"Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику

"Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику

Метою статті є комплексний аналіз візії гніву, притаманної печерській емоційній спільноті та відображеної у тексті Києво-Печерського патерика. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедукції, наративного,...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Петрушко, Л.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Літературознавчі студії
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199738
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:"Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику / Л. Петрушко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 135-149. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199738
record_format dspace
spelling irk-123456789-1997382024-10-28T16:53:40Z "Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику Петрушко, Л. Літературознавчі студії Метою статті є комплексний аналіз візії гніву, притаманної печерській емоційній спільноті та відображеної у тексті Києво-Печерського патерика. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедукції, наративного, ретроспективного, історико-порівняльного, історико-хронологічного, історико-системного, термінологічного аналізу, інтерпретаційного, контент-аналізу та методів історії емоцій. Наукова новизна. У статті здійснено першу спробу комплексного аналізу зафіксованої у тексті Києво-Печерського патерика візії гніву печерської спільноти. Висновки. Встановлено 4 актуальні обставини прояву гніву: дії без волі / всупереч волі носія влади (князів, батьків), образа, гріховність, невиправдання очікувань. Повідомлення про гнів засвідчують такі неістинні для печерської спільноти цінності, як власна воля, честь особиста або роду, узгодження дій із волею князя; а також правильний для печерян ідеал святості та благочестя. Як правильний сприймався, очевидно, гнів через гріх та беззаконня. У більшості випадків цей емоційний стан негативно сприймався печерською спільнотою, що узгоджується із християнською традицією. Гнів спричиняли пристрасті егоїзму, марнославства, честолюбства тощо. Він призводив до негативних наслідків. Особливо засуджувалося тривале перебування в гніві, а також священницьке служіння й причащання Святих Дарів у такому негідному стані. В уявленні людини українського Середньовіччя гнів, напевно, був прерогативою Бога. Єдино дозволеним людським гнівом визнавався гнів на гріх. Гнівні емоції співвідносилися з носіями влади, представниками вищих прошарків соціуму. Хоча нерідко гнів пов’язується із ворогами спасіння, вирішальною все ж визнається воля людини. Ліки проти нього – смирення (земний поклон, прохання про прощення). The purpose of the article is a comprehensive analysis of the vision of anger inherent in the Pechersk emotional community and reflected in the text of the the Kiev-Pechersk Paterikon. The methodology of the study is to apply methods of analysis, synthesis and generalization, classification and systematization, induction and deduction, narrative, retrospective, historical-comparative, historical-chronological, historical- systemic, terminological analysis, interpretive, content analysis and methods of emotional history. Scientific novelty. The article makes the first attempt at a comprehensive analysis of the vision of anger of the Pechersk community recorded in the text of the Kiev-Pechersk Paterikon. Conclusions. 4 actual circumstances of the manifestation of anger have been established: actions without will/against the will of the bearer of power (princes, parents); insult; sinfulness; failure to meet expectations. Reports of anger testify to such false values for the Pechersk community as oneʼs own will, personal or family honor, the alignment of actions with the will of the prince; as well as the correct ideal of holiness and piety for the Pechersk fathers. Obviously, anger due to sin and lawlessness was perceived as correct. In most cases, this emotional state was negatively perceived by cave community, which is consistent with the Christian tradition. Anger was caused by the passions of selfishness, vanity, ambition, etc. It led to negative consequences. Especially condemned was a long stay in anger, as well as priestly service and communion of the Holy Gifts in such an unworthy state. In the minds of Ukrainian medievalists, anger was probably the prerogative of God. The only permitted human anger was anger at sin. Angry emotions were associated with bearers of power, representatives of the higher strata of society. Although anger is often associated with the enemies of salvation, the will of a person is still recognized as decisive. The medicine against it is humility (bowing to the ground, asking for forgiveness). 2023 Article "Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику / Л. Петрушко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 135-149. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230412 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199738 930.85(477«ХІ–ХVІ»):159.942+2–78 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Літературознавчі студії
Літературознавчі студії
spellingShingle Літературознавчі студії
Літературознавчі студії
Петрушко, Л.
"Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику
Сiверянський літопис
description Метою статті є комплексний аналіз візії гніву, притаманної печерській емоційній спільноті та відображеної у тексті Києво-Печерського патерика. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедукції, наративного, ретроспективного, історико-порівняльного, історико-хронологічного, історико-системного, термінологічного аналізу, інтерпретаційного, контент-аналізу та методів історії емоцій. Наукова новизна. У статті здійснено першу спробу комплексного аналізу зафіксованої у тексті Києво-Печерського патерика візії гніву печерської спільноти. Висновки. Встановлено 4 актуальні обставини прояву гніву: дії без волі / всупереч волі носія влади (князів, батьків), образа, гріховність, невиправдання очікувань. Повідомлення про гнів засвідчують такі неістинні для печерської спільноти цінності, як власна воля, честь особиста або роду, узгодження дій із волею князя; а також правильний для печерян ідеал святості та благочестя. Як правильний сприймався, очевидно, гнів через гріх та беззаконня. У більшості випадків цей емоційний стан негативно сприймався печерською спільнотою, що узгоджується із християнською традицією. Гнів спричиняли пристрасті егоїзму, марнославства, честолюбства тощо. Він призводив до негативних наслідків. Особливо засуджувалося тривале перебування в гніві, а також священницьке служіння й причащання Святих Дарів у такому негідному стані. В уявленні людини українського Середньовіччя гнів, напевно, був прерогативою Бога. Єдино дозволеним людським гнівом визнавався гнів на гріх. Гнівні емоції співвідносилися з носіями влади, представниками вищих прошарків соціуму. Хоча нерідко гнів пов’язується із ворогами спасіння, вирішальною все ж визнається воля людини. Ліки проти нього – смирення (земний поклон, прохання про прощення).
format Article
author Петрушко, Л.
author_facet Петрушко, Л.
author_sort Петрушко, Л.
title "Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику
title_short "Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику
title_full "Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику
title_fullStr "Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику
title_full_unstemmed "Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику
title_sort "да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в києво-печерському патерику
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2023
topic_facet Літературознавчі студії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199738
citation_txt "Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику / Л. Петрушко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 135-149. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT petruškol danezajdetʹsolncevʺgnѣvevašemvízíâgnívuvkiêvopečersʹkomupateriku
first_indexed 2024-11-10T18:51:05Z
last_indexed 2024-11-10T18:51:05Z
_version_ 1815362578691391488
fulltext Siverian chronicle. 2023. № 4 135 ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ СТУДІЇ УДК 930.85(477«ХІ–ХVІ»):159.942+2–78 Людмила Петрушко • «ДА НЕ ЗАЙДЕТЬ СОЛНЦЕ ВЪ ГНѢВЕ ВАШЕМ…»: ВІЗІЯ ГНІВУ В КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ ПАТЕРИКУ1 DOI: 10.58407/litopis.230412 © Л. Петрушко, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0001­7175­9143 Метою статті є комплексний аналіз візії гніву, притаманної печерській емоційній спільноті та відображеної у тексті Києво-Печерського патерика. Методологія дослідження полягає в застосу- ванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедук- ції, наративного, ретроспективного, історико-порівняльного, історико-хронологічного, історико- системного, термінологічного аналізу, інтерпретаційного, контент-аналізу та методів історії емоцій. Наукова новизна. У статті здійснено першу спробу комплексного аналізу зафіксованої у тексті Києво-Печерського патерика візії гніву печерської спільноти. Висновки. Встановлено 4 ак- туальні обставини прояву гніву: дії без волі / всупереч волі носія влади (князів, батьків), образа, грі- ховність, невиправдання очікувань. Повідомлення про гнів засвідчують такі неістинні