Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи

Посилений інтерес до знаку «Z», викликаний подіями російсько-української війни (2014—2023 рр.), потребує ретельного аналізу його символіки та семантики. Матеріали для нього походять із пам’яток ІІ тис. до н. е., пов’язаних із культурами індоіранських скотарів на теренах Східної Європи та Західн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автор:	Отрощенко, В.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2023
Назва видання:	Археологія
Теми:	Статтi
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199546
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2023. — № 2. — С. 5-21. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199546
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1995462024-10-15T16:28:34Z Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи Отрощенко, В.В. Статтi Посилений інтерес до знаку «Z», викликаний подіями російсько-української війни (2014—2023 рр.), потребує ретельного аналізу його символіки та семантики. Матеріали для нього походять із пам’яток ІІ тис. до н. е., пов’язаних із культурами індоіранських скотарів на теренах Східної Європи та Західної Азії. Помічено, що перехрещені «зети» утворюють свастики. Комбінації таких знаків дають часом несподіваний ефект. The increased interest in the sign “Z”, caused by the events of the active phase of the Russian-Ukrainian war (2014—2023), requires a more thorough analysis of its symbolism and semantics. At first glance, they are quite transparent. The count O. Bobrynskyi, an outstanding researcher of archaeology of Ukraine and head of the Imperial Archaeological Commission, convincingly proved the bird symbolism of the sign “Z” and its genetic connection with the swastika, based on materials from excavations in Europe. In the context of the count’s logical reasoning regarding the meaningful load of these signs, a reference to the thesis of the German researcher Von der Schtengen regarding the swastika as a symbol of the Indo-Germanic race sounded prophetically. Some 30 years had remained before the practical implementation of this thesis by Nazi Germany. For the rushist Russian Federation to choose the symbol of provocation of the World War III, the genetic component of the swastika, namely the sign “Z”, was enough. In addition, the topic of the article is the functioning of the named signs during the first half — the middle of the II millennium BC, when the Indo-Aryan tribes entered the world history with the above-mentioned symbols. At a distance of three or four thousand years, these events are seen by us as the “heroic age” of war chariots, although they do not become any less bloody. The study convinces that “zetas” and “swastikas” are mobile signs, capable of transformations and reincarnations in the context of the lines of other signs of that era, being components of the sign system of the tribes of the log community. The previously noted division of swastikas into right- and left-sided ones is interpreted, in particular, by gender, as “male” and “female”, respectively. So, within the mentioned sign system, a conflict between signs of different orientations is noticed, which can be considered within the limits of binary opposition, dialectical unity and the struggle of opposites, where the struggle is relative, and the unity is universal. This division can also be assumed for right- and left-sided zetas, as genetic components of swastikas. 2023 Article Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2023. — № 2. — С. 5-21. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2023.02.005 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199546 [903.2:133.522.1](4-11+5-15)”637” uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статтi Статтi
spellingShingle	Статтi Статтi Отрощенко, В.В. Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи Археологія
description	Посилений інтерес до знаку «Z», викликаний подіями російсько-української війни (2014—2023 рр.), потребує ретельного аналізу його символіки та семантики. Матеріали для нього походять із пам’яток ІІ тис. до н. е., пов’язаних із культурами індоіранських скотарів на теренах Східної Європи та Західної Азії. Помічено, що перехрещені «зети» утворюють свастики. Комбінації таких знаків дають часом несподіваний ефект.
format	Article
author	Отрощенко, В.В.
author_facet	Отрощенко, В.В.
author_sort	Отрощенко, В.В.
title	Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи
title_short	Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи
title_full	Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи
title_fullStr	Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи
title_full_unstemmed	Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи
title_sort	знак "z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Статтi
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199546
citation_txt	Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2023. — № 2. — С. 5-21. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT otroŝenkovv znakzvobrazotvorčíjtradicíínaselennâdobipíznʹoíbronzi
first_indexed	2024-10-16T04:02:23Z
last_indexed	2024-10-16T04:02:23Z
_version_	1813041742125989888
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 5 Статтi УДК: [903.2:133.522.1](4-11+5-15)”637” https://doi.org/10.15407/arheologia2023.02.005 © В. В. ОТРОЩЕНКО* 2023 ЗНАК «Z» В ОБРАЗОТВОРЧІЙ ТРАДИЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ДОБИ ПІЗНЬОЇ БРОНЗИ Посилений інтерес до знаку «Z», викликаний поді- ями російсько-української війни (2014—2023 рр.), потребує ретельного аналізу його символіки та семантики. Матеріали для нього походять із пам’яток ІІ тис. до н. е., пов’язаних із культурами індоіранських скотарів на теренах Східної Європи та Західної Азії. Помічено, що перехрещені «зети» утворюють свастики. Комбінації таких знаків да- ють часом несподіваний ефект. К л ю ч о в і с л о в а: синташтинська культура, зрубно-андроновські блоки культур доби пізньої бронзи, знак «Z» та дзеркальний «Z», правобічна й лівобічна свастики, бінарна опозиція. Нещодавно зʼявилася публікація чергового зна- ка на посуді зрубної спільноти (Усачук 2021, с. 36, рис. 5). На перший погляд здається, що знак на згаданому горщику на «зет» не схо- жий (рис. 1). Його нанесено трьома відтиска- ми шнура. Наявність такого штампа дозволяє віднести сплюндроване поховання до береж- нівсько-маївської зрубної культури. Автор пу- блікації слушно зарахував зображення до кола знаків-літер, порівнявши з «И». Проте серед знаків зрубної спільноти «И» досі виявлено не було. А. М. Усачук посилається на скоше- ний вліво зиґзаґ із трьох коротких прямих, як на аналогією знака «И». Але ж останній роз- ташований в одному класифікаційному ряду поміж скошеним і прямим знаками «N» (За- харова 2000, рис. 40, гр. ІІ, ряд 9, геометрич- ні символи 1, 2, 3). Припускаю, що знак, від- тиснутий мотузкою на вибіленій ділянці шийки горщика з Тополиного, споріднений зі знаком «N». А. М. Усачук також згадує в публікації знак «N», але ухиляється від спроби інтерпре- тації обох знаків як «N», так і «И», уважаючи чомусь таку ідею беззмістовною, з посилан- ням на мою статтю (Усачук 2021, с. 40). Але в ній лише висловлено солідарність із філологом А. О. Білецьким, що знаки (graffiti) на артефак- тах преісторії ще не були літерами, придатни- ми для прочитання (Белецкий, 2006, с. 6; Отро- щенко, 2019, с. 56). Хоч і неможливо прочитати знаки преісторії, що не мала писемності, однак ніщо не заважає