Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів

Статтю присвячено Т-подібному роговому контейнеру з поховання 37 західнобалтського могильника Острів у Пороссі. Розглянуто історію вивчення, ареал поширення, хронологію та інтерпретацію функціонального призначення цієї категорії предметів....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Дяченко, Д.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2022
Назва видання:	Археологія
Теми:	Новi вiдкриття та знахiдки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199514
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів / Д.Г. Дяченко // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 72-82. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199514
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1995142024-10-12T18:56:35Z Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів Дяченко, Д.Г. Новi вiдкриття та знахiдки Статтю присвячено Т-подібному роговому контейнеру з поховання 37 західнобалтського могильника Острів у Пороссі. Розглянуто історію вивчення, ареал поширення, хронологію та інтерпретацію функціонального призначення цієї категорії предметів. The paper is devoted to one of the categories of equipment of a warrior of the 11th century, discovered at the Western Baltic Ostriv burial ground in Porossia (Middle Dnipro region). The red deer antler item has a T-shaped form, the distance between two longitudinal sections is 13.3 cm, and between the upper hole and the solid wall of the object is 11.3 cm. The lateral holes are not symmetrical: the diameter of the larger one is 4.7 cm, the smaller one — 4 cm, and the upper one — 2.8 cm. Two small drilled holes are located near the last one for fixing a stopper made of organic materials, with the subsequent suspension to the belt with a rope. Near the smaller lateral hole was found an iron plate and the remains of the fabric in which it was wrapped. The weight of the artefact is 190 gr. We assume the sample from Ostriv is a container made from antler. The T-shaped form of the item when suspended by small holes on the upper channel provided for the direction of the main load of the contents on the lower solid wall of the object. The fabric-wrapped metal plate provided a much better sidewall overlap density and could withstand more weight pressure than organic material tires. The contents of the container had to meet the needs of a person whose daily life is directly related to certain military activities, possibly far from the place of permanent residence and regardless of weather conditions. The study history, area of distribution, chronology, and interpretation of the functional purpose of this category of objects are considered. From the given analogies, it is obvious that such a thing was not common, maybe even considered prestigious. We believe that the container from Ostriv was used for compact storage of loose organic and mineral substances — salt, spices, medicinal herbs, etc., preventing the ingress of moisture. The issue of the container origin is debatable, as such artefacts are not typical for the South-East Baltic. Therefore, the Baltic warrior could have obtained it in one of the distribution zones of antler containers at the end of the 10th — the beginning of the 12th century: within the settlement of the Western Slavs in the Elbe and Oder rivers in the north of modern Germany; adopted from the Turkic population of the Eastern European steppes; or it should be connected with the workshop discovered in the Voin stronghold in the Middle Dnipro River. We claim the last case to be the most promising. 2022 Article Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів / Д.Г. Дяченко // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 72-82. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.072 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199514 904.26(477.41)”9/11”-035.56 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Новi вiдкриття та знахiдки Новi вiдкриття та знахiдки
spellingShingle	Новi вiдкриття та знахiдки Новi вiдкриття та знахiдки Дяченко, Д.Г. Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів Археологія
description	Статтю присвячено Т-подібному роговому контейнеру з поховання 37 західнобалтського могильника Острів у Пороссі. Розглянуто історію вивчення, ареал поширення, хронологію та інтерпретацію функціонального призначення цієї категорії предметів.
format	Article
author	Дяченко, Д.Г.
author_facet	Дяченко, Д.Г.
author_sort	Дяченко, Д.Г.
title	Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів
title_short	Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів
title_full	Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів
title_fullStr	Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів
title_full_unstemmed	Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів
title_sort	інтерпретація т-подібного рогового виробу з могильника острів
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Новi вiдкриття та знахiдки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199514
citation_txt	Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів / Д.Г. Дяченко // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 72-82. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT dâčenkodg ínterpretacíâtpodíbnogorogovogovirobuzmogilʹnikaostrív
first_indexed	2024-10-13T04:02:04Z
last_indexed	2024-10-13T04:02:04Z
_version_	1812769931214716928
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 472 Статтю присвячено Т-подібному роговому контей- неру з поховання 37 західнобалтського могильника Острів у Пороссі. Розглянуто історію вивчення, ареал поширення, хронологію та інтерпретацію функціонального призначення цієї категорії пред- метів. К л ю ч о в і с л о в а: Поросся, могильник Острів, кінець X — початок XII ст., військове спорядження, роговий контейнер. Із 2017 р. Архітектурно-археологічна експе- диція Інституту археології НАН України про- водить планомірні дослідження комплексу пам’яток давньоруського часу поблизу сіл Ост- рів та Сухоліси в Білоцерківському р-ні Київ- ської обл. Пріоритетним напрямом є археоло- гічне вивчення ґрунтового могильника Острів, розташованого на високій надзаплавній терасі правого берега р. Рось. Пам’ятка унікальна тим, що репрезентує ізольований у часі й просторі синкретичний речовий комплекс групи вихідців із Південно- Східної Балтії, у першу чергу — представни- ків західнобалтських племен куршів, прусів і