Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі
Статтю присвячено публікації матеріалів кургану 1 поблизу с. Редвинці Хмельницького р-ну й обл., дослідженого в 1973 р. експедицією Кам’янець-Подільського педінституту. Проаналізовано поховально-поминальну обрядовість та інвентарний комплекс пам’ятки....
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2023
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199539 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі / О.Д. Могилов, В.А. Гуцал // Археологія. — 2023. — № 1. — С. 86-110. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199539 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1995392024-10-15T14:25:39Z Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі Могилов, О.Д. Гуцал, В.А. Публiкацiї археологiчного матерiалу Статтю присвячено публікації матеріалів кургану 1 поблизу с. Редвинці Хмельницького р-ну й обл., дослідженого в 1973 р. експедицією Кам’янець-Подільського педінституту. Проаналізовано поховально-поминальну обрядовість та інвентарний комплекс пам’ятки. In 1973, the archaeological expedition of Kamianets-Podilskyi Pedagogical Institute under the leadership of A. F. Hutsal and I. S. Vynokur investigated the mound no. 1 near Redvyntsi village in Khmelnytskyi District and Oblast, in the upper reaches of the Southern Buh basin. The graveyard of five mounds was located 0.5 km southwest from Redvyntsi, on the territory of the collective farm garden. The height of the embankments, located 50—60 m from each other, was 1.8—2.7 m, the diameter — 14—18 m. The height of the mound no. 1 (the biggest in the group), located in the eastern part of the burial ground, was 2.5 m, the diameter — 18 m. A burial and memorial complex was discovered under the mound: the cenotaph. It had a wooden structure with a diameter of 4.4 m. It was located on the top of the soil filling. In the centre of the layout there was a complex of items. On the side, traces of ritual hearths and ceramics near them were found. Among the finds, bridle items made of bronze should be noted. Moreover, there were plates that had the shape of a circle, a rosette and and a diamond. Buckles were found with them. Weapons include an iron spearhead and bronze three-bladed arrowheads. A glass bead was found among the jewellery. The finds have analogies in many areas of the Northern Black Sea region during the Scythian period: the Eastern Podillia group, the Dnipro River Right-bank forest-steppe region, the Ukrainian Left-bank forest-steppe, the Middle Don region and Steppe Scythia. Mound no. 1 in Redvyntsi, due to the lack of a burial, can be interpreted as a cenotaph: during the construction of which fire rituals took place, which have comparisons in the Ukrainian forest-steppe. According to analogies, the burial mounds in Redvyntsi can be dated by the 4th century BC. The significant size of the mound, as well as the rich inventory, indicate that it was built in the memory of an ancient warrior-horseman. The deceased, who could have died in a foreign land, probably belonged to the local nobility, and headed one of the communities of the Scythian period, which lived in the 4th century BC in the upper reaches of the Southern Buh. 2023 Article Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі / О.Д. Могилов, В.А. Гуцал // Археологія. — 2023. — № 1. — С. 86-110. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2023.01.086 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199539 903.5(477.89)"638" uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| spellingShingle |
Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу Могилов, О.Д. Гуцал, В.А. Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі Археологія |
| description |
Статтю присвячено публікації матеріалів кургану 1 поблизу с. Редвинці Хмельницького р-ну й обл.,
дослідженого в 1973 р. експедицією Кам’янець-Подільського педінституту. Проаналізовано поховально-поминальну обрядовість та інвентарний
комплекс пам’ятки. |
| format |
Article |
| author |
Могилов, О.Д. Гуцал, В.А. |
| author_facet |
Могилов, О.Д. Гуцал, В.А. |
| author_sort |
Могилов, О.Д. |
| title |
Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі |
| title_short |
Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі |
| title_full |
Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі |
| title_fullStr |
Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі |
| title_full_unstemmed |
Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі |
| title_sort |
редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на північному поділлі |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199539 |
| citation_txt |
Редвинці — вершницький поховально-поминальний комплекс скіфського часу на Північному Поділлі / О.Д. Могилов, В.А. Гуцал // Археологія. — 2023. — № 1. — С. 86-110. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT mogilovod redvincíveršnicʹkijpohovalʹnopominalʹnijkompleksskífsʹkogočasunapívníčnomupodíllí AT gucalva redvincíveršnicʹkijpohovalʹnopominalʹnijkompleksskífsʹkogočasunapívníčnomupodíllí |
| first_indexed |
2024-10-16T04:02:08Z |
| last_indexed |
2024-10-16T04:02:08Z |
| _version_ |
1813041725657055232 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 186
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
УДК 903.5(477.89)"638"
https://doi.org/10.15407/arheologia2023.01.086
© О. Д. МОГИЛОВ, В. А. ГУЦАЛ* 2023
РЕДВИНЦІ — ВЕРШНИЦЬКИЙ ПОХОВАЛЬНО-
ПОМИНАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС СКІФСЬКОГО ЧАСУ
НА ПІВНІЧНОМУ ПОДІЛЛІ
Статтю присвячено публікації матеріалів курга-
ну 1 поблизу с. Редвинці Хмельницького р-ну й обл.,
дослідженого в 1973 р. експедицією Кам’янець-
Подільського педінституту. Проаналізовано по-
ховально-поминальну обрядовість та інвентарний
комплекс пам’ятки.
К л ю ч о в і с л о в а: Поділля, скіфський час, курган,
кенотаф, вузда, стріли.
Пам’ятки скіфського часу у верхів’ях Півден-
ного Бугу досі порівняно мало вивчені архео-
логами. Утім, цей регіон, розташований по су-
сідству зі старожитностями Західноподільської
та Східноподільської локальних груп пам’яток
скіфського часу Східноєвропейського Лісосте-
пу, є надзвичайно цікавим для з’ясування етно-
культурних процесів, які відбувалися на Пра-
вобережжі Українського Лісостепу в добу ран-
нього заліза. Одним із небагатьох комплексів,
який висвітлює давню історію регіону того пе-
ріоду, є курган 1 біля с. Редвинці Хмельниць-
кої обл. та р-ну, на північний схід від обласного
центру, на правобережжі р. Бужок — лівої при-
токи Південного Бугу (рис. 1). Попри наявність
короткої інформації про дослідження кургану
(Винокур, Гуцал А. Ф.1974, с. 256; Винокур та
ін., 1984, с. 90; Гуцал А. Ф., Якубовський, Ми-
хальчишин 2011, с. 140) та невеликих попере-
дніх публікацій матеріалів (Винокур 1985, с.
50; рис. 11; Могилов 2001, с. 38-43), вважаємо
* МОГИЛОВ Олександр Дмитрович — кандидат історич-
них наук, старший науковий співробітник Інституту ар-
хеології НАН України, ORCID: 0000-0002-2400-2380,
mogilovod@gmail.com
ГУЦАЛ Віталій Анатолійович — кандидат історичних
наук, завідувач Археологічної лабораторії Кам’янець-
Подільського національного університету, ORCID:
0000-0002-1122-7273, dpoasukam@ gmail.com
за потрібне повернутися до вивчення редви не-
цького комплексу з метою його всебічної ха-
рактеристики.
Могильник із п’яти насипів виявлено за
0,5 км на південний захід від Редвинців, на
території колгоспного садка. Висота насипів,
розташованих за 50—60 м один від одного —
1,8—2,7 м, діаметр — 14—18 м. У 1973 р.1 ар-
хеологічна експедиція Кам’янець-Подільського
педагогічного інституту під керівництвом
А. Ф. Гуцала та І. С. Винокура 2 дослідила кур-
ган № 1 — один із найбільших у групі (Вино-
кур, Гуцал А. Ф. 1973, с. 7-9; рис. 9; 10; Ви-
нокур, Картка пам’ятки). Висота насипу, розта-
шованого в східній частині групи, сягала 2,7 м,
діаметр — 18 м (рис. 2; 3). Курган копався «під
знос» із застосуванням бульдозера, який знімав
ґрунт пошарово (рис. 4; 6). Стратиграфія фік-
сувалася в центральній бровці, розташованій за
лінією захід — схід.
Як установили дослідження, курган був
споруджений над поховально-поминальним
комплексом скіфського часу (рис. 3). Слідів мо-
гили або поховання виявлено не було, через що
комплекс інтерпретується як кенотаф (Винокур
1 В окремих довідкових виданнях помилково вказуєть-
ся рік досліджень: 1972 (Винокур та ін., 1984, с. 90; Гу-
цал А. Ф., Якубовський, Михальчишин 2011, с. 140).
Окрім цього, часом подаються відмінні від наведених
параметри поховально-поминальної споруди, як-от діа-
метр насипу в 16 м, дерев’яного настилу в 6,6 м (Вино-
кур, Гуцал А. Ф. 1974, с. 256). У своєму описі ми йде-
мо за текстом наукового звіту — найґрунтовнішого і
найінформативнішого джерела про розкопки кургану,
окремі дані якого підтверджуються й кресленнями (Ви-
нокур, Гуцал 1973, с. 7-9; рис. 9; 10).
2 Серед студентів Кам’янець-Подільського педагогіч-
ного інституту, які брали участь у розкопках курга-
ну в Редвинцях, були й майбутні фахівці-археологи
В. П. Мегей та О. І. Журко (Мегей 2022, с. 26).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 87
1985, с. 50). Спочатку під час його будівництва
по всій площі майбутнього насипу було здій-
снено підсипку з ґрунту сіро-чорного кольо-
ру завтовшки 0,6—0,65 м (рис. 3: 5). По його
центру було споруджено округлу дерев’яну ви-
кладку діаметром 4,5 м, від якої зберігся слід
дерев’яного тліну червонувато-коричневого
відтінку потужністю до 0,2—0,3 м (рис. 3: 4).
Поверх нього в центрі було викладено комп-
лекс заупокійних дарів (рис. 3: 7): бронзові вуз-
дечні бляхи (1—3), нахрапник (4), пряжки (5,
6). З ними покладено й озброєння: наконеч-
ники п’яти стріл (7) та списа (8), виготовле-
ні, відповідно, з бронзи й заліза, а також скля-
на намистина (9) і фрагменти залізних виробів,
можливо, ножів (10). Із боків від цього місця,
переважно в північній частині насипу було роз-
палено декілька вогнищ, від яких зберегли-
ся попелясті прошарки з фрагментами кера-
міки скіфського часу (рис. 3: 8). До вигорання
дерев’яного помосту вони, проте, не призвели.
Мабуть, невдовзі після розпалювання їх при-
сипано наступним верхнім шаром ґрунту. Він
мав чорний із сірим відтінком колір із золисти-
ми вкрапленнями та вже набув форми, близь-
кої до купола (рис. 3: 3). Його товщина 0,3 м.
Далі йшов шар чорно-сірого ґрунту теж із вкра-
пленнями попелу завтовшки 0,5 м (рис. 3: 2). За
інформацією В. П. Мегея, який був присутній
на розкопках, насип складався зі сформованих
ґрунтових «вальків», які, схоже, проглядаються
і на одному з фото (рис. 5: 1). Нарешті, верхні
нашарування насипу редвинецького комплексу
складалися з ґрунту сірого кольору завтовшки
0,3—0,35 м (рис. 3: 1).
Опис знахідок:
Першу та найчисленнішу групу знахідок
із кургану в Редвинцях складають деталі кін-
ського спорядження, що, судячи з асортимен-
ту, були оздобами одного вуздечного комплекту
(Могилов 2001, с. 42).
1. Дві бронзові ажурні бляхи у вигляді шес-
типелюсткових розеток із петлею на звороті
(рис. 7: 1, 2; 9: 1, 2). Від центру, позначеного
кружечком, відходять шість пелюсток (пере-
даних подвійною смугою), кінці яких завива-
ються. Діаметр щитка — 3,4—4,4 см, його тов-
щина — до 0,3 см. Висота петлі — 1,1 см, ши-
рина — 1,9 см, товщина — 0,4—0,5 см. Як
показують ливарні шви на звороті, обидві бля-
хи відлито в одній трискладовій ливарній фор-
мі. Одна її стулка (передня) слугувала для фор-
мування лицьової частини щитка. Ще дві стул-
ки конструктивно призначені для формування
звороту та петлі. Певні відмінності в абрисах
щитків пояснюються тим, що розплавлена
бронза часом не затікала в найтонші частини
форми.
Редвинці
Рис. 1. Курган у Редвинцях на мапі України
Fig. 1. Mound in Redvyntsi on the map of Ukraine
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 188
2. Бронзова ромбічна бляха з петлею на зво-
роті (рис. 7: 3; 9: 3). Щиток прикрашено округ
лою псевдозерню, розміщеною за схемою:
1—2—3—2—1. Довжина — 3,2 см, ширина —
1,6 см, товщина щитка — 0,4—0,6 см. Петля,
заввишки 0,9 см та завширшки 1,6 см, являє со-
бою сплощену бронзову дужку товщиною 0,2
см та шириною 0,7 см.
3. Сім бронзових округлих бляшок з опу-
клим щитком та петлею на звороті (рис. 7:
5—11; 9: 4—10). Діаметр щитка — 1,5 см, його
товщина — 0,15 см. Петля завдовжки 1,1 см та
завтовшки 0,2—0,3 см. Як видно із ливарного
шва вздовж петлі на звороті та характерного
зміщення вбік останньої, усі сім блях відлито
в одній тристулковій ливарній формі. Причому
одна стулка служила для формування лицьової
частини, а дві — зворотної разом із петлею.
4. Нахрапник бронзовий із зображенням
голови орлиноподібного грифона на вузько-
му щитку та округлим отвором для кріплен-
ня (рис. 7: 4; 9: 11). Висота 4,8 см, ширина —
2,5 см, товщина — 0,6 см. Продовгуватий щи-
ток завдовжки 3,7 см, завширшки — 0,6 см,
завтовшки — 0,3—0,5 см. Діаметр отвору —
0,8 см. Деталі образу фантастичної істоти до-
датково пророблені в техніці гравіювання. Вва-
жається, що нахрапники такої схеми могли
відливатись у двостулковій формі з циліндрич-
ною вставкою-штифтом для формування отво-
ру (Шрамко 1999, рис. 1: 2). На редвинецькому
нахрапнику, як і на багатьох таких самих виро-
бах, поздовжній ливарний шов від такої форми
не проглядається. Можливо, після лиття їх за-
тирали.
5. Кільцеподібна бронзова пряжка з трьома
конструктивними виступами-фіксаторами для
кріплення ременів (рис. 7: 12; 9: 12). Одним —
грибоподібним та двома іншими — овальни-
ми. Крім цього, з боку, протилежного виступу-
«грибочка», зберігся ще один технологічний
виступ від заливання металу, що згодом не був
видалений, як на більшості пряжок такої схе-
ми. Діаметр виробу — 4,3 см, товщина окру-
глих у перетині стінок — 0,45—0,5 см.
6. Пряжка бронзова у вигляді поєднаних
кола і трапеції (рис. 7: 13; 9: 13). На підніжці
трапеції та ззовні кільця спостерігаються сліди
невеликих потертостей від вуздечних ременів.
Висота пряжки — 3,5 см, ширина — до 1,8—
2,1 см (найширші місця кола й трапеції), тов-
щина — 0,35—0,45 см.
