Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського

Метою роботи є проаналізувати образ українського козацтва у творах польського поета середини XVII ст. Самуеля Твардовського. Завдання роботи: визначити, якими термінами користувався Твардовський для опису українського козацтва, що ці терміни означали для освічених читачів XVII ст., як змінювалися о...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автор:	Пилипенко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Літературознавчі студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199720
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського / В. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 3. — С. 99-108. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199720
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1997202024-10-27T13:04:24Z Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського Пилипенко, В. Літературознавчі студії Метою роботи є проаналізувати образ українського козацтва у творах польського поета середини XVII ст. Самуеля Твардовського. Завдання роботи: визначити, якими термінами користувався Твардовський для опису українського козацтва, що ці терміни означали для освічених читачів XVII ст., як змінювалися описи козацтва в творах Твардовського. Актуалізація теми. Українське козацтво лишається однією з популярних тем в українській історіографії. Але окрім досліджень історії власне козацтва, цікаво поглянути на козацтво з іншого боку – зрозуміти, як бачила козаків польська інтелектуальна еліта, які способи вирішення конфліктів вони пропонували. Самуель Твардовський був одним із відомих письменників сер. XVII ст. Його вплив на розвиток польської літератури визнавали вже сучасники. До теми українського козацтва він звернувся досить пізно, тоді, коли вже не було сенсу її ігнорувати. На мою думку, «відсутність» козаків у текстах Твардовського протягом 1630–1640 рp. можна пояснити тим, що поет не хотів зайвий раз злити своїх покровителів і потенційних меценатів. Твором, в якому поет проявив власне ставлення до козаків, до повстання та козацьких ватажків, була поема «Wojna domowa». Головними ознаками козаків у поемі стали: велика кількість, безликість (майже не нотує імена ватажків, окрім Богдана та Тимофія Хмельницьких, М. Кривоноса, І. Богуна), жорстокість, зрадливість. Окремо слід відмітити характеристику Б. Хмельницького як тирана. Висновки. Вокабуляр Самуеля Твардовського мав як досить поширені терміни й поняття для характеристики козаків, так складні поняття класичної політичної теорії. Наприклад, термін тиран, який у поета мав подвійне значення. Purpose of the study. The aim of the study is to analyze the image of the Ukrainian Cossacks in the works of the Polish poet of the mid-17th c. Samuel Twardowski. Tasks of the research. To determine what terms Twardowski used to describe the Ukrainian Cossacks, what these terms meant to educated readers of the 17th c., how the descriptions of the Cossacks in Twardowskiʼs works changed. Actualization of the topic. The Ukrainian Cossacks remain one of the most popular themes in Ukrainian historiography. But in addition to researching the history of the Cossacks themselves, it is interesting to look at the Cossacks from another angle – to understand how the Polish intellectual elite saw Cossacks and what ways they proposed to resolve conflicts. Samuel Twardowski was one of the most famous writers of the 17th c. His influence on the development of Polish literature was already recognized by his contemporaries. He turned to the topic of Ukrainian Cossacks rather late, at a time when there was no point in ignoring it. In my opinion, the «absence» of Cossacks in Twardowskiʼs texts in 1630–1640 is explained by the fact that the poet did not want to anger his benefactors and potential patrons once again. The poem «Wojna domowa» was a work in which the poet showed his own attitude to Cossacks, the uprising, and Cossack leaders. The main features of Cossacks in the poem were: large numbers, facelessness (he hardly mentions the names of the leaders, except for Bohdan and Tymofii Khmelnytsky, M. Kryvonos, and I. Bohun), cruelty, and treachery. The characterization of B. Khmelnytsky as a tyrant should be noted separately. Conclusions. Samuel Twardowskiʼs vocabulary included both quite common terms and concepts for characterizing Cossacks and complex concepts of classical political theory. For example, the term tyrant, which had a double meaning for the poet. 2023 Article Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського / В. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 3. — С. 99-108. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230309 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199720 821.162.1.09-94 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літературознавчі студії Літературознавчі студії
spellingShingle	Літературознавчі студії Літературознавчі студії Пилипенко, В. Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського Сiверянський літопис
description	Метою роботи є проаналізувати образ українського козацтва у творах польського поета середини XVII ст. Самуеля Твардовського. Завдання роботи: визначити, якими термінами користувався Твардовський для опису українського козацтва, що ці терміни означали для освічених читачів XVII ст., як змінювалися описи козацтва в творах Твардовського. Актуалізація теми. Українське козацтво лишається однією з популярних тем в українській історіографії. Але окрім досліджень історії власне козацтва, цікаво поглянути на козацтво з іншого боку – зрозуміти, як бачила козаків польська інтелектуальна еліта, які способи вирішення конфліктів вони пропонували. Самуель Твардовський був одним із відомих письменників сер. XVII ст. Його вплив на розвиток польської літератури визнавали вже сучасники. До теми українського козацтва він звернувся досить пізно, тоді, коли вже не було сенсу її ігнорувати. На мою думку, «відсутність» козаків у текстах Твардовського протягом 1630–1640 рp. можна пояснити тим, що поет не хотів зайвий раз злити своїх покровителів і потенційних меценатів. Твором, в якому поет проявив власне ставлення до козаків, до повстання та козацьких ватажків, була поема «Wojna domowa». Головними ознаками козаків у поемі стали: велика кількість, безликість (майже не нотує імена ватажків, окрім Богдана та Тимофія Хмельницьких, М. Кривоноса, І. Богуна), жорстокість, зрадливість. Окремо слід відмітити характеристику Б. Хмельницького як тирана. Висновки. Вокабуляр Самуеля Твардовського мав як досить поширені терміни й поняття для характеристики козаків, так складні поняття класичної політичної теорії. Наприклад, термін тиран, який у поета мав подвійне значення.
format	Article
author	Пилипенко, В.
author_facet	Пилипенко, В.
author_sort	Пилипенко, В.
