Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.)

Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.)

Метою запропонованої студії є висвітлення подій 1700–1701 рр. щодо невдалої спроби Б. Шереметєва посісти гетьманське крісло. Методи. Проблемно-хронологічний. Моніторинг джерел, студій про події 1690-х – поч. 1700-х рр. Новизна. Уперше автор звернув увагу на джерела, які демонструють активну участь...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Павленко, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
У глиб віків
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199729
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.) / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 32-44. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199729
record_format dspace
spelling irk-123456789-1997292024-10-28T16:52:22Z Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.) Павленко, С. У глиб віків Метою запропонованої студії є висвітлення подій 1700–1701 рр. щодо невдалої спроби Б. Шереметєва посісти гетьманське крісло. Методи. Проблемно-хронологічний. Моніторинг джерел, студій про події 1690-х – поч. 1700-х рр. Новизна. Уперше автор звернув увагу на джерела, які демонструють активну участь царського високопосадовця Б. Шереметєва у змові, яка мала привести до повалення гетьмана І. Мазепи. Для цього був обраний зручний момент – участь багатьох козацьких полків у поході, віддаленість володаря булави від похідного табору, негаразди з організацією наказним гетьманом І. Обидовським військових дій. Участь родича володаря булави, київського полковника К. Мокієвського, у заходах із зміни влади в Батурині на користь боярина Б. Шереметєва показує, що фактично старшина була вже готова здати свого володаря на розтерзання Москві. Вона вже прийняла згадане як неминучу реальність, санкціоновану самим царем. Поламала плани змовників і кандидата на гетьманську посаду несподівана смерть племінника І. Мазепи, ніжинського полковника І. Обидовського. Висновки. Події 1700–1701 рр. указують на дуже хистке становище І. Мазепи у владній системі Московського царства. Б. Шереметєв ще в 1693 р. отримав докази таємної антицарської діяльності гетьмана. Саме він був натхненником та співучасником доносу Д. Забіли 1699 р., а у 1700 р. написав доповідь царю про зрадливість українців. Отримавши під час походу 1700–1701 рр. зверхність над козацькими полками, боярин став таємним організатором скинення І. Мазепи з уряду. Завадила цим підступним діям раптова і несподівана смерть І. Обидовського, який, схоже, вирішив у такий спосіб зруйнувати плани зловмисників, попередити дядька про загрозу його правлінню. The purpose of the proposed study is to cover the events of 1700–1701 related to B. Sheremetevʼs unsuccessful attempt to take the hetmanʼs chair. Methods. Problem-chronological. Monitoring of sources, studies about events of 1690s, early 1700s. Novelty. For the first time, the author drew attention to sources demonstrating the active participation of the tsarist high-ranking official B. Sheremetev in the conspiracy that was supposed to lead to the overthrow of Hetman I. Mazepa. A convenient moment was chosen for this purpose – the participation of many Cossack regiments in the campaign, the remoteness of the mace owner from the camp, troubles with the organization of military operations by the orderly hetman I. Obidovsky. Participation of relative of the owner of the mace, Kyiv colonel K. Mokiyevsky, in measures to change power in Baturin in favor of the boyar B. Sheremetev shows that in fact the elite was already ready to hand over her owner to Moscow. They have already accepted the above as an inevitable reality, sanctioned by tsar himself. Plans of the conspirators and the candidate for the hetmanʼs post were broken by the unexpected death of I. Mazepaʼs nephew, Nizhyn colonel I. Obidovsky. Conclusions. Events of 1700–1701 point to the very fragile position of I. Mazepa in the power system of the Moscow kingdom. B. Sheremetev in 1693 received evidence of secret anti-tsarist activities of the hetman. He was the inspirer and accomplice of D. Zabilaʼs denunciation in 1699, and in 1700 he wrote a report to the tsar about the treachery of Ukrainians. Having received during the campaign of 1700–1701 superiority over Cossack regiments, the boyar became the secret organizer of the overthrow of I. Mazepa from the government. These insidious actions were prevented by the sudden and unexpected death of I. Obidovsky, who seems to have decided to destroy the plans of the intruders in this way, to warn his uncle about the threat to his rule. 2023 Article Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.) / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 32-44. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230403 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199729 94(477)«1700/1701» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic У глиб віків
У глиб віків
spellingShingle У глиб віків
У глиб віків
Павленко, С.
Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.)
Сiверянський літопис
description Метою запропонованої студії є висвітлення подій 1700–1701 рр. щодо невдалої спроби Б. Шереметєва посісти гетьманське крісло. Методи. Проблемно-хронологічний. Моніторинг джерел, студій про події 1690-х – поч. 1700-х рр. Новизна. Уперше автор звернув увагу на джерела, які демонструють активну участь царського високопосадовця Б. Шереметєва у змові, яка мала привести до повалення гетьмана І. Мазепи. Для цього був обраний зручний момент – участь багатьох козацьких полків у поході, віддаленість володаря булави від похідного табору, негаразди з організацією наказним гетьманом І. Обидовським військових дій. Участь родича володаря булави, київського полковника К. Мокієвського, у заходах із зміни влади в Батурині на користь боярина Б. Шереметєва показує, що фактично старшина була вже готова здати свого володаря на розтерзання Москві. Вона вже прийняла згадане як неминучу реальність, санкціоновану самим царем. Поламала плани змовників і кандидата на гетьманську посаду несподівана смерть племінника І. Мазепи, ніжинського полковника І. Обидовського. Висновки. Події 1700–1701 рр. указують на дуже хистке становище І. Мазепи у владній системі Московського царства. Б. Шереметєв ще в 1693 р. отримав докази таємної антицарської діяльності гетьмана. Саме він був натхненником та співучасником доносу Д. Забіли 1699 р., а у 1700 р. написав доповідь царю про зрадливість українців. Отримавши під час походу 1700–1701 рр. зверхність над козацькими полками, боярин став таємним організатором скинення І. Мазепи з уряду. Завадила цим підступним діям раптова і несподівана смерть І. Обидовського, який, схоже, вирішив у такий спосіб зруйнувати плани зловмисників, попередити дядька про загрозу його правлінню.
format Article
author Павленко, С.
author_facet Павленко, С.
author_sort Павленко, С.
title Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.)
title_short Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.)
title_full Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.)
title_fullStr Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.)
title_full_unstemmed Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.)
title_sort спроба б. шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.)
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2023
topic_facet У глиб віків
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199729
citation_txt Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.) / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 32-44. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT pavlenkos sprobabšeremetêvastatigetʹmanom17001701rr
first_indexed 2024-11-10T18:49:43Z
last_indexed 2024-11-10T18:49:43Z
_version_ 1815362492027633664
fulltext Сіверянський літопис. 2023. № 4 32 УДК 94(477)«1700/1701» Сергій Павленко • СПРОБА Б. ШЕРЕМЕТЄВА СТАТИ ГЕТЬМАНОМ (1700–1701 рр.) DOI: 10.58407/litopis.230403 © С. Павленко, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0002­5388­6875 Метою запропонованої студії є висвітлення подій 1700–1701 рр. щодо невдалої спроби Б. Ше- реметєва посісти гетьманське крісло. Методи. Проблемно-хронологічний. Моніторинг джерел, студій про події 1690-х – поч. 1700-х рр. Новизна. Уперше автор звернув увагу на джерела, які де- монструють активну участь царського високопосадовця Б. Шереметєва у змові, яка мала привес- ти до повалення гетьмана І. Мазепи. Для цього був обраний зручний момент – участь багатьох ко- зацьких полків у поході, віддаленість володаря булави від похідного табору, негаразди з організаці- єю наказним гетьманом І. Обидовським військових дій. Участь родича володаря булави, київського полковника К. Мокієвського, у заходах із зміни влади в Батурині на користь боярина Б. Шереметє- ва показує, що фактично старшина була вже готова здати свого володаря на розтерзання Москві. Вона вже прийняла згадане як неминучу реальність, санкціоновану самим царем. Поламала плани змовників і кандидата на гетьманську посаду несподівана смерть племінника І. Мазепи, ніжин- ського полковника І. Обидовського. Висновки. Події 1700–1701 рр. указують на дуже хистке становище І. Мазепи у владній систе- мі Московського царства. Б. Шереметєв