Пам’яті Якова Петровича Гершковича
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199522 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пам’яті Якова Петровича Гершковича // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 150-151. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199522 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1995222024-10-12T18:57:44Z Пам’яті Якова Петровича Гершковича Хронiка 2022 Article Пам’яті Якова Петровича Гершковича // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 150-151. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199522 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хронiка Хронiка |
| spellingShingle |
Хронiка Хронiка Пам’яті Якова Петровича Гершковича Археологія |
| format |
Article |
| title |
Пам’яті Якова Петровича Гершковича |
| title_short |
Пам’яті Якова Петровича Гершковича |
| title_full |
Пам’яті Якова Петровича Гершковича |
| title_fullStr |
Пам’яті Якова Петровича Гершковича |
| title_full_unstemmed |
Пам’яті Якова Петровича Гершковича |
| title_sort |
пам’яті якова петровича гершковича |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Хронiка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199522 |
| citation_txt |
Пам’яті Якова Петровича Гершковича // Археологія. — 2022. — № 4. — С. 150-151. — укр. |
| series |
Археологія |
| first_indexed |
2024-10-13T04:02:22Z |
| last_indexed |
2024-10-13T04:02:22Z |
| _version_ |
1812769949992615936 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4150
логів, а й істориків, мовознавців, архітекторів та
інших творчих професій. У вагончику майже за-
вжди горіло світло: хтось працював або точила-
ся наукова дискусія.
Книжечка К. М. Гупала «Подол в Древнем Кие-
ве» (1982) стала справжнім ковтком свіжого повітря
для багатьох шанувальників київської старовини.
Після переходу до новоствореного Музею іс-
торії Києва новопризначений заступник директо-
ра з наукової роботи К. М. Гупало очолив та ор-
ганізував роботу з упорядкування чисельних ко-
лекцій із розкопок Києва. Після 1985 р. завідував
відділом у Корсунь-Шевченківському краєзнав-
чому музеї. Жив та викладав у м. Рига (Латвія),
був одним з очільників української діаспори Лат-
вії. В останні роки життя повернувся до м. Києва.
Світлі спогади про цю непересічну, поряд-
ну, яскраву та інтелігентну людину назавжди
залишаться в пам’яті багатьох шанувальників
української історії та археології.
Г. А. Козубовський
ПАМ’ЯТІ ЯКОВА ПЕТРОВИЧА ГЕРШКОВИЧА (1953—2022)
Війна, що триває, збирає свої криваві жертви
на фронтах та окупованих землях, у розбомбле-
них містах і селах, але й за межами нашої дер-
жави буває непросто. У перші місяці війни, коли
бомбардування зазнали важливі об’єкти Дні-
провського району м. Києва, а з півночі насу-
валась рашистська група армій «Центр» із на-
міром захопити Лівобережжя столиці, родина
Якова Петровича виїхала на Захід. Усе склало-
ся з тимчасовим працевлаштуванням за фахом
у Берліні, але емоційний стрес, помножений на
серпневу спеку, став фатальним для провідного
українського археолога, голови Спілки археоло-
гів України. Лікарі виявилися безсилими, й 8 ве-
ресня вчений відійшов у засвіти.
Яків Петрович – корінний киянин, народився
21 серпня 1953 року. Інтерес до старожитностей
виявився в гуртку археології київського Палацу
піонерів та був підтриманий старшокласником
Л. Залізняком. Тоді, в 60-ті роки, цей осередок
очолював молодий науковець В. Гладилін, який
допомагав гуртківцям потрапити в наукові екс-
педиції Інституту археології АН УРСР. Із 1971 р.
юнак сезонно працював у них лаборантом.
Його долю як науковця визначили експедиції на
Кам’яну Могилу та кургани Донецької обл. під
проводом В. Даниленка (1971, 1973, 1975–1976
роки). Валентин Миколайович став його учите-
лем в археології. Однак учня захоплювали не ре-
буси петрогліфів, а могили бронзової доби. Уже
студентом Яків примножив досвід польової ро-
боти на пам’ятках Узбекистану. Волею долі істо-
ричну освіту здобув у Ташкентському універси-
теті, який із відзнакою закінчив 1977 року. Відтак
випускник поновив роботу в Інституті археології
АН УРСР на посаді старшого лаборанта.
Досконалу методику розкопок давніх мо-
гил Я. Гершкович засвоїв у Сіверсько-Доне-
цькій експедиції С. Братченка (1977–1978 рр.),
а розвинув у Червонознам’янській екпедиції
Г. Євдокимова (1979–1988) на Херсонщині. В
останній Я. Гершкович здійснив розкопки Но-
вокиївського поселення сабатинівської культу-
ри (1981). Ця пам’ятка стала базовою для до-
слідника, оскільки визначила тему майбутньої
кандидатської дисертації та увиразнила його
схильність саме до поселенської археології.
