Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут
У статті досліджено поховальний інвентар єгипетської жриці XXI династії на ім’я Несмут. Її поховання було виявлено 1891 р. у т. зв. «другому тайнику» в Дейр ель-Бахрі (Баб ель-Гусус, комплект A.48). Зроблено висновок про можливість вторинного використаття у складі її інвентаря предметів іншої жр...
Збережено в:
| Дата: | 2024 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2024
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199600 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут / М.О. Тарасенко // Археологія. — 2024. — № 1. — С. 5-24. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199600 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1996002024-10-18T21:11:45Z Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут Тарасенко, М.О. Статтi У статті досліджено поховальний інвентар єгипетської жриці XXI династії на ім’я Несмут. Її поховання було виявлено 1891 р. у т. зв. «другому тайнику» в Дейр ель-Бахрі (Баб ель-Гусус, комплект A.48). Зроблено висновок про можливість вторинного використаття у складі її інвентаря предметів іншої жриці, яка також мала ім’я Несмут і, можливо, була її родичкою. The subject of this paper is the analysis of funerary assemblage of Nesmut, the Egyptian priestess of the 21st Dynasty (her titles are “Mistress of the House, Chantress of Amun, king of the gods”). The burial of Nesmut was discovered in 1891 in the so-called “Second Cache” at Deir al-Bahri, also known as Bāb el-Gusūs (set no. A.48). Inventory that was discovered on the mummy: leather mummy braces, three “napkins”, linen gloves, shale heart scarab, and wax images of the sons of Horus. Inventory that was found near or inside of the coffin: two shabti-boxes, shabtis. Nesmut’s mummy cover is located in the Museum of Antiquities in Cairo (Cairo CG 6007). Her coffin is currently stored in the Odesa Archaeological Museum (OAM) of the National Academy of Sciences of Ukraine (inv. no. 71695). It was part of the so-called Lot VI presented to Russian Empire by Egyptian government in 1893. In 1895, the coffin of Nesmut was sent from Odesa to the Archaeological Museum of St. Volodymyr Kyiv University. In 1959 the coffin of Nesmut was among other objects that were transferred from the State Republican Historical Museum in Kyiv to the OAM. The lid of the coffin with inv. no. OAM 71695 differs in design style from the trunk and has an earlier dating. Structurally, the lid has retained traces of technological processing and fitting the trunk of the later coffin of its namesake. Accordingly, there were two Nesmuts, whose funerary objects were discovered in Bāb el-Gusūs. The burial of Nesmut (II) corresponds to the set no. A.48 by Daressy and it is linked with the coffin trunk no. OAM 71695. Separate objects from Nesmut’s (I) grave goods were adapted for later burials: the lid of her inner coffin was used for the Odesa coffin of Nesmut (II), and the lid of the outer coffin might have been adapted for an anonymous burial from Bāb el-Gusūs set no. A.54 (Swiss lot IX, Neuchâtel, Musée d’Ethnographie, inv. no. Eg. 184) on which the name “Nesmut” preserved in one segment of the lid. The burial of Nesmut was also equipped with two different types of shabtis. It is possible that like the lid of the coffin, part of the shabtis was “usurped” by Nesmut (II) and previously belonged to the burial of her namesake and probably relative, Nesmut (I). It is quite probable, that they were reused and adopted for the burial of new owner together with the shabti-box, since the two of them were found in the set no. A.48. This may prove that during the 21st Dynasty, not only large objects, but also small items of grave goods could be reused. 2024 Article Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут / М.О. Тарасенко // Археологія. — 2024. — № 1. — С. 5-24. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2024.01.005 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199600 903.5(32) uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статтi Статтi |
| spellingShingle |
Статтi Статтi Тарасенко, М.О. Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут Археологія |
| description |
У статті досліджено поховальний інвентар єгипетської жриці XXI династії на ім’я Несмут. Її
поховання було виявлено 1891 р. у т. зв. «другому
тайнику» в Дейр ель-Бахрі (Баб ель-Гусус, комплект
A.48). Зроблено висновок про можливість вторинного використаття у складі її інвентаря предметів
іншої жриці, яка також мала ім’я Несмут і, можливо, була її родичкою. |
| format |
Article |
| author |
Тарасенко, М.О. |
| author_facet |
Тарасенко, М.О. |
| author_sort |
Тарасенко, М.О. |
| title |
Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут |
| title_short |
Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут |
| title_full |
Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут |
| title_fullStr |
Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут |
| title_full_unstemmed |
Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут |
| title_sort |
деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці несмут |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Статтi |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199600 |
| citation_txt |
Деякі особливості поховального інвентаря єгипетської жриці Несмут / М.О. Тарасенко // Археологія. — 2024. — № 1. — С. 5-24. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT tarasenkomo deâkíosoblivostípohovalʹnogoínventarâêgipetsʹkoížricínesmut |
| first_indexed |
2024-10-19T04:01:55Z |
| last_indexed |
2024-10-19T04:01:55Z |
| _version_ |
1813313503393480704 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 5
Статтi
УДК: 903.5(32)
https://doi.org/10.15407/arheologia2024.01.005
* ТАРАСЕНКО Микола Олександрович — доктор істо-
ричних наук, провідний науковий співробітник відділу
Близького та Середнього Сходу, Інститут сходознав-
ства імені А. Ю. Кримського НАН України; науко-
вий співробітник факультету азіатських і близькосхід-
них досліджень, Оксфордський університет, ORCID:
0000-0001-6779-2258, niktarasenko@ukr.net, mykola.
tarasenko@ames.ox.ac.uk
© М. О. ТАРАСЕНКО* 2024
У статті досліджено поховальний інвентар єги-
петської жриці XXI династії на ім’я Несмут. Її
поховання було виявлено 1891 р. у т. зв. «другому
тайнику» в Дейр ель-Бахрі (Баб ель-Гусус, комплект
A.48). Зроблено висновок про можливість вторин-
ного використаття у складі її інвентаря предметів
іншої жриці, яка також мала ім’я Несмут і, мож-
ливо, була її родичкою.
К л ю ч о в і с л о в а: Баб ель-Гусус, Несмут, XXI
династія, похоронний інвентар, саркофаг, ушебті,
скриньки для ушебті, узурпація, адаптація.
Ця стаття продовжує серію наших студій і до-
повідей, присвячених різним аспектам історії
пам’яток із лота № 6 Баб ель-Гусус у зібран-
ні Одеського археологічного музею НАН Укра-
їни (далі — ОАМ) (Тарасенко 2016, с. 517-526;
2017, с. 94-134; 2019; Tarasenko 2020, p. 76;
2021a, p. 39; 2021b, p. 263-278). Цього разу ми
зосередимо увагу на поховальному інвентарі
єгипетської жриці Несмут (Nsj-Mw.t), якій на-
лежав саркофаг ОАМ № 71695.
Її поховання у 1891 р. відкрили французькі ар-
хеологи Ж. Дарессі та Е. Ґребо у т. зв. «другому
жрецькому тайнику» в Дейр ель-Бахрі, розташо-
ваному на північний схід від заупокійного храму
Хатшепсут, що сьогодні більш відомий під на-
звою Баб ель-Гусус (див.: Daressy 1900, p. 141-
148; 1907, p. 4-38; Niwiński 1988, p. 25-27; Lipińska
1993—1994, p. 48-59; Reeves 2000, p. 81-82; Küffer,
Siegmann 2007, S. 44ff; Sousa 2017, p. 21-33). Сар-
кофаг і супровідний інвентар Несмут виявлено
в північному кінці верхнього коридору (рис. 1).
Ж. Дарессі присвоїв її поховальному комплек-
ту номер А.48, У. Бур’ян — В.57 (Daressy 1907,
p. 7), Д. Естон — TG 721 (Aston 2009, p. 172-173).
За мірками похованих у схованці осіб поховання
Несмут не можна віднести до найбагатших, од-
нак низка особливостей, пов’язаних з її інвента-
рем, дають змогу додати нові спостереження до
вивчення феномена узурпації та вторинного ви-
користання предметів інвентаря в похованнях фі-
ванського жрецтва за XXI династії. У вказаний
період це явище набуло масового характеру. Так,
за оцінкою К. Куней, близько 70% саркофагів у
Баб ель-Гусус були «узурповані» (див.: Cooney
2017, p. 101-112; 2018, p. 69-96; 2019, p. 96-108).
Поховальний інвентар Несмут, що розглядається
в цій статті, дозволить побачити додаткові нюан-
си зазначеного явища.
Ім’я (див. табл. 1). Nsj-Mw.t — доволі поши-
рене за Нового царства, Третього перехідного
та Пізнього періодів, яке означає «вона/він на-
лежить (богині) Мут» (Ranke 1935, S. 176.10).
Ім’я Несмут отримували не тільки жінки, але
й чоловіки. Саркофаг із мумією Несмута, що
мав титул «жерця-уаба Амона-Ра» (wab Imn-Ra)
і «писця підношень у храмі Амона» (sS Htp.w-
nTr n pr Imn), який жив наприкінці XXI — на
початку XXII династій, було виявлено в гроб-
ниці ТТ 192 в Асасифі (Habachi 1958. p. 338,
3431; pl. X, 2—3, XV,4—5; Niwiński 1988, p. 183
(448); Jamen 2012, II, p. 433 (260)).
Генеалогія. Дані про членів сім’ї наяв-
ні лише на мумійній кришці Несмут (Cairo CG
6007), де збереглася частина написання імені її
матері (?), яке, відповідно до реконструкції Е.
Шассіна (Chassinat 1909, p. 22, n. 29; 23), підтри-
маної А. Нівинським (Niwiński 1988, p. 120), по-
трібно читати як Мешетсекетеб (Lieblein 1892,
S. 1000). Жриці з таким ім’ям (пор.: Lieblein
1892, S. 1000) належав комплект А.111 із Баб
1 Ім’я некоректно прочитане як MH-Mw.t (?).
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ
ПОХОВАЛЬНОГО ІНВЕНТАРЯ
ЄГИПЕТСЬКОЇ ЖРИЦІ НЕСМУТ
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 16
ель-Гусус (Daressy 1907, p. 11) (Port Said P. 4017,
ex. Cairo CG 6229–6232, 6238) (Aston 2009 p. 184
(TG 784)). При цьому слід виключити можли-
вість того, що ця мумійна кришка раніше могла
належати Мешетсекетеб і бути «узурпованою»
Несмут. У поховальному комплекті Мешетсеке-
теб є її мумійна кришка (Niwiński 1988, p. 124-
125 (110)).
