Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я
У статті схарактеризовано етнокультурну ситуацію в басейнах Західного Бугу та Верхнього Дністра в першій половині І тис. н. е. В її основі лежать процеси, пов’язані з послідовним проживанням на цих землях населення пшеворської та вельбарської культур, а також із появою в останній чверті ІІ ст. н....
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199504 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я / Я.І. Онищук // Археологія. — 2022. — № 3. — С. 66-87. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199504 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1995042024-10-11T15:19:27Z Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я Онищук, Я.І. Статтi У статті схарактеризовано етнокультурну ситуацію в басейнах Західного Бугу та Верхнього Дністра в першій половині І тис. н. е. В її основі лежать процеси, пов’язані з послідовним проживанням на цих землях населення пшеворської та вельбарської культур, а також із появою в останній чверті ІІ ст. н. е. нової поліетнічної групи типу Карова. The article characterizes the ethnocultural situation in the basins of the Western Buh and the Upper Dnister Rivers of the last quarter of the II century AD. It is based on cultural situation associated with the consistent residence in these areas of the population of Przeworsk and Wielbark cultures, as well as the appearance of new polyethnic group such as Kariv in the last quarter of the second century AD. The “Kariv group” is currently represented by a cremation burial ground on the site Kariv-I in the Chervonohrad district of Lviv Oblast, and by single burials sites in Rechychany and Slovita near Lviv in Western Ukraine and by a number of accidental single finds. The community of the “Kariv group” can be characterized as a mix of Przeworsk, Suebian, Western Baltic and possibly Venedian cultural elements. It can be clearly seen both in the nature of how the graves were constructed and in the ritual actions connected with the burial itsel. The existing dating material (fibulae, spurs, drinking horn tips, amphorae, glass and bronze vessels, etc.), most of which comes from the closed complexes of the Kariv site, allows us to determine the chronology of the Kariv group to the second half of the second century CE, or phase B2/C1. Its appearance can be related to the events of the Marcomannic Wars in the Middle Danube region. The wars were attended by various ethnic groups from the territory of the European Barbaricum, including the northern tribes of the Lombards, Chauci and others. As a result of the difficult political and economic conditions, after they were defeated in the war, some members of the barbaric coalition could have left the area near the Danube limes and moved to the north to the territory of more peaceful regions of the European Barbaricum. The disappearance or assimilation of the “Kariv group” population chronologically matches the arrival of the Wielbark culture in the Western Buh and Podollian areas. 2022 Article Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я / Я.І. Онищук // Археологія. — 2022. — № 3. — С. 66-87. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.03.066 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199504 904.5(477.43/.44)”01” uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статтi Статтi |
| spellingShingle |
Статтi Статтi Онищук, Я.І. Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я Археологія |
| description |
У статті схарактеризовано етнокультурну ситуацію в басейнах Західного Бугу та Верхнього Дністра
в першій половині І тис. н. е. В її основі лежать процеси, пов’язані з послідовним проживанням на цих
землях населення пшеворської та вельбарської культур, а також із появою в останній чверті ІІ ст.
н. е. нової поліетнічної групи типу Карова. |
| format |
Article |
| author |
Онищук, Я.І. |
| author_facet |
Онищук, Я.І. |
| author_sort |
Онищук, Я.І. |
| title |
Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я |
| title_short |
Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я |
| title_full |
Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я |
| title_fullStr |
Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я |
| title_full_unstemmed |
Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я |
| title_sort |
могильник карів-і в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті іі ст. н. е. на території західного побужжя і верхнього подністров'я |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Статтi |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199504 |
| citation_txt |
Могильник Карів-І в контексті етнічних і культурних явищ останньої чверті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і верхнього Подністров'я / Я.І. Онищук // Археологія. — 2022. — № 3. — С. 66-87. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT oniŝukâí mogilʹnikkarívívkontekstíetníčnihíkulʹturnihâviŝostannʹoíčvertííístnenateritoríízahídnogopobužžâíverhnʹogopodnístrovâ |
| first_indexed |
2024-10-12T04:02:08Z |
| last_indexed |
2024-10-12T04:02:08Z |
| _version_ |
1812679338047307776 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 366
© Я. І. ОНИЩУК* 2022
МОГИЛЬНИК КАРІВ-І В КОНТЕКСТІ ЕТНІЧНИХ І КУЛЬТУРНИХ
ЯВИЩ ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ ІІ СТ. Н. Е. НА ТЕРИТОРІЇ
ЗАХІДНОГО ПОБУЖЖЯ І ВЕРХНЬОГО ПОДНІСТЕР’Я
https://doi.org/10.15407/arheologia2022.03.066УДК 904.5(477.43/.44)”01”
У статті схарактеризовано етнокультурну ситуа-
цію в басейнах Західного Бугу та Верхнього Дністра
в першій половині І тис. н. е. В її основі лежать про-
цеси, пов’язані з послідовним проживанням на цих
землях населення пшеворської та вельбарської куль-
тур, а також із появою в останній чверті ІІ ст.
н. е. нової поліетнічної групи типу Карова.
Ключові слова: Західне Побужжя, Верхнє
Подністер’я, пшеворська культура, вельбарська
культура, карівська група, Маркоманські війни, мі-
грації.
На межі та в першій половині І тис. н. е. на
території сучасної Західної України відбува-
лися складні історичні та культурні процеси.
Вони спричинені проживанням на цих землях
різноетнічної людності, яка залишила після
себе пам’ятки пізньозарубинецької, пшевор-
ської, липицької, вельбарської та черняхів-
ської культур.
В українській історіографії ці процеси роз-
глянуто неоднаково. Якщо культурно-історич-
ні проблеми другої чверті І тис. н. е., пов’язані
з поширенням вельбарських і черняхівських
племен, висвітлені досить добре, то питання
розселення, матеріальної й духовної культу-
ри пшеворської людності вивчені недостат-
ньо. Починаючи з випадкового відкриття у
другій половині ХІХ ст. перших пшеворських
пам’яток у Кристинополі (нині м. Червоно-
град), Бендюзі, Добростанах, Рудці і закінчу-
ючи науковими дослідженнями могильників
та поселень у Гриневі, Звенигороді, Судовій
Вишні, Новому Яричеві, Черепині, Підбе-
різцях, Линеві, Загаях, Гіркій Полонці та ін.
у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.,
історіографія проблеми представлена лише
кількома монографіями і низкою статей. Най-
важливішими з них є праці М. Ю. Смішка і
Д. Н. Козака. М. Смішко спочатку пояснював
присутність пшеворських пам’яток у Захід-
ному Побужжі та Верхньому Подністер’ї мі-
грацією вандальських племен у райони Семи-
граддя (Śmiszko 1932, s. 111), а пізніше — осі-
данням на цих землях групи землеробського
населення, етнічно пов’язаного зі слов’янами-
венедами (Смішко 1976, с. 37-38). Дослідник
уперше звернув увагу на хронологічну відмін-
ність пшеворських пам’яток. На його думку,
в Західну Волинь ця людність проникла на-
прикінці латенського періоду з Повіслення,
тоді як Верхнє Подністер’я було заселене в
римський час із території Надсяння (Śmiszko
1932, s. 109-110). Д. Козак уважав, що старо-
житності пшеворської культури пізньолатен-
ського часу в Україні є східним відгалуженням
її основного масиву в Мазовії та Підляшші.
Хронологічно вони дещо пізніші та є резуль-
татом часткового відходу цього населення з
Вісло-Бузького межиріччя на південь і пів-
денний схід. Основний напрямок руху у Верх-
нє Подністер’я, на його думку, міг пролягати
вздовж Західного Бугу (Козак 1984, с. 46).
Хронологія пшеворських пам’яток пізньо-
латенського періоду на території Західної Во-
лині й Верхнього Подністер’я визначається
І ст. до н. е. — І ст. н. е. (Козак 1992, с. 26;
2008, с. 165), хоча дослідження останніх ро-
ків дозволяють продовжити час їх існування
як мінімум до кінця ІІ ст. н. е. Однією з най-
старших із них є могильник у Гриневі, який
датують І ст. до н. е. (Козак 1985, с. 29). До
цього ж часу належать поселення в Підріжжі
та Гіркій Полонці (Гірка Полонка-II) на Воли-
ні (Козак 1992, с. 25). Найпізнішими, на нашу
думку, є могильники з околиці Судової Вишні
(присілок Кути) та Великої Діброви Яворів-
* ОНИЩУК Ярослав Іванович – доктор історичних наук,
завідувач кафедри археології та спеціальних галузей
історичної науки, Львівський національний універси-
тет імені Івана Франка, ORCID: 0000-0002-4079-5202,
onyshchuk@ukr.net
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 67
ського р-ну Львівської обл. на Розточчі. У пер-
шому випадку комплекс знахідок, що походив
із двох поруйнованих «чорними копачами»
поховань, складався з ритуально пошкоджено-
го меча, вісьмох наконечників списів і дроти-
ків, двох умбонів, двох цвяхів від окуття щита,
чотирьох шпор, чотирьох фібул (двох залізних
і двох бронзових), поясної пряжки, ножа, зі-
гнутої під прямим кутом голки та інших пред-
метів (Онищук, Погоральський 2015, с. 132-
135). Датувальними матеріалами тут висту-
пають шпори (тип Ginalski Е-1 і Е-2 і фібули
(тип Аlmgren-70/73 і близький до Аlmgren-88).
Перші можуть належати до фази B2—В2/С1
ранньоримського часу (остання чверть І —
третя чверть ІІ ст.) (Ginalski 1991, s. 61), а дру-
гі — до періоду ІІ ст. (Baumgartner 2015, s. 55).
На нововідкритому і досить великому за
розмірами могильнику у Великій Діброві на-
разі досліджено вісім тілопальних поховань.
П’ять із них були урновими, решта — ямні. Су-
провідний матеріал складався з фрагментів ліп-
ного посуду, чотирьох пряслиць, двох умбонів
щитів, трьох наконечників списів, частини руч-
ки щита, шила, поясної пряжки, скляної намис-
тини та інших виробів. Деякі мають сліди ри-
туального пошкодження. Знахідки на території
пам’ятки фібул типу Аlmgren-84 дають підста-
ви вважати її синхронною з похованнями у Су-
довій Вишні і також датувати періодом В2—
В2/С1 (Сидорович, Онищук 2021; Сидорович,
Онищук 2022).
На початку ІІІ ст. н. е. відбулася друга хви-
ля пшеворської міграції з Посяння і Мазовії.
Пам’ятки пізньоримського часу на досліджу-
ваній території представлені могильниками
й одиночними кремаційними похованнями зі
зброєю (Добростани, Рудки, Комарно, Новий
Яричів, Ямпіль, Перепільники, Малашівці та
ін.), а також низкою поселень на Розточчі. Її
спричинив рух із Нижнього Повіслення племен
вельбарської культури (Козак 1984, с. 47). Прав-
доподібно, що разом із готами у переселенні
взяла участь якась частина вандальської люд-
ності (Peschek 1939; Hachmann 1961, S. 1-276;
Makiewicz 2005, s. 9-15; Kokowski 2004, s. 3-10
та ін.), а можливо, й інші германські племена
(гепіди, герули, тайфали, бургунди). На тери-
торії України їхні пам’ятки у чистому або змі-
шаному з черняхівською культурою вигляді ві-
домі у Західній Волині, Північному Поділлі та
Південному Побужжі (Козак 1992, с. 102-103;
Магомедов 2001, с. 134): Баїв, Боратин, Гірка
Полонка, Городок, Дерев’яне, Дитиничі, За-
гаї, Костянець, Линів, Хрінники, Броди, Дудин,
Накваша, Малинище, Суховоля, Рудка, Вікни-
ни-Великі, Кобилля, Очеретне, Могиляни, Ле-
песівка та ін.
У Верхньому та частково Середньо-
му Подністер’ї в цей час також перебуває
одна з локальних груп черняхівської культу-
ри, яку пов’язують зі слов’янами-склавинами
(пам’ятки типу «Черепин-Теремці») (Баран
1981; Баран, Гопкало 2006).
За хронологічними ознаками вельбарсько-
черняхівські старожитності поділяють на два
періоди: ранній — від кінця ІІ ст. (Боратин,
Городок, Линів, Хрінники, Любомль, Баїв-І) і
пізній — з другої половини ІІІ ст. н. е. (Мо-
гиляни-Хмельник, Дерев’яне, Гірка-Полонка,
Загаї-ІІ, Баїв-І) (Козак 1992, с. 98-100; Козак
2006, с. 12). На території Північного Поділля
й Західної Волині найпізніші з них могли про-
існувати аж до кінця IV — початку V ст. Це
припущення підтверджується знахідкою на
поселенні Дудин-ІІ скляної мініатюрно-мо-
заїчної намистини із зображенням, можли-
во, матері римського імператора Костянтина І
Флавії Юлії Гелени (Stawiarska, Onyščuk 2000;
Онищук 2018, с. 303-308), а також золотої під-
віски, виготовленої в гунський час у харак-
терному поліхромному стилі (Онищук 2007,
с. 72-76). Рубежем IV—V ст. н. е. датуються
багаті готські скарби на Волині (Козак 1999,
с. 88). На думку М. М. Казанського, в резуль-
таті гунської навали в ці райони могли пере-
міститися центри готської влади — прототи-
пи європейських «варварських королівств»
(Казанский 2017, с. 27-31). Імовірно, готська
аристократія зуміла організувати тут нові по-
літичні утворення, які проіснували аж до се-
редини V ст.