ще в 1693 р. отримав докази таємної антицарської діяль- ності гетьмана. Саме він був натхненником та співучасником доносу Д. Забіли 1699 р., а у 1700 р. написав доповідь царю про зрадливість українців. Отримавши під час походу 1700–1701 рр. зверх- ність над козацькими полками, боярин став таємним організатором скинення І. Мазепи з уряду. Завадила цим підступним діям раптова і несподівана смерть І. Обидовського, який, схоже, вирішив у такий спосіб зруйнувати плани зловмисників, попередити дядька про загрозу його правлінню. Ключові слова: Б. Шереметєв, полки, бенкети, змова, племінник, І. Мазепа, Батурин. Виклик І. Мазепи в Москву в січні 1700 р. та нагородження його орденом Андрія Пер­ возваного стали ніби красномовною демонстрацією тісної співпраці, взаємодії Петра І з Батурином, стимуляцією володаря булави до подальшої вірнопідданої участі в реалізації військових планів царя. Разом з тим маємо джерела, які доводять: усе вищезгадане не оз­ начало абсолютної довіри гетьману, щире визнання його заслуг в кримсько­дніпровських кампаніях. Останні гетьманці при кожній нагоді саботували, провели так, що Кримське ханство й далі залишалося незавойованим, неослабленим і загалом дружнім для гетьман­ ців, січовиків. Московія, втративши в походах десятки тисяч вояк здебільшого від безвод­ дя, епідемій, так і не змогла вийти до берегів Чорного моря. Незважаючи на численні по­ ходи 1687–1698 рр., кримці та козаки, воюючи на боці своїх сюзеренів, не завдавали один одному відчутних втрат. Так, з правобережних земель, що були під владою Польщі, за ті часи ординці, турки вивели до 100 тис. душ ясиру, а з Гетьманщини – 300–500 полонених, та й тих, як правило, згодом повертали в результаті обмінів1. Батурин, на нашу думку, від­ правив до Москви більше захоплених язиків, ніж Бахчисарай узяв «для відомостей» коза­ ків. Для обох автономних держав це вважалося звичною практикою буття, забезпеченням себе розвідданими, орієнтуванням про наміри сусідів. У Москві не мали системного огляду саботажу козаків за правління Мазепи у виконан­ ні директив, указів головних московських урядовців. Видавалося так, що гетьманці як під­ порядковане російській армії угруповання страждало, у першу чергу, від запізнілого вису­ нення союзника до місць збору, у другу чергу – від дуже довгої безлюдної та безводної дороги до кримських укріплень. 1 Даємо приблизні цифри. Ця тема заслуговує окремого дослідження. Час від часу відбувалися подібні обміни. Див., напр.: Лист І. Мазепи до Петра І (1700 р., липень, Батурин). Листи Івана Мазепи (далі – ЛІМ-2) / Упор. Та авт. вступн. дослідж. В.В. Станіславський. Київ: Інститут історії України НАНУ, 2010. Т. 2: 1691−1700. С. 658; Лист І. Мазепи до Петра I. Про приїзд до гетьмана товмача з Білгородчини з полоненими для обміну та листами (1700 р., серпня 22, Глухів). ЛІМ-2. С. 677. Siverian chronicle. 2023. № 4 33 Можливо, єдиним, хто став серйозно сумніватися у вірності гетьмана та його оточен­ ня, був впливовий царедворець Борис Шереметєв, який 11 березня 1693 р. допитував у Білгороді писаря Петрика (П. Сулими) Григорія Волковського2 та його челядника Мирона Глека3. Перший зізнався йому, що І. Мазепа вів переговори з кримським ханом про спіль­ ну участь у визволенні Гетьманщини від Московії4. Тому не випадково у 1699 р. Б. Шере­ метєв надавав прихисток з березня по липень у своєму домі донощику на володаря булави Данилу Забілі. Крім того, боярин, повертаючись із зарубіжного відрядження, якимось чи­ ном сконтактувався у грудні 1698 чи січні 1699 рр. з відставним співробітником батурин­ ських генеральних установ Андрієм Солониною, який був родом з Волині, а потім дванад­ цять років служив у свого родича, київського полковника Костянтина Солонини, три ро­ ки – у генеральному суді під орудою Михайла Вуяхевича та ще деякий час в апараті геть­ манської резиденції5. Під час походу 1696 р. частина козаків Київського полку обрала ко­ лишнього полкового хорунжого Сергія Солонину6 полковником, що було викликом І. Ма­ зепі, оскільки в такий спосіб товариство усунуло від уряду родича гетьмана Костянтина Мокієвського. Саме тоді, мабуть, володар булави і відправив у відставку А. Солонину як небажаного представника роду Солонин, що претендував на перерозподіл владних повно­ важень. Відставник опинився у почті високопоставленого боярина, проживав у його маєт­ ку7. Він став через кілька місяців фігурантом справи щодо розслідування доносу на І. Ма­ зепу. Генеральний суд присудив його до страти, але гетьман помилував. Отже, Б. Шереметєв ще з 1693 р. був добре посвячений у таємні орієнтири І. Мазепи, його не вдовольнило поверхове розслідування в Москві свідчень Г. Волковського, якого, до того ж, відіслали для слідства в Батурин, де, ясна річ, він не захотів стати самовбивцею і змінив свої показання на користь обвинуваченого раніше гетьмана. Однак боярин, як видно, не згодився із навмисним прикриттям явної зради. Певно, низка дій І. Мазепи у військових кампаніях 1695–1696 рр. під час спільного походу московсько­українських військ до турецьких фортець теж насторожила боярина. А. Солонина, Д. Забіла, а також старшини­опозиціонери, які стояли за ними, додали йому додатковий фактаж, що під­ тверджував свідчення Г. Волковського. Тим паче А. Солонина майже десять років працю­ вав у гетьманських установах Батурина. Зрозуміло, що чиновники, канцеляристи нижчого рангу навряд чи посвячувалися в таємні діяння старшини. Усе ж так чи інакше вони ста­ вали свідками розгортання певних подій, слухали кулуарні розмови, виконували делікатні доручення та й зрештою під час спілкування у вузькому колі колег могли чути правдиві повідомлення про істинні наміри І. Мазепи. Поверхово­оперативне слідство антицарського виступу стрільців 1698 р., їхні масові страти давали надію гетьманській опозиції, що в такий спосіб цар швидко розбереться і з їхнім кривдником. Оскільки А. Солонина довгий час працював у Генеральному суді, то від своїх колег добре знав, що Г. Волконський свідчив у Білгороді воєводі Б. Шереметєву. Тому, думаємо, контакт між ним і боярином був не випадковим. Покривджений урядо­ вець­відставник не дуже ризикував, коли звернувся зі своїм баченням­поясненням дій гетьмана до високопосадовця з оточення Петра І. Боярин не тільки дав йому надію, а й за­ брав опозиціонера як важливого свідка із собою в Москву. Цар багато місяців був у Воро­ нежі, що звело нанівець організацію кампанії зі зміщення гетьмана у 1699 р. Під час пере­ бування Б. Шереметєва у своїх маєтностях8 донощики, які засвітилися в Москві, були від­ правлені в Батурин, де, зі зрозумілих причин, діяли на користь гетьмана. Які витрати мав у цій справі І. Мазепа, важко сказати, але, як засвідчували старшини на Бендерській комі­ сії, його постійні заохочення чиновників Малоросійського приказу позитивно впливали на вирішення всіх справ. 2 Павленко С. Гетьман Іван Мазепа. Перше п’ятиріччя правління. Київ: Мистецтво, 2021. С. 203–204. 3 Распросные речи изменников писаря Гришки Волковского и челядника Мирошки Глека (1693). Описание доку- ментов и бумаг, хранящихся в Московском архиве министерства юстиции. Москва: Университетская тип­я, 1905. Т. 14. С. 33. 4 Г. Волковський бачив на власні очі, як П. Сулима «прибежав в Казыкерман, казыкерманскому бею объявлял писма и говорил, что де с теми писмами послал ево от гетмана писарь Василий Кочюбей в Крым к хану, чтоб он с ордами шол к малороссийским городам, и совокуплясь с малороссийскими войски, итить бы им сопча войною на Великороссийские городы». «И писаны те писма к старому хану от гетмана и Кочубея, – розповідав Б. Ше­ реметєву перебіжчик, – чтоб они татарове малороссийских городов с народом учинили мир, и собрався шли к малороссийским городам, и совокупясь с малороссийским войском, итить бы им войною на великороссийские городы, так ж как было преж сего при Хмельницком» (Оглоблін О. Ескізи з історії повстання Петра Іваненка (Петрика). Київ: Вид­во ВУАН, 1929. С. 33). 5 Костомаров Н. Исторические монографии и исследования. Санкт­Петербург: Тип­я М. Стасюлевича, 1885. Т. 16. С. 177. 6 Лист до Петра І (1696, липня 24, табір у гирлі Орчика). ЛІМ-2. С. 481. 7 Костомаров Н. Исторические монографии и исследования. С. 177. 8 Там само. Сіверянський літопис. 2023. № 4 34 Б. Шереметєв усе ж не склав рук у намаганні поставити українського керманича на місце. Потрапивши у немилість царя за військову кампанію 1696 р., він 12 листопада був від­ ставлений від уряду голови Білгородського розряду9. Наступного року, як вважає А. За­ озерський, його відправили на деякий час у почесне заслання­відрядження на Мальту10. Закордонне відрядження Петра І 1697–1698 рр. несподівано принесло Б. Шереметєву доленосний сюрприз: царю сподобалася його поява 12 лютого 1699 р. на бенкеті в сучас­ ному німецькому одязі, «з демонструванням себе Мальтійським Рицарем … із зображен­ ням хреста на грудях»11. Петро І навіть обідав 9 березня у боярина12. Разом із тим, як за­ свідчили дипломати, цар остерігався на нього залишати управління Москвою13 під час своєї поїздки у Воронеж, адже побоювався його авторитету серед стрільців. Один із змов­ ників проти государя Іван Циклер на слідстві заявив, що він обговорював зі своїм одно­ думцем можливого претендента на трон: «Я ему сказал: счастье Борису Петровичу Шере­ метеву, стрельцы его любят»14. Усе ж поїздка «военного кавалера мальтийского свидетельственного» (так його почали називати в офіційній документації – С.