2025-02-22T17:09:43-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199603%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-22T17:09:43-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199603%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-22T17:09:43-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK

2025-02-22T17:09:43-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії

Мета статті — розглянути окрему категорію свинцевих виробів із розкопок Ольвії; на їх прикладі дослідити технологічні особливості виготовлення таких виробів і зв’язок Ольвії з варварським оточенням. Ідеться про невелику групу композиційних фігурок, які за деталями одягу можна вважати зображенням...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Main Author:	Хмелевський, Д.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2024
Series:	Археологія
Subjects:	Публiкацiї археологiчного матерiалу
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199603
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

id	irk-123456789-199603
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1996032024-10-18T21:12:10Z Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії Хмелевський, Д.М. Публiкацiї археологiчного матерiалу Мета статті — розглянути окрему категорію свинцевих виробів із розкопок Ольвії; на їх прикладі дослідити технологічні особливості виготовлення таких виробів і зв’язок Ольвії з варварським оточенням. Ідеться про невелику групу композиційних фігурок, які за деталями одягу можна вважати зображенням скіфських вершників. In the article, the author aims to examine a specific category of lead artefacts discovered in Olbia, with a focus on investigating the technological features of their production and Olbia’s connections with its barbarian surroundings. The research employs an interdisciplinary approach utilising methods of analysis, synthesis, and socialisation, particularly emphasising the comparativehistorical method. Against the backdrop of extensive studies on metalworking in Olbia, especially in foundries and blacksmithing, the processing of lead and the production of artefacts from it remain relatively under-explored. Therefore, this article delves into one category of items made of this metal. A distinct group of composite figurines and their fragments — statuettes of riders on stationary standing horses is explored in the article. Based on the details of their attire, they can be identified as Scythian horsemen, raising questions about Olbia’s connection with its barbarian environment. According to the classification of K. I. Zaitseva, in addition to riders on stationary standing horses, there is a small number of figurines depicting horsemen on galloping horses. All examined lead figurines are cast in the technique of either single- or double-sided relief, indicating their different usage. If double-sided statuettes could be used autonomously, single-sided ones may have needed to be attached to some surface. The presented depictions of Scythian riders not only provide insights into the production of various lead items in Olbia, but also raise questions about Greek-barbarian contacts, possibly indicating the residence of local inhabitants in Olbia and their status in both the city and barbarian interactions. They also expand our understanding of Scythian attire and horsemen. Lead items originating from Olbia can be categorised into several groups depending on their purpose. Primarily, these are household items (clamps, spindle whorls, fishing weights). During the Hellenistic period, handles (clamps) for wooden coffins (biers) were manufactured. However, the most interesting group comprises votive items, with around 350 known examples to date. These include bucrania, stylised sheep heads, and labryses. A smaller group consists of anthropomorphic figurines of gods, warriors, chariots, plaques with narrative scenes (sacrifices) and riders. Such votive figurines are found in mounds and tombs as burial offerings. Less frequently, they are found directly within burials. Additionally, they may have been used in religious rituals and in decorating household altars. The question of the ownership of such statuettes remains unanswered. However, Herodotus wrote about a barbarian population known as Callipidae or Hellenes-Scythians in the territory of the Olbian state. It is essential to note that in the 4th century BC, coins were minted in Olbia bearing the image of the Scythian king Ateas, and Scythian weaponry was commonly depicted on the Bosporus, indicating traditional Scythian-Hellenic relations that likely solidified after the Scythians defeated Zopyrion’s army under the walls of Olbia. Thus, the presence of residents in the city cannot be denied. 2024 Article Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії / Д.М. Хмелевський // Археологія. — 2024. — № 1. — С. 93-103. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2024.01.093 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199603 904.2(477.73)”652” uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу
spellingShingle	Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу Хмелевський, Д.М. Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії Археологія
description	Мета статті — розглянути окрему категорію свинцевих виробів із розкопок Ольвії; на їх прикладі дослідити технологічні особливості виготовлення таких виробів і зв’язок Ольвії з варварським оточенням. Ідеться про невелику групу композиційних фігурок, які за деталями одягу можна вважати зображенням скіфських вершників.
format	Article
author	Хмелевський, Д.М.
author_facet	Хмелевський, Д.М.
author_sort	Хмелевський, Д.М.