дослідникам тлумачити зна- чення окремих знаків чи навіть рядків graffiti. Адже деякі їх елементи з часом стали літерами абеток світу. А за кожним із таких знаків стоїть образ ― явний чи прихований. Спробую довес- ти це на прикладі знака з Тополиного. Курган 0611022 розташований в 4,8 км на південний схід від с. Тополине Нікольсько- го р-ну Донецької обл. Уламки кераміки виявив краєзнавець із Маріуполя В. П. Карпенко на ви- киді з сучасної грабіжницької ями, що знищила поховання доби пізньої бронзи. Частково від- реставрований глечик має низькі пропорції (діа- метр вінець — 16,5 см, дна — 8,1 см, висота — 13,2 см). Його можна віднести до групи ребрис- тих, низьких пропорцій, що належить до кате- горії столового посуду. На шийках і тулубах та- ких ємностей здебільшого й карбували знаки до випалу. Фоновий декор горщика утворюють жмути розчосів, виконаних дерев’яним шести- зубим штампом і шпателем. Ці пасма паралель- них штрихів різноспрямовані: короткі верти- кальні ― під краєм вінця в зоні верхнього кіль- ця пальцево-нігтьових відбитків; здебільшого горизонтальні ― на шийці; навскісні — ниж- че ребра, декорованого нижнім кільцем таких самих відбитків нігтя; вертикальні ― на ниж- ній частині тулуба, ледь не досягаючи дна. Су- купно ці штрихи, що на стиках перетинають- ся, створюють такий собі ефект хаосу. Утім, ав- тор публікації слушно помітив певну систему в цьому «хаосі» розчосів, розподіливши їх на чотири групи за вертикаллю, відповідно до по- * ОТРОЩЕНКО Віталій Васильович — доктор історич- них наук, професор, завідувач відділу археології енео- літу енеоліту-бронзової доби, Інститут археології НАН України, ORCID 0000-0001-5707-8384, otrok_o@ukr.net ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 26 слідовності нанесення штриховки на зовнішню поверхню горщика згори донизу. Кільця нігтьо- вого орнаменту були виконані під вінцем та по ребру вже після штрихування поверхонь посу- дини (Усачук 2021, с. 37-39, рис. 5—7). Знак, розміщений на ділянці шийки посуди- ни, вільній від декоративної штриховки. Спо- чатку майстер відтиснув вертикальні коротші прямі, а потім поєднав їх діагоналлю (Усачук 2021, с. 38, рис. 7—8). Звертаю увагу на глибо- кий горизонтальний штрих, прокреслений під знаком. Нижче на малюнку горщика позначе- ний паралельний тоненький штрих. Але на мі- крознімку ділянки знака помітно, що обидві ці лінії поєднані заглибиною справа, а зліва — товста й тонка лінії сходяться під гострим ку- том (Усачук 2021, с. 38, рис. 8). Тобто це малю- нок чи то тонкої дошки збоку, а чи випростаної у воді змії. До нього торкається нижній лівий кут знака. Права ж вертикаль відбитка асиме- трично опущена нижче згаданої заглибини, що порушує його симетрію. Отже, статика шнуро- вого знака дещо порушена. А тепер перейдемо до уточнення форми зна- ка. У текстах, присвячених сюжету перевтілен- ня та ефекту мультиплікації в graffiti з рядами знаків на посуді, авторові вдалося зафіксува- ти трансформацію їхніх позицій по горизонта- лі та вертикалі на окремих артефактах. Тобто окремі знаки демонструють елементи руху та зміни своєї сталої позиції, а часом навіть обра- зу (Отрощенко 1990, с. 15, рис. 6; 1998, с. 56, рис. 1—4; 2021, с. 138-142, рис. 1—4). Важли- во, що серед фігур, здатних до руху й трансфор- мацій, виділяються саме знаки «Z» (відповід- ний латинській абетці та дзеркальний). Серед випадків зміни образу знаків «Z» на особливу увагу заслуговує ребристий горщик із курга- ну 3, поховання 3 біля с. Новопавлівка в Самар- ській обл. РФ. Унікальність його полягає в на- явності багатофігурної ярусної композиції, ви- конаної зубчастим штампом на вінцях, шийці й тулубі посудини. На жаль, автори публікації не зробили її графічного розвороту, обмежившись фіксацією одного ракурсу на зведеній таблиці ілюстрацій (Агапов и др., 1983, с. 35, рис. 5: 40). Рис. 1. Горщик з кургану 0611022 біля с. Тополине (за: Усачук 2021) Fig. 1. A pot from mound no. 0611022 near Topolyne village (after: Усачук 2021) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 7 Під час роботи в кабінеті археології Самарсько- го педінституту в автора з’явилася нагода гра- фічно зафіксувати цілісну композицію (Отро- щенко 1990, с. 14-15, рис. 6). Ще точніше цей розворот відтворила О. Ю. Захарова в моногра- фії, присвяченій знакам зрубної спільноти (За- харова 2000, с. 152, рис. 52: 2). Композиція з Новопавлівки була розділена за вертикаллю на чотири яруси, як і горщик із Тополиного в інтерпретації А. М. Усачука. Дру- гий знизу ярус на посудині з Новопавлівки ре- презентують дев’ять знаків дзеркального «Z», трактовані дослідниками як образи водоплав- ного птаха. Подібність аналогії підсилюється тим, що його «голівка-дзьоб» то розташована горизонтально, то «гуляє» вниз чи вгору. Зре- штою, третій зліва «птах» пірнає під централь- ний знак адоранта з третього ярусу (рис. 2). Тобто розвернутий на понад 90º вправо оберне- ний знак «Z», пірнаючи, набуває форми «И». У той же час абетковий «Z» (із лівим розворотом), пірнаючи, має трансформуватися в «N». Отже, припущення щодо рухливості знаків зрубної спільноти отримує додаткове підтвердження на горщику з Тополиного. Здатність водоплавних птахів пірнати, пересуватись площинами води й суходолу та злітати в небо робила цю істоту медіатором між ключовими сферами наочної світобудови. Звідси й прояви мобільності зетів та похідних від них знаків, нанесених на по- верхні округлих форм (посуд, кружала). Доволі прозору семантику знака «Z», як пря- мого, так і оберненого, переконливо й наочно розкрив видатний дослідник пам’яток археоло- гії України О. О. Бобринський в нарисі «Про свастику», виданому серед матеріалів розкопок біля м. Сміла на Черкащині. Він продемонстру- вав трансформації зображень обох «Z» із до- даванням пташиних дзьоба, ніжок чи крилець (рис. 3). На жаль, дослідник не дав прямих по- силань на археологічний контекст підібраних ним образів (Бобринский 1901, с. 37-41, фиг. 8: 1—2). Надалі такі знаки, поряд із петрогліфа- ми водоплавних птахів, зафіксовано в печерах № 54 та «Кози» Кам’яної Могили під Меліто- полем. Їх трактовано як знаки «лебедя» й «ка- чок» неолітичної доби (Михайлов 2003, с. 68, рис. 2; с. 69, рис. 1). У ХХ ст. численні силу- етні зображення водоплавних птахів виявлено на кераміці з Шигірського городища Східного Уралу (Студзицкая 1988, с. 324, 401, рис. 122: 3) та на рибних блюдах доби бронзи з Горбу- новського торфовища, декорованих «качечка- ми» у вигляді «Z» та оберненого «Z» (Коса- рев 1981, с. 136, рис. 49: 1—5, 7). Силуетно зі знаком «Z» асоціюються дерев’яні черпаки з руків’ям у вигляді качиної голівки зі згаданого вище торфовища. Такі дерев’яні «качки», ймо- вірно, колись плавали в барилах з водою, моло- ком чи хмільними напоями (Студзицкая 1987, с. 324, 401, рис. 122: 4—8). Пам’ятки Східного Уралу, де виявлені зга- дані зображення та знаки водоплавних пта- хів, віднесені до андроновського культурного кола доби пізньої бронзи. Показово, що в базо- вих культурах цього кола, алакульській та фе- дорівській, обидві варіації знака «Z» (устале- ний і дзеркальний) стають досить популярни- ми елементами регулярного орнаменту. Лише керамісти Алакуля його карбували за прямою сіткою, а Федорівки — за навскісною (Кузьми- на 1987, с. 52-54, рис. 1—2). Можна припусти- ти, що десь із протоандроновського середови- ща знак «Z» просочується до ареалу зрубної спільноти ще на фазі її формування. Та якщо в андроновському світі такі знаки виконували здебільшого декоративну функцію на пишно орнаментованих горщиках алакульської