П.) у Воронеж15, зближення боярина з Федором Го­ ловіним16, фактично другою людиною за владними повноваженнями у Московській дер­ жаві, сприяли збереженню його статусу впливовості при царському дворі. Секретар австрійського посольства до Москви І. Корб у нотатках за 12 березня 1699 р. зафіксував важливу для нас деталь, що «у думного Посольської канцелярії Омеляна Ігна­ товича Українцева віднята майже вся влада на його посаді та тимчасово доручена так зва­ ному патріарху Микиті Мойсейовичу (Зотову17 – С.П.)»18. Це означало, що Малоросій­ ський приказ, під опікою якого була Гетьманщина, теж перебував у невизначеному стату­ сі очікування змін. Зрештою 18 лютого 1700 р. Петро І «указал Посолской и Малороссий­ ский Приказ … вѣдать боярину Федору Алексеѣвичу Головину»19. Фактично це означало, що І. Мазепа мав починати вибудовувати свої взаємовідносини з головним посередником між ним та царем з чистої сторінки. Адже до цього гетьман та новий канцлер практично не мали якихось контактів. Схоже, Б. Шереметєв, скориставшись вигідним для нього призначенням у владній вер­ хівці, знову вирішив порушити дражливе для нього питання дивним чином закритої з до­ помогою явно підкупленого О. Українцева справи про зраду І. Мазепи у 1693 р. 9 Богословский М.М. Петр І. Материалы для биографии. Ленинград: ОГИЗ, 1940. Т. І. С. 366. 10 Заозерский А.И. Фельдмаршал Б.П. Шереметев. Москва: Наука, 1989. С. 213–214. 11 Корб Ю.Г. Дневник путешествия в Московию (1698 и 1699 гг.) / Перевод и примечания А.И. Малеина. Санкт­ Петербург: Издание А.С. Суворина, 1906. С. 127. У статті ми подаємо дати за тогочасним російським календа­ рем. 12 Там само. С. 135. 13 Там само. С. 138. 14 Цит. за: Соловьев С. История России с древнейших времен: 2-е изд. Санкт-Петербург: Издание высочайше утвержденного товарищества «Общественная польза», 1896. Кн. 3. Т. ХІV. С. 1165. 15 Богословский М.М. Петр І. Материалы для биографии. Ленинград: Госполитиздат, 1948. Т. ІV. С. 344–345. 16 Федір Головін у поїздці по європейських містах дуже зблизився з царем. Після повернення в Москву володар Московії нагородив у березні 1699 р. свого улюбленця першим орденом св. Андрія Первозваного, у квітні того ж року дав йому звання генерал­адмірала, а в лютому 1700 р. призначив головою Посольського, Малоросійського та ще кількох приказів (Казанский П.С. Родословная Головиных, владельцев с. Новоспасского. Москва: Тип­я С. Селивановского, 1847. С. 196–197). Одруження його сина Івана Головіна (нар. 29 січня 1682 р.) з дочкою Б. Шереметєва Анною (1673 р.?) відбулося 28 грудня 1702 р. (Путешествие через Московию Корнилия де Бруи­ на / Пер. с французского П.П. Барсова. Москва: Университетская тип­я, 1873. С. 110). Щоправда, дати народ­ жень нареченого та нареченої, подані О. Барсуковим, дещо суперечливі (Див.: Барсуков А. Родословие Шереме­ тевых. Санкт­Петербург: Тип­я М.М. Стасюлевича, 1904. С. 11–12). Д. Бантиш­Каменський, схоже, дає точнішу дату народження І. Головіна (помер у 1708 р., «на 29 році від народження», тобто з’явився на світ у 1679 р. – див. посилання на його «Биографии…» нижче, С. 27). Водночас маємо джерело про його смерть у 1705 р. («214 году июня в 24 день при архимандрите Дорофее и при всей братии дала вкладу в дом Пресвятые Богоро­ дицы в Симонов монастырь вдова Анна Борисовна Головина по мужу своем по Иване Федоровиче Головине на поминок» (Вкладная и кормовая книга Московского Симонова монастыря. Вестник церковной истории. 2006. № 3. С. 97)). Принципового значення їхні біографічні дати для нас не мають, якщо навіть узяти до уваги стар­ шість дочки Б. Шереметєва, що дуже сумнівно. Однак при цьому слід зауважити, що біографи російського гене­ рал­фельдмаршала не дуже заглиблювалися у його життєпис 1690­х рр., надаючи перевагу вивченню діяльності боярина у Північній війні. Тим часом перший період кар’єрного зростання Б. Шереметєва криє в собі чимало здатних заінтригувати сюжетів, пов’язаних з Гетьманщиною, І. Мазепою, вибудовою ним приятельських, родин­ них стосунків з Ф. Головіним. 17 Був учителем царя. Петро І дав йому звання­титул «Всешутейший патриарх», «Всешутейный отец Иоаникит, Преспургский, Кокуйский и Всеяузский патриарх» та ін. у своїх карнавально­розгульних пиятиках­«соборах». 18 Корб И.Г. Дневник путешествия в Московию… С. 138. 19 Дворцовые разряды. Санкт­Петербург: Тип­я ІІ отделения собственной его императорского величества канце­ лярии, 1855. Т. 4. С. 1121. Siverian chronicle. 2023. № 4 35 Орієнтовно у квітні 1700 р. царедворець підготував для Петра І записку «о четырех статьях»20 про різні проблеми Московії. Документ до нас не дійшов, але з відповідей царя на нього стає зрозуміло, що в одному із пунктів своїх міркувань Б. Шереметєв написав щось про підступність гетьмана та зрадливість козаків. Зауважимо при цьому про те, що писав він її з урахуванням аргументів антимазепинської опозиції. Про цю записку знав у всякому разі генеральний писар Василь Кочубей, який, розуміючи, які негативні наслідки вона матиме для провідної старшини, на квітневому з’їзді старшини 1700 р. подав у від­ ставку21 (як писав канцелярист Самійло Величко, «и любо здавши з себе писарство, желал по трудах многих писарских отдохнути и в тишине спасенной в дому своем спокойне про­ чее время житие свое препроводити»22). У такий спосіб він як свояк гетьмана (дочка вий­ шла заміж за І. Обидовського) пом’якшував для себе майбуття: у разі заслання І. Мазепи до Сибіру Кочубеїв би оминула ця участь. Вони б не втратили і свої маєтності. Резолюція Петра І на записку Б. Шереметєва була короткою: «Черкаское непостоянст­ во ведомо, а беречься от них всегда надобно»23. Здавалося б, це внутрішнє листування, обмін міркуваннями – всього­на­всього лише «кухонна» оцінка гетьманців, зверхників Батурина без відповідної реакції, якихось орг­ висновків. Проте через кілька місяців бачимо, що цар узяв до уваги негативні оцінки Б. Шереметєвим володаря булави та його команди. 9 серпня 1700 р. Петро І, отримавши звістку з Константинополя про укладення мирно­ го договору на 30 років з турками, оголосив наближеним24, польському королю­союзнику Августу ІІ25 про початок війни проти Швеції. Через десять днів, 19 серпня, цар підписав указ про збір війська 1–15 вересня в Новго­ роді26. 20 серпня Петро І послав у Батурин грамоту, щоб козацьке військо теж спішило до цього міста27, а 27 серпня – нову грамоту з уточненням «о посылке тех же малороссий­ ских войск регименту ево с наказным ево гетманом к Новугороду и в помоч королевскому величеству сентября в 15 числу попрежнему»28. Зазначимо, що І. Мазепа в цей час не скаржився на погане самопочуття, хворобу, як це було у 1708 р. Навпаки, він напередодні в листі до Ф. Головина писав, що «не есть лучше, и пожиточнее, и радостнее, яко быти при лице премилостивейшаго, и благочестивейшаго моего монарха, и то истинная моя подданская есть должность, там служити, и туды нести мою голову, где его монаршеская превысокая обретается особа; якоже то докладываю, что при мне гетмане и войско может быти стройнее, и в случаях военных, лучшая оного будет охота, и смелость, обаче, как его правоверного монарха нашего, премудрая, и пре­ высокоразсмотрительная сотворит воля, тако да будет; где ему государю, надобнее, и угоднее мене имети, там я и обретатися буду, о чем имянного его монаршеского, прошу себе указу»29. Отже, просто кажучи, Москва в серпні усунула гетьмана від командування у військо­ вому поході30. Обезголовлене військо мало напряму підпорядковуватися російському ко­ мандуванню. Лише через кілька місяців після поїздки володаря булави в столицю Московії, у серп­ ні, царська бюрократія надіслала гетьману грамоту, що підтверджувала його нагороджен­ ня орденом Андрія Первозваного. І. Мазепа відповів на це традиційним для нього подяч­ ним листом, написаним хитро­вірнопідданим стилем, сповненим фальшивої улесливої дя­ ки сюзерену, запевнень у незрадливості та відданій службі до кінця життя: «Пресвѣтлѣйшій и державнѣйшій премилостивѣйшій великой царь и государь. Обрѣ- тох аз велію благодать пред Господем, пред Вами всемилостивѣйшим моим царем и госу­ дарем. Яко Вы Великій государь по превелицѣй своей монаршей милости, при иных сво­ их многих неизрѣченных милостивых призрѣніях и щедротах нынѣ над заслуги мои, перьвке из уст подданным милостивым своим монаршим словом, изволили мя нарещи 20 Письмо Петра І к Борису Петровичу Шереметеву (1700 г., 2 мая, Коломна). Письма и бумаги императора Петра Великого (далі – ПБПВ). Санкт­Петербург: Государственная тип­я, 1887. Т. І. С. 359. 21 Величко С. Літопис / Упор.: Г. Боряк, Т. Таїрова­Яковлєва; підгот. до друку: А. Багро, С. Багро, А. Бовгиря, Т. Добрянська, О. Іванова, В. Кононенко, М. Филипович. Київ: ТОВ «Видавництво КЛІО», 2020. С. 841. 22 Там само. 23 Письмо Петра І к Борису Петровичу Шереметеву (1700 г., 2 мая, Коломна). ЛІМ-2. С. 359. 24 Письмо Петра І к князю Юрию Юриевичу Трубецкому (1700 г., 9 августа, Москва). ПБПВ. Т. І. С. 382–383. 25 Письмо Петра І к польскому королю Августу ІІ (1700 г., 9 августа, Москва). ПБПВ. Т. І. С. 384. 