title	Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського
title_short	Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського
title_full	Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського
title_fullStr	Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського
title_full_unstemmed	Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського
title_sort	українське козацтво у творчості cамуеля зі cкрипни твардовського
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Літературознавчі студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199720
citation_txt	Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського / В. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 3. — С. 99-108. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT pilipenkov ukraínsʹkekozactvoutvorčostícamuelâzíckripnitvardovsʹkogo
first_indexed	2024-11-10T18:49:00Z
last_indexed	2024-11-10T18:49:00Z
_version_	1815362446987100160
fulltext	Siverian chronicle. 2023. № 3 99 ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ СТУДІЇ УДК 821.162.1.09-94 Володимир Пилипенко • УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО У ТВОРЧОСТІ CАМУЕЛЯ ЗІ CКРИПНИ ТВАРДОВСЬКОГО DOI: 10.58407/litopis.230309 © В. Пилипенко, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2133-243X Метою роботи є проаналізувати образ українського козацтва у творах польського поета сере- дини XVII ст. Самуеля Твардовського. Завдання роботи: визначити, якими термінами користував- ся Твардовський для опису українського козацтва, що ці терміни означали для освічених читачів XVII ст., як змінювалися описи козацтва в творах Твардовського. Актуалізація теми. Українське козацтво лишається однією з популярних тем в українській історіографії. Але окрім досліджень іс- торії власне козацтва, цікаво поглянути на козацтво з іншого боку – зрозуміти, як бачила козаків польська інтелектуальна еліта, які способи вирішення конфліктів вони пропонували. Самуель Твардовський був одним із відомих письменників сер. XVII ст. Його вплив на розвиток польської літератури визнавали вже сучасники. До теми українського козацтва він звернувся до- сить пізно, тоді, коли вже не було сенсу її ігнорувати. На мою думку, «відсутність» козаків у текс- тах Твардовського протягом 1630–1640 рp. можна пояснити тим, що поет не хотів зайвий раз злити своїх покровителів і потенційних меценатів. Твором, в якому поет проявив власне ставлення до козаків, до повстання та козацьких ватажків, була поема «Wojna domowa». Головними ознаками козаків у поемі стали: велика кількість, безликість (майже не нотує імена ватажків, окрім Богда- на та Тимофія Хмельницьких, М. Кривоноса, І. Богуна), жорстокість, зрадливість. Окремо слід від- мітити характеристику Б. Хмельницького як тирана. Висновки. Вокабуляр Самуеля Твардовського мав як досить поширені терміни й поняття для характеристики козаків, так складні поняття класичної політичної теорії. Наприклад, термін ти- ран, який у поета мав подвійне значення. Ключові слова: польська література, поема, суспільно-політична думка, повстання, козаки. Самуель зі Скрипни Твардовський – один із найвідоміших польських поетів та хроніс- тів першої пол. XVII ст. Він є автором історичних епічних творів, з-поміж яких на україн- ських землях найбільшу популярність мала «Woyna Domowa Z Kozaki y Tátáry Moskwą, potym Szwedami y z Węgry Przez lat Dwánaśćie tocząca się dotąd». Саме цю поему активно використовували козацькі хроністи кінця XVII – поч. XVIII ст. для написання власних іс- торичних творів. Майбутній поет отримав гарну освіту, мав військовий та дипломатичний досвід. Усе це відобразилося в його історичних творах. Творчість Твардовського останніми роками стала предметом досліджень польських іс- ториків літератури. У першу чергу Міхала Курана, Романа Кживого, а також Ренати Риби, які здійснили критичну едицію більшості творів Твардовського. А Міхал Куран1 та Рената Риба2 присвятили монографії окремим творам Твардовського. З-поміж українських істо- риків слід виділити дослідження Інни Тарасенко. Предметом її дисертаційного досліджен- ня став лише один твір Самуеля Твардовського – «Wojna domowa». За матеріалами дисер- таційного дослідження було видано монографію, у якій поему проаналізовано з погляду інформаційного потенціалу для дослідження Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.3 1 Kuran Michał. Retoryka, historia i tradycja literacka w twórczości okolicznościowej Samuela Twardowskiego. Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, 2008. 477 s. 2 Ryba Renata. «Książę Wiśniowiecki Janusz» Samuela Twardowskiego na tle bohaterskiej epiki biograficznej siedem- nastego wieku. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2000. 157 s. 3 Тарасенко І. «Wojna Domowa» польського хроніста С. Твардовського як історичне джерело та памʼятка істо- ричної думки. Київ, 2011. 207 c. Сіверянський літопис. 2023. № 3 100 Метою розвідки є проаналізувати образ українського козацтва в історичних творах С. Твардовського. Джерельною базою є історичні твори Твардовського. Найперше, «Woj- na Domowa» та «Władysław IV, król polski i szwedzki». Хоча окрім цих творів поет писав й інші історичні поеми, але до козацької тематики звертався не завжди. Переживаючи вій- ськову, політичну кризу, яку викликало в Речі Посполитій повстання Б. Хмельницького, на власному досвіді, Твардовський, очевидно, не міг ставитися до козаків позитивно чи навіть нейтрально. Тому, ще до початку роботи з джерелами, можна досить впевнено стверджувати, що образ українського козацтва в творах Твардовського негативний. Проте мене будуть цікавити терміни та поняття, які використовує поет для опису козаків, чому автор використовує саме такі терміни, на яких рисах козацтва закцентовано увагу, а які заретушовані, «політологічний код», яким користується автор. Для цього в хронологічній послідовності визначимо вокабуляр поета. Це дасть можливість проаналізувати зміни в описах козаків. Потім вокабуляр Твардовського достосуємо до політичної термінології Речі Посполитої сер. XVII ст., що дасть можливість відкрити «політичний код» поем. Не буду зупинятися на біографії поета, позаяк це не є темою цієї розвідки. Із життєвим шляхом С. Твардовського можна детально ознайомитися в публікаціях І. Тарасенко, М. Курана та Р. Кживого. Але головні віхи біографії окреслю, оскільки це важливо для аналізу творчості поета. Самійло Твардовський, на думку більшості дослідників, народив- ся близько 1600 р. Спочатку навчався вдома, потім в єзуїтському колегіумі в Каліші. Зго- дом розпочав службу у війську, де набув бойового досвіду, про який згадував у своїх пое- зіях. Після Хотинської війни Твардовський брав участь у дипломатичній місії князя Кшиштофа Збаразького до Стамбула. С. Твардовський був свідком, а, можливо, й учасни- ком польсько-козацького протистояння сер. XVII ст. Не дивно, що автор неодноразово звертався до «козацької теми» в своїй творчості. Нещастям, яке постійно переслідувало поета, були проблеми із меценатами. Замолоду Твардовський пов’язував свою кар’єру з Кшиштофом Збаразьким, але той досить швидко помер. Невдовзі помер і старший брат Кшиштофа – Єжи. Поет шукав підтримки у Яреми Вишневецького, короля Владислава IV. Їм він адресував свої твори, що вплинуло на те, як автор відгукувався про козаків. Твардовський досить пізно почав друкуватися. Його першим опублікованим твором є «Przeważna legacja jaśnie oświeconego książęcia Krzysztofa Zbaraskiego…» (1633 р.), який, за слушною характеристикою І. Тарасенко, зробив автора відомим4. І тут слід виокремити два зауваження: про адресата й про дату. Поему було присвячено князеві Яремі Вишне- вецькому, який славився не лише своїм непростим характером, а й складними стосунками з козаками. По-друге, друк припав на період козацьких повстань, коли ставлення до коза- ків у польському суспільстві різко погіршилося. Уже минув період легкої ейфорії після Хотинської війни, коли навіть польські державні діячі та публіцисти припускали можли- вість співпраці з українським козацтвом та визнавали їхні заслуги у війні з Османською імперією. Стосунки Варшави й запорожців знову повернулися в звичне русло напружено- го протистояння. На мою думку, такі обставини впливали на те, що́ і як писав Твардов- ський про козаків. Тож нічого дивного немає в тому, що в «Легації…» участь козаків у Цецорській та Хотинській битвах оминули увагою. Це було б недоречно з огляду на адре- сата поеми й завданням знайти мецената, яке стояло перед автором. Така ж ситуація повторюється й у наступному творі Твардовського «Szczęśliwa Moski- ewska Expedicya. Naiasnieyszego Władysława IV […]», який побачив світ 1634 р. На думку дослідників, цей вірш можна віднести по епінікіїв (епінікіонів) – давньогрецьких приві- тальних пісень на честь переможців змагань, які виконувалися на батьківщині переможця під час його повернення5. Він був написаний Твардовським, щоб вшанувати перемогу польського війська під Смоленськом та, ймовірно, пошукати підтримки двору. В усьому творі про козацтво не згадується взагалі, хоча участь і реєстрових козаків, і запорожців у війні була досить значною. На мою думку, причиною «відсутності козаків» у «Szczęśliwa Moskiewska Expedicya…» стало небажання автора створювати провокаційний контент, який міг не сподобатися королівському двору. Черговим за хронологією твором Твардовського, у якому він мав би торкнутися проб- леми козаків, хоча б з огляду на тему твору, є «Książę Wiśniowiecki Janusz…», який був на- друкований 1646 р. Але в ньому, як і в попередньому, ми не зустрічаємо згадок про коза- ків. Поет, вихваляючи дім Вишневецьких та особисто князя Ярему, на мою думку, свідо- мо уникав козацьких сюжетів. Автор не міг не згадати про Дмитра Корибута Вишне- вецького, відомого предка князя Яреми, але при цьому повністю замовчав його роль у розвитку козацтва й побудові Січі на Хортиці. Бо для Яреми Вишневецького згадка про 4 Тарасенко І. «Wojna Domowa»… C. 61. 5 Kuran Michał. Retoryka, historia… S. 156–157. Siverian chronicle. 2023. № 3 101 предка – це одна, а от демонстрація його зв’язку з бунтівливими козаками – зовсім інша справа. Узагалі, читаючи ранні твори Твардовського, складається враження, наче автор нама- гався максимально довго не чіпати козацьку тему. Можливо так і було. Адже від 1638 р., після того, як Варшава нав’язала козакам «Ординацію», особливих проблем із козацтвом у Речі Посполитої не було, повстання припинилися, козацькі напади на Крим майже зник- ли. Наслідком цього стало те, що тема козацтва та пов’язана з нею тема татарсько-турець- кої загрози майже зникли із суспільно-політичного дискурсу. Підтвердженням може слу- гувати єдина згадка про козаків у творі Твардовського «Satyr na twarz Rzeczypospolitej w roku 1640». Головний герой вірша – Сатир, – критикуючи порядки Речі Посполитої, зазна- чає: «Козацтва маю трохи й шуму з ним трохи»6 (тут і далі переклад наш – В.П.) Така характеристика чітко вказує на те, що козацтво перестало створювати проблеми для Варшави й поступово зникало з публічного простору, перетворюючись на вирішену проблему. Але «десятиліття золотого спокою» досить швидко минуло. Ситуація кардинально змінилася після початку козацького повстання. Козаки із небез- пеки, яка, мабуть, видавалася прирученою, упокореною, одразу перетворилися на небез- пеку актуальну. На початок повстання, який був дуже вдалим для козаків, відгукнулися письменники. Не стояв осторонь і Твардовський. За оцінками Михала Курана, першим твором Твардовського, у якому автор висловився на тему козацького повстання, є «Pobudka wychodzącemu wojsku pod Ołykę pro 1 Maii anno 1649»7. Його написано до конкретної події – збору польського війська у травні 1649 р., після того, як закінчився період польсько-козацького перемир’я. Упродовж бойових дій 1648 р. польське військо зазнало низки невдач, з-поміж яких особливо прикрою була поразка під Пилявцями, звідки шляхетське військо почало втікати ще до початку бою. Оскільки головним завданням твору було надихнути польську шляхту на боротьбу із козаками, то автор концентрується саме на цьому. Відтак він майже на зга- дує козацтво в тексті, хоча козаки, як ворог, як небезпека, присутні у