2025-02-22T21:41:30-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199605%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-22T21:41:30-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199605%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-22T21:41:30-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK

2025-02-22T21:41:30-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів

До наукового обігу вводяться матеріали катакомби № 31, дослідженої на першій ділянці Верхньосалтівського некрополя. Поховальний комплекс за знайденим інвентарем датовано другою — третьою чвертю IX ст. Його особливістю є наявність серед виявлених матеріалів елементів поясної гарнітури, які представ...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Main Author:	Аксьонов, В.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2024
Series:	Археологія
Subjects:	Публiкацiї археологiчного матерiалу
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199605
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

id	irk-123456789-199605
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1996052024-10-18T21:12:26Z Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів Аксьонов, В.С. Публiкацiї археологiчного матерiалу До наукового обігу вводяться матеріали катакомби № 31, дослідженої на першій ділянці Верхньосалтівського некрополя. Поховальний комплекс за знайденим інвентарем датовано другою — третьою чвертю IX ст. Його особливістю є наявність серед виявлених матеріалів елементів поясної гарнітури, які представляють три різні традиції, а саме: бляшки класичного салтівського типу; бляшки урало-тюркського кола; бляшки, орнамент яких має аналогії в мадярських старожитностях «суботцівській» традиції. The materials of the catacomb burial no. 31 investigated in 1985 by the expedition of the Kharkiv Historical Museum under the leadership of V. H. Borodulina on the main site of the Early-Medieval burial ground in Verknii Saltiv village (VSM1) are introduced into the scientific circulation. The burial chamber, transverse to the dromos, contained the remains of two people (a man and a woman) with the traces of deliberate destruction committed in ancient times (fig. 1: 1). Inventory found with the buried people (fig. 2) allows dating this complex to the second — third quarters of the 9th century. The elements of the belt set found in the burial, represented by cast bronze plaques and a fragment of a bronze belt buckle (fig. 1: 2—6) are of interest. Two belt plaques with a fixed loop in the lower part of the shield are decorated with a lotus ornament (fig. 1: 6) typical for the 3rd chronological horizon of the Saltiv antiquities. Two square-shaped plaques with a rectangular hole that has a pointed top in the lower part of the shield (fig. 1: 3, 4) are distinctive among the Turkic antiquities of the 8th—10th centuries. Similar plaques of the Saltiv period are found in the assemblages of the Volga River middle region and the Southern Urals (Volga Bulgarians, Magyars, Mordovians, Mari), where they are part of the decorations of the Turk-Ural circle. Five more round plaques are decorated with floral ornament (fig. 1: 5), which finds analogies in the monuments of the “Magyar” circle of the 9th—10th centuries (Elizavetino- Mikhailovka, Kriukovo-Kuzhnovskii burial grounds in the Volga region, burial in the village of Nova Mykolaivka in the Dnipro Oblast). This belt set consists of three types of plaques that correspond to different traditions. Appearance of the set reflects existence of certain military fashion in the Saltiv society associated with the role played by the Magyars in the 830–890s, being in allied relations with the top of the Khazar Khaganate. 2024 Article Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів / В.С. Аксьонов // Археологія. — 2024. — № 1. — С. 125-132. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2024.01.125 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199605 904.2(477.54)”653” uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу
spellingShingle	Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу Аксьонов, В.С. Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів Археологія
description	До наукового обігу вводяться матеріали катакомби № 31, дослідженої на першій ділянці Верхньосалтівського некрополя. Поховальний комплекс за знайденим інвентарем датовано другою — третьою чвертю IX ст. Його особливістю є наявність серед виявлених матеріалів елементів поясної гарнітури, які представляють три різні традиції, а саме: бляшки класичного салтівського типу; бляшки урало-тюркського кола; бляшки, орнамент яких має аналогії в мадярських старожитностях «суботцівській» традиції.
format	Article
author	Аксьонов, В.С.
author_facet	Аксьонов, В.С.
author_sort	Аксьонов, В.С.