Титули (див. табл. 1). На корпусі саркофага
ОАМ № 71695 у Несмут виписані тільки титу-
ли: nb.t pr Smay.t n Imn-Ra nsw nTr.w — «госпо-
диня дому, співачка Амона, царя богів», тоді як
на кришці є ще титул: Hsyt n pA a n Mw.t wr.t nb.t
ISrw — «музикантша Мут, великої володарки
Ашеру» (Тураев 1899, табл. VIII; Belova, Ivanov
2002, p. 113, 114; пор.: Naguib 1990, p. 254 (39).
Зазначимо, що на мумійній кришці Cairo CG
6007 склад титулів Несмут менший: Smay.t n
Imn — «співачка Амона» (Chassinat 1909, p. 23).
Поховальний інвентар Несмут. Найбіль-
шим об’єктом, що зберігся, є саркофаг ОАМ
№ 71695 (див.: Тураев 1899 с. 198-207, табл.
VIII; Дзис-Райко 1983, с. 98 (195)2; 99 (196);
Niwiński 1988, 120 (91)3; Berlev, Hodjash 1998,
p. 14-16 (10); pl. 28—29 (II, 10); Belova, Ivanov
2002, p. 113-118; Tarasenko 2017, p. 532; Тара-
сенко 2019, с. 50-59; Романова, Станиціна 2021,
с. 132-135; Себта, Тарасенко, Сорокіна 2023,
с. 70-72) (тип кришки IV-b за А. Нівинським)
(Niwiński 1988, p. 121) (рис. 2). Після знайдення
в 1891 р. серед інших пам’яток цей саркофаг до-
ставлено до каїрського Музею єгипетських ста-
рожитностей, який тоді перебував у палаці хе-
дива в Гізі. Тут йому надано інвентарний номер
J.E. 29634. Саркофаг невдовзі потрапив до пере-
ліку предметів, відібраних до відправлення за
кордон як дару хедива, і внаслідок жеребкуван-
ня 1893 р. його було долучено до лота № 6, що
призначався Російській імперії. У лютому 1894
р. його доставлено до Одеси, а в 1895 р. відправ-
лено до Археологічного музею при Київсько-
2 Надано некоректний інвентрний № 71700.
3 Надано некоректний інвентарний № 71700.
Рис. 1. Локалізація поховального комплекту Несмут (А.48) у тайнику Баб ель-Гусус (плани за Niwiński 1984: 75, fig. 2;
1988, Tab. I)
Fig. 1. Localisation of the burial set of Nesmut (no. A.48) in the Bab el-Gusus Cache (plans after: Niwiński 1984: 75, fig. 2;
1988, Tab. I)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 7
му університеті св. Володимира (Науковий ар-
хів Інституту археології НАН України, фонд 13,
№ 79; Тарасенко 2017, с. 124-125 (Додаток 3);
2019, с. 29). Тут саркофаг отримав інвентарний
№ 64994. Після визвольних змагань, у 1927 р. зі-
брання єгипетських старожитностей з універ-
ситету було передано у відання Всеукраїнської
академії наук, у 1928 р. переведено до Держав-
ного культурно-історичного заповідника «Все-
українське музейне містечко», а в 1936 р. — до
Центрального історичного музею ім. Т. Г. Шев-
ченка (ЦІМ). Тут саркофагу Несмут присвоє-
4 «Книга для записи вещей Музея древностей и искусств
Имп. Университета Св. Владимира», копія, Науковий
фонд Національного музею історії України (НФ НМІУ).
но інвентарний № ас-134585, який зберігся на
пам’ятці досі6 (рис. 3). Після реставраційних
робіт, що проводилися в лаврських майстернях
у 1938—1939 рр. (Романова, Станиціна 2021,
с. 129-135), з 1940 по 1941 р. саркофаг Несмут
був в експозиції «Виставки пам’ятників Старо-
давнього Єгипту» ЦІМ (Центральний... 1941,
с. 51-52; Себта, Тарасенко, Сорокіна 2023, с. 61),
що розмістилася в корпусі № 8 Києво-Печер-
ської лаври. У роки німецької окупації, з 1941
по 1943 рр., всі єгипетські артефакти ЦІМ було
5 «Інвентарна книга відділу Скіфії та грецьких колоній
Причорномор’я». К., 1938. інвентарні №№ ас 13277–
13500, рукопис, НФ НМІУ.
6 Крім того, на пам’ятці зберігся ще один номер — 7089,
походження якого поки що не з’ясовано.
Рис. 2. Саркофаг Несмут, ОАМ № 71695 (фото автора (2018 р.); © ОАМ НАНУ
Fig. 2. Coffin of Nesmut, Odesa Archaeological Museum of the National Academy of Sciences of Ukraine (OAM) no. 71695
(photo by author (2018); © OAM NASU
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 18
передано до фондів відритого німцями Крайово-
го музею до- і ранньої історії (Landesmuseum für
Vor- und Frühgeschichte), а в 1943 р. їх вивезено
до Німеччини, до замку Хьохштедт у Баварії і
повернуто в Україну наприкінці 1947 р. (Сорокі-
на, Завальна, Радієвська 2015, с. 288-294; Радієв-
ська, Себта, Сорокіна 2018а, с. 815-820; 2018b,
с. 37-39; Тарасенко 2019, с. 32-22)7. У лютому
1948 р. частину повернутих єгипетських ста-
рожитностей, включаючи саркофаг Несмут, пе-
редано до Державного республіканського істо-
ричного музею в Києві (КДРІМ). У 1959 р. від-
булося останнє велике переміщення київської
колекції єгипетських старожитностей. Згідно з
розпорядженням Міністерства культури УРСР
№ 200-р від 10 серпня 1959 р., в ОАМ було пере-
дано сім предметів із фондів КДРІМ, серед яких
і пам’ятка Несмут8. В ОАМ саркофагу присво-
єно інвентарний № 71695. Згодом корпус сар-
7 Попри низку публікацій відповідних архівних докумен-
тів, серед частини дослідників і досі поширена хибна
впевненість, що єгипетську колекцію з Києва евакую-
вали до російського міста Уфа і саме звідти повернули
в Україну в повоєнний час (Сошніков 2018, с. 184; Ро-
манова, Станиціна 2021, с. 43).
8 Оригінал зберігається в НМІУ. Див. також: Радієвська,
Себта, Сорокіна 2018а, с. 857-859, прим. 114; 2018b,
с. 36; Тарасенко 2019, с. 33-34; 195, іл. 60.
кофага Несмут потрапив до експозиції, тоді як
кришка була на фондовому зберіганні.
Саркофаг Несмут неодноразово привер-
тав увагу вчених. Уперше його дослідив у Киє-
ві Б. А. Тураєв, який опублікував опис памʼятки,
транскрипцію та переклад написів у 1899 р. (Ту-
раев 1899, с. 198-207, табл. VIII). Надалі цей сар-
кофаг замалювала ленінградський єгиптолог
М. Е. Матьє9, яка приїздила до Києва в червні
1928 р., після чого над його вивченням працю-
вав одеський єгиптолог С. В. Доніч10. На жаль,
він так і не опублікував результати своїх розвідок
(рис. 4)11. Найбільш значущу публікацію сарко-
фага Несмут зробив О. Д. Берлєв у 1998 р., який
опублікував опис, фотографії та переклад текстів,
що були на ньому розміщені, англійською мо-
9 Його промальовування, зроблені на двох аркушах,
були долучені до чорнового опису саркофага Несмут,
який пізніше виконав С. В. Доніч. Скоріше за все, Ма-
тьє надала їх Донічу під час перебування останнього на
стажуванні в Ермітажі 1929 р.
10 НА ІА НАНУ, фонд 10, спр. 55/9, арк. 1–1зв. Див. також:
Матье 1929, с. 26-27.
11 РА НФ ОАМ, папка інвентарний № 59420/21: «Черновые
заметки С. Донича (в основном о Древнем Египте)». Су-
дячи з усього, С. В. Доніч помилково вважав саркофаг Не-
смут внутрішнім від одеського зовнішнього саркофага Не-
сітауджатахет (див.: НА ІА НАНУ, ф. 10, спр. 55/9, арк. 1).
Рис. 3. Інвентарний номер Центрального історичного музею ім. Т. Г Шевченка (1938—1941) на саркофазі Несмут ОАМ
№ 71695 (фото автора, 2018 р.); © ОАМ НАНУ
Fig. 3. Inventory number of the CHM named after T. H. Shevchenko (1938—1941) on the coffin of Nesmut OAM no. 71695
(photo by author, 2018); © OAM of the NASU
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 9
Рис. 4. Аркуші з чорнового дослідження саркофага Несмут С. В. Доніча (РА НФ ОАМ, папка інвентарний № 59420/21)
(фото автора, 2003 р.); © ОАМ НАНУ
Fig. 4. Sheets from the draft study of the coffin of Nesmut by S. Donich (MA SF OAM, folder inv. no. 59420/21) (photo by
author, 2003); © OAM of the NASU
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 110
вою (Berlev, Hodjash 1998, p. 14-16 (10). У 2002 р.
