параграфі автор, на основі кар-
то-графування пам’яток хІ ст., стверджує, що в
той час на теренах Буковини існувало близько
20 поселень, 6 городищ та 2 могильники (с. 67).
така мала кількість поселень не могла бути. не-
вже після походу князя володимира ця територія
стала пусткою? Б.о. тимощук у «Давньоруській
Буковині» (с. 14) вказує, що на досліджуваній
території відкрито понад 30 поселень х — хІ ст.
обстеження останніх років показали, що тут у
досліджуваний період існувало 32 поселення.
викликає певне застереження й тверджен-
ня с. Пивоварова, що мікротопоніми, в основі
яких лежить найменування столиці галицько-
волинського князівства — м. галич, означають
функ-ціонування сіл та укріплень, які підпо-
рядковувалися безпосередньо князівській владі
(с. 81). таке твердження виявляється малоперс-
пективним, оскільки топонім «галич» трапляєть-
ся досить часто на теренах всієї Давньоруської
держави. виходячи з такого трактування, можна
припустити, що галицьким князям підпорядко-
вувалися поселення з назвою галич, які розта-
шовувалися в Північно-східній русі, Білорусії,
словаччині тощо. крім того, науковці зазнача-
ють, що топонім «галич» можна трактувати як
голе місце (безліса поляна) і ніякого відношення
до столиці князівства не має. Позитивним є те,
що с.в. Пивоваров на основі картографування
городищ простежив шляхи освоєння давньо-
руським населенням території краю та спро-
бував визначити південний кордон галицького
князівства.
наступний параграф присвячений літопис-
ним поселенням регіону. автор на основі ана-
лізу писемних джерел та археологічних ма-
теріалів зробив спробу дати характеристику
складових частин, походження назви населених
пунктів досліджуваної території, які потрапили
на сторінки літописів. Певною мірою йому це
вдалося, хоча є й певні застереження стосовно
окремих положень. так, с.в. Пивоваров ствер-
джує, що в літописному кучелмині на відстані
500 м один від одного одночасно існували хрис-
тиянський монастир і язичницьке святилище.
на його думку, дослідження «ідольського хра-
му» поруч з монастирем засвідчують тривале
існування у Подністров’ї періоду двовір’я й про-
тистояння поганства та християнства.
З такими висновками не можна погодитися.
вважаємо, що ця споруда потребує детальнішого
вивчення. у доказах с.в. Пивоварова є кілька
неточностей і протиріч, які ставлять під сумнів
інтерпретацію цієї будівлі. По-перше, безсум-
нівно, що на окраїнах київської держави після
запровадження християнства існували язичниць-
кі святилища. втім їх прагнули споруджувати у
відлюдних, глухих місцях. адже ліквідація свя-
тилищ у центрі змусила язичників, насамперед
служителів поганської віри, або прийняти хрис-
тиянство, або тікати «в дебри, пустыни, леса».
Малоймовірно, що в місті поруч з християнським
монастирем міг знаходитися язичницький куль-
товий центр. чи дозволили б ченці й князівська
адміністрація у хІІ — першій половині хІІІ ст.
поруч з християнським центром спорудити по-
ганську культову споруду? Можна було б пого-
дитися з її дослідником с.в. Пивоваровим, якби
вона знаходилася за межами міста, в гущавині
лісу чи відлюдному місці. адже не даремно в
той час звучали слова поборника християнсь-
кої віри: «не мога терпети хрьстьян двоеверно
живущих… тако творят, не только невежи, но и
вежи: попове и книжники».
як стверджує сам автор розкопок, «на тери-
торії споруди знайдені металеві предмети, голо-
вним чином, побутового характеру та прикраси».
а далі він усіх їх чомусь відносить до категорії
культових (мініатюрні ножики, керамічний по-
суд з клеймами у вигляді кола, пірофілітове пряс-
лице, кістяна накладка ручки ножа з циркульним
орнаментом, скляні браслети, візантійські корча-
ги). але ж це набір традиційно міської культури.
тоді можна було б вважати великими язичниць-
кими культовими місцями будь-які споруди дав-
ньоруського міста, оскільки в них обов’язково
будуть представлені такі предмети «культового
характеру». очевидно, приміщення в галиці ви-
користовували з іншою метою, що ніяк не стосу-
валося язичництва. Матеріал, знайдений у спо-
руді, не має культового характеру, а є звичайним
для давньоруських пам’яток. у жодному місті
хІІ — першої половини хІІІ ст. не простежено
одночасне існування двох протилежних за вірою
культових об’єктів.