***
Складнішою виглядає етнокультурна ситу-
ація, яка сформувалася на досліджуваній те-
риторії в останній чверті ІІ ст. н. е. Могильник
Карів-І наглядно демонструє прихід сюди но-
вої групи людності зі змішаними рисами мате-
ріальної й духовної культури.
Пам’ятку було досліджено повністю, су-
цільною площею. На розкопаній ділянці ве-
личиною 1456 м2 відкрито 12 кремаційних по-
ховань, у яких виявлено останки 13 осіб: 7 чо-
ловіків, 5 жінок і 1 дитини підліткового віку
(групи infantilis II). Ще частину об’єктів було
повністю зруйновано в результаті сільськогос-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 368
подарських робіт, про що свідчить значна на-
сиченість орного шару спаленими людськи-
ми кістками, частинками деревного вугілля й
предметами поховального інвентарю. Резуль-
тати досліджень могильника введені в науко-
вий обіг на сторінках низки вітчизняних і за-
кордонних видань (Онищук 2018; 2020; 2022;
Onyshchuk 2019; Onyshchuk, Schuster 2020;
Onyščuk, Schuster 2021). Матеріали зберігають-
ся у фондах комунального закладу Львівської
обласної ради «Історико-краєзнавчий музей»
у м. Винники Львівської обл. (далі — КЗ ЛОР
«Історико-краєзнавчий музей»).
Різноманітність елементів поховальної об-
рядовості засвідчує полікультурність населен-
ня, яке залишило пам’ятку Карів-І. Вони про-
стежені як у різному характері облаштування
могил, так і ритуальних діях, пов’язаних із про-
цесом покладення останків. Наприклад, у низ-
ці захоронень зафіксовано посипання долівки
подрібненим деревним вугіллям або встанов-
лено його наявність у заповненні об’єктів. У
чотирьох могилах виявлено тваринні рештки,
зокрема залишки черепної коробки коня у по-
хованні 1. До комплексу інвентарю останньо-
го, окрім керамічного посуду (фрагментів жов-
тоглиняної амфори, чаші типу terra sigillata та
ін.) і численних металевих виробів, належали
предмети озброєння та спорядження вершни-
ка, а також деталі кінської упряжі для верхової
їзди (елементи вуздечки з металевими повода-
ми типу Vimose) (Онищук 2020, с. 144-145).
В одних об’єктах супровідний інвентар роз-
ташовувався в хаотичному порядку, в інших,
залежно від типу предметів, — у чітко визна-
чених місцях поховальної ями. Комплекс бага-
того «князівського» захоронення (поховання 2)
мав два яруси розміщення супровідних речей.
Роль урни там виконував імпортний бронзо-
вий казан із трьома атташами у вигляді погрудь
бородатих чоловіків із зачісками типу nodus
suebicus, а інвентар складався з дорогих скля-
них і бронзових виробів (Онищук 2020, с. 145-
147). Очевидно, це було пов’язано зі статусом
похованої тут людини, яка належала до герман-
ської (свебської) племінної верхівки. Цю дум-
ку підтверджують дослідження Я. Шустера, за
якими «…бронзовий, срібний і скляний посуд у
могилах … був своєрідним визначником стату-
су або рангу померлої особи у соціальній ієрар-
хії Барбарікуму» 1 (Schuster 2014, s. 36).
1 Переклад із польської мови Я. О.
У парному похованні 8 старанно очищені
від продуктів спалення останки чоловіка ле-
жали в урні в анатомічному положенні — від
кісток ніг на дні до черепної коробки у привін-
цевій частині. Супровідний матеріал мав озна-
ки сильного перепалення у вогні і складався з
двох ліпних керамічних посудин, цілого (незі-
гнутого) наконечника списа і, можливо, ножа.
Поруч з основним похованням відкрито залиш-
ки ще одного, супутнього, частково зруйнова-
ного оранкою. Воно ямного типу і, за визна-
ченням Т. І. Слободян, належало особі жіночої
статі 2 (Слободян 2019, с. 87-92). Мабуть, саме
з цим захороненням слід пов’язувати знайде-
ну неподалік маленьку сердолікову намистину
(Онищук 2020, с. 149-150).
У середині двох урн (поховання 8, 9) серед
людських останків виявлено по одній перепа-
леній у вогні невеликій крем’яній конкреції.
Немає сумніву в тому, що їх туди було покла-
дено спеціально. У більшості могил присутні
речі зі слідами обрядового знищення. Ламали
або згинали не тільки зброю чи інші масивні
предмети, а й дрібні, наприклад дротяні перс-
ні (поховання 5), голку (поховання 6), шпильки
(поховання 6, 12), фібули (поховання 9) тощо
(Онищук 2022, с. 151-152).
Не можемо проігнорувати також наявність у
керамічному комплексі пам’ятки двох горщиків
«венедського» типу з орнаментом у вигляді ко-
сих насічок на вінцях (поховання 1, 7). Аналогії
до них відомі на пам’ятках пізньоримського часу
в межиріччі Німану і Західного Бугу (Гриневи-
чі Великі (Hryniewicze Wielkie), Кобиляни-V
(Kobylany-V) (Польща), Радість (Радасць),
Сулічава-I (Білорусь)3. Фактично ідентичним
до посудини з поховання 1 є екземпляр з мо-
гили 13 кремаційного могильника у Великих
Гриневичах 4, який повторює не тільки форму
та орнамент, а й основні розміри (Andżejowski
1999, s. 21, ryc. 4: 1). Таку кераміку пов’язують
із постзарубинецьким горизонтом і датують фа-
зою В2—В2/С1 (Белевец 2008, с. 249, мал. 11:
14/4; Andżejowski 1999, s. 32-34). Типологічно
подібні горщики також є в зубрицькій культурі,
яку Д. Н. Козак пов’язував із західним відгалу-
2 Автор дякує науковому співробітнику відділу біоархео-
логії Інституту археології НАН України Т. І. Слободян
за участь у дослідженні могильника Карів-І.
3 Автор висловлює подяку В. Г. Белевцу за надані кон-
сультації.
4 На сьогодні — Гриневичі Дужі (Hryniewicze Duże) Під-
ляського воєводства Республіки Польща.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 69
женням слов’янсько-венедського масиву (Козак
1993, с. 29; Козак 2008, с. 11-42).
На підставі численних аналогій зроблено
висновок, шо могильник у Карові міг функці-
онувати впродовж останньої чверті ІІ ст. н. е.
(період В2/С1, за центральноєвропейською пе-
ріодизацією).
Як було згадано вище, на пам’ятці Карів-І ви-
явлено поховання чоловіків, жінок і дитини. Це
свідчить, що вона являє собою стаціонарне кла-
довище певної групи людей. Невелика кількість
могил, наявність у комплексах дорогих пред-
метів провінційно-римського походження, при-
крас (у тому числі з дорогоцінних металів) та
інших престижних речей указує на високий со-
ціальний статус похованих тут осіб, а отже, до-
зволяє припустити, що могильник Карів-І може
бути місцем захоронення представників варвар-
ської еліти та її найближчого оточення. Прикла-
ди відособлення поховань членів варварських
королівських династій від інших членів сус-
пільства відомі в середовищі германських пле-
мен ранньоримського часу на території Серед-
нього Подунав’я (Зохор (Zochor), Висока при
Мораві (Vysokä pri Morave) у Західній Словач-
чині, Нойрупперсдорф (Neuruppersdorf) у Ниж-
ній Австрії, Мушов (Mušov) у Південній Чехії)
(Elschek, Jakab, Stoková 2021, S. 107).
Безумовно, що могильник у Карові є не єди-
ною пам’яткою, а репрезентує населення, яке
проживало на цій території в останній чверті
ІІ ст. н. е. Підтвердженням цього можуть бути
знахідки в Західному Побужжі і Верхньому
Подністер’ї як окремих речей, так і нових по-
ховальних об’єктів «карівської групи» (рис. 1).
Пропоноване дослідження є лише першим кро-
ком до виокремлення такого типу пам’яток і
поки що базується на обмеженій джерельній
базі. На жаль, частину нижче описаних пред-
метів було виявлено внаслідок нелегальних по-
шукових робіт, часто без належної прив’язки
до місцевості. Однак деякі артефакти потрапи-
ли в музейні заклади, через що з'явилась мож-
ливість не тільки опрацювати, а й перевірити
місця їх виявлення.
1. Речичани, Городоцький р-н, Львів-
ська обл. (60 км на південь від Карова). Комп-
лекс залізних і бронзових виробів римського
Рис. 1. Карта пам’яток карівської групи
Fig. 1. Map of sites of the Kariv group
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 370
часу було виявлено в лісі на північній околиці
села, в урочищі Запуст. Їх знайшли місцеві жи-
телі під час пошуку металобрухту. З огляду на
те що речі походили з поховання, усіх їх знову
закопали на місці виявлення.
Пам’ятка розташована на пласкій терасі па-
горба, який зі сходу й півночі підкреслений
улоговиною, а з південного й західного боку
плавно переходить у домінантну височину.
Розкопки встановили, що предмети лежали на
глибині 0,6 м від сучасної поверхні 5. До речо-
вого комплексу належали ритуально погнутий
меч із металевими частинами піхов (підвісом,
фрагментом бутеролі, уламком «каменя життя»
— великої «намистини» зі скрем’янілого мер-
гелю), два наконечники із навмисно зігнути-
ми вістрями, умбон і ручка щита, пошкоджені
пружинні ножиці, три шпори типу Ginalski Е-6
за (Ginalski 1991, s. 63; rys. 11: 20, 22), чотири-
секторний ремінний розгалужувач від кінської
вуздечки, частини бронзової сітули та один
атташ від неї, кінцевик рогу для пиття, фраг-
мент бронзової підковоподібної фібули й кіль-
ка уламків ліпного посуду (рис. 2)6. Усі пред-
мети мають сліди перебування у вогні, а дея-
кі із бронзових виробів повністю сплавлені. Ці
ознаки, а також знахідка в розвідковому шур-
фі кількох кремованих людських кісток разом
із повторно перепаленими дрібними уламка-
ми ліпного посуду, вказували на перебування в
цьому місці кремаційного поховання.
Меч сильно пошкоджений корозією. Він
має двосічне лезо, яке закінчувалося гострим
вістрям і прямокутне в перерізі черешкове
руків’я, що плавно звужується до шайбопо-
дібного навершя (рис. 2: 1). Нижня частина
клинка завдовжки близько 25 см була знайде-
на на відстані більше десяти метрів від місця
поховання. Вона лежала в положенні in situ у
верхньому шарі легкогумусованого суглинку
на глибині 0,2 м від сучасної поверхні й мала
ритуально зігнуте вістря (рис. 2: 1а). Загаль-
на довжина меча становить близько 100 см;
ширина леза — 4,1—3,3 см, величина руків’я
— 19,3 х 1,7—0,8 см, розміри навершя —
1,6 х 1,4 см. За параметрами й виглядом опи-
саний екземпляр подібний до знахідки з по-
5 Дослідження провела експедиція КЗ ЛОР «Історико-
краєзнавчий музей» і Львівського національного уні-
верситету імені І. Франка (далі – ЛНУ ім. І. Франка) під
керівництвом автора статті.
6 Матеріали зберігаються у фондах КЗ ЛОР «Історико-
краєзнавчий музей».
ховання 7 могильника Карів-І (Онищук 2020,
с. 149), хоча й відрізняється значно більшою
величиною руків’я. Згідно з типологією М. Бі-
борського, меч із Речичан може належати до
другого або третього варіантів VI типу двосіч-
ної клинкової зброї з довгим руків’ям. Хроно-
логія такої зброї визначається періодами В2—
С1b (Biborski 1994, s. 76-78).
Від піхов уціліли сильно кородовані фраг-
менти залізної скоби для підвішування (рис. 2:
2) і бутероль коробчастого типу (рис. 2: 3) з та-
кого ж металу. Від останньої збереглася лише
одна половинка у вигляді суцільної пластини
місяцеподібної форми.
Залізні наконечники дротиків мають корот-
кі та круглі в поперечному перерізі втулки і не-
пропорційно видовжені вузькі пера верболис-
ної форми із слабо помітним повздовжнім ре-
бром (рис. 2: 5—6). Вони ритуально зігнуті:
перший — в чотири рази, другий — закруче-
ний у кільце. В одній із втулок збереглися за-
лишки цвяха для фіксації на древку. Приблиз-
ні розміри наконечників становлять: 1) загаль-
на величина — 24 см, довжина пера — 20 см,
втулки — 4 см, найбільша ширина вістря —
3 см, діаметр втулки — 1,8 см; 2) загальна ве-
личина — 25 см, довжина пера — 22 см, втулки
— 3 см, найбільша ширина вістря — 4 см, діа-
метр втулки — 2 см.
Предмети захисного спорядження пред-
ставлені умбоном і ручкою щита. Від першо-
го вціліла лише верхня конічна частина корпу-
су (рис. 2: 7). Діаметр уцілілої частини умбона
становить 10,8 см, висота конуса 5,5 см. Шип
навмисно відламаний. Він стиржнеподібної
форми з легким розширенням на кінці (рис. 2:
7а). Довжина премета становить 8,1 см, товщи-
на — 1,1 см.
Ручка для утримування щита має легко ви-
пукле плоске руків’я, переходи якого у ширші
поля оформлені у вигляді прямокутних висту-
пів. Пластинчасті поля квадратні, з півкругли-
ми вирізами на краях. Як і всі інші предмети
озброєння, знахідка має ознаки спеціального
пошкодження (рис. 2: 8). Її приблизні розміри
становлять: загальна довжина — 22 см, довжи-
на руків’я — 10 см, ширина — 3 см, величина
полів — 5 х 6 см.