транскрипцію і переклад текстів на саркофазі, та-
кож англійською, опублікували Г. А. Бєлова та
С. В. Іванов, причому для своєї роботи вони ви-
користовували рукописні матеріали С. В. Доніча
(Belov, Ivanov 2002, p. 111-118). Однак усі пере-
лічені дослідники саркофага Несмут не звернули
належної уваги на низку важливих стилістичних,
текстових і технічних деталей пам’ятки. Їх було
виявлено влітку 2018 р. під час нашого обстежен-
Рис. 5. Кришка зовнішнього саркофага Neuchâtel, Musée d'Ethnographie Eg. 184 (ex. Cairo J.E. 29645, «швейцарський»
лот № 9) із написами імені «Несмут» (© Музей етнографії Невшателя, Швейцарія; А. Ґермон)
Fig. 5. Cover of the outer coffin Neuchâtel, Musée d'Ethnographie Eg. 184 (ex. Cairo J.E. 29645, “Swiss” Lot IX) with the
spelling of the name “Nesmuth” (© Musée d’ethnographie de Neuchâtel, Suisse; A. Germond)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 11
Таблиця 1. Імена й титули Несмут на предметах її поховального інвентаря з Баб ель-Гусус
Table 1. Names and titles of Nesmut on objects of her burial inventory from Bab el-Gusus
№ Об’єкт Ім’я Титули
1 Кришка (внутрішнього) саркофа-
га, ОАМ № 71695 (комплект А.48,
лот № 6)
nb.t pr Smay.t n Imn-Ra nsw nTr.w Hsyt
n pA a n Mw.t wr.t nb.t ISrw – «гос-
подиня дому, співачка Амона-Ра,
царя богів, музикантка Мут, вели-
кої володарки Ашеру»
2 Корпус саркофага, ОАМ № 71695
(комплект А.48, лот № 6)
nb.t pr Smay.t n Imn-Ra nsw nTr.w –
«господиня дому, співачка Амона,
царя богів»
3 Кришка зовнішнього саркофага,
Neuchâtel, Musée d’Ethnographie
Eg. 184 (комплект А.54, лот № 9)
(двічі)
–––
4 Мумійна кришка Cairo CG 6007
(комплект А.48)
Smay.t n Imn – «співачка Амона»
5 Ушебті (тип А) Basel VM III 613;
Lisbon SGL 2507-32A Stockholm
MM 14989, etc.
–––
6 Ушебті (тип B) St.-Gallen HM
C 730.32; Brussels E.05429a,
E.05429b; Clermont-Ferrand 3162;
Copenhagen A.A.a. 101; Leiden
F.93/10.51–52; Lisbon 2507-32B;
London UC 40029; London BM EA
24886, 24886; Paris Louvre E. 20245;
Roanne 249; Uppsala 19, etc.
–––
ня саркофага Несмут в ОАМ, у якому безпосеред-
ньо брав участь і проф. А. Нівинський (Варшава).
Проведене в 2018 р. обстеження виявило,
що кришка суттєво відрізняється від корпусу
саркофага за стилісткою оформлення, складом
виписаної на ній титулатури і має раніше дату-
вання. Крім того, з’ясувалося, що накривка має
більші розміри, ніж корпус, і на ній збереглися
сліди технічної обробки для припасування під
корпус меншого за розміром і пізнішого сарко-
фага її тезки або родички (?). Відповідно, ми
можемо говорити про двох Несмут, предмети
яких виявлено в Баб ель-Гусус.
Поховання Несмут (II) відповідає комплек-
ту А.48 за Дарессі; їй належить корпус саркофа-
га ОАМ № 71695 та інвентар. Інша жриця з тим
самим ім’ям померла раніше, в середині прав-
ління XXI династії, і ми назвемо її Несмут (I).
Окремі предмети її поховального інвентаря на-
далі були адаптовані для пізніших поховань (ро-
дичів?). Кришка її внутрішнього саркофага була
використана для одеської пам’ятки Несмут (II),
а кришка зовнішнього саркофага, можливо, була
адаптована для іншого, анонімного поховання в
Баб ель-Гусус. Це комплект А.54 (Daressy 1907,
p. 4, 20; Aston 2009, p. 173 (TG 727)) (ex. Cairo
J.E. 29645, швейцарський лот № 9, Neuchâtel,
Musée d’Ethnographie Eg. 184). На цій кришці,
яка спочатку не мала написання імені і навіть
місця для його внесення, у двох центральних
сегментах збереглися записи імені «Несмут»
(Wcir Nsj-Mw.t «Осіріс Несмут»), зроблені кур-
сивною ієрогліфікою поверх розпису (рис. 5)12.
Зауважимо, що А. Нівинський визначає цей
комплект як «чоловічий» (Niwiński 1988, p. 158
(199), але насправді «чоловічим» у ньому є лише
корпус зовнішнього саркофага, тоді як решта
елементів комплекту і зокрема кришка зовніш-
нього саркофага цілком «жіночі». Уперше на
цю обставину вказали А. Кюффер та Р. Зіґманн
(Küffer, Siegmann 2006, S. 52, 75-77, Abb. 7). На
їхню думку, корпус анонімного зовнішнього чо-
ловічого саркофага міг бути помилково «при-
кріплений» до цього жіночого комплекту при
формуванні та упаковці лотів у Каїрі в 1893 р.
(Küffer, Siegmann 2006, S. 213, Anm. 30)13, але
цілком припустимо, що ця «помилка» могла ста-
тися в давнину, при формуванні анонімного по-
12 Ми вдячні І. Роґґер (Невшатель) за люб’язну допомогу
у наданні світлин цієї пам’ятки.
13 «Не виключено, що зовнішній корпус не є частиною ори-
гінального ансамблю Нес-Мут, а був доданий до нього
помилково під час пакувальних робіт у Каїрі» (переклад
з німецької).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 112
ховального комплекту в майстерні, або ми має-
мо тут ще один приклад адаптації частин сарко-
фагів для членів однієї сім’ї, як це може бути у
випадку з одеським саркофагом Несмут.
Мумія Несмут (II) зберігається в Каїрському
Музеї старожитностей (Cairo J.E. 29705). Тут
же зберігається і її мумійна кришка (Cairo CG
6007) (Niwiński 1988, p. 120-121 (91); Chassinat
1909, p. 22-23). О. Д. Берлєв повідомляє, що
в Каїрі є також статуетка Осіріса з папірусом
Книги мертвих Несмут, але їхні інвентарні но-
мери не уточнено (Berlev, Hodjash 1998, p. 14
(10))14. Оскільки зазначені статуетки (по суті,
контейнери для поховальних папірусів) дуже
часто були анонімними (Aston 2009, p. 302-
308), можна спробувати ідентифікувати лише
сувій. За літературою та базою даних Bonn
Totenbuchproject знайти цей сувій не вдалося,
що спричинює потребу розширити пошук. За-
галом нам відомо чотири поховальні папіру-
си XXI династії в різних музейних зібраннях,
власниками яких були жриці з іменем Несмут15.
На нашу думку, з певною ймовірністю спів-
віднесеним із Несмут, господаркою одеського
саркофага, може бути тільки рHamm Gustav-
Lübcke-Museum 2236 (von Falck 1998, S. 22-48;
von Falck, Fluck 2004, S. 111-112 (46)). Несмут
на цьому сувої має титул nb.t pr Smay.t n Imn-
Ra nsw nTr.w — «володарка дому, співачка Амо-
на, царя богів»16. Подальше вивчення обставин
придбання папірусу Hamm 2236, що походить
з колекції Ґ. Любке (Gustav Lübcke), дозволить
підтвердити або спростувати припущення про
тотожність цих жриць, але за умови, якщо Не-
смут (II) із Баб ель-Гусус узагалі мала похо-
вальні папіруси, адже зведення Дарессі про них
не згадує. Цілком можливо, що папірус Hamm
2236 належав іншій жриці із цим ім’ям (можли-
во, Несмут (I)?).
До складу поховального інвентаря Несмут
із Баб ель-Гусус (Daressy 1907, p. 25-26 (48);
Aston 2009, p. 172-173 (TG 721)) також вхо-
дили шкіряні мумійні перев’язки із датуваль-
ним написом: iri n Hm-nTr
tpi n Imn PA-cbA-xay-n-niwt sA PA-nDm – «Зро-
бив Перший (тобто Верховний) жрець Амона
Па-себа-хаі-ен-ніут17, син Панеджема» (Da-
ressy 1898, p. 76; 1907, p. 25; Altenmüller 2000,
S. 96 (41)). Перев’язки з аналогічним напи-
14 Зазначимо, що Ж. Дарессі нічого не повідомляє про на-
явність заупокійних папірусів у складі інвентаря Не-
смут.
15 pHamm 2236 (Niwiński 1989, p. 309 (pHamm)), pLondon
BM EA 9984 (Niwiński 1989, p. 324-325 (pLondon 18));
pLos-Angeles, The J. Paul Getty Museum 83.AI.46.5
(Objektbeschreibung als Totenbuchprojekt Bonn, TM
134690, <totenbuch.awk.nrw.de/objekt/tm134690>), pTurin
1850 (Niwiński 1989, p. 371 (pTurin 21).
16 Totenbuchprojekt Bonn, TM 134425, <totenbuch.awk.nrw.
de/objekt/tm 134425>.
17 «Тронне» імʼя Верховного жерця Амона Псусеннеса ІІІ,
сина Панеджема II. Час його понтифікату 976–943 рр.
до н. е. У тайнику Баб ель-Гусус це ім’я зафіксовано на
мумійних перев’язках, виявлених у п’яти поховальних
комплектах: А.17, 43, 48, 125 і 135 (Daressy 1896, p. 76;
1907, p. 23, 25, 33, 34-35).
Рис. 6. Малюнок Я. Черні шкіряної мумійної перев’язі,
ймовірно, із поховального комплекту Несмут (А.48) (ру-
копис Černý MSS. 17.125.1–17 (d1)); © Інститут Ґріффіт
Оксфордського університету
Fig. 6. Drawing by J. Černý of a leather mummy bandage,
probably from the burial set of Nesmut (no. A.48) (manuscript
Černý MSS. 17.125.1–17 (d1)); © The Griffith Institute,
University of Oxford
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 13
сом знайшли також в анонімному поховаль-
ному комплекті А.125 (Daressy 1898, p. 76;
1907, p. 33; Altenmüller 2000, S. 96 (43)). Про-
мальовування перев’язки (тип Pendant
(menat)) з одного із цих комплектів зробив
Я. Черні в Каїрському музеї (рукопис Černý
MSS. 17.125.1–17 (d1) (Griffith Institute
Archive, University of Oxford)), але точно
ідентифікувати, якому саме комплекту вона
належить, неможливо (рис. 6) (Prada 2017,
p. 382 (3/d1)). Причина залучення цих
перев’язок до складу поховального інвентаря
Несмут не зовсім зрозуміла18, але, без сумні-
ву, це була статусна річ.
Інші предмети комплекту А.48: три сервет-
ки з позначкою pr Imn — «храм Амона»; дві
пари полотняних рукавичок (одна пара синьо-
го кольору); сланцевий серцевий скарабей із
18 В усному повідомленні К. Ларош (Париж) припустив,
що вона могла потрапити на мумію жриці Несмут під
час її перепоховання у тайник Баб ель-Гусус.
