2025-02-23T09:21:57-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199517%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-23T09:21:57-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199517%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-23T09:21:57-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK

2025-02-23T09:21:57-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію

У статті проаналізовано радикальні новації в розумінні культурно-історичних процесів, які, на думку українського археолога В. О. Манька, відбувалися в Надчорномор’ї і на Кавказі за доби мезоліту....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Main Author:	Залізняк, Л.Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2022
Series:	Археологія
Subjects:	Дискусiї
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199517
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

id	irk-123456789-199517
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1995172024-10-12T18:57:01Z Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію Залізняк, Л.Л. Дискусiї У статті проаналізовано радикальні новації в розумінні культурно-історичних процесів, які, на думку українського археолога В. О. Манька, відбувалися в Надчорномор’ї і на Кавказі за доби мезоліту. In recent years, Ukrainian archaeologist V. O. Manko has been boldly revising key positions in traditional ideas about the Mesolithic and Neolithic of South-Eastern Europe, to which his latest article in the journal Arheologia, written in co-authorship with the Georgian researcher G. L. Chhatarashvili, is devoted. The article begins with a call to abandon the traditional definition of the Neolithic, proposed by the classic scholar of prehistory V. Gordon Childe (the Neolithic is the era of the invention and spread of the reproductive economy) and replace it with an innovative one: the Neolithic is an information system. Since everything in the world is a system, the question arises: What is the meaning and benefit of such an innovative definition of the Neolithic? The co-authors of the article resolutely reject the Balkan-Danube version of the neolithization of Central-Eastern Europe, particularly Ukraine, founded by the already mentioned G. Child, as the brainchild of “improper research methodology”. Of course, the classics are also wrong, but a discussion with serious scientists requires serious argumentation, which, unfortunately, is catastrophically lacking in V. O. Manko’s constructions. The researcher proposes to replace the classical version of the neolithization of Europe from the Balkans through the Danube to the Caucasian route of the movement of Neolithic colonists to the Northern Black Sea; however, the arguments for his alternative are clearly insufficient. V. O. Manko boldly solves the complex problems of the genesis of a number of Mesolithic cultures of Ukraine and the Caucasus: Hrebenyky, Kukrek, Shpan-Koba, Swider, Mariupol and others. Loud revolutionary statements not supported by proper arguments and facts look like unconvincing declarations, which give rise to doubts and a skeptical attitude of the reader towards them. I will not claim that all the cultural communities highlighted in the article are illusory, and the migration routes from the Middle East through the Caucasus to the Black Sea region are ephemeral. However, the scant information on the typology of the flint inventory of cultural communities provided by its authors and clearly insufficient illustrative material in most cases does not allow imagining what it is actually about. Therefore, the topic chosen by the authors of the article of systematization of the cultural communities of the Mesolithic of the Caucasus and their cultural connections with the Black Sea region is definitely relevant, but its solution is complicated by the significant defects of the source base of the region and poor argumentation of the proposed hypotheses. Perhaps if the authors did not try to solve all the problems of the Mesolithic of the Caucasus and its neighboring regions in one article, then their conclusions would be more thorough, convincing and understandable for the readers. 2022 Article Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 120-128. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199517 [903:001.891.3](4)”634” uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дискусiї Дискусiї
spellingShingle	Дискусiї Дискусiї Залізняк, Л.Л. Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію Археологія
description	У статті проаналізовано радикальні новації в розумінні культурно-історичних процесів, які, на думку українського археолога В. О. Манька, відбувалися в Надчорномор’ї і на Кавказі за доби мезоліту.
format	Article
author	Залізняк, Л.Л.
author_facet	Залізняк, Л.Л.
author_sort	Залізняк, Л.Л.
title	Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію
title_short	Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію
title_full	Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію
title_fullStr	Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію
title_full_unstemmed	Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію
title_sort	про кавказьку міграцію та українську неолітизацію
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Дискусiї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199517
citation_txt	Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 120-128. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT zalíznâkll prokavkazʹkumígracíûtaukraínsʹkuneolítizacíû
first_indexed	2024-10-13T04:02:11Z