для печер- ської спільноти цінності, як власна воля, честь особиста або роду, узгодження дій із волею князя; а також правильний для печерян ідеал святості та благочестя. Як правильний сприймався, очевид- но, гнів через гріх та беззаконня. У більшості випадків цей емоційний стан негативно сприймався печерською спільнотою, що узгоджується із християнською традицією. Гнів спричиняли пристрас- ті егоїзму, марнославства, честолюбства тощо. Він призводив до негативних наслідків. Особливо засуджувалося тривале перебування в гніві, а також священницьке служіння й причащання Святих Дарів у такому негідному стані. В уявленні людини українського Середньовіччя гнів, напевно, був прерогативою Бога. Єдино дозволеним людським гнівом визнавався гнів на гріх. Гнівні емоції спів- відносилися з носіями влади, представниками вищих прошарків соціуму. Хоча нерідко гнів пов’язу- ється із ворогами спасіння, вирішальною все ж визнається воля людини. Ліки проти нього – сми- рення (земний поклон, прохання про прощення). Ключові слова: історія емоцій, емоційний світ, Києво-Печерський патерик, гнів, ментальні мо- делі, цінності, обставини, оцінки. Постановка проблеми. Історична антропологія, яка зародилася на поч. 1970­х рр. і здобула у др. пол. ХХ ст. визнання, поставила в центр досліджень людину в усій повноті буття, зокрема зі світом її уявлень та емоцій2. Історики загорілися ідеєю проникнути в глибинні пласти джерел, які не були або не завжди були очевидними для тих, ким залише­ ні ці джерела, прагнучи виявити унікальні особливості духовного життя Іншого. Образи та уявлення, що існували в свідомості людей Середньовіччя, було названо менталітетом3. А сам науковий підхід став іменуватися історією ментальностей. Представники ще одного перспективного напряму сучасної гуманітаристики – історії емоцій – не заперечуючи психологічного підходу, зосередили увагу на їхній культурній основі, адже емоція як реакція людини на певну подію визначається не лише психологіч­ 1 Доповідь була виголошена на ІХ Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми сучасної української медієвістики», що відбулася 20 травня 2023 р. в Інституті історії та соціогуманітарних дисциплін ім. О.М. Лаза­ ревського на базі Науково­дослідного центру вивчення історії релігії та Церкви імені архієпископа Лазаря Бара­ новича та кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин (Національний університет «Чернігівський коле­ гіум» імені Т. Г. Шевченка) спільно з Інститутом історії України НАН України. 2 Яковенко Н. Вступ до історії. Київ: Критика, 2007. С. 211; Крижанівська В. Арон Якович Гуревич та основні проблеми історичної антропології. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Історія. 2011. Вип. 106. С. 35. 3 Гуревич А.Я. История в человеческом измерении: размышления медиевиста. НЛО. 2005. № 75. URL: http:// magazines.russ.ru/nlo/2005/75/gu4­pr.html. Сіверянський літопис. 2023. № 4 136 ним фактором, але й культурним4. Тобто, як ми розуміємо, йдеться про ідеальну складову емоційного світу – ціннісні орієнтири, світоглядні уявлення та поведінкові моделі – яка потенційно впливає на реальну, однак має і власну самодостатню цінність для історичних досліджень. Із цими двома напрямками історико­антропологічних студій – історією ментальностей та історією емоцій – і пов’язана запропонована розвідка. Тема емоційного світу людини минулих епох, уявлень про нього є надзвичайно важливою і, разом із цим, мало вивченою в українській історіографії. Із метою більш детального розгляду ми обрали один аспект емоційного світу – гнів. Вибір предмета дослідження пов’язаний із тим, що гнів належить до основних вербалізованих (тобто згаданих через відповідні іменування) емоцій у Києво­ Печерському патерику, який, водночас, є однією з найважливіших пам’яток українського та й загалом східноєвропейського Середньовіччя. Текст відображає погляди, зокрема, й на світ емоцій, монашої спільноти найзначнішої православної обителі тієї далекої доби. Вив­ чення світогляду Преподобних отців Києво­Печерських, на який визначальний вплив ма­ ло вчення Церкви про Спасіння, а саме це, як засвідчують тексти печерської