Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів

Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів

Статтю присвячено двом типам фібул із жіночих поховальних комплексів західнобалтського могильника Острів у Пороссі. Подано характеристику предметів, їх типо-хронологічну атрибуцію та супутній археологічний контекст....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Дяченко, Д.Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2023
Назва видання:Археологія
Теми:
Публiкацiї археологiчного матерiалу
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199596
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів / Д.Г. Дяченко // Археологія. — 2023. — № 4. — С. 74-89. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199596
record_format dspace
spelling irk-123456789-1995962024-10-17T20:29:42Z Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів Дяченко, Д.Г. Публiкацiї археологiчного матерiалу Статтю присвячено двом типам фібул із жіночих поховальних комплексів західнобалтського могильника Острів у Пороссі. Подано характеристику предметів, їх типо-хронологічну атрибуцію та супутній археологічний контекст. The article is devoted to the research of two types of brooches from the Ostriv burial ground in Porossia (Middle Dnipro River region). The morphological characteristics of the objects, the type and chronological attribution and the accompanying archaeological context are considered. In general, seven penannular brooches with connected star-shaped terminals and four ring brooches with ribbed bows were discovered during the first seven years of research at the Ostriv burial ground. All the brooches were recorded in female burials, except two items found in the cultural layer and one brooch with a controversial archaeological context. Together, they make up 23 % of all the clasps found at the territory of the cemetery or 27 % of the brooches discovered in the burial complexes of the necropolis. These types of ancient pins now make up 52 % of women’s burials with brooches. Penannular brooches with connected star-shaped terminals can be divided into two subtypes — larger ones with seven transverse ribs and surface coating with white metal, and slightly smaller ones with six ribs. The damaged brooch from the burial no. 100 stands out for its massiveness and could contain eight or nine decorative ribs, but the item is fragmented, which does not allow clarifying its specific features. Brooches with ribbed bows can also be divided into two subtypes: two items are larger and have twelve decorative ribs on their surface, and two more specimens are slightly smaller and contain seven transverse ribs on the front side. Among the latter two variants can be distinguished — with a concave semicircular and a simple semicircular section of the case. Significantly, the penannular brooch with connected star-shaped terminals and the brooch with ribbed bows with a surface coating of white metal were found in rich burials with neck-rings of the Totenkrone type. Therefore, it is possible to emphasise the probable connection between the objects, the production of which was more time-consuming, with the social position of the deceased during their lifetime, and probably with the chronological factor. Furthermore, only these two types of fibulae among all the categories of jewellery and clothing elements discovered at this necropolis now reliably testify to the long-term habitation and high-quality repair of the objects. In addition, the general features of the repair do not differ from technological receptions within the mother regions of migrants. In conclusion, penannular brooches with connected star-shaped terminals and brooches with ribbed bows had been widespread in the Baltic region during the 11th—12th centuries. However, they were most typical for the population of the South- East Baltic, the medieval Prussians, from whose area they spread among other Baltic, Finnish and Scandinavian people due to trade connections and/or resettlement of groups or individuals within the region (migration of warriors, marriages, etc.). Finally, these types of brooches in the absolute majority of cases are found in the burials of men, mainly in two-tiered cremation burials with a horse and weapons in burial complexes on the territory of the Sambi Peninsula and its adjacent territories. Sometimes such items occur in women’s and children’s burials outside the Prussian area, but they are still more numerous in men’s complexes. Such a contrast of the Ostriv burial ground with synchronous Baltic burial sites seems very interesting, however, conducting a detailed comparative study of the costumes of representatives of the Baltic enclave in Porossia and the female population of the Sambia Peninsula is extremely problematic. The reason is almost absent separated women burials of the 8—13th centuries in the range of the Prussians, because of their dependent social position in this tribe. Thus, it is still impossible to establish whether the materials of the Ostriv burial ground reflect (at least partially) the traditions of medieval Prussian women’s clothing, or whether the composition of the costume underwent significant changes due to migration. The location of these types of brooches in burial complexes in most cases indicates their direct use in a costume to fasten outer clothing — woollen cloaks or capes. However, other provisions are also recorded, which may be related to this population’s peculiarities of burial practices. 2023 Article Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів / Д.Г. Дяченко // Археологія. — 2023. — № 4. — С. 74-89. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2023.04.047 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199596 904.2(477.41)"653" uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Публiкацiї археологiчного матерiалу
Публiкацiї археологiчного матерiалу
spellingShingle Публiкацiї археологiчного матерiалу
Публiкацiї археологiчного матерiалу
Дяченко, Д.Г.
Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів
Археологія
description Статтю присвячено двом типам фібул із жіночих поховальних комплексів західнобалтського могильника Острів у Пороссі. Подано характеристику предметів, їх типо-хронологічну атрибуцію та супутній археологічний контекст.
format Article
author Дяченко, Д.Г.
author_facet Дяченко, Д.Г.
author_sort Дяченко, Д.Г.
title Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів
title_short Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів
title_full Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів
title_fullStr Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів
title_full_unstemmed Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів
title_sort про західнобалтські типи фібул з могильника острів
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2023
topic_facet Публiкацiї археологiчного матерiалу
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199596
citation_txt Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів / Д.Г. Дяченко // Археологія. — 2023. — № 4. — С. 74-89. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT dâčenkodg prozahídnobaltsʹkítipifíbulzmogilʹnikaostrív
first_indexed 2024-10-18T04:02:16Z
last_indexed 2024-10-18T04:02:16Z
_version_ 1813222928798449664
