Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст.

Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст.

Мета розвідки – дослідження історії чернігівського Троїцького монастиря в 20-х рр. XX ст. У статті висвітлено долю монастирських споруд, їх використання радянською владою та оприлюднено інформацію про кількість конфіскованих цінностей Троїцького монастиря. Наукова новизна: систематизовано зібраний...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Миколайко, Т.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Церковна старовина
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199732
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст. / Т. Миколайко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 80-85. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199732
record_format dspace
spelling irk-123456789-1997322024-10-28T16:52:46Z Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст. Миколайко, Т. Церковна старовина Мета розвідки – дослідження історії чернігівського Троїцького монастиря в 20-х рр. XX ст. У статті висвітлено долю монастирських споруд, їх використання радянською владою та оприлюднено інформацію про кількість конфіскованих цінностей Троїцького монастиря. Наукова новизна: систематизовано зібраний матеріал з історії Троїцького монастиря в Чернігові за означений час та запроваджено його до наукового обігу. Методи дослідження дібрано відповідно до поставленої мети та ґрунтуються на основі історизму та об’єктивності. Висновки. Після усталення влади більшовиків у Чернігові з 20-х рр. XX ст. розпочалася активна антирелігійна політика, спрямована на дискредитацію авторитету Церкви та викорінення релігії з життя людей. У цей час закривається Троїцький монастир і його споруди та цінності переходять у власність держави. Під час грабіжницької операції з конфіскації церковних цінностей та коштовностей з Троїцького монастиря вивезено понад 1,3 кг золота й майже 65 кг срібла. Повністю забороняти діяльність Церкви більшовики не стали, тому Троїцький собор залишався діючим до 1927 р., а решта монастирських споруд була передана в розпорядження місцевої влади. Перша установа, що працювала на території монастиря у 1921−1923 рр., − дев’ятий та четвертий дитячі будинки для дітей-переселенців із Поволжя, Уфи та Чернігівської губернії. Потім було інвалідне містечко, де у 1926−1929 рр. у зовсім не комфортних умовах жили інваліди війни та праці, безпритульні та старі люди. На початку 1930-х рр. споруди монастиря передали зоотехнікуму. The purpose of the study − the investigation of the history of the Trinity Monastery in Chernihiv in the 20s of the 20th c. The article highlights the destiny of monastery buildings, their use by Soviet authorities, and publishes information on the number of confiscated valuables of the Trinity Monastery. The scientific novelty is that the collected material on the history of the Trinity Monastery in Chernihiv for the specified period is systematized and introduced into scientific circulation. The research methods were selected in accordance with the goal and are based on historicism and objectivity. Conclusions. After the establishment of the power of Bolsheviks in Chernihiv from the 20s of the 20th c., an active anti-religious policy began, directed at discrediting the authority of the Church and eradicating religion from people’s life. At that time, the Trinity Monastery was closed and its buildings and valuables were passed to the property of the state. During a robbery operation to confiscate church valuables and jewelry, more than 1.3 kg of gold and almost 65 kg of silver were taken from the Trinity Monastery. Bolsheviks did not completely prohibit the activity of the Church, so the Trinity Monastery was remain active until 1927, and the rest of the monastic bui-dings were transferred to the local authority. The first institution that worked on the territory of the monastery in 1921–1923 was the ninth and fourth orphanages for displaced children from the Volga region, Ufa and Chernihiv province. Then there was the township for disabled, where in 1926−1929 here lived war and labor disabled veterans, homeless people, and elders in very uncomfortable conditions. In the early 1930s, the monastery buildings have been handed over to a zootechnical college. Key words: the Trinity Monastery, the Church, Bolsheviks, anti-religious campaingn, childrenʼs «orphanage of Volga region», the township for disabled. 2023 Article Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст. / Т. Миколайко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 80-85. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230406 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199732 271.2523.69(477.51)«192» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Церковна старовина
Церковна старовина
spellingShingle Церковна старовина
Церковна старовина
Миколайко, Т.
Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст.