На відміну від решти поховального інвента-
рю, поверхня зброї (за винятком кінчика шипа
умбона) не має слідів окалини, ймовірно, через
недостатню температуру нагрівання. Це свід-
чить, що вона могла лежати не біля тіла помер-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 71
Рис. 2. Речичани. Матеріали з кремаційного поховання (рис. Г. Башти)
Fig. 2. Rechychany. Materials from the cremation grave (drawing by H. Bashta)
1
1a
2
3
4
5
6
7 7a
8
9
10
11
12
13
13a
14
15
16
17
18
19
20
0 30 3
0 6
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 372
лого, а перебувати десь на краю або поруч по-
ховального вогнища.
До спорядження вершника належать шпо-
ри. У комплексі пам’ятки їх знайдено три оди-
ниці: дві виготовлені із заліза, третя — бімета-
лева, оскільки має бронзові дужки й залізний
шип. Перші дві однакові за формою. Вони ма-
ють вузькі, опуклі, легко вигнуті плічка з на-
півсферичними ґудзками на кінцях і довгий
масивний конічний шип, орнаментований в
основі чотирма валиками (рис. 2: 10—12).
Третя шпора відрізняється наявністю масив-
нішого шипа. Він орнаментований вісьмо-
ма горизонтальними прямими заглибленими
лініями-пазами, частина з яких неакуратно
скошена під кутом (рис. 2: 12). Правдоподіб-
но, що вони були зроблені з декоративною
метою. Наприклад, там міг знаходитися дріт
із кольорового металу (міді, срібла, золота),
який сплавився від високої температури похо-
вального вогнища, оскільки на поверхні шпо-
ри присутні сліди сильного термічного впли-
ву. Особливістю цієї знахідки є її біметалічна
конструкція: залізний шип кріпився (імовірно,
був припаяний) до бронзового корпусу в спе-
ціальному «гнізді». Загальна величина шпори
становить 7,4 х 7,8 см, висота шипа — 5,3 см,
діаметр його в основі — 2,0 см, ширина плі-
чок 0,7—2,4 см, діаметри ґудзків — 0,9 см.
Усі три шпори належать до типу Ginalski
Е-6. Така форма характерна для пізньої фази
ранньоримської доби і була поширена в період
B2/C1—C1а (Ginalski 1991, s. 63; ryc. 11: 22).
Територіально найближчі аналогії до описа-
них предметів відомі з комплексу поховання 1
Карівського могильника (Онищук 2018, с. 165,
табл. VIII: 6—7).
У комплексі речових знахідок увагу привер-
тає деталь кінського верхового спорядження.
Вона виготовлена з бронзової пластинки ква-
дратної форми з чотирма півкруглими отвора-
ми на краях. У трьох із них збереглися затиска-
чі (фіксатори) ременів, кінці яких були скріпле-
ні заклепками (рис. 2: 19). Виходячи з форми й
функції виробу, вважаємо його розподільником
ременів кінської збруї для верхової їзди. Вели-
чина предмета становить 2,1 х 2,6 см, товщина
— 0,2 см. Довжина затискачів — 3,6 см, шири-
на — 0,5 см.
Такі знахідки не характерні для поховаль-
них пам’яток пшеворської культури. Нато-
мість елементи кінської збруї часто трапля-
ються в комплексах, де поруч із людськими
останками наявні кінські захоронення (у куль-
турах Доллькайм-Коврово, богачевській, сар-
матській та ін.). Подібний за розмірами ре-
мінний розподільник круглої форми походить
із могили 1 Карівського могильника, у якій
лежали рештки черепа коня (Онищук 2018,
фото 68: 3).
На особливу увагу заслуговують залиш-
ки бронзової сітули, кінцевик рогу і фрагмент
фібули-сюгами. Від першої збереглися сильно
понищені й оплавлені фрагменти дна, стінки,
а також один атташ у вигляді жіночої личини
(рис. 2: 13-14; 3: 1). На жаль, реконструюва-
ти загальний вигляд посудини неможливо. На-
томість атташ за своїм виглядом близький до
кронштейнів сітули з поховання 2 Карівського
могильника (Онищук 2018, с. 176-177, табл. XІ:
2; Onyshchuk 2019, s. 369-370, ryc. 5). Це дозво-
ляє припустити, що бронзове відро з Речичан
мало подібну форму: високу вертикальну ший-
ку, добре виділене ребро в районі переходу в
тулуб, помітне звуження останнього у приден-
цевій частині, плоске дно на ніжках. За класи-
фікацією Х. Ю. Еґґерса, воно належить до типу
Eggers-28 (Eggers 1951, Taf. 4: 28).
Кінцевик рогу складається з круглої основи-
підставки, невисокої ніжки з гострим ребром на
середині висоти і гранчастого, плавно розши-
реного вгору корпусу. Ніжка та корпус розділе-
ні масивним округлим диском (рис. 2: 15; 3: 2).
За типологією Я. Анджейовського, він близький
до групи С.5 (Andrzejowski 1991, s. 21-22, ryc. 3:
c—d). Подібний кінцевик походить із «князів-
ського» поховання 4 могильника Зґлічин-Побо-
дзи (Zgliczyn Pobodzy) у Мазовецькому воєвод-
стві в Польщі (Schuster 2016, S. 124: Abb. 4: 7,
128; Szela 2018, s. 138, ryc. 9: 11).
Оригінальною знахідкою для досліджува-
ної території є фрагмент бронзової підковопо-
дібної фібули-сюльгами. Від неї зберігся лише
щиток дисковидної форми діаметром близь-
ко 1,6 см і товщиною 0,4 см. Поверхня сильно
оплавлена, частково деформована. Лицева сто-
рона оздоблена малюнком у вигляді вдавленої
в основу ромбічної фігури з видовженими ку-
тами (рис. 2: 17; 3: 3). Серед великої кількос-
ті підковоподібних фібул з емаллю аналогій із
подібним ромбічним орнаментом на щитках
відомо не так вже й багато. Вони походять із
пам’яток Румшішкес (Rumšiškes) і Сарґенай
(Sargėnai) у Литві (Michelbertas 2016, p. 83-
84), Барґлув-Дворни (Bargłów Dworny) в Поль-
щі (Bitner-Wróblewska, Stawiarska 2009, s. 334),
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 73
Бедражій-Ной (Bădragii Noi) у Молдові (Grosu
1995, fig. 3: 4), Букрин-ІІ (Гороховський 1982,
с. 26, рис. 6: 7), Дивізія (Субботин, Дзиговский
1990, с. 4; рис. 3: 4) в Україні.
За типологією Е. Л. Гороховського, підково-
подібні фібули-сюльгами із зображеннями ром-
ба належать до Дніпро-Німано-Мазурської серії
й датуються другою половиною ІІ — серединою
ІІІ ст. (фаза А-Б). Однак знахідки на могильни-
ку Карів-І двох щитків (один прикрашений по-
дібним ромбічним орнаментом) від двох фі-
бул із фази A (Онищук 2018, фото 51:13; 2022,
рис. 3:10) можуть бути хронологічним індикато-
ром також і для поховання в Речичанах.
На основі знайдених матеріалів похован-
ня у Речичанах може датуватися другою по-
ловиною ІІ ст. н. е. (фазою В2/С1). Наявність
предметів озброєння й спорядження вершни-
ка свідчать, що в могилі перебували кремова-
ні останки особи чоловічої статі, яка належала
до стану воїнів. Наявність нехарактерних для
пшеворських поховальних комплексів матеріа-
лів, зокрема бронзової сітули, рогу для пиття,
фібули-сюльгами і особливо розподільника ре-
менів від кінської збруї для верхової їзди, спо-
ріднює пам’ятку з полікультурним могильни-
ком Карів-І у Західному Побужжі.
2. Словіта, Львівський р-н, Львів-
ська обл. (85 км на південний схід від Карова).
Поховання кремаційного типу виявлене на пів-
нічно-західній околиці села, на полях між Сло-
вітою і Мазівим 7 (Онищук 2021, с. 5-7). Збе-
реглося в поганому стані через порушення під
час сільськогосподарських робіт. Частково пе-
ремішане оранкою скупчення людських кремо-
ваних кісток виявлено на глибині 0,2 м. Силь-
но перепалені й потріскані від високої темпера-
тури (близько 1000º С) поховального вогнища
останки були очищені від продуктів горіння
і закопані в неглибоку яму на рівні материка.
Імовірно, могила була пограбована ще й «чор-
ними копачами», оскільки з речей поховально-
го інвентарю в ній було знайдено лише поло-
вину великої «намистини» білого кольору, ви-
готовленої з твердого скрем’янілого мергелю 8.
Предмет овальної в перерізі форми, з отво-
ром посередині. Поверхня гладка, добре відпо-
лірована, із тріщинами від перебування у вог-
ні (рис. 4: 4). Розміри знахідки становлять: за-
7 Пам’ятку досліджувала експедиція КЗ ЛОР «Історико-
краєзнавчий музей» під керівництвом автора статті.
8 Зберігається у фондах КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий
музей».
гальний діаметр — 2,5 см, товщина — 1,4 см,
діаметр отвору — 0,5—0,6 см.
Подібні «намистини» присутні в комплек-
сах священних болотних місць і поховальних
пам’яток зі зброєю переважно на території Пів-
нічної та Центральної Європи: Беекеґаад, Ні-
дам (Данія); Екен, Снартемо (Норвегія), Ба-
зель-Кляйнгюнінґен (Швейцарія), Альтенер-
дінґ, Бордесгольм, Торсберґ Мор (Німеччина),
Таурапіліс (Литва), Якушовіце, Прушево, Жер-
нікі Вєлькє (Польща), Блучина (Чехія) та ін.
(Rau 2010, S. 35-41). Відомі вони також у пше-
ворській культурі пізньоримського часу на те-
риторії України (Онищук 2018, с. 135; рис. 13).
Їх виготовляли зі скрем’янілого мергелю, скла,
бурштину, гірського кришталю, халцедону та
інших матеріалів.
Такі предмети трапляються в могилах вої-
нів і здебільшого розташовані біля мечів (мож-
ливо, кріпилися до піхов). Функціональне при-
значення «намистин» залишається дискусій-
ним (Rau 2010, S. 380-384). На нашу думку,
найпереконливішим є припущення про вико-
ристання їх як амулетів, що, подібно до згаду-
ваних у скандинавських сагах «каменів жит-
тя», мали б магічно посилювати ефективність
меча в бою (Werner 1956, S. 35) або заліковува-
ти отримані рани (Oakeshott 1960, p. 104). Не-
зважаючи на відсутність іншого поховального
інвентарю, який міг бути забраний внаслідок
пограбування могили «чорними копачами», ця
знахідка дозволяє визначити належність по-
мерлого до чоловічої статті та воїнського сус-
пільного стану.
У комплексі кремаційного поховання виявле-
но окреме скупчення шести кінських зубів. При-
пускаємо, що більшість із них була знищена або
вилучена за межі захоронення внаслідок оран-
ки. Незважаючи на це, кілька зубів зберегли in
situ положення, чітко вказуючи місце свого пер-
вісного розташування. Ця знахідка дає підстави
стверджувати наявність у могилі черепної ко-
робки коня. Виходячи з цього, пам’ятку можна
віднести до групи воїнських захоронень із кінь-
ми західнобалтського походження, подібно до
поховання 1 могильника в Карові (Onyshchuk
2019, s. 361; Онищук 2020, с. 159-160).
3. Чішки, Буський р-н, Львівська обл.
(92 км на південний схід від Карова). Випад-
кова знахідка трьох римських бронзових дзві-
ночків типу tintinnabula, які могли належати
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 374
Рис. 3. Речичани. Бронзовий антропоморфний атташ сітули, кінцевик ритона і щиток фібули-сюльгами (фото автора)
Fig. 3. Rechychany. Bronze anthropomorphic handle of the situla, terminal of the rhyton and the shield of the fibula-syulgama
(author’s photo)
1
2
3
0 5
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 75
Рис. 4. Бронзові дзвоники-tintinnabuli з Чишок (1-3) і «мечова намистина» зі Словіти (4) (рис. Г. Башти)
Fig. 4. Bronze bells-tintinnabuli from Chishky and «sword bead» from Slovita (4) (drawing by H. Bashta)
1
2
2a
3
4
0 3
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 376
до кінського спорядження (рис. 4: 1-3) 9. Пред-
мети виявлені на північно-західній околиці
села, на рівнинній, колись заболоченій ділянці
біля старого цвинтаря. У давні часи ця терито-
рія могла використовуватися для випасу худо-
би, зокрема коней.
Перший дзвіночок циліндричної форми. Ку-
пол плавно заокруглений із гранчастим вуш-
ком, розірваним посередині. Нижня частина
корпусу легко звужена в талії з подальшим роз-
ширенням в усті, язичок відсутній (рис. 4: 1).
Загальна висота дзвоника становить 7,7 см, із
яких на корпус припадає 6,7 см і вушко — 1
см. Діаметр — від 3,6 см у верхній частині, до
4,3 см — в нижній. За класифікацією Б. М. Пом-
берґер, він належить до другого типу римських
дзвоників, поширених на території Централь-
ної Європи (Pomberger 2018, p. 10, fig. 9). Ана-
логічної форми знахідка, тільки дещо більших
розмірів, походить із «князівського» похован-
ня 2 Карівського могильника (Онищук 2018,
с. 147, фото 56; 475, табл. ІХ: 6).
