Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій

У статті розглянуто знахідки роменської кераміки, що імітували давньоруський гончарний посуд. Проаналізовано передумови для його появи й теорії дослідників щодо існування такого посуду й часу його появи....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автори:	Сорокін, С.О., Ситий, Ю.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2022
Назва видання:	Археологія
Теми:	Статтi
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199511
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій / С.О. Сорокін, Ю.М. Ситий // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 33-48. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199511
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1995112024-10-12T18:56:05Z Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій Сорокін, С.О. Ситий, Ю.М. Статтi У статті розглянуто знахідки роменської кераміки, що імітували давньоруський гончарний посуд. Проаналізовано передумови для його появи й теорії дослідників щодо існування такого посуду й часу його появи. The article considers the issues of mutual influence of two pottery traditions in the production of tableware — the Ancient Rus and Romny cultures in the 10th — first half of the 11th centuries. Various theories of scientists dealing with this issue are analyzed and new materials of research of archaeological complexes in Sedniv and Liubech in Chernihiv Oblast are put into scientific circulation. The traditions of pottery are the most conservative during the existence of archaeological cultures. Technological techniques, vessel shapes, types of impurities, firing methods, surface ornamentation appear at its beginning and do not change. Radical changes occur only in the case of a certain external influence, and the massive one. Occupation of the Left Bank of the Dnipro River and, in particular, the Desna River region by the bearers of the Ancient Rus culture during the 10th century was such a factor. The technological traditions brought with them were adapted to local realities in different ways. The process of interaction between the two pottery traditions took place on different territories at different times — during the strengthening of the Rus influence on the Severians. The expansion of the borders of Rus led to the emergence of the Ancient Rus pottery among the Severians, and this led to experiments in the manufacture of the Romny culture utensils similar in shape and ornamentation to the Ancient Rus products. There appeared pots made of traditional for the Romny culture molding masses decorated with linear and wavy ornaments with a profiling on top similar to the ancient Rus items. Such experiments did not last long and over time wheel-made ceramic ware completely replaced the traditional handmade one. 2022 Article Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій / С.О. Сорокін, Ю.М. Ситий // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 33-48. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.033 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199511 904.23(477)”653” uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статтi Статтi
spellingShingle	Статтi Статтi Сорокін, С.О. Ситий, Ю.М. Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій Археологія
description	У статті розглянуто знахідки роменської кераміки, що імітували давньоруський гончарний посуд. Проаналізовано передумови для його появи й теорії дослідників щодо існування такого посуду й часу його появи.
format	Article
author	Сорокін, С.О. Ситий, Ю.М.
author_facet	Сорокін, С.О. Ситий, Ю.М.
author_sort	Сорокін, С.О.
title	Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій
title_short	Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій
title_full	Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій
title_fullStr	Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій
title_full_unstemmed	Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій
title_sort	деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Статтi
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199511
citation_txt	Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій / С.О. Сорокін, Ю.М. Ситий // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 33-48. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT sorokínso deâkíaspektivzaêmovplivudavnʹorusʹkoítasíverânsʹkoígončarnihtradicíj AT sitijûm deâkíaspektivzaêmovplivudavnʹorusʹkoítasíverânsʹkoígončarnihtradicíj
first_indexed	2024-10-13T04:01:57Z
last_indexed	2024-10-13T04:01:57Z
_version_	1812769923865247744
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 33 © С. О. СОРОКІН, Ю. М. СИТИЙ* 2022 ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОВПЛИВУ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ТА СІВЕРЯНСЬКОЇ ГОНЧАРНИХ ТРАДИЦІЙ https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.033УДК 904.23(477)”653” У статті розглянуто знахідки роменської керамі- ки, що імітували давньоруський гончарний посуд. Проаналізовано передумови для його появи й тео- рії дослідників щодо існування такого посуду й часу його появи. К л ю ч о в і с л о в а: роменська ліпна й давньоруська кружальна кераміки, взаємовпливи у розвитку кера- мічного виробництва, Сіверяни, Русь. Тема взаємин Сіверян і Русі є ключовою в до- слідженнях пам’яток кінця І тис. н. е. Дніпров- ського Лівобережжя. З часу відкриття ромен- ської культури й до сьогодні питання взаємо- проникнення окремих елементів матеріальної культури є актуальним та остаточно не виріше- ним. Яскравим прикладом, що ілюструє проце- си інтеграції різних культур, є