та фе- дорівської культур, то в зрубному, схильному до аскетичнішого декору на посуді, акцент ро- били на знаковій функції зетів. Усвідомлене ви- користання graffiti вилилося, зрештою, у ство- рення оригінальної знакової системи зрубної спільноти (Захарова 2000, с. 72-94, рис. 38, 40). Рис. 2. Розворот знакової композиції на горщику з кургану 3, поховання 3 біля с. Новопавлівка (за: Захарова 2000) Fig. 2. Reversal of the composition with signs on a pot from the mound no. 3, burial no. 3 near Novopavlivka village (after: Захарова 2000) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 28 Утім, саме алакульські керамісти створи- ли в зоні щільних зрубно-андроновських кон- тактів ємність, декоровану вервечками зетів, та розкрили спектр їх трансформацій. Маю на увазі ребристий горщик із насипу кургану 34 (алакульської культури) Черняки 1 на р. Міасс, південніше Челябінська (Стоколос 1972, с. 45, рис. 11: 10). Цей артефакт традиційно має ярус- ний декор та демонструє, що в різних вервеч- ках зети змінюють напрямок руху, перетворю- ючись із дзеркальних на власне «Z». Тому варто розглянути пильніше багату на розмаїття знаків композицію з Черняків 1. Су- купно базова вервечка знаків утворює спіраль, нанесену на нижню частину тулуба ребристо- го горщика поміж гірляндами заштрихованих трикутників, що звисають із ребра та підніма- ються від дна посудини. Початок спіралі скла- дають шість знаків оберненого «Z» (1—6), які «пливуть», відповідно, зліва направо. Кожен із них складається з комбінації потрійних шевро- нів, але до знаків 5 та 6 знизу додані похилені наперед штрихи, такі собі «ніжки». Це перша трансформація знаків. Наступні 12 (7—18) фік- сують другу. Ці знаки ніби спинаються на «ніж- ки» з трьох штрихів та отримують «голівку» з трьох штрихів зверху, набуваючи вигляду антро- поморфної фігури з трохи підігнутими ногами Рис. 3. Фігурні прообрази знаків із розкопок на теренах Європи (за: Бобринский 1901) Fig. 3. Figurative prototypes of signs from excavations in Europe (after: Бобринський 1901) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 9 в профіль. Логічно завершує процес «антропо- морфізації» останній в цій ланці знак 18. До ньо- го додано опущені від «грудей» наперед «руки», передані двома штрихами (третя трансформа- ція). Знак 19 («голова») у вигляді трьох верти- кальних штрихів на рівні «голів» попередніх 12 знаків позначає перехід до четвертої трансфор- мації, повернення до архетипу. П’ять знаків у вигляді оберненого «Z» (20—24) пливуть вгору до бахроми трикутників попід ребром посуди- ни. При цьому знак 24 зі сплощеними пропорці- ями нависає над знаком 1, ніби розпочинаючи наступний виток спіралі. Останні три знаки вже у формі традиційного «Z» (25—27) розривають бахрому трикутників понад «головами» знаків 13—18 спіралі. Отже, заключні зети «пливуть» вже зворотнім ходом, справа наліво, потрапив- ши в інший вимір вертикалі горщика (рис. 4). Ширше знайомство зі знаковими матеріа- лами доби пізньої бронзи переконує, що така трансформація оберненого «Z» не виняткова. На фрагменті шийки ребристого горщика по- здняківської культури з Подборновського по- селення в басейні р. Ока зображено вервечку обернених «Z». Перші два «пливуть» зліва на- право. Наступні чотири вже «йдуть», кожен на трьох-чотирьох «ніжках». На сьомому, який знову «пливе», процесія обірвана зламом (Ба- дер, Попова 1987, с. 232, рис. 70: 14). Названа культура є лісовою філіацією зрубної спільно- ти, що відбилось у формах та оздобленні по- суду, асортименті металевих артефактів і ви- користанні елементів знакової системи остан- ньої. Західніше поздняківського ареалу в похо- ванні 1 кургану 2 біля с. Білі Береги неподалік від м. Брянськ виявлено горщик із рядком зна- ків, серед яких помітні «качечки», що злітають чи плавають (Артеменко 1972, с. 73; Отрощен- ко 2019, с. 66, мал. 11). І. І. Артеменко зараху- вав названий могильник до сосницької культу- ри, східної в ареалі тшинецького культурного кола й синхронної зрубній спільноті (Артемен- ко 1987, с. 73). Автор уже висловлював припущення, що розкручування спіралі з могильника Черняки 1 на поворотному пристрої могло спричинювати ефект мультиплікації (Отрощенко 2021, с. 139- 141, рис. 3). Нині ж варто наголосити, що пта- шина семантика знака «Z» не змінюється від того прямий він чи дзеркальний. В обох варі- антах та змінах вертикальної позиції на гори- зонтальну це знак водоплавного птаха. Про- те в ареалі зрубної спільноти знак «Z» лише в одиничних випадках використовувався як еле- мент декору (Васильев 1977, с. 41, рис. 17: 11; Отрощенко 1999, с. 192, рис. 1: 4). Іноді його включали в graffiti з іншими знаками, а інко- ли використовували в сполученні зі стилізова- ними зображеннями водоплавних птахів, ніби Рис. 4. Розворот знакової композиції на горщику з насипу кургану 34 в групі Черняки 1 на р. Міасс, південніше м. Че- лябінськ (за: Стоколос 1972) Fig. 4. Reversal of the composition with signs on a pot from the mound no. 34 in the Cherniaky 1 group on the Miass River, south of Cheliabinsk city (after: Стоколос 1972) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 210 підтверджуючи цю семантику (Захарова 2000, рис. 37: 7; 61: 6). У контексті подій російсько-української ві- йни знаки «Z» часом порівнюють зі свастикою. Їх окреслюють навіть разючим словосполучен- ням «зет-свастика», а то й просто словом «свас- тика». У цьому, мушу визнати, є певна логіка й поза пропагандистською кон’юнктурою. Тому що перехрещені знаки «Z», виведені за прямою чи навскісною сітками, утворюють лівосторон- ню свастику. У разі перехрещення дзеркальних «Z» свастика виходить правобічною. Саме сло- во «свастика» позичене із санскриту: «su asti», щo означає «добре укриття» (Трубачов 1999, с. 278-280) чи «добре буття», «благоденство під сонцем» (Вовк 2005, с. 25-29). Мотив свастики фіксується на теренах Укра- їни з верхнього палеоліту в меандровому деко- рі статуеток жінок-пташок та браслетів мізин- ського стилю. Цей образ різьбили на верхньо- му схилі жіночих сідниць за навскісною сіткою (Яковлєва 2013, с. 96-100, рис. 5: 27). Чіткі- ше свастика конкретизується на посуді Куку- тень-Трипілля, але остаточно набуває знако- вого статусу за доби бойових колісниць, від межі ІІІ—ІІ тис. до н. е. (Отрощенко, Корпусо- ва 2003, с. 14-17, рис. 1—6). Цей період на пе- реході від середньої до пізньої бронзи напряму пов’язаний зі жвавою дискусією щодо прабать- ківщини аріїв і носіїв синташтинської культури на Південному Уралі як її репрезентантів (Кузь- мина 1994, с. 216-263). Уже в перших двох по- хованнях Великого ґрунтового могильника на р. Синташта, що дав назву культурі, на тулубах та дні горщиків майоріли варіації свастик (Ге- нинг та ін. 1992, с. 118, рис. 17: 1—3; 59: 7). Своєрідною симфонією свастик на світан- ку колісничної доби виступає триярусна зна- кова композиція на ребристому горщику синта- штинської культури з кенотафа 170А на могиль- Рис. 5. Розворот знакової композиції на горщику з поховання 170А могильника Бестамак в Костанайській обл. (за: Пи- кельная 2015) Fig. 5. Reversal of the composition with signs on a pot from the burial no. 170A of the Bestamak cemetery in the Kostanai Oblast (after: Пикельная 2015) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 11 нику Бестамак біля м. Костанай у Казахстані (рис. 5). Усі знаки композиції виконані відтис- ками набору зубчастих штампів, прямих та ви- гнутих. Організатори виставки одного горщика з Бестамака в Костанайському музеї впевнені, що композиція, втілена на його