26 1700, серпня 19. Москва. Царський указ про збір війська на війну проти шведського короля. Військові кампанії доби гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд. С. Павленко. Київ.: Вид. дім «Києво­Могилянська акаде­ мія», 2009. С. 340. 27 1700, серпень–вересень. Два листи гетьмана І. Мазепи, адресовані Петру І. Доба гетьмана Івана Мазепи в до- кументах (далі – ДГІМД) / Упор. С. Павленко. Київ: Вид. дім «Києво­Могилянська академія», 2007. С. 201. 28 Там само. С. 202. 29 Лист І. Мазепи до Ф. Головіна. ЛІМ-2. С. 673. 30 Додамо до цього, що відповідним чином Москва вчинила у 1701, 1702 рр. Сіверянський літопис. 2023. № 4 36 славнаго чина Святого Перьвозваннаго Христова Апостола Андрея кавалером, и скипет­ родержавными своими руками вложили на мя крестное того знаменіе. А потом теперь на вѣчное того знаменитаго дара памятованіе превысокочестную свою монаршую повелѣли прислати мнѣ грамоту. Яко убо Святый Андрей водруженіем на горах Кіевских креста, назнаменова излитіе во всѣ концы Роксолянстіи благовѣстія православныя христіянскія вѣры, тако Ваше царское Пресвѣтлое Величество, насаждаючи в сердцах вѣрных своих слуг славнѣе кавалерское знаменіе, воспаляете и возжаряете их истощевати добросердую рыцерскую охоту ко исполненію в своих монарших указах вѣрныя ратоборскіе службы, и отселя превысокая Ваша Великого Государя, единого на всей подсолнечной правовѣрнаго монарха слава наипаче прославится и превознесется на всѣ окрестныя страны; тую я пре­ высокоповажную вашу монаршую грамоту, по своем раболѣпном повиновеніи, досто­ должную принявши почестію, яко по премногу о воспріятіи сицевой столь превеликой милости монаршей радуяся; тако многократно под ноги пресвѣтлого и преславного Ваше­ го монаршаго престола упадаючи, покорственно Вам премилостивѣйшему моему царю и государю челом бью. И донелѣже духа и послѣдней капли крови в тѣлѣ моем станет, слу­ жити Вам великому государю буду всецѣлою вѣрностію, и непремѣнным подданским всесердечнаго всегда радѣнія повиновеніем. При сем и вручаю мя премилосердой монар­ шей милости»31. Надіслання грамоти напередодні походу було хитрим ходом Москви щодо усунення володаря булави від війська. З одного боку, гетьман отримав сигнал, що він перебуває на особливому почесному рахунку в царській ієрархії наближених. Тобто не має чого хвилю­ ватися, страхатися, думати про саботаж або інші причини, щоб зменшити кількість військ тощо. А з іншого боку, він мав без обговорень виконати царський наказ та послати за­ мість себе наказного гетьмана. І. Мазепа, хоч ніби й отримав заспокійливу для нього грамоту, усе ж вжив певних за­ ходів для збереження своєї влади: на поклик царя було відправлено військо без генераль­ них старшин. Він не потривожив у цьому зв’язку ні генерального обозного, ні генераль­ них осавулів, хорунжих, бунчужних. А це серйозно звужувало старшинське коло для не­ передбачуваних дій під час відсутності володаря булави. Командування полками гетьман поклав на недосвідченого племінника Івана Обидовського, плюсом якого все ж таки було те, що він не міг вчинити щось підступне проти свого дядька. Важко сказати, чи накручений Б. Шереметєвим цар вирішив у поході змістити волода­ ря булави. Зібравши основну кількість козаків, компанійців та сердюків із старшиною, можна було в Новгороді все ж таки провести козацьку раду та й розпрощатися з гетьма­ ном, який мав силу, владу і з яким тому доводилося рахуватися як із повноцінним волода­ рем. Хоч Мазепа і випромінював у листах вірнопідданість та готовність служити, як раб, усе ж він вимагав до себе поваги, шанобливості, уважності. Зрозуміло, грубому, цинічно­ му та неврівноваженому государю, який любив знущатися з оточення, примушувати всіх наближених, старих і молодих, упиватися, брати участь у шутівських забавах, гетьман не міг догодити ще більшим приниженням. Це було інше виховання та й 13­річний досвід правителя Гетьманщини. Ясна річ, чи був такий задум, чи ні, ми не знаємо. Певний натяк усе ж на нього дає об­ винувальна записка чернігівського, миргородського, прилуцького, стародубського пол­ ковників32 1701 р.33 на київського полковника Костянтина Мокієвського. Той, будучи на бенкеті у Б. Шереметєва, якому з 5 грудня 1700 р. були підпорядковані козацькі полки34, перетнув усі межі допустимої улесливості у спілкуванні з московським наближеним царя. Фактично він висловив бажання, щоб той став гетьманом України: «Потим в тим молвил тот же полковник кіевскый пану боярину: Коли б пан господь Бог дал, щоб в милость в вас на Крайнѣ был, то б то мы собѣ за щастье тое почитали! И мовыл: Мы всѣ господа Бога просим о тое. Обозвался до того пан боярин: Коли б в мене Великой Государь всю худобу одобрал, а щоб мене на Крайну пустыл; и говорил, що: Буду я того в Великаго Государя допрошова­ тись. 31 Благодарственное письмо гетмана Мазепы Петру Великому за пожалование ему ордена Св. Апостола Андрея Первозванного (1700, 12 августа, Батурин). Черниговские губернские ведомости. От. 2. Часть неофициальная. 1854–1855. № 6. С. 43–44; Дворцовые разряды… С. 1146–1148. 32 Записка полковников черниговского, миргородского, прилуцкого и стародубского касательно доноса Киев­ ского полковника об изменах Обидовского (около 1700 г.). Російський державний архів давніх актів. Ф. 124. Оп. 3. Арк. 1–2,1. 33 У записці повідомляється про померлого І. Обидовського, отже, старшина оповідає про мовлене на банкеті десь у лютому–березні 1701 р. 34 Письмо Петра І к Борису Петровичу Шереметеву (1700 декабря 5). ПБПВ. Т. І. С. 410. Siverian chronicle. 2023. № 4 37 И стал полковник кіевскый радоватысь и за здоровьи питы, и мовыл: Коли б и мою всю худобу забрал, а щоб вас, Велыкаго Боярына, на Вкрайнѣ углыдаты. И потом обѣдѣ всю ноч з паном боярином гулял, подарункамы даровал, як то перше: рубаху, коня, купленого за сорок талырей, даровал, спечіяля нѣмецкіи, по небожчику35 позосталіи, даровал»36. Записка старшини повідомляла про два бенкети і про участь у них ще двох москов­ ських високопосадовців, які стали свідками інтригуючих звинувачень К. Мокієвського. Перший був присвячений зустрічі царського уповноваженого государя, як вони зазнача­ ють, «Евпраксына» або вірніше ближнього стольника Федора Апраксіна, який у січні 1701 р. привіз гетьманцям грошову та продовольчу оплату за похід37. У ті часи жили три Федори Апраксіни: Федір Карпович був стольником і воєводою Кадоми38, загинув близь­ ко 1701 р.39; Федір Олексійович відомий як начальник Приказу кріпосних справ у 1706– 1711 рр.40; Федір Матвійович з 1683 р. – кімнатний стольник Петра І, з 1694 по 1698 рр. – двінський воєвода, з 18 лютого 1700 р. – адміралтієць (голова новоутвореного Адмірал­ тійського приказу)41. Правдоподібніше у Пскові був останній, бо цар у листі, датованому лютим–березнем 1701 р., давав йому вказівки «о струговом деле, что в Новегороде», а та­ кож «строить всякие припасы» на річці Двинці42, «о строении цитадели»43. Адміралтієць фактично у ту добу був правою рукою монарха, бо займався питанням будівництва суден – улюбленого заняття государя. І ось за столом у присутності довіреної особи Петра І вперше київський полковник назвав своїх колег «скурвыми сынами и измѣнниками госу­ дарскыми, и особно примолвыл такою змѣною пану Обѣдовскому, споминаючи деревнѣ попаленыи»44. Крім цього, К. Мокієвський під час прощання з Ф. Апраксіним не шкоду­ вав дошкульних слів щодо свого родича – «вельми лаял и блазном называл, и як хотѣл обезчестил»45. Свідком наступних антигетьманських висловлювань, тільки на другому бенкеті, став окольничий Василь Бухвостов46. Останньому К. Мокієвський хвалився, звинувачуючи гетьмана в якихось подіях, що відбувалися раніше («колы Полтава змѣнила была»), що він, мовляв, «там все войско задержал, и за тое мене хотѣл (гетьман – С.П.) шпакгою про­ быти»47. В. Бухвостов хоч на вечері й сказав, що він нічого про це не знає, та, однак, стар­ шина був відвертим з ним не випадково. Раніше окольничий за царським указом був при­ значений воєводою Тавані48 і став свідком явного саботажу гетьманців у кампанії 1697 р. Про це він повідомляв 14 жовтня у своєму докладному звіті в Москву49. Його версію ін­ терпретації подій гетьман назвав «вымыслом»50. У травні 1698 р. таванський воєвода зно­ ву скаржився в Москву на гетьмана, що «в Тавани, и в Казыкермени, войсковых малое число обретаются людей (мається на увазі гетьманців – С.П.), да и из них на городовую поделку … ходят не по многу»51. Яким чином ексвоєвода з далекої порубіжної дніпров­ ської фортеці опинився у Псково­Печорському монастирі на бенкеті старшини? Із джерел відомо, що після Тавані, якраз на третій день52 після повернення Петра І із зарубіжної по­ 35 Мався на увазі І. Обидовський. 36 Близько 1701 р. Київ. Звинувачення київського полковника на стольника Івана Обидовсъкого та інших в зраді. ДГІМД. С. 367–368. 37 Дядиченко В.А. Нариси суспільно­політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – поч. XVIII ст. / Відп. ред. І.О. Гуржій. Київ: Вид­во АН УРСР, 1959. С. 487. 38 Селихов Е.А. Формирование руководящего состава правительственных учреждений России конца ХVІІ – на­ чала ХVІІІ вв. Москва: Информационно­издательское управление МГОУ, 2018. С. 143. 39 Бороздин К.М. Опыт исторического родословия дворян и графов Апраксиных. Санкт­Петербург: Тип­я Имп. Рос. академии, 1841. С. 5. 40 Селихов Е.А. Формирование руководящего состава… С. 134. 41 Серов Д.О. Администрация Петра I. 2­е изд. Москва: ОГИ, 2008. С. 24. 