творі. Твардовський згадує козацьких ватажків Б. Хмельницького та М. Кривоноса у досить неочікуваній ролі: як антипод до марнотратської шляхти. Поет риторично запитує: «Хто Кривоноса, або Хмеля у такий час Сподівався побачити одягнутим у альтебас?»8 Дорогий одяг польської шляхти (альтебас – різновид дорогої парчі), яка збиралася на війну проти козаків, був для Твардовського символом морального занепаду шляхти та не- готовності її до виконання обов’язку захисту держави. Тож автор іронізував над цим. Вод- ночас у «Побудці» поет ще ра звертається до теми одягу, коли зображує шляхту, яка була змушена перевдягнутися зі свого дорогою одягу в просту сермягу, щоб мати можливість сховатися від переслідування козаками й добратися додому. У такий спосіб Твардовський докоряв шляхті за те, що вона не виконала свій обов’я- зок. У цьому контексті козацтво виступає в тексті в ролі морального антипода польської шляхти. На перший погляд, таке порівняння неочікуване, але насправді у польській полі- тичній публіцистиці можна знайти досить багато прикладів, коли автори порівнюють польське військо чи шляхетське ополчення із ворогом (козаками, татарами, турками) та доходять висновків про переваги ворогів над поляками9. Хоча це не впливає на загальний висновок, що польське військо обов’язково переможе. Тож і Твардовський далі натяку не йде, він навіть жодного разу не вживає слово «козак», заміняючи його «виузданими гуль- тяями»10. 1649 р. Самуель Твардовський друкує новий великий за обсягом твір «Władysław IV, król polski i szwedzki». Загалом твір, присвячений польському королеві Владиславу IV, ви- явився посмертним панегіриком монархові. У ньому поет вперше детально торкнувся ко- зацької теми. На той час ігнорувати її вже не було ні можливості, ні сенсу. Життя Владис- лава Вази було тісно пов’язане з українським козацтвом. Але Твардовський і надалі про- довжує використовувати перевірену тактику: де можна замовчати про козаків – він мов- чить, а де не вдається промовчати – говорить лише негативні речі. Наприклад, успішні по- ходи на турецькі чорноморські фортеці змальовані як заслуга Владислава: 6 Twardowski S. Satyr na twarz Rzeczypospolitej w roku 1640. C. 2. 7 Kuran Michał. Retoryka, historia… С. 271. 8 Twardowski S. Pobudka wychodzącemu wojsku pod Ołykę pro 1 Maii anno 1649, [b.m. 1649], wiersz 53–54 (Kto Krzywonosa? Albo się w tym czasie // Spodziewa widzieć Chmiela w altębasie?). 9 Пилипенко В. Ідеалізація Османської імперії у політичній публіцистиці Речі Посполитої сер. XVI – сер. XVII ст. Сіверянський літопис. 2015. № 1. С. 32–38. 10 Слово «виузданий» означає коня, який вирвався із уздечки, у переносному значенні – хтось, хто вийшов з-під контролю. Сіверянський літопис. 2023. № 3 102 «Niedługoż się i na sam wielki Wschód obrócił, otomańską gdzie hydrę tak przez syna skrócił, że tyle łbów i rogów hardych pomiatała, a – na kark przydeptana – przed nim się czołgała, skąd przyjąwszy z pokorą pokój wymuszony, dotąd nie śmie przestąpić progu tej Korony. Jego szczęściem wschodowe dojechane zorze, pustoszona Tauryka i Czarne gdzieś Morze po Dziurdzistan i Kolchy… … okurzony dymem nie raz Konstantynopol, nie raz mury drżały i w okna aż cesarskie łuny uderzały»11. Як бачимо, у цьому пасажі взагалі відсутня згадка про козаків. Однак згадки про ко- зацькі напади на татар і турків ще кілька разів будуть з’являтися у тексті. Так, описуючи виникнення українського козацтва, Твардовський діє відповідно до усталеної польської традиції, описуючи козаків, як утікачів, що «з батьківщини назавжди вигнані», та селян, яким не вистачає землі. Ці «селяни» та «вигнанці» організовують чис- ленні напади на Кримське ханство та Османську імперію: «A tam kiedy posłużą wiatry im życzliwe, nie tylko pomorszczyzny i bliższe Kilije, ale i Trapezonty, i Teodozyje, Tauryki, Chersonezy bez odporu burzą, aż i pod nos samemu cesarzowi kurzą prędkością niesłychaną, bo i morskie czaty, i wszytkie ubiegają klasy i armaty wschodowej karadyni, i nie śni się komu – oni już gdzie w pół morza i znowu wnet w domu». Напади стали великою проблемою, «бичем та блискавкою на поган», адже козаки здо- бували міста й села, де «обидві статі з бридкою кров’ю та попелом змішували»12. У тако- му описі козацтва немає нічого негативного, а згадку, що козацтво є небезпекою для та- тар, можна обережно потрактувати як визнання козацьких заслуг в обороні степового кор- дону Речі Посполитої. Цікаво, що опис убивств, які чинять козаки, майже дослівно спів- падає з аналогічними описами «татарської жорстокості» стосовно населення Речі Поспо- литої, але, звісно, без негативної конотації. Позиція автора змінюється, коли він розповідає про турецькі погрози у відповідь на козацькі напади. Козаки одразу перетворюються на «гультяїв», яким неможливо заборо- нити виходити в море13, а польські делегати на переговорах погоджуються на те, щоб тур- ки громили й били козаків, де їх наздоженуть, – «тим нас найменше розгнівають»14. Цікавим є опис участі козаків у Хотинській битві та вокабулярій поета. Спочатку ав- тор лише згадує, що козаки є. Але згодом зупиняється на цій темі детальніше. Так, прихід козаків до польського війська на Дністрі порівнює зі сходженням снігової лавини з Кар- патських гір, яка затопила усі прилеглі долини: «Szło ich, jako ogromne trzęsły o tym wieści, do obozu naszego tysięcy czterdzieści. Gdzie kinęli, wszędy strach, popioły i zbiegi»15. Сам опис Хотинської битви займає значну частину твору. Він вказує на потужну атаку турків на козаків, які витримали натиск ворога, а відтак контратакували: «Turcy jako pioruny z góry Jowiszowe uderzą na Kozaki, wprzód wywarszy działa, z którego aż rumoru ziemia zahuczała, wyjąc zewnątrz straszliwie, a pole z płomieni rozświeciło. …dopieroż i Kozacy na nie tak wjechali, jako chmury burzliwe,» Звісно, війна неможлива без загиблих, й автор визнає значні втрати, як козацького, так і польського війська. Але при цьому він не вдається до перерахунку козацьких втрат, як 11 Я користувався новим критичним виданням твору: Twardowski Samuel. Władysław IV, król polski i szwedzki. Wydał Roman Krzywy. Warszawa: Instytut Badań Literackich PAN; Stowarzyszenie «Pro Cultura Litteraria», cop. 2012. 