Чернігівській звір з Борисоглібського собору

Чернігівській звір з Борисоглібського собору

Стаття присвячена аналізу рельєфу із зображенням фантастичної тварини, знайденому в Борисоглібському соборі XII ст. в Чернігові. З моменту відкриття у 1948 р. цей артефакт привертає увагу не лише вчених, але й широкої громадськості. Зараз це один із неофіційних символів міста та предмет гострих ди...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Черненко, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
У глиб віків
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199727
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Чернігівській звір з Борисоглібського собору / О. Черненко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 7-20. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199727
record_format dspace
spelling irk-123456789-1997272024-10-28T16:51:59Z Чернігівській звір з Борисоглібського собору Черненко, О. У глиб віків Стаття присвячена аналізу рельєфу із зображенням фантастичної тварини, знайденому в Борисоглібському соборі XII ст. в Чернігові. З моменту відкриття у 1948 р. цей артефакт привертає увагу не лише вчених, але й широкої громадськості. Зараз це один із неофіційних символів міста та предмет гострих дискусій. Це зумовило потребу знову звернутися до аналізу його символіки та походження. Проблема розглядається з урахуванням результатів новітніх досліджень середньовічного архітектурного оздоблення пам’яток Чернігова. Для цього використано методи археології та мистецтвознавства, дані лінгвістики. Проаналізовано дві основні версії трактування рельєфу – «слов’янську» (фантастичний звір рельєфу – втілення Симаргла) та «західноєвропейську» (звір – образ романської тератології). Результати аналізу дозволяють обґрунтувати висновок про християнську символіку рельєфу та його генетичний зв’язок із романським мистецтвом. The article is devoted to the analysis of a relief depicting a fantastic animal found in Borys and Gleb cathedral of the 12th c. in Chernihiv. Since the discovery in 1948, this artifact has attracted not only scientists, but also the general public. Now it is one of the unofficial symbols of the city and the subject of heated discussions. This led to the need to revisit the study of its symbolism and origin. The problem is considered in the light of results of the latest studies of the medieval architectural decoration of the monuments of Chernihiv. For this, the methods of archeology and art criticism and linguistic data were used. Two main versions of the interpretation of the relief are analyzed – «Slavic» (the fantastic beast of the relief – the incarnation of Simargl) and «Western European» (the fabulous beast – the image of Romanesque teratology). The results of the analysis allow substantiating the conclusion about the Christian symbolism of the relief and its genetic connection with Romanesque art. 2023 Article Чернігівській звір з Борисоглібського собору / О. Черненко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 7-20. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230401 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199727 94(477.5125):726.016.2:27523.41 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic У глиб віків
У глиб віків
spellingShingle У глиб віків
У глиб віків
Черненко, О.
Чернігівській звір з Борисоглібського собору
Сiверянський літопис
description Стаття присвячена аналізу рельєфу із зображенням фантастичної тварини, знайденому в Борисоглібському соборі XII ст. в Чернігові. З моменту відкриття у 1948 р. цей артефакт привертає увагу не лише вчених, але й широкої громадськості. Зараз це один із неофіційних символів міста та предмет гострих дискусій. Це зумовило потребу знову звернутися до аналізу його символіки та походження. Проблема розглядається з урахуванням результатів новітніх досліджень середньовічного архітектурного оздоблення пам’яток Чернігова. Для цього використано методи археології та мистецтвознавства, дані лінгвістики. Проаналізовано дві основні версії трактування рельєфу – «слов’янську» (фантастичний звір рельєфу – втілення Симаргла) та «західноєвропейську» (звір – образ романської тератології). Результати аналізу дозволяють обґрунтувати висновок про християнську символіку рельєфу та його генетичний зв’язок із романським мистецтвом.
format Article
author Черненко, О.
author_facet Черненко, О.
author_sort Черненко, О.
title Чернігівській звір з Борисоглібського собору
title_short Чернігівській звір з Борисоглібського собору
title_full Чернігівській звір з Борисоглібського собору
title_fullStr Чернігівській звір з Борисоглібського собору
title_full_unstemmed Чернігівській звір з Борисоглібського собору
title_sort чернігівській звір з борисоглібського собору
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2023
topic_facet У глиб віків
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199727
citation_txt Чернігівській звір з Борисоглібського собору / О. Черненко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 7-20. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT černenkoo černígívsʹkíjzvírzborisoglíbsʹkogosoboru
first_indexed 2024-11-10T18:49:28Z
last_indexed 2024-11-10T18:49:28Z
_version_ 1815362476727861248
fulltext Siverian chronicle. 2023. № 4 7 У ГЛИБ ВІКІВ УДК 94(477.51­25):726.016.2:27­523.41 Олена Черненко • ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ЗВІР З БОРИСОГЛІБСЬКОГО СОБОРУ1 DOI: 10.58407/litopis.230401 © О. Черненко, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0002­0627­9095 Стаття присвячена аналізу рельєфу із зображенням фантастичної тварини, знайденому в Бо- рисоглібському соборі XII ст. в Чернігові. З моменту відкриття у 1948 р. цей артефакт привертає увагу не лише вчених, але й широкої громадськості. Зараз це один із неофіційних символів міста та предмет гострих дискусій. Це зумовило потребу знову звернутися до аналізу його символіки та по- ходження. Проблема розглядається з урахуванням результатів новітніх досліджень середньовічно- го архітектурного оздоблення пам’яток Чернігова. Для цього використано методи археології та мистецтвознавства, дані лінгвістики. Проаналізовано дві основні версії трактування рельєфу – «слов’янську» (фантастичний звір рельєфу – втілення Симаргла) та «західноєвропейську» (звір – образ романської тератології). Результати аналізу дозволяють обґрунтувати висновок про хрис- тиянську символіку рельєфу та його генетичний зв’язок із романським мистецтвом. Ключові слова: Чернігів, середньовіччя, Борисоглібській собор, архітектурний декор, Симаргл, будівельний камінь, романська архітектура. У 1948 р. під час досліджень Борисоглібського собору поч. ХІІ ст. в Чернігові було знайдено різьблений архітектурний блок із вапняку з рельєфними зображеннями птаха та фантастичного звіра у плетиві (мал. 1). Ця знахідка одразу привернула до себе увагу за­ вдяки художній досконалості виконання та незвичності для регіону Північного Лівобе­ режжя. Мал. 1. Кутовий камінь із зображенням фантастичного звіра. Борисоглібський собор у Чернігові. 