last_indexed	2024-10-13T04:02:11Z
_version_	1812769938164678656
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4120 © Л. Л. ЗАЛІЗНЯК* 2022 ПРО КАВКАЗЬКУ МІГРАЦІЮ ТА УКРАЇНСЬКУ НЕОЛІТИЗАЦІЮ https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.120УДК[903:001.891.3](4)”634” У статті проаналізовано радикальні новації в розу- мінні культурно-історичних процесів, які, на думку українського археолога В. О. Манька, відбувалися в Надчорномор’ї і на Кавказі за доби мезоліту. К л ю ч о в і с л о в а: Кавказ, Надчорномор’я, Близь- кий Схід, мезоліт, міграції, неолітизація. Рецензія на статтю відомого українського нео- літознавця В. О. Манька та молодого грузин- ського дослідника Г. Л. Чхатарашвілі в журна- лі «Археологія» (№ 2, 2022) написана не з моєї власної ініціативи, а на прохання самого Вале- рія Олександровича та у відповідь на пропози- цію редакції журналу «Археологія». Як колиш- ній науковий керівник кандидатської дисерта- ції Валерія Олександровича, знаю його давно як здібного, амбітного і, крім того, непорушно- го у своїх наукових переконаннях дослідника, за будь-яких обставин принципово не згодного з аргументацією опонента. Саме тому я утри- мувався від публічного рецензування публіка- цій Валерія Олександровича. Він неодноразово пробував ревізувати і моє бачення проблем давнього минулого України, яких я торкався у численних статтях та моно- графіях. Тому прелюдією до своїх революцій- них побудов В. О. Манько зазвичай наводить позицію Л. Л. Залізняка як принципово непра- вильну, а далі вже розвиває свої альтернативні ідеї. Цю саму схему він застосував і в останній статті. Тому в ситуації, що склалася, я змуше- ний відповідати, оскільки моє мовчання може сприйнятися читачами як знак згоди з опонен- том. Отож, попри мої дружні стосунки з Ва- лерієм Олександровичем, уважаю за потрібне висловитися щодо деяких останніх тверджень дослідника, які радикально суперечать не лише моєму баченню первісної історії Європи, але й уявленням про неї кількох поколінь європей- ських та вітчизняних учених. * ЗАЛІЗНЯК Леонід Львович — доктор історичних наук, професор, завідувач відділу археології кам’яної доби, Інститут археології НАН України, ORCID: 0000- 0001-8924-8122, Zaliznyakl@ukr.net Рецензована стаття В. О. Манька, написа- на у співавторстві з грузинським дослідником Г. Л. Чхатарашвілі, «Закавказзя та неоліт За- хідного Кавказу» масштабна за обсягом й ам- бітна за задумом: автори поставили за мету розв’язати проблему неолітизації півдня Схід- ної Європи шляхом міграції неолітичного насе- лення з Близького Сходу на північ через Кавказ у Надчорномор’я. Розлогість викладу прита- манна науковим текстам В. О. Манька, який час- то вдається до вивчення глобальних проблем. Тому відзначу дійсно значну працю авторів статті, які сміливо порушили по-справжньому актуальну й непросту проблему культурно-істо- ричної систематизації мезоліту Кавказу. Уже з самого початку публікації автори рі- шуче відкидають домінуючу нині і давно по- пуляризовану Л. Л. Залізняком балкано-дунай- ську версію неолітизації Центрально-Східної Європи, зокрема й території України, вважаю- чи її породженням «неналежної дослідницької методології». Автором концепції балкано-ду- найських витоків неоліту Центрально-Східної Європи є не Л. Л. Залізняк, а кілька генерацій дослідників Європи минулого століття на чолі з класиками доісторичної науки Ґрегемом Клар- ком та Ґордоном Чайлдом (Childе 1957). Звіс- но, це зовсім не означає, що класики не можуть припуститися методологічної помилки, однак дискусія із серйозними вченими, одностайно підтриманими кількома поколіннями доістори- ків Європи, потребує серйозної аргументації, якої, на жаль, у статті катастрофічно бракує. На нашу ж думку, гучні революційні заяви, не під- тверджені належними аргументами й фактами, виглядають непереконливо, декларативно, по- роджують сумніви та скептичне ставлення чи- тача до побудов авторів. Після критики класиків за неналежну ме- тодологію Валерій Олександрович пропонує власну, альтернативну до загальноприйнятої версію неолітизації півдня Східної Європи — не з Балкан, а з Кавказу. Вона базується на його відсунутій приблизно на тисячоліття назад хро- нології раннього неоліту регіону. Якщо біль- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 121 шість дослідників датують такі явища, як бу- го-дністровська, донецька, сурська неолітич- ні культури, неоліт Північного Прикаспію, не раніше VI тис. до н. е. (Залізняк 1998, с. 226- 247), то В. О. Манько з незрозумілих причин здавнює їх, датуючи VII тис. до н.е. (Manko, Chkhatarashvili 2022, с. 19), і таким чином ро- бить вторинні чи навіть третинні прояви нео- літу Східної Європи сучасниками, а часом і по- передниками найдавнішого на Європейському континенті неоліту Балкан. Абсурдність висно- вку свідчить про помилковість конструкції, на якій він побудований. Вчергове відштовхнувшись від нібито прин- ципово помилкової позиції Л. Л. Залізняка, Ва- лерій Олександрович почав методологічний розділ своєї статті з цитування хибної, на його думку, дефініції неоліту з роботи автора цих рядків: «Неоліт — епоха зародження та по- ширення відтворювального господарства (зем- леробство, скотарство), археологічним кри- терієм якої є найдавніший глиняний посуд» (Залізняк та ін. (ред.),, 2005, с. 90). На думку В. О. Манька та його співавтора, таке визначен- ня епохи Л. Л. Залізняком помилкове, оскільки не враховує неоліту гірського Криму, лісостепу та лісової смуги України. Якби дослідник не зупинився на першій фразі 6-го розділу процитованої публікації, а просунувся далі по тексту на дві сторінки, то знайшов би пояснення проблеми т. зв. лісово- го неоліту чи керамічного мезоліту, до яких на- лежить більшість неолітичних спільнот Украї- ни. Їх носії в умовах кризи привласнювально- го господарства запозичили у своїх південних, більш просунутих неолітичних сусідів глиня- ний посуд для повнішого використання про- дуктів привласнювальної економіки, що зазна- вала деградації. Згадуваний тут Ґордон Чайлд та його численні послідовники неодноразо- во писали про два типи неоліту Європи: влас- не неоліт із відтворювальним господарством і т. зв. «лісовий неоліт» Європи, який насправді за соціально-економічними характеристиками фактично був керамічним мезолітом, оскільки базувався на привласнювальному господарстві. Саме до нього, як зазначалося, і належать біль- шість неолітичних культур України. Тому пре- тензії до класичного визначення неоліту Євро- пи О. В. Маньку варто адресувати його авторо- ві Ґ. Чайлду, а не Л. Л. Залізнякові. Восени 2021 р. В. О. Манько читав лекцію в музеї археології Інституту археології НАН України, у якій намагався вчергове ревізувати усталені уявлення про епоху неоліту. На питан- ня, чим саме йому не подобається загальновиз- нана дефініція неоліту класика світової архео- логії Ґ. Чайлда («неоліт — епоха виникнення та поширення відтворювального господарства»), він відповів: «Ґордон Чайлд не розібрався в проблемі і наплутав, бо неоліт насправді — це просто система». Спроби добитися деталіза- ції такої універсальної дефініції (адже, як відо- мо, все суще на світі — це системи), були мар- ними. Продемонстрований вище лаконічний стиль аргументації, на жаль, притаманний та- кож цій та іншим статтям В. О. Манька. У рецензованій статті автор продовжує на- полягати на заміні класичної загальноприйня- тої дефініції неоліту загадковим визначенням його «як глобальної інформаційної системи». Теоретичні дослідження, як відомо, поклика- ні ознайомити аудиторію з новими ідеями і пе- реконати в правдивості останніх. Тож на якого читача розрахована рецензована стаття, якщо автор цих рядків, який пів сторіччя займаєть- ся згаданою тематикою, не розуміє ні логіки, ні сенсу деяких її теоретичних тверджень, зокре- ма того, що неоліт — це система? Основна частина публікації присвячена розв’язанню двох глобальних проблем: систе- матизації культурних проявів мезоліту Кавка- зу і пошукам їхніх аналогів у мезоліті Близь- кого Сходу та України. Ці реальні чи надумані аналогії дали підстави авторам реконструюва- ти масштабну картину міграційних процесів із Близького Сходу через Кавказ на південь Укра- їни в ранньому голоцені. Зрозуміло, що досто- вірність такої реконструкції масштабних мігра- ційних процесів із Близького Сходу далеко на північ в Україну залежить від стану джерельної бази мезоліту зазначених трьох регіонів і наяв- ності реальних аналогій між ними, на яких на- полягають автори статті. Мезоліт України інтенсивно вивчався впро- довж другої половини ХХ ст., коли науковці дослідили й систематизували сотні пам’яток із понад десяти різних археологічних культур. Результати досліджень опубліковано в сотнях статей і двох десятках монографій. Із матері- алами цих досліджень добре ознайомлений як В. О. Манько, так і читачі його статті в Україні. На жаль, мезоліт Кавказу досліджено зна- чно гірше — безсистемно, спорадично, у різ- ний час і різними дослідниками. Незважаючи на дослідження унікальних мезолітичних сто- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4122 янок, більшість публікацій добутих матеріалів не відповідає сучасним вимогам. Нечисленні спроби систематизації мезолітичних матеріа- лів Кавказу мали регіональний характер. Тоб- то мезоліт Кавказу значною мірою — це terra incognitа для мезолітників Європи, зокрема й України. Зазначу, що Валерій Олександрович в остан- ні роки досліджує стоянку Кабулеті в Батумі, а значить, просунувся у пізнанні мезоліту Кавка- зу далі за своїх українських колег. Тож, на мою думку, враховуючи сумний стан джерельної бази мезоліту Кавказу, перш ніж остаточно ви- рішувати пов’язані із ним проблеми на сторін- ках провідного археологічного видання Украї- ни, В. О. Манькові та Г. Л. Чхатарашвілі варто було б принаймні ознайомити українську архе- ологічну аудиторію з його основними культур- но-історичними спільнотами. Щодо мезолітознавства Близького Сходу, то його стан нагадує ситуацію з мезолітом Кав- казу, однак значно складнішу через грандіоз- ні розміри регіону, який у кілька разів більший за Великий Кавказ. Мезоліт Близького Сходу досліджували археологи різних країн нерів- номірно і в різний час, а більшість публікацій джерел не відповідає сучасним вимогам. Від- сутність узагальнювальної праці із системати- зації мезолітичних культурних спільнот усього Близького Сходу не дає змоги фахівцям уяви- ти загальну картину розміщення мезолітичних культурних спільнот у регіоні та ознайомитися зі специфікою кожної з них. Географічна віддаленість Близького Сходу від археологічних центрів Європи та непроста військово-політична ситуація в країнах регіону заважає безпосередньому ознайомленню фа- хівців із мезолітичними колекціями в місцях їх зберігання. А сучасна систематизація пам’яток будь-якого регіону вимагає особистої обізна- ності дослідника з реальними археологічни- ми матеріалами, які систематизуються. Ця ви- мога з означених об’єктивних причин не може бути дотримана для багатьох регіонів Кавказу і тим більше для пам’яток Близького Сходу. Тоб- то подивитися мезолітичні матеріали Близько- го Сходу не мають змоги не лише фахівці Укра- їни, але й сам Валерій Олександрович, який оперує ними так, ніби познайомився з ними особисто. Тож обрана авторами статті тема система- тизації культурних спільнот мезоліту Кавка- зу, безумовно, актуальна, однак її висвітлен- ня ускладнюється суттєвими вадами відповід- ної джерельної бази. Насамперед ідеться про нестачу або недоступність якісних публікацій класичних комплексів мезоліту регіону, які б дали уявлення читачам журналу «Археоло- гія» про культурні явища, що ними оперують у своїх культурно-типологічних побудовах авто- ри статті. Текст статті мав би супроводжувати- ся, на нашу думку, повноцінними ілюстрація- ми класичних комплексів, а не збірними табли- цями з випадково вибраних із різних колекцій артефактів, із яких важко зрозуміти специфіку культурних явищ, що ними оперують автори. Отже, систематизація культурних спільнот мезоліту Кавказу настільки масштабна тема, що потребує окремої фундаментальної моно- графії. Однак автори статті В. О. Манько та Г. Л. Чхатарашвілі, окрім зазначеної великої проблеми, спробували розглянути ще дві, не менш масштабні: проблему міграцій населен- ня Закавказзя на південь Східної Європи та пи- тання генетичного зв’язку мезоліту Кавказу з культурами Близького Сходу. Це також теми майбутніх монографічних студій, і спроба уві- бгати їх разом із фундаментальною проблемою систематизації мезоліту Кавказу в одну статтю остаточно зіпсувала задум. Стаття набула над- звичайно великого обсягу, однак у ній не виста- чило місця для серйозного обґрунтування нова- торських ідей авторів. Тому окремі теоретичні положення В. О. Манька та Г. Л. Чхатарашвілі (як уже згадувана дефініція неоліту як «інфор- маційної системи») залишилися незрозуміли- ми, виділені спільноти та їхні генетичні зв’язки малодоказовими, а висновки декларативними. Можливо, якби автори не намагалися виріши- ти всі проблеми мезоліту Кавказу та сусідніх із ним регіонів в одній публікації, їхні висновки були б переконливішими і зрозумілішими для читачів. Тож, рішучо відкинувши давно прийня- ту в Європі балкано-дунайську версію неолі- тизації Центрально-Східної Європи та, зокре- ма, території України як дітище «неналежної дослідницької методології», автори запропо- нували кавказьку альтернативу. Однак упадає в око, що їм бракує переконливих археологіч- них фактів і аргументів на користь визначаль- них впливів Кавказу на неолітизацію Украї- ни. Якщо про потужні міграційні хвилі з Бал- кан через Подунав’я на північ свідчать сотні пам’яток культур Старчево-Кереш-Кріш, Гре- беники, ЛСК, Кукутені-Трипілля тощо, то до- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 123 стовірними слідами впливів із Кавказу на тери- торію України є три бідних місцезнаходження з трапеціями з гелуанською ретушшю на схо- ді Донбасу — Платівський Став, Мурзіна Бал- ка, Зимовники 3. Археологічна практика пере- конливо продемонструвала тотальну перевагу археологічних фактів на користь балканських впливів на неолітизацію України порівняно з кавказькими. А практика, як відомо, — це кри- терій істини. Докладно аналізувати всі проблемні фраг- менти розлогої статті В. О. Манька та Г. Л. Чха- тарашвілі ми не маємо можливості з огляду на обмеження обсягу нашої публікації, однак най- сумнівнішим твердженням приділимо увагу. Так, наприклад, стаття містить сміливі та дово- лі категоричні твердження щодо складних про- блеми ґенези низки мезолітичних культур Кав- казу та України. Зокрема, у ній кардинально переглянуто усталені версії походження таких ключових культур мезоліту Надчорномор’я, як Гребеники і Кукрек. Понад пів сторіччя тому було відкрито й описано гребениківську культуру пізнього ме- золіту Одещини. Спочатку більшість дослідни- ків вважали її автохтонною, похідною від фі- нальнопалеолітичної культури Осокорівка пів- дня України. За останні двадцять п’ять років з’ясувалося, що крем’яний інвентар культури має прямі паралелі в ранньому неоліті Балкан та Подунав’я — Аргіса, Ніа Нікомедія, Старче- во, Кріш, ЛСК тощо. Це дозволило генетично пов’язувати Гребеники з Балкано-Дунайським неолітом і розглядати культуру як першу прото- неолітичну хвилю з Подунав’я на Правобереж- ну Україну (Залізняк 1998, с. 181-183). Ще не так давно В. О. Манько не заперечував числен- них прямих паралелей Гребеників у сусідньо- му з Одещиною Подунав’ї. Однак останнім ча- сом, попри те що переконливих археологічних слідів переміщення людності з кременем гре- бениківського типу з Кавказу на Одещину не виявлено, він почав виводити гребениківську культуру Північно-Західного Надчорномор’я з далекого Закавказзя (Manko, Chkhatarashvili 2022, р. 33-38). Нові кавказькі витоки культурних явищ нео- літу та мезоліту України, за В. О. Маньком, ма- ють реальні побутові підстави. Останнім часом Валерій Олександрович перемістив свої дослі- дження з України до Грузії. Уже кілька років він разом із Г. Л. Чхатарашвілі плідно розкопує ві- дому стоянку Кабулеті поблизу Батумі. Нова дислокація дослідника породила чергову рево- люційну ідею — виводити відому кукрекську культуру України з Кавказу, бо нібито крем’яний комплекс Кабулеті аналогічний кукрекському (Manko, Chkhatarashvili 2022, р. 21-29). Єдиний елемент, що формально поєднує згадані культури, — це олівцеподібний нукле- ус. Однак головний маркер Кукреку — кукрек- ський вкладень, повністю відсутній в комплек- сі Кабулеті, як відсутні властиві Кукреку сво- єрідні різці із плоскими сколами на масивних відщепах. Якщо вважати визначальним для Ку- креку олівцеподібний нуклеус, то доведеться в межі поширення культури включити мало не всю Азію. Адже олівець на пам’ятках раннього голоцену поширений від України на заході до Льодовитого океану на півночі, через увесь Си- бір до Камчатки, Сахаліну, Японії на сході, Ме- сопотамії, Ірану на півдні. Отже, абсурдність такого висновку свідчить про помилковість са- мої гіпотези. Ще менш вдалою, на нашу думку, є спро- ба провести типологічні паралелі, а значить, і твердити про генетичні зв’язки між пам’ятками типу Тріалеті Кавказу та шпанською культурою Криму на підставі наявності в обох комплексах «асиметричних трикутників та сегментів», а та- кож пластинок зі скошеним кінцем. По-перше, сегменти, як і пластинки зі скошеними кінця- ми, в шпанських комплексах України відсутні, а трикутники принципово морфологічно від- різняються від тріалетських, оскільки викона- ні у мікрорізцевій техніці та супроводжуються серіями мікрорізців (Залізняк 1998, с. 165-169), які, судячи з публікації, в Тріалеті відсутні та- кож (Manko, Chkhatarashvili 2022, р. 29-33). Не буду стверджувати, що всі виділені у статті культурні спільноти примарні, однак мі- зерна інформація стосовно типології їхньо- го крем’яного інвентарю, наведена авторами, та явно недостатній ілюстративний матеріал у більшості випадків не дає змоги уявити, про що власне йдеться. Разом із тим абсолютно по- годжуюся з твердженням про кавказьке коріння платовоставської культури Нижнього Дону, Пе- редкавказзя та, можливо, сіроглазівської При- капію, про що неодноразово писали попере- дники авторів принаймні з початку 1980-х рр. Можливо, й інші виділені у статті мезолі- тичні спільноти Кавказу та Близького Сходу реальні, але говорити про це на основі тієї мі- німальної інформації про типологію їхнього крем’яного інвентарю, що містить стаття, було ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4124 б безпідставно або принаймні передчасно. Об- раний авторами статті спосіб ознайомлення читача з крем’яними комплексами переважно зі слів, із мінімумом схематичних ілюстрацій видається малопереконливим. Мабуть, варто було б підтвердити свої новаторські ідеї у но- вій статті більш представницьким ілюстратив- ним супроводом. Як бачимо, масштабні побудови В. О. Мань- ка останніх років мають одну спільну рису: усе від Свідеру прильодовикових тундр Балтії до Кукреку та Гребеників степів Надчорномор’я починалося на Близькому Сході і рухалося на терени України переважно через Кавказ. Рапто- ве повернення до давно забутих ідей панвавіло- нізму ХІХ ст. та провідної ролі Кавказу (як це вважалося у повоєнному СРСР), схоже, пояс- нюється зміною дислокації дослідника, який в останні роки досліджує мезоліт та неоліт Грузії. Останніми роками, крім Гребеників, Ку- креку, Шпан-Коби та Платівського Ставу, В. О. Манько, всупереч поглядам кількох поко- лінь європейських та вітчизняних учених, ви- водить із Близького Сходу низку масштабних культурних явищ мезоліту та неоліту України: Свідер Балтії та Полісся, могильники маріу- польського типу Надпоріжжя, шанкобинську культуру Криму та Одещини. Сто років виповнилося з часу, коли Л. Коз- ловський виокремив одну з перших культур епіпалеоліту Європи — свідерську культу- ру Південної Балтії. Із приводу її ґенези ви- словилося чимало європейських дослідників. У наш час переважна більшість фахівців вва- жають Свідер автохтонним явищем верхньо- го палеоліту Європи, яке походить від культу- ри Лінгбі Західної Балтії (Залізняк 1999, с. 227, 228). Та Валерію Олександровичу позиція пле- яди польських вчених (Леона, Стефана та Яну- ша Козловських, С. Круковського, Р. Шильда, Г. Венцковської), а також таких авторитетів єв- ропейської археології, як Ґ. Кларка, В. Тауте, Р. Рімантене, Л. Кольцова та ін., не видається переконливою. Погоджуюся, що й авторитети помиляються. Однак, перш ніж відкидати кон- цепцію поважних попередників, слід висунути серйозні контраргументи, а також переконливі докази власної правоти. Однак В. О. Манько впевнено, хоч і без осо- бливої аргументації, розвертає вектор генетич- них зв’язків Свідеру на 180о і виводить його не з Балтії, а з далекого Близького Сходу. Адже тут у неоліті В Сирії та Палестини нуклеуси та стріли нагадують свідерські. Однак Свідер Єв- ропи датується фінальним палеолітом — 9 тис. до н. е., а неоліт В Леванту кінцем 8—6 тис. до н. е. Оскільки дочка не може бути старшою за матір, то і європейський Свідер не може похо- дити з Палестини. Докладний аналіз крем’яної індустрії доке- рамічного неоліту В наведено у фундаменталь- ній збірці «Neolithic Chipped Stone Industries of the Fertile Crescent», що побачила світ 1994 р. під редакцією Ґ. Д. Гебела та С. К. Козловсько- го. Жоден із кількох десятків її авторів, у тому числі й такі знані фахівці з польського Свіде- ру, як С. К. Козловський і В. Тауте, не вважа- ють докерамічний неоліт В Сирії та Палести- ни похідним від свідерської культури, чи на- впаки. Д. Мелларт висловив думку, що він почав формуватися на півдні Анатолії. Щодо певної подібності тахунських виробів із кре- меню зі свідерськими, то вона могла виникну- ти конвергентним шляхом, на основі техноло- гії отримання верболистих пластин із двопло- щинного човнуватого нуклеуса, добре відомої не лише свідерцям, а й у пізньому палеоліті Ле- вану (Ксар-Акіл), Сирії (Муребет, Харанех ІV) (Gebel, Kozlowski (eds.) 1994, p. 33). Цікаво, що давно відома подібність свідер- ського кременю до кременю виділеної Д. Мел- лартом на матеріалах нижніх шарів Ієрихону в Палестині тахунської культури (або неоліту В), яка датується 7200—5800 р. до н. е., дала під- стави російському дослідникові В. О. Сафро- нову дійти висновків, протилежних отриманим В. О. Маньком. Якщо останній виводить Сві- дер Балтії від неоліту В Леванту, то В. О. Саф- ронов, навпаки, вважає згаданий неоліт Палес- тини дітищем