скальвів. Загальний історичний та археологіч- ний контексти свідчать, що поява цієї популя- ції на південних кордонах Давньої Русі могла відбутися в 30—40-і рр. XI ст. Група зберіга- ла свою осібну матеріальну культуру нетрива- лий час, очевидно, припинивши існування до початку XII ст. Однією з особливостей пам’ятки є високий ступінь мілітаризації громади, яка залишила могильник: предмети озброєння були виявле- ні в 25 чоловічих інгумаціях із 99 загалом до- сліджених поховальних комплексів протягом 2017—2021 рр. Зброя та характеристики її так- тичного застосування вже були представлені науковій спільноті (Baranov, Ivakin 2018). Не менш цікавими видаються й окремі категорії * ДЯЧЕНКО Дмитро Геннадійович — молодший нау- ковий співробітник відділу археології Києва, Інститут археології НАН України, ORCID: 0000-0003-2849- 7381, ostrivproject@gmail.com військового спорядження, зокрема матеріали поховання 37, яке було досліджене 2018 р. Захоронення здійснено за типовим для мо- гильника Острів поховальним обрядом: кістяк чоловіка 20—25 років лежав випростано на спині, з витягнутими руками й ногами, голо- вою орієнтований на північ із невеликим від- хиленням на схід (рис. 1: 1). Оскільки похо- вання було неглибоко (0,35 м від сучасної ден- ної поверхі) запущене в потужні нашарування пізньоримського та ранньослов’янського часу, решток поховальної споруди та контури похо- вальної ями простежити не вдалося (рис. 2: 1). Активне розорювання території могильника й активність грабіжників із металодетекторами спричиняють численні пошкодження поховаль- них комплексів. На жаль, не стало винятком і поховання 37: грабіжницька яма праворуч від стегнової кістки понівечила покладене тут при захороненні небіжчика вістря сулиці (рис. 2: 3). Пошкодженим виявилося й калачеподібне кре- сало, дрібні уламки якого зафіксовано вздовж стегнової кістки на глибині 0,2 м (рис. 2: 5). У ногах спочилого розташовувався точильний брусок видовженої прямокутної форми з ро- жевого сланцю (рис. 2: 4) та гомілкова куряча кістка — рештки заупокійної їжі (рис. 1: 1). По- руч із ними зафіксовано доволі незвичний ма- сивний предмет — рогову ємність (рис. 1: 2), яку автори першої публікації інтерпретувавли як релікварій (Баранов, Івакін 2020, с. 307). Ємність, або контейнер T-подібної форми, виготовлено з нижньої частини розгалуження рогу благородного оленя. Технологічний про- цес передбачав зрізання верхньої шорсткої по- верхні рогу, видалення губчастої кісткової тка- нини та полірування міцної компактної кіст- кової тканини (Сергєєва 2015, с. 75-76). Таким чином отримували доволі легкий (190 г.) ви- ріб зі значним внутрішнім об’ємом, тверди- ми й тонкими стінками. Відстань між двома повздовжніми розсохами становить 13,3 см, між верхнім отвором і твердою стінкою пред- мета — 11,3 см. Бічні отвори не симетричні: © Д. Г. ДЯЧЕНКО* 2022 ІНТЕРПРЕТАЦІЯ Т-ПОДІБНОГО РОГОВОГО ВИРОБУ З МОГИЛЬНИКА ОСТРІВ https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.072УДК 904.26(477.41)”9/11”-035.56 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 73 Рис. 1. Поховання 37. Польові фото: 1 — загальний вигляд; 2 — місце розташування рогового контейнера; 3 — рештки залізної пластини і тканини. Fig. 1. Burial no. 37. Field photos: 1 — general view; 2 — location of the antler item; 3 — remains of an iron plate and fabric. діаметр більшого — 4,7 см, меншого — 4 см, верхнього — 2,8 см. Біля краю останнього роз- ташовувалися два просвердлені дрібні отвори, здійснені для фіксації покришки з органічних матеріалів із подальшим підвішуванням до пояса за допомогою мотузки (рис. 3: 1). Інші отвори були перекриті більш щільно, що ви- ключало можливість їх регулярного відкрит- тя: при розчистці комплексу, біля меншого бічного отвору виробу було виявлено залізну пластину (рис. 3: 2), а також — залишки тка- нини (рис. 3: 3), в яку та була загорнута. Хоча пластина деформована, цілком логічно при- пустити, що за формою вона повторювала об- риси отвору. Знахідка контейнера незвична тим, що та- ких предметів поки що не виявлено на терито- рії Південно-Східної та Східної Балтії. Не ха- рактерні вони й для Південної Русі X—XIІI ст.: усі відомі нині рогові ємності пов’язані з дав- ньоруським містом Воїнь, розташованим при впадінні р. Сули в р. Дніпро, територія якого тепер повністю затоплена водами Кременчуць- кого водосховища (Довженок, Гончаров, Юра 1966, с. 80, 140, табл. ХХІІІ). Наявність у Воїн- ській Греблі незавершених екземплярів дозво- лила М. С. Сергєєвій визначити цей пункт як виробничий осередок і пов’язати з ним роговий контейнер зі зображенням княжого знаку Рюри- ковичів, виявлений під час досліджень давньо- руського городища біля с. Жовнин — літопис- ного міста Желні (Сергєєва 2012, с. 143). У зв’язку зі знахідкою останнього С. Р. Кілієвич повідомляла про подібний контейнер із розко- пок Вишгородського городища (Кілієвич 1965, с. 193), однак, окрім цієї короткої згадки, будь- яка інформація про предмет нині відсутня. На території Північної Русі виявлено лише два контейнери Т-подібної форми, обидва похо- дять із культурних нашарувань Новгорода: пер- ший датований XI—XII ст. (Фараджева 2009, с. 59, рис. 4: 3), другий — XIII ст. (Колчин и др. 1985, с. 98, рис. 183). Один екземпляр походить з курганного могильника Навасьолкі, розташо- ваного в Північно-Західній Білорусі, матеріали котрого зберігаються в зібраннях Державного археологічного музею у Варшаві, однак чіткої інформації про археологічний контекст та його датування наразі немає (Piaszykówna 1951, s. 119, ryc. 3; Плавінскі 2022, с. 37, с. 157, іл. 41: 3). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 474 Поза межами давньоруських земель такі артефакти трапляються значно частіше. Нині найповніший каталог створив Я. Ґорецький; він складається з понад 110 екземпрялів. Т-та Y-подібних рогових контейнерів та їх загото- вок, що хронологічно охоплюють кінець VII— XIII ст. (Górecki 2005). Окрім того, існує чимало праць, присвячених комплексному вивченню контейнерів із території середньовічної Євро- пи (Schulze-Dörrlamm 2001; Kavánová 1995; Profantová 1992; Becker 1989; Dostáł 1981). Вважається, що масова поява рогових єм- ностей у Європі пов’язана з переселенням у Паннонську рівнину авар (Profantová 1992, S. 640). Дійсно, для кочових народів євразій- ських степів традиція виготовлення контейне- рів та ремінних розподілювачів із рогу оленя характерна з давніх часів (Schäfer 2010, S. 307- 318). У літературі побутує думка, що найдав- нішим зразком є знахідка Y-подібного виробу з поховання 99 Дирейстурського могильника в західному Забайкаллі, що датується I ст. до н. е. (Давыдова, Миняев 1993, с. 56, 64, рис. 5: 2). Іс- нують аналогії й серед сарматських старожит- ностей (Глебов, Иванов 2007, с. 163). На противагу цьому наводяться факти ви- готовлення рогових контейнерів уже на по- чатку I тис. н. е. в римській Британії (Schulze- Dörrlamm 2001, s. 530). Крім того, наго- лошується на відсутності таких виробів у ранньоаварських похованнях та їх появі в захо- роненнях середньоаварського періоду на тери- торії колишніх римських провінцій в Подунав’ї, де на кінець VII ст. все ще проживало романі- зоване населення. На підтвердження цієї дум- ки наводять екземпляри, орнаментовані в сти- лі середземноморської зображальної традиції (Schulze-Dörrlamm 2001, S. 532-533). Враховуючи те, що такі вироби трапляють- ся на території Європи ще в праісторичні часи (Trantalidou, Andreasen 2015, p. 55-57), варто зробити висновок, що зручна для обробки фор- ма рогу благородного оленя сприяла активному використанню цієї сировини для людських по- треб упродовж багатьох епох. Тому цілком ло- гічно припустити, що такі ємності були відомі як ранньосередньовічному населенню Європи, так і прийшлому тюркському етносу. Водночас міграція авар могла сприяти стрімкому підви- щенню попиту на подібні вироби. Аналізуючи відомі на 1992 р. знахідки, Н. Профантова розділила їх на чотири куль- турно-хронологічні й територіальні групи (Profantová 1992, S. 714). До першої вона відне- сла екземпляри, виявлені в аварських похован- нях VII—VIII ст., визначивши їх як найчисель- нішу та найдавнішу групу. Проте вже на рубежі VII—VIII ст. Т-подібні контейнери з’являються у слов’янських кремаціях (Protase 2005, p. 95, pl. XXVII; Kavánová 1995, S. 190), а їх вироб- ництво фіксується в нашаруваннях останньої третини VII — початку VIII ст. в Мікульчице (Kavánová 1995, S. 188). Знахідки із західнослов’янських пам’яток, насамперед із укріплених поселень Середньо- го Подунав’я, увійшли в групу II, за Н. Профан- товою. Найбільший осередок — Мікульчице, де було виявлено 32 контейнери та їх заготовки. Пе- реважна більшість екземплярів датувалися IX ст., хоч, як уже було зазначено, траплялися й більш ранні вироби. Т-подібних ємностей тут виявлено 13 одиниць (Kavánová 1995, S. 184-185, 187). Із впливом великоморавського осередку пов’язують подальше поширення контейне- рів на території Європи. На це вказує геогра- фія знахідок та зв’язок орнаментальних сю- жетів (Górecki 2005, s. 117-125). Так, із ними пов’язана група III, що локалізується на східно- му узбережжі Адріатичного моря, переважно в південнослов’янських поховальних пам’ятках Далмації IX ст. (Schulze-Dörrlamm 2001, S. 550, Abb. 11; Górecki 2005, s. 116), а також група IV: вироби IX — початку X ст. з Великопольщі (Florkiewicz, Wołoszyn 2018, s. 462) та більш пізні ємності із межиріччя Ельби й Одеру (Herrmann 1985, S. 281, Biermann 2008, S. 253- 254). Поодинокі знахідки в VIII — першій по- ловині X ст. трапляються й поза межами окрес- лених груп (Górecki 2005, s. 114, ryc. 11). У той самий хронологічний проміжок тра- диція використання рогових контейнерів ціл- ком самостійно розвивалася в ареалі салтово- маяцької культури, що також свідчить на ко- ристь теорії про їх кочівницьке походження (Семенов-Зусер 1952, с. 282, рис. 5; Плетнева 1962, с. 250, рис. 6; Гадло 1968, с. 222, рис. 1; Красильников 1979, с. 82; Флёрова 2001, с. 104- 106; Флёрова, Флёров 2005, с. 56-58; Глебов, Иванов 2007, с. 158-160; Колода 2012, с. 332- 339; Гриб 2014, с. 319-332). Цікаво, що протягом X ст. кількість рого- вих ємностей стрімко скорочується як у Цен- тральній, так і в Південно-Східній Європі, що дозволяє визначити основні осередки виробни- цтва та використання синхронних острівсько- му зразку екземплярів. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 75 1 2 3 4 5 0 5 cm 0 5 cm 0 5 cm Рис. 2. Поховання 37. Рисунки: 1 — креслення; 2 — роговий контейнер; 3 — вістря сулиці; 4 — точильний брусок із ро- жевого сланцю; 5 — калачеподібне кресало. Fig. 2. Burial no. 37: 1 — a drawing; 2 — a container; 3 — fragments of pilum; 4 — a rectangular sharpening stone of pink slate; 5 — a bowed steel. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 476 Найбільший попит на Т-подібні рого- ві контейнери в X—XII ст. існував серед західнослов’янського населення в межиріч- чі Ельби та Одеру, на півночі сучасної Німеч- чини (Schulze-Dörrlamm 2001, S. 550, Abb. 11). На укріплених поселеннях і поблизу них вияв- лено близько двох десятків Т-подібних ємнос- тей із рогу (Górecki 2005, s. 105-107, Biermann 2008, S. 253-254). Найбільшим осередком є Берлін-Шпандау, де зафіксовано п’ять контей- нерів та п’ять напівфабрикатів (Becker 1989, S. 101-142). Крім того, заготовки виявлені в Фергітці, Лихуві, Кетціні, Варені та Воллі- ні (Tesch 2007, p. 235). Із цими виробничими центрами пов’язують єдину нині відому зна- хідку в Скандинавії, виявлену в Сигтуні у шарі XI ст., оздоблену в стилі Маммен (Tesch 2007, р. 228, fig. 2, 3). Другою половиною XII ст. да- тований відомий роговий контейнер, прикра- шений рельєфним зображенням двох драконів, що був знайдений в 1874 р. при археологічних дослідженнях південніше кафедрального собо- ру Пресвятої Богородиці в Ерфурті (Schulze- Dörrlamm 2001, S. 538-540, Abb. 6). На території Польщі серед старожитностей кінця X—XII ст. зафіксовано не менше шести Т-подібних ємностей: неорнаментований контей- нер із відкритого поселення поблизу городища Чермно (Florkiewicz, Wołoszyn 2018, s. 459-461, ryc. 2: 1—2), прикрашений плетеним декором із городища Заводз’є (Piaszykówna 1950, s. 116), неорнаментована заготовка з городища Ополе (Bukowska-Gedigowa 1986, s. 132, ryc. 51: 1), де- корований тасьмою та трилисником із городища Санток (Górecki 2005, s. 108). Ще два контейнери виявлено поблизу західного мосту в Оструві Лєд- ницькому (Kola, Wilke 2000, s. 94). У Нижньому Подунав’ї відомо нині три екземпляри. Кінцем X—XII ст. датований Т-подібний контейнер, оздоблений по всій по- верхні орнаментом «пташине око», що був ви- явлений при дослідженні Західної брами Вну- трішнього міста Пліски. (Михайлов 1974, с. 238, обр. 38). До цього ж періоду належить ємність, прикрашена сітчастим орнаментом, що походить із візантійської фортеці Діногетія поблизу Гарвену (Barnea 1955, p. 113). Заготов- ка Т-подібного контейнера виявлена в шарах XI—XII ст. городища Морешті (Horedt 1978, S. 65, Abb. 5: 3). У