Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області

Статтю присвячено знахідці 2021 р. в м. Полонному на Хмельниччині свинцевої грамоти з нанесеним на ній кириличним текстом ХІІ ст. Проаналізовано археологічний контекст та основні характеристики артефакту, запропоновано прочитання й тлумачення змісту викарбуваного на ній тексту, обґрунтовано його...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автори:	Бобровський, Т.А., Нечитайло, П.О., Голуб, В.М., Тимчук, Д.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2022
Назва видання:	Археологія
Теми:	Новi вiдкриття та знахiдки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199513
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області / Т.А. Бобровський, П.О. Нечитайло, В.М. Гогуб, Д.В. Тимчук // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 60-71. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199513
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1995132024-10-12T18:56:26Z Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області Бобровський, Т.А. Нечитайло, П.О. Голуб, В.М. Тимчук, Д.В. Новi вiдкриття та знахiдки Статтю присвячено знахідці 2021 р. в м. Полонному на Хмельниччині свинцевої грамоти з нанесеним на ній кириличним текстом ХІІ ст. Проаналізовано археологічний контекст та основні характеристики артефакту, запропоновано прочитання й тлумачення змісту викарбуваного на ній тексту, обґрунтовано його датування за палеографічними ознаками. In 2021, during the excavations at one of the settlements of the chronicle city Polonne, belonging to the Kyiv principality (modern Polonne city, Khmelnytskyi Oblast), in an object of the 12th century, a lead plate rolled into a scroll was found. As a result of the restoration, the plate was cleaned of dirt and oxides, unfolded and fixed. At the same time, Cyrillic texts were found on both sides of the plate. Further study of the texts made it possible to identify the find as a letter on a lead item, with two messages written on it in the Ancient Rus (Ancient Kyiv) language. The text of the message on the front side is read as “A letter from Khytr(?) to Mich and Gyrl(?): having gathered the cattle together, and without Mich lead to Kyiv”. On the back — “A letter to Mich: now the one who was engaged as a thresher is sick, and Dorozh wrote you, but didn’t give it to you, so go home”. The content of both letters was interpreted by the authors as an order from a certain entrepreneur to his employees to collect the cattle and transport it to Kyiv, with a note addressed to one of the employees, explaining the need for him to return back home to replace a sick worker who threshed grain. Paleographic analysis allows establishing that the texts on different sides of the charter were written by different people, and their dating can be determined within the second — third quarters of the 12th century. The letter from Polonne city is the fourth find among Ancient Rus non-parchment documents in Ukraine and the third one among the lead letters of the 12th — 13th centuries in Eastern Europe. 2022 Article Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області / Т.А. Бобровський, П.О. Нечитайло, В.М. Гогуб, Д.В. Тимчук // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 60-71. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.060 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199513 [904.2:930.271](477.43)”11” uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Новi вiдкриття та знахiдки Новi вiдкриття та знахiдки
spellingShingle	Новi вiдкриття та знахiдки Новi вiдкриття та знахiдки Бобровський, Т.А. Нечитайло, П.О. Голуб, В.М. Тимчук, Д.В. Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області Археологія
description	Статтю присвячено знахідці 2021 р. в м. Полонному на Хмельниччині свинцевої грамоти з нанесеним на ній кириличним текстом ХІІ ст. Проаналізовано археологічний контекст та основні характеристики артефакту, запропоновано прочитання й тлумачення змісту викарбуваного на ній тексту, обґрунтовано його датування за палеографічними ознаками.
format	Article
author	Бобровський, Т.А. Нечитайло, П.О. Голуб, В.М. Тимчук, Д.В.
author_facet	Бобровський, Т.А. Нечитайло, П.О. Голуб, В.М. Тимчук, Д.В.
author_sort	Бобровський, Т.А.
title	Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області
title_short	Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області
title_full	Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області
title_fullStr	Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області
title_full_unstemmed	Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області
title_sort	знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. полонному хмельницької області
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Новi вiдкриття та знахiдки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199513
citation_txt	Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області / Т.А. Бобровський, П.О. Нечитайло, В.М. Гогуб, Д.В. Тимчук // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 60-71. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT bobrovsʹkijta znahídkadavnʹorusʹkoísvincevoígramotivmpolonnomuhmelʹnicʹkoíoblastí AT nečitajlopo znahídkadavnʹorusʹkoísvincevoígramotivmpolonnomuhmelʹnicʹkoíoblastí AT golubvm znahídkadavnʹorusʹkoísvincevoígramotivmpolonnomuhmelʹnicʹkoíoblastí AT timčukdv znahídkadavnʹorusʹkoísvincevoígramotivmpolonnomuhmelʹnicʹkoíoblastí