1 Доповідь була виголошена на ІХ Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми сучасної української медієвістики», що відбулася 20 травня 2023 р. в Інституті історії та соціогуманітарних дисциплін ім. О.М. Лаза­ ревського на базі Науково­дослідного центру вивчення історії релігії та Церкви імені архієпископа Лазаря Бара­ новича та кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин (Національний університет «Чернігівський коле­ гіум» імені Т. Г. Шевченка) спільно з Інститутом історії України НАН України. Сіверянський літопис. 2023. № 4 8 Зображення звіра та птаха були вирізьблені на двох бічних гранях трапецієподібного блоку вапняної породи. Обидві істоти зображені у профіль, відповідно до принципів си­ метрії та є подібними до парних зображень тварин, представлених у апотропеїчному про­ тистоянні. Образи окреслені чітко та старанно, пози втілюють ідею руху: нарочито застиг­ лий поворот лаконічних силуетів створює враження дії та надає їм життєвості. Постать звіра плавно перетікає у плетиво, яке його оточує. Голова тварини кошлата, з коротким писком, загостреними вухами із закрученими китицями. Тіло видовжене, вкрите лускою, з крилами, двома кігтястими лапами та довгим лускуватим хвостом. Голова повернута на­ зад, паща роззявлена та закусує роздвоєний кінчик закрученого у плетиво хвоста. Ліва ла­ па підведена, напівзігнута та спирається на плетиво. На вужчій грані каменю зображений хижий птах з кривим гострим дзьобом та клиноподібними крилами. У геральдичній си­ метрії до постаті звіра голова птаха повернута назад, ліва лапа напівзігнута та піднята. Де­ талі зображень обох істот передано за допомогою усталеного набору трактовки форм: од­ наково передано пір’я крил, пазури, великі видовжені очі під витягнутою лінією брів то­ що. Відпрацьованість прийомів та гармонічність композиції свідчать як про певну мис­ тецьку традицію, успадковану виконавцем, так і про його майстерність. Треба зазначити, що різний камінь із зображенням звіра та птаха є не єдиною у своє­ му роді знахідкою в Чернігові. Це один з рідкісних, але не унікальних взірців чернігів­ ського білокам’яного архітектурного різьблення, вивчення якого має поважну історіогра­ фічну традицію. Серед присвячених йому досліджень як найбільш вагомі варто згадати праці М. Макаренка, М. Холостенка, Є. Воробйової, Р. Орлова, А. Зориної, Є. Архипової2, де було детально розглянуто датування, функціональне призначення, історичний кон­ текст, технологію виробництва, стилістичні особливості та семантику чернігівських се­ редньовічних білокам’яних рельєфів. У сумі напрацювання в цій галузі нині є настільки вагомими, що, як зазначав В. Пуцко, «здавалось би, не залишають надії сказати щось но­ ве»3. Однак, звертаючись до розгляду образу «чернігівського звіра», варто не лише підсу­ мувати доробок науковців, але й зробити деякі уточнення, доповнивши новими деталями. Це дозволить більш обґрунтовано підійти до його трактовки в контексті такого своєрідно­ го історико­культурного явища, як білокам’яне різьблення Чернігова. Перший різьблений білокам’яний архітектурний блок у Чернігові знайшли ще у 1860 р. під час ремонту Борисоглібського собору (мал. 2). Це так звана «чернігівська капі­ тель» або «капітель 1860 р.», декорована рельєфним рослинним орнаментом4 (втрачена під час ІІ Світової війни). Нові знахідки було зроблено у 1878 та 1909 рр. у ході дослід­ жень руїн храму, який прийнято ототожнювати зі згаданою в літописі під 1186 р. Благові­ щенською церквою5. Там були виявлені невеликі уламки блоків вапняку із залишками рельєфів, у тому числі – фрагменти рельєфу із зображенням птаха у плетиві (павича­?). Після цього науковці стали вважати білокам’яне рослинне та зооморфне різьблення одні­ єю з характерних рис архітектури чернігівських храмів ХІІ ст.6 Нові знахідки кам’яних рельєфів у Чернігові були здійснені у др. пол. ХХ ст., знову­ таки в Благовіщенській церкві (розкопки Б. Рибакова 1946 р.)7 та в Борисоглібському со­ борі (дослідження М. Холостенка 1947–1958 рр.)8. Оскільки більшість знахідок походила з Борисоглібського собору, з ним пов’язали і сильно ушкоджену різьблену капітель із зоб­ 2 Макаренко М. Скульптура і різьбярство Київської Русі передмонгольських часів. Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва / Вид. Акад. комісії історії Києва; за ред. М. Грушевського. Київ: ВУАН, 1931. Вип. 1. С. 49–50; Холостенко Н. В. Неизвестные памятники монументальной скульптуры Древней Руси: релье­ фы Борисоглебского собора в Чернигове. Искусство. 1951. № 3. С. 84–91; Воробьёва Е.В. Семантика и датиров­ ка черниговских капителей. Средневековая Русь: [Сб. ст. памяти Н.Н. Воронина]. Москва: Наука, 1976. С. 175– 183; Орлов Р.С. Белокаменная резьба древнерусского Чернигова. Проблемы археологии Южной Руси: мат. ист.­ археол. семинара «Чернигов и его округа в IX–XIII вв.», Чернигов, 26–28 сент. 1988 г. Киев: Наукова думка, 1990. С. 28–34; Зорина А.М. Стилистические особенности белокаменных рельефов из Борисоглебского собора в Чернигове. Древняя Русь. Новые исследования: Славяно-русские древности. Санкт­Петербург, 1995. Вып. 2. С. 142–153; Архипова Є. Скульптура та архітектурний декор. Мистецтво Русі – Руської землі великокняжого періоду (кінець Х – перша пол. ХІІІ ст.). Історія українського мистецтва. Київ: НАН України, ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, 2010. Т. 2: Мистецтво середніх віків. С. 525–576; Архипова Е.И. Романская архитектурная резьба Борисоглебского собора в Чернигове. Матеріальна та духовна культура Південної Русі: мат. міжнар. по­ льового археологічного семінару, присв. 100­літтю від дня народження В.Й. Довженка (Чернігів–Шестовиця, 16–19 липня 2009 р.). Чернігів: ЧНПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2012. С. 25–35. 3 Пуцко В. Кам’яне різьблення Борисоглібського собору в Чернігові і пластичний декор давньоруського храму. Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2015. № 2 (5). С. 13. 4 Петров Н. Черниговское церковное зодчество ХІ–ХІІ вв. Чернигов: Епархиальная тип­я, 1915. С. 48. 5 Черненко О. Пам’ятки монументальної архітектури Північного Лівобережжя ХІ–ХІІІ ст. Каталог. Чернігів: SCRIPTORIUM, 2018. С. 8. 6 Петров Н. Черниговское церковное зодчество ХІ–ХІІ вв. С. 49. 7 Рыбаков Б.А. Благовіщинська церква в Чернігові за даними розкопок. Архітектурні пам’ятки. Київ: Вид­во Академії архітектури Української РСР, 1950. С. 62–63. 8 Холостенко Н.В. Неизвестные памятники монументальной скульптуры Древней Руси… С. 84–91. Siverian chronicle. 