керамічні мате- ріали. Традиції гончарного виробництва будь- якої культури (як наприклад і житлобудівни- цтва) залишаються найбільш консервативни- ми впродовж існування археологічних культур. Первісні технологічні прийоми, форми посу- дин, види домішок, методи випалу, орнамента- ція поверхні якщо й змінювалися протягом іс- нування культури, то дуже поступово. Карди- нальні зміни відбулися внаслідок певного зо- внішнього впливу, причому масового. Таким фактором стало заселення в Х ст. Лівобереж- жя Дніпра (зокрема Подесення) населенням із правого берега Дніпра з яскраво вираженою давньоруською матеріальною культурою. Нові технологічні традиції адаптувалися до місце- вих реалій різними шляхами. Питанню розвитку роменського (сіверян- ського) гончарства приділяли увагу багато до- * СОРОКІН Сергій Олексійович ― співробітник Держав- ного підприємства «Науково-дослідний центр «Охо- ронна археологічна служба України» Інституту ар- хеології НАН України, ORCID 0000-0001-7577-1772, kotssorokin@gmail.com СИТИЙ Юрій Миколайович. ― старший науковий співробітник, Національний університет «Чернігів- ський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, ORCID 0000- 0002-6117-3875, yurisytyi@gmail.com слідників. Загальні тенденції детально розгля- нуто в працях О. В. Сухобокова (1975; 1992) та О. В. Григор’єва (Григорьев 2000; 2005). Тех- нологічні особливості, типологія й датування висвітлені авторами доволі широко. У проце- сі накопичення матеріалів із різних частин ро- менського ареалу з’явилися праці, у яких про- аналізовано регіональні особливості наборів кераміки (Григорьев 1988; Приймак 1999; Са- рачев 2000; Енуков 2005; Веретюшкин 2008). Зрозуміло, що перехід від ліпного роменсько- го посуду до кружального давньоруського міс- цевого сіверянського населення не залишився поза увагою. Зважаючи на досить велику тери- торію поширення роменських старожитностей та неоднорідність процесу входження різних регіонів до складу Давньоруської держави, до- слідники відзначали локальні особливості цьо- го процесу. Їх детальний розгляд та порівняння дають змогу зробити більш аргументовані ви- сновки про процеси інтеграції Сіверян і Русі. Новітні матеріали, здобуті під час досліджень пам’яток нижнього Подесення та суміжних те- риторій, суттєво доповнюють джерельну базу. Роменські матеріали в Нижньому Подесен- ні нечисельні і здебільшого представлені по- одинокими фрагментами ліпної кераміки в пе- ревідкладеному стані в нашаруваннях пізні- ших часів. Знахідки роменської кераміки на пам’ятках із давньоруськими нашаруваннями Х ст. окремі дослідники пов’язують із торго- вельними або данницькими стосунками, а не з місцевим виробництвом корінного (сіверян- ського) населення. Це пояснюється якраз не- чисельністю знахідок та незначною кількістю поселень (Чернігів, Любеч, Седнів, Виповзів). Такі припущення, безумовно, мають право на існування. Разом із тим дослідження останніх років кількох комплексів, що містять у достат- ній кількості як роменську, так і давньоруську кераміки, дозволяють припускати також інші форми співіснування сіверянського й давньо- руського населення. Ще цікавішими є комп- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 434 лекси, у керамічному наборі яких на додачу до типового ліпного роменського та кружального давньоруського наявні фрагменти посуду, що мають одночасно чіткі ознаки обох гончарних традицій. У 2017—2020 рр. експедиція Чернігівсько- го національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка спільно з Інститутом ар- хеології НАН України проводили роботи на ба- гатошаровому поселенні Орешня ІІ, що розта- шоване в південній частині смт Седнів (літо- писний Сновськ). Роботи проводилися з метою уточнення характеру зв’язку пам’ятки з розта- шованим поблизу (близько 100 м через яр) го- родища Орешня. Досліджена площа станови- ла 177 м2 при потужності культурного шару до 0,7 м, який містив матеріали епохи бронзи, ми- лоградської культури, пізньозарубинецькі, ки- єво-колочинські, роменські, давньоруські Х ст. та матеріали другої половини ХІІІ ст. Повністю або частково досліджено котловани 8 споруд та 53 господарських ям різних часів (Скороход, Сита, Сорокін 2019; Скороход та ін. 2020; Ско- роход, Сорокін, Ситий 2020; Скороход, Ситий, Сорокін 2022). Одночасно роменська й дав- ньоруська кераміки виявлені в заповненні гос- подарських споруд 4, 7 та ям 26, 34, 41, 42, 49 (рис. 1—7). Найпоказовішим є набір керамі- ки, що походить зі споруди 7. Споруда 7 явля- ла собою котлован, викопаний у материковому ґрунті підквадратної в плані форми з розмірами 1,8 × 1,95 м (глибина 1,44 м від рівня матери- ка). Котлован має більш широку верхню, цилін- дричну середню частини і дно з підбоєм діаме- тром 1,25 м. Стратиграфія заповнення котловану містить значну кількість шарів. У верхніх та середніх шарах виявлено матеріали, які вказують на пе- ретворення котловану споруди на смітник. У нижній частині заповнення виявлено локальне скупчення значної кількості фрагментів керамі- ки, кісток та вугілля. Досліджені господарчі ями представлені котлованами здебільшого округлої форми діа- метром близько 1,0 м та глибиною до 0,8 м від рівня материка. Ці об’єкти містили однаковий набір посуду, представлений трьома виразними групами. Перша група складалася з фрагментів ти- пових роменських грубо ліплених горщиків із S-подібним профілем та опуклими формами тулуба (на малюнках профілі виділено синім). Вінця відтягнуті назовні та орнаментовані по краю мотузковим штампом. Шийки й плічка чіт- ко виділені. По плічках також наявна орнамен- тація мотузковим штампом. Як внутрішня, так і зовнішня поверхні загладжені, але