"Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику

• Дата: 2023
• Автор: Петрушко, Л.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Літературознавчі студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199738
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: "Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику / Л. Петрушко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 135-149. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Метою статті є комплексний аналіз візії гніву, притаманної печерській емоційній спільноті та відображеної у тексті Києво-Печерського патерика. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедукції, наративного, ретроспективного, історико-порівняльного, історико-хронологічного, історико-системного, термінологічного аналізу, інтерпретаційного, контент-аналізу та методів історії емоцій. Наукова новизна. У статті здійснено першу спробу комплексного аналізу зафіксованої у тексті Києво-Печерського патерика візії гніву печерської спільноти. Висновки. Встановлено 4 актуальні обставини прояву гніву: дії без волі / всупереч волі носія влади (князів, батьків), образа, гріховність, невиправдання очікувань. Повідомлення про гнів засвідчують такі неістинні для печерської спільноти цінності, як власна воля, честь особиста або роду, узгодження дій із волею князя; а також правильний для печерян ідеал святості та благочестя. Як правильний сприймався, очевидно, гнів через гріх та беззаконня. У більшості випадків цей емоційний стан негативно сприймався печерською спільнотою, що узгоджується із християнською традицією. Гнів спричиняли пристрасті егоїзму, марнославства, честолюбства тощо. Він призводив до негативних наслідків. Особливо засуджувалося тривале перебування в гніві, а також священницьке служіння й причащання Святих Дарів у такому негідному стані. В уявленні людини українського Середньовіччя гнів, напевно, був прерогативою Бога. Єдино дозволеним людським гнівом визнавався гнів на гріх. Гнівні емоції співвідносилися з носіями влади, представниками вищих прошарків соціуму. Хоча нерідко гнів пов’язується із ворогами спасіння, вирішальною все ж визнається воля людини. Ліки проти нього – смирення (земний поклон, прохання про прощення).