Теракотові вівтарики з Ольвії

Прямокутні вівтарики зі стандартними рельєфними сценами на чотирьох сторонах відомі в багатьох античних центрах. Серія їх фрагментів, знайдених у ботросі на Центральному теменосі Ольвії, публікується вперше і дозволяє визначити ареал найчисленніших знахідок аналогічних виробів у Понтійському рег...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Шевченко, Т.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2022
Назва видання:	Археологія
Теми:	Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України)
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199495
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Теракотові вівтарики з Ольвії / Т.М. Шевченко // Археологія. — 2022. — № 2. — С. 105-127. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199495
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1994952024-10-09T17:43:00Z Теракотові вівтарики з Ольвії Шевченко, Т.М. Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) Прямокутні вівтарики зі стандартними рельєфними сценами на чотирьох сторонах відомі в багатьох античних центрах. Серія їх фрагментів, знайдених у ботросі на Центральному теменосі Ольвії, публікується вперше і дозволяє визначити ареал найчисленніших знахідок аналогічних виробів у Понтійському регіоні. Аналізуються причини їх поширення і можливість виготовлення в Ольвії. Pontic region. Their origin is being discussed for almost a century. According to number of finds, Southern Italy was believed to be the place of their production, while according to the analogies on mouldmade pottery it was Athens. However, a find of such item made of imported clay in Athens, as well as quantitative prevailing of them in the Black Sea region allow presuming the additional centres of their production. Most of published here terracottas from Olbia were found in a botros at the Central temenos where a coroplast’s workshop had functioned. No mould for arulae production was discovered there, but their significant number, the variations in décor and size of the upper part, finds of smaller size arulae of the next generation of mould, as well as manufactural techniques peculiar for Olbian coroplastics of the 2nd century BC allow presuming the local production of these items. It is revealed that the height of the area above the denticule between the palmettes depended on processing by hand and varied significantly. It means that such an indicator as size of the altars should not be considered as decisive in determining of their origin. The publication of Olbian finds brings corrections also into the discussion on the interpretation of relief scenes on the altars. There are various versions of attributing the kitharode and a god with a trident, as well as their companions. Temples of Zeus an Apollo functioned at the temenos where the published items were found. Relief scenes on analyzed arulae at least for habitants of Olbia depicted the gods worshipped here. The god with a trident was Zeus for them, not Poseidon, while the god with a kithara was Apollo, not Orpheus. Accordingly, the order of personages on such thymiateria for Olbian worshippers was as following: Zeus, Nike, Dionysus and Apollo. Images of various gods on a single item could reflect the need to worship many gods at once during the cultic practices at home. The arulae could be produced within the sacral precinct for the needs of family cults, as they are often found in houses. Probably the very scenes as a set of main cults were the reason of rapid spread of such arulae in the Greek world. 2022 Article Теракотові вівтарики з Ольвії / Т.М. Шевченко // Археологія. — 2022. — № 2. — С. 105-127. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.02.105 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199495 904.23(477.73)”652”-033.64 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України)
spellingShingle	Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) Шевченко, Т.М. Теракотові вівтарики з Ольвії Археологія
description	Прямокутні вівтарики зі стандартними рельєфними сценами на чотирьох сторонах відомі в багатьох античних центрах. Серія їх фрагментів, знайдених у ботросі на Центральному теменосі Ольвії, публікується вперше і дозволяє визначити ареал найчисленніших знахідок аналогічних виробів у Понтійському регіоні. Аналізуються причини їх поширення і можливість виготовлення в Ольвії.
format	Article
author	Шевченко, Т.М.
author_facet	Шевченко, Т.М.
author_sort	Шевченко, Т.М.
title	Теракотові вівтарики з Ольвії
title_short	Теракотові вівтарики з Ольвії
title_full	Теракотові вівтарики з Ольвії
title_fullStr	Теракотові вівтарики з Ольвії
title_full_unstemmed	Теракотові вівтарики з Ольвії
title_sort	теракотові вівтарики з ольвії
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України)
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199495
citation_txt	Теракотові вівтарики з Ольвії / Т.М. Шевченко // Археологія. — 2022. — № 2. — С. 105-127. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT ševčenkotm terakotovívívtarikizolʹvíí
first_indexed	2024-10-10T04:01:58Z
last_indexed	2024-10-10T04:01:58Z
_version_	1812498134272573440
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 105 © Т. М. ШЕВЧЕНКО* 2022 ТЕРАКОТОВІ ВІВТАРИКИ З ОЛЬВІЇ https://doi.org/10.15407/arheologia2022.02.105УДК 904.23(477.73)”652”-033.64 Прямокутні вівтарики зі стандартними рельєф- ними сценами на чотирьох сторонах відомі в ба- гатьох античних центрах. Серія їх фрагментів, знайдених у ботросі на Центральному теменосі Ольвії, публікується вперше і дозволяє визначити ареал найчисленніших знахідок аналогічних виробів у Понтійському регіоні. Аналізуються причини їх поширення і можливість виготовлення в Ольвії. К л ю ч о в і с л о в а: елліністичний період, Ольвія Понтійська, теракота, вівтар, тиміатерій, ботрос. Мініатюрні прямокутні вівтарі зі стандартними рельєфними сценами на сторонах відомі в бага- тьох античних центрах Причорномор’я. Це не- великі теракотові вироби з жертовною поверх- нею, що використовувалася для розкурювання пахощів або приношень. Глиняні тиміатерії у вигляді невеличких вівтарів відомі в західній на- уковій літературі як арули, від латинського «arula» – зменшеної форми слова «ara» (лат. «ві- втар, домашнє вогнище»). У літературі, присвя- ченій Північному Причорномор’ю, такі вироби називають «вівтарики». Аналіз значної кількості тиміатеріїв різної форми дозволив С. Явісу розподілити їх на ті, що використовувалися для утримування жарин, і ті, в яких розкурювали пахощі та покладали пожертви. Основна відмінність між ними поля- гає в об’ємі «жертовної» поверхні. Якщо пер- ші мають 0,20―0,30 м2, то другі ― до 0,10 м2 (Yavis 1949, p. 171). Аналізована серія вівтари- ків належить до найменших із таких виробів. Увага буде зосереджена на тих арулах, які можна назвати стандартними через повторю- вані чотири багатофігурні композиції на їхніх стінках. Угорі рельєфи прикрашає складнопро- фільований карниз, дентикул. Уважається, що він імітував балкову конструкцію перекриття храму. Над ним по кутах – пальмети, аналогічні тим, що прикрашали дахи храмів. На вівтариках простір між ними в окремих випадках заповню- ється рослинним орнаментом. Деталі орнаменту бази також стандартні: вона зроблена у вигляді іонічного кіматію, прикрашена овами та стрілка- ми між ними. Чотири сторони такого виробу ви- готовлялися у формах, після чого їх з’єднували, шви загладжували, поверхню окремих із них розмальовували фарбами. Угорі виробу приєд- нували виготовлену вручну жертовну частину. Часто на ній фіксуються сліди золи. Не раз висловлювалося припущення, що ці мініатюрні вівтарі копіювали якийсь великий вівтар. Та досі цей оригінал не знайдено і неві- домо, де він існував, якщо існував узагалі. По- ходження цього типу арул із рельєфами на стін- ках дискутується давно (Wuilleumier 1929; Burr Thompson 1962; Vogeikoff-Brogan 2000). Пер- ша гіпотеза пов’язувала їхнє коріння з Півден- ною Італією, зважаючи на значну кількість та- ких знахідок у Тарасі (Wuilleumier 1929, p. 68- 69; Davidson 1952, p. 131). Більше підтримки отримало припущення про походження з Афін через тотожність сюжетів рельєфним посу- динам, зокрема й т. зв. «мегарським» чашам (Schwabacher 1941, p. 185-188; Burr Thompson 1962, р. 259-260; Vafopoulou-Richardson 1991, р. 51, тощо). Утім, зараз і афінське походжен- ня цих арул піддається сумніву. Адже в Афінах на схилі С14 знайдено археологічно цілий ек- земпляр, виготовлений у свіжій формі, однак із глини, не властивої аттичній (Vogeikoff-Brogan 2000, p. 329-330, fig. 26). Цікаво, що саме в понтійському регіоні ару- ли цього типу набули чи не найширшого вжит- ку (рис. 1). Досі вони залишаються маловідо- мими або просто неопублікованими. А між іншим, саме тут могли були центри, де їх ви- готовляли. Стаття покликана заповнити цей пробіл у знаннях і каталогізувати раніше лише згадані в літературі численні фрагменти зазначених ви- робів із Центрального теменоса Ольвії (Леви 1959, с. 16). Із них у науковий обіг було введе- но лише найкраще збережений (рис. 2) (Леви * ШЕВЧЕНКО Тетяна Миколаївна, кандидат історич- них наук, старший науковий співробітник відділу На- укові фонди, Інститут археології НАН України, ORCID 0000-0002-9204-0469, taniashevchenko@yahoo.com ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2106 Рис. 1. Місця знахідок вівтарики із рельєфними зображеннями богів у Північному Причорномор’ї. Fig. 1. Places of finds of arulae with relief images of gods in the Northern Black Sea region. 1970, с. 46, № 39, табл. 21). На цій ділянці пра- цювала майстерня коропласта, біля якої була цистерна, що слугувала ботросом. У цистерні знайдено цілі серії однакових фігурок, їх час- тин, бракованих виробів і форм для виготов- лення теракот. 75 фрагментів із них належали аналізованим зразкам арул. Два фрагменти – арулам іншого типу, без рельєфних композицій. Фрагменти аналогічних моделей вівтарів знайдено в Ольвії також на ділянках житлових кварталів, переважно в багатих будинках і са- дибах (Фармаковский 1912, с. 75-76, рис. 49– 52; Bilde 2005, с. 215; 2010, pl. 344, Р-169; Шев- ченко Т. 2020). У Херсонесі, в самому місті і на хорі, відомо 11 арул цього зразка та 16 окремих фрагментів (Шевченко А. 2016, табл. LХХІII― LХХVI, № 467–494). Зважаючи на місця зна- хідок, можна припустити, що вони належали щонайменше 11 зразкам, тобто загалом на сьо- годні відомо принаймні 22 вироби. У Калаті- сі, а ще більше на поселенні його хори Албе- шті ― разом щонайменше 7 одиниць (Канараке 1969, рис. 38–40, с. 64, 65; Buzoianu, Bărbulescu 2008, pl. ХСІ, nos R41-46; Panait-Birzescu, Sirbu, Gluzsek 2019, p. 46, no. 37). 13 фрагмен- тів, із яких кілька могли належати тим самим зразкам, відомо в Тірі (Клейман 1980, с. 99- 100, кат. 13, рис. 2: 6; Савельева 2021, с. 235, рис. 1). Три фрагменти рельєфів є серед мате- ріалів Аміса (Sumerer 1999, Taf. 34, A VI 11; Sümer, Turgut 2010, p. 110, res. 17, 18). По од- ному фрагменту відомо в Горгіппії (Алексее- ва 1997, табл. 192, № 117), Мірмекії (Денисова 1981, с. 57-58, табл. XV) та Пантікапеї (Ильина, Муратова 2008, с. 305, илл. ІІІ:2). Значну кількість причорноморських знахі- док можна порівняти з 8 зразками, відомими в Тарентумі (Bilde 2004, р. 4), що раніше ста- ло приводом для гіпотези їхнього походжен- ня з того регіону. П’ять таких знайдено в Афі- нах і чотири в Коринфі. Також по одному чи кілька такі вівтарики відомі в інших античних центрах, а саме в Трої (Burr Thompson 1963, pl. LVII, no. 293), можливо, в Прієнах (ден- тикул та орнаменти повністю збігаються, ре- льєфи не збереглися: Töpperwein 1976, S. 144, Taf. 87, no. 604). Форма для виготовлення ана- лізованих арул відома в Сиракузах. Нещодавно опубліковано фрагмент форми з Білгород-Дні- стровського музею, документація походжен- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 107 Рис. 2. Фрагментований вівтарик: 3 сторони зі сценами з Діонісом, Аполлоном, Зевсом. Fig. 2. A fragmented arula: 3 sides showing scenes with Dionysus, Apollo and Zeus. ня знахідки якого втрачена під час Другої сві- тової війни (Савельева 2021). Навіть якщо ми не знаємо достеменно, чи на сусідній з музеєм Тірі було знайдено форму, то можемо з певніс- тю сказати, що вона використовувалася в регіо- ні, у Північному Причорномор’ї. Датування знахідок із Херсонеса, Ольвії та Калатіса відносне і спирається на порівняльні характеристики. Бракує вузько датованих за- критих комплексів. Арули цього зразка з Ере- трії, Тарента, Капуї датуються межею IV–ІІІ ст. до н. е. (Besque 1971, pl. 84, nos D376, D3814, D3815). Їхні