мають бу- гристий вигляд через наявність у формувальній масі крупних зерен шамоту. Випал неякісний (пічний). Колір поверхні — бурий із відтінками коричневого або сірого. Товщина стінок посу- дин — 0,6—1,2 см. Діаметр горщиків по вінцю 15—22 см (рис. 1: 1, 3—7; 5: 1, 3, 6—8; 6: 4, 5). Друга група — це якісна кружальна давньо- руська кераміка (профілі виділено на малюн- ках жовтим). Вона представлена фрагментами стандартних опуклобоких горщиків із манже- топодібними вінцями та S-подібним профілем. По шийках і плічках трапляється хвилястий орнамент, а тулуб (на більшість висоти) вкри- то частим лінійним. Тісто добре промішане, із невеликими домішками піску, інколи дрібної жорстви. Випал якісний, рівномірний (горно- вий). Колір поверхні — здебільшого з відтін- ками коричневого. Товщина стінок посудин — 0,4—1,0 см. Діаметр горщиків по вінцю — 15— 25 см. За сукупністю ознак ця група кераміки датується другою половиною — кінцем Х ст. (рис. 2: 1—5, 7—10; 4: 1—3). Третя група — кераміка, що поєднувала в собі ознаки як роменського, так і давньорусько- го посуду (профілі виділено на малюнках чер- воним). Представлена фрагментами ліплених горщиків, але підправлених на повільному гон- чарному крузі або поворотному столику (РФК- 2, за О. А. Бобринським). Тісто добре проміша- не, з потужними включеннями крупнозернис- того (до 5 мм) шамоту. Випал слабкий, пічний. Поверхні ретельно загладжені, але горбисті че- рез домішки. Загладжування внутрішніх по- верхонь часто мало різноспрямований хаотич- ний характер. Колір зовнішньої поверхні — це здебільшого відтінки сірого, інколи коричне- вого. Товщина стінок посудин становить 10— 12 мм. Орнаменти хвилястий та лінійний, по- вторюються давньоруські варіанти. Хвиляс- тий орнамент на шийках посудин має більш «щільний» малюнок, де «хвилі» розташовані впритул одна до одної, але на тулубі мають, на- впаки, дуже розмашистий характер (рис. 1: 2, 8—11; 2: 6, 11; 3: 1, 5—7; 5: 2, 4; 6: 1—3, 6, 7; 7: 3—5; 9). Лінійний орнамент не такий частий і чітко врізаний, як на давньоруських горщи- ках. Самі лінії не дуже рівні, подекуди перерив- часті. Це зумовлено наявністю великої кількос- ті крупнозернистого шамоту, що унеможливлю- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 35 Рис. 1. Поселення Орешня ІІ, споруда 7. Фрагменти кераміки: роменської (1, 3—7), роменських імітацій давньоруського посуду (2, 8—11), ліпна сковорідка (12) Fig. 1. Oreshnia ІІ settlement, structure no. 7. Fragments of typical for Ancient Rus wheel-made pottery: the Romny culture (1, 3—7), the Romny culture imitation of the Ancient Rus pottery (2, 8—11), a handmade frying pan (12) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 0 1 3 см ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 436 Рис. 2. Поселення Орешня ІІ, споруда 7. Фрагменти типової давньоруської кружальної кераміки (1—5, 7—10), ромен- ських імітацій давньоруського посуду (6, 11) Fig. 2. Oreshnia ІІ settlement, structure no. 7. Fragments of typical Ancient Rus wheel-made pottery (1—5, 7—10), the Romny culture imitation of the Ancient Rus pottery (6, 11) 1 2 34 5 6 7 8 9 10 11 0 1 3 см вав виконання геометрично якісного малюнку. Профілі посудин повністю ідентичні профі- лям типових давньоруських горщиків, знай- дених поряд (чітко виражений манжет, шийка та плічка, пропорції тулуба). У цілому складаєть- ся враження ретельного копіювання, виконано- го, хоч і працьовитим, але недосвідченим і недо- статньо обізнаним із технологією майстром. Привертає увагу повна відсутність на зна- йдених фрагментах (імітацій давньорусько- го посуду) будь-яких характерних роменських орнаментів (мотузковий штамп, вдавлення по ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 37 краю вінця). Навпаки, давньоруська типова хвиля та багаторядний лінійний орнамент на- явні практично завжди й ретельно проробле- ні. Орнаментація посуду в стародавніх сус- пільствах мала етновизначальне та сакральне значення. Відмова від звичних і багатьма поко- ліннями визнаних символів однозначно вказує на культурну чи «ідеологічну» асиміляцію міс- цевого сіверянського населення Руссю. Варто зауважити, що, на нашу думку, за- стосування усталеного в наукових колах термі- на «давньоруська ранньогончарна кераміка» до описаної вище третьої групи посуду є недоціль- ним. Його слід застосовувати щодо саме дав- ньоруського кружального посуду раннього ета- пу (кінець ІХ — початок Х ст.), виробленого за всіма технологічними, пропорційними та деко- ративними канонами, але з певними недоліками в якості виконання. Стосовно кераміки, що ко- піює горщики кінця Х ст. та має помітні техно- логічні відмінності, цей термін є некоректним. Також на поселенні Орешня ІІ на багатьох об’єктах із давньоруським кружальним посудом часто трапляються фрагменти типових ромен- ських ліплених сковорідок (профілі виділено на малюнках сірим). Це грубо ліплені, масивні ви- роби з товщиною дна 2—2,5 см, висотою бортика 3—4 см та діаметром по вінцю 20—26 см (рис. 1: 12; 3: 2—4; 5: 5). Цікавою є наявність значної кількості роменських сковорідок на тлі майже повної відсутності типових кружальних давньо- руських, широко розповсюджених на пам’ятках Х ст. Різноманітність типів давньоруських гор- щиків (як за профілями, так і за розмірами по- судин) та поодинокі знахідки на пам’ятці фраг- ментів кружальних сковорідок не дають підстав говорити про відсутність технологічних можли- востей або навичок виготовлення цього типу по- 1 2 3 4 5 6 7 0 1 3 см Рис. 3. Поселення Орешня ІІ, яма 42. Фрагменти роменських імітацій давньоруського посуду (1, 5—7), ліплені сково- рідки (2—4) Fig. 3. Oreshnia ІІ settlement, pit no. 