свідерської культури басейнів Вісли та Прип’яті. Згаданий російський учений, відштовхнув- шись від монографії автора цих рядків 1989 р. про свідерських мисливців на північного оленя Полісся, описує драматичну мандрівку свідер- ських тундрових мисливців із Полісся в далеку Палестину. В. О. Сафронов та Н. О. Ніколаєва (1999, с. 249, 299) вважали, що свідерці Західного По- лісся під тиском льодовика, який у Дріасі ІІІ ні- бито просунувся з півночі до Карпат (?), мігру- вали у південному напрямку на Балкани і пере- йшли по кризі замерзлої протоки Дарданелли в Малу Азію. Звідси «перші у світі скотарі, носії свідерської культури» просунулися в Сирію та Палестину, де близько 7200 р. до н. е. захопили ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 125 у прасемітів натуфійців фортецю Ієрихон. Кри- тика цієї квазінаукової фантастичної конструк- ції (Залізняк 1999, с. 246-248) актуальна і щодо аналогічної фантастичної версії В. О. Манька стосовно походження Свідеру від неоліту В Па- лестини та Сирії, тобто у зворотному напрямку. Із Близького Сходу В. О. Манько виводить також культуру фінального палеоліту Шан- Коба гірського Криму та Одещини. Культура Азиль півдня Франції має крем’яний інвентар, практично ідентичний шанкобинському Криму. Однак В. О. Манько відмовляє Азилю, на відмі- ну від ідентичної йому Шан-Коби, у близькос- хідних витоках, бо, мовляв, надто далеко. Ви- бірковий підхід до однотипних явищ породжує сумніви щодо генетичних побудов дослідника. Валерій Олександрович не є фахівцем з ан- тропології, що не завадило йому відкинути по- гляди кількох поколінь провідних антропологів Центрально-Східної Європи на проблему по- ходження антропологічного типу похованих у відомих могильниках маріупольського типу півдня України та визначення батьківщини ма- ріупольців, звідки їхні пращури просунулися у Надпоріжжя Дніпра. Із повоєнного часу до сьогодні дослідни- ки відзначають виразні паралелі могильників маріупольського типу півдня України з похо- ваннями мезоліту та неоліту Балтії — Ведбек, Скотехолм, Ертебелле, Звейнієки тощо. Перш за все, ідеться про єдиний масивний протоєв- ропеоїдний антропологічний тип похованих, який властивий мезоліту Балтії, що генетично пов’язаний із кроманьйонцями прильодовико- вої Європи. Прямі паралелі простежуються у своєрід- ному поховальному обряді (випростана пози- ція скелетів, групові поховання, вохра), а також специфічний поховальний інвентар — підвіски з нерозвинених зубів оленів, зубів риб, кільцеві намиста з мушель та каменю, пластини з ікол кабана тощо (Телегін 1991, с. 39). На цій під- ставі антропологи з 1960-х рр. вважають марі- упольців генетично пов’язаними з мезолітич- ним населенням Балтії, що просунулося далеко на південь у басейн Дніпра, Сіверського Дінця і навіть на Середню Волгу (могильник С’єзже) (Дебец 1966; Гохман 1966; Кондукторова 1973; Денисова 1980, с. 30; Потехина 1999, с. 134, 142; Телегин 1991, с. 39-41). Нещодавно отри- мано переконливі докази генної спорідненості маріупольців із людністю згаданих могильни- ків Балтії. Їх пов’язують прямі паралелі в гено- мах, щo містять маркерну гаплогрупу «U» (По- тєхіна 2016). Автор цих рядків неодноразово звертався до вказаного сюжету і на основі аналізу мезо- літичних матеріалів Центрально-Східної Єв- ропи простежив сліди міграції нащадків ме- золітичної культури Маглемезе Західної Бал- тії через басейни Вісли, Прип’яті, Дніпра до Сіверського Дінця. Археологічні матеріали переконливо засвідчують просування у VІІ— VІ тис. до н. е. прибалтійського за походжен- ням населення яніславицької культури далеко на південний схід аж до Надпоріжжя та Дон- басу. Імовірно, що саме нащадки цих пізньо- мезолітичних мігрантів із Балтії полишили могильники маріупольського типу на півден- ному сході України (Залізняк 1998, с. 204, 205; 2021, с. 236, 237). Думка провідних антропологів Східної Єв- ропи не переконала В. О. Манька, і він прого- лосив, що вони родом з Близького Сходу. Може й так, але де аргументи? Більша частина тексту рецензованої статті присвячена міграційним хвилям із Близького Сходу через Кавказ у Північне Надчорномор’я. Її супроводжують гарні, кольорові карти з ефектними червоними стрілками міграційних потоків. Намальована В. О. Маньком масш- табна картина міграцій мезолітичного насе- лення дивує. Адже минулого року у своїй про- грамній праці під претензійною назвою «Ін- доєвропейська прабатьківщина: досвід спроб глобальних історичних реконструкцій» ав- тор заперечував саму можливість реконструк- ції міграційних процесів на сучасному рівні розвитку археології. Судячи зі списку публі- кацій, дослідник уперше за свій солідний вік звернувся у тій роботі до такої специфічної і складної дисципліни, як індоєвропеїстика. Це не завадило Валерієві Олександровичу дати індоєвропеїстам усіх країн і народів серію цінних методологічних настанов і рекомен- дацій на ниві пошуків прабатьківщини індо- європейців. Учений рішуче вимагав від індо- європеїстів, зокрема археологів, «у найближ- чий час заповнити ті прогалини, що існують в археології мезоліту та неоліту... перегляну- ти всі наші уявлення про походження тих чи інших археологічних культур та про шляхи по- ширення та міграцій їх населення… Ми пови- нні розробити логічно послідовну археологіч- ну термінологію для класифікації культурних явищ… підготувати детально розроблену аб- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4126 солютну хронологію… розробити чіткі кри- терії для визначення археологічних ознак мі- грації...» тощо. А чи не занадто суворі вимоги поставив Валерій Олександрович перед індо- європеїстами