title	Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів
title_short	Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів
title_full	Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів
title_fullStr	Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів
title_full_unstemmed	Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів
title_sort	наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. верхній салтів
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2024
topic_facet	Публiкацiї археологiчного матерiалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199605
citation_txt	Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів / В.С. Аксьонов // Археологія. — 2024. — № 1. — С. 125-132. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT aksʹonovvs nabornípoâsizkatakombi31rannʹoserednʹovíčnogomogilʹnikabílâsverhníjsaltív
first_indexed	2024-10-19T04:02:07Z
last_indexed	2024-10-19T04:02:07Z
_version_	1813313516064473088
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 125 УДК: 904.2(477.54)”653” https://doi.org/10.15407/arheologia2024.01.125 * АКСЬОНОВ Віктор Степанович — кандидат історич- них наук, завідувач відділу археології, Харківський іс- торичний музей імені М. Ф. Сумцова, ORCID: 0000- 0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com © В. С. АКСЬОНОВ* 2024 НАБОРНІ ПОЯСИ З КАТАКОМБИ № 31 РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОГО МОГИЛЬНИКА БІЛЯ с. ВЕРХНІЙ САЛТІВ До наукового обігу вводяться матеріали катаком- би № 31, дослідженої на першій ділянці Верхньосал- тівського некрополя. Поховальний комплекс за зна- йденим інвентарем датовано другою — третьою чвертю IX ст. Його особливістю є наявність серед виявлених матеріалів елементів поясної гарніту- ри, які представляють три різні традиції, а саме: бляшки класичного салтівського типу; бляшки ура- ло-тюркського кола; бляшки, орнамент яких має аналогії в мадярських старожитностях «суботців- ській» традиції. К л ю ч о в і с л о в а: салтово-маяцька культура, Верхній Салтів, катакомбний могильник, наборний пояс, алани, мадяри. Матеріальна складова салтівської археологіч- ної культури відображає кілька етнічних груп, які доволі тривалий час одночасно мешкали в одному регіоні, перебуваючи під єдиною вла- дою хозарів. У створенні салтівської культури, як свідчать матеріали поховальних пам’яток, взяли участь представники аланського, тюрко- угорського, адиго-абхазького, слов’янського ет- носів (Аксенов, Лаптев 2014, с. 26-31). Якийсь період (друга — третя чверті IX ст.) салтівське населення басейну Сіверського Дінця мало до- волі тісні стосунки з представниками мадяр- ського етносу, пам’ятки яких фіксуються на схід та західніше від основної зони поширен- ня лісостепового варіанту салтівської культу- ри (Иванов 1999, с. 96, рис. 15). Ці пам’ятки мадяр маркують їхній шлях із території Пів- денного Приуралля до Паноннії, що пролягав уздовж кордону лісостепу та степу (Иванов 1999, с. 97, 99-101). Підпорядкованість мадяр певний час хозарам (Багрянородный Констан- тин 1989, с. 159, 161, 163) призвела до про- никнення окремих елементів їхньої культури в середовище салтівців, що підтверджується знахідками елементів поясної гарнітури ма- дярського типу в поховальних пам’ятках носіїв салтівскої культури і в першу чергу представ- ників аланського етносу (Аксенов 2011, рис. 1: 2—4, 17, 22). Так, дослідники виділяють навіть окрему стилізовану лінію в орнаментації еле- ментів салтівської поясної гарнітури, яка має прямі аналогії в старожитностях ранніх ма- дяр другої половини VIII — першої половини IX ст. з території Поволжя, Прикам’я, Переду- ралля (Белік 2002, с. 109-114). Зауважимо, що елементи «ранньомадярського» орнаменту до- сить добре представлені на поясній гарнітурі, що походить із поховальних комплексів Верх- ньосалтівського катакомбного могильника (Ак- сенов 2011, рис. 1: 1, 5—15). Подібні орнамент- ні мотиви представлені на елементах поясних наборів ранніх мадяр Волго-Кам’я (Халикова 1976, с. 170, рис. 4: 6, 11, 12; 5: 3, 4, 7; 11: 6, 7, 12, 13). У катакомбі № 74 четвертої ділянки катакомбного могильника біля с. Верхній Сал- тів (розкопки В. Г. Бородуліна 1988 р.) знайде- но литу бляшку-оправу (Аксьонов 2021, рис. 1: 12), яка має прямі аналогії з бляшками похо- вання № 2 мадярського могильника біля с. Су- ботці та бляшкою з поховання № 19 Больше-Ті- ганського могильника в Поволжі (Бокий, Плет- нева 1988, рис. 5: 6; Халикова, Халиков 2018, табл. XVI: 27, 28). Джерельна база Ретельніше вивчення матеріалів катакомб- них поховань головного могильника біля с. Верхній Салтів експедицією Харківського іс- торичного музею під керівництвом В. Г. Боро- дуліна (1984—1989) дозволило