title	Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії
title_short	Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії
title_full	Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії
title_fullStr	Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії
title_full_unstemmed	Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії
title_sort	свинцеві фігурки скіфських вершників із ольвії
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2024
topic_facet	Публiкацiї археологiчного матерiалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199603
citation_txt	Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії / Д.М. Хмелевський // Археологія. — 2024. — № 1. — С. 93-103. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT hmelevsʹkijdm svincevífígurkiskífsʹkihveršnikívízolʹvíí
first_indexed	2024-10-19T04:02:02Z
last_indexed	2024-10-19T04:02:02Z
_version_	1813313511040745472
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 93 Публiкацiї археологiчних матерiалiв УДК: 904.2(477.73)”652” https://doi.org/10.15407/arheologia2024.01.093 * ХМЕЛЕВСЬКИЙ Дмитро Миколайович ― молодший науковий співробітник відділу античної археології, Ін- ститут археології НАН України, ORCID: 0000-0002- 1743-771, hmelevskij68@gmail.com СВИНЦЕВІ ФІГУРКИ СКІФСЬКИХ ВЕРШНИКІВ ІЗ ОЛЬВІЇ © Д. М. ХМЕЛЕВСЬКИЙ* 2024 Мета статті — розглянути окрему категорію свинцевих виробів із розкопок Ольвії; на їх прикладі дослідити технологічні особливості виготовлення таких виробів і зв’язок Ольвії з варварським ото- ченням. Ідеться про невелику групу композиційних фігурок, які за деталями одягу можна вважати зо- браженням скіфських вершників. К л ю ч о в і с л о в а: свинець, свинцеві вироби, скіфські вершники, скіфський одяг, греко-скіфські відносини. На фоні широкого вивчення металообробки в Ольвії, зокрема ливарного й ковальського ре- месла (Сон 1987, с. 118-124; Крутилов 2006, с. 213-220; Ольговский 2011, с. 1-216), обробка свинцю та виготовлення свинцевих виробів ще й дотепер залишається найменш висвітленою галуззю. Тому у статті вперше розглянуто одну з категорій виробів із цього металу, що має по- класти початок системного вивчення цього на- пряму. У дослідженні застосовано міждисци- плінарний підхід, а також методи аналізу, син- тезу, узагальнення. Особливу вагу приділено порівняльно-історичному методу. Усі розглянуті нижче свинцеві фігурки від- лито в техніці одно- або двостороннього ре- льєфу, що свідчить про їх різне використання. Якщо двосторонні фігурки могли використову- ватись автономно, то плоскорельєфні вироби мусили кріпитись на якусь пласку поверхню. За час розкопок Ольвії зібрано досить вели- ку колекцію свинцевих виробів із самого горо- дища, некрополя, передмістя, а також поселень ближньої та дальньої хори. І хоча матеріали розкопок ольвійського поліса активно публіку- ються, свинцеві вироби в цих публікаціях, по- рівняно з іншими знахідками, згадано опосе- редковано і часто лише як ілюстративний або супровідний матеріал. Крім того, у порівнянні з кольоровою металообробкою та ковальським ремеслом обробка свинцю, виготовлення речей із цього металу практично не вивчені, хоч мате- ріалу для фундаментального дослідження цієї галузі цілком достатньо. ПЗа призначенням свинцеві вироби, що похо- дять з Ольвії, можна поділити на декілька кате- горій. Насамперед це предмети господарсько- побутового призначення (скріпи, прясла, рибо- ловні важки). В елліністичний час зі свинцю робили ручки (скоби) для дерев’яних конструк- цій. Але чи не найцікавішу групу становлять пластини культового призначення, яких зараз налічується близько 350 екземплярів. Це букра- нії, стилізовані голівки баранів, лабриси. Мен- шу групу становлять антропоморфні фігурки богів, воїнів, колісниць, пластини із сюжетни- ми сценами (жертвоприношеннями), а також вотивні фігурки вершників. Останні наявні в насипах курганів і могил як поминальні дари; рідше вони трапляються в самих похованнях. До того ж їх могли використовувати в релігій- них ритуалах та оформленні домашніх вівтарів. Окрему групу виробів становлять фігур- ки вершників. У статті розглянуто серію ком- позиційних фігурок та їх уламків — фігурки вершників на конях, що нерухомо стоять. За деталями одягу їх можна вважати скіфськими вершниками (або вбачати тут зв’язок Ольвії із варварським оточенням). За класифікацією К. І. Зайцевої, окрім вершників на конях, що нерухомо стоять, є невелика кількість фігурок вершників на ко- нях, що скачуть (Зайцева 2004, с. 129-133). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 194 Серед відомих сьогодні антропоморфних фі- гурок, відлитих зі свинцю, ми виділили 11 ек- земплярів із зображенням вершників, які з 1873 по 2014 роки знайдено при розкопках Ольвії або придбано музеями з колекцій при- ватних осіб на Миколаївщині, і які за стиліс- тичними особливостями зображень дозволя- ють говорити про їх ольвійське походження. Незважаючи на те що в цілому більшість та- ких фігурок уже опубліковано в різних ви- даннях, усі разом, із новими знахідками вони не публікувалися. Тому ця публікація є пер- шою для вказаної групи виробів зі свинцю. Каталог Фігурки мають різний ступінь збереженос- ті, за тривалий час безконтрольного зберігання і без належної обробки в результаті корозії втра- чено деякі деталі, що повинно привернути до них увагу музейних працівників і реставраторів. Розглянемо окремо кожну фігурку, вказав- ши на її походження, місце зберігання з інвен- тарним номером і працю, у якій здійснено пер- шу публікацію виробу. Фігурка 1 (рис. 1). Зберігається в Держав- ному Ермітажі (м. Санкт-Петербург, РФ) (інв. № ОГ. 1904.307 Ол. 1229). Знайдена в півден- ній частині Верхнього міста; уперше опублі- кована невдовзі після знахідки (Фармаковский 1910, с. 32, 33, рис. 36). На старій фотографії показано її первинний вигляд, але за час збе- рігання було втрачено голову вершника, час- тину передньої ноги коня, а також відламано підставку (Зайцева 2004, с. 129, 130, табл. 4, 5, рис. 20, 20-а). Вершник на коні сидить прямо, у правій руці тримає натягнутий повід, а у лівій, мож- ливо, був спис. Ноги звисають по боках коня. Добре передані в профіль коротка клиноподіб- на борода, око, довгий ніс і рот. Чоловік одяг- нутий у каптан-сисирну, поли якого вільно зви- сають, прикриваючи верхню частину правої ноги; рельєфно передані складки одягу, на го- лові гостроверха шапка. Також реалістично ви- ділено морду коня, видно його очі, ніздрі, вуха, гриву й хвіст. Розміри: висота — 4,0 см, довжи- на — 3,6 см. За супровідним матеріалом датується ІІІ ст. до н.е. Датування визначено за улам- ком горла малоазійської чорнолакової пелі- ки (ГЭ, інв. № ОГ.1904. 79; Книпович 1949, 273, 275, рис. 1: 1) і бронзовими ольвійськи- ми монетами. Дві з них — борисфени кінця 280 — початку 240 рр. до н.е. і ІІІ ст. до н. е. з надкарбуванням (Карышковский 1988, 80- 83, табл. 4, 71-72, 89, 91, рис. 8: 1—2). Тре- тю монету П. О. Каришковський датує 190— 180-ми рр. до н.е., А. Н. Зограф подібні мо- нети датував другою третиною ІІІ ст. до н.е. (Зограф 1951, 133-134, табл. 33, 7-2). Фігурка 2 (рис. 2). Виявив у насипі кургану на некрополі Ольвії В. Г. Тізенгаузен (Тизенга- узен 1876, с. 11, 69, 1877, атлас, табл. 1, 11-24). Зберігається в Державному Ермітажі (Санкт- Петербург, РФ) (ГЭ, інв. №О.1873.16 Ол.140). Підставка всередині порожня. Датується пер- шою половиною — серединою ІІІ ст. до н. е. Рис. 1. Фігурка 1 (фото за: Фармаковский 1910, Зайцева 2004 ) Fig. 1. Figurine 1 (after: Фармаковский 1910, Зайцева 2004) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 95 Фігурку сильно пошкоджено. У коня від- сутня голова та половина передньої правої ноги, зберігся хвіст. У вершника немає голо- ви та нижніх частин ніг. У лівій напівзігнутій руці видно уламок списа. Деталі одягу не про- стежуються, але на малюнку в дореволюцій- ній публікації дрібними штрихами показано шерсть коня. Розміри: висота — 4,4 см, довжи- на — 3,2 см. Фігурка 3 (рис. 3). Місце виявлення фігур- ки невідоме. До Державного Ермітажу (Санкт- Петербург, РФ) вона потрапила з приватної ко- лекції 1923 р. (ГЭ, інв. № Е.270) (Зайцева 2004, 131, табл. 4, 5). Підставка розширюється дони- зу, її бокові краї заокруглені. Не збереглися голова й права рука вершни- ка. На відміну від двох попередніх зберегли- ся ноги й ступні. Рельєфно передано складки одягу, його короткі поли вільно звисають і при- кривають частину правої ноги вершника. У лі- вій руці видно уламок списа. У коня добре про- глядаються грива, вуха, очі, рот. Розміри: висо- та — 4,6 см, довжина — 3,1 см. Фігурка 4 (рис. 4). Знайдено на терито- рії ольвійського некрополя (Ляшко, Папанова 2014, табл. 4, 2. О-2009/Некр.