526 s. S. 33. 12 Twardowski S. Władysław IV... S. 85–86. 13 Ibid. 14 Ibid. 15 Ibid. S. 138. Siverian chronicle. 2023. № 3 103 робить це в описі польського війська. Можливо, через незнання ватажків запорожців, можливо, через те, що для нього козаки були всі «на одне лице». Підсумовуючи поему «Владислав IV», можна сказати, що у тексті немає виразно нега- тивної оцінки козацтва. Описи козаків у творі я б назвав нейтральними, адже автор поде- куди навіть визнає їхні заслуги. Причину такого опису козаків у поемі Твардовського я вбачаю в тому, що текст писався до повстання Хмельницького й підстав жорстко крити- кувати і звинувачувати козаків у Твардовського не було. Усе інакше в найвідомішому творі «Wojna domowa». Поема написана після вибуху ко- зацького повстання, укладання Зборівського договору й переосмислення того, що відбу- лося. У творі автор не приховував негативної оцінки козаків. Описуючи козацтво, поет найчастіше вживає слово «гультяйство» та «виуздане гультяйство». Така характеристика вказує на нешляхетське, низьке походження, що було лише частиною правди, адже в ла- вах козацького війська опинилося багато представників української шляхти. Твардов- ський звертався до повсталих селян із запитанням: звідки стільки злості до своїх панів? На думку поета, краще вони б використали свою силу для нападу на ворогів і визволили християнські народи, ніж повстали проти держави й короля16. Трактування повстанців, як селян, що збунтувалися, було характерним для польської політичної думки першої поло- вини XVII ст. й завдяки історичним трактатам сер. XVII ст. закріпилося в наступних поко- ліннях. Спочатку в тексті автор не розділяє військо повстанців на селянське та козацьке, але згодом додає окремі розповіді про козаків, які свавільно жили на Дніпрі, промишляли розбоєм, рибальством та грабували турків і татар. А для турків не було нічого страшнішо- го за козаків. Цікавою є згадка, що козаки «стримували передмур’я»17. Концепція «передмур’я хрис- тиянства» (antemurale christianitatis) набула великої популярності серед польської шляхти й навіть використовувалася польськими дипломатами в міжнародних відносинах. У ме- жах цієї концепції Польща трактувалася як передмур’я християнського світу, яке захищає християн (Європу) від турецької загрози18. Наприклад, польський публіцист Кшиштоф Варшевіцький (Krzysztof Warszewicki) писав, що «Річ Посполита – башта всієї Європи, мур цілого християнства. Якщо поганці її здобудуть, то будуть скакати по полю битви в шляхетській крові й те буде їм забавкою»19. Іноді польські автори передмур’ям називали українські землі. Так, Вацлав Кіцький (Wacław Kicki) називав українські землі «щитом і муром» Польщі, писав, що за колоніями «Польща сидить … неначе за муром»20, а Бартош Папроцький (Bartosz Paprocki) – польський хроніст, поет та перекладач, у вірші «Historya żałosna о prętkośći у okrutnośći tatarskiey…» (1575 р.) зобразив Україну, як мур Польщі: «Płaczą Ruskie Krainy swey drużyny wierney Z ktorych niedawno mieli mur tak mowią pewny. Ten teras rozwalili okrutni Poganie. A iuż czym oni zwali/ to przechody nanie. Twoy to dziś Mur Cna POLSKO aleć barzo słaby Radzęć bądż ostrożnieysza dodaway mu rady»21. Але концепцію передмур’я не використовували для описів козацтва. Тим цікавіший текст Твардовського. В описі війська Б. Хмельницького я б виділив кілька головних характеристик. По-пер- ше, С. Твардовський описує козацьке військо, як поєднання козаків, збунтованих селян та татарських загонів. Треба наголосити, що в публіцистичних текстах др. пол. XVII ст. з’я- вився новий топос козацько-татарського союзу. Цього не було в першій пол. XVII ст. і він відбивав реальний стан речей. Козацько-татарська співпраця була й раніше. А в 1624 р. запорожці навіть уклали міжнародну угоду з претендентами не кримський трон22, і ця співпраця вийшла на новий рівень за часів Хмельниччини. Козацько-татарське військо по- ет порівнює із Гідрою, мабуть, натякаючи на наявність кількох голів у об’єднаному вій- 16 Twardowski S. Woyna Domowa Z Kozaki y Tátáry Moskwą, potym Szwedami y z Węgry Przez lat Dwánaśćie tocząca się dotąd [...] Kraków, 1660. 114 s. S. 1. 17 Ibid. S. 4. 18 Докл. про концепцію польського передмурʼя див.: Tazbir J. Polska przedmurzem Europy. Warszawa: Twój Styl, 2004. 215 s., Tazbir J. Polskie przedmurze chrześcijańskiej Europy: mity a rzeczywistość historyczna. Warszawa: Inter- press, 1987. 156 s. 19 Warszewicki Krz. Chrysztofa Warszewickiego po śmierci króla Stefana na pierwszym i głównym zjeździe Mazowiec- kim mowa. Dwie mowy pogrzebowe ks. Krzysztofa Warszewickiego kanonika Krakowksiego. Wyd. Kazimierza Józefa Turowskiego. Seria (Biblioteka Polska). Kraków: Wydaw. Biblioteki Polskiej, 1858. S. 34. 20 Kicki W. Dialog о obronie Ukrainy у pobudka z przestrogą dla zabieżenia incursiom tatarskim. Dobromil, 1615. S. B4. 21 Вирський Д.С. Околиця Ренесансу: річпосполитська історіографія України (XVI – сер. XVII ст.) Київ: Інститут історії України НАН України, 2007. Ч. 2. С. 228. 22 Брехуненко В.А. Дипломатія українського козацтва й Кримський ханат: невідомі сторінки укладення першого козацько-кримського договору 1624 р. Козацька спадщина. 2005. Вип. 2. С. 50–54. Сіверянський літопис. 