42. Fragments of the Romny culture imitation of the Ancient Rus pottery (1, 5—7), hand- made frying pan (2—4) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 438 суду. Скоріше за все, маємо приклад локальної спеціалізації за типом посудин. Неорнаментовані роменські та імітації дав- ньоруського посуду у фрагментах — стінки й придонні частини горщиків розрізнити між со- бою практично неможливо, тому зараховувати фрагменти до того чи іншого різновиду посуду й робити на цьому статистичні викладки неко- ректно та необ’єктивно. Випадки копіювання сіверянами давньорусь- кого посуду також відомі з матеріалів багатьох інших пам’яток (Горбово, Полтава (Мироненко 1999), Липино, Свердловка І (Черненко, Кравчен- ко, Луценко 2020) та ін.) (рис. 10). Але більшість із них розташовані на їхній «корінній» території, і мотиви таких спроб, час їх появи та шляхи роз- витку технологій могли суттєво відрізнятися як поміж саме роменських регіонів, так і між кон- тактними зонами з іншими племенами. На жаль, значна частина схожих матеріалів на сьогод- ні опублікована дуже фрагментарно (ілюстрації відсутні або малоінформативні), часто у вигляді Рис. 4. Поселення Орешня ІІ, яма 42. Фрагменти типової давньоруської кружальної кераміки Fig 4. Oreshnia ІІ settlement, pit no. 42. Fragments of typical for the Ancient Rus wheel-made pottery 1 2 3 0 1 3 см ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 39 лише текстових описів. Це стосується як дослі- джень О. В. Сухобокова та О. В. Григор’єва, так і пізніших студій, зокрема А. Л. Казакова в Черні- гові (Казаков 2020). В окрузі Чернігова на сьогод- ні відомий тільки один пункт зі схожим до роз- глянутого вище набором кераміки. Найближчою до Седнева пам’яткою, на якій були досліджені та опубліковані комплекси, де в наборах кераміки одночасно містяться як ромен- ські, так і давньоруські матеріали, є Любеч (роз- ташований за 60 км на захід). У працях Б. О. Ри- бакова, А. Л. Казакова, О. М. Веремейчик до- сліджено кілька жител Х ст. із керамікою обох культур одночасно (Рибаков 1958, с. 43-44; Ка- заков, Марченко 1993, с. 33-37; Казаков, Гребень 1991, с. 86-87; Веремейчик 2020, с. 105-120). Рис. 5. Поселення Орешня ІІ, яма 42. Фрагменти роменської ліпної кераміки (1, 3, 6—8), роменських імітацій давньо- руського посуду (2, 4), ліпна сковорідка (5) Fig. 5. Oreshnia ІІ settlement, pit no. 42. Fragments of the Romny culture handmade pottery (1, 3, 6—8), the Romny culture imi- tation of the Ancient Rus pottery (2, 4), a handmade frying pan (5) 1 2 3 4 5 6 7 8 0 1 3 см ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 440 За даними О. М. Веремейчик, у спорудах із типовою роменською керамікою також знайдено фрагменти ліплених посудин, що ретельно ко- піюють давньоруські кружальні горщики Х ст. (Веремейчик 2020, с. 113-114). Привертає ува- гу набір кераміки з печі в будівлі 6, розкопаної А. Л. Казаковим у 1989 р. (Казаков, Марченко 1993, с. 31-34). Крім значної кількості фрагмен- тів звичайних ліплених роменських посудин, що містили у формувальній масі у складі домі- шок велику кількість крупнозернистого шамоту, жорстви та орнаментованих мотузковим штам- пом або вдавленнями по краю вінця, було рекон- струйовано цілий горщик досить незвичного на загальному тлі вигляду (рис. 9: 1). Це стандарт- ного середнього розміру, з S-подібним профі- лем, ліплений роменський горщик. Але, на від- міну від інших екземплярів із цього комплексу, поверхня посудини добре згладжена, має світ- лий червоно-коричневий, а не бурий або тем- но-сірий колір, край вінця ретельно виділений, орнаментація відсутня. У складі формувальної маси майже відсутні крупні зернини шамоту та жорстви, а переважаючою домішкою є пісок. З огляду на типологічну схожість профілю, скла- дається враження, що в посудині більше давньо- руських рис, ніж роменських. Наявність схожо- го за описом посуду зафіксовано також у Пол- таві (Мироненко 1999, с. 50). Розглянуті вище матеріали поселення Орешня ІІ та Любеча да- ють цікаву картину співіснування та взаємовп- ливу роменської й давньоруської гончарних тех- нологій. Наявність посуду, що має характерні риси обох традицій, маркує етап спроб перехо- ду від ліпної архаїки до значно прогресивнішої за всіма показниками давньоруської технології. Для повнішого розуміння цього процесу необ- хідно детальніше розглянути матеріали розко- пок і припущення інших дослідників сіверян- ської гончарної проблематики. Як зазначено вище, спроби копіювання ро- менцями давньоруського посуду зафіксова- ні й на деяких інших пам’ятках сіверянського ареалу. За матеріалами з Гочева, Монастири- ща (Ромни), Червоного Ранку, Ніцахі О. В. Су- хобоков писав про «переростання роменської кераміки в гончарну києворуську» в умовах спів-існування культур у Х — на початку ХІ ст. (Сухобоков 1975, с. 85). Але, на жаль, автор не деталізував сам процес «переростання», що за- лишає місце для різних тлумачень цього визна- чення. Лише розглядаючи матеріали городища Монастирище (Ромни), О. В. Сухобоков вказує на наявність фрагментів посуду, в орнаментації Рис. 6. Поселення Орешня ІІ, споруда 4 (1—3), яма 34 (4), яма 50 (5), яма 41 (6, 7). Фрагменти роменських імітацій дав- ньоруського посуду (1—3, 6, 7), роменської ліпної кераміки (4, 5) Fig 6. Oreshnia ІІ settlement, a building no. 4 (1—3), a pit no. 34 (4), a pit no. 50 (5), a pit no. 41 (6, 7). Fragments of the Romny culture imitation of the Ancient Rus pottery (1—3, 6, 7), the Romny culture handmade pottery (4, 5) 1 2 3 4 5 6 7 0 1 3 см ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 41 1 2 3 4 5 0 1 3 см Рис. 7. Поселення Орешня ІІ, культурний шар. Фрагменти роменської