2025-02-23T00:50:47-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199534%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T00:50:47-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199534%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T00:50:47-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-23T00:50:47-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм
У статті представлено загальну характеристику городищ скіфського часу в басейні середньої течії р. Сейм. Розглянуто особливості влаштування оборонних споруд. В окрему групу виділено пам’ятки без виразного культурного шару та нечисленними знахідками. Попри різні версії, їх призначення залишається...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2023
|
| Series: | Археологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199534 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-199534 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1995342024-10-15T14:24:53Z Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм Каравайко, Д.В. Статтi У статті представлено загальну характеристику городищ скіфського часу в басейні середньої течії р. Сейм. Розглянуто особливості влаштування оборонних споруд. В окрему групу виділено пам’ятки без виразного культурного шару та нечисленними знахідками. Попри різні версії, їх призначення залишається під питанням. У загальних рисах висвітлено матеріальний комплекс. Despite many years of studies of the Scythian Age hillforts of the Seim River Putyvl region, their research has only just begun. This is largely the merit of the works of the Putyvl archaeological expedition, which surveyed all the fortified settlements of the region during 2012—2016. New topographic plans were created, the peculiarities of the cultural layer of a particular settlement were clarified. The research conducted allows identifying the general characteristics of the fortified settlements of the region. All the hillforts are located on promontories, with one or more ramparts on the field side. A characteristic feature is the presence of two or more sharp ridges, which gently descend to the floodplain. Minor studies of defensive structures were conducted only at three sites. The presence of a defensive ditch is assumed, although it can be traced only visually at two sites. In addition, a significant part of the hillforts is fortified by slopes. Based on the cultural layer we can distinguish three groups: the fortified settlement with a thick layer which has existed for a long time; the fortified settlement with a layer approximately 0.5 m thick; the fortified settlement with a thin layer and a small number of finds and objects. The latter are probably unfinished hillforts or administrative centres, combining several unfortified settlements. A comprehensive research of the material complex, given the small number of finds, is impossible. However, even with a superficial analysis there can be traced the connection of the Middle Seim tribes with the Yukhniv population of the forest belt. It is possible to assume the presence of mixed marriages, which led to the appearance of specific forms of ceramic vessels and some items in the population of the northern part of the Left Bank forest-steppe. The question about the time of existence of the sites in the Seim River Putyvl region remains open. Preliminarily we can speak about the middle of the 6th—4th centuries BC. However, in the 4th century BC there was only one fortified settlement – Shyriaievе. 2023 Article Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм / Д.В. Каравайко // Археологія. — 2023. — № 1. — С. 20-39. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2023.01.020 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199534 904(2882.247.324)"638" uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статтi Статтi |
| spellingShingle |
Статтi Статтi Каравайко, Д.В. Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм Археологія |
| description |
У статті представлено загальну характеристику
городищ скіфського часу в басейні середньої течії
р. Сейм. Розглянуто особливості влаштування оборонних споруд. В окрему групу виділено пам’ятки
без виразного культурного шару та нечисленними
знахідками. Попри різні версії, їх призначення залишається під питанням. У загальних рисах висвітлено матеріальний комплекс. |
| format |
Article |
| author |
Каравайко, Д.В. |
| author_facet |
Каравайко, Д.В. |
| author_sort |
Каравайко, Д.В. |
| title |
Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм |
| title_short |
Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм |
| title_full |
Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм |
| title_fullStr |
Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм |
| title_full_unstemmed |
Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм |
| title_sort |
городища скіфського часу середньої течії р. сейм |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Статтi |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199534 |
| citation_txt |
Городища скіфського часу середньої течії р. Сейм / Д.В. Каравайко // Археологія. — 2023. — № 1. — С. 20-39. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT karavajkodv gorodiŝaskífsʹkogočasuserednʹoítečíírsejm |
| first_indexed |
2024-10-16T04:01:56Z |
| last_indexed |
2024-10-16T04:01:56Z |
| _version_ |
1813041713975918592 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 120
© Д. В. КАРАВАЙКО* 2023
ГОРОДИЩА СКІФСЬКОГО ЧАСУ СЕРЕДНЬОЇ ТЕЧІЇ Р. СЕЙМ
https://doi.org/10.15407/arheologia2023.01.020УДК 904(2882.247.324)"638"
У статті представлено загальну характеристику
городищ скіфського часу в басейні середньої течії
р. Сейм. Розглянуто особливості влаштування обо-
ронних споруд. В окрему групу виділено пам’ятки
без виразного культурного шару та нечисленними
знахідками. Попри різні версії, їх призначення зали-
шається під питанням. У загальних рисах висвітле-
но матеріальний комплекс.
К л ю ч о в і с л о в а: р. Сейм, городища, вал, рів,
ескарп, матеріальний комплекс.
Басейн середньої течії р. Сейм у межах Сум-
ської обл., або Путивльське Посейм’я, — ре-
гіон, багатий на пам’ятки археології різного
часу. Найпримітнішими серед них є городища,
які завдяки валам, ровам та ескарпам добре ви-
діляються на місцевості. На сьогодні в регіо-
ні налічується 61 укріплене поселення. На 26
городищах виявлено шари або матеріали скіф-
ського часу (Каравайко 2017, с. 290). Знахідки
роменської археологічної культури зафіксовано
на 15 пам’ятках. За часів Київської Русі функці-
онувало 36 укріплень, а за козацької доби — 14
(Моргунов, Приймак, Осадчий, Коротя 2022,
с. 42-135).
Городища Середнього Посейм’я вперше зга-
дуються в працях відомого археолога та істори-
ка Д. Я. Самоквасова (1873; 1878; 1908). Корот-
ку інформацію щодо пам’яток Глухівського й
Суражського повітів наводив також П. М. Єре-
менко (Ерёменко 1906). Короткий опис горо-
дищ міститься в нотатках директора Путивль-
ського краєзнавчого музею (1934—1937 рр.)
Д. В. Шарапова (Лєпьошкін 2009). Із поси-
ланням на П. М. Коренева він перерахував 25
пам’яток — т. зв. «городків», у безпосередній
близькості до Путивля. Серед них принаймні 8
належать до доби раннього заліза. На окрему
увагу заслуговує список місцезнаходжень різ-
номанітних речей із доволі точною прив’язкою
до місцевості. Це стосується і знахідок керамі-
* КАРАВАЙКО Дмитро Володимирович — кандидат іс-
торичних наук, старший науковий співробітник відділу
археології раннього залізного віку, Інститут археології
НАН України. ORCID: 0000-0001-9309-6707, dmytro.
karavaiko@gmail.com
ки скіфського часу, а отже, чи не вперше в поле
зору дослідників Середнього Посейм’я потра-
пляють неукріплені поселення.
Наприкінці 20-х — на початку 30-х років
минулого століття археологічні розвідки в меж-
ах Глухівського р-ну проводив директор місце-
вого краєзнавчого музею Я. М. Морачевський
(1928; 1929). Він обстежив кілька пунктів зі
знахідками кераміки скіфського часу, зняв пер-
ші плани городищ Воргол, Ротівка, Вікторове,
Уланове, або «Звенигородок» (останнє є дав-
ньоруським укріпленням). Маємо лише окремі
незадокументовані свідчення знахідок тут ке-
раміки раннього залізного віку.
Якісно новий етап у дослідженні пам’яток
Середнього Посейм’я починається після Дру-
гої світової війни. У повоєнний час городища
оглядав, шурфував та збирав на них підйомний
матеріал І. І. Ляпушкін (Ляпушкин 1949; 1950).
Навіть не проводячи широкомасштабних роз-
копок, спираючись переважно на дані розвідок,
дослідник зробив низку важливих висновків
щодо часу заселення території, особливостей
матеріального комплексу пам’яток. Деякі з цих
положень були тоді ж обґрунтовано розкрити-
ковані (Ильинская 1950a), інші залишаються ак-
туальними й сьогодні. На особливу увагу заслу-
говує каталог пам’яток І. І. Ляпушкіна (Ляпуш-
кин 1947; 1950), який, безумовно, є відправним
пунктом при дослідженні городищ Сейму.
Розкопки на двох городищах поблизу с. Вор-
гол та поселенні Харівка здійснив Д. Т. Березо-
вець (1955, с. 58-63). Дослідник був фахівцем зі
слов’яно-руської археології, тому, на жаль, ма-
теріали раннього залізного віку не були введе-
ні в науковий обіг належним чином. Д. Т. Бе-
резовець працював ще на кількох городищах
Путивльського Посейм’я з шарами скіфсько-
го часу (1950, с. 13-14; 1952, с. 242-250; 1953,
с. 32-35; 1955, с. 58).
Розкопки з метою вивчення пам’яток ранньо-
го залізного віку були проведені лише на одному
поселенні цього регіону. У 1950 р. на городищі
Ширяєве В. А. Іллінська заклала розкоп 160 м2
(Іллінська 1953). Отримані матеріали з цієї та
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 21
деяких інших пам’яток дозволили дослідниці
зробити важливий висновок: «Своєю матері-
альною культурою сейминська група становить
ніби проміжну ланку між скіфською культурою
в її північно-східному варіанті (Посулля, Сівер-
ський Донець) та юхнівською культурою лісних
городищ Десни» (Іллінська 1953, с. 121).
Нарешті, не можна не згадати розвідки
О. М. Мельниківської (Мельниковская 1968,
с. 1-4), дослідження якої дали змогу говорити
про доволі значне поширення пам’яток юхнів-
ської культури на Сеймі (Мельниковская 1975).
Разом із тим відзначалося переважання скіф-
ських матеріалів на ділянці Путивльської течії
ріки (Мельниковская 1968, с. 4).
У другій половині ХХ ст. розвідки на
пам’ятках Путивльського Посейм’я система-
тично здійснювали фахівці зі слов’яно-руської
археології: О. В. Сухобоков, Ю. Ю. Моргу-
нов, Р. В. Терпиловський, А. М. Обломський,
В. В. Приймак. Невеличкі розкопки здійснені
на багатошаровому городищі Червоний Ранок
(Сухобоков 1975); знято нові плани городищ,
відкрито невідомі укріплені поселення (див.
напр.: Приймак 1996, с. 164-165, рис.). Пері-
од досліджень городищ Дніпровського Ліво-
бережжя та Путивльського Посейм’я, зокрема
в останній третині ХХ ст., найкраще схаракте-
ризував В. В. Приймак: «Здебільшого науковці,
які займалися слов’яно-руською тематикою,
орієнтувалися лише в практичних аспектах
скіфської археології, тобто атрибуції матері-
алів розвідок та невеликих за обсягом розкопок
(визначення кераміки та знахідок, їх хронологія
у загальному вигляді, без вникнення в деталі,
ознаки топографії й характерні риси форти-
фікації, поховального обряду). Але дослідники
70-х років часто користувалися консультація-
ми О. І. Тереножкіна. Усі вони знали історію
польових вивчень пам’яток, на яких працювали.
