Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби

У статті висвітлено прояви інтелектуального спротиву українських науковців-археологів радянській реальності у 20—80-х рр. ХХ ст., що мають ознаки нонконформізму.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Отрощенко, В.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2022
Назва видання:	Археологія
Теми:	Iсторiя науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199507
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2022. — № 3. — С. 131-146. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199507
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1995072024-10-11T15:20:04Z Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби Отрощенко, В.В. Iсторiя науки У статті висвітлено прояви інтелектуального спротиву українських науковців-археологів радянській реальності у 20—80-х рр. ХХ ст., що мають ознаки нонконформізму. The article is devoted to the study of manifestations of intellectual resistance of scientists to the ruling regime during 1920—80s, which has signs of non-conformism. The author considers the concept of “non-conformism”, based on the definition of the Russian human rights activist Yu. F. Lukin: in every society there are not only those who support the official policy, indifferent conformists, but also those who disagree, dissidents who oppose the dominant religion, ideology, the existing political system, a way of life. The topic of non-conformism in archaeology was substantiated by Russian thinker L. S. Klein, who included G. A. Bonch-Osmolovskyi, S. M. Zamyatnin, O. M. Rogachev, O. L. Mongait, G. B. Fedorov and A. S. Formozov among them. L. S. Klein should be added to them. Among the Ukrainian archaeologists of the totalitarian era, the personalities of M. O. Makarenko, V. P. Petrov (Domontovych), M. Yu. Braichevskyi, B. M. Mozolevskyi, S. N. Bratchenko attract attention. They represent four generations of native scholars who consistently carried the baton of resistance to the ruling regime until its logical collapse in 1991, which they had foreseen. They deliberately chose public forms of protest through speeches, statements, lectures, creation and distribution of resonant scientific texts in the country and abroad. An important role was played by communication with colleagues and students in the archaeological expeditions they led. In the system of total control created by the authorities, non-conformists quickly became the objects of close attention from the State Security Committee. The declassified archives of the special services shed light on the methods of their work with a contingent of people dangerous to the regime, including: study, recruitment attempts, prevention and repressive forms of influence, up to execution (the fate of M. O. Makarenko). All mentioned researchers had gone through the control system. B. M. Mozolevskyi was saved from arrest thanks to the Pectoral he found. The system did not allow revealing and realizing the powerful creative potential of deviant creators. This did not save it, and irreparable damage was done to science. 2022 Article Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2022. — № 3. — С. 131-146. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.03.131 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199507 [902:929:316.647.6](477) uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Iсторiя науки Iсторiя науки
spellingShingle	Iсторiя науки Iсторiя науки Отрощенко, В.В. Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби Археологія
description	У статті висвітлено прояви інтелектуального спротиву українських науковців-археологів радянській реальності у 20—80-х рр. ХХ ст., що мають ознаки нонконформізму.
format	Article
author	Отрощенко, В.В.
author_facet	Отрощенко, В.В.
author_sort	Отрощенко, В.В.
title	Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби
title_short	Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби
title_full	Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби
title_fullStr	Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби
title_full_unstemmed	Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби
title_sort	українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Iсторiя науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199507
citation_txt	Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2022. — № 3. — С. 131-146. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT otroŝenkovv ukraínsʹkíarheologinonkonformístitotalítarnoídobi
first_indexed	2024-10-12T04:02:15Z
last_indexed	2024-10-12T04:02:15Z
_version_	1812679346015436800
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 131 Iсторiя науки УДК [902:929:316.647.6](477) https://doi.org/10.15407/arheologia2022.03.131 © В. В. ОТРОЩЕНКО* 2022 УКРАЇНСЬКІ АРХЕОЛОГИ- НОНКОНФОРМІСТИ ТОТАЛІТАРНОЇ ДОБИ У статті висвітлено прояви інтелектуального спротиву українських науковців-археологів радян- ській реальності у 20—80-х рр. ХХ ст., що мають ознаки нонконформізму. Ключові слова: конформізм, нонконформізм, Микола Макаренко, Віктор Петров (Домонтович), Михайло Брайчевський, Борис Мозолевський, Ста- ніслав Братченко. Уже висловлювалися про те, що історія ра- дянської археології потребує сьогодні пере- осмислення та об’єктивного аналізу (Отро- щенко 2011, с. 7). Наукове життя в період іс- нування СРСР відбувалося під контролем цензури, в умовах дотримання гласних і не- гласних дозволів та заборон. Висвітлення іс- торичного минулого у строгій відповіднос- ті до партійних парадигм і канонів було не- одмінною умовою кар’єрного росту й успіш- ного наукового поступу тодішніх науковців. Щоправда, в 1960-ті роки тривав короткий період так званої відлиги, позитивні зрушен- ня якої, однак, невдовзі поглинув період за- стою. Тоді більшість науковців була змушена пристосовуватись до умов праці під пильним наглядом КДБ та не насмілювалась вислов- лювати своєї незгоди. Одиниці зважувалися на публічні прояви опору, критику радянської дійсності й тодішніх ідеологічних наративів. Прояви нонконформізму в науковому мейн- стрімі України 1980-х років існували, хоч і були доволі незначними. Осмислення явища конформізму в умовах різноманітних тоталітарних режимів (нацист- ського, фашистського, комуністичного тощо) відбувалося здебільшого з настанням їх кра- * ОТРОЩЕНКО Віталій Васильович — доктор історич- них наук, професор, завідувач відділу археології енео- літу–бронзової доби, Інститут археології НАН України, ORCID 0000-0001-5707-8384, otrok_o@ukr.net ху. Так, свого часу набуло змісту поняття «кон- форміст», художньо підсилене в постфашист- ській Італії фільмом Бернардо Бертолуччі «Il conformista» (1970). Показово, що цю стрічку демонстрували в СРСР не повністю та під ін- шою назвою. Процес радянізації українців, формуван- ня з них покірних виконавців наказів КПРС розпочався в 1920-і роки. Відтоді почав ство- рюватися ґрунт для конформізму, наслідком чого стала Друга світова війна (1939—1945), спровокована та розв’язана тоталітарними режимами — фашизмом і комунізмом. Їх іс- торична поразка та подальша демократизація держав Центрально-Східної Європи напри- кінці минулого століття дозволили вирватися з цього порочного кола. Настав час і потреба осмислення тих подій, зокрема й у контексті археології. Як відомо, кожна теза породжує антитезу, що її найвиразніше віддзеркалюють неконтро- льовані владою особистості (Гилинский 2020, с. 165-169). Першого нонконформіста серед археологів ми побачили в особі Бориса Мо- золевського, якому було присвячено окрему статтю (Отрощенко 1996, с. 3). Пізніше цю тему розвинув Лев Клейн у двотомнику «Ис- тория российской археологии». Останній роз- діл її другого тому «Археология советской эпохи» так і називається «Нонконформисты» (Клейн 2014b, с. 465-555). Радянську добу до- слідник слушно характеризує нав’язаним мо- нолітній єдності конформізмом, поширеним і на світ науки. Такій лояльній більшості про- тиставляли себе дослідники-одинаки, що не вкладалися в загальноприйняті стандарти, які панували в науці. Не всі з них зазнали прямих репресій, але зрозуміло, що до верхів науко- вого істеблішменту не пробився ніхто. Геро- ями нарисів Л. С. Клейна стали: Г. А. Бонч- Осмоловський, С. М. Замятнін, О. М. Рогачов, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3132 О. Л. Монгайт, Г. Б. Федоров та О. О. Формо- зов (Клейн 2014b, с. 467). Знаковою постат- тю російського нонконформізму до останніх днів свого життя залишався й сам Л. С. Клейн (1927—2019). Прояви нонконформізму відбувалися і се- ред українських археологів радянської доби. Їх кількість не надто велика, але важливо усвідомити сам факт їх існування та потен- ційного впливу на тодішнє наукове середови- ще. Пропонуємо поглянути під таким кутом зору на низку видатних постатей вітчизняної науки. На нашу думку, варто почати з визна- чення дисидентства в УРСР, одним із проявів якого був нонконформізм (Бажан 2001, с. 27- 32). Так, спираючись на оцінку цього явища іншими дослідниками, О. Г. Бажан поділяє думку російського правозахисника Ю. Ф. Лу- кіна, який зауважує, що « … в будь-якому сус- пільстві є не лише ті, хто схвалює офіційну політику, індиферентні конформісти, але й незгодні, інакомислячі, що виступають про- ти панівної релігії, ідеології, чинної політич- ної системи, способу життя» (переклад з російської В. О.) (Лукин 1992, с. 3). Віднайти прояви нонконформізму в радянській архео- логії дозволяють опубліковані нині архіви КДБ УРСР. Дотримуючись хронології, першим слід зга- дати Миколу Омеляновича Макаренка (1877— 1938). Навесні 1919 р. він