Поволжі в цей час зафіксовано чотири ви- роби: фрагмент тристулкового контейнера зна- йдено в шарі XI ст. Саркела-Білої Вежі (Фле- рова 2001, с. 105, 199, рис. 53: 5); три подібні орнаментовані рогові контейнери XI—XII ст. походять із Білярського городища — середньо- вічного міста Булгар (Руденко 2005, с. 73-74, 84, табл. 8: 166, 169—171). На Таманському півострові під час археоло- гічних дослідженнь поселення Балка Хрєєва-1 було виявлено Т-подібний контейнер із зобра- женням княжого знаку Рюриковичів; знахідку датовано XI ст. (Жупанин О., Жупанин С. 2017, с. 96-97). Питання про функціональне призначення ємностей залишається вкрай дискусійним. Це спричинено тим, що лише в поодиноких ви- падках зафіксовано їхній вміст. Так, в Іланці на півдні Швейцарії був знайдений пишно оздо- блений у близькосхідному стилі Т-подібний контейнер, який його власник використовував як гаманець: усередині знайдено монети іта- лійського походження. Знахідку інтерпретують як скарб, що був захований під час мадярсько- го набігу, й датують 916 р. (Schulze-Dörrlamm 2001, S. 535). У заповненні житла кінця VIII — початку IX ст. з городища Мохнач на Харківщині було виявлено фрагментовану ємність, прикраше- ну зображенням двох коней. Серед уламків за- фіксовано ще два фрагменти кістяних медаль- йонів; на одному з них було схематичне зо- браження людини. В. Колода наголошував на культовому значені виявлених предметів (Ко- лода 2012, с. 332-339). У впускному похованні 6-ого кургану 2-ого могильника Кастирський IV, що належало мо- лодій жінці, серед поховального інвентарю ви- явлено циліндричний роговий контейнер, все- редині якого містилося 12 скляних вічкових на- мистин. Комплекс датований IX ст. (Вдовченков, Ли 2018, с. 83). Цілком очевидно, що наявність таких предметів лише в трьох випадках указує скоріше на винятки із загальних тенденцій. Традиційно застосування рогових ємностей визначають крізь призму ранньомодерного часу, коли аналогічні вироби використовувалися як порохівниці (Borsos 1982; Brøns 1994; Липа, Бі- лоус 2014) й табакерки (MacGregor 1985, p. 154). Таким чином, наголошується, що, запобігаючи потраплянню вологи, контейнери передбачали компактне зберігання сипучих органічних та мі- неральних речовин — солі, прянощів, лікуваль- них трав тощо (Herrmann 1985, S. 281). М. Шульце-Дорламм, аналізуючи знахід- ки із центральноєвропейських аварських та ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 77 1 2 3 0 5 cm 0 5 cm Рис. 3. Фото: 1 — Т-подібний контейнер, 2 — залізна пластина; 3 — тканина. Fig. 3. Antler item. Photo: 1 —a T-shaped container, 2 — an iron plate; 3 — fabric. слов’янських поховальних пам’яток, поміти- ла, що Т-подібні ємності трапляються тут пере- важно в могилах чоловіків та хлопчиків, тоді як Y-подібні — тільки в жіночих. Вона припуска- ла, що там могли міститися специфічні лікар- ські трави чи мазі. У випадку чоловіків це, імо- вірно, засоби для полегшення болю або загоєн- ня ран чи речовини, що підвищували потенцію. Відповідно, Y-подібні екземпляри символізу- вали нижню частину жіночого тіла й містили трави або речовини, призначені для підвищен- ня жіночої репродуктивної спроможності. На підтвердження цієї гіпотези дослідниця навела низку своєрідних орнаментів на поверхні виро- бів (Schulze-Dörrlamm 2001, S. 544). Давню теорію інтерпретації таких предметів як сільничок (Fettich 1965, S. 38; Dostał 1981, s. 53-57) актуалізував С. Теш, публікуючи зна- хідку зі Сиґтуни. Він наголошував на зв’язку рогових ємностей із європейською торгівлею сіллю. Контейнери він характеризував як пре- стижні предмети й наголошував, що в пере- важній більшості випадків археологічний кон- текст вказує на «аристократичне» середовище їх побутування. Дослідник уважав, що власник контейнера в прямому сенсі був носієм прести- жу — дороговартісної солі, а отже, мав відпо- відний соціальний статус (Tesch 2007, p. 232- 234). Як аргумент він наводив наявність таких виробів у захороненнях воїнів чи їх тяжіння до укріплених торгово-ремісничих та адміністра- тивних центрів. Указував учений і на сакраль- ний сенс солі, її використання як у язичниць- ких, так і християнських культових обрядах (Tesch 2007, p. 232). Незалежно від конкретного вмісту, на першо- черговості сакральної функції рогових ємнос- тей наполягають східноєвропейські дослідники (Колода 2012, с. 338; Кокорина 2014). В осно- ву такої позиції покладений аналіз міфологіч- них орнаментальних сюжетів, що прикрашали поверхні більшості виробів, виявлених на тери- торії Хазарського каганату та суміжних із ним землях (Петрухин 2018, с. 111-114). Дослідни- ки прийняли відповідний термін на позначення таких ємностей — релікварії (Гриб 2014, с. 322- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 478 323). Уважається, що їх використовували для зберігання специфічних предметів, необхідних для виконання магічних обрядів, зокрема риту- алів, пов’язаних із культом предків (Иерусалим- ская 1983, с. 108; Кокорина 2014, с. 54). Схожу думку висловлювали й західноєвро- пейські дослідники, розглядаючи ці предмети в контексті явища шаманізму (Török 1973, o. 47; Belośević 1980, s. 128). Однак, ураховуючи чи- малий перелік контейнерів, в оздобленні яких домінують християнські зображальні мотиви, та ті з них, що були знайдені неподалік від про- відних церковних осередків, висуваються при- пущення, що такі ємності слугували релікварі- ями для мощів святих, якими послуговувалися місіонери в VIII—XII ст. під час проповідуван- ня віри в Христа серед язичницького населення Центральної Європи (Schulze-Dörrlamm 2001, S. 544-549). У науковій літературі висувалися й інші ва- ріанти інтерпретацій згаданих предметів. Так, у радянській історіографії тривалий час побуту- вала думка що Т-подібні рогові вироби слугу- вали в ролі горловин бурдюків (Плетнева 1967, с. 156; Красильников, Руженко 1981, с. 286). Не виключають, що Т-подібні екземпляри мо- гли бути частинами милиць або руків’ями пев- них інструментів (Tesch 2007, p. 229). Також уважають, що вони могли використовувати- ся як ремінні розподілювачі кінської упряжі (Grimm 1957, s. 246-249; Jaworski et al. 2013, p. 282-284). На думку Н. Кокоріної, такі виро- би слугували горловинами-мундштуками, за допомогою яких надували т. зв. «дорожні міш- ки» — човни із зшитих шкур биків чи верблю- дів, традиція використання яких відома в Цен- тральній Азії принаймні з гунського часу. Рого- ві вироби з кількома розсохами були необхідні для прискорення надування шкіряними міха- ми