Період між умовно 1975 і початком 2000-х ро-
ків для досліджень Дніпровського Лівобереж-
жя майже повністю за кадровим складом був
слов’яно-руським» (Приймак 2020, с. 98).
У контексті вивчення історії та археоло-
гії раннього залізного віку й скіфського часу
пам’ятки Посейм’я (переважно городища) ко-
ротко розглядалися на сторінках узагальню-
вальних робіт (Ильинская, Тереножкин 1983,
с. 342-344; Петренко 1989, с. 75-76).
При створенні типології городищ Дніпро-
Донського Лісостепу А. О. Моруженко задіяла й
деякі укріплення Путивльського Посейм’я (Чер-
воний Ранок — Божок, Воргол, Ховзівка, Ширя-
єве, Линове та Гірки ІІ). Більшість із них дослід-
ниця віднесла до 1-го типу (без передгороддя, за-
хищені валом та ровом із напільного боку). Вона
підкреслила їх незначні розміри (Моруженко
1985, с. 161, 174). Недоліком роботи стало вико-
ристання надто схематичних, а подекуди неточ-
них планів. Зокрема це стосується городищ по-
близу с. Воргол, про що йтиметься нижче.
Відповідно до постанови Ради Міністрів
УРСР від 3 вересня 1982 р., розпочато підготов-
ку «Зводу пам’яток історії та культури Украї-
ни». У межах цієї програми в період з 1986 по
2009 рр. роботи проводилися і в Сумській обл.;
було обстежено та картографовано низку горо-
дищ скіфського часу Посейм’я (Коротя, Осад-
чий, Приймак 2010).
Порівняно з Курським Посейм’ям ступінь
вивченості пам’яток середньої течії ріки вкрай
низький. Попри це, останнім часом вони були
залучені до комплексного дослідження терито-
рії Посейм’я скіфського часу (Білинський 2019).
У 2012—2016 рр. Путивльська археологіч-
на експедиція під керівництвом автора обстежи-
ла всі городища скіфського часу Путивльщини
— загалом 26 пунктів (рис. 1; табл. 1)1. На біль-
шості з них закладено розвідкові шурфи, зня-
то нові топографічні плани (рис. 2—5). 21 укрі-
плення, безумовно, виникли в ранньому залізно-
му віці. На чотирьох городищах (Гірки ІІ, Божок
ІІ, Дунаєцька Слобідка, Годунівка) археологіч-
ні дослідження не проводилися. Їх віднесено до
скіфського часу виключно за особливостями то-
пографії й оборонних споруд. Окремо слід роз-
глядати городище «Городок» у Путивлі. Попри
значні дослідження, кераміки раннього залізно-
го віку тут виявлено обмаль. До того ж вона тра-
пляється майже по всьому правому березі Сей-
му в районі Путивля, від городища Коптєва Гора
до поселення «Молокозавод». Мис цілком при-
датний для влаштування укріплень, а їх рештки
часів І тис. до н. е. через постійні перебудови мо-
гли не зберегтися. Це також стосується й куль-
турного шару скіфського часу, потужність якого
могла бути незначною. Гіпотетично «Городок»
можна вважати укріпленням доби раннього за-
ліза, утім довести це наразі неможливо. Те саме
стосується і городища Микільська Гірка.
Більшість городищ (15) влаштовано на пра-
вому високому березі Сейму; інші розташова
1 По всьому басейну р. Сейм є відомості про 55 городищ
скіфського часу (Білинський 2018, с. 224).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 122
ні на двох найбільших притоках — Есмані (6)
та Клевені (5) (рис. 1; табл. 1). Лише два горо-
дища в межах сучасного Путивля розташовані
неподалік від ріки. Усі інші від основного рус-
ла, що проходить у кількох кілометрах, відділяє
або заболочена заплава, або величезне Мовчан-
ське болото. Джерелом питної води слугувала
переважно невеличка річка, що протікала по-
близу. На сьогодні ці невеличкі притоки май-
же повністю обміліли, а їхні назви не згадають
навіть старожили. Подекуди безпосередньо під
мисом, на якому влаштовано городище, існува-
ло природне джерельце (городища в урочищі
Барвинкова Гора, Ширяєве).
Значна кількість городищ скіфського часу
Дніпровського Лісостепового Лівобережжя роз-
міщена понад дрібними річками та мокрими
ярами на певній відстані від більш-менш вели-
ких річок (Фукс 1930, с. 105; Ильинская 1950b,
с. 17; Моруженко 1985, с. 160). Лісові юхнівські
городища Новгород-Сіверського Полісся, навпа-
ки, влаштовані безпосередньо на правому березі
Десни і, як виняток, по берегах невеличкої при-
токи річки Малотечки (Каравайко 2012, с. 17). Ця
різниця в першу чергу зумовлена географічними
особливостями регіону, самим розташуванням
мисів, придатних для влаштування городищ.
Городища переважно невеликі (табл. 1); 21
укріплення займає площу від 0,2 до 0,8 га. Най-
менше з них — Ховзівка (0,2 га). П’ять городищ
мають розміри від 1 до 2,7 га. Найбільше за пло-
щею укріплення — Мутин (2,7 га). За своїми
розмірами городища Путивльського Посейм’я
близькі до укріплень юхнівської культури Поде-
Рис. 1. Карта городищ скіфського часу Путивльського Посейм’я. 1 — Линове, 2 — Нова Слобода І, «Скиток», 3 — Нова
Слобода ІІ, 4 — Воргол Східне, 5 — Воргол Західне, 6 — Гірки І, 7 — Гірки ІІ, 8 — Бунякіне І, 9 — Бунякіне II, 10 —
Ротівка, 11 — Ховзівка, 12 — Будища, 13 — Вікторове Південне, 14 — Вікторове Північне, 15 — Іонине, 16 — Божок
І, 17 — Божок ІІ, 18 — Спаське, «Лобанова Гора», 19 — Мутин, 20 — Камінь, 21 — Дунаєць, «Дунаєцька Слобідка»,
22 — Дунаєць, «Мазепин Погріб», 23 — Ширяєве, 24 — Годунівка, 25 — Путивль, «Городок», 26 — Путивль, «Микіль-
ська Гірка». ■ — городища, які надійно датуються скіфським часом; □ — надійних даних щодо датування городища
скіфським часом немає
Fig. 1. Map of the Scythian hillforts at the Putyvl Seim River region. 1 — Lynove, 2 — Nova Sloboda I, “Skytok”, 3 — Nova
Sloboda II, 4 — Vorhol East, 5 — Vorhol West, 6 — Hirky I, 7 — Hirky II, 8 — Buniakine I, 9 — Buniakine II, 10 — Rotivka, 11
— Khovzivka, 12 — Budyshcha, 13 — Viktorove South, 14 — Viktorove North, 15 — Ionyne, 16 — Bozhok I, 17 — Bozhok II,
18 — Spaske, “Lobanova Hora”, 19 — Mutyn, 20 — Kamin, 21 — Dunaiets, “Dunaietska Slobidka”, 22 — Dunaiets, “Mazepyn
Pohrib”, 23 — Shyriaieve, 24 — Hodunivka, 25 — Putyvl, “Horodok”, 26 — Putyvl, “Mykilska Hirka”. ■ — settlements that are
reliably dated to the Scythian period; □ — there is no reliable data for the dating of the settlements to the Scythian time
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 23
Таблиця 1. Городища скіфського часу Путивльського Посейм’я
Table 1. Scythian hillforts of the Seim River Putyvl region
Рі
ка
П
ло
щ
а
(г
а)
К
ул
ьт
ур
на
п
ри
на
-
ле
ж
ні
ст
ь
П
от
уж
ні
ст
ь
ку
ль
-
ту
рн
ог
о
ш
ар
у
Оборонні споруди
Д
ат
а
Вал Рів Ескарп
З
по
ля
К
ра
й
ми
су
Ча
ст
ин
а
пе
ри
ме
тр
у
З
по
ля
С
тр
іл
ка
м
ис
у
П
о
пе
ри
ме
тр
у
Ча
ст
ко
во
пе
ри
ме
тр
С
тр
іл
ка
м
ис
у
У
ло
го
ви
на
Линове Сейм 0,5 Рзв О 1 – – – – – – – +
Нова
Слобода І Сейм 0,8 Рзв ×× 1 – – – 2 + – + +
Нова
Слобода ІІ Сейм 0,3 Рзв О 1 1 – – – – – + –
Воргол
Східне Клевень 0,7 Рзв, Ром. × 1 2 – – ? – + + +
Воргол
Західне Клевень 1,0 Рзв, Ром. × 1 – – – 2 – – + + VI
Гірки І Сейм 0,4 Рзв, Ром. × 1 1 – ? – – + +
Гірки ІІ Сейм 0,6
Рзв(?),
Ром, К.Р. О(?) □ □ □ □ □ □ □ □ □
Бунякине І Сейм 1,6 Рзв О 1 – – –? – – – – +
Бунякине ІІ Сейм 0,3 Рзв, Ром. × 1 – – +(ром) ? – + – – VI
Ротівка Клевень 0,7 Рзв. О 1 – – – – – – – –
Ховзів-ка Клевень 0,2 Рзв, Ром. × 1 – – – 1 – – – +
Будища Клевень 0,5 Рзв, К.Р. × 1 – – – 2 + – – + VI—V
Вікторове
Південне Есмань 1,3 Рзв О 3 1 – + – – + _–
+(півн. край
мису)
Вікторове
Північне Есмань 0,5 Рзв × 1 – – – – – – – + V—IV
Іоніне Есмань 0,3 Рзв × 2 1 – + – – – – – VI
Божок І Сейм 0,3 Рзв, Ром. × 1 – 1 – – – + – +
Божок ІІ Сейм 0,5
Рзв(?),
К.Р. ? □ □ □ □ □ □ □ □ □
Спаське,
Лобанова
Гора Сейм 0,3 Рзв, Ром. × 1 – – – – – – – +
Мутин Сейм 2,7 Рзв О 1 1 4 – + – – + –
Камінь Сейм 0,7 Рзв, Ром × 1 1 – – + – – – +
Дунаєцька
Слобідка Есмань 0,7 Рзв(?) О (?) 1 – – – – – – – –
Мазепин
Погріб Есмань 0,3 Рзв × 1 1 – + + – – – –
Ширяєве Сейм 0,4 Рзв ×× 1 1 – + + – – + + VI—IV
Годунівка Есмань 0,56 Рзв(?) О (?) 1? – – – – – – – –
Городок,
Путивль Сейм 2,0
Рзв(?),
Ром, К.Р. О (?) □ □ □ □ □ □ □ □ □
Микільська
Гірка Сейм 0,6 Рзв, Ром. × □ □ □ □ □ □ □ □ □
Рзв — ранній залізний вік
Ром. — роменська культура
К.Р. — Київська Русь
О — невиразний культурний шар, обмаль знахідок та об’єктів
× — культурний шар потужністю 0,4 – 0,6 м, знахідки кераміки, залишки об’єктів
×× — потужний культурний шар
□ – надійні відомості про укріплення скіфського часу відсутні
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 124
1
2
3
4
5
6
Рис. 2. Плани городищ (автори: Коротя О. В., Осадчий Є. М.): 1 — Линове; 2 — Нова Слобода І; 3 — Нова Слобода ІІ;
4 — Воргол Західне та Східне; 5 — Гірки І; 6 — Гірки ІІ
Fig. 2. Plans of hillforts (authors: Кorotia O. V., Osadchyi Ye. M.): 1 — Lynove; 2 — Nova Sloboda I; 3 — Nova Sloboda II;
4 — Vorhol West and East; 5 — Hirky I; 6 — Hirky II
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 25
сення (Каравайко 2012, с. 17-18) та значно мен-
ші за поселення Посулля, Ворскли й Сіверсько-
го Дінця (Крютченко 2019, с. 13).