Сiверянський літопис
description Мета розвідки – дослідження історії чернігівського Троїцького монастиря в 20-х рр. XX ст. У статті висвітлено долю монастирських споруд, їх використання радянською владою та оприлюднено інформацію про кількість конфіскованих цінностей Троїцького монастиря. Наукова новизна: систематизовано зібраний матеріал з історії Троїцького монастиря в Чернігові за означений час та запроваджено його до наукового обігу. Методи дослідження дібрано відповідно до поставленої мети та ґрунтуються на основі історизму та об’єктивності. Висновки. Після усталення влади більшовиків у Чернігові з 20-х рр. XX ст. розпочалася активна антирелігійна політика, спрямована на дискредитацію авторитету Церкви та викорінення релігії з життя людей. У цей час закривається Троїцький монастир і його споруди та цінності переходять у власність держави. Під час грабіжницької операції з конфіскації церковних цінностей та коштовностей з Троїцького монастиря вивезено понад 1,3 кг золота й майже 65 кг срібла. Повністю забороняти діяльність Церкви більшовики не стали, тому Троїцький собор залишався діючим до 1927 р., а решта монастирських споруд була передана в розпорядження місцевої влади. Перша установа, що працювала на території монастиря у 1921−1923 рр., − дев’ятий та четвертий дитячі будинки для дітей-переселенців із Поволжя, Уфи та Чернігівської губернії. Потім було інвалідне містечко, де у 1926−1929 рр. у зовсім не комфортних умовах жили інваліди війни та праці, безпритульні та старі люди. На початку 1930-х рр. споруди монастиря передали зоотехнікуму.
format Article
author Миколайко, Т.
author_facet Миколайко, Т.
author_sort Миколайко, Т.
title Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст.
title_short Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст.
title_full Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст.
title_fullStr Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст.
title_full_unstemmed Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст.
title_sort доля троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки xx ст.
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2023
topic_facet Церковна старовина
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199732
citation_txt Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20-ті роки XX ст. / Т. Миколайко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 80-85. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT mikolajkot dolâtroícʹkogomonastirâzačasívradânsʹkoívladiv20tírokixxst
first_indexed 2024-11-10T18:50:00Z
last_indexed 2024-11-10T18:50:00Z
_version_ 1815362510594768896
fulltext Сіверянський літопис. 2023. № 4 80 УДК 271.2­523.6­9(477.51)«192» Тетяна Миколайко • ДОЛЯ ТРОЇЦЬКОГО МОНАСТИРЯ ЗА ЧАСІВ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ в 20-ті роки XX ст. DOI: 10.58407/litopis.230406 © Т. Миколайко, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0003­3860­0864 Мета розвідки – дослідження історії чернігівського Троїцького монастиря в 20-х рр. XX ст. У статті висвітлено долю монастирських споруд, їх використання радянською владою та оприлюд- нено інформацію про кількість конфіскованих цінностей Троїцького монастиря. Наукова новизна: систематизовано зібраний матеріал з історії Троїцького монастиря в Чернігові за означений час та запроваджено його до наукового обігу. Методи дослідження дібрано відповідно до поставленої мети та ґрунтуються на основі історизму та об’єктивності. Висновки. Після усталення влади більшовиків у Чернігові з 20-х рр. XX ст. розпочалася активна антирелігійна політика, спрямована на дискредитацію авторитету Церкви та викорінення релігії з життя людей. У цей час закрива- ється Троїцький монастир і його споруди та цінності переходять у власність держави. Під час грабіжницької операції з конфіскації церковних цінностей та коштовностей з Троїцького монасти- ря вивезено понад 1,3 кг золота й майже 65 кг срібла. Повністю забороняти діяльність Церкви більшовики не стали, тому Троїцький собор залишався діючим до 1927 р., а решта монастирських споруд була передана в розпорядження місцевої влади. Перша установа, що працювала на терито- рії монастиря у 1921−1923 рр., − дев’ятий та четвертий дитячі будинки для дітей-переселенців із Поволжя, Уфи та Чернігівської губернії. Потім було інвалідне містечко, де у 1926−1929 рр. у зов- сім не комфортних умовах жили інваліди війни та праці, безпритульні та старі люди. На початку 1930-х