та скріплення мішків між собою (Кокорина 2014, с. 55). Завдяки таким компактним човнам мандрівні торговці та їхні охоронці могли фор- сувати річки й переправляти в них товари. Уні- кальний опис такої переправи залишив Ахмад ібн Фадлан (Крачковский 1939, с. 66). Як зазначено вище, ми вважаємо острів- ський зразок саме роговим контейнером. Т-подібна форма виробу при підвішуванні за дрібні отвори на верхньому каналі передбача- ла спрямування основного навантаження вміс- ту на нижню тверду стінку предмета. Металева пластина, обгорнута тканиною, забезпечувала набагато кращу щільність перекриття бічного отвору та могла витримати більший тиск ваги, ніж покришки з органічних матеріалів. Предмет виявлено поряд із точильним брус- ком та кресалом, що очевидно разом склада- ли набір спорядження воїна. У цьому випадку вміст мав забезпечувати потреби людини, по- всякденне життя якої безпосередньо пов’язане з певними військовими заходами, можливо, по- одалік від місця постійного проживання та не- залежно від погодних умов. Із вищеописаного обсягу синхронних виробів очевидно, що така річ не була пересічною, можливо, навіть вва- жалася престижною, а отже, відповідним мав би бути її вміст, хоча загалом зберігати в тако- му контейнері можна будь-які дрібні предмети або речовини. Уважаємо, що певні конструктивні особли- вості контейнерів можуть свідчити про харак- тер їхнього вмісту. По-перше, підбір форми та розміру сировини вже передбачав конфігура- цію й корисний обсяг, необхідні для зберіган- ня тієї чи іншої речовини. По-друге, на власти- вості вмісту може вказувати спосіб перекриття отворів. У тих випадках, коли кожна з розсох на своїх кінцях містила дрібні отвори для фік- сації дерев’яними чи кістяними покришками (Górecki 2005, s. 91, ryc. 2: 1; s. 98, rys. 6: 3—6), майстер передбачав можливість регулярного відкриття та швидкого доступу до кожного з них, як і підвішування за кожен край. Така бу- дова уможлювала вилучення речовин, які дово- лі важко дістати крізь один робочий отвір. Ціл- ком можливо, що контейнери з кількома фіксу- вальними отворами містили пластичні матерії: лікувальні мазі, топлений жир, віск або мед. Водночас варто зважати на доречне зауваження Н. Кокоріної щодо вузькості робочих отворів та ненадійності органічних покришок, що могли не витримати тиску покладеної в середину єм- ності ваги (Кокорина 2014, с. 51). В іншому випадку, коли тільки один із ви- ступів містив дрібні отвори, контейнер мав єдиний робочий канал, тому цього було цілком достатньо для доступу до вмісту, який у цьо- му випадку могли становити сипучі речовини, такі як сіль, прянощі, сухі трави або ж продук- ти харчування — горіхи, ягоди тощо. До цієї ка- тегорії належить рогова ємність, виявлена в по- хованні 37 могильника Острів. З окресленої географії поширення рогових контейнерів кінця X—XII ст. складно визначи- ти, до якого саме осередку належить острівський екземпляр. Чи здобув його спочилий балтський ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 79 воїн до переселення на береги р. Рось, на якомусь із торговельних осередків південного узбереж- жя Балтійського моря або ж ранньосередньовіч- ної Польщі? Або прийшлий балтський контин- гент перейняв традиції степового тюркського на- селення? Чи, можливо, цей роговий контейнер був давньоруського виробництва й походить із міста Воїнь, що свідчило б про зв’язки балтсько- го та місцевого слов’янського населення? Нара- зі неможливо дати чітку відповідь на це питання. Хоча останнє припущення видається більш пер- спективним, зважаючи на те, що серед здобутої колекції предметів одягу та прикрас із Воїнської Греблі зафіксовано чимало артефактів, які похо- дять із Південно-Східної та Східної Балтії; зокре- ма, деякі з них мають аналогії серед матеріалів могильника Острів (Довженок, Гончаров, Юра 1966, с. 122, табл. V: 14; с. 133, XVI: 9). Баранов, В. І., Івакін, В. Г. 2020. Поховальні комплек- си зі зброєю могильника Острів (за матеріалами археоло- гічних досліджень 2017—2019 рр.). Археологія і давня іс- торія України, 2 (35), с. 300-320. https://doi.org/ 10.37445/ adiu.2020.02.22 Вдовченков, Е. В., Ли, Д. Ы. 2018. Образ мирового древа в погребении хазарского времени в Подонье и на корейских диадемах: проблема культурных контактов на территории Евразии. Вестник Нижневартовского госу- дарственного университета, 4, с. 82-92. Гадло, О. В. 1968. Графічні зображення на кістяно- му виробі салтово-маяцької культури. Археологія, XXI, с. 222-226. Глебов, В. П., Иванов, А. А. 2007. Кочевническое по- гребение хазарского времени из могильника Таловый II. В: Гугуев, Ю. К. (ред.). Средневековые древности Дона. Материалы и исследования по археологии Дона. Вып. II. Иерусалим: Гешарим, с. 154-177. Гриб, В. К. 2014. Комплекс находок с реликварием из рога конца IX—X в. с поселения Выдылыха на Северском Донце. В: Евглевский, А. В. (ред.). Степи Европы в эпоху средневековья. Т. 12. Хазарское время. Донецк: Донецкий Национальний Университет, с. 319-332. Давыдова, А. В, Миняев, С. С. 1993. Новые находки наборных поясов в Дырестуйском могильнике. Археоло- гические Вести, 2, с. 55-65. Довженок, В. Й., Гончаров, В. К., Юра, Р. О. 1966. Давньоруське місто Воїнь. Київ: Наукова думка. Жупанин, О. Ф., Жупанин, С. О. 2017. Находка кня- жеского знака Рюриковичей на территории Таманского полуострова. Исторический журнал: научные исследова- ния, 3, с. 92-112. Иерусалимская, A. А. 1983. Археологические парал- лели этнографически засвидетельствованным культам Кавказа (по материалам могильника Мощевая Балка). Со- ветская этнография, 1, с. 102-113. Кілієвич, С. Р. 1965. Археологічні розкопки біля с. Жовнин. Археологія, XIX, с. 189-195. Кокорина, Н. А. 2014. К вопросу о назначении так называемых «реликвариев» эпохи средневековья Восточ- ной Европы. Поволжская археология, 2 (8), с. 49-69. Колода, В. В. 2012. Костяной орнаментированный реликварий с городища Мохнач и его содержимое. В: Крыжицкий, С. Д. (ред.). Сугдейский сборник. Вып. 5. Материалы V Судацкой международной научной конфе- ренции «Причерноморье, Крым, Русь в истории и культу- ре» (г. Судак, 23—24 сентября 2010 г.). Киев; Судак: Го- робец, с. 332-339. Колчин, Б. А., Янин, В. Л., Ямщиков, С. В. 1985. Древ- ний Новгород: прикладное исскуство и археология. Мо- сква: Исскуство. Красильников, К. И., Руженко, А. А. 1981. Погребе- ние хирурга на древнеболгарском могильнике у с. Жел- тое. Советская археология, 2, с. 282-288. Красильников, К. И. 1979. Изделия из кости салтов- ской культуры. Советская археология, 2, с. 77-91. Крачковский, И. Ю. (ред.). 