2023. № 4 9 раженням звіра, виявлену 1958 р. в закладці південного порталу Іллінської церкви9. Ще один різьблений камінь (наличник вхідного порталу) виявили під час розкопок В. Кова­ ленка у 1984 р. на північно­західній ділянці Чернігівської фортеці­дитинця. На початку дослідник пов’язав знахідку з Михайлівською церквою, згаданою в літописі під 1174 р.10 Утім, як згодом відзначав сам В. Коваленко, питання щодо локалізації цього храму є дис­ кусійним11. Отже, походження знайденого у 1984 р. різьбленого блоку не визначене, хоча, за спостереженням Є. Архипової, за технікою виконання та стилістикою він наближений до білокам’яного різьблення Благовіщенської церкви12, неподалік від якої (на відстані близько 50 м) і був виявлений. Мал. 2. Капітель, знайдена 1860 р. у Борисоглібському соборі. На жаль, у жодному з випадків середньовічні вапняні рельєфи чернігівських храмів не збереглися in situ. Це закономірно, ураховуючи стан пам’яток: Борисоглібський собор за­ знав дуже значних руйнувань у давнину (як показали дослідження М. Холостенка, у дав­ нину храм постраждав від руйнівної пожежі, частково завалилася навіть апсида13) та чис­ ленних перебудов, а від Благовіщенської церкви вціліли лише частини фундаментів та нижніх верств мурування стін14. Однак більшість відомих на сьогодні знахідок білокам’я­ ного різьблення в Чернігові можна впевнено пов’язати з Борисоглібським собором або Благовіщенською церквою. При цьому краще збережені та репрезентативні його взірці походять з Борисоглібського собору, давнішого за часом будівництва. До таких репрезен­ тативних взірців належить і камінь порталу із зображенням фантастичного звіра. На час знахідки всі різьблені деталі, пов’язані з Борисоглібським собором, знаходили­ ся в ремонтному муруванні: у закладці південного порталу та в підготовці під підлогу (див. табл. 1). Закладка порталу складалася з повторно використаної плінфи (переважно з половинок цеглин), уламків шиферних плит (від підлоги­?) та уламків різьблених біло­ кам’яних блоків. Як вдалося встановити, її зробили після того, як споруда деякий час про­ стояла в руїнах (усередині собору встиг утворитися культурний шар, який перекрив пер­ винний поріг порталу)15. У підготовці під підлогу уламки вапняних блоків знаходилися в підсипці з бою різночасової цегли16. Найвірогідніше, вони потрапили туди в ході перетво­ рення напівзруйнованого храму на костел домініканцями в 30­х рр. ХVІІ ст.17 Треба також 9 Архипова Є. Скульптура та архітектурний декор… С. 552. 10 Коваленко В.П. К исторической топографии Черниговского детинца. Проблемы археологии Южной Руси: мат. ист.­археолог. семинара «Чернигов и его округа в ІХ–ХІІІ вв.», Чернигов, 26–28 сент. 1988 г. Київ: Наукова думка, 1990. С. 15–23. 11 Коваленко В.П., Раппопорт П.А. Этапы развития древнерусской архитектуры Чернигово­Северской земли. Russia Mediaevals. Munchen, 1992. T. 7. С. 52–53. 12 Архипова Є. Скульптура та архітектурний декор… С. 552. 13 Архів Українського державного науково­дослідного та проєктного інституту «УкрНДІпроектреставрація», м. Київ (далі – УКРНДІ). Ф. 629. Борисоглібський собор. Спр. 12.4. Арк. 58. 14 Черненко О. Пам’ятки монументальної архітектури… С. 8, 12. 15 Холостенко Н.В. Неизвестные памятники монументальной скульптуры Древней Руси. Исследование Борисо­ глебского собора 1947–1948 гг. Національний заповідник «Софія Київська» (далі – НЗСК). НДФ 6102/1; УКРНДІ. Ф. 629. Борисоглібський собор. 16 Там само. Спр. 12.4. Арк. 31–34, 45–46. 17 Там само. Арк. 29–30, 120–130. Про документальні свідоцтва існування домініканського кляштору в Борисо­ глібському монастирі див. також: Кулаковський П. Чернігово­Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648). Київ: Темпора, 2006. С. 70. Сіверянський літопис. 2023. № 4 10 зазначити, що всі знайдені у Борисоглібському соборі різьблені архітектурні блоки мали сильне поверхневе забруднення та втрати. Капітель із зображенням звірів (мал. 3) виявив­ ся розколотою на кілька фрагментів унаслідок (як вважав М. Холостенко) падіння з висо­ ти18. Напевно, на момент відновлення собору домініканцями всі ці різьблені камені знахо­ дились у розвалах стін. Мал. 3. Капітель із зображенням тварин з Борисоглібського собору. Функціональне призначення знайдених у 1948–1958 рр. білокам’яних блоків М. Хо­ лостенко визначив на підставі аналізу їхньої форми, розміру та аналогій з архітектурними деталями середньовічних християнських храмів. Згідно з його висновками, це були капі­ телі, плінт капітелі та кутові камені обрамлення порталів19. На жаль, матеріали дослід­ жень Борисоглібського собору М. Холостенко опублікував лише частково. Унаслідок то­ го, як зазначає Є. Архипова, у літературі можна зустріти різні версії не лише щодо обста­ вин знахідок, але й щодо їх кількості20. Ураховуючи це, доцільно узагальнити інформацію про них на підставі даних з наукових звітів та публікацій М. Холостенка21, а також доку­ ментації музейних установ Чернігова, де нині зберігаються ці артефакти. З усіх знахідок білокам’яного різьблення, пов’язаних з Борисоглібським собором, на сьогодні в музейних установах Чернігова знаходиться 7: 6 – у Національному архітектур­ но­історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (далі – НАІЗ «ЧС») і ще 1 – у Черні­ гівському обласному історичному музеї ім. В.В. Тарновського (далі – ЧОІМ). У науковій літературі вони відомі під дещо різними назвами, утвореними не лише на підставі їх при­ значення, але й відповідно до трактовки семантики рельєфів, запропонованої різними до­ слідниками (табл. 1). 18 Холостенко Н.В. Исследование Борисоглебского собора 1947–1948 гг. Арк. 121. 19 Там само. Арк. 121–130. 20 Архипова Е.И. Романская архитектурная резьба Борисоглебского собора в Чернигове С. 26. 21 Холостенко Н.В. Исследования Борисоглебского собора в Чернигове. Советская археология. 1967. № 2. С. 188–210; Холостенко Н.В. Исследование Борисоглебского собора 1947–1948 гг. НДФ 6102/1; Фотографии к отчету об исследованиях древнего пола памятника архитектуры XII в. Борисоглебского собора в г. Чернигове. НДФ 6105. Siverian chronicle. 2023. № 4 11 Табл. 1. Зведені відомості про місцезнаходження різьблених архітектурних блоків Борисоглібського собору: № п/п Прийняте в літературі найменування Місце знахідки Рік знахідки Місце зберігання та фондовий шифр 1 Капітель із зображенням тварин та крину / капітель з пальметою Борисоглібський собор. Закладка південного порталу 1947 НАІЗ «ЧС», КН 141, А­1, № 831 2 Фрагмент капітелі з пальметою Борисоглібський собор. Закладка південного порталу 1947 НАІЗ «ЧС», КН 132, А­1, № 1466 3 Кутовий камінь порталу із зображенням звіра та птаха / з драконом / з Симарглом Борисоглібський собор. Під порогом західного порталу 1948 НАІЗ, КН 139, А­1, № 828 4 Капітель із зображенням тварин / з гепардами / з вовками Борисоглібський собор. Закладка південного порталу 1948 НАІЗ, КН 139, А­1, № 829 5 Камінь плінту капітелі Борисоглібський собор, південна нава, під підлогою 1956 НАІЗ «ЧС», КН 142, А­1, № 832 6 Кутовий камінь порталу з гривастим звіром / з левом Борисоглібський собор, південна нава, під підлогою над гробницею ХVІІ ст. 1956 ЧОІМ Арх­2333 7 Капітель із зображенням тварини Іллінська церква, закладка південного порталу 1958 НАІЗ «ЧС», КН 140, А­1, № 830 Зважаючи на час закладки порталів Борисоглібського собору, не маємо підстав пов’я­ зувати ці знахідки із середньовічною спорудою, яка йому передувала та була розібрана ще в давнину (перед будівництвом існуючого храму)22. У ХVІІ ст. її рештки знаходилися на глибині більше метра від поверхні та були перекриті існуючими конструкціями собору. Тогочасні його перебудови були не настільки масштабними, щоб призвести до розкриття архітектурних