З огляду на незначну кількість укріплених
пам’яток мікрорегіону, кущову систему в їх
розміщенні шукати марно. Відстань між горо-
дищами становить у середньому 5—6 км. Окре-
мі городища розміщені попарно: на двох сусід-
ніх мисах (Воргол), на одному мисі (Вікторо-
ве), за кількасот метрів або кілометрів одне від
одного (Гірки І та ІІ, Бунякине І та ІІ, Мутин та
Камінь тощо). У таких парах одна пам’ятка має
виразний культурний шар зі знахідками та за-
лишками об’єктів, інша є фактично незаселе-
ною, зі слабко вираженим шаром та незначною
кількістю кераміки. Таку закономірність про-
стежено для 10 пар городищ (Осадчий 2020, с.
240). Якщо ця схема правильна, то городище
«Городок» у м. Путивль має бути своєрідним
супутником заселеної «Микільської Гірки».
Аналогічне попарне розташування мали горо-
дища Харківщини, однак відстань між ними
значно більша — від 3 до 12 км (Фукс 1930, с.
106). Парні городища на сусідніх мисах відомі
і в ареалі юхнівської культури (Західне та Схід-
не Юхнівські, Бужанка І та ІІ, Киселівка І та ІІ).
На цих пам’ятках так само культурний шар має
різну потужність і насиченість матеріалами.
Наявність парних городищ навряд чи є зви-
чайною випадковістю. Не виключено, що вони
різночасові. Якщо з якихось причин городище
ставало непридатним для життя, його мешкан-
ці мали переселятися і влаштовувати нові укрі-
плення в іншому місці. Вочевидь, далекі пере-
міщення були неможливі, оскільки це призвело
б до зміни вже знайомої ресурсної зони.
Лише шар скіфського часу зафіксовано на
11 пам’ятках. П’ять городищ до цієї доби від-
несено умовно (Божок ІІ, Годунівка, Дунаєць-
ка Слобідка, Городок Путивль, Гірки ІІ); чоти-
ри з них не досліджувалися. На 13 укріпленнях
наявні культурні шари роменської археологіч-
ної культури та часів Київської Русі. На деяких
виявлено кераміку доби бронзи, зарубинецької
культури й пізнього Середньовіччя (табл. 1).
Щодо характеристики культурного шару та
його потужності, маємо дані з 20 городищ. По-
декуди вони неповні, утім умовно ці пам’ятки
можемо поділити на кілька груп.
Найпотужніший культурний шар зафіксо-
вано на городищі Ширяєве. Його товщина ся-
гає 2,0—2,1 м по краях та 0,85—1,0 м у центрі.
Життя на цьому поселенні тривало фактично
весь скіфський період. Виділено три житлові
горизонти. Значний культурний шар просте-
жено ще на одному городищі Путивльського
Посейм’я — Новій Слободі І; його потужність
становить 1,3—1,4 м. Тут стратиграфічно фік-
суються два горизонти.
На більшості городищ мікрорегіону наяв-
ний культурний шар потужністю в середньому
0,5 м. Серед знахідок — типова лісостепова ке-
раміка та залишки об’єктів. До цієї групи на-
лежать 13 городищ (табл. 1). Умовно сюди за-
раховано такі пам’ятки, як Воргол Західне й
Спаське в урочищі Лобанова Гора, адже даних
для них недостатньо.
До третьої групи належать городища, щодо
яких доволі часто застосовують термін «горо-
дища-сховища», під яким розуміють укріпле-
ні поселення з невиразним, слабко насиченим
знахідками шаром та відсутніми об’єктами.
Указаний термін не зовсім вдалий, адже він пе-
редбачає існування окремих місць, що слугува-
ли прихистком під час воєнної загрози. Мож-
ливо, такі поселення варто називати слабкона-
селеними (Каравайко 2016), проте без чіткого
розуміння причини їх появи питання залиша-
ється відкритим.
Городища-сховища поодинокі на території
Правобережного Лісостепу, де їх віднесено до
пізньоскіфського часу (Ковпаненко, Бессонова,
Скорый 1989, с. 25). У Дніпро-Донському лісо-
степу, за винятком басейну р. Сейм, їх налічу-
ється 29 (Крютченко 2017, с. 190, табл. 1). Горо-
дища Сіверського Дінця виникають наприкінці
середньоскіфського — на початку пізньоскіф-
ського часу (Гречко 2010, с. 33). З об’єктивних
причин, а саме через відсутність хронологіч-
них маркерів, точну дату жодного городища зі
слабконасиченим шаром не визначено.
У басейні Середнього Сейму до таких мож-
на віднести шість: Линове, Нова Слобода ІІ,
Бунякине І, Ротівка, Мутин, Південне Вікто-
рове. Гіпотетично городищами-сховищами мо-
гли бути Гірки ІІ (зовнішнє укріплення), Дуна-
єцька Слобідка, Годунівка, Путивль «Городок».
Украй мало знахідок скіфського часу виявлено
на Західному Ворголі, а культурний шар цьо-
го періоду не зафіксовано (рис. 6). Ні за роз-
мірами, ні за особливостями оборонної систе-
ми ці городища не виділяються з-поміж інших.
На деяких вал незначний, відсутній ескарп. Го-
родище Мутин вирізняється не лише значними
розмірами, а й продуманою фортифікацією, що
захищала поселення з усіх боків (рис. 4: 17).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 126
7
8
9
10
11
12
Рис. 3. Плани городищ (автори: Коротя О. В., Осадчий Є. М.): 7 — Бунякіне І; 8 — Бунякіне ІІ; 9 — Ротівка; 10 — Хов-
зівка; 11 — Будища; 12 — Вікторове Північне та Південне
Fig. 3. Plans of hillforts (author: Кorotia O. V., Osadchyi Ye. M.): 7 — Buniakine I; 8 — Buniakine II; 9 — Rotivka; 10 —
Khovzivka; 11 — Budyshcha; 12 — Viktorove North and South
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 27
Культурний шар на цих городищах слабко-
гумусований, без видимих залишків органіки,
знахідки кераміки поодинокі. Об’єкт (госпо-
дарську яму) виявлено лише на городищі Ли-
нове. Варто погодитись, що причини появи та-
ких городищ різні: це і короткий термін існу-
вання, і особливості рельєфу, і нерівномірна
заселеність (Крютченко 2014).
Одну з версій походження таких городищ
я озвучив в 2016 р. (Каравайко 2016). Згідно
з нею, слабкозаселені городища являли собою
сезонні поселення, що існували короткий пе-
ріод. Їх поява була спричинена кліматичними
змінами. В останній чверті V — першій поло-
вині IV ст. до н. е. на Ворсклі, Пслі і в Посуллі
змінюється характер поселень та їхня топогра-
фія, а в сіверськодонецькому регіоні ще й спо-
стерігається скорочення кількості поселень і
городищ (Гречко 2019, с. 30-31). У цей час від-
бувається зміна клімату до більш посушливо-
го і, як наслідок, зниження рівня води в річках,
що спонукало до переселення на перші над-
заплавні тераси, ближче до води (Гречко, Би-
линский, Кушнир 2021, с. 337-339). Аналогіч-
ні процеси спостерігаються і в басейні Сейму.
Падіння рівня води стало причиною запустіння
регіону Чечевизня в Курському Посейм’ї (Чу-
бур 2004, с. 190). Імовірно, городища-сховища
створювалися в цей період як адміністративні
центри з метою централізації населення, його
об’єднання під егідою старійшин або іншої
правлячої верхівки суспільства. При відсутнос-
ті поховальних пам’яток городища стають єди-
ним свідченням певної соціальної диференціа-
ції населення скіфського часу Посейм’я.
Ця та інші версії щодо функцій городищ
із невиразним культурним шаром, зокрема їх
функціонування як сховища в період військо-
вої небезпеки та загону для худоби, розглянуто
в окремій праці О. О. Крютченка. На думку до-
слідника, усі ці теорії не витримують критики
або ж просто не доведені, а такі городища по-
трібно розглядати як першу фазу розвитку (ста-
новлення) укріплень або навіть як недобудову
(Крютченко 2017, с. 190-192; 2019, с. 3), із чим
я частково погоджуюся.
Усі обстежені городища є мисовими. Для
влаштування укріпленого поселення обирав-
ся важкодоступний мис із крутими схилами,
тобто природним захистом. Не останнє міс-
це в оборонній системі відігравали густі на-
вколишні ліси. Створення захисних споруд на
таких мисах не вимагало значної затрати пра-
ці 2. Основою оборони був вал, облаштований
на місці з’єднання мису з плато. Регіональною
особливістю є їхня баштоподібна форма, що
зовні нагадує курганний насип (Осадчий 2020,
с. 240). Саме це стало причиною повсюдного
пошкодження центральної частини валу місце-
вим населенням, яке шукало скарби. Городища
з таким насипом в регіоні не поодинокі (Ширя-
єве, Ховзівка, Північне Вікторове тощо). Інші
поселення укріплені звичайним фронтальним
валом (Ротівка, Мутин тощо). Форма мису, тієї
його частини, що розташована ближче до пла-
то, зумовила наявність двох видів оборонних
споруд. Ефективність оборони при наявності
короткого та високого валу значно вища. Най-
простіші укріплення у вигляді лише одного на-
пільного валу, при відсутності інших оборон-
них споруд, мають сім городищ (табл. 1). Лише
на двох пам’ятках із боку поля розміщено два
(Іонине) і три вали (Південне Вікторове). По-
декуди вал перекривав не лише вузький пере-
шийок, що з’єднував мис із плато, а й виходив
на край майданчика над яром чи полем (Гір-
ки І, Божок І, Ширяєве). У цій частині він не-
значний, ледь помітний.