2023. № 3 104 ську23. Твардовський постійно вказує на наявність у війську повстанців селян. Селяни не повинні воювати, їхня функція в суспільстві – працювати й коритися своїм панам. Участь селян у війні проти Речі Посполитої є порушенням порядку речей, що загрожує руйнуван- ням усієї держави. На непідготовленість селян вказує зброя, якою вони користуються під час бойових дій – в основному це перекована коса («наставлена догори коса»24). Це, з од- ного боку, справді відповідало дійсності, з іншого – вкотре маркувало військо повстанців як низьке, не шляхетне, адже існувало поняття благородної лицарської зброї та зброї пле- бейської. Коса була плебейською. Іншою ознакою війська повстанців є його жорстокість. Це – звична характеристика, яку завжди використовують для опису військ неприятеля. При цьому самі описи часто ко- чували від одного автора до іншого. Для прикладу, звернімося до вже згадуваного тексту Бартоша Папроцького 1575 р. Український історик Д. Вирський зазначає, що цей вірш «у вітчизняній історіографії може претендувати на статус класичного опису вдалого татар- ського набігу на українські землі25. «Чинячи за своєю думкою / так людей вибраковував / Діток малих розтинав / і голови знімав Старим, котрі не могли за ним прудко ходити / [З тими] Котрих, як псів, на смиках так волів водити. Узявши [ґвалтом] жінку перед [очима] чоловіка / нецнотливі забави Плодив і з панянками / і мучив [свійську] худобу. Здер шкіру на хребті бідному волові / І там же руки, ноги в’язав чоловікові. Дитя, яке плакало / взявши за ноги / Зараз вдарив об землю / там же при дорозі. Коли йшов негідник / лежало їх багато / Котрих ще живих / їли пси сміливо»26. За моїми спостереженнями, цей опис майже без змін переписав при складанні вірша «Bitwy znamienite... W roku teraznieyszym 1620... spisane» М. Пашковський27. Подібні опи- си в кількох місцях знаходимо й у «Wojna domowa». Автор вказує на жорстокість, дикість збунтованих селян і виносить цей підпис на маргінес сторінки. В описі Твардовського по- встанці убивають усіх без розбору, заливають усе кров’ю: «Dziateczki przed oczyma Matek rozdzerali Y wbyiali na Krzyże. Panienkom wprzód kwiaty Splugawiwszy różane/ O nad wszytkie katy Toż ich wpuł rożćinali»28. І як тут не згадати про «мальчіка в трусіках» від російської пропаганди?! Що вкотре демонструє живучість таких стереотипів для опису ворога. Ще однією важливою рисою війська повстанців є його кількість. Твардовський, гово- рячи про козаків, завжди вказує, що їх багато. Поет не виокремлює загони, як він це ро- бить для польського війська. Останнє постає в поемі персоналізованим, ватажків названо на ім’я, загони – прізвищами їхніх керівників. У козацькому війську згадано лише Богда- на та Тимофія Хмельницьких і Кривоноса. Отже, повстанці постають безликою, але знач- ною масою. Козацького війська «без ліку», до Збаража прибуває «сто тисяч прибуло під- моги / гультяйства…» [WD II, 79]. Описуючи повстанців, Твардовський порівнює їх із са- раною або хмарами29. Боротьба з незліченною кількістю ворогів додає польському війську слави, показує масштабність трагедії й героїзм польського війська, яке протистоїть тако- му ворогові. В описі Твардовського це протистояння набуває екзистенційного забарвлен- ня. Уже на початку першої частини поеми автор пише, що «жорстокішої ніколи у Польщі не бувало війни»[WD I, A]. «… Що зараз Знищена Україна і пів усієї Польщі По Сян і далі до Вісли все вкрите бридким попелом» [WD I, 2]. 23 Twardowski S. Woyna Domowa Z Kozaki... S. 6. 24 Ibid. S. 62. 25 Вирський Д. Околиця Ренесансу… Ч. 1. C. 250. 26 Подаю текст Папроцького у перекладі Д. Вирського: Вирський Д. Околиця Ренесансу… Ч. 2. С. 271. 27 Paszkowski M. Bitwy znamienite... W roku teraznieyszym 1620 […] przez […] Marcina Paszkowskiego spisane. B. m. dr., 1620. 28 Twardowski S. Woyna Domowa Z Kozaki… S. 13. 29 Twardowski S. Woyna Domowa Z Kozaki i Tatary Moskwą, potym Szwedami, i z Węgry, Przez lat Dwanascie Za Panowania [...] Iana Kazimierza [...] Tocząca się. Na cztery podzielona Xięgi Oyczystą Muzą / Od Samvela z Skrzypny Twardowskiego Opus Posthumum – [War. A] Calissii 1681. S. 51. Siverian chronicle. 2023. № 3 105 І ця пожежа, що охопила Вітчизну й майже цілий світ, розпочалася з маленької іс- корки [WD I, 5]. До цієї ідеї автор повернувся наприкінці першої частини поеми, де ствер- джував, що «Ця війна страшна закінчилася, Що не лише Польщі, а усьому Християнству загрожувала. Tak wojna ta straszliwa tedy się skonczeła / Ktora Polszcze nietylko, ale społ grozieła Krześciaństwu wszystkięmu...» [WD I, 95]. Для підтримки козаки навіть вдаються до нечистої сили та чарів. Твардовський пере- повідає історію про сестру одного з козацьких ватажків, яка за допомогою чарів намага- лася захистити брата [WD I, 44], а в другій частині звинуватив у чарах самого Хмельниць- кого. Але це не допомогло козакам, адже на захисті польського війська стояли Богороди- ця та Архангел Михаїл [WD II, 30–31]. У такому описі козацько-польське протистояння набувало ознак релігійної боротьби, що, зрештою, відбивало реалії того часу. Згадати хо- ча б відому промову Хмельницького на переговорах у Переяславі в лютому 1649 р., яку занотував у своєму щоденнику Войцех Мясковський. На добру обізнаність Твардовського з цим джерелом вказує І. Тарасенко30. Тоді гетьман заявив: «… а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу православну віру». Або згадку про те, що з-поміж трофеїв, які поляки захопили в таборі козаків, був меч, висланий від патріарха до Б. Хмельницького на війну [WD II, 43]. На вирішальну роль православних священників у розпалюванні повстання вказував й автор анонімного памфлета 1648 р. «Dyskurs o terazniejszej wojnie kozackiej albo chlopskiej», там, зокрема, був прямий заклик знищувати православні церкви та монастирі31. Хоча варто наголосити, що Твардовський надавав ре- лігійному факторові у війні меншого значення. Самуель Твардовський, описуючи війну, вказував на зраду Хмельницького та селян. Це – постійний мотив твору й головний термін для пояснення причини війни. Хмельницький зрадив короля. Він відмовився покоритися й уклав угоду з татарами: склав нову присягу ханові на шаблі [WD I, 6]. Хоча варто вказати, що поет згадував «кривду», яку завдав Хмельницькому Чаплинський, пограбувавши володіння майбутнього гетьмана. Проте опис війни відбувається в категоріях зради й покути за неї. Хмельницький зрадив свого правителя, а селяни його підтримали (Duma chłopska, Żeby iey nie dostąpiła \|\| Żadna Pańska powaga [WD II, 7]). Тож поет ставить питання: як пробачити його зради та хитрощі (na iego zdrady i fortele \|\| Nic się nie odlądaiąc) [WD II, 8]? Виходячи з поняття зради, Твардовський оповідає про закінчення «першої війни» – укладання Зборовського договору. Так, автор говорить про необхідність «упокорити» Хмельницького [WD I, 37], а коли гетьман таки прибуває на переговори до короля, то: «W drogim widzą Namiecie padno na kolana Grzech swoy znaiąc, a tylko miłosierdza prosząc, Woyska przytym wszystkiego supplikę przunoszą Y pod nogi porucą» [WD I, 85]. У другій частині поеми теж є опис переговорів козаків із королем: вони стоять на колі- нах, не підводячи очей, і просять прощення в монарха [WD II, 40]. Звісно, що кроль виба- чає, адже він милостивий до своїх підданих. Особливо, якщо вони розкаюються в своїх вчинках. У вокабулярі Твардовського, яким поет користується, описуючи козацьке повстання, кілька разів зустрічається слово «тиран» для характеристики Хмельницького. На мою думку, таке використання термінів є цікавим, адже виводить нас у іншу площину розумін- ня тексту. Бо це відображає ставлення Твардовського до Хмельницького як до правителя певної території. Адже терміни, які поет використовував для характеристики козаків: бун- тарі, повстанці, злодії, гультяї не стосуються політичної влади. Вони лише вказують на те, що козаки порушили існуючі правила, зламали порядок. Натомість, «тиран» – це поняття політичної теорії, яке стосується влади, способу її отримання та реалізації. Оскільки Твар- довський отримав гарну для свого часу освіту, то немає сумнівів, що він добре знав ан- тичних класиків політичної теорії. Платон, Ксенофонт, Полібій і особливо Аристотель бу- ли обов’язковою лектурою в тогочасних колегіумах. Саме на їхніх роздумах про політич- ний устрій ґрунтувалися теоретики та практики політики Речі Посполитої. Усі перерахо- вані класики визначали тиранію негативною формою правління, адже правитель дбає ли- ше про власний інтерес і про те, щоб лишитися при владі. Характерною ознакою тиранії є 30 Тарасенко І. «Wojna Domowa»… C. 88. 31 Dyskurs o terazniejszej wojnie kozackiej albo chlopskiej, 1648. Pisma polityczne z czasów panowania Jana Kazimier- za Wazy 1648–1668. Т. 1, 1648–1660. S. 10. Сіверянський літопис. 2023. № 3 106 незаконний спосіб отримання влади – захоплення влади силою в результаті перевороту, бунту тощо. Саме тираном називає Хмельницького Твардовський. Цікаво, що окрім Хмельницького поет називає тиранами московських правителів32. Саму ж владу Хмель- ницького поет називає тиранською. Питання тирана та його влади було одним із тих, які провокували жваву відповідь у середовищі польської шляхти. Навіть сама згадка якогось політика в одному реченні зі словом «тиран» на довго псувала репутацію. Те, що Твардовський використовує однаковий термін для характеристики влади мос- ковських царів і Богдана Хмельницького, не означає, що він ставить цих діячів на один щабель. На мою думку, тут ми маємо справу із двома значеннями терміна «тиран», які іс- нували ще від часів античності. Стосовно московського царя, то йдеться про тирана як правителя, що дбає лише про власний інтерес. Така характеристика була дуже пошире- ною в польській суспільно-політичній думці XVI–XVII ст. Зазвичай вона поєднувалася з інформацією, що в Московії немає свободи й усе населення є холопами царя. Найчастіше такі описи московських царів «виринали» за часів безкоролів’я, коли шляхта активно об- говорювала можливих кандидатів на корону Речі Посполитої. Польський дослідник Ігор Конколевський (Igor Kąkolewski) звертає увагу на ще один цікавий аспект польської полі- тичної думки, пов’язаної із проблемою тиранії: на виборність польського монарха й суве- ренність права. Свої роздуми він підтверджує посиланням на творчість Станіслава Орі- ховського: «знаний зі своєї емфази та схильності до шляхетської мегаломанії найславні- ший польський публіцист XVI ст. Станіслав Оріховський у “Розмові або Діалозі про екзе- куцію польської корони” (1563) стверджував, що завдяки елекційності монархічної влади та суверенності права над правителем та підданими, жодна інша держава не може по- рівнятися із Польщею у “свободі”»33. Коли йдеться про Хмельницького, то все інакше. Термін «тиран» стосовно гетьмана означав незаконний спосіб отримання влади. І тоді характеристика гетьмана як «зрадни- ка», постійне акцентування уваги читача на тому, що Хмельницький порушив свою при- сягу, порушив угоду з королем, не суперечать одна одній, а навпаки, доповнюють образ ватажка повстанців. У характеристиці Хмельницького поет йде далі й звинувачує гетьмана в тому, що той хоче стати монархом [WD II, 77]. Щоправда, слід зазначити, що Твардовський писав пое- му не під час Хмельниччини, а міг поглянути з певної відстані. Тому закиди гетьману що- до створення власної держави не можна назвати пророчими. Проте вони цілком відповіда- ють баченню ситуації та політичної мети повстання частиною польської шляхти. Таке звинувачення набуло поширення одразу після перших успіхів козацького виступу, коли стало зрозуміло, що це не чергове повстання, яке Варшава звично придушить. У політич- ному дискурсі почали з’являтися переважно анонімні тексти («дискурси», «роздуми», «трактати»), в яких автори виказували такі побоювання. Про це писав великий коронний гетьман Миколай Потоцький у листі до короля Владислава IV вже на початку 1648 р., зго- дом таку само думку виказували великий коронний стражник Самуель Лящ та коронний підчаший Миколай Остророг. І навіть прихильник ідеї примирення з козаками Брацлав- ський воєвода Адам Кисіль погоджувався з такою оцінкою ситуації34. В анонімному творі «Dyskurs o terazniejszej wojnie kozackiej albo chlopskiej, 1648» йдеться про те, що козаки зухвало зовсім вибиваються з підданства Корони Польської й собі нове козацьке або Кня- зівство Руське закладають35. Але одна справа – захопити владу, і зовсім інша – цю владу узаконити та перетворити- ся на законного правителя. Прагненням легітимізації власної влади Твардовський поясню- вав нав’язування з боку Хмельницького союзу з Молдовою: «Так Хмельницький зробивши ту Лігу Волоську І союз із Господарем, не лише Запорозької Черні буде гетьманом, не лише єдиного краю, Але цілого Князівства Удільного, Русі усієї Монархом і Найвищим Правителем» [WD II, 77]. Отже, у характеристиці Хмельницького Твардовський поєднує два значення терміну «тиран»: як людини, що прийшла до влади незаконним шляхом, але при цьому лишається правителем і навіть прагне легітимізувати свою владу через укладання династичних сою- зів. 32 Twardowski S. Władysław IV… S. 37, 40. 