повернувся в Украї- ну з Петрограда на хвилі ейфорії від здобутків Української революції та перспектив україні- зації. За якихось два роки після цього Укра- їнську Народну Республіку було скасовано, а на її місці утворено УРСР. Незважаючи на це, М. О. Макаренкові вдалося плідно відпрацю- вати 15 років у наукових, культурних та освіт- ніх установах Києва й Одеси (Рис. 1). Археолог створив Музей мистецтв ВУАН (нині Націо- нальний Музей мистецтв імені Богдана та Вар- вари Ханенків) і очолив його. 1924 р. його не- надовго заарештували, а пізніше — звільнили з музею. Як засвідчив М. О. Макаренко в лис- тах до В. О. Городцова та Б. Е. Петрі, він став «жертвою походу проти музейних діячів… України», серед яких також опинилися Д. Я. Яворницький, М. Я. Рудинський, М. Ф. Біля- шевський, С. С. Дложевський (Кузьминых, Уса- чук 2011, с. 197). Тоді зусиллями керманичів ВУАН та ВУАК М. О. Макаренка вдалося звільнити з-під аре- шту, і протягом 1925—29 рр. він здійснював археологічні дослідження пам’яток Украї- ни. При цьому як авторитетний науковець М. О. Макаренко різко реагував на драматичні реалії нового режиму в республіці. Його ви- ступ 1927 р. на похороні Данила Щербаків- ського став політичною оцінкою трагедії са- могубства останнього: «Кати тебе замучили. Будувати культуру доводиться під керівни- цтвом людей зі скривавленими руками». Зро- зуміло, що ці слова М. О. Макаренка, який уже перебував під слідством, були долучені до його кримінальної справи, відкритої на- весні 1934 р. (Кузьминых, Усачук 2011, с. 208, прим. 1). Листування з колегами з-за кордону було практично заборонене; з іншого боку, такі листи містили надзвичайно цінну інформа- цію, зокрема й для політичної поліції. А Ми- кола Омелянович невтомно листувався зокре- ма з корифеєм фінської археології, дійсним членом ВУАК професором А. Таллгреном (Кузьминых, Усачук 2011, с. 195-213). Остан- ній 1936 р. на сторінках щорічника «Eurasia Septentrionalis Antiqua» емоційно засудив ре- пресії проти видатних археологів СРСР, зо- Рис. 1. Макаренко Микола Омелянович (16(04).02. 1877 — 04.01.1938). Фото з внутрішнього архіву Інститу- ту енциклопедичних досліджень НАН України Fig. 1. Makarenko Mykola Omelianovych (16(04).02.1877 — 04.01.1938). Photo from the internal archive of the Institute of Encyclopedic studies of the National Academy of Sciences of Ukraine ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 133 крема й М. О. Макаренка, додавши вірш Го- рація, спрямований проти тиранії (Tallgren 1936, p. 149). Раніше він та естонський архе- олог Х. Моора адресували лист на підтримку Миколи Омеляновича до Казані, де той відбу- вав заслання (Кузьминых, Усачук 2011, с. 211- 213, рис. 1; Клейн 2014а, с. 531-532). Інвекти- ва А. Таллгрена викликала обурену реакцію в радянській пресі. Останнім актом громадянської мужності стала спроба вже засудженого на заслання ар- хеолога захистити від акту державного ванда- лізму перлину архітектури України-Русі Ми- хайлівський Золотоверхий собор. Археолог ви- явився єдиним, хто влітку 1934 р. відмовився підписати смертний вирок святині. О. О. Фор- мозов так оцінив вагомість учинку М. О. Ма- каренка: «Нет данных о каком-либо явном про- тиводействии правительственному курсу, хотя бы о чём-то вроде мужественной пози- ции Н. Е. Макаренко, отстаивавшего от унич- тожения Софийский собор и Михайловский Златоверхий монастырь в Киеве» (Формозов 2006, с. 216). Микола Омелянович увінчав свою фахову діяльність розкопками (1930 р.) та публікаці- єю неоенеолітичного могильника в м. Маріу- поль. Монографія «Маріюпільський могиль- ник», видана українською та французькою мовами, стала культовою для української ар- хеології, а її авторові забезпечила наукове без- смертя (Макаренко 1933). Він ще встиг по- працювати в новоствореному Інституті історії матеріальної культури ВЗАН. Другий арешт стався 26 квітня 1934 р., відтак заслання до Казані, новий арешт 1936 р., Томська коло- нія № 2, суд, вирок та розстріл 4 січня 1938 р. (Клейн 2014а, с. 529-538). З огляду на очевидні ознаки нонконфор- мізму в особистій, громадській та науковій ді- яльності М. О. Макаренка, залишається без відповіді питання, чому Л. С. Клейн не за- числив його до кола нонконформістів? Мало того, петербурзький дослідник помістив на- рис про М. О. Макаренка в перший том сво- єї історії археології, присвячений науковцям Російської імперії. У цьому томі, незважаю- чи на порушення принципу хронологічнос- ті, описано й радянський період наукової ді- яльності М. О. Макаренка. Схоже, що автора не турбувало питання національності Мико- ли Омеляновича (див. підрозділ «Украинский археолог?» у нарисі Клейн 2014а, с. 537-538), хоча О. О. Формозов, наприклад, ніколи не сумнівався в тому, що М. О. Макаренко саме український учений. Адже його монографію присвячено долям саме російських археоло- гів тоталітарної доби (Формозов 2006, с. 188). Відповідь на питання Л. С. Клейна «Україн- ський археолог?» стосовно М. О. Макарен- ка ми дали в рецензії на його двотомну пра- цю (Отрощенко 2015, с. 7-8). Додамо, що по- смертної реабілітації М. О. Макаренка 1966 р. домігся інший український археолог — Іван Шовкопляс із вдовою репресованого подвиж- ника науки А. С. Федоровою. Наостанок зауважимо, що, на нашу думку, не надто коректно з морального погляду порів- нювати якість наукових середовищ Москви та Києва радянського періоду, до якого часом вда- ються дослідники. Ідеться, зокрема, про долі Василя Городцова та Миколи Макаренка. Мов- ляв, перший вижив виключно тому, що «мос- ковская научная среда оказалась чище и поря- дочнее, чем киевская» (Кузьминых, Усачук, Бе- лозёрова 2021, с. 369). Обидва згадані осередки науки були тоді паралізовані репресіями, тому будь-які моральні оцінки видаються недореч- ними. Своїх корифеїв цькували обидва осеред- ки з однаковим «ентузіазмом», але перший із згаданих учених у 80 років написав заяву про вступ до ВКП(б) і вижив, а другий пішов на пу- блічний спротив ненависному режиму, спряму- вав «Мільйон цій владі прокльонів!» і був роз- стріляний (Граб 1990, с. 29-31; Кузьминых, Усачук 2011, с. 211-213). Постать іншого нонконформіста, ймовір- но, спричинить дискусію. Маємо на увазі Вік- тора Платоновича Петрова (1894—1969). Суттєвою пересторогою вважати В. П. Петро- ва нонконформістом (Рис. 2) є доведений факт його тісної співпраці з радянськими спецслуж- бами впродовж Другої світової війни та у піс- лявоєнний час (1942—1950). Мобілізовано- му військовому перекладачеві запропонували перетнути лінію фронту та увійти в контакт з окупаційною адміністрацією рейхскомісаріату Україна. «Вони знайшли мене в 1942 році, коли я їм був потрібний, сподіваюся, знайдуть і за- раз і подбають про мене», — згадував пізні- ше В. П. Петров, дистанціюючись у такий спо- сіб від натхненників його «зради» (Кравченко 2002, с. 84). А тоді він розробив маршрут пе- ретину лінії фронту під Харковом і рушив до Києва, де на нього в будинку письменників на нинішній вул. Б. Хмельницького чекала кохана ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3134 жінка з особистим архівом, який вона зберігала при кожній окупації. Тоді «зрадника» В. П. Петрова затаврували в газеті «Правда» як прислужника українських націоналістів. Професор зумів зачарувати оку- пантів вишуканою німецькою мовою настіль- ки, що вони пропустили повз вуха слушні пі- дозри націоналістів. Йому довірили редагуван- ня київського часопису «Український засів». Потім була евакуація на Захід і 5 років плід- ної праці як літератора, етнолога, історіосо- фа, філософа й теолога в Мюнхені. Саме тоді В. П. Петров відчув реальну глибину інтелек- туальної свободи на Заході, а його мартиролог «Українська інтелігенція — жертва більшо- вицького терору» став чи не першим докумен- тальним свідченням для світу злочинів лю- диноненависницької влади на ниві культури. Віктор Платонович визначає «істоту й цілес- керованість большевизму, в основі якого лежа- ло не ствердження, а негація, не творчий дух миру, а нищівна тенденція заперечення, покли- каного стати загальним» (Петров 1992, с. 26; Кравченко 2002, с. 87). Сталося так, що 1949 р. в очікуванні прова- лу В. П. Петров покинув Західну Німеччину, лишивши там поголос щодо своєї смерті. Піс- ля тотальної перевірки, яка тривала практично рік, його було «повністю реабілітовано». Сло- ва в лапках належать розвідникові (Корпусова 2002b, с. 73). З них можна зрозуміти, що йому особісти не надто довіряли. Тому й «реабіліта- ція» виявилася нещирою. Улітку 1950 р., витримавши перший каран- тин в «органах», Віктор Платонович зайшов до вченого секретаря Інституту історії матеріаль- ної культури АН СРСР в Москві Тетяни Пас- сек, щоб закрити своє закордонне відряджен- ня тривалістю у вісім років. Побачивши дер- жавного злочинця з чимось у руках, «королева Трипілля» сховалася під стіл. В. П. Петров га- лантно допоміг дамі повернутися в крісло і по- яснив, що він нікого не зраджував, незважаю- чи на статтю в газеті «Правда», а ревно служив науковим співробітником Міністерства зовніш- ньої торгівлі СРСР за лінією фронту, а потім — у Мюнхені. Відповідно, Інституту було нака- зано закрити бланк відрядження та зарахувати В. П. Петрова до штату на посаду молодшого наукового робітника без ступеня (Петров 2002, с. 51-52; Кравченко 2002, с. 86). Отже, його довоєнна посада директора Ін- ституту українського фольклору АН УРСР, на- уковий ступінь доктора літературознавства та початок процедури висунення на звання ака- деміка АН УРСР 1941 р. були дезавуйова- ні, оскільки службовий архів АН УРСР спа- лили за наказом уряду СРСР перед евакуаці- єю установи на схід. Мало того, «органи» не подбали навіть про житло для В. П. Петрова. Вирішити цю проблему йому допоміг росій- ський археолог Г. Б. Федоров. Ще будучи сту- дентом МДУ, він сформував особисту пози- цію щодо політичного режиму в країні з його масштабними репресіями, коли його улю- блених викладачів відправили в табори, а в 1945-му фронтовик визначив і озвучив непри- йняття сталінізму найближчим людям (Клейн 2014b, с. 518). Тож Г. Б. Федоров організував проживання В. П. Петрова на дачі свого тес- тя, кінорежисера Григорія Рошаля під Мо- сквою і запросив колегу у свою велику Пру- то-Дністровську експедицію в Молдові та су- міжних з нею регіонах України. Г. Б. Федоров Рис. 2. Петров (Домонтович) Віктор Платонович (22 (10).10.1894 — 08. 