fulltext ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 474 УДК: 904.2(477.41)"653" https://doi.org/10.15407/arheologia2023.04.047 * ДЯЧЕНКО Дмитро Геннадійович — молодший науко- вий співробітник відділу археології Києва, Інститут ар- хеології НАН України, ORCID: 0000-0003-2849-7381, dmytro_diachenko@nas.gov.ua ПРО ЗАХІДНОБАЛТСЬКІ ТИПИ ФІБУЛ ІЗ МОГИЛЬНИКА ОСТРІВ © Д. Г. ДЯЧЕНКО* 2023 Статтю присвячено двом типам фібул із жіночих поховальних комплексів західнобалтського могиль- ника Острів у Пороссі. Подано характеристику предметів, їх типо-хронологічну атрибуцію та су- путній археологічний контекст. К л ю ч о в і с л о в а: могильник Острів, Порос- ся, XІ — початок XII ст., підковоподібні фібули зі з’єднаними зіркоподібними закінченнями, кільцеві фібули з ребристим корпусом, поховальний костюм, західнобалтські племена. Вступ Могильник Острів займає першу надзаплав- ну терасу високого правого берега р. Рось між населеними пунктами Пугачівка та Острів Бі- лоцерківського р-ну Київської обл. Некрополь виявили восени 2017 р. співробітники Архітек- турно-археологічної експедиції Інституту архе- ології НАН України (Івакін та ін. 2019, с. 89– 91). Топографічно територія пам’ятки являє собою слабохвилясту рівну поверхню та схил на північний захід від неї — частину правобе- режного плато р. Рось (рис. 1). Територія те- раси (близько 65 га) спланована багаторічною оранкою; у давнину ландшафт могильника був більш строкатим. Враховуючи розповсю- дження фрагментованих людських кісток та артефактів зі зруйнованих / пошкоджених по- ховальних комплексів, визначено, що площа некрополя становить близько 12—14 га. Про- тягом 2017–2022 рр. досліджено 2257 м2, де за- фіксовано 107 ґрунтових інгумацій (рис. 2). Ви- вчення поховальних практик (Баранов, Івакін, Широухов 2021; 2022) та окремих категорій поховального інвентаря (Баранов, Івакін 2020; Дяченко 2021; 2022а; 2022b; Baranov, Ivakin, Shiroukhov 2022) цих поховань дозволили да- тувати пам’ятку XI ст. та встановити, що по- пуляція могильника репрезентована поліетніч- ною групою, переважну більшість членів якої складали представники середньовічних племен прусів, куршів, скальвів та земгалів (Shiroukhov at al. 2022). Культура східнобалтійських мі- грантів зазнала чималих змін: спостерігаються давньоруські, західнослов’янські, а можливо, й тюркські впливи, що проявляється як у матері- альному комплексі, так і в особливостях похо- вального обряду. Появу цієї популяції в Серед- ньому Пороссі пов’язують із державницькою діяльністю великих київських князів Володи- мира Святославовича та Ярослава Володими- ровича, спрямованою на оборонне будівництво й господарське освоєння земель на південь і за- хід від Києва в першій половині XI ст. Попри вагомі результати попередніх дослі- джень, залишається чимало невирішених про- блем. У першу чергу це стосується вивчення деяких елементів поховального костюма не- біжчиків. Зокрема, таким предметам, як фібу- ли ще не було присвячено спеціальної праці, хоч вони становлять доволі чисельну катего- рію поховального інвентаря могильника Ост- рів. Наразі виявлено 33 екземпляри в 31 захо- роненні, ще 15 цілих і фрагментованих виробів виявлено в культурному шарі або є випадкови- ми знахідками. Зафіксовані фібули належать до різних типів, кожен із яких, на нашу думку, по- требує окремого вивчення. У цій роботі про- понуються до розгляду підковоподібні фібули зі з’єднаними зіркоподібними закінченнями та кільцеві фібули з ребристим корпусом. Характеристика предметів Протягом 2017—2022 рр. знайдено сім під- ковоподібних фібул із зіркоподібними закін- ченнями: один фрагментований та шість цілих виробів. Усі екземпляри виготовлені з бронзи та мають напівкруглий переріз дуги. Діаметр варіюється від 4,30 до 5,85 см, ширина корпу- су становить 0,83—1,05 см, вага коливається в межах 35—50 г1. Корпус застібок із лицьової сторони розподілений на практично рівнознач- ні частини шістьма (2 екз.) чи сімома (4 екз.) 1 Основні параметри предметів подано в Табл. 1. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 75 рельєфними поперечними ребрами. У деяких екземплярів ширина дуги майже рівномірна по всій довжині (рис. 3: 2, 4—6), в інших — посту- пово звужується від середини до країв (рис. 3: 1, 3, 7). Закінчення оформлені у вигляді випну- тих уперед увігнуто-чотирикутних («ромбопо- дібних», «воронкоподібних», «зіркоподібних») наверш на підквадратній у перетині ніжці, з’єднаній із корпусом майже під прямим ку- том. Виступи об’єднані вузькою перегородкою. Голки (в усіх випадках — прямі) кріпилися до тильної сторони виробів за допомогою шарні- ра, голкотримачі являли собою вигнуті плас- тинчасті гачки, спаяні із задньою поверхнею. Лицьова поверхня п’яти фібул покрита тон- ким шаром білого металу (рис. 3: 1—4, 7), імо- вірно, низької якості. Застібки неорнаментова- ні, за винятком одного екземпляра, що містив на закінченнях невеликі отвори-вічка (рис. 3: 1, 4: 6). У них могли розміщувалися опуклі встав- ки з темно-синього скла (Širouchov 2012, p. 230, pav. 9: 3—4, 6). Можливо, на одному наверші фібули з поховання № 88 зафіксована спроба імітації таких заглиблень, не пов’язана з пер- винним виробничим процесом (рис. 3: 3, 4: 2). Деякі застібки мають пошкодження внаслі- док тривалого використання: у двох екземпля- рів зламано перегородку (рис. 3: 3, 4), ще у двох спостерігається деформація дуги в середній час- тині (рис. 4: 1, 3). Голкоприймач фібули з похо- вання № 95 містить сліди ремонту (рис. 4: 4), як і шарнірне кріплення застібки із захоронен- ня № 88, яке додатково було скріплене заклеп- кою, що пошкодила лицьову частину виробу (рис. 4: 2). Більшість знахідок містять сліди до- опрацювання поверхні напилком (рис. 3). Кільцевих фібул із ребристим корпусом виявлено чотири екземпляри (рис. 5—6). Усі вони також виготовлені з бронзи. Три застіб- ки мають увігнутий до середини напівкруглий переріз (рис. 6: 1, 3—4); форма перетину ще однієї проста напівкругла (рис. 6: 2). Діаметр виробів коливається від 3,6 до 4,6 см, ширина дуги становить 0,8—0,9 см, вага — 19—28 г. Корпус фібул розподілений на рівні частини поперечними ребрами; у двох випадках їх на- раховується сім (рис. 5: 2, 4), в інших двох — дванадцять (рис. 5: 1, 3). Голки всіх екземпля- рів прямі, мають шарнірне кріплення та гол- коприймачі у вигляді пластинчастих гачків. У трьох застібок останні пошкоджені внаслі- док тривалого побутування (рис. 6: 1, 3—4), у двох із них наявні сліди ремонту (рис. 6: 3—4). Пошкодженим виявився корпус ще одного ек- земпляра (рис. 5—6: 4). Зовнішні поверхні всіх цих фібул покриті тонким шаром білого мета- лу (рис. 5), зокрема в одному випадку ймовірне посріблення (рис. 5: 3). На лицьовій частині ще одного артефакту збереглися відбитки тканини (рис. 5: 2). Рис. 1. Археологічний комплекс «Острів–Старі Сухоліси». Загальний вигляд із заходу. Фото з квадрокоптера DJI Phantom, 4. Автор В. А. Гнера Fig. 1. The archaeological complex «Ostriv–Stari Sukholisy». The general view from the west. Photos made with DJI Phantom 4 quadcopter by V. A. Hnera ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 476 Типо-хронологічна атрибуція На території Південної Русі, окрім могильни- ка Острів, підковоподібні фібули зі з’єднаними зіркоподібними закінченнями не трапляються. Однак вони відомі в інших давньоруських