Другий дзвіночок менших розмірів, має ко-
нусоподібну форму і належить до сьомого типу
(Pomberger 2018, р. 11, fig. 10). Вушко легко ви-
довжене, гранчасте, з трикутною вершиною.
Устя розширене, прикрашене із зовнішньої
сторони прямою заглибленою лінією. Корпус
зі слідами ремонту у вигляді припаяної неве-
личкої пластинки квадратної форми (рис. 4: 2).
Загальна висота дзвоника становить 4,5 см, із
яких на вушко припадає 1,1 см, діаметр устя —
3,4—3,8 см. Язичок бронзовий, другого типу
(Pomberger 2018, р. 13, fig. 13). Має вигляд пря-
мокутної в перерізі, частково сплюснутої піра-
мідки з гачком у верхній частині (рис. 4: 2а).
Його висота становить 2,6 см, розміри нижньої
частини — 0,5 х 0,6 см.
Третя знахідка найменша, пошкоджена (ви-
ламана) з одного боку. Вона також конусопо-
дібної форми, проте відрізняється від другого
екземпляру більшою приземкуватістю корпу-
су. Вушко гранчасте, трапецієподібне. У купо-
лі є невеличкий отвір для закріплення язичка,
якого знайти не вдалося. Устя легко розшире-
не. Поверхня дзвіночка прикрашена двома спа-
реними горизонтальними лініями, розташова-
ними на певній відстані одна від одної (рис. 4:
3). Його загальна висота становить 2,9 см, із
яких на вушко припадає 0,9 см, діаметр устя —
9 Матеріали зберігаються у фондах КЗ ЛОР «Історико-
краєзнавчий музей».
3,2 см. За формою описаний екземпляр посідає
проміжну позицію між п’ятим і сьомим типами
(Pomberger 2018, р. 11, fig. 10).
Датувати описані знахідки складно че-
рез відсутність археологічного контексту. Такі
предмети використовували носії багатьох куль-
тур у період римського часу; вони мають ши-
року хронологію. На думку Б. М. Помберґер,
на території Центральної Європи tintinnabuli
поширилися від римлян починаючи з І ст. н. е.
(Pomberger 2018, р. 1). В. Новаковський вва-
жав, що у варварському світі дзвіночками вже
користувалися від початку нашої ери і широко
їх застосовували аж до другої половини V ст.
н. е. (Nowakowski 1988, S. 71).
4. Рихтичі, Дрогобицький р-н, Львів-
ська обл. (110 км на південь від Карова). Зна-
хідка декоративних деталей кінського споря-
дження для верхової їзди. Виявлено в лісі, на
терасоподібній вершині пагорба. До складу
комплексу входили ажурна пластинчаста на-
кладка на ремінь сідла, бронзова рамка квадрат-
ної форми з фігурними тризубцевими виступа-
ми по кутах, кругла трикомпонентна прикраса
— фалера, дві еліпсовидні нашивки і фрагмент
бронзової пряжки з уламком язичка (рис. 5) 10.
Ажурна накладка має прямокутну форму й
виготовлена з тонкої срібної фольги товщиною
близько 0,1 мм із вирізаним зображенням чоти-
рипелюсткової квітки в центральній частині та
рядами півовалів і ромбів на полях (рис. 5: 4). Її
розміри становлять 6,7 х 4,2 см. Зовнішня сто-
рона гладка, внутрішня — із залишками якоїсь
субстанції сірого кольору (припою?), за допо-
могою якої прикраса могла кріпитися до брон-
зової основи. Виріб близький до срібних ажур-
них накладок зі скупчення № 190/142 (SARK)
жертовного болотного місцезнаходження Іл-
лєруп Адаль (Illerup Ådal) у Данії (Carnap-
Bornheim, Illkǽr 1996, Bd. 7, Taf. 231), багато-
го поховання 22 у Віташевіцах (Witaszewice) у
Центральній Польщі (Tyszler 2019, s. 42, ryc. 5:
2) й кургану 16 у станиці Казанській на Ку-
бані (Шаров 2013, с. 141, рис. 13). Його біч-
ні поля з півовальними й ромбічними виріза-
ми аналогічні до частини ажурної пластинки з
об’єкту 15/2008 могильника германської еліти
Зохор (Zohor) у Словаччині, датованої кінцем
ІІ — початком ІІІ ст. н. е. (Elschek, Rajtar, Varsik
2011, s. 141-142, obr. 11: 2).
10 Матеріали передано на зберігання у фонди археологіч-
ного музею ЛНУ ім. І. Франка.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 77
Бронзова рамка має один пошкоджений
край. У внутрішній кутах наявні чотири де-
коративні елементи у вигляді фігур із трьома
маленькими зубцями. Величина знахідки ста-
новить 4,0 х 3,4 см. На поверхні є чотири на-
скрізні отвори діаметром 2 мм (рис. 10: 6), за
допомогою яких рамка закріплювалася на сі-
дельних чи вуздечкових ременях. Очевидно,
що виріб використовувався як основа для фік-
сації срібної накладки, подібної до вищеописа-
ної, тільки менших розмірів (рис. 5: 6).
Цікавою знахідкою є частини гарнітуру у
вигляді фалери і двох еліпсоподібних пласти-
нок. Перший предмет виготовлений зі срібла
і складається з трьох компонентів. Його осно-
вою є кругла бляха діаметром 6,5 см, поверх-
ня якої розділена на три круги. Їхні поля за-
повненні витиснутими назовні рядами косих
рисок (зовнішнє й середнє) та кілець-розеток
(внутрішнє). Краї бляхи були припаяні до кіль-
ця, виготовленого з товстого бронзового дроту
й обтягнутого тонкою срібною бляхою з гоф-
рованим валикоподібним карбуванням. У цент-
рі прикраси розташований срібний цвяшок із
круглою голівкою діаметром 1,5 см і висотою
1,7 см, прикрашеною хрестоподібним орна-
ментом. Очевидно, що з його допомогою фале-
ра кріпилася до ременів упряжі (рис. 5: 1). За-
гальна величина прикраси становить 7 см. Точ-
ні аналогії до знахідки нам невідомі, однак за
формою і особливо за наявністю гофрованого
кільця вона подібна до круглої накладки з кур-
гану 16 станиці Казанської на Кубані (Sharov
2017, fig. 4, 7: 5).
Дві декоративні пластинки мають крапле-
подібну форму і складаються з двох компо-
нентів: мідних платівок, які виконували роль
основ-арматур, і срібних накладок (рис. 5:
2—3). Розміри знахідок становлять: мідні
платівки — 3,4 х 1,8 см, срібні накладки —
4,0 х 2,2 см. На перших наявні круглі отво-
ри діаметром 3 мм для фіксації прикраси на
шкіряній збруї. Подібні знахідки відомі як з
болотного депозиту Іллєруп Адаль (Carnap-
Bornheim, Illkǽr 1996, Taf. 233: ABEW-ABLF),
так і могильника в станиці Казанській (Sharov
2017: fig. 4, 7: 5).
Фрагмент бронзової пряжки малоінформа-
тивний для реконструкції її вигляду. Вона ви-
готовлена ливарним способом, рамочного типу,
видовжено-прямокутної форми. Довжина збе-
реженої сторони становить 1,8 см, товщина —
3 х 3 мм. Одна з довгих сторін корпусу в цен-
тральній частині має спеціальне потоншення
для фіксації язичка (рис. 5: 7).
Проведені експедицією ЛНУ ім. І. Фран-
ка розвідкові дослідження не виявили на міс-
ці знахідки ані слідів культурного шару, ані
ознак поховальної пам’ятки. Згідно з наданою
інформацією, усі речі лежали одним скупчен-
ням на глибині 0,4—0,5 м у невеличкій ямці
розміром не більше 0,5 х 0,5 м. Їх невелика
кількість ставить під сумнів скарбовий харак-
тер знахідки. Натомість наявність у комплек-
сі лише частини декоративних елементів кін-
ського спорядження, а також навмисне по-
шкодження деяких із них може свідчити про
культовий характер об’єкту. Припускаємо, що
предмети могли бути закопані з жертовною
ціллю для вмилостивлення богів. Такі речо-
ві вотиви відомі не тільки на півночі Європи,
де вони представлені у священних болотних
комплексах (Іллєруп (Illerup Ådal), Торсберґ
(Thorsberg Moor), Нідам (Nydam Mose) та ін.),
але також у її центральних регіонах. Зокрема,
пожертви у вигляді окремих предметів кін-
ського верхового спорядження виявлені в та-
ких місцевостях, як Камєньчик (Kamieńczyk)
у Східній Польщі (Wilbers-Rost 1994, S. 189),
Борінка (Borinka) у Південно-Західній Словач-
чині (Bazovský et al. 2020), Мюдрінґ (Mödring)
(Friesinger, Tuzar, Pollak 2000—2001) і Бу-
кліґен Вельт/Східна Штирія (Buckligen Welt/
Oststeiermark) (Guštin 2019, S. 488, Abb. 1) у
Нижній Австрії та ін. Наприклад, майже пов-
ністю збережена вуздечка з ланцюговими по-
водами типу Vimose з Камєньчика Мазовець-
кого воєводства була знайдена в р. Західний
Буг і, на думку Б. Контного, могла туди потра-
пити внаслідок ритуальних дій (Kontny 2019,
s. 87-88). Предмети з Борінки Малацького
округу виявлені в гірській місцевості на по-
логому схилі високого пагорба. До комплексу
входила вуздечка з поводами Vimose та окре-
мі деталі кінської верхової упряжі з елемента-
ми оздоблювальної гарнітури. З-поміж остан-
ньої привертає увагу фрагмент бронзової ква-
дратної рамки (Bazovskỳ et al. 2020, Abb. 5: 2),
яка, подібно до вищеописаної з Рихтич, вико-
нувала роль арматури для кріплення декора-
тивної накладки зі срібної фольги (Bazovský
et al. 2020, S. 258). Автори статті вважають,
що предмети були закопані з ритуальною ме-
тою на давньому шляху і можуть бути синх-
ронними з римською станцією у м. Ступава з
періоду Маркоманських війн (Bazovský et al.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 378
Рис. 5. Рихтичі. Декоративні елементи кінського спорядження (фото автора)
Fig. 5. Rykhtychi. Decorative elements of horse harness (author’s photo)
1
2
3
4
5
6
7
0 5
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 79
2020, S. 262). Добре збережені кінські вуздеч-
ки в Мюдрінґ і Букліґен Вельт/Східна Штирія
були заховані з цією ж метою у щілинах скель
(Guštin 2019, S. 489, 492).
До групи вищеописаних пам’яток можна
додати низку випадкових знахідок на терито-
рії Львівської області, місцезнаходження яких
на даний час невідоме: в околицях м. Жовква
— бронзовий вісімкоподібний сегмент поводів
кінської вуздечки типу Vimose-1 (група Z 4g),
за класифікацією С. Вільберс-Рост (Wilbers-
Rost 1994, S. 46–49, Beil. 1, Z. 4g.); у с. Тоболів
Червоноградського р-ну — набір бронзових де-
коративних предметів кінської збруї для верхо-
вої їзди; на території Львівської обл. (можли-
во у с. Стінка Золочівського р-ну) — великий
комплекс матеріалів, до якого входили заліз-
на кольчуга та різноманітні предмети парадно-
го вуздечкового й сідельного гарнітура, зокре-
ма деталі вуздечки з поводами типу Vimose-1.
Усі вони нехарактерні для комплексів місцевих
археологічних культур і на підставі численних
аналогій можуть датуватися другою полови-
ною ІІ ст. н. е.
Отже, на сьогодні, крім могильника Карів-І,
території Західного Побужжя і Верхнього
Подністров’я, відомо ще чотири пункти знахі-
док матеріалів, які можна пов’язати з населен-
ням «карівської групи».
***
На цьому етапі дослідження культурну на-
лежність пам’яток «карівської групи», як і
причини появи її людності на досліджува-
ній території, встановити важко. Загальні по-
ховальні риси (безкурганний і тілопальний
тип захоронень, наявність у могилах залиш-
ків поховального вогнища, ритуально пошко-
дженої зброї, елементів спорядження верш-
ників (шпори), чорнолощеної кераміки з різ-
ким профілюванням тулуба на ділянці плічок
і денцем на високій підставці та ін.) засвідчу-
ють домінування у ній пшеворських традицій.
Однак присутність у деяких могилах залиш-
ків кінських черепів (Карів-І, поховання 1;
Словіта), а також окремих елементів костю-
ма (широких кінцевиків поясів із трикутними
вирізами, пряжок із виделкоподібним язич-
ком, фібул Аlmgren-125 і 130 з трубчастим
пружинним апаратом, шпильок із профільо-
ваними голівками тощо) вказують на західно-
балтські культурні впливи. Виявлення в похо-
ванні 2 Карівського могильника бронзового
казана з антропоморфними атташами з nodus
suebicus (Onyshchuk 2019, s. 368, rys. 4), наяв-
ність значної кількості престижних римських
імпортних виробів (Онищук 2017, с. 265-274),
листоподібних втульчастих наконечників
стріл (Rybova 1970, Taf. VII: 6; XXIV: 1—6;
Droberjar, Peška 1994, S. 283, 288-289, 292-
296; Jílek, Horník 2017, s. 72-76), фібул пан-
нонського типу, елементів верхового кінського
спорядження з ажурними ремінними наклад-
ками й бронзовими поводами типу Vimose-1,
за Н. Лау (Lau 2018, S. 345-346, Abb. 2), та ін-
ших предметів дунайського походження свід-
чить про наявність у ній південногермансько-
го (свейського) етнічного компонента, що про-
живав на прилімесних територіях. Описані
вище два «венедські» горщики з косими на-
січками на вінцях із поховань 1 і 7 Карівського
могильника, можливо, представляють місцеве
населення — носіїв постзарубинецьких куль-
турних традицій.