Миси Путивльського Посейм’я, як правило,
мають не одну, а дві похилі стрілки, що плав-
но спускаються до заплави. Очевидно, це одне
з найменш природно захищених місць, що ви-
магало додаткової фортифікації. На дев’яти го
родищах вал влаштовано на стрілці (стрілках)
мису (табл. 1). В окремих випадках насип вихо-
дить на край майданчика. Найбільшу кількість
валів зафіксовано на городищі Мутин (рис. 4:
17). Окрім напільного боку, на майданчику вла-
штовано ще п’ять валів, які прикривають чис-
ленні стрілки мису, найвразливіші ділянки.
Фактично всі лісостепові городища скіф-
ського часу (і не тільки) з боку поля перед ва-
лом мають рів. Характерною особливістю укрі-
плених поселень Посейм’я є наявність при-
родної улоговини перед мисом, яку більшість
дослідників сприймала за штучний рів. На-
справді поглиблення від рову на цій ділянці ві-
зуально не фіксується. Таку ситуацію просте-
жено на 17 відомих городищах (табл. 1) 3. Свого
часу було зроблено висновок про повну відсут-
ність рову з боку поля на більшості укріплених
2 При характеристиці захисних споруд до уваги не брали-
ся городища Гірки ІІ, Божок ІІ, два городища в межах
м. Путивль.
3 На городищі Бунякіне ІІ рів чітко виділяється, проте
він, мабуть, більш пізній.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 128
13
14
15
16
17
18
Рис. 4. Плани городищ (автори: Коротя О. В., Осадчий Є. М.): 13 — Іонине; 14 — Божок І; 15 — Божок ІІ; 16 — Спаське,
«Лобанова Гора»; 17 — Мутин; 18 — Камінь
Fig. 4. Plans of hillforts (author: Кorotia O.V., Osadchyi Ye.M.): 13 — Ionyne; 14 — Bozhok I; 15 — Bozhok II; 16 — Spaske,
“Lobanova Hora”; 17 — Mutyn; 18 — Kamin
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 29
мисів регіону (Каравайко 2015, с. 66-68). Од-
нак дослідження на городищі Ширяєве 2021 р.
спростовує це припущення. У глибокій улого-
вині, що відокремлює мис від поля, закладено
траншею поміж двома краями яруг. У резуль-
таті виявлено рів завширшки 5 м та глибиною
1,4—1,45 м, хоча на поверхні жодного загли-
блення не простежувалося. Окремою групою
стоять три городища на р. Есмань: Південне Ві-
кторове, Іонине, Дунаєць ІІ в урочищі Мазепин
Погріб. На відміну від інших пам’яток регіону,
напільний рів тут чітко виділяється (Каравайко
2017, с. 289).
Споруджувалися рови і на стрілках мису.
Візуально вони фіксуються на семи городищах
(табл. 1). На городищі Ширяєве наявність рову
на одній зі стрілок підтверджено археологічно.
Для влаштування городища обиралися важ-
кодоступні миси з крутими схилами. У дванад-
цятьох випадках такий елемент фортифікації,
як ескарп, не зафіксовано, адже природної кру-
тизни було достатньо. На городищах Дунаєцька
Слобідка та Годунівка ескарпування відсутнє з
інших причин: мабуть, їх просто не добудува-
ли. Тільки на двох городищах ескарп зроблено
по всьому периметру майданчика (Нова Слобо-
да І, Будища). Ще на чотирьох городищах ес-
карповано лише певну ділянку схилу (табл. 1).
Особливістю укріплених поселень Путивль-
ського Посейм’я є не тільки наявність глибо-
кої та широкої улоговини перед мисом, а й ес-
карпування її схилу з боку валу. Таким чином,
із боку поля край городища виглядав як прямо-
висна стіна, на верхівці якої розташовано вал.
Висота цієї оборонної ланки від рівня дна уло-
говини до верхівки валу сягала 5—8 м.
У більшості випадків (сім городищ) ескар-
повано одну або декілька стрілок мису. При-
пускаю, що ескарп був лише однією ланкою,
що захищала мис у цьому місці. Вочевидь, він
доповнювався ровом у нижній частині та валом
на верхівці. Візуально сьогодні ці захисні спо-
руди можуть не фіксуватися; найкраще вони
збереглися на городищі Мутин (рис. 4: 17).
Найвразливішою ділянкою будь-якої обо-
рони був вхід або в’їзд. Подекуди на городи-
щах наявний розрив у напільному валу або з
боку від нього проходить дорога. Імовірно, та-
кий «в’їзд» є наслідком пізньої господарської
діяльності. У контексті питання про існування
давнього в’їзду показовим є городище Ширяє-
ве. Його майданчик жодного разу не орався та
не був засаджений лісом, адже заїзд на нього
неможливий. Відсутній він був і за скіфського
часу. Вхід на поселення візуально, а може й ар-
хеологічно, зафіксувати неможливо. Очевидно
й інші укріплення мікрорегіону мали лише вхід.
Важливо відзначити, що жодне з городищ лісо-
вої смуги, на відміну від лісостепу, не мало роз-
ривів валів для входу (Розенфельдт 1983, с. 37).
За своїми розмірами й характером укріплень
пам’ятки Путивльського Посейм’я близькі до
пам’яток лісу і відрізняються від городищ Лі-
вобережного Лісостепу загалом та від городищ
Курського Посейм’я зокрема. Серед останніх
показовим є Кузина Гора, де було досліджено
два входи з боку поля й заплави. Останні мали
вигляд двох довгих коридорів, що зачинялися
воротами (Алихова 1962, с. 94-95, рис. 2; 3: 1).
Огляд захисних споруд городищ середнього
Сейму свідчить, що при мінімальних витратах
праці створювалася потужна штучна система
оборони, яка доповнювалася природним чин-
ником: наявністю густих лісів, заболоченою
заплавою, важкодоступними високими миса-
ми. Згідно з типологією А. О. Моруженко, го-
родища Путивльського Посейм’я належать до
першого класу (мисові городища), першого та
другого типів (переважно з одним, подекуди
кількома валами з напільного боку). Найбільша
кількість найпростіших городищ зосереджена
саме на р. Сейм. Винятком тут є поселення по-
близу с. Воргол, яке, на думку дослідниці, на-
лежить до третього типу, тобто до городищ, що
складаються з основного укріплення та перед-
городдя (Моруженко 1985, с. 161). Як уже було
зазначено, такий розподіл помилковий, адже
використано неточний план.
Свій варіант типології запропонував О. О.
Білинський (2018): усі городища Сейму, крім
одного — Вікторове «Барвінкова Гора», він за-
рахував до першого типу — простих городищ з
однією лінією оборони. Городища на мисі Бар-
вінкова Гора розглянуто як єдине складне укрі-
плення (тип ІІ, підтип І), утворене з основно-
го двору та передгороддя (Білинський 2018,
с. 215, 220, 224-225). Такий єдиний «яскравий»
виняток з одноманітного ряду викликає пев-
ні сумніви. Довести, що це два окремі городи-
ща, або ж навпаки — єдиний комплекс, украй
проблематично, навіть шляхом археологічних
досліджень. Як мінімум на заваді стає майже
повна відсутність знахідок і насиченого куль-
турного шару на південному укріпленні. Ло-
гічно ці городища слід розглядати як дві окре-
мі пам’ятки. Створення укріпленого передго-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 130
19
20
21
22
23
24
Рис. 5. Плани городищ (автори: Коротя О. В., Осадчий Є. М.): 19 — Дунаєць І, «Дунаєцька Слобідка»; 20 — Дунаєць ІІ,
«Мазепин Погріб»; 21 — Ширяєве; 22 — Годунівка; 23 — Путивль, «Городок»; 24 — Путивль, «Микільська Гірка»
Fig. 5. Plans of hillforts (author: Кorotia O.V., Osadchyi Ye.M.): 19 — Dunaiets I, «Dunaietska Slobidka»; 20 — Dunaiets II,
“Mazepyn Pohrib”; 21 — Shyriaieve; 22 — Hodunivka; 23 — Putyvl, “Horodok”; 24 — Putyvl, “Mykilska Hirka”
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 31
роддя (у цьому випадку південного городища)
здійснювалося з двох причин: для додаткового
захисту основного поселення і з метою розши-
рення його території (Білинський 2018, с. 215).
Два городища розділяє довгий (більше 300 м)
та вузький (10—15 м) перешийок. Щоб зроби-
ти неприступним північне поселення, прості-
ше було викопати рів на перешийку, ніж витра-
чати зусилля на чотири додаткові вали й рови
на віддаленому майданчику. До того ж північ-
ний вал у цьому місці створено для захисту від
нападу з північного, а не південного напрямку
(рис. 3: 12). Отже, розглядати південне укрі-
плення як передгороддя й додатковий захист
північного за логікою створення фортифікації
не можна. Дивною здається й мета розширен-
ня території, адже південна частина не заселе-
на. Як правило, при потребі люди оселялися на
відкритій території неподалік від городища. На
сьогодні такі поселення зафіксовано поблизу
укріплень Ширяєве, Воргол Східне та Західне,
Гірки І, Ховзівка. Із них дослідження проводи-
лися лише на першому.
Таким чином, усі розглянуті городища дово-
лі однотипні й мають бути зраховані до одно-
го типу — типу І, за О. О. Білинським (2018,
с. 220) або О. О. Крютченком (2019, с. 7).
Роботи Путивльської археологічної експе-
диції 2012—2016 рр. не дозволяють уповні сха-
рактеризувати матеріальний комплекс із горо-
дищ середньої течії р. Сейм. Попри це, певні
спостереження все-таки можна зробити. Пере-
дусім помічено, що серед посуду наявні гор-
щики з високо піднятими плічиками та ледь
відігнутими вінцями. Шийка коротка, добре
намічена (рис. 7: 1). Така форма не характер-
на для набору посуду пам’яток Лівобережного
Лісостепу, проте властива населенню лісової
юхнівської культури (Каравайко 2018, с. 273).