світу? І чи можливо їх викона- ти? Питання риторичне. «Доки ж ми не вирішимо усі зазначені тео- ретичні та практичні проблеми, ми й на- далі будемо створювати бездоказові тео- рії», — зробив висновок автор. Наскільки мені відомо, вимога В. О. Манька «розроби- ти чіткі критерії для визначення археологіч- них ознак міграції…» не була виконана ним самим. Тому, виходячи з його власного визна- чення, представлену у статті картину міграцій із Близького Сходу на Кавказ і далі на північ у Надчорномор’я слід віднести до «бездока- зових теорій». Методологічні поради індоєв- ропеїстам завершилися рішучим закликом до- слідника «озброїтись «бритвою Оккама» та знищити всі поняття, які досі існують в архе- ологічній науці тільки заради традиції». Революційним текстам В. О. Манька при- таманний юнацький максималізм і навіть на- ївний ідеалізм. Однак те, що прийнятно для молодих археологів-початківців, для дослід- ника солідного віку виглядає дивним. Емо- ційні заклики на кшталт «Ми повинні лік- відувати всі прогалини, розробити ідеаль- ну термінологію, типологію, хронологію й методологію» та ще й озброїтися бритвою Оккама нищити звучать надто наївно. Праг- нути до ідеалу, звичайно, потрібно, але до- сягти його навряд чи можливо. Адже існує реальна археологія, дані якої варто врахо- вувати, щоб не виглядати фантазером, який учить методології археологів-практиків. Іде- алістичні роздуми мають право на існуван- ня, однак не на сторінках академічних ви- дань, які працюють дещо в іншому жанрі. Якщо хтось закликає інших до подвигів у на- уці — він повинен показати приклад. Чому б Валерію Олександровичу особисто не «роз- робити логічно послідовну археологічну тер- мінологію..», не підготувати «детально роз- роблену абсолютну хронологію..», не запро- понувати «чіткі критерії», не «заповнити прогалини» і не «переглянути уявлення»? Та до цього у полум’яного реформатора архео- логії руки не доходять, його амплуа інше — тотальна критика попередників і фантастичні малодоказові концепції. Останніми роками Валерій Олександрович періодично дивує археологів-первісників Укра- їни революційними ідеями, масштабними, але малодоказовими. Однак наука це не голі де- кларації, а перш за все переконлива аргумен- тація. А останньої ефектним побудовам його катастрофічно не вистачає. Тому гучні заяви дослідника щодо ревізії ранньоголоценових культурних явищ півдня Східної Європи не знаходять розуміння і підтримки у фахівців і зависають у повітрі. Безумовно, В. О. Манько знаний, енергій- ний і відданий науці дослідник, який зробив вагомий внесок як у розширення джерельної бази неоліту Донбасу, так і в його культурно- хронологічну систематизацію. Валерій Олек- сандрович один із засновників періодичного видання відділу кам’яної доби Інституту архе- ології НАНУ «Кам’яна доба України», перші випуски якої друкувалися його коштом. Він в археології давно, а обрана ним тематика куль- турно-хронологічної систематизації мезоліту Кавказу, без сумніву, актуальна і перспектив- на. Однак розв’язати наявні в цій галузі склад- ні наукові проблеми в одній публікації без на- лежної аргументації, як показала недавня стат- тя, неможливо. Не заперечуючи реальності принаймні де- яких запропонованих авторами археологіч- них спільнот у мезоліті Кавказу та мезолітич- них мігрантів кавказького походження в Укра- їні, очікуємо на більш вагому аргументацію на підтвердження їх існування. Можливо, перш ніж коментувати глобальні проблеми мезолі- ту Кавказу, та Близького Сходу в Україні, варто ознайомити українських археологів з опорни- ми пам’ятками Кавказу, адже видані вони дав- но, не на належному рівні та ще й грузинською мовою. Публікація статті В. О. Манька у співавтор- стві з Г. Л. Чхатарашвілі у журналі «Археоло- гія», безумовно, приверне увагу читачів, але чи знайдуть визнання фахівців висловлені в ній ідеї стосовно культурно-історичних процесів на Кавказі та в Надчорномор’ї в мезоліті? Сум- ніваюсь. На нашу думку, сміливі, але, на жаль декларативні твердження авторів статті потре- бують серйозної додаткової аргументації. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 127 Гохман, И. И. 1966. Население Украины в эпоху мезоли- та и неолита (Антропологический очерк). Москва: Наука. Дебец, Г. Ф. 1966. Физический тип людей днепро-до- нецкой культуры. Советская археология, 1, с. 14-22. Денисова, Р. Я. 1980. Генезис балтов. Из древнейшей истории балтских народов. Рига, с. 26-35. Залізняк, Л. Л. 1998. Передісторія України Х—V тис. до н. е. Київ: Бібліотека українця. Залізняк, Л. Л. 1999. Фінальний палеоліт Північного- Заходу Східної Європи. Київ: Національний університет «Києво-Могилянська академія». Залізняк, Л. Л., Бунятян, К. П., Зубар, В.М., Моця, О. П., Отрощенко, В. В., Терпиловський (ред.) Археологія України, 2005. Київ: Либідь. Залізняк, Л. Л. 2021. Батьківщина індоєвропей- ських скотарів євразійського степу за даними археології. Кам’яна доба України, 21, с. 225-248. Кондукторова, Т. С. 1973. Антропология населения Украины мезолита, неолита и эпохи бронзы. Москва: Наука. Николаева, Н. А., Сафронова, В. А. 1999. Истоки сла- вянской и евразийской мифологии. Москва: Наука. Потехина, И. Д. 1999. Население Украины в эпохи нео- лита и раннего энеолита по антропологическим данным. Киев. Потєхіна, І. Д. 2016. Дослідження геному, дієти та резервуарного ефекту на матеріалах епох епіпалеолі- ту—енеоліту Середнього і Нижнього Подніпров’я. Археологічні дослідження в Україні 2015 року, с. 254-255. Телегин, Д. Я. 1991. Неолитические могильники мари- упольского типа. Киев: Наукова думка. Childе, G. 1957. The Prehistory of European Society. London: Hammondsworth. Manko, V. O., Chkhatarashvili, G. L. 2022. Transcaucasia and Neolithic of South of Eastern Europe. Arheologia, 2, p. 19-52, doi.org/10.15407/arheologia2022.02.005 Gebel, H. G., Kozlowski, S. K. (ed.). 