first_indexed	2024-10-13T04:02:01Z
last_indexed	2024-10-13T04:02:01Z
_version_	1812769928527216640
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 460 Новi вiдкриття та знахiдки УДК [904.2:930.271](477.43)”11” https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.060 © БОБРОВСЬКИЙ Т. А., НЕЧИТАЙЛО П. О., ГОЛУБ В. М., ТИМЧУК Д. В.* 2022 ЗНАХІДКА ДАВНЬОРУСЬКОЇ СВИНЦЕВОЇ ГРАМОТИ В МІСТІ ПОЛОННОМУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ * БОБРОВСЬКИЙ Тимур Анатолійович — кандидат іс- торичних наук, старший науковий співробітник, Націо- нальний заповідник «Софія Київська», ORCID: 0000- 0002-3221-4279, bobrovskij@ukr.net НЕЧИТАЙЛО Павло Олександрович — кандидат істо- ричних наук, старший науковий співробітник, Державне підприємство «Науково-дослідний центр «Охоронна ар- хеологічна служба» Інституту археології НАН України, ORCID: 0000-0002-6849-2705, kparchaeology@gmail.com ГОЛУБ Віктор Миколайович — художник-реставратор творів із металу вищої категорії, ORCID: 0000-0003- 2162-865X, dove66@ukr.net ТИМЧУК Дмитро Вадимович — технічний директор Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної екс- педиції, Державне підприємство «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» Інституту архе- ології НАН України, nadto@ukr.net Статтю присвячено знахідці 2021 р. в м. Полонно- му на Хмельниччині свинцевої грамоти з нанесеним на ній кириличним текстом ХІІ ст. Проаналізовано археологічний контекст та основні характеристики артефакту, запропоновано прочитання й тлумачен- ня змісту викарбуваного на ній тексту, обґрунтовано його датування за палеографічними ознаками. К л ю ч о в і с л о в а: Київське князівство, давньо- руська епіграфіка, кирилична палеографія, грамоти на бересті та свинці. Восени 2021 р. під час охоронних археологіч- них розкопок на території літописного міста Полонного (сучасне м. Полонне Хмельницької обл.) було знайдено унікальний артефакт дав- ньоруського часу — цілісно збережену згорну- ту свинцеву пластину з прокресленим на ній кириличним текстом (рис. 1). За археологічним контекстом знахідку попередньо датовано кін- цем ХІ — першою половиною ХІІ ст. На початку 2022 р. художник-реставратор Віктор Голуб завершив комплекс заходів щодо розгортання, розчищення та консервації арте- факту. Це дало можливість вивчити в повно- му обсязі напис, нанесений на обидві сторони свинцевої пластини. Зрештою, за оформленням та змістом тексту напису знахідку визначено як грамоту — зразок давньоруського листування з використанням рідкісного свинцевого носія 1. Нижче наводимо попередні результати вивчен- ня означеного документа в контексті археоло- гічних обставин його знайдення. Місто Полонне розташоване в Шепетівсько- му р-ні Хмельницької обл. обабіч р. Хомори (притоки р. Случ). Уважається, що місто було за- сноване не пізніше 996 р., хоча перша літописна згадка про нього датована щойно 1169 р.2 Старо- давнє місто, імовірно, розташовувалося на пра- вому березі річки в центрі сучасного населеного пункту і зосереджувалося в середині та довко- ла двох городищ (№№ 1 та 2), укріплення яких представлені земляними укріпленнями (дотепер добре збереглися вали XVII—XVIII ст. довко- ла городища № 1). Епізодичні археологічні до- слідження на території міста здійснювалися у 1992—1993, 2008, 2013, 2019 роках, внаслідок чого було виявлено різнохарактерні та різноча- сові об’єкти: залишки наземних будівель, гос- 1 Дотепер у межах Східної Європи було відомо лише дві свинцеві грамоти середньовічного часу. Обидві похо- дять із Новгорода і датуються, відповідно, першою чвер- тю ХІІ ст. та другою половиною ХІІ — початком ХІІІ ст. (Зализняк 2004, с. 261). В Україні це перша знахідка дав- ньоруського документа на свинцевому носії та четверта, враховуючи грамоти ХІІ—ХІІІ ст. на бересті, знайдені в Звенигороді на Львівщині (Луцик 2020, с. 361). 2 Очевидно, що «рання» дата походить від року освя- чення київської Десятинної церкви, якій було придане м. Полонне (Винокур, Мегей 1996, с. 8). На нашу дум- ку, дата «прикріплення» міста до храму не обов’язково має кореспондуватися з роком освячення храму та може бути визначена в хронологічному діапазоні від 996 р. до 1169 р., коли Полонне згадане як «десятин- ний, святої Богородиці град» (ПСРЛ 1927, с. 358). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 61 Рис. 1. Свинцева пластина з написом (вигляд до реставрації) Fig. 1. The lead plate with an inscription (view before restoration) подарські ями, поховання та підземні споруди ХІІ—ХІХ ст. (Винокур, Мегей 1996; Ридуш, Не- читайло 2010; Нечитайло та ін. 2020)3. Восени 2021 р. архітектурно-археологічна експедиція Державного підприємства «Науко- во-дослідний центр Охоронної археологічної служби України» Інституту Археології НАН України під керівництвом П. О. Нечитайла та Д. В. Тимчука здійснила охоронні досліджен- ня в садибі № 37 по вул. Говорун у м. Полонно- му. Досліджена ділянка розташована на право- му березі р. Хомори, на природному узвишші, штучно підсиленому ескарпованим фортеч- ним валом XVII—XVIII ст., який обмежує за- значену садибу зі сходу (рис. 2: 2). Виходячи з уявлень стосовно історичної топографії дав- ньоруського Полонного територія дослідженої в 2021 р. ділянки розташовується в межах го- родища № 1, яке можна розглядати як залиш- ки міського посаду ХІІ—ХІІІ ст., у XVII— XVIII ст. перетвореного на фортецю (Винокур, Мегей 1996, с. 9-12, 19). 