33 Kąkolewski Igor. Melancholia władzy: problem tyranii w europejskiej kulturze politycznej XVI stulecia. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, 2007. S. 253. 34 Drozdowski M. Polityczne przyczyny powstania Chmielnickiego w opiniach szlachty Rzeczypospolitej. S. 69–71. Stu- dia Polsko-Ukraińskie Warszawa: Wydział Lingwistyki Stosowanej. Eksperymentalne Laboratorium Literaturoznawcze, 2014. T. 6 (2019). S. 67–81. 35 Dyskurs o terazniejszej wojnie kozackiej albo chlopskiej. Pisma polityczne z czasow Jana Kazimierza. T. 1. S. 9. Siverian chronicle. 2023. № 3 107 Підсумовуючи, можна стверджувати, що С. Твардовський досить довго уникав козаць- кої теми в своїх творах. На мою думку, це було пов’язано з небажанням зайвий раз драту- вати своїх потенційних меценатів. Але від початку повстання ігнорувати козаків було не- можливо, та й не було сенсу. То ж у епічній поемі «Wojna domowa» поет зобразив козаків та їхнього ватажка Б. Хмельницького клятвовідстуниками та зрадниками. Визначними їх- німи рисами в творах Твардовського стали кількість (безмірна, як сарани, сто тисяч) та безособовість. Окрім самого Хмельницького, його сина Тимофія та М. Кривоноса інших ватажків у тексті майже не згадано. Це разюче контрастує з описами польського війська, у якому перераховані ватажки окремих підрозділів, автор поіменно згадує загиблих. Найці- кавішим, на мою думку, є використання терміна «тиран» для характеристики Богдана Хмельницького, адже Твардовський поєднує в ньому два значення: людини, яка отримала владу силою, та правителя, який намагається легалізувати свою владу через міжнародні угоди. References Brekhunenko, V. (2005). Dyplomatiia ukrainskoho kozatstva y Krymskyi khanat: nevidomi storinky ukladennia pershoho kozatsko-krymskoho dohovoru 1624 r. [Diplomacy of the Ukrainian сossacks and the Crimean Khanate: unknown pages of the first cossack-crimean treaty of 1624]. Kozatska spadshchyna – Cossack heritage, 2, P. 50–53. Pylypenko, V. (2015). Idealizatsiia Osmanskoi imperii u politychnii publitsystytsi Rechi Pospolytoi ser. XVI – ser. XVII st. [Idealization of the Ottoman Empire in the political journalism of the Polish-Lithu- anian Commonwealth in the middle 16th – the middle 17th c.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 32–38. Tarasenko, I. (2011). «Wojna Domowa» polskoho khronista S. Tvardovskoho yak istorychne dzherelo ta pamiatka istorychnoi dumky [«Wojna Domowa» by the Polish chronicler S. Twardowski as a historical source and a monument of historical thought]. Kyiv, Ukraine. Vyrskyi, D. (2007). Okolytsia Renesansu: richpospolytska istoriohrafiia Ukrainy (XVI – ser. XVII st.) [The suburb of the Renaissance: The Polish-Lithuanian Commonwealth historiography of Ukraine (16th – the middle 17th c.)]. Kyiv, Ukraine. Пилипенко Володимир Миколайович – кандидат історичних наук, доцент, докто- рант Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Pylypenko Volodymyr – candidate of historical sciences, doctoral student at the M.S. Hru- shevsky institute of Ukrainian archaeology and source studies of the National academy of scien- ces of Ukraine. E-mail: pylvova@gmail.com UKRAINIAN COSSACKS IN THE WORKS OF SAMUEL OF CKRYPNA TVARDOVSKYI Purpose of the study. The aim of the study is to analyze the image of the Ukrainian Cossacks in the works of the Polish poet of the mid-17th c. Samuel Twardowski. Tasks of the research. To determine what terms Twardowski used to describe the Ukrainian Cossacks, what these terms meant to educated readers of the 17th c., how the descriptions of the Cossacks in Twardowskiʼs works changed. Actualization of the topic. The Ukrainian Cossacks remain one of the most popular themes in Ukrainian historiography. But in addition to researching the history of the Cossacks themselves, it is interesting to look at the Cossacks from another angle – to understand how the Polish intellectual elite saw Cossacks and what ways they proposed to resolve conflicts. Samuel Twardowski was one of the most famous writers of the 17th c. His influence on the development of Polish literature was already recognized by his contemporaries. He turned to the topic of Ukrainian Cossacks rather late, at a time when there was no point in ignoring it. In my opinion, the «absence» of Cossacks in Twardowskiʼs texts in 1630–1640 is explained by the fact that the poet did not want to anger his benefactors and potential patrons once again. The poem «Wojna domowa» was a work in which the poet showed his own attitude to Cossacks, the uprising, and Cossack leaders. The main featu- res of Cossacks in the poem were: large numbers, facelessness (he hardly mentions the names of the lea- ders, except for Bohdan and Tymofii Khmelnytsky, M. Kryvonos, and I. Bohun), cruelty, and treachery. The characterization of B. Khmelnytsky as a tyrant should be noted separately. Conclusions. Samuel Twardowskiʼs vocabulary included both quite common terms and concepts for characterizing Cossacks and complex concepts of classical political theory. For example, the term tyrant, which had a double meaning for the poet. Key words: Polish literature, poem, socio-political thought, uprising, Cossacks. Дата подання: 18 квітня 2023 р. Дата затвердження до друку: 22 червня 2023 р. Сіверянський літопис. 2023. № 3 108 Цитування за ДСТУ 8302:2015 Пилипенко, В. Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського. Сіверян- ський літопис. 2023. № 3. С. 99–108. DOI: 10.58407/litopis.230309. Цитування за стандартом APA Pylypenko, V. (2023). Ukrainske kozatstvo u tvorchosti Camuelia zi Ckrypny Tvardovskoho [Ukraini- an Cossacks in the works of Samuel of Ckrypna Tvardovskyi]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 99–108. DOI: 10.58407/litopis.230309.

Українське козацтво у творчості Cамуеля зі Cкрипни Твардовського

Репозитарії

Схожі ресурси