42 Річка на Псковщині, що витікає з озер Двиньє та Велинське, впадає у Західну Двину. 43 Письмо Петра І к Федору Матвеевичу Апраксину (1701, февраль–март). ПБПВ. Т. І. С. 441. 44 Близько 1701 р. Київ. Звинувачення київського полковника… С. 367. 45 Там само. 46 Там само. С. 367. 47 Там само. 48 Ноября 30. Именный указ. О перестройке взятого у турок города Кизикермена. Полное собрание законов Рос- сийской империи с 1649 г. Санкт­Петербург: Тип­я ІІ отделения собственной его императорского величества кан­ целярии, 1830. Т. ІІІ. С. 266. 49 Доношение думного дворянина Василия Борисовича Бухвостова великому государю Петру Алексеевичу с описанием Таванской осады от 14 октября 1697 г. / Публикация Н. Петрухинцева. Исторический архив. 2021. № 6. С. 178–181. 50 Лист І. Мазепи до Петра І (1698, січня 4, Батурин). ЛІМ-2. С. 545. 51 Лист І. Мазепи до Петра І. Про динаміку збільшення залог Таванського міста і Кизикермена українськими вій­ ськами та про їхню участь у будівництві оборонних споруд на противагу донесенню таванського воєводи (1698р., червня 3, табір над Кустоловом). ЛІМ-2. С. 554. 52 Захаров А.В. Награждения «царедворцев» традиционными московскими чинами. Studia Rossica Gedanensia. 2017. Вып. 4. С. 399. Сіверянський літопис. 2023. № 4 38 їздки, він отримав високе просування по службі. «206 году (1698 р. – С.П.) августа в 28 день великий государь и великий князь Петр Алексеевич, всея Великия и Малыя и Белыя России самодержец, пожаловал из думных дворян в околничие Василья Борисовича Бух­ востова»53, – записано у двірцевих розрядах. Крім того, він невдовзі висунутий у Боярську думу54. Зазначимо, що навіть очільник Посольського приказу Омелян Українцев не мав боярського чину55. У джерелах за серпень 1700 р. псковським воєводою згадується стольник Василь Ло­ дигін56, а вже в кінці листопада 1700 р. – Василь Бухвостов57. Він, безперечно, був призна­ чений у цей важливий стратегічний прикордонний пункт, значення якого посилилося піс­ ля оголошення війни Швеції, не випадково, бо ця провінційна глибинка перетворювалася в арену міждержавного протистояння. Якщо це направлення відбулося одразу після нарв­ ського погрому58, то можна припустити, що цар, знаючи свого підлеглого як здібного й мужнього оборонця Таванської фортеці, відбудованого Казикермена й водночас як непо­ блажливого та недипломатичного оцінювача дій І. Мазепи на кримському напрямку59, очікував від нього нових донесень про саботаж гетьманців. Як новий воєвода він мав провести розслідування на місці, чому козацький корпус добряче запізнився. «А гетману с черкасы, как возвратитца (козаки дійшли до озера Самро, що було за 200 км від Пскова та за 90 км від Нарви – С.П.), – наказував Петро І В. Бухвостову, – ве­ леть быть во Пскове, и во Псковском уезде быть в пристойных местех, и имети им опасе­ ние от неприятельских людей. И без ево великого государя указу ево, гетмана, изо Пскова не отпускать»60. Фактично козацьке військо потрапляло під нагляд окольничого та без йо­ го відома не мало права чинити якихось дій. Поєднання в одному місці двох впливових опонентів гетьмана, порозуміння між ними, обмін інформацією про свої висновки щодо правителя України давало обом царедворцям надію нарешті поставити шукача свободи та вольностей для України на відповідне місце. Зрозуміло, як псковський воєвода, так і Б. Шереметєв не сумнівалися в тому, що І. Ма­ зепа був таємним противником Московії. Їхні докази цього з тих чи інших причин верхов­ на влада не звела докупи, не узагальнила і не взяла до уваги. З часом нова хвиля подій по­ ховала у стосах звітів виявлені серйозні натяки на сепаратизм гетьмана та його команди. Але, мабуть, викладені Б. Шереметєвим нотатки у 1700 р. про зрадливість Батурина цар усе ж таки на початку Північної війни вирішив не ігнорувати. В. Бухвостов у Пскові не­ сподівано отримав для себе однодумця щодо оцінки саботажу, співпраці з Кримським ханством володаря булави. Аналізуючи вищезгадане донесення полковників, які адресували його І. Мазепі, можна зробити такі висновки: 1) К. Мокієвський на двох бенкетах усвідомлював свої дії, будучи упевненим, що за свої звинувачення не нестиме відповідальності. 2) Київський полковник доносив через Ф. Апраксіна царю напряму про зраду Батури­ ном монарха. 3) Прояв агресивності щодо свого родича­гетьмана, І. Обидовського важко списати на затьмарення розуму старшини від випитого, оскільки в такому разі автори записки вказа­ ли б на це. 4) К. Мокієвський отримав з достовірного джерела61 інформацію про плани зміщення свого родича­гетьмана. 53 Дворцовые разряды… С. 1082. 54 Селихов Е.А. Формирование руководящего состава… С. 17. 55 Там само. С. 27. 56 Царская грамота псковскому воеводе Василию Лодыгину (1700, августа 22–24). Дополнения к актам истори- ческим, собранные и изданные археографическою комиссиею. Санкт­Петербург: Тип­я В.В. Пратц, 1872. С. 93– 94. 57 1700 г. ноября 28. Наказная память из Посольского приказа псковскому воеводе В.Б. Бухвостову о принятии мер для обороны Пскова от нападения шведов. Северная война 1700–1721 гг. / Под ред. Л.Г. Бескровного и Г.А. Куманева. Москва: Объединенная редакция МВД РФ; Кучково поле, 2009. Т. І (1700–1709 гг.). С. 79. 58 Цар був у Великому Новгороді з 23 листопада по 6 грудня 1700 р. (Базарова Т.А. «Чинить отпор бодро безо всякие робости»: записная книга указов новгородского губернатора А.И. Репнина 1700–1701 гг. Новгородский исторический сборник. Великий Новгород, 2016. Вып. 16 (26). С. 377). Тоді ж він призначив командира дивізії Микиту Репніна губернатором (воєводою) Великого Новгорода (Там само). Схоже, у той час призначення отри­ мав і В. Бухвостов. 59 Петрухинцев Н. «А в Тованске, государь, ратных людей осталось малое число». Доношение командующего таванским гарнизоном думного дворянина В.Б. Бухвостова царю Петру І. 1697 г. Исторический архив. 2021. № 6. С. 176–177. 60 1700 г. ноября 28. Наказная память из Посольского приказа… С. 79. 61 Думаємо, що ще у квітні 1700 р. в Гетьманщині знали про записку Б. Шереметєва царю про зрадливого геть­ мана. В. Кочубей терміново тоді вжив заходів для свого порятунку. Навряд чи він поставив до відома про на­ ближення загрози київського полковника. З листа останнього до гетьмана (орієнтовно після повернення з похо­ Siverian chronicle. 2023. № 4 39 5) Звинувачуючи І. Мазепу, І. Обидовського у зрадах перед російськими високопоса­ довцями («не тилко полковникы, але и сам пан гетман измѣнник, що хотѣл з под Казикер­ меня утѣкаты»62), він хотів у такий спосіб зберегти собі уряд або уникнути відповідаль­ ності за справи дядька. 6) К. Мокієвський знав про бажання московських урядовців поставити на гетьман­ ський уряд Б. Шереметєва. 7) Різка зміна позиції київського полковника щодо свого дядька, який восени 1698 р., не сумніваючись у його надійності, посилав свояка в Москву63 дати «правильний», на від­ міну від В. Бухвостова, звіт про проведену військову кампанію, засвідчувала його захисну реакцію в очікуванні репресій (полковник добре знав, що родич позбавленого уряду, від­ правленого на заслання у 1689 р. Василя Голіцина, його двоюрідний брат64 Борис Голіцин не тільки потрапив у немилість, а навпаки став наближеним Петра І, очолював до 1700 р. Іноземський приказ65). Оскільки старшина була запрошена на обід до Б. Шереметєва перед відправленням до­ дому, то це ніби заперечує версію про намір царедворців учинити у Пскові козацьку раду та обрати нового гетьмана. Проте, можливо, на заваді цьому стала загадкова смерть І. Обидовського 31 січня 1701 р. Ніжинський полковник і наказний гетьман мав би бути зручною мішенню для викриття «зради». За наслідком її розслідування, логічним би стало відсторонення І. Мазепи від влади. Такий сценарій був зручним для царя, Москви. Без І. Обидовського проводити якісь кадрові перестановки, звинувачувати Батурин у підігру­ ванні ворогу, зрештою повісити на гетьманців розгром під Нарвою було важко. Як пові­ домляв Могилівський літопис, «наказний гетьман Обідовський у Пскові, від отрути, пода­ ної в Печорах, неподалік від Пскова, помер і був похований у Києві»66. Далі це джерело зазначає: «Провину за це поклали на київського полковника; ба, і з полковництва його скинуто»67. Це єдине повідомлення про причини смерті в ранньому віці гетьманського племінника. Схоже, літописець був поінформований про вищезгадане від гетьманців, які не раз проходили Могилівщиною в ті дні та наступні місяці, ідучи в Прибалтику та повер­ таючись із військових кампаній. Українські літописці про це не пишуть. Але, на нашу думку, Самовидець не випадково написав, що ніжинський полковник «там своею смертію умерл в літах молодих»68. Отже, літописець, симпатизуючи гетьману, найімовірніше не тільки прикривав факт отруєння, а й заперечував важливіше – версію самогубства полков­ ника. Саме тому автор літопису підкреслював, що племінник «своею смертію умерл». От­ же, він знав і про існування іншої версії, яка, на його думку, була тенденційною, неправ­ дивою, антигетьманською, дискредитаційною, а тому не вартою для запису у свій твір. З огляду на те, що К. Мокієвський у січні 1701 р. став на бік Б. Шереметєва і не сумнівався, що влада І. Мазепи ось­ось закінчиться, І. Обидовський зрозумів, яку роль передбачили заколотники йому у зміщенні дядька. Наказний