06. 1969). Фото з домашнього архіву В. М. Корпусової Fig. 2. Petrov (Domontovych) Viktor Platonovych (22 (10).10.1894 — 08.06.1969). Photo from private archives of V. M. Korpusova ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 135 слушно передбачив, що органи безпеки саме В. П. Петрову довірять контроль над колекти- вом, де тимчасово працювали колишні в’язні ГУЛАГу: поет Наум Коржавін, кінорежисери Ю. Т. Дунський та В. С. Фрід, а також низка майбутніх дисидентів. Один із них, Вадим Де- лоне, згодом вийшов на Красну площу в Мо- скві з протестом проти окупації Чехословач- чини 1968 р. Мабуть, зовсім не випадково В. П. Петров опинився з Н. М. Коржавіним в одному наме- ті, де дбайливо підбирав розкидані всюди ар- куші паперу з «політично шкідливими» тек- стами, щоб повернути їх поетові, а не віддати «органам». При цьому Віктор Платонович як досвідчений конспіратор припускав, що хтось третій міг контролювати і його самого (Крав- ченко 2002, с. 86; Клейн 2014b, с. 527-529). До речі, саме тоді в «Українській літературній га- зеті» у Мюнхені (1955/56 рр.) вийшла друком газетна версія книги В. П. Петрова про інте- лігенцію — жертв більшовицького режиму. В Україні її передрук з американського видання 1959 р. здійснили лише за часів незалежності (Петров 1992). 1956 р. газетна публікація згаданої книги в Мюнхені завершилась; М. Хрущов посмертно засудив Й. Сталіна; добігав кінця дачний період московської ізоляції В. Петрова. Він остаточно повертається до Києва, де на нього чекала ко- хана жінка — берегиня неоціненного архіву. Науковця поновили в штаті Інституту археоло- гії в Києві, але тепер, зрозуміло, понизивши на посаді. У 1934 р. він був завідувачем відділу і молодим доктором наук, а тепер — молодшим науковим співробітником без ступеню та ще й пенсійного віку. Про поводження В. П. Петрова в той час згадують так: «В Інституті археології три- мався індиферентно, навіть іноді здавало- ся, що він не почуває себе співробітником цієї установи… Віктор Платонович ніби не по- мічав оточуючих. На засіданнях в Інституті теж не бував» (Рутківська 2002, с. 79). Нато- мість в Інституті мовознавства АН УРСР до- слідника без вагань долучили до вченої ради та ввели до складу Ономастичної комісії. Зро- зуміло, що саме там, серед колег-філологів, він почувався Людиною. Невідомо, як визнаний неокласик Віктор Домонтович у зеніті слави й популярності став археологом Віктором Петровим? О. О. Формо- зов, докладно вивчивши життя археологів того періоду, окремо відзначив категорію «людей, не имевших отношения ни к археологии, ни к науке вообще, но насильственно внедренных (виділення наше. — В. О.) в нее ВКПб в кон- це 1920 — начале 1930-х гг.» з відомою лише їй метою. Конкретно він мав на увазі керма- ничів Державної академії історії матеріальної культури Ф. В. Кипарисова та С. М. Биковсько- го, розстріляних у Ленінграді 1936 р. (Формо- зов 2006, с. 209). В. П. Петров був лише на два роки старший за них і цілком міг потрапити під цю хвилю партійного «призову» і таким чи- ном опинитись у середовищі археологів. Буду- чи справжнім науковцем, він 1934 р. очолив у новоствореному Інституті історії матеріальної культури УАН відділ археології слов’ян та Русі. За сім років В. П. Петров вже працював на по- саді директора Інституту українського фоль- клору АН УРСР. Невипадково, оцінюючі доро- бок В. П. Петрова, М. Ю. Брайчевський наголо- шував на універсалізмі цього дослідника, який досягав наукових осягнень на стиках наук, яки- ми оволодівав досконало (Брайчевський 1990, с. 96-98). Зважаючи на те, що В. П. Петров відпра- цював у профільних археологічних устано- вах Києва та Москви сукупно 26 років, не зга- дувати його як археолога навряд чи доречно. Тим більше, що, як людина високої культури й обов’язку, він кожне поставлене перед ним за- вдання виконував професійно, незважаючи на ступінь зацікавленості ним. У довоєнний час (1934—1941) Віктор Платонович керував зга- даним відділом, а також проводив розкопки зарубинецьких і черняхівських старожитнос- тей та пам’яток ранніх слов’ян. Після повер- нення з «московського карантину» Петров ви- дав матеріали польових досліджень і серед них епонімні пам’ятки: Зарубинецький могильник (Петров 1959), Черняхівський могильник (Пе- тров 1964), пам’ятки корчацького типу (Петров 1963), та здійснив узагальнену характерис- тику зарубинецько-корчуватівської культури (Петров 1961). Крім того, він подарував київ- ській аспірантці свого московського приятеля Г. Б. Федорова Н. М. Кравченко Косанівський могильник черняхівської культури. Неоднозначне ставлення київської архео- логічної спільноти до В. П. Петрова тривало дев'ять років, допоки 1965 р. його нагороди- ли орденом «Вітчизняної війни». Ця нагоро- да спричинила суттєві зміни в житті вченого: він одружився, отримав окрему квартиру в бу- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3136 динку від Інституту електрозварювання, отри- мав дозвіл на захист дисертації «Язык, этнос, фольклор» (Петров 1966), а також заробітну плату в розмірі окладу доктора наук та мож- ливість публікувати монографії (Корнієнко 2002, с. 76-78). Захист кандидатської дисерта- ції завершився присудженням здобувачеві на- укового ступеня доктора філологічних наук. Саме тоді Віктор Платонович зізнався, «що одержав від життя все, чого можна було ба- жати». Забулась навіть знущальна «четвір- ка» за кандидатський іспит з німецької мови, яка нібито у 70-тилітнього здобувача «страж- дає». І як цього не помітили свого часу нім- ці? (Кравченко 2002, с. 83-84). Нарешті стала можливою публікація його етапних моногра- фій: «Скіфи: мова та етнос» (Петров, 1968); «Етногенез слов’ян» (Петров, 1968). Надія Кравченко так згадувала про остан- ню зустріч двох однодумців — Г. Б. Федоро- ва та В. П. Петрова, яка відбулася 21 вересня 1967 р. на новій квартирі останнього в Киє- ві. Науковці тепло згадували дачу Рошалів під Москвою та експедиції в Молдавії. Тоді жур- налістці М. Г. Федоровій-Рошаль вдалося роз- говорити Віктора Платоновича. Зі спогадів про «закордонне відрядження» стало зрозуміло, що Москва його орієнтувала мало не на роль пре- зидента в контрольованому німцями уряді оку- пованої України, що його Гітлер обіцяв укра- їнцям на ранньому етапі Другої світової війни (Кравченко 2002, с. 85-86). «86 спецгрупп подготовили по одному мо- нарху или монархине для всей земли». Ось один з них: «Николай Кузнецов, агентурный псевдо- ним — Пух, кайзер Германии. — Кайзер чуть покраснел и поправился: — Будущий кайзер» (Суворов 1997, с. 233). Ставки Сталіна на Дру- гу світову війну були дійсно глобальні, але Гіт- лер превентивним ударом 22 червня 1941 р. все зіпсував. Показово, що В. П. Петров натякав на таємні плани диктатора переможно закінчити ту війну не «в Берліні, а на берегах Ла-Маншу» (Кравченко 2002, с. 85). Припускаю, що в складній багатоходовій партії В. П. Петрова з владою в підсумку склав- ся паритет, коли обидві сторони щось отрима- ли, лишившись не надто задоволеними одна одною. Як помітили сучасні дослідники твор- чості Петрова: «світ ловив його, але не впій- мав» (Матвієнко 2002, с. 59-60). Михайло Юліанович Брайчевський (1924— 2001) репрезентував уже повоєнне поколін- ня дослідників, вихованих за радянської вла- ди (Рис. 3). Юнак з інтелігентної київської ро- дини зі шляхетним минулим ще 1943 р. склав екстерном іспити за десятий клас та вступив на історико-філософський факультет універси- тету імені Тараса Шевченка (1943—1948 рр.). З другого курсу він почав паралельно працю- вати в Інституті археології АН УРСР кресля- рем. Тоді ж ініціював створення Наукового сту- дентського товариства, яке очолював упродовж 1945—1946 рр. Згодом М. Ю. Брайчевський ор- ганізував наукову студентську конференцію, на якій виступив із дражливою темою «Походжен- ня українського народу», що, зрештою, стала стрижневою в його науковому та громадсько- му житті (Кухарчук 2009, с. 6-9). Зауважимо, що приблизно в ці самі роки В. П. Петров читав курс лекцій «Походження українського народу» українським студентам в м. Регенсбург, ФРН (Корпусова 2002а, с. 21). Так, німецький пері- од біографії Віктора Петрова збігся зі студент- ськими роками М. Ю. Брайчевського. Обидва дослідники по різні боки «залізної завіси» пра- цювали над розв’язанням етноґенетичних про- блем, дошукуючись витоків української нації. Рис. 3. Брайчевський Михайло Юліанович (06.09.1924 — 23.10.2001). Фото Ю. М. Кухарчука Fig. 3. Braichevskyi Mykhailo Yulianovych (06.09.1924 — 23.10.2001). Photo by Yu. V. Кukharchuk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 137 Упродовж 1950-тих років М. Ю. Брайчев- ський стрімко увійшов до когорти провідних археологів республіки. Він проводив розкоп- ки знаменитих Пастирського та Городського городищ. 