поверхні, сю- жетна, а не декоративна (Пикельная 2015). Про сюжет згадували й автори наукової публікації комплексу 170, пов’язаного з похованням вої- на колісничного, перекритого парою жертов- них коней (Логвин, Шевнина 2011, с. 349-359, рис. 1). Але ніхто не робив спроби тлумачити його зміст. Тому й пропоную свою версію цьо- го епічного сюжету як одну з імовірних. Нижній ярус знаків утворюють довкола дна три пари коліс із перехрещенням спиць у кож- ному. Поміж двома такими колесами розташу- валась правобічна свастика з перехрещених «зетів» із додатковими гачками. Така комбіна- ція творить образ колісниці з колесами в плані та свастикою в умовному кузові. Наступний ярус знаків творять сім непо- вторних свастичних образів, що «чинять» хи- мерний танок чи балансування над колесами. Найбільшу схожість із нижньою свастикою має масивна правобічна середнього ряду, розташо- вана вправо та вище від неї. Вона теж складена з перехрещених, але потрійних зетів із додатко- вими гачками (рис. 5). Відзначимо, що її верти- кальний зет має «голівку» чи «чубчик» із трьох штрихів, подібний до «голів» антропоморфів на горщику з Черняків 1 (рис. 3). Дещо зменше- на копія цієї свастики, складена з подвійних зе- тів, також має «чубчик» із двох штрихів відпо- відно. Обидві ці свастики ніби стрибають із ко- леса на колесо, контролюючи таким чином три з шести коліс. Далі вправо подвійна свастика начебто наражається на спротив маленької лі- вобічної свастики із двома шипами на кожній лопаті, себто «озброєної» до зубів. Обертаючи горщик далі вправо, можна поба- чити кульмінацію конфлікту. Правобічна свас- тика відривається від колеса, виструнчується, обростає стрілами на кожній лопаті та готується до нападу чи оборони. Протистоїть їй лівобіч- на свастика, що кінчиком нижньої лопаті балан- сує на ободі колеса, правою кінцівкою торкаєть- ся ромба на плічках посудини, а двома вільни- ми ще намагається захиститись від нападника. Об’єктом сутички стає порожній (дванадцятий) ромб на плічках горщика. Інші одинадцять го- ризонтальних ромбів уже «запліднені» прямим хрестом. Таким чином, ми завершуємо коло огляду, повертаючись до нижньої свастики, роз- 1 2 Рис. 6. Знакові композиції зі зміями та знаками Z: 1 — розворот знакової композиції на горщику з поховання 3 кургану 1 могильника Золота Нива ІІ у Ставропольському р-ні Самарської обл.; 2 — горщик із кургану 4 поховання 3 могильника Золота Нива І (за: Багаутдинов, Васильева 2004) Fig. 6. Iconic composition with snakes and Z signs: 1 — a reverse of the composition with signs on a pot from the burial no. 3 of the mound no. 1 of Zolota Nyva II cemetery in Stavropol Region, Samara Oblast; 2 — a pot from the mound no. 4 burial no. 3 of of Zolota Nyva I cemetery (after: Багаутдинов, Васильева 2004) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 212 ташованої між колесами. Над нею зображені ще дві свастичні фігури у вигляді хреста, до кож- ного променя якого причеплений тризубий гре- бінець. Три з чотирьох гребінців на кожному з цих хрестів спрямовані в бік двобою. Це ніби потенційні учасники заключного акту упоряд- кування світобудови (Логвин, Шевнина 2011, с. 353, 356, рис. 4: 2). 1 2 Рис. 7. Комбінації свастики та коліс: 1 — знаки на фрагментах посудини з поселення в ур. Ляхівка біля м. Балаклія на Харків- щині (за: Клименко 2001); 2 — розворот знакової композиції на горщику з поховання 13 кургану 2 на Лисій горі в м. Василів- ка (за: Гаврилюк, Черных 1990) Fig. 7. Combinations of swastika and wheels: 1 — signs on fragments of the vessel from the settlement in Liakhivka tract near Balakliia city in Kharkiv Oblast (after: Клименко 2001); 2 — a reverse of the composition with signs on the pot from the burial no. 13 mound no. 2 on Lysa Hora in Vasylivka city (after: Гаврилюк, Черных 1990) Те, що гребінцеві зети могли стати складови- ми елементами гребінцевих свастик, подібних до зображених на горщику з Бестамака, засвід- чує багатоелементна знакова композиція на гор- щику зрубної спільноти з поховання 3 кургану 1 могильника Золота Нива ІІ у Ставропольсько- му р-ні Самарської обл. РФ. На ньому сім знаків «Z» із гребінчастими планками зображені вліво ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 13 Рис. 8. Динамічні модифікації та протистояння свастик: 1 — розворот знакової композиції на горщику з поховання 8 кургану 5 біля с. Білоярівка; 2 — поховання 28 на ґрунтовому цвинтарі зрубної спільноти Калач у Саратовському Завол- жі; 3 — розворот знакової композиції на горщику з поховання 9 кургану 5 біля с. Підгорне І (усі — за: Захарова 2000) Fig. 8. Dynamic modifications and antagonism of swastikas: 1 — a reverse of the composition with signs on a pot from the burial no. 8 mound no. 5 near Biloiarivka village; 2 — a burial no. 28 at the soil cemetery of the Zrubna culture community in Kalach, Saratov Volga River region; 3 — a sign reversal composition on a pot from the burial no. 9 mound no. 5 near Pidhorne I village (all — after: Захарова 2000) 1 2 3 від заплідненого косим хрестом ромба. Направо від ромба розгорнуто складну, багату на знаки двоярусну композицію. Її можна сприйняти як сегментацію тіла дракона, що спричинила поя- ву низки знаків, а саме — трьох косих хрестів. На правому флангу композицію обмежено вер- тикальною прямою віссю (рис. 6, 1). Саме влі- во від осі відбувається перехід через знак птаха, що злітає, до верхнього ярусу вервечки з 14 ку- тів, спрямованих уліво, в напрямку ромба, за- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 214 плідненого косим хрестом (Багаутдинов, Васи- льева 2004, с. 205, рис. 9: 3, 6). Дослідниця свастик доби пізньої бронзи О. В. Кузьміна зауважила, що Z-качечки по- первах могли бути частиною меандру (Кузьми- на 2015, с. 264-271, рис. 13: 6—12). Така думка ніби висуває альтернативу пташиній ґенезі зе- тів та свастик. Тому звернімось до семантики меандру як декоративної стрічки. Меандри на малюнках із «Книги мертвих» Єгипту та гор- щиках зрубної спільноти мали голову й хвіст розрубаного змія (Таrasenko 2014, p. 244, fig. 6, 248, scene 11; Захарова 2000, с. 143, рис. 43: 1). Якщо спостереження правильне, то поряд із «качиними» мають бути й «зміїні» зети та свастики. Відповідно, зміїний різновид зна- ка «Z» набуває форми «S», а перехрещення останніх творить зміїну свастику. Така свасти- ка поміж ще не розчленованих ланцюжків зетів з’являється на горщику з поховання 8 Велико- го ґрунтового могильника Синташти (Генинг и др. 1992, с. 142, рис. 63: 1). Природно, що не загубились зміїні свасти- ки й у зрубній спільноті. Не лише на посуді, але і як прикраси головного убору в похован- ні 4, кургану 1 могильника Золота Нива ІІ в Са- марській обл. Вовняна шапочка, що збереглася на черепі людини, була обнизана знизу сімома бронзовими бляшками у вигляді зміїної свасти- ки з хрестом на перетині завитків. Цікаво, що фахівець із вивчення давніх тканин А. К. Йол- кіна, описуючи структуру плетіння цього го- ловного убору, теж вдалась до використан- ня латинської абетки: «Налобна частина була зв’язана шляхом плетіння структури 2/2 (2 нитки Z скручені разом S)»1. Такий ось вий- шов збіг (Багаутдинов, Васильева 2004, с. 187, рис. 13, 6—12; 15, 1—4). І щоб зміїна тема в контексті пташиних артефактів не видавалася дещо надуманою, пошлюсь на горщик із по- ховання 3 кургану 4 могильника Золота Нива І (рис. 6: 2), де з пащі змія виринає вервечка зе- тів, прокреслених за навскісною сіткою (Бага- утдинов, Васильева 2004, с. 202, рис. 6: 5). Зв’язок свастик із колісним транспортом фіксується на горщиках