Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024)
2 травня 2024 р. відійшла у вічність легенда української археології, доктор історичних наук, лауреат Державної премії у галузі науки та техніки Софія Станіславівна Березанська. Їй так і не довелося зустріти сотий рік свого життя 15 травня. Вона була свідком, жертвою репресій, а потім активною у...
Збережено в:
| Дата: | 2024 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2024
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199646 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) // Археологія. — 2024. — № 2. — С. 147-148. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199646 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1996462024-10-19T15:42:53Z Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) Хронiка 2 травня 2024 р. відійшла у вічність легенда української археології, доктор історичних наук, лауреат Державної премії у галузі науки та техніки Софія Станіславівна Березанська. Їй так і не довелося зустріти сотий рік свого життя 15 травня. Вона була свідком, жертвою репресій, а потім активною учасницею відродження української археології після епохи Розстріляного Відродження та страхіть Другої світової війни. 2024 Article Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) // Археологія. — 2024. — № 2. — С. 147-148. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199646 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хронiка Хронiка |
| spellingShingle |
Хронiка Хронiка Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) Археологія |
| description |
2 травня 2024 р. відійшла у вічність легенда української археології, доктор історичних
наук, лауреат Державної премії у галузі науки
та техніки Софія Станіславівна Березанська.
Їй так і не довелося зустріти сотий рік свого
життя 15 травня. Вона була свідком, жертвою
репресій, а потім активною учасницею відродження української археології після епохи
Розстріляного Відродження та страхіть Другої
світової війни. |
| format |
Article |
| title |
Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) |
| title_short |
Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) |
| title_full |
Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) |
| title_fullStr |
Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) |
| title_full_unstemmed |
Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) |
| title_sort |
згадуючи софію станіславівну березанську (15.05.1924—02.05.2024) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Хронiка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199646 |
| citation_txt |
Згадуючи Софію Станіславівну Березанську (15.05.1924—02.05.2024) // Археологія. — 2024. — № 2. — С. 147-148. — укр. |
| series |
Археологія |
| first_indexed |
2024-10-20T04:03:07Z |
| last_indexed |
2024-10-20T04:03:07Z |
| _version_ |
1813404175729426432 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 2 147
ЗГАДУЮЧИ СОФІЮ СТАНІСЛАВІВНУ БЕРЕЗАНСЬКУ
(15.05.1924 – 02.05.2024)
2 травня 2024 р. відійшла у вічність леген-
да української археології, доктор історичних
наук, лауреат Державної премії у галузі науки
та техніки Софія Станіславівна Березанська.
Їй так і не довелося зустріти сотий рік свого
життя 15 травня. Вона була свідком, жертвою
репресій, а потім активною учасницею від-
родження української археології після епохи
Розстріляного Відродження та страхіть Другої
світової війни.
Шлях у науку розпочався 1943 р. у суво-
рих степах Казахстану, де доньці спецпересе-
ленців, що освоїла фах трактористки, вдалося
знайти напівлегальну шпарину для вступу до
Об’єднаного українського університету, ство-
реного на базі Київського та Харківського
Давньоруської держави, економічний і куль-
турний її розвиток і динаміка тих процесів, де-
мографічний потенціал, міжнародні стосунки,
специфіка влади, роль князів, взаємини з кочо-
виками. Суттєве зростання археологічних дже-
рел уможливлювало переосмислення відомих
раніше, в новому світлі поставали події та фак-
ти, відомі за писемними джерелами.
П. П. Толочко створив українську школу ар-
хеологів-русистів, до якої належить ціла пле-
яда його учнів. Серед них — члени-кореспон-
денти НАН України, доктори історичних наук
Г. Ю. Івакін та О. П. Моця; кандидати істо-
ричних наук В. М. Зоценко, В. І. Якубовський,
Б. А. Звіздецький, В. П. Коваленко, С. Р. Кіліє-
вич, І. І. Мовчан, М. А. Сагайдак, С. Д. Паниш-
ко, П. С. Пеняк, О. В. Колибенко, О. Б. Супру-
ненко та ін.
Загальний науковий доробок П. П. Толоч-
ка становить більше 500 друкованих праць, із
яких понад 30 монографічних. За редакцією
вченого вийшло чимало фундаментальних ви-
дань, монографій, наукових збірок, присвяче-
них важливим проблемам історії та археології
України. Працював головним редактором ча-
сописів «Археологія» і «Київська старовина».
Петро Петрович був одним з ініціаторів
створення Українського товариства охорони
пам’яток історії та культури (1966), яке очо-
лив 1989 р. Також він був президентом Укра-
їнського національного комітету візантиністів,
головою Українського національного коміте-
ту міжнародної унії слов’янської археології, у
1993–1998 рр., віце-президентом НАН України
з гуманітарних наук, у 1998–2006 рр. — депу-
татом Верховної Ради України третього й чет-
вертого скликання, де розробив і домігся при-
йняття закону України «Про охорону археоло-
гічної спадщини».
Учений завжди опікувався українськими
музеями — підтримав і сприяв створенню му-
зею історії Києва, Державного історико-куль-
турного заповідника «Стародавній Київ», був
членом наглядових рад інших заповідників.