залишків давнішої монументальної будівлі. Ці залишки дійсно частково розкрили та ушкодили у ХVІІ ст. під час влаштування склепів під підлогою, однак це ста­ лося після відновлення храму та виникнення ремонтних мурувань23. Тож розглядати біло­ кам’яне різьблення як елементи оформлення тої давнішої споруди немає підстав. Згідно з висновками М. Холостенка, кам’яні різьблені блоки були частиною первинно­ го декору пілястр на фасадах та обрамлення головного вхідного порталу, що розміщував­ ся в західній галереї Борисоглібського собору (мал. 4). Відповідним чином дослідник представив ці архітектурні елементи в ескізному проєкті реставрації24. Утім, оскільки не­ можливо було достовірно реконструювати галереї через відсутність збережених аналогів, проєкт було реалізовано частково. Копії капітелей з оргскла увінчали реконструйовані пі­ лястри на фасадах храму, але обрамлення порталу західної галереї (у тому числі кутовий камінь зі звіром та птахом) не було відтворено, оскільки не була відтворена і сама гале­ рея25. Окрема проблема – походження кам’яної сировини чернігівського білокам’яного різьблення. Із самого початку вивчення дослідники відзначали, що вона не могла бути ви­ добута в Чернігові чи його околицях. За результатами петрографічних досліджень було визначено, що в усіх випадках це – середньокарбонові вапняки з нижньої зони мячків­ ського горизонту26. За органогенними рештками вони відмінні від тих, видобуток яких у Середньовіччі здійснювався на Галичині, Волині та в Криму. Найбільш вірогідним місцем його походження є території басейну р. Оки, які з кінця ХІ ст. входили до меж Чернігів­ ського князівства27. 22 Черненко О. Пам’ятки монументальної архітектури… С. 37–38. 23 Холостенко Н.В. Черниговские каменные княжеские терема XI в. Архитектурное наследство. 1963. Вьп. 15. С. 3–7. 24 Холостенко Н.В. Исследования Борисоглебского собора в Чернигове. Советская археология. 1967. № 2. С. 198, 199. Рис. 12, 13. 25 Материалы к отчёту реставрации памятника архитектуры в Чернигове ХІІ в. Борисоглебского собора в Черни­ гове. УКРНДІ. Ф. 629. Борисоглібський собор. Спр. 12.10. Арк. 14–16. 26 Нікітенко І.С. Про походження сировини різьблених архітектурних елементів ХІІ–ХІІІ ст. з Чернігова. Форум гірників-2013: мат. міжнар. конф. (Дніпропетровськ, 2–5 жовтня 2013 р.) Дніпропетровськ: НГУ, 2013. Т. 2. С. 13–18; Черненко О.Є., Нікітенко І.С. Результати дослідження сировини білокам’яних архітектурних деталей кінця XI – XII ст. з Чернігова. Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2015. Вип. 2 (5). С. 73– 81. 27 Там само. Сіверянський літопис. 2023. № 4 12 Мал. 4. Схема розміщення білокам’яних рельєфів на фасадах Борисоглібського собору відповідно до реконструкції М. Холостенка. Вивчення місць давніх копалень засвідчує, що під час видобутку каменю з моноліту породи вирізали блоки різноманітної форми, відповідно до майбутнього призначення. Ос­ таточна їх обробка відбувалася згодом на будівельному майданчику. Така технологія є в цілому характерною для Середньовіччя (наприклад, у Східній Європі вона практикувала­ ся під час видобутку пірофілітового сланцю на Волині28). Отже, знайдений у 1948 р. рельєф з фантастичним звіром та птахом слід розглядати як один із серії виробів, виконаних у Чернігові відповідно до певного цілісного задуму із си­ ровини, яку заздалегідь відшукали, видобули та доставили на значну відстань. У цьому зв’язку слід наголосити, що Борисоглібський собор був одним із найрозкішніших храмів Чернігова. Для його спорудження здалеку був доставлений не лише вапняк, але й пірофі­ літ («рожевий шифер» з Волині) та мармурові сполії (із Середземномор’я чи Криму). Най­ більше було пірофіліту. Цей камінь використали: у вигляді плит у конструкціях стін та пе­ рекриття (у т. ч. перекриття сходів), перемичок вхідних порталів; у поясах, що розподіля­ ли навантаження на мурування першого та другого ярусу і барабану, під системою коло­ нок порталу галереї. В оформленні внутрішнього простору храму пірофіліт використали для улаштування підлоги та престолу тощо. Як зазначав М. Холостенко, використання та­ кої кількості каменю потребувало участі в будівництві кваліфікованих майстрів, які мали відповідний досвід роботи29. Водночас на сьогодні не має жодних доказів існування в Чернігові спеціалізованої постійно діючої майстерні, де могли б працювати та пройти вишкіл такі майстри. З часу побудови Спасо­Преображенського собору на початку ХІ ст. пірофіліт для будівництва в Чернігові використовувався лише епізодично та в незначних обсягах. Це приводить до думки про участь у створенні Борисоглібського собору спеці­ 28 Івакін Г.Ю., Томашевський А.П., Павленко С.В. Середньовічна овруцька індустрія пірофілітового сланцю і кварциту та монументальне зодчество давньоруського Києва. Археологія і давня історія України. 2013. № 11. С. 56–70. 29 Холостенко Н.В. Исследование Борисоглебского собора 1947–1948 гг. Арк. 99–100. Siverian chronicle. 2023. № 4 13 ально запрошених каменярів. Вони могли працювати як із більш звиклим для будівництва Східної Європи пірофілітом, так і з вапняною породою, яка раніше ніколи не використо­ вувалася. Різні автори пов’язували білокам’яне різьблення чернігівських храмів з розвитком східнослов’янського, візантійського, балканського мистецтв або ж виділяли в самостійну стилістичну групу – «чернігівський стиль». Відповідно до цього припускали, що авторст­ во рельєфів належить місцевому або запрошеному до міста майстру. Залежно від цього відрізнялася і трактовка втілених у рельєфах художніх образів, у тому числі – трактовка зображенням звіра на камені порталу. За минулий з моменту його знахідки час у постаті тварини бачили різні образи: від крилатої рисі (М. Холостенко30) та стилізованого барса (М. Остапенко)31 до поганського божества Симаргла (В. Богусевич)32. Узагальнивши всі ці численні версії, запропоновані археологами, архітекторами­реставраторами, мистецтво­ знавцями, філософами та просто любителями старовини, можна виділити дві головні: «слов’янську» та «західноєвропейську» («романську»). «Слов’янську» версію запропонував В. Богусевич. Він ототожнив зображення фантас­ тичного звіра на кутовому камені з богом Симарглом, згаданим у літописній статті про пантеон Володимира Великого. Дослідник виходив з того, що язичницький бог Симаргл є тотожнім іранському Сенмурву в постаті грифона (собако­птаха). На цій підставі В. Богу­ севич вважав Симарглом не лише «чернігівського звіра», але й цілу низку датованих ХІ– ХV ст. зображень грифоноподібних та змієподібних істот з території Східної Європи, включно з образами християнського мистецтва: змія на фресці Св. Георгій в Старій Ладо­ зі, бісів, які спокушають монаха Ісакія на одній з мініатюр Радивилівського літопису та ін. Останні образи, на його думку, виникли внаслідок переосмислення християнами поган­ ського Симаргла як демона33. Висновки В. Богусевича були підтримані та послідовно розвинуті Б. Рибаковим, який запропонував розгорнуту концепцію існування культу Симаргла у слов’ян­язичників, на­ діливши того не лише функціями вісника богів, але й функціями