1994. Neolithic Chipрed Stone Industries of the Fertile Crescent. Berlin. Надійшла 07.09.22 Leonid L. Zalizniak D. Sc., Professor, the Head of the Stone Age Archaelogy Department, the Inststute of Archaeology of the National Academy of Scienses of Ukraine, ORCID: 0000-0001-8924-8122, Zaliznyakl@ukr.net ABOUT CAUCASIAN MIGRATION AND UKRAINIAN NEOLITHIZATION In recent years, Ukrainian archaeologist V. O. Manko has been boldly revising key positions in traditional ideas about the Mesolithic and Neolithic of South-Eastern Europe, to which his latest article in the journal Arheologia, written in co-authorship with the Georgian researcher G. L. Chhatarashvili, is devoted. The article begins with a call to abandon the traditional definition of the Neolithic, proposed by the classic scholar of prehistory V. Gordon Childe (the Neolithic is the era of the invention and spread of the reproductive economy) and replace it with an innovative one: the Neolithic is an information system. Since everything in the world is a system, the question arises: What is the meaning and benefit of such an innovative definition of the Neolithic? The co-authors of the article resolutely reject the Balkan-Danube version of the neolithization of Central-Eastern Europe, particularly Ukraine, founded by the already mentioned G. Child, as the brainchild of “improper research methodology”. Of course, the classics are also wrong, but a discussion with serious scientists requires serious argumentation, which, unfortunately, is catastrophically lacking in V. O. Manko’s constructions. The researcher proposes to replace the classical version of the neolithization of Europe from the Balkans through the Danube to the Caucasian route of the movement of Neolithic colonists to the Northern Black Sea; however, the arguments for his alternative are clearly insufficient. V. O. Manko boldly solves the complex problems of the genesis of a number of Mesolithic cultures of Ukraine and the Caucasus: Hrebenyky, Kukrek, Shpan-Koba, Swider, Mariupol and others. Loud revolutionary statements not supported by proper arguments and facts look like unconvincing declarations, which give rise to doubts and a skeptical attitude of the reader towards them. I will not claim that all the cultural communities highlighted in the article are illusory, and the migration routes from the Middle East through the Caucasus to the Black Sea region are ephemeral. However, the scant information on the typology of the flint inventory of cultural communities provided by its authors and clearly insufficient illustrative material in most cases does not allow imagining what it is actually about. Therefore, the topic chosen by the authors of the article of systematization of the cultural communities of the Mesolithic of the Caucasus and their cultural connections with the Black Sea region is definitely relevant, but its solution is complicated by the significant defects of the source base of the region and poor argumentation of the proposed hypotheses. Perhaps if the authors did not try to solve all the problems of the Mesolithic of the Caucasus and its neighboring regions in one article, then their conclusions would be more thorough, convincing and understandable for the readers. K e y w o r d s: the Caucasus, the Black Sea region, the Middle East, Mesolithic, migrations, neolithization. References Gokhman, I. I. 1966. Naselenie Ukrainу v еpokhu mezolita i neolita (Antropologicheskii ocherk). Moskva: Nauka. Debets, H. F. 1966. Fizicheskii tip liudei dnepro-donetskoi kultury. Sovetskaia arkheologia, 1, p. 14-22. Denisova, R. Ya. 1980. Genezis baltov. Iz drevneishei istorii baltskikh narodov. Riha, p. 26-35. Zalizniak, L. L. 1998. Peredistoriia Ukrainy X—V tys. do n .e. Kyiv: Biblioteka ukraintsia. Zalizniak, L. L. 1999. Finalnyi paleolit Pivnichnoho-Zakhodu Skhidnoi Evropy. Kyiv: Natsionalnyi universytet “Kyievo- Mohylianska akademiia”. Zaliznyak, L. L. Buniatian, K. P., Zubar, V. M., Motsia, O. P, Otroshchenko V. V., Terpylovskyi, R. V. (eds.). Arkheolohiia Ukrainy, 2005. Kyiv: Lybid. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4128 Zalizniak, L. L. 2021. Batkivshchyna indoievropeiskykh skotariv evraziiskoho stepu za danymy arkheolohii. Kamiana doba Ukrainy, 21, p. 225-248. Konduktorova, T. S. 1973. Antropologiia naseleniia Ukrainy mezolita, neolita i epokhi bronzy. Moskva: Nauka. Nikolaeva, N. A., Safronov, V. A. 1999. Istoki slavianskoi i evraziiskoi mifologii. Moskva: Nauka. Potekhina, I. D. 1999. Naselenie Ukrainу v еpokhy neolita i rannego еneolita po antropologicheskim dannym. Kyiv. Potekhina, I. D. 2016. Doslidzhennia henomu, diiety ta rezervuarnoho efektu na materialakh epokh epipaleolitu-eneolitu Serednoho i Nyzhnoho Podniprovia. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2015 roku, p. 254-255. Telehin, D. Ya. 1991. Neoliticheskie mohilniki mariupolskoho tipa. Kyiv: Naukova dumka. Childе, G. 1957. The Prehistory of European Society. London: Hammondsworth. Manko, V. O., Chkhatarashvili, G. L. 2022. Transcaucasia and Neolithic of South of Eastern Europe, Arheologia, 2, p. 19-52, doi.org/10.15407/arheologia2022.02.005 Gebel, H. G., Kozlowski, S. K. (eds.). 1994. Neolithic Chipрed Stone Industries of the Fertile Crescent. Berlin.

Про кавказьку міграцію та українську неолітизацію

Similar Items