(ю-з)/327). Місце зберігання: Археологічний музей Інституту ар- хеології НАН України, Київ. Виріб сильно пошкоджений і представле- ний у трьох фрагментах. У вершника відлама- Рис. 2. Фігурка 2 (фото за: Зайцева 2004, з обробкою автора) Fig. 2. Figurine 2 (after: Зайцева 2004, processed by the author) Рис. 3. Фігурка 3 (фото за: Зайцева 2004) Fig. 3. Figurine 3 (after: Зайцева 2004) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 196 на голова, у коня немає хвоста й частини пере- дньої ноги. Окремо збереглись голова із шиєю коня та передня нога з частиною підставки. Рельєфно передані очі, вуха та коротка грива коня. Вершник, одягнений у каптан-сисирну з подовженими полами попереду, розвернутий управо. У правій руці він тримає вуздечку, а зі- гнута ліва рука лежить уздовж коліна. Рельєф- но показані складки одягу з обох боків. Схема- тично показані вузькі штани, які зливаються із взуттям. По краях фігурки залишились ливар- ні запливи. Розміри: висота — 4,5 см, довжина — 4,2 см. Фігурка 5 (рис. 5). Знайдено в Ольвії на території некрополя (Ляшко, Папанова 2014, табл. 4, 2. О-2009/Некр.(ю-з)/378). Місце збе- рігання: Археологічний музей Інституту архео- логії НАН України, Київ. Фігурка збереглась у трьох фрагмен- тах. Сильно пошкоджено підставку; її фраг- менти збереглись лише під ногами коня. У вершника втрачено голову. Збереглись ниж- ня частина відламаної руки і торс вершника. Ноги з’єднані під животом коня. Лівою ру- кою вершник натягує вуздечку, а права рука (частину її втрачено) опущена вздовж тіла. Рис. 4. Фігурка 4 (фото за: Папанова 2014, з обробкою автора) Fig. 4. Figurine 4 (after: Папанова 2014, processed by the author) Рис. 5. Фігурка 5 (фото за: Папанова 2014, рисунок автора) Fig. 5. Figurine 5 (after: Папанова 2014, drawing by the author) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 97 Вершник одягнений у короткий каптан із подовженими полами попереду і підпереза- ний поясом. Рельєфно показані складки одягу з обох боків. Схематично показані вузькі шта- ни, які зливаються із взуттям. Гарно збереглась фігурка коня, деталі про- працьовані дуже реалістично. Витягнутий кор- пус на довгих і мускулистих ногах, голова на масивній шиї з рельєфно показаними гривою та загостреними вухами. Очі передано не крап- ками, як у інших, а з орбітами й очними яблука- ми. На шиї подекуди простежується вуздечка. Розміри: висота — 4,5 см, довжина — 4,4 см. Фігурка 6 (рис. 6). Знайдено в північно- східній частині ольвійського городища у 1937 р. при відкритті житлового будинку елліністичного часу (Зайцева 2004, 129 131, табл. 4, 5). Місце зберігання: Національний музей історії України (інв. № Б.5-451 (О-37.917). У фігурки майже відсутня підставка, неве- ликий фрагмент залишився під задніми ногами коня. Відламана голова вершника, відсутня частина правої руки. У коня повністю відламаний хвіст. Деталі зображення вершника й коня не пропрацьовані. Розміри: висота — 3 см, довжина — 2,8 см. Фігурка 7 (рис. 7). Дореволюційна знахідка з Ольвії. Зберігається в Одеському археологічно- му музеї НАН України (АМ, інв. № А-46595). Виготовлена в техніці одностороннього рельєфу. Одна сторона гладка, і тільки ноги коня відлиті об’ємно (Штерн 1911, табл. 1; Зайцева 2004, 132, табл. 4). За час після першої публікації у фігурки втрачено голову й ступні ніг вершника, а також частину передньої ноги коня. Вершник сидить упівоберта, у правій руці тримає повід. Рельєфно пропрацьовано голову коня, показано гриву, очі, рот, довгий хвіст і вуздечку. Задня нога зігнута під животом, передня відведена назад. Розміри: висота — 3,0 см, довжина — 2,9 см. Фігурка 8 (рис. 8). Місце знахідки невідоме; її придбано з колекції Г. П. Алексєєва 1923 р. Місце зберігання Державний Ермітаж (Санкт- Петербург, РФ) (ГЭ, інв. № Е.2998) (Зайцева 2004, 132, табл. 4). Пластина виготовлена в техніці одностороннього рельєфу. Фігуру вершника повернуто вправо. У неї втрачено голову, частину правої руки й нижні частини ніг. Лівою рукою вершник тримає вуздечку, праву руку відведено в бік на рівні плеча. У коня відламані нижні частини ніг. Вершник одягнений у короткий одяг, опоясаний на талії. Рельєфно передано складки одягу. Загорнута на лівий бік пола утворює виріз на комірі. Но голові, шиї та грудях коня рельєфно показано збрую: повід, нагрудник, також позначено гриву, вуха, очі і рот. Розміри: висота — 3,3 см, довжина — 3,7 см. Фігурка 9 (рис. 9: 1). Місце і час знахідки невідомі. Описана К. І. Зайцевою за зображенням на акварелі зі збірки, що зберігається в Державному Ермітажі (Санкт-Петербург, РФ) (Зайцева 2004, 131, 132, табл. 4). У фігурки відламана підставка, у вершника відсутня голова, праву задню ногу зігнуто назад догори. Рельєфно показані складки одягу вершника, гриву, око, рот і складки на шиї коня. Короткі поли одягу вільно звисають, прикриваючи верхню частину правої ноги