1955 р. захистив кандидатську дис- ертацію «Римська монета на території Украї- ни», яку невдовзі опублікували (Брайчевський 1959). А ще за рік подав на обговорення руко- пис докторської дисертації «Анти», яку неспо- дівано заблокували не без участі Б. О. Рибако- ва (Івакін, Павленко 2012, с. 8). Принагідно згадаємо, що саме в Переяслав-Хмельницькій експедиції, що нею керував майбутній акаде- мік, 1945 р. студент М. Ю. Брайчевський роз- почав свою практику польових досліджень. Враження від роботи в російських експедиці- ях перших повоєнних і голодних років зали- шилися в нього неоднозначними. Соціальний та національний дискомфорт, відчутий у них, позначились на формуванні критичних на- строїв у молодого дослідника (Брайчевський 2020, с. 238-242). Високу оцінку докторській дисерта- ції М. Ю. Брайчевського, частково опублі- кованій у вигляді монографії «Біля джерел слов’янської державності» (1964), дав не хто інший як Віктор Петров (Петров 1965, с. 152- 154). Незабаром М. Ю. Брайчевського пере- вели в Інститут історії АН УРСР. Образно ка- жучи, Антея (археолога) відірвали від землі й кинули в нетрі украй заідеологізованої на той час установи. Будучи дещо ізольованим від археології, Ми- хайло Юліанович приєднався до Клубу творчої молоді, утвореного в останні роки відлиги в сто- лиці України. Для небайдужої молоді сорокаріч- ний науковець-енциклопедист став старшим то- варишем, ідеологом та улюбленим лектором, що працював на громадських засадах. Саме йому вчена рада Інституту істо- рії 1966 р. доручила поглибити й розшири- ти доказову базу тез ЦК КПРС до «300-річ- чя возз’єднання України з Росією» (Кухар- чук 2009, с. 14-16). Стаття неупередженого дослідника отримала назву «Приєднання чи возз’єднання?». «Український історичний журнал» відмовився друкувати замовлену ним же статтю. З надією на підтримку автор від- дав її на рецензування колегам. Хтось із них надіслав примірник в «органи», інший поніс додому, а ще інший спрямував на найправиль- ніший шлях до публікації — передав текст за кордон. Загалом, шістдесятництво задекларувало три публічні документи, чи радше маніфес- ти: «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Івана Дзюби; «Приєднання чи возз’єднання?» Ми- хайла Брайчевського; «Лист 137-ми», ініційо- ваний математиками та підписаний представ- никами різних верств українського суспіль- ства (упор. Горбачук, Самійленко, Рабинович 2007, с. 77-83). Серед підписантів останньо- го були І. М. Дзюба та М. Ю. Брайчевський. На нашу думку, не можна приписувати автор- ство «Листа 137-ми» виключно «групі укра- їнської інтелігенції» (Кухарчук 2009, с. 17). Кожен із тих, хто поставив підпис під цим зверненням, зокрема й помітна група пред- ставників робітничих професій, ризикували своїм майбутнім. Так, М. Ю. Брайчевський разом із О. С. Компан, О. М. Апанович та Я. І. Дзирою за його підписання потрапили під скорочення штатів за місцем роботи в Ін- ституті історії АН УРСР. Перше офіційне безробіття тривало для Михайла Юліановича два роки. Надалі впро- довж 1970—1972 рр. М. Брайчевський пра- цював у новоствореному відділі Київської по- стійно діючої експедиції Інституту археології АН УРСР. У відновленому часописі «Київ- ська старовина» з’являється стаття М. Брай- чевського, присвячена традиціям домобудів- ництва Київської землі Х—ХІІІ ст. Статтю було розцінено як спробу зазіхнути на віко- вічну дружбу східнослов’янських народів. На- клад журналу знищили, а крамольного автора звільнили за невідповідність посаді (Брайчев- ський 1997, с. 219; Кухарчук 2009, с. 18-21). Негласна заборона щодо працевлаштування та наукового цитування творів дослідника трива- ли шість років. Поновлення на роботі в Інсти- туту археології АН УРСР, спершу на договір- них засадах, сталося 1978 р., а право вагомого голосу на наукових зібраннях ще за 10 років після того. Дослідник опинився під пильним наглядом політичної поліції. Саме тоді в нього сталося загострення апендициту, яке завершилося не- дбало виконаною операцією та низкою повтор- них операцій упродовж двох років у середині 1970-х. Не виключено, проте, що незадовіль- ний стан здоровʼя допоміг ученому уникнути арешту за часів Щербицького-Маланчука. За- пит на М. Ю. Брайчевського з’явився у влади за дещо несподіваного для атеїстів ювілею — тисячоліття хрещення Русі. Інших фахівців, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3138 здатних професійно висвітлити зазначену про- блему, в Києві не знайшлося. Михайло Юліа- нович підготував монографію «Утвердження християнства на Русі», у якій, зокрема, висло- вив гіпотезу щодо першого хрещення Русі Ас- кольдом як альтернативу версії про Володими- рове хрещення (Брайчевський 1988a). У період перебудови М. Ю. Брайчевський разом із молодшими колегами по Київській експедиції (М. А. Сагайдак, В. М. Зоценко) ста- ли учасниками Українського культурологічно- го клубу, а невдовзі — Народного руху Укра- їни за перебудову. Тут рідний Інститут згадав про докторську дисертацію науковця з дале- кого вже 1960 р. (Брайчевский 1988b). 1989 р. йому присуджують науковий ступінь докто- ра історичних наук за сукупність моногра- фій і серед них — «Біля джерел слов’янської державності» (Брайчевський 1964) та «Похо- дження Русі» (Брайчевський 1968). Ця ситу- ація перегукується з повторним докторським захистом Віктора Петрова. Зразком нонконформістської поведінки став життєвий і науковий шлях Бориса Миколайо- вича Мозолевського (1936—1993 рр.). Він увій- шов в археологію в середині 1960-х як поет, од- ним із когорти шістдесятників (Рис. 4). Далі під впливом рукопису Івана Дзюби «Інтернаці- оналізм чи русифікація?» він рішуче перейшов у своїй творчості з російської мови на україн- ську, проте під нагляд політичної поліції потра- пив ще за поетичну дискусію з Ф. Енгельсом російською: Фридрих Энгельс! Какими тропами Поднимались мы к безднам, срывались вниз, Чтоб однажды открылось, что был утопией Марксом выстраданный коммунизм… 1964 (Мозолевський 2007, с. 7). Учителями з археології для Б. М. Мозо- левського стали фундатори Київської шко- ли скіфологів О. І. Тереножкін та В. А. Іл- лінська. Останній так сподобався процитова- ний вище вірш, що вона попрохала друкарку з канцелярії Інституту розмножити його. Мож- ливо, від «піаністки» одна копія потрапила в КДБ. Учителів було покарано по партійній лінії: О. І. Тереножкін отримав сувору дога- ну, а В. А. Іллінську позбавили партквитка. Б. М. Мозолевського звільнили з Північно-Ро- гачицької експедиції 1968 р. «за антидержавні вірші» (Мозолевський 2015, с. 522-523). Мало того, «за написание этого стихотворения он в феврале 1969 года был профилактирован» (Бажан 2012, с. 122). В арсеналі КДБ існува- ла така форма «м’якого тиску» — «так зва- на профілактика, коли людину викликали до КДБ: розповідали, що ми все знаємо про тебе, якщо ще раз помітимо твою зацікавленість у самвидаві, почуємо критику радянського ладу, то тебе можуть посадити по вищезгаданих статтях» (Бажан 2022, с. 15). Профілактика щодо Б. М. Мозолевського не спрацювала. Як свідчать оперативні дані, у 1971 р. поет продо- вжував писати вірші «ідеологічно шкідливого змісту», тепер вже українською мовою (Бажан 2012, с. 122). Проте вчителі впродовж трьох років, лобі- юючи йому працю в експедиціях на договір- них засадах, тихо вели Б. М. Мозолевського через Гайманову могилу до Товстої. Перебу- ваючи поза офіційною наукою, неконтрольо- ваний владою дослідник, за його висловом, «спровокував» та очолив експедицію з роз- копок тепер уже всесвітньо відомого кургану (Мозолевський 2007, с. 9). Сталося це тому, що Рис. 4. Мозолевський Борис Миколайович (04.02.1936 — 13.09.1993). Фото з домашнього архіву Ю. В. Болтрика Fig. 4. Моzоlevskyi Borys Mykolaiovych (04.02.1936 — 13.09.1993). Photo from private archives of Yu. V. Boltryk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 139 Інститут археології АН УРСР очолював у ті роки інший нонконформіст, видатний україн- ський історик Ф. П. Шевченко, який також пе- ребував під наглядом КДБ. Федора Павлови- ча призначили директором Інституту археоло- гії, перевівши його з посадовим підвищенням з Інституту історії АН УРСР, де тоді боролися з крамолою М. Ю. Брайчевського та солідар- них з ним істориків, зокрема і Ф. П. Шевчен- ка. Новий директор не заважав археологам ро- бити свою справу. Саме завдяки цьому 19 червня 1971 р. у м. Орджонікідзе було знайдено Пектораль. Так «шкідник» Б. М. Мозолевський несподі- вано став героєм і замість мордовських табо- рів отримав місце праці в Інституті археоло- гії, персональну зарплату, квартиру в столиці та членство у Спілці письменників. Відкрит- тя Пекторалі повернуло науковця та поета в русло нормального життя без «профілакту- вання». Дослідник і надалі ніколи не посту- пався принципами, проте його лише «вивча- ли» як класика «компетентні органи» (Бажан 2012, с. 123). Як ніхто інший, розумів делікатне станови- ще Б. М. Мозолевського в науці його ровесник С. Н. Братченко: «Тут (у Єйську. — О. К.) вій- ськове училище та літовище — аеродром, де вчився літати юнак, згодом мій колега, від- кривач скіфського поховання з пектораллю та поет Борис Мозолевський (якби не ця знахід- ка до його титулу органи та члени додали б і «зек»)» (Колибенко 2015, с. 108). Незважаючи на пильну увагу КДБ, Б. М. Мо- золевський продовжував плідно працювати: він опублікував монографію «Товста могила» (Мо- золевський 1979), блискуче захистив її як кан- дидатську дисертацію, очолив відділ археоло- гії раннього залізного віку, дослідив низку ви- датних скіфських могил золотого поясу Скіфії; видав Мелітопольську могилу, розкопану його вчителем О. І. Тереножкіним (Тереножкин, Мо- золевский 1988), опоетизував археологічні зна- хідки в поетичному альбомі «Скіфський степ» (Мозолевський 1983). Крім того, 31 січня 1989 р. Б. М. Мозолев- ський узяв участь у зборах Київської організа- ції Спілки письменників України, де було іні- ційовано створення Народного руху України за перебудову: Не встигли звестись одностайно. Ще й слова народ не почув, А вже заганя нас у стайню Партійний товариш Кравчук. Йому б народитись за Сталіна, — Ото б він їм «рух» показав! 