ліпної кераміки (1—2), роменських імітацій дав- ньоруського посуду (3—5) Fig 7. Oreshnia ІІ settlement, a cultural layer. Fragments of the Romny culture handmade pottery (1—2), the Romny culture im- itation of the Ancient Rus pottery (3—5) якого одночасно присутні як роменські (мотуз- ковий штамп), так і давньоруські (лінійний та хвилястий орнаменти) риси (Сухобоков 2004, с. 79). Крім того, автор відзначає спроби вироб- ництва саме «ранньогончарного посуду ромен- ського типу» (Сухобоков 1975, с. 79, рис. 47). За більшістю ознак цей посуд суттєво відріз- нявся від давньоруського (профілі, орнамента- ція, формувальна маса), що свідчить про окре- мий шлях розвитку гончарних традицій, який зійшов нанівець із приходом більш досконалих давньоруських технологій. Тему співіснування роменських і давньо- руських гончарних технологій досить ретельно розглядав О. В. Григор’єв за матеріалами Нов- города-Сіверського, Горбова, Полтави та інших ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 442 пам’яток (Григорьев 2000, с. 157-160). Дослід- ник окремо (як і O. В. Сухобоков) виділяв ви- робництво саме роменського ранньокружаль- ного посуду та констатував його існування про- тягом 100 років паралельно з давньоруським, при цьому обидві технології, на думку дослід- ника, не мали якогось помітного впливу одна на одну (Григорьев 1993, с. 80). Випадки ко- піювання роменцями давньоруських горщиків ліпленим способом дослідник схарактеризу- вав як абсурдні з технологічного боку (Григо- рьев 1990, с. 171), а самі спроби копіювання — намаганням зменшити дефіцит якісної столо- вої кераміки. У цілому, виробництво класичної давньоруської кераміки на пам’ятках Серед- нього Подесення в Х ст. він уважав малоймо- вірним, а сам посуд (наявний на пам’ятках) — здебільшого імпортованим із крупних центрів, ближчих до Дніпра (Григорьев 1993, с. 80-81). Тезу О. В. Сухобокова про «переростання» роменської гончарної традиції у давньоруську дослідник відкидав. На думку О. В. Григор’єва, місцеві сіверянські керамічні традиції «різко й повністю перериваються» у результаті військо- вого погрому, сліди якого зафіксовані у вигля- ді горизонтів пожеж на більшості роменських пам’яток (Григорьев 1993, с. 81). Якщо для Середнього Подесення та інших віддалених від Дніпра районів Лівобережжя гі- потеза О. В. Григор’єва щодо імпорту давньо- руської кераміки та виробництва роменської кружальної для покриття дефіциту столового посуду є доволі прийнятною, то на прикладі матеріалів із Седнева та Любеча ця теорія не працює. У Х ст. обидві пам’ятки були значними давньоруськими центрами з розвинутою систе- мою ремісничих посадів (до якої входило й по- селення Орешня ІІ). Завдяки розташуванню на магістральних торговельних шляхах (Снов— Десна та Дніпро), ще й на невеликій відстані від Чернігова, населення цих центрів мало всі можливості для власного виробництва або при- дбання посуду в достатній кількості та якості. Отже, появу роменських імітацій давньорусь- кого посуду, принаймні для Седнева та Любеча, неможливо пояснити дефіцитом останнього. Інша теза О. В. Григор’єва про абсурдність використання роменських технологічних кано- нів для виготовлення імітацій посуду давньо- руського вигляду (Григорьев, 2000. с. 158), на нашу думку, здебільшого логічна для валово- го, серійного виробництва. Однак для окремих спроб копіювання застосування звичних для роменського майстра прийомів є цілком зрозу- мілим і природним. Загалом, теорія О. В. Григор’єва про різке та повне припинення існування сіверянської кера- мічної традиції через військовий погром може бути застосована тільки до поселень, на яких він відбувся, ще й зі значним винищенням насе- Рис. 8. Фото роменських імітацій давньоруських посудин із поселення Орешня ІІ Fig. 8. Photo of Romny imitations of Ancient Rus vessels from the village of Oreshna II ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 43 1 2 3 4 5 6 0 1 3 см Рис. 9. Ліплений посуд із розкопок 1989 р. у Любечі (за А. Л. Казаковим, В. М. Марченком) Fig. 9. Handmade pottery from excavations in 1989 in Liubech (after A. L. Kazakov, V. M. Marchenko) лення. У разі більш-менш мирного підкорення більшість населення зберігалася, і хоча (мож- ливо, й насильницьким шляхом) переходило до нових традицій і технологій, окремі елементи й навички виробництва (в різних галузях) збері- галися ще досить тривалий час. У таких випад- ках зміна гончарної традиції відбувалася у ви- гляді спроб імітації давньоруських форм. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 444 Рис. 10. Карта пам’яток зі знахідками роменських імітацій. І — ареал роменської культури (за О. В. Сухобоковим). ІІ — пам’ятки зі знахідками роменських імітацій давньоруського посуду: 1 — Любеч; 2 — Чернігів; 3 — Седнів; 4 — Новго- род-Сіверський; 5 — Горбово; 6 — Свердловка-1; 7 — Червоний Ранок; 8 — Ницаха; 9 — Гочево; 10 — Липино; 11 — Ромни (Монастирище); 12 — Полтава Fig. 10. Map of sites with the finds of Romny imitations. I — area of the Romny culture (after O. V. Sukhobokov). II — sites with the finds of Romny imitations of ancient Rus tableware: 1 — Liubech; 2 — Chernihiv; 3 — Sedniv; 4 — Novhorod- Siverskyi; 5 — Horbove; 6 — Sverdlovka-1; 7 — Chervonyi Ranok; 8 — Nitsakha; 9 — Hochevo; 10 — Lypyno; 11 — Romny (Monastyryshche); 12 — Poltava I II 0 30 90 км Сула Псел Полтава Кременчуг Во рс кл а Мерл а Вор скл а Уд и Во рс кл иц я Сі в. До не ць Се йм Сейм Ту ск ар Клев енье Де сн а Снов Сейм Десн а Су ла Дн іп ро Со ж Су до ст ь Десна Курськ Суми Ромни Прилуки Харків Білгород Чернігів Брянськ Пн 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 45 Відмінності та особливості