текстом 64-ої (?) глави Книги мертвих19 (ім’я
не було вписане в залишене для цього місце
на початку вислову) (Cairo CG 12131) (Reisner
1907, p. 123; pl. X)20; воскові зображення синів
Хора (виявлені всередині мумії); дві розписні
скриньки для ушебті (Daressy 1907, p. 8 (B69–
B70)) та самі ушебті (глиняні, пофарбовані
в зелений колір; тип «Е» за Естоном (Aston
2009, p. 357) і тип Cl. VIII B2 / W19 за Шнай-
дером (Schneider 1977, II, p. 145–146):
1) Basel BSAe III 613 (Schlögl, Brodbeck
1990, S. 199 (123а)) (рис. 7)21;
2, 3) Berlin ÄM 11900, 11901 (Roeder 1924,
S. 352);
19 Як нам люб’язно повідомив К. Ларош (Париж), іденти-
фікація Ж. Дарессі тексту на цьому скарабеї, як 64-ої
глави, скоріше за все, є помилковою та, ймовірно, що
на ньому виписано 30Б главу Книги мертвих, що більш
характерно для XXI династії.
20 На скарабеї збереглася етикетка з номером ‘B.57’, який
відповідає номеру комплекту Несмут за Бур’яном
(Daressy 1907, p. 7).
21 © Базельський музей античності та Зібрання Людвиґа.
Рис. 7. Ушебті Несмут Basel BSAe III 613 (© Базельський музей античності та Зібрання Людвиґа)
Fig. 7. Shabti of Nesmut Basel BSAe III 613 (© Antikenmuseum Basel und Sammlung Ludwig)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 114
4, 5) Brussels E.05429a, E.05429b22;
6) Clermont-Ferrand, Musée Bargoin 3162
(Dautant, Escobar Clarós, Jamen 2017, p. 126,
fig. 3; 128 (32);
7) Copenhagen AAa 101 (Mogensen 1918, p. 66);
8) Cortona 84 (Botti 1955, p. 74);
9, 10) Florence 8538, 8539 (Sousa 2018,
p. 402-404 (Cat. 26)) (рис. 8)23;
11–18) Lady Meux collection 102–109 (Budge
1896, p. 164);
19, 20) Leiden F.93/10.51–52 (Schneider 1977,
II, p. 145-146; III. pl. 55 (Leiden F.93/10.51))
(рис. 9, 10)24;
21, 22) Lisbon SGL 2507-32A, 2507-32B (de
Araújo 2003, p. 641 (45); 642 (46)) (рис. 11, 12);
23) London UC 40029 (Petrie 1935, p. 15
(443); pl. XI, XIX, XL);
24, 25) London BM EA 2488525, 2488626;
22 http://carmentis.kmkg-mrah.be.
23 © Photos su concessione del Museo Archeologico Naziona-le
di Firenze (Sezione «Museo Egizio») – Direzione Regionale
Musei della Toscana (фото за Sousa 2018, p. 404; fig. 245).
24 Ми вдячні д-ру Л. Вайсс (Лейден) за консультації та до-
помогу з наданням фотографій.
25 https://www.britishmuseum.org/collection/object/Y_EA24885
26 https://www.britishmuseum.org/collection/object/Y_EA24886.
26) Omar Pacha Collection 384 (Aubert 1976,
p. 69 (384);
27, 28) Oslo EM 12599, 12602 (Naguib 1985,
p. 45-47) (рис. 13, 14);
29) Paris Louvre E. 2024527 (Aubert J., Aubert
L. 1974, p. 171; Aubert 1998, p. 77 (25) (рис. 15);
30) Roanne 249 (Gabolde 1990, p. 125 (108);
31) Stockholm MM 1498928;
32) St.-Gallen HM C 730.32 (Schlögl, Brodbeck
1990, S. 199 (123)) (рис. 16);
33) Uppsala 19 (Sandman 1930, p. 102 (19);
34) Ще одне ушебті Несмут було в заги-
блій колекції Національного музею в Ріо-де-
Жанейро: Rio de Janeiro no. 11 (Kitchen 1990, I,
p. 212, 213 (No. 119); II, pl. 199; 244 (47); Gama-
Rolland 2015, p. 244–245; 468 (47)) (рис. 17). На
жаль, у виданнях немає жодних даних про його
походження29.
27 https://collections.louvre.fr/ark:/53355/cl010003663).
28 http://collections.smvk.se/carlotta-mhm/web/object/3010064
29 Привертає увагу розмір кошика на цьому ушебті, який
відрізняється від тих, що ми бачимо на інших статует-
ках Несмут. С. А. Гама-Роланд зараховує це ушебті до
типу Cl VIIIB1; W19; H8; I5; B12b Tp7b за Шнайдером
(Gama-Rolland 2015, p. 244).
Рис. 8. Ушебті Несмут, Florence 8538, 8539 (за Sousa 2018, p. 404; fig. 245)
Fig. 8. Shabti of Nesmut, Florence 8538, 8539 (after Sousa 2018, p. 404; fig. 245)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 15
Зазначимо, що одне або два ушебті Несмут,
згідно з описом Служби старожитностей, були
і в складі «російського» лота № 6 (під № 32 у
супровідному списку Служби старожитнос-
тей) (Berlev, Hodjash 1998, p. 114; Тарасен-
ко 2019, с. 248, 250), але сучасне їх місцезна-
ходження невідоме. Якщо у 1895 р. вони були
розподілені в музей при Харківському імпера-
торському університеті, їх слід визнати втра-
ченими (Тарасенко 2019, с. 46-47). Можливо,
Несмут належало ушебті ОАМ, також втраче-
не під час Другої світової війни, яке мало до-
воєнний інвентарний № 602. Це ушебті висо-
тою 9 см надійшло до Одеського державного
історико-археологічного музею із розформова-
ного в 1924 р. Музею старожитностей та крас-
них мистецтв при Новоросійському універси-
теті, де були всі пам’ятки з одеської частини
лота № 6, і було виготовлено з червоної глини
зі слідами зеленого облицювання (Донич 1941,
с. 55)30. На жаль, на момент надходження напис
на статуетці вже не читався.
М. Зарлі звернула увагу на існування двох
різних типів ушебті Несмут (рис. 8, 9). Пер-
ший тип (А) статуеток має велику голову, жіно-
чі риси, а написи містять коротку версію імені
Несмут. Дослідниця визначає їх тип за Шнай-
дером як Cl. VIIIBl; W19; H8; I5; B12b; Tp7b і
як приклад наводить Florence 8538, Basel VM
III 613, Stockholm MM 14989, Lisbon SGL 2507-
30 «Червонувата глина. 0.091 в. Фігурка присадкуватої фор-
ми, з плоскою спиною. Яскраво-зеленувате забарвлення
на поверхні здебільшого стерте» (переклад з російської).
Рис. 9. Ушебті Несмут Leiden F.93/10.51 (© Державний
музей старожитностей, Лейден)
Fig. 9. Shabti of Nesmut Leiden F.93/10.51 (© Rijksmuseum
van Oudheden, Leiden)
Рис. 10. Ушебті Несмут Leiden F.93/10.52 (© Державний
музей старожитностей, Лейден)
Fig. 10. Shabti of Nesmut Leiden F.93/10.52 (© Rijksmuseum
van Oudheden, Leiden)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 116
Рис. 11. Ушебті Несмут Lisbon SGL 2507-32А (за: De Araújo 2003, p. 641 (45))
Fig. 11. Shabti of Nesmut Lisbon SGL 2507-32A (after: De Araújo 2003, p. 641 (45))
Рис. 12. Ушебті Несмут Lisbon SGL 2507-32B (за: De Araújo 2003, р. 642 (46))
Fig. 12. Shabti of Nesmut Lisbon SGL 2507-32B (after: De Araújo 2003, p. 642 (46))
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 17
32A (Sousa 2018, p. 402-403). До цього ж типу
належить й ушебті Rio de Janeiro no. 11. Ушеб-
ті другого типу (B) більш пропорційні і дають
повну форму імені володарки. Цей тип визна-
чається як Cl. VIIIAl; W19; H1; I5; B12b; Tp7b
за Шнайдером і до нього наведено такі прикла-
ди: Florence 8539, Brussels E.05429a, E.05429b,
Clermont-Ferrand 3162, Leiden F.93/10.51–52,
Lisbon SGL 2507-32B, Roanne 249, Paris L22
Uppsala 19 (Sousa 2018, p. 402-403). М. Зарлі зі-
ставляє статуетки першого типу з комплектом
А.48, а другий тип пов’язує з чоловічим (!) по-
хованням «Несмута» А.54 (Sousa 2018, p. 403),
ймовірно, базуючись на некоректному визна-
ченні статі власника цього комплекту А. Ні-
винським (саркофаги Neuchâtel Eg. 184a-e)
(Niwiński 1988, p. 158 (199). Підстав для такої
гендерної інтерпретації, як зазначалося, немає31.
Але найголовніше, пов’язувати ушебті Несмут
31 Ми вдячні А. Кюффер (Базель/Сент-Ґаллен), яка спеці-
ально звернула нашу увагу на цей нюанс.
типу B з комплектом А.54 неправомірно, оскіль-
ки, згідно зі звітом Ж. Дарессі, в ньому взага-
лі не було ушебті (Daressy 1907, p. 26 (54); пор.:
Aston 2009, p. 173 (TG 727)).
Відповідно, обидва типи ушебті Несмут ціл-
ком очевидно походять з одного комплекту А.48.