Рис. 2. Курган 1 біля Редвинців до початку досліджень
Fig. 2. Mound no. 1 near Redvyntsi before the start of research
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 89
1 2 3 4 5 6 7 8
0 3 м
Рис. 3. Курган 1 поблизу Редвинців, план: 1 — верхній сіроземний шар; 2 — прошарок чорно-сірого ґрунту із вкраплен-
нями попелу; 3 — чорний ґрунт із золистими вкрапленнями; 4 — рештки дерев’яної вимостки; 5 — підсипка із чорно-
зему та сірозему; 6 — материк; 7 — речові знахідки; 8 — попіл (за: Винокур, Гуцал 1973, рис. 9)
Fig. 3. Mound no. 1 near Redvyntsi, plan: 1 — upper gray soil layer; 2 — a layer of black-gray soil with scattered ash; 3 — black
soil with ash inclusions; 4 — remains of a wooden structure; 5 — backfill made of black and gray soil; 6 — original ground level;
7 — finds; 8 — ash (after: Винокур, Гуцал 1973, fig. 9)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 190
Іншу категорію знахідок із кургану презен-
тують деталі озброєння: наконечники п’яти
стріл і списа.
7. Комплекс бронзових втульчастих нако-
нечників стріл:
7.А. Наконечник стріли базисний трилопа-
тевий із прихованою втулкою та тригранною
«поважченою» голівкою. Фрагмент нижньої
частини втрачений. Довжина — 2,1 см, ширина
основи — 0,9 см (рис. 7: 14; 9: 14).
7.Б. Трилопатевий наконечник із трикут-
ною голівкою та загостреними краями лопатей,
які утворюють позаду «жальця». Довжина —
2,9 см, ширина основи — 0,8 см. Зовнішній ді-
аметр втулки — 0,5 см, внутрішній — 0,4 см
(рис. 7: 15; 9: 15).
7.В. Тригранний наконечник із прихованою
втулкою. Кожна з його трьох бічних «ламаних»
граней у нижній частині має парні прямокутні
заглиблення. Довжина — 2,2 см, ширина осно-
ви — 0,7 см, діаметр втулки — 0,3 см (рис. 7:
16; 9: 16).
7.Г. Тригранний наконечник із прихованою
втулкою та заглибленням позаду основи. Силь-
но ушкоджений, склеєний із частин. Довжи-
на — 2,5 см, ширина основи — 0,8 см, діаметр
втулки — 0,3 см (рис. 7: 17; 9: 17).
7.Д. Тригранний наконечник із трикутною
голівкою та загостреними позаду ребрами гра-
ней, які утворюють «жальця». Довжина —
2,7 см, ширина основи — 0,8 см. Зовнішній ді-
аметр втулки — 0,5 см, внутрішній — 0,4 см
(рис. 7: 18; 9: 18).
8. Наконечник списа залізний. Предмет
силь- но ушкоджений, вістря та низ втулки
(майже до основи пера) втрачено (рис. 8). Уці-
ліла довжина — 18,2 см. Лінзоподібний чи ви-
тягнуто-ромбічний перетин пера (завширшки
2,1—2,6 см та завтовшки — 1,4 см) прогляда-
ється лише в пе- редній, непошкодженій части-
ні. Збережений діаметр втулки — 2,2 см, вну-
трішній — 0,7 см (ці малі параметри поясню-
ються тим, що вони фіксуються фактично в
місці переходу в перо). Із двох сторін до нако-
нечника прикипіли два округлих залізних фраг-
менти неправильної форми.
Прикраси з кургану представлені тільки на-
мистиною.
9. Скляна намистина (не збереглася).
10. Фрагменти залізних виробів, можливо
ножів (не збереглися).
Розпочинаючи характеристику інвентар-
ного комплексу з Редвинецького кургану, від-
значимо, що найбільш презентабельним тут є
предмети спорядження коня. Вони, судячи з
асортименту, могли складати один вуздечний
комплект із нахрапником на храпові коня, бля-
хами — переважно на поєднанні ременів збоку
голови тварини, підпружною пряжкою з висту-
пами та іншою пряжкою у вигляді кола й тра-
пеції, яка могла поєднувати підборідний ремінь
або служити для приєднання поводу (Могилов
2003, с. 78).
Бронзові шестипелюсткові розеткоподіб-
ні ажурні бляхи з краями пелюсток, що зави-
ваються (рис. 9: 1, 2), є оригінальними й рід-
кісними. Утім, зауважимо, що ідея закручених
на кінці пелюсток відома на деяких теж квіт-
коподібних бляхах скіфської доби, які, проте,
є стилістично відмінними (без кола в центрі
та з багатьма пелюстками). Вони в Скіфії не-
чисельні та датуються IV ст. до н.е. (Могилов
2008, с. 54; рис. 107: 1—2; Могилов 2015, с. 15;
рис. 2: 1, 2). Відомі ці вироби з кургану 6 біля
Старинської птахофабрики в Терасовому Ліво-
бережному Лісостепу (Ильинская 1966, рис. 6),
Сторожового городища в Середньому Подонні
(Либеров 1965, табл. 23: 25).
Ромбічна бляха з псевдозерню (рис. 9: 3)
належить до не надто поширених. Такі виро-
би можуть відрізнятися кількістю та компо-
нуванням виступів на щитку. Предмет із Ред-
винців, як згадувалося, має композицію за схе-
мою 1―2―3―2―1. Проте трапляються бляхи
й із псевдозерню за моделлю 1―2―2―1. Дата
таких знахідок припадає на кінець V—V ст.
до н. е. (Могилов 2008, с. 43; рис. 91: 5-9). Ана-
логії виявлено в курганах біля Кошоватого в
Пороссі (Петренко 1967, табл. 27: 8), 5 Осняг-
ського могильника (Шрамко 1987, рис. 72: 16)
та 24 некрополя «Б» на Більському городи-
щі в Поворсклі (Гречко та ін. 2019, рис. 9: 35;
Гречко, Котенко 2020, рис. 4: 1), 13 коло Арци-
за (Алексеева, Охотников, Редина 1997, рис. 3:
8, 9; Алексєєва, Болтрик, Сапожников 2021,
рис. 11: 4), 26 (поховання 2) неподалік Брилів-
ки (Полин, Дараган 2021, рис. 2: 22, 24) та біля
Шолохівського в Степовій Скіфії (Максимен-
ко та ін. 1984, рис. 58: 22), 10 біля Колбино в
Середньому Подонні (Шевченко 2009, рис. 12:
10), 1 біля Другого Тенгинского городища у
Прикубанні (Эрлих 2002, рис. 3: 11).
Бронзові круглі бляхи з опуклим щит-
ком (рис. 9: 4―10), навпаки, належать до од-
ного з найчисленніших типів у Північному
Причорномор’ї, мають різноманітні розміри та
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 91
1
2
3
Рис. 4. Робота техніки на кургані. Знизу крайній справа — І. С. Винокур
Fig. 4. Operation of machinery on the mound. In the bottom, far right — I. S. Vynokur
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 192
побутують увесь скіфський час, з’являючись
ще в добу архаїки. Однак наймасовіші вони в
середньоскіфський та пізньоскіфський періоди
(Могилов 2008, с. 41; рис. 86: 16—48; 87; 88;
89: 1—20; 2012, с. 35-36; рис. 5: 16—48; 6; 7;
8: 1—20). Аналогії з Правобережного Лісосте-
пу походять із курганів 211 на Тенетинці (Бо-
бринской 1894, табл. ІІІ: 22), Вакулина Могила
(Клочко, Скорый 1991, рис. 5: 1—4; 6: 4—10),
під Резино (Ossowski 1888, табл. ХХІІІ: 4, 5),
401 і «Г» біля Журавки (Бобринской 1905, с. 27,
14, 16; Петренко 1967, табл. 27: 34; Могилов,
Діденко 2009, рис. 2: 11), 491 поблизу Макіївки
(Галанина 1977, табл. 13: 7), 66 та 31 коло Бо-
бриці (Бобринской 1901, с. 103, 130). Вельми
численні такі бляхи і в Українському Лівобе-
режному Лісостепу: кургани 1 (1886 р.) побли-
зу Аксютинців (Ильинская 1968, табл. ХХVII:
14), 1 (1897—1898 рр.), 1 (1886 р.) (Древнос-
ти Приднепровья 1899, табл. XV; XVII; XXII;
XXIII; Ильинская 1968, табл. ХХХІІ: 14), 477
біля Вовківців (Галанина 1977, табл. 22: 7), 10
під Попівкою (Бобринской 1894, табл. XXIV: 4),
12 і 23 Перещепинського могильника (Мурзин
и др. 1999, рис. 6: 8; Ролле и др. 2003, рис. 3: 6,
8), 2 поблизу Совнаркомівської (Бандуровский,
Буйнов 2000, рис. 68: 9―11), 9 у Скороборі
(Шрамко 1994, рис. 6: 50) тощо. Ще більша їх
добірка відома з Середнього Подоння: насипи
5 (Городцов 1947, рис. 16: 2), 7 (Замятин 1946,
с. 31), 38 групи Частих (Пузикова 2001, рис.
11: 10, 21: 7), 4 у Терновому (Савченко 2001,
рис. 8: 16—20), 13, 14, 17, 18 поблизу Руської
Тростянки, 11/16 і 40/26 у Мастюгино, 1 і 14
неподалік Дуровки (Пузикова 2001, рис. 11: 5,
42: 3, 34: 5, 22: 5—8, 27: 19—22, 31), 13 коло
Горок (Гуляев, Савченко 2004, рис. 8: 24―29),
14 біля Колбино (Савченко 2001, рис. 39: 1—3).
Звичні вони й для поховань Степової Скіфії:
кургани Гайманова Могила (Ильинская 1973,
рис. 8: 3, 6), Солоха (Манцевич 1987, рис. 87;
88); І Іспанова Могила (Мозолевский 1980,
рис. 74: 2), Бердянський (Чередниченко, Фиалко
1988, рис. 4: 3), Товста Могила (Мозолевський
1979, рис. 19: 4), Чортомлик (Алексеев, Мурзин,
Ролле 1991, рис. 56: 4, 6), Мелітопольский (Те-
реножкин, Мозолевский 1988, рис. 152: 8) тощо.
Бронзові нахрапники з головою орлиноподіб-
ного грифона на продовгуватій основі (рис. 9:
11) з’являються в V ст. до н. е., але масово розпо-
всюджуються вже в IV ст. до н. е. (Могилов 2008,
с. 90; рис. 166: 26—29; 167: 1—2, 7—10). Точні-
ше з’ясувати час редвинецького екземпляра до-
помагають найближчі аналогії, відомі з курга-
нів 5 поблизу Новосілки в Середньому Побужжі
(Bydłowski 1905, rys. 101) та неподалік Резино
(Ossowski 1888, tabl. ХІІІ: 12) з Дніпровського
Лісостепового Правобережжя, звідки відома й
окрема знахідка зі Ржищева (Могилов 2008, рис.
167: 1). Із Дніпро-Донецького Лісостепу мож-
на назвати знахідки з Пересічної (Бабенко 2004,
рис. 1: 4), Більського городища (Шрамко 1999,
рис. 7: 13). Із Середнього Подоння варто згадати
вироби з-під насипів 13 поблизу Руської Трос-
тянки (Пузикова 2001, рис. 31: 4) та неподалік
Горок (Гуляев, Савченко 2004, рис. 8: 16). Таким
чином, у Лісостепу близькі паралелі належать
до IV ст. до н. е. У Степовій Скіфії в поодино-
ких випадках — іноді й до більш раннього часу:
друга половина V ст. до н. е., за авторами дослі-
джень (Бессонова, Скорый 1986, с. 165; рис. 6:
3). Утім цей нахрапник з Акташського могиль-
ника вирізняється ширшою основою та загну-
тим дзьобом, який доходить до низу голови іс-
тоти, поєднуючись із нею. Більш точними все-
таки є степові аналогії IV ст. до н. е.: кургани
3, поховання 1, під Нововолодимирівкою (Ков-
паненко, Яковенко 1973, рис. 2: 23), Чортомлик
(Алексеев, Мурзин, Ролле 1991, рис. 55; кат 17),
1 коло Тавеля (Отчет ... 1900, рис. 115; Дашев-
ская, 1991, табл. 74.5), Братолюбівський (Бессо-
нова 2007, рис. 2: 9,10), поблизу Шолохівського
(Максименко та ін. 1984, рис. 58: 6), 6 біля Дні-
прорудного (Кузнецова, Кузнецов 2005, рис. 3:
А; Кузнецова, Елагина, Кузнецов 2005, рис. 19:
Б) тощо. Отже, є підстави датувати нахрапник із
Редвинців IV ст. до н. е.
Круглі бронзові пряжки з грибоподібним та
двома округлими виступами (рис. 9: 12) відне-
сені до другої половини V — ІV ст. до н. е. (Мо-
гилов 2008, с. 64; рис. 123: 15-27). Проте біль-
ша їх частина належить все-таки до ІV ст. до
н. е. Серед аналогій можна назвати знахідки з
курганів 4 і 5 біля Новосілки в Середньому По-
бужжі (Bydłowski 1904, rys. 76—89; 101), непо-
далік Резино в Тясминській підгрупі (Ossowski
1888, tab. ХІІІ: 7), 31 поблизу Бобриці в Порос-
сі (Бобринской 1901, с. 103), 1 (1897—1898 рр.)
коло Вовківців у Посуллі (Древности Придне-
провья 1899, табл. ХХ: 402; Ильинская 1968,
рис. 36), 14 біля Руської Тростянки в Середньо-
му Подонні (Пузикова 2001, рис. 22: 9, 10).
Бронзові пряжки у вигляді кола та приєд
наної трапеції (рис. 9: 13) з’являються ще в
V ст. до н.е., але масово поширюються вже в
IV ст. до н.е., до якого належить абсолютна
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 93
1
2
більшість виробів (Могилов 2008, с. 66; рис.
125: 6—39). Чимала їх добірка відома з Лісо-
степового Правобережжя. Зокрема, із Серед-
нього Побужжя: вироби з курганів 4 і 5 біля
Новосілки (Bydłowski, 1904, rys. 76— 89), 4
неподалік Умані (Покровська, Діденко 1970,
рис. 1: 12, 15). З Подніпров’я відомі артефак-
ти з-під насипів Вакулина Могила (Клочко,
Скорый 1991, рис. 5: 5; 6: 2), 409 біля Журів-
ки (Петренко 1967, табл. 25: 3), 2 в урочищі
Галущино поблизу Пастирського (Древности
Приднепровья 1899, табл. ХІХ: 320а), коло
Ладижичів (Антонович 1893, с. 23; Могилов,
Диденко 2022, рис. 4: 14). Багато знахідок ви-
явлено в Українському Лівобережному Лісо-
степу: кургани 1 поблизу Борзни (Ильинская
1968, табл. ХХХІ: 5), 1 (1883—1885 рр.) біля
Аксютинців (Бобринской 1894, табл. ХХІ-
ІІ: 18), 1 (1897—1898 рр.) під Вовківцями
(Древности Приднепровья 1899, табл. ХIn:
315; ХVІІ: 317; ХХІ: 401), біля Сеньківки
(Покровська 1965, табл. 1: 8), 3 біля Старого
Мерчика (Бандуровский, Буйнов 2000, рис. 9:
5). Із Середнього Подоння відома знахідка з
кургану 13 біля Руської Тростянки (Пузико-
ва 2001, рис. 18: 5). У Степовій Скіфії виро-
би знайдені в курганах Чортомлик (Алексеев,
Мурзин, Ролле 1991, кат. 5), Товста Могила
(Мозолевський 1979, рис. 18: 8), Мелітополь-
ський (Тереножкин Мозолевский 1988, рис.