рр. споруди монастиря передали зоотехнікуму. Ключові слова: Троїцький монастир, Церква, більшовики, антирелігійна кампанія, «дитбудинок Поволжя», інвалідне містечко. Від жовтня 1917 р., після приходу більшовиків до влади, започатковано нову сторінку у сфері державно­церковних взаємин. Радянська влада з перших днів свого утвердження мала чітку програму щодо релігії та Церкви – будь­яка релігія оголошувалася «опіумом для народу» й ворогом нової влади. Для більшовиків зразком політики держави щодо Церкви стала Франція періоду Паризької Комуни (XIX ст.). Паризький пролетаріат розпо­ чав боротьбу проти релігії із перших днів захоплення влади, ще до підписання закону про відокремлення Церкви від держави собори активно перетворювали на клуби1. Так само більшовицька влада почала викреслювати релігію та Церкву з життя народу різними спо­ собами: пограбуваннями храмів та монастирів, репресіями священнослужителів та забо­ ронами свободи віросповідання, використанням культових споруд під складські та житло­ ві приміщення, віддаючи їх в оренду для різних організацій. Нова влада фактично розпо­ чала війну з релігією, а період 1920−1930­х рр. є найбільш показовим щодо використання методів і прийомів атеїзації суспільства – пропагандистський, силовий, адміністративний, агентурно­оперативний2. Напружену боротьбу владних структур з Церквою у 1920­ті рр. в Чернігові та регіоні схарактеризували О. Тарасенко і М. Ковальов у нарисі «Церква і влада на Чернігівщині за радянського часу»3. В. Шуміло в дисертації «Істинно­Православна (Катакомбна) Церква на Чернігівщині у 20–30­х рр. ХХ ст.»4 детально описав події більшовицького терору на Чернігівщині та політику держави проти Церкви. Перші десятиліття радянського режиму 1 Чучалін О.П. Держава і Православна Церква в Україні у 1920–1930­ті рр.: монографія. Умань, 2018. С. 43. 2 Бабенко Л. Як українців робили атеїстами: державна політика проти релігії у перші десятиліття радянської вла­ ди. Україна модерна. URL: https://uamoderna.com/md/babenko­atheism. 3 Тарасенко О., Ковальов М. Церква і влада на Чернігівщині за радянського часу. Реабілітовані історією. У 27­ми т. Чернігівська область. Чернігів, 2011. Кн. 3. С. 9–24. 4 Шуміло В. Істинно­Православна (Катакомбна) Церква на Чернігівщині у 20–30­х рр. ХХ ст.: дис­я на здобуття науков. ст. канд. іст. наук. Спеціальність: 07.00.01 – історія України. Чернігів, 2021. 246 с. Siverian chronicle. 2023. № 4 81 в Чернігові на прикладі Троїцького монастиря висвітлені в публікаціях І. Непотенко5. Гра­ біжницьку політику Радянської Росії під час вилучення цінностей у церквах і монастирях Чернігова та Чернігівщини окреслив М. Блакитний6. Важливий матеріал про кампанію з вилучення церковних цінностей на Чернігівщині загалом і в Троїцько­Іллінському монастирі зокрема вміщені на сторінках міської газети «Красное знамя» («Червоний стяг») за 1920­ті рр.: її публікації досить детально повідом­ ляли про результати конфіскації монастирських цінностей, життя дітей­переселенців з Поволжя, стан інвалідного містечка на території Троїцького монастиря тощо. У перші роки діяльності радянської влади на Чернігівщині головним завданням було запровадження в життя Декрету «Про відокремлення церкви від держави і школи від цер­ кви» від 2 лютого 1918 р.7 Аналогічні правові акти підготовлено і прийнято іншими ра­ дянськими республіками. Так, в УСРР такий Декрет ухвалено 22 січня 1919 р. У Чернігові перетворення у сфері державно­церковних відносин зафіксовано з 4 березня 1919 р. – лік­ відація духовної консисторії, її функції передано цивільним органам8. 20 березня 1919 р. видано постанову, якою зобов’язали всі парафії скласти описи золотих, срібних та інших дорогоцінних предметів релігійного культу, оскільки після набуття чинності Декрету «Про відокремлення церкви від держави…» вся власність Церкви переходила до держави, а вже 16 липня 1919 р. сформовано міжвідомчу комісію щодо ліквідації майна церковного та монастирського9. Активна антицерковна політика в Чернігові розпочалася в листопаді 1919 р., після встановлення радянської влади в місті. Більшовицька влада, що методично проводила ан­ тирелігійну кампанію, на поч. 1920­х рр. зробила перший крок такої діяльності – розкрит­ тя мощів святих. Ліквідація культу мертвих тіл здійснювалося шляхом перенесення мощів до музеїв у відділ старовини або їх поховання. Мета цієї кампанії − «викрити обман цер­ ковниками народу». Урешті здійснили майже 60 публічних розкриттів, у тому числі