1939. Путешествие Ибн- Фадлана на Волгу. Москва, Ленинград: Изд-во Акад. наук СССР. Липа, К. А., Білоус, Л. С. 2014. Козацька порохівни- ця. Амуніція вояків відкриває свої секрети. Київ: Laurus. Михайлов, С. 1974. Разкопки на Западната Пор- та в Плиска. Известия на Археологическия Институт, XXXIV, с. 204-250. Плавінскі, М. А. 2022. Славянскія пахавальныя по- мнікі Верхняга Павілля эпохі Сярэднявечча: Матэрыялы і даследаванні. Мінск. Плетнева С. А. 1967. От кочевий к городам. Салтово- маяцкая культура. Материалы и исследования по архео- логии СССР, 142. Руденко, К. А. 2005. Булгарские изделия из кости и рога. В: Руденко, К. А. (ред.). Древности Поволжья: эпоха средневековья (исследования культурного наследия Волжской Булгарии и Золотой Орды). Материалы II Все- российской конференции «Поволжье в средние века». Казань, 25—28 сентября 2003 г. Казань: РИЦ «Школа», с. 67-97. Семенов-Зусер, С. А. 1952. Исследования Салтовского могильника. Археологічні пам’ятки УРСР, ІІІ, с. 271-284. Сергєєва, М. С. 2012. Вироби з кістки та рогу з Воїнської Греблі. Археологія і давня історія України, 8, с. 133-145. Сергєєва, М. С. 2015. Майстри з обробки дерева та кістки давньоруського міста Воїня. Київ; Харків: Майдан. Фараджева, Н. Н. 2009. Археологические исследо- вания на раскопе Десятинный-II в 2008 г. В: Янин, В. Л. (отв. ред.). Новгород и Новгородская земля. История и археология. Материалы научной конференции, посвя- щенной 80-летию академика РАН В. Л. Янина. Новгород, 27—29 января 2009 г. Новгород, с. 46-59. Флёрова, В. Е. 2001 Резная кость Юго-Востока Европы IX—XII века. Санкт-Петербург: Алетейя. Флёрова, В. Е., Флёров, В. С. 2005. Роговой реликварий с территории Хазарского каганата (Уникальный сюжет с одноногими духами). Российская археология, 2, с. 56-65. Baranov, V., Ivakin, V. 2018. Burials with Weaponry in the Ostriv Baltic Graveyard in the Middle Dnieper Area (Excavated in 2017 and 2018). Acta Historica Universitatis Klaipedensis, 37, p. 99-127. Barnea, I. 1955. Meşteşugurile în aşezarea feudală de la Garvăn (sec. X—XII). Studii şi cercetări de istorie veche şi arheologie, t. 6, nr. 1—2, p. 99-122. Becker, D. 1989. Die Geweihfunde vom Spandauer Burgwall. In: Mülller, A. (hrsg.). Ausgrabungen, Funde und naturwissenschaftliche Untersuchungen auf dem Burgwall in Berlin-Spandau. Berlin: V Spies, S. 101-142. Belośević, J. 1980. Materialna kultura Hrvata od VII do IX stoljeća. Zagreb: Liber. Biermann, F. 2008. Die Knochen- und Geweihbearbei- tung im nordwestslawischen Siedlungsgebietvom 7./8. bis 12. Jahrhundert n. Chr. In: Melzer, W. (hrsg). Archäologie und mittelalterliches Handwerk — Eine Standortbestimmung. Beiträge des 10. Kolloquiums des Arbeitskreises zur archäo- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 480 logischen Erforschung des mittelalterlichen Handwerks. Soest: Westfälische Verlagsbuchhandlung Mocker & Jahn, S. 239-266. Borsos, B. 1982. Staghorn Powder-Flasks. Budapest: Corvina Kiado. Brøns, A. 1994. Krudthorn. Powder Horns from Danish Collections. In: Skøtt, O. (red.). Vaabenhistorisk Aarbog XXXIX. København: Vaabenhistorisk Selskab. Bukowska-Gedigowa, J., Gediga, B. 1986. Wczesnośre- dniowieczny gród na Ostrówku w Opolu. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Dostáł, B. 1981. Duté trojcípé parohové předméty v raném středověku. Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. Řada archeologicko-klasická (E), roč. 30, č. 26. Brno, p. 43-58. Fettich, N. 1965. Das awarenzeitliche Gräberfeld von Pilismarót-Basaharc. Budapest. Florkiewicz, I., Wołoszyn, M. 2018. Potrząsając jabłonią czyli rogowy pojemnik z Czermna (badania dawne). W: Niezabitowska-Wisniewśka (red.). Studia Barbarica. Profesorowi Fndrzejowi Kokowskiemu w 65. rocznice urodzin. T. 2. Lubin: UMCS, s. 456-468. Górecki, J. 2005. Ze studiów nad rozwojem, pochodzeniem oraz funkcją trzyczęściowych rogowych pojemników okresu wczesnego średniowiecza. Studia Lednickie, 8, s. 85-129. Grimm, P. 1957. Einfrühgeschichtliches Geweihgerät von Havelberg. Ausgrabungen und Funde, 2, S. 246-249. Herrmann, J. 1985. Marerielle und geistige Kultur. In: Herrmann, J. (hrsg.). Die Slawen in Deutshland. Geschichte und Kultur der slawischen Stämme westlich von Oder and Neiße vom 6. bis 12. Jahrundert. Berlin. Horedt, K. 1978. Backteller und Tonkessel in Moreşti. Slovenska archeológia, roč. XXVI, číslo 1, s. 59-68. Jaworski, K., Lisowska, E., Pankiewicz, A., Stanisławski, B. 2013. Artefacts of Scandinavian origin from the Cathedral Island (Ostrów Tumski) in Wrocław. In: Moździoch, S. (ed.). Scandinavian Culture in Medieval Poland. Interdisciplinary Medieval Studies. Vol. II. Wrocław, s 279-314. Kavánová, B. 1995. Knochen- und Geweihindustrie in Mikulčice. In: Daim, F. (ed.) Studien zum Burgwall von Mikulčice, bd. 1. Brno: Archäologisches Institut der Akademie der Wissenschaften der Tschechischen Republik, S. 113-378. Kola, A., Wilke, G. 2000. Mosty sprzed tysiąca lat: archeologiczne badania podwodne przy rezydencji pierwszych Piastów na Ostrowie Lednickim. Toruń: Wydawn. Uniw. Mikołaja Kopernika. MacGregor, A. 1985. Bone, Antler, Ivory & Horn. The Technology of Skeletal Materials Since the Roman Period. London: Croom Helm. Piaszykówna, M. 1951. Zagadkowy przedmiot rogowy ze zbiorów Muzeum Miejskiego w Kaliszu. Przegląd Archeolo- giczny, T. 9, Nr. 1, s. 116-123 Profantová, N. 1992. Awarische Funde aus den Gebieten nördlich der awarischen Siedlungsgrenzen. In: Daim, F. (publ.). Awarenforschung. Vol. 1—2. Wien, S. 605-802. Protase, D. 2005. Cimitirul slav de la ocna Sibiului (sec. VIII—IX). Bucureşti; Sibiu. Schäfer, A. 2010. T- und Y-förmige Gegenstände aus Geweih und deren Funktion. In: Theune-Vogt, C. (ed.). Zwischen Fjorden und Steppe: Festschrift für Johan Callmer zum 65. Internationale Archäologie: Studia honoraria, 31. Rahden: Verlag Marie Leidorf, S. 307-318. Schulze-Dörrlamm, M. 2001. Herkunft und funktion der dreizipfligen geweihbehälter des frühen und hohen mittelalters. Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums, Bd. 48, Nr. 2, S. 529-557. Tesh, S. 2007. Cum grano salis — Salt and Prestige. Late Viking Age and Early Medieval T-Shaped and Cylindrical Salt Containers. In: Fransson, U. (ed.). Cultural Interac- tion between East and West. Archaeology, Artefacts and Human Contacts in Northern Europe. Stockholm Studies in Archaeology, 44. Stockholm: Stockholm University, p. 227-235. Török, G. 1973. Sopronköhida IX. szazdadi temelöje. Budapest Trantalidou, K., Andreasen, N. 2015. Pastoralists’ Equipment at the Piges Koromilias Cave, a Livestock Shelter in the Haliakmon River Drainage System. Aegean Archaeology, 11, p. 35-60. Надійшла 04.07.22 Dmytro H. Diachenko Junior Research Fellow, the Kyiv Archaeology Department, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID: 0000-0003-2849-7381, ostrivproject@gmail.com. INTERPRETATION OF T-SHAPED ANTLER ARTEFACT FROM OSTRIV BURIAL GROUND The paper is devoted to one of the categories of equipment of a warrior of the 11th century, discovered at the Western Baltic Ostriv burial ground in Porossia (Middle Dnipro region). The red deer antler item has a T-shaped form, the distance between two longitudinal sections is 13.3 cm, and between the upper hole and the solid wall of the object is 11.3 cm. The lateral holes are not symmetrical: the diameter of the larger one is 4.7 cm, the smaller one — 4 cm, and the upper one — 2.8 cm. Two small drilled holes are located near the last one for fixing a stopper made of organic materials, with the subsequent suspension to the belt with a rope. Near the smaller lateral hole was found an iron plate and the remains of the fabric in which it was wrapped. The weight of the artefact is 190 gr. We assume the sample from Ostriv is a container made from antler. The T-shaped form of the item when suspended by small holes on the upper channel provided for the direction of the main load of the contents on the lower solid wall of the object. The fabric-wrapped metal plate provided a much better sidewall overlap density and could withstand more weight pressure than organic material tires. The contents of the container had to meet the needs of a person whose daily life is directly related to certain military activities, possibly far from the place of permanent residence and regardless of weather conditions. The study history, area of distribution, chronology, and interpretation of the functional purpose of this category of objects are considered. From the given analogies, it is obvious that such a thing was not common, maybe even considered prestigious. We believe that the container from Ostriv was used for compact storage of loose organic and mineral substances — salt, spices, medicinal herbs, etc., preventing the ingress of moisture. The issue of the container origin is debatable, as such artefacts are not typical for the South-East Baltic. Therefore, the Baltic warrior could have obtained it in one of the distribution zones of antler containers at the end of the 10th — the beginning of the ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 81 12th century: within the settlement of the Western Slavs in the Elbe and Oder rivers in the north of modern Germany; adopted from the Turkic population of the Eastern European steppes; or it should be connected with the workshop discovered in the Voin stronghold in the Middle Dnipro River. We claim the last case to be the most promising. K e y w o r d s: Porossia, Ostrіv burial ground, the end of the 10th — the beginning of the 12th century, military gear, T-shaped container. References Baranov, V. I., Ivakin, V. H. 2020. The graves with weapons at the Ostriv burial ground (excavations of 2017-2019). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (35), p. 300-320. https://doi.org/ 10.37445/adiu.2020.02.22 Vdovchenkov, Ye. V., Li, Un, Dzhi, 2018. The Image of World Tree in the Burial of the Khazar Period in the Don Basin and on Korean Diadems: The Question of Cultural Contacts on the Territory of Eurasia. Vestnik Nizhnegorodskogo gosudarstvennogo universiteta, 4, p. 82-91. Hadlo, O. V. 1968. Hrafichni zobrazhennia na kistianomu vyrobi saltovo-maiatskoi kultury. Arheologia, XXI, p. 222-226. Glebov, V. P., Ivanov, A. A. 2007. Kochevnicheskoe pogrebenie khazarskogo vremeni iz mogilnika Talovyi II. In: Guguev, Yu. K. (ed.). Srednevekovye drevnosti Dona. Materialy i issledovaniia po arkheologii Dona, II, p. 154-177. Grib, V. K. 2014. Complex of finds with antler reliquary of late 9th — 10th century from Vydylykha settlement on Severskii Donets. In: Yevglevsky, A. V. (ed.). Stepi Evropy v epokhu srednevekovia. Vol. 12. The Khazarian times. Donetsk: Donetsk National University, p. 319-332. Davydova, A. V., Miniaev, S. S. New Finds of Decorated Belts from the Direstuiskii Cemetery. Arkheologicheskie vesti, 2, p. 55-65. Dovzhenok, V. Y., Honcharov, V. K., Yura, R. O. 1966. Davnioruske misto Voin. Kyiv: Naukova dumka. Zhupanin, O. F., Zhupanin, S. O. 2017. Nakhodka kniazheskogo znaka Riurikovichei na territorii Tamanskogo poluostrova. Istoricheskii zhurnal: nauchnye issledovaniia, 3, p. 92-112. Ierusalimskaia, A. A. 1983. Arkheologicheskie paralleli etnograficheski zasvidetelstvovannym kultam Kavkaza (po materialam mogilnika Moshchevaia Balka). Sovetskaia etnografiia, 1, p. 102-113. Kiliievych, S. R. 1965. Arkheolohichni rozkopky bilia s. Zhovnyn. Arheologia. XIX, p. 189-195. Kokorina, N. A. 2014. Towards the issue on practical funtion of the medieval so called ‛reliquaries’ of Eastern Europe. Povolzhskaia arkheologiia, 2 (8), p. 49-69. Koloda, V. V. 2012. Kostianoi ornamentirovannyi relikvarii s gorodishcha Mokhnach i ego soderzhimoe. In: Kryzhitskii, S. D. (ed.). Sugdeiskii sbornik, 5. Materialy V Sudatskoi mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii ‛Prichernomorie, Krym, Rus v istorii i kulture’ (g. Sudak, 23—24 sentiabria 2010 g.). Kyiv; Sudak: Gorobets, p. 332-339. Kolchin, B. A., Yanin, V. L., Yamshchikov, S. V. 1985. Drevnii Novgorod: prikladnoe isskustvo i arkheologiia. Moskva: Isskustvo. Krasilnikov, K. I., Ruzhenko, A. A. 1981. Pogrebenie khirurga na drevnebolgarskom mogilnike u s. Zheltoe. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 282-288. Krasilnikov, K. I. 1979. Bone objects of the Saltovo culture. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 282-288. Krachkovskii, Y. Yu. (ed.). 1939. Puteshestvie Ibn-Fadlana na Volgu. Moskva; Leningrad: Izd-vo Akad. Nauk SSSR. Lypa, K. A., Bilous, L. S. 2014. Kozatska porokhivnytsia. Amunitsiia voiakiv vidkryvaie svoi sekrety. Kyiv: Laurus. Michailov, S. Les fouilles de la Porte Ouest a Pliska. En: Angelov, D. (éd.). Bulletin de L’Institut D’Archeolooie. Т. XXXIV. Sofia: Editions de l’Academie Bulgare des Science, p. 204-250. Płavinski, M. A. 2022. Słavianskija pachavalnyja pomniki Vierchniaha Pavilla epochi Siaredniaviečča: Materyjały i daśledavańni. Minsk. Pletneva, S. A. 1967. Ot kochevii k gorodam. Saltovo-maiatskaia kultura. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 142. Rudenko, K. A. 2005. Bulgarskie izdeliia iz kosti i roga. In: Rudenko, K. A. (red.). Drevnosti Povolzhia: epokha srednevekovia (issledovaniia kulturnogo naslediia Volzhskoi Bulgarii i Zolotoi Ordy). Materialy II Vserossiiskoi konferentsii ‛Povolzhe v srednie veka’. Kazan, 25—28 sentiabria 2003 g. Kazan: RITs ‛Shkola’, p. 67-97. Semenov-Zuser, S. A. Issledovaniia Saltovskogo mogilnika. In: Yefimenko, P. P. (ed.). Arkheolohichni pamiatky URSR, III, p. 271-284. Sergeeva, M. S. 2012. Objects of Bone and Antler from the Voinska Greblia Hillfort. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 8, p. 133-145. Sergeeva, M. S. 2015. Artisans on Wood and Bone Processing in Old Rus town of Voin. Kyiv; Kharkiv: Maidan. Faradzheva, N. N. 2009. Arkheologicheskie issledovaniia na raskope Desiatinnyi-II v 2008 g. Novgorod i novgorodskaia zem- lia. Istoriia i arkheologiia. Materialy nauchnoi konferentsii, posviashchennoi 80-letiiu akademika RAN V. L. Ianina. Novgorod, 27-29 January, 2009. Issue 23. Novgorod, p. 46-60 Flyorova, V. E. 2001. Carved Bone in the South-East in Europe of the 9th—12th centuries: art and trade. St. Petersburg: Aletheia. Flyorova, V. E., Flyorov, V. S. 2005. Horn reliquary from the territory of Khazar kaganate at ‛Christie’s’ (Unique subject with single-legged spirits). Rossiiskaia arkheologiia, 2, p. 56-65. Baranov, V., Ivakin, V. 2018. Burials with Weaponry in the Ostriv Baltic Graveyard in the Middle Dnieper Area (Excavated in 2017 and 2018). Acta Historica Universitatis Klaipedensis, 37, p. 99-127. Barnea, I. 1955. Meşteşugurile în aşezarea feudală de la Garvăn (sec. X—XII). Studii şi cercetări de istorie veche şi arheologie, t. 6, nr. 1—2, p. 99-122. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 482 Becker, D. 1989. Die Geweihfunde vom Spandauer Burgwall. In: Mülller, A. (hrsg.). Ausgrabungen, Funde und naturwissenschaftliche Untersuchungen auf dem Burgwall in Berlin-Spandau. Berlin: V Spies, S. 101-142. Belośević, J. 1980. Materialna kultura Hrvata od VII do IX stoljeća. Zagreb: Liber. Biermann, F. 2008. Die Knochen- und Geweihbearbeitung im nordwestslawischen Siedlungsgebietvom 7./8. bis 12. Jahrhundert n. Chr. In: Melzer, W. (hrsg). Archäologie und mittelalterliches Handwerk - Eine Standortbestimmung. Beiträge des 10. Kolloquiums des Arbeitskreises zur archäologischen Erforschung des mittelalterlichen Handwerks. Soest: Westfälische Verlagsbuchhandlung Mocker & Jahn, S. 239-266. Borsos, B. 1982. Staghorn Powder-Flasks. Budapest: Corvina Kiado. Brøns, A. 1994. Krudthorn. Powder Horns from Danish Collections. In: Skøtt, O. (ed.). Vaabenhistorisk Aarbog XXXIX. København: Vaabenhistorisk Selskab. Bukowska-Gedigowa, J., Gediga, B. 1986. Wczesnośredniowieczny gród na Ostrówku w Opolu. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Dostáł, B. 1981. Duté trojcípé parohové předméty v raném středověku. Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. Řada archeologicko-klasická (E), roč. 30, č. 26. Brno, p. 43-58. Fettich, N. 1965. Das awarenzeitliche Gräberfeld von Pilismarót-Basaharc. Budapest. Florkiewicz, I., Wołoszyn, M. 2018. Potrząsając jabłonią czyli rogowy pojemnik z Czermna (badania dawne). W: Niezabitowska- Wisniewśka (red.). Studia Barbarica. Profesorowi Fndrzejowi Kokowskiemu w 65. rocznice urodzin. T. 2. Lubin: UMCS, s. 456-468. Górecki, J. 2005. Ze studiów nad rozwojem, pochodzeniem oraz funkcją trzyczęściowych rogowych pojemników okresu wczesnego średniowiecza. Studia Lednickie, 8, s. 85-129. Grimm, P. 1957. Einfrühgeschichtliches Geweihgerät von Havelberg. Ausgrabungen und Funde, 2, S. 246-249. Herrmann, J. 1985. Marerielle und geistige Kultur. In: Herrmann, J. (hrsg.). Die Slawen in Deutshland. Geschichte und Kultur der slawischen Stämme westlich von Oder and Neiße vom 6. bis 12. Jahrundert. Berlin. Horedt, K. 1978. Backteller und Tonkessel in Moreşti. Slovenska archeológia, roč. XXVI, číslo 1, s. 59-68. Jaworski, K., Lisowska, E., Pankiewicz, A, Stanisławski, B. 2013. Artefacts of Scandinavian origin from the Cathedral Island (Ostrów Tumski) in Wrocław. In: Moździoch, S. (ed.). Scandinavian Culture in Medieval Poland. Interdisciplinary Medieval Studies. Vol. II. Wrocław, p. 279-314. Kavánová,B. 1995. Knochen- und Geweihindustrie in Mikulčice. In: Daim, F. (ed.) Studien zum Burgwall von Mikulčice, bd. 1. Brno: Archäologisches Institut der Akademie der Wissenschaften der Tschechischen Republik, S. 113-378. Kola, A., Wilke, G. 2000. Mosty sprzed tysiąca lat: archeologiczne badania podwodne przy rezydencji pierwszych Piastów na Ostrowie Lednickim. Toruń: Wydawn. Uniw. Mikołaja Kopernika. MacGregor, A. 1985. Bone, Antler, Ivory &Horn. The Technology of Skeletal Materials Since the Roman Period. London: Croom Helm. Piaszykówna, M. 1951. Zagadkowy przedmiot rogowy ze zbiorów Muzeum Miejskiego w Kaliszu. Przegląd Archeologiczny, 9 (1), s. 116-123. Profantová, N. 1992. Awarische Funde aus den Gebieten nördlich der awarischen Siedlungsgrenzen. In: Daim, F. (publ.). Awarenforschung, 1-2. Wien, S. 605-802. Protase, D. 2005. Cimitirul slav de la ocna Sibiului (sec. VIII—IX). Bucureşti; Sibiu. Schäfer, A. 2010. T- und Y-förmige Gegenstände aus Geweih und deren Funktion. In: Theune-Vogt, C. (ed.). Zwischen Fjorden und Steppe: Festschrift für Johan Callmer zum 65. Internationale Archäologie: Studia honoraria, 31. Rahden: Verlag Marie Leidorf, S. 307-318. Schulze-Dörrlamm, M. 2001. Herkunft und funktion der dreizipfligen geweihbehälter des frühen und hohen mittelalters. Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums, 48 (2), S. 529-557. Tesh, S. 2007. Cum grano salis — Salt and Prestige. Late Viking Age and Early Medieval T-Shaped and Cylindrical Salt Containers. In: Fransson, U. (ed.). Cultural Interaction between East and West. Archaeology, Artefacts and Human Con- tacts in Northern Europe. Stockholm Studies in Archaeology, 44. Stockholm: Stockholm University, p. 227-235. Török, G. 1973. Sopronköhida IX. szazdadi temelöje. Budapest Trantalidou, K., Andreasen, N. 2015. Pastoralists’ Equipment at the Piges Koromilias Cave, a Livestock Shelter in the Haliakmon River Drainage System. Aegean Archaeology, 11, p. 35-60.

Інтерпретація Т-подібного рогового виробу з могильника Острів

Репозитарії

Схожі ресурси