гетьман, звинувачений у зраді, мав ще й викривати, давати докази для повалення гетьмана. Київський полковник, думаємо, вів пе­ реговори з ним про це. Можливо, про всі згадані реалії запланованого зміщення наказний гетьман дізнався від старшин, які вагалися чинити щось супротивне проти володаря була­ ви, але змушені були втягуватися в інтригу Б. Шереметєва, який посилався на волю царя. Загнаний у глухий кут, І. Обидовський, передбачаючи свій арешт, міг прийняти рішення не брати участі в цій виставі­грі, поламати плани заколотників, зруйнувавши їх своєю смертю. Зрештою він знав, що його чекала доля сина зміщеного з посади гетьмана Івана Самойловича, чернігівського полковника Григорія Самойловича, якому 11 листопада 1687 р. у Севську за «зраду» після жорстоких тортур було відрубано голову. Відповідно до цього вважаємо, що келих вина з отрутою в тих реаліях став важливим сигналом для Батурина, для І. Мазепи про небезпеку. ду, лютий–березень 1701 р.) дізнаємося, що В. Кочубей недолюблював К. Мокієвського («Пан судя енералний Великодных Свят запросивши мене в дом свой при полчанах Полтавских и моих полчанах всѣ рѣчи минувши, стал мнѣ домовляти накиданем на полчан моих рѣпу, капусту и иншие чинитъ долегливости и кривди, богат­ ством нѣякимсъ допинал. И вибѣгши з комнати Тишчиха, з направи панѣ судиной, так мене безчестила погани­ ми словами, же з великого жалю моего и стиду, слезами обливаючись, не памятаю як з его дому вийшол» (ДГІМД. С. 320)). 62 Близько 1701 р. Київ. Звинувачення київського полковника… С. 367. 63 Гордон П. Дневник. 1696–1698 / Пер. с англ., статья и примечания Д.Г. Федосова. Москва: Наука, 2018. С. 173. 64 Князья Голицыны. 600 лет служения Москве и Отечеству: биобиблиографический указатель / Авт.­ сост. Е.Н. Бычкова, И.И. Голицын; ред.­библиогр. И.И. Доронина; консультант и автор вступ. слова И.И. Голи­ цын. Москва: ЦУНБ им. Н.А. Некрасова, 2010. С. 322. 65 Там само. С. 33. 66 Переклад з польскої Ю. Мицика. Див.: Могилевская хроника Т.Р. Сурты и Ю. Трубницкого / Полное собрание русских летописей. Москва: Наука, 1980. Т. 35 (Летописи белорусско­литовские). С. 251. 67 Там само. 68 Літопис Самовидця / Видання підготував Я.Ф. Дзира. Київ: Наукова думка, 1971. С. 165. Сіверянський літопис. 2023. № 4 40 Старшинам, які діяли проти гетьмана, навряд чи потрібно було отруювати його пле­ мінника: у такий спосіб проявилася б нездатність опозиції протистояти керманичу. Помс­ та отруєнням – болючий удар по володарю. Однак він нічого не змінював на Гетьманщи­ ні. Тому ми схиляємося до того, що сценарій 1687 р., коли на арештованих І. Самойлови­ ча та його синів В. Голіцин повісив усі провали Кримської кампанії, зробив їх головними винуватцями ганебного повернення, луснув, наче мильна бульбашка, у результаті непе­ редбачуваного для заколотників кроку І. Обидовського. Сміливість, безоглядність К. Мокієвського на прощальній аудієнції з командуючим гетьманцями Б. Шереметєвим дає підставу поміркувати й про такі ймовірні складові запу­ щеного механізму вирішальних кадрових змін у Гетьманщині: 1) Київський полковник мав спільників, які сприйняли «план Москви» в особі Б. Ше­ реметєва як незворотню реальність; очевидно, у це коло увійшли кілька безпосадних за­ служених військових товаришів, які, як і їхні колеги на Коломаку 1687 р., прагнули пере­ розподілу владних повноважень на свою користь. Зауважимо, що Б. Шереметєв перед здійсненням дипломатичної місії та після неї оминав Батурин (бо, як казав він Данилу За­ білі, «и мне гетман добра не желает»69), але зупинявся на ночівлю в помешканнях старо­ дубського полковника Михайла Миклашевського70, генерального обозного Василя Дуні­ на­Борковського71 та багатьох старшин на шляху з Києва до Глухова. Дуже ймовірно, що ночівля боярина в січні 1699 р. у Реутинцях72 у Данила Забіли планувалася учасниками змови з Київського полку – наприклад, недалеко, у Коропі73, проживав дядько вищезгада­ ного донощика, значний військовий товариш Іван Забіла74, дружиною якого була дочка генерального обозного В. Дуніна­Борковського Анна75. 2) Сім городових та чотири охотницькі полковники, напевне, були поставлені перед фактом неминучості змін, однак не проявляли активності та пасивно спостерігали у Пско­ ві за розвитком подій; прибувши додому, вони одразу здали заводія­заколотника, що по­ чав підігрувати Москві. 3) Зухвалість К. Мокієвського, можливо, була пов’язана з тим, що саме йому російське командування, з яким він контактував під час походів 1695–1698 рр., дало шанс «виправи­ тися», щось наобіцяло. Саме до нього Б. Шереметєв після смерті І. Обидовського звернув­ ся з листом визначити зі старшиною, хто буде наказним гетьманом76. Гетьманці обрали старшим над собою чернігівського полковника Юхима Лизогуба77. Про це 13 лютого 1701 р. Б. Шереметєв повідомляв царя78. 4) Ідея зміщення І. Мазепи та призначення на його місце Б. Шереметєва, схоже, заро­ дилася не в момент походу. Після взяття у 1695 р. українсько­російським військом фор­ тець Казикермен, Мубереккермен, Мустриткермен, Аслан­міста вийшов друком панегі­ рик «Slawa heroicznych dziel jasnje wjelmoznego J. Mi Pana Borysa Petrowicza Szeremety»79 («Героїчна слава дій ясновельможного його милості пана Бориса Петровича Шереметьє­ ва»). Його написав Петро Терлецький. На наш погляд, були дві редакції панегірика. Пер­ ша – 1695 р. А наступна – після 1698 р., тобто після повернення Б. Шереметєва із зарубіж­ ного відрядження (з’явився у Москві у 1699 р.), коли він вже став кавалером хреста Маль­ тійського ордена80. У панегірику не випадково є натяки на цю нагороду – «доблесний ка­ валер Борис Петрович»81, «Кавалерські діла»82. 69 О наказании Данилы Забелина на донос на гетмана Мазепу. Источники Малороссийской истории / Собранные Д.Н. Бантышем­Каменским и изданные О.М. Бодянским. Москва: В Университетской тип­и, 1859. Ч. ІІ. С. 27. 70 Записка путешествия генерала фельдмаршала российских войск, тайного советника и кавалера мальтийского, с. апостола Андрея, Белого орла и прусского ордена, графа Бориса Петровича Шереметева, в тогдашния времена бывшаго ближняго боярина и наместника Вятского, в европейския государства в Краков, в Вену, в Венецию, в Рим и на Мальтийский остров, изданная по подлинному описанию, находящемуся в библиотеке сына его госпо­ дина обер­камергера, генерал­аншефа, сенатора и кавалера с. апостола Андрея, с. Александра Невскаго, Белаго Орла и с. Анны, графа Петра Борисовича Шереметева. Москва: Печ. при Имп. ун­те, 1773. С. 4. 71 Там само. 72 О наказании Данилы Забелина на донос на гетмана Мазепу… С. 26. 73 Тут ночував Б. Шереметєв. 74 Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. Київ: Стилос, 2009. С. 135. 75 Модзалевский В. Малороссийский родословник. Киев: Тип­я т­ва Г.Л. Фронцкевича, 1910. Т. ІІ. С. 76. 76 Дядиченко В.А. Нариси суспільно­політичного устрою Лівобережної України… С. 504. 77 Журнал государя Петра І с 1695 по 1709, сочиненный бароном Гизеном. Собрание разных записок и сочине- ний, служащих к доставлению полного сведения о жизни и деяниях государя императора Петра Великого, из- данное трудами и иждивением Феодора Туманского. Санкт­Петербург, 1787. Ч. 3. С. 231. 78 Там само. 79 Селищев А.М. Слава Б.П. Шереметева (Польский панегирик ХVІІІ в.). Русский библиофил. 1915. Т. V. С. 85. 80 Записка путешествия генерала фельдмаршала российских войск… С. 70–74. 81 Селищев А. М. Слава Б.П. Шереметева… С. 89 82 Там само. С. 92 Siverian chronicle. 2023. № 4 41 У книжечці­панегірику привертає увагу одна з гравюр, підписана ініціалами L.T. (тоб­ то Леонтій Тарасевич). На ній вигравіровано воїна з булавою83, а під ним Сатурн, який ви­ орює плугом булави, каламар, печатки, ключ. Родину їхню за численну знають, Її-бо списом цілим виміряють. У руськім краї має свою славу, Трима булаву. Тож титулами славно збагатилась. Ще й добрим ім’ям гідно укріпилась – Все за криваві праці, свої поти, Славні роботи. Хто їх прославив всюди по країнах, По всіх державах і малих родинах За їх відваги, серце і чесноти Рицарські цноти? Ніхто їм інший навіки для слави Не дав трофеїв, тільки Марс кривавий, Булат і замки пишнії та дужі Рідні потужні84. Зображення Б. Шереметєва як гетьмана було додано в панегірик на іншому папері, як вкладку. Схоже, це був ще один додаток до панегірика. Напевне, Л. Тарасевич був взятий у похід і оперативно створив гравюру на прохання київського полковника у січні–лютому 1701 р. Зазначимо, що в січні 1699 р. боярина урочисто прийняли у Києво­Печерській лав­ рі з «духовным поучением»85, що правдоподібно мався на увазі виступ спудеїв та красиво оформлені з цієї нагоди тези Києво­Могилянського колегіуму з присвятою полководцю. На естампі зображено герб, вершника­героя, генеалогічне древо з невеличкими портрета­ ми його предків86. Напевне, під час цього візиту Б. Шереметєв зробив значний фінансовий вклад на лавру, а у 1713 р.87 його коштом виготовлені срібні врата для головного іконо­ стасу Успенського собору88. При кінці життя він навіть хотів стати ченцем обителі89, у тестаменті висловив побажання, щоб його поховали в цьому святому місці90. Чи планував Петро І ще у 1700–1701 рр. замінити гетьмана на когось слухнянішого і прогнозованішого? Однозначної відповіді на це не маємо через обмаль джерел. Разом із тим у 1701–1702 рр. цар призначив 65 нових воєвод91, що засвідчувало його бажання кар­ динально оновити кадровий потенціал свого царства. Загалом він замінив усіх очільників міст, призначених у кінці ХVІІ ст.92 У 1699–1701 рр. з 44 чинних приказів, незважаючи на створення нових, цар залишив лише 3593. Отже, Петро І модернізував Московію під нові військові потреби, які вимагали загальної уніфікації. Гетьманщина зі своїми відмінностя­ 83 Міркування Д. Ровінського про те, що Б. Шереметєв у 1695 р. був з бородою, а відтак на зображенні Л. Тарасе­ вича представлений не він (Ровинский Д.