1989 (Мозолевський 2007, с. 456). На початку 1990-х років Б. М. Мозолевський водив співробітників свого відділу (В. П. Біло- зора, С. А. Скорого) на політичні мітинги. Про- те у розквіті творчих сил та наснаги його зупи- нила невиліковна хвороба. Станіслав Никифорович Братченко (1936—2011) лишився в пам’яті колег беззасте- режним авторитетом, класиком європейської археології, «генералом» степових катакомб і свідомим українцем (Рис. 5). Йому завжди бо- ліла Україна, де б він не опинявся. Ще дити- ною він пережив нацистську окупацію України в рідному містечку Криндачівка (нині Красний Луч) на півдні Луганщини та як людина спосте- режлива й творча критично порівнював її з ра- дянською (Колибенко 2015, с. 110-111). Вищу гуманітарну освіту С. Н. Братченко здобував у педагогічному інституті в м. Ростов-на-Дону. Із третього курсу талановитого юнака переве- ли до Ленінградського університету, де на ка- федрі археології якраз розпочинав викладаць- ку роботу, обірвану КДБ, нонконформіст Лев Клейн, який згадував про нього так: «Слава Братченко дружил со многими из нас, питер- цев. Помню как он, приехав в Ленинград учить- ся, организовал в общежитии украинское зем- лячество на манер иностранных и тотчас за- светился в КГБ… Он добился основных своих мечтаний: Украина стала «незалежною і са- мостійною», а сам С. Н. Братченко — авто- ритетным археологом. Он умер, а монографии его будут жить, как и добрая память о нем» (Клейн 2011, с. 15). Так у семи рядках поминального слова Л. С. Клейн лапідарно окреслив особистість С. Н. Братченка. Ключовими тут є два слова: «Он добился». Уточнимо тільки, що в поле зору КДБ С. Н. Братченко потрапив ще раніше — в Ростові-на-Дону, через нехитрий, але пророчий вірш: «Не построить солнце Кампанеллы, Как не сдвинуть землю рычагом» (Колибенко 2015, с. 108-109). Уникнути арешту допитливому студенто- ві допоміг тоді Ю. А. Жданов-молодший, по- сприявши переведенню його в Ленінград- ський державний університет. У Ленінграді С. Н. Братченко отримав доступ до бібліо- тек та книжкових розсипів букіністів, де мав ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3140 змогу студіювати публікації очільників Укра- їнської революції: «Украинский вопрос» з «Украинского журнала», редагованого Симо- ном Петлюрою, перший том «Історії України- Руси» Михайла Грушевського та ін. (Колибен- ко 2015, с. 108-109). Тут він знаходив і літе- ратурні шедеври Розстріляного відродження, удосконалюючи таким чином свою українську мову з надією повернутися колись на Батьків- щину (Гершкович 2006, с. 4). Імовірно, саме через спілкування з Л. С. Клейном С. Н. Брат- ченко почав цікавитись катакомбною пробле- матикою (Смирнов 2011, с. 16). Але до повер- нення в Україну був ще Новочеркаський музей донського козацтва та 5 років роботи (1960— 1964 рр.) першим директором заповідника «Танаїс», який він розбудовував з нуля. Крім того, він відкрив Левенцівський кущ пам’яток на західному краю Ростова-на-Дону, а серед них і Левенцівську фортецю перехідного пері- оду від середньої до пізньої бронзи, яку місце- ві журналісти охрестили «Донською Троєю» (Кияшко 2006, с. 10, 16). Здавалося б, така пам’ятка відкривала перед дослідником величезні наукові перспективи в дельті Дону, але 1964 р. С. Н. Братченко поли- шає Танаїс і вступає до аспірантури Інституту археології АН УРСР з темою, що стосувалася катакомбних культур Нижньої Донщини. Він ще продовжував займатись розкопками фор- теці, проте пріоритетною лишалася катакомб- на проблематика. С. Н. Братченко підготував та успішно захистив кандидатську дисертацію, яку опублікував у вигляді монографії «Нижнее Подонье в эпоху средней бронзы» (Братченко 1976). Книга стала класикою, а її автор — лі- дером катакомбної проблематики, визнаним її авторитетом. Повернення в рідну Україну було свідомим, але сувора реальність швидко внесла коректи- ви в найромантичніші очікування. Прямі кон- такти з шістдесятниками, про які він так палко мріяв, закінчувалися набагато менш приємни- ми бесідами з працівниками КДБ (Колибенко 2015, с. 108-109). Дехто з його археологічних учнів дивувався, «чому С. Н. Братченко не по- трапив тоді за ґрати?» (Бритюк 2006, с. 27). З інформаційного повідомлення голови КДБ при РМ УРСР В. В. Федорчука ЦК Компартії Укра- їни від 06.05.1972 р. дізнаємося, що С. Н. Брат- ченко та М. М. Чередниченко, «находясь в ар- хеологической экспедиции на территории Ворошиловоградской области, допускали на- ционалистические высказывания, распевали песни и рассказывали анекдоты аполитично- го характера». За такі дії щодо них готували- ся профілактичні заходи (Бажан 2012, с. 123). Саме С. Н. Братченко ініціював переїзд кубан- ського українця М. М. Чередниченка з Ростова- на-Дону до Києва та вступ його в аспірантуру. Так відбувалася лагідна кадрова українізація Інституту археології АН УРСР зі сходу. Обидва завершили аспірантуру успішними захистами кандидатських дисертацій та очолили великі новобудовні експедиції в 70-ті роки ХХ ст., де за ними спостерігало КДБ. С. Н. Братченко запровадив в Україні ме- тодику розкопок курганів паралельними траншеями при роботі зі землерийною тех- нікою (Телєгін, Братченко 1974, с. 105-109). Цю методику в донецьких та луганських екс- педиціях опанувала велика група перспек- тивної археологічної молоді, а також інші фахівці. У суто науковому плані дослідник розвивав концепт української катакомбної провінції Л. С. Клейна з позиції множиннос- ті катакомбних культур (Братченко, Шапош- никова 1985). Далі він переосмислив куль- туру багатоваликової кераміки (Березанська Рис. 5. Братченко Станіслав Никифорович (03. 09. 1936 — 21. 02. 2011). Фото з домашнього архіву Р. О. Литвиненка Fig. 5. Bratchenko Stanislav Nykyforovych (03. 09. 1936 — 21. 02. 2011). Photo from private archives of R. О. Lytvynenko ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 141 1960), трансформувавши її в Бабинську піс- ля масштабних розкопок на Сіверськодонеч- чині, де було відкрито й досліджено її по- ховальний ритуал (Братченко 1977). Бабине вабило С. Н. Братченка синхронністю з Ле- венцівською фортецею, яку він виокремив в особливий Кам’янсько-Левенцівський тип пам’яток (Братченко 1985). У працях його наступників за Бабинською культурою окрес- лився окремий перехідний період від серед- ньої до пізньої бронзи, непомічений свого часу В. О. Городцовим (Писларій 1983, с. 14; Литвиненко 2009; Отрощенко 2014). У своїх спогадах друзі та учні С. Н. Брат- ченка відзначали його дивакувату поведінку; дослідник тримався осторонь від студентсько- го середовища в полі та професійного оточен- ня в Інституті (Гершкович 2006, с. 4-6). Чи не вперше девіантна поведінка фіксуються в 1963 р. на розкопках Левенцівської фортеці, де керівник експедиції С. Н. Братченко спіл- кувався зі своїм другом В. Я. Кияшком цита- тами з поезій Василя Симоненка та Івана Дра- ча. Спантеличені студенти сприймали їх мало не за божевільних. Реакція С. Н. Братченка на цей шок була такою: «Хай люди кажуть, що я божевільний. Боже, я — вільний!» (Кияшко 2006, с. 16-17). Можна припустити, що така поведінка була проявом посттравматичного синдрому, спрово- кованого розстрілом робітничої маніфестації в Новочеркаську 1962 р. Свідком того злочину став Станіслав, що, можливо, й стимулювало його до переїзду в Київ. Але й тут, як вже сказа- но, на нього чекали «профілактичні заходи» — контроль КДБ. Його усувають із посади началь- ника Донецької експедиції, а 1973 р. переводять разом із Музеєм археології в Інститут зоології АН УРСР. Далі здоровий глузд ніби перемагає, і він очолює Сіверсько-Донецьку експедицію, у якій досягає видатних результатів. Але на почат- ку 80-х років експедицію розформовують, пере- даючи підряд на розкопки курганів Луганщини на кафедру археології Київського університету імені Тараса Шевченка. Штатні співробітники експедиції стали здебільшого безробітними. Опальний С. Н. Братченко повертається до рідного Інституту, де йому забороняють (!) вести археологічні дослідження на сході Укра- їни, щоб він не сіяв там крамолу. Він остаточно замикається у своєму світі, сумлінно викону- ючи завдання планових тем. С. Н. Братченку, на відміну від Б. М. Мозолевського, поталани- ло не лише дожити, але й 20 років прожити в омріяній ним самостійній Україні. 