3 Варто зазначити, що, всупереч гіпотезі Й. С. Винокура, в місті досі не виявлено археологічних матеріалів, які б можна було упевнено датувати Х—ХІ ст. Від зазначеного валу ділянка досліджень мала відчутний ухил у північно-західному напрямку (її абсолютні висотні позначки від 242 до 237 м за балтійською шкалою), а за 140 м на півден- ний захід від ділянки збереглася будівля костелу XVIIІ ст., освяченого на честь св. Анни. Культур- ний шар у межах дослідженої ділянки був част- ково знищений фундаментами та підвальними приміщеннями розібраних будівель ХХ ст. Лише південно-західна частина садиби лишалася віль- ною від забудови, тому саме тут і було в 2021 р. закладено розкоп площею 200 м2 (рис. 3). Культурні нашарування, простежені в розко- пі, представлені кількома гумусними шарами, що перекривали бурі та світлі материкові су- глинки. До глибини 0,5—0,6 м від сучасної по- верхні шар був насичений будівельним сміттям ХІХ—ХХ ст., нижче траплялись фрагменти ке- раміки XVII—XVIII ст., ще нижче — заповне- ння могильних ям XIII—XV ст., а також залиш- ки нашарувань давньоруського часу. Крім мо- гильних ям пізньосередньовічних поховань, у материк на дослідженій ділянці були заглиблені господарські ями та льох XVIII ст., два об’єкти ХІІ ст. і споруда з уламками райковецької ліпної ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 462 кераміки VIII—IX ст. (за визначенням А. Б. Бар- децького). Крім того, на поверхні материка були зібрані окремі фрагменти кераміки раннього залізного віку. Звертає на себе увагу неглибо- ке залягання на дослідженій ділянці поховань XIII—XV ст., що, можливо, пов’язано з пере- плануванням цієї території задля облаштування в ранньомодерний час дороги на місці сучасної проїзної частини вул. Говорун (рис. 3). Знахідку, про яку йдеться в цьому повідо- мленні, було зроблено в давньоруському шарі, що перекривав об’єкт, який отримав у польовій документації порядковий № 4 (рис. 3: хрест у колі). Знахідку виявлено на глибині 1 м від су- часної поверхні під час прокопування ґрунту під дном могильної ями поховання № 8, де було за- фіксовано пляму насиченого горілою деревиною гумусу з керамікою ХІІ ст. та кістками тварин. Діаметр плями становив близько 1 м, а її товщи- на не перевищувала 4 см, що дозволяє розгляда- ти об’єкт № 4 як залишки відкритого вогнища, розташованого на рівні денної поверхні ХІІ ст. (рис. 4). Пляма вогнища була частково поруше- на похованнями № 8 та 10 XIII—XV ст., а також господарською ямою № 2 XVII—XVІІІ ст. Кера- міка з об’єкта № 4 представлена фрагментами вінець кружальних горщиків із завершеннями, характерними для кінця ХІ — першої половини ХІІ ст. (рис. 5). Свинцеву грамоту було знайдено у верхній частині об’єкта № 4, в прошарку, що, ймовірно, утворився після того, як вогнище при- пинило функціонування. Зокрема, про це свід- чить відсутність слідів будь-якої дії вогню на са- мому предметі та інших знахідках, що походять зі згаданого прошарку. Як уже зазначалося, знайдений предмет являв собою згорнуту у п’ять щільних ша- рів свинцеву пластину розмірами 2,75 × 2,5 × 0,75 см та вагою 15,73 г зі слідами продряпаних на її поверхні кириличних літер. Стан збереже- ності предмета на момент його знахідки був не- задовільний: значні деформації, тріщини, част- кова мінералізація металевої основи, щільні ко- розійні нашарування, перемішані з ґрунтом. На перших етапах розгортання пластини напис ки- рилицею в три рядки було виявлено також на її внутрішній стороні. У процесі копіткої роботи (при збільшенні до 23х) укріплено слабкі ділян- ки та місця згинів, видалено щільні корозійні нашарування та залишки ґрунту до максималь- ного виявлення літер. На жаль, на мінералізо- ваних ділянках із горбистою поверхнею напис 1 2 3 Рис. 2. Розташування ділянки досліджень 2021 р. (2) у м. Полонному Fig. 2. The location of the 2021 research site (2) in Polonne city ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 63 Рис. 3. План розкопу 2021 р. з позначеним хрестом у колі місцем знахідки Fig. 3. Excavation plan for 2021 with the location of the find marked with a cross in a circle виявлено частково. Це зумовлено тим, що про- цес корозії свинцю супроводжувався збільшен- ням об’єму предмета та значним спотворенням рельєфу його поверхні. Загалом, за результатами реставраційно- консерваційних заходів встановлено, що плас- тину довжиною 11,3 см, шириною 2,2 см, тов- щиною 2,0–2,5 мм (в розгорнутому стані) було виготовлено зі свинцевого сплаву шляхом роз- клепування, через що її краї набули нерівних хвилястих контурів 4. На обох боках пластини гострим твердим предметом по свинцю продряпано напис кири- личними літерами розмірами 0,5—0,7 × 0,4— 0,5 см у шість рядків — по три з кожного боку предмета на всю його довжину (рис. 6). Текст на обох поверхнях пластини зберігся практично повністю, за винятком окремих знаків, пошко- джених корозією металу вздовж правого краю зворотного боку та на місцях подальших згинів. 