зем- лях: зокрема, одну застібку виявлено у Пскові (Седова 1997, с. 302, табл. 56: 4), ще один екземп- ляр походить із культурних нашарувань XIII— XIV ст. Гродна (Воронин 1954, с. 167, рис. 89: 1). Шість подібних фібул виявлено на Готлан- ді (Thynmark-Nylén 1995, abb. 447: 1 1998, taf. 98: 3—4; 2006а, s. 101). А. Карлсон зара- хував їх до типу TRA:HSVFÖ/LA, визначавши період побутування в межах XI — середина XII ст. (Carlsson 1988, s. 29, 73-75). На території сучасної Польщі відомо декіль- ка екземплярів, зокрема — зі скарбу кінця ХІ ст. з Ольбрахтувека (Czonstke, Koperkiewicz 2013, s. 237-238), зі скарбу XI ст. у Прабутах (Širouchov 2012, p. 186), із прусського городища XI–XIII ст. в Богданах (Odoj 1970, s. 661, ryc. 2) та ятвязько- го поселення XI–XIII ст. поблизу Шурпіл (Engel et al. 2006, s. 51, ryc. 6: 1). Окрім останнього, в ятвязькому ареалі відомо ще три екземпляри (Широухов 2017, с. 134). На території Литви виявлено не менше як 32 цілі та фрагментовані застібки, найбільшу кількість (24 екз.) зафіксовано в ареалі куршів (Широухов 2017, с. 134), не менше п’яти — у литовців (Širouchov 2012, p. 186-187) та по одному виробу в жемайтів (Michelbertas 2004, p. 45, pav. 13: 5), скальвів (Goßler, Jahn 2019, taf. 58: 2) і земгалів (Vaškevičiūte, Cholodinskienė 2008, p. 125). Л. Вайтунскене віднесла ці фібули до типу segės yra sujungtais žvaigždiniais galais (фібули з зірчастими кінцями), датувавши їх XI—XII ст. (Vaitkunskienė 1978, p. 54-55). Та- кої самої хронології предметів дотримуються й інші литовські археологи (Bliujienė 1999, p. 128- 129). У Латвії знайдено вісім подібних застібок; зокрема, три походять із північних куршських територій, чотири фібули відомі на пам’ятках даугавських лівів (Širouchov 2012, p. 187-188), ще одна знахідка випадково трапилася на зем- гальському могильнику Якштайчай (Ciglis et al. 2005, p. 86, № 420). Латвійські дослідники дату- Рис. 2. Поховальні комплекси 2017—2022 рр. на топографічному плані місцевості. Автор — М. М. Пелехатий Fig. 2. The burial complexes of 2017—2022 on the topographical plan of the area. Author — M. M. Pelekhatyi ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 77 ють ці знахідки другою половиною XI — XII ст. (Zariņa 2006, lpp. 281). Найбільшу кількість підковоподібних фі- бул зі з’єднаними зіркоподібними закінчення- ми виявлено на території Самбійського півост- рова та суміжних із ним територій. Нині відо- мо не менше як 190 цілих та фрагментованих застібок, що дозволило визначити ці вироби як етновизначальний елемент одягу саме серед- ньовічних прусів (Широухов 2011, с. 174-175; 2017, с. 134), хоча не всі дослідники поділяють таку точку зору (Кулаков 2015; 2016). Ґенезу таких артефактів (тип II.2 за Р. А. Ши- роуховим) пов’язують із підковоподібними за- стібками з роз’єднаними зіркоподібними закін- ченнями, голка яких фіксувалася на корпусі за допомогою рухомої чи нерухомої петлі — тип I (Широухов 2011, с. 171-173). У свою чергу, ці фібули виникли в східнобалтійському регіо- ні на основі більш ранніх готландських засті- бок (Carlsson 1988, s. 73-75; Thynmark-Nylén 2000, s. 173-175; Vaska 2016, p. 201-202). Між двома типами Р. А. Широухов виділяє перехід- ний варіант (ІІ.1), який репрезентують нечис- ленні застібки з роз’єднаними зіркоподібними закінченнями та шарнірним кріпленням голки (Širouchov 2012, p. 25). Названі зразки допоки не відомі як серед матеріалів могильника Ост- рів, так і в Середньому Подніпров’ї загалом. Вважають, що «перегородчасті» фібули з’являються на прусських пам’ятках північної частини Самбійського півострова в першій по- ловині XI ст. й побутують упродовж XI—XII ст., хоч окремі екземпляри трапляються ще в XIII— Рис. 3. Підковоподібні фібули зі з’єднаними зіркоподібними закінченнями. Фото: 1 — поховання № 91; 2 — № 95; 3 — № 88; 4 — № 74; 5 — № 41; 6 — № 72; 7 — № 100 Fig. 3. Penannular brooches with connected star-shaped terminals. Photos: 1 — burial no. 91; 2 — no. 95; 3 — no. 88; 4 — no. 74; 5 — no. 41; 6 — no. 72; 7 — no. 100 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 478 Рис. 4. Підковоподібні фібули зі з’єднаними зіркоподібними закінченнями. Рисунки: 1 — поховання № 41; 2 — № 88; 3 — № 74; 4 — № 95; 5 — № 100; 6 — № 91; 7 — № 72 Fig. 4. Penannular brooches with connected star-shaped terminals. Drawings: 1 — burial no. 41; 2 — no. 88; 3 — no. 74; 4 – no. 5; 5 — no. 100; 6 — no. 91; 7 — no. 72 XV ст. (Широухов 2011, с. 173–174). В. І. Кула- ков визначає межу X—XI ст. як час їх появи, а основний термін існування типу відносить до XI — початку XII ст. (Кулаков 1990, с. 25; 2015, с. 167). К. М. Скворцов, проаналізувавши ма- теріали могильника Мітіно, розташованого на півдні Самбійського півострова, та здійснивши стислий огляд проблематики таких фібул, запро- понував більш пізню дату їх появи в Південно- Східній Балтії — межа XI—XII ст., а період най- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 79 Рис. 5. Кільцеві фібули з ребристим корпусом. Фото: 1 — поховання № 51; 2 — культурний шар; 3 — поховання № 68; 4 — підйомний матеріал Fig. 5. Ring brooches with ribbed bow. Photos: 1 — burial no. 51; 2 — cultural layer; 3 — burial no. 68; 4 — surface finds Рис. 6. Кільцеві фібули з ребристим корпусом. Рисунки: 1 — поховання № 51; 2 — культурний шар розкопу; 3 — по- ховання № 68; 4 — підйомний матеріал Fig. 6. Ring brooches with ribbed bow. Drawings: 1 — burial no. 51; 2 — cultural layer; 3 — burial no. 68; 4 — surface finds ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 480 більшого поширення — XII ст. (Скворцов 2010, с. 62-64). Дослідники стверджують, що кільцеві фі- були з ребристим корпусом виникли на осно- ві вищеописаних застібок. Вони також найчас- тіше трапляються в прусів — більше 60 екземп- лярів. Р. Широухов відніс подібні артефакти до типу ІІІ, до того ж виділивши два варіанти: ІІІ.1 — із шістьма-вісьмома поперечними ребра- ми та III.2, до якого увійшли вироби, у яких на лицьовій частині нараховується від восьми до дванадцяти декоративних ребер. Час побутуван- ня цього типу також визначають у межах XI— XII ст., проте поодинокі знахідки трапляються й у XIII—XIV ст. (Širouchov 2012, p. 27; Широу- хов 2017, с. 134; Скворцов 2010, с. 64-65). Поза межами прусських земель кільцеві фібу- ли з ребристим корпусом фіксуються значно рід- ше. Так, наприклад, вони відомі у скальвів: сім екземплярів походять із двох кремаційних захо- ронень кінця X — першої половини XI ст. з мо- гильника Вешвіле I (Shiroukhov 2019, s. 53, fig. 6). Шість виробів зафіксовано в захороненнях XI ст. могильника Лінкунен (Goßler, Jahn 2019, s. 164), зокрема варто виділити фібулу, знайдену в жіно- чому кремаційному похованні (Goßler, Jahn 2019, s. 364, taf. 51: 5). Ще дві застібки виявлено під час археологічних досліджень у Совєтському та Черняховському р-нах Калінінградської обл. РФ (Širouchov 2012, p. 186). У південно-куршському ареалі відомо щонай- менше 12 таких фібул (Широухов 2017, c. 134), се- ред яких можна виокремити застібку з чоловічого кремаційного захоронення XI—XII ст. із могиль- ника Бандужяй (Stankus 1995, p. 54, pav. 49: 8), ек- земпляр із чоловічого інгумаційного захоронення X–XI ст. могильника Гінталішке (Vaitkunskienė 1979, p. 60, pav. 19: 7) та виріб із дитячого інгу- маційного захоронення XI—XII ст. з могильника Пришманчяй (Nagevicius 1935, p. 