зафіксувати ще один поховальний комплекс, у якому елемен- ти поясної гарнітури мають паралелі в старо- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1126 житностях Середнього Поволжя та Південного Уралу. Аналізу матеріалів катакомби № 31 (роз- копки 1985 р.) присвячено цю статтю. Досліджену катакомбу виявлено в процесі охоронних досліджень на північному схилі Ка- піносового яру на ділянці, яка була відведена для садівничого товариства «Ізумруд» (Бороду- лин, Пархоменко 1985). Катакомба № 31 (ВСМ-I, розкопки В. Г. Бо- родуліна 1985 р.) мала дромос довжиною 4,4 м, ширина якого не перевищувала 0,6 м. У почат- ковій частині дромоса було відкрито вісім схо- динок, висота яких коливалася від 0,2 до 0,4 м. Від останньої сходинки дно дромоса полого спускалося до входу в поховальну камеру. Гли- бина дромоса перед входом до камери станови- ла 3,6 м від сучасної поверхні. Вхід до камери, як і склепіння самої камери, були обвалені. По- ховальна камера стосовно дромоса поперечна. Підлога камери фіксувалася на 0,1 м нижче дна дромоса. Камера розміром 2,05 × 1,55 м у пла- ні мала форму прямокутника з округленими ку- тами. На підлозі камери вивлено рештки двох дорослих людей (чоловіка та жінки)1 (рис. 1: 1). Поховання № 1 належало чоловікові, рештки якого розташовувалися вздовж дальньої торце- вої стінки камери. Збереженість кісток скеле- та чоловіка погана. Збереглися лише довгі кіст- ки ніг, за положенням яких видно, що небіжчи- ка було покладено у випростаному положенні на спині головою вліво від входу. У районі по- яса чоловіка виявлено бронзову поясну бляшку- оправу із залишками шкіряного ременя (рис. 1: 6). Поховання № 2 розташовувалося ближче до входу в камеру, вздовж її центральної вісі. Кіс- тяк людини гарної збереженості містив сліди на- вмисної руйнації, яка сталася в давнину: від че- репа була відокремлена нижня щелепа, тоді як сам череп був дещо відсунутий у бік лівої бо- кової стінки камери та лежав на правій скроне- вій кістці лицевим відділом у бік входу до по- ховальної камери; променева та ліктьова кістки лівої руки були відсунуті у бік поховання № 1; стегнова кістка правої ноги переміщена в бік поховання № 1. Положення кісток свідчить, що небіжчика було покладено у випростаному ста- ні на спині головою вліво від входу, з руками зі- гнутими у ліктях так, що долоні опинилися під кістками таза, ноги випростані та зв’язані ниж- че колінних суглобів (права нога поверх лівої). 1 Визначення статі похованих людей було здійснено за наявним у камері інвентарем. За черепом небіжчика виявлено комплекс речей, до складу якого входили: бронзові спіралеподіб- ні пронизки (6 екз.) (рис. 2: 7); фрагмент брон- зової сережки з нерухомою привіскою кулястої форми (рис. 2: 10); бронзові штамповані ґудзики (рис. 2: 8); скляні та кам’яні (сердолік — 8 екз., роговик — 12 екз.) намистини (рис. 2: 16, 19, 20, 26), бісер синього кольору (56 екз.) (рис. 2: 27). Імовірно, цей комплекс являв собою посмерт- ний дарунок. На ділянці грудної клітини лю- дини були розчищені бронзові спіралеподібні пронизки (5 екз.) (рис. 2: 7), три литих ґудзики (рис. 2: 9), бронзова лита поясна бляшка круг- лої форми (рис. 1: 5). На фалангах пальців лі- вої руки зафіксовано два бронзових персні з роз- кованими щитками (рис. 2: 14, 15), а на фалан- гах правої руки — один бронзовий перстень із вставкою зі скла темно-синього кольору (рис. 2: 13). Біля долоні правої руки лежав залізний ніж із залишками дерев’яних піхов на лезі (рис. 2: 11, 12). У районі пояса небіжчика виявлено: три пряжки-ґудзики зі стулок морського молюс- ка (рис. 2: 1 — 3); бронзові спіралеподібні про- низки (24 екз.) (рис. 2: 7); бронзові литі бубон- ці (3 екз.) (рис. 2: 4—6); рамка бронзової пояс- ної пряжки (рис. 1: 2); багатокольорові (7 екз.) (рис. 2: 28—34) та монохромні (31 екз.) скляні намистини (рис. 2: 21—25). На кістках ступнів обох ніг були зафіксовані фрагменти шкіряних ремінців від взуття, прикрашені бронзовими штампованими бляшками серцеподібної фор- ми (рис. 2: 35, 38—40) та бронзовими штампо- ваними наконечниками, поле яких було прикра- шено рослинним орнаментом із бутонів лотоса (рис. 2: 36, 37). На підлозі камери, між кістяками людей на рівні їхнього пояса були зібрані литі бронзо- ві бляшки-оправи прямокутної форми (2 екз.) (рис. 1: 3, 4), бляшка-оправа із лотосоподібним орнаментом (рис. 1: 6), бляшки круглої в плані форми (5 екз.) (рис. 1: 5). У правому дальньо- му кутку поховальної камери виявлено рештки поховальної їжі у вигляді кістки великої рога- тої худоби. Аналіз матеріалу Поховальний інвентар цієї катакомби доволі типовий для «класичних» старожитностей сал- тівської культури та представлений переважно власними прикрасами