1992 р. ав- тор цих рядків очолив відділ археології енео- літу — бронзової доби, де й працював до вихо- ду на пенсію останній у цьому списку нонкон- форміст. Будучи за своєю природою «совою», учений працював здебільшого ночами. Режим роботи в Інституті дозволяв йому самому ре- гулювати свій робочий час. Найважче було від нього домогтися, щоб він своєчасно оформ- лював профвідпустку та отримував заробіт- ну платню. Він був геть несхожий на пересіч- ну «радянську людину» і дійсно вільний від усього радянського. Одного вечора в середині 1990-х ми з дру- жиною зустріли Станіслава на перегляді філь- му С. Й. Параджанова «Тіні забутих предків». Як згадував В. Я. Кияшко, в 1963 р. ця стрічка, як і поезії шістдесятників, стала «ковтком сво- боди» для них (Кияшко 2006, с. 16). Незмінним супутником життя дослідника був кишенько- вий детекторний радіоприймач, яким він ловив заборонені «голоси» вільного світу. В останню декаду свого життя С. Н. Брат- ченко опублікував давно очікувані науковим загалом монографії: «Донецька катакомбна культура раннього періоду» (Братченко 2001) та «Левенцовская крепость» (Братченко 2006). Остання була перевидана в Києві (Братченко 2012). Зрозуміло, що він здійснив ці проєкти з допомогою своїх удячних учнів. Згадані тут п’ять постатей українського ар- хеологічного нонконформізму репрезентували іншу, нескорену Україну, яка в умовах обме- жень і переслідувань шукала й демонструвала ненасильницькі форми спротиву, протистав- ляючи всеосяжній диктатурі свою інтелек- туальну позицію. Саме тому всі вони става- ли об’єктами переслідування КДБ. Їхня пози- ція ускладнювала життя їм та їхнім близьким, суттєво впливала на кількість та якість про- ведених досліджень, зрештою, вкорочувала віку в прямому сенсі цього слова. Досить зга- дати про зими, проведені в кочегарках Києва Б. М. Мозолевським, медичні експерименти над М. Ю. Брайчевським тощо. Друзі Г. Б. Фе- доров та В. П. Петров ніби «змагалися» поміж собою в кількості набутих інфарктів. У пер- шого їх було 9 чи 10, а в другого — 6, здебіль- шого перенесених на ногах (Корнієнко 2002, с. 78; Клейн 2014b, с. 528, 532). Але удавана лояльність і конформізм до радянської реаль- ності спричинили б когнітивний дисонанс, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3142 отруювали буття, тому всі вони намагались за- лишатись собою. Б. М. Мозолевський навряд чи знайшов би Пектораль, якби в 1960-х рр. поводився «пра- вильно». Він невтомно й буденно копав би інші скіфські могили. Але він знайшов саме ту, за- тиснуту між спорудами промзони в м. Орджо- нікідзе, просканував її методом буріння, пе- ресвідчився в її скіфському походженні, пере- конав директора комбінату Г. Середу в тому, що скарби лежать саме тут, під склепіннями катакомб Товстої могили. А тут ще через бе- резневе бездоріжжя 1971 р. в місті застрягла без роботи бригада скреперів. І директор зва- жився та профінансував пошуки Б. М. Мозо- левського, що їх учений розпочав буквально сам-один. Лише з часом експедиція, що вини- кла спонтанно, поповнилась співробітника- ми Інституту археології (Мозолевський 1983, с. 145-182). Несприятливі умови життя й творчості, які створювала для некерованих особистостей влада, практично позбавляли їх можливостей для підготовки кадрів та створення наукових шкіл. Кожен із них мусив час від часу зміню- вати місце роботи чи позбавлявся її взагалі. Таким чином владі вдавалося придушити їх- ній потужний творчий та науково-організацій- ний потенціал на шкоду Україні, але, на щастя, не цілковито. Так, М. О. Макаренко залишив нащадкам Музей Богдана та Варвари Ханен- ків і Маріупольський могильник, С. Н. Брат- ченко — заповідник «Танаїс» і Левенцівську фортецю, М. Ю. Брайчевський — врятовані ним історичні корпуси Києво-Могилянської академії, інші шедеври архітектури Києва та перше, Аскольдове, хрещення Русі, Б. М. Мо- золевський — пектораль і «Скіфський степ», В. П. Петров-Домонтович — свої літературні шедеври та легендарний архів, яким користу- ються нині десятки науковців різного фаху — від богословів до історіософів. І все це лише верхівка айсберга. Крім того, повоєнні археологи-нонконфор- місти приєднувалися до руху шістдесятників, ставали авторами та поширювачами самвида- ву. Проти стихійно посталої опозиції 12 січня 1972 р. КДБ УРСР розпочало операцію «Блок», спрямовану на «блокування» національно- свідомої інтелігенції, молоді (Бажан 2022, с. 1-3). Під неї потрапив і давав публічні по- яснення щодо «Приєднання чи возз’єднання?» М. Ю. Брайчевський. Уже за перебудови М. Ю. Брайчевський та Б. М. Мозолевський долучилися до підготов- ки та затвердження статутних документів На- родного руху України, спрямованого проти ідеології Карла Маркса і його більшовицьких епігонів (Кухарчук 2002, с. 121-124). Ще рані- ше, на початку 1980-х, С. Н. Братченко разом із корифеєм польської археології Яном Махні- ком здійснили спробу повалити пам’ятник Ле- ніну на Бессарабці (Отрощенко 2011, с. 7). Їм не вистачило для цього фізичних сил, але зго- дом їхній задум втілили активісти Революції Гідності. Наостанок неможливо обійти увагою про- рочий дар інтелектуалів: вирок ідеології біль- шовизму сформулював В. П. Петров; безпер- спективність утопій від Мора та Кампанелли до Маркса й Хрущова поетично висвітлили студент С. Н. Братченко та відставний льотчик Б. М. Мозолевський — майбутні корифеї укра- їнської археології. Не менш важливим за їхній внесок в науку є й незроблене ними. Адже вони свідомо не бра- ли участі у написанні на догоду владній верхів- ці замовних матеріалів, які з огляду на автори- тет і популярність авторів могли б негативно вплинути на свідомість нашого народу. Безпе- речно, коло нонконформістів у галузі археоло- гії не обмежується в Україні згаданими в цій праці особистостями. Вони зростали й твори- ли не лише в Києві, а й у інших наукових цен- трах республіки. Згадані тут учені репрезенту- ють чотири покоління науковців, українських патріотів, які послідовно несли естафету спро- тиву пануючому режиму аж до його краху в 1991 р., який вони і передбачили. Загалом же тема, порушена в статті, потре- бує ширшого дослідження, адже без конструк- тивного аналізу минулого, його осмислення та жорсткого засудження злочинів радянського режиму ми знову будемо приречені на поразку. Подяки. Автор висловлює щиру подяку колегам Ю. В. Болтрику, Я. П. Гершковичу, В. М. Корпусовій, Ю. М. Кухарчуку, Р. О. Лит- виненку за всебічну допомогу та консультації в процесі підготовки статті. Так само вдячний М. Г. Железняку та Р. В. Пилипчуку з «Енци- клопедії сучасної України» за надане для публі- кації фото М. О. Макаренка. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 143 Бажан, О. 2001. Дисидентство в УРСР: спроба дефіні- ції. Маґістеріум, вип. 7: Історичні студії, с. 27-32. Бажан, О. 2012. Під пильним контролем КДБ. В: Смо- лій, В. А., Удод, О. А. (ред.). Історіографічні досліджен- ня в Україні. Вип. 22: Доповіді та матеріали Міжнародної наукової конференції «Інститут історії України на зламі епох, у світлі традицій та перетворень. 75 років інституці- онального буття» (20—21 жовтня 2011 р., м. Київ). Київ: Інститут історії України НАН України, с. 115-134. Бажан, О. 2022. 50-річчя операції КДБ «Блок»: арешт в Україні близько 90 дисидентів. Інтерв’ю кореспонден- тові «Радіо Свобода» Дмитру Шурхало 12.01.2022 р. [online]. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/ kdb-operatsiya-blok/31648911.html. [Дата звернення: 10 лютого 2022] Березанская, С. С. 1960. Об одной из групп памятни- ков средней бронзы на Украине. Советская археология, 4, с. 26-41. Брайчевський, М. Ю. 1959. Римська монета на тери- торії України. Київ: Видавництво АН УРСР. Брайчевський, М. Ю. 1964. Біля джерел слов’янської державності: соціально-економічний розвиток черняхів- ських племен. Київ: Наукова думка. Брайчевський, М. Ю. 1968. Походження Русі. Київ: Наукова думка. Брайчевський, М. Ю. 1988a. Утвердження Християн- ства на Русі. Київ: Наукова думка. Брайчевський, М. Ю. 1988b. Восточные славяне в І ты- сячелетии до н. э. Автореферат дисертации доктора исто- рических наук в форме научного доклада. ИА АН УССР. Брайчевський, М. Ю. 1997. Як Президія Академії наук розправлялася з непокірним істориком. Український історик, т. ХХХIV, ч. 1—4, с. 217-221. Брайчевський, М. Ю. 1990. В. П. Петров — учений- універсал. Археологія, 3, с. 95-100. Брайчевський, М. Ю. 2020. Експедиція С. М. Бібікова 1946 р. «Біла» та «чорна» кістки. В: Залізняк, Л. Моя ар- хеологія. Київ: Темпора, с. 238-242. Братченко, С. Н. 1976 . Нижнее Подонье в эпоху сред- ней бронзы (периодизация и хронология памятников). Киев: Наукова думка. Братченко, С. Н. 1977. К вопросу о сложении бабин- ской культуры (многоваликовой керамики). В: Теле- гин, Д. Я. (отв. ред.). Вильнянские курганы в Днепровском Надпорожье. Киев: Наукова думка, с. 21-43. Братченко, С. Н. 1985. Каменско-ливенцовский тип памятников. Археология Украинской ССР. Т. 1. Киев: На- укова думка, с. 403-420. Братченко, С. Н. 2001. Донецька катакомбна культу- ра раннього періоду. Луганськ: Шлях. Братченко, С. Н. 2006. Левенцовская крепость. Памят- ник культуры бронзового века. В: Санжаров, С. Н. (ред.). Матеріали та дослідження з археології Східної України, вип. 6. Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, с. 32-310. Братченко, С. Н. 2012. Левенцовская крепость. Па- мятник культуры бронзового века. Київ: Видавничий дім «Скіф». Братченко, С. Н., Шапошникова, О. Г. 1985. Ката- комбная культурно-историческая общность. В: Артемен- ко, И. И. (ред.). Археология Украинской ССР в 3 томах. Т. 1: Первобытная археология. Киев: Наукова думка. с. 403-420. Бритюк, О. О. 2006. Чи варто бути українцем? В: Сан- жаров, С. Н. (ред.). Матеріали та дослідження з археоло- гії Східної України, вип. 6. Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, с. 25-27. Гершкович, Я. П. 2006. Несколько слов о книге и ее «странном» авторе. В: Санжаров, С. Н. (ред.). Матеріали та дослідження з археології Східної України, вип. 6. Лу- ганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, с. 4-7. Гилинский, Я. И. 2020. Девиантность, творчество, правосудие. В: Матяш, Е. И., Кашуба, М. Т. (ред.). Лев Клейн [Путеводитель]. Сборник статей памяти Льва Са- муиловича Клейна. Санкт-Петербург: Институт истории материальной культуры, с. 165-169. Горбачук, В. І., Самійленко, Ю. С., Рабинович, В. І. (упор.). 