й мо­ щів чернігівського святителя Феодосія Углицького. Цей процес відбувався у Спаському соборі 18 лютого 1921 р. за участі делегатів губернського з’їзду та духовенства у присут­ ності єпископа Пахомія (Кедрова). Показати абсурдність віри в нетлінність мощів не вий­ шло, бо проведена медична експертиза встановила, що це є «тіло людини у сухому стані без ознак гниття»10. Результат такого «заходу» виявився протилежним очікуваному, і, зрештою, мощі святого перевезли до Москви. Від 1 серпня 1920 р. Церква та релігійні громади втратили статус юридичної особи. Вони не могли виступати в суді, втратили право укладати юридичні, майнові угоди, усе «культове майно» оголошувалося народною власністю, не мали права займатися освіт­ ньою та благодійною діяльністю, священнослужителям заборонялося здійснювати обряди хрещення, поховання, шлюбу без подання зацікавленими в цьому громадянами відповід­ них документів із РАЦСів11. Заходи антирелігійної політики зумовили закриття та погра­ бування церков, монастирів, репресії священнослужителів і призвели до заборони свобо­ ди віросповідання. Уже восени 1921 р. Троїцький монастир у Чернігові закрито, тому од­ разу активізувалося питання про долю монастирських храмів, що мали історичну цін­ ність. Троїцький собор з усім начинням планували передати губмузею12. 23 грудня 1921 р. представники губмузею В. Дроздов і В. Шугаєвський домоглися визнання членами міжві­ домчої ліквідаційної комісії унікальності Троїцького собору, який належало зберегти з усією внутрішньою обстановкою, проте губмузей не міг фінансово підтримувати споруду як храм­музей, тому вирішили передати собор релігійній громаді, але з умовою, що вона нічого не змінить у конструкції храму та інтер’єрі без згоди працівників музею13. У 1924 р. собор ненадовго вилучали з користування вірян14, але знову повернули, і функціо­ нував храм до 1927 р., коли згідно з постановою Ради Народних Комісарів УРСР «Троїць­ 5 Непотенко І. Троїцький монастир у Чернігові у перше десятиліття радянського режиму: фокус перетину прос­ торів. Сiверянський лiтопис. 2018. № 3. С. 60–68; Її ж. Троїцький монастир у Чернігові у 1920­х рр.: доля пам’ят­ ки та особливості функціонування. Праці Центру пам’яткознавства. 2015. Вип. 27. С. 301–311. 6 Блакитний М. Вилучення радянською владою церковних цінностей на Чернігівщині: кампанія 1922 р. Сіверян- ський літопис. 2022. № 2. С. 36–45. 7 Тарасенко О., Ковальов М. Церква і влада на Чернігівщині за радянського часу. С. 10. 8 Там само. С. 11. 9 Чучалін О.П. Держава і Православна Церква в Україні у 1920–1930­ті рр. С. 46. 10 Там само. С. 53. 11 Добіжа В. Антицерковні кампанії радянської влади на Поділлі. Часопис української історії. 2017. Вип. 36. С. 35–44. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ChasUkr_ 2017_36_6. 12 Непотенко І. Троїцький монастир у Чернігові у перше десятиліття радянського режиму: фокус перетину прос­ торів. С. 60–68. 13 Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. 1917–1941 рр. Київ, 1995. Ч. І. 1917 р. – сер. 20­х рр. С. 218, 243. 14 Там само. С. 218. Сіверянський літопис. 2023. № 4 82 ку церкву у Чернігові було визнано історико­культурною пам’яткою Всеукраїнського зна­ чення»15. Відповідно до постанови в соборі було заборонено проводити богослужіння. Одним із сильних ударів по економічній складовій Церкви став Декрет «Про вилу­ чення церковних цінностей для реалізації на допомогу голодним», підписаний 23 лютого 1922 р. Такого ж змісту була постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комі­ тету (ВУЦВК) «Про передачу церковних цінностей у фонд допомоги голодуючим» від 8 березня 1922 р.16 Реквізиція предметів із золота, срібла, дорогоцінних каменів, платини, слонової кістки, дорогоцінних тканин та шитва відбувалася з усіх культових установ, пра­ вославних храмів та монастирів. У березні 1922 р. в Чернігові було створено особливу губернську комісію з вилучення цінностей. Очолив комісію особливо уповноважений Раднаркому Л. Бенчин, членами ко­ місії були: губвоєнком А. Валишев, голова губчека Цигліс (ім’я невідоме – Т.