й елементами костюма. Це стосується в першу чергу бронзових штам- пований та литих ґудзиків (рис. 2: 8, 9), брон- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 127 Рис. 1. Катакомба № 31 Верхньо-Салтівського головного могильника: 1 — план поховальної камери; 2 — фрагмент по- ясної пряжки; 3—6 — поясні бляшки; 7 — поясний набір із поховання біля с. Нова Миколаївка (Комар 2018) Fig. 1. Catacomb no. 31 of the Verkhnii Saltiv burial ground: 1 — a plan of a burial chamber; 2 — a fragment of a belt buckle; 3—6 — belt plaques; 7 — a belt set from a burial near Nova Mykolaivka village (Комар 2018) зових литих бубонців (рис. 2: 4—6), бронзових дротяних спіралеподібних пронизок (рис. 2: 7). Ці елементи вбрання мають широкі аналогії в пам’ятках представників різних етнічних груп салтівського населення лісостепової та степової зони розповсюдження культури (Плетнева 1989, рис. 57; Аксенов, Хоружая 2005, рис. 3: 8, 11; Винников, Сарапулкин 2008, рис. 47: 18). Поши- реними були в салтівський час бронзові персні з розкованими щитками та скляною вставкою (рис. 2: 13—15) (Плетнева 1989 рис. 61; Аксёнов 2017, рис. 6: 9, 10; 9: 2—5; 14: 9—14; 15: 5; 17: 16, 17). Доволі типовим для аланських поховань салтівської культури басейну Сіверського Дінця є набір скляного та кам’яного намиста (сердо- лік, роговик) (рис. 2: 19, 20, 26). Так, намисто із сердоліку представлене виробами кулястої фор- ми (7 екз.) (рис. 2: 19) та підвіскою краплеподіб- ної форми (рис. 2: 16). Намистини кулястої фор- ми із сердоліку найчисельніші серед кам’яних ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1128 Рис. 2. Інвентар катакомби № 31 Верхньо-Салтівського головного могильника: 1—3 — пряжки-ґудзики; 4—6 — бубон- ці; 7 — дротяна пронизка; 8 — штамповані ґудзики; 9 — литі ґудзики; 10 — сережка; 11, 12 — ніж; 13—15 — перстні; 16—34 — намисто; 35, 38—40 — фрагменти ремінців від взуття; 36, 37 — наконечники ремінців від взуття Fig. 2. Inventory of the catacomb no. 31 of the Verkhnii Saltiv burial ground: 1—3 — button buckles; 4—6 — bells; 7 — a corded bead; 8 — stamped buttons; 9 — cast buttons; 10 — an earring; 11, 12 — a knife; 13—15 — rings; 16—34 — a necklace; 35, 38—40 — fragments of shoe straps; 36, 37 — tips from shoe straps ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 129 намистин регіону (Хоружая 2007, с. 224). Підві- ски із сердоліку краплеподібної форми знайде- но і на інших катакомбних могильниках регіо- ну (Старо-Салтівському, Рубіжанському тощо) (Аксенов 1999, с. 140; 2001, рис. 6: 21). Доволі поширеними в салтівських пам’ятках є намис- тини з роговика (рис. 2: 26), які посідають друге за кількістю місце серед кам’яних намистин піс- ля сердолікових (Хоружая 2007, табл. 1). Вони доволі часто траплються в похованнях алан- ських дітей (Хоружая 2013, рис. 1: 16; 2: 9) та кількісно переважають над усіма іншими типа- ми намиста у т. зв. «додаткових» наборах при- крас, що супроводжують доволі багаті катакомб- ні поховання Верхньосалтівського могильника (Аксёнов 2017, рис. 1: 10; 2: 11; 3: 10; 4: 32; 5: 11). Монохромне та багатокольорове скляне на- мисто (рис. 2: 17, 18, 21—25, 28—34) представ- лене типами (МЕР 90, 111, 116, 119, 135, 144, 145, 176, 187, 203, 269), доволі характерними для комплексів VIII—IX ст. (Ковалевская 2000). Це саме стосується й скляного бісеру синього кольору (рис. 2: 27), який кількісно превалює в пам’ятках салтівського часу над бісером інших (жовтого, зеленого, червоного, білого) кольорів (Хоружая 2007, с. 228). Три т. зв. пряжки-ґудзи- ки зі стулок морських молюсків (рис. 2: 1–3) до- волі часто трапляються в поховальних пам’ятках аланського населення VIII—IX ст. Подоння та Північного Кавказу (Аксенов 2015, табл., рис. 1; Кантемиров, Дзаттиаты 1995, табл. XX: 17—19; XXXIV: 3, 4), де вони входили до складу нагруд- них прикрас (Доде 2001, с. 28, рис. 22: 4; Иеру- салимская 2012, с. 61, ил. 33). Такі диски зі сту- лок морських молюсків, на нашу думку, у серед- ньовічних аланів були символом Великої Богині (Аксенов 2015, с. 73-74). У тих випадках, коли такі пряжки-ґудзики розташовувалися, як і в ка- такомбі № 31, на ділянці пояса разом з амулета- ми, туалетною скринькою та ін., вони могли ви- ступати маркером належності їхньої власниці до групи заміжніх жінок, які вже мають дітей (Аксе- нов 2015, с. 75). Єдиним предметом, пов’язаним із господарською діяльністю в цій катакомбі, був черешковий ніж (рис. 2: 11, 12). Такі ножі були доволі поширені у VIII—X ст. на території від Уралу до Угорщини (Міхеєв, Степанська, Фомін 1973, с. 91). Вони у значній кількості фіксують- ся на пам’ятках усіх етнічних груп населення салтівської культури (Аксёнов 2017, рис. 7: 10; 10: 14; 21: 