155: 2), I Іспанова Могила (Мозолевский
1980, рис. 74: 2) та ін.
Рис. 5. Профіль кургану у Редвинцях
Fig. 5. Mound profile in Redvyntsi
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 194
Предмети озброєння з Редвинців пред-
ставлені наконечниками списа із заліза та
стріл, відлитих із бронзи.
Характеристика наконечника спи-
са ускладнена через його фрагментарність
(рис. 8). Можна говорити лише про те, що
він, як завжди, був втульчастим і мав витягну-
то-ромбічне в перетині перо без поздовжньо-
го ребра. Предмет доповнює колекцію нако-
нечників списів скіфського часу з Поділля та
Середнього Подністров’я (Гуцал В. А. 2002,
с. 197-204).
Трилопатеві бронзові наконечники з втул-
кою, що виступає, трикутною голівкою й
«опущеними» кінцями лопатей, що утворю-
ють «шипи» (рис. 9: 15), подібні до вістер 2
відділу, 4 типу, варіантів 2, 6, 8 за класифіка-
цією А. І. Мелюкової (Мелюкова 1964, рис. 1).
Вони поширюються ще в другій — четвертій
чвертях V ст. до н. е. (Полін 1987, рис. 11: 16,
17, 20, 21, 26; 12: 1—12, 24, 25, 27; 13: 7, 31,
32). Але масово їх використовували й у IV
ст. до н. е. Зокрема, серед лісостепових зна-
хідок пізньоскіфського періоду можна назва-
Рис. 6. А. Ф. Гуцал під час досліджень кургану в с. Редвинці
Fig. 6. A. F. Hutsal during research of the mound in Redvyntsi village
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 95
ти вироби з курганів Великого Рижанівсько-
го (Скорый, Хохоровски 2018, рис. 99: 60),
1 у Петрівці (Назаров 2001, рис. 14), 6 та 7
біля Стеблева (Скорый 1997, рис. 31: 6; 34: 7),
неподалік Нестерівки на Правобережжі Дні-
пра (Назаров, Скорый 2019, рис. 13: 6). Чи-
мала їх добірка того часу походить із Світло-
водського могильника (Бокій, Могилов, Пан-
ченко 2013, рис. 2: 8; Могилов 2017, рис. 2:
7—11; 2019, рис. 3: 1—9). В Українському Лі-
вобережжі їх виявлено в комплексі з Єрківців
(Мозолевский 1975, рис. 2: 9). У Середньому
Подонні — під курганом 10 неподалік Колби-
но (Шевченко 2009, рис. 14: 7).
У Степовій Скіфії такі вироби походять із
курганів Жовтокам'янка (Мозолевский 1982,
рис. 35: 5), Бабина Могила (Мозолевский, По-
лин 2005, рис. 62: 11), Краснокутського (Мелю-
кова 1981, рис. 18), 4 біля Балтазарівки (Ковпа-
ненко, Яковенко 1973, рис. 1: 5, 7, 8), 1 побли-
зу Первомаївки (Евдокимов, Фридман 1987,
рис. 11: 3), 5 та 11 біля Нагірного (Мозолевский
1973, рис. 6: 1), 13 групи Капулівка I, Страш-
на Могила, 13, поховання 1, поряд із Богда-
нівською фабрикою (Тереножкин и др., 1973,
рис. 9: 4; 10: 21; 40: 5), 2 неподалік Криничок
(Кропотов 2009, рис. 11: 37).
Базисні трилопатеві бронзові наконечники
з трикутною «обтяженою» голівкою і прихова-
ною втулкою (рис. 9: 14) співставні з вироба-
ми відділу 2, типу 5, варіанту 6 за класифіка-
цією А. І. Мелюкової (Мелюкова 1964, рис. 1).
Вони з’являються ще в перехідних похованнях,
що містять знахідки як келермеського часу, так
і середньоскіфського періоду (див. напр.: Гала-
нина 1977, табл. 25: 20; Могилов, Діденко 2009,
рис. 3: 6, 9—13; 3: 1—3; 5: 1—3). У подальшо-
му, в ранній середньоскіфський час такі виро-
би належать до найпоширеніших. Тоді, у дру-
гій половині VI — першій третині V ст. до н. е.,
вони добре відомі в різних регіонах Північно-
го Причорномор’я. Так, на Дніпровському Лі-
состеповому Правобережжі їх виявлено під на-
сипами 400 під Журівкою (Полін 1987, рис. 10:
36), 491 у Макіївці, 394 (поховання 2) поблизу
Ковалів, 411 біля Пекарів, 1 неподалік Яблуне-
ва (Галанина 1977, табл. 2: 4; 5: 5; 6: 8; 11: 23).
У Лісостеповому Лівобережжі їх зафіксовано
в курганах Дзюбина Могила (Алексеев 1991,
рис. 1: 3), 482 біля Басівки (Галанина 1977,
табл. 25: 20). Відома їх добірка й зі Степової
Скіфії: насипи 2 (поховання 13) біля Володи-
мирівки, поблизу Матвіївки, 19 (поховання 7)
у Крилівці (Колотухин 2000, рис. 10: 1; 11: 3;
19: 5), поховання 1, 2, 22 могильника Дугіно-X
(Прокофьев 2014, рис. 74: 17, 51; 80: 52).
Зрідка, як пережиток, указані наконечни-
ки трапляються й у другій—четвертій чвертях
V ст. до н. е., і навіть у IV ст. до н. е. (Мелюко-
ва 1964, табл. 8: П: 3; 9: П: 1; Могилов 2019,
рис. 5: IA, 19). Проте в той час панують уже зо-
всім інші типи таких виробів.
Тригранні бронзові наконечники з трикут-
ною голівкою, виїмкою біля основи та прихо-
ваною втулкою (рис. 9: 17) близькі до виробів 3
відділу, 7 типу, 3 та 7 варіантів за класифікаці-
єю А. І. Мелюкової (Мелюкова 1964, рис. 1). Це
теж один із найпоширеніших типів у IV ст. до н.
е. Серед лісостепових аналогій можна назвати
знахідки з курганів 1 у Лісовичах (Ковпаненко,
Бессонова, Скорый, 1994, рис. 3: 15), 487 біля
Макіївки (Галанина 1977, табл. 10: 6), Світло-
водського могильника (Бокий, Могилов 2015,
рис. 4: 21; Могилов 2016, рис. 3: 11—15; 2019,
рис. 5: IB, 14) на Правобережжі; насипу 6 непо-
далік Старого Мерчика на Українському Ліво-
бережжі (Бандуровський, Буйнов 2000, рис. 12:
4). Група таких предметів виявлена й у Серед-
ньому Подонні: кургани 10, 14, 32 могильника
Колбино (Савченко 2001, рис. 38: 5; Шевченко
2009, рис. 14: 5; 37: 4, 5). Значна їх добірка по-
ходить зі Степової Скіфії: кургани Гайманова
Могила (Бідзіля, Полін 2012, рис. 390: 4), Три-
братній (Бессонова 1973, рис. 2: 6, 7), Товста
Могила (Мозолевський 1979, рис. 105: 5), Бер-
дянський (Мурзін, Фіалко 1998, рис. 1), 17, мо-
гила 1, біля Крилівки (Колтухов 2012а, рис. 7:
6), 4 групи Носаки (Бидзиля и др. 1977, рис. 13:
2—5), неподалік Матвіївки (Колтухов 2012b,
рис. 10: 18).
Тригранні наконечники з трикутною голів-
кою, прихованою втулкою та парними прямо-
кутними виїмками внизу граней «зламаних»
пропорцій (рис. 9: 16). Ці вироби дещо схо-
жі на наконечники 3 відділу, 5 типу, 4 варіан-
ту за класифікацією А. І. Мелюкової (Мелюко-
ва 1964, рис. 1). Однак, на відміну від них, ма-
ють рівну основу. Аналогії відомі з комплексів
IV ст. до н. е.: поховання Світловодського мо-
гильника в Лісостеповому Правобережжі (Мо-
гилов 2019, рис. 5: ІВ, 17), кургани 14 побли-
зу Колбино в Середньому Подонні (Савченко
2001, рис. 6: 8), 1 групи Первомаївка VI (Евдо-
кимов, Фридман 1991, рис. 16: 2) та поховання
17/34 могильника Дугіно X у Степовій Скіфії
(Прокофьєв 2014, рис. 79: 38).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 196
1
2
3
4
5 6 7
98 10 11
12
13
14 15 16 17 18
0 1 см
Рис. 7. Бронзові знахідки з кургану
Fig. 7. Bronze finds from the mound
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 97
Тригранні бронзові наконечники з трикут-
ною голівкою, втулкою, що виступає, та виїм-
кою внизу основи (рис. 9: 18). Вони можуть
бути віднесені до 3 відділу, 3 типу, 1 варіан-
ту за класифікацією А. І. Мелюкової (Мелю-
кова 1964, рис. 1). Лісостепові аналогії IV ст.
до н. е. знайдені у похованнях Світловодсько-
го могильника (Могилов 2019, рис. 5: IВ, 32),
курганах 409 біля Журівки на Правобереж-
жі (Петренко 1967, табл. 34: 203), 2 неподалік
Дергачів (Пеляшенко 2020, рис. 2: 5) та 32 по-
близу Пісочина на Сіверському Дінці (Бабенко
2005, рис. 38: 1, д), 13 біля Руської Тростянки
в Середньому Подонні (Пузикова 2001, рис. 19:
3). Схожі й синхронні вироби зі Степової Скі-
фії походять з-під насипів 3 біля Золотої Бал-
ки (Полін 2014, рис. 11: 3), 2 поблизу Нікополя
(Мелюкова 1964, табл. 9: З: 5), 13 на Мамай-
Горі (Андрух, Тощев 1999, рис. 24: 4), поховань
41 та 45 могильника Скельки (Попандопуло
2011, рис. 25: 2; 32: 8).
Хронологія кургану 1 поблизу Редвинців
у літературі мала тенденцію до «омолоджен-
ня». Комплекс відносили до V — початку IV ст.
до н. е. (Винокур 1985, с. 50; Винокур та ін.
1984, с. 90; Гуцал А. Ф., Якубовський, Михаль-
чишин 2011, с. 140). Один із авторів цієї робо-
ти раніше датував курган кінцем V — почат-
ком IV ст. до н. е. (Могилов 2008, с. 126), беру-
чи до уваги наявність серед наконечників стріл
одного більш раннього базисного вістря. Сьо-
годні, однак, вивчивши всі категорії знахідок із
кургану та аналогії до них, є підстави датувати
цей поховально-поминальний комплекс IV ст.
до н. е. Ключовою є дата сагайдачного набору,
де наявні тригранні вістря з прихованою втул-
кою. Трилопатевий і тригранний наконечники
з втулкою, що виступають, хоч і відомі раніше,
проте в основній масі належать до цього само-
го століття. Наявність базисного наконечни-
ка другої половини VI — першої третини V ст.
до н. е. можна пояснити тривалим його вико-
ристанням, що, як вказувалося, не є рідкісним
для таких типів. А саме датування комплексу
має бути проведено за пізнішим і найбільш чи-
сельним комплексом знахідок. Підтверджує да-
тування комплексу IV ст. до н.е. і вуздечний
набір. І якщо бляхи з опуклим округлим щит-
ком дають більш широкі дати, то інший інвен-
тар, як показано раніше, цілком вкладається в
межі цього століття: пряжки, ромбічна бляха з
псевдозерню, нахрапник, та стилістика блях-
розеток із «завиванням» країв пелюсток. Отже,
курган у Редвинцях може бути віднесений до
IV ст. до н. е.
Редвинецький курган розташований у
верхів’ях Південного Бугу, у все ще маловив-
ченому відносно пам’яток скіфського часу ре-
гіоні, розташованому на межі Західноподіль-
ської та Східноподільської локальних лісо-
степових груп пам’яток, які розташовуються
відповідно південніше та східніше. Така ма-
ловивченність створює певні труднощі з від-
несенням кургану, що характеризується, до
однієї з цих груп. Один із авторів цієї статті
розглядав курган у Редвинцях у контексті до-
слідження кінського спорядження Західнопо-
дільської групи (Могилов 2000; 2003). Згодом,
беручи до уваги точку зору С. С. Бессонової
(Бессонова 1994, с. 3, 4), і те, що комплекс не
має в насипу характерних для більшості Захід-
ноподільських курганів кам’яних конструкцій
(Гуцал 1980, с. 76), належить до пізньоскіф-
ського часу та, зрештою, розташований у ба-
сейні Південного Бугу, як і більшість комплек-
сів Східноподільської групи, хоч і у верхів’ях
його річкової системи, аналізував курган уже
серед старожитностей останньої (Могилов
2008, с. 41, 54, 90). Слабка вивченість Верх-
нього Побужжя та хронологічні особливості
поширення пам’яток Західноподільської гру-
пи й сьогодні ускладнюють вирішення цього
питання. Як відомо, усі стаціонарно дослідже-
ні пам’ятки цієї групи належать до VII—VI ст.
до н. е. (Sulimirski 1936; Mogylov 2013, c. 203-
205; Могилов 2011, с. 222, 224-225), тоді як піз-
ніше відомі лише окремі знахідки (Sulimirski
1936, fig. 6; Могилов 2010, рис. 12: 1), а сама
доля носіїв культури регіону V—IV ст. до н. е.
залишається переважно нез’ясованою. У ран-
ньоскіфський час пам’ятки Західноподіль-
ської групи на північ від Дністра розташо-
вані у басейнах його лівих приток. Це сто-
сується й курганів (Sulimirski 1936, fig. 2; 4;
Могилов 2020, рис. 16) і поселень (Винокур
та ін. 1984, с. 2562, 67-71, 88-102). Причому
ареал архаїчних поселень виходить і далі на
північ, у верхів’я Південного Бугу, де дослі-
джувалося селище в Стуфчинцях на північний
схід від м. Хмельницький (Гершкович, Рижов
1997, с. 1-4; 1998, с. 13-14). Однак зі зникнен-
ням пам’яток Західноподільської групи, у се-
редньоскіфський та пізньоскіфський періоди,
неясною залишається й ситуація на Північно-
му Поділлі. У верхів’ях Південного Бугу ві-
домі селища скіфського часу (Винокур та ін.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 198
0 1 см
Рис. 8. Залізний наконечник списа
Fig. 8. Iron spearhead
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 99
1984, с. 89). Та навіть низка городищ, виявле-
них у Гатній, Згарку, Радівцях, Гришках (Гу-
цал А. Ф., Якубовський, Михальчишин 2011,
с. 54-56). Однак вони стаціонарно не дослі-
джувалися, а тому їх хронологія, житлово-гос-
подарчий розвиток та матеріальна культура
досі мало відомі вченим. Пам’ятки Східнопо-
дільської групи, навпаки, демонструють тя-
глість побутування протягом всього скіфсько-
го періоду. Архаїчний час яскраво демонстру-
ють, наприклад, нашарування Немирівського
(Артамонов 1949, с. 258; 1955а, с. 85; Смирно-
ва 1996; 2001) і Северинівського городищ (Ар-
тамонов 1955b, с. 115-116; Смирнова 1961) та
окремі кургани (Сецинский 1899, с. 256-257;
Каталог 1899, с. 69; Бессонова 1994, с. 5-6).
Середньоскіфський і пізньоскіфський періо-
ди — низка курганів (Бессонова 1994, с. 6-10).
Утім між розташуванням пам’яток основного
ареалу цієї групи та Редвинцями поки що на-
явний значний територіальний розрив. Вне-
сти ясність у ці питання можуть лише подаль-
ші дослідження пам’яток скіфського часу у
верхів’ях Південного Бугу.
Проводячи соціальну атрибуцію редвинець-
кого комплексу, варто насамперед вказати на
його статус у курганній групі. Найбільші роз-
міри насипу свідчать про те, що комплекс міг
належати одному з вождів общини, що залиши-
ла некрополь. На користь цього може говори-
ти й виразний вершницький інвентар, хоча че-
рез недослідженість інших насипів групи, його
поки що й немає з чим порівнювати. Безумов-
но, п’ять курганів біля Редвинців навряд чи ві-
дображують всю чисельність общини, яка їх
залишила, адже їх кількість відносно мала. Уже
доводилось писати (Гуцал А. Ф., Гуцал В. А.,
Могилов 2022), що у середньодністровських та
подільських некрополях із переважно невели-
кою кількістю насипів у 3—10 одиниць навряд
чи могло бути поховане все місцеве населення.
Частина його могла захоронюватися й у мало-
відомих ще ґрунтових могильниках та на самих
поселеннях. Додамо, що висота насипу 2,7 м 3
та вершницький інвентар указують, що особа,
на честь якої споруджено комплекс, належала
до еліти скіфського часу на Поділлі, а саме тієї
частини, яка контролювала певні регіони цього
краю. Утім, звичайно, не до верстви, яка могла
3 Для порівняння, у Східноподільській групі в кінці V—
IV ст. до н.е. переважають насипи заввишки до 1,5 м,
кургани висотою до 3—4 м — рідкісні, а 7,5—8,0 м —
одиничні (Бессонова 1994, с. 6).
панувати над усім Лісостеповим Побужжям і
якій могли належати ще більші кургани.
Етнокультурну атрибуцію кургану в Редвин-
цях ускладнює його поминальний статус, коли
під насипом не були наявні ані могила, ані сам
небіжчик. А дані про них є надзвичайно важ-
ливими при подібних студіях. Ключовим пи-
танням у цій проблемі є належність особи, якій
присвячено курган-кенотаф, до місцевих лісо-
степових аборигенів, чи навпаки — до кочових
скіфів, які проникали в Лісостеп. Такий кон-
структивний елемент, як курганний насип, у
скіфський час використовувався і лісостеповим
осілим населенням, і південними іраномовними
номадами. У Правобережному Лісостепу вони
відомі й у Західноподільській (Sulimirski 1936;
Смирнова 1979; Гуцал А. Ф. 1995, с. 94-95; Гу-
цал А. Ф., Гуцал В. А., Могилов 2012; Могилов
2020, с. 137), й у Східноподільській (Бессонова
1994), й у Києво-Черкаській групах (Ковпанен-
ко, Бессонова, Скорый 1989, с. 27-42).
Переважають підкурганні поховальні комп-
лекси й у Скіфському Степу (Ольховский 1991),
хоча кількість безкурганних захоронень тут теж
поступово збільшується (див.: Остапенко 1994;
Попандопуло 1995; 2004; 2011; Могилов 2018).
Використання вальків у насипі іноді розгляда-
ється як степова традиція (Скорый 2003, с. 47),
на основі паралелей у тому регіоні (див. Скорий
1991, с. 28; Ольховский 1991, с. 76, 122, 164).
А ось поминальний комплекс на дерев’яному
настилі з покладанням речей, палінням вогнищ
збоку та принесення там жертв, від яких зали-
шились фрагменти кераміки, вже доволі ори-
гінальні. Загалом, вогняні ритуали були харак-
терні для населення Українського Лісостепу
скіфського часу. Серед поселенських матеріа-
лів вони знайшли відображення в споруджен-
ні різноманітних жертовних вівтарів та «вогня-
них майданчиків», біля яких палилось багаття,
творились жертви. Серед знахідок біля них ві-
дома й кераміка, зокрема й спеціальні культо-
ві посудини, а також кістки тварин, вотивні ви-
роби, рештки землеробських продуктів. Корені
цих традицій ідуть у глибину віків, у передскіф-
ський час та добу фінальної бронзи (Бессоно-
ва 1996; Могилов 2021, с. 34-46). Один із таких
жертовників, до речі, досліджений на півночі
Західноподільської групи, біля с. Бедриківці.
Серед знахідок на цьому масивному вівтарі від-
значимо знахідки фрагментів кераміки (Вино-
кур, Приходнюк 1966, с. 12; Березанская 1982,
с. 164, рис. 61: 2; Могилов 2021 с. 43). У по-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1100
1 2
3
54 6 7
8
9 10
11
12
13
14 15 16 17 180 1 см
Рис. 9. Знахідки із Редвинецького кургану (бронза)
Fig. 9. Finds from the Redvyntsi mound (bronze)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 101
ховальній обрядовості лісостепового населен-
ня Українського Правобережжя вогняні риту-
али мали декілька проявів. Серед них — спа-
лення дерев’яних гробниць, що добре відомо
в Західноподільській групі (Смирнова 1979,
с. 41, 51, 58; Гуцал А. Ф. та ін. 2008, с. 11, 17;
Гуцал А. Ф. 2018, с. 59; Могилов, Гуцал А. Ф.,
Гуцал В. А. 2016, с. 225), на Східному Поділлі
(Бессонова 1994, с. 7, 10), у Києво-Черкаському
регіоні (Ковпаненко 1984, с. 107-109; Ковпанен-
ко, Бессонова, Скорый 1989, с. 28, 39, 46). Іно-
ді відоме це явище й у Степу, проте кількість
таких випадків у вказаному регіоні невелика, а
значна частина таких гробниць розташовується
на межі з Лісостепом (Ольховский 1991, с. 56,
68, 87). Іншим проявом вогняних ритуалів було
спалення небіжчика на стороні зі зсипанням
праху на дно могили або ж у спеціальну урну.
Це явище також задокументоване й для Серед-
нього Подністров’я (Гуцал А. Ф. та ін. 2004, с.
114-115; 2007, с. 159; Гуцал А. Ф., Гуцал В. А.,
Могилов 2021, с. 46), й для Правобережного
Подніпров’я (Скорий 1991, с. 26- 27; Ковпанен-
ко, Бессонова, Скорый 1989, с. 34, 39). Трапля-
ється воно й у Лісостеповому Побужжі, втім не
надто розповсюджене тут (Бессонова 1994, с. 7).
Окремі аналогії заупокійній споруді з Ред-
винців відомі з середньобузьких курганів № 1 і
2 біля Кальника (Отчет ... 1893, с. 168-169). Се-
ред них — дерев’яний настил, вогнища зі слі-
дами приношень, що дало підставу С. С. Бес-
соновій зарахувати всі ці комплекси до числа
жертовних (Бессонова 1994, с. 9-10). Корені цієї
традиції в Західноукраїнському Лісостепу мо-
жуть сягати, на її думку, ще доби скіфської ар-
хаїки, доказом чого вбачається курган побли-
зу Ленківців із кам’яним майданчиком та вог-
нищем, але без поховання (Мелюкова 1953,
с. 60-62). Не виключено, що культові вогнища
могли бути й у деяких інших насипах Східно-
подільської групи, як-от у Новосілківських кур-
ганах, на що вказують наявні там сліди попе-
лу та вугілля, керамічний бій та кістки тварин
(Bydlowski 1904, p. 80). Рештки кострищ відо-
мі в Придніпровських Правобережних Лісосте-
пових курганах, причому вже з архаїчної доби
(Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 28). У
Степовій Скіфії кількість кенотафів різних пе-
ріодів пропорційно невелика. Переважно вони
мають вигляд набору речей, покладених на рівні
давнього горизонту чи в заглиблення. Дерев’яні
помости та кострища в поєднанні з ними не зга-
дуються. Хоча окремі вогнища під насипом іно-
ді трапляються (Ольховский 1991, с. 55, 56, 77,
102, 124, 126, 140, 148).
Комплекс знахідок із Редвинців вирізняєть-
ся яскраво вираженим вершницьким компо-
нентом, що ніби може наштовхувати на дум-
ку про його скіфське степове коріння. Однак
треба зауважити, що передові для свого часу
деталі спорядження коня масово запозичува-
лись і лісостеповими аборигенами (Могилов
2008, с. 4), свідченням чого стало їх розповсю-
дження на широких просторах Східноєвропей-
ського Лісостепу: у Середньому Подністров’ї
(Могилов 2000, с. 93-102; 2003, с. 74-80; 2020,
с. 150-151) і Побужжі (Бессонова 1994, с. 23-
26), на Правобережжі Дніпра (Ильинская 1975,
с. 108-112; Ковпаненко, Бессонова, Скорый
1989, с. 66-67, 93-97, 123-126), в Українсько-
му Лівобережному Лісостепу (Іллінська 1961;
1968, с. 103-135), на Середньому Доні (Савчен-
ко 2009, с. 221-325). Те ж саме можна сказати й
про скіфський звіриний стиль, у якому нерідко
вироблялися предмети вузди. Важливими до-
казами засвоєння лісостеповими аборигенами
таких виробів є їх знахідки на місцевих сели-
щах (де наявні й окремі приклади виготовлен-
ня цих речей), що відомо у Західноподільській
(Ганіна 1965, рис. 2: 6; Могилов, Гуцал А. Ф.
2008, рис. 1: 19), Східноподільській (Смирно-
ва 1996, рис. 15; Shelekhan et al., 2016, fig. 79:
1, 3), Києво-Черкаській групах (Покровська
1973, рис. 4: 8; Бессонова, Скорый 2001, рис.
72: 1, 3; Могилов, Руденко 2018, рис. 2: 18).
А також — у Поворсклі (Шрамко 1987, рис.
15: 12—14; Скорий 2008: рис. 16: 10), на Пслі
(Гавриш 2000, рис. XXXIn: 18), Сіверському
Донці (Гречко 2010, рис. 66: 7; Окатенко, Мо-
гилов 2021, рис. 3) тощо. Як бачимо, остаточ-
не трактування лісостепової чи степової ґе-
нези обрядовості Редвинецького кургану все
ще не просте. Однак аналогії (дерев’яні по-
мости з кострищами зі слідами приношень та
й сама традиція вогняних ритуалів у релігій-
ному світогляді) надають певну перевагу вер-
сії про лісостепову належність. Сподіваємося,
подальші дослідження пам’яток Поділля спри-
ятимуть виявленню нових матеріалів для ви-
світлення цього питання.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1102
Алексеев, А. Ю. 1991. Хронография и хронология
Причерноморской Скифии V в. до н. э. Археологический
сборник Государственного Эрмитажа, 31, с. 43-57.
Алексеев, А. Ю., Мурзин, В. Ю., Ролле, Р. 1991.
Чертомлык (скифский царский курган IV в. до н. э.). Киев:
Наукова думка.
Алексєєва, І. Л. Болтрик, Ю. В., Сапожников, І.
В. 2021. Курган на Брієннській горі біля м. Арциз.
Археологія і давня історія України, 39, с. 287-305. https://
doi.org/10.37445/adiu.2021.02.18
Алексеева, И. Л., Охотников, С. Б., Редина, Е. Ф.
1997. Скифское погребение у г. Арциз. В: Яровой, В. Е.
(ред.). Чобручский археологический комплекс и вопросы
взаимовлияния античной и варварской культур (IV в.
до н. э. — IV в. н. э.). Тирасполь: ПГУ, с. 48-55.
Андрух, С. И., Тощев, Г. Н. 1999. Могильник
Мамай-Гора. Запорожье: Издательство Запорожского
университета, I.
Антонович, В. Б. 1893. Древности Юго-Западного
края. Раскопки в стране древлян. Материалы по археоло-
гии России, 11, с. 1-78.
Артамонов, М. И. 1949. Південноподільська
експедиція. Археологічні пам’ятки УРСР, 1, с. 257-262.
Артамонов, М. И. 1955a. Некоторые итоги пятилет-
них исследований Юго-Подольской археологической
экспедиции. Краткие сообщения Института археологии
АН УССР, 4, с. 84-87.
Артамонов, М. И. 1955b. Археологические исследо-
вания в Южной Подолии в 1952—1953 гг. Краткие со-
общения Института истории материальной культуры,
59, с. 100-117.
Бабенко, Л. І. 2004. Комплекс речей поховання IV ст.
до н. е. біля Пересічної. Археологія, 3, с. 32-37.
Бабенко, Л. И. 2005. Песочинский курганный могильник
скифского времени. Харьков: Издательский дом «Райдер».
Бандуровский, А. В., Буйнов, Ю. В. 2000. Курганы
скифского времени (северскодонецкий вариант). Киев:
Институт археологии НАН Украины.
Березанская, С. С. 1982. Северная Украина в эпоху
бронзы. Киев: Наукова думка.
Бессонова, С. С. 1973. Погребение IV в. до н. э. из
Трехбратнего кургана. В: Тереножкин, А. И. (ред.).
Скифские древности. Киев: Наукова думка, с. 243-252.
Бессонова, С. С. 1994. Курганы Лесостепного
Побужья. В: Черненко, Е. В. (ред.). Древности скифов.
Киев: ИА АНУ, с. 3-34.
Бессонова, C. C. 1996. Глиняні жертовники
Лісостепового Подніпров’я ранньоскіфського часу.
Археологія, 4, с. 25-40.
Бессонова, С. С. 2007. Конские наборы Братолюбов-
ского кургана. В: Скорий, С. А. (ред.). Ранній залізний вік
Євразії. Київ; Чигирин: ІА НАН України, с. 27-30.
Бессонова, С. С., Скорый, С. А. 1986. Погребение
скифского воина из Акташского могильника в Восточном
Крыму. Советская археология, 4, с. 158-169.
Бессонова, C. C., Скорый, C. A. 2001. Мотронинское го-
родище скифской эпохи. Киев; Краков: ИА НАН Украины.
Бидзиля, В. И., Болтрик, Ю. В., Мозолевский, Б. Н.,
Савовский, И. П. 1977. Курганный могильник в урочище
Носаки. В: Бидзиля, В. И. (ред.). Курганные могильники
Рясные Могилы и Носаки. Киев: Наукова думка, с. 61-158.
Бидзиля, В. И., Полин, С. В. 2012. Скифский царский
курган Гайманова Могила. Киев: Издательский дом Скиф.
Бобринской, А. А. 1894. Курганы и случайные
археологические находки близ местечка Смелы. Санкт-
Петербург: типография В. С. Балашева. II.
Бобринской, А. А. 1901. Курганы и случайные
археологические находки близ местечка Смелы. Санкт-
Петербург: Типография Главного управления уделов. III.
Бобринской, А. А. 1905. Отчет о раскопках,
произведенных в 1903 году в Черкасском уезде Киевской
губернии. Известия Археологической комиссии, 14,
с. 1-43.
Бокий, Н. М., Могилов, А. Д. 2015. Открытие
Светловодского могильника. Археологія і давня історія
України, 2 (15), с. 253-264.
Бокій, Н. М., Могилов, О. Д., Панченко, К. І. 2013.
Колективне поховання скіфського часу в Лісостеповому
Правобережному Подніпров’ї. В: Травінський, В. С. (ред.)
Археологія і фортифікація Середнього Подністров›я.
Кам’янець-Подільський: Медобори—2006, с. 17-24.
Винокур, І. С. 1985. Історія Лісостепового
Подністров’я та Південного Побужжя від кам’яного
віку до середньовіччя. Київ; Одеса: Вища школа.
Винокур, И. С. Картка пам’ятки. Хмельницкий
район.с. Редвинці. Курганна група. Фонди Археологічної
лабораторії Кам’янець-Подільського національного
університету.
Винокур, И. С., Гуцал, А. Ф. 1973. Отчет об
археологических исследованиях скифского городища
Рудковцы Новоушицкого района и селища Бакота
Каменец-Подольского р-на (I тыс. н. э.). Науковий архів
Інституту археології НАН України, ф. 64, № 1973/83.
Винокур, И. С., Гуцал, А. Ф. 1974. Работы Подольской
экспедиции. В: Рыбаков, Б. А. (ред.). Археологические
открытия 1973 года. Москва: Наука, с. 255-256.
Винокур, І. С., Гуцал, А. Ф., Пеняк, С. І., Тимощук, Б. О.,
Якубовський, В. І., 1984. Довідник з археології України.
Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. Київ:
Наукова думка.
Винокур, И. С., Приходнюк, О. М. 1965. Отчет
об археологических исследованиях на территории
Хмельницкой области в 1966 году. Науковий архів ІА
НАН України, ф. 64, 1966/59.
Гавриш, П. Я. 2000. Племена скіфського часу в
Лісостепу Дніпровського Лівобережжя (за матеріалами
Припсілля). Полтава: Археологія.
Ганіна, О. Д. 1965. Поселення скіфського часу у селі
Іване-Пусте. Археологія, ХІХ, с. 106-117.
Галанина, Л. К. 1977. Скифские древности
Поднепровья (Эрмитажная коллекция Бранденбурга).
Свод археологических источников, Д 1—33, с. 1-65.
Гершкович, Я. П., Рижов, С. М. 1997. Звіт про розкоп-
ки поселення скіфського часу біля с. Стуфчинці Хмель-
ницького району Хмельницької області у 1997 р. Науковий
архів Інституту археології НАН України, ф. 64, 1997/7.
Гершкович, Я. П., Рижов, С. М. 1998. Поселення
ранньоскіфського часу Стуфчинці-9 на Поділлі. В: Козак,
Д. Н. (ред). Археологічні відкриття в Україні 1997—
1998 рр. Київ: ІА НАН України, с. 13-14.
Гордцов, В. А. 1947. Раскопки “Частых курганов”
близ Воронежа. Советская археология, I, с. 13-28.
Гречко, Д. С. 2010. Населення скіфського часу на
Сіверському Дінці. Київ: ІА НАН України.
Гречко, Д. С., Котенко, В. В. 2020. Про одну унікальну
знахідку з Більського городища. В: Корост, І. І. (ред.).
Феномен Більського городища — 2020. Київ; Котельва:
ЦП НАНУ і УТОПІК, с. 120-133.
Гречко, Д. С., Крютченко, О. О., Ржевуська, С. С.,
Демчук, Ж., Каряка, О. В. 2019. Розкопки некрополю
«Б» Більського городища у 2018 р. В: Корост, І. І. (ред.).
Археологічні дослідження Більського городища 2018 р.
Київ; Котельва: ЦП НАНУ; УТОПІК, с. 5-18.
Гуляев, В. И., Савченко, Е. И. 2004. Новый памятник
скифского времени на Среднем Дону. В: Гуляев, В. И.
(ред.). Археология Среднего Дона в скифскую эпоху. Труды
Донской (Потуданской) археологической экспедиции ИА
РАН. 2001—2003 гг. Москва: ИА РАН, с. 35-52.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 103
Гуцал, А. Ф. 1980. Некоторые черты погребально-
го обряда племен Среднего Поднестровья в VIII—V вв.
до н. э. В: Генинг, В. Ф. (ред.). Археологичесские исследо-
вания на Украине в 1978—1979 гг. Тезисы докладов XVIII
конференции Института археологии АН УССР. Днепро-
петровск: б./и., с. 777.
Гуцал, А. Ф. 2018. Дерев’яні склепи ранньоскіфського
часу в курганах Середнього Подністров’я. Археологія і
давня історія України, 2 (27), с. 51-63.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, В. А., Мегей, В. П., Моги-
лов, О. Д. 2008. Теклівський курганний некрополь. Вісник
Кам’янець-Подільського національного університету ім.
І. Огієнка. Історичні науки, 1, с. 6-23.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, В. А., Мегей, В. П., Моги-
лов, О. Д., Болтанюк, П. А. 2007. Продовження робіт на
курганах ранньоскіфського часу біля с. Колодіївка. В:
Козак, Д. Н. (ред.). Археологічні дослідження в Україні
2005—2007 рр. Київ: Інститут археології НАН України,
с. 158-160.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, В. А., Мегей, В. П., Могилов, О. Д.
2004. Розкопки курганів епохи раннього заліза в
с. Малинівці на Середньому Дністрі. В: Гаврилюк, Н. О.
(ред.). Археологічні відкриття в Україні 2002—2003 pp.,
Київ: Шлях, с. 114-116.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, В. А., Могилов, А. Д. 2012. Но-
вые исследования курганов скифского времени на запа-
де Восточноевропейской Лесостепи. В: Байтанаев, Б. А.
(ред.). Кадырбаевские чтения. Материалы III междуна-
родной научной конференции. Актобэ: Институт археоло-
гии КН МОН РК, с. 141-153.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, В. А., Могилов, О. Д. 2021.
Ранньоскіфський курган з кремацією на Західному
Поділлі. Археологія, 1, с. 46-55. https://doi.org/10.15407/
archaeologyua2021.01.086
Гуцал, А. Ф., Гуцал, В. А., Могилов, О. Д. 2022.
Курган ранньоскіфського часу біля с. Шутнівці у
Середньому Подністров’ї. Археологія, 4, c. 82-102. https://
doi.org/10.15407/arheologia2022.04.082
Гуцал, А. Ф., Якубовський, В. І., Михальчишин, І. Р.
2011. Археологічна спадщина Хмельницької області. Довід-
ник. Київ: Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних
досліджень.
Гуцал, В. А. 2002. Списи скіфського часу на
території Західного Поділля. Наукові праці Кам’янець-
Подільського педагогічного університету. Історичні
науки, 8 (10), с. 197-206.
Дашевская, О. Д. 1991. Поздние скифы в Крыму. Свод
археологических источников, Д. 1—7. Москва: Наука,
с. 1-142.
Древности Приднепровья. 1899. Киев: Типография
С. В. Кульженко. 2.
Евдокимов, Г. Л., Фридман, М. И. 1987. Скифские
курганы у с. Первомаевка на Херсонщине. В: Чернен-
ко, Е. В. (ред.). Скифы Северного Причерноморья. Киев:
Наукова думка, с. 85-115.
Евдокимов, Г. Л., Фридман, М. И. 1991. Курганы
скифского времени у с. Первомаевка на Херсонщине. В:
Болтрик, Ю. В., Бунятян, Е. П. (ред.). Курганы Степной
Скифии. Киев: Наукова думка, с. 72-97.
Замятин, С. Н. 1946. Скифский могильник «Частые
курганы» под Воронежем (раскопки Воронежской уче-
ной архивной комиссии 1910—1915 гг.). Советская ар-
хеология, VIII, с. 9-50.
Іллінська, В. А. 1961. Скіфська вузда VI ст. до н. е. (за
матеріалами Посулля). Археологія, XXIII, с. 38-61.
Ильинская, В. А. 1966. Скифские курганы около г.
Борисполя. Советская археология, 3, с. 152-171.
Ильинская, В. А. 1968. Скифы Днепровского Лесо-
степного Левобережья. Киев: Наукова думка.
Ильинская, В. А. 1973. Скифская узда IV в. до н. э. В:
Тереножкин, А. И. (ред.). Скифские древности. Киев: На-
укова думка, с. 42-63.
Ильинская, В. А. 1975. Раннескифские курганы
бассейна р. Тясмин. Киев: Наукова думка.
Каталог Выставки XI Археологического съезда в
Киеве. 1899. Киев: Типо-литография Товарищества И. Н.
Кушнеревич и Ко.
Клочко, В. И. Скорый, С. А. 1991. Курган Вакулина
Могила. В: Гаврилов, А. В. (ред.). Проблемы археологии
Северного Причерноморья. Херсон, б./в. с. 99-109.
Ковпаненко, Г. Т. 1984. «Червона Могила» у
с. Флярковка. В: Мелюкова, А. И. Мошкова, М. Г.
Петренко. В. Г. (ред.). Древности Евразии скифо-
сарматского времени. Москва: Наука, с. 107-113.
Ковпаненко, Г. Т., Бессонова, С. С., Скорый, С. А.
1989. Памятники скифской эпохи Днепровского
Лесостепного Правобережья (Киево-Черкасский регион).
Киев: Наукова думка.
Ковпаненко, Г. Т., Бессонова, С. С., Скорый, С. А.
1994. Новые курганы раннего железного века в Поросье.
В: Черненко, Е. В. (ред.). Древности скифов. Киев:
Институт археологи АН Украины, с. 41-62.
Ковпаненко, Г. Т., Яковенко, Э. В. 1973. Скифские
курганы на юге Херсонщины. В: Тереножкин, А. И. (ред.).
Скифские Древности. Киев: Наукова думка, с. 253-265.
Колотухин, В. А. 2000. Киммерийцы и скифы
Степного Крыма. Симферополь: Сонат.
Колтухов, С. Г. 2012a. Скифы Северо-Западного Кры-
ма в VII—IV вв. до н. э. (погребальные памятники).
Археологический альманах, 27, с. 1-265.
Колтухов, С. Г. 2012b. Скифы Крымского Присивашья
в VII—IV вв. до н.э. Погребальные памятники. Ландшаф-
тно-историческое районирование памятников Крыма. Ма-
териалы к археологической карте Крыма, 10, с. 1-139.
Кропотов, В. В. 2009. Курган с «колективным
погребением» IV в. до н.э. в Предгорном Крыму. В: Бессо-
нова, С. С. (ред.). Эпоха раннего железа. Киев; Полтава:
ИА НАН Украины, с. 200-221.
Кузнецова, Т. М., Елагина, Н. Г., Кузнецов, С. В. 2020.
Курганы у порогов Борисфена. Москва: ИА РАН.
Кузнецова, Т. М., Кузнецов, С. В. 2005. Курганы
скифского времени у пос. Днепрорудный и Большая
Белозерка (краткий очерк). В: Гуляев, В. И. (ред.).
Древности Евразии от средней бронзы до средневековья.
Москва: ИА РАН, с. 317-332.
Либеров, П. Д. 1965. Памятники скифского времени
на Среднем Дону. Свод археологических источников,
Д. 1—31, с. 1-103.
Максименко, В. Е.,Cмирнов, К. Ф., Горбенко, А. А.,
Лукьяшко, С. И. 1984. Богатые раннесарматские
комплексы правобережья Дона. В: Cмирнов, К. Ф.
Сарматы и утверждение их политического господства
в Скифии. Москва: Наука, с. 124-141.
Манцевич, А. П. 1987. Курган Солоха. Ленинград: Ис-
кусство.
Мегей, В. 2022. Анатолій Федорович Гуцал і
археологічна експедиція історичного факультету
Кам’янець-Подільського національного університету
імені Івана Огієнка (окремі сторінки співпраці). В:
Заремба, О. О. (ред.) Археологія і Фортифікація України.
Кам’янець-Подільський: ФОП Панькова, с. 26-33.
Мелюкова, А. И. 1953. Памятники скифского времени
на Среднем Днестре. Краткие сообщения Института
истории материальной культуры, 51, с. 60-73.
Мелюкова, А. И. 1964. Вооружение скифов. Свод
археологических источников, Д. 1—4, с. 1-88.
Мелюкова, А. И. 1981. Краснокутский курган. Мо-
сква: Наука.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1104
Могилов, О. Д. 2000. Деталі кінського спорядження
у пам’ятках Західноподільської групи скіфського часу.
В: Баженов, Л. В. та ін. (ред.). Давня і середньовічна іс-
торія України. Кам’янець-Подільський: ІВЦ Кам’янець-
Подільського університету, 93-102.
Могилов, О. Д. 2001. Вузда скіфського часу з Редвин-
ців. В: Лойко, О. Г. (ред.). Поділля у контексті україн-
ської історії. Матеріали Всеукраїнської наукової конфе-
ренції. Вінниця: Вінницька обласна друкарня, с. 38-44.
Могилов, О. Д. 2003. Деталі кінського спорядження
у пам’ятках Західноподільської групи скіфського часу.
Археологія, 2, с. 74-83.
Могилов, О. Д. 2008. Спорядження коня скіфської
доби у Лісостепу Східної Європи. Київ; Камʼянець-
Подільський: ПП Мошинський.
Могилов, А. Д. 2010. К археологической карте
Северной Буковины раннего железного века. Revista
arheologica, V, 1, с. 98-129.
Могилов, А. Д. 2011. К вопросу о ситуации на западе
Восточноевропейской Лесостепи в скифское время. В:
Байтанаев, Б. А. (ред.). Археология Казахстана в эпоху
независимости: итоги, перспективы. Алматы: Институт
археологии КН МОН РК, с. 217-227.
Могилов, О. Д. 2012. Про один із різновидів
бронзових вуздечних блях скіфського часу з Лісостепу
Східної Європи. В: Травінський, В. С. (ред.) Археологія
і Фортифікація України. Кам’янець-Подільський:
Медобори-2006, с. 30-44.
Могилов, А. Д. 2011. Погребение рядового воина из
Светловодского могильника. Історія зброї і військової
справи, 1, с. 93-100.
Могилов, О. Д. 2015. Рослинні мотиви в вуздечному
уборі скіфської доби на теренах Східноєвропейського
Лісостепу. В: Травінський, В. С. (ред.) Археологія і
Фортифікація України. Кам’янець-Подільський: ТОВ
«Друкарня Рута», с. 14-22.
Могилов, О. Д. 2017. Могила скіфського воїна з
Світловодська. В: Заремба, О. О. (ред.) Археологія і
Фортифікація України. Кам’янець-Подільський: ПП
Буйницький, с. 68-72.
Могилов, О. Д. 2018. Скіфські комплекси з вуздою з
Дніпровського Припоріжжя. Археологія і давня історія
України, 2 (27), с. 287-315.
Могилов, А. Д. 2019. Вооружение из Светловодского мо-
гильника. Археологія і давня історія України, 2 (31), с. 102-125.
Могилов, А. Д. 2020. О формировании раннескифской
культуры на Cреднем Днестре. Stratum plus, 3, с. 129-170.
Могилов, О. Д. 2021. Комарів. Поселення доскіфського
часу на Середньому Дністрі. Київ: ІА НАН України.
Могилов, О. Д., Гуцал, А. Ф. 2008. Про один із
різновидів ранньоскіфських зооморфних вуздечних
прикрас. Археологія, 4, с. 44-48.
Могилов, О. Д., Гуцал, А. Ф., Гуцал, В. А. 2016. Курган
з кам’яним валом на Західному Поділлі. Археологія і дав-
ня історія України, 2 (19), с. 212-230.
Могилов, О. Д., Діденко, С, В. 2009. Скіфський
курган 448 біля с. Журавка — пам›ятка перехідного часу
в Потясминні. Археологія, 3, с. 45-55.
Могилов, А. Д., Диденко, С. В. 2022. К вопросу о се-
верных границах распространения памятников скифско-
го круга в Украинской Лесостепи (курган у с. Ладыжичи
в низовье р. Припять). Tyragetia, XVI, I, с. 209-220.
Могилов, О. Д., Руденко, С. В. 2018. Поселення
раннього залізного віку біля с. Іванівка в Потясминні.
Археологія і давня історія України, 2 (27), с. 245-250.
Мозолевский, Б. Н. 1973. Скифские погребения у
с. Нагорное близ г. Орджоникидзе на Днепропетровщине.
В: Тереножкин, А. И. (ред.). Скифские древности. Киев:
Наукова думка, с. 187-234.
Мозолевский, Б. Н. 1975. Скифский курган у
с. Ерковцы на Киевщине. В: Тереножкин, А. И. (ред.).
Скифский мир. Киев: Наукова думка, с. 211-215.
Мозолевский, Б. Н. 1980. Скифские курганы в
окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетрвщине
(раскопки 1972—1975 гг.). В: Тереножкин, А. И. (ред.).
Скифия и Кавказ. Киев: Наукова думка, с. 70-155.
Мозолевский, Б. Н. 1982. Скифский царский курган
Желтокаменка. В: Тереножкин, А. И. (ред.). Древности
Степной Скифии. Киев: Наукова думка.
Мозолевский, Б. Н., Полин, С. В. 2005. Курганы
скифского Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна, и
Соболева Могилы). Киев: Стилос.
Мурзин, В. Ю., Ролле, Р., Херц, В., Махортых, С. В.,
Белозор, В. П. 1999. Исследования совместной Украинско-
Немецкой археологической экспедиции в 1998 г. Киев:
Институт археологи НАН Украины; Немецкое научно-
исследовательское общество.
Мурзін, В. Ю., Фіалко, О. Є. 1998. Зброя з Бердянського
кургану. Археологія, 3, с. 103-112.
Назаров, А., Скорый, С. 2019. Скифские катакомбы в
междуречье Роси и Тясмина. Revista arheologica, XV, 1,
c. 47-64.
Окатенко, В. М.,Могилов, О. Д. 2021. Знахідки
кістяних псаліїв доби раннього заліза на Харківщині.
Археологія і давня історія України, 4, с. 98-106. https://
doi.org/10.37445/adiu.2021.04.07.
Ольховский, В. С. 1991. Погребально-поминальная
обрядность населения Степной Скифии (VII—III вв.
до н. э.). Москва: Наука.
Остапенко, М. А. 1994. К вопросу о скифских
грунтовых могильниках в Степном Поднепровье. В:
Яровой, Е. В. (ред.). Древнейшие общности земледельцев
и скотоводов Северного Причерноморья V тыс. до н. э. —
V в. н, э. Тирасполь: ИПП «Типар», с. 206-208.
Отчет ... 1893. Отчет Археологической комиссии за
1891 год. Санкт-Петербург: Типография Главного управ-
ления уделов.
Отчет ... 1900. Отчет Археологической комиссии за
1897 год. Санкт-Петербург: Типография Главного управ-
ления уделов.
Пеляшенко, К. Ю. 2020. Курганний могильник скіф-
ського часу «Дергачі». Археологія і давня історія Украї-
ни, 36, с. 246-260. https://doi.org/10.37445/adiu.2020.03.14.
Петренко, В. Г. 1967. Правобережье Среднего
Приднепровья в V—III вв. до н. э. Свод археологических
источников, Д 1-4, с. 1-180.
Покровская, Е. Ф. 1965. Кургани біля с. Сеньківки.
Археологія, XVIII, с. 139-149.
Покровская, Е. Ф. 1973. Предскифское поселение у
с. Жаботин. Советская археология, 4, с. 169-188.
Покровская, Е. Ф., Діденко, О. П. 1970. Кургани
скіфського часу біля Умані. Археологія, XXIII, 65-79.
Полін, С. В. 1987. Хронологія ранньоскіфських
пам’яток. Археологія, 59, с. 17-36.
Полин, С. В. 2014. Скифский Золотобалковский
курганный могильник V—IV вв. до н. э. на Херсонщине.
Киев: О. Филюк.
Полин, С. В., Дараган, М. Н. 2021. Скифские
катакомбы с двумя входными ямами. Ч. 1. Ритуальные
катакомбы. Материалы по археологии и истории анти-
чного и средневекового Причерноморья, 13, с. 334–422.
https://doi.org/10.53737/2713-2021.2021.50.33.007
Попандопуло, З. Х. 1995. Скифский грунтовый
могильник у с. Скельки. Древности, 2, с. 50-53.
Попандопуло, З. Х. 2004. Грунтовые могильники
скифского времени Нижнего Поднепровья. В: Скорий, С.
А. (ред.). Від Кіммерії до Сарматії. Київ: Корвін-Прес,
с. 67-68.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 105
Попандопуло, З. Х. 2011. Скифский грунтовый
могильник Скельки. Запорожье: Запорожский областной
краеведческий музей.
Прокофьев, Р. В. 2014. Раскопки у хутора Дугино в
дельте Дона в 2009 году. Ростов-на-Дону: Альтаир.
Пузикова, А. И. 2001. Курганы скифского времени
Среднего Подонья (публикация комплексов). Москва:
Индирик.
Ролле, Р., Герц, В., Махортых, С. В., Белозор, В. П.
2003. Исследования совместной Украинско-Немецкой
археологической экспедиции в 2002 г. Киев: ИА НАН
Украины.
Савченко, Е. И. 2001. Могильник скифского
времени “Терновое I — Колбино I” на Среднем Дону
(погребальный обряд). В: Гуляев, В. И. (ред.). Археология
Среднего Дона в скифскую эпоху. Труды Потуданской
археологической экспедиции ИА РАН, 1993—2000 гг. Мо-
сква: ИА РАН, с. 53-143.
Савченко, Е. И. 2004. Вооружение и предметы
снаряжения населения скифского времени на Среднем
Дону. В: Гуляев, В. И. (ред.). Археология Среднего
Дона в скифскую эпоху. Труды Донской (Потуданской)
археологической экспедиции ИА РАН, 2001—2003 гг.
Москва: ИА РАН, с. 151-257.
Савченко, Е. И. 2009. Снаряжение коня скифского
времени на Среднем Дону, как археологический
источник. В: Гуляев, В. И. (ред.). Археология Среднего
Дона в скифскую эпоху. Москва: ИА РАН, с. 221-325.
Сецинский, Е. 1899. Археологическая карта
Подольской губернии. Труды XI Археологического
съезда в Киеве. 1899. Москва: Типография Г. Лисснера и
А. Гешеля.
Скорий, С. А. 1990. Курган Переп’ятиха: (До
етнокультурної історії Дніпровського Лісостепового
Правобережжя). Київ: Наукова думка.
Скорый, С. А. 1997. Стеблев: скифский могильник в
Поросье. Киев: ИА НАН Украины.
Скорый, С. А. 2003. Скифы в Днепровской
Правобережной Лесостепи. Киев: Институт археологии
НАН Украины.
Скорый, С. А. 2008. Селище в урочище Лисовый
Кут на Большом укреплении Бельского городища
(материалы раскопок 1999—2001 и 2004 гг). Revista
archeologica, IV, 1, с. 147-179.
Скорый, С. А., Хохоровски, Я. 2018. Большой
Рыжановский курган. Киев: Издатель О. Филюк.
Смирнова, Г. И. 1979. Курганы у с. Перебыковцы —
новый могильник скифской архаики на Среднем Днестре.
Труды Государственного Эрмитажа, XX, с. 36-67.
Смирнова, Г. И. 1996. Немировское городище —
общая характеристика памятника VIII—VII вв. до н. э.
Археологія, 4, с. 67-84.
Смирнова, Г. И. 2001. Гальштатский компонент в ран-
нескифской культуре Лесостепи Северного Причерномо-
рья (по материалам Немировского городища). Россий-
ская археология, 4, с. 33-43.
Тереножкин, А. И., Мозолевський, Б. Н. 1988.
Мелитопольский курган. Киев: Наукова думка.
Тереножкин, А. И., Ильинская, В. А., Черненко, Е. В.,
Мозолевский, Б. Н. 1973. Скифские курганы Никополь-
щины. В: Тереножкин, А. И. (ред.). Скифские древности.
Киев: Наукова думка, с. 113-186.
Чередниченко, Н. Н., Фиалко, Е. Е. 1988. Погребение
жрицы из Бердянского кургана. Советская археология, 2,
с. 149-166.
Шевченко, А. А. 2009. Новые материалы к изучению
курганного могильника скифского времени Колбино I на
Среднем Дону. В: Гуляев, В. И. (ред.). Археология Сред-
него Дона в скифскую эпоху. Москва: ИА РАН, с. 26-111.
Шрамко, Б. А. 1987. Бельское городище скифской
эпохи (город Гелон). Киев: Наукова думка.
Шрамко, Б. А. 1994. Розкопки курганів VII—IV ст.
до н. е. поблизу Більська. Археологія, 4, с. 117-133.
Шрамко, Б. А. 1999. К вопросу о бронзолитейном
производстве в Скифии. В: Мелюкова, А. И. и др. (ред.).
Евразийские древности. Москва: ИА РАН, с. 318-324.
Эрлих, В. Р. 2002. Новое меотское святилище в Заку-
банье. Историко-археологический альманах, 8, с. 7-16.
Bydłowski, A. 1904. Mogiły w Nowosiołce. Świato-
wit, V, p. 59-80.
Bydłowski, A. 1905. Mogiły w Nowosiołce. Świato-
wit, VI, p. 1-7.
Mogylov, O. 2013. The Barrows of the West Podolian
Group of the Scythian Period. Mousaios, XVIII, p. 203-214.
Ossowski, G. 1888. Materiały do paleontologii kurhanów
ukrainskich. Zbior wiadomoszi do antropologii krajowej, 12,
p. 1-91.
Shelekhan, O., Lifantii, O., Boltryk, Y., Ignaczak, M.
2016. Research in the Central Part of Severynivka Hillfort.
Baltic-Pontic Studies, 21, p. 91-218.
Sulimirski, T. 1936. Scytowie na zachodniem Podolu,
Lwów: Nakładem Lwowskiego towarzystwa prehistorycznego.
Надійшла 01.12.2022
Oleksandr D. Mohylov 1, Vitalii A. Hutsal 2
1 PhD, Senior Research Fellow, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Early Iron Age
Archaeology Department, ORCID: 0000-0002-2400-2380, mogilovod@gmail.com
2 PhD, Head of the Archaeological laboratory, Kamianets-Podilskyi National University, ORCID: 0000-0002-1122-7273,
dpoasukam@gmail.com
REDVYNTSI — THE FUNERAL AND MEMORIAL COMPLEX OF A RIDER
OF THE SCYTHIAN PERIOD IN NORTHERN PODILLIA
In 1973, the archaeological expedition of Kamianets-Podilskyi Pedagogical Institute under the leadership of A. F. Hutsal and
I. S. Vynokur investigated the mound no. 1 near Redvyntsi village in Khmelnytskyi District and Oblast, in the upper reaches
of the Southern Buh basin. The graveyard of five mounds was located 0.5 km southwest from Redvyntsi, on the territory of the
collective farm garden. The height of the embankments, located 50—60 m from each other, was 1.8—2.7 m, the diameter —
14—18 m. The height of the mound no. 1 (the biggest in the group), located in the eastern part of the burial ground, was 2.5 m,
the diameter — 18 m.
A burial and memorial complex was discovered under the mound: the cenotaph. It had a wooden structure with a diameter
of 4.4 m. It was located on the top of the soil filling. In the centre of the layout there was a complex of items. On the side, traces
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1106
of ritual hearths and ceramics near them were found. Among the finds, bridle items made of bronze should be noted. Moreover,
there were plates that had the shape of a circle, a rosette and and a diamond. Buckles were found with them. Weapons include an
iron spearhead and bronze three-bladed arrowheads. A glass bead was found among the jewellery. The finds have analogies in
many areas of the Northern Black Sea region during the Scythian period: the Eastern Podillia group, the Dnipro River Right-bank
forest-steppe region, the Ukrainian Left-bank forest-steppe, the Middle Don region and Steppe Scythia.
Mound no. 1 in Redvyntsi, due to the lack of a burial, can be interpreted as a cenotaph: during the construction of which
fire rituals took place, which have comparisons in the Ukrainian forest-steppe. According to analogies, the burial mounds in
Redvyntsi can be dated by the 4th century BC. The significant size of the mound, as well as the rich inventory, indicate that it was
built in the memory of an ancient warrior-horseman. The deceased, who could have died in a foreign land, probably belonged
to the local nobility, and headed one of the communities of the Scythian period, which lived in the 4th century BC in the upper
reaches of the Southern Buh.
K e y w o r d s: Podillia, Scythian times, mound, cenotaph, bridle, arrows.
References
Alekseev, A. Iu. 1991. Khronografiia i khronologiia Prichernomorskoi Skifii V v. do n. e. Arkheologicheskii sbornik
Gosudarstvennogo Ermitazha, 31, p. 43-57.
Alekseev, A. U., Murzin, V. U., Rolle, R. 1991. Chertomlyk (skifskii tsarskii kurgan IV v. do n. e.). Kyiv: Naukova dumka.
Aleksieieva, I. L. Boltryk, Yu. V., Sapozhnykov, I. V. 2021. Kurgan on Briienn Hill near Artsyz City. Arkheolohiia i davnia
istoriia Ukrainy, 2 (39), p. 287-305. https://doi.org/10.37445/adiu.2021.02.18.
Alekseeva, I. L., Okhotnikov, S. B., Redina, E. F. 1997. Skifskoe pogrebenie u g. Artsiz. In: Iarovoi, V. E. (ed.). Chobruchskii
arkheologicheskii kompleks i voprosy vzaimovliianiia antichnoi i varvarskoi kultur (IV v. do n. e. — IV v n. e.). Tiraspol:
PGU, p. 48-55.
Andrukh, S. I., Toshchev, G. N. 1999. Mogilnik Mamai-Gora. Zaporozhe: Izdatelstvo Zaporozhskogo universiteta, I.
Antonovich, V. B. 1893. Drevnosti Iugo-Zapadnogo kraia. Raskopki v strane drevlian. Materialy po arkheologii Rossii, 11, p. 1-78.
Artamonov, M. Y. 1949. Pivdennopodilska ekspedytsiia. Arkheolohichni pamiatky URSR, 1, p. 257-262.
Artamonov, M. I. 1955a. Nekotorye itogi piatiletnikh issledovanii Iugo-Podolskoi arkheologicheskoi ekspeditsii. Kratkie
soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR, 4, p. 84-87.
Artamonov, M. I. 1955b. Arkheologicheskie issledovaniia v Iuzhnoi Podolii v 1952—1953 gg. Kratkie soobshcheniia Instituta
istorii materialnoi kultury, 59, p. 100-117.
Babenko, L. I. 2004. Burial Assemblage of the 4th Century BC Located near the Urban Village of Peresechnaya. Arheologia, 3,
p. 32-37.
Babenko, L. I. 2005. Pesochinskii kurgannyi mogilnik skifskogo vremeni. Kharkiv: Izdatelskii dom “Raider”.
Bandurovskii, A. V., Buinov, Iu. V. 2000. Kurgany skifskogo vremeni (severskodonetskii variant). Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Berezanskaia, S. S. 1982. Severnaia Ukraina v epokhu bronzy. Kyiv: Naukova dumka.
Bessonova, S. S. 1973. Pogrebenie IV v. do n. e. iz Trekhbratnego kurgana. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskie drevnosti. Kyiv:
Naukova dumka, p. 243-252.