аналоги з афінської агори відно- сять до часу до середини III ст. до н. е. (Burr Thompson 1962, р. 259-260) або до кінця ІІ ст. до н. е. (Schmidt 1994, S. 34, No. 20, Taf. 6d). В Ольвії більшість знахідок виявлено у найглиб- шому ботросі. Його датування обмежується пе- ріодом від другої половини ІІІ до першої поло- вини ІІ ст. до н. е. Дискусії можуть викликати випадки, де стандартні зразки рельєфів на цих вівтариках зазнали модифікації. Адже вони гіпотетично можуть слугувати аргументом на користь міс- ця розробки цих типових сцен. На Делосі по- дібним до стандартного є фрагмент верхньої частини з дентикулом та іншим декором (опу- блікований верхом донизу в реконструкції). Він поєднаний із рельєфом, відмінним від тра- диційних для таких арул (Barrett 2011, fig. A83, A84, no. T3675a). Однак в іншому світлі повинні розглядати- ся вироби, де «стандартні» сцени використані на нетипових вівтариках або їх імітаціях. По- ява таких рельєфів на зразках різних виробів справедливо пояснюється тим, що ці зображен- ня стали стоковими типами, які прикрашали і рельєфний посуд, і арули (Merker 2000, р. 278). Варіації цих арул відомі в Коринфі. Цікавий зразок у вигляді круглого вівтаря з рельєфними зображеннями, подібними до аналізованих тут (Merker 2000 V14, pl. 62, с. 278). Він містить зображення богині у високому головному убо- рі зі скіпетром і кіфареда. На ще одному зраз- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2108 Рис. 3. Фрагментований вівтарик: 2 сторони зі сценами з Нікою, Діонісом. Fig. 3. A fragmented arula: 2 sides showing scenes with Nike and Dionysus. ку сцена з Діонісом займає лише незначне міс- це на площині стінки вівтаря (Davidson 1952, pl. 65, № 889, p. 131). Зображення грубіше та примітивніше, ніж на типових вівтариках. Сам виріб більший і є місцевою «реплікою» приві- зних зразків. Ті самі персонажі постають і на глиняному полосі, однак показані по-іншому (Merker 2000, V17). Тут кіфаред зображений стоячи, Артеміда ― в короткому хітоні. Анало- гічні сюжети ― на інших подібних виробах, які ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 109 Рис. 4. Фрагментований вівтарик: 2 сторони зі сценами з Діонісом, Аполлоном. Fig. 4. A fragmented arula: 2 sides showing scenes with Dionysus and Apollo. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2110 автор визначає як головні убори (Merker 2000, р. 269-270, V15, V16). Посудиною, прикрашеною типовими для ві- втариків зображеннями, є ситула з Ольвії. Це давня знахідка селян на некрополі. Як і вівта- рики, вона прикрашена рядом з ов, такими са- мими рельєфами, а нижче – вінком із листя й плодів, можливо плюща, ще нижче ― рельєфа- ми з боротьбою кінних і піших воїнів. Її не раз аналізували в літературі (Фонъ-Штерн 1902; Bilde 2005 з літ.). Можна пов’язати походження знахідки з некрополя та сюжети, що зобража- ють уявлення про життя після смерті. Це дозво- ляє вбачати подібний зміст ритуалів, що прово- дилися, зокрема, в Ольвії, за допомогою арул із такими самими сюжетами. Культ героїзова- них померлих і уявлення про їхнє життя після смерті були частиною родинної релігії та куль- тів, що проводилися в межах сім’ї зокрема. Без сумніву, ті самі форми застосовували- ся для виготовлення рельєфів на моделях вівта- рів, незалежно від того, де їх продукували. Ви- словлювалося припущення, що такі арули виго- товляли в Херсонесі (Шевченко А. 1995, с. 157; 2016, с. 82-85). На підставі знахідок значної їх кількості біля майстерні коропласта, в ботросі на теменосі, можна припустити виготовлення їх також в Ольвії. Глина, з якої сформовано майже всі знахідки, типова для місцевої продукції1. Як і херсонеські, більшість ольвійських зраз- ків було виготовлено у кінці ІІІ―ІІ ст. до н. е. Датування херсонеських базується переважно на чіткості відтиску, в окремих зразках вбача- лася досить пізня дата виготовлення ― І ст. до н. е. (Шевченко А. В. 1995, с. 158). За визначен- ням часу побутування інших матеріалів (Леви 1959), верхню дату зразків з ольвійського бо- троса можна звузити до першої половини ІІ ст. до н. е. Про датування багатьох арул цієї серії ІІ ст. до н. е. свідчать також особливості техніки виготовлення публікованих тут фрагментів. Фік- суються сліди вирівнювання поверхні за допо- могою зрізання верхнього шару глини гострим інструментом. Цей прийом був властивий оль- війській коропластиці з ІІ ст. до н. е. Інші спо- соби обробки виробів до випалу також властиві місцевій майстерні (див. Каталог). Раніше було висловлено припущення, що вгорі по кутах таких вівтариків ― сфінкси, хоча 1 Висловлюю вдячність В. Котенко за порівняльну характеристику глини. За її висновком, серед цих ольвійських арул відсутні вироби з херсонеської глини, яка має близькі але відмінні ознаки. воно не було підтримане і з часом втратило ак- туальність (Шевченко 1995, с. 158; пор. 2016, с. 92). На зразках із чіткішим рельєфом добре видно акантове листя по кутах (Vafopoulou- Richardson 1991, p. 51, fig. 59–61). Ці мініатюр- ні копії імітували справжні вівтарі, які нерід- ко прикрашали акантовим листям розташова- ним саме в такий спосіб (NY Carlsberg… 1907, pl. IV, no. 53). Рослинний декор між пальметами видно да- леко не на всіх зразках. Він виконаний у низь- кому рельєфі, тому його відсутність могла бути спричинена спрацьованістю форми. Орнамент має свої аналоги в теракоті: діадема на фігур- ці богині ІІ―І ст. до н. е. з Західного Пелопо- несу прикрашена так само (Burn, Higgins 2001, p. 82-83, no. 2174, pl. 32). Цей факт ще раз під- тверджує використання типових рельєфних зразків при створенні аналізованого типу арул. Часто простір між пальметами не заповне- ний, загладжений, а в окремих випадках має оригінальний декор. На одному зразку з ольвій- ського ботроса на місці рельєфних зразків фар- бою намальовано червоної лінії над карнизом та орнамент червоною фарбою у вигляді дуги, що сягає верхнього краю вівтарика, з променями, які відходять від неї (Кат. № 7). На іншому ― над рослинним оздобленням частково вцілів ряд ще однієї частини орнаменту, утвореного, скоріше за все, рядком дрібних вертикальних виступів. Причому сам рослинний орнамент відрізняється від інших: містить не лише зави- тки, а й дрібні пальмети (рис. 9:7,8, Кат. № 37, 38). Ці варіації можуть бути додатковим дока- зом виготовлення вівтариків на місці, в Ольвії. Цю та іншу інформацію щодо серії арул з ольвійського теменоса містить Каталог, пода- ний у статті. Завдяки каталогізації відомо, що серед майже 2000 фрагментів теракот із ботро- са Ольвії 75 належали арулам аналізованого зразка. Значну кількість фрагментів вдалося по- єднати, що дало 61 пункт каталогу. Підрахунок їх за окремими деталями рельєфних сцен до- зволяє зробити висновок, що фрагменти нале- жали щонайменше 9 вівтарикам. При його про- веденні враховувалося, що гіпотетично окремі фрагменти, хоч і не мають спільних сторін, мо- гли належати одному виробу. Тому рахувалась можлива мінімальна кількість виробів. Підра- ховувалося, скільки разів повторена певна де- таль зображення, а тоді ці підрахунки порів- нювались між собою. Таким чином отримано кількість ― 9 вівтариків, що є мінімально мож- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 111 Рис. 5. Фрагменти рельєфів зі сценою із Зевсом. Fig. 5. Fragments of reliefs showing scenes with Zeus. 1 2 3 4 5 6 7 8 ливою і дає підстави зазначати «щонайменше 9 виробів». Фрагменти, які не мають спільних сторін і лише гіпотетично належали до одно- го виробу, позначено окремими пунктами ката- логу із вказівкою на спільні ознаки з іншими фрагментами. Каталог містить дані про місце знахідки, глибину ботроса, на якій її було зафік- совано, а у випадку знахідки поза ботросом – інформацію про її контекст. Наступним пунк- том в інформації є розміри фрагмента, харак- теристики матеріалу виготовлення, стан збере- женості, техніка виготовлення, короткий опис особливостей зображення і слідів процесу ви- готовлення зразка. За характеристиками глини можна зробити висновок, що більшість зразків виготовлена з подібної за складом і кольором глини. Кілька з них мають сліди білої обмазки або фарби на поверхні (кат. № 6, 7, 34, 36, 37, 47). В окре- мих випадках за характеристиками глини, а та- кож за способом обробки зроблено припущен- ня про належність нез’єднуваних між собою фрагментів до одного виробу. Спільними рисами техніки виготовлення всіх зразків є використання чотирьох форм. Кожна зі сторін була виготовлена в окремій формі, потім сторони з’єднувалися між собою. Шви загладжувалися зсередини, в рідкісних випадках ― і по зовнішній стороні, від чого за- лишалися сліди безпосередньо на рельєфних зображеннях. Для покращення фіксації на шви зсередини накладалися шматки глини, яку ви- рівнювали пальцями або інструментом. Виріб залишався порожнім всередині, лише на верх- ню частину накладалася вручну виготовлена тонка увігнута пластина, що утворювала жер- товне місце вівтарика. Фрагментів цих пластин найменше серед публікованих, оскільки вони є ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2112 Рис. 6. Фрагменти рельєфів зі сценою з Діонісом. Fig. 6. Fragments of reliefs showing scenes with Dionysus. невиразними і найгірше фіксуються в процесі розкопок, якщо виявлені окремо. На жодному зі згаданих фрагментів не виявлено слідів золи. Цей факт в подальшому слід порівнювати з ін- шими зразками, які були в ужитку і знайдені в інших контекстах. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 113 Нижній край цілого виробу зазвичай вирів- нювався притисканням до горизонтальної по- верхні. Біля нього всередині вівтаря поверхня вирівнювалася гострим інструментом. Зрізався верхній шар глини. Після цього вироби вкрива- ли шаром ґрунтовки, в деяких випадках розма- льовували, а тоді піддавали обпалу. Вироби відрізняються один від одного чіт- кістю рельєфу, на що впливав, зокрема, ступінь спрацьованості форми. Також є особливості в обробці поверхні, вказані в Каталозі знахідок із теменоса. Серед особливостей ― використан- ня інструментів при обробці після формуван- ня виробу або обробка поверхні лише пальця- ми. Також далеко не завжди використовувалася фарба при декоруванні виробів, часто вона на- носилася безпосередньо на глину, без обмазки. Важливим є момент формування верхньої час- тини виробу. Висота ділянки над дентикулом між пальметами на різних виробах ― різна. Це впливає на загальну висоту виробів, яка для де- яких дослідників слугує показником першості у виготовленні їх в тому чи іншому центрі. За- раз можна робити висновки, що висота виго- товлених в одному місці виробів, знайдених на ольвійському теменосі, варіює у верхній части- ні в межах 1 см. Таким чином, такий показник, як розміри, навряд чи є вирішальним у визна- ченні походження вівтариків. Неоднозначне в науковій літературі також трактування образів, представлених на рельє- фах. Різні версії співіснують вже понад століт- тя. Рельєфи об’єднані в такі сцени. По-перше, Ніка показана впівоберта, у русі. У простяг- неній правій руці вона тримає вінок, від яко- го розвіваються довгі стрічки. Рукою вона тяг- неться до шолома, що увінчує трофей. Шолом прикрашено пір’ям, на рівні під ним вперед простягнено спис. На трофей також прикріпле- но круглий щит. Усе це встановлено на вузьку основу, вкопану в невисокий кам’яний насип. На наступній стороні вівтариків чоловік го- ловою обернений до жінки, його права рука витягнута за її плечима, у ній він тримає скі- петр, ледь нахилений за головою жінки. У лі- вій руці ― тризуб, навершя якого розташоване над його плечем. Чоловік напівоголений, із гі- матієм на лівому плечі, задрапірованим довко- ла талії. Жінка одягнена в пеплос, підперезаний під грудьми. У правій опущеній руці ― ойнохоя; ліва – зігнута в лікті, піднята до плеча. Не ви- ключено, що довга тонка риска від ойнохої вниз, може позначати цівку вина, що виливається з на- хиленої вперед посудини під час узливання. На третьому рельєфі: оголений чоловік си- дить на стільці, застеленому одягом, тримаю- чи в руках кіфару. Права нога підігнута під сті- лець, ліва ― дещо витягнена вперед. Він обер- нений боком до богині у невисокому полосі на голові. Вона повністю задрапірована, в підпе- резаному під грудьми хітоні, звислому з плеча гіматії стоїть з опорою на праву ногу, із ледь зі- гнутою лівою ногою. Ліва рука замотана в гі- матії, права витягнута до ліктя, тримає жезл. Богиня напівобернена до кіфареда, її волосся спускається на плечі. І нарешті Діоніс з менадою та силеном. Ого- лений Діоніс по центру, головою обернений до менади, що наблизилась до його обличчя, а правою рукою обіймає його голову. З його пра- Рис. 7. Фрагменти рельєфів із