традиції, «становило духовно­сутнісну основу» ранньої Печерської обителі, «дає змогу глибше усвідомити та об’ємніше сприймати історію не лише раннього Києво­Печерського монас­ тиря, а й загалом усієї багатовікової історії Русі­України»5. Внутрішня історія Русі – це значною мірою історія її монашества, а його поява нерозривно пов’язана з розквітом Пе­ черської обителі6. Маючи власну самодостатню цінність, дослідження візії емоційного світу названої спільноти значиме ще й із таких міркувань. Через вивчення ставлення цієї спільноти до гніву ми наближаємося до розуміння того, яким було його бачення іншими представника­ ми середньовічного соціуму. Наша теза, з одного боку, пов’язана з тим, що через печер­ ських пострижеників, яких запрошували на ігуменство в інші обителі й висвячували єпис­ копами (Печерський монастир давав домонгольській Русі по одному єпископу приблизно кожні три роки: біля 50 тогочасних єпископів були вихідцями з Печерської обителі7), а та­ кож через текст Патерика (який можна вважати джерелом регулятивних механізмів емо­ цій), надзвичайно популярного за середньовічної доби, ментальні установки печерської спільноти могли ставати ментальними установками інших спільнот східноєвропейського Середньовіччя. З іншого боку, факт популярності Києво­Печерського патерика свідчить, що його моральний ідеал, невід’ємною складовою якого було правильне ставлення до гні­ ву, був близьким читачам. Включені в Патерик тексти належать до різних жанрів, написа­ ні різними авторами та в різний час. Тобто перед нами один текст, що складається з низки окремих текстів. А це посилює інформаційні можливості джерела. Отже, актуальність обраної для дослідження теми зумовлена необхідністю науково­ го осмислення ідеальної складової емоційного світу людини українського Середньовіччя, зокрема ставлення до гніву як важливого компоненту візії емоційного світу чернечої об­ щини найвідомішої православної обителі середньовічної доби. Завдяки поширенню Киє­ во­Печерського патерика його емоційні установки є актуальними для комплексної рекон­ струкції історичного минулого, зокрема ментальної сфери, а також фактором, який потен­ ційно впливав на реальний вимір емоційного світу соціуму загалом. Для аналізу патерикових текстів нами обрано найдосконалішу рукописну редакцію – Касіянівську ІІ, за списком 1553–1554 рр., оригінал якого зберігається у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського8. Вибір редакції зумовле­ ний такими чинниками. По­перше, саме в цій редакції вміщена найбільша кількість «слів» (тобто розповідей, патерикових новел), пов’язаних із Києво­Печерським монастирем і йо­ го отцями та створених особами, причетними до обителі. По­друге, редакція не переобтя­ жена іншою інформацією, яка прямо не стосується Печерського монастиря і його подвиж­ ників. По­третє, тексти, які увійшли до її складу, не зазнали особливо суттєвих змін, по­ рівняно з їхнім первісним варіантом (наскільки про нього можна судити зі збережених списків)9. По­четверте, ця переробка здійснена в стінах Печерської обителі. По­п’яте, її 4 Зорин А. История эмоций. Полит. ру. 2004. 18 июня. URL: http://polit.ru/article/2004/06/18/zorin/. 5 Нікітенко М. Небо на землі: від Альфи до Омеги. Феномен Спасіння­освячення в Києво­Печерському монасти­ рі (давньоруська доба). Київ: Горобець, 2022. С. 569, 580. 6 Подскальски Г. Христанство и богословская литература в Киевской Руси (988–1237 гг.). Санкт­Петербург: Ви­ зантинороссика, 1996. С. 84. 7 Києво­Печерський патерик / Д.І. Абрамович. Вступ, текст, примітки. Київ: Час, 1991. Репринтне видання 1931. С. 102–103; Нікітенко М. Небо на землі... С. 58. 8 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Ф. 306. Спр. 386 п. 219 арк. 9 Яковлев В.О. Древнекиевские религиозные сказания. Варшава: Тип­я Варшавского учебного округа, 1875. С. 41. Siverian chronicle. 