Bessonova, S. S. 1994. Kurgany Lesostepnogo Pobuzhia. In: Chernenko, E. V. (ed.). Drevnosti skifov. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 3-34.
Bessonova, S. S. 1996. Clay-made Credence Altars in the Forest-Steppe Dnieper Territory of the Early Scythian Period. Arheolo-
gia, 4, p. 25-40.
Bessonova, S. S. 2007. Konskie nabory Bratoliubovskogo kurgana. In: Skorii, S. A. (ed.). Rannіy zalіzniy vіk Evrazіi. Kyiv; Chy-
hyryn: IA NAN Ukrainy, p. 27-30.
Bessonova, S. S., Skorуi, S. A. 1986. Pogrebenie skifskogo voina iz Aktashskogo mogilnika v Vostochnom Krymu. Sovetskaia
arkheologiia, 4, p. 158-169.
Bessonova, S. S., Skorуi, S. A. 2001. Motroninskoe gorodishche skifskoi epokhi. Kyiv; Krakiv: IA NAN Ukrainy.
Bidzilia, V. I., Boltrik, Iu. V., Mozolevskii, B. N., Savovskii, I. P. 1977. Kurgannyi mogilnik v urochishche Nosaki. In: Bidzi-
lia, V. I. (ed.). Kurgannye mogilniki Riasnye Mogily i Nosaki. Kyiv: Naukova dumka, p. 61-158.
Bidzilia, V. I., Polin, S. V. 2012. Skifskii tsarskii kurgan Gaimanova Mogila. Kyiv: Izdatelskii dom Skif.
Bobrinskoi, A. A. 1894. Kurgany i sluchainye arkheologicheskie nakhodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg: Tipografiia
V. S. Balasheva. II.
Bobrinskoi, A. A. 1901. Kurgany i sluchainye arkheologicheskie nakhodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg: Tipografiia
Glavnogo upravleniia udelov. III.
Bobrinskoi, A. A. 1905. Otchet o raskopkakh, proizvedennykh v 1903 godu v Cherkasskom uezde Kyivskoi gubernii. Izvestiia
Arkheologicheskoi komissii, 14, p. 1-43.
Bokii, N. M., Mogilov, A. D. 2015. A Discovery Svitlovodsk Burial Ground. Arkheolohіia і davnia іstorіia Ukrainy, 2 (15),
p. 253-264.
Bokii, N. M., Mohylov, O. D., Panchenko, K. I. 2013. Kolektyvne pokhovannia skifskoho chasu v Lisostepovomu Pravoberezh-
nomu Podniprovi. In: Travinskyi, V. S. (ed.). Arkheolohiia i fortyfikatsiia Serednoho Podnistrovia. Kamianets-Podilskyi:
Medobory—2006, p. 17-24.
Vynokur, I. S. Kartka pamiatky. Khmelnytskyi raion. S. Redvintsy. Kurhanna hrupa. Fondy Arkheologichnoi laboratorii Kamia-
nets-Podilskoho natsionalnoho universytetu.
Vynokur, I. S. 1985. Istoriia Lisostepovoho Podnistrovia ta Pivdennoho Pobuzhzhia vid kamianoho viku do serednovichchia.
Kyiv; Odesa: Vyshcha shkola.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 107
Vinokur, I. S., Gutsal, A. F. 1973. Otchet ob arkheologicheskikh issledovaniiakh skifskogo gorodishcha Rudkovtsy Novoushit-
skogo raiona i selishcha Bakota Kamenets-Podolskogo r-na (I tys. n. e.). Scientific Archives of the Institute of Archaeolo-
gy, the NAS of Ukraine, f. 64, 1973/83.
Vinokur, I. S., Gutsal, A. F. 1974. Raboty Podolskoi ekspeditsii. In: Rybakov, B. A. (ed.). Arkheologicheskie otkrytiia 1973
goda. Moskva: Nauka, p. 255-256.
Vynokur, I. S., Hutsal, A. F., Peniak, S. I., Tymoshchuk, B. O., Yakubovskyi, V. I., 1984. Dovidnyk z arkheolohii Ukrainy.
Khmelnytska, Chernivetska, Zakarpatska oblasti. Kyiv: Naukova dumka.
Vinokur, I. S., Prikhodniuk, O. M. 1965. Otchet ob arkheologicheskikh issledovaniiakh na territorii Khmelnitskoi oblasti v 1966
godu. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1966/59.
Havrysh, P. Ya. 2000. Plemena skifskoho chasu v Lisostepu Dniprovskoho Livoberezhzhia (za materialamy Prypsillia). Polta-
va: Arkheolohiia.
Galanina, L. K. 1977. Skifskie drevnosti Podneprovia (Ermitazhnaia kollektsiia Brandenburga). Svod arkheologicheskikh istoch-
nikov, D 1—33, p. 1-65.
Hanina, O. D. 1965. Poselennia skifskoho chasu u seli Ivane-Puste. Arheologia, ХIХ, p. 106-117.
Hershkovych, Ya. P., Ryzhov, S. M. 1997. Zvit pro rozkopky poselennia skifskoho chasu bilia s. Stufchyntsi Khmelnytskoho raionu
Khmelnytskoi oblasti u 1997 r. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1997/7.
Hershkovych, Ya. P., Ryzhov, S. M. 1998. Poselennia rannoskifskoho chasu Stufchyntsi-9 na Podilli. In: Kozak, D. N. (ed). Ar-
kheolohichni vidkryttia v Ukraini 1997—1998 rr. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 13-14.
Gordtsov, V. A. 1947. Raskopki “Chastykh kurganov” bliz Voronezha. Sovetskaia arkheologiia, I, p. 13-28.
Guliaev, V. I., Savchenko, E. I. 2004. Novyi pamiatnik skifskogo vremeni na Srednem Donu. In: Guliaev, V. I. (ed.). Arkheologiia
Srednego Dona v skifskuiu epokhu. Trudy Donskoi (Potudanskoi) arkheologicheskoi ekspeditsii IA RAN. 2001—2003 gg.
Moskva: IA RAN, p. 35-52.
Hrechko, D. S. 2010. Naselennia skifskoho chasu na Siverskomu Dintsi. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Hrechko, D. S., Kotenko, V. V. 2020. Pro odnu unikalnu znakhidku z Bilskoho horodyshcha. In: Korost, I. I. (ed.). Fenomen
Bilskoho horodyshcha — 2020. Kyiv; Kotelva: CP NANU; UTOPIK, p. 120-133.
Hrechko, D. S., Kriutchenko, O. O., Rzhevuska, S. S., Demchuk, Zh., Kariaka, O. V. 2019. Rozkopky nekropoliu “B” Bilskoho
horodyshcha u 2018 r. In: Korost, I. I. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2018 r. Kyiv; Kotelva:
TsP NANU i UTOPIK, p. 5-18.
Gutsal, A. F. 1980. Nekotoryye cherty pogrebalnogo obriada plemen Srednego Podnestrovia v VIII—V vv. do n. e. In: Gening,
V. F. (ed.). Arkheologichesskie issledovaniia na Ukraine v 1978—1979 gg. Tezisy dokladov XVIII konferentsii Instituta
arkheologii AN USSR. Dnepropetrovsk: b./i., p. 76-77.
Hutsal, A. F. 2018. Wooden Vaults of the Earlyscythian Times in the Mounds of the Middle Dnister. Arkheolohiia i davnia
istoriia Ukrainy, 2 (27), p. 51—63.
Hutsal, A. F., Hutsal, V. A., Mehei, V. P., Mohylov, O. D. 2004. Rozkopky kurhaniv epokhy rannoho zaliza v s. Malynivtsi na Se-
rednomu Dnistri. In: Havryliuk, N. O. (ed.). Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 2002—2003 rr., Kyiv: Shliakh, p. 114-116.
Hutsal, A. F., Hutsal, V. A., Mehei, V. P., Mohylov, O. D., Boltaniuk, P. A. 2007. Prodovzhennia robit na kurhanakh rannoski-
fskoho chasu bilia s. Kolodiivka. In: Kozak, D. N. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2005—2007 rr. Kyiv: IA
NAN Ukrainy, p. 158-160.
Hutsal, A. F., Hutsal, V. A., Mehei, V. P., Mohylov, O. D. 2008. Teklivskyi kurhannyi nekropol. Visnyk Kamianets-Podilskoho
natsionalnoho universytetu im. I. Ohiienka. Istorychni nauky, 1, p. 6-23.
Gutsal, A. F., Gutsal, V. A., Mogilov, A. D. 2012. Novye issledovaniia kurganov skifskogo vremeni na zapade
Vostochnoevropeiskoi Lesostepi. In: Baitanaev, B. A. (ed.). Kadyrbaevskie chteniia. Materialy III mezhdunarodnoi
nauchnoi konferentsii. Aktobe: Institut arkheologii KN MON RK, p. 141-153.
Hutsal, A. F., Hutsal, V. A., Mohylov, O. D. 2021. Early Scythian Barrow With Cremation on the Western Podillia. Arheologia,
1, p. 46-55. https://doi.org/10.15407/archaeologyua2021.01.086
Hutsal, A. F., Hutsal, V. A., Mohylov, O. D. 2022. A Mound of the Early Scythian Period near Shutnivtsi Village in Middle
Dnister Region. Arheologia, 4, p. 82-102. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.082
Hutsal, A. F., Yakubovskyi, V. I., Mykhalchyshyn, I. R. 2011. Arkheolohichna spadshchyna Khmelnytskoi oblasti. Dovidnyk.
Kyiv: Naukovo-doslidnyi instytut pamiatkookhoronnykh doslidzhen.
Hutsal, V. A. 2002. Spysy skifskoho chasu na terytorii Zakhidnoho Podillia. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho pedahohich-
noho universytetu. Istorychni nauky, 8 (10), p. 197-206.
Dashevskaia, O. D. 1991. Pozdnie skify v Krymu. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D. 1-7, p. 1-142.
Drevnosti Pridneprovia. 1899. Kyiv: S. V. Kulzhenko. 2.
Evdokimov, G. L., Fridman, M. I. 1987. Skifskie kurgany u s. Pervomaevka na Khersonshchine. In: Chernenko, E. V. (ed.). Skify
Severnogo Prichernomoria. Kyiv: Naukova dumka, p. 85-115.
Evdokimov, G. L., Fridman, M. I. 1991. Kurgany skifskogo vremeni u s. Pervomaevka na Khersonshchine. In: Boltrik, Iu. V.,
Buniatian, E. P. (eds.). Kurgany Stepnoi Skifii.Kyiv: Naukova dumka, p. 72-97.
Zamiatin, S. N. 1946. Skifskii mogilnik “Chastye kurgany” pod Voronezhem (raskopki Voronezhskoi uchenoi arkhivnoi komis-
sii 1910—1915 gg.). Sovetskaia arkheologiia, VIII, p. 9-50.
Illinska, V. A. 1961. Skifska vuzda VI st. do n. e. (za materialamy Posullia). Arheologia, XXIII, p. 38-61.
Ilinskaia, V. A. 1966. Skifskie kurgany okolo g. Borispolia. Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 152-171.
Ilinskaia, V. A. 1968. Skify Dneprovskogo Lesostepnogo Levoberezhia. Kyiv: Naukova dumka.
Ilinskaia, V. A. 1973. Skifskaia uzda IV v. do n. e. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskie drevnosti. Kyiv: Naukova dumka, p. 42-63.
Ilinskaia, V. A. 1975. Ranneskifskie kurgany basseina r. Tiasmin. Kyiv: Naukova dumka.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1108
Katalog Vystavki XI Arkheologicheskogo siezda v Kyive. 1899. Kyiv: Tipo-litografiia Tovarishchestva I. N. Kushnerevich i Ko.
Klochko, V. I. Skorуi, S. A. 1991. Kurgan Vakulina Mogila. In: Gavrilov, A. V. (ed.). Problemy arkheologii Severnogo Pricher-
nomoria. Kherson: b./v., p. 99-109.
Kovpanenko, G. T. 1984. “Chervona Mogila” u s. Fliarkovka. In: Meliukova, A. I. Moshkova, M. G. Petrenko. V. G. (eds.).
Drevnosti Evrazii skifo-sarmatskogo vremeni. Moskva: Nauka, p. 107-113.
Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skorуi, S. A. 1989. Pamiatniki skifskoi epokhi Dneprovskogo Lesostepnogo Pravoberezhia
(Kyivo-Cherkasskii region). Kyiv: Naukova dumka.
Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skorуi, S. A. 1994. Novye kurgany rannego zheleznogo veka v Porose. In: Chernenko, E. V.
(ed.). Drevnosti skifov. Kyiv: IA AN Ukrainy, 41-62.
Kovpanenko, G. T., Yakovenko, E. V. 1973. Skifskie kurgany na uge Khersonshchiny. In: Terenozhkin, A. I.(ed.). Skifskie Drev-
nosti. Kyiv: Naukova dumka, p. 253-265.
Kolotukhin, V. A. 2000. Kimmeriitsy i skify Stepnogo Kryma. Simferopol: Sonat.
Koltukhov, S. G. 2012a. Skify Severo-Zapadnogo Kryma v VII—IV vv. do n. e. (pogrebalnye pamiatniki). Arkheologicheskii
almanakh, 27, p. 1-265.
Koltukhov, S. G. 2012b. Skify Krymskogo Prisivashia v VII—IV vv. do n. e. Pogrebalnye pamiatniki. Landshaftno-istoricheskoe
raionirovanie pamiatnikov Kryma. Materialy k arkheologicheskoi karte Kryma, 10, p. 1-139.
Kropotov, V. V. 2009. Kurgan s “kolektivnym pogrebeniem” IV v. do n. e. v Predgornom Krymu. In: Bessonova, S. S. (ed.).
Epokha rannego zheleza. Kyiv; Poltava: IA NAN Ukrainy, p. 200-221.
Kuznetsova, T. M., Elagina, N. G., Kuznetsov, S. V. 2020. Kurgany u porogov Borisfena. Moskva: IA RAN.
Kuznetsova, T. M., Kuznetsov, S. V. 2005. Kurgany skifskogo vremeni u pos. Dneprorudnyi i Bolshaia Belozerka (kratkii
ocherk). In: Guliaev, V. I. (ed.). Drevnosti Evrazii ot srednei bronzy do srednevekovia. Moskva: IA RAN, p. 317-332.
Liberov, P. D. 1965. Pamiatniki skifskogo vremeni na Srednem Donu. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D. 1-31, p. 1-103.
Maksimenko, V. E., Smirnov, K. F., Gorbenko, A. A., Lukiashko, S. I. 1984. Bogatye rannesarmatskie kompleksy pravobere-
zhia Dona. In: Smirnov, K. F. Sarmaty i utverzhdenie ikh politicheskogo gospodstva v Skifii. Moskva: Nauka, p. 124-141.
Mantsevich, A. P. 1987. Kurgan Solokha. Leningrad: Iskusstvo.
Mehei, V. 2022. Anatoliy Fedorovych Hutsal i arkheolohichna ekspedytsiia istorychnoho fakultetu Kamianets-Podilskoho
natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka (okremi storinky spivpratsi). In: Zaremba, O. O. (ed.) Arkheolohiia i
fortyfikatsiia Ukrainy. Kamianets-Podilskyi: FOP Pankova, p. 26-33.
Meliukova, A. I. 1953. Pamiatniki skifskogo vremeni na Srednem Dnestre. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi
kultury, 51, p. 60-73.