Детальніший аналіз керамічного посуду горо-
Рис. 6. Карта городищ скіфського часу Путивльського Посейм’я з невиразним культурним шаром та поодинокими зна-
хідками кераміки. 1 — Линове, 2 — Нова Слобода ІІ, 3 — Бунякіне І, 4 — Ротівка, 5 — Вікторове Південне, 6 — Му-
тин, 7 — Воргол Західне, 8 — Гірки ІІ, 9 — Дунаєць, «Дунаєцька Слобідка», 10 — Годунівка, 11 — Путивль, «Горо-
док». ■ — городища на яких чітко зафіксовано невиразний шар скіфського часу; □ — потенційні городища з невираз-
ним культурним шаром
Fig. 6. Map of Scythian hillforts of the Putvvl Seim River region with a vague cultural layer and isolated finds of ceramics.
1 — Lynove, 2 — Nova Sloboda II, 3 — Buniakine I, 4 — Rotivka, 5 — Viktorove South, 6 — Mutyn, 7 — Vorhol West, 8
— Hirky II, 9 — Dunaiets, “Dunaietska Slobidka”, 10 — Hodunivka, 11 — Putyvl, “Horodok”. ■ — settlements on which an
indistinct layer of the Scythian period is clearly recorded; □ — potential settlements with an indistinct cultural layer
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 132
дищ Путивльського Посейм’я загалом та Ши-
ряєвського зокрема дозволив скорегувати на-
явну типологію горщиків скіфського часу Дні-
про-Донецького Лісостепу (Пеляшенко 2020,
с. 25-32) і виділити окремий варіант першого
типу (Каравайко, Пеляшенко 2018, с. 138). Гор-
щики таких форм є характерною особливістю
керамічного комплексу Посейм’я і невідомі на
пам’ятках басейнів Ворскли, Сули, Псла та Сі-
верського Дінця.
Після масштабних обстежень городищ Лі-
вобережжя І. І. Ляпушкін зробив висновок про
незначну кількість мисок на пам’ятках Сейму
(Ляпушкин 1950, с. 60). Набагато пізніше, спи-
раючись на матеріали розкопок городища Пе-
реверзеве І, цю тезу підтвердила А. І. Пузикова
(1997, с. 40). Після досліджень городища Ширя-
єве В. А. Іллінська відзначала, що «кількість ми-
сок тут значно менша, ніж звичайно зустрічаєть-
ся на так званих скіфських городищах південні-
шої смуги» (Іллінська 1953, с. 116). Справді, у
процесі археологічних розвідок 2012—2016 рр.
знайдено не так багато уламків мисок та іншого
столового посуду. Результати досліджень горо-
дища Ширяєве свідчать про передчасність тако-
го твердження стосовно всіх пам’яток Посейм’я.
Лише за два роки розкопок на площі в 80 м2 зна-
йдено уламки мисок в усіх трьох горизонтах, де
щодо горщиків вони складають 13,6 % у верх-
ньому шарі, 18,2 % — у середньому та 4,9 % —
у нижньому (Каравайко 2019).
Абсолютно логічним виглядає нечисленність
або майже повна відсутність античного імпорту.
Так, у процесі археологічних розвідок виявлено
лише один уламок стінки амфори зі слідами вто-
ринного використання. Не так багато фрагмен-
тів амфор та інших імпортних речей знайдено й
на городищі Ширяєве в результаті п’ятирічних
розкопок. Для прикладу, на дослідженій площі
2768 м2 городища Переверзеве І, що в верхньо-
му Посейм’ї, не знайдено жодного фрагменту
амфор (Пузикова 1997, с. 86). Очевидно, цьо-
му сприяла віддаленість не лише від грецьких
колоній півдня України, але й слабкі зв’язки з
крупними центрами Лівобережного Лісостепу
(Більськ, Басівка тощо).
Окремо слід зупинитися на характеристи-
ці відносин зі світом лісових культур, зокре-
ма юхнівської. Керамічний комплекс городищ
Посейм’я та Десни близький не лише за фор-
мою горщиків (рис. 7: 1). Окремі фрагменти за
їхньою орнаментацією є безумовно юхнівськи-
ми. Такий тип декору, як насічки по плічиках
чи шийці, що виконані косо поставленою скіп-
кою, не властивий для комплексу південніших
пам’яток Лісостепу. Виняток становлять поо-
динокі фрагменти кераміки з такою орнамен-
тацією, знайдені на Східному Більську (Пе-
ляшенко 2020, с. 65), що є впливом бондари-
хинських традицій на формування місцевої
культури скіфського часу (Шрамко 1983, с. 79,
рис. 5: 4). У межах Путивльського Посейм’я
уламки горщиків із таким декором виявлено на
пʼяти городищах (рис. 7: 2—7). Лише на одно-
му з них проводяться планомірні розкопки, на
інших закладено поодинокі шурфи.
Характерною особливістю матеріального
комплексу юхнівської культури є наявність ве-
личезної кількості глиняних важків та їх улам-
ків. Слідом за фрагментами кераміки це дру-
га за масовістю категорія знахідок (Каравайко
2012, с. 96, рис. 62-63). У процесі обстеження
городищ Воргол Західне та Гірки І знайдено
уламки аналогічних грузил (Каравайко, Плак-
сіна 2016, с. 62, 64). У великій кількості такі
вироби знайдено на городищі Ширяєве (рис. 7:
8). На пам’ятках скіфського часу Лівобережно-
го лісостепу важки таких форм не набули по-
ширення; тут виявлені переважно конуси з па-
ралельним до основи отвором.
Особливу увагу привертають знахідки на го-
родищі Ширяєве глиняних виробів, які отрима-
ли умовну назву «рогата цеглина» (рис. 7: 9).
Такі речі характерні для населення юхнівської,
городецької, дяківської культур. Відомі вони в
басейні Середнього та Нижнього Дону, на Пів-
нічному Кавказі (Каравайко 2012, с. 101). Най-
ближчі аналогії походять із пам’яток Курського
Посейм’я, зокрема з городища Переверзеве І,
де їх знайдено у великій кількості (Пузико-
ва 1997, с. 79-80). На південніших поселеннях
«рогаті цеглини» не були поширені.
Наявність типово юхнівської кераміки та де-
яких інших виробів у шарах городищ Путивль-
ського Посейм’я є безумовним свідченням пе-
ребування на цій території носіїв традиції її
виготовлення, а головне, орнаментації. Імовір-
но, «рогаті цеглини» виготовляло саме юхнів-
ське населення. На мою думку, це є беззапере-
чним свідченням наявності змішаних шлюбів.
Поява останніх була спричинена необхідніс-
тю уникнення процесу кровозмішення серед
малочисельного населення Середнього Сейму
(Лахмотов 2021, с. 77). Схожість у певних ри-
сах матеріальної культури населення Посейм’я
та Десни можна пояснити не тільки їхніми тіс-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 33
1
2
3
4
5 6 7
9
8
0 3 см
0 3 см
Рис. 7. Особливості матеріального комплексу городищ Путивльського Посейм’я. Фрагменти кераміки та глиняні виро-
би. 1, 7—9 Ширяєве; 2—3 — Нова Слобода І; 4 — Гірки І; 5 — Іонине; 6 — Спаське, «Лобанова Гора»
Fig. 7. Features of the material complex of the settlements of the Putyvl Seim River region. Fragments of ceramics and pottery.
1, 7—9 Shyriaieve; 2—3 — Nova Sloboda I; 4 — Hirky I; 5 — Ionyne; 6 — Spaske, “Lobanova Hora”
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 134
ними зв’язками, але й аналогічними природ-
но-кліматичними умовами та соціально-еконо-
мічним розвитком. Мабуть, варто погодитись
із двома висновками В. А. Іллінської: 1) «сво-
єю матеріальною культурою сейминська група
становить ніби проміжну ланку між скіфською
культурою в її північно-східному варіанті (По-
сулля, Сіверський Донець) та юхновською куль-
турою лісних городищ Десни» (Іллінська 1953,
с. 121); 2) «існування взаємних контактів із та-
кого раннього часу свідчить про те, що в пер-
шій половині VI ст. племена скіфскої та юхнів-
ської культур не тільки сусідили один з одним
на Сеймі й Десні, але до цього часу вже визна-
чилася їх територіальна стабілізація, зона роз-
межування, та встановились економічні й куль-
турні взаємозвʼязки» (Ильинская 1971, с. 19).
Отже, за В. А. Іллінською, заселення
Посейм’я племенами з керамікою лісостепово-
го вигляду відбулося в першій половині VI ст.
до н. е. На сьогодні з 26 оглянутих городищ ма-
ємо більш-менш чітку дату тільки для одного
— Ширяєве (середина VI—IV ст. до н. е.). Для
п'яти пам’яток хронологічні межі визначено
доволі умовно, на підставі нечисельного, а по-
декуди й ненадійного матеріалу (табл. 1). Три
з них попередньо зараховано до VI ст. до н. е.,
одне — до VI—V ст. до н. е., ще одне — до V—
IV ст. до н. е.
Стосовно нижніх хронологічних рамок
або часу виникнення городищ Путивльсько-
го Посейм’я даних обмаль. Надійно дато-
ваних ранньоскіфським часом поселень у
Посейм’ї поки що не виявлено. Немає під-
став говорити і про виникнення городищ на
території Лівобережного Лісостепу раніше
за другу — третю чверть VI ст. до н. е. (Греч-
ко, Каравайко 2012, с. 55, рис. 2; Гречко
2021, с. 37). Процес залюднення Посейм’я
є частиною загального руху населення, що
одночасно відбувався по всій території Дні-
про-Донецького Лісостепу. Хоча свого часу
А. І. Пузикова обережно запропонувала «по-
низити» в часі заселення Посейм’я до VII ст.
до н. е. (Пузикова 1997, с. 88), а В. А. Іл-
лінська визначала цей час початком VI ст.
до н. е. (Ильинская 1971, с. 19). Говорити
про дату раніше за середину VI ст. до н. е.
поки що зарано. Більшість городищ Кур-
ського Посейм’я існують нетривалий час і
припиняють своє існування до початку се-
редньоскіфського періоду. Свідченням цьо-
го є низка прикрас, знахідки псалій та се-
рія наконечників стріл із городищ Перевер-
зеве І, Мариця, Глібовське, Мойсеївське, що
мали незначну потужність культурного шару
(Гречко, Каравайко 2012, рис. 2). Попере-
дньо можемо синхронізувати ці пам’ятки з
часом існування нижнього, третього, гори-
зонту городища Ширяєве та, імовірно, з го-
родищами Іонине, Бунякине ІІ та Воргол За-
хідне. Відзначимо нетривалість цього періо-
ду, незначну потужність культурного шару.
У наступний період, в кінці VI — третій
чверті V ст. до н. е., продовжує існувати горо-
дище Ширяєве (другий горизонт). Імовірно,
синхронним (наскільки це можливо при не-
надійних хронологічних маркерах) є поселен-
ня Будища. На території Курського Посейм’я
пам’яток цього часу обмаль. Наприкінці пер-
шої чверті V ст. до н. е. припиняє існування го-
родище Кузина Гора (Гречко, Каравайко 2012,
с. 56). Широко, в межах V ст. до н. е., датуються
нижні шари городища Кудеярів Бугор, кераміка
яких більш типова для Путивльського, ніж Кур-
ського Посейм’я (Алихова 1962, с. 117-121).
Кінцем V—IV ст. до н. е. надійно датується
верхній шар городища Ширяєве. Можливо, на
початку цього періоду існує Вікторове Північ-
не. Традиційно вважається, що в означений пе-
ріод основну частину Курського Посейм’я за-
селяють племена юхнівської культури, які ви-
тіснили «скіфоїдне» населення (Пузикова 1981,
с. 100; 1997, с. 209). На неможливість насиль-
ницького витіснення перш за все вказує відсут-
ність будь-якої військової організації юхнів-
ських племен (Гречко, Каравайко 2012, с. 59).
Припускаємо й певний хронологічний розрив
між існуванням пам’яток із лісостеповим ма-
теріальним комплексом, подекуди в поєднані з
юхнівським, та «чистих» юхнівських городищ.
Серед останніх назвемо городище Олексан-
дрівське (Алихова 1962, с. 128-129). До цього
самого часу належить також могильник на май-
данчику Мариці (Пузикова 1981, с. 33-40). Го-
родищ із матеріальним комплексом, аналогіч-
ним верхньому горизонту Ширяєве, у Посейм’ї
поки що не виявлено. Найближчим центром є
Басівське городище в Посуллі, відстань до яко-
го становить менше 100 км. Тут так само ви-
ділено три горизонти. Кераміка з верхнього,
першого горизонту абсолютно ідентична пер-
шому горизонту городища Ширяєве (Іллінська
1965, с. 52, 65-66, рис. 16). Не виключено, що в
майбутньому вдасться встановити зв’язки між
цими пам’ятками, і не тільки для IV ст. до н. е.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 35
Припинення життя на багатьох городищах
Посейм’я можна пояснювати двояко. Причи-
ною цього явища могла стати експансія войов-
ничих напівосілих чи кочових племен, яка не
супроводжувалася масовим знищенням горо-
дищ і фіксується виключно за знахідками стріл.
З іншого боку, цьому могли сприяти кліматич-
ні зміни. Більшість городищ Путивльського
Посейм’я розміщені на відчутній відстані від
основного русла ріки та розташовані на бере-
гах невеличких річок-струмочків. Різке поте-
пління й зниження рівня води змусило населен-
ня покинути укріплені городища та пересели-
тися на першу надзаплавну терасу, ближче до
води. Ці зміни природного середовища могли
не торкнутися мешканців городища Ширяєве,
адже ще донедавна попід мисом існувало дже-
рело з достатньою кількістю питної води. Ана-
логічну ситуацію було простежено і в регіоні
балки Чечевизня в Курському Посейм’ї (Чубур
2004, с. 190). На сьогодні городище Ширяєве
залишається єдиним укріпленим поселенням
Посейм’я, де виявлено шар IV ст. до н. е.
Наведена вище хронологічна схема існу-
вання городищ Путивльського Посейм’я є не-
повною та повинна й буде уточнюватися. Мала
кількість даних змушує констатувати, що пи-
тання хронології цих пам’яток залишається
відкритим.
Вивчення городищ скіфського часу Пу-
тивльського Посейм’я, попри багаторічні ро-
боти, фактично лише розпочато. На сьогодні
створено нові, більш досконалі плани, поточ-
нено площу городищ, їхню культурну належ-
ність, подекуди визначено потужність культур-
ного шару та подано його характеристику. Вод-
ночас окремі пам’ятки досліджені поверхово.
Жодних археологічних робіт не проводилося
на городищах Мазепин Погріб, Дунаєцька Сло-
бідка, Годунівка. Окремі дані потребують уточ-
нення шляхом проведення хоча б невеликих
археологічних розкопок на окремих пам’ятках,
зокрема на городищі Спаське «Лобанова Гора».
Актуальним є вивчення великими площами го-
родищ із невиразним культурним шаром, що
дозволить ближче підійти до розвʼязання пи-
тання про призначення таких поселень.
На відміну від інших пам’яток Лівобереж-
ного Лісостепу, оборонні споруди майже не ви-
вчалися. Передусім варто згадати розріз валу та
рову на східному городищі поблизу с. Воргол,
що його здійснив Д. Т. Березовець. Досліджен-
ня не були доведені до кінця, а їх результати ви-
явилися малоінформативними. Лише частково
вивчався вал на городищі Ротівка. Дослідження
оборонних споруд Ширяєве теж не мали широ-
кого розмаху, утім їх лише розпочато. Перспек-
тивність робіт у цьому напрямі очевидна, адже
дозволить краще зрозуміти характер дерево-
земляної фортифікації пам’яток регіону.
Украй мало інформації маємо щодо матері-
ального комплексу городищ середньої течії річ-
ки Сейм. Нині найкраще досліджене городи-
ще Ширяєве, яке існувало протягом VI—IV ст.
до н. е., проте результати його дослідження є
окремою темою.
Алихова, А. Е. 1962. Древние городища Курского
Посеймья. Материалы и исследования по археологии,
113, с. 86-129.
Гречко, Д. С. 2010. Населення скіфського часу на
Сіверському Дінці. Київ:
Гречко, Д. С., Каравайко, Д. В. 2012. Об этнокультур-
ных процессах в Посеймье в скифское время. В: Слєсарєв,
С. А. та ін. (ред.). Сіверщина в історії України. 5, Київ;
Глухів: Центр пам’яткознавства НАН України; УТОПІК,
с. 55-60.
Гречко, Д. С. 2019. Скифия от Октамасада до Атея (по
материалам Днепровского лесостепного Левобережья).
Археологія і давня історія України, 2 (31), с. 29-52.
Гречко, Д. С. 2021. Основні етапи історії населення
Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини
VII – початку ІІІ ст. до н. е. Археологія і давня історія
України, 4 (41), с. 27-50.
Гречко, Д. С., Билинский, О. О., Кушнир, А. С. 2021.
Человек и ландшафт в скифское время в Днепровском
лесостепном Левобережье. Stratum plus, 3, с. 321-341.
Білинський, О. О. 2018. Городища скіфського часу
в Дніпровському Лівобережному Лісостепу: загальна
характеристика, каталог, типологія. Археологія і давня
історія України, 1 (26), с. 213-234.
Білинський, О. О. 2019. Пам’ятки скіфського часу на
Сеймі. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України.
Березовец, Д. Т. 1950. Отчет о работе славянского
отряда Сеймско-Деснянской экспедиции 1950 г. Науко-
вий архів ІА НАН України, ф. 1.147, 1950/2-а.
Березовець, Д. Т. 1952. Дослідження на території
Путивльського району Сумської області. Археологічні
пам’ятки УРСР, III, Київ, с. 242-250.
Березовец, Д. Т. 1953. Отчет об археологических
работах на Путивльщине в 1953 г. Науковий архів ІА
НАН України, ф. 2080, 1953/8-б.
Березовець, Д. Т. 1955. Дослідження слов’янських
пам’яток на Сеймі в 1949—1950 рр. Археологічні
пам’ятки УРСР, V, Київ, с. 49-66.
Ерёменко, П. М. 1906. Могильники и городища
Глуховского и Суражского уездов. Труды Московского
предварительного комитета по устройству XIV
Археологического съезда, І, Москва, с. 97-105.
Ильинская, В. А. 1950. По поводу так называемой
«Зольничной культуры». Краткие сообщения института
истории материальной культуры, ХХХIV, с. 142-146.
Ильинская, В. А. 1950а. Отчет о работе Путивльского
отряда Сеймско-Деснинской экспедиции 1950 г. Науко-
вий архів ІА НАН України, ф. 1.141, 1950/2б.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 136
Іллінська, В. А. 1953. Городище скіфського часу на
р. Сеймі. Археологія, VIII, с. 109-122.
Іллінська, В. А. 1965. Басівське городище. Археологія,
XVIII, с. 48-76.
Ильинская, В. А. 1971. Скифский период в
Днепровском Лесостепном Левобережье. Автореферат
диссертации д.и.н. Москва.
Ильинская, В. А., Тереножкин, А. И. 1983. Скифия VII
– IV вв. до н. э. Киев: Наукова думка.
Каравайко, Д. В. 2012. Памятники юхновской
культуры Новгород-Северского Полесья. Киев.
Каравайко, Д. В. 2015. Городища раннього залізного
віку на Сеймі. Археологія і давня історія України, 2 (15),
с. 65-76.
Каравайко, Д. В. 2016. О слабозаселенных городищах
на Сейме. В: Проблеми історії та археології України.
Матеріали Х Міжнародної наукової конференції,
присвяченої 125-річчю професора К.Е. Гриневича. Харків,
Україна, 4-5 листопада 2016 року. Харків: «НТМТ», с. 24.
Каравайко, Д. В., Плаксіна, О. В. 2016. Дослідження
городищ на території Путивльського та Кролевецького
районів у 2012 – 2014 рр. В: Савицький О. Д., Титова
О. М. та ін. (ред.). Сіверщина в історії України, 9. Київ;
Глухів: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК,
с. 58-65.
Каравайко, Д. В. 2017. Исследования городищ
Путивльского Посеймья: итоги и перспективы. Археологія
і давня історія України. Старожитності раннього
залізного віку, 2 (23), с. 279-291.
Каравайко, Д. В. 2018. О трех городищах скифского
времени Путивльского Посеймья. Археологія і давня
історія України, 2 (27), с. 264-286.
Каравайко, Д. В., Пеляшенко, К. Ю. 2018. Лепная по-
суда памятников скифского времени Путивльского По-
сеймья. Revista Arheologică, serie nouă, vol. XIV, nr. 2,
p. 132-147.
Каравайко, Д. В. 2019. Глиняные миски городи-
ща Ширяево. Археологія і давня історія України, 2 (31),
с. 294-299.
Ковпаненко, Г. Т., Бессонова, С. С., Скорый,
С. А. 1989. Памятники скифской эпохи Днепровского
Лесостепного Правобережья. Киев: Наукова думка.
Коротя, О. В., Осадчий, Є. М., Приймак, В. В. 2010.
Нові данні про городища і кургани північно-західного
і північно-східного секторів округи та ареалу впливу
Більського городища. В: Козак, Д. Н. (ред.). Пам’ятки
археології північно-західного і західного секторів округи
Більського городища (І тис. до н. е. – І тис. н. е.). Полта-
ва: Техсервіс, с. 17-28.