Наявність достатньої кількості датуваль-
них матеріалів (фібули, шпори, кінцевики рогів
для пиття, амфори, скляний і бронзовий посуд
тощо), більшість із яких походить із закритих
комплексів Карівського могильника, дозволя-
ють визначати хронологію пам’яток «карівської
групи» останньою чвертю ІІ ст. н. е., або фа-
зою В2/С1 за центральноєвропейською періо-
дизацією.
Отже, вивчення поховальної обрядовості та
знайдених матеріалів дає підстави вважати, що
людність, яка залишила описані пам’ятки, не
належала до «класичної» пшеворської культу-
ри, оскільки частина присутніх тут обрядових
елементів не характерна для її похоронних тра-
дицій. Не маємо підстав також поєднувати її з
готами, гепідами чи іншими племенами вель-
барського культурного кола пізньоримського
часу.
Появу населення, яке залишило могиль-
ник у Карові та пам’ятки «карівської групи»,
ми пов’язуємо з Маркоманськими війнами
(166—180 рр.) на Середньому Дунаї (Они-
щук 2019, с. 181-182; Onyshchuk 2019, s. 372-
374; Онищук 2020, с. 166-167). Існування в
цей час двох полярних світів: з одного боку,
молодих варварських еліт на чолі добре ор-
ганізованих військових дружин і багатої, але
вже політично ослабленої Римської імперії
— з іншого, провокувало неминучий військо-
вий конфлікт (Carnap-Bornheim 2015, s. 191).
Відомо, що в ньому брали участь різні етніч-
ні групи з території європейського Барбари-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 380
куму, зокрема північні племена лангобардів,
хавків та ін. (Dobiáš 1964, s. 243-264; Коло-
совская 2000, с. 106). Без сумніву, у цих поді-
ях також була задіяна й частина племен пше-
ворської культури, які оселились на землях
сучасної Моравії у Чехії, Нижньої Австрії
та Південно-Західної Словаччини ще в кін-
ці латенського часу і перебували під сильним
провінційно-римським культурним впливом
(Droberjar 2019, s. 251-290).
Свого часу Є. Колєндо на підставі аналізу
праць Корнелія Тацита «Германія», Клавдія
Птолемея «Географія» i Діона Кассія «Рим-
ська історія», а також археологічних матеріа-
лів, висловив думку, що в період Маркоман-
ських війн на землях українського Закарпаття,
Східної Словаччини і Північно-Східної Угор-
щини проживали свебські германські племена
Buri, які належали до лугійського племінно-
го союзу («Lougoi hoi Bouroi» — «Lugi Buri»)
(Kolendo 1999, s. 217-321). Автор припустив,
що саме бури, як активні учасники Дакійських
і Маркоманських війн, залучили до військової
коаліції своїх північних союзників — племе-
на лугіїв (Kolendo 1999, s. 229) — носіїв пше-
ворської культури. Згідно з відомостями Діона
Кассія, бури виступали то спільниками, то во-
рогами римлян. Автор «Historia Romana» за-
значає, що під час війни вони не раз посилали
посольство до імператора Коммода з прохан-
ням укласти мир. Знаючи військову силу цьо-
го племені, римляни запідозрили, що бури не
хотіли миру, а лише тимчасового перемир’я,
аби краще підготуватися для подальшої бо-
ротьби. Однак після поразки варварської коа-
ліції, «коли вони були виснажені, він [Коммод.
– Я. О.] уклав з ними мирний договір, взявши
заручників і повернувши безліч полонених, які
були взяті бурами... Решту він змусив дати
клятву, що вони ніколи не будуть ні селити-
ся, ні пасти худобу на тій частині своєї зем-
лі, яка знаходиться на відстані ближче со-
рока стадіїв від Дакії» (Cass. Dio, Hist. Rom.
LXXII. 3, с. 188).
Гіпотезу Є. Колєнди про локалізацію бур-
ських племен в районі східних витоків р. Ві-
сли (у басейні р. Сян), як і їхню належність до
Лугійського союзу, піддав критиці М. Олєн-
дзкі (Olędzki 2017). Услід за К. Пієтою (Pieta
1994, S. 255-256) він вважає, що, згідно з іс-
торичними джерелами, бури мали б прожи-
вати на східній периферії маркомано-квад-
ського культурного кола, заселяючи райони
між р. Іпель на заході, горами Матра і Букове
(Бюкк) на півдні та р. Бодвою на сході (Olędzki
2017, p. 190).
Не вдаючись у дискусію, зауважимо, що
припущення Є. Колєнди про існування буро-
лугійського союзу в Карпатському регіоні пев-
ною мірою може пояснити причину появи на
території Верхнього Подністер’я та Західно-
го Побужжя поліетнічної людності «карівської
групи». Знесилені у війнах із римлянами, пле-
мена бурів могли покинути прилімесні райони
Середнього Подунав’я і переселитися на від-
далені від римського політичного впливу землі
своїх союзників по коаліції — носіїв пшевор-
ської культури.
Як уже було зазначено, в основі карівської
групи лежать пшеворській традиції з помітни-
ми культурними впливами південних герман-
ців свебського походження. Прикладом остан-
нього є бронзовий казан із nodus suebicus із
багатої могили 2 Карівського могильника. На
нашу думку, його власник належав до прав-
лячої верхівки котрогось із прилімесних гер-
манських племен. На відміну від аналогічних
знахідок із Мушова й Чарнувка, де такий по-
суд належав до групи поховальних дарів, у Ка-
рові казан було використано для захоронення
спалених останків господаря. Як відомо, похо-
вальна урна в кремаційній обрядовості давніх
народів відігравала роль закритого сакрально-
го простору (своєрідного «дому померлого»),
у якому перебували залишки тіла покійника
(Niewęgłowski 1981, s. 120, 128). Для захисту
від злих сил під час покладення останків ви-
конувались спеціальні обряди, а на урни з апо-
тропеїчною метою наносили захисні знаки у
вигляді різноманітних геометричних символів:
свастик, хрестів, кіл та інших солярних знаків
(Bugaj 1999, s. 224-225).
Отже, використання у похованні 2 Карів-
ського могильника бронзового казана як урни
свідчить, що він не був трофеєм, відібраним
у супротивника, а предметом особливого
значення, тісно пов’язаним із життям та ді-
яльністю померлого. Це міг бути подарунок
римської адміністрації очільнику котрогось
із дунайських свебських племен (можливо,
бурських) за виконання певних зобов’язань
чи обов’язків перед Римською імперією. Такі
речі підкреслювали статус їхнього власни-
ка як союзника імператора і друга римсько-
го народу — «rex sociusque et amicus populi
Romani».
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 81
Середньодунайське походження населен-
ня «карівської групи» підтверджують також
знахідки на її пам’ятках елементів верхово-
го кінського спорядження, зокрема вуздечок
із поводами типу Vimose-1. У фазі В2/С1
їх концентрація спостерігається на терито-
рії Самбійського півострова та в Централь-
ній Європі. Б. Кулл припускала, що в Кар-
патському регіоні такі вуздечки поширилися
наприкінці ІІ ст. н. е. в результаті Маркоман-
ських і Сарматських війн (Kull 1996, S. 432).
На думку Н. Лау, їх використовували загони
германських вершників під час Макомансь-
ких війн. Після закінчення останніх у пе-
ріод С1b групи цих воїнів або їхні нащад-
ки були задіяні у військових конфліктах на
півночі Європи, внаслідок чого принесена
зброя, спорядження й кінська збруя потра-
пили в священні озера германців (Lau 2014,
S. 48). Про можливість поширення на зем-
лях сучасної України кінської упряжі типу
Vimose з Середнього Подунав’я може свід-
чити також знахідка на поселенні Галіш Ло-
вачка біля с. Клячаново Закарпатської обл.
аналогічного бронзового ланцюга довжи-
ною 25 см. Посилаючись на працю Я. Фі-
ліпа (Filip 1956, s. 169-174), у якій такого
типу екземпляри взагалі не згадуються, В. І.
Бідзіля помилково вважав його кельтським
поясним ланцюжком (Бідзіля 1964, с. 123,
табл. VII: 6).
Підстав для того, щоб покинути неспокій-
ні райони Середнього Подунав’я після пораз-
ки у Маркоманських війнах для бурів, марко-
манів, квадів та їхніх союзників (пшеворців-
лугіїв, вандалів, західно-балтських племен,
сарматів-язигів та ін.), було предостатньо.
Наприклад, Діон Кассій писав, що у 179—
180 рр. римляни розмістили на землях мар-
команів і квадів двадцятитисячний військо-
вий гарнізон з укріпленнями і не дозволяли
займатися ані тваринництвом, ані обробля-
ти землю. Не бажаючи надалі терпіти важке
становище, квади вирішили усім народом за-
лишити свою країну і переміститися в землі
семнонів. „Антонін [імператор Марк Аврелій
Антонін. — Я. О.], передбачивши їхній намір,
перекрив дороги і перешкодив цьому...“ (Cass.
Dio, Hist. Rom. LXXI. 20, с. 181). Зазначений
факт підтверджує спроби прилімесних пле-
мен переселитися в глибину варварських те-
риторій, туди, де римляни не мали свого по-
літичного впливу. Серед інших такими могли
бути й землі Східного Прикарпаття та Захід-
ного Побужжя.
На даному етапі досліджень поки що важ-
ко встановити тривалість проживання у цьо-
му регіоні прийшлих племен. Очевидно, це
не могло тривати довго, оскільки вже на по-
чатку ІІІ ст. н. е. в цих місцях відбувалася мі-
грація східногерманських племен вельбар-
ського культурного кола, яка витіснила або
асимілювала населення «карівської групи».
Не виключено, що якась частина цієї люд-
ності могла взяти участь в готській експансії
в Північне Причорномор’я, поступово розчи-
нившись у поліетнічному суспільстві держа-
ви Германаріха.
Отже, відкриття могильника Карів-І і типо-
логічно близьких йому пам’яток дозволяє при-
пустити появу в останній чверті ІІ ст. н. е. на
території Верхнього Подністер’я й Західного
Побужжя групи населення зі змішаними куль-
турними рисами. Вона характеризується наяв-
ністю багатих кремаційних поховань, у речо-
вих комплексах яких присутні ритуально по-
шкоджена зброя, предмети кінського верхового
спорядження (часом із частинами кінського
скелета), значна кількість виробів провінцій-
но-римського походження, зокрема амфори,
кераміка типу terra sigillata, бронзовий посуд,
фібули, елементи поясного гарнітуру тощо.
В основі поховальної обрядовості цього насе-
лення домінують пшеворській традиції зі зна-
чними західно-балтськими і германо-свеб-
ськими культурними впливами. Ймовірною
причиною появи цієї людності були події Мар-
команських війн, під час або після завершен-
ня яких частина учасників варварської коаліції
могла переселитися на віддалені від римського
політичного впливу землі Європейського Бар-
барикуму.
Баран, В. Д. 1981.Черняхівська культура (за матері-
алами Верхнього Дністра і Західного Бугу). Київ: Науко-
ва думка.
Баран, В. Д., Гопкало, О. В. 2006. Черняхівські по-
селення басейну Гнилої Липи. Київ: Інститут археології
НАН України.
Белевец, В. 2008. Беларускае Заходняе Палес-
се ў перыяд правінцыйнарымскіх уплываў — стан і
перспектывы даследаванняў. In: Kośko, A., Kalečyc, A.
(eds.) Wspólnota dziedzictwa kulturowego ziem Białorusi i
Polski, s. 227-261.
Бідзіля, В. І. 1964. Поселення Галіш-Ловачка. (За матері-
алами розкопок Т. Легоцького). Археологія, XVII, c. 92-143.
Гороховський, Е. Л. 1982. Підковоподібні фібули Се-
реднього Подніпров’я з виїмчастою емаллю. Археологія,
38, с. 16-36.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 382
Казанский, М. М. 2017. «Княжеские» находки и
центры власти гуннского времени на периферии понтий-
ской степи. Материалы по археологи и истории антично-
го и средневекового Крыма. Археология, история, нумиз-
матика, сфрагистика и эпиграфика, 9, с. 127-137.
Козак, Д. Н. 1984. Пшеворська культура у Верхньо-
му Подністров’ї і Західному Побужжі. Київ: Наукова
думка.
Козак, Д. Н. 1985. Пшеворская культура и волыно-
подольская группа. В: Баран, В. Д. (ред.). Этнокультурная
карта Украинской ССР в I тыс. н. э. Киев: Наукова дум-
ка, с. 25-34.
Козак, Д. Н. 1992. Етнокультурна історія Волині
(І ст. до н. е. — IV ст. н. е.). Київ: Наукова думка.
Козак, Д. Н. 1993. Взаємовідносини слов’ян і герман-
ців на території України в першій половині І тис. н. е. Ар-
хеологія, 2, с. 24-36.
Козак, Д. Н. 1999. Готські скарби Волині початку ран-
нього середньовіччя. В: Терпиловський, Р. В. (ред.). Ет-
нокультурні процеси в Південно-Східній Європі в І тися-
чолітті н. е. Київ; Львів: РАС, с. 80-93.