М.). Пізніше до складу комісії увійшли представники від музейних установ. Створена комісія мала чіт­ ку інструкцію, яка базувалася на основі постанови ВЦВК від 16 лютого 1922 р. про поча­ ток кампанії. Згідно з інструкцією спеціально створені комісії з вилучення церковних цін­ ностей мали отримати завірені копії описів та договорів оренди церковного майна; комісії повинні були працювати спільно з виконкомом і за власним графіком роботи; під час ви­ лучення речей із конкретного храму запрошувати представників громади (3−5 осіб). Кош­ товні речі продавати на місцях не дозволялося, їх мали передавати губфінвідділу, потім до загальноукраїнської комісії з вилучення, далі – до Центральної комісії допомоги голо­ дуючим (допгол). Раз на місяць губфінвідділи звітували перед ЦК допголу і Наркомфіну про вилучені цінності та надавали щомісяця звіт до газети, де публікували детальний пе­ релік конфіскованих предметів (назва речі, її вагу)17. Один із таких звітів у газеті «Красное знамя» інформував чернігівців про вилучені речі з Троїцького монастиря на потреби держави. До реєстру конфіскованих речей увійшли: 10 срібних лампад, 4 підсвічники, панікадило (вага 23 фунти – це майже 10 кг), 4 чаші, 1 срібний хрест, 4 ложки, 6 дискосів, 1 звіздиця, 7 сосудів для «теплоти» (чайник, у якому під час Літургії розводять вино з теплою водою або варення і виливають у потир), 1 даро­ хранительниця, 2 кадила, 1 ладаниця, 2 срібних блюда (вага приблизно 6 футів – 2,7 кг), 1 умивальниця, 1 срібна кружка, 4 низки намиста, срібна дошка (вага 10 футів − 4,5 кг), 3 тарілки, 3 фути (1,35 кг) лому сріблом, 35 золотих. Із найбільш цінних речей реквізува­ ли на допомогу голодним 2 панагії золоті з дорогоцінним камінням, 3 срібні панагії, 1 срібний посох, 1 посох зі слонової кістки тонкої різьби, срібну шату з ікони святителя Миколая, срібну митру, визолочену з дорогоцінним камінням, та 2 митри оксамитові з дорогоцінним камінням18. Звісно, що священнослужителі, парафіяни на такі конфіскації реагували негативно, ставалися конфлікти, а опір карався жорстоко. Непрості взаємини склалися в чернігів­ ського єпископа Пахомія (Кедрова) із представниками місцевої влади, які змушували його підписати заклик, складений ними щодо вилучення цінностей. Владика відмовився, бо й сам міг скласти такий документ, але звернувся до людей із закликом не чинити опору лік­ відаційним комісіям і віддавати те, що не використовувалося у богослужіннях19. Під час вилучення цінностей із Троїцького собору сталася суперечка між єпископом Пахомієм та членами комісії через хрест і панагію (нагрудний знак православних єпископів). Панагій була повна скринька, звісно, що члени комісії вибирали золоті й срібні, і вибрали ще од­ ну – ламану, за яку єпископ готовий був боротися, вона для нього була чимось цінною. Мабуть, владика переконливо довів важливість для нього ламаної панагії, бо її не забрали. Золотого хреста єпископ Пахомій теж не мав намірів віддавати, запропонував замінити срібними20. Зрештою, єпископа звинуватили в організації спротиву роботі комісії щодо вилучення церковних цінностей у Чернігівській єпархії21. Грабіжницька операція з конфіскації церковних цінностей та коштовностей у Черніго­ ві офіційно завершилася в кінці квітня 1922 р. За її результатами з Троїцько­Іллінського монастиря вивезено понад 1,3 кг золота й майже 65 кг срібла, 3 митри з дорогоцінним ка­ мінням22. 15 Національний архітектурно­історичний заповідник «Чернігів стародавній». 50 років діяльності / І. Бугера та ін.; редкол.: А. Доценко, І. Непотенко, В. Руденок; Нац. архітектур.­іст. заповідник «Чернігів стародавній». Чер­ нігів: Десна Поліграф, 2017. С. 57. 16 Тарасенко О., Ковальов М. Церква і влада на Чернігівщині за радянського часу. С. 12. 17 Блакитний М. Вилучення радянською владою церковних цінностей на Чернігівщині: кампанія 1922 р. С. 39. 18 Что дают церкви Черниговщины. Красное знамя. 1922. 4 апреля. С. 4. 19 Тарасенко О. Чернігівський архієпископ Пахомій (Кедров) (1876–1937). Сiверянський лiтопис. 2008. № 3. С. 48. 20 Зорич А. Изъятие ценностей. Красное знамя. 1922. 4 апреля. 21 Тарасенко О. Чернігівський архієпископ Пахомій (Кедров) (1876–1937). С. 48. 22 Блакитний М. Вилучення радянською владою церковних цінностей на Чернігівщині: кампанія 1922 р. С. 41. Siverian chronicle. 