Крютченко, А. А. 2014. О городищах-убежищах в
басейне р. Северский Донец. В: Проблеми історії та
археології України. Матеріали ІХ Міжнародної наукової
конференції. Харків, Україна, 30-31 жовтня 2014 року.
Харків: «НТМТ», с. 25-26.
Крютченко, А. А. 2017. Городища-убежища скиф-
ского времени Днепро-Донской лесостепи. Revista
Arheologică, serie nouă, vol. XIІІ, nr. 1-2, p. 181-196.
Крютченко, А. А. 2019. Захисні споруди скіфського
часу Дніпро-Донецького Лісостепу. Автореферат дисер-
тації к. і. н. ІА НАН України.
Лахмотов, К. О. 2021. Знахідки кераміки юхнівської
археологічної культури на території Середнього
Посейм’я. В: Подрєз, Ю. В. та ін. (ред.). Археологія
північно-східної України: здобутки, сучасний стан та
перспективи. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-прак-
тичної конференції з міжнародною участю. 11 лютого
2021 р. Суми, с. 75-78.
Лєпьошкін, О. Д. 2009. Директор Путивльського
краєзнавчого музею Дмитро Васильович Шарапов. В:
Тупик, С.В. (ред.). Путивльський краєзнавчий збірник. 5.
Суми: Університетська книга, с. 185-216.
Ляпушкин, И. И. 1947. Днепровская Левобережная
экспедиция. Разведка И. И. Ляпушкина. Учетные
карточки №№ XXVI – XLVIII. Науковий архів ІА НАН
України, ф. 717, 1947/29.
Ляпушкин, И. И. 1949. Поселения зольничной
культуры «скифов пахарей» в бассейне Сейма. Краткие
сообщения института истории материальной культуры,
XXVII, с. 67-71.
Ляпушкин, И. И. 1950. Поселения зольничной
культуры («скифов пахарей») в северной полосе
Днепровского Лесостепного Левобережья. Советская
археология, XII, с. 41-65.
Мельниковская, О. Н. 1968. Отчет о работах
Деснинского отряда ИА АН СССР в 1968 г. Науковий
архів ІА НАН України, ф. 5362, 1968/85.
Мельниковская, О. Н. 1975. Юхновская культура. В:
Новейшие открытия советских археологов. Материалы
конференции, Часть II (апрель 1975), Киев, с. 9-11.
Морачевський, Я. М. 1928. Щоденник археологічної
рекогносціровки в південній частині Глухівщини 1928 рік.
Науковий архів ІА НАН України, ВУАК № 202/40.
Морачевський, Я. М. 1929. Щоденник археологічної
екскурсії по р.р. Клеваню, Свісі, Локні та Івотю 1929 р.
Науковий архів ІА НАН України, ВУАК № 309/9.
Моргунов, Ю. Ю., Приймак, В. В., Осадчий, Є. М.,
Коротя, О. В. 2022. Городища роменсько – давньоруського
часу на території Сумської області. Харків: Експрес-
книга.
Моруженко, А. А. 1985. Городища лесостепных
племен Днепро-Донского междуречья VII—ІІІ вв. до н. э.
Советская археология, 1, с. 160-178.
Осадчий, Є. М. 2020. Картографування городищ
раннього залізного віку Путивльського Посейм’я. В:
Супруненко, О. Б. та ін. Старожитності Лівобережного
Подніпров’я. Полтава – Харків: Майдан, с. 239-244.
Пеляшенко, К. Ю. 2020. Ліплений посуд скіфського
часу населення Дніпро-Донецького Лісостепу. Київ; Ко-
тельва: ІА НАН України; ІКЗ «Більськ».
Петренко, В. Г. 1989. Локальные группы скифообразной
культуры лесостепи Восточной Европы. В: Мелюкова,
А. И. (ред.). Степи европейской части СССР в скифо-
сарматское время. Москва: Наука, с. 67-80.
Приймак, В. В. 1996. Окремі аспекти історії північного
сходу Дніпровського Лівобережжя І тис. до н. е. – поч. ІІ
тис. н. е. В: Супруненко, О. Б. (ред.). Більське городище
в контексті вивчення пам’яток раннього залізного віку
Європи. Полтава, с. 164-171.
Приймак, В. В. 2020. Проблеми вивчення пам’яток
басейну р. Псел у науковій спадщині В.Ю. Мурзіна. В:
Корост, І.І., Супруненко, О.Б. (ред.). Феномен Більського
городища – 2020. Київ; Котельва: ЦП НАН України;
УТОПІК, с. 94-110.
Пузикова, А. И. 1981. Марицкое городище в
Посеймье. Москва: Наука.
Пузикова, А. И. 1997. Памятники скифского времени
бассейна р. Тускарь (Посеймье). Москва.
Розенфельдт, Р. Л. 1983. Разведки и раскопки
памятников железного века в лесной полосе Европейской
части СССР. В: Методика полевых археологических
исследований. Москва: Наука, с. 31-39.
Самоквасов, Д. Я. 1873. Древние города России.
Санкт-Петербург.
Самоквасов, Д. Я. 1878. Историческое значение
городищ. Труды третьего Археологического съезда, 1,
с. 225-235.
Самоквасов, Д. Я. 1908. Северянская земля и Северяне по
городищам и могилам. Москва: Синодальная Типография.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 37
Сухобоков, О. В. 1975. Охоронні розкопки
роменського городища с. Червоний Ранок Сумської
області. Археологія, XV, с. 112-114.
Фукс, М. 1930. Про городища скітської доби на
Харківщині. Записки Всеукраїнського археологічного
комітету, 1, с. 91-112.
Чубур, А. А. 2004. Микрорегион Чечевизня и
некоторые вопросы этнокультурных процессов в раннем
железном веке бассейна Днепра. В: Славянский мир
Полесья в Древности и Средневековье. Материалы Меж-
дународной историко-археологической конференции. Го-
мель, с. 186-190.
Шрамко, Б. А. 1983. Архаическая керамика
Восточного укрепления Бельского городища и проблема
происхождения ее обитателей. Археологический сборник
Государственного Эрмитажа, 23, с. 73-92.
Надійшла 09.12.2022
Dmytro V. Karavaiko
PhD, Senior Research Fellow, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Early Iron Age
Archaeology Department, ORCID: 0000-0001-9309-6707, dmytro.karavaiko@gmail.com
HILLFORTS OF THE SCYTHIAN PERIOD IN THE MIDDLE COURSE OF THE SEIM RIVER
Despite many years of studies of the Scythian Age hillforts of the Seim River Putyvl region, their research has only just begun.
This is largely the merit of the works of the Putyvl archaeological expedition, which surveyed all the fortified settlements of the
region during 2012—2016. New topographic plans were created, the peculiarities of the cultural layer of a particular settlement
were clarified. The research conducted allows identifying the general characteristics of the fortified settlements of the region.
All the hillforts are located on promontories, with one or more ramparts on the field side. A characteristic feature is the
presence of two or more sharp ridges, which gently descend to the floodplain. Minor studies of defensive structures were
conducted only at three sites. The presence of a defensive ditch is assumed, although it can be traced only visually at two sites.
In addition, a significant part of the hillforts is fortified by slopes.
Based on the cultural layer we can distinguish three groups: the fortified settlement with a thick layer which has existed for
a long time; the fortified settlement with a layer approximately 0.5 m thick; the fortified settlement with a thin layer and a small
number of finds and objects. The latter are probably unfinished hillforts or administrative centres, combining several unfortified
settlements.
A comprehensive research of the material complex, given the small number of finds, is impossible. However, even with a
superficial analysis there can be traced the connection of the Middle Seim tribes with the Yukhniv population of the forest belt.
It is possible to assume the presence of mixed marriages, which led to the appearance of specific forms of ceramic vessels and
some items in the population of the northern part of the Left Bank forest-steppe.
The question about the time of existence of the sites in the Seim River Putyvl region remains open. Preliminarily we can
speak about the middle of the 6th—4th centuries BC. However, in the 4th century BC there was only one fortified settlement –
Shyriaievе.
K e y w o r d s: Seim River, hillforts, rampart, ditch, slope, material assemblage.
References
Alikhova, A. E. 1962. Drevnie gorodishcha Kurskogo Poseimia. Materialy i issledovaniia po arkheologii, 113, p. 86-129.
Hrechko, D. S. 2010. Naselennia skifskoho chasu na Siverskomu Dintsi. Kyiv.
Grechko, D. S., Karavaiko, D. V. 2012. About Etno-Culture Processes in Poseyme in Scythian Times. In: Slesarev, S. A., et
al. (eds.). Sіvershchyna v іstorіi Ukrainy, 5, Kyiv; Hlukhіv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN Ukrainy; UTOPІK, p. 55-60.
Grechko, D. S. 2019. Skifiia ot Oktamasada do Ateia (po materialam Dneprovskogo lesostepnogo Levoberezhia). Arkheolohіia
і davnia іstorіia Ukrainy, 2 (31), p. 29-52.
Hrechko, D. S. 2021. The main stages of the history of population of the Forest Steppe of Dnieper Left Bank area in the mid 7th —
early 3rd century BC. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (41), p. 27-50.
Grechko, D. S., Bilinskii, O. O., Kushnir, A. S. 2021. Human and Landscape of Scythian time on the Forest Steppe Dnieper Left
Bank. Stratum plus, 3, p. 321-341.
Bilynskyi, O. O. 2018. Scythians time hillforts in the Dnieper Left Bank Forest Steppe: general characterization, catalogue,
typology. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (26), p. 213-234.
Bilynskyi, O. O. 2019. Pamiatky skifskoho chasu na Seimi. Avtoreferat dysertatsii k.i.n. IA NAN Ukrainy.
Berezovets, D. T. 1950. Otchet o rabote slavianskogo otriada Seimsko-Desnianskoi ekspeditsii 1950 g. Scientific Archives of the
Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 1.147, 1950/2-a.
Berezovets, D. T. 1952. Doslidzhennia na terytorii Putyvlskoho raionu Sumskoi oblasti. Arkheolohichni pamiatky URSR, III,
Kyiv, p. 242-250.
Berezovets, D. T. 1953. Otchet ob arkheologicheskikh rabotakh na Putivlshchine v 1953 g. Scientific Archives of the Institute of
Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 2080, 1953/8-б.
Berezovets, D. T. 1955. Doslidzhennia slovianskykh pamiatok na Seimi v 1949—1950 rr. Arkheolohichni pamiatky URSR, V,
Kyiv, p. 49-66.
Eremenko, P. M. 1906. Mogilniki i gorodishcha Glukhovskogo i Surazhskogo uezdov. Trudy Moskovskogo predvaritelnogo ko-
miteta po ustroistvu XIV Arkheologicheskogo sieezda, І, Moskva, p. 97-105.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 138
Ilinskaia, V. A. 1950. Po povodu tak nazyvaemoi «Zolnichnoi kultury». Kratkie soobshcheniia instituta istorii materialnoi kul-
tury, ХХХIV, p. 142-146.