Meliukova, A. I. 1964. Vooruzhenie skifov. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D. 1-4, p. 1-88.
Meliukova, A. I. 1981. Krasnokutskii kurgan. Moskva: Nauka.
Mohylov, O. D. 2000. Detali kinskoho sporiadzhennia u pamiatkakh Zakhidnopodilskoi hrupy skifskoho chasu. In: Bazhe-
nov, L. V. et al. (eds.). Davnia i serednovichna istoriia Ukrainy. Kamianets-Podilskyi: IVTs Kamianets-Podilskoho uni-
versytetu, p. 93-102.
Mohylov, O. D. 2001. Vuzda skifskoho chasu z Redvyntsiv. In: Loiko, O. H. (ed.). Podillia u konteksti ukrainskoi istorii. Mate-
rialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii. Vinnytsia: Vinnytska oblasna drukarnia, p. 38-44.
Mohylov, O. D. 2003. The Components of Harness of Scythian Time of Sites of the Western Podillia Cluster. Arheologia, 2,
p. 74-83.
Mohylov, O. D. 2008. Sporiadzhennia konia skifskoi doby u Lisostepu Skhidnoi Yevropy. Kyiv; Kamianets-Podilskyi:
Moshynskyi.
Mogilov, A. D. 2010. K arkheologicheskoi karte Severnoi Bukoviny rannego zheleznogo veka. Revista arheologica, V, 1, p. 98-
129.
Mogilov, A. D. 2011. K voprosu o situatsii na zapade Vostochnoevropeiskoi Lesostepi v skifskoe vremia. In: Baitanaev, B. A.
(ed.). Arkheologiia Kazakhstana v epokhu nezavisimosti: itogi, perspektivy. Almaty: Institut arkheologii KN MON RK,
p. 217-227.
Mohylov, O. D. 2012. Pro odyn iz riznovydiv bronzovykh vuzdechnykh bliakh skifskoho chasu z Lisostepu Shidnoyi Yevropy.
In: Travinskyi, V. S. (ed.) Arkheolohiia i fortyfikatsiia Ukrainy. Kamyanets-Podilskiy: PP Medobory-2006, p. 30-44.
Mohylov, O. D. 2015. Roslynni motyvy v vuzdechnomu ubori skifskoi doby na terenakh Skhidnoievropeiskoho Lisostepu. In:
Travinskyi, V. S. (ed.) Arkheolohiia i Fortyfikatsiia Ukrainy. Kamianets-Podilskyi: TOV “Drukarnia Ruta”, p. 14-22.
Mohylov, O. D. 2017. Mohyla skifskoho voina z Svitlovodska. In: Zaremba, O. O. (ed.) Arkheolohiia i fortyfikatsiia Ukrainy.
Kamianets-Podilskyi: PP Buinytskyi, p. 68-72.
Mohylov, O. D. 2018. The Scythian Burials With a Bridle from the Dnipro Pryporizhya. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy,
2 (27), p. 287-315.
Mogilov, A. D. 2019. The Armament from the Svitlovodsk Cemetery. Arkheolohіia і davnia іstorіia Ukrainy, 2 (31), p. 102-125.
Mogilov, A. D. 2020. On the Formation of the Early Scythian Culture on the Middle Dniester Region. Stratum plus, 3, p. 129-
170.
Mohylov, O. D. 2021. Komariv. Poselennia doskifskoho chasu na Serednyomu Dnistri. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Mohylov, O. D., Hutsal, A. F. 2008. About One of the Types of the Early Scythian Zoomorphic Bridle Adornments. Arheologia, 4,
p. 44-48.
Mohylov, O. D., Hutsal, A. F., Hutsal, V. A. 2016. The Barrow with the Stone Bank on the West Podillya. Arkheolohiia i dav-
nia istoriia Ukrainy, 2 (19), p. 212-230.
Mohylov, O. D., Didenko, S, V. 2009. Scythian Mound near Zhuravka, a Monument of Transition Period in the Tyasmyn River
Region. Arheologia, 3, p. 45-55.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 109
Mogilov, A. D., Didenko, S. V. 2021. On the Issue of the Northern Boundaries of the Scythian Circle Sites Distribution in the
Ukrainian Forest-steppe (a burial mound near the Ladyzhichi Village in the lower reaches of the Prypiat River. Tyragetia,
XVI, I, p. 209-220.
Mohylov. O. D., Rudenko, S. V. 2018. The Settlement of the Early Iron Age Near Ivanivka in Tyasmyn Region. Arkheolohiia i
davnia istoriia Ukrainy, 2 (27), p. 245-250.
Mozolevskii, B. N. 1973. Skifskie pogrebeniia u s. Nagornoe bliz g. Ordzhonikidze na Dnepropetrovshchine. In: Terenozh-
kin, A. I.(ed.). Skifskie drevnosti. Kyiv: Naukova dumka, p. 187-234.
Mozolevskii, B. N. 1975. Skifskii kurgan u s. Erkovtsy na Kyivshchine. In: Terenozhkin, A. I.(ed.). Skifskii mir. Kyiv: Nauko-
va dumka, p. 211-215.
Mozolevskii, B. N. 1980. Skifskie kurgany v okrestnostiakh g. Ordzhonikidze na Dnepropetrvshchine (raskopki 1972—
1975 gg.). In: Terenozhkin, A. I.(ed.). Skifiia i Kavkaz. Kyiv: Naukova dumka, p. 70-155.
Mozolevskii, B. N. 1982. Skifskii tsarskii kurgan Zheltokamenka. In: Terenozhkin, A. I.(ed.). Drevnosti Stepnoi Skifii. Kyiv:
Naukova dumka.
Mozolevskii, B. N., Polin, S. V. 2005. Kurgany skifskogo Gerrosa IV v. do n. e. (Babina, Vodiana, i Soboleva Mogily). Kyiv: Stilos.
Murzin, V. Iu., Rolle, R., Kherts, V., Makhortykh, S. V., Belozor, V. P. 1999. Issledovaniia sovmestnoi Ukrainsko-Nemetskoi
arkheologicheskoi ekspeditsii v 1998 g. Kyiv: IA NAN Ukrainy; Nemetskoe nauchno-issledovatelskoe obshchestvo.
Murzin, V. Yu., Fialko, O. Ye. 1998. Weapons from Berdiansk Barrow. Arheologia, 3, p. 103-112.
Nazarov, A., Skoryi, S. 2019. Skifskie katakomby v mezhdureche Rosi i Tiasmina. Revista arheologica, XV, 1, c. 47-64.
Okatenko, V. M., Mohylov, O. D. 2021. Findings of Bone Cheek-Pieces of the Early Iron Age in Kharkiv Region. Arkheolohiia
i davnia istoriia Ukrainy, 4, p. 98-106. https://doi.org/10.37445/adiu.2021.04.07.
Olkhovskii, V. S. 1991. Pogrebalno-pominalnaia obriadnost naseleniia Stepnoi Skifii (VII—III vv. do n. e.). Moskva: Nauka.
Ostapenko, M. A. 1994. K voprosu o skifskikh gruntovykh mogilnikakh v Stepnom Podneprove. In: Iarovoi, E. V. (ed.). Drev-
neishie obshchnosti zemledeltsev i skotovodov Severnogo Prichernomoria V tys. do n. e. — V v. n. e. Tiraspol: IPP “Tipar”,
p. 206-208.
Otchet Arkheologicheskoi komissii. 1893. Otchet Arkheologicheskoi komissii za 1891 god. Sankt-Peterburg: Tipografiia
Glavnogo upravleniia udelov.
Otchet Arkheologicheskoi komissii. 1900. Otchet Arkheologicheskoi komissii za 1897 god. Sankt-Peterburg: Tipografiia
Glavnogo upravleniia udelov.
Peliashenko, K. Yu. 2020. Kurgan Burial Ground of the Scythian Time “Derhachi”. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3
(36), p. 246-260. https://doi.org/10.37445/adiu.2020.03.14.
Petrenko, V. G. 1967. Pravoberezhe Srednego Pridneprovia v V—III vv. do n. e. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D 1-4,
p. 1-180.
Pokrovska, Ye. F. 1965. Kurhany bilia s. Senkivky. Arheologia, XVIII, p. 139-149.
Pokrovskaia, E. F. 1973. Predskifskoe poselenie u s. Zhabotin. Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 169-188.
Pokrovska, Ye. F., Didenko, O. P. 1970. Kurhany skifskoho chasu bilia Umani. Arheologia, XXIII, p. 65-79.
Polin, S. V. 1987. Khronolohiia rannoskifskykh pamiatok. Arheologia, 59, p. 17-36.
Polin, S. V. 2014. Skifskii Zolotobalkovskii kurgannyi mogilnik V—IV vv. do n. e. na Khersonshchine. Kyiv: O. Filiuk.
Polin, S. V., Daragan, M. N. 2021. Skifskie katakomby s dvumia vkhodnymi iamami. 1. Ritualnye katakomby. Materialy
po arkheologii i istorii antichnogo i srednevekovogo Prichernomoria, 13, p. 334–422. https://doi.org/10.53737/2713-
2021.2021.50.33.007
Popandopulo, Z. Kh. 1995. Skifskii gruntovyi mogilnik u s. Skelki. Drevnosti, 2, p. 50-53.
Popandopulo, Z. Kh. 2004. Gruntovye mogilniki skifskogo vremeni Nizhnego Podneprovia. In: Skorii, S. A. (ed.). Vіd Kіmmerіi
do Sarmatіi. Kyiv: Korvіn-Pres, p. 67-68.
Popandopulo, Z. Kh. 2011. Skifskii gruntovyi mogilnik Skelki. Zaporozhe: Zaporozhskii oblastnoi kraevedcheskii muzei.
Prokofev, R. V. 2014. Raskopki u khutora Dugino v delte Dona v 2009 godu. Rostov-na-Donu: Altair.
Puzikova, A. I. 2001. Kurgany skifskogo vremeni Srednego Podonia (publikatsiia kompleksov). Moskva: Indrik.
Rolle, R., Gerts, V., Makhortykh, S. V., Belozor, V. P. 2003. Issledovaniia sovmestnoi Ukrainsko-Nemetskoi arkheologicheskoi
ekspeditsii v 2002 g. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Savchenko, E. I. 2001. Mogilnik skifskogo vremeni “Ternovoe I — Kolbino I” na Srednem Donu (pogrebalnyi obriad). In: Gu-
liaev, V. I. (ed.). Arkheologiia Srednego Dona v skifskuiu epokhu. Trudy Potudanskoi arkheologicheskoi ekspeditsii IA
RAN, 1993—2000 gg. Moskva: IA RAN, p. 53-143.
Savchenko, E. I. 2004. Vooruzhenie i predmety snariazheniia naseleniia skifskogo vremeni na Srednem Donu. In: Guliaev, V. I.
(ed.). Arkheologiia Srednego Dona v skifskuiu epokhu. Trudy Donskoi (Potudanskoi) arkheologicheskoi ekspeditsii IA
RAN, 2001—2003 gg. Moskva: IA RAN, p. 151-257.
Savchenko, E. I. 2009. Snariazhenie konia skifskogo vremeni na Srednem Donu, kak arheologicheskii istochnik. In: Gulyaev, V.
I. (ed.). Arheologiya Srednego Dona v skifskuyu epohu. Moskva: IA RAN, p. 221-325.
Setsinskii, E. 1899. Arkheologicheskaia karta Podolskoi gubernii. Trudy XI Arkheologicheskogo sieezda v Kyive. 1899. Moskva:
Tipografiia G. Lissnera i A. Geshelia.
Skorуi, S. A. 1990. Kurhan Perepiatykha: (Do etnokulturnoi istorii Dniprovskoho Lisostepovoho Pravoberezhzhia). Kyiv: Na-
ukova dumka.
Skorуi, S. A. 1997. Steblev: skifskii mogilnik v Porosie. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Skorуi, S. A. 2003. Skify v Dneprovskoi Pravoberezhnoi Lesostepi. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Skorуi, S. A. 2008. Selishche v urochishche Lisovyi Kut na Bolshom ukreplenii Belskogo gorodishcha (materialy raskopok
1999—2001 i 2004 gg.). Revista archeologica, IV, 1, p. 147-179.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1110
Skoryi, S. A., Khokhorovski, Ia. 2018. Bolshoi Ryzhanovskii kurgan. Kyiv: Izdatel O. Filiuk.
Smirnova, G. I. 1979. Kurgany u s. Perebykovtsy — novyi mogilnik skifskoi arkhaiki na Srednem Dnestre. Trudy
Gosudarstvennogo Ermitazha, XX, p. 36-67.
Smirnova, G. I. 1996. The Nemirovskoye Site of Ancient Settlement: A General Description of the Monument. Arheologіa, 4,
p. 67-84.
Smirnova, G. I. 2001. Galshtatskii komponent v ranneskifskoi kulture Lesostepi Severnogo Prichernomoria (po materialam
Nemirovskogo gorodishcha). Rossiiskaia arkheologiia, 4, p. 33-43.
Terenozhkin, A. I., Ilinskaia, V. A., Chernenko, E. V., Mozolevskii, B. N. 1973. Skifskie kurgany Nikopolshchiny. In: Terenozh-
kin, A. I. (ed.). Skifskie drevnosti. Kyiv: Naukova dumka, p. 113-186.
Terenozhkin, A. I., Mozolevskii, B. N. 1988. Melitopolskii kurgan. Kyiv: Naukova dumka.
Cherednichenko, N. N., Fialko, E. E. 1988. Pogrebenie zhritsy iz Berdianskogo kurgana. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 149-166.
Shevchenko, A. A. 2009. Novye materialy k izucheniiu kurgannogo mogilnika skifskogo vremeni Kolbino I na Srednem Donu.
In: Guliaev, V. I. (ed.). Arkheologiia Srednego Dona v skifskuiu epokhu. Moskva: IA RAN, p. 26-111.
Shramko, B. A. 1987. Belskoe gorodishche skifskoi epokhi (gorod Gelon). Kyiv: Naukova dumka.
Shramko, B. A. 1994. Excavation of the Barrows of the 7th—4th Centuries BC near Vil. Belsk. Arheologia, 4, p. 117-133.
Shramko, B. A. 1999. K voprosu o bronzoliteinom proizvodstve v Skifii. In: Meliukova, A. I. et al. (eds.). Evraziiskie drevnosti.
Moskva: IA RAN, p. 318-324.
Erlikh, V. R. 2002. Novoe meotskoe sviatilishche v Zakubane. Istoriko-arkheologicheskii almanakh, 8, p. 7-16.
Bydłowski, A. 1904. Mogiły w Nowosiółce. Światowit, V, p. 59-80.
Bydłowski, A. 1905. Mogiły w Nowosiółce. Światowit, VI, p. 1-7.
Mogylov, O. 2013. The Barrows of the West Podolian Group of the Scythian Period. Mousaios, XVIII, p. 203-214.
Ossowski, G. 1888. Materiały do paleontologii kurhanów ukrainskich. Zbior wiadomoszi do antropologii krajowej, 12, p. 1-91.
Shelekhan, O., Lifantii, O., Boltryk, Y., Ignaczak, M. 2016. Research in the Central Part of Severynivka Hillfort. Baltic-Pontic
Studies, 21, p. 91-218.
Sulimirski, T. 1936. Scytowie na zachodniem Podolu, Lwów: Nakładem Lwowskiego towarzystwa prehistorycznego.
|