зображенням Ніки. Fig. 7. Fragments of reliefs showing scenes with Nike. 1 2 34 5 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2114 Рис. 8. Фрагменти рельєфів зі сценою з Аполлоном. Fig. 8. Fragments of reliefs showing scenes with Apollo. вого плеча спадає навскоси до талії, скоріше за все, шкура. Пасмо довгого волосся спускаєть- ся на плече. Менада показана в русі, одяг огор- тає талію, спадає з ліктя правої руки. На ліву руку Діоніса налягає силен, зображений боком впритул до нього. Не викликають сумніву образи, об’єднані в такі сюжети на двох сторонах: діонісійський і вінчання трофею. А от чоловік із тризубом з жінкою з ойнохоєю трактуються по-різному: або Зевс і Геба/Фетида, або Посейдон і Амімо- на/Амфітрида. Кіфаред із жінкою зі скіпетром найчастіше інтерпретується як Аполлон з Ар- темідою або Лето, проте деякі дослідники вба- чають в них Орфея й Кору Персефону. У більшості версій трактування сюжети не пов’язані між собою. Можна сприймати їх як набір образів основних богів пантеону: Зевс, Ді- оніс, Аполлон, лише Ніка була зазвичай друго- рядним божеством, а культ її залежав від інших. В одній з останніх версій сцени на цих вівтарях показують уявлення про послідовні етапи жит- тя після смерті (Bilde 2015). Це, по-перше, ре- льєф, де зображена богиня, з якою пов’язана сама героїчна смерть: Ніка увінчує трофей. По- друге, це Амінома з ойнохоєю для води і Посей- дон-Аїд, які нагадують про перехід у підземний світ. На третій стороні вівтаря показано вхід у підземний світ, де Орфей грає на кіфарі, а пра- вить Кора-Персефона. І нарешті святкування в потойбічному світі, обіцяні для послідовників Діоніса, на четвертій стінці вівтаря. Кожна з версій трактування самих сюже- тів і зв’язку між ними цікава, однак потрібні додаткові докази з культових ділянок для ар- гументації. Оскільки письмових свідчень про використання вівтариків у культах немає, як і зображень в образотворчому мистецтві, важ- ливим стає археологічний контекст знахідок. І тут публікація цілої серії таких виробів з ольвійського теменоса видається дуже вчас- ною. На Центральному теменосі, крім інших споруд, функціонували храми на честь Зев- са й Аполлона Дельфінія. Залишки цих архі- тектурних споруд віднесено до культів зазна- чених богів з огляду на численні присвяти у вигляді графіті (Леви 1985, с. 68-80). Ботрос, у якому виявлено аналізовані теракоти, розта- шовувався неподалік від них у межах священ- ної ділянки. Храми, збудовані в V ст. до н. е., функціонували в час заповнення ботроса, у ІІІ–ІІ ст. до н. е. Таким чином, рельєфні сце- ни на аналізованих вівтариках принаймні для мешканців Ольвії позначали вшановуваних тут богів. Бог із тризубом для них був Зевсом, а не Посейдоном, а бог із кіфарою ― Апол- лоном, а не Орфеєм. Відповідно, ольвійських шанувальників порядок основних персонажів 1 2 3 4 5 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 115 Рис. 9. Фрагменти верхніх частин вівтариків, прикрашених дентикулом. Fig. 9. Fragments of arulae’s upper parts decorated with denticule. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2116 у сценах на цих тиміатеріях був таким: Зевс, Ніка, Діоніс, Аполлон. Можливо, саме сюжети як набір основних культів стали причиною раптового поши- рення таких арул в усьому грецькому світі. І вони є відповіддю на це питання, яке час- то постає в літературі (Vafopoulou-Richardson 1991, с. 51). Однак варто зазначити, що для Калатіса, Херсонеса й Ольвії це не єдині ти- пові теракоти, які в той самий час і за той са- мий короткий період набули значного поши- рення. Поряд із ними в тих самих центрах ви- користовували стандартні підвісні протоми богинь на фоні розвіяного покривала та юна- ків Еротів з опущеними крильми, погруддя- тиміатерії. І погруддя-тиміатерії, і мініатюрні вівтарі доповнювали релігійні ритуали, що проводи- лися вдома, або можливо зосереджували їх на- вколо себе, як це було у випадку стаціонарних вівтарів (Шевченко Т. 2021). Арули знаходять найчастіше в житлових будинках і в громад- ських святилищах античних центрів Понтій- ського регіону. Усі вказані типи теракот, спільні для понтій- ських центрів, знайдено в контексті найбіль- шого ботроса Центрального теменоса Ольвії. Найчисленнішими образами, втіленими в тера- котах із ботроса, є аж ніяк не дискусійні зобра- ження на стінках вівтариків. Це фігурки Матері богів. Їх тут абсолютна більшість. Також багато образів пов’язані з культом Афродіти. Наступні за кількістю діонісійські персонажі, зокрема й форми для їх виготовлення. Також серед форм є фрагменти кількох однакових, що зображають кіфареда. Якщо ж припустити, що в ботрос потрапили матеріали з майстерні коропласта, зв'язок між собою культових зображень у ньому перестає бути очевидним. Ми не знаємо, на чиї потре- би була розрахована продукція майстерні в кон- кретний відрізок часу: лише одного святилища чи всього поліса. Оскільки більшість зразків із теменоса мають свої аналоги серед знахідок у житлових кварталах, то не варто виключати, що їх виготовляли на теменосі для використан- ня в домашніх культах. Знахідки таких виробів в інших частинах Ольвії, а саме на ділянці житлових кварталів, вказують на місце їх використання в культовій діяльності. Можна припустити, що мешканці поліса могли придбати їх у святилищі для по- треб родинних культів. Зображення різних бо- гів на одному виробі могло відображати потре- бу вшановувати одразу багатьох богів під час культових дій удома. Рис. 10. Фрагменти нижніх частин вівтариків, прикрашених овами. Fig. 10. Fragments of arulae’s lower parts decorated with egg-and-dart. 1 2 3 4 5 6 7 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 117 Указана у звітній документації інформація дозволяє уточнити, що в ольвійському ботро- сі вівтарики розташовувалися на значній гли- бині ― від 4,4 м до 8,0 м (Леви, Карасев 1955; 1956). Можна припустити, що перший викид до ботроса відбувся одномоментно. У нього потрапили речі, зібрані після очистки терито- рії теменоса або лише майстерні коропласта від залишків сакральних речей, які не можна було викидати поза межами теменоса. У ме- жах цього найглибшого шару відкладень бо- троса зафіксовано перемішані фрагменти тих самих виробів. Два фрагменти вівтариків цієї серії було знайдено на ділянці теменоса поза ботросом. Контекст їх знахідок також був ба- гатий на теракотові зображення богів (Ката- лог, № 5 і 7). Багато зразків мають сліди дії вогню вже на готовий виріб на різних ділянках їх висоти, а також на зламах. Перебувати у вогні вони мо- гли вже всередині ботроса. До ботроса всі ару- ли потрапили вже розбитими. Використання ботроса для продовження принесення пожертв зумовлювало подальше руйнування матеріалів у ньому. Аналіз культової поверхні зразків із ботроса дозволяє припускати, що лише деякі з них були в ужитку до того, як потрапили в бо- трос. Сліди золи на різних поверхнях фрагмен- тів могли залишитись після культових дій, здій- снених над ботросом після того, як туди потра- пили ці вироби. Центральний теменос був, найімовірніше, місцем, де виготовляли ці арули. Тут знайдено фрагменти щонайменше 9 таких виробів; дея- кі з них виготовлені з певними недоліками, ва- ріаціями декору, зробленого після виготовлен- ня у формі, більшість не були в ужитку. Цікаво, що більшість відтиснуті в спрацьованій формі. Тобто матриця, можливо привізна, використо- вувалася багато разів. Зрозуміло, що найпевнішим доказом виго- товлення аналізованих арул в Ольвії були б зна- хідки форм для їх виготовлення. У тому само- му контексті ботроса на Центральному теменосі знайдено кілька десятків форм, і проблему від- сутності їх публікації найближчим часом буде розв’язано. Та навіть на цьому етапі можна вка- зати, що ці форми, за кількома винятками, відріз- няються від теракот, знайдених у тому самому контексті. Тобто понад 1000 зібраних фрагмен- тів теракот не відповідають формам, які знайде- но разом із ними. Ця ситуація аналізуватиметься в окремій публікації, а розгляд конкретного типу теракот показує, що відсутність форми при наяв- ності серії однакових виробів у ботросі біля ді- лянки майстерні не є винятком. Тож є підстави вважати Ольвію одним із центрів виготовлення типових для Причорномор’я арул у ІІ ст. до н. е. Рис. 11. Частини жертовних поверхонь вівтариків. Fig. 11. Parts of arulae’s offering surfaces. Каталог 1. Фрагментований вівтарик (О-55/3474+3470). Рис. 2. Ботрос, глиб. 5,8―6,5 м. Вис. 9,2 см, вціліла шир. 6,0 × 6,0 см. Глина коричнева, перепалена до сірого кольору на внутрішній поверхні та на зовнішній однієї грані, з незначними домішками квар- цу й слюди. Склеєний із двох фрагментів. Уціліло три сторони з сюжетними зображеннями: Зевс і його супутниця (ноги персонажа оббиті), Аполлон та його супутниця, Діоніс із супутниками (вціліла центральна частина фігурки мена- 1 2 3 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2118 ди, ноги від колін і верхня частина голови Діоніса обби- ті). З архітектурного оздоблення вціліли один верхній і нижній кути. Кути між окремо виготовленими сторона- ми загладжені зсередини. Поверхня виробу всередині ви- рівнювалася пальцями, на одній стороні (з зображенням Діоніса) короткими рухами гострим інструментом. Самі зображення не підправлялися, мають доволі чіткі обри- си після виготовлення у формі. Виняток становить лише пальмета на розі верхньої частини вівтаря, що зберегла лише обриси. Площина між пальметами не мала рельєф- ного оздоблення, можливе розмалювання не збереглося. Ділянка під пальметами прикрашена дентикулом, внизу базу вівтарика оперізує рядок ов. Уперше опублікований: Леви 1959, рис. 5,1; Леви 1970, с. 46, № 39, табл. 21. 2. Фрагментований вівтарик (О-55/3820+3821+382 3+3825+О-56/2772). Рис. 3. Ботрос, глиб. 7,55―8,0 м. Вис. 9,2 см, вціліла шир. 7,2 × 7,2 см. Глина світло- коричнева, з домішками більш окисленої глини й дрібної слюди. Склеєний із 5 фрагментів. Частково вціліло дві сторо- ни виробу із зображеннями Ніки, що вінчає трофей (го- лова й рука Ніки, шолом і меч та лівий кут від кам’яного насипу під ними), та Діоніса з супутниками (оббита фі- гурка силена, від якого залишилася лише ступня). З архі- тектурного оздоблення частково вціліли два верхні кути та один нижній. Кути між чотирма сторонами загладжені зсередини, поверхня вирівнювалася пальцями і гострим інструментом вертикальними рухами вздовж кута і гори- зонтальними ― вздовж сторони із зображенням Діоніса. Підрівнювалася також поверхня глини на зовнішній сто- роні: вздовж рогу вівтаря між рельєфними сценами було зроблено вертикальні зрізи тонкого верхнього шару гли- ни, горизонтальними зрізами вирівнювався низ бази ві- втарика на ділянці під овами. Зображення чіткі, досте- менно видно риси облич персонажів, показані в низькому рельєфі вінок Ніки, спис, що йде горизонтально під шо- ломом трофея, підгорнуті та роздвоєні внизу штани Ді- оніса. Водночас обриси пальмет на кутах верхньої части- ни вкрай розмиті, відсутні також рельєфні орнаменти між ними. Втратило чіткість зображення в місцях, де до сирої глини торкалися пальці: на обличчі менади, на дентикулі на розі вівтарика. На стороні із зображенням Ніки денти- кул увиразнювався гострим інструментом, на іншій сто- роні проміжки між виступами ― менш глибокі. 3. Фрагментований вівтарик (О-56/2766+2777+2781). Рис. 4. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 9,2 см (повна), шир. сторін 6,9 см (повна) і 6,4 см. Глина світло-коричнева, з сірим прошарком посередині, з домішками дрібної слюди, кварцу. Склеєний з 4-х фрагментів. 2 стінки вівтарика вцілі- ли майже повністю, третя ― у верхньому куті, з оббитою лицьовою стороною. На одній стороні у верхній частині оббита незначна ділянка карниза, нижня частина поста- ті Діоніса і голови та руки від його персонажів. На іншій стороні верхня частина між кутовими пальметами втра- чена наполовину, а нижній бракує лівого кута. Частково втрачено також верхній шар глини на лицьовій стороні, разом із зображенням богині. Уціліла лише голова. При з’єднанні чотирьох сторін виробу між собою в кутах зсе- редини наліплювалися шматки глини. Поверхня всереди- ні вирівнювалася зрізанням по колу гострим інструмен- том. Нижній і верхній краї вирівнювалися вручну. Орна- мент між пальметами на верхній частині внаслідок цього втрачено, є сліди горизонтального загладжування поверх- ні. Жертовне місце вівтарика виготовлялося вручну окре- мо і кріпилося до верхніх країв виробу. Після того кути стискали, що надало виробу стрункішого вигляду. Загла- джувався також кут між міфологічними сценами – верти- кальними поздовжніми рухами. Рельєф кутових пальмет також втрачено при виготовленні, верхній виступ карнизу загнуто донизу. Дентикул під ним намагалися підкресли- ти на стороні зі сценою Діоніса за допомогою додаткових вдавлень інструментом між виступами після виготовлен- ня у формі. При виготовленні було зіпсовано також ре- льєфні сцени: голова силена й фігурка Аполлона до поясу затерті, містять відбитки пальців. Загалом, деталі зобра- ження видно лише в обрисах, очевидно, через викорис- тання спрацьованої форми. Риси обличчя, музичний ін- струмент майже не проглядаються. Цей вівтарик ― один із трьох найкраще вцілілих виробів, знайдених у контек- сті цього ботроса. Йому могли належати фрагменти сце- ни з Діонісом О-56/3135 і О-56/2794, або О-56/2782. 