У науково-виробничому кооперативі «Ар-
хеолог», створеному при Інституті археології
на чолі з В. Бідзілею (1989–1993), Яків проя-
вив себе вже як організатор новобудовних екс-
педицій, дослідник багатошарових поселень
і курганів у середній течії Сіверського Дінця.
Повернення в стіни ІА НАН України 1993 року
збіглось для Я. Гершковича з успішним захис-
том кандидатської дисертації «Сабатинівська
культура Нижнього Подніпров’я та Північно-
Західного Надазов’я». Точніше, захист дисер-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 151
тації став умовою повернення «блудного сина».
Надалі вчений плідно працював у відділі архео-
логії енеоліту – бронзової доби.
Із здобуттям Україною незалежності відкри-
лися можливості для сталої участі українських
науковців у міжнародних проєктах, майже не-
доступних за радянських часів. Вікном до Єв-
ропи та світу стала участь співробітників ін-
ституту в Українсько-німецькій експедиції з
дослідження Суботівського городища на Чер-
кащині (1994 – 1995 рр., керівник – В. Клочко).
Із часом Я. Гершкович пролонгував цю спів-
працю. Її результатом стала підсумкова мо-
нографія «Суботовское городище», захищена
2017 року як докторська дисертація.
Загалом, науковий доробок дослідника
становить понад 130 праць. З-поміж них мо-
нографія «Studien zur spätbronzezeitlichen
Sabatinovka-Kultur am unteren Dnepr und an
der Westkuste des Azov’schen Meers». Im:
Archaologie in Eurasien, Leidorf, 1999, Band 7.
Наголосимо, що це перша та поки що єдина в
українській науці монографія про сабатинів-
ську культуру. Серед широко відомих науково-
му загалові статей назвемо: «Про кам’яні по-
ховальні споруди зрубної культури Північно-
Східного Приазов’я» (Археологія, 1982, вип.
41); «Культурно-хронологические группы по-
гребений эпохи средней – поздней бронзы кур-
гана у с. Пришиб» (Материалы по хронологии
археологических памятников Украины, Київ,
1982); «Фигурные пряжки культуры много-
валиковой керамики» (Советская археология,
1986, № 2); «Этнокультурные связи в эпоху
поздней бронзы в свете хронологического со-
отношения памятников» (Археологический
альманах, Донецьк, 1998, № 7).
Окреме місце в широкому колі зацікавлень
Я. Гершковича посідав музично-поетичний сю-
жет «Спадщина Коркута в половецькому се-
редовищі Північного Причорномор’я» (Архео-
логія, 2011, № 1). Умільці з Казахстану вигото-
вили кобиз за матеріалами розкопок поховання
кипчацького пісняра, майстерно розчищеного
та зафіксованого дослідником.
Щільна завантаженість поточною роботою
не заважала Я. Гершковичу готувати кадри
найвищої наукової кваліфікації. Під його керів-
ництвом успішно захистили кандидатські дисе-
ртації А. Корохіна, Д. Куштан та Д. Пефтиць.
Зазначимо й багаторічну редакційну активність
науковця як члена редколегії серійних наукових
видань «Матеріали та дослідження з археоло-
гії Східної України» (Луганськ, СНУ ім. Даля),
«Археологический альманах» (Донецьк – Сім-
ферополь) та англомовної версії журналу «Ар-
хеологія» (Ukrainian Archaeology).
Яків Гершкович створив унікальний «Кодекс
етики професійного археолога», затверджений
ученою радою ІА НАН України. Послідовно та
безкомпромісно він боровся з проявами псевдо-
науки в археології (див.: «Псевдоархеологія на
пострадянських просторах: неусвідомлена не-
безпека». В: Археологія, 2011, № 2). Науко-
вець активно співпрацював із Всеукраїнською
громадською організацією «Спілка археоло-
гів України» з дня її заснування, а 2018 року
очолив її. На міжнародній арені Я. Гершкович
проявив себе як учасник низки наукових сим-
позіумів, стипендіат програми наукових обмі-
нів ім. В. Фулбрайта (США) та Німецької служ-
би наукових обмінів (DAAD).
Останнім науковим проєктом, у якому вче-
ний виступав автором ідеї, одним із головних
редакторів та співавтором розділу, стало юві-
лейне видання «Археологія України за роки
незалежності» (Київ: ІА НАН України, 2022).
Йому не вистачило трьох місяців, щоб поба-
чити результат своєї праці. Невтомний трудар
науки, Яків Петрович лишив глибоку борозну
на ниві української археології. Сумно й гірко
без Якова Петровича, не віриться, що його не-
має. Світла пам’ять про Я. П. Гершковича зали-
шиться серед його учнів, колег та друзів.
К. П. Бунятян, В. В. Отрощенко
|