2007. Юрій Макарович Березанський: біобібліо- графія. Київ: Інститут математики НАН України. Граб, В. И. 1990. Дело Н. Е. Макаренко. В: Звагель- ский, В. Б., Діброва, Г. В., Панченко, В. В. (ред.). Вивчен- ня історичної та культурної спадщини Роменщини: про- блеми і перспективи. Тези доповідей. Суми; Ромни: Сум- ське обласне відділення Українського фонду культури, с. 29-31. Івакін, Г. Ю., Павленко, Ю. В. 2002. Феномен М. Ю. Брайчевського. В: Павленко, Ю. В. (ред.). Михай- ло Брайчевський. Вчений і особистість. Київ: «Фенікс», с. 6-15. Кияшко, В. Я. 2006. Левенцовка начиналась так. В: Санжаров, С. Н. (ред.). Матеріали та дослідження з археології Східної України, вип. 6. Луганськ: СНУ ім. В. Даля, с. 10-16. Клейн, Л. С. 2011. Слава Братченко… В: Санжа- ров, С. М. (ред.). Матеріали та дослідження з археоло- гії Східної України, вип. 11. Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, с. 15. Клейн, Л. С. 2014a. История российской археологии: учения, школы и личности. Том 1. Общий обзор и дорево- люционное время. Санкт-Петербург: ЕВРАЗИЯ. Клейн, Л. С. 2014b. История российской археологии: учения, школы и личности. Том 2. Археологи советской эпохи. Санкт-Петербург: ЕВРАЗИЯ. Колибенко, О. 2015. Матеріали фонду Станіслава Ни- кифоровича Братченка у Науковому архіві Інституту ар- хеології НАН України як джерело до біографії вченого та епохи. В: Коцур, В. П. (ред.). Переяславський літо- пис, вип. 7. Переяслав-Хмельницький: ДВНЗ «Переяслав- Хмельницький державний педагогічний університет іме- ні Григорія Сковороди», с. 106-118. Корнієнко, К. 2002. Особлива людина. Слово і час, 10, с. 76-78. Корпусовa, В. 2002a. В. Петров (Домонтович): Етноге- нетика як свобода самовиявлення. Слово і час, 10, с. 17-25. Корпусовa, В. 2002b. «Третє» життя В. П. Петрова: «Він був людиною покликання, а не визнання». Слово і час, 10, с. 69-74. Кравченко, Н. Збагнення. Слово і час, 10, с. 81-88. Кузьминих, С. В., Усачук, А. Н. 2011. «Милльон этой власти проклятий!…» (письма Н. Е. Макаренко А. М. Таль- грену). В: Платонова, Н. И. (ред.). История археологии: лич- ности и школы (к 160-летию со дня рождения В. В. Хвойки). Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 195-216. Кузьминых, С. В., Усачук, А. Н., Белозёрова, И. В. 2021. «Мои работы ничего не стоят и никому не нуж- ны…»: письма Н. Е. Макаренко В. А. Городцову. Stratum plus, 2, с. 361-402. Кухарчук, Ю. В. 2002. Михайло Брайчевський і укра- їнська незалежність. В: Павленко, Ю. В. (ред.). Михай- ло Брайчевський. Вчений і особистість. Київ: «Фенікс», с. 120-125. Кухарчук, Ю. 2009. Просвітник українського народу. В: Брайчевський, М. Ю. Вибране. Т. 1. Київ: Видавництво імені Олени Теліги, с. 5-42. Литвиненко, Р. О. 2009. Культурне коло Бабине (за матеріалами поховальних пам’яток). Автореферат дис- ертації д.і.н. ІА НАН України. Лукин, Ю. 1992. Из истории сопротивления тотали- таризму в СССР (20—80-е годы). Москва: Издательство Московского университета. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3144 Макаренко, М. О. 1933. Маріюпільський могильник. Київ: Видавництво Всеукраїнської академії наук. Матвієнко, С. 2002. Опосередковане зізнання: Віктор Петров та його «особа Сковороди». Слово і час, 10, с. 54-60. Мозолевський, Б. М. 1979. Товста Могила. Київ: На- укова думка. Мозолевський, Б. М. 1983. Скіфський степ. Київ: На- укова думка. Мозолевський, Б. М., 2007. Поезії. Київ: «Темпора». Мозолевський Борис Миколайович. 2015. В: Толочко, П. П. (ред.). Інститут археології Національної академії наук України 1918—2014. Київ: ВД «АДЕФ-Україна», с. 522-523. Отрощенко, В. В. 1996. Роздуми з приводу ювілею од- ного нонконформіста. Запорожська січ. 05.02.1996, с. 3. Отрощенко, В. В. 2010. О перевернутом мире Л. С. Клейна. В: Клейн, Л. С. Перевернутый мир (2-е изд., ис- правленное и дополненное). Донецк: ДонНУ, с. 5-10. Отрощенко, В. В. 2011. Про Славу Братченка. В: Сан- жаров, С. М. (ред.). Матеріали та дослідження з архе- ології Східної України, вип. 11. Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, с. 6-7. Отрощенко, В. В. 2014. Щодо перехідного періо- ду від середньої до пізньої бронзи. В: Толочко П. П., Тощев Г. М. (гол. ред.). Старожитності Північного Причорномор’я і Криму, ХVІІ, с. 7-14. Отрощенко, В. В. 2015. Український слід в «Истории российской археологии» Л. Клейна. Маґістеріум, вип. 60: Археологічні студії, с. 4-10. Петров, В. П. 1959. Зарубинецкий могильник. В: Тре- тьяков, В. Н. (ред.). МИА СРСР, 70. Москва; Ленинград: Издательство АН СССР, с. 32-60. Петров, В. П. 1961. Зарубинецько-корчуватівська культура Середнього Подніпров’я і синхронні культури суміжних територій. Археологія, т. ХІІ, с. 53-75. Петров, В. П. 1963. Памятники корчакского типа. В: Рыбаков, Б. А. (отв. ред.). МИА СРСР, 108. Москва: Изда- тельство АН СССР, с. 16-38. Петров, В. П. 1964. Черняховский могильник. В: Рыбаков, Б. А., Сымонович, Э. А. (отв. ред.). МИА СРСР, 116. Москва: Наука, с. 53-117. Петров, В. П. 1965. Брайчевський М. Ю. Біля джерел слов’янської державності. (Соціально-економічний роз- виток черняхівських племен). К.,1964. Український істо- ричний журнал, 3, с. 152-154. Петров, В. П. 1966. Язык. Этнос. Фольклор. Авторе- ферат диссертации к.и.н. Киев. Петров, В. П. 1968. Скіфи: мова та етнос. Київ: На- укова думка. Петров, В. П. 1972. Етногенез слов’ян. Київ: Науко- ва думка. Петров, В. 1992. Діячі української культури (1920— 1940 рр.) — жертви більшовицького терору. Київ: Во- скресіння. Петров, В. 2002. Автобиография. Слово і час, 10, с. 51-52. Писларий, И. А. 1983. Культура многоваликовой ке- рамики Восточной Украины. Автореферат диссертации к.и.н. МГУ им. М. Ломоносова. Рутківська, Л. 2002. Незабутні зустрічі. Слово і час, 10, с. 78-80. Смирнов, А. М. 2011. Только сегодня я узнал …. В: Санжаров, С. М. (ред.). Матеріали та дослідження з ар- хеології Східної України, вип. 11. Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, с. 15-16. Суворов, В. 1997. Выбор. Москва: «Издательство АСТ-ЛТД». Телєгін, Д. Я., Братченко, С. Н. 1974. Розкопки кур- ганів епохи бронзи за допомогою механізмів. Археологія, 13, с. 105-109. Тереножкин, А. И., Мозолевський, Б. Н. 1988. Мели- топольский курган. Киев: Наукова думка. Формозов, А. А. 2006. Русские археологи в период тота- литаризма. Историографические очерки. Москва: «Знак». Tallgren, A. M. 1936. Archaeological Studies in Soviet Russia. Eurasia Septentrionalis Antiqua, X, р. 129-170. Надійшла 12.02.2022 Vitalii V. Otroshchenko DSc in History, Professor, Head of the Eneolithic–Bronze Age Archaeology department, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-5707-8384, otrok_o@ukr.net UKRAINIAN ARCHAEOLOGISTS-NONCONFORMISTS OF THE TOTALITARIAN ERA The article is devoted to the study of manifestations of intellectual resistance of scientists to the ruling regime during 1920—80s, which has signs of non-conformism. The author considers the concept of “non-conformism”, based on the definition of the Russian human rights activist Yu. F. Lukin: in every society there are not only those who support the official policy, indifferent conformists, but also those who disagree, dissidents who oppose the dominant religion, ideology, the existing political system, a way of life. The topic of non-conformism in archaeology was substantiated by Russian thinker L. S. Klein, who included G. A. Bonch-Osmolovskyi, S. M. Zamyatnin, O. M. Rogachev, O. L. Mongait, G. B. Fedorov and A. S. Formozov among them. L. S. Klein should be added to them. Among the Ukrainian archaeologists of the totalitarian era, the personalities of M. O. Makarenko, V. P. Petrov (Domontovych), M. Yu. Braichevskyi, B. M. Mozolevskyi, S. N. Bratchenko attract attention. They represent four generations of native scholars who consistently carried the baton of resistance to the ruling regime until its logical collapse in 1991, which they had foreseen. They deliberately chose public forms of protest through speeches, statements, lectures, creation and distribution of resonant scientific texts in the country and abroad. An important role was played by communication with colleagues and students in the archaeological expeditions they led. In the system of total control created by the authorities, non-conformists quickly became the objects of close attention from the State Security Committee. The declassified archives of the special services shed light on the methods of their work with a contingent of people dangerous to the regime, including: study, recruitment attempts, prevention and repressive forms of influence, up to execution (the fate of M. O. Makarenko). All mentioned researchers had gone through the control system. B. M. Mozolevskyi was saved from arrest thanks to the Pectoral he found. The system did not allow revealing and realizing the powerful creative potential of deviant creators. This did not save it, and irreparable damage was done to science. Key words: conformism, non-conformism, State Security Committee control, Mykola Makarenko, Viktor Petrov (Domontovych), Mykhailo Braichevskyi, Borys Mozolevskyi, Stanislav Bratchenko. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3 145 References Bazhan, O. 2001. Dysydentstvo v URSR: sproba definitsii. Magisterium, vyp. 7: Istorychni studii, p. 27-32. Bazhan, O. 2012. Pid pylnym kontrolem KDB. In: Smolii, V. A., Udod, O. A. (eds.). Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini. Vyp. 22: Dopovidi ta materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii «Instytut istorii Ukrainy na zlami epokh, u svitli tradytsii ta peretvoren. 75 rokiv instytutsionalnoho buttia» (20—21 zhovtnia 2011 r., m. Kyiv). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, p. 115-134. Bazhan, O. 2022. 