4 Детальніше стан знахідки, методику й процес рестав- рації відображено у відповідній документації (Голуб 2022). Звертаємо увагу, що зовнішньою поверхнею цієї пластини тут і далі вважається та, яка була зовнішньою в сувої до його розгортання. У результаті прочитання тексту на зовнішній поверхні пластини вдалося зафіксувати близько 65 знаків у такій послідовності (рис. 6: А; 7: А): ГРАМОТАОТ––ЫТРАТАКЪМИЧЕ ВИ:ИКЪГЫР–[ОВ]И:СЪКУПИВЪША СК[О]Т[Ы]А–Е–[М]ИЧАВЕДИКЫЕВ[У] На звороті пластини зафіксовано 60 знаків у такій послідовності (рис. 6: В; 7: В): ГРАМОТАКЪМИЧЕ[ВИ]––М[Л] АТЦ[Ы]ИБОЛИТЪАДОРОЖЪ–[И]Ψ[Л] НЪТИНЕВЪДАЛЪАИДИДОМ[ОВ]И Абсолютна більшість знаків в обох тексто- вих частинах ідентифікується впевнено, що до- зволяє за нормами старослов’янської мови до- стовірно поділити їх на слова та, за винятком кількох лакун, реконструювати зміст: ГРАМОТА ОТ? ?ЫТРА ТА КЪ МИЧЕ\|ВИ : И КЪ ГЫР?(ОВ)И : СЪКУПИВЪША \| СКОТЫ А ?Е? (М)ИЧА ВЕДИ КЫЕВ(У) (на зовнішньому боці), ГРАМОТА КЪ МИЧЕ(ВИ) ?? М(Л)\|АТЦ(Ы)И БОЛИТЪ А ДОРОЖЪ ?(И) ПС(Л?) \| НЪ ТИ НЕ ВЪДАЛЪ А ИДИ ДОМ(ОВ)И (на звороті). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 464 Рис. 4. Загальний вигляд об’єкта 4 з півдня Fig. 4. General view of the object no. 4 from the south Виходячи зі стандартного для давньорусь- ких берестяних грамот початку обох частин тексту, можна стверджувати, що вони явля- ють собою окремі документи — послання, ви- конані за поширеним формуляром «грамота від когось до когось» (Зализняк 2000, с. 281). У нашому випадку в обох частинах ми маємо одного адресата — особу на ім’я Міч. Форма імені МИЧЬ («Міч»), хоча й невідома з інших давньоруських джерел, засвідчена в означено- му документі тричі: двічі МИЧЕВИ (у даваль- ному відмінку) та один раз МИЧА (у родово- му). Можливо, це ім’я походить із Болгарії, де схоже написання, як похідне від Михайло, трапляється на монетах середини ХІІІ ст., що їх приписують царю Мічо (Мічі) Асеню (Со- тиров 2004). На зовнішньому боці грамоти через роз- подільні двокрапки зазначено ім’я ще одного адресата — особи на ім’я Гирл (?). Оскільки таке ім’я невідоме в давньоруській антропо- німії, у нас немає впевненості в точності його реконструкції. Форму ГЫРЛЪ («Гирл», відпо- відно, ГЫРЛОВИ у давальному відмінку) ми обрали лише через можливість її походження від слова ГЪРЛО (у значенні «горлянка» або «голос»), але чоловічого роду та з припусти- мою заміною Ъ на Ы, більш характерною для пізнішого часу XIV—XV ст. (Соболевский 1888, с. 52; Срезневский 1893, с. 616). Там само є також ім’я відправника по- слання, у якому не прочитується перша літе- ра, утім її гіпотетично можна реконструюва- ти як Х, а ім’я, відповідно, як Хитр (?). Ім’я ХЫТРЪ («Хитр», відповідно, ХЫТРА у родо- вому відмінку) може походити від прикметни- ка ХЫТРЫИ у значенні «майстерний», «обі- знаний», «розумний», «спритний» (Срезнев- ский 1912, с. 1430‒1431). У випадку з такою реконструкцією тексту наступне слово ТА є сполучником у значенні «і» або «та й» (Там само, с. 911). Утім, не можна виключати, що ім’я відправника в називному відмінку мало форму ?ЫТРАТЪ (щось на зразок ВЫТРАТЪ, тобто «Витрат», яке у родовому відмінку має форму ВЫТРАТА), однак такі антропоніми нам досі також не відомі. На звороті в тексті, адресованому самому лише Мічеві, немає імені відправника, нато- мість фігурують ще дві особи, першу з яких на- звано, на нашу думку, за фахом — МЛАТЦЫИ (імовірно, у значенні «обмолотник», тобто, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 65 1 2 3 4 5 Рис. 5. Промальовки фрагментів керамічних посудин із заповнення об’єкта 4 Fig. 5. Sketches of the fragments of ceramic vessels from the filling of object no. 4 той, хто займається обмолотом на жнивах), а другу за ім’ям — ДОРОЖЪ («Дорож»). МЛАТЦЫИ, на нашу думку, є субстан- тивованим прикметником або дієприкмет- ником, що найімовірніше походить від ді- єслова МЛАТИТИ у значенні «обмолочува- ти» (Срезневский 1902, с. 158). Можна також припустити, що перехідним словом у цьому випадку виступає наразі невідомий іменник МЛАТЕЦЪ, який позначав або фахову при- належність, або ж якийсь інструмент, що ви- користовувався при обмолоті. Також не мож- на виключати, що цей іменник є зменшуваль- ною формою від іменника МЛАТЪ («молот»), який має стосунок скоріше до ковальського ремесла, аніж до сільськогосподарської діяль- ності (Словарь… 1991, с. 552). Ім’я ДОРОЖЪ («Дорож») знаходимо в Першому Новгород- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 466 Рис. 6. Свинцева пластина з написами у розгорнутому стані після реставрації Fig. 6. The lead plate with inscriptions in the unfolded condition after restoration Рис. 7. Промальовки написів на свинцевій пластині Fig. 7. Sketches of the inscriptions on a lead plate ському та Суздальському літописах, де ним названо володимирського воєводу князя Юрія Всеволодовича, який здійснював розвідку під час відступу князівського війська з Володи- мира до Ярославля в 1238 р. (Тупиков 1903, с. 133; ПСРЛ 1928, с. 519). Інші втрачені лі- тери в тексті (ззовні — у третьому слові ниж- нього рядка, на звороті — у четвертому слові верхнього рядка та в п’ятому середнього ряд- ка) реконструюються більш-менш вірогідно за контекстом: грамота отъ Хытра(?) та къ Мичеви и къ Гырлови(?): съкупивъша скоты, а без Мича веди Кыеву // «грамота від Хитра і Мічеві, і Гирлові: коли вдвох зберете докупи худобу, без Міча жени її до Києва», A B A B ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 67 грамота къ Мичеви: се(?) млатцыи(?) болитъ, а Дорожъ ти(?) псалъ(?), нъ ти не въдалъ, а иди домови // «грамота Мічеві: за- раз обмолотник хворіє, а Дорож тобі писав, але тобі не передав, тож мусиш йти додому»5. Перш ніж детальніше інтерпретувати про- читаний текст свинцевої грамоти з Полонного, звернімося до мовних і палеографічних особли- востей цього документа. Текст грамоти на обох її боках виконано т. зв. наддіалектною або стан- дартною формою давньоруської мови, яку до- 5 Прийменник БЕЗ (граматично припустимим є також дав- ньоруське написання БЕС) реконструюється в нижньому рядку тексту на зовнішній поверхні грамоти за змістом та узгодженням у словосполученні, до якого він належить. Можлива відсутність кінцевого «єра» (-Ъ) в цьому при- йменнику також є досить поширеною (Срезневский 1893, с. 64-68). Реконструкції модальної частки або прислівника СЕ у значенні «ось» або «зараз» (Срезневский 1912, с. 347- 348), а також займенника ТИ («тобі») на звороті грамоти є доволі гіпотетичними й зумовлені текстовим змістом. Вони, в принципі, можуть бути замінені якимись іншими, не менш відповідними змісту допоміжними словами. слідники вважають київською говіркою ХІ— XIV ст. (Зализняк 2004, с. 5). У тексті практично відсутні церковнослов’янізми, хоча окремі грама- тичні норми саме старослов’янської літературної мови в ньому є. Зокрема, це проявляється у засто- суванні в двоїні дієприслівника СЪКУПИВЪША (від СЪКУПИТИ у значенні «зібрати до купи») або вживання прислівника ДОМОВИ у значен- ні «додому» (Срезневский 1893, с. 702; 1912, с. 728). Утім, звичайно, низка питань, пов’язаних із мовними особливостями зазначеного документа, потребує більш детального вивчення, тож лінг- вістичному аналізу цієї грамоти планується при- святити окрему публікацію. Палеографічні особливості тексту зі свинце- вої грамоти з Полонного, виконаного кириличним півуставом, дозволяють стверджувати, що напи- си на зовнішньому її боці та звороті були зроблені різними людьми. Найяскравіше це проявляється у відмінностях у накресленні графем А, И, К, М, Р, Таблиця 1. Палеографічне датування напису на зовнішній стороні грамоти Table 1. Paleographic dating of the inscription on the outer side of the lead plate Графеми Графічні моделі Палеографічне датування Г 3: без бічної засічки 1025 – (1140 – 1220) – 1450 Р ІІ: петля кутом вгору (1025 – 1280) – 1380 Р 9а: петля широко відкрита зі зламом 1120 – 1280 Р 9б: петля широко відкрита округла 1140 – 1300 Р 11: літера цілком у рядку 1025 – (1120 – 1320) – 1410 А Іб: основний вигляд, пласкі вгорі (1025 – 1400) – 1450 А ІІб: опуклі, пласкі вгорі (1100 – 1410) – 1450 А 1: покриття (1025 – 1280) – 1320 А 2: верхня засічка (1025 – 1320) – 1380) – 1450 Т 2: без бічних засічок 1025 – (1120 – 1300) – 1450 О 2: пласкі вгорі 1025 – 1360 Ы ІІ: без перетинки 1100 – (1300 – 1450) Ъ 2: відкрита петля (1025 – 1200) – 1240 ? І ІІа: прості, без засічок (1025 – 1220) – 1450 І ІІб: прості з засічками (1025 – 1300) – 1450 К 1: великий верх, коротка ніжка (1025 – 1200) – 1280 Ч Іа: верхівка у вигляді чаші або келиха (1025 – 1380) – 1410 В ІІа: перелом, що торкається щогли (1025 – 1220) – 1320 В ІІб: перелом, що не торкається щогли (1025 – 1340) – 1400 Ш ІІ: піднята платформа (1025 – 1240) – 1400) – 1450 Д 1: покриття (1025 – 1280) – 1360 У 4: літера цілком в рядку 1025 – (1140 – 1300) – 1450 У 6: спинка з фігурним завершенням 1025 – (1180 – 1300) графіка розподільні дві точки (:) (1025 – 1320) – 1400) – 1450 графіка написання У після приголосної 1100 – (1220 – 1450) мова редуковані Ъ збережені 1025 – 1220 мова редуковані Ъ без прояснення 1025 – 1200 мова двоїна у дієслові 1025 – 1260 мова іменники у давальному відмінку на -ОВИ, -ЕВИ (1025 – 1120) – 1220) – 1300 мова написання КЫЕВУ замість КЪ КЫЕВУ 1025 – 1180 формуляр вживання іменника ГРАМОТА 1025 – 1180 формуляр вживання звороту «...ОТЪ … КЪ...» 1025 – 1400 Палеографічне датування тексту 1140 – 1180 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 468 Т, Ч, Ы 6, а також підтверджується невеличкою роз- біжністю в палеографічному датуванні обох частин грамоти: для зовнішнього боку датування визна- чено в межах 1140—1180 рр., а для зворотного — 1100—1160 рр.7 Сукупне палеографічне датування 6 На зовнішній поверхні: А — плосковерхі з покриттям, И, М, Т — без засічок, К — із верхньою косою, що перекри- ває нижню, Р — з відкритою петлею кутом вгору, Ч — у вигляді келиха, Ы — без перетинки. На звороті: А — го- строверхі з покриттям або засічкою, И, М, Т — із верхні- ми засічками, К — із верхньою косою, що спирається на нижню, Р — із замкненою округлою петлею, Ч — у ви- гляді широкої чаші, Ы — з високою перетинкою, «моло- точком» та широким покриттям. Означені палеографічні відмінності відображені на окремій світлині (рис. 8). 