божества вегетативних сил, яких у іранського Сенмурва не було. Б. Рибаков ототожнював Симаргла з грифоном скіфо­сарматського світу, простежував його автохтонний культ з часів трипільської куль­ тури та пропонував виводити ім’я божества від слова «съмя» як землеробського бога па­ ростків, коріння та рослин. Спорідненість Симаргла з іранським Сенмурвом, на думку до­ слідника, сягала часів індоєвропейської спільності34. Завдяки тому, що в радянській гуманітаристиці твердження Б. Рибакова сприймалися фактично як аксіоми, ця концепція набула великої популярності. Її прийняла та підтрима­ ла більшість славістів. Це обумовило подальшу трактовку «чернігівського звіра». Прикла­ дом тому може бути, наприклад, дослідження сучасної чернігівської авторки О. Колес­ ник35. Натомість звернення до середньовічних писемних джерел дозволяє засвідчити, що під­ стави «слов’янської» версії трактовки образу чернігівського звіра є досить непевними. Джерела не містять жодної згадки про те, що це було за божество – Симаргл, яким були його втілення, функції, атрибути тощо. Більш того, у літопису цей міфологічний персонаж згадується всього один раз: у статті 980 р. у переліку богів пантеону Володимира. При цьому тут наведено лише саме ім’я бога, по­різному передане в найстарших списках літо­ пису: «Симарьгл» у Ларентівському36, «Съмарьгл» – у Іпатівському37. На перший погляд, така різниця в написанні не суттєва, однак вона створює певні проблеми для вивчення теоніму методами мовознавства. Окрім відзначеної статті літопису, із Симарглом пов’язують ще одну неоднозначну згадку. У середньовічному повчанні проти язичництва «Слово речене христолюбцем» на­ ведено аналогічний літописному перелік поганських богів. Утім, у найдавніших списках рукопису замість Симаргла в цьому списку названі «Сим та Регал». Дослідники припуска­ 30 Холостенко Н.В. Исследование Борисоглебского собора 1947–1948 гг. Арк. 126. 31 Остапенко М.А. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. Архітектурні пам’ятки. Київ: Вид­во Акад. архітектури УРСР, 1950. С. 66. 32 Богусевич В.А. Зображення Сімаргла в давньоруському мистецтві. Археологія. 1961. № 12. С. 76–91. 33 Там само. 34 Рыбаков Б.А. Русалии и бог Симаргл­Переплут. Советская археология. 1967. № 2. С. 91–116; Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. Москва: Наука, 1981. С. 282–283; Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. Москва: Наука, 1987. С. 288, 415–419, 444, 625–631 та ін. 35 Колесник О.С. «Чернігівський Звір» як уособлення міфопоетичного Космосу. Сіверянський літопис. 2001. № 6. С. 13–18. 36 Лаврентьевская летопись. Полное собрание русских летописей. Москва: Языки славянской культуры, 2001. Т. 1. Стб. 79. 37 Ипатьевская летопись. Полное собрание русских летописей. Москва: Языки славянской культуры, 2001. Т. 2. Стб. 67. Сіверянський літопис. 2023. № 4 14 ють, що це – перекручене під час переписки його ім’я38. Утім, не можна виключити і зво­ ротній варіант: згадки в літописі та «Слові» походять з одного першоджерела, однак саме в літописі імена богів змінені, внаслідок чого Сим та Регал перетворилися на Симаргла. Такої думки дотримувався, наприклад, М. Худаш: «Не розбите на окремi слова суцiльне написання у лiтописi Си(е)маргла, замiсть словосполучення Си(е)ма а Рьгла, переписува­ чем було потрактоване як Си(е)маргла»39. З огляду на це, дослідник доводив, що бога Си­ маргла слов’янське язичництво взагалі не знало40. Варто додати, що таке твердження не поодиноке та має усталену історіографічну традицію, подібні думки дослідники вислов­ лювали неодноразово з кінця ХІХ ст.41 Не вдаючись до розгляду їхніх аргументів, у будь­ якому випадку слід визнати, що обґрунтувати автентичність теоніму Симаргл у літописі проблематично. Це ускладнює і його вивчення, оскільки єдине, на що можуть спиратися дослідники, – етимологія літописного імені божества. У різний час науковці пропонували найрізноманітніші трактовки етимології наймену­ вання Симаргла42. Найбільшої популярності набула саме та, яка виводила його з імені іранського собако­птаха Сенмурва (саме на неї спиралися у своїх висновках В. Богусевич та Б. Рибаков). Уперше цю ідею, хоча й без обґрунтування та деталізації, висловив А. Пет­ рушевич у роботі «Корочун­Крак», виданій у Львові 1876 р.43 Згодом до аналогічного вис­ новку, незалежно від А. Патрушевича, дійшла сходознавиця К. Тревер у дослідженні «Сенмурв­Пасткудж собака­птах»44. Саме від цієї роботи простежується історіографічна традиція ототожнення обох міфологічних персонажів. Головним змістом дослідження К. Тревер був детальний аналіз образу Сенмурва в іранській міфології. Аргументовано визначивши його генетичний зв’язок з грифоном, ав­ торка детально проаналізувала відповідну іконографічну традицію та її трансформації в іранському та візантійському середньовічному мистецтві. Дійшовши висновку про спо­ рідненість Сенмурва та Симаргла, К. Тревер спробувала знайти підтвердження цьому в східнослов’янському археологічному контексті часу язичництва. Єдиним відповідним ар­ тефактом, відомим на час виходу її роботи, виявилася таріль Х ст. з Великого Гньоздів­ ського кургану під Смоленськом (розкопки В. Сизова 1898 р.) із зображенням грифонопо­ дібної істоти. К. Тревер інтерпретувала його як свідчення наявності в колі уявлень насе­ лення верхнього Подніпров’я образу собако­птаха в іпостасі Симаргла45. Утім, згадана та­ ріль – це предмет візантійського імпорту. Вона належить до серії виробів, які на підставі технологічних особливостей та хімічного аналізу глин пов’язують з Константинополем чи його найближчими околицями46. З огляду на це, вміщене на ній грифоноподібне зобра­ ження можна впевнено розглядати як поширену у візантійському світі ремінісценцію об­ разу собако­птаха. Навряд чи воно може бути підтвердженням існування на теренах По­ дніпров’я відповідної іконографічної традиції зображення Симаргла часів слов’янського язичництва. Окрім того, К. Тревер була фаховим мистецтвознавцем, але не лінгвістом. Її висновкам щодо етимології слов’янського теоніму суперечила складність його виведення з іранського міфологічного імені. Формально співзвучні, імена Симаргла та Сенмурва мали низку відмінностей, які (за свідченням мовознавців) неможливо пояснити ні іранськими, ні слов’янськими фонетич­ ними закономірностями47. Отже, належить визнати, що версію про ототожнення Симаргла та Сенмурва слід сприймати лише як одну з численних гіпотез. Відповідно щодо вигляду Симаргла як іпостасі собако­птаха жодних переконливих даних немає. Невипадково Г. Вагнер ще наприкінці ХХ ст. закликав фахівців відмовитися від постійних і наполег­ ливих, але безпідставних розшуків Симарглів у слов’янському мистецтві48. Зображення крилатих істот із собачою чи пташиною головою, вкритим лускою тілом та довгим хвостом, були поширені в Середньовіччі як у західнохристиянському (фасад­ 38 Васильев М.А. Язычество восточных славян накануне крещения Руси: религиозно­мифологическое взаимо­ действие с иранским миром. Языческая реформа князя Владимира. Москва: Индрик, 1999. С. 98. 