Наукова й громадська діяльність Петра Пе-
тровича відзначена високими державними на-
городами: медаллю «В память 1500-летия Ки-
ева» (1982), Почесною грамотою Верховної
Ради Української РСР (1985), орденом «Знак
почета» (1981), трьома орденами Ярослава
Мудрого 5–го, 4–го і 3–го ступенів (1998, 2002,
2013). П. П. Толочко був членом багатьох іно-
земних академій і спілок: Центрального Ні-
мецького інституту археології (Берлін), Ака-
демії Європи (Лондон), Всеугорського това-
риства археології та мистецтв (Будапешт).
Від імені Інституту археології висловлюємо
щирі співчуття родині та друзям Петра Пе-
тровича.
університетів у м. Кизил-Орда. Завершувала
вищу освіту в Києві, а науковий поступ розпо-
чала з відновлення археологічної експозиції в
Херсонському історико-археологічному музеї
(1948–1949).
Остаточне повернення до Києва було
пов’язане зі вступом до аспірантури, де під
керівництвом П. П. Єфименка 1953 р. вона
успішно захистила кандидатську дисертацію
на тему «Пам’ятки передскіфського часу на
Уманщині та їх історичне значення». Станов-
лення С. С. Березанської як багатогранного
науковця відбулося в комплексній експедиції
«Великий Київ» (1946–1959). Загалом, спо-
чатку як співробітниця, а потім керівниця не-
втомна дослідниця провела близько 40 архео-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 2148
логічних експедицій на просторах республіки,
а з 1991 р. — держави Україна. Результатом
її польових досліджень на теренах від Волині
до Слобожанщини й Донбасу стало виділення
таких археологічних культур: багатоваликової
кераміки, східнотшинецької, мар’янівської,
бондарихінської, лебедівської.
Успішно захищена докторська дисерта-
ція «Північна Україна за доби бронзи (серед-
ина та друга половина ІІ тис. до н. е.)» 1977 р.
була опублікована як однойменна монографія
(1982). Софія Станіславівна невтомно публі-
кувала матеріали своїх розкопок: поселення
Пустинка на Дніпрі та Усове Озеро на Сівер-
ському Дінці увійшли до золотого фонду ві-
тчизняної науки.
З ініціативи дослідниці реалізовано про-
єкт колективної монографії «Культуры эпохи
бронзы на территории Украины» (1986). Тоді
вперше розлогу характеристику отримали
чотири культури: багатоваликової кераміки,
зрубна, сабатинівська та білозерська, що на-
лежать до трьох періодів: перехідного від се-
редньої до пізньої бронзи, пізньої та фіналь-
ної бронзи. У результаті система трьох віків
В. О. Городцова зазнала істотної перебудови
на п’ять періодів. Ця колективна праця стала
викликом монографії О. О. Кривцової-Грако-
вої, де перелічені вище культурні явища уві-
бгано під парасольку «єдиної» зрубної куль-
тури (Кривцова-Гракова 1955). Крім того, до-
сягнуті авторським колективом результати
відображені в доповненому та перероблено-
му другому виданні першого тому тритомни-
ка «Археология Украинской ССР» (1985). Тут
С. С. Березанська виступила автором чи спі-
вавтором дев’ятьох розділів, увівши, зокрема,
до системи культур бронзової доби пам’ятки
мар’янівського та лебедівського типу. Є під-
стави вважати, що українські археологи в міру
своїх скромних сил та обмежених фінансуван-
ням можливостей наближали добу Незалеж-
ності, органічно вписавшись у Перебудову, що
стартувала того ж таки 1985 р.
Софія Станіславівна була серед головних
авторів усіх трьох фундаментальних видань
Інституту археології АН УРСР / НАНУ: «Ар-
хеологія Української РСР» (1971–1975); вид.
друге (1985–1987); «Давня історія України»
(1997—2000), удостоєних Державної премії
(1977 та 2002 рр.).
Окремою сторінкою наукової біографії
Софії Станіславівни стала підготовка науко-
вих кадрів вищої кваліфікації. Під її науко-
вим керівництвом захистили кандидатські
дисертації О. С. Бєляєв (1980), Г. М. Тощев
(1982), Т. О. Шаповалов (1984), С. М. Санжа-
ров (1989), С. М. Ляшко (1993) та Й. В. Ко-
баль (1997). А ще десятки людей науки звер-
тались до неї за науковою, а траплялося, що й
матеріальною допомогою і завжди знаходили
підтримку.
Cвоєрідною винагородою за вкладене в
науку життя стали для дослідниці розкопки
золотоносного Гордіївського могильника бі-
логрудівської культури на Поділлі у 1988-
1989 роках, проведені разом з Б. І. Лобаєм та
В. І. Клочком , результати яких публікували-
ся 1994, 1998 і 2011 року. Уже на межі тися-
чоліть Софія Станіславівна керувала своєю
останньою, Нетішинською експедицією на
Волині, неподалік від реакторів Хмельниць-
кої АЕС.
Вічна шана й пам’ять Софії Станіславівні
за невтомну працю на ниві української архе-
ології!
В. В. Отрощенко.
|