19, 20; Плетнева 1989, рис. 45; Ми- хеев 1985, рис. 7: 6; 8: 14, 21, 31, 38; 9: 11—14; 10: 8, 9). Від взуття збереглися фрагменти шкі- ряних ремінців, прикрашені штампованими бляшками серцеподібної форми та штамповани- ми наконечниками, поле яких прикрашене рос- линним орнаментом із бутонів лотоса (рис. 2: 35—40). Ремінці взуття з металевими бляшками доволі часто трапляються в багатих катакомб- них похованнях Верхньосалтівського могиль- ника (Аксенов 2021-2022, с. 15-16, табл.). Такі елементи взуття, за нашими спостереженнями, разом із поясним набором є показником соці- ального та майнового статусу конкретної люди- ни в салтівській спільноті (Аксенов 2021-2022, с. 31). Дві бляшки оправи прикрашені рослин- ним орнаментом із трьох бутонів лотоса, які розташовані над прямокутною нерухомою пе- телькою для протягування додаткового ремінця (рис. 1: 6). Бляшки цього типу характерні для III хронологічного горизонту салтівської культури (Комар 1999, табл. 4). Фрагмент сережки з аналі- зів даної катакомби має бронзове дротяне кільце овальної форми, у нижній частині якого припа- яна невелика порожниста срібна кулька (рис. 2: 10). Місце з’єднання кульки з кільцем додатково прикрашене кільцем із бронзового рубчастого дроту. За своєю конструкцією ця сережка схожа на сережки варіанту 7—2 із кримських могиль- ників другої половини VIII—IX ст. (Веймарн, Айбабин 1992, рис. 42: 43, с. 184). Найбільший інтерес у катакомбі становлять бронзові литі елементи поясної гарнітури, пред- ставлені бляшками двох типів. По-перше, це бляшки розміром 1,7 × 1,8 см, які мають фор- му прямокутника (рис. 1: 3, 4). У нижній частині щитка бляшок є прямокутний отвір зі стрілчатим верхом. Кути над верхнім краєм отвору прикра- шені однією цяткою, що виконана за допомо- гою пуансону. Бляшки цього типу не трапля- ються в «класичних» салтівських старожитнос- тях. Натомість вони є типовими для тюркських пам’яток межі VII—VIII – IX ст. (Овчинникова 1990, рис. 23: 1). За своїми розмірами знайдені бляшки відповідають середнім показникам, що характерні для таких бляшок із території Сибі- ру (Ковалевская 2000, с. 148). Такі бляшки похо- дять тільки з поховань VIII—IX ст. Доволі часто вони трапляються в комплексах VII—XI ст. Се- реднього Поволжя, Прикам’я, Південного Ура- лу — у пам’ятках, що належать волзьким бол- гарам, давнім мадярам, мордві, марійцям (Ко- валевская 2000, с. 148; Мурашева 2000, с. 27; Халикова, Халиков 2018, табл. I: 12; II: 10; VI: 34; XIV: 22). У цих пам’ятках такі поясні бляшки входять до прикрас тюрко-уральського кола (Ко- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1130 мар 2018, рис. 70: 20; Боталов, Грудочко 2011, с. 88, рис. 7: 35—37). Знайдені бляшки не місце- вого походження і, скоріше за все, вони потра- пили до аланів Верхнього Салтова з Волго-Кам- ського регіону. Ще п’ять литих бляшок мали в плані кру- глу форму (рис. 1: 5). Поле бляшок прикраше- не рослинним орнаментом із бутонів лотоса, які утворювали композицію з однієї централь- ної квітки, навколо якої стеблина із шістьома квітками утворює замкнуте коло. Орнамент із таких бутонів лотоса є типовим для салтів- стких старожитностей межі VIII—IX – IX ст. Проте для елементів салтівської поясної гар- нітури не характерні поясні бляшки круглої в плані форми, прикрашені лотосоподібним орнаментом (Плетнева 1989, рис. 36; Комар 1999, табл. 4). Те саме стосується і орнамен- тальної схеми, що представлена на цих бляш- ках. Орнамент близький, але не тотожний до рослинного орнаменту, яким прикрашені еле- менти поясної гарнітури т. зв. «мадярського» кола з поховань IX—X ст. Єлізавет-Михайлів- ського, Крюково-Кужновського могильників із території Поволжя (Зеленцова 2018, рис. 1: 1, 2, 10; Комар 2018, рис. 49: 2, 4, 7; 50: 217), Ре- дікорського скарбу (1909 р.) з території Перм- ського Передуралля (Подосёнова 2018, рис. 1), поховання біля с. Нова Миколаївка (Дніпропе- тровська обл.) (рис. 1: 7) (Комар 2018, рис. 6: 10, 11). Однак однією з відзнак бляшок «ма- дярського» типу є наявність бордюру з кру- глих та овальних ланок, які чергуються між собою — т. зв. «вузликового» бордюру (Комар 2011, с. 65; Подосёнова 2018, с. 122; Зеленцо- ва 2018, с. 281). Бляшки з катакомби № 31 та- кого бордюру не мають, що дозволяє тракту- вати їх як виріб місцевих майстрів, у якому вони переосмислили мадярський сюжет від- повідно до місцевих уподобань. За знайденим у катакомбі інвентарем час ви- никнення цього поховального комплексу визна- чається як друга—третя чверті IX ст. Висновки Таким чином, у катакомбі № 31 є елементи поясної гарнітури, які містять три типи бляшок, що відповідають різним традиціям. Різний роз- мір бляшок та місце їх розташування з вели- кою