17, len. 2: 6). У земгалів відомо 4 екземпляри: по одному на городищах Межотне та Тервете (Širouchov 2012, p. 188), ще 2 кільцеві фібули походять із могильника Павірвіте: одна виявлена ви- падково, іншу знайдено в жіночому інгума- ційному захороненні XI ст. (Vaškevičiūte, Cholodinskienė 2008, p. 116, p. 131, pav. 52). У землі Ламата, етнокультурна ситуація в якій протягом раннього середньовіччя зали- шається вкрай дискусійною (Bliujienė 2003, p. 122-137), виявлено тільки один екземпляр XI ст. на могильнику Паулячяй (Kulikauskas, Kulikauskienė, Tautavičius 1961, p. 483, pav. 352). У литовців також відомо декілька одиниць, наприклад, із могильника XIV ст. поблизу озе- ра Обеляй (Urbanavičius, Urbanavičienė 1988, p.40, pav. 64: 6), зі скарбу ремісника XIV ст. з Саргеняй (Svetikas 2007, p. 78, pav. 9: 9—10) та могильника Граужяй (Širouchov 2012, p. 187). На території Латвії знайдено 4 кільцеві фі- були з ребристим корпусом (Širouchov 2012, p. 188): зокрема, один екземпляр походить із могильника Айзкраукле в центральній Латвії (Hausmann 1896, taf. 19: 3), ще одну фібулу зна- йдено в чоловічому захороненні другої полови- ни XI — першої половини XII ст. на могильни- ку Селапсіс Лаусколас у нижній течії р. Дауга- ва (Zariņa 2006, lpp. 285, att. 139: 30). На Готланді відомо вісім таких фібул (Ши- роухов 2017, с. 134). Зокрема, одна з них ви- явлена в чоловічому похованні разом із фібу- лою типу II.1 (Thynmark-Nylén 2006b, s. 666, abb. III: 59: 1). Кільцеві застібки А. Карлсон відніс до типу SLU:/LA, датованого XI — по- чатком XII ст. (Carlsson 1988, s. 73-75). На острові Сааремаа (Естонія) кільцеву фі- булу з ребристим корпусом зафіксовано в жіно- чому кремаційному похованні XI ст. на могиль- нику Кяку IV (Mägi 2002, p. 177, pl. 4: 8). На теренах Давньої Русі такі знахідки, крім могильника Острів, наразі нам невідомі. Археологічний контекст Крім двох кільцевих фібул, знайдених у культурному шарі пам’ятки (рис. 5: 2, 4), та підковоподібної фібули (рис. 5: 1), виявленої поблизу зруйнованого чоловічого поховання № 412, усі застібки обох типів зафіксовано в по- хованнях, що належали жінкам3. Ці комплекси виявлено як у північній, так і в південній частинах могильника, що їх роз- 2 Серед перевідкладених остеологічних решток (рис. 7: 5) фіксувалися предмети, які традиційно тра- пляються як у чоловічих, так і жіночих захороненнях могильника Острів. Чітко встановити належність за- стібки до чоловічого поховання неможливо. Імовірно, захоронення було парним, проте жіночий кістяк не збе- рігся або ж застібка належала до сусіднього поховання № 38 — дівчинки-підлітка (рис. 2). 3 Антропологічну та палеопатологічну експертизу по- ховань із могильника Острів проводила ст. н. с. відділу біоархеології Інституту археології НАН України, к. і. н. О. Д. Козак у межах міжнародного проєкту за підтрим- ки ґранту Німецького науково-дослідного товариства (DFG) «Балтські мігранти на східному кордоні Київської Русі. Археологічний комплекс кінця епохи вікінгів Ост- рів на Росі (2022—2028 рр.)» (DFG – 508078428). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 81 Рис. 7. Поховальні комплекси із зазначеними типами фібул: 1 — № 72; 2 — № 74; 3 — № 88; 4 — № 95; 5 — № 41; 6 — № 100; 7 — № 91; 8 — № 51; 9 — № 68 Fig. 7. Burial complexes with penannular and ring brooches: 1 — no. 72; 2 — no. 74; 3 — no. 88; 4 — no. 95; 5 — no. 41; 6 — no. 100; 7 — no. 91; 8 — no. 51; 9 — no. 68 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 482 діляє крутий широкий яр майже навпіл. Деякі поховання розташовувалися ближче до краю першої надзаплавної тераси — у східній та пів- нічно-східній околицях пам’ятки; одне зафік- совано в центральній; ще два — в його західній частині (рис. 2). Усі захоронення здійснені за обрядом тру- попокладення. Небіжчики лежали випроста- но на спині, головами зорієнтовані на північ (рис. 7: 8), на північ із відхиленням на захід (рис. 7: 7), на північний захід (рис. 7: 2–3, 6, 9) та на захід (рис. 7: 1, 4). У чотирьох випадках руки спочилих були витягнуті вздовж тулуба (рис. 7: 3, 7—9); в однієї небіжчиці права рука витягнута, а ліва покладена на груди (рис. 7: 1), ще в одної права рука витягнута, положення лівої встановити неможливо, як і розташуван- ня верхніх кінцівок ще у двох захороненнях (рис. 7: 2, 4). В усіх кістяків нижні кінцівки ви- простані. Лише у двох випадках удалось зафіксувати рештки поховальної споруди у вигляді фраг- ментів повздовжніх дощечок дерев’яної домо- вини, що збереглися під шийними гривнами завдяки металевим окисам (рис. 7: 7, 9). Крім того, в похованні № 91 виявлено залізний цвях, яким скріплювалась кришка труни (рис. 7: 7). Зафіксувати контури поховальних ям при до- слідженні цих захоронень не вдалось, зважаю- чи на потужні гумусовані нашарування пізньо- римського та ранньослов’янського часу, у які вони запущені. Три поховання належали молодим жінкам (25—35 р., рис. 7: 2, 3—4), одне — дорослій жінці (30—40 р., рис. 7: 8), чотири — жінкам зрілого віку (40—50 р., рис. 7: 1, 6, 7, 9). Кільцеві фібули з ребристим корпусом ви- явлено в двох захороненнях (рис. 7: 8, 9). У по- хованні № 51 застібка розташовувалася трохи вище правої ключиці, лицьовою стороною до- Рис. 8. Поховання з кільцевими та підковоподібними фібулами. Фото: 1 — поховання № 68; 2 — № 91; 3 — № 51; 4 — № 41 Fig. 8. Burial complexes with penannular and ring brooches. Photos: 1 — no. 68; 2 — no. 91; 3 — no. 51; 4 — no. 41 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 83 низу, імовірно, скріплювала плащ або верхню накидку (рис. 8: 3). Крім цього виробу, виявлено залізний ніж, що розташовувався на лівому боці небіжчиці. У похованні № 68 застібку зафіксова- но праворуч від лівої стегнової кістки. Очевид- но, фібула розташовувалася під тілом небіжчиці, адже кістка частково її перекривала (рис. 8: 1). Подекуди в поховальних комплексах могильни- ка Острів, як у чоловічих, так і жіночих, різні типи фібул мають подібне розташування. Пояс- нень цьому може бути декілька. З одного боку, в таких випадках застібки можуть репрезенту- вати неконтактний поховальний інвентар — зау- покійний дар. З іншого, вони могли скріплювати саван, у який загорнуто тіла небіжчиків. До того ж поміж ключицями та збереженим фрагмен- том потиличної кістки черепа розташовувалась шийна гривна типу Totenkrone, під правою клю- чицею виявлено фрагмент залізного ножа, а з ін- шого боку, серед ребер лівого ряду зафіксовано фрагментовану напівкруглу залізну пряжку. У похованні № 91 підковоподібну фібулу зі з’єднаними орнаментованими зіркоподібними закінченнями виявлено трохи вище місця роз- ташування тазових кісток (рис. 6: 2). У цьому випадку застібка могла скріплювати або верх- ню накидку, або ж текстильний пояс. Крім неї, у цьому захороненні зафіксовано численний та яскравий поховальний інвентар. На шиї похова- ної виявлено бронзову гривну типу Totenkrone. Поблизу останньої лежав залізний ланцюжок із бронзовим кільцем. Під гривнею виявлено еле- менти намиста — мушлю каурі, одну трикут- ну намистину темно-вишневого скла з трьома вічками жовтого скла, одну бітрапецієподібну намистину зеленого скла та одну зонну зелено- го напівпрозорого скла з пластичним орнамен- том. На руках небіжчиці зафіксовано три брон- Рис. 9. Поховання з підковоподібними фібулами зі з’єднаними зіркоподібними закінченнями. Фото: 1 — поховання № 88; 2 — № 72; 3 — № 74; 4 — № 95 Fig. 9. Burial complexes with penannular brooches. Photos: 1 — no. 88; 2 — no. 72; 3 — no. 74; 4 — no. 95 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 484 зові браслети з зооморфними закінченнями. На вказівному й середньому пальцях лівої кис- ті були одягнені два одновиткових та один ба- гатовитковий бронзові персні. На місці правої плечової кістки зафіксовано футляр складного ножа з бронзовим кільцем та уламки бронзових накладок, що прикрашали його. У чотирьох похованнях такі фібули розта- шовувалися поблизу правих ключиць спочилих (рис. 9). Імовірно, таким самим було первин- не положення застібки і в похованні № 100, яке зазнало серйозних пошкоджень унаслідок по- грабування та діяльності землерийних тварин (рис. 7: 6). Надзвичайно цікавим видається подібність намистяних наборів зазначених поховань, про що йшла мова в одній із попередніх публікацій (Дяченко 2022b, с. 147). В усіх випадках їхню основу складали численні мушлі каурі та золо- тоскляні намистини, що доповнювалися незна- чною кількістю додаткових елементів: синіми ребристими намистинами (рис. 9: 2, 3), ребрис- тою та ребристо-горбистою срібноскляними намистинами (рис. 9: 3, 4), призматичними чо- тиригранними жовтого скла (рис. 7: 6), трикут- ними темно-вишневого скла з трьома жовтими вічками (рис. 7: 6, 8: 1), бітрапецієподібними зеленого скла (рис. 7: 6, 8: 1), бітрапецієподіб- ною жовтого скла та бронзовими привісками (рис. 9: 2), а також амулетом із белемніту та кіс- тяною проколкою (рис. 9: 1). У трьох із цих п’яти захоронень виявлено пряслиця з овруцького шиферу (рис. 7: 3, 4, 6) та прості бронзові персні (рис. 7: 6, 8: 1, 4). У двох похованнях зафіксовано залізні ножі (рис. 7: 4, 6). В одному захороненні знайдено бронзові браслети із зооморфними закінчен- нями (рис. 8: 2), ще в одному похованні вияв- лено залізний ланцюжок із бронзовим кільцем (рис. 8: 1), а в іншому — бронзовий бубонець (рис. 7: 6). У чотирьох комплексах зафіксова- но рештки дерев’яних відер у вигляді фраг- ментованих залізних дужок, вушок та обручів (рис. 7: 2—4, 6). Висновки Підковоподібні фібули зі з’єднаними зірко- подібними закінченнями та кільцеві фібули з ребристим корпусом були широко розповсю- джені в Балтійському регіоні впродовж XI— XII ст. Найхарактернішими вони були для на- селення Південно-Східної Балтії, а саме — для середньовічних прусів, з ареалу яких і пошири- лись серед інших балтських, фінських і скан- динавських народів завдяки торговельним зв’язкам та переселенню груп чи окремих інди- відів між регіонами (міграція воїнів, укладання шлюбів тощо). У поховальних комплексах на території Сам- бійського півострова та прилеглих до нього те- риторій аналізовані типи фібул в абсолютній більшості випадків трапляються в захороненнях чоловіків, переважно — у двоярусних кремацій- них похованнях із конем та предметами озбро- єння (Кулаков 1999; Широухов 2011, с. 174-175). Поза межами прусського ареалу такі застібки подекуди трапляються й у жіночих та дитячих захороненнях, проте все-таки численнішими вони є в комплексах, що належали чоловікам. Упродовж перших семи років досліджень могильника Острів загалом виявлено 11 під- ковоподібних та кільцевих фібул із ребристим корпусом та з’єднаними зіркоподібними закін- ченнями. За винятком двох застібок, знайдених у культурному шарі, та однієї фібули із супер- ечливим археологічним контекстом, решта ек- земплярів зафіксована в жіночих захоронен- нях. Разом вони складають 23 % від усіх зна- йдених на території могильника застібок, або ж 27 % від фібул, виявлених у поховальних комп- лексах некрополя. Серед жіночих поховань із фібулами поховання з цими застібками нині складають 52 %. Такий контраст могильника Острів із синхронними балтійськими поховальними пам’ятками видається дуже цікавим. Однак проведення детального порівняльного аналі- зу костюмів представниць балтського анклаву у Пороссі та жіночого населення Самбійсько- го півострова є надзвичайно проблематичним, адже окремі захоронення жінок VIII—XIII ст. в ареалі прусів майже невідомі, що пояснюєть- ся їхнім залежним соціальним становищем у даному суспільстві (Кулаков 2003, с. 181). Од- нак залишається перспективним системне по- рівняння складу костюма зі зразками з інших балтійських територій, чому буде присвячено увагу в майбутньому. Підковоподібні фібули зі з’єднаними зіркопо- дібними закінченнями з поховальних комплексів могильника Острів можна розділити на два під- типи: більші за розмірами, із сімома поперечни- ми ребрами та покриттям поверхні білим мета- лом (рис. 4: 2, 3, 4, 6) і трохи менші, із шістьма ребрами (рис. 4: 1, 7). Серед них додатково мож- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 85 на виділити два варіанти: з рівними та звуженими краями (рис. 3). Пошкоджена фібула з поховання № 100 виділяється масивністю та могла містити вісім чи дев’ять декоративних ребер (рис. 4: 5), однак виріб фрагментований, що не дозволяє до- стеменно встановити його особливості. Кільцеві застібки також можна розподіли- ти на підтипи: два екземпляри виявилися біль- шими за розмірами й мали на своїй поверхні по 12 декоративних ребер (рис. 6: 1, 3), ще дві фі- були — трохи менші й містили на лицьовій сто- роні по сім поперечних ребер. Серед останніх можна виділити два варіанти: з увігнуто-напів- круглим та простим напівкруглим перетином корпусу (рис. 6: 2). Прикметно, що підковоподібну фібулу з орнаментованими зіркоподібними закінчен- нями (рис. 3: 1) та кільцеву застібку з покрит- тям поверхні більш якісним білим металом (рис. 5: 3) виявлено в багатих захороненнях із шийними гривнами типу Totenkrone. Та- ким чином, можна наголосити на ймовірному взаємозв’язку між предметами, виготовлення яких було більш трудомістким, із прижиттєвим соціальним статусом небіжчика, а можливо, із хронологічним чинником. Також варто звернути увагу на те, що з-поміж усіх категорій прикрас та елементів одягу, вияв- лених на некрополі, поки що тільки ці два типи фібул достеменно свідчать про довготривале по- бутування та якісний ремонт предметів, загальні риси якого, до речі, не відрізняються від техно- логічних прийомів у межах материнських регіо- нів мігрантів (Shiroukhov 2019). Поки що неможливо встановити, чи відо- бражають матеріали некрополя Острів (хоча б частково) традиції середньовічного західно- балтського (прусського) жіночого вбрання, чи композиція костюма зазнала чималих видо- змін унаслідок міграції. Ця проблема потре- бує подальших досліджень. Місцезнаходжен- ня аналізованих типів фібул у поховальних комплексах у більшості випадків указує на їх безпосереднє використання в костюмі для скріплення верхнього одягу чи поясів. Проте зафіксовані й інші положення, що може бути пов’язано з особливостями поховальних прак- тик цього населення. Параметри (см / гр) Підковоподібні Кільцеві По- хов. 41 По- хов. 72 По- хов. 74 По- хов. 88 По- хов. 91 По- хов. 95 По- хов. 100 По- хов. 51 По- хов. 68 К.Ш. 2019 р. П. М. 2020 р. Загальні розміри 5,2 × 4,8 4,5 × 4,3 5,5 × 5,3 5,45 × 5,2 5,35 × 5,12 5,2 × 4,9 5,8 4,6 4,6 3,6 4,5 × 4,4 Ширина дуги (max) 0,86 1,01 1,05 0,85 0,83 1,05 1,02 0,8 0,9 0,8 0,8 Товища дуги (max) 0,31 0,4 0,4 0,4 0,4 0,3 0,5 0,3 0,3 0,4 0,4 Довжина закін- чень 4 4 4,9 4,2 4 4,1 - - - - - Розміри голівок 1,9 1,8 × 1,7 2 × 1,7 0,85 1,6 1,8 1,9 - - - - Висота голівок 1,1 1,4 1,6 1,5 1,2 1,2 1,3 - - - - Перетин ніжки 0,7 0,6 0,6 0,8 0,5 0,6 0,8 - - - - Довжина голки 5,6 5,5 6,5 6,4 7,3 5,9 7,3 5 4,7 4,2 5,2 Кількість ребр 6 6 7 7 7 7 4 12 12 7 7 Вага 34 35 50 43 43 39 36 22 24 19 28 Таблиця 1. Параметри фібул Table 1. Dimensions of brooches Баранов, В. І., Івакін, В. Г. 2020. Поховальні комплек- си зі зброєю могильника Острів (за матеріалами археоло- гічних досліджень 2017—2019 рр.). Археологія і давня іс- торія України, 2 (35), с. 300-320. https://doi.org/10.37445/ adiu.2020.02.22 Баранов, В. І., Івакін, В. Г., Широухов, Р. А. 2021. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 486 Поховальний обряд могильника Острів (за матеріала- ми археологічних науково-рятівних досліджень 2017— 2018 рр.). Археологія і давня історія України, 1 (38), с. 279-294. https://doi.org/10.37445/adiu.2021.01.20 Баранов, В. І., Івакін, В. Г., Широухов, Р. А. 2022. По- ховальний обряд могильника Острів (за матеріалами архе- ологічниї науково-рятівних досліджень 2017—2018 рр.). Частина друга. Археологія і давня історія України, 2 (43), с. 235-266. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.02.17 Воронин, Н. Н. 1954. Древнее Гродно. Москва: Изда- тельство академии наук СССР. Дяченко, Д. Г. 2021. Браслети з зооморфними закін- ченнями (за матеріалами розкопок могильника Острів 2017—2020 рр.). Археологія і давня історія України, 1 (38), с. 311-318. https://doi.org/10.37445/adiu.2021.01.23 Дяченко, Д. Г. 2022а. Інтерпретація Т-подібного рого- вого виробу з могильника Острів. Археологія, 4, с. 72-82. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.072 Дяченко, Д. Г. 2022b. Намисто з могильника Острів (за матеріалами досліджень 2017—2020 рр.). Археоло- гія і давня історія України, 2 (43), с. 134-150. https://doi. org/10.37445/adiu.2022.02.10 Івакін, В., Івакін, Г., Баранов, В., Бібіков, Д., Перевєр- зєв, С., Милашевський, О. 2019. Дослідження балтського могильника ХІ–ХІІ ст. на Пороссі. В: Болтрик, Ю В. (гол. ред.). Археологічні дослідження в Україні 2017. Київ: ІА НАН України, с. 89-91. Кулаков, В. И. 1990. Древности Пруссов VI—XIII вв. В: Рыбаков, Б. А. (ред.) Археология СССР. Свод археоло- гических источников. Вып. Г1–9. Москва: Наука. Кулаков, В. И. 1999. Ирзекапинис. Stratum plus, 5, с. 211-273. Кулаков, В. И. 2003. История Пруссии до 1283 г. Мо- сква: Индрик. Кулаков, В. И. 2015. Малый Кауп, Коралленберге и Штангенвальде — свидетельства освоения куршами Куршской косы на исходе эпохи викингов. В: Жуковская, И. П. (сост.). Проблемы изучения и охраны природного и культурного наследия национального парка «Куршская коса», 11. Калининград, Издательство Балтийского феде- рального университета им. Иммануила Канта, с. 157-171. Кулаков, В. И. Куршская коса в эпоху викингов. В: Жуковская, И. П. (сост.). Проблемы изучения и охраны природного и культурного наследия национального пар- ка «Куршская коса», 12. Калининград, Издательство Бал- тийского федерального университета им. Иммануила Канта, с. 210-223. Седова, М. В. 1997. Украшения из меди и сплавов. В: Колчин, Б. А, Макаров, Т. И. (ред.). Археология. Древняя Русь. Быт и культура. Москва: Наука, с. 63-78. Скворцов, К. Н. 2010. Могильник Митино V—XIV вв. (Калининградская область). По результатам исследо- ваний 2008 г. Часть первая. В: Мастыкова, А. В. (ред.). Материалы охранных археологических исследований. Т. 15. Москва (б/в). Широухов, Р. А. 2011. Контакты пруссов и куршей X—XIII вв. по археологическим источникам. Lietuvos Archeologija, 37, p. 167-206. Широухов, Р. А. 2017. Подковообразные и круглые фибулы с ребристым корпусом и звездчатыми навер- шиями в рамках контактов на Балтике в XI–XIII ст. В: Родинкова, В. Е., Федорина, А. Н. (отв. ред.). Новые материалы и методы археологического исследования: от археологических данных к историческим рекон- струкциям. Москва: ИА РАН, с. 134-136. Baranov, V., Ivakin, V., Shiroukhov, R. 2022. Burials with Buckets at the Ostriv the 11th Century Cemetery in the Middle Dnipro Region. Lietuvos archeologija, 48, p. 221-284. https:// doi.org/10.33918/25386514-048008 Bliujienė, А. 1999. Vikingų epochos kuršių papuošalų ornamentika. Vilnius: Diemedis. Bliujienė, А. 2003. A Microregion between Šikutė- Priekulė and Švėkšna in Western Lithuania or Alterna- tively the Lamata Land According to Archaeological Data. Archaeologia Lituana, 4, p. 122-137. Carlsson, A. 1988. Vikingatida ringspännen från Gotland. Text och katalog. Stockholm: Universitet Stockholms. Ciglis, J., Buža, Z., Radiņš, A., Grasis, N., Griciuvienė, E., Grižas, G., Bantė-Rowell, R. 2005. Žiemgaliai. Baltų archeologijos paroda. Katalosas. Vilnius: LNM, LNVM. Czonstke, K., Koperkiewicz, A. 2013. Biżuteria ze skarbu w Olbrachtówku. W: Jelińska, E. (red.). Średniowieczne skarby srebrne z Pojezierza Iławskiego w zbiorach Muzeum Warmii i Mazur. Olsztyn, s. 221-252. Engel, E., Iwanicki, P. Rzeszotarska-Nowakiewicz, A. 2006. “Sudovia in qua Sudovitae”. The New Hypothesis about the Origin of Sudovian Culture. Archaeologia Lituana, 7, p. 184–211. Goßler, N., Jahn, C. 2019. Wikinger und Balten an der Memel Die Ausgrabungen des frühgeschichtlichen Gräberfeldes von Linkuhnen in Ostpreußen 1928—1939. In: Debus, F., Müller-Wille, M. (hrsg). Studien zur Siedlungsgeschichte und Archäologie der Ostseegebiete, 16. Kiel; Hamburg: Wachholtz Verlag. Hausmann, R. 1986. Katalog der Ausstellung zum X. archäologischen Kongress in Riga. Riga: Häcker, W. F. Kulikauskas, P., Kulikauskienė, R., Tautavičius, A. 1961. Lietuvos Archeologijos Bruožai. Vilnius: Valstybinė Politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Mägi, M. 2002. At the Crossroads of Space and Time. Graves, Changing, Society and Ideology on Saaremaa (Ösel), 9th–13thCenturies AD. Tallinn: Ajaloo Instituut. Nagevičius, V. 1935. Mūsų pajūrio medžiaginė kultūra. In: Karsavinas, L. (red.). Senovė. Istorijos skyriaus darbai, I. Kaunas: Humanitarinių mokslų fakulteto leidinys, p. 3-125. Odoj, R. Sprawozdanie z prac wykopaliskowych na grodzisku Bogdany koło Fromborka prowadzonych w 1970 r. Komunikaty Mazursko-Warmińskie, 4, s. 659-666. Shiroukhov, R. 2019. AMS 14C Dating of the Cremated Human Bones and Funeral Fuel of the Western Balts. In Theory and in Practice. Archaeologia Lituana, 20, p. 40-74. Shiroukhov, R., Baranov, V., Ivakin, V., Kozak, O., Borysov, A., Carnap-Bornheim, C., Kienle, L., Krause-Kyora, B., Meadows, J., Saleem, K., Schuermann, U., Kozakaitė, J., Miliauskienė, Ž. 2022. Baltic Migrants in the Middle Dnipro Region. A Comparative Study of the Late Viking Age Archaeological Complex of Ostriv, Ukraine. Medieval Archaeology, 66 (2), p. 221-265. https://doi.org/10.1080/0076 6097.2022.2118419 Širouchov, R. 2012. Prūsų ir kuršių kontaktai XI– XIII a. pradžioje archeologijos duomenimis. Daktaro disertacija. Humanitariniai mokslai, istorija. Klaipėdos universitete. Stankus, J. 1995. Bandužių kapinynas. Monografija. Lietuvos archeologija, 12. Vilnius: Danielius. Svetikas, Е. 2007. XIV а. antrosios — XV а. pirmosios pusės žiedinės segės reljefiniu paviršiumi Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje ir Livonijoje. Lietuvos Archeologija, 32, p. 71-104. Thunmark-Nylén, L. 1995. Die Wikingerzeit Gotlands, 1. Abbildungen der grabfunde. Stockholm: Kungl. Vitterhets Historie Och Antikvitets Akademien. Thunmark-Nylén, L. 1998. Die Wikingerzeit Gotlands, 2. Typentafeln. Stockholm: Kungl. Vitterhets Historie Och Antikvitets Akademien. Thunmark-Nylen, L. 2000. Some Notes on the Contacts between Gotland and the East Baltic Area. Archaeologia Baltica, p. 173-180. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 87 Thunmark-Nylén, L. 2006a. Die Wikingerzeit Gotlands, III. 1—2. Text. Stockholm. Thunmark-Nylén, L. 2006b. Die Wikingerzeit Gotlands, III. 2. Text. Stockholm: Almqvist & Wiksell Internat. Urbanavičius, V., Urbanavičienė, S. 1988. Archeologiniai tyrimai. Lietuvos Archeologija, 6, p. 9-63.: Almqvist & Wiksell Internat. Vaitkunskienė, L. 1978. Pasaginės segės. In: Tautavičius, А. (red.) Lietuvos TSR Archeologijos Atlasas. IV knyga. I—XIII a. Vilnius: Mokslas, p. 47-66. Vaitkunskienė, L. 1979. Gintališkės kapinynas. Lietuvos Arheologija, 1, p. 44-75. Vaska, B. 2016. Artistic Influence or Close Trading Contacts? Latgallian Penannular Brooches and Gotland (the Ninth to Eleventh Century). Archaeologia Baltica, 23, p. 199-207. Vaškeviciūtė, I., Cholodinskienė, A. 2008. Pavirvytės kapinynas (X–XIII amžiai). Vilnius: Diemedis. Zariņa, A. 2006. Salaspils Laukskolas kapukauks 10.— 13. gadsimts. Riga: Latvijas Vēstures Inst. Apgāds. Dmytro G. Diachenko Junior Research Fellow, the Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, the Kyiv Archaeology Department, ORCID: 0000-0003-2849-7381, dmytro_diachenko@nas.gov.ua ON WESTERN BALTIC TYPES OF BROOCHES FROM THE OSTRIV CEMETERY The article is devoted to the research of two types of brooches from the Ostriv burial ground in Porossia (Middle Dnipro River region). The morphological characteristics of the objects, the type and chronological attribution and the accompanying archaeological context are considered. In general, seven penannular brooches with connected star-shaped terminals and four ring brooches with ribbed bows were discovered during the first seven years of research at the Ostriv burial ground. All the brooches were recorded in female burials, except two items found in the cultural layer and one brooch with a controversial archaeological context. Together, they make up 23 % of all the clasps found at the territory of the cemetery or 27 % of the brooches discovered in the burial complexes of the necropolis. These types of ancient pins now make up 52 % of women’s burials with brooches. Penannular brooches with connected star-shaped terminals can be divided into two subtypes — larger ones with seven transverse ribs and surface coating with white metal, and slightly smaller ones with six ribs. The damaged brooch from the burial no. 100 stands out for its massiveness and could contain eight or nine decorative ribs, but the item is fragmented, which does not allow clarifying its specific features. Brooches with ribbed bows can also be divided into two subtypes: two items are larger and have twelve decorative ribs on their surface, and two more specimens are slightly smaller and contain seven transverse ribs on the front side. Among the latter two variants can be distinguished — with a concave semicircular and a simple semicircular section of the case. Significantly, the penannular brooch with connected star-shaped terminals and the brooch with ribbed bows with a surface coating of white metal were found in rich burials with neck-rings of the Totenkrone type. Therefore, it is possible to emphasise the probable connection between the objects, the production of which was more time-consuming, with the social position of the deceased during their lifetime, and probably with the chronological factor. Furthermore, only these two types of fibulae among all the categories of jewellery and clothing elements discovered at this necropolis now reliably testify to the long-term habitation and high-quality repair of the objects. In addition, the general features of the repair do not differ from technological receptions within the mother regions of migrants. In conclusion, penannular brooches with connected star-shaped terminals and brooches with ribbed bows had been widespread in the Baltic region during the 11th—12th centuries. However, they were most typical for the population of the South- East Baltic, the medieval Prussians, from whose area they spread among other Baltic, Finnish and Scandinavian people due to trade connections and/or resettlement of groups or individuals within the region (migration of warriors, marriages, etc.). Finally, these types of brooches in the absolute majority of cases are found in the burials of men, mainly in two-tiered cremation burials with a horse and weapons in burial complexes on the territory of the Sambi Peninsula and its adjacent territories. Sometimes such items occur in women’s and children’s burials outside the Prussian area, but they are still more numerous in men’s complexes. Such a contrast of the Ostriv burial ground with synchronous Baltic burial sites seems very interesting, however, conducting a detailed comparative study of the costumes of representatives of the Baltic enclave in Porossia and the female population of the Sambia Peninsula is extremely problematic. The reason is almost absent separated women burials of the 8—13th centuries in the range of the Prussians, because of their dependent social position in this tribe. Thus, it is still impossible to establish whether the materials of the Ostriv burial ground reflect (at least partially) the traditions of medieval Prussian women’s clothing, or whether the composition of the costume underwent significant changes due to migration. The location of these types of brooches in burial complexes in most cases indicates their direct use in a costume to fasten outer clothing — woollen cloaks or capes. However, other provisions are also recorded, which may be related to this population’s peculiarities of burial practices. K e y w o r d s: Ostrіv burial ground, Porossia, 11th–the beginning of the 12th centuries, penannular brooches with connected star- shaped terminals, ring brooches with a ribbed bow, funeral costume, Western Baltic tribes. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 488 References Baranov, V. I., Ivakin, V. H. 2020. Burial Rite of the Ostriv Graveyard (by the Results of Rescue Excavation 2017–2018). Archaeology and Early History of Ukraine, 2 (35), p. 300-320. https://doi.org/10.37445/adiu.2020.02.22 Baranov, V. I., Ivakin, V. H., Shyroukhov, R. A. 2021. Pokhovalnyi obriad mohylnyka Ostriv (za materialamy arkheolohichnykh naukovo-riativnykh doslidzhen 2017—2018 rr.). Archaeology and Early History of Ukraine, 1 (38), p. 279-294. https://doi. org/10.37445/adiu.2021.01.20 Baranov, V. I., Ivakin, V. H., Shyroukhov, R. A. 2022. Burial Rite of the Ostriv Graveyard (by the Results of Rescue Excavation 2017—2018). Chastyna druha. Archaeology and Early History of Ukraine, 2 (43), p. 235-266. https://doi.org/10.37445/ adiu.2022.02.17 Voronin, N. N. 1954. Drevnee Grodno. Moskva: Izdatelstvo akademii nauk SSSR. Diachenko, D. H. 2021. Bracelets with Zoomorphic Terminals (According to the Excavations of the Ostriv Burial Ground in 2017—2020). Archaeology and Early History of Ukraine, 1 (38), p. 311-318. https://doi.org/10.37445/adiu.2021.01.23 Diachenko, D. H. 2022a. Interpretation of T-shaped Antler Artefact from Ostriv Burial Ground. Arheologia, 4, p. 72-82. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.072 Diachenko, D. H. 2022b. Beads from the Ostriv Burial Ground (According to Materials Excavated in 2017—2020). Archaeology and Early History of Ukraine, 2 (43), p. 134-150. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.02.10 Ivakin, V., Ivakin, H., Baranov, V., Bibikov, D., Perevierziev, S., Mylashevskyi, O. 2019. Doslidzhennia baltskoho mohylnyka XI—XII st. na Porossi. In: Boltryk, Yu. V. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 89-91. Kulakov, V. I. 1990. Drevnosti Prussov VI–XIII vv. In: Ribakov, B. A. (red.) Arkheologiia SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov. Vyp. G1–9. Moskva: Nauka. Kulakov, V. I. 1999. Irzekapinis. Stratum plus, 5, p. 211-273. Kulakov, V. I. 2003. Istoriia Prussii do 1283 g. Moskva: Indrik. Kulakov, V. I. 2015. Malyi Kaup, Korallenberge i Shtangenvalde — svidetelstva osvoeniia kurshami Kurshskoi kosy na iskhode epokhi vikingov. In: Zhukovskaia, I. P. (ed.). Problemy izucheniia i okhrany prirodnogo i kulturnogo naslediia natsionalnogo parka «Kurshskaia kosa». Vyp. 11. Kaliningrad, Izdatelstvo Baltiiskogo federalnogo universiteta im. Immanuila Kanta, p. 157-171. Kulakov, V. I. Kurshskaia kosa v epokhu vikingov. In: Zhukovskaia, I. P. (ed.). Problemy izucheniia i okhrany prirodnogo i kulturnogo naslediia natsionalnogo parka “Kurshskaia kosa”. Vyp. 12. Kaliningrad, Izdatelstvo Baltiiskogo federalnogo universiteta im. Immanuila Kanta, p. 210-223. Sedova, M. V. 1997. Ukrasheniia iz medi i splavov. In: Kolchin, B. A, Makarov, T. I. (eds.). Arkheologiia. Drevniaia Rus. Byt i kultura. Moskva: Nauka, p. 63-78. Skvortsov, K. N. 2010. Mogilnik Mitino V–XIV vv. (Kaliningradskaia oblast). Po rezultatam issledovanii 2008 g. Chast pervaia. In: Mastykova, A. V. (ed.). Materialy okhrannykh arkheologicheskikh issledovanii. T. 15. Moskva (b/v). Shiroukhov, R. A. 2011. Kontakty prussov i kurshei X–XIII vv. po arkheologicheskim istochnikam. Lietuvos Archeologija, 37, p. 167-206. Shiroukhov, R. A. 2017. Podkovoobraznye i kruglye fibuly s rebristym korpusom i zvezdchatymi navershiiami v ramkakh kontaktov na Baltike v XI—XIII st. In: Rodinkova, V. E., Fedorina, A. N. (eds.). Novye materialy i metody arkheologicheskogo issledovaniia: ot arkheologicheskikh dannykh k istoricheskim rekonstruktsiiam. Moskva: IA RAN, p. 134-136. Baranov, V., Ivakin, V., Shiroukhov, R. 2022. Burials with Buckets at the Ostriv the 11th Century Cemetery in the Middle Dnipro Region. Lietuvos archeologija, 48, p. 221-284. https://doi.org/10.33918/25386514-048008 Bliujienė, А. 2003. A Microregion between Šikutė-Priekulė and Švėkšna in Western Lithuania or Alternatively the Lamata Land According to Archaeological Data. Archaeologia Lituana, 4, p. 122-137. Bliujienė, А. 1999. Vikingų epochos kuršių papuošalų ornamentika. Vilnius: Diemedis. Bliujienė, А. 2003. A Microregion between Šikutė-Priekulė and Švėkšna in Western Lithuania or Alternatively the Lamata Land According to Archaeological Data. Archaeologia Lituana, 4, p. 122-137. Carlsson, A. 1988. Vikingatida ringspännen från Gotland. Text och katalog. Stockholm: Universitet Stockholms. Ciglis, J., Buža, Z., Radiņš, A., Grasis, N., Griciuvienė, E., Grižas, G., Bantė-Rowell, R. 2005. Žiemgaliai. Baltų archeologijos paroda. Katalosas. Vilnius: LNM, LNVM. Czonstke, K., Koperkiewicz, A. 2013. Biżuteria ze skarbu w Olbrachtówku. In: Jelińska, E. (ed.). Średniowieczne skarby srebrne z Pojezierza Iławskiego w zbiorach Muzeum Warmii i Mazur. Olsztyn, s. 221-252. Engel, E., Iwanicki, P. Rzeszotarska-Nowakiewicz, A. 2006. «Sudovia in qua Sudovitae». The New Hypothesis about the Origin of Sudovian Culture. Archaeologia Lituana, 7, p. 184-211. Goßler, N., Jahn, C. 2019. Wikinger und Balten an der Memel Die Ausgrabungen des frühgeschichtlichen Gräberfeldes von Linkuhnen in Ostpreußen 1928–1939. W: Debus, F., Müller-Wille, M. (hrsg). Studien zur Siedlungsgeschichte und Archäologie der Ostseegebiete,16. Kiel, Hamburg: Wachholtz Verlag. Hausmann, R. 1986. Katalog der Ausstellung zum X. archäologischen Kongress in Riga. Riga: Häcker, W. F. Kulikauskas, P., Kulikauskienė, R., Tautavičius, A. 1961. Lietuvos Archeologijos Bruožai. Vilnius: Valstybinė Politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Mägi, M. 2002. At the Crossroads of Space and Time. Graves, Changing, Society and Ideology on Saaremaa (Ösel), 9th–13th Cen- turies AD. Tallinn: Ajaloo Instituut. Nagevičius, V. 1935. Mūsų pajūrio medžiaginė kultūra. In: Karsavinas, L. (ed.). Senovė. Istorijos skyriaus darbai. I. Kaunas: Humanitarinių mokslų fakulteto leidinys, p. 3-125. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 89 Odoj, R. Sprawozdanie z prac wykopaliskowych na grodzisku Bogdany koło Fromborka prowadzonych w 1970 r. Komunikaty Mazursko-Warmińskie, 4, s. 659-666. Shiroukhov, R. 2019. AMS 14C Dating of the Cremated Human Bones and Funeral Fuel of the Western Balts. In Theory and in Practice. Archaeologia Lituana, 20, p. 40-74. Shiroukhov, R., Baranov, V., Ivakin, V., Kozak, O., Borysov, A., Carnap-Bornheim, C., Kienle, L., Krause-Kyora, B., Meadows, J., Saleem, K., Schuermann, U., Kozakaitė, J., Miliauskienė, Ž. 2022. Baltic Migrants in The Middle Dnipro Region. A Comparative Study of the Late Viking Age Archaeological Complex of Ostriv, Ukraine. Medieval Archaeology, 66 (2), p. 221–265. https://doi.org/10.1080/00766097.2022.2118419. Širouchov, R. 2012. Prūsų ir kuršių kontaktai XI–XIII a. pradžioje archeologijos duomenimis. Daktaro disertacija. Humanitariniai mokslai, istorija. Klaipėdos universitete. Stankus, J. 1995. Bandužių kapinynas. Monografija. Lietuvos archeologija, 12. Vilnius: Danielius. Svetikas, Е. 2007. XIV а. antrosios — XV а. pirmosios pusės žiedinės segės reljefiniu paviršiumi Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje ir Livonijoje. Lietuvos Archeologija, 32, p. 71-104. Thunmark-Nylén, L. 1995. Die Wikingerzeit Gotlands, 1. Abbildungen der grabfunde. Stockholm: Kungl. Vitterhets Historie Och Antikvitets Akademien. Thunmark-Nylén, L. 1998. Die Wikingerzeit Gotlands, 2. Typentafeln. Stockholm: Kungl. Vitterhets Historie Och Antikvitets Akademien. Thunmark-Nylen, L. 2000. Some Notes on the Contacts between Gotland and the East Baltic Area. Archaeologia Baltica, p. 173-180. Thunmark-Nylén, L. 2006a. Die Wikingerzeit Gotlands, III. 1–2. Text. Stockholm: Almqvist & Wiksell Internat. Thunmark-Nylén, L. 2006b. Die Wikingerzeit Gotlands, III. 2. Text. Stockholm: Almqvist & Wiksell Internat. Urbanavičius, V., Urbanavičienė, S. 1988. Archeologiniai tyrimai. Lietuvos Archeologija, 6, p. 9-63. Vaitkunskienė, L. 1978. Pasaginės segės. In: Tautavičius, А. (ed.) Lietuvos TSR Archeologijos Atlasas. IV knyga. I–XIII a. Vilnius: Mokslas, p. 47-66. Vaitkunskienė, L. 1979. Gintališkės kapinynas. Lietuvos Arheologija, 1, p. 44-75. Vaska, B. 2016. Artistic Influence or Close Trading Contacts? Latgallian Penannular Brooches and Gotland (the Ninth to Elev- enth Century). Archaeologia Baltica, 23, p. 199-207. Vaškeviciūtė, I., Cholodinskienė, A. 2008. Pavirvytės kapinynas (X–XIII amžiai). Vilnius: Diemedis. Zariņa, A. 2006. Salaspils Laukskolas kapukauks 10.–13. gadsimts. Riga: Latvijas Vēstures Inst. Apgāds.

Схожі ресурси