Таким чином, на нашу думку, ми маємо тут спра-
ву з такою самою адаптацією (вторинним вико-
ристанням) поховального інвентаря, як і у випад-
ку з кришкою її саркофага. Тобто частина ушебті
(тип B?) була «узурпована» Несмут (II) і раніше
належала похованню її тезки та, скоріше за все,
родички — Несмут (I). При цьому, цілком мож-
ливо, до предметів Несмут (I) належали не тільки
статуетки, але й одна з двох скриньок для ушеб-
ті, які були виявлені в комплекті А.48. Це спосте-
реження важливе в контексті тези, що стала по-
пулярною останнім часом серед єгиптологів, про
тотальну «узурпацію» саркофагів за XXI динас-
тії. Але в той же час на вторинне використання
дрібних об’єктів, таких як ушебті і скриньки для
їх зберігання, у складі поховальних комплектів
Рис. 13. Ушебті Несмут Oslo EM 12599 (за: Naguib 1985, I, p. 45–47)
Fig. 13. Shabti of Nesmut Oslo EM 12599 (after: Naguib 1985, I, p. 45–47)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 118
Рис. 14. Ушебті Несмут Oslo EM 12602 (за: Naguib 1985:
I, 45–47)
Fig. 14. Shabti of Nesmut Oslo EM 12602 (after: Naguib
1985: I, 45–47)
Рис. 15. Ушебті Несмут Paris Louvre E. 20245 (за: Aubert
1998, p. 77 (25))
Fig. 15. Shabti of Nesmut Paris Louvre E. 20245 (after:
Aubert 1998, p. 77 (25))
Рис. 16. Ушебті Несмут St.-Gallen HM C 730.32 (© Історико-етнологічний музей Сент-ґалена, фото: pmimage.ch (Swiss
Coffin Project))
Fig. 16. Shabti of Nesmut St.-Gallen HM C 730.32 (© Historisches und Völkerkundemuseum St. Gallen; photo: pmimage.ch
(Swiss Coffin Project))
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 19
Баб ель-Гусус, наскільки нам відомо, раніше не
привертали уваги, що багато в чому зумовлено
вкрай незадовільною археологічною документа-
цією цього надважливого комплексу. За ХХІ ди-
настії, в умовах, коли значна частина поховально-
го інвентаря надалі могла бути використана по-
вторно, функцію збереження індивідуальності
покійного (його імені), а це в уявленнях єгиптян
було найважливішою «гарантією» безсмертя лю-
дини в потойбічному світі, виконували поховаль-
ні папіруси (Stevens 2017, p. 71).
У чому ж могла бути причина зазначеного
явища? Найбільш вірогідною є гіпотеза про те,
що до розміщення в тайнику Баб ель-Гусус по-
ховання представників фіванського жрецтва пе-
ребували в різних родових склепах, облаштова-
них у гробницях фіванського некрополя часів
Нового царства. Саме всередині цих родових по-
ховальних комплексів-склепів (пор. Aston 2017,
p. 1-26), мабуть, і відбувалася рециркуляція ін-
вентаря та саркофагів або їх елементів. Питання
про те, куди перезахоронювали мумії осіб, чиї
Рис. 17. Ушебті Несмут Rio de Janeiro № 11 (за: Gama-Rolland 2015, p. 468 (47))
Fig. 17. Shabti of Nesmut Rio de Janeiro no. 11 (after: Gama-Rolland 2015, p. 468 (47))
саркофаги діставалися їхнім нащадкам, потре-
бує окремого дослідження та пояснення. Скорі-
ше за все, для цього облаштовували окремі скле-
пи-схованки. Саме про знахідку у фіванському
некрополі такого склепу згадує Дж. Бельцоні
(1778—1823) у своїх щоденниках: «Усе було за-
бито муміями, і я не міг пройти, не стикаючись
обличчям із фізіономією якогось покійного єгип-
тянина; але коли прохід пішов униз, моя вага
допомогла мені; проте я не міг ухилитися від
ніг, рук і голів, що скочуються зверху і покрили
мене» (цит. за. Клейн 2011, с. 241)32.
І головне, що треба підкреслити, — масовий
процес вторинного використання поховальних
речей, в уявленні єгиптян не мав негативної ко-
нотації, яку ми вкладаємо в поняття «узурпа-
ція», а навпаки, мав сакральний характер, оче-
видно, пов’язаний із культом предків та вша-
нуванням минулого (Tait 2003; Чегодаев 2014,
32 Ми вдячні проф. А. Нівинському (Варшава), який звер-
нув нашу увагу на це свідчення.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 120
Ванюкова, Д. В. 2009. Время hAw в древнеегипетской
культуре: к постановке проблемы. Петербургские егип-
тологические чтения 2007—2008: памяти О. Д. Бер-
лева. К 75-летию со дня рождения: доклады. Труды
Государственного Эрмитажа, 45. Санкт-Петербуг:
Государственный Эрмитаж, с. 40-50.
Ванюкова, Д. В. 2018. Время на границе миров.
Aegyptiaca Rossica, 6, с. 47-62.
Ванюкова, Д. В. 2019. Очерчивая время: к вопро-
су о границах сакрального в древнеегипетской культу-
ре. В: Морозова, Т. Е. (ред.). Границы сакральных про-
странств. Культура Востока, 4. Москва: РГГУ, с. 41-58.
Дзис-Райко, Г. А. (ред.). 1983. Одесский археологичес-
кий музей АН УССР. Альбом. Киев: Наукова думка.
Донич, С. В. 1941. Каталог египетских памятни-
ков Одесского Историко-археологического Музея. Одес-
са. Рукопис Рукописного архіву Наукового фонду ОАМ
№ 59430.
Клейн, Л. C. 2011. История археологической мысли.
Т. 1. Санкт-Петербург: Изд-во СПбГУ.
Матье, М. Э. 1929. Ушебти царицы Хенттауи. Сбор-
ник египтологического кружка при ЛГУ, 2, с. 26-27.
Радієвська, Т.М., Себта, Т.М., Сорокіна, С. А. 2018а.
Документи свідчать: вивезення на Захід збірок Крайово-
го музею до- і ранньої історії в Києві у 1943-1945 роках.
Український археографічний щорічник. Нова серія, 21/22.
(Український археографічний збірник, 24/25), с. 799-960.
Радієвська, Т. М., Себта, Т. М., Сорокіна, С. А. 2018b. З
історії зібрань Національного музею історії України: перемі-
щення на Захід та реституція збірок у 1943—1948 рр. Науко-
вий вісник Національного музею історії України, 3, с. 15-52.
Романова, О. О., Станиціна, Г. О. 2021. Стародавній
Єгипет у Києві: відображення на склі (колекція скляних
фотонегативів Наукового архіву Інституту археології
НАН України). Київ: Інститут археології НАНУ.
Себта, Т. М., Тарасенко, М. О., Сорокіна, С. О. 2023.
Фотонегативи давньоєгипетської збірки Центрально-
го Історичного Музею ім. Т. Г. Шевченка: Рецензія на
монографію Романової О. О. і Станіциної Г. О. “Ста-
родавній Єгипет у Києві: відображення на склі (колек-
ція скляних фотонегативів Наукового архіву Інститу-
ту археології НАН України)”. Київ, 2021. Археологія,
2, с. 55-97.
Сорокіна, С. А., Завальна, О. М., Радієвська, Т. М.
2015. Діяльність Музею до- і ранньої історії в Києві у
1942—1943 рр. (за матеріалами НМІУ). Археологія і
фортифікація України. V Всеукраїнська науково-прак-
тична конференція приурочена 125-й річниці заснування
Кам’янець-Подільського державного історичного музею-
заповідника. Збірник матеріалів. Кам’янець-Подільський,
с. 288-295.
Сошніков, А. О. 2018. Специфіка комплектування
єгипетських колекцій музеїв Києва та Полтави. Культура
України, 62, с. 180-187.
Тарасенко, М. О. 2016. Внешний саркофаг ОАМ
№ 52976 и погребальный инвентарь Неситауджатахет.
Стародавнє Причорномор’я, XI, с. 517-526.
Тарасенко, М. О. 2017. Давньоєгипетські старожит-
ності з Бāб ель-Гусӯс в Одесі (1894—1895 рр.): нові ар-
хівні документи. Сходознавство, 80, с. 94-134.
Тарасенко, М. О. 2019. У пошуках старожитностей з
дару хедива. Давньоєгипетські пам’ятники XXI династії
в музеях України. Київ: Інститут сходознавства НАНУ.
Тураев, Б. А. 1899. Описание египетских памятников
в русских музеях и собраниях, Ч. V-VI. Записки Восточ-
ного отделения Имп. Русского археологического обще-
ства, 12, с. 179-217.
Центральний, 1941. Центральний історичний музей
ім. Т. Г. Шевченка в м. Києві. Короткий довідник. Київ:
Радянська школа.
Чегодаев, М. А. 2014. «Время прекрасное отцов ва-
ших…». Феномен архаизации в искусстве древнего Егип-
та. В: Куценков, П. А., Чегодаев, М. А. (ред.). Оригинал и
повторение. Подлинник, реплика, имитация в искусстве
Востока. Москва: ГИИ. с. 48-70.
Altenmüller, H. 2000. Lederbänder und Lederanhän-
ger von der Mumie des Chonsu-maacheru. In: Köpke W.,
Schmelz B. (eds). Alt-Ägypten. (Mitteilungen aus dem Mu-
seum für Völkerkunde Hamburg, Neue Folge, 30). Bonn: Ho-
los, S. 73-112.
Aston, D. A. 2017. «The Third Cache» — Myth or
Reality? In: Jurman, C., Bader, B., Aston, D. A. (eds). A
True Scribe of Abydos. Essays on First Millennium Egypt in
Honour of Anthony Leahy. (Orientalia Lovaniensia Analecta,
265). Leuven: Peeters, p. 1–26.
Aston, D. A. 2009. Burial Assemblages of Dynasty 21-
25. Chronology – Typology — Developments. Contributions
to the Chronology of the Eastern Mediterranean, XXI. Wien:
Verlag der Österreichische Akademie der Wissenschaften.
Aubert, J., Aubert, L. 1974. Statuettes égyptiennes Cha-
ouabtis, Ouchebtis. Paris: Librairie d’Amérique et d’Orient
Adrien Maisonneuve.
Aubert, J. 1976. Les statuettes funéraires de la collection
Omar Pacha. Chronique d’Égypte, 51, p. 58-71.
Aubert, L. 1998. Les statuettes funéraires de la Deuxième
Cachette à Deir el-Bahari. Paris: Cybele.
Belova, G., Ivanov, S. 2002. The Inner Coffin of Nesy-
Mwt from the Priestly Cache of Bab el-Gasus. In: Eldalmaty,
M., Trad, M. (eds). Egyptian Museum Collections around the
World. Studies for the Centennial of the Egyptian Museum, 1.
Cairo: Supreme Council of Antiquities, p. 111-118.
Berlev, O., Hodjash, S. 1998. Catalogue of the Monu-
ments of Ancient Egypt. From the Museums of the Russian
Federation, Ukraine, Bielorussia, Caucasus, Middle Asia and
the Baltic States. Orbis Biblicus et Orientalis, 17. Freiburg;
Göttingen: University Press; Vandenhoeck & Ruprecht.
Botti, G. 1955. Le Antichità Egiziane del Museo
dell’Accademia di Cortona. Ordinate e descritte. Firenze:
Leo S. Olschki.