Козак, Д. 2006. Етноплемінна належність вельбарської
культури в Україні (археологія, історія, лінгвістика). Ві-
сник інституту археології ЛНУ ім. І. Франка, 1, с. 8-15.
Козак, Д. 2008. Венеди. Київ: Інститут археології НАН
України.
Колосовская, Ю. К. 2000. Рим и мир племён на Дунае
І—IV вв. н. э. Москва: Наука.
Магомедов, Б. 2001. Черняховская культура. Про-
блема этноса. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii
Curie-Skłodowskiej.
Онищук, Я. І. 2007. Золота підвіска пізньоримського
часу з с. Дудин Львівської області. Археологія, 2, с. 72-76.
Онищук, Я. 2017. Римські імпортні вироби з могиль-
ника Карів-І перших століть нашої ери у Західному По-
бужжі. В: Кондратюк, К. та ін. (ред.). Вісник Львівського
університету: Серія історична. Спецвипуск до 60-річчя
професора Олексія Сухого, с. 265-274.
Онищук, Я. 2018. Населення Західної Волині та Захід-
ного Поділля в першій половині І тис. н. е.: культурно-іс-
торичний аспект. Львів: ЛНУ ім. І. Франка.
Онищук, Я. І. 2020. Деякі підсумки досліджень мо-
гильника римського часу Карів-І у Західному Побужжі.
В: Любичев, М., Мизгин, К. (ред.). Між Сходом та За-
ходом (Inter Orientem et Occidentem). Ювілейна збірка до
65-річчя з дня народження доктора Ердмуте Шультце та
20-річчя Германо-Слов’янської археологічної експедиції
(Ostrogothica-Serie, 3). Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна,
с. 158-178.
Онищук, Я. 2021. Дослідження кремаційного похован-
ня римського часу в околиці с. Словіта Львівської облас-
ті. Брідщина — край на межі Галичини й Волині, 12, с. 5-9.
Онищук, Я. І. 2022 Дослідження могильника римсько-
го часу Карів І у Західному Побужжі в 2019—2020 ро-
ках. Археологія і давня історія України, 1 (42), с. 141-154.
https://doi.org/10.37445/adiu.2022.01.11
Онищук, Я. І., Погоральський, Я. В. 2015. Новий мо-
гильник пшеворської культури з околиць Судової Ви-
шні на Львівщині. В: Болтрик, Ю. В. (ред.). Археологіч-
ні дослідження в Україні 2014. Київ: «Стародавній світ»,
с. 132-134.
Сидорович, В. З., Онищук, Я. І. 2021. Звіт про розвід-
кові дослідження могильника римського часу у с. Велика
Діброва Львівської області у 2021 році. Науковий архів
ІА НАН України, ф. 64, 2021/ .
Сидорович, В. З., Онищук, Я. І. 2022. Звіт про архео-
логічні дослідження могильника римського часу у с. Вели-
ка Діброва Львівської області у 2021 році. Науковий архів
ІА НАН України, ф. 64, 2021/ .
Слободян, Т. І. 2019. Антропологічний аналіз перепа-
лених кісток із могильника римського часу Карів (дода-
ток 1). В: Онищук, Я. І., Сидорович, В. З. Звіт про архе-
ологічні дослідження могильника римського часу Карів І
у Західному Побужжі в 2018 р. Науковий архів ІАНАН
України, ф. 64, 2019/ , с. 82-94.
Смішко, М. Ю. 1976. Племена пшеворської культури.
В: Черниш, О. П. (відп. ред.). Населення Прикарпаття
і Волині за доби розкладу первіснообщинного ладу та в
давньоруський час. Київ: Наукова думка, с. 28-38.
Субботин, Л. В., Дзиговский, А. Н. 1990. Сармат-
ские древности Днестро-Дунайского междуречья. ІІ:
Курганные могильники Дивизийский и Белолесский.
Киев: АН УССР, Институт археологии.
Шаров, О. В. 2013. В поисках страны «Ойум»: эпос или
реальность? Древности Западного Кавказа, 1, с. 118-155.
Andrzejowski, J. 1991. Okucia rogów do picia z
młodszego okresu przedzymskiego i okresu wpływów
rzymskich w Europie Środkowej i Pólnocnej (próba
klasyfikacji i analizy chronologiczno-terytorialnej). Materiały
starożytne i wczesnośredniowieczne, VI, s. 7-120.
Andżejowski, J. 1999. Hryniewicze Wielkie
— cmentarzysko z pogranicza dwóch światów. In:
Andrzejowski, J. (ed.) Comhlan. Studia z archeologii
okresu przedrzymskiego i rzymskiego w Europie Środkowej
dedykowane Teresie Dąbrowskiej w 65. rocznicę urodzin.
Warszawa: Fundacja Przyjaciół Instytutu Archeologii
Uniwersytetu Warszawskiego, s. 17-59.
Baumgartner, Ch. 2015. Die kräftig profilierte Fibel mit
Stützplatte. Allgemeine Definitionen und Begriffe zum Typ
Almgren 67 — 70/73. Netzwerk Geschichte Österreich.
Verein für Archäologie, Sondengänger und Heimatforscher,
4, S. 49 -55.
Bazovský, I., Majerová, H., Szábóová, D., Arendt, D.
2020. Zaumzeug mit Zugelketten aus Borinka, Kreis Malacky
(SW Slowakei). Zborník Slovenského Národného Múzea,
CXIV (Archeológia 30), S. 251-272.
Biborski, M. 1994. Miecze z okresu wpływów rzymskich
na obszarze kultury przeworskiej. Materiały Archeologiczne,
18, s. 53-162.
Bitner-Wróblewska, A., Stawiarska, T. 2009. Badania
technologiczne wschodnioeuropejskich zabytków zdobionych
emalią. In: Bitner-Wróblewska, A., Iwanowska, G. (eds.).
Bałtowie i ich sąsiedzi. Marian Kaczyński in memoriam.
Seminarium Bałtyjskie 2, Warszawa: Państwowe Muzeum
Archeologiczne, s. 303-351.
Bugaj, E. 1999. Motywy figuralne na ceramice
germańskiego kręgu kulturowego. Poznań:Wydawnictwo
naukowe UAM.
Carnap-Bornheim, С., Illkǽr, J. 1996. Illerup Ådal.
Vol. 7: Die Prachtausrüstungen (Tafelband). Aarhus: Aarhus
University Press.
Carnap-Bornheim, C. 2015. Między adaptacją a oporem.
Uwagi o grobach książęcych z okresu wpływów rzymskich w
Barbaricum. Wiadomości Archeologiczne, LXVI, s. 183-200.
Cass. Dio, Hist. Rom. = Cassii Dionis Cocceiani. Historia
Romana. Libri LXIV-LXXX. Кассий Дион Коккейан.
Римская история. Книги LXIV-LXXX. Перевод с древ-
негреческого под редакцией А. В. Махлаюка. Санкт-
Петербург: Филологический факультет СпбГУ; Нестор-
История, 2011.
Dobiáš, J. 1964. Dějiny československého územi před
vystoupenim Slovanů. Praha: Československá akademie věd.
Droberjar, E. 2019. Wpływy kultury przeworskiej w
Czechach i na Morawach od okresu późnolateńskiego po
wczesną fazę okresu wędrówek ludów. In: Kot-Legieć, K.,
Michałowski, A., Olędzki, M., Piotrowska, M. (eds.). Kultura
przeworska. Procesy przemian i kontakty zewnętrzne. Lódź:
Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, s. 251-290.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 83
Droberjar, E., Peška, J. 1994: Waffengräber der
römischen Kaiserzeit in Mähren und die Bewaffnung aus dem
Königsgrab bei Mušov. In: von Carnap-Bornheim, C. (ed.).
Beiträge zu römischer und barbarischer Bewaffnung in den
ersten vier nachchristlichen Jahrhunderten. Lublin; Marburg
(without edition), S. 271-301.
Eggers, H. J. 1951. Der römische import im freien
Germanien. Hamburg: Hamburgisches Museum für
Völkerkunde und Vorgeschichte.
Elschek, K., Rajtar, J., Varsik, V. 2011. Sepulkralny
objekt zo Zohora. In: Droberjar, E. (ed.) Archeologie barbarů
2010. Hroby a pohřebiště Germánů mezi Labem a Dunajem.
Olomouc: Univerzita Palackého v Olomouci, s. 133-151.
Elschek, K., Jakab, J., Stoková, T. 2021. Die Fürstengräber
von Zohor in der Westslowakei und ihr Umfeld im Licht
neuer Forschungen. Bericht der Römisch-Germanischen
Kommission (2017), 98, S. 105-129.
Filip, J. 1956. Keltové ve střední Evropě. Praha:
Československá akademie věd.
Friesinger, H., Tuzar, J. M., Pollak, M. 2000—2001.
Neue Überlegungen zu einem alten Depotfund der jüngeren
römischen Каiserzeit aus der KG Mödring, Niederösterreich.
Archaeologia Austriaca, 84-85, S. 259-278.
Ginalski, J. 1991. Ostrogi kabłąkowe kultury przeworskiej:
klasyfikacja typologiczna. Przegląd Archeologiczny, 38,
s. 53-84.
Grosu, V. 1995. Sarmaţii în spaţiul geto-dacic răsăritean.
Arheologia Moldovei, XVIII, p. 133–186.
Guštin, M. 2019. Ein germanisches Pferdezaumzeug aus der
Oststeiermark. In: Ramsl, P. C., Rebay-Salisbury, K., Trebsche, P.
(eds.). Schichtengeschichten. Festschrift für Otto H. Urban.
(Universitätsforschungen zur Prähistorischen Archäologie, 328).
Bonn: Verlag Dr. Rudolf Habelt GmbH, S. 487-493.
Hachmann, R. 1961. Die Chronologie der jüngeren
vorrömischen Eisenzeit. Studien zum Stand der Forschung
im nördlichen Mitteleuropa und in Skandinavien. Bericht der
Römisch-Germanischen Kommission (1960), 41, S. 1-276.
Jílek, J., Horník, P. 2017. Výzbroj a výstroj z doby římské
ve východním Polabí. Hroby bojovníků a jejich interpretace.
Študijné zvesti Archeologického ústavu Slovenskej akadémie
vied, 62, s. 61-100.
Kull, B. 1996. Ein kaiserzeitliches «Zaumzeug mit
Zügelketten» aus Vizsoly, Komitat Borsod-Abaúj-Zemplén
(Ungarn). Germania, 74, S. 415-432.
Kokowski, A. 2004. Wandalowie — lugiowie — kultura
przeworska. In: Andrzejowski, J., Kokowski, A., Leiber, Ch.
(eds.). Wandalowie. Strażnicy bursztynowego szlaku. Katalog
wystawy. Lublin; Warszawa: Państwowe Wydawnictwo
Archeologiczne, s. 3-10.
Kolendo, J. 1999. Lugiowie Burowie oraz Burowie.
Przyczynek do interpretacji politycznej i kulturowej
Europy barbarzyńskiej w końcu I wieku i w II wieku n. e.
In: Andrzejowski, J. (ed.). Comhlan. Studia z archeologii
okresu przedrzymskiego i rzymskiego dedykowane
Teresie Dąbrowskiej w 65. Rocznicę urodzin. Warszawa:
Fundacja Przyjaciół Instytutu Archeologii Uniwersytetu
Warszawskiego, s. 217-321.
Kontny, B. 2019. Archeologia wojny. Studia nad
uzbrojeniem barbarzyńskiej Europy okresu wpływów
rzymskich i wędrówek ludów. Oświęcim.
Lau, N. 2014. Das Thorsberger Moor. Band 1:
Die Pferdegeschirre. Germanische Zaumzeuge und
Sattelgeschirre als Zeugnisse kriegerischer Reiterei im mittel-
und norderopäischen Barbaricum. Schleswig: Verein zur
Förderung des Archäologischen Landesmuseums e.V.
Lau, N. 2018. Die Pferdegeschirre der jüngeren römischen
Kaiserzeit aus Opferungen von Heeresausrüstungen und ihre
Verbindungen in den Donauraum. Slovenská Archeológia, 66,
S. 343-361.
Makiewicz, Т. 2005. W sprawie aktualnego stanu
badań and problemami kontynuacji kulturowej pomiędzy
starożytnością a wczesnym średniowieczem w Polsce. Slavia
Antiqua, 48, s. 9-15.
Michelbertas, М. 2016. Romėniškojo laikotarpio
emaliuoti dirbiniai Lietuvoje. Vilnius: Vilniaus universiteto
leidykla.
Niewęgłowski, A. 1981. Obrządek pogrzebowy ludności
kultury przeworskiej na przełomie er (II wiek p. n. e. — II
wiek n. e.). Wroclaw-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź:
Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk.
Nowakowski, W. 1988. Metallglocken aus der römischen
Kaserzeit im europäischen Barbaricum. Archaeologia Polona,
XXVII. S. 69-146.
Oakeshott, R. E. 1960. The Archaeology of Weapons:
Arms and Armor from Prehistory to the Age of Chivalry.
London: Dover Publications.
Olędzki, M. 2017. The Problems connected with the
Identification and Localisation of the Suebian Tribe of Buri.
Ephemeris Napocensis, XXVII, p. 187-196.
Onyshchuk, J. 2019. Kariv I — nowo odkryte
cmentarzysko z okresu wczesnorzymskiego na Zachodnim
Pobużu. Wstępna analiza kulturowo — historyczna.In: Kot-
Legieć, K., Michałowski, A., Olędzki, M., Piotrowska, M.
(eds.). Kultura przeworska. Procesy przemian i kontakty
zewnętrzne. Łódź: Wydawnictwo uniwersytetu Lódzkiego,
s. 359-375.