вершника. Розміри за малюнком: висота — 3,4 см, ширина — 3,4 см. Фігурка 10 (рис. 9: 2). Походить із Ольвії, зберігалась в колекції П. О. Бурачкова, зараз у Державному історичному музеї (Москва, РФ). (Зайцева 2004, 132, табл. 4). Сильно пошкоджено фігурку коня; власне, збереглась лише частина спини з вершником, який, хоч і не має пошкоджень, виконаний дуже схематично. Розміри: висота вершника — 4,8 см, збережена довжина коня — 3,0 см. Фігурка 11 (рис. 9: 3). (Фармаковский 1914, 24, 25, рис. 40; Зайцева 2004, с. 132, табл. 4). Рис. 6. Фігурка 6 (за: Зайцева 2004) Fig. 6. Figurine 6 (after: Зайцева 2004) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 198 Зображення схематичне, передане загальним контуром. Фігурку придбала Імператорська археологічна комісія в 1911 р. Місце знахідки на городищі невідоме. Зараз зберігається в Музеї образотворчого мистецтва ім. О. С. Пушкіна (Москва, РФ) (інв. № II, Iа589). Фігурку вершника повернуто впівоберта праворуч. Голову показано в профіль, на ній простежується невеликий головний убір або шолом. Схематично показано одяг. У правій руці вершник тримає повід. У коня відламані голова й хвіст. Від підставки залишились тільки два фрагменти на передніх і задніх ногах. Розміри: висота — 4,0 см, довжина — 2,8 см. Історична інтерпретація та висновки Детальне вивчення вотивних свинцевих фігурок дає змогу зробити такі висновки. При виготовленні фігурок застосовувалась техніка як двостороннього, так і односторон- нього рельєфу, тобто у деяких виробів одна сторона — пласка. Деякі з них були пошкоджені в давнину, але й при сучасному зберіганні метал сильно постраждав від корозії, фігурки втратили деякі частини. Але навіть при цих недоліках фігурки відкривають широкі можливості для подальшої інтерпретації. Так, усі вершники одягнені в короткі куртки Рис. 7. Фігурка 7 (фото за: Штерн 1911, рис. за: Зайцева 2004) Fig. 7. Figurine 7 (photo after: Штерн 1911, drawing after: Зайцева 2004) Рис. 8. Фігурка 8 (фото за: Зайцева 2004) Fig. 8. Figurine 8 (photo after: Зайцева 2004) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 99 з подовженими трикутними полами попереду. Із лицьового боку рельєфно передано складки і на куртці, і на штанах. Також рельєфно передано вуха, очі та гриви коней, а іноді й вуздечки. Найцікавішим є зображення чоловічого костюма. Навіть не вдаючись у тонкощі варварського чоловічого (найімовірніше, скіфського) одягу, можна відзначити його загальні риси, що дає змогу інтерпретувати фігурки як зображення скіфських (варварських) вершників. Як відомо, верхній чоловічий скіфський одяг складався з каптана, вузьких штанів, заправлених у короткі напівчоботи, перев’язані біля гомілки шкіряною мотузкою. У ІV ст. до н.е. у степових скіфів з’являється шкіряний або полотняний каптан-сисирна (sisirna). У Греції їх називали «скіфський хітон»; про них писав давньогрецький автор Юлій Полідевк, а також згадують Платон та Антифан (детальніше див.: Яценко 2006, с. 69). Як і звичайний каптан, сисирна була без коміра, мала трикутний виріз і вузькі рукави. Характерною рисою були також подовжені клиноподібні поли попереду. Одяг прикрашала вишивка або металеві бляшки. Такий каптан-сисирну ми бачимо на золотому «шоломі» IV ст. до н.е. із Передерієвої могили, на якому зображено двох скіфських воїнів, одягнених у запашні каптани з характерними загостреними полами (жупан, за автором розкопок: Моруженко 1992, с. 71, рис. 3, 7) (рис. 10). У такий самий каптан-сисирну одягнений піший воїн на золотому гребні з кургану Солоха (Манцевич 1987, с. 57-60, кат. 34) (рис. 11, 12). Поясний одяг становили неширокі штани — анаксариди (Манцевич 1987, с. 20; Чалтыкьян 2001, с. 40). Зазвичай їх шили зі щільної тканини, хоча відомі й шкіряні штани (Яценко 2006, с. 76). Як і верхній одяг, їх прикрашали вишитими візерунками або металевими бляшками. Скіфські анаксариди були довгими, до гомілки, і заправлялись у короткі напівчобітки. Якщо ж їх носили незаправленими, то знизу підв’язували ремінцями на кшталт шароварів (Яценко 2006, с. 80). Складно визначити головний убір вершника. Ми маємо тільки три зображення головних уборів, одне з них — зі старої фотографії з розкопок Б. В. Фармаковського. За фотографією важко сказати, що саме на голові вершника, але можна зробити кілька припущень. По- перше, це може бути шкіряна шапка особливої форми, яка нагадує фракійський головний убір. По-друге, це може бути шолом із високою, загнутою вперед тулією, поширений у IV— III ст. до н.