А. Подробный словарь русских граверов ХVI–ХІХ вв. Санкт­Петер­ бург: Тип­я императорской академии наук, 1895. Т. ІІ. С. 983–986), не враховує одну обставину – датування са­ мого військового походу та видання панегірика. Як нам видається, твір П. Терлецького вийшов друком спочатку в 1695 р., а потім з додатком після 1698 р. (що усуває суперечності про безбородого Б. Шереметєва). Так, І. Шляпкін у книзі «Святий Дмитрій Ростовський та його доба» (Санкт­Петербург, 1891 р.) посилається на «Сла­ ву», датуючи її 1698 р. (с. 66). Цей же рік фігурує у назві панегірика, згаданого у VII­му додатку до звіту про ді­ яльність Товариства Любителів Давньої Писемності за 1877 р. (Селищев А. М. Слава Б. П. Шереметева… С. 86). Дуже ймовірно, що друга редакція видання була приурочена до приїзду Б. Шереметєва у Київ після повернення його з Мальти, а вклейку із зображенням його як «гетьмана» зробили ще пізніше. 84 Із книги «Слава героїчних справ ясновельможного й[ого] м[илості] пана Бориса Петровича Шеремети» (1695 р.) / Пер. Р. Радишевський; упор. С. Павленко. Мазепина Атлантида. Творча спадщина доби 1687–1709 рр. Київ: Мистецтво, 2021. С. 103. 85 Записка путешествия генерала фельдмаршала российских войск… С. 88. 86 Степовик Д.В. Українська графіка ХVІ–ХVІІІ ст. Еволюція образної системи. Київ: Наукова думка, 1982. С. 297–298. 87 Шушпан Г.Г. Срібні царські врата в сакральному просторі українських храмів. Київ: Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2021. С. 51. 88 Муравьев А.Н. Путешествие по святым местам русским. Санкт­Петербург: Тип­я ІІ отд. Собственной Его Им­ ператорского Величества канцелярии, 1863. Ч. ІІ. С. 335. 89 Родникова И.С. «И Шереметьев благородный…» К атрибуции оклада Евангелия из собрания Псковского му­ зея. Псков. 2009. № 31. С. 50. 90 Там само. С. 56. 91 Приложение 8. Лица, назначенные на воеводские должности 1701–1702 гг. Селихов Е.А. Формирование руко- водящего состава… С. 142–144. 92 Там само. С. 73. 93 Писарькова Л.Ф. Государственное управление России с конца ХVІІ – до конца ХVІІІ в.: эволюция бюрократи­ ческой системы. Москва: Российская политическая энциклопедия, 2007. С. 93. Сіверянський літопис. 2023. № 4 42 ми, особливостями дуже не вписувалася в цей загальний план94. Дуже ймовірно, що псковський таємний нереалізований заколот – це всього­на­всього інтрига Б. Шереметєва, його спроба в реаліях війни стати правителем України. Під час дипломатичної місії 1697– 1698 рр. боярина зустрічали правителі та військові Європи як генералісимуса, «гетмана войск Царского Величества»95. Він був удостоєний почестей як знаменитий полководець, що взяв чотири турецькі міста. Удома з ним так не рахувалися, що його пригнічувало. Звідси він підбурював царя, козацьких полковників, щоб вони його поставили правителем Гетьманщини. Однак йому не вистачило рішучості у реалізації задуму. Можливо, цьому перешкодила смерть І. Обидовського або були інші причини. У Москві, наприклад, у дру­ гій половині 1700 р. були занепокоєні повідомленнями їхнього польського резидента Лю­ бима Судейкіна про наміри значної частини верхівки Речі Посполитої розпочати війну з Московією за повернення України96. А це означало, що зміщення гетьмана лише підіграло б цим силам, які активно агітували Августа ІІ діяти саме таким чином. Зрозуміло, що по­ дібні наміри могли охолодити Петра І, Ф. Головіна у підтримці Б. Шереметєва. 20 січня 1701 р. Петро І направив до Б. Шереметєва Тихона Стрешнєва «для управле­ ния нынешней войны»97, «дабы по крайней мере должность отечества и честь чина испра­ вити полщились»98. З листа царя до свого уповноваженого дізнаємося, що мається ніби на увазі – «Новгород, также и Псков зачатое доделать и, что приказано во Пскове, еще вновь сделать, чего в прошлом лете не успели»99. Проте голова Розрядного приказу Т. Стреш­ нєв, якого цар називав «отцом»100, дозволяв йому носити бороду і на якого під час своєї відсутності залишав управління Московським царством, навряд вирішував у Пскові тіль­ ки питання поліпшення фортифікації прикордонних містечок, видачі жалування воякам. Напевне, обговорювалося й вищезгадане питання. 28 січнем 1701 р. датується указ царя, згідно з яким із цього часу в грамотах, кореспонденціях та інших документах зобов’язано всіх Б. Шереметєва «писать генералом и военным кавалером малтийским свидетельство­ ванным»101. Із цього приводу 12 лютого 1701 р. останньому направлена відповідна цар­ ська грамота102. Зауважимо, що Петро І 31 січня 1701 р.103 вирушив із Москви на зустріч з Августом ІІ в Дюнабург104. П. Орлик зафіксував у листі до Стефана Яворського важливе свідчення щодо прагнен­ ня царедворців посісти гетьманський уряд. «Писала, – зазначав соратник І. Мазепи про кореспонденцію Анни Дольської, – однак един лист цифрами до его Мазепы с Лвова, в 94 Показовий у цьому плані лист І. Мазепи від 8 травня 1700 р. у Москву зі скаргою, що його, не поставивши до відома, відсторонили від владних повноважень щодо управлінням Києвом: «Не извещено мне еще того монаршеским его царского пресветлого величества указом, дабы я властию моею гетманскою к Нижнему городу Киеву не належал; а вижу то, что о спорных делех меж мещанами киевскими и меж монастырями тамошними в землях деющихся, из малороссийской его царского пресветлого величества канцелярии, прислана препочтенная великого государя нашего грамота к боярину и воеводе киевскому, вручая его милости в тех делех чинити розыск и росправу; и донеслось мне, что уж боярин и воевода киевской тамошним мещаном ис Кириловского монастыря с старцами, в землях спорных повелел прежние знаки или грани и столбы выкидать, и чинил новое розмежевание, а того Кириловского и иных монастырей киевских старцы о своих обидах ко мне гетману прибегают, и помочи себе, и управы против обидящих неотступно просят, доношу я убо вашей вельможности что прежде сего, почав от покойного Богдана Хмельницкого, при всех бувших гетманов, при преславной скипетрской державы святыя памяти как отца, так и брата его света великого государя нашего все Нижняго города Киева дела до гетманов належали, и уже при нем премилостивейшем моим великом государе, некоторые о землях розыски мне были вручены, и я от себя посылал туды особ отселя яко ж и то было утвержено, и в статьях положено, чтоб никому из малоросийских чинов у кого б не было гетманского уневерсала, жалованных его царского пресветлого величества привилиев, ис той же канцелярии не выдавать; а ныне мещаня киевские на многие вещи не имея моего гетманского уневерсала препочтенную жалованную его царского пресветлого величества грамоту взяли, естли б до того Нижняго города Киева гетманом не належати, то надобно б было уж и казаков тамо издавна жительствующих свести оттоля, и казацкие домы, которые казаки из розных мест, для прибежища себе держат, пустити в презрение или в разорение» (Лист І. Мазепи до Ф. Головіна (1700 р., травня 8). ЛІМ-2. С. 629). 95 Записка путешествия генерала фельдмаршала российских войск… С. 6. 96 Королюк В.Д. Речь Посполитая и начало Северной войны. Ученые записки Института славяноведения. Москва: Изд­во АН СССР, 1952. Т. V. С. 286. 97 Письма Петра Великаго, писанныя к генерал­фельдмаршалу, тайному советнику, малтийскому, с. апостола Андрея, Белаго орла, и прусскаго ордена кавалеру, графу Борису Петровичю Шереметеву. Москва: При Императорском университете, 1774. С. 1. 98 Там само. 99 Письмо Петра І к Тихону Никитичу Стрешневу (1701, январь). ПБПВ. Т. І. С. 422. 100 Воронцова Л.Ю. Российский государственный деятель конца ХVII – первой четверти ХVIII в. Тихон Никитич Стрешнев. Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. Гуманитарные науки. История. 2013. № 4. С. 10. 101 Записка путешествия генерала фельдмаршала российских войск… С. 89. 102 Там само. С. 89–90. 103 Гистория Свейской войны (Поденная записка Петра Великого) / Сост. Т.С. Майкова, под общей ред. А.А. Преображенского. Москва: Кругъ, 2004. Вып. 1. С. 211. 104 Устрялов Н. История царствования Петра Великого. Санкт­Петербург: Тип­я ІІ отд. Собственной Его Импе­ раторского Величества канцелярии, 1863. Т. 4. Ч. І. С. 89. Siverian chronicle. 