Budge, E. A. W. 1896. Some Account of the Collection of
Egyptian Antiquities in the Possession of Lady Meux of Theo-
bald’s Park, Watham Cross. 2nd Ed. London: Harrison & Sons.
Chassinat, E. 1909. La seconde trouvaille de Deir el-Baha-
ri (sarcophages), T. I, fasc. 1. (Catalogue Général des antiqui-
tés égyptiennes du Musée du Caire. Nos. 6001-6029). Le Caire:
Imprimerie de l’Institut Français d’Archaéologie Orientale.
Cooney, K. M. 2017. Coffin Reuse: Ritual Materialism in
the Context of Scarcity. In: Amenta, A., Guichard, H. (eds).
Proceedings First Vatican Coffin Conference, 19–22 June
2013, Vol. II, Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 101-112.
с. 48-70). Можна припустити, що в такий спо-
сіб померлі долучалися до т. зв. часу хау (hAw)33
33 Щодо цієї давньоєгипетської категорії часу див., напр.:
Ванюкова 2009, с. 40–50; 2018, с. 47-62; 2019, с. 41-58.
своїх славних предків або попередників, які
посідали більш значний сан у жрецькій ієрар-
хії. Окрім того, цей процес у сакральному та
ритуальному сенсі міг забезпечувати зв’язок
часів.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 21
Cooney, K. M. 2018. Coffin Reuse in the 21st Dynasty: A
Case Study of the Coffins in the Rijksmuseum van Oudheden.
In: Weiss, L (ed.). The Coffins of the Priests of Amun: Egyp-
tian Coffins from the 21st Dynasty in the Collection of the Na-
tional Museum of Antiquities in Leiden. Papers on Archaeol-
ogy of the Leiden Museum of Antiquities, 17. Leiden: Side-
stone & Rijksmuseum van Oudheden, p. 69-96.
Cooney, K. M. 2019. Patterns of Coffin Reuse from Dy-
nasties 19 to 22. In: Strudwick, H., Dawson, J. (eds.). Ancient
Egyptian Coffins: Past — Present — Future. Oxford; Phila-
delphia: Oxbow Books, p. 96-108.
Daressy, G. 1896. Contribution à l’étude de la XXIe
dynastie égyptienne, Revue archéologique, 28, no. 3 (Janvier-
Juin), p. 72-90.
Daressy, G. 1900. Les sépultures des prêtres d’Ammon à
Deir el-Bahari. Appendice I, Plan et coupe de la cachette de Deir
el-Bahari. Appendice II, Disposition des cercueils dans la cachette.
Annales du Service des Antiquités de l’Égypte, 1, p. 141-148.
Daressy, G. 1907. Les cercueils des prêtres d’Ammon
(deuxième trouvaille de Deir el-Bahari). Annales du Service
des Antiquités de l’Égypte, 8, p. 4-38.
Dautant, A., Escobar Clarós, D. M. A., Jamen, Fr. 2017.
Distribution and Current Location of the French Lot from the
Bab el-Gasus Cache. In: Amenta, A.; Guichard, H. (eds). Pro-
ceedings First Vatican Coffin Conference, 19-22 June 2013,
Vol. I, Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 129-136.
de Araújo, L. M. 2003. Estatuetas Funerárias Egípcias da
XXI Dinastia. Lisboa: Fundação Calouste Gulbenkian; Fun-
dacão para a Ciência e a Tecnologia.
Gabolde, M. 1990. Catalogue des antiquités égyptiennes du
Musée Joseph Déchelette. Roanne: Musée Joseph Déchelette.
Gama-Rolland, C. A. 2015. Os servidores funerários do
Museu Nacional do Rio de Janeiro: catálogo e interpretação.
Saarbrücken: Novas edições Acadêmicas, ein Imprint der
Omni Scriptum.
Habachi, L. 1958. Clearence of the Tomb of Kherurf at
Thebes (1957–1958). Annales du Service des Antiquités de
l’Égypte, 55, p. 325-350,
Jamen, Fr. 2012. La société thébaine sous la XXIe dynastie
(1069–945 avant J.-C.), I–II. PhD Diss. Lyon.
Kitchen, K. A. 1990. Catálogo da Coleçao do Egito An-
tigo existente no Museu National, Rio de Janeiro / Catalogue
of the Egyptian Collection in the National Museum, Rio de Ja-
neiro, I–II. Warminster: Aris & Phillips Ltd.
Küffer, A., Siegmann, R. 2007. Unter dem Schutz der
Himmelsgöttin. Ägyptische Särge, Mummien and Masken in
der Schweiz. Zürich: Chronos.
Lieblein, J. 1892. Dictionnaire de noms hiéroglyphiques
publié d’après les monuments égyptiens. Supplément. Leipzig:
Brögger; Christie and J. C. Hinrichs.
Lipińska, J. 1993-1994. Bab el-Gusus. Cache-Tomb of
the Priests & Priestesses of Amen. Kemet, 4, p. 48–59.
Mogensen, M. 1918. Inscriptions Hiéroglyphiques du
Musée National de Copenhague. Copenhague: Høst.
Naguib, S.-A. 1985. Funerary Statuettes. CAA, Etnografios-
jk Museum, Oslo, Fasc. 1. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern.
Naguib, S.-A. 1990. Le Clergé Féminin d’Amon Thébain
à la 21e Dynastie. Orientalia Lovaniensia Analecta, 38. Leu-
ven: Peeters.
Niwiński, A. 1984. The Bab El-Gusus Tomb and the Roy-
al Cache in Deir El-Baḥri. The Journal of Egyptian Archaeol-
ogy, 70, p. 73-81.
Niwiński, A. 1988. 21st Dynasty Coffins from Thebes.
Chronological and Typological Studies. Theben, 5. Mainz am
Rhein: Philipp von Zabern.
Niwiński, A. 1989. Studies on the Illustrated Theban Fu-
nerary Papyri of the 11th and 10th Centuries B. C. Orbis Bibli-
cus et Orientalis, 86. Freiburg; Göttingen: University Press;
Vandenhoeck & Ruprecht.
Petrie, W. M. F. 1935. Shabtis. Illustrated by the Egyptian
Collection in University College, London. London: Universi-
ty College; Bernard Quaritch.
Prada, L. 2017. A Contribution to the Textual and Icono-
graphical Study of Embossments from Third Intermediate Pe-
riod Mummy Braces, Chiefly from the Bab el-Gasus Cache and
Now in the Cairo Museum. In: Amenta, A.; Guichard, H. (eds).
Proceedings First Vatican Coffin Conference, 19–22 June
2013, Vol. I, Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 369-396.
Ranke, H. 1935. Die ägyptischen Personennamen, I.
Glückstadt: J. J. Augustin.
Reeves, N. 2000. Ancient Egypt — the Great Discoveries:
a Year by Year Chronicle. London: Thames & Hudson.
Reisner, G. A. 1907. Amulets, I. (Catalogue général des
antiquités égyptiennes du Musée du Caire. Nos. 5218-6000
et 12001-12527). Le Caire: Imprimerie de l’Institut Français
d’Archaéologie Orientale.
Roeder, G. 1924. Aegyptische Inschriften aus den Staatli-
chen Museen zu Berlin, II. Leipzig: J. J. Augustin.
Sandman, M. 1930. Les statuettes funeraires du Musee de
Victoria a Uppsala. Sphinx, 22, p. 93-108.
Schlögl, H. A. & Brodbeck, A. 1990. Ägyptische Totenfig-
uren aus öffentlichen und privaten Sammlungen der Schweiz.
Orbis Biblicus et Orientalis, 7. Freiburg; Göttingen: Univer-
sitätsverlag; Vandenhoeck & Ruprecht.
Schneider, H. D. 1977. Shabtis — an Introduction to the
History of Ancient Egyptian Funerary Statuettes with a Cata-
logue of the Collection of Shabtis in the National Museum of
Leiden, I–III. Leiden: Rijksmuseum van Oudheden.
Sousa, R. 2017. The Tomb of the Priests of Amun at The-
bes: The History of the Find. In: Weiss, L (ed.). The Coffins of
the Priests of Amun: Egyptian Coffins from the 21st Dynasty in
the Collection of the National Museum of Antiquities in Leiden.
Papers on Archaeology of the Leiden Museum of Antiquities,
17. Leiden: Sidestone & Rijksmuseum van Oudheden, p. 21-33.
Stevens, M. 2017. In the Shadow of Coffin Reuse:
Reactionary Functions of 21st Dynasty Funerary Papyri.
In: Second Vatican Coffin Conference: 6—9 June 2017.
Abstracts. Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 71.
Tait, J. (ed.). 2003. ‘Never Had the Like Occurred’:
Egypt’s View of its Past. London: Routledge.
Tarasenko, M. 2017. The Third Intermediate Period Coffins
in the Museums of Ukraine. In: Amenta, A., Guichard, H. (eds).
Proceedings First Vatican Coffin Conference, 19—22 June
2013, Vol. II, Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 529-540.
Tarasenko, M. 2020. The Burial Assemblage of Nesimūt
(Bab ’el-Gasūs, Set A.48): Usurpation or Adaptation? In:
Maravelia, A. (ed.). Quod est Superius est Sicut quod est
Inferius: the Cosmic Hypostasis and Earthly/Social Function
of Women during Antiquity in Egypt and in the Mediterranean
Basin. 2nd Egyptological Conference Organized by the
Hellenic Institute of Egyptology, Athens: Mon.10 to Fri. 14
February 2020. Abstracts Book. Athens, p. 76.
Tarasenko, M. 2021a. Shabtis from Bab el-Gusus in the
museums of Ukraine. In: ECE IX – Ninth European Confer-
ence of Egyptologists. Online Event, 21st — 26th June 2021.
Book of Abstracts. Trieste, p. 39.
Tarasenko, M. 2021b. The Lot VI of Bab el-Gasus in
the Light of the New Archive Documents. In: Sousa, R.,
Amenta, A., Cooney K. M. (eds). Bab el-Gasus in Context.
Rediscovering the Tomb of the Priests of Amun. Egitto
Antico, 4. Roma; Bristol: “L’Erma” di Bretschneider, p.