2023. № 4 83 Більшовицька влада змушувала жити всіх по­новому, і соціальні проблеми вирішувати теж революційними методами. Великі втрати на фронті і в тилу під час Першої світової та громадянської війн призвели до масштабної кількості сиріт і безпритульних. У 1920 р. в Україні нараховувалося 1,5 мільйона сиріт та безпритульних дітей. За часів нової влади передбачалося, що діти­сироти будуть навчатися в дитячих будинках, де в інтернатних умовах виховуватимуть «нову людину» без «поривань до минулого». Але в Радянській Україні не спрацювала програма виховання людини «світлого комуністичного майбутньо­ го», вона розбилася об реалії післявоєнної та післяреволюційної розрухи. Тому вийшло не виховання, а виживання23. Більшість дитячих будинків організовували в конфіскованих поміщицьких маєтках, садибах заможних міщан, у монастирях. Так, у Чернігові в 1921 р. було 9 дитячих будин­ ків, а з початком голоду почали створювати в губернських містах дитячі будинки для бі­ женців, і на 1921−1922 рр. у місті існувало 6 «дитбудинків Поволжя», із них – четвертий і дев’ятий організовані на території Троїцького монастиря. Багато дітей прибули з Уфи, Поволжя і незначна частина з Чернігівської губернії. Так, у 1921 р у дев’ятий «дитбуди­ нок Поволжя» заселили 37 дітей (23 дівчинки та 14 хлопців)24, а в 1923 р. в ньому пере­ бувало 85 дітей віком від 4­х до 16­ти років. Дитячий будинок організували в колишньому Архієрейскому домі. Споруда, у якій розмістили дітей, мала непривабний вигляд зовні і моторошний всере­ дині: брудні коридори, подекуди розбиті вікна, темно і холодно. Кімната для хлопчиків була велика і темна, бо скло у вікнах синього кольору. У кімнаті містилося 20 ліжок з мат­ рацами, набитими соломою та накритими сірими покривалами25. Кімната дівчаток така ж холодна і брудна, але там стояла грубка, хоч тепла від неї не відчувалося, бо дров майже не було, добова норма для печей «6 тоненьких паличок»26, то діти могли розбирати де­ рев’яні нари, уже не придатні для спання. У перші роки діяльності дитячого будинку фінансування вистачало і на одяг, і на хар­ чування. На одяг виділялось 40 руб. на місяць27, і відповідно до норм постачання раз на рік діти мали б отримувати 3 пари постільної білизни, 3 рушники, 3 пари панчіх, 2 зимові сукні та 2 літні, 1 пальто, 2 пари взуття, шапку, кепку й 3 носові хустинки28. Станом на 1923 р. ситуація із забезпеченням дітей одягом кардинально змінилася: діти ходили у кім­ натах босі, одяг непоказний та брудний, оскільки не мінявся по декілька місяців. Окрім бруду та холоду, діти страждали від педикульозу, бо до лазні ходили нечасто. Раніше во­ ни милися в архієрейській ванні, але з часом вже не було ні мила, ні дров, ні води, ні самої ванни. Тому інколи дітей мили на території монастиря у баліях29. На харчування на одну дитину виділялося 9 руб.30 на місяць, але станом на 1923 р., ма­ буть, таких коштів не було, оскільки меню в дитячому будинку було убоге. На день на 1 дитину виділяли 1 фунт хліба (450 грам), але цей мінімум з’їдався швидко. На ранок – какао без молока. Обід складався найчастіше з однієї страви – суп із буряків, а друга стра­ ва, за свідченнями вихованців закладу, залежала від «об’єктивних умов» і настрою завгос­ па. Вечеря така сама – буряк з водою. Були випадки, коли діти оголошували голодовку й відмовлялися від такої їжі та скаржилися, що «поруч – жирно їдять і п’ють тут у монасти­ рі монахи і монашки. Легковірні селянки б’ють перед ними поклони і тягнуть їм всяку всячину»31. Інколи їжі майже не було, то діти йшли на «стрєлки» – просили милостиню на базарі. Про такий похід старші діти попереджали свого керівника (у 1923 р. був Осіпов), що йдуть у місто «стріляти» хліб. Після таких походів здобич ділилася між усіма дітьми32. За правилами дитячого будинку вихованці мали розпорядок дня: заняття у школі, пра­ ця на городі, навчання в гуртках, облаштованих на території монастирської садиби в пів­ денних келіях, де співали, малювали, ставили вистави33. Зовсім іншою була ситуація у 23 Самчук Т. Втрачене дитинство. Як долали сирітство і безпритульність після двох світових воєн. Медіа ве- ликих історій. URL: https://media.zagoriy.foundation/velyka­istoriya/vtrachene­dytynstvo­yak­dolaly­syritstvo­i­ bezprytulnist­pislya­dvoh­svitovyh­voyen/. 24 Непотенко І. Троїцький монастир у Чернігові у 1920­х рр.: доля пам’ятки та особливості функціонування. С. 303–304. 25 Кольберт Ж. За монастырской стеной. В Троицком доме. Красное знамя. 1923. 18 декабря. С. 3–4. 26 Непотенко І. Троїцький монастир у Чернігові у 1920­х рр.: доля пам’ятки та особливості функціонування. С. 305. 27 Становище дитбудинків. Червоний стяг. 1926. 23 квітня. С. 2. 28 Непотенко І. Троїцький монастир у Чернігові у 1920­х рр.: доля пам’ятки та особливості функціонування. С. 305. 29 Кольберт Ж. За монастырской стеной... С. 3–4. 30 Становище дитбудинків. Червоний стяг. 1926. 23 квітня. С. 2. 31 Кольберт Ж. За монастырской стеной... С. 3–4. 32 Там само. С. 3­4. 