імовірністю вказують на наявність у ката- комбі двох поясних наборів. Так, перший пояс, що супроводжував чоловіка (поховання № 1), був представлений трьома литими бляшками- оправами прямокутної форми, що є типовими для тюркських пам’яток межі VII—VIII – IX ст. та доволі часто трапляються в салтівський час у похованнях народів Середнього Поволжя, Прикам’я та Південного Уралу (волзьких бол- гар, давніх мадяр, мордви). Другий поясний набір, що належав жінці (по- ховання № 2), складався з бляшок-оправ «кла- сичного» салтівської вигляду та круглих у плані бляшок, виконаних у синкретичному (салтово- мадярському) стилі. Наявність у катакомбі № 31 бляшок, характерних для тюркських старожит- ностей межі VII—VIII – IX ст., та бляшок, вико- наних у салтово-мадярському стилі, відображає існування в салтівському суспільстві певної вій- ськової моди, зумовленої тією роллю, яку віді- гравали мадяри в 30—90 рр. IX ст., перебуваючи у союзних відносинах із верхівкою Хозарського каганату. Елементи поясної гарнітури з катаком- би № 31 демонструють, що наборні пояси виго- товляли різні майстри (Плетнева 1989, с. 166), але відповідно до панівної тоді моди. Для сал- тівців була важлива не форма бляшок і малюнок на них, а їхня кількість: що заможнішим був чо- ловік, то більше бляшок прикрашали його пояс (Плетнева 1967, с. 161). Аксенов, В. С. 1999. Старосалтовский катакомб- ный могильник. Vita antigua, 2, с. 137-149. Аксенов, В. С. 2001. Рубежанский катакомбный мо- гильник салтово-маяцкой культуры на Северском Донце. Донская археология, 1-2, с. 62-78. Аксенов, В. С. 2011. Новые материалы к вопросу о мадьяро-салтовских контактах в верхнем Подонцовье. Археологія і давня історія України, 7, с. 133-143. Аксёнов, В. С. 2015. Пуговицы из раковины моллю- сков у аланского населения салтово-маяцкой культуры (по материалам катакомбных могильников бассейна Се- верского Донца). Хазарский альманах, 13, с. 65-81. Аксёнов, В. С. 2017. Могильник салтово-маяцкой культуры у с. Червоная Гусаровка на Северском Донце. Харьков: Вид. Рожко С. Г. Аксёнов, В. С. 2021–2022. О ремешках обуви аланско- го населения салтово-маяцкой культуры (по материалам четвертого участка катакомбного могильника у с. Верх- ний Салтов). Хазарский альманах, 18, с. 12-38. Аксьонов, В. С. 2021. Катакомба 74 Верхньо-Салтів- ського головного могильника. Археологія, 3, с. 106-116. Аксёнов, В. С., Лаптев, А. А. 2014. Освоение насе- лением Хазарского каганата лесостепного Подонцовья: взгляд на проблему. Степи Европы в эпоху средневеко- вья, 12, с. 25-50. Аксенов, В. С., Хоружая, М. В. 2005. Новые раннесред- невековые захоронения Нетайловского могильника (рас- копки 2002—2004 гг.). Хазарский альманах, 4, с. 199-215. Багрянородный Константин 1991. Об управлении им- перией. Москва: Наука. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1 131 Белік, О. О. 2002. Поясні набори із салтівських пам’яток як індикатор салтіво-мадярских контактів. Ар- хеологія, 2, с. 109-114. Бокий, Н. М., Плетнёва, С. А. 1988. Захоронение се- мьи воина-всадника Х в. в бассейне Ингула. Советская археология, 2, с. 99-115. Бородулин, В. Г., Пархоменко, О. В. 1985. Отчет о раскопках Верхне-Салтовского и Старо-Салтовского ка- такомбных могильников в 1985 г. Архів Інституту архео- логії НАНУ, ф.о. 21790, 21791. Боталов, С. Г., Грудочко, И. В. 2011. Новые материа- лы по культурогенезу средневекового населения Южного Урала (по материалам могильников Уелги и Синеглазо- во). Археологія і давня історія України, 7, с. 79-99. Веймарн, Е. В, Айбабин, А. И. 1993. Скалистин- ский могильник. Киев: Наукова думка. Винников, А. З., Сарапулкин, В. А. 2008. Болгары в Поосколье (Мандровский могильник). Воронеж: ВГПУ. Доде, З. В. 2001. Средневековый костюм народов Се- верного Кавказа. Очерки истории. Москва: Восточная ли- тература. Зеленцова, О.В. 2018. Поясные наборы «венгерского» облика из могильников поволжских финнов правобережья Волги. В: Turk Attila, Зеленков, А.С. (отв. ред). III-й Между- народный мадьярский симпозиум. Будапешт, 6 – 10 июня, 2016 года. Будапешт: Martin Opitz Kiado., с. 279 – 301. Иванов, В. А. 1999. Древние угро-мадьяры в Восточ- ной Европе. Уфа: Гилем. Иерусалимская, А. А. 2012. Мощевая балка: необыч- ный археологический памятник Северокавказского шел- кового пути. Санкт-Петербург: Издательство Гос. Эр- митажа. Кантемиров, Э. С., Дзаттиаты, Р. Г. 1995. Тарский ка- такомбный могильник VIII—IX вв. В: Тменов, В.