263-278.
von Falck, M.; Fluck C. 2004. Die Ägyptische Sammlung
des Gustav-Lübcke-Museums Hamm. Bönen: Kettler.
von Falck, M. 1998. Die ägyptische Sammlung. In: von
Falck, M. (ed.). Stadt Hamm, Gustav-Lübke-Museum, Füh-
rer durch die Sammlungen. Hamm: Gustav-Lübcke-Muse-
ums. S. 22-48.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 122
Mykola O. Tarasenko
DSc, Leading Research Fellow, the Department of the Near and Middle East; A. Yu. Krymskyi Institute of Oriental
Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Research Fellow, Faculty of Asian and Middle Eastern
Studies, University of Oxford, ORCID: 0000-0001-6779-225, niktarasenko@ukr.net; mykola.tarasenko@ames.
ox.ac.uk
ON SOME FEATURES OF FUNERARY ASSEMBLAGE OF THE EGYPTIAN PRIESTESS NESMUT
The subject of this paper is the analysis of funerary assemblage of Nesmut, the Egyptian priestess of the 21st Dynasty (her titles
are “Mistress of the House, Chantress of Amun, king of the gods”). The burial of Nesmut was discovered in 1891 in the so-called
“Second Cache” at Deir al-Bahri, also known as Bāb el-Gusūs (set no. A.48). Inventory that was discovered on the mummy:
leather mummy braces, three “napkins”, linen gloves, shale heart scarab, and wax images of the sons of Horus. Inventory that
was found near or inside of the coffin: two shabti-boxes, shabtis. Nesmut’s mummy cover is located in the Museum of Antiquities
in Cairo (Cairo CG 6007). Her coffin is currently stored in the Odesa Archaeological Museum (OAM) of the National Academy
of Sciences of Ukraine (inv. no. 71695). It was part of the so-called Lot VI presented to Russian Empire by Egyptian government
in 1893. In 1895, the coffin of Nesmut was sent from Odesa to the Archaeological Museum of St. Volodymyr Kyiv University.
In 1959 the coffin of Nesmut was among other objects that were transferred from the State Republican Historical Museum in
Kyiv to the OAM. The lid of the coffin with inv. no. OAM 71695 differs in design style from the trunk and has an earlier dating.
Structurally, the lid has retained traces of technological processing and fitting the trunk of the later coffin of its namesake.
Accordingly, there were two Nesmuts, whose funerary objects were discovered in Bāb el-Gusūs. The burial of Nesmut (II)
corresponds to the set no. A.48 by Daressy and it is linked with the coffin trunk no. OAM 71695. Separate objects from Nesmut’s
(I) grave goods were adapted for later burials: the lid of her inner coffin was used for the Odesa coffin of Nesmut (II), and the lid
of the outer coffin might have been adapted for an anonymous burial from Bāb el-Gusūs set no. A.54 (Swiss lot IX, Neuchâtel,
Musée d’Ethnographie, inv. no. Eg. 184) on which the name “Nesmut” preserved in one segment of the lid. The burial of Nesmut
was also equipped with two different types of shabtis. It is possible that like the lid of the coffin, part of the shabtis was “usurped”
by Nesmut (II) and previously belonged to the burial of her namesake and probably relative, Nesmut (I). It is quite probable,
that they were reused and adopted for the burial of new owner together with the shabti-box, since the two of them were found in
the set no. A.48. This may prove that during the 21st Dynasty, not only large objects, but also small items of grave goods could
be reused.
K e y w o r d s: Bab el-Gusus, Nesmut, 21st Dynasty, burial assemblage, coffin, shabti, shabti-boxes, usurpation, adaptation.
References
Vaniukova, D. V. 2009. Vremia hAw v drevneegipetskoi kulture: k postanovke problemy. In: Peterburgskie egiptologicheskie
chteniia 2007—2008: pamiati O. D. Berleva. K 75-letiiu so dnia rozhdeniia: doklady. Trudy Gosudarstvennogo Ermitazha,
45, Saint Petersbug: State Hermitage, p. 40-50.
Vaniukova, D. V. 2018. Vremia na granitse mirov. Aegyptiaca Rossica, 6, p. 47-62.
Vaniukova, D. V. 2019. Ocherchivaia vremia: k voprosu o granitsakh sakralnogo v drevneegipetskoi kulture. In: Morozova, T. E.
(ed.). Granitsy sakralnykh prostranstv. Kultura Vostoka, 4. Moscow: RGGU, p. 41-58.
Dzis-Raiko, G. A. (ed.). 1983. Odesskii arkheologicheskii muzei AN USSR. Albom. Kyiv: Naukova dumka.
Donich, S. V. 1941. Katalog egipetskikh pamiatnikov Odesskogo Istoriko-arkheologicheskogo Muzeia. Odesa. Manuscript at the
Manuscript Department of the Scientific Repository at the OAM, manuscript MA SF OAM № 59430.
Klein, L. C. 2011. Istoriia arkheologicheskoi mysli. T. 1. Saint Petersburg: Izd-vo SPbGU.
Mate, M. E. 1929. Ushebti tsaritsy Khenttaui. Sbornik egiptologicheskogo kruzhka pri LGU, 2, p. 26-27.
Radiievska, T. M., Sebta, T. M, Sorokina, S. A. 2018a. Dokumenty svidchat: vyvezennia na Zakhid zbirok Kraiovoho muzeiu do-
i rannoi istorii v Kyievi u 1943—1945 rokakh. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk. Nova seriia, 21/22. Ukrainskyi
arkheohrafichnyi zbirnyk, 24/25, p. 799-960.
Radiievska, T. M., Sebta, T. M., Sorokina, S. A. 2018b. Z istorii zibran Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy: peremishchennia
na Zakhid ta restytutsiia zbirok u 1943—1948 rr. Naukovyi visnyk Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy, 3, p. 15-52.
Romanova, O. O. Stanitsyna, H. O. 2021. Starodavnii Yehypet u Kyievi: vidobrazhennia na skli (kolektsiia sklianykh fotonehatyviv
Naukovoho arkhivu Instytutu arkheolohii NAN Ukrayiny. Kyiv: Insitute of Archaeology of the NAS of Ukraine.
Sebta, T. M., Tarasenko, M. O., Sorokina, S. O. 2023. The photonegatives of the ancient Egypt collection of the Taras Shevchenko
Central Historical Museum: review on the monography by O. O. Romanova and H. O. Stanytsina. “Ancient Egypt in Kyiv:
mirrored on glass (the glass photonegatives collection of the Scientific Archive of the Institute of archaeology of the
National Academy of Sciences of Ukraine). Kyiv, 2021”. Arheologia, 2, p. 55-97.
Sorokina, S. A., Zavalna, O. M., Radiievska, T. M. 2015. Diialnist Muzeiu do- i rannoi istorii v Kyievi u 1942—1943 rr. (za
materialamy NMIU). Arkheolohia i fortyfikatsiia Ukrainy. V Vseukrainska naukovo-praktychna konferentsiia pryurochena
125-i richnytsi zasnuvannia Kamianets-Podilskoho derzhavnoho istorychnoho muzeiu-zapovidnyka. Zbirnyk materialiv.
Kamianets-Podilskyi, p. 288-295.
Soshnikov, A. O. 2018. Spetsyfika komplektuvannia yehypetskykh kolektsii muzeiv Kyieva ta Poltavy. Kultura Ukrainy, 62,
p. 180-187.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 23
Tarasenko, M. O. 2016. Vneshnii sarkofag OAM № 52976 y pogrebalnyi inventar Nesitaudzhatakhet. Starodavnie
Prychornomoria, XI, p. 517-526.
Tarasenko, M. O. 2017. Ancient Egyptian antiquities from Bāb el-Gusūs in Odesa (1894–1895): the new archive document.
Shodoznavstvo, 80, p. 94-134.
Tarasenko, M. O. 2019. U poshukakh starozhytnostei z daru khedyva. Davnoiehypetski pamiatnyky XXI dynastii v muzeiakh
Ukrayiny. Kyiv: IS NANU.
Turaev, B. A. 1899. Opisanie egipetskikh pamiatnikov v russkikh muzeiakh i sobraniakh, Ch. V-VI. Zapiski Vostochnogo otdele-
niia Imp. Russkogo arkheologicheskogo obshchestva, 12, p. 179-217.
Tsentralnyi, 1941. Tsentralnyi istorychnyi muzei im. T. H. Shevchenka v m. Kyievi. Korotkyi dovidnyk. Kyiv: Radianska shkola.
Chegodaiev, M. A. 2014. «Vremia prekrasnoe ottsov vashikh…». Fenomen arkhaizatsii v iskusstve drevnego Egipta. In:
Kutsenkov, P. A., Chegodayev, M. A. (eds.). Original i povtoreniie. Podlinnik, replika, imitatsiia v iskusstve Vostoka.
Moscow: GII. p. 48-70.
Altenmüller, H. 2000. Lederbänder und Lederanhänger von der Mumie des Chonsu-maacheru. In: Köpke, W., Schmelz, B. (eds).
Alt-Ägypten. (Mitteilungen aus dem Museum für Völkerkunde Hamburg, Neue Folge, 30). Bonn: Holos, S. 73-112.
Aston, D. A. 2017. «The Third Cache» — Myth or Reality? In: Jurman, C., Bader, B., Aston, D. A. (eds). A True Scribe of
Abydos. Essays on First Millennium Egypt in Honour of Anthony Leahy. (Orientalia Lovaniensia Analecta, 265). Leuven:
Peeters, p. 1–26.
Aston, D. A. 2009. Burial Assemblages of Dynasty 21-25. Chronology – Typology — Developments. Contributions to the Chro-
nology of the Eastern Mediterranean, XXI. Wien: Verlag der Österreichische Akademie der Wissenschaften.
Aubert, J., Aubert, L. 1974. Statuettes égyptiennes Chaouabtis, Ouchebtis. Paris: Librairie d’Amérique et d’Orient Adrien Mai-
sonneuve.
Aubert, J. 1976. Les statuettes funéraires de la collection Omar Pacha. Chronique d’Égypte, 51, p. 58-71.
Aubert, L. 1998. Les statuettes funéraires de la Deuxième Cachette à Deir el-Bahari. Paris: Cybele.
Belova, G., Ivanov, S. 2002. The Inner Coffin of Nesy-Mwt from the Priestly Cache of Bab el-Gasus. In: Eldalmaty, M., Trad,
M. (eds). Egyptian Museum Collections around the World. Studies for the Centennial of the Egyptian Museum, 1. Cairo:
Supreme Council of Antiquities, p. 111-118.