33 Непотенко І. Троїцький монастир у Чернігові у 1920­х рр.: доля пам’ятки та особливості функціонування С. 306­307. Сіверянський літопис. 2023. № 4 84 1923 р., де у класах парти були вкриті пилом, а холод та голод не стимулювали до нав­ чання. Клуб у колишній домовій Стрітенській церкві, де проводилася культурно­пропа­ гандистська робота, теж пустував, звідти діти познімали портрети Рози Люксембург та Троцького і продали на базарі34. Повернення дітей у сім’ї, додому, розпочалося в 1923 р., і тривала ця процедура майже рік. Дитячі будинки на території Троїцького монастиря перестали функціонувати напри­ кінці 1924 р. На території Троїцького монастиря з 1926 до 1929 рр. діяв ще один заклад – інвалідне містечко. Для розміщення мешканців інвалідного містечка виділили Введенську церкву з трапезною та перший поверх Будинку архієрея. Кількість інвалідів війни, праці та інвалі­ дів з богаділень упродовж трьох років коливалася: у 1928 р. їх було 155 осіб. Умови про­ живання в інвалідному містечку були незадовільними: люди жили в темних і вогких кім­ натах Архієрейського будинку, зовсім незручним для житла було приміщення Введенсь­ кої церкви, де містилося 50 жінок. Антисанітарія утворилася на території монастиря через відсутність клозету, тому весь двір і садок були засмічені й забруднені. Дотримуватися гігієни інвалідам було складно, бо лазню палили не більше одного разу на рік, одягу не вистачало, спали на солом’яних матрацах. Їжа була одноманітною: каші, картопля, хліб, цукор­рафінад до пів кілограма на місяць. Медичну допомогу мешканці містечка отримували від лікаря, який приходив до містечка один раз на тиждень, а на що­ день використовувалася аптечка з найпростішими ліками, яких теж не вистачало. Інваліди просили відремонтувати приміщення, у яких вони жили, або перевести їх в інше місце, до міста. Тоді й медична допомога буде ближче, і люди матимуть змогу при­ єднатися до громадського життя. Були навіть пропозиції будівлі колишнього Троїцького монастиря використати для залізничної станції або створити радгосп, бо для цього є до­ сить землі та великий садок35. На початку 1930­х рр. монастирські приміщення використовувалися як підсобне гос­ подарство зооветеринарного технікуму з навчальними корпусами, гуртожитком і техніч­ ними приміщеннями36. Отже, після приходу до влади більшовиків у Чернігові від поч. 1920­х рр. розпочалася активна антирелігійна політика, спрямована на дискредитацію авторитету Церкви та ви­ корінення релігії з життя людей. У цей час закривається Троїцький монастир, а його спо­ руди та цінності переходять у власність держави. Під час грабіжницької кампанії з кон­ фіскації церковних цінностей та коштовностей із Троїцького монастиря вивезено понад 1,3 кг золота й майже 65 кг срібла. Повністю забороняти діяльність Церкви більшовики не стали, тому Троїцький собор залишався діючим до 1927 р., а решта монастирських споруд була передана в розпорядження місцевої влади. Перша установа, яка працювала на те­ риторії монастиря в 1921−1923 рр., – дев’ятий та четвертий дитячі будинкии для дітей­ переселенців з Поволжя, Уфи та Чернігівської губернії. Потім, у 1926−1929 рр., – інвалід­ не містечко, де жили інваліди війни та праці, безпритульні та старі люди. На початку 1930­х рр. споруди монастиря передали зоотехнікуму. References Blakytnyi, M. (2022). Vyluchennia radianskoiu vladoiu tserkovnykh tsinnostei na Chernihivshchyni: kampaniia 1922 r. [Expropriation of church values by the Soviet authorities in the Chernihiv region: the campaign of 1922]. Siverianskyi litopys − Severian chronicles, 2, 36−45. Chernihiv, Ukraine. Chuchalin, O. (2018). Derzhava i Pravoslavna Tserkva v Ukraini u 1920–1930­ti rr.: monohrafia [The State and the Orthodox Church in Ukraine in the 1920s–1930s: Monograph]. Uman, Ukraine. Dobizha, V. (2017). Antytserkovni kampanii radianskoi vlady na Podilli [Anti­church campaigns of the Soviet authorities in Podillya]. Chasopys ukrainskoi istorii − Journal of Ukrainian history, 36, 35−44. Nepotenko, I. (2015). Troitskyi monastyr u Chernihovi u 1920­kh rr.: dolia pamiatky ta osoblyvosti funktsionuvannia [Trinity Monastery in Chernihiv in the 1920s: the fate of the monument and specifics of its functioning]. Pratsi Tsentru pamiatkoznavstva − Proceedings of the Center for monument studies, 27, 301−311. Kyiv, Ukraine. Nepotenko, I. (2018). Troitskyi monastyr u Chernihovi u pershe desiatylittia radianskoho rezhymu: fo­ kus peretynu prostoriv [ Trinity Monastery in Chernihiv in the first decade of the Soviet regime: the focus of intersection of spaces]. Siverianskyi litopys − Severian chronicle, 3, 60−68. Chernihiv, Ukraine. Nestulia, O. (1995). Dolia tserkovnoi starovyny v Ukraini. 