2023. № 4 43 котором для перестороги доносила ему, что она там же в Лвовѣ была у когось (того не упамятаю) воспріемницею с Борисом Петровичем Шереметом, а сѣдячи у столу на хрис­ тинах между тѣм же Борисом Петровичем и енералом Реном, воспомянула по случаю пе­ ред ним Реном имя его Мазепы похвалным словом, а енерал Рен, отвѣтуя ей, такожде по­ хвално, будто сосболѣзновал ему Мазепѣ тако: “Пожался Боже того доброго и разумного Ивана! Он бѣдный и не знает, что князъ Александер Данилович яму под ним ріет и хочет, его отставя, сам в Украинѣ бытъ гетманом”»105. Та й сам правитель Гетьманщини проко­ ментував згадане своєму довірнику так, що, мовляв, усі чули, «як тот же Александер Да­ нилович публичне о княженіе себѣ черниговское просил, через которое стелет и готует путъ до гетманства»106. Наслідком вищесказаної спроби Б. Шереметєва посісти гетьманське крісло стало змі­ щення київського полковника з посади. Одразу після отримання детального звіту про дії свого невдячного родича І. Мазепа усунув його від уряду. К. Мокієвський намагався ви­ правдатися за свою негідну поведінку, мовляв, постійно незаслужено перед тим потерпав від родинної несправедливості107, але гетьман у своєму листі у відповідь написав йому, що він «лишнее»108 говорить. У червні 1703 р.109 позбувся уряду й полтавський полковник Іван Іскра110, який, як з’я­ сував І. Мазепа з доносу на цього старшину полчан та обивателів, під час походу в Ліф­ ляндію підлещувався до Б. Шереметєва, зокрема «потай всѣх панов полковников, навет потай полчан своих, сам до боярина его милости ѣздил»111, «двое коней добычных велми добрих, при инных подарках отдал боярину»112. Крім того, близьке коло І. Іскри поширю­ вало серед полтавського простолюддя чутку, що «же цѣле по ясневелможном добродѣеви достоинство так высокое гетманское ему будет вручено»113. Коли 29 січня 1702 р.114 І. Ма­ зепа перебував у Москві115, полтавський полковий сотник Іван Черняк говорив, що «будто ясневелможного добродѣя на Москвѣ задержано, а на гетманство пана Искру назначе­ но»116. References Kryvosheia, V., Kryvosheia, I., Kryvosheia, O. (2009). Neuriadova starshyna Hetmanshchyny [Non­ governmental olderly of the Hetmanate]. Kyiv, Ukraine. Pavlenko, S. (2009). Viiskovi kampanii doby hetmana Ivana Mazepy v dokumentakh [Military campa­ igns of Hetman Ivan Mazepa times in documents]. Kyiv, Ukraine. Pavlenko, S. (2019). Ukraina doby Ivana Mazepy. 1708–1709 r. v dokumentalnykh dzherelakh [Ukrai­ ne in the era of Ivan Mazepa. 1708–1709 in documentary sources]. Kyiv, Ukraine. Pavlenko, S. (2021). Mazepyna Atlantyda. Tvorcha spadshchyna doby 1687–1709 rr. [Atlantis of Ma­ zepa. Creative heritage of the era 1687–1709]. Kyiv, Ukraine. Petrukhyntsev, N. (2021). «A v Tovanske, hosudar, ratnykh liudei ostalos maloe chyslo». Donoshenye komanduiushcheho tavanskym harnyzonom dumnoho dvorianyna V.B. Bukhvostova tsariu Petru I. 1697 h. [«Ruler, there is only a small number of military people remained in Tovansk». Report of the commander of the Tavan garrison nobleman V.B. Bukhvostov to tsar Peter I. 1697]. Ystorycheskyi arkhyv – Historical archive, 6, P. 176–177. 105 1721, червня 1. Лист Пилипа Орлика до Стефана Яворського. ДГІМД. С. 349. 106 Там само. 107 Між 1700 та лютим 1701. Лист київського полковника Костянтина Мокієвського до гетьмана І. Мазепи. ДГІМД. С. 319–321. Детальніше вивчивши реалії 1700–1701 рр., ми дійшли висновку, що цей лист слід датувати березнем–квітнем 1701 р., коли гетьманці повернулися зі Псковщини і кілька полковників написали І. Мазепі звіт про негідну поведінку київського полковника. У результаті цього гетьман відправив родича у відставку, ар­ гументувавши своє рішення тим, що той не може тримати язик за зубами. 108 Там само. С. 320. 109 1703, июня 26. Письмо гетмана Мазепы к боярину Федору Алексеевичу Головину о разбоях запорожских ко­ заков. Эварницкий Д.И. Источники для истории запорожских козаков. Владимир: Типолитография губернского правления, 1908. Т. І. С. 953. 110 Резолюции на статьи, присланныя малороссийским гетманом Иваном Степановичем Мазепою (1703, конец июня или начало июля). Письма и бумаги императора Петра Великого. Санкт­Петербург: Государственная тип­ я,1889. Т. 2. С. 197–198. 111 1708, не пізніше квітня­травня. Пункти скарг від полкової старшини, міщан та всіх посполитих Полтавського полку на пана І. І. Іскру, колишнього полтавського полковника, подані гетьману І. С. Мазепі / Публікація К. Ко­ чегарова. Україна доби Івана Мазепи. 1708–1709 рр. у документальних джерелах / Упор. С. Павленко. Київ: Мистецтво, 2019. С. 42. 112 Там само. С. 41. 113 Там само. С. 44. 114 Выписка о приезде и отпуске гетмана Мазепы октября с 24 ноября по 29 число 1703 г. ІР НБУВ. Ф. VІІІ. Од. зб. 223/96. Арк. 577. 115 У складі посольства було 125 чоловік, зокрема два генеральні осавули – Іван Ломиковський, Іван Скоро­ падський, значний військовий товариш Клим Довгополий, гетьманський священник, духовний отець Василь, два канцеляристи, гетьманський свояк Яків Малишевський, а також дворяни, дворецький, два трубачі, двоє ключни­ ків, 27 візників, обслуговуючий персонал (Там само. Арк. 578). 116 1708, не пізніше квітня–травня. Пункти скарг від полкової старшини… С. 44. Сіверянський літопис. 2023. № 4 44 Pysarkova, L. (2007). Hosudarstvennoe upravlenye Rosyy s kontsa XVII – do kontsa XVIII v.: evo­ liutsyia biurokratycheskoi systemy [Public administration of Russia from the end of the 17th – to the end of the 18th c.: the evolution of the bureaucratic system]. Moscow, Russia. Rodnykova, Y. (2009). «Y Sheremetev blahorodnyi…» K atrybutsyy oklada Evanhelyia yz sobranyia Pskovskoho muzeia [«And Sheremetyev is noble...» About attribution of the Gospel cover from the collec­ tion of the Pskov museum]. Pskov, 31, P. 50. Selykhov, E. (2018). Formyrovanye rukovodiashcheho sostava pravytelstvennykh uchrezhdenyi Ros­ syy kontsa XVII – nachala XVIII vv. [Formation of the leadership of government agencies of Russia at the end of the 17th – the beginning of the 18th c.]. Moscow, Russia. Serov, D. (2008). Admynystratsyia Petra I [Administration of Peter I]. Moscow, Russia. Shushpan, H. (2021). Sribni tsarski vrata v sakralnomu prostori ukrainskykh khramiv [Silver royal ga­ tes in the sacred space of Ukrainian temples]. Kyiv, Ukraine. Vorontsova, L. (2013). Rossyiskyi hosudarstvennyi deiatel kontsa XVII – pervoi chetverty XVIII v. Tykhon Nykytych Streshnev [Russian statesman of the end of the 17th – the first quarter of the 18th c. Tikhon Nikitich Streshnev]. Yzvestyia vysshykh uchebnykh zavedenyi. Povolzhskyi rehyon. Humanytarnye nauky. Ystoryia – Proceedings of higher educational institutions. Volga region. Humanity sciences. Histo- ry, 4, P. 10. Zakharov, A. (2017). Nahrazhdenyia «tsaredvortsev» tradytsyonnymy moskovskymy chynamy [Awar­ ding «courtiers» with traditional Moscow ranks]. Studia Rossica Gedanensia, 4, P. 399. Павленко Сергій Олегович – історик, заслужений журналіст України, шеф­редактор наукового журналу «Сіверянський літопис» (просп. Миру, 13/106, м. Чернігів, 14021, Україна). Pavlenko Sergіy – historian, honored journalist of Ukraine, editor­in­chief of the scientific historical journal «Siverian chronicle» (13/106 Myru Avenue, Chernihiv, 14021, Ukraine). E­mail: PavlenkoSO1955@gmail.com B. SHEREMETEV'S ATTEMPT TO BECOME HETMAN (1700–1701) The purpose of the proposed study is to cover the events of 1700–1701 related to B. Sheremetevʼs un- successful attempt to take the hetmanʼs chair. Methods. Problem-chronological. Monitoring of sources, studies about events of 1690s, early 1700s. Novelty. For the first time, the author drew attention to sources demonstrating the active participation of the tsarist high-ranking official B. Sheremetev in the conspiracy that was supposed to lead to the overthrow of Hetman I. Mazepa. A convenient moment was chosen for this purpose – the participation of many Cossack regiments in the campaign, the remoteness of the mace owner from the camp, troubles with the organization of military operations by the orderly hetman I. Obidovsky. Participation of relative of the owner of the mace, Kyiv colonel K. Mokiyevsky, in measures to change po- wer in Baturin in favor of the boyar B. Sheremetev shows that in fact the elite was already ready to hand over her owner to Moscow. They have already accepted the above as an inevitable reality, sanctioned by tsar himself. Plans of the conspirators and the candidate for the hetmanʼs post were broken by the un- expected death of I. Mazepaʼs nephew, Nizhyn colonel I. Obidovsky. Conclusions. Events of 1700–1701 point to the very fragile position of I. Mazepa in the power system of the Moscow kingdom. B. Sheremetev in 1693 received evidence of secret anti-tsarist activities of the het- man. He was the inspirer and accomplice of D. Zabilaʼs denunciation in 1699, and in 1700 he wrote a re- port to the tsar about the treachery of Ukrainians. Having received during the campaign of 1700–1701 su- periority over Cossack regiments, the boyar became the secret organizer of the overthrow of I. Mazepa from the government. These insidious actions were prevented by the sudden and unexpected death of I. Obidovsky, who seems to have decided to destroy the plans of the intruders in this way, to warn his uncle about the threat to his rule. Key words: B. Sheremetev, regiments, banquets, conspiracy, nephew, I. Mazepa, Baturyn. Дата подання: 30 червня 2023 р. Дата затвердження до друку: 10 серпня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Павленко, С. Спроба Б. Шереметєва стати гетьманом (1700–1701 рр.). Сіверянський літопис. 2023. № 4. C. 32–44. DOI: 10.58407/litopis.230403. Цитування за стандартом APA Pavlenko, S. (2023). Sproba B. Sheremetieva staty hetmanom (1700–1701 rr.) [B. Sheremetevʼs attempt to become hetman (1700–1701)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 32–44. DOI: 10.58407/litopis.230403.

Схожі ресурси