Ilinskaia, V. A. 1950a. Otchet o rabote Putivlskogo otriada Seimsko-Desninskoi ekspeditsii 1950 g. Scientific Archives of the
Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 1.141, 1950/2b.
Illinska, V. A. 1953. Horodyshche skifskoho chasu na r. Seimi. Arheologia, VIII, p. 109-122.
Illinska, V. A. 1965. Basivske horodyshche. Arheologia, XVIII, p. 48-76.
Ilinskaia, V. A. 1971. Skifskii period v Dneprovskom Lesostepnom Levoberezhe. Avtoreferat dissertatsii d.i.n. Moskva.
Ilinskaia, V. A., Terenozhkin, A. I. 1983. Skifiia VII—IV vv. do n. e. Kyiv: Naukova dumka.
Karavaiko, D. V. 2012. Pamiatniki iukhnovskoi kultury Novgorod-Severskogo Polessia. Kyiv: b./v.
Karavaiko, D. V. 2015. Early Iron Age Hillforts in Seym-River Region. In: Skoryi, S. A. (ed.). Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 2 (15), p. 65-76.
Karavaiko, D. V. 2016. O slabozaselennykh gorodishchakh na Seime. In: Problemy istorii ta arkheolohii Ukrainy. Materialy Х
Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, prysviachenoi 125-richchiu profesora K.E. Hrynevycha. Kharkiv, Ukraina, 4-5 lysto-
pada 2016 roku. Kharkiv: «NTMT», p. 24.
Karavaiko, D. V., Plaksina, O. V. 2016. The Study of the Hillforts on the Territory of Putivl and Krolevets Regions in 2012—2014.
In: Savytskyi O. D., Tytova O. M. ta in. (ed.). Sivershchyna v istorii Ukrainy, 9. Kyiv – Hlukhiv: Tsentr pamiatkoznavstva
NAN Ukrainy i UTOPIK, p. 58-65.
Karavaiko, D. V. 2017. Investigations on the Hillforts in Putivl and Seim River Region in 2016 Year: Results and Prospects.
In: Skoryi, S. A. (ed.). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. Starozhytnosti rannioho zaliznoho viku, 2 (23), p. 279-291.
Karavaiko, D. V. 2018. About the Three Hillforts of Scythian Time at Putivlʼs Seim Region. In: Skoryi, S. A. (ed.). Arkheolohiia
i davnia istoriia Ukrainy, 2 (27), p. 264-286.
Karavaiko, D. V., Peliashenko, K. IU. 2018. Hand-Made Pottery of the Scythian Time Monuments of Putivlsky Poseymia.
Revista Arheologică, serie nouă, vol. XIV, nr. 2, p. 132-147.
Karavaiko, D. V. 2019. Clay Bowls of the Shyriaievo Hillfort. In: Skoryi, S. A. (ed.). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2
(31), p. 294-299.
Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1989. Pamiatnyky skifskoii epokhy Dniprovskoo Lesostepnogo Pravobere-
zhia. Kyiv: Naukova dumka.
Korotia, O. V., Osadchyi, Ye. M., Pryimak, V. V. 2010. Novi dani pro horodyshcha i kurhany pivnichno-zakhidnoho i pivnichno-
skhidnoho sektoriv okruhy ta arealu vplyvu Bilskoho horodyshcha. In: Kozak, D. N. (ed.). Pamiatky arkheolohii pivnichno-
zakhidnoho i zakhidnoho sektoriv okruhy Bilskoho horodyshcha (I tys. do n. e. – I tys. n. e.). Poltava: Tekhservis, p. 17-28.
Kriutchenko, A. A. 2014. O gorodishchakh-ubezhishchakh v baseine r. Severskii Donets. In: Problemy istorii ta arkheolohii Ukrainy.
Materialy IХ Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Kharkiv, Ukraina, 30-31 zhovtnia 2014 roku. Kharkiv: «NTMT», p. 25-26.
Kriutchenko, A. A. 2017. Scythians-Time Fortified Refuges from the Dnieper-Don Forest-Steppe. Revista Arheologică, serie
nouă, vol. XIІІ, nr. 1-2, p. 181-196.
Kriutchenko, A. A. 2019. Zakhysni sporudy skifskoho chasu Dnipro-Donetskoho Lisostepu. Avtoreferat dysertatsii k.i.n. IA
NAN Ukrainy.
Lakhmotov, K. O. 2021. Znakhidky keramiky yukhnivskoi arkheolohichnoi kultury na terytorii Serednoho Poseimia. In:
Podriez, Yu. V. ta in. (eds.). Arkheolohiia pivnichno-skhidnoi Ukrainy: zdobutky, suchasnyi stan ta perspektyvy. Materialy
II Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii z mizhnarodnoiu uchastiu. 11 liutoho 2021 r. Sumy, p. 75-78.
Lieposhkin, O. D. 2009. Dyrektor Putyvlskoho kraieznavchoho muzeiu Dmytro Vasylovych Sharapov. In: Tupyk, S.V. (ed.).
Putyvlskyi kraieznavchyi zbirnyk. 5. Sumy: Universytetska knyha, p. 185-216.
Liapushkin, I. I. 1947. Dneprovskaia Levoberezhnaia ekspeditsiia. Razvedka I. I. Liapushkina. Uchetnye kartochki №№ XXVI —
XLVIII. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 717, 1947/29.
Liapushkin, I. I. 1949. Poseleniia zolnichnoi kultury “skifov pakharei” v basseine Seima. Kratkie soobshcheniia instituta istorii
materialnoi kultury, XXVII, p. 67-71.
Liapushkin, I. I. 1950. Poseleniia zolnichnoi kultury (“skifov pakharei”) v severnoi polose Dneprovskogo Lesostepnogo Levobe-
rezhia. Sovetskaia arkheologiia, XII, p. 41-65.
Melnikovskaia, O. N. 1968. Otchet o rabotakh Desninskogo otriada IA AN SSSR v 1968 g. Scientific Archives of the Institute of
Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 5362, 1968/85.
Melnikovskaia, O. N. 1975. Iukhnovskaia kultura. In: Noveishie otkrytiia sovetskikh arkheologov. Materialy konferentsii, Chast
II (aprel 1975), Kyiv, p. 9-11.
Morachevskyi, Ya. M. 1928. Shchodennyk arkheolohichnoi rekohnostsirovky v pivdennii chastyni Hlukhivshchyny 1928 rik.
Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, VUAK № 202/40.
Morachevskyi, Ya. M. 1929. Shchodennyk arkheolohichnoi ekskursii po r.r. Klevaniu, Svisi, Lokni ta Ivotiu 1929 r. Scientific
Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, VUAK № 309/9.
Morhunov, Yu. Yu., Pryimak, V. V., Osadchyi, Ye. M., Korotia, O. V. 2022. Horodyshcha romensko – davnoruskoho chasu na
terytorii Sumskoi oblasti. Kharkiv: Ekspres-knyha.
Moruzhenko, A. A. 1985. Gorodishcha lesostepnykh plemen Dnepro-Donskogo mezhdurechia VII—ІІІ vv. do n. e. Sovetskaia
arkheologiia, 1, p. 160-178.
Osadchyi, Ye. M. 2020. Kartohrafuvannia horodyshch rannoho zaliznoho viku Putyvlskoho Poseimia. In: Suprunenko, O. B.,
Sherstiuk, V. V. ta inshi. Starozhytnosti Livoberezhnoho Podniprovia. Poltava; Kharkiv: Maidan, p. 239-244.
Peliashenko, K. Yu. 2020. Liplenyi posud skifskoho chasu naselennia Dnipro-Donetskoho Lisostepu. Kyiv; Kotelva: IA NAN
Ukrainy; IKZ "Bilsk".
Petrenko, V. G. 1989. Lokalnye gruppy skifoobraznoi kultury lesostepi Vostochnoi Evropy. In: Meliukova, A. I. (ed.). Stepi
evropeiskoi chasti SSSR v skifo-sarmatskoe vremia. Moskva: Nauka, p. 67-80.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 39
Pryimak, V. V. 1996. Okremi aspekty istorii pivnichnoho skhodu Dniprovskoho Livoberezhzhia I tys. do n. e. – poch. II tys. n. e.
In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bilske horodyshche v konteksti vyvchennia pamiatok rannoho zaliznoho viku Yevropy. Poltava,
p. 164-171.
Pryimak, V. V. 2020. Problems of Studying the Sites of the Psel River Basin in the Scientific Heritage of V. Yu. Murzin.
In: Korost, I. I., Suprunenko, O.B. (eds.). Fenomen Bilskoho horodyshcha – 2020. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy;
UTOPIK, p. 94-110.
Puzikova, A. I. 1981. Maritskoe gorodishche v Poseime. Moskva: Nauka.
Puzikova, A. I. 1997. Pamiatniki skifskogo vremeni basseina r. Tuskar (Poseime). Moskva.
Rozenfeldt, R. L. 1983. Razvedki i raskopki pamiatnikov zheleznogo veka v lesnoi polose Evropeiskoi chasti SSSR. In: Metodi-
ka polevykh arkheologicheskikh issledovanii. Moskva: Nauka, p. 31-39.
Samokvasov, D. Ia. 1873. Drevnie goroda Rossii. Sankt-Peterburg.
Samokvasov, D. Ia. 1878. Istoricheskoe znachenie gorodishch. Trudy tretego Arkheologicheskogo siezda, 1, p. 225-235.
Samokvasov, D. Ia. 1908. Severianskaia zemlia i Severiane po gorodishcham i mogilam. Moskva: Sinodalnaia Tipografiia.
Sukhobokov, O. V. 1975. Okhoronni rozkopky romenskoho horodyshcha s. Chervonyi Ranok Sumskoi oblasti. Arheologia, XV,
p. 112-114.
Fuks, M. 1930. Pro horodyshcha skitskoi doby na Kharkivshchyni. Zapysky Vseukrainskoho arkheolohichnoho komitetu, 1,
p. 91-112.
Chubur, A. A. 2004. Mikroregion Checheviznia i nekotorye voprosy etnokulturnykh protsessov v rannem zheleznom veke basseina
Dnepra. In: Slavianskii mir Polesia v Drevnosti i Srednevekove. Materialy Mezhdunarodnoi istoriko-arkheologicheskoi
konferentsii. Gomel, p. 186-190.
Shramko, B. A. 1983. Arkhaicheskaia keramika Vostochnogo ukrepleniia Belskogo gorodishcha i problema proiskhozhdeniia ee
obitatelei. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 23, p. 73-92.
|