розвитку ромен- ської й давньоруської керамічних традицій де- тально розглянув І. Г. Сарачев на прикладі ма- теріалів із Полтави (Сарачев 2000, с. 237-242). Дослідник акцентував увагу саме на тонкощах технологічних процесів виготовлення посуду та відкидав можливість «плавного» переходу роменських майстрів до давньоруських гончар- них традицій. Аргументується ця позиція від- сутністю ознак послідовної трансформації тех- нології виробництва кераміки, що складається з шести етапів (Бобринський 1978, с. 243-244). Загалом, розглядаючи тези І. Г. Сарачева, зау- важимо, що у випадку з керамічним комплек- сом поселення Орешня ІІ, мова не йде також про еволюційний, плавний перехід від однієї традиції до іншої. Відповідно до запропоно- ваної О. А. Бобринським схеми трансформації гончарної технології, на прикладі роменських імітацій давньоруських посудин маємо озна- ки третього та четвертого етапів, що характе- ризуються зміною навичок обробки поверхонь і формоутворення посудин (Бобринський 1978, с. 243). Окремо зазначимо, що, аналізуючи набір кераміки, який походив з ями 5 розкопу 1990 р. на Соборній (Красній) площі в Полтаві (схо- жий до вище розглянутих комплексів поселен- ня Орешня ІІ за наявністю аналогічних трьох видів кераміки — роменської ліпної, давньо- руської кружальної та роменських імітацій дав- ньоруської), I. Г. Cарачев підкреслює його од- ночасність (Сарачев 2000, с. 242). На базі досліджень матеріалів Х—ХІІ ст. Липинського археологічного комплексу, роз- ташованого в Курському Посейм’ї, Р. С. Вере- тюшкін висуває дві гіпотези, що можуть сха- рактеризувати процес взаємовпливу ромен- ської й давньоруської гончарних традицій у цьому регіоні. Згідно з першою, роменські май- стри наприкінці Х ст. мали досить високий рі- вень володіння гончарним кругом, що дозволя- ло їм виготовляти посуд, який імітував типо- вий давньоруський. На думку дослідника, цей процес проходив під безпосереднім впливом, серед іншого й особистих контактів із носіями давньоруської технології. У межах другої гіпотези давньоруський по- суд із використанням роменських рецептур складання формувальних мас виробляли саме прийшлі давньоруські майстри. Це відбувалося або в межах експерименту, або через бажання догодити місцевому сіверянському споживаче- ві, пропонуючи йому вироби з більш звични- ми для нього ознаками. Наведеними гіпотезами дослідник підкреслює безпосередні контакти та взаємодію носіїв обох гончарних традицій (Веретюшкин 2008, с. 25). Гадаємо, що перша гіпотеза виглядає більш реалістично. Населення сіверянської території, яке багато десятиліть тісно контактувало, крім суто торговельних відносин, могло вільно діли- тися і виробничими навичками. Поява техно- логічно розвинутіших та естетично привабли- віших виробів помітно вплинула на структуру попиту й виробництва та зумовила зникнення ліпного посуду у виробництві й побуті насе- лення Лівобережжя Дніпра. Поступово етносоціальне домінування Русі також призвело до кардинальних змін у техно- логічно-функціональних аспектах господар- ської діяльності. Отже, на сьогодні серед дослідників не існує одностайної думки з приводу появи та існуван- ня такого технологічного явища, як імітація ро- менськими гончарями давньоруського посуду. Проте на основі вище розглянутих матеріалів, можна зробити певні загальні висновки: Роменські імітації давньоруського посуду наявні на багатьох пам’ятках Дніпровського Лі- вобережжя. Широка географічна розповсюдже- ність виключає локальність і випадковість яви- ща (рис. 8, 10). Навпаки, це може вказувати на неабияку системність та певну закономірність. Виробництво таких посудин могло бути спро- бою отримати іншу якість. На системність ука- зує також наявність однакових для всіх регіо- нів ознак виробничого процесу, що зафіксовані на більшості пам’яток: роменська формуваль- на маса — роменська із впливом давньорусь- кої технологія виробництва (РФК-2 за О. А. Бо- бринським) — горщик давньоруського вигляду. На короткий період виробництва імітацій указує невелика кількість такого посуду (сто- совно синхронного типового давньоруського). Про це також може свідчити виробництво об- меженої кількості варіантів профілів вінець. Наприклад, у комплексах поселення Ореш- ня ІІ, що одночасно містить як роменську, так і давньоруську кераміки, знайдено лише 1—2 варіанти копій профілів вінець при наявності до десятка синхронних або дуже близьких за часом вінець давньоруських горщиків. Привертає увагу помітна ретельність і ста- ранність у виготовленні імітацій. Пророблення деталей (профіль вінця, орнаментація, загла- джування поверхонь) більш притаманне впра- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 446 вам старанного учня, ніж звичній роботі до- свідченого майстра, зайнятого виробництвом великих серій стандартного посуду. Таким чином, за сукупністю ознак, як дета- лей, так і в цілому явища, на прикладі ромен- ських імітацій давньоруського посуду можна припустити, що маємо справу зі своєрідними «навчальними» або «тренувальними» вироба- ми, бажанням старими методами і з викорис- танням формувальних мас зробити горщик нової якості та нового вигляду. Імовірність виробничих зв’язків у контактній зоні двох культур відбивалася на взаємовпливах двох гончарних традицій у вигляді використанням окремих елементів форм та оздоблення посу- дин. Шляхи технологічної й виробничої ін- теграції сіверян і Русі, принаймні в окремих галузях і регіонах, мали взаємовигідний ха- рактер. У різних частинах роменського аре- алу інтеграційні процеси відбувалися в різні часи впродовж Х—ХІІ ст. О. В. Сухобоков на- явність посуду з ознаками обох культур трак- тував як «досить