Х. (отв. ред.). Аланы: история и культура. Владикавказ: СОИГ- СИ. Ковалевская, В. Б. 2000. Компьютерная обработ- ка массового археологического материала из раннесред- невековых памятников Евразии. Москва: ОНТИ ПНЦ РАН. Комар, А. В. 1999. Предсалтовские и раннесалтов- ские горизонты Восточной Европы. Vita Antiqua, 2, с. 111-136. Комар, А. В. 2011. Древние мадьяры Етелькеза: пер- спективы исследований. Археологія і давня історія Укра- їни, 7, с. 21-78. Комар, А. В. 2018. История и археология древних ма- дьяр в эпоху миграции. Вudapest: Martin Opitz Kiado. Михеев, В. К. 1985. Подонье в составе Хазарского ка- ганата. Харьков: Вища школа. Міхеєв, В. К., Степанська, Р. Б., Фомін, Л. Д. 1973. Ножі салтівської культури та їх виробництво. Археологія, 9, с. 90-99. Мурашева, В. В. 2000. Древнерусские ременные на- борные украшения (X—XIII вв.). Москва: Эдиториал УРСС. Овчинникова, Б. Б. 1990. Тюркские древности Саяно- Алтая в VI—X ст. Свердловск: Издательство Уральского университета. Плетнева, С. А. 1967. От кочевий к городам. Салто- во-маяцкая культура. Материалы и исследования по ар- хеологии СССР, 146. Москва: Наука. Плетнева, С. А. 1989. На славяно-хазарском пограни- чье. Дмитриевский археологический комплекс. Москва: Наука. Подосёнова, Ю. А. 2018. «Древневенгерские» изделия из серебра на территории Пермского Предуралья в эпоху средневековья. III-й Международный мадьярский симпо- зиум. Будапешт, 6—10 июня, 2016 года. Будапешт: Martin Opitz Kiado, с. 121-136. Халикова, Е. А. 1976. Больше-Тиганский могильник. Советская археология, 2, с. 158-178. Халикова, Е. А., Халиков, А. Х. 2018. Ранние венгры на Каме и Урале (Больше-Тиганский могильник). Казань: Фэн» Хоружая, М. В. 2007. Бусы из захоронений Верхне- Салтовского могильника (раскопки 1984 г.). Хазарский альманах, 6, с. 223-239. Хоружая, М. В. 2013. Захоронения в ямах с подбоем Верхне-Салтовского катакомбного могильника (раскопки 1984—1989 гг.). Древности 2013, 12, с. 211-224. Viktor S. Aksionov PhD, Head of the Department of Archaeology, the M. F. Sumtsov Kharkiv Historical Museum, ORCID 0000-0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com SET BELTS FROM THE CATACOMB No. 31 OF THE EARLY-MEDIEVAL BURIAL GROUND NEAR VERKHNII SALTIV VILLAGE The materials of the catacomb burial no. 31 investigated in 1985 by the expedition of the Kharkiv Historical Museum under the leadership of V. H. Borodulina on the main site of the Early-Medieval burial ground in Verknii Saltiv village (VSM1) are introduced into the scientific circulation. The burial chamber, transverse to the dromos, contained the remains of two people (a man and a woman) with the traces of deliberate destruction committed in ancient times (fig. 1: 1). Inventory found with the buried people (fig. 2) allows dating this complex to the second — third quarters of the 9th century. The elements of the belt set found in the burial, represented by cast bronze plaques and a fragment of a bronze belt buckle (fig. 1: 2—6) are of interest. Two belt plaques with a fixed loop in the lower part of the shield are decorated with a lotus ornament (fig. 1: 6) typical for the 3rd chronological horizon of the Saltiv antiquities. Two square-shaped plaques with a rectangular hole that has a pointed top in the lower part of the shield (fig. 1: 3, 4) are distinctive among the Turkic antiquities of the 8th—10th centuries. Similar plaques of the Saltiv period are found in the assemblages of the Volga River middle region and the Southern Urals (Volga Bulgarians, Magyars, Mordovians, Mari), where they are part of the decorations of the Turk-Ural circle. Five more round plaques are decorated with floral ornament (fig. 1: 5), which finds analogies in the monuments of the “Magyar” circle of the 9th—10th centuries (Elizavetino- Mikhailovka, Kriukovo-Kuzhnovskii burial grounds in the Volga region, burial in the village of Nova Mykolaivka in the Dnipro Oblast). This belt set consists of three types of plaques that correspond to different traditions. Appearance of the set reflects existence of certain military fashion in the Saltiv society associated with the role played by the Magyars in the 830–890s, being in allied relations with the top of the Khazar Khaganate. K e y w o r d s: Saltiv culture, Verkhnii Saltiv, catacomb, belt set elements, Alans, Magyars. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 1132 References Aksenov, V. S. 1999. Starosaltovskii katakombnyi mogilnik. Vita antigua, 2, p. 137-149. Aksenov, V. S. 2001. Rubezhanskii katakombnyi mogilnik saltovo-maiatskoi kultury na Severskom Donce. Donskaia arkheolo- giia, 1-2, p. 62-78. Aksenov, V. S. 2011. Novye materialy k voprosu o madiaro-saltovskikh kontaktakh v verkhnem Podontsove. Archaeology and Early History of Ukraine, 7, p. 133-143. Aksonov, V. S. 2015. Pugovitsy iz rakoviny molliuskov u alanskogo naseleniia saltovo-maiackoi kultury (po materialam katakombnykh mogilnikov basseina Severskogo Dontsa). Khazarskii almanakh, 13, p. 65-81. Aksonov, V. S. 2017. Mogilnik saltovo-maiackoi kultury u s. Chervonaia Gusarovka na Severskom Dontse. Kharkiv: Vid. Rozhko S.G. Aksonov, V. S. 2021-2022. O remeshkakh obuvi alanskogo naseleniia saltovo-maiatskoi kultury (po materialam chetvertogo uchastka katakombnogo mogilnika u s. Verhnij Saltov). Khazarskii almanakh, 18, p. 12-38. Aksonov, V. S. 2021. Katakomba 74 Verkhno-Saltivskoho holovnoho mohylnyka. Arheologia, 3, p. 106-116. Aksonov, V. S., Laptev, A. A. 2014. Osvoenie naseleniem Khazarskogo kaganata lesostepnogo Podontsovia: vzgliad na problemu. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 12, p. 25-50. Aksenov, V. S., Khoruzhaia, M. V. 2005. Novye rannesrednevekovye zakhoroneniia Netailovskogo mogilnika (raskopki 2002— 2004 gg.). Khazarskii almanakh, 4, p. 199-215. Bagrianorodnyi Konstantin 1991. Ob upravlenii imperiei. Moskva: Nauka. Belik, O. O. 2002. Poiasni nabory iz saltivskykh pamiatok yak indykator saltivo-madiarskykh kontaktiv. Arheologia, 2, p. 109- 114. Bokii, N. M., Pletneva, S. A. 1988. Zakhoronenie semi voina-vsadnika X v. v basseine Ingula. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 99- 115. Borodulin, V. G, Parkhomenko, O. V. 1985. Otchet o raskopkakh Verkhne-Saltovskogo i Staro-Saltovskogo katakombnykh mogilnikov v 1985 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f.o. 21790, 21791. Botalov, S. G., Grudochko, I. V. 2011. Novye materialy po kulturogenezu srednevekovogo naseleniia Iuzhnogo Urala (po materialam mogilnikov Uelgi i Sineglazovo). Archaeology and Early History of Ukraine, 7, p. 79-99. Veimarn, E. V, Aibabin, A. I. 1993. Skalistinskii mogilnik. Kyiv: Naukova dumka. Vinnikov, A. Z., Sarapulkin, V. A. 2008. Bolgary v Pooskole (Mandrovskii mogilnik). Voronezh: VGPU. Dode, Z. V. 2001. Srednevekovyi kostium narodov Severnogo Kavkaza. Ocherki istorii. Moskva: Vostochnaya literatura. Zelencova, O.V. 2018. Poiasnye nabory «vengerskogo» oblika iz mogilnikov povolzhskih finnov pravoberezhya Volgi. In: Turk Attila, Zelenkov, A.S. (ed.). III-j Mezhdunarodnyj madyarskij simpozium. Budapesht, 6 – 10 iyunya, 2016 goda. Budapesht: Martin Opitz Kiado., s. 279 – 301. Ivanov, V. A. 1999. Drevnie ugro-madiary v Vostochnoi Evrope. Ufa: Gilem. Ierusalimskaia, A. A. 2012. Moshevaia balka: neobychnyi arkheologicheskii pamiatnik Severokavkazskogo shelkovogo puti. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Gos. Ermitazha. Kantemirov, E.S., Dzattiaty, R.G. 1995. Tarskij katakombnyj mogilnik VIII-IX vv. In: Tmenov, V.Kh. (ed.). Alany: istoriya i kultura. Vladikavkaz: SOIGSI, p. 259-314. Kovalevskaia, V. B. 2000. Kompiuternaia obrabotka massovogo arkheologicheskogo materiala iz rannesrednevekovykh pamiatnikov Evrazii. Moskva: ONTI PNC RAN. Komar, A. V. 1999. Predsaltovskie i rannesaltovskie gorizonty Vostochnoi Evropy. Vita Antiqua, 2, p. 111-136. Komar, A. V. 2011. Drevnie madiary Etelkeza: perspektivy issledovanii. Archaeology and Early History of Ukraine, 7, p. 21-78. Komar, A. V. 2018. Istoriia i arkheologiia drevnikh madiar v epokhu migratsii. Budapest: Martin Opitz Kiado. Mikheev, V. K. 1985. Podone v sostave Khazarskogo kaganata. Kharkiv: Vyshcha shkola. Mikheev, V. K., Stepanska, R. B., Fomin, L. D. 1973. Nozhi saltivskoi kultury ta yikh vyrobnytstvo. Arheologia, 9, p. 90-99. Murasheva, V. V. 2000. Drevnerusskie remennye nabornye ukrasheniia (X—XIII vv.). Moskva: Editorial URSS. Ovchinnikova, B. B. 1990. Tiurkskie drevnosti Saiano-Altaia v VI—X st. Sverdlovsk: Izdatelstvo Uralskogo universiteta. Pletneva, S. A. 1967. Ot kochevii k gorodam. Saltovo-maiatska kultura. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 146. Moscow: Nauka. Pletneva, S. A. 1989. Na slaviano-khazarskom pograniche. Dmitrievskii arkheologicheskii kompleks. Moskva: Nauka. Podosonova, Iu. A. 2018. “Drevnevengerskie” izdeliia iz serebra na territorii Permskogo Preduralia v epokhu srednevekovia. III-i Mezhdunarodnyi madiarskii simpozium. Budapesht, 6—10 iiunia, 2016 goda. Budapesht: Martin Opitz Kiado, p. 121- 136. Khalikova, E. A. 1976. Bolshe-Tiganskii mogilnik. Sovetskaia arhkeologiia, 2, p. 158-178. Khalikova, E. A., Khalikov, A. H. 2018. Rannie vengry na Kame i Urale (Bolshe-Tiganskii mogilnik). Kazan: Fen. Khoruzhaia, M. V. 2007. Busy iz zahoronenii Verkhne-Saltovskogo mogilnika (raskopki 1984 g.). Khazarskii almanakh, 6, p. 223-239. Khoruzhaia, M. V. 2013. Zakhoroneniia v iamah s podboem Verkhne-Saltovskogo katakombnogo mogilnika (raskopki 1984— 1989 gg.). Drevnosti 2013, 12, p. 211-224.

Наборні пояси з катакомби № 31 ранньосередньовічного могильника біля с. Верхній Салтів

Similar Items