7 Палеографічний аналіз тексту грамоти виконано за ме- тодикою позастратиграфічного датування берестяних грамот, розробленою А. А. Залізняком (Залізняк 2000). При цьому для тексту на зовнішньому боці виділено 32 хронологічно вагомі графічні моделі та текстові ознаки (табл. 1), серед яких датування в межах 1140—1180 рр. безпосередньо зумовлене трьома з них (накресленням Р із широко відкритою округлою петлею, застосуванням у формулярі слова ГРАМОТА, безприйменниковим на- писанням КЫЕВУ в значенні «до Києва»). Для тексту на зворотному боці зафіксовано 28 хронологічно ваго- мих графічних моделей і текстових ознак (табл. 2), із яких датування в межах 1100—1160 рр. безпосередньо зумовлене двома (накресленнями гостроверхої А з опу- клою петлею та В із нижньою петлею кутом уперед). обох частин тексту дозволяє окреслити хронологію знахідки в межах 1140—1160 рр. (тобто близько се- редини ХІІ ст.), а ймовірно і в ширших межах дру- гої — третьої чвертей ХІІ ст.8 Тож, як бачимо, в ці- лому палеографічне датування знахідки не супере- чить хронології її археологічного контексту. Таким чином, у 2021 р. у м. Полонному було знайдено написаний на свинцевій пластині лист, складений водночас двома авторами-відправ- никами. Перший із них — чоловік на ім’я Хитр (?) — видряпав на зовнішньому боці пластини основне послання грамоти, яке по суті є розпо- рядженням до двох робітників або молодших ро- дичів Міча та Гирла (?), що мали разом зібрати докупи худобу, яку після того один із них (Гирл) самостійно мав відігнати до Києва 9. На звороті 8 Більш архаїчна палеографія напису на звороті грамоти може свідчити, що його виконала старша людина, яка навчалася граматики на 10—20 років раніше, ніж автор тексту на зовнішній поверхні документа. 9 Очевидно, автор послання (Хитр) займався скуповуванням і перепродажем великої рогатої худоби. Принаймні саме в цьому значенні в грамоті використано іменник СКОТЫ (Срезневский 1912, с. 387), оскільки до нього застосовано дієслово ВЕДИ, неможливе для тлумачення цього самого іменника в значенні «гроші або майно» (Там само, с. 388). Таблиця 2. Палеографічне датування напису на звороті грамоти. Table 2. Paleographic dating of the inscription on the outer side of the lead plate Графеми Графічні моделі Палеографічне датування Г 3: без бічної засічки 1025 – (1140 – 1220) – 1450 Р Іа: округла петля та пряма щогла (1025 – 1320) – 1360 А ІІа: опуклі, гостроверхі 1100 – 1450 А 1: покриття (1025 – 1280) – 1320 А 2: верхня засічка (1025 – 1320) – 1380) – 1450 М 2: верхні засічки (1025 – 1280) – 1450 К 3б: верхня засічка на короткій щоглі (1025 – 1410) – 1450 Ъ 1: петля кутом вперед 1025 – 1200 ? И 1а: довгі верхні засічки (1025 – 1300) – 1450 И 1б: короткі верхні засічки (1025 – 1400) – 1450 Ч Іа: верхівка у вигляді чаші або келиха (1025 – 1380) – 1410 Ц 4: літера цілком в рядку 1025 – (1160 – 1300) – 1450 Ы Іа: висока перетинка (1025 – 1280) – 1400 Ы 2: «молоточок» та широке покриття (1025 – 1140) – 1200 Б 2: відкрита петля (1025 – 1240) – 1380 ? Л 1: покриття (1025 – 1280) – 1360 Л 2: верхня засічка (1025 – 1380) – 1450 Д 2: верхня засічка 1025 – 1400 Ж Іа1: пряма зірка (1025 – 1120) – 1200 В ІІб: перелом, що не торкається щогли (1025 – 1340) – 1400 В ІV: розгалуження 1025 – (1280 – 1400) – 1450 В 1: нижня петля кутом вперед 1025 – 1160 графіка Ь > Ъ (1025 – 1140) – 1180 ? мова редуковані Ъ збережені 1025 – 1220 мова редуковані Ъ без прояснення 1025 – 1200 мова іменники у давальному відмінку на -ОВИ, -ЕВИ (1025 – 1120) – 1220) – 1300 мова написання дієслова ВЪДАТИ (1025 – 1280) – 1400 формуляр вживання іменника ГРАМОТА 1025 – 1180 Палеографічне датування тексту 1100 –1160 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 69 A B Рис. 8. Відмінності у начерках деяких графем на зовнішній (А) та зворотній (В) сторонах свинцевої пластини Fig. 8. Differences in the sketches of some graphemes on the outer (A) and reverse (B) sides of the lead plate пластини інший автор, що лишився безіменним, зробив приписку-доповнення, адресоване само- му лише Мічеві, у якому інформував останнього про хворобу робітника, задіяного в обмолоті на жнивах (?), і необхідності у зв’язку з цим адре- сатові грамоти повернутися додому 10. На нашу думку, у грамоті-«приписці» також фігурує по- відомлення, що це є не перший лист до Міча з цього приводу, але попередній, написаний яки- 10 Особливої уваги заслуговує дієслово БОЛИТЪ (у третій особі однини теперішнього часу), написане з прикінце- вим «єр», а не «єрь», як мало би бути (Словарь… 1988, с. 294-295). Імовірно, це є свідченням застосованої в тексті на звороті грамоти одноєрової (виключно через Ъ) сис- теми запису. За визначенням А.А. Залізняка давньорусь- кі одноєрові тексти (тобто такі, в яких Ь записано через Ъ) датуються не пізніше 1180 р., що цілком відповідає запропонованій нами хронології грамоти з Полонного (Зализняк 2000, с. 276-277). Крім того, одноєрова систе- ма письма є додатковим свідченням на користь різниці в почерках на різних сторонах грамоти, оскільки в тексті на зовнішньому її боці в кількох випадках використано накреслення графеми Ы через «єрь». мось Дорожем, за невідомих обставин не був пе- реданий ним адресатові 11. Отже, грамота з Полонного є типовим зраз- ком давньоруського ділового письма, приклади якого раніше спостерігалися в берестяних грамо- тах XI — XIV ст., знайдених у великій кількості в Новгороді (понад 1100 екземплярів), а в мен- ших обсягах — у Москві, Пскові, Смоленську, Вітебську тощо і навіть в українському Звени- городі (3 фрагменти). Текст грамоти з Полонно- го, крім розпоряджень підлеглим, містить інфор- мацію про певні господарські і навіть побутові подробиці з життя якоїсь давньоруської родини ХІІ ст.: торгівлю худобою, хворобу робітника, за- 11 Відсутність імені відправника в грамоті-приписці, мож- ливо, свідчить, що ця частина послання мала авторство того ж Хитра, але була надиктована комусь іншому, хто й викарбував сам текст на звороті пластини. Ціка- во, що автор цього тексту у слові ВЪДАЛЪ спочатку за- мість В написав П, напевно, збираючись вжити дієслово ПОДАЛЪ (або ПЕРЕДАЛЪ), однак відразу виправився. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 470 йнятого на жнивах, негаразди у відправленні ко- респонденції тощо. При цьому важко точно вста- новити, де саме було написано грамоту. Якщо вважати, що кореспонденція чомусь не була від- правлена, таким місцем могло бути саме Полон- не, але не можна виключати, що відправник її на- писав, перебуваючи в Києві, де він очікував на худобу, яку йому мали привести підлеглі. Це мо- гло бути також якесь інше поселення, при цьо- му Київ у грамоті було позначено лише як адре- су призначення в операції з худобою, а Полонне могло бути пунктом, у якому здійснювалося зби- рання худоби, або ж було проміжним містом, де грамота опинилася транзитом. У будь-якому ви- падку, з огляду на місце знахідки та зафіксований у ній топонім, можна припустити, що листуван- ня, як і згадані в грамоті операції з худобою, від- бувалися в межах Київського князівства ХІІ ст., а стан, у якому грамоту було знайдено, свідчить, що адресати не отримали її або принаймні не встигли розгорнути та прочитати 12. 12 Не можна виключати й такої версії: написана в Полонно- му, ця грамота не була відправлена адресатам через обло- гу міста у 1169 р., коли половці «приѣхаша к Полному къ ст҃ѣи Бц҃ѣ граду к десѧтиньному . и к Сѣмъıчю . и взѧша села безъ оутеча. с людми. с мужи и с женами. конѣ . и скотъı. и ѡвцѣ погнаша в Половцѣ» (ПСРЛ 1927, с. 358). Такими є попередні результати вивчення свинцевої грамоти ХІІ ст., знайденої в м. По- лонному Хмельницької обл. 2021 р. Безумов- но, дослідження цього унікального артефак- ту мають бути продовжені, і це стосується не лише лінгвістичних особливостей зафіксова- ного на ньому тексту. Стосовно важливості мо- вознавчого аналізу тексту грамоти, зазначимо, що відомі лінгвісти Олексій Гіппіус та Дмитро Січінава запропонували замість МЛАТЦЫИ БОЛИТЪ читати МАТИ ТИ БОЛИТЪ у сен- сі «мати-но хворіє», що є цілком ймовірним та граматично досконалим варіантом, за який автори висловлюють щиру вдячність колегам. Цікаві результати можуть дати хіміко-техноло- гічні дослідження складу свинцевого сплаву, із якого виготовлено носій грамоти. Потрібно також здійснити детальну макрозйомку грамо- ти, оскільки складається враження, що на її по- верхні збереглися дрібніші кириличні знаки від тексту, написаного раніше та знищеного під час вторинного використання свинцевої пластини. Нарешті, подальші археологічні розвідки в са- мому Полонному можуть сприяти з’ясуванню, до якої саме частини стародавнього міста нале- жала ділянка, де було знайдено грамоту тощо, а відповідно, й зрозуміти обставини її появи в стародавньому місті. Винокур, І. С., Мегей, В. П. 1996. Археологічні досліджен- ня в м. Полонному (1992—1993 рр.). Місту Полонному — 1000 років. Матеріали міжнародної науково-практичної конферен- ції. Полонне, Україна, 15—17 червня 1995 р. Полонне, с. 8-20. Голуб, В. 2022. Паспорт реставрації археологічного предмету – свинцева пластинка з написом (грамота?). Київ (на правах рукопису). Зализняк, А. А. 2000. Палеография берестяных грамот. В: Янин, В. Л., Зализняк, А. А. Новгородские грамоты на бересте. Т. X. Москва: Русские словари, с. 134-429. Зализняк, А. А. 2004. Древненовгородский диалект. 2-е изд., доп. Москва: Языки славянской культуры. Луцик, І. 2020. Звенигородська берестяна грамота № 2: відкриття, прочитання, інтерпретації. Матеріали і дослі- дження з археології Прикарпаття і Волині. 24. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, с. 361- 372. https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-361-372 Нечитайло, П., Тимчук, Д., Омельченко, О., Ярос- лавська, Т., Дрегало-Соколовський, О., Дацик, О. 2020. Дослідження підземних споруд у м. Полонне по вулиці Пушкіна. Археологічні дослідження в Україні 2019. Київ: Інститут археології НАН України, с. 322-325. ПСРЛ Полное собрание русских летописей. 1927— 1928. Т. 1: Лаврентьевская летопись. Вып. 2—3. Ленин- град: Изд-во Академии Наук СССР. Ридуш, Б. Т., Нечитайло, П. А. 2010. Исследование искусственных подземных полостей в г. Полонное Хмель- ницкой области, Украина. Спелеология и спелестология: развитие и взаимодействие наук. Материалы междуна- родной научно-практической конференции, Набережные Челны, РФ, 2009. Набережные Челны, с. 253-256. Словарь древнерусского языка (XI—XIV вв.). 1988. Т. I. Москва: «Русский язык». Словарь древнерусского языка (XI—XIV вв.). 1991. Т. IV. Москва: «Русский язык». Соболевский, А. И. 1888. Лекции по истории русско- го языка. Киев. Сотиров, И. 2004. Монетосеченето на цар Мичо (Миче)—«Симеона цара» и събитията в България през 1256—1263 г. Нумизматика, сфрагистика и епиграфика, 1. София: Национален археологически институт с музей; Българска академия на науките, с. 117-136. Срезневский, И. И. 1893, 1902, 1912. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным источни- кам. Т. 1—3. Санкт-Петербург: Типография Император- ской Академии Наук. Тупиков, Н. М. 1903. Словарь древнерусских личных собственных имен. Санкт-Петербург: Типография И. Н. Ско- роходова. Надійшла 11.11.22 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 71 Tymur A. Bobrovskyi 1, Pavlo O. Nechytailo 2, Victor M. Holub 3, Dmytro V. Tymchuk 4 1 PhD, Senior Research Fellow, National Reserve «Sofia Kyivska», ORCID 0000-0002-3221-4279, bobrovskij@ukr.net 2 PhD, State Enterprise Research Centre "Ukrainian Protective Archaeological Service" at the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID: 0000-0002-6849-2705, kparchaeology@gmail.com 3 Highest category artist-restorer of the metal items, ORCID: 0000-0003-2162-865X, dove66@ukr.net 4 Technical director of the Kamianets-Podilskyi architectural-archaeological expedition, State Enterprise Research Centre "Ukrainian Protective Archaeological Service" at the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, nadto@ukr.net FIND OF AN ANCIENT RUS LEAD LETTER AT POLONNE IN KHMELNYTSKYI OBLAST In 2021, during the excavations at one of the settlements of the chronicle city Polonne, belonging to the Kyiv principality (modern Polonne city, Khmelnytskyi Oblast), in an object of the 12th century, a lead plate rolled into a scroll was found. As a result of the restoration, the plate was cleaned of dirt and oxides, unfolded and fixed. At the same time, Cyrillic texts were found on both sides of the plate. Further study of the texts made it possible to identify the find as a letter on a lead item, with two messages written on it in the Ancient Rus (Ancient Kyiv) language. The text of the message on the front side is read as “A letter from Khytr(?) to Mich and Gyrl(?): having gathered the cattle together, and without Mich lead to Kyiv”. On the back — “A letter to Mich: now the one who was engaged as a thresher is sick, and Dorozh wrote you, but didn’t give it to you, so go home”. The content of both letters was interpreted by the authors as an order from a certain entrepreneur to his employees to collect the cattle and transport it to Kyiv, with a note addressed to one of the employees, explaining the need for him to return back home to replace a sick worker who threshed grain. Paleographic analysis allows establishing that the texts on different sides of the charter were written by different people, and their dating can be determined within the second — third quarters of the 12th century. The letter from Polonne city is the fourth find among Ancient Rus non-parchment documents in Ukraine and the third one among the lead letters of the 12th — 13th centuries in Eastern Europe. Keywords: Kyiv principality, Ancient Rus epigraphy, Cyrillic paleography, birch and lead letters. References Vynokur, I. S., Mehei, V. P. 1996. Arkheologichni doslidzhennia v m. Polonnomu (1992—1993 рр.). Mistu Polonnomu — 1000 rokiv. Materialy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii. Polonne, Ukraina, 15—17 chervnia 1995 r. Polonne, p. 8-20. Holub, V. 2022. Pasport restavratsii arkheolohichnoho predmetu — svyntseva plastynka z napysom (hramota?). Kyiv (on the rights of the manuscript). Zalizniak, A. A. 2000. Paleografiia berestianykh gramot. In: Yanin, V. L., Zalizniak, A. A. Novgorodskie gramoty na bereste. T. X. Moskva: Russkie slovari, p. 134-429. Zalizniak, A. A. 2004. Drevnenovgorodskii dialekt. 2-izd., dop. Moskva: Yazyki slavianskoi kultury. Lutsyk, I. 2020. Zvenyhorodska berestiana hramota no. 2: vidkryttia, prochytannia, interpretatsii. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 24. Lviv: In-t ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy, p. 361-372. https:// doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-361-372 Nechytailo, P., Tymchuk, D., Omelchenko, O., Yaroslavska, T., Drehalo-Sokolovskyi, O., Datsyk, O. 2020. Doslidzhennia pidzemnykh sporud u m. Polonne po vulytsi Pushkina. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2019. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy, p. 322-325. (PSRL) Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1927—1928. Т. 1: Lavrentevskaia letopis. Vyp. 2—3. Leningrad: Izd-vo Akademii Nauk SSSR. Ridush, B. T., Nechitailo, P. A. 2010. Issledovanie iskusstvennykh podzemnykh polostei v g. Polonnoe Khmelnitskoi oblasti, Ukraina. Speleologiia i Spelestologiia: razvitie i vzaimodeistvie nauk. Materialy mezhdunarodnoi nauchno-prakticheskoi konferentsii, Naberezhnye Chelny, RF, 2009. Naberezhnye Chelny, p. 253-256. Slovar drevnerusskogo yazyka (XI—XIV vv.). 1988. Т. I. Moskva: Russkii yazyk. Slovar drevnerusskogo yazyka (XI—XIV vv.). 1991. Т. IV. Moskva: Russkii yazyk. Sobolevskii, A. I. 1888. Lektsii po istorii russkogo yazyka. Kyiv. Sotirov, I. 2004. Monetosecheneto na tsar Micho (Miche) — “Simeona tsara” i subytiata v Bulgaria prez 1256-1263 g. Numizmatika, sphragistika i epigraphika, 1. Sophia: Natsionalen arkheologicheski institute s muzey; Bulgarcka academia na naukite, p. 117-136. Sreznevskii, I. I. 1893, 1902, 1912. Materialy dlia slovaria drevnerusskogo yazyka po pismennym istochnikam. T. 1-3. Sankt- Peterburg: Tipografiia Imperatorskoi Akademii Nauk. Tupikov, N. M. 1903. Slovar drevnerusskikh lichnykh sobstvennykh imen. Sankt-Peterburg: Tipografiia I. N. Skorokhodova.

Знахідка давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному Хмельницької області

Репозитарії

Схожі ресурси