виразний хронологічний ін- дикатор вживання роменської культури у за- гальнодавньоруську» (Сухобоков 2004, с. 79). На нашу думку, це явище також маркує мо- мент остаточного та незворотного відмирання роменської гончарної традиції. У керамічних наборах Полтави (Кулатова та ін. 1999; Ми- роненко 1999) й Липинського комплексу ро- менські імітації мають ознаки давньоруського посуду першої половини ХІ ст. Але розгляну- ті вище матеріали Седнева (Орешня ІІ) мож- на датувати не пізніше межі Х—ХІ ст. Це зу- мовлено близьким розташуванням Седнева до великих давньоруських центрів Подніпров’я (Чернігів, Київ) та дещо ранішим входженням його до складу Давньоруської держави. Бобринский, А. А. 1978. Гончарство Восточной Европы. Москва: Наука. Веремейчик, О. М. 2020. Історична топографія Любе- ча Х—ХІ ст. Археологія і давня історія України, 2 (35), с. 105-120. https://doi.org/10.37445/adiu.2020.02.06 Веретюшкин, Р. С. 2008. К вопросу о взаимодей- ствии роменской и древнерусской гончарных тради- ций. В: Енуков, В. В. (ред.). Славяно-Русские древнос- ти Днепровского Левобережья. Курск: Курский ГУ, с. 21-28. Григорьев, А. В. 1988. О роменской культуре в сред- нем Подесенье. В: Толочко, П. П. (ред.). Чернигов и его округа в ІХ—ХІІІ вв. Киев: Наукова думка, с. 65-74. Григорьев, А. В. 1990. О соотношении роменской и древнерусской керамики. В: Коваленко, В. П. (ред.). Чер- нигов и его округа в ІХ—ХІІІ вв. Тезисы историко-архео- логического семинара. Чернигов, с. 169-172. Григорьев, А. В. 1993. О роменской и древнерус- ской керамике на Левобережье Днепра. В: Толочко, П. П. (ред.). Старожитності Південної Русі. Чернігів: Сіве- рянська думка, с. 76-82. Григорьев, А. В. 2000. Северянская земля в VІІІ — на- чале ХІ века по археологическим данным. Тула: Гриф и Ко. Григорьев, А. В. 2005. Славянское население водораз- дела Оки и Дона. Тула: Репроникс. Енуков, В. В. 2005. Славяне до Рюриковичей. Курский край: Научно-популярная серия. Т. 3. Казаков, А. Л., Гребень, П. Н. 1991. Роменские комплексы Любеча. В: Макушников, О. А. (отв. за вып.). Гомельщина: Археология, история, памятники. Тезисы ІІ Гомельской областной научной конференции по истори- ческому краеведению. Гомель, с. 86-87. Казаков, А. Л., Марченко, В. М. 1993. Південно-за- хідна частина Любецького посаду ІХ—ХІІІ ст. В: Толоч- ко, П. П. (ред.). Старожитності Південної Русі. Черні- гів: Сіверянська думка, с. 30-37. Казаков, А. Л. 2020. Чернігівські сіверяни. Археоло- гія та давня історія України, 2 (35), с. 412-415. https://doi. org/10.37445/adiu.2020.02.33 Кулатова, І. М., Мироненко, К. М., Приймак, В. В., Супруненко, О. Б. 1999. Житлово-господарські комплек- си Х—ХІV ст. з розкопок літописної Лтави 1998 р. Архео- логічний літопис Лівобережної України, 1, с. 47-68. Мироненко, К. М. 1999. Ранньокружальна кераміка роменської культури з посаду літописної Лтави (за роз- копками 1997—1998 рр.). В: Супруненко О. Б. (ред.). Полтавський археологічний збірник: збірник наукових праць. Полтава: Полтавський літератор, с. 49-55. Приймак, В. В. 1999. Регіональні особливості ромен- ської культури. Археологічний літопис Лівобережної України, 1, с. 11-19. Рыбаков, Б. А. 1958. Отчет о работе Южно-Русской экспедиции за 1958 г. в Любече. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 64, 1958/25. Сарачев, И. Г. 2000. Древнерусская круговая керами- ка в комплексах роменской культуры (по материалам рас- копок в г. Полтаве в 1990 г.). В: Григорьев, А. В. Севе- рянская земля в VІІІ — начале ХІ века по археологическим данным. Тула: Гриф и Ко, с. 237-242. Скороход, В., Сита, Л., Сорокін, С. 2019. Дослідження Седнівського археологічного комплексу. Археологічні до- слідження в Україні 2017 р., с. 347-349. Скороход, В., Ситий, Ю., Сорокін, С. 2022. Дослі- дження в урочищі Орешня у Седневі. Археологічні дослі- дження в Україні 2020 р., с. 347-348. Скороход, В., Сорокін, С., Ситий, Ю. 2020. Роботи у літописному Сновську. Археологічні дослідження в Укра- їні 2019 р., с. 370. Скороход, В., Сорокін, С., Ситий, Ю., Терещенко, О. 2020. Дослідження в урочищі Орешня у смт Седнів. Ар- хеологічні дослідження в Україні 2018 р. Київ: ІА НАН України, с. 266-268. Сухобоков, О. В. 1975. Славяне Днепровского Левобе- режья у VІІІ—ХІІІ ст. Киев: Наукова думка. Сухобоков, О. В. 1992. Дніпровське лісостепове Ліво- бережжя. Київ: Наукова думка. Сухобоков, О. В. 2004. Розкопки у літописному Ромні (до 100-річчя роменської археологічної культури). Архе- ологія, 4, с. 71-85. Черненко, О. Є., Кравченко, Р. А., Луценко, Р. М. 2020. Матеріали роменської культури із досліджень городища Свердловське-1 в 2014—2018 рр. In Sclavenia terra, 3, с. 46-72. Надійшла 17.06.22 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 47 Serhii O. Sorokin 1, Yurii M. Sytyi 2 1 Staff member, State Enterprise Research Centre "Ukrainian Protective Archaeological Service" at the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-7577-1772, kotssorokin@gmail.com 2 Senior Research Fellow, T. H. Shevchenko National University «Chernihiv Collegium», ORCID 0000-0002-6117-3875, yurisytyi@gmail.com SOME ASPECTS OF THE INTERACTION OF ANCIENT RUS AND SEVERIANS POTTERY TRADITIONS The article considers the issues of mutual influence of two pottery traditions in the production of tableware — the Ancient Rus and Romny cultures in the 10th — first half of the 11th centuries. Various theories of scientists dealing with this issue are analyzed and new materials of research of archaeological complexes in Sedniv and Liubech in Chernihiv Oblast are put into scientific circulation. The traditions of pottery are the most conservative during the existence of archaeological cultures. Technological techniques, vessel shapes, types of impurities, firing methods, surface ornamentation appear at its beginning and do not change. Radical changes occur only in the case of a certain external influence, and the massive one. Occupation of the Left Bank of the Dnipro River and, in particular, the Desna River region by the bearers of the Ancient Rus culture during the 10th century was such a factor. The technological traditions brought with them were adapted to local realities in different ways. The process of interaction between the two pottery traditions took place on different territories at different times — during the strengthening of the Rus influence on the Severians. The expansion of the borders of Rus led to the emergence of the Ancient Rus pottery among the Severians, and this led to experiments in the manufacture of the Romny culture utensils similar in shape and ornamentation to the Ancient Rus products. There appeared pots made of traditional for the Romny culture molding masses decorated with linear and wavy ornaments with a profiling on top similar to the ancient Rus items. Such experiments did not last long and over time wheel-made ceramic ware completely replaced the traditional handmade one. K e y w o r d s: Romny culture handmade ware, Ancient Rus wheel-made ceramics, mutual influences on the development of ceramic production, Severians, Rus. References Bobrinskii, A. A. 1978. Goncharstvo Vostochnoi Evropy. Moskva: Nauka. Veremeichyk, O. M. 2020. Istorychna topohrafiia Liubecha X—XI st. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (35), p. 105-120. https://doi.org/10.37445/adiu.2020.02.06 Veretiushkin, R. S. 2008. K voprosu o vzaimodeistvii romenskoi i drevnerusskoi goncharnykh traditsii. In: Enukov, V. V. (ed.). Slaviano-Russkie drevnosti Dneprovskogo Levoberezhia. Kursk: Kurskii GU, p. 21-28. Grigorev, A. V. 1988. O romenskoi kulture v srednem Podesene. In: Tolocho, P. P. (ed.). Chernigov i ego okruga v ІX—XІІІ vv. Kyiv: Naukova dumka, p. 65-74. Grigorev, A. V. 1990. O sootnoshenii romenskoi i drevnerusskoi keramiki. In: Kovalenko, V. P. (ed.). Chernigov i ego okruga v IX—XIII vv. Tezisy istoriko-arkheologicheskogo seminara. Chernihiv, p. 169-172. Grigorev, A. V. 1993. O romenskoi i drevnerusskoi keramike na Levoberezhie Dnepra. In: Tolocho, P. P. (ed.). Starozhytnosti Pivdennoi Rusi. Chernihiv: Siverianska dumka, p. 76-82. Grigorev, A. V. 2000. Severianskaia zemlia v VIII— nachale XI veka po arkheologicheskim dannym. Tula: Gryf i Ko. Grigorev, A. V. 2005. Slavianskoe naselenie vodorazdela Oki i Dona. Tula: Reproniks. Enukov, V. V. 2005. Slaviane do Riurikovichei. Kurskii krai: Nauchno-populiarnaia seriia. Vol. 3. Kazakov, A. L., Greben, P. N. 1991. Romenskie kompleksy Liubecha. In: Makushnikov, O. A. (ed.). Gomelshchyna: Arkheologiia, istoriia, pamiatniki. Tezisy II Gomelskoi oblastnoi nauchnoi konferentsii po istoricheskomu kraevedeniiu. Gomel, p. 86-87. Kazakov, A. L., Marchenko, V. M. 1993. Pivdenno-zakhidna chastyna Liubetskoho posadu IX—XIII st. In: Tolocho, P. P. (ed.). Starozhytnosti Pivdennoi Rusi. Chernihiv, p. 30-37. Kazakov, A. L. 2020. Chernihivski siveriany. Archaeology and Early History of Ukraine, 2 (35), p. 412-415. https://doi. org/10.37445/adiu.2020.02.33 Kulatova, I. M., Myronenko, K. M., Pryimak, V. V., Suprunenko, O. B. 1999. Zhytlovo-hospodarski kompleksy X—XIV st. z rozkopok litopysnoi Ltavy 1998 r. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, p. 47-68. Myronenko, K. M. 1999. Rannokruzhalna keramika romenskoi kultury z posadu litopysnoi Ltavy (za rozkopkamy 1997- 1998 rr.). In: Suprunenko, O. B. (ed.). Poltavskyi arkheolohichnyi zbirnyk: zbirnyk naukovykh prats. Poltava: Poltavskyi literator, p. 49-55. Pryimak, V. V. 1999. Rehionalni osoblyvosti romenskoi kultury. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, p. 11-19. Rybakov, B. A. 1958. Otchet o rabote Yuzhno-Russkoi ekspeditsii za 1958 g. v Liubeche. Nauchnyi arkhiv Instituta arkheologii AN Ukrainy, f. 64, 1958/25. Sarachev, I. G. 2000. Drevnerusskaia krugovaia keramika v kompleksakh romenskoi kultury (po materialam raskopok v g. Poltave v 1990 g.). In: Grigorev, A. V. Severianskaia zemlia v VIII - nachale XI veka po arkheologicheskim dannym. Tula: Gryf i Ko, p. 237-242. Skorokhod, V., Syta, L., Sorokin, S. 2019. Doslidzhennia Sednivskoho arkheolohichnoho kompleksu. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r., p. 347-349. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 448 Skorokhod, V., Sytyi, Yu., Sorokin, S. 2022. Doslidzhennia v urochyshchi Oreshnia u Sednevi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2020 r., p. 347-348. Skorokhod, V., Sorokin, S., Sytyi, Yu. 2020. Roboty u litopysnomu Snovsku. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2019 r., p. 370. Skorokhod, V., Sorokin, S., Sytyi, Yu., Tereshchenko, O. 2020. Doslidzhennia v urochyshchi Oreshnia u smt Sedniv. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2018 r., p. 266-268. Sukhobokov, O. V. 1975. Slaviane Dneprovskogo Levoberezhia. Kyiv: Naukova dumka. Sukhobokov, O. V. 1992. Dniprovske lisostepove Livoberezhia. Kyiv: Naukova dumka. Sukhobokov, O. V. 2004. Rozkopky u litopysnomu Romni (do 100-richchia romenskoi arkheolohichnoi kultury). Arheologia, 4, p. 71-85. Chernenko, O. Ye., Kravchenko, R. A., Lutsenko, R. M. 2020. Materialy romenskoi kultury iz doslidzhen horodyshcha Sverdlovske-1 v 2014-2018 rr. In Sclavenia terra, 3, p. 46-72.

Деякі аспекти взаємовпливу давньоруської та сіверянської гончарних традицій

Репозитарії

Схожі ресурси