39 Худаш М. Походження наймення та релігійно­міфологічні функції давньоруського язичницького божества, ві­ домого як Переплут. Народознавчі зошити. 2010. № 1–2. С. 91. 40 Худаш М. Чи насправді в давньоруському язичництві було колись божество на ім’я Симаргл чи Семаргл? Українська культура. З нових досліджень / Зб. наук. ст. на пошану С.П. Павлюка з нагоди його 60­ліття. Львів: [б.в.], 2007. С. 153–183. 41 Детальну історіографію див.: Васильев М.А. Язычество восточных славян накануне крещения Руси… С. 97– 103. 42 Там само. 43 Петрушевич А.С. Корочун­Крак: филологическо­историческое рассуждение. Львов: Тип­я Ин­та Ставропи­ гийского, 1876. 44 Тревер К. Сэнмурв­Пасткудж собака­птица. Ленинград: Государственный Эрмитаж, 1937. 45 Там само. С. 59–60. 46 Коваль Ю.В. Керамика Востока на Руси ІХ–ХVІІ в. Москва: Наука, 2010. С. 117, рис. 39:8, іл. 42:6. 47 Васильев М.А. Язычество восточных славян накануне крещения Руси… С. 112–113. 48 Вагнер Г.К. Скульптура Владимиро­Суздальской Руси. Юрьев­Польский. Москва: Наука, 1964. С. 121–123. Siverian chronicle. 2023. № 4 15 ний декор собору в Модені, кафедральних соборів в Отранто та Андлау тощо), так і у східнохристиянському (рельєф церкви монастиря Ліпса 980 р., тератологічні заставки сербських та болгарських рукописів та ін.) мистецтві. Можна погодитися з М. Васильє­ вим, що ототожнювати всі подібні образи зі слов’янським Симарглом було б абсурдним49. Вважається, що образи драконоподібних та грифоноподібних істот сформувалися на античній основі під східними впливами, утім, згодом в християнській культурі були пере­ осмислені. Це простежується за текстами «Фізіолога», «Шестоднева» та «Бестіаріїв». Са­ ме до цих текстів варто звернутися, щоб зрозуміти смислове навантаження подібних зоб­ ражень у християнському мистецтві Європи. Головним змістом «Фізіолога» (найбільш давнього за походженням серед згаданої низки творів) був не опис реальних чи удаваних явищ природи, а алегорична трактовка норм християнської моралі через езотеричні загадки, які не мали нічого спільного з кон­ кретними тваринами та їх властивостями. Кожну розповідь про звірів у «Фізіологу» слід сприймати як сакральний текст, зрозумілий лише через співставлення з християнською традицією. Цей текст створений поза законами логіки та звиклих асоціацій. Відповідне алегоричне смислове навантаження мали й зображення тварин у ранньохристиянському мистецтві50. Однак у пізніших (ХІІ–ХІІІ ст.) за часом походження західноєвропейських «Бестіаріях» цей сакральний текст переосмислили як розповіді про явні та приховані властивості звірів, завдяки чому він набув дещо іншого символізму. Відповідно до нього кожна істота мала подвійну сутність і навіть коли є у ній зло, але й добро наявне51. Саме в такому дуальному вигляді його сприйняло романське мистецтво, де зображення драконів, грифонів та інших подібних звірів могли бути не лише негативними образами, але й сим­ волами мудрості та супротиву злу, символами сили, могутності, влади, пильності, швид­ кості та боєздатності52. На цьому сприйнятті була заснована вся романська тератологія та використання фантастичних зооморфних образів в архітектурі храмів. Серед зображень у «Бестіаріях» можна визначити цілу низку істот, які, подібно до зві­ ра з чернігівського рельєфу, поєднували риси псових (голова та дві або чотири лапи), пта­ хів (крила) та гадів (лускувате тіло та довгий закручений хвіст). Це дракон, єхидна, сала­ мандра та низка інших подібних створінь. Іконографічно до них наближалися також сепс (з головою лева), гриф (з головою орла та вкритим хутром тілом)53. Умовно всі ці образи можна визначити як «грифоноподібні» та «драконоподібні» (мал. 5–7). Знайомство з ними східних слов’ян не викликає сумнівів. Це підтверджують, серед іншого, численні знахідки предметів імпорту із зображеннями таких істот на території Східної Європи (на тканинах, творах металопластики, різьбленій кістці тощо). Немає підстави вважати, що еліти держа­ ви Рюриковичів сприймали цю символіку відмінно від еліти інших християнських країн. Побутування цієї групи образів було частиною повсякдення осіб високого соціального статусу (прикрашені тератологічним орнаментом прикраси та коштовні тканини, храмові споруди, книжкова мініатюра тощо) в різних країнах Європи. Напевно, саме в цьому кон­ тексті варто розглядати той факт, що в період розквіту європейської тератології (ХІ– ХІІІ ст.) драконоподібні та грифоноподібні зображення набули поширення у східносло­ в’янському елітарному мистецтві: в оздобленні книжок (зооморфні ініціали Остромирова Євангелія 1056 р., колофон Ізборника 1076 р.54 та ін.), ювелірних виробів (зображення на колтах, браслетах­наручах зі скарбів 1966 р. у Старій Рязані, Тереховському, із садиби Трубецького в Києві, зі скарбу 1903 р. Михайлівського монастиря; т. зв. «златих вратах» Суздальського собору тощо). Це логічніше сприймати радше як прояв загальноєвропей­ ської тенденції, ніж як згадки про власне віддалене язичницьке минуле. Останнє, до того ж, не знаходить підтвердження ні в матеріалах писемних джерел, ні в матеріальній куль­ турі східних слов’ян поганського часу, де подібні зображення відсутні. «Романська» версія трактовки зображення фантастичного звіра на камені порталу Бо­ рисоглібського собору базується на його подібності до драконоподібних істот у роман­ ському мистецтві. На зображеннях у «Бестиаріях» (мал. 6–7) в образах дракона були поєд­ нані риси псових (голова та дві кігтясті лапи), птаха (крила) та гада (лускувате тіло та дов­ гий закручений хвіст, за допомогою якого дракони нібито вбивали слонів). Такі самі риси мав і чернігівській звір. На цій підставі Є. Воробйова та М. Макарова атрибутували його 49 Вагнер Г.К. Скульптура Владимиро­Суздальской Руси. Юрьев­Польский. С. 163. 50 Юрченко А.Г. Александрийский «Физиолог». Зоологическая мистерия. Санкт­Петербург: Евразия, 2001. 51 Муратова К. Средневековый бестиарий. The medieval bestiary. Москва: Искусство, 1984. С. 22–23. 52 Там само. С. 19–29; Ганзенко Л. Ілюмінування рукописної книги. Мистецтво Русі – Руської землі великокня­ жого періоду (кінець Х – перша пол. ХІІІ ст.). Історія українського мистецтва. Київ: НАН України, ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, 2010. Т. 2: Мистецтво середніх віків. С. 675. 53 Муратова К. Средневековый бестиарий. С. 188–196, 200, 202, 205. 54 Ганзенко Л. Ілюмінування рукописної книги… С. 688–691, 724–725. Сіверянський літопис. 2023. № 4 16 саме як дракона55. Ця атрибуція є достатньо переконливою з огляду на те, що передача де­ талей зображення (засіб моделювання пір’я та вух із закрученими китицями, характерної форми очі та брови тощо) також є властивою романському мистецтву. Мал. 5. Грифоноподібні та драконоподібні істоти з англійського «Бестіарію» кінця ХІІ ст. (за факсимільним виданням під ред. К. Муратової). Мал. 6. Звірі, пантера та дракон. Мініа- тюра Рочестерського «Бестіарію» дру- гої чверті ХІІІ ст. (Британська бібліотека, Royal MS 12 F XIII, f. 9). Мал. 7. Дракон (Draco). Мініатюра Абердинського «Бестиарію» ХІІ ст. (Бібліотека Абердинського університету, Univ Lib. MS 24, f. 66). 55 Воробьёва Е.