1917−1941 rr. Ch. I. 1917 – ser. 20­kh rr. [The fate of church antiquities in Ukraine. 1917−1941. Ch. I. 1917 – the mid­20s]. Kyiv, Ukraine. 34 Кольберт Ж. За монастырской стеной... С. 3–4. 35 Скарбик А. Інвалідне містечко треба перенести з колишнього Троїцького монастиря. Червоний стяг. 1928. 10 квітня. С. 4. 36 Державний архів Чернігівської області. Ф. Р­5166. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 6. Siverian chronicle. 2023. № 4 85 Shumilo, V. (2021). Istynno­Pravoslavna (Katakombna) Tserkva na Chernihivshchyni u 20–30­kh rr. XX st. [The True Orthodox (Catacomb) Church in the Chernihiv region in the 20s–30s of the 20th c.]. Doc- tor’s thesis. Chernihiv, Ukraine. Tarasenko, O. (2008). Chernihivskyi arkhiiepyskop Pakhomii (Kedrov) (1876–1937) [Chernihiv Archbishop Pahomii (Kedrov) (1876–1937)]. Siverianskyi litopys − Severian chronicles, 3, 43−51. Cherni­ hiv, Ukraine. Tarasenko, O., Kovalov, M. (2011). Tserkva i vlada na Chernihivshchyni za radianskoho chasu. Reabi­ litovani istoriieiu. U 27­my tt. Chernihivska oblast [Church and power in Chernihiv region during the Sovi­ et times. Rehabilitated by history. In 27 t. Chernihiv region]. Chernihiv, Ukraine. Миколайко Тетяна Анатоліївна – молодший науковий співробітник науково­про­ світницького відділу Національного архітектурно­історичного заповідника «Чернігів ста­ родавній» (вул. Преображенська, 1, Чернігів, Україна). Mykolayko Tetiana − junior researcher of the department of the «Ancient Chernihiv» Na­ tional architectural and hictorical reserve (1 Preobrazhenska Str., Chernihiv, Ukraine). E­mail: mikolaykot@ukr.net THE FATE OF THE TRINITY MONASTERY DURING THE SOVIET AUTHORITY IN THE 20s OF THE 20th c. The purpose of the study − the investigation of the history of the Trinity Monastery in Chernihiv in the 20s of the 20th c. The article highlights the destiny of monastery buildings, their use by Soviet authorities, and publishes information on the number of confiscated valuables of the Trinity Monastery. The scientific novelty is that the collected material on the history of the Trinity Monastery in Chernihiv for the specified period is systematized and introduced into scientific circulation. The research methods were selected in accordance with the goal and are based on historicism and objectivity. Conclusions. After the establish- ment of the power of Bolsheviks in Chernihiv from the 20s of the 20th c., an active anti-religious policy be- gan, directed at discrediting the authority of the Church and eradicating religion from people’s life. At that time, the Trinity Monastery was closed and its buildings and valuables were passed to the property of the state. During a robbery operation to confiscate church valuables and jewelry, more than 1.3 kg of gold and almost 65 kg of silver were taken from the Trinity Monastery. Bolsheviks did not completely prohibit the activity of the Church, so the Trinity Monastery was remain active until 1927, and the rest of the monastic bui-dings were transferred to the local authority. The first institution that worked on the territory of the monastery in 1921–1923 was the ninth and fourth orphanages for displaced children from the Volga regi- on, Ufa and Chernihiv province. Then there was the township for disabled, where in 1926−1929 here lived war and labor disabled veterans, homeless people, and elders in very uncomfortable conditions. In the early 1930s, the monastery buildings have been handed over to a zootechnical college. Key words: the Trinity Monastery, the Church, Bolsheviks, anti-religious campaingn, childrenʼs «or- phanage of Volga region», the township for disabled. Дата подання: 3 березня 2023 р. Дата затвердження до друку: 3 липня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Миколайко Т. Доля Троїцького монастиря за часів радянської влади в 20­ті роки XX ст. Сіверян- ський літопис. 2023. № 4. С. 80–85. DOI: 10.58407/litopis.230406. Цитування за стандартом APA Mykolaiko, Т. (2023). Dolia Troitskoho monastyria za chasiv radianskoi vlady v 20­ti roky XX st. [The fate of the Trinity Monastery during the Soviet authority in the 20s of the 20th c.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 80–85. DOI: 10.58407/litopis.230406.

Схожі ресурси