на нашу думку, не можна погодитися і з по-
ясненням походження назви кучелмина, запро-
понованим с.в. Пивоваровим. він припускає,
що цей населений пункт отримав назву від ку-
челми — представника знатного роду племені
чорних клобуків — коуїв. хоча водночас с.в.
Пивоваров вказує, з посиланнями на літературу
і джерела, що чорні клобуки, а саме плем’я коуїв,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 4106
розміщувалися переважно на Пороссі і є згадки
про їхні кочовища на чернігівщині. немає жод-
них даних щодо перебування їх на середньому
Подністров’ї. так само не зафіксовані знатні роди
з такими іменами в різноманітних писемних дже-
релах, відомих на сьогодні. очевидно, слід дотри-
муватися гіпотези, запропонованої Ю.о. карпен-
ком, стосовно слов’янського походження назви
міста.
викликає певні застереження й ототожнення
с.в. Пивоваровим ленківців на Пруті (стародав-
ніх чернівців) з назвою Прут від однойменної
річки (с. 105—106), мотивоване тим, що існують
міста сучава на р. сучава, серет на р. серет. По-
перше, автор притягнув під свою теорію назву
міста, яке дійсно існувало, але значно пізніше і
південніше, в Молдові. воно відзначене на кар-
тах хVІІ— хVІІІ ст. По-друге, відоме своєрід-
не «блукання» містоутворювального осередку у
просторі і часі. таке «блукання» було досить по-
ширеним явищем на стадії появи і становлення
урбанізаційних осередків. так, давньоруський
галич знаходився біля с. крилос, стародавня ря-
зань — за 50 км від сучасної рязані тощо. При
цьому жодне місто не змінило своєї назви. невже
місцеве населення за 50 років, переселившись
на правий берег Прута, забуло стару назву міста
і назвало його чернівцями?
третій розділ розглядає економічний розви-
ток регіону. автор у ньому детально аналізує
землеробство, скотарство, ремесла й промисли,
торгово-економічні взаємозв’язки. цей розділ,
як і попередні, носить описовий характер, без
історичної інтерпретації. автор не завжди вдало
розпоряджається й археологічним матеріалом.
так, с.в. Пивоваров на с.143 стверджує, що
дротяні скроневі кільця «змійки» трапляють-
ся виключно на землях галицько-волинського
князівства і їх виробництво було налагоджено
саме на цій території. Проте такі скроневі кіль-
ця знайдені на досить широкій території. вони
відомі в Ізяславі, колодяжині, Болохівській зем-
лі, Правобережній україні, гродно, новгороді.
тому відносити ці скроневі кільця до галицьких
вважаємо неправомірним. те саме можна сказати
й про підвіски з гірського кришталю (с. 143).
аналогічні кулони відомі в Ізяславі, Божеську
тощо.
четвертий розділ присвячено духовній куль-
турі населення. тут автор, з невідомих причин,
випустив значний історичний пласт тривалістю в
200 років. так само, як і в попередньому розділі,
він починає виклад з середини хІІ ст. як і раніше,
с.в. Пивоваров подає детальний археологіч-ний
опис виявлених на території Північної Буковини
предметів, пов’язаних з християнським культом,
без усякої історичної інтерпретації.
Підсумки монографічного дослідження цілком
відповідають матеріалам викладеного. вони по-
верхові й історично не обґрунтовані. складається
враження, що автор поспіхом об’єднав досить по-
тужний і різноманітний матеріал в одне ціле, не
зробивши при цьому спроби провести їх історичну
характеристику. За нагромадженням археологіч-
них знахідок, на жаль, не простежується якась
чітка історична концепція розвитку місцевого
населення, його етнічна належність, військово-по-
літична історія. Мета і завдання, які ставив перед
собою автор на початку, залишилися лише задек-
ларованими і не розкритими.
Монографія с.в. Пивоварова залишає вра-
ження незавершеного дослідження. хоча вона
ґрунтується на значному фактичному матеріалі,
все ж не дає змоги зробити переконливі виснов-
ки з актуальних проблем історії досліджувано-
го регіону. Повністю відсутній аналіз соціаль-
но-економічних процесів на території регіону
в означений період. відсутня характеристика
матеріальної культури та побуту місцевого на-
селення. не визначені роль і місце регіону у
воєнно-по-літичних подіях галицько-волин-
ської русі (похід Івана Берладника у 1159 р.,
події, пов’язані з походом хана кидана 1241р.,
роль регіону у боротьбі за галицький престол
тощо). отже, можна констатувати, що «комплек-
сне дослі-дження» історії населення межиріччя
верхнього Пруту та середнього Дністра насправ-
ді є описом археологічних артефактів регіону
без належного теоретичного обґрунтування з
позицій історичної науки.
Одержано 15.02.2007 І.П. ВОЗНИЙ
|