В. Семантика и датировка черниговских капителей. С. 181; Макарова Т.И. Черневое дело Древ­ ней Руси. Москва: Наука, 1986. С. 20. Siverian chronicle. 2023. № 4 17 Мал. 8. Південний портал церкви св. Марії та св. Давіда, Килпек (Херфоншир, Англія). ХІ ст. Мал. 9. Ювелірна форма ХІІ–ХІІІ ст. для виготовлення браслета-наруча з розкопок у Чернігові 2015 р. Сіверянський літопис. 2023. № 4 18 Романська версія трактовки чернігівського звіра відповідає і особливостям архітектури Борисоглібського собору. Архітектурний тип храму (хрестовокупольна тринавна споруда) був типовим для провінційновізантійського мистецтва. Водночас низку його особливос­ тей (аркатурні пояси та напівкруглі пілястри фасадів, хрещаті склепіння бічних компарта­ ментів тощо) можна пояснити лише через генетичний зв’язок з романською архітектурою. Окрім Борисоглібського собору, такі романські риси має ще одна майже синхронна йому пам’ятка чернігівського зодчества – Успенський собор Єлецького монастря. Менш яскра­ ві риси «романики» (складнопрофільовані карнизи на фасадах) є також в архітектурі чер­ нігівської Іллінської церкви. Думки про зв’язок чернігівського зодчества та романської архітектури висловлювали­ ся із самого початку його досліджень. Утім, найбільш чіткого формулювання та детально­ го обґрунтування ця ідея набула в дослідженнях О. Іоаннісяна. Дослідник зазначав: архі­ тектурний тип Борисоглібського собору був обумовлений замовником та відповідав схід­ но­християнським канонам, однак конкретні прийоми будівництва стали продуктом твор­ чості романських майстрів та їхніх учнів. Припустимо, що ці майстри були запрошені до Чернігова під час княжіння Володимира Мономаха. До їхньої творчості належать, окрім Борисоглібського собору, Успенський собор та Іллінська церква. Надалі, під впливом чер­ нігівської школи зодчества, романські риси поширилися в архітектурі Київської, Муромо­ Рязанської, Смоленської земель тощо56. У романській архітектурі зооморфне кам’яне різьблення було елементом фасадної де­ корації споруд т. зв. «ломбардського» стилю. Цей стиль ХІ–ХІІ ст. поєднував традиційну норманську та християнську орнаментику. Територіально він не обмежувався власне Ломбардією та мав практично інтернаціональний характер. Пам’ятки цього стилю є в ба­ гатьох регіонах Європи: у Скандинавії, на Британських островах тощо. Прикладами його є такі територіально віддалені одна від одної пам’ятки, як кафедральний собор у Модені (північна Італія) та храм у Кілпек (Херефордшир, Англія). При цьому кутовий камінь пор­ талу храму у Кілпек (мал. 8) прикрашено образами драконоподібної істоти (із собачою го­ ловою, крилами, дволапим лускуватим тілом, довгим закрученим хвостом), подібно до ку­ тового каменю Борисоглібського собору. Характерною рисою пам’яток ломбардського стилю, що зближує їх з Борисоглібським собором у Чернігові, є використання кам’яного різьбленого декору не лише в кам’яних спорудах, але й у тих, які збудовані із цегли. Окрім Чернігова, у Східній Європі таке спо­ лучення цегли та каменю відоме лише в Муромо­Рязанських землях, що входили до скла­ ду Чернігівської єпархії57. Використання подібного до романського кам’яного різьблення у фасадній храмовій декорації відомо також для Галичини та Володимиро­Суздальської землі, але тамтешні споруди муровані виключно з каменю, тобто інші за технікою вико­ нання. Вони є також пізнішими за часом будівництва, тобто вивести від них традиції чер­ нігівського зодчества неможливо. Більш давні (ХІ ст.), ніж чернігівські цегляні храми, прикрашені зооморфним кам’я­ ним різьбленням, відомі у прибалтійському регіоні Німеччини, на прилеглій до Мілану території Ломбардії, в області Лангедок у Франції58. При цьому для різьблення найчасті­ ше використовувалася конкретна кам’яна сировина: вапняна порода. Припустимо, що від­ повідно до норм середньовічної ментальності майстри сприймали як одне ціле матеріал, форму та зміст своїх творів. Із цього погляду використання в декорації Борисоглібського собору каменю, видобутого на віддаленій від Чернігова території і раніше не вживаного в регіоні, стає більш зрозумілим. Воно обумовлювалося потребами майстрів у використанні дуже конкретного виду сировини. Як зазначає Є. Архипова, за манерою виконання білокам’яне різьблення Борисогліб­ ського собору поділяється на дві групи: сплощено­графічну та об’ємно­пластичну. Куто­ вий камінь зі звіром та птахом належить до другої групи (об’ємно­пластичне різьблення). Його виконано в тій же манері, що й «капітель 1860 р.» та кутовий камінь з левом, які від­ повідно до їх стилістики найчастіше пов’язують з романським мистецтвом59. Це дозволяє припустити, що у виконанні робіт брали участь різні майстри, одночасно або на різних етапах будівництва. При цьому саме майстер, який був творцем рельєфів зі звіром та пта­ хом, працював у манері, найбільш наближеній до романського мистецтва. 56 Иоаннисян О. О происхождении, датировках и хронологиях черниговского зодчества ХІІ века. Rutenica. Київ, 2007. Т. 6. С. 134–188. Його ж. О происхождении черниговской школы зодчества. Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи. Чернігів: Деснянська правда, 2007. С. 236–252. Івакін Г., Іоаннісян О. Мистецтво Русі – Руської землі великокняжого періоду (кінець Х – перша пол. ХІІІ ст.). Мурована архітектура. Історія українського мистецтва. Київ, 2010. Т. 2. С. 492–495. 57 Архипова Є. Скульптура та архітектурний декор… С. 552. 58 Там само. С. 545. 59 Там само. С. 546, 548–549. Siverian chronicle. 2023. № 4 19 Вище вже було зазначено, що, відповідно до середньовічного звичаю організації буді­ вельного виробництва, виконання рельєфів на архітектурних блоках повинно було відбу­ ватися безпосередньо на будівельному майданчику, у цьому випадку – у Чернігові. До­ слідники неодноразово зазначали стилістичну спорідненість зображення на кутовому ка­ мені з Борисоглібського собору та тератологічних зображень на прикрасах земель Півден­ ної Русі. Висловлювалося також припущення про його можливий зв’язок з мистецькими традиціями Чернігова. З огляду на це цікавою видається знахідка, виявлена у 2015 р. під час археологічних досліджень на території міської фортеці­дитинця. Це фрагмент серед­ ньовічної (ХІІ–ХІІІ ст.) ювелірної форми для виготовлення браслета­наручу (мал. 9). На ній збереглися зображення, майже ідентичні вміщеним на кутовому камені Борисогліб­ ського собору: хижого птаха (у верхньому регістрі) та драконоподібного звіра (у нижньо­ му регістрі, збереглося частково)60. На сьогодні важко встановити: ця форма, як і капітель, є твором запрошеного до Чернігова майстра­різьбяра, або зображення на кутовому блоку порталу собору надихнуло місцевого майстра на копіювання образів під час виготовлення браслету. References Arkhipova, E. (2010). Skulptura ta arkhitekturnyi dekor. Mystetstvo Rusi – Ruskoi zemli velykoknia­ zhoho periodu (kinets Х – persha pol. ХIII st.) [Sculpture and architectural decor. The art of Rus – Rus land of the grand ducal period (the late 10th – the first half of the 13th c.)]