зрубної спільноти як розвиток синташтинської традиції. Так, різно- вид пари правобічних свастик із «крилами», де- корованими бахромою, що нагадують перехре- щені крила птахів, відтворено на уламку посуду з поселення в ур. Ляхівка біля м. Балаклея на Харківщині (рис. 7: 1). На відстані 18 см упра- во від свастик на тому ж рівні зображене колесо із хрестоподібними спицями, аналогічне беста- мацьким (Клименко 2001, с. 77, рис. 1: 1). Ко- лесо, наближене до лівобічної свастики, цен- тральної в рядку знаків (рис. 7: 2), відтворене на ребристому горщику з кургану 2, поховання 13 на Лисій горі в м. Василівка Запорізької обл. (Гаврилюк, Черных 1990, с. 99, 101, рис. 8). Таким чином, свастики та знаки «Z» набу- ли популярності в населення зрубно-андро- 1 Тут і далі переклад із російської В. Отрощенка. Рис. 9. Розворот знакової композиції на горщику з колекції Кибальчича (за: Бобринський 1901) Fig. 9. Reversal of the composition with signs on a pot from the Kybalchych collection (after: Бобринський 1901) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 15 Рис. 10. Розворот знакової композиції горщику з поховання 3 кургану 3 Першинського могильника в Оренбурзькій обл. (за: Богданов 2001) Fig. 10. Reversal of the composition with signs on the pot from the burial no. 3 mound no. 3 of the Pershynskyi cemetery in the Orenburg Oblast (after: Богданов 2001) новських блоків культур доби пізньої бронзи. Загалом, семантичне навантаження свастики було тоді та й залишається понині значно по- внішим, ніж знаків «Z». Але це ніяк не впливає на визнання факту їх семантичної пов’язаності в генетично споріднену пару. Зважаючи на знак «птаха, що пірнає» з Тополиного, з якого почи- налася ця розвідка, та згадуваний вище ефект мультиплікації, логічно припустити, що свас- тика є накладанням (комбінацією) статичного та «пірнаючого» зетів. На підтвердження «ак- тивної» поведінки цих знаків наведу «танок» п’яти навскісних правобічних свастик на ниж- ньому перегині тулуба горщика з Білоярівки (курган 5, поховання 8) у Східному Надазов’ї. Композиція виконана відтисками зубчастого штампа. Відмінні одна від одної свастики ніби тицяються в поперечний шеврон із косими на- січками на перегині. Лише одній із них вда- ється зачепитися «дзьобом» за шеврон, і вище вона ніби «розриває» кільце косих хрестів фри- зу на плічках цього горщика (рис. 8, 1). Така імпровізація порушує вервечку косих хрестів понад шевроном свастикою, додаючи певну ро- дзинку знаковій композиції загалом (Захарова 2000, рис. 30: 2). Повертаючись до сюжету на горщику з Бес- тамака, зосередимо увагу на динамічному епі- зоді протистояння свастик із поховання 28 на ґрунтовому цвинтарі зрубної спільноти Калач у Саратовському Заволжі. Тулуб банкуватого слоїка прикрашає велика свастика, що скла- дається із дзеркального знака «Z», нанесеного подвоєним відтиском шнура. Його перетинає подвійний шнуровий відтиск пірнаючого «Z». «Дзьоб» останнього спрямований на невеличку ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 216 прокреслену лівобічну свастику з дещо пору- шеним розташуванням «крил», які утворюють ромб (рис. 8: 2). Тут знову маємо віртуальний конфлікт нібито семантично тотожних знаків, право- та лівобічної свастик (Захарова 2000, с. 126, рис. 27: 5). У Підгорному (курган 5, поховання 9) на півдні Воронезької обл. право- та лівобічна свастики протистоять на шийці горщика в по- зиції фехтувальників, порушуючи при цьому симетричне розташування крил та формуючи ромби на зустрічних курсах. Направо від ліво- бічної свастики п’ять «порубаних» свастик (2) і лівобічних «пірнаючих» зетів (3), а за спиною правобічної свастики — рядок із шести прямих хрестів (Захарова 2000, с. 148, рис. 48: 1). Якщо визначити центром знакового фризу на шийці цього горщика супротивні свастики, то за пра- вобічною буде шерег прямих хрестів, а за ліво- бічною — п’ять надзвичайно ушкоджених зна- ків і серед них три лівобічні зети. Отже, можна припустити, хто вийшов переможцем проти- стояння: це правобічна свастика (рис. 8: 3). Найпізніший факт протистояння свастик фіксується на тулубі маленького кубка доби фі- нальної бронзи з колекції Кибальчича, виявле- ного на Київщині (рис. 9). Композиція склада- ється, зліва направо, з правобічної свастики, широкого (білого) прямого хреста, лівобічної свастики та стилізованого дерева, скомпонова- ного з чотирьох білих хрестів. Обидві свасти- ки прокреслені та ніби складені із двох зетів — прямого й пірнаючого. Правобічна свастика традиційно для таких «конфліктних» ситуацій посідає дещо вищу й наступальну позицію, а лівобічна — оборонну, озброївшись додатко- вими шипами/гачками, що відходять від кож- ної лопаті. Об’єктом притягання стає білий хрест, який опинився між свастиками (Бобрин- ский 1901, с. 38, фиг. 7). Нагадаю, що хрести обов’язково присутні у знакових композиціях із конфліктуючими свастиками. О. Ю. Захарова гіпотетично пов’язує пра- вобічні та лівобічні свастики з чоловічим та жіночим первнями відповідно (Захарова 2000, с. 79-80). Чи не варто обережно приписати від- повідну «статеву» належність і дзеркальному та абетковому знакам «Z»? Дослідники знаків і символів в історії розглядають протистав- лення право- та лівобічних свастик ширше, в межах бінарної опозиції. Згідно з нею, ліво- бічна свастика символізує народження (схід) сонця, весну, світло, щастя, добро та білу ма- гію, а правобічна — захід світила, осінь, мо- рок, смерть, зло та чорну магію (Вовк 2005, с. 23). Лише циклічність подій на земній кулі, запрограмована природою, залишає надію на позитив у тлумаченні діалектичного конфлік- ту символів. З іншого боку, ще Ж. Дешелетт трактував свастику як одну з модифікацій солярного знака, а саме — сонце в русі, в динаміці, де Г-подібні промені цього знака асоціюються з ногами лю- дини (Déchelette 1910, p. 413-464, fig. 190). Тоді ж О. О. Бобринський реконструював пташиний прообраз свастики (рис. 3: 2 а—г) як знака пта- ха, що злітає (Бобринский 1901, с. 39, фиг. 8: 2 а—г). Птахоголові свастики, зокрема, присут- ні на кружалах від веретена з Трої (Déchelette 1 2 Рис. 11. 1 — малюнок лижника з Шиловського поселення в м. Вороніж (за: Пряхин 1971); 2 — фрагмент посудини з graffiti з кургану біля с. Попасне Fig. 11. 1 — a drawing of a skier from the Shylovskoie settlement in Voronezh city (after: Пряхин 1971); 2 — a fragment of a vessel with graffiti from the mound near Popasne village ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 17 Рис. 12. 1 — розворот знакової композиції на горщику з поховання 4 кургану 2 біля с. Совєтскоє (за: Матвеев, Сафонов 1997); 2 — посудина з поховання 1 Кіровського кургану (за: Захарова 2000) Fig. 12. 