е. (Алексинский 2005, с. 38; Ляшко, Папанова 2004, с. 212). Представлені зображення скіфських вершників не тільки збагачують наше уявлення про виготовлення різноманітних свинцевих виробів в Ольвії, а насамперед дозволяють знову порушити питання про греко-скіфські відносини. Історія таких відносин сягає початкового періоду існування Ольвійського Рис. 9. 1 — фігурка 9; 2 — фігурка 10; 3 — фігурка 11 (рис. за: Зайцева 2004) Fig. 9. 1 — figurine 9; 2 — figurine 10; 3 — figurine 11 (drawing after: Зайцева 2004) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1100 поліса з кінця VII—початку VI ст. до н.е. Нині в історіографії відсутня погоджена позиція стосовно їх характеру упродовж декількох століть; при цьому точиться дискусія щодо т. зв. скіфського протекторату над Ольвією в V ст. до н.е. (Крижицький 2001, с. 21-36). Найяскравішим прикладом такої дискусії, з огляду на іконографію зображень, є питання стосовно зображення воїна у варварському одязі на відомій стелі Леокса з Ольвії і ширше — ольвійсько-скіфських контактів (Виноградов 1989, с. 90-109). Зрозуміло, що воїни у варварському (скіфському) верхньому одязі на час виготовлення свинцевих фігурок, що публікуються, вже були відомі ольвійському образотворчому мистецтву. І тому навряд чи слід категорично заперечувати можливість постійного проживання представників варварської спільноти в Ольвії. Тому з великою ймовірністю можна говорити про присутність серед населення Ольвії вихідців із місцевого середовища та їхній статус у місті, оскільки саме вони могли бути замовниками і споживачами такої специфічної ремісничої продукції. Опубліковані фігурки також дозволяють розширити уявлення про скіфський одяг, яким його бачили сучасники і взагалі про скіфське вершництво. Ще й дотепер залишається без відповіді питання, кому належали такі фігурки. Геродот (Herod. IV, 99-101) згадував про т. зв. калліпідів, або елліно-скіфів, — варварське населення, яке мешкало на території Ольвійської держави (Русяева, Скржинская 1979, с. 25-36). Не треба також забувати, що в IV ст. до н.е. в Ольвії карбувалась монета скіфського царя Атея, а на інших монетах місцевого карбування, борисфенах, зазвичай зображувалась скіфська зброя (Анохин 1989, с. 39). Це свідчить про традиційні скіфсько-античні відносини, які мали ще більше зміцнитись після того, як скіфи знищили під стінами Ольвії військо Зопіріона. Тому наявність у місті вихідців із місцевого середовища, представники якого могли використовувати у своїх ритуальних практиках такі свинцеві вироби, не може викликати особливого заперечення. Загалом, залучена до наукового обігу невелика група свинцевих виробів якнайкраще демонструє релігійний та культурний синкретизм, притаманний Ольвійському полісу саме Рис. 10. Прорисовка із золотого «шолома» з кургану Передерієва могила (за: Моруженко 1992) Fig. 10. Drawing from a golden "helmet" from the Perederieva mound (after: Моруженко 1992) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 101 в IV ст. до н.е. А відповідь на питання, представники якої культурної спільноти увійшли до ольвійської іконографії разом з еллінами та чи можна їх вважати представниками громадянської общини, ще попереду. Рис. 11. Золотий гребінь із кургану Солоха (за: Манце- вич 1987) Fig. 11. Golden crest from the Solokha mound (after: Ман- цевич 1987) Рис. 12. Деталь із зображенням скіфського воїна на золо- тому гребні з кургану Солоха (за: Манцевич 1987) Fig. 12. Detail depicting a Scythian warrior on a golden crest from the Solokha mound (after: Манцевич 1987) Алексинский, Д. П. 2005. Ранние эллинистические шлемы с тиаровидной тульей из Восточного Средиземно- морья. Para bellum, 25. с. 21-40. Анохин, В. А. 1989. Монеты античных городов Севе- ро-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка. Виноградов, Ю. Г. 1989. Политическая исто- рия Ольвийского полиса VII–I вв. до н.э. Историко- эпиграфическое исследование. Москва: Наука. Зайцева, К. И. 2004. Свинцовые изделия IV–II вв. до н. э. местного производства Ольвии. Эллинистические штудии в Эрмитаже. ГЭ, Научный редактор Е.Н.Ходза. с. 120-149, Издательство Государственного Эрмитажа, Санкт-Питербург. Зограф А. Н. 1951. Античные монеты. Материалы и исследования по археологии СССР № 16. Издательство Академия Наук СССР. 133-134, табл. 33, 7-2. Москва. С. 308. Карышковский, П. О. 1988. Монеты Ольвии. Киев: Наукова думка. Книпович, Т. Н. 1949. К вопросу о торговых сношени- ях античных колоний Северного Причерноморья в эпоху эллинизма. Советская археология,11, с. 271-284. Крутилов, В. В. 2006. Литейные формы, в: Древней- ший теменос Ольвии Понтийской . Материалы по архе- ологии, истории и этнографии Таврии. Supplementum. 