Onyshchuk, J., Schuster, J. 2020. Die nächsten drei
Sueben! Ein kaiserzeitliches «Fürstengrab» mit römischem
Import und weitere Grabfunde von Kariv-I in der Westukraine.
Acta Archaeologica Carpathica, LV, S. 91-110.
Onyščuk, J., Schuster, J. 2021. Hic Suebiae finis?
Ein mittelkaiserzeitliches Gräberfeld mit „Fürstengrab“
von Kariv-1 aus der Westukraine. Bericht der Römisch-
Germanischen Kommission (2017), 98, S. 11-77.
Peschek, Ch. 1939. Die frühwandalische kultur in
Mittelschlesien (100 vor bis 200 nach Christus). Leipzig:
Kabitzsch.
Pieta, K. 1994. Mittel- Und Nordslowakei zum Zeit der
Markomannenkriege. In: Friesinger, H., Tejral, J., Stuppner, A.
(eds.) Markomannenkriege. Ursache und Wirkungen. Brno:
Archäologisher Institut Der Akademie Der Wissenschaften Der
Tschechischen Republik Brno, p. 253-262.
Pomberger, B. M. 2018. Roman Bells in Central Europe:
Typologies and Discoveries. Musicarchaeology Vienna.
Online Publication, 1, р. 1–18. Available at: https://www.
academia.edu/36120431/ Roman_Bells_in_Central_Europe_
Typologies_and_ Discoveries.
Rau, A. 2010. Nydam Mose. Die personengebundenen
Gegenstände. Grabungen, 1989—1999. (B. II). Højbjerg:
Aarhus University Press.
Rybova, A. 1970. Das Brandgräberfeld der jüngeren
römischen Kaiserzeit von Pňov. Archeologické studijní
materiály, 9, S. 6-101, Taf. I—XXXV.
Schuster, J. 2014. Dobór i układ darów w inhumacyjnych
grobach książęcych z pierwszej połowy I tysiąclecia po Chr. w
północnej i środkowej Europie. Wiadomości Archeologiczne,
LXV, s. 5-44.
Schuster, J. 2016. Der arme Fürst. Ein bescheiden
ausgestattetes Prunkgrab der älteren Kaiserzeit von
Zgliczyn Pobodzy, Nordmasowien (Polen). Germania, 94,
S. 117-156.
Stawiarska, T., Onyščuk, J. 2000. Eine spätkaiserzeitliche
Gesichtsperle aus der Westukraine. In: Mączyńska, M.,
Grabarczyk, T. (eds.). Die spätrömische Kaiserzeit und die
frühe Völkerwanderungszeit in Mittel- und Osteuropa. Łódź:
Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, S. 325-333.
Sharov, O. 2017. The Details of Roman/Germanic harness
decoration from the Kuban-area. In: Na hranicích impéria.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 384
Extra fines imperii. Jaroslavu Tejralovi k 80. narozeninám.
Brno: Masarykova univerzita, p. 357-370.
Szela, A. 2018. Zgliczyn Pobodzy. Niepozorna nekropola
z północnego Mazowsza. Wiadomości Archeologiczne,
LXIX, s. 121-147.
Śmiszko, M. 1932. Kultury wczesnego okresu epoki cesarstwa
rzymskiego w Małopolsce Wschodniej. Lwów: Drukarnia
Uniwersytetu Jagiellońskiego pod zarządem J. Filipowskiego.
Tyszler, L. 2019. Reges ex nobilitate, duces ex virtute
sumunt. Z zagadnień elit politycznych i wojskowych superiores
barbari w okresie rzymskim w dorzeczu Bzury. In: Tyszler, L.
(ed). Brzeziny i region. Przeszłość w narracji interdyscyplinarnej.
Archeologia — architektura — sztuka — historia. Brzeziny-
Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, s. 35-47.
Werner, J. 1956. Beiträge zur Archäologie des Attila-Rei-
ches. A. Texttei. München: Verlag der Bayerischen Akademie
der Wissenschaften in Kommission bei der C. H. Beck’schen
Verlagsbuchhandlung.
Wilbers-Rost, S. 1994. Pferdegeschirr der römischen
Kaiserzeit in der Germania libera: zur Entstehung,
Entwicklung und Ausbreitung des “Zaumzeugs mit
Zügelketten”. Oldenburg: Isensee.
Надійшла 03.07.2022
Yaroslav I. Onyshchuk 1
1 Dr. hab., Associate Professor of the Ivan Franko National University of Lviv, ORCID: 0000-0002-4079-5202,
onyshchuk@ukr.net.
BURIAL GROUND KARIV-I IN THE CONTEXT OF THE ETHNIC AND CULTURAL SITUATION OF THE LAST QUARTER
OF THE 2ND CENTURY AD IN THE AREA OF WESTERN BUH AND UPPER DNISTER REGIONS
The article characterizes the ethnocultural situation in the basins of the Western Buh and the Upper Dnister Rivers of the last
quarter of the II century AD. It is based on cultural situation associated with the consistent residence in these areas of the
population of Przeworsk and Wielbark cultures, as well as the appearance of new polyethnic group such as Kariv in the last
quarter of the second century AD. The “Kariv group” is currently represented by a cremation burial ground on the site Kariv-I
in the Chervonohrad district of Lviv Oblast, and by single burials sites in Rechychany and Slovita near Lviv in Western Ukraine
and by a number of accidental single finds. The community of the “Kariv group” can be characterized as a mix of Przeworsk,
Suebian, Western Baltic and possibly Venedian cultural elements. It can be clearly seen both in the nature of how the graves
were constructed and in the ritual actions connected with the burial itsel. The existing dating material (fibulae, spurs, drinking
horn tips, amphorae, glass and bronze vessels, etc.), most of which comes from the closed complexes of the Kariv site, allows
us to determine the chronology of the Kariv group to the second half of the second century CE, or phase B2/C1. Its appearance
can be related to the events of the Marcomannic Wars in the Middle Danube region. The wars were attended by various ethnic
groups from the territory of the European Barbaricum, including the northern tribes of the Lombards, Chauci and others. As
a result of the difficult political and economic conditions, after they were defeated in the war, some members of the barbaric
coalition could have left the area near the Danube limes and moved to the north to the territory of more peaceful regions of the
European Barbaricum. The disappearance or assimilation of the “Kariv group” population chronologically matches the arrival of
the Wielbark culture in the Western Buh and Podollian areas.
Key words: Western Buh region, Upper Dnister region, Przeworsk culture, Wielbark culture, Kariv group,
Marcomannic wars, migrations, funeral rite.
References
Baran, V. D. 1981.Cherniakhivska kultura (za materialamy Verkhnoho Dnistra i Zakhidnoho Buhu). Kyiv: Naukova dumka.
Baran, V. D., Hopkalo, O. V. 2006. Cherniakhivski poselennia baseinu Hnyloi Lypy. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy.
Belevets, V. 2008. Belaruskae Zahodniae Palesse ŭ peryiad pravintsyinarymskih uplyvaŭ – stan i perspektyvy dasledavanniaŭ.
In: Kośko, A., Kalečyc, A. (eds.) Wspólnota dziedzictwa kulturowego ziem Białorusi i Polski, s. 227-261.
Bidzilia, V. I. 1964. Poselennia Halish-Lovachka (Za materialamy rozkopok T. Lehotskoho). Arheologia, XVII, p. 92-143.
Horokhovskyi, E. L. 1982. Pidkovopodibni fibuly Serednoho Podniprovia z vyimchastoiu emalliu. Arheologia, 38, p. 16-36.
Kazanskii, M. M. 2017. «Kniazheskie» nahodki i tsentry vlasti gunnskogo vremeni na periferii pontiiskoi stepi. Materialy po arheologii
i istorii antichnogo i srednevekovogo Kryima. Arheologia, istoria, numizmatika, sfragistika i epigrafika, 9, p. 127-137.
Kozak, D. N. 1984. Pshevorska kultura u Verkhnomu Podnistrovi i Zakhidnomu Pobuzhzhi. Kyiv: Naukova dumka.
Kozak, D. N. 1985. Pshevorskaia kultura i volyno-podolskaia gruppa. In: Baran, V. D. (ed.). Etnokulturnaia karta Ukrainskoi
SSR v I tys. n. e. Kyiv: Naukova dumka, p. 25–34.
Kozak, D. N. 1992. Etnokulturna istoriia Volyni (I st. do n. e. — IV st. n. e.). Kyiv: Naukova dumka.
Kozak, D. N. 1993. Vzaiemovidnosyny slovian i hermantsiv na terytorii Ukrainy v pershii polovyni I tys. n. e. Arheologia, 2,
p. 24–36.
Kozak, D. N. 1999. Hotski skarby Volyni pochatku rannoho serednovichchia. In: Terpylovskyi, R. V. (ed.). Etnokulturni protsesy
v Pivdenno-Skhidnii Yevropi v I tysiacholitti n. e. Kyiv; Lviv: RAS, p. 80-93.
Kozak, D. 2006. Etnopleminna nalezhnist velbarskoi kultury v Ukraini (arkheolohiia, istoriia, linhvistyka).Visnyk instytutu
arkheolohii LNU im. I. Franka, 1, p. 8-15.
Kozak, D. 2008. Venedy. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy.
Kolosovskaia, Yu. K. 2000. Rim i mir plemen na Dunae I — IV vv. n. e. Moskva: Nauka.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 85
Magomedov, B. 2001. Chernyahovskaya kultura. Problema etnosa. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-
Skłodowskiej.
Onyshchuk, Ya. I. 2007. Zolota pidviska piznorymskoho chasu z s. Dudyn Lvivskoi oblasti. Arheologia, 2, p. 72-76.
Onyshchuk, Ya. 2017. Rymski importni vyroby z mohylnyka Kariv-I pershykh stolit nashoi ery u Zakhidnomu Pobuzhzhi.
In: Kondratiuk, K. et al. (eds.). Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna. Spetsvypusk do 60-richchia profesora
Oleksiia Sukhoho, p. 265-274.
Onyshchuk, Ya. 2018. Naselennia Zakhidnoi Volyni ta Zakhidnoho Podillia v pershii polovyni I tys. n. e.: kulturno-istorychnyi
aspekt. Lviv: LNU im. I. Franka.
Onyshchuk, Ya. I. 2020. Deiaki pidsumky doslidzhen mohylnyka rymskoho chasu Kariv-I u Zakhidnomu Pobuzhzhi. In:
Liubychev, M., Myzghyn, K. (eds.). Mizh Skhodom ta Zakhodom (Inter Orientem et Occidentem): yuvileina zbirka do
65-richchia z dnia narodzhennia doktora Erdmute Shulttse ta 20-richchia Hermano-Slovianskoi arkheolohichnoi ekspedytsii
(Ostrogothica-Serie, 3). Kharkiv: KhNU imeni V. N. Karazina, p. 158-178.
Onyshchuk, Ya. 2021. Doslidzhennia krematsiinoho pokhovannia rymskoho chasu v okolytsi s. Slovita Lvivskoi oblasti.
Bridshchyna — krai na mezhi Halychyny y Volyni, 12, p. 5-9.
Onyshchuk, Ya. I. 2022 Doslidzhennia mohylnyka rymskoho chasu Kariv I u Zakhidnomu Pobuzhzhi v 2019—2020 rokakh.
Archaeology and Early History of Ukraine, 1 (42), p. 141-154. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.01.11
Onyshchuk, Ya. I., Pohoralskyi, Ya. V. 2015. Novyi mohylnyk pshevorskoi kultury z okolyts Sudovoi Vyshni na Lvivshchyni.
In: Boltryk, Yu. V. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014. Kyiv: «Starodavnii svit», p. 132-134.
Sydorovych, V. Z., Onyshchuk, Ya. I. 2021. Zvit pro rozvidkovi doslidzhennia mohylnyka rymskoho chasu u s. Velyka Dibrova
Lvivskoi oblasti u 2021 rotsi. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2021/ .
Sydorovych, V. Z., Onyshchuk, Ya. I. 2022. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia mohylnyka rymskoho chasu u s. Velyka
Dibrova Lvivskoi oblasti u 2021 rotsi. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2021/ .
Slobodian, T. I. 2019. Antropolohichnyi analiz perepalenykh kistok iz mohylnyka rymskoho chasu Kariv (dodatok 1). In:
Onyshchuk, Ya. I., Sydorovych, V. Z. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia mohylnyka rymskoho chasu Kariv I u
Zakhidnomu Pobuzhzhi v 2018 r. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2019/ ,
p. 82-94.
Smishko, M. Yu. 1976. Plemena pshevorskoi kultury. In: Chernysh, O. P. (exec. ed.). Naselennia Prykarpattia i Volyni za doby
rozkladu pervisnoobshchynnoho ladu ta v davnoruskyi chas. Kyiv: Naukova dumka, p. 28-38.
Subbotin, L. V., Dzigovskii, A. N. 1990. Sarmatskie drevnosti Dnestro-Dunaiskogo mezhdurechia. II: Kurgannye mogilniki
Diviziiskii i Belolesskiy. Kyiv: AN USSR, Institut arheologii.
Sharov, O. V. 2013. V poiskah strany «Oium»: epos ili realnost? Drevnosti Zapadnogo Kavkaza, 1, p. 118-155.
Andrzejowski, J. 1991. Okucia rogów do picia z młodszego okresu przedzymskiego i okresu wpływów rzymskich w
Europie Środkowej i Pólnocnej (próba klasyfikacji i analizy chronologiczno-terytorialnej). Materiały starożytne i
wczesnośredniowieczne, VI, s. 7-120.