. Istoriia ukrainskoho mystetstva – History of Ukrainian art, 2: Art of the Middle Ages, P. 525–576. Kyiv, Ukraine. Arkhipova, E. (2012). Romanskaya arkhitekturnaya rezba Borisoglebskogo sobora v Chernigove [Ro­ manesque architectural carving of Borys and Gleb cathedral in Chernihiv]. Chernihiv, Ukraine. Chernenko, O., Nikitenko, I. (2015) Rezultaty doslidzhennia syrovyny bilokamianykh arkhitekturnykh detalei kintsia XI–XII st. z Chernihova [Results of the study of raw materials of white­stone architectural details of the late 11th – the 13th c. from Chernihiv]. Chernihivski starozhytnosti – Chernihiv antiquities, 2 (5), P. 73–81. Chernenko, O., Novyk, T., Solobai, P. (2016). Doslidzhennia na terytorii chernihivskoho dytyntsia [Re­ search on the territory of the Chernihiv citadel]. Kyiv, Ukraine. Chernenko, O. (2018). Pamiatky monumentalnoi arkhitektury Pivnichnoho Livoberezhzhia ХІ–ХІІІ st. [Monumental sights of Northern Left Bank Ukraine of 11th–13th c.]. Chernihiv, Ukraine. Hanzenko, L. (2010). Iliuminuvannia rukopysnoi knyhy. Mystetstvo Rusi – Ruskoi zemli velykoknia­ zhoho periodu (kinets Х – persha pol. ХIII st.) [Sculpture and architectural decor. The art of Rus – Rus land of the grand ducal period (the late 10th – the first half of the 13th c.)]. Istoriia ukrainskoho mystetstva – History of Ukrainian art, 2: Art of the Middle Ages, P. 675–738. Kyiv, Ukraine. Ioannisyan, O (2007). O proiskhozhdenii chernigovskoj shkoly zodchestva [On the origin of the Cher­ nihiv school of architecture]. Chernihiv, Ukraine. Ioannisyan, O. (2007). O proiskhozhdenii, datirovkakh i khronologiyakh chernigovskogo zodchestva ХІІ v. [On the origin, dating, and chronology of Chernigov architecture of the 12th c.]. Rutenica, 6, P. 134– 188. Ivakin, H., Ioannisian, O. (2010). Murovana arkhitektura. Mystetstvo Rusi – Ruskoi zemli velykoknia­ zhoho periodu (kinets Х – persha pol. ХIII st.) [Monumental architecture. The art of Rus – Rus land of the grand ducal period (the late 10th – the first half of the 13th c.)]. Istoriia ukrainskoho mystetstva – History of Ukrainian art, 2: Art of the Middle Ages, P. 457–524. Kyiv, Ukraine. Ivakin, H., Tomashevskyi, A., Pavlenko, S. (2013). Serednovichna ovrutska industriia pirofilitovoho slantsiu i kvartsytu ta monumentalne zodchestvo davnoruskoho Kyieva [Medieval Ovrutsk industry of py­ rophyllite slate and quartzite and monumental architecture of Old Russian Kiev]. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy – Archeology and ancient history of Ukraine, 11, P. 56–70. Khudash, M. (2007). Chy naspravdi v davnoruskomu yazychnytstvi bulo kolys bozhestvo na imia Symarhl chy Semarhl? [Is it true that there was once a deity named Simargl or Semargl in ancient Rus pa­ ganism?]. Lviv, Ukraine. Khudash, M. (2010). Pokhodzhennia naimennia ta relihiino­mifolohichni funktsii davnoruskoho yazychnytskoho bozhestva, vidomoho yak Pereplut [The origin of nomination and religious mythological functions of ancient Rus pagan deity known as Pereplut]. Narodoznavchi zoshyty – Folklore notebooks, 1– 2, P. 88–93. Kolesnyk, O. (2001). «Chernihivskyi Zvir» yak uosoblennia mifopoetychnoho Kosmosu [«Chernihiv Beast» as the embodiment of mythopoetic cosmos]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6 (42), P. 13– 18. Koval, Yu. (2010). Keramika Vostoka na Rusi. IX–XVII v. [Ceramics of the East in Rus. 9th–17th c.]. Moscow, Russia. Kovalenko, V, Rappoport, P. (1992). Etapy razvitiya drevnerusskoj arkhitektury Chernigovo­Severskoj zemli [Stages of development of ancient Russian architecture of the Chernihiv­Seversk land]. Russia Me- diaevals, 7, P. 39–59. 60 Черненко О.Є., Новик Т.Г., Солобай П.В. Дослідження на території чернігівського дитинця. Археологічні дослідження в Україні 2015. Київ: Стародавній Світ, 2016. С. 230–232. Сіверянський літопис. 2023. № 4 20 Nikitenko, I. (2013). Pro pokhodzhennia syrovyny rizblenykh arkhitekturnykh elementiv XII–XIII st. z Chernihova [About the origin of the raw materials of carved architectural elements of the 12th–13th c. from Chernihiv]. Forum hirnykiv-2013 – Forum of miners-2013, 2, P. 13–18. Putsko, V. (2015). Kamiane rizblennia Borysohlibskoho soboru v Chernihovi i plastychnyi dekor dav­ noruskoho khramu [Stone carvings of the Borys and Gleb cathedral in Chernihiv and plastic decor of an an­ cient Rus church]. Chernihivski starozhytnosti – Chernihiv antiquities, 2 (5), P. 65–72. Yurchenko, A. (2001). Aleksandrijskij «Fiziolog». Zoologicheskaya misteriya [«Physiologist» of Ale­ xandria. Zoological mystery]. Sankt­Peterburg, Russia. Zorina, A. (1995). Stilisticheskie osobennosti belokamennykh relefov iz Borisoglebskogo sobora v Chernigove [Stylistic features of the white­stone reliefs from the Borys and Gleb cathedral in Chernihiv]. Drevnyaya Rus. Novye issledovaniya: Slavyano-russkie drevnosti – Ancient Rus. New research: Slavic-Rus antiquities, 2, P. 142–153. Черненко Олена Євгеніївна – кандидат історичних наук, доцент Національного уні­ верситету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013, Україна), ад’юнкт Варшавського університету (вул. Краковське перед­ містя 26/28, м. Варшава, 00­927, Польща) Сhernenko Olena – candidate of historical sciences, docent at T.H. Shevchenko National university «Chernihiv Colehium» (53 Hetmana Polubotka Str., Chernihiv, 14013 Ukraine), adjunct at University of Warsaw (Krakowskie Przedmieście, 26/28, Warsaw, 00­927, Poland). E­mail: o.chernenko@uw.edu.pl CHERNIHIV BEAST FROM BORYS AND GLEB CATHEDRAL The article is devoted to the analysis of a relief depicting a fantastic animal found in Borys and Gleb cathedral of the 12th c. in Chernihiv. Since the discovery in 1948, this artifact has attracted not only scien- tists, but also the general public. Now it is one of the unofficial symbols of the city and the subject of heated discussions. This led to the need to revisit the study of its symbolism and origin. The problem is considered in the light of results of the latest studies of the medieval architectural decoration of the monuments of Chernihiv. For this, the methods of archeology and art criticism and linguistic data were used. Two main versions of the interpretation of the relief are analyzed – «Slavic» (the fantastic beast of the relief – the in- carnation of Simargl) and «Western European» (the fabulous beast – the image of Romanesque teratolo- gy). The results of the analysis allow substantiating the conclusion about the Christian symbolism of the re- lief and its genetic connection with Romanesque art. Key words: Chernihiv, Middle Ages, Borys and Gleb cathedral, architectural decor, Simargl, building stone, Romanesque architecture. Дата подання: 19 липня 2023 р. Дата затвердження до друку: 4 серпня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Черненко, О. Чернігівській звір з Борисоглібського собору. Сіверянський літопис. 2023. № 4. С. 7–20. DOI: 10.58407/litopis.230401. Цитування за стандартом APA Chernenko, О. (2023). Chernihivskii zvir z Borysohlibskoho soboru [Chernihiv beast from Boris and Gleb cathedral]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 7–20. DOI: 10.58407/litopis.230401.

Схожі ресурси