50-richchia operatsii KDB «Blok»: aresht v Ukraini blyzko 90 dysydentiv. Interviu korespondentovi «Radio Svoboda» Dmytru Shurkhalo 12.01.2022 r. [online]. Available at: https://www.radiosvoboda.org/a/kdb-operatsiya- blok/31648911.html. [Accessed 10 February 2022]. Berezanskaia, S. S. 1960. Ob odnoi iz grupp pamiatnikov srednei bronzy na Ukraine. Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 26-41. Braichevskyi, M. Yu. 1959. Rymska moneta na terytorii Ukrainy. Kyiv: Vydavnytstvo AN URSR. Braichevskyi, M. Yu. 1964. Bilia dzherel slovianskoi derzhavnosti: sotsialno-ekonomichnyi rozvytok cherniakhivskykh plemen. Kyiv: Naukova dumka. Braichevskyi, M. Yu. 1968. Pokhodzhennia Rusi. Kyiv: Naukova dumka. Braichevskyi, M. Yu. 1988a. Utverdzhennia Khrystyianstva na Rusi. Kyiv: Naukova dumka. Braichevskii, M. Iu. 1988b. Vostochnye slaviane v І tysiacheletii do n. e. Avtoreferat disertatsii doktora istoricheskikh nauk v forme nauchnogo doklada. IA AN USSR. Braichevskyi, M. Yu. 1997. Yak Prezydiia Akademii nauk rozpravlialasia z nepokirnym istorykom. Ukrainskyi istoryk, t. XXXIV, part 1—4, p. 217-221. Braichevskyi, M. Yu. 1990. V. P. Petrov — uchenyi-universal. Arheologia, 3, p. 95-100. Braichevskyi, M. Yu. 2020. Ekspedytsiia S. M. Bibikova 1946 r. «Bila» ta «chorna» kistky. In: Zalizniak, L. Moia arkheolohiia. Kyiv: Tempora, p. 238-242. Bratchenko, S. N. 1976 . Nizhnee Podone v epokhu srednei bronzy (periodizatsiia i khronologiia pamiatnikov). Kiev: Naukova dumka. Bratchenko, S. N. 1977. K voprosu o slozhenii babinskoi kultury (mnogovalikovoi keramiki). : In: Telegin, D. Ia. (exec. ed.). Vilnianskie kurgany v Dneprovskom Nadporozhe. Kyiv: Naukova dumka, p. 21-43. Bratchenko, S. N. 1985. Kamensko-liventsovskii tip pamiatnikov. Arkheologiia Ukrainskoi SSR. T. 1. Kiev: Naukova dumka, p. 403-420. Bratchenko, S. N. 2001. Donetska katakombna kultura rannoho periodu. Luhansk: Shliakh. Bratchenko, S. N. 2006. Leventsovskaia krepost. Pamiatnik kultury bronzovogo veka. In: Sanzharov, S. M. (ed.). Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, vyp. 6. Luhansk: Vydavnytstvo SNU im. V. Dalia, p. 32-310. Bratchenko, S. N. 2012. Leventsovskaia krepost. Pamiatnik kultury bronzovogo veka. Kyiv: Vidavnichii dіm «Skіf». Bratchenko, S. N., Shaposhnikova, O. G. 1985. Katakombnaia kulturno-istoricheskaia obshchnost. In: Artemenko, I. I. (ed.). Arkheologiia Ukrainskoi SSR v 3 tomakh. T. 1: Pervobytnaia arkheologiia. Kyiv: Naukova dumka. p. 403-420. Brytiuk, O. O. 2006. Chy varto buty ukraintsem? In: Sanzharov, S. M. (ed.). Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, vyp. 6. Luhansk: Vydavnytstvo SNU im. V. Dalia, p. 25-27. Gershkovich, Ia. P. 2006. Neskolko slov o knige i ee «strannom» avtore. In: Sanzharov, S. M. (ed.). Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, vyp. 6. Luhansk: Vydavnytstvo SNU im. V. Dalia, p. 4-7. Gilinskii, Ia. I. 2020. Deviantnost, tvorchestvo, pravosudie. In: Matiash, E. I., Kashuba, M. T. (eds.). Lev Klein [Putevoditel]. Sbornik statei pamiati Lva Samuilovicha Kleina. Sankt-Peterburg: Institut istorii materialnoi kultury, p. 165-169. Horbachuk, V. I., Samiilenko, Yu. S., Rabynovych, V. I. (comp.). 2007. Yurii Makarovych Berezanskyi: biobibliohrafiia. Kyiv: Instytut matematyky NAN Ukrainy. Grab, V. I. 1990. Delo N. E. Makarenko. In: Zvahelskyi, V. B., Dibrova, H. V., Panchenko, V. V. (eds.). Vyvchennia istorychnoi ta kulturnoi spadshchyny Romenshchyny: problemy i perspektyvy. Tezy dopovidei. Sumy; Romny: Sumske oblasne viddilenniaUkrainskoho fondu kultury, p. 29-31. Ivakin, H. Yu., Pavlenko, Yu. V. 2002. Fenomen M. Yu. Braichevskoho. In: Pavlenko, Yu. V. (ed.). Mykhailo Braichevskyi. Vchenyi i osobystist. Kyiv: “Feniks”, p. 6-15. Kiiashko, V. Ia. 2006. Leventsovka nachinalas tak. In: Sanzharov, S. M. (ed.). Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, vyp. 6. Luhansk: Vydavnytstvo SNU im. V. Dalia, p. 10-16. Klein, L. S. 2011. Slava Bratchenko… In: Sanzharov, S. M. (ed.). Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, vyp. 11. Luhansk: Vydavnytstvo SNU im. V. Dalia,, p. 15. Klein, L. S. 2014a. Istoriia rossiiskoi arkheologii: ucheniia, shkoly i lichnosti. Tom 1. Obshchii obzor i dorevoliutsionnoe vremia. Sankt-Peterburg: EVRAZIIa. Klein, L. S. 2014b. Istoriia rossiiskoi arkheologii: ucheniia, shkoly i lichnosti. Tom 2. Arkheologi sovetskoi epokhi. Sankt- Peterburg: EVRAZIIa. Kolybenko, O. 2015. Materialy fondu Stanislava Nykyforovycha Bratchenka u Naukovomu arkhivi Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy yak dzherelo do biohrafii vchenoho ta epokhy. In: Kotsur, V. P. (ed.). Pereiaslavskyi litopys, vyp. 7. Pereiaslav- Khmelnytskyi: DVNZ “Pereiaslav-Khmelnytskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Hryhoriia Skovorody”, p. 106-118. Korniienko, K. 2002. Osoblyva liudyna. Slovo i chas, 10, p. 76-78. Korpusova, V. 2002a. V. Petrov (Domontovych): Etnohenetyka yak svoboda samovyiavlennia. Slovo i chas, 10, p. 17-25. Korpusova, V. 2002b. “Tretie” zhyttia V. P. Petrova: “Vin buv liudynoiu poklykannia, a ne vyznannia”. Slovo i chas, 10, p. 69- 74. Kravchenko, N. Zbahnennia. Slovo i chas, 10, p. 81-88. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 3146 Kuzminikh, S. V., Usachuk, A. N. 2011. “Millon etoi vlasti prokliatii!…” (pisma N. E. Makarenko A. M. Talgrenu). In: Platonova, N. I. (ed.). Istoriia arkheologii: lichnosti i shkoly (k 160-letiiu so dnia rozhdeniia V. V. Khvoiki). Sankt- Peterburg: Nestor-Istoriia, p. 195-216. Kuzminykh, S. V., Usachuk, A. N., Belozerova, I. V. 2021. “Moi raboty nichego ne stoiat i nikomu ne nuzhny…”: pisma N. E. Makarenko V. A. Gorodtsovu. Stratum plus, 2, p. 361-402. Kukharchuk, Yu. V. 2002. Mykhailo Braichevskyi i ukrainska nezalezhnist. In: Pavlenko, Yu. V. (ed.). Mykhailo Braichevskyi. Vchenyi i osobystist. Kyiv: “Feniks”, p. 120-125. Kukharchuk, Yu. 2009. Prosvitnyk ukrainskoho narodu. In: Braichevskyi, M. Yu. Vybrane. T. 1. Kyiv: Vydavnytstvo imeni Oleny Telihy, p. 5-42. Lytvynenko, R. O. 2009. Kulturne kolo Babyne (za materialamy pokhovalnykh pamiatok). Avtoreferat dysertatsii d.i.n. IA NAN Ukrainy. Lukin, Iu. 1992. Iz istorii soprotivleniia totalitarizmu v SSSR (20—80-e gody). Moskva: Izdatelstvo Moskovskogo universiteta. Makarenko, M. O. 1933. Mariiupilskyi mohylnyk. Kyiv: Vydavnytstvo Vseukrainskoi akademii nauk. Matviienko, S. 2002. Oposeredkovane ziznannia: Viktor Petrov ta yoho “osoba Skovorody”. Slovo i chas, 10, p. 54-60. Mozolevskyi, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova dumka. Mozolevskyi, B. M. 1983. Skifskyi step. Kyiv: Naukova dumka. Mozolevskyi, B. M., 2007. Poezii. Kyiv: “Tempora”. Mozolevskyi Borys Mykolaiovych. 2015. In: Tolochko, P. P. (ed.). Instytut arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy 1918—2014. Kyiv: VD «ADEF-Ukraina», p. 522-523. Otroshchenko, V. V. 1996. Rozdumy z pryvodu yuvileiu odnoho nonkonformista. Zaporozhska sich. 05.02.1996, p. 3. Otroshchenko, V. V. 2010. O perevernutom mire L. S. Kleina. In: Klein, L. S. Perevernutyi mir (2-e izd., ispravlennoe i dopolnennoe). Donetsk: DonNU, p. 5-10. Otroshchenko, V. V. 2011. Pro Slavu Bratchenka. In: Sanzharov, S. M. (ed.). Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, vyp. 11. Luhansk: Vydavnytstvo SNU im. V. Dalia, p. 6-7. Otroshchenko, V. V. 2014. Shchodo perekhidnoho periodu vid serednoi do piznoi bronzy. Starozhytnosti Pivnichnoho Prychornomoria i Krymu, XVII, p. 7-14. Otroshchenko, V. V. 2015. Ukrainskyi slid v “Ystoryy rossyiskoi arkheolohyy” L. Kleina. Magisterium, vyp. 60: Arkheolohichni studii, p. 4-10. Petrov, V. P. 1959. Zarubinetskii mogilnik. In: Tretiakova, V. N. (ed.). MIA SRSR, 70. Moskva; Leningrad: Izdatelstvo AN SSSR, p. 32-60. Petrov, V. P. 1961. Zarubynetsko-korchuvativska kultura Serednoho Podniprovia i synkhronni kultury sumizhnykh terytorii. Arheologia, t. XII, p. 53-75. Petrov, V. P. 1963. Pamiatniki korchakskogo tipa. In: Rybakov, B. A. (exec. ed.). MIA SRSR, 108. Moskva: Izdatelstvo AN SSSR, p. 16-38. Petrov, V. P. 1964. Cherniakhovskii mogilnik. In: Rybakov, B. A., Symonovich, E. A. (exec. eds.). MIA SRSR, 116. Moskva: Nauka, p. 53-117. Petrov, V. P. 1965. Braichevskyi M. Yu. Bilia dzherel slovianskoi derzhavnosti. (Sotsialno-ekonomichnyi rozvytok cherniakhivskykh plemen). K.,1964. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 3, p. 152-154. Petrov, V. P. 1966. Iazyk. Etnos. Folklor. Avtoreferat dissertatsii k.i.n. Kiev. Petrov, V. P. 1968. Skify: mova ta etnos. Kyiv: Naukova dumka. Petrov, V. P. 1972. Etnohenez slovian. Kyiv: Naukova dumka. Petrov, V. 1992. Diiachi ukrainskoi kultury (1920—1940 rr.) — zhertvy bilshovytskoho teroru. Kyiv: Voskresinnia. Petrov, V. 2002. Avtobiohrafiia. Slovo i chas, 10, p. 51-52. Pislarii, I. A. 1983. Kultura mnogovalikovoi keramiki Vostochnoi Ukrainy. Avtoreferat dissertatsii k.i.n. MGU im. M. Lomonosova. Rutkivska, L. 2002. Nezabutni zustrichi. Slovo i chas, 10, p. 78-80. Smirnov, A. M. 2011. Tolko segodnia ia uznal …. In: Sanzharov, S. M. (ed.). Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, vyp. 11. Luhansk: Vydavnytstvo SNU im. V. Dalia, p. 15-16. Suvorov, V. 1997. Vybor. Moskva: “Izdatelstvo AST-LTD”. Teliehin, D. Ya., Bratchenko, S. N. 1974. Rozkopky kurhaniv epokhy bronzy za dopomohoiu mekhanizmiv. Arheologia, 13, p. 105-109. Terenozhkin, A. I., Mozolevskii, B. N. 1988. Melitopolskii kurgan. Kyiv: Naukova dumka. Formozov, A. A. 2006. Russkie arkheologi v period totalitarizma. Istoriograficheskie ocherki. Moskva: “Znak”. Tallgren, A. M. 1936. Archaeological Studies in Soviet Russia. Eurasia Septentrionalis Antiqua, X, р. 129-170.

Українські археологи-нонконформісти тоталітарної доби

Репозитарії

Схожі ресурси