Andżejowski, J. 1999. Hryniewicze Wielkie — cmentarzysko z pogranicza dwóch światów. In: Andrzejowski, J. (ed.) Comhlan.
Studia z archeologii okresu przedrzymskiego i rzymskiego w Europie Środkowej dedykowane Teresie Dąbrowskiej w 65.
rocznicę urodzin. Warszawa: Fundacja Przyjaciół Instytutu Archeologii Uniwersytetu Warszawskiego, s. 17-59.
Baumgartner, Ch. 2015. Die kräftig profilierte Fibel mit Stützplatte. Allgemeine Definitionen und Begriffe zum Typ Almgren
67 — 70/73. Netzwerk Geschichte Österreich. Verein für Archäologie, Sondengänger und Heimatforscher, 4, S. 49 -55.
Bazovský, I., Majerová, H., Szábóová, D., Arendt, D. 2020. Zaumzeug mit Zugelketten aus Borinka, Kreis Malacky (SW
Slowakei). Zborník Slovenského Národného Múzea, CXIV (Archeológia 30), S. 251-272.
Biborski, M. 1994. Miecze z okresu wpływów rzymskich na obszarze kultury przeworskiej. Materiały Archeologiczne, 18, s. 53-
162.
Bitner-Wróblewska, A., Stawiarska, T. 2009. Badania technologiczne wschodnioeuropejskich zabytków zdobionych emalią.
In: Bitner-Wróblewska, A., Iwanowska, G. (eds.). Bałtowie i ich sąsiedzi. Marian Kaczyński in memoriam. Seminarium
Bałtyjskie 2, Warszawa: Państwowe Muzeum Archeologiczne, s. 303-351.
Bugaj, E. 1999. Motywy figuralne na ceramice germańskiego kręgu kulturowego. Poznań:Wydawnictwo naukowe UAM.
Carnap-Bornheim, С., Illkǽr, J. 1996. Illerup Ådal. Vol. 7: Die Prachtausrüstungen (Tafelband). Aarhus: Aarhus University
Press.
Carnap-Bornheim, C. 2015. Między adaptacją a oporem. Uwagi o grobach książęcych z okresu wpływów rzymskich w
Barbaricum. Wiadomości Archeologiczne, LXVI, s. 183-200.
Cass. Dio, Hist. Rom. = Cassii Dionis Cocceiani. Historia Romana. Libri LXIV-LXXX. Kassii Dion Kokkeian. Rimskaia istoriia.
Knigi LXIV-LXXX. Perevod s drevnegrecheskogo pod redaktsiei A. V. Makhlaiuka. Sankt-Peterburg: Filologicheskii
fakultet SpbGU; Nestor-Istoriia, 2011.
Dobiáš, J. 1964. Dějiny československého územi před vystoupenim Slovanů. Praha: Československá akademie věd.
Droberjar, E. 2019. Wpływy kultury przeworskiej w Czechach i na Morawach od okresu późnolateńskiego po wczesną fazę
okresu wędrówek ludów. In: Kot-Legieć, K., Michałowski, A., Olędzki, M., Piotrowska, M. (eds.). Kultura przeworska.
Procesy przemian i kontakty zewnętrzne. Lódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, s. 251-290.
Droberjar, E., Peška, J. 1994: Waffengräber der römischen Kaiserzeit in Mähren und die Bewaffnung aus dem Königsgrab
bei Mušov. In: von Carnap-Bornheim, C. (ed.). Beiträge zu römischer und barbarischer Bewaffnung in den ersten vier
nachchristlichen Jahrhunderten. Lublin; Marburg (without edition), S. 271-301.
Eggers, H. J. 1951. Der römische import im freien Germanien. Hamburg: Hamburgisches Museum für Völkerkunde und
Vorgeschichte.
Elschek, K., Rajtar, J., Varsik, V. 2011. Sepulkralny objekt zo Zohora. In: Droberjar, E. (ed.) Archeologie barbarů 2010. Hroby
a pohřebiště Germánů mezi Labem a Dunajem. Olomouc: Univerzita Palackého v Olomouci, s. 133-151.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 386
Elschek, K., Jakab, J., Stoková, T. 2021. Die Fürstengräber von Zohor in der Westslowakei und ihr Umfeld im Licht neuer
Forschungen. Bericht der Römisch-Germanischen Kommission (2017), 98, S. 105-129.
Filip, J. 1956. Keltové ve střední Evropě. Praha: Československá akademie věd.
Friesinger, H., Tuzar, J. M., Pollak, M. 2000—2001. Neue Überlegungen zu einem alten Depotfund der jüngeren römischen
Каiserzeit aus der KG Mödring, Niederösterreich. Archaeologia Austriaca, 84-85, S. 259-278.
Ginalski, J. 1991. Ostrogi kabłąkowe kultury przeworskiej: klasyfikacja typologiczna. Przegląd Archeologiczny, 38, s. 53-84.
Grosu, V. 1995. Sarmaţii în spaţiul geto-dacic răsăritean. Arheologia Moldovei, XVIII, p. 133–186.
Guštin, M. 2019. Ein germanisches Pferdezaumzeug aus der Oststeiermark. In: Ramsl, P. C., Rebay-Salisbury, K., Trebsche, P.
(eds.). Schichtengeschichten. Festschrift für Otto H. Urban. (Universitätsforschungen zur Prähistorischen Archäologie,
328). Bonn: Verlag Dr. Rudolf Habelt GmbH, S. 487-493.
Hachmann, R. 1961. Die Chronologie der jüngeren vorrömischen Eisenzeit. Studien zum Stand der Forschung im nördlichen
Mitteleuropa und in Skandinavien. Bericht der Römisch-Germanischen Kommission (1960), 41, S. 1-276.
Jílek, J., Horník, P. 2017. Výzbroj a výstroj z doby římské ve východním Polabí. Hroby bojovníků a jejich interpretace. Študijné
zvesti Archeologického ústavu Slovenskej akadémie vied, 62, s. 61-100.
Kull, B. 1996. Ein kaiserzeitliches «Zaumzeug mit Zügelketten» aus Vizsoly, Komitat Borsod-Abaúj-Zemplén (Ungarn).
Germania, 74, S. 415-432.
Kokowski, A. 2004. Wandalowie — lugiowie — kultura przeworska. In: Andrzejowski, J., Kokowski, A., Leiber, Ch.
(eds.). Wandalowie. Strażnicy bursztynowego szlaku. Katalog wystawy. Lublin; Warszawa: Państwowe Wydawnictwo
Archeologiczne, s. 3-10.
Kolendo, J. 1999. Lugiowie Burowie oraz Burowie. Przyczynek do interpretacji politycznej i kulturowej Europy barbarzyńskiej
w końcu I wieku i w II wieku n. e. In: Andrzejowski, J. (ed.). Comhlan. Studia z archeologii okresu przedrzymskiego
i rzymskiego dedykowane Teresie Dąbrowskiej w 65. Rocznicę urodzin. Warszawa: Fundacja Przyjaciół Instytutu
Archeologii Uniwersytetu Warszawskiego, s. 217-321.
Kontny, B. 2019. Archeologia wojny. Studia nad uzbrojeniem barbarzyńskiej Europy okresu wpływów rzymskich i wędrówek
ludów. Oświęcim.
Lau, N. 2014. Das Thorsberger Moor. Band 1: Die Pferdegeschirre. Germanische Zaumzeuge und Sattelgeschirre als Zeugnisse
kriegerischer Reiterei im mittel- und norderopäischen Barbaricum. Schleswig: Verein zur Förderung des Archäologischen
Landesmuseums e.V.
Lau, N. 2018. Die Pferdegeschirre der jüngeren römischen Kaiserzeit aus Opferungen von Heeresausrüstungen und ihre
Verbindungen in den Donauraum. Slovenská Archeológia, 66, S. 343-361.
Makiewicz, Т. 2005. W sprawie aktualnego stanu badań and problemami kontynuacji kulturowej pomiędzy starożytnością a
wczesnym średniowieczem w Polsce. Slavia Antiqua, 48, s. 9-15.
Michelbertas, М. 2016. Romėniškojo laikotarpio emaliuoti dirbiniai Lietuvoje. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Niewęgłowski, A. 1981. Obrządek pogrzebowy ludności kultury przeworskiej na przełomie er (II wiek p. n. e. — II wiek n. e.).
Wroclaw-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk.
Nowakowski, W. 1988. Metallglocken aus der römischen Kaserzeit im europäischen Barbaricum. Archaeologia Polona, XXVII. S. 69-146.
Oakeshott, R. E. 1960. The Archaeology of Weapons: Arms and Armor from Prehistory to the Age of Chivalry. London: Dover
Publications.
Olędzki, M. 2017. The Problems connected with the Identification and Localisation of the Suebian Tribe of Buri. Ephemeris
Napocensis, XXVII, p. 187-196.
Onyshchuk, J. 2019. Kariv I — nowo odkryte cmentarzysko z okresu wczesnorzymskiego na Zachodnim Pobużu. Wstępna
analiza kulturowo — historyczna.In: Kot-Legieć, K., Michałowski, A., Olędzki, M., Piotrowska, M. (eds.). Kultura
przeworska. Procesy przemian i kontakty zewnętrzne. Łódź: Wydawnictwo uniwersytetu Lódzkiego, s. 359-375.
Onyshchuk, J., Schuster, J. 2020. Die nächsten drei Sueben! Ein kaiserzeitliches «Fürstengrab» mit römischem Import und
weitere Grabfunde von Kariv-I in der Westukraine. Acta Archaeologica Carpathica, LV, S. 91-110.
Onyščuk, J., Schuster, J. 2021. Hic Suebiae finis? Ein mittelkaiserzeitliches Gräberfeld mit „Fürstengrab“ von Kariv-1 aus der
Westukraine. Bericht der Römisch-Germanischen Kommission (2017), 98, S. 11-77.
Peschek, Ch. 1939. Die frühwandalische kultur in Mittelschlesien (100 vor bis 200 nach Christus). Leipzig: Kabitzsch.
Pieta, K. 1994. Mittel- Und Nordslowakei zum Zeit der Markomannenkriege. In: Friesinger, H., Tejral, J., Stuppner, A. (eds.)
Markomannenkriege. Ursache und Wirkungen. Brno: Archäologisher Institut Der Akademie Der Wissenschaften Der
Tschechischen Republik Brno, p. 253-262.
Pomberger, B. M. 2018. Roman Bells in Central Europe: Typologies and Discoveries. Musicarchaeology Vienna. Online
Publication, 1, р. 1–18. Available at: https://www.academia.edu/36120431/ Roman_Bells_in_Central_Europe_Typologies_
and_ Discoveries.
Rau, A. 2010. Nydam Mose. Die personengebundenen Gegenstände. Grabungen, 1989—1999. (B. II). Højbjerg: Aarhus
University Press.
Rybova, A. 1970. Das Brandgräberfeld der jüngeren römischen Kaiserzeit von Pňov. Archeologické studijní materiály, 9,
S. 6-101, Taf. I—XXXV.
Schuster, J. 2014. Dobór i układ darów w inhumacyjnych grobach książęcych z pierwszej połowy I tysiąclecia po Chr. w
północnej i środkowej Europie. Wiadomości Archeologiczne, LXV, s. 5-44.
Schuster, J. 2016. Der arme Fürst. Ein bescheiden ausgestattetes Prunkgrab der älteren Kaiserzeit von Zgliczyn Pobodzy,
Nordmasowien (Polen). Germania, 94, S. 117-156.
Stawiarska, T., Onyščuk, J. 2000. Eine spätkaiserzeitliche Gesichtsperle aus der Westukraine. In: Mączyńska, M., Grabarczyk, T.
(eds.). Die spätrömische Kaiserzeit und die frühe Völkerwanderungszeit in Mittel- und Osteuropa. Łódź: Wydawnictwo
Uniwersytetu Łódzkiego, S. 325-333.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 87
Sharov, O. 2017. The Details of Roman/Germanic Harness Decoration from the Kuban-area. In: Na hranicích impéria. Extra
fines imperii. Jaroslavu Tejralovi k 80. narozeninám. Brno: Masarykova univerzita, p. 357-370.
Szela, A. 2018. Zgliczyn Pobodzy. Niepozorna nekropola z północnego Mazowsza. Wiadomości Archeologiczne, LXIX,
s. 121-147.
Śmiszko, M. 1932. Kultury wczesnego okresu epoki cesarstwa rzymskiego w Małopolsce Wschodniej. Lwów: Drukarnia
Uniwersytetu Jagiellońskiego pod zarządem J. Filipowskiego.
Tyszler, L. 2019. Reges ex nobilitate, duces ex virtute sumunt. Z zagadnień elit politycznych i wojskowych superiores barbari
w okresie rzymskim w dorzeczu Bzury. In: Tyszler, L. (ed). Brzeziny i region. Przeszłość w narracji interdyscyplinarnej.
Archeologia — architektura — sztuka — historia. Brzeziny-Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, s. 35-47.
Werner, J. 1956. Beiträge zur Archäologie des Attila-Reiches. A. Texttei. München: Verlag der Bayerischen Akademie der
Wissenschaften in Kommission bei der C. H. Beck’schen Verlagsbuchhandlung.
Wilbers-Rost, S. 1994. Pferdegeschirr der römischen Kaiserzeit in der Germania libera: zur Entstehung, Entwicklung und
Ausbreitung des “Zaumzeugs mit Zügelketten”. Oldenburg: Isensee.
|