Berlev, O., Hodjash, S. 1998. Catalogue of the Monuments of Ancient Egypt. From the Museums of the Russian Federation,
Ukraine, Bielorussia, Caucasus, Middle Asia and the Baltic States. Orbis Biblicus et Orientalis, 17. Freiburg; Göttingen:
University Press; Vandenhoeck & Ruprecht.
Botti, G. 1955. Le Antichità Egiziane del Museo dell’Accademia di Cortona. Ordinate e descritte. Firenze: Leo S. Olschki.
Budge, E. A. W. 1896. Some Account of the Collection of Egyptian Antiquities in the Possession of Lady Meux of Theobald’s
Park, Watham Cross. 2nd Ed. London: Harrison & Sons.
Chassinat, E. 1909. La seconde trouvaille de Deir el-Bahari (sarcophages), T. I, fasc. 1. (Catalogue Général des antiquités
égyptiennes du Musée du Caire. Nos. 6001-6029). Le Caire: Imprimerie de l’Institut Français d’Archaéologie Orientale.
Cooney, K. M. 2017. Coffin Reuse: Ritual Materialism in the Context of Scarcity. In: Amenta, A., Guichard, H. (eds). Proceed-
ings First Vatican Coffin Conference, 19–22 June 2013, Vol. II, Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 101-112.
Cooney, K. M. 2018. Coffin Reuse in the 21st Dynasty: A Case Study of the Coffins in the Rijksmuseum van Oudheden. In:
Weiss, L (ed.). The Coffins of the Priests of Amun: Egyptian Coffins from the 21st Dynasty in the Collection of the National
Museum of Antiquities in Leiden. Papers on Archaeology of the Leiden Museum of Antiquities, 17. Leiden: Sidestone &
Rijksmuseum van Oudheden, p. 69-96.
Cooney, K. M. 2019. Patterns of Coffin Reuse from Dynasties 19 to 22. In: Strudwick, H., Dawson, J. (eds.). Ancient Egyptian
Coffins: Past — Present — Future. Oxford; Philadelphia: Oxbow Books, p. 96-108.
Daressy, G. 1896. Contribution à l’étude de la XXIe dynastie égyptienne, Revue archéologique, 28, no. 3 (Janvier-Juin), p. 72-90.
Daressy, G. 1900. Les sépultures des prêtres d’Ammon à Deir el-Bahari. Appendice I, Plan et coupe de la cachette de Deir
el-Bahari. Appendice II, Disposition des cercueils dans la cachette. Annales du Service des Antiquités de l’Égypte, 1,
p. 141-148.
Daressy, G. 1907. Les cercueils des prêtres d’Ammon (deuxième trouvaille de Deir el-Bahari). Annales du Service des Antiqui-
tés de l’Égypte, 8, p. 4-38.
Dautant, A., Escobar Clarós, D. M. A., Jamen, Fr. 2017. Distribution and Current Location of the French Lot from the Bab el-
Gasus Cache. In: Amenta, A.; Guichard, H. (eds). Proceedings First Vatican Coffin Conference, 19-22 June 2013, Vol. I,
Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 129-136.
de Araújo, L. M. 2003. Estatuetas Funerárias Egípcias da XXI Dinastia. Lisboa: Fundação Calouste Gulbenkian; Fundacão para
a Ciência e a Tecnologia.
Gabolde, M. 1990. Catalogue des antiquités égyptiennes du Musée Joseph Déchelette. Roanne: Musée Joseph Déchelette.
Gama-Rolland, C. A. 2015. Os servidores funerários do Museu Nacional do Rio de Janeiro: catálogo e interpretação. Saar-
brücken: Novas edições Acadêmicas, ein Imprint der Omni Scriptum.
Habachi, L. 1958. Clearence of the Tomb of Kherurf at Thebes (1957–1958). Annales du Service des Antiquités de l’Égypte, 55,
p. 325-350,
Jamen, Fr. 2012. La société thébaine sous la XXIe dynastie (1069–945 avant J.-C.), I–II. PhD Diss. Lyon.
Kitchen, K. A. 1990. Catálogo da Coleçao do Egito Antigo existente no Museu National, Rio de Janeiro / Catalogue of the Egyp-
tian Collection in the National Museum, Rio de Janeiro, I–II. Warminster: Aris & Phillips Ltd.
Küffer, A., Siegmann, R. 2007. Unter dem Schutz der Himmelsgöttin. Ägyptische Särge, Mummien and Masken in der Schweiz.
Zürich: Chronos.
Lieblein, J. 1892. Dictionnaire de noms hiéroglyphiques publié d’après les monuments égyptiens. Supplément. Leipzig: Brög-
ger; Christie and J. C. Hinrichs.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 124
Lipińska, J. 1993-1994. Bab el-Gusus. Cache-Tomb of the Priests & Priestesses of Amen. Kemet, 4, p. 48–59.
Mogensen, M. 1918. Inscriptions Hiéroglyphiques du Musée National de Copenhague. Copenhague: Høst.
Naguib, S.-A. 1985. Funerary Statuettes. CAA, Etnografiosjk Museum, Oslo, Fasc. 1. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern.
Naguib, S.-A. 1990. Le Clergé Féminin d’Amon Thébain à la 21e Dynastie. Orientalia Lovaniensia Analecta, 38. Leuven:
Peeters.
Niwiński, A. 1984. The Bab El-Gusus Tomb and the Royal Cache in Deir El-Baḥri. The Journal of Egyptian Archaeology, 70,
p. 73-81.
Niwiński, A. 1988. 21st Dynasty Coffins from Thebes. Chronological and Typological Studies. Theben, 5. Mainz am Rhein:
Philipp von Zabern.
Niwiński, A. 1989. Studies on the Illustrated Theban Funerary Papyri of the 11th and 10th Centuries B. C. Orbis Biblicus et Ori-
entalis, 86. Freiburg; Göttingen: University Press; Vandenhoeck & Ruprecht.
Petrie, W. M. F. 1935. Shabtis. Illustrated by the Egyptian Collection in University College, London. London: University Col-
lege; Bernard Quaritch.
Prada, L. 2017. A Contribution to the Textual and Iconographical Study of Embossments from Third Intermediate Period Mum-
my Braces, Chiefly from the Bab el-Gasus Cache and Now in the Cairo Museum. In: Amenta, A.; Guichard, H. (eds). Pro-
ceedings First Vatican Coffin Conference, 19–22 June 2013, Vol. I, Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 369-396.
Ranke, H. 1935. Die ägyptischen Personennamen, I. Glückstadt: J. J. Augustin.
Reeves, N. 2000. Ancient Egypt — the Great Discoveries: a Year by Year Chronicle. London: Thames & Hudson.
Reisner, G. A. 1907. Amulets, I. (Catalogue général des antiquités égyptiennes du Musée du Caire. Nos. 5218-6000 et 12001-
12527). Le Caire: Imprimerie de l’Institut Français d’Archaéologie Orientale.
Roeder, G. 1924. Aegyptische Inschriften aus den Staatlichen Museen zu Berlin, II. Leipzig: J. J. Augustin.
Sandman, M. 1930. Les statuettes funeraires du Musee de Victoria a Uppsala. Sphinx, 22, p. 93-108.
Schlögl, H. A. & Brodbeck, A. 1990. Ägyptische Totenfiguren aus öffentlichen und privaten Sammlungen der Schweiz. Orbis Bi-
blicus et Orientalis, 7. Freiburg; Göttingen: Universitätsverlag; Vandenhoeck & Ruprecht.
Schneider, H. D. 1977. Shabtis — an Introduction to the History of Ancient Egyptian Funerary Statuettes with a Catalogue of the
Collection of Shabtis in the National Museum of Leiden, I–III. Leiden: Rijksmuseum van Oudheden.
Sousa, R. 2017. The Tomb of the Priests of Amun at Thebes: The History of the Find. In: Weiss, L (ed.). The Coffins of the Priests
of Amun: Egyptian Coffins from the 21st Dynasty in the Collection of the National Museum of Antiquities in Leiden. Papers on
Archaeology of the Leiden Museum of Antiquities, 17. Leiden: Sidestone & Rijksmuseum van Oudheden, p. 21-33.
Stevens, M. 2017. In the Shadow of Coffin Reuse: Reactionary Functions of 21st Dynasty Funerary Papyri. In: Second Vatican
Coffin Conference: 6—9 June 2017. Abstracts. Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 71.
Tait, J. (ed.). 2003. ‘Never Had the Like Occurred’: Egypt’s View of its Past. London: Routledge.
Tarasenko, M. 2017. The Third Intermediate Period Coffins in the Museums of Ukraine. In: Amenta, A., Guichard, H. (eds).
Proceedings First Vatican Coffin Conference, 19—22 June 2013, Vol. II, Vatican: Edizioni Musei Vaticani, p. 529-540.
Tarasenko, M. 2020. The Burial Assemblage of Nesimūt (Bab ’el-Gasūs, Set A.48): Usurpation or Adaptation? In: Maravelia, A.
(ed.). Quod est Superius est Sicut quod est Inferius: the Cosmic Hypostasis and Earthly/Social Function of Women during
Antiquity in Egypt and in the Mediterranean Basin. 2nd Egyptological Conference Organized by the Hellenic Institute of
Egyptology, Athens: Mon.10 to Fri. 14 February 2020. Abstracts Book. Athens, p. 76.
Tarasenko, M. 2021a. Shabtis from Bab el-Gusus in the museums of Ukraine. In: ECE IX – Ninth European Conference of Egyp-
tologists. Online Event, 21st — 26th June 2021. Book of Abstracts. Trieste, p. 39.
Tarasenko, M. 2021b. The Lot VI of Bab el-Gasus in the Light of the New Archive Documents. In: Sousa, R., Amenta, A.,
Cooney K. M. (eds). Bab el-Gasus in Context. Rediscovering the Tomb of the Priests of Amun. Egitto Antico, 4. Roma;
Bristol: “L’Erma” di Bretschneider, p. 263-278.
von Falck, M.; Fluck C. 2004. Die Ägyptische Sammlung des Gustav-Lübcke-Museums Hamm. Bönen: Kettler.
von Falck, M. 1998. Die ägyptische Sammlung. In: von Falck, M. (ed.). Stadt Hamm, Gustav-Lübke-Museum, Führer durch die
Sammlungen. Hamm: Gustav-Lübcke-Museums. S. 22-48.
|