2. Симферополь: Крымское отделение Института востоко- ведения им. А.Е. Крымского, с. 213-220. Крижицький, С. Д. 2001. Ольвія і скiфи у V ст. до н.е. До питання про «скіфський протекторат». Археологія, 2, с. 21-36. Ляшко, С. Н., Папанова, В. А. 2014. Свинцовые фи- гурки из Ольвийской усадьбы IV в. до н.э. Старожит- ності Степового Причорномор’я і Криму, XVII. Запоріж- жя, с. 207-229. Манцевич, А. П. 1987. Курган Солоха. Ленинград: Ис- кусство. Моруженко, А. О. 1992. Скіфський курган Передеріє- ва могила, Археологія, 4, с. 67-75. Ольговский, С. Я. 2011. Скіфо-антична металоо- бробка архаїчного часу за матеріалами Нижнього По- бужжя та Середнього Подніпров’я. Київ, КНТ; Москва; Университет Дмитрия Пожарского, с. 1-216. Русяева, А. С. Скржинская, М. В. 1979. Ольвийский по- лис и каллипиды. Вестник древней истории, 4, с. 25-36. Сон, Н. А. 1987. Ремесленное производство, В: Крыжицкий и др. (ред.). Отв. ред. Крыжыцкий С. Д. Куль- тура населения Ольвии и ее округи в архаическое время. Киев: Наукова думка, с. 118-125. Тизенгаузен, В. Г. 1876. Доклад о действиях Импера- торской Археологической Комиссии за 1874. Отчет Им- ператорской археологической комиссии за 1874 г., с. 11, 69, атлас за 1877, т. 1: 11-24., С. 267 Фармаковский, Б. В. 1910. Раскопки в Ольвии. Отчет археологической комиссии за 1907. Санкт-Петербург, Пе- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1102 троград. Типография главное управления уделов. Моховая №40, с. 1-66. Фармаковский, Б. В. 1914. Раскопки в Ольвии. Отчет Императорской археологической комиссии за 1911, Пе- троград. Типография главное управления уделов. Мохо- вая №40., с. 1-25. Штерн, Э. Р. 1911. Из жизни детей в греческих коло- ниях на северном побережье Черного моря. Сборник ар- хеологических статей в честь графа А. А. Бобринского. Санкт-Петербург, Типография В.Ф.Киршбаума (отделе- ние), с. 13-32, с илл. С. 276 Чалтыкьян, Д. 2001. История костюма, Москва. Астрель, Аванта+. Яценко, С. А. 2006. Костюм древней Евразии (ираноязычные народы), «Восточная литература», Мо- сква Dmytro М. Khmelevskyi Junior Research Fellow, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, the Classical Archaeology Department, ORCID: 0000-0002-1743-7714, hmelevskij68@gmail.com LEAD FIGURINES OF SCYTHIAN HORSEMEN FROM OLBIA In the article, the author aims to examine a specific category of lead artefacts discovered in Olbia, with a focus on investigating the technological features of their production and Olbia’s connections with its barbarian surroundings. The research employs an interdisciplinary approach utilising methods of analysis, synthesis, and socialisation, particularly emphasising the comparative- historical method. Against the backdrop of extensive studies on metalworking in Olbia, especially in foundries and blacksmithing, the processing of lead and the production of artefacts from it remain relatively under-explored. Therefore, this article delves into one category of items made of this metal. A distinct group of composite figurines and their fragments — statuettes of riders on stationary standing horses is explored in the article. Based on the details of their attire, they can be identified as Scythian horsemen, raising questions about Olbia’s connection with its barbarian environment. According to the classification of K. I. Zaitseva, in addition to riders on stationary standing horses, there is a small number of figurines depicting horsemen on galloping horses. All examined lead figurines are cast in the technique of either single- or double-sided relief, indicating their different usage. If double-sided statuettes could be used autonomously, single-sided ones may have needed to be attached to some surface. The presented depictions of Scythian riders not only provide insights into the production of various lead items in Olbia, but also raise questions about Greek-barbarian contacts, possibly indicating the residence of local inhabitants in Olbia and their status in both the city and barbarian interactions. They also expand our understanding of Scythian attire and horsemen. Lead items originating from Olbia can be categorised into several groups depending on their purpose. Primarily, these are household items (clamps, spindle whorls, fishing weights). During the Hellenistic period, handles (clamps) for wooden coffins (biers) were manufactured. However, the most interesting group comprises votive items, with around 350 known examples to date. These include bucrania, stylised sheep heads, and labryses. A smaller group consists of anthropomorphic figurines of gods, warriors, chariots, plaques with narrative scenes (sacrifices) and riders. Such votive figurines are found in mounds and tombs as burial offerings. Less frequently, they are found directly within burials. Additionally, they may have been used in religious rituals and in decorating household altars. The question of the ownership of such statuettes remains unanswered. However, Herodotus wrote about a barbarian population known as Callipidae or Hellenes-Scythians in the territory of the Olbian state. It is essential to note that in the 4th century BC, coins were minted in Olbia bearing the image of the Scythian king Ateas, and Scythian weaponry was commonly depicted on the Bosporus, indicating traditional Scythian-Hellenic relations that likely solidified after the Scythians defeated Zopyrion’s army under the walls of Olbia. Thus, the presence of residents in the city cannot be denied. K e y w o r d s: lead, lead artefacts, Scythian horsemen, Scythian attire, Greek-Scythian relations. References Aleksinskii, D. P. 2005. Rannie ellinisticheskie shlemy s tiarovidnoi tulei iz Vostochnogo Sredizemnomoria. Para bellum, 25. p. 21-40. Anokhin, V. A. 1989. Monety antichnykh gorodov Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Kyiv: Naukova dumka. Vinogradov, Yu. H. Politicheskaia istoriia Olviiskogo polisa VII–I vv. do n.e. Istoriko-epigraficheskoe issledovanie. Moskva: Nauka. Zaitseva, K. Y. 2004. Svіntsovуe іzdelyia IV–II vv. do n.e. mestnoho proіzvodstva Olvіі. Ellіnіstіcheskіe shtudіі v Ermіtazhe, GE, Nauchnii redaktor Ye.N.Khodza. p. 120-149. Izdatelstvo Gosudarstvennogo Ermitazha, Sankt-Peterburg. p. 120-149. Zograf A. N. 1951. Antichnie moneti. Materiali i issledovaniya po arkheologii SSSR № 16. Izdatelstvo Akademiya Nauk SSSR. 133-134, tabl. 33, 7-2. Moskva. p. 308. Karyshkovskii, P. O. 1988. Monety Olvii. Kyiv: Naukova dumka. Knipovich, T. N. 1949. K voprosu o torgovyh snosheniyah antichnyh kolonii Severnogo Prichernomorya v epohu ellinizma. Sovetskaia arkheologiia, 11, p. 271-284. Krutilov, V. V. 2006. Liteinye formy. In: Drevneishyi temenos Olvii Pontiiskoi. Materialy po arkheologii, istorii i etnografii. Supplementum 2. Simferopol: Krymskoe otdelenie Instituta vostokovedeniia im. A. E. Krymskogo, p. 213-220. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 103 Kryzhitskii, S. D. 2001. Olviia i skify y V st. do n.e. Do pytannia pro “skifskii protektorat”, Arheologia, 2, p. 21-36. Liashko, S. N., Papanova, V. A. 2014. Svyntsovye figurki iz Olvіiskoi usadby IV v. do n.e. Starozhytnosti Stepovoho Prychor- nomoria i Krymu, XVII, p. 207-229. Mantsevych, A. P. 1987. Kurhan Solokha. Leningrad: Iskusstvo. Moruzhenko, A. O. 1992. Skifskii kurgan Perederieva Mohyla, Arheologia, 2, p. 67-75. Tiezenhauzen, V. H. 1876. Doklad o deistviiakh Imperatorskoi Arkheolohycheskoi Komissii za 1874. Otchet arkheolohycheskoi komissіі za 1874 g. Sankt-Peterburg, p. 11, 69, atlas za 1877, t. 1: 11-24, P. 267 Olhovskyi, S. Ya. 2011. Skifo-antychna metaloobrobka arkhaichnoho chasu za materialamy Nyzhnoho Pobuzhzhia ta Seredno- ho Podniprovia. Kyiv, KNT; Moskva, Universitet Dmitriya Pozharskogo. Rusiaeva, A. S., Skrzhynskaia, M. V. 1979. Olviiskii polis I kallipidy, Vestnik drevnei istorii, 4, p. 25-36. Son, N. A. 1987. Remeslennoe proizvodstvo. In: S. D. Kryzhitskii et all. (ed.). Kultura naseleniia Olvii i ee okrugi v archaiches- koe vremia. Kyiv: Naukova dumka, р. 118-125. Farmakovskii, B. V. 1910. Raskopky v Olvii. Otchet Imperatorskoi arkheologicheskoi komissii za 1907. Sankt-Peterburg, Petrohr- ad. Typohrafyia hlavnoe upravlenyia udelov. Mokhovaia № 40. p. 1-66. Farmakovskii, B. V. 1914. Raskopky v Olvii. Otchet Imperatorskoi arkheolohycheskoi komyssіі za 1911. Sankt-Peterburg, Petrohr- ad. Typohrafyia hlavnoe upravlenyia udelov. Mokhovaia № 40. p. 1-25. Shtern, E. R. 1911. Iz zhyzni detei v hrecheskykh koloniуakh na severnom poberezhe Chernoho morуa. Sbornik arkheolohyches- kykh statei v chest grafa A. A. Bobrinskogo. Sankt-Peterburg, p. 13-30. Chaltykian, D. 2001. Istoriia kostiuma. Moskva: Astrel, Avanta+. Yatsenko, S. A. 2006. Kostium drevnei Evrazіі (іranoiazychnye narody). Moskva: Vostochnaia lіteratura.

Свинцеві фігурки скіфських вершників із Ольвії

Similar Items