1 — a reversal of the composition with signs on a pot from the burial no. 4 mound no. 2 near Sovietskoie village (after: Матвеев, Сафонов 1997); 2 — a vessel from the burial no. 1 of the Kirovskii Mound (after: Захарова 2000) 1910, p. 459, fig. 194, 2—3). «Пташина» приро- да свастик чудово втілена у спірально-знаковій композиції на горщику з кургану 3, поховання 3 (зрубної спільноти) Першинського могильника в Оренбурзькій обл. РФ (рис. 10). На переги- ні тулуба горщика майстерним розчерком різ- ця нанесено фігуру-вензель із ознаками птаха й натяком на антропоморфність. Каркасом обра- зу стає правобічний «Z» із заокругленими кута- ми, нахилений вправо й угору. Далі, не відрива- ючи руки, кераміст починає виводити вензель упоперек базового знака, позначаючи спіраль, яка в чотирьох місцях перетинає останній. На другому витку спіралі інструмент відхиляється від зовнішнього контуру овалу, моделюючи си- лует «плечей» із двома піднятими крилами пта- ха. Додатковою тонкою штриховкою позначено оперення його лівого крила на злеті. Від вен- зеля похилою дугою вгору простує «лелечий» клин, позначений відтисками нігтя. Вістря кли- ну оперізує далі, у такій самій техніці, ший- ку посудини й виходить під її вінце (Богданов 2001, с. 66-67, рис. 1: 2—3). Безпосередній зв’язок знака «Z» саме із пта- хо-людиною найяскравіше демонструє рядок знаків, що починається із «Z» з дещо заокру- гленими кутами та зображенням орнітоморф- ного лижника під ним на стінці слоїка з Ши- ловського поселення в м. Вороніж (Пряхин, 1971, с. 63). Дослідник зарахував горщик із лижником до абашевської культури, хоча бан- кувата форма цієї посудинки та рядок знаків над головою лижника дозволяють пов’язати цей артефакт із раннім періодом покровсько- мосолівської зрубної культури. Варто зверну- ти увагу на здійняті вгору руки цього персо- нажа, відтвореного в позі адорації (рис. 11: 1). Цікавим є контакт знака «Z» зі знаком «адо- рант» у graffiti на посудині з кургану біля с. Попасне Новомосковського р-ну Дніпропе- тровської обл. (розкопки Д. І. Яворницького). Тут «адорант» примостився на нижній планці знака «Z». Направо від них накреслено довгу рогатину з відігнутим назовні правим рогом (рис. 11: 2). Його можна трактувати як моди- фікацію знаків «ґерлиґа» чи «дерево» (Формо- зов 1953, с. 196; Отрощенко, Формозов 1988, с. 164, рис. 8: 1). Семантична близькість назва- них знаків доведена нещодавнім відкриттям у похованні дніпро-донської бабинської куль- тури Пологівської «ґерлиґи» зі стилізованим зміїним Деревом життя на її металевому окут- ті (Отрощенко, Тощев, Папанова (ред.) 2020, с. 29-40, табл. 17-27; с. 142, рис. 1). Невипадково graffiti «птахо-людина» увійшло до знакової системи зрубної спільноти в інтер- 1 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 218 претації «ускладнена антропоморфна піктогра- ма» (Захарова 2000, с. 137, табл. 1; с. 143, рис. 43: 3, 5). Ускладнення полягає в імітації на руках ан- тропоморфного знака оперення й трьох розчепі- рених пальців (Матвеев, Сафонов 1997, с. 113, рис. 4: 2, 3). На плошці з могильника Совєтскоє І кургану 2 поховання 4 у Воронезькій обл. пікто- грама «птахо-людина» розташована по центру знакового фризу, де справа від нього зображене плетиво зміїних тіл і дещо деформований знак «колесо з перехрещеними спицями». Ця група фризу виконана наколами. Фігура «птахо-люди- ни» та зміїна правобічна свастика зліва від неї — прокреслені. Наступні дві лівобічні свастики, складені з оперених зетів, зроблені відтисками зубчастого штампа (рис. 12: 1). Інша піктограма «птахо-людина» похо- дить із банкуватої посудини з поховання 1 Кі- ровського кургану в Самарській обл. (рис. 12: 2). Вона оточена вертикальними зиґзаґами, дзеркальним зет та спрямованими вліво ку- тами знизу (Захарова 2000, с. 143, рис. 43: 5). О. Ю. Захарова слушно відносить композиції зі зміями, свастиками та «ускладненими антропо- морфними піктограмами» до міфологічних сю- жетів. Це дослідження їх примножує, а право- бічна свастика іноді дійсно посідає на фризах місце антропоморфного знака. Зрештою, помічені трансформації образів та й сприйняття таких ускладнених знаків і супут- ніх зображень загалом виливається у фіксацію елементів шаманства в практиці скотарів доби пізньої бронзи. А в пізнішій християнській традиції такі образи-архетипи втілюються в постаті крилатих ангелів-охоронців, медіато- рів між світами — підземним, земним та не- бесним. Власне, витоки як шаманства (Makkay 1999, p. 56-71, fig. 1), так і комбінацій супровід- них знаків фіксуються від верхнього палеоліту (Földes-Papp 1966, p. 26-31, abb. 28—31). Повертаючись до сьогодення, мушу зазна- чити, що накопичення кількості знаків поча- ло викристалізовуватись у певні системи ще впродовж протяжної преісторії людства. В осе- редках ранніх цивілізацій вони досить швид- ко трансформувалися в різновиди писемнос- ті. Поза цими осередками знаки залишалися на рівні «письмен» через відсутність нагаль- них суспільних запитів. Практично кожен знак є узагальненою реплікою людини, тварини чи артефакту. Знак у принципі не може бути без- предметним і нічого не означати, як вважає дехто із сучасників стосовно знака «Z». Озна- чуватись могли також частини тіла живої іс- тоти: голова, око, стопа тощо. Диференціація знаків на «позитивні» й «негативні», як і поділ політиків на «правих» і «лівих», постали, ймо- вірно, з розвитком дуалістичних, діалектичних підходів до осмислення та систематизації гра- ней розмаїтого й суперечливого буття. У процесі розкопок поселення синташтин- ської культури Аркаїм із двома кільцями обо- ронних валів народився в 1990-ті роки вислів «Країна міст» («Страна городов»). Далі — більше: ентузіасти модифікували історичний міф «третього Риму» у «Москва — третій Ар- каїм». Зрештою, у пошуках національної ідеї для Росії Аркаїм відвідав чинний президент РФ 16 травня 2005 р. (Зданович, Батанина 2007, фото 5). Магія свастики навіть спонукає окре- мих дослідників вписувати її в кола, що позна- чають місцезнаходження укріплених поселень синташтинської культури на мапі межиріччя Уралу й Тоболу. Вони тут копіюють певним чином синташтинців та зрубників, що кресли- ли свастики й хрести на денцях своїх горщи- ків (Генинг и др. 1992, с. 118, рис. 47: 1; Шнай- дштейн 1981, с. 107, 118, табл. 17; Кузьмина 1987, с. 57, рис. 4: 17). На останок не втримаюсь від загального, хоч і вельми дискусійного міркування. З огляду на поділ таких семантично тотожних і потуж- них знаків, як зети й свастики, на правобічні та лівобічні роблю висновок: право й правда на підсвідомому рівні визнається за «правими», а кривда й брехня, відповідно, за «лівими». Тому не дивно, що вояччина країни-агресора обрала собі емблемою саме лівобічний «Z». Ця «об- мовка», за З. Фройдом, немов вистрілила з гли- бин їхньої підсвідомості й поцілила в яблуч- ко. Ну а прямий рівнопроменевий білий хрест на броні наших бойових машин є знаком Бога, який жодному поділу не підлягає, попри всі по- туги сатани та його земних клевретів. Висловлюю подяку за конструктивне спіл- кування в процесі написання статті, підготов- ки та упорядкування ілюстративного матеріалу Т. А. Вовк, В. В. Павловій та В. Б. Панковському. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 19 Агапов, С. А., Васильев, И. Б., Кузьмина, О. В., Се- менова, А. П., 1983. Срубная культура лесостепного По- волжья. В: Басин, С. Г. (глав. ред.). Культуры бронзово- го века Восточной Европы. Куйбышев: Государственный проектный институт, с. 6-58. Артеменко, И. И. 1972. Исследование курганов эпохи бронзы в Брянской области. Археологические открытия 1971 года. Москва: Наука, с. 72-74. Артеменко, И. И. 1987. Культуры позднего бронзового века южной полосы лесов Европейской части СССР. В: Бадер, О. Н., Крайнов, Д. А., Косарев, М. Ф. (отв. ред.). Археология СССР. Эпоха бронзы лесной полосы СССР. Москва: Наука, с. 106-119. Багаутдинов, Р. С., Васильева, И. Н. 2004. Курганные группы Золотая Нива I и II. Вопросы археологии Урала и Поволжья. Самара, 2, с. 181-211. Бадер, О. Н., Попова Т. Б. 1987. Поздняковская куль- тура. В: Бадер, О. Н., Крайнов, Д. А., Косарев, М. Ф. (отв. ред.). Археология СССР. Эпоха бронзы лесной полосы СССР. Москва: Наука, с. 131-135, 227-233. Белецкий, А. А. 2006. Краткий отзыв о статье А. А. Формозова и В. В. Отрощенко «Письмена племен срубной культуры». Мова та історія, 86, с. 6-7. Бобринский, А. 1901. Курганы и случайныя археологичес- кія находки близ местечка Смѣлы. Санкт-Петербург, т. 3. Богданов, С. В. 2001. Першинский курганный могиль- ник. В: Моргунова, Н. Л. (отв. ред.). ХV Уральское архео- логическое совещание. Тез. докл. Оренбург, с. 64-67. Васильев, И. Б. 1977. Лузановский курганный могиль- ник (материалы раскопок). В: Матвеева, Г. И. (отв. ред.). Средневолжская археологическая экспедиция. Куйбы- шев: Государтвенный Университет, с. 5-43. Вовк, О. В. 2005. Знаки и символы в истории цивили- зации. Москва: Вече. Гаврилюк, Н. А., Черных, Л. А. 1990. Курган у г. Ва- сильевка Запорожской области 1990. Древности степно- го Причерноморья и Крыма. Запорожье, І, с. 91-101. Генинг, В. Ф., Зданович, Г. Б., Генинг, В. В. 1992. Синташта. Археологические памятники арийских пле- мен Урало-Казахстанских степей. Челябинск: Южно- Уральское книжное издательство. Захарова, Е. Ю. 2000. Сосуды со знаками эпохи позд- ней бронзы. Воронеж: Центрально-Чернозёмное книжное издательство, с. 163. Зданович, Г. Б., Батанина, И. М. 2007. Аркаим — Страна городов. Пространство и образы. Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство. Клименко, В. Ф. 2001. О крестообразных знаках на сосудах срубной культуры. В: Моргунова, Н. Л. (отв. ред.). ХV Уральское археологическое совещание. Тез. докл. Оренбург, с. 77-79. Косарев, М. Ф. 1981. Бронзовый век Западной Сибири. Москва: Наука. Кузьмина, Е. Е. 1987. О западных связях андронов- ских племён. В: Артеменко, И. И. (отв. ред.). Межплемен- ные связи эпохи бронзы на территории Украины. Киев: Наукова думка, с. 48-69. Кузьмина, Е. Е. 1994. Откуда пришли индоарии? Мо- сква: МГП «Калина» ВИНИТИ РАН. Кузьмина, О. В. 2015. III Подстепкинский могильник. Вопросы археологии Поволжья. Самара, 5, с. 226-335. Логвин, А. В., Шевнина, И. В. 2011. Об одном синташтин- ском погребальном комплексе могильника Бестамак. В: Бай- танаев, Б. (глав. ред.). Археология Казахстана в эпоху Незави- симости: итоги и перспективы. Алматы, т. І, с. 349-359. Матвеев, Ю. П., Сафонов, И. Е. 1997. Курган 2 у с. Со- ветское. Пятьдесят полевых сезонов археологов Воро- нежского университета. Археология восточно-европей- ской лесостепи. Воронеж, 10, с. 109-120. Михайлов, Б. 2003. Кам’яна Могила — світова пам’ятка древньої культури в Україні. Київ: Такі справи. Отрощенко, В. В., 1990. Идеологические воззрения племен эпохи бронзы территории Украины. В: Зубарь, В. М. (отв. ред.). Обряды и верования древнего населения Украины. Киев: Наукова думка, с. 5-17. Отрощенко, В. В. 1998. Сюжет перевтілення у знаковій системі племен зрубної спільноти. Археологиче- ский альманах. Донецк, 7, с. 93-98. Отрощенко, В. В. 1999. До питання про фінал культур зрубної спільностi. В: Толочко, П. П. (отв. ред.). Проблемы скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья (к 100-летию Б. Н. Гракова). Запорожье, III, с. 191-194. Отрощенко, В. 2019. Знаки на кераміці доби пізньої бронзи. Археологічна керамологія. Опішне, 1 (1), с. 53-77. Отрощенко, В. 2021. Ефект мультиплікації в декору- ванні посуду доби пізньої бронзи. Археологічна керамо- логія. Опішне, 1—2 (5—6), с. 137-144. Отрощенко В. В., Корпусова В. М. 2003. Свастика у знакових системах доби міді-бронзи в Україні. Маґісте- ріум. Археологічні студії, 11, с. 13-18. Отрощенко, В. В., Тощев, Г. М., Папанова, В. А. (ред.). 2020. Пологівський посох: досвід міждисциплінарного ви- вчення. Колективна монографія. 2-ге видання, виправлене. Київ: Друкарський двір Олега Федорова. Отрощенко, В. В., Формозов, А. А. 1988. К проблеме письменности у племен Северного Причерноморья в эпоху раннего металла. Studia Praehistorica, 9, c. 147-178. Пикельная, Е. 2015. Уникальный керамический сосуд, изготовленный 4 000 лет назад, показали костанайцам на выставке одного експоната. Наша газета. Костанайский региональный портал. 19 июня 2015 г. [online]. Режим досту- пу: https://www.ng.kz/modules/news/print.php??storyid=18588 [Дата звернення 19 червня 2015]. Пряхин, А. Д. 1971. Новые сведения об абашевской культуре. Археологические открытия 1970 года. Москва: Наука, с. 62-64. Стоколос В. С. 1972. Культуры бронзового века Юж- ного Зауралья. Москва: Наука. Студзицкая, С. В. 1987. Искусство Восточного Урала и За- падной Сибири в эпоху бронзы. В: Бадер, О. Н., Крайнов, Д. А., Косарев, М. Ф. (отв. ред.). Археология СССР. Эпоха бронзы лесной полосы СССР. Москва: Наука, с. 314-326, 399-402. Трубачов, О. В. 1999. Indoarica в Северном Причерно- морье. Москва: Наука, 1999. Усачук, А. Н. 2021. Сосуд эпохи поздней бронзы со зна- ком из Северо-Восточного Приазовья. Archaeoastronomy and Ancient Technologies, 9(2), p. 32-41. Формозов, А. А. 1953. Сосуды срубной культуры с загадочными знаками. Вестник древней истории, 1, с. 193-200. Шнайдштейн, Е. В. 1981. Раскопки курганной группы Купцын Толга. В: Эрдниев, У. Э. (отв. ред.). Археологиче- ские памятники Калмыкии эпохи бронзы и средневековья. Элиста, с. 78-119. Яковлева, Л. 2013. Найдавніше мистецтво України. Київ: Стародавній світ. Déchelette, J. 1910. Manuel d’archéolgie préhistorique cel- tique et gallo-romanie. Paris: Librairie Alphonce Picard et Files, II. Földes-Papp, K. 1966. Vom felsbild zum alphabet. Dres- den: Veb verlag der kunst. Makkay, J. 1999. Two Studies on Early Shamanism. Trac- tata Minuscula, 14, Budapest. Tarasenko M. 2014. The Illustrations of the Book of the Dead Chapter 17 during the 18th Dynasty. В: Тарасенко, М. О. (ред.). Доісламський Близький схід: історія, релігія, культура. Київ: Інститут сходознавства ім. А. Ю. Крим- ського НАНУ, с. 241-256. Надійшла 16.02.2023 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 220 Vitalii V. Otroshchenko DSc, Professor, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Head of the Eneolithic — Bronze Age Archaeology department, ORCID: 0000-0001-5707-8384, otrok_o@ukr.net “Z” SIGNS IN THE PICTORIAL TRADITION OF THE LATE BRONZE AGE POPULATION The increased interest in the sign “Z”, caused by the events of the active phase of the Russian-Ukrainian war (2014—2023), re- quires a more thorough analysis of its symbolism and semantics. At first glance, they are quite transparent. The count O. Bobryn- skyi, an outstanding researcher of archaeology of Ukraine and head of the Imperial Archaeological Commission, convincingly proved the bird symbolism of the sign “Z” and its genetic connection with the swastika, based on materials from excavations in Europe. In the context of the count’s logical reasoning regarding the meaningful load of these signs, a reference to the thesis of the German researcher Von der Schtengen regarding the swastika as a symbol of the Indo-Germanic race sounded prophetically. Some 30 years had remained before the practical implementation of this thesis by Nazi Germany. For the rushist Russian Fed- eration to choose the symbol of provocation of the World War III, the genetic component of the swastika, namely the sign “Z”, was enough. In addition, the topic of the article is the functioning of the named signs during the first half — the middle of the II millenni- um BC, when the Indo-Aryan tribes entered the world history with the above-mentioned symbols. At a distance of three or four thousand years, these events are seen by us as the “heroic age” of war chariots, although they do not become any less bloody. The study convinces that “zetas” and “swastikas” are mobile signs, capable of transformations and reincarnations in the context of the lines of other signs of that era, being components of the sign system of the tribes of the log community. The previously noted division of swastikas into right- and left-sided ones is interpreted, in particular, by gender, as “male” and “female”, respectively. So, within the mentioned sign system, a conflict between signs of different orientations is noticed, which can be considered with- in the limits of binary opposition, dialectical unity and the struggle of opposites, where the struggle is relative, and the unity is universal. This division can also be assumed for right- and left-sided zetas, as genetic components of swastikas. K e y w o r d s: Sintashta culture, Srubnaya-Andronovo blocks of cultures of the Late Bronze Age, signs “Z” and mirror “Z”, right-sided and left-sided swastikas, binary opposition. References Agapov, S. A., Vasilev, Y. B., Kuzmina, O. V., Semenova, A. P., 1983. Srubnaia kultura lesostepnogo Povolzhia. In: Basin, S. H. (ed.). Kultury bronzovoho veka Vostochnoi Evropy. Kuibyshev: Gosudarstvennyi proektnyi institut, p. 6-58. Artemenko, I. I. 1972. Issledovanie kurganov epokhi bronzy v Brianskoi oblasti. Arkheologicheskie otkrytia 1971 goda. Moskva: Nauka, p. 72-74. Artemenko, I. I. 1987. Kultury pozdnego bronzovogo veka iuzhnoi polosy lesov Evropeiskoi chasti SSSR. In: Bader, O. N., Krainov, D. A., Kosarev, M. F. (eds.). Arkheologia SSSR. Epokha bronzy lesnoi polosy SSSR. Moskva: Nauka, p. 106-119. Bagautdinov, R. S., Vasileva, I. N. 2004. Kurgannye gruppy Zolotaia Niva I i II. Voprosy arkheologii Urala i Povolzhia. Samara, 2, p. 181-211. Bader, O. N., Popova T. B. 1987. Pozdniakovskaia kultura. In: Bader, O. N., Krainov, D. A., Kosarev, M. F. (eds.). Arkheologiia SSSR. Epokha bronzy lesnoi polosy SSSR. Moskva: Nauka, p. 131-135, 227-233. Beletskii, A. A. 2006. Kratkii otzyv o state A. A. Formozova i V. V. Otroshchenko “Pismena plemen srubnoi kultury”. Mova ta istoriia, 86, p. 6-7. Bobrinskii, A. 1901. Kurgany i sluchainyia arkheologicheskіia nakhodki bliz mestechka Smyly. Sankt-Peterburg, t. 3. Bogdanov, S. V. 2001. Pershinskyi kurgannyi mogilnik. In: Morgunova, N. L. (ed.). XV Uralskoe arkheologicheskoe soveshcha- nie. Tez. dokl. Orenburg, p. 64-67. Vasilev, I. B. 1977. Luzanovskii kurgannyi mogilnik (materialy raskopok). In: Matveeva, G. I. (ed.). Srednevolzhskaia arkheo- logicheskaia ekspeditsiia. Kuibyshev: Gosudarstvennyi universitet, p. 5-43. Vovk, O. V. 2005. Znaki i simvoly v istorii tsivilizatsii. Moskva: Veche. Gavriliuk, N. A., Chernykh, L. A. 1990. Kurgan u g. Vasilevka Zaporozhskoi oblasti 1990. Drevnosti stepnogo Prichernomoria i Kryma. Zaporozhe, I, p. 91-101. Gening, V. F., Zdanovich, H. B., Gening, V. V. 1992. Sintashta. Arkheologicheskie pamiatniki ariiskikh plemen Uralo- Kazakhstanskikh stepei. Cheliabinsk: Iuzhno-Uralskoe knizhnoe izdatelstvo. Zakharova, E. Iu. 2000. Sosudy so znakami epokhi pozdnei bronzy. Voronezh: Tsentalno-Chernozemnoe knizhnoe izdatestvo, p. 163 Zdanovich, G. B., Batanina, I. M. 2007. Arkaim — Strana gorodov. Prostranstvo i obrazy. Cheliabinsk: Iuzhno-Uralskoe knizhnoe izdatelstvo. Klimenko, V. F. 2001. O krestoobraznykh znakakh na sosudakh srubnoi kultury. In: Morgunova, N. L. (ed.). XV Uralskoe arkheologicheskoe soveshchanie. Tez. dokl. Orenburg, p. 77-79. Kosarev, M. F. 1981. Bronzovyi vek Zapadnoi Sibiri. Moskva: Nauka. Kuzmina, E. E. 1987. O zapadnykh sviaziakh andronovskikh plemen. In: Artemenko, I. I. (ed.). Mezhplemennye sviazi epokhi bronzy na territorii Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, p. 48-69. Kuzmina, E. E. 1994. Otkuda prishli indoarii? Moskva: MGP “Kalina” VINITI RAN. Kuzmina, O. V. 2015. III Podstepkinskii mogilnik. Voprosy arkheologii Povolzhia. Samara, 5, p. 226-335. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 2 21 Logvin, A. V., Shevnina, I. V. 2011. Ob odnom sintashtinskom pogrebalnom komplekse mogilnika Bestamak. In: Baitanaev, B. (ed.). Arkheologiia Kazakhstana v epokhu Nezavisimosti: itogi i perspektivy. Almaty, t. I, p. 349-359. Matveev, Iu. P., Safonov, I. E. 1997. Kurgan 2 u s. Sovetskoe. Piatdesiat polevykh sezonov arkheologov Voronezhskogo universiteta. Arkheologiia vostochno-evropeiskoi lesostepi. Voronezh, 10, p. 109-120. Mykhailov, B. 2003. Kamiana Mohyla svitova pamiatka drevnoi kultury v Ukraini. Kyiv: “Taki spravy”. Otroshchenko, V. V., 1990. Ideologicheskie vozzreniia plemen epokhi bronzy territorii Ukrainy. In: Zubar, V. M. (ed.). Obriady i verovaniia drevnego naseleniia Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, p. 5-17. Otroshchenko, V. V. 1998. Siuzhet perevtilennia u znakovii systemi plemen zrubnoi spilnoty. Arkheologicheskii almanakh. Donetsk, 7, p. 93-98. Otroshchenko, V. V. 1999. Do pytannia pro final kultur zrubnoi spilnosti. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy skifo-sarmatskoi arkheologii Severnogo Prichernomoria (k 100-letiiu B. N. Grakova). Zaporozhe, III, p. 191-194. Otroshchenko, V. 2019. Znaky na keramitsi doby piznoi bronzy. Arkheolohichna keramolohiia. Opishne, 1 (1), p. 53-77. Otroshchenko, V. 2021. Efekt multyplikatsii v dekoruvanni posudu doby piznoi bronzy. Arkheolohichna keramolohiia. Opishne:, 1-2 (5-6), p. 137-144. Otroshchenko V. V., Korpusova V. M. 2003. Svastyka u znakovykh systemakh doby midi-bronzy v Ukraini. Magisterium. Arkheolohichni studii, 11, p. 13-18. Otroshchenko, V. V., Toshchev, H. M., Papanova, V. A. 2020. Polohivskyi posokh: dosvid mizhdystsyplinarnoho vyvchennia. Kolektyvna monohrafiia. 2-he vydannia, vypravlene. Kyiv: Drukarskyi dvir Oleha Fedorova. Otroshchenko, V. V., Formozov, A. A. 1988. K probleme pismennosti u plemen Severnogo Prichernomoria v epokhu rannego metalla. Studia Praehistorica. Sofia, 9, p. 147-178. Pykelnaia, E. 2015. Unikalnyi keramicheskii sosud, izgotovlennyi 4000 let nazad, pokazali kostanaitsam na vystavke odnogo eksponata. Nasha gazeta. Kostanaiskii regionalnyi portal. 19 iiunia 2015 g. [online]. Accessed: https://www.ng.kz/ modules/news/ print.php??storyid=1858 [Date: 19 June 2015]. Priakhin, A. D. 1971. Novye svedeniia ob abashevskoi kulture. Arkheologicheskie otkrytiia 1970 goda. Moskva: Nauka, p. 62-64. Stokolos V. S. 1972. Kultury bronzovogo veka Iuzhnoho Zauralia. Moskva: Nauka. Studzytskaia, S. V. 1987. Iskusstvo Zapadnoi Sibiri v epokhu bronzy. In: Bader, O. N., Krainov, D. A., Kosarev, M. F. (eds.). Arkheologiia SSSR. Epokha bronzy lesnoi polosy SSSR. Moskva: Nauka, p. 314-326. Usachuk, A. N. 2021. Sosud epokhi pozdnei bronzy so znakom iz Severo-Vostochnogo Priazovia. Archaeoastronomy and Ancient Technologies, 9(2), p. 32-41. Formozov, A. A. 1953. Sosudy srubnoi kultury s zagadochnymi znakami. Vestnik drevnei istorii. Moskva, 1, p. 193-200. Shnaidshtein, E. V. 1981. Raskopki kurgannoi gruppy Kuptsyn Tolga. In: Erdniev, U. E. (ed.). Arkheologicheskie pamiatniki Kalmykii epokhi bronzy i srednevekovia. Elista, p. 78-119. Yakovleva, L. 2013. Naidavnishe mystetstvo Ukrainy. Kyiv: Starodavnii svit. Déchelette, J. 1910. Manuel d’archéolgie préhistorique celtique et gallo-romanie. Paris: Librairie Alphonce Picard et Files, II. Földes-Papp, K. 1966. Vom felsbild zum alphabet. Dresden: Veb verlag der kunst. Makkay, J. 1999. Two Studies on Early Shamanism. Tractata Minuscula, 14, Budapest. Tarasenko M. 2014. The Illustrations of the Book of the Dead Chapter 17 during the 18th Dynasty. In: Tarasenko, M. O. (ed.). Doislamskyi Blyzkyi skhid: istoriia, relihiia, kultura. Kyiv: Instytut skhodoznavstva im. A. Yu. Krymskoho NANU, p. 241-256.

Знак "Z" в образотворчій традиції населення доби пізньої бронзи

Репозитарії

Схожі ресурси