4. Фрагмент верхньої частини вівтарика із зобра- женням Зевса (О-55/3572+О-56/2781+О-56/2910). Рис. 5: 1. Ботрос, глиб. 6,50―8,0 м. Вис. 5,3 см, шир. сторін 6,3 і 2,6 см. Глина коричне- ва, з домішками більш окисленої глини, вапняку й слюди, фрагмент О-55/3572 перепалений до сірого кольору. Уцілів верхній кут вівтарика з фрагментом сюжетно- го зображення: верхня частина фігурки Зевса. У куті на звороті є сліди загладжування інструментом вздовж шва з’єднання двох сторін вівтарика. На звороті зображення пальмети видно край оббитої перетинки від жертовної частини. Зображення доволі чітке, видно тонкими лінія- ми показаний тризуб і риси обличчя Зевса. Орнамент у верхній частині над дентикулом виглядає менш чітко. Де- тально проглядаються пелюстки пальмети, завитки між пальметами, однак вони доволі широкі, до того ж при- плюснуті після виготовлення у формі. Цьому самому ви- робу, скоріше за все, належав фрагмент із нижньою час- тиною сцени із Зевсом О-55/3705. 5. Фрагмент вівтарика: сцена із Зевсом (О- 55/3705). Рис. 5: 4. Ботрос, глиб. 7,10―7,55 м. Вис. 2,8 см, шир. 5,0 см, вис. рельєфу 1,0 см. Глина коричнева, з домішками кварцу, більш окисленої глини й слюди. Верхній шар глини лицьової сторони ― сіро- го кольору. Уціліла центральна частина однієї зі сторін вівта- ря із зображенням Зевса: постаті від рівня плечей до щиколоток ніг. Верхній шар глини на лицьовій сторо- ні місцями відшарований. Поверхню внутрішньої сто- рони виробу вирівнювали зрізанням глини гострим інструментом, особливо у нижній частині вівтарика. На лицьовій стороні правий кут виробу вирівнювався пальцями вертикальним загладжуванням. У місцях, де зберігся верхній шар глини, можна роздивитися най- дрібніші деталі зображення. Витончено виглядає фігур- ка жінки з ойнохоєю. Можна припустити, що фрагмент був частиною того самого виробу, що й О-55/3572+О- 56/2781+О-56/2910. 6. Фрагмент вівтарика: фігурка Зевса (О-55/2072). Рис. 5: 6. Кв. 276, глиб. 0,6―0,8 м, разом із фрагментами посу- ду, теракот № 2058 (зворот голови жінки), 2059 (голова бика), 2060 (ніжка крісла), 2061―2064, 2065, 2066 (фор- ма). Вис. 4,2 см, шир. 2,8 см, вис. рельєфу 1,0 см. Глина ко- ричнева, на поверхні ― сіра, з домішками кварцу, органі- ки. На лицьовій поверхні сліди білої обмазки. Склеєний із двох частин. Уцілів фрагмент централь- ної частини вівтарика зі сценою із Зевсом: фігура Зевса, передпліччя правої руки й ступні ніг оббиті. Верхній шар глини втрачений на більшості лицьової поверхні та зво- роту. На ділянці зображення тризуба відбиток пальця. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 119 Після виготовлення у формі лицьова частина була покри- та білою обмазкою. 7. Фрагмент верхньої частини вівтарика: дентикул і голова Зевса (О-55/3661). Рис. 5: 3. Ботрос, глиб. 7,10―7,55 м. Вис. 4,0 см, шир. 2,9 см, вис. рельєфу 1,7 см, вис. ре- льєфного зображення до 0,3 см. Глина коричнева, з до- мішками кварцу і більш окисленої глини. На лицьовій по- верхні сліди білої обмазки, білої та червоної фарби. Уціліла верхня частина вівтарика з ділянкою між пальметами, частиною дентикула та сцени, переданої ре- льєфом: голова від фігурки Зевса і його тризуб. Ділянка між пальметами не містить рельєфних оздоблень, однак була прикрашена розписами. Білою обмазкою була вкри- та і верхня частина з оздобленням, і сама міфологічна сце- на. На верхній частині збереглися залишки червоної лінії над карнизом та орнаменту червоною фарбою у вигляді дуги, що сягає верхнього краю вівтарика, від якої відхо- дять промені. В кожному разі цей орнамент не був подіб- ний до рельєфних завитків між пальметами, звичних для вівтариків цього типу. Самі пальмети не вціліли, як і фі- гурка Зевса. Уціліле обличчя передано тонко, увагу при- ділено також пасмам волосся. Чітким після виготовлення у формі виглядає також рядок дентикула під карнизом. 8. Верхній кут вівтарика з фрагментом сцени із Зевсом: жезл (О-55/1973). Рис. 5: 2. Кв. 302, глиб. 0,50―0,85 м, разом із фрагментами те- ракот: № 1933, 1934, 1957 (форми для виготовлення кі- фареда), 1958 і 1959 (тиміатерію Афродіти), 1960 (фігур- ки Афродіти), 1961 (плеча Афродіти й Ерота), 1962, 1963, 1966―1971, 1964 і 1965 (левеняти Матері богів), 1972 (голова бика), 1974―1977, 1975―2002, 2018 (юнака у фригійській шапці), 2019―2021 (Матері богів), чорнола- кового посуду зі штампованим орнаментом, світильників, глиняного вотива, графіто. Вис. 3,6 см, довж. стінок 2,8 і 2,5 см. Глина світло- коричнева, з незначними домішками слюди. Поверхня вкрита вапняковим нальотом. Уціліла кутова верхня частина вівтарика із зображен- ням пальмети й дентикула, а також основа оббитого жер- товного місця. На одній зі сторін (правій) безпосередньо під карнизом уціліло зображення верхівки жезла Зевса, який він тримає в руці, що за спиною його супутниці. У куті з’єднання стінок між собою шов було грубо залі- плено глиною. До верхніх країв вівтарика приєднувала- ся виготовлена вручну увігнута перетинка, що утворю- вала жертовне місце. У процесі виробництва рельєфний орнамент майже не постраждав. Кут ділянки над карни- зом утворений пальметою, пелюстки якої проглядаються на стороні з фрагментом міфологічної сцени. Ділянки між кутовими пальметами були прикрашені орнаментом із за- витків. На вцілілій правій стороні вівтарика цей орнамент затертий, на лівій ― видно також невеликі пальмети над завершеннями завитків, виконані в невисокому рельєфі. Карниз складався з трьох частин, центральна з яких при- крашена дентикулом. Ділянка над карнизом доволі висо- ка (2,0 см). 9. Фрагмент вівтарика: сцена із Зевсом (О-55/3663). Рис. 5: 5. Ботрос, глиб. 7,10―7,55 м. Вис. 5,1 см, шир. 4,6, глиб. 1,5 см. Глина коричнева, верхній шар сірого кольору, з дрібними домішками квар- цу, органіки, слюди. Уціліла центральна частина однієї зі сторін вівтари- ка з незначною частиною іншої сторони, приєднаною на куті. Сюжет містить сцену Зевса й жінки з ойнохоєю. Ойнохоя в правій руці і права нога оббиті. Верхній шар глини збитий майже на всій поверхні звороту. У куті на звороті є сліди загладжування інструментом вздовж шва з’єднання двох сторін вівтарика. На лицьовій частині ― сліди вертикального загладжування пальцем вздовж пра- вого бічного кута. Зображення не зовсім чітке, деталі, що мали бути тонкими, мають приплюснутий вигляд, риси обличчя дещо розмиті. 10. Нижня частина вівтарика: рядок ов і ноги Зевса (О-55/3290). Рис. 5: 8. Ботрос, глиб. 5,05―5,45 м. Вис. 2,0 см, шир. 7,0 і 3,3 см. Глина світло-коричне- ва, червонувата всередині, з домішками білого кольору. Уцілів нижній кут вівтарика з однією стороною част- ково і другою на всю ширину, на якій, крім рядків ов, є незначна частина зображення Зевса, а саме ступні ніг. Дві сторони з’єднані в куті нерівно, унаслідок чого рядки ов поєднані на різній висоті. Після цього зсередини глина вирівнювалася зрізанням верхнього шару ножем. Ззовні на місці з’єднання на ділянці ов є щілина між двома ком- понентами вівтарика. Нижній край вирівнювався притис- канням до горизонтальної поверхні. Виступ над зобра- женням ряду ов розділяє цей орнамент з основною час- тиною: міфологічною сценою. Безпосередньо на цьому виступі розташоване зображення фігурки Зевса, від якого вціліли носки ніг. Місце їх розташування і розміри дозво- ляють ототожнити зазначені виступи саме з цією із чоти- рьох сцен вівтарика. 11. Нижня частина вівтарика із зображенням ніг Зевса (О-56/2788). Рис. 5: 7. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,9 см, шир. 4,2 см, вис. рельєфу 0,9 см. Глина сірого кольору, з дрібними домішками вапняку й слюди. Уцілів незначний фрагмент однієї зі сторін вівтарика, ближче до правого кута, із зображенням ніг від фігурки Зевса. Кут оббитий по шву з’єднання з іншою стороною виробу. Поверхня звороту вирівнювалася гострим ін- струментом. Рельєф доволі чіткий. Ноги персонажа сто- ять безпосередньо на горизонтальній лінії архітектурно- го оздоблення. Під нею ― рядок ов із тонкими стрілками між ними. 12. Фрагмент нижньої частини вівтарика зі сценою з Діонісом (О-55/3219+3277). Рис. 6: 1. Ботрос, глиб. 4,75―5,45 м. Вис. 6,1 см, шир. 5,0 і 2,3 см. Глина світло-коричнева, з домішками кварцу, слюди, органіки. Склеєний із двох частин. Фрагмент містить кут від основи вівтарика, прикрашеної рядком ов і частину ре- льєфу з менадою, що обіймає Діоніса. Фігурка силена, а також ліва нога Діоніса оббиті. Значна частина поверхні внутрішньої сторони втратила верхній шар глини. Рельєф на ділянці міфологічної сцени відшаровується від пласкої основи. Кут з’єднання двох сторін загладжений зсереди- ни гострим інструментом. Зображення не є чітким, дрібні деталі, риси облич не проглядаються. Складки одягу ме- нади видно лише в обрисах. Більш чітко виглядають ови на тій самій стороні, що й вціліла міфологічна сцена. На іншій стороні вівтарика вони розмиті й ніби приплюснуті. Зображення виготовлялося в доволі стертій формі. 13. Фрагмент нижньої частини вівтарика з ногами від сцени Діоніса (О-55/3568). Рис. 6:7. Ботрос, глиб. 6,50―7,10 м. Вис. 2,0 см, шир. 7,7 см і 3,3 см. Глина світло-корич- нева, з прошарком сірого посередині, з домішками білих частинок, більш окисленої глини й слюди. Уціліла нижня частина вівтарика з кутом і однією сто- роною на повну ширину, що містить рядок ов і носки ніг персонажів зі сцени з Діонісом. Дві сторони виготовля- лися в окремих формах, з’єднувалися на куті, зсередини місце з’єднання загладжувалося, поверхня вирівнювалася зрізанням верхнього шару глини. Гострим інструментом вирівнювалася також основа вівтарика на лицьовій сторо- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2120 ні, під рядком ов. Ови показані тонким рельєфом. Ближ- че до кута, очевидно, після з’єднання з іншими частина- ми виробу, підправлені вже по майже засохлій глині тон- ким інструментом. Безпосередньо на виступі над овами розташовані ступні ніг менади (права, опорна), Діоніса (права, ліва оббита) і силена (ліва, правий бік не був по- вернутий до глядача). Атрибутувати вкрай фрагментарне зображення вдалося аналогами, де розташування ніг від- носно до кутів вівтарика повторюється. За складом і ко- льором глини, а також способом обробки фрагмент дуже подібний до фрагмента О-55/3767+О-56/2786 із нижньою частиною виробу з оббитою рельєфною сценою. Можли- во, вони належали одному виробу. 14. Фрагмент нижньої частини вівтарика: рядок ов і ноги Діоніса та силена (О-55/3220). Рис. 6: 5. Ботрос, глиб. 4,75―5,05 м. Вис. 2,2 см, шир. 5,1 см, товщ. 1,5 см. Глина світло-ко- ричнева, з домішками слюди. Уцілів нижній кут вівтарика і фрагмент нижньої час- тини з рядком ов та частиною міфологічної сцени з Діо- нісом: ступні ніг Діоніса й силена. Після з’єднання дета- лей виготовлених у формі зворот вирівнювався зрізанням верхнього шару глини. Нижній край ― притискався до горизонтальної поверхні та загладжувався пальцями. Су- міжна сторона приєднана не зовсім рівно, її нижній кут вищий на лицьовій стороні, що намагалися виправити пальцями, стерши орнамент, а на нижньому краю зали- шився не загладжений перепад рівнів і проміжок. Зобра- ження ов на вцілілій стороні доволі чітке, тонкі стрілки між ними сягають нижнього краю орнаменту. 15. Фрагмент нижньої частини вівтарика: рядок ов і ноги Діоніса та силена (О-55/3570). Рис. 6: 8. Ботрос, глиб. 6,50―7,10 м. Вис. 1,8 см, шир. 5,4 см, товщ. 2,0 см. Глина світло-ко- ричнева, з домішками чорного кольору, слюди. Уцілів нижній кут вівтарика і фрагмент нижньої час- тини з рядком ов та частиною міфологічної сцени з Діоні- сом: ступні ніг Діоніса й силена. Зворот і нижній край ви- рівнювалися зрізанням верхнього шару глини. Суміжна сторона приєднана не зовсім рівно, її кут нижній вищий на лицьовій стороні, що намагалися виправити пальцями, а на розі залишився не загладжений проміжок. Зображен- ня ов на обох сторонах доволі чітке. 16. Фрагмент нижньої частини вівтарика: рядок ов і ноги Діоніса та силена (О-55/3222). Рис. 6: 6. Ботрос, глиб. 4,75―5,05 м. Вис. 2,4 см, шир. 3,1 см, товщ. 0,9 см. Глина сіра, з до- мішками білого кольору. Уцілів незначний фрагмент від нижньої частини з рядком ов та частиною міфологічної сцени з Діонісом. Зворот вирівнювався зрізанням верхнього шару глини. Нижній край ― загладжувався пальцями. Зображення ов доволі розмите, рельєф виглядає грубо. Від основного зо- браження вціліла ліва нога Діоніса й нога оберненого до нього силена, обидві до коліна. 17. Фрагмент вівтарика зі сценою з Діонісом (О-56/2770+2784). Рис. 6: 3. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 6,5 см, довж. сторін 4,5 см і 3,0 см. Глина світло- коричнева, з домішками слюди, кварцу. Склеєний із двох фрагментів. Містить нижній кут вівтарика з рядком ов і частину міфологічної сцени: фі- гурка менади й частково Діоніса (оббиті ліві рука і нога від коліна). Зсередини поверхня виробу вирівнювалася гострим інструментом. Нижній край вирівнювали при- тисканням до горизонтальної поверхні. Ови, що при- крашають базу вівтарика, затерті та приплюснуті при виготовленні виробу, більш строго виглядає рельєф тих деталей, які далі від кута. Рельєф із зображенням персонажів ― доволі чіткий: надано увагу рисам об- личчя, численним хвилястим складкам одягу менади. Видно краї одягу навколо шиї, звислі вздовж руки і над ступнею правої ноги, що виставлена вперед безпосе- редньо на виступ над орнаментом з рядка ов. Лише на цьому фрагменті чітко видно, що з правого плеча Ді- оніса спадає навскоси до талії, скоріше за все, шкура. Довге волосся спадає на його плече. Тонкі риси облич- чя менади відрізняються від інших зразків вівтариків. Імовірно, цей виріб був виготовлений одним із перших у свіжій формі. 18. Фрагмент вівтарика із зображенням менади від сцени Діоніса (О-56/3135). Рис. 6: 2. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,1 см, шир. 2,0 см, глиб. 1,1 см. Глина коричне- ва, з прошарком сірого посередині, з домішками кварцу, дрібної слюди. Фрагмент оббитий з усіх сторін, містить кут цен- тральної частини вівтарика з рельєфним зображенням на одній стороні: нижня частина фігурки менади. Верхній шар глини звороту оббитий. Рельєф на ділянці найбіль- шого виступу притиснений після виготовлення у формі. На ділянках заглиблення він дуже чіткий: видно склад- ки одягу, що дугою спадає від коліна лівої ноги, горизон- тальний край, з-під якого випнуто носок ноги. Суто гі- потетично, фрагмент міг належати тому самому виробу, що й фрагмент О-56/2794 або О-55/3220, О-55/3570, ін. Спільних сторін у них немає. 19. Фрагмент нижньої частини вівтарика: рядок ов і ноги Діоніса та силена (О-56/2794). Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 1,6 см, шир. 3,2 см, товщ. 0,6 см. Глина світло-ко- ричнева, з відтінками оранжевого на зламі, з прошарком сірого посередині, з домішками кварцу й слюди. Уцілів фрагмент нижньої частини з рядком ов та час- тиною міфологічної сцени з Діонісом: ступні ніг Діоні- са й силена. Зворот вирівнювався зрізанням верхнього шару глини. Нижній край ― загладжувався пальцями. Зображення втратило чіткість, рельєф має заокруглені обриси. 20. Фрагмент нижньої частини вівтарика: рядок ов і ноги Діоніса та менади (О-56/2782). Рис. 6: 9. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 1,7 см, шир. стінок 3,9 см і 1,7 см. Глина відшаро- вується, світло-коричнева, з домішками органіки, слюди. Уцілів нижній кут вівтарика і фрагмент нижньої час- тини з рядком ов та частиною міфологічної сцени з Ді- онісом: ступня правої ноги менади й лівої ― Діоніса. Верхній шар глини оббитий на значній ділянці звороту. Внутрішня поверхня виробу вирівнювалася зрізанням верхнього шару глини. Нижній край ― притискався до горизонтальної поверхні та загладжувався пальцями. Ре- льєф зображення доволі чіткий, незважаючи на стертий тонкий верхній шар глини на лицьовій стороні. Видно го- ризонтальну лінію краю гіматію, з-під якої виступає носок ноги менади. Рельєф ов на вцілілій стороні доволі чіткий, дротики між ними сягають нижнього краю орнаменту. Ови, найближчі до кута, на обох вцілілих сторонах – затерті при з’єднанні суміжних сторін у кутах. 21. Фрагмент нижньої частини вівтарика зі сценою з Діонісом (О-56/2793). Рис. 6: 10. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 1,2 см, шир. 2,5 см, товщ. 1,5 см. Глина світло-ко- ричнева, з дрібними домішками вапняку, незначними ― кварцу. Уцілів фрагмент основи однієї зі сторін вівтарика біля правого кута, прикрашеної рядком ов, на виступі над ова- ми ― ступня ноги силена. У куті з’єднання із суміжною стороною було заліплене глиною й вирівняне гострим ін- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 121 струментом. Зовні на куті залишилася смуга між суміж- ними сторонами, не вкрита орнаментом. Рядок ов із тон- ким листям між ними зберіг чіткий рельєф. Ступня ноги від одного з персонажів зі сцени з Діонісом нависає без- посередньо над орнаментом. 22. Нижня частина вівтарика з фрагментом зобра- ження Ніки (О-55/3569+3575). Рис. 7: 1. Ботрос, глиб. 6,50―7,10 м. Вис. 3,5 см, шир. 5,0 см, вис. Рельєфу 2,0 см. Глина світло-коричнева, з прошарком сірого посередині, з до- мішками білого кольору, органіки. Склеєна з двох фрагментів. Уціліла частина одні- єї зі сторін вівтарика: фігурка Ніки до пояса, частина кам’яного насипу від трофея, рядок ов не на всю шири- ну зображення. Після виготовлення у формі та з’єднання усіх сторін виробу внутрішня поверхня вирівнювалася зрізанням верхнього шару гострим інструментом. Після цього вирівнювався горизонтальний брус основи вівтари- ка. Глина загорнулася на нижній край, залишилися нерів- ності на цій частині. Зображення чітке на ділянці архітек- турного оздоблення овами і на рельєфі. Ніка зображена в русі, з опорою на ліву ногу, з показаними в малому рельє- фі краями тонкого одягу. Її фігурка розташована в гли- бині сцени. Буквально випирає на перший план кам’яний насип трофею, до якого наближається богиня. 23. Фрагмент стінки вівтарика з Нікою (О-56/2790). Рис. 7: 2. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 4,3 см, шир. 3,5 см, вис. рельєфу 0,7 см. Глина відшаровується, світло-коричневого кольору, з домішка- ми кварцу, незначними ― дрібної слюди. Фрагмент оббитий з усіх сторін, верхній шар глини на лицьовій поверхні втрачено повністю, на звороті ― частко- во. Через те зображення, виконане у формі, має розмиті об- риси. У ньому неважко впізнати фігурку Ніки (оббиті про- стягнені руки, ступні ніг), традиційну для однієї з чотирьох сцен вівтарика. Зважаючи на подібний характер глини, мож- на припустити, що фрагмент належав тому самому виробу, що й О-56/2785, хоча вони не мають спільної сторони. 24. Нижня частина вівтарика з Нікою (О-56/2785). Рис. 7: 2. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,9 см, шир. 4,0 см, вис. рельєфу 0,7 см. Глина відшаровується, світло-коричневого кольору, з прошар- ком сірого посередині, з домішками білого й чорного ко- льорів, слюди. Уцілів лівий нижній кут однієї зі стінок вівтаря з ряд- ком ов внизу і ступнями ніг Ніки. Значні сколи глини на лицьовій та зворотній поверхні. Зворот вирівнювався го- стрим інструментом, нижній край ― притисканням до го- ризонтальної поверхні. Уздовж вертикального зламу злі- ва ― зрізаний виступ, очевидно від вирівнювання кута на місці з’єднання з суміжною стороною вівтарика. Зобра- ження виконане чітко, рельєф орнаменту з ов загостре- ний. Уцілілі ступні ніг належали фігурці, показаній в русі та оберненій вправо. Це відповідає зображенню Ніки, що увінчує трофей. 25. Нижня частина вівтарика з Нікою (О-56/2787). Рис. 7: 4. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,2 см, шир. 4,6 см, товщ. 0,9 см. Глина сірого ко- льору, з домішками кварцу, слюди. Уцілів лівий нижній кут однієї зі стінок вівтаря з ряд- ком ов внизу і ступнею ноги Ніки. Зворот вирівнювався зрізанням верхнього шару глини гострим інструментом, нижній край ― притисканням до горизонтальної поверх- ні. Місце з’єднання з суміжною стороною вівтарика залі- плювалося шматками глини, на звороті видно обриси од- ного з таких шматків. Зображення було виконано чітко, однак рельєф ов ближче до кута сплюснутий після роботи над виробом. Уціліла ступня ноги, обрамлена внизу кра- єм одягу, належала фігурці, показаній в русі та оберне- ній вправо. Це відповідає зображенню Ніки, що увінчує трофей. 26. Нижня частина вівтарика з Нікою (О-56/2789). Рис. 7: 5. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,4 см, шир. 3,4 см, товщ. 0,9 см. Глина коричне- вого кольору, на поверхні перепалена до сірого, з доміш- ками кварцу, слюди. Уцілів нижній край однієї зі стінок вівтаря з рядком ов внизу і ступнею ноги Ніки. Зворот вирівнювався го- стрим інструментом, нижній край ― притисканням до горизонтальної поверхні. Зображення виконане чітко, ре- льєф орнаменту з ов та горизонтальний виступ над ним утворений порівняно широкими лініями. Уціліла ступня правої ноги належали фігурці, показаній в русі та обер- неній вправо. Це відповідає зображенню Ніки, що увін- чує трофей. 27. Верхня частина вівтарика з головою Ніки (О- 56/2776). Рис. 7: 3. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 3,8 см, шир. 3,8 см, вис. рельєфу 1,1 см. Глина світло-коричнева, з домішками кварцу й слюди. Фрагмент оббитий з усіх сторін, містить верхню ближчу до кута частину однієї зі стінок вівтарика з части- ною зображення: голова Ніки та її піднята рука з вінком. Оббитий верхній край, жертовне місце, значна частина верхнього шару глини на звороті. Зворот вирівнювався на вцілілій ділянці гострим інструментом. Поверхня ли- цьової сторони у верхній частині загладжена, слідів орна- менту нема. Складно профільований карниз дещо ви- кривлено пальцями при виготовленні. Обриси дентикула на ньому нечіткі. Рельєфне зображення сцени з Нікою не втратило чіткості, крім рис обличчя, що тепер не прогля- даються. Вінок показано в невисокому рельєфі, обриси його сплюснуті. Тому самому виробу міг належати фраг- мент О-56/2771, зважаючи на аналогічні характеристики матеріалу і взаємодоповнюваність зображення. 28. Фрагмент сцени з Нікою від вівтарика: трофей (О-56/2771). Рис. 7: 3. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 4,0 см, шир. 2,6 см, вис. рельєфу 0,9 см. Глина світло-коричнева, з домішками кварцу й слюди. Фрагмент оббитий з усіх сторін, містить зображення щита, встановленого на основу, вкопану в кам’яний на- сип. Зворот вирівнювався пальцями, має виступи, най- більше заглиблення ― вздовж шва з’єднання з суміжною стороною вівтарика, зроблене горизонтальними вдав- леннями пальцем. Зображення на лицьовій частині чіт- ке, було дещо зміщене при вийманні з форми, підправ- лялася окружність щита тонким гострим інструментом. Установлений на палицю чи спис щит був увінчаний шо- ломом, від зображення якого вціліли деталі задньої час- тини. Фрагмент міг належати тому самому виробу, що й О-56/2776, хоча спільні сторони в них відсутні. 29. Нижня частина вівтарика з овами й ногами кіфа- реда (О-55/3065). Рис. 8: 3. Ботрос, глиб. 4,4―4,75 м. Вис. 2,1 см, шир. 4,0 см, товщ. 1,0 см. Глина світло- коричнева, з домішками кварцу і більш окисленої глини. Уціліла частина основи вівтарика, прикрашена ряд- ком ов, та основної частини зі ступнями ніг кіфареда та кутом його стільця. На звороті сліди вирівнювання по- верхні гострим інструментом. Нижній край не виділений чітко, вирівнювався разом із внутрішньою частиною ви- робу. Зображення виразне, хоча втратило тонкість, влас- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2122 тиву іншим подібним зразкам. Обриси ов та стрілок між ними здаються приплюснутими і розширеними. 30. Нижній кут вівтарика з нижнім краєм одягу бо- гині в полосі від сцени з кіфаредом (О-55/3066). Рис. 8: 4. Ботрос, глиб. 4,4―4,75 м. Вис. 2,1 см, шир. 2,5 і 2,4 см. Глина відшаровується, світло-коричнева, з домішками слюди, більш окисленої глини й кварцу. Уцілів нижній кут вівтарика з орнаментом у вигляді ов та краєм одягу богині в полосі. На стороні, де вціліла частина міфологічної сцени, оббитий верхній шар глини, зображення впізнається лише за обрисами. Можна при- пустити, що фрагмент належав до так само пошкодже- ного фрагмента з тією ж сценою О-55/3573+О-56/2369. Після виготовлення у формі зсередини виріб вирівнював- ся гострим інструментом. Нижній край не вирівнювався окремо. На стороні, де вцілів верхній шар глини, видно тонко показані ови, що прикрашають основу вівтарика. 31. Фрагмент вівтарика зі сценою з кіфаредом (О-55/3573+О-56/2369). Рис. 8: 1. Ботрос, глиб. 6,50―7,10 м. Вис. 6,5 см, шир. 5,3, товщ. 1,0 см. Глина відшарову- ється, світло-коричнева, з домішками слюди. Склеєний із двох фрагментів. Уціліла більша частина однієї зі сторін вівтарика з верхнім лівим кутом і части- ною міфологічної сцени: фігурка кіфареда до пояса й го- лова та рука богині. На окремих ділянках лицьової сторо- ни втрачено верхній шар глини. Верхній шар жертовного місця, з’єднаний із вцілілою стороною, був недостатньо загладжений і виділяється рельєфом. Орнаменти у вигля- ді кутових пальмет і завитків між ними на верхній час- тині не було зроблено або вони стерті при виготовленні. Верхню частину відділяє складно профільований карниз, прикрашений дентикулом. Кути дентикула стерті. Утра- тив чіткість також рельєф міфологічної сцени. Лише в за- глибленнях видно найдрібніші деталі: будову кіфари, на- вершя скіпетра в руках богині, риси її обличчя в нижній частині. 32. Фрагмент вівтарика зі сценою з кіфаредом (О- 56/2780). Рис. 8: 2. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,3 см, шир. 6,0, товщ. 1,7 см. Глина світло-ко- ричнева, з незначними домішками кварцу й слюди. Уцілів кут вівтарика з нижньою частиною однієї зі сторін із фрагментом міфологічної сцени: ступні ніг кіфа- реда та нижній край одягу богині. Значна частина орна- менту з ов оббита. Поверхня звороту вирівнювалася го- стрим інструментом, нижній край ― притисканням до го- ризонтальної поверхні. Міфологічна сцена була зроблена в чіткому рельєфі. Видимі густі драпіровки одягу богині, що сягають до землі. Тонко передані обриси ов та листя між ними. Вис. основи під орнаментом ― 1,0 см. 33. Фрагмент вівтарика з частиною сцени з кіфаре- дом: край одягу богині (О-56/2792). Рис. 8: 5. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,2 см, шир. 2,3 см, вис. рельєфу 0,9 см. Гли- на світло-коричнева, з незначними домішками кварцу й слюди. Уцілів незначний фрагмент кута вівтарика з зобра- женням двох ов від орнаментального ряду та краю довго- го одягу. Поверхня звороту оббита. Деталь виготовлено у формі. Вона приєднувалася до суміжної сторони, з якої на лицьовій частині загорнуто глину безпосередньо на зобра- ження. Основа вівтарика вирівнювалася загладжуванням по лицьовій стороні. Рельєф орнаменту з ов чіткий, заго- стрений. Розташування краю одягу, що сягає до землі, від- повідає зображенню богині в полосі зі сцени з кіфаредом на одній з чотирьох сторін вівтарика. 34. Фрагмент верхньої частини вівтарика з дентику- лом (О-55/3211). Рис. 9: 12. Ботрос, глиб. 4,75―5,05 м. Вис. 4,1 см, довж. 5,2 см, глиб. 2,5 см. Глина пере- палена до сірого кольору, темніша на зовнішній стороні біля кута, з домішками дрібної слюди, кварцу. На поверх- ні зовнішньої сторони та жертовного місця – сліди білої обмазки. Уціліло більше половини однієї зі сторін вівтарика, ближче до лівого кута, а також основа пластини, що імі- тувала жертовне місце вівтарика. У куті з’єднання стінок виробу є наліплені шматки глини для зміцнення шва між ними. Зсередини видно також сліди від тонкого негостро- го інструмента, яким проведено дві майже вертикальні криві. На зовнішній стороні частково вцілів ряд дентику- ла під карнизом, а над карнизом ― ледь помітний орна- мент з округлих завитків. Завитки важко розрізнити нео- зброєним оком, оскільки вони були показані в низькому рельєфі. Вис. ділянки над карнизом доволі велика ― 2,4 см. Вона включає доліплену деталь жертовного місця. Верхній край цієї деталі вирівнювався пальцями. 35. Фрагмент верхньої частини вівтарика з дентику- лом (О-55/3471). Рис. 9: 14. Ботрос, глиб. 5,8―6,5 м. Вис. 4,8 см, довж. 5,5 см, глиб. 1,8 см. Глина перепале- на до сірого кольору, темніша біля кута внизу, з рясними домішками дрібної слюди. Уціліло більше половини однієї зі сторін вівтарика, ближче до лівого кута, перетинка жертовного місця ві- втарика оббита. Стінки та шов з’єднання між ними ви- рівнювалися гострим інструментом, зрізанням верхньо- го шару глини. До верхнього краю виробу приєднувалася виготовлена від руки увігнута деталь, що була жертовним місцем вівтаря. Верхній край виробу вирівнювався паль- цями. На зовнішній стороні частково вцілів ряд дентику- ла під карнизом. Профіль карниза зберігся повністю; він складається з трьох частин, центральну з яких становить дентикул. Вис. ділянки над карнизом порівняно велика ― 2,0 см. 36. Фрагмент верхньої частини вівтарика з дентику- лом (О-55/3360). Рис. 9: 13. Ботрос, глиб. 5,45―5,80 м. Вис. 3,9 см, довж. 4,0 см, глиб. 1,8 см. Глина пере- палена до сірого кольору, з рясними домішками дрібної слюди. На зовнішній поверхні сліди білої обмазки. Уціліло більше половини однієї зі сторін вівтарика, перетинка жертовного місця вівтарика оббита. Верхній край виробу та внутрішня стінка вирівнювалися пальця- ми. На зовнішній стороні частково зберігся ряд дентикула під карнизом. Профіль карниза вцілів повністю, він скла- дається з трьох частин, центральну з яких становить ден- тикул. Вис. ділянки над карнизом доволі велика ― 2,2 см, ця ділянка увігнута. 37. Фрагмент верхньої частини вівтарика з дентику- лом (О-55/3061). Рис. 9: 8. Ботрос, глиб. 4,4―5,75 м. Вис. 2,7 см, довж. 2,8 см, вис. рельєфу 1,2 см. Глина коричнева, на поверхні перепалена до сірого кольору, з рясними домішками дрібної слюди, вигорілими органіч- ними домішками. На поверхні сліди білої обмазки. Фрагмент оббитий з усіх сторін, містить частину стін- ки вівтарика з рельєфним декором. Верхній шар глини на звороті оббитий. На зовнішній стороні частково вцілів ряд дентикула під карнизом. На ділянці над карнизом в низькому рельєфі зроблено орнамент у вигляді ряду за- витків (вис. 0,4 см), над якими ― невеликі пальмети. У порівнянні з іншими вівтариками, орнамент у цій части- ні дуже чіткий. Зазвичай можна розгледіти лише завитки, пальмети проглядаються лише на кутах, тут же дрібні ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 123 пальмети прикрашають сам фриз між кутами. Над паль- метою частково вцілів ряд ще однієї частини орнаменту, утвореного, скоріше за все, рядком дрібних вертикальних виступів. 38. Фрагмент верхньої частини вівтарика біля ліво- го кута (О-55/3064). Рис. 9: 7. Ботрос, глиб. 4,4―5,75 м. Вис. 4,0 см, довж. 3,7 см. Глина світло-коричнева, з до- мішками слюди, більш окисленої глини. Уціліла верхня частина вівтарика з частиною кута злі- ва із зображенням пальмети, завитків і дентикула, а також основа оббитого жертовного місця. На зовнішній сторо- ні втрачено верхній шар глини. У куті з’єднання стінок на звороті шов було заліплено глиною. До верхніх кра- їв вівтарика приєднувалася виготовлена вручну увігнута перетинка, що утворювала жертовне місце. Верхній край вирівнювався притисканням до горизонтальної поверхні. Через втрату верхнього шару рельєфний орнамент на ді- лянці над карнизом втратив чіткість, однак залишається доволі видимим. Він був дуже чітким, на відміну від біль- шості виробів. Можливо, фрагмент належав тому само- му виробу, що й О-55/3061. Проглядається рельєф вели- кої пальмети на розі вівтарика, ряд завитків (вис. 0,4 см) і невеликих пальмет над їхніми закінченнями. Над паль- метами орнамент завершував ряд вертикальних виступів (вис. 1,5 см). Карниз складався з трьох частин, централь- на з яких прикрашена дентикулом. Ділянка над карнизом має вис. 2,2 см. 39. Фрагмент верхньої частини вівтарика з дентику- лом (О-55/3571). Рис. 9: 18. Ботрос, глиб. 6,50―7,10 м. Вис. 3,7 см, довж. 3,9 см, вис. рельєфу 1,0 см. Глина світло-коричневого кольору, з домішками білого кольо- ру, слюди. Уціліла верхня частина вівтарика, ближче до лівого кута, верхній шар глини на звороті оббитий. Верхній край виробу вирівнювався пальцями. Ділянка над карнизом не містить орнаменту, навіть кутової пальмети. Натомість по сирій глині тонким негострим інструментом було про- ведено горизонтальну лінію безпосередньо над карнизом. Лінія виконана недбало, починається не від краю, має за- горнутий вгору кінець. Верхня частина карниза втрати- ла чіткі обриси, є ділянка, де вона майже не виступає над дентикулом. Профіль карниза складався з трьох частин, центральну з яких становить дентикул. На дентикулі від- битки пальців, що при виготовленні зіпсували рельєфний орнамент. Вис. ділянки над карнизом від 2,0 см на куті до 1,5 см. 40. Верхній кут вівтарика (О-55/3723). Рис. 9: 1. Ботрос, глиб. 7,10―7,55 м. Вис. 3,2 см, довж. стінок 3,0 і 2,6 см. Глина світло-корич- нева, з домішками кварцу й слюди. Поверхня вкрита черво- ною та блакитною фарбами. Уціліла кутова верхня частина вівтарика з зображен- ням пальмети й дентикула, а також основа оббитого жер- товного місця. У кутах з’єднання стінок виробу на звороті шви заліплені глиною та загладжені пальцями. До верх- ніх країв вівтарика приєднувалася виготовлена вручну перетинка, що утворювала жертовне місце. По сирій гли- ні на лицьовій частині загладжено було ділянку над ден- тикулом, тобто тут рельєфного декору не передбачало- ся. Натомість ці ділянки були вкриті червоною фарбою, а пальмета на куті ― блакитною. Фарба наносилася безпо- середньо на глину, без ґрунтування обмазкою. На вцілілій ділянці карниза і дентикула залишки фарби не простежу- ються. Дентикул має нечіткий рельєф, очевидно, викона- ний у спрацьованій формі, він дещо зміщений пальцями при виготовленні виробу. Прикрашання аналогічних ві- втариків фарбою трапляється вкрай рідко. 41. Верхній кут вівтарика (О-55/3524). Рис. 9: 15. Ботрос, глиб. 6,5―7,1 м. Вис. 4,2 см, довж. стінок 5,5 і 2,6 см. Глина світло-ко- ричнева, з прошарком сірого посередині, з домішками ви- паленої органіки й слюди. Уціліла кутова верхня частина вівтарика із зображен- ням пальмети й дентикула, а також основа оббитого жер- товного місця. Уздовж шва з’єднання по стінці виробу зро- блено дві майже вертикальні криві лінії тонким негострим інструментом. До верхніх країв вівтарика приєднувала- ся виготовлена вручну увігнута перетинка, що утворюва- ла жертовне місце. Після цього формувався верхній край виробу, глина загиналася всередину вздовж стінки, а та- кож край вирівнювався притисканням до горизонтальної поверхні. У процесі виробництва постраждав рельєфний орнамент на ділянці над карнизом. Більша його площа за- гладжена, завитки, які залишилися, сплюснуті. Також за- гнутий донизу край карниза на куті вівтарика, втратила ре- льєф пальмета над ним. Карниз складався з трьох частин, центральна з яких прикрашена дентикулом. Ділянка над карнизом має вис. 2,1 см. 42. Верхній кут вівтарика (О-55/3590). Рис. 9: 3. Ботрос, глиб. 6,5―7,1 м. Вис. 3,2 см, довж. стінок 2,9 і 2,9 см. Глина відшаро- вується, світло-коричнева, з домішками більш окисленої глини й кварцу, значною кількістю слюди. Уціліла кутова верхня частина вівтарика із зобра- женням пальмети й дентикула, верхівка пальмети, а та- кож верхній шар глини на лицьовій стороні оббиті. У куті з’єднання стінок на звороті шов між ними було заліплено глиною та загладжено пальцями. Рельєф нечіткий через втрату верхнього шару глини. 43. Верхній кут вівтарика (О-55/3215). Рис. 9: 2. Ботрос, глиб. 4,75―5,05 м. Вис. 4,3 см, довж. стінок 2,5 і 2,1 см. Глина світло-ко- ричнева, з незначними домішками білого кольору й слюди. Уціліла кутова верхня частина вівтарика із зобра- женням пальмети й дентикула, а також основа оббито- го жертовного місця. Після виготовлення у формі у куті з’єднання стінок на звороті шов було заліплено глиною та загладжено пальцями. На зовнішній стороні видно нести- ковані краї карниза. До верхніх країв вівтарика приєдну- валося виготовлене вручну увігнуте жертовне місце. Піс- ля цього вирівнювався верхній край виробу притискан- ням до горизонтальної поверхні. У процесі виробництва постраждав рельєф кутової пальмети. Орнамент на полях біля пальмети не проглядається. Також приплюснуто ви- ступи дентикула. Карниз складався з трьох частин, цен- тральна з яких прикрашена дентикулом. Ділянка над кар- низом має вис. 2,2 см. 44. Верхній кут вівтарика (О-55/3616). Рис. 9: 16. Ботрос, глиб. 6,5―7,1 м. Вис. 2,5 см, довж. 3,7 см. Глина відшаровується, світло- коричнева, з домішками більш окисленої глини й слюди. Фрагмент оббитий з усіх сторін. Уціліла центральна частина однієї з чотирьох стінок із зображенням карниза з дентикулом та завитків над ним. Верхній шар глини об- битий на більшості лицьової поверхні виробу. У процесі приєднання деталі до інших частин постраждав рельєф- ний орнамент на ділянці над карнизом. Він був загладже- ний, завитки, які залишилися, сплюснуті. 45. Верхня частина вівтарика (О-56/2795). Рис. 9: 4. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 3,1 см, шир. сторін 6,7 см і 1,7 см. Глина світло- коричнева, з домішками кварцу й слюди. Внутрішня сто- рона вкрита золою. Уціліло два верхніх кути вівтарика з прикрасою у ви- гляді карниза з дентикулом між ними. Верхній край об- битий, а також майже вся лицьова поверхня глини ― об- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2124 биті. На куті з’єднання видно шматки доліпленої глини для зміцнення шва. Внутрішня поверхня загладжувалася пальцями. Перетинка між з’єднаними сторонами оббита разом з верхнім краєм виробу. На кутах він був прикра- шений пальметами, невеликий фрагмент однієї з них ви- дно на вцілілому верхньому шарі глини. Карниз та денти- кул з оббитою поверхнею видно лише в обрисах. Зважаю- чи на залишки золи у верхній частині, можна припустити, що виріб був в ужитку і на ньому здійснювали розкурю- вання, зокрема ефірних олій. Однак не виключено, що це сліди вогню всередині ботроса, вже після потрапляння туди фрагмента. 46. Верхня частина вівтарика (О-56/2775). Рис. 9: 6. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 4,0 см, шир. сторін 6,0 см і 2,2 см. Глина світ- ло-коричнева, з домішками вигорілої органіки та слюди. Уцілів верхній кут вівтарика і більша частина сторони з прикрасою у вигляді кутової пальмети та карниза з ден- тикулом. На куті з’єднання зсередини видно шматки до- ліпленої глини для загладжування шва, ззовні ― зміщено виступи дентикула. Внутрішня поверхня загладжувалася пальцями. Перетинка між з’єднаними сторонами оббита, на її основі сліди вирівнювання пальцями й інструмен- том. Лише в обрисах видно пелюстки кутової пальмети, ділянка біля неї загладжена і не містить орнаменту. Вівта- рик вгорі прикрашений складно профільованим карнизом із рядом дентикула, доволі чітко показаним в рельєфі на більш вцілілій стороні. 47. Фрагмент верхньої частини вівтарика з дентику- лом (О-56/2778). Рис. 9: 9. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 3,2 см, довж. 4,4 см, вис. рельєфу 0,9 см. Гли- на світло-коричнева, з домішками кварцу й слюди. На зо- внішній поверхні сліди білої обмазки. Фрагмент оббитий з усіх сторін, містить верхню час- тину вівтарика, ближче до лівого кута. Значна частина звороту оббита, верхній шар глини на лицьовій поверх- ні стерся майже повністю. Верхня частина вівтарика була прикрашена карнизом і орнаментом у вигляді завитків над ним. Цей орнамент виконаний в низькому рельєфі, вціліла його нижня частина. Профіль карниза вцілів по- вністю, він складається з трьох частин, центральну з яких становить дентикул. Рельєф втратив чіткість через обби- тий верхній шар глини. 48. Фрагмент верхньої частини вівтарика з дентику- лом (О-56/2773). Рис. 9: 10. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,4 см, довж. 4,5 см, вис. рельєфу 1,0 см. Глина світло-коричнева, з домішками білого кольору й слюди. Фрагмент оббитий з усіх сторін, містить верхню час- тину вівтарика, ближче до лівого кута. Зворот вирівню- вався пальцями, на місці з’єднання з суміжною сторо- ною ― гострим інструментом. Верхня частина вівтарика була прикрашена карнизом і орнаментом у вигляді зави- тків над ним. Цей орнамент виконаний в низькому ре- льєфі, приплюснутий після виготовлення у формі, вцілі- ла його нижня частина. Профіль карниза вцілів повністю, він складається з трьох частин, центральну з яких стано- вить дентикул. Верхній виступ дещо зміщений вниз. Ре- льєф втратив чіткість через оббитий верхній шар глини. 49. Фрагмент верхньої частини вівтарика: дентикул (О-56/2779). Рис. 9: 11. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,0 см, шир. 2,5 см, вис. рельєфу 0,9 см. Глина світло-коричнева, з прошарком сірого посередині, з до- мішками кварцу, органіки, незначними ― слюди. Зберігся незначний фрагмент теракоти з дентикулом, верхній шар глини лицьової сторони вцілів на деяких ді- лянках. Зворот на цій ділянці вирівнювався пальцями. Є сліди загладжування поверхні між кутами вівтарика. Під цією ділянкою, як і на всіх подібних виробах, виступав карниз, а під ним ― дентикул. 50. Фрагмент верхньої частини вівтарика: дентикул (О-56/3246). Рис. 9: 5. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,2 см, шир. 2,1 см, вис. рельєфу 0,9 см. Глина ко- ричнева, з домішками білого кольору. Зберігся незначний фрагмент кута вівтарика, оббитий з усіх сторін, верхній шар глини лицьової сторони втраче- но, зворот оббитий майже повністю. Теракота виготовлена у формі. Профіль карниза видно лише в обрисах, зважаючи на оббиту поверхню виробу. Він складався з трьох висту- пів, центральний з яких був прикрашений дентикулом. Ви- ріб украй фрагментарний, інтерпретувати можливо завдяки численним аналогам, знайденим в тому самому контексті. 51. Фрагмент верхнього кута вівтарика (О-56/2221). Рис. 9: 17. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 3,9 см, довж. сторін 3,1 і 3,0 см. Глина світло-ко- ричнева, з незначними домішками кварцу й слюди. Уціліла внутрішня частина верхнього кута вівтарика, поверхня зовнішньої сторони повністю оббита. Від зо- браження у формі не зберіглось нічого. На звороті видно сліди процесу виготовлення вівтарика: з’єднання суміж- них сторін в куті, заліплення шва й вирівнювання його глиною. Після цього до верхнього краю виробу було при- єднано окремо виготовлене жертовне місце. Від нього вціліла основа на стінках вівтарика. Поверхня внутріш- ньої сторони вирівнювалася лише пальцями, верхнього краю виробу ― притисканням до горизонтальної поверх- ні. Зважаючи на подібність розмірів та техніки виготов- лення, можна впевнено припускати, що фрагмент нале- жав аналізованому типу вівтариків. 52. Нижній кут вівтарика (О-55/3797). Рис. 10: 2. Ботрос, глиб. 7,55―8,0 м. Вис. 1,6 см, шир. 3,4 і 2,0 см. Глина світло-коричнева, на зламі ― темно-оранжева, з домішками білого кольору. Кут відбитий від бази вівтарика, на одній із двох вці- лілих сторін оббитий верхній шар глини з рельєфним зо- браженням. Стик між двома стінками виробу загладжено пальцями й вирівняно гострим інструментом. Загладжу- валася горизонтальними рухами також ділянка під орна- ментом з ов. Уцілілі ови, що пояском прикрашали нижню частину олта вівтарика рика, втратили чіткість зображен- ня після випадкових притискань пальцями при з’єднанні частин виробу. 53. Нижній кут вівтарика (О-55/3706). Рис. 10: 1. Ботрос, глиб. 7,10―7,55 м. Вис. 1,7 см, шир. 3,0 і 2,1 см. Глина світло-коричнева, з домішками білого кольору й слюди. Кут відбитий від бази вівтарика, на одній із двох вці- лілих сторін оббитий верхній шар глини з рельєфним зо- браженням. Стик між двома частинами виробу вирівняно гострим інструментом. Загладжувалася ділянка під орна- ментом з ов. Вціліло кілька ов зі стрілками між ними, що пояском прикрашали нижню частину вівтарика, а також лінія над ними, безпосередньо над якою розташовувалася міфологічна сцена. Їхній рельєф подвійний, ніби при ви- готовленні глину не один раз втискали у форму. 54. Фрагмент основи вівтарика з рядком ов (О-55/3767+О-56/2786). Рис. 10: 6. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 1,5 см, шир. повністю вцілілої сторони 7,4 см, ін- шої ― 3,2 см. Глина світло-коричнева, з прошарком сіро- го посередині, з домішками білих частинок, більш окис- леної глини й слюди. Склеєний із двох фрагментів. Уціліла частина основи вівтарика з двома кутами й частиною ще однієї сторони. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 125 Зсередини шви з’єднань суміжних сторін загладжені паль- цями, після чого вся внутрішня поверхня вирівнювалася зрі- занням значного шару глини гострим інструментом. На ли- цьовій стороні ділянка під овами також загладжувався. Ови показані чітким рельєфом, доволі тонким в центральній час- тині вцілілої сторони. На кутах вони змазані, очевидно, вна- слідок роботи над приєднанням до інших частин вівтарика. 55. Фрагмент нижньої частини вівтарика (О-56/2783). Рис. 10: 5. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 1,7 см, шир. 4,2 см, товщ. 2,0 см. Глина світло-ко- ричнева, оранжева на зламі, з прошарком сірого посереди- ні, з дрібними домішками вапняку. Уцілів фрагмент основи однієї зі сторін вівтарика біля лівого кута, прикрашеної рядком ов. Зображення виконане у формі. В куті з’єднання з суміжною стороною було залі- плене глиною та вирівняно гострим інструментом. Незна- чне підправлення інструментом зроблено також на лицьовій стороні. Нижній край вирівнювався зрізанням поверхні. У процесі виготовлення постраждало зображення ов: вони ма- ють дещо зміщені краї, приплюснутий рельєф, вкритий від- битками пальців, якими розгладжували поверхню. 56. Фрагмент нижньої частини вівтарика (О-56/2308). Рис. 10: 3. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 3,2 см, шир. 2,1 см, товщ. 0,6 см. Глина коричне- ва, з домішками кварцу, більш окисленої глини, слюди. Уцілів фрагмент однієї зі сторін вівтарика з нижнім краєм, прикрашеним рядком ов та ділянкою з оббитою міфологічною сценою. Зворот вирівнювався пальцями й гострим інструментом. Рельєф зображення ов втратив чіткість через частково оббитий верхній шар глини, який на ділянці вище основи втрачений, тож ідентифікувати зображення рельєфної сцени неможливо. 57. Фрагмент вівтарика: кут (О-56/3114). Рис. 10: 7. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,3 см, довж. сторін 3,2 і 2,6 см. Глина відшаро- вується, світло-коричнева, з прошарком сірого посереди- ні, з домішками кварцу, незначними ― слюди. Уцілів фрагмент основи вівтарика на ділянці кута. Поверхня лицьової сторони оббита майже повністю, від ряду ов вціліло зображення однієї. Стерся також верхній шар глини нижнього краю. У куті з’єднання із суміжною стороною було заліплене глиною та вирівняне гострим інструментом. Зображення ов зі стрілками між ними роз- мите навіть на вцілілій ділянці. 58. Фрагмент основи вівтарика з орнаментом у ви- гляді ов (О-55/2988). Рис. 10: 4. Ботрос, глиб. 4,0―4,4 м. Вис. 3,0 см, шир. 5,5 см, вис. рельєфу 1,7 см. Глина бежева, з грубими домішками чорного кольору й дрібними ― слюди. Фрагмент містить нижню кутову частину вівтарика, прикрашену іонічним кіматієм. Цей кут непрямий, утворе- ний після з’єднання з іншою стороною виробу. Внутрішня сторона загладжувалася зрізанням верхнього шару глини гострим інструментом. Нижній край округлий, вирівню- вався пальцями. Зображення ов чітке, однак втратило тон- кість, ближче до кута деталі змазані. Угорі фрагмент обби- тий на ділянці горизонтального виступу над овами, тож зо- браження в центральній частині вівтарика не вціліло. 59. Фрагмен жертовного місця вівтарика (О-56/2764). Рис. 11: 2. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 2,0 см, довж. сторін 4,9 і 3,8 см. Глина світло- коричнева, з прошарком сірого посередині, з домішками кварцу й слюди. Уцілів верхній кут вівтарика з фрагментом жертовного місця. Деталь виготовлена вручну. Приєднувалася до верх- ніх країв зібраного з чотирьох деталей виробу. Від цього краю зберіглася частина біля кута на довж. 2,0 см. Край і зовнішня поверхня виробу загладжувалися пальцями. По- верхня зовнішньої сторони майже повністю оббита. На жертовному місці немає слідів золи. Зважаючи на числен- ні знахідки однакових вівтарів із міфологічними сценами, на відповідність розмірів та технології виготовлення, мож- на припустити, що фрагмент належав саме такому виробу. 60. Фрагмент жертовного місця вівтарика (О-56/2763). Рис. 11: 1. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 1,2 см, довж. сторін 4,7 і 3,3 см. Глина світло-ко- ричнева, з домішками вапняку. Уцілів кут від верхньої перетинки між сторонами ві- втарика, що слугувала жертовним місцем. Деталь виго- товлена вручну. Приєднувалася до верхніх країв виробу. Від цього краю зберіглася частина біля кута завдовжки 1,5 см. Край і зовнішня поверхня виробу загладжували- ся пальцями. На поверхні зовнішньої сторони утворився горизонтальний виступ заввишки 1,1 см, який трапляєть- ся на багатьох з аналізованих вівтариків. На жертовному місці немає слідів золи. 61. Фрагмент жертовного місця вівтарика (О-56/3100). Рис. 11: 3. Ботрос, глиб. 5,8―8,0 м. Вис. 1,0 см, довж. сторін 4,2 і 3,5 см. Глина світло-ко- ричнева, з домішками вапняку. Уцілів кут від жертовного місця вівтарика. Деталь було виготовлено вручну. Приєднувалася до верхніх кра- їв зібраного з чотирьох деталей виробу. Поверхня майже не загладжувалася, характер її обробки мало відрізняєть- ся від внутрішньої сторони. Увігнута форма й загнуті вго- ру краї нагадують форму подібних фрагментів жертовних місць вівтариків. Зважаючи на численні знахідки однако- вих вівтарів із міфологічними сценами, на відповідність розмірів та технології виготовлення, можна припустити, що фрагмент належав саме такому виробу. На жертовно- му місці немає слідів золи. Алексеева, Е. М. 1997. Античный город Горгиппия. Москва: Эдиториал УРСС. Денисова, В. И. 1981. Коропластика Боспора (по материалам Тиритаки, Мирмекия, Илурата и сельской усадьбы). Ленинград: Наука. Клейман, И. Б. 1980. Терракоты из раскопок Тиры 1970—1977 гг. В: Карышковский, П. О. (ред.) Исследования по античной археологии юго-запада Украинской ССР. Київ: Наукова думка, с. 96-103. Ильина, Т. А., Муратова, М. Б. 2008. Вотивные терракоты из дворцового храма на акрополе Пантикапея. Древности Боспора, 12, c. 287-339. Леви, Е. И. 1959. Терракоты из цистерны ольвийской агоры. Краткие сообщения о докладах и полевых исследованиях Института истории материальной культуры, 74, c. 9-19. Леви, Е. И. 1970. Описание терракот теменоса. Свод археологических источников, вып. Г1-11, ч. I, с. 42-49. Леви, Е. И., Карасев, А. Н. 1955. Отчет Ольвийской археологической экспедиции ЛОИИМК АН СССР за 1955 год (Агора. Участки: “М” и “Е”). Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1955/9г. Леви, Е. И., Карасев, А. Н. 1956. Отчет о работе Ольвийской экспедиции ЛОИИМК АН СССР в 1956 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1956/10. Савельева, Е. 2021. Форма для изготовления арулов из Тиры. Tyragetia, vol. XV [XXX], nr. 1, с. 233-238. Фармаковский, Б. 1912. Раскопки на холме, в центре городской территоріи Ольвии догетского периода (раскопы VI и VII). Открытия Археологической комиссии за 1908 г. Санкт- Петербург: Типография Главного управления уделов, с. 48-84. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2126 Фонъ-Штернъ, Э. О. 1902. Ваза съ рельефными украшениями изъ Ольвии. Известия Археологической комиссии, вып. 3, с. 93-113. Шевченко, А. В. 1995. Терракотовые алтарики из Херсонеса. Древности–1995. Харьковский историко- археологический ежегодник. Харьков: АО “Бизнес Информ”, с. 156-159. Шевченко, А. В. 2016. Терракоты античного Херсонеса и его ближайшей сельской округи. Симферополь: Наследие тысячелетий. Шевченко, Т. М. 2021. Моделі жертовників з Ольвії. В: Литовченко, С. Д., Сорочан, С. Д. (ред.). Laurea IІІІ. Наукові читання пам’яті професора Володимира Івано- вича Кадеева: «Античний світ і середні віки». Харків: “Контраст”, с. 32-36. Barrett, C. E. 2011. Egyptianizing Figurines from Delos. (Columbia Studies in Classical Tradition. Vol. 36). Leiden; Boston. Besques, S. 1971. Catalogue raisonné des figurines et reliefs grecs en terre cuite grecs, étrusques e romains. III: Èpoques hellénistique et romaine. Grèce et Asie Mineure. Vol. 1. Paris: Musées Nationaux. Bilde, P. G. 2004. Reflexions on a group of terracotta altars with representations of Greek gods. Romania ― cultural contacts through centuries. Stockholm, с. 1-8. Bilde, P. G. 2005. The Olbia Situla Revisited. В: Зуев, В. Ю. (отв. ред.). Боспорский феномен. Проблема соотношения письменных и археологических источников. Материалы международной научной конференции. Санкт-Петербург: Издательство Государственного Эрмитажа, с. 207-216. Burr Thompson, D. 1962. Three Centuries of Hellenistic Terracottas, II C. The Satyr Cistern. Hesperia, XXXI, p. 244-262. Burr Thompson, D. 1963. Troy. The Terracotta Figurines of the Hellenistic Period. (Troy. Excavations conducted by the University of Cincinnati. 1932—1938. Supplementary Monograph. 3). Princeton: Princeton University Press. Buzoianu, L., Bărbulescu, M. 2008. Albeşti. (Monografie archeologică. I). Constanţa: Muzeul de istorie naţională şi arheologie. Bibliotheca Tomithana, IV. Davidson, G. R. 1952. The Minor Objects. Corinth. Vol. XII. Princeton: The American School of Classical Studies at Athens. Merker, G. S. 2000. The Sanctuary of Demeter and Kore. Terracotta Figurines of the Classical, Hellenistic and Roman Period (Corinth, vol. XVIII, part IV). Princedon; New Jersey: The Athenian School of Classical Studies at Athens. NY Carlsberg… 1907. NY Carlsberg Glyptotek. Billedtavler til kataloget over аntike kunstvӕrker. Kjøbenhavn: Vilhelm Trydes Boghandel. Panait-Birzescu, F., Sirbu, V., Gluzsek, I. 2019. Catalogue of Greek Terracottas and Pottery from Callatis and Histria in the Carol I Museum of Brǎila. Brǎila: Istros Publishing House. Schmidt, E. 1994. Katalog der antiken Terracotten. Teil I. Die figurlichen Terrakotten. Mainz: Verlag Philipp von Zabern. Sümer, A., Turgut, H. Z. 2010. Amisos (eski Samsun) pişmiş toprak eserleri Istambul arkeoloji müzerleri’nden yayinlanmamiş örnekler. Anadolu Araştırmaları, 17 (2), p. 85-123. Töpperwein, E. 1976. Terrakotten von Pergamon. (Perga- menische Forschungen. Band 3). Berlin: Walter de Gruyter. Vafopoulou-Richardson, С. Е. 1991. Ancient Greek Ter- racottas. Oxford: Ashmolean Museum. Vogeikoff-Brogan, N. 2000. Late Hellenistic Pottery in Athens. A new deposit and further thoughts on the association of pottery and societal change. Hesperia, 69, p. 293-333. Wuilleumier, P. 1929. Brule-parfums en terre cuite. Melanges d’archeologie et d’histoire, XLVI, p. 68-76. Yavis, C. G. 1949. Greek Altars. Origins and Typology. Saint Louis: Saint Louis University Press. Tetiana M. Shevchenko PhD in History, Senior Research Fellow of the Scientific Repository Department, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-9204-0469, taniashevchenko@yahoo.com CLAY MINIATURE ALTARS FROM OLBIA Аrulae bearing four standard relief scenes on their sides are discussed in the paper and mapped on the area of their spread in Pontic region. Their origin is being discussed for almost a century. According to number of finds, Southern Italy was believed to be the place of their production, while according to the analogies on mouldmade pottery it was Athens. However, a find of such item made of imported clay in Athens, as well as quantitative prevailing of them in the Black Sea region allow presuming the additional centres of their production. Most of published here terracottas from Olbia were found in a botros at the Central temenos where a coroplast’s workshop had functioned. No mould for arulae production was discovered there, but their significant number, the variations in décor and size of the upper part, finds of smaller size arulae of the next generation of mould, as well as manufactural techniques peculiar for Olbian coroplastics of the 2nd century BC allow presuming the local production of these items. It is revealed that the height of the area above the denticule between the palmettes depended on processing by hand and varied significantly. It means that such an indicator as size of the altars should not be considered as decisive in determining of their origin. The publication of Olbian finds brings corrections also into the discussion on the interpretation of relief scenes on the altars. There are various versions of attributing the kitharode and a god with a trident, as well as their companions. Temples of Zeus an Apollo functioned at the temenos where the published items were found. Relief scenes on analyzed arulae at least for habitants of Olbia depicted the gods worshipped here. The god with a trident was Zeus for them, not Poseidon, while the god with a kithara was Apollo, not Orpheus. Accordingly, the order of personages on such thymiateria for Olbian worshippers was as following: Zeus, Nike, Dionysus and Apollo. Images of various gods on a single item could reflect the need to worship many gods at once during the cultic practices at home. The arulae could be produced within the sacral precinct for the needs of family cults, as they are often found in houses. Probably the very scenes as a set of main cults were the reason of rapid spread of such arulae in the Greek world. K e y w o r d s : Hellenistic period, Olbia Pontica, terracotta, altar, thymiaterion, botros. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 127 References Alekseeva, Ye. M. 1997. Antichnyi gorod Gorgippiia. Moskva: Editorial URSS. Denisova, V. I. 1981. Koroplastika Bospora (po materialam Tiritaki, Mirmekiia, Ilurata i selskoi usadby). Leningrad: Nauka. Kleiman, I. B. 1980. Terrakoty iz raskopot Tiry 1970-1977 gg. In: Karyshkovskii, P. O. (ed.). Issledovania po antichnoi arkheologii yugo-zapada Ukrainskoi SSR. Kyiv: Naukova dumka, p. 96-103. Ilina, T. A. Muratova, M. B. 2002. Votivnye terrakoty iz dvortsovogo khrama na akropole Pantikapeia. Drevnosti Bospora, 12, p. 287-339. Levi, E. I. 1959. Terrakoty iz tsysterny olviiskoi agory. Kratrie soobshcheniia o dokladakh i polevykh issledovaniiakh Instituta istorii materialnoi kultury, 74, p. 9-19. Levi, E. I. 1970. Opisanie terrakot temenosa. Svod arkheologicheskikh istochnikov, vol. Г1-11, part I, p. 42-49. Levi, E. I., Karasev, A. N. 1956. Otchet Olviiskoi ekspeditsii LOIIMK AN SSSR za 1955 god (Agora. Uchastki: “M” o “E”). Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1955/9г. Levi, E. I., Karasev, A. N. 1956. Otchet o rabote Olviiskoi ekspeditsii LOIIMK AN SSSR v 1956 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1956/10. Savelieva E. The Mould for Making Arulae from Tyras. Tyragetia, vol. XV [XXX], nr. 1, p. 233-238. Farmakovskii, B. 1912. Raskopki na kholme, v tsentre gorodskoi territorii Olvii dogetskogo perioda (raskopy VI I VII). Otkrytiia Arkheologicheskoi komissii za 1908 g. Sankt-Peterburg: Tipografiia Glavnogo upravleniia udelov, p. 48-84. Fon-Shtern, E. O., 1902. Vaza s reliefnymi ukrasheniiami iz Olvii. Izvestiia Arkheologicheskoi komissii, vol. 3, p. 93-113. Shevchenko, A. V. 1995. Terrakotovye altariki iz Khersonesa. Drevnosti – 1995. Kharkovskii istoriko-arkheologicheskii ezhegodnik. Kharkiv: AO “Biznes Inform”, p. 156-159. Shevchenko, A. V. 2016. Terrakoty antichnogo Khersonesa i ego blizhaishei selskoi okrugi. Simferopol: Nasledie tysiacheletii. Shevchenko, T. M. 2021. Modeli zhertovnykiv z Olvii. In: Lytovchenko, S. D., Sorochan, S. D. (eds.). Laurea IІІІ. Naukovi chytannia pamiati profesora Volodymyra Ivanovycha Kadeieva: “Antychnyi svit i seredni viky”. Khariv: “Kontrast”, p. 32-36. Barrett, C. E. 2011. Egyptianizing Figurines from Delos. (Columbia Studies in Classical Tradition. Vol. 36). Leiden; Boston. Besques, S. 1971. Catalogue raisonné des figurines et reliefs grecs en terre cuite grecs, étrusques e romains. III: Èpoques hellé- nistique et romaine. Grèce et Asie Mineure. Vol. 1. Paris: Musées Nationaux. Bilde, P. G. 2004. Reflexions on a Group of Terracotta Altars with Representations of Greek Gods. Romania ― Cultural Contacts Through Centuries. Stockholm, p. 1-8. Bilde, P. G. 2005. The Olbia Situla Revisited. In: Zuev, V. Iu. (exec. ed.). Bosporskii fenomen. Problema sootnosheniia pismennykh i arkheologicheskikh istochnikov. Materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Gosudarstvennogo Ermitazha, p. 207-216. Burr Thompson, D. 1962. Three Centuries of Hellenistic Terracottas, II C. The Satyr Cistern. Hesperia, XXXI, p. 244-262. Burr Thompson, D. 1963. Troy. The Terracotta Figurines of the Hellenistic Period. (Troy. Excavations Conducted by the University of Cincinnati. 1932-1938. Supplementary Monograph. 3). Princeton: Princeton University Press. Buzoianu, L., Bărbulescu, M. 2008. Albeşti. (Monografie archeologică. I). Constanţa: Muzeul de istorie naţională şi arheologie. Bibliotheca Tomithana, IV. Davidson, G. R. 1952. The Minor Objects. Corinth. Vol. XII. Princeton: The American School of Classical Studies at Athens. Merker, G. S. 2000. The Sanctuary of Demeter and Kore. Terracotta Figurines of the Classical, Hellenistic and Roman Period (Corinth, vol. XVIII, part IV). Princeton; New Jersey: The Athenian School of Classical Studies at Athens. NY Carlsberg… 1907. NY Carlsberg Glyptotek. Billedtavler til kataloget over аntike kunstvӕrker. Kjøbenhavn: Vilhelm Trydes Boghandel. Panait-Birzescu, F., Sirbu, V., Gluzsek, I. 2019. Catalogue of Greek Terracottas and Pottery from Callatis and Histria in the Carol I Museum of Brǎila. Brǎila: Istros Publishing House. Schmidt, E. 1994. Katalog der antiken Terracotten. Teil I. Die figurlichen Terrakotten. Mainz: Verlag Philipp von Zabern. Sümer, A., Turgut, H. Z. 2010. Amisos (eski Samsun) pişmiş toprak eserleri Istambul arkeoloji müzerleri’nden yayinlanmamiş örnekler. Anadolu Araştırmaları, 17(2), p. 85-123. Töpperwein, E. 1976. Terrakotten von Pergamon. (Pergamenische Forschungen. Band 3). Berlin: Walter de Gruyter. Vafopoulou-Richardson, С. Е. 1991. Ancient Greek Terracottas. Oxford: Ashmolean Museum. Vogeikoff-Brogan, N. 2000. Late Hellenistic Pottery in Athens. A new deposit and further thoughts on the association of pottery and societal change. Hesperia, 69, p. 293-333. Wuilleumier, P. 1929. Brule-parfums en terre cuite. Melanges d’archeologie et d’histoire, XLVI, p. 68-76. Yavis, C. G. 1949. Greek Altars. Origins and Typology. Saint Louis: Saint Louis University Press.

Теракотові вівтарики з Ольвії

Репозитарії

Схожі ресурси