2023. № 4 137 популярність у рукописній традиції найбільша, порівняно з іншими редакціями10. По­шос­ те, вона мала найбільший вплив на формування наступних редакцій. Спробуємо пояснити, як переваги цієї редакції пов’язані з її цінністю для нашого до­ слідження. Перші чотири чинники дозволяють розглядати її як максимально повне джере­ ло до реконструкції ідеальної складової емоційного світу і, зокрема, погляду на гнівні емоції саме печерської спільноти. Так, багато учасників описуваних подій, інформатори, які передавали розповіді про героїв, автори, крізь призму сприйняття яких переломлюва­ лися реальні події та усні розповіді, редактори й переписувачі, від яких залежало – зали­ шити чи ні в тексті повідомлення про гнів, додати нові чи ні – були представниками цієї спільноти. Це дозволяє характеризувати візію емоційного світу, і зокрема погляд на гнівні емоції, відображений у Києво­Печерському патерику, як такий, що належав печерській емоційній спільноті11. Ми використовуємо якісну археографічну публікацію Д. Абрамовича, в якій вміщено різночитання за чотирма редакціями, що передували Касіянівській ІІ12. Названа обставина дала можливість відстежити ті зміни, яких зазнали чи не зазнали згадки гнівних емоцій у процесі побутування пам’ятки. Наукова новизна. У статті вперше комплексно досліджено погляд на гнів як один із аспектів візії емоційного світу печерської емоційної спільноти; детально розкрито сприй­ няття гніву монашою общиною Києво­Печерської обителі; набули подальшого розвитку наукові знання про Києво­Печерський патерик як цінне джерело до реконструкції світу ідей середньовічної доби. Аналіз досліджень і публікацій. До нашого дослідження дотичними є студії, пов’яза­ ні з Києво­Печерським патериком як важливим історичним джерелом для реконструкції ідеального та реального світу середньовічної доби. Цей історіографічний напрям патери­ кознавчих досліджень починався з праць В. Яковлєва (розглянуто перший оригінальний отечник як такий, що відображає побутові аспекти, а також ментальні уявлення доби); ди­ сертації Д. Абрамовича (означено два діаметрально протилежні підходи до оригінальної агіографії періоду Русі з підтримкою того із них, який розглядає її як скарбницю історич­ но­побутового та народно­поетичного змісту. Дослідники, твердження яких наводить Д. Абрамович, неодноразово вказували на потенціал житій для вивчення поглядів, спосо­ бу мислення людей середньовічної доби. Сам текстолог накреслив низку аспектів, пов’я­ заних із києво­руською дійсністю, які піддаються реконструкції за матеріалами отечника Печерського монастиря. Однак емоційний світ у цьому переліку відсутній)13. Знаковою стала праця емігрантського історика культури Г. Федотова, який через Києво­Печерський патерик дослідив феномен святості на східнослов’янських теренах14. Представники радян­ ської історіографії звертали увагу на загальні відомості про Русь (О. Вакуліна15), будів­ ництво храмів (М. Воронін16), уявлення про ворога людського роду (Т. Волкова17), пред­ ставлені в тексті першого оригінального отечника. В. Адріанова­Перетц відзначила потен­ ціал агіографічних текстів і першого вітчизняного отечника у відтворенні реального внут­ рішнього світу людини епохи Русі18. Сучасний історіографічний етап (з поч. 1990­х рр.) характеризується зверненням до проблем, пов’язаних із суто духовною та церковно­релі­ гійною сферою, а також залученням отечника до апробації новітніх напрямів європей­ ської історіографії на східнослов’янських матеріалах. В. Горський намагався з’ясувати, у тому числі за текстом Києво­Печерського патерика, яким був образ святості й моральний ідеал у культурі українського Середньовіччя. Дослідник висловлює цінне твердження про те, що хоча Києво­Печерський патерик створювався під впливом перекладної патерикової літератури й писання про святих отців Єгипту та Палестини залишили свій відбиток в об­ разі святості, «витвореному» в Печерському отечнику, «тут не було простого повторення ідей, що їх містила перекладна література». В. Горський демонструє цінність Києво­Пе­ 10 Нікітенко М. Небо на землі… С. 81. 11 Козак Н.С. Проблеми вивчення агіографічної пам’ятки: ідентифікація чи інтерпретація «історичного факту»? Могилянські читання 2010 р.: Проблеми збереження та вивчення музейних пам’яток. Сучасний стан, новітні тех­ нології, перспективи / Нац. Києво­Печер. іст.­культ. заповідник. Київ, 2011. С. 64–65. 12 Києво­Печерський патерик. 280 с. 13 Абрамович Д.И. Исследование о Киево­Печерском патерике как историко­литературном памятнике. Санкт­ Петербург: Тип­я Имп. АН, 1902. С. 184–204. 14 Федотов Г. Святые Древней Руси (Х–ХVІІ ст.). Париж: YMCA–PRESS, 1989. С. 32–60. 15 Вакулина Е.Н. Известия Киево­Печерского патерика о Древней Руси. Вопросы истории. 1986. № 9. С. 174– 178. 16 Воронин Н.Н. Политическая легенда в Киево­Печерском патерике. Труды отдела древнерусской литературы (далі – ТОДРЛ). Москва–Ленинград: Изд­во АН СССР, 1955. Т. 11. С. 96–103. 17 Волкова Т.Ф. Художественная структура и функции образа беса в Киево­Печерском патерике. ТОДРЛ. Ленин­ град: Наука, 1979. Т. 33. С. 228–237. 18 Адрианова­Перетц В.П. Задачи изучения «агиографического стиля» Древней Руси. ТОДРЛ. Москва–Ленин­ град: Наука, 1964. Т. 20. С. 41–71. Сіверянський літопис. 2023. № 4 138 черського патерика як джерела, що відображає процес формування руського ідеалу свя­ тості19. На основі матеріалу отечника В. Ричка здійснив реконструкцію повсякденного життя монастирів Київської Русі, зокрема Печерської обителі20. Протоієрей Валерій Клименко звертається до Києво­Печерського патерика як до джерела, що відображає історію розвит­ ку й утвердження Православної Церкви на Русі та церковні взаємозв’язки з іншими право­ славними Церквами та країнами21. М. Башликова приділила увагу зображенню духовних випробувань у Києво­Печерському патерику. Вивчаючи закономірності висвітлення цієї проблеми в тексті Патерика, дослідниця розкрила цілий комплекс уявлень, пов’язаних із духовними випробуваннями: уявлення про причину того, що відбувається; про правильне та неправильне перенесення випробувань, боротьби з ними; про позбавлення від них як порятунок Богом після молитов; життя подвижника після подолання випробування22. Числовій символіці Патерика присвячено розвідки В. Кириліна23, М. Нікітенко24. Се­ мантику жестів у руських джерелах (Повісті временних літ, Студійському Уставі та Киє­ во­Печерському патерику) розглядає Д. Голубовський25. Наведений огляд праць, автори яких зверталися до Києво­Печерського патерика як до історичного джерела, дозволяє зробити висновок про інформаційний потенціал першого оригінального отечника для реконструкції реальної та ідеальної складової середньовічної дійсності. Щодо відображення гніву в тексті Отечника, то єдиним дослідженням з цієї пробле­ матики можемо назвати працю літературознавця А. Дьоміна. Автор зауважує, що в Житії прп. Феодосія гнів був властивий лише світським особам, наприклад, батькам преподоб­ них, князям; прп. Феодосій, навпаки, ніколи не гнівався. Такий соціальний розподіл де­ яких почуттів дослідник характеризує як архаїчний. Об’єктом нашої розвідки виступають вербальні репрезентації (номінації) гніву в текс­ ті Києво­Печерського патерика. Предметом дослідження є візія гніву в оригінальному Отечнику, що включає в себе світоглядні уявлення, поведінкові моделі та ціннісні орієнтири печерського монашества. Метою статті є комплексний аналіз візії гніву, притаманної печерській емоційній спільноті та відображеної у тексті Києво­Печерського патерика. Вона конкретизується такими завданнями: 1) виявити в тексті Києво­Печерського патерика всі наявні згадки гніву; 2) проаналізувати віднайдені повідомлення; 3) класифікувати їх за носіями гніву; 4) з’ясувати актуальні обставини його прояву, встановити ступінь актуальності, від­ найти контекст різних структурних частин джерела, творів різних авторів; порівняти згад­ ки в різних редакціях Патерика; 5) виявити цінності печерської спільноти, засвідчені обставинами повідомлень про гнів; 6) встановити оціночне ставлення чернечої общини Києво­Печерського монастиря до гніву; 7) виявити ментальні моделі печерської спільноти, пов’язані з аналізованою емоцією; 8) проаналізувати Ліствицю прп. Іоанна Синайського, зокрема «Слово 8­е», з огляду на відображення проблеми гніву. Методологічними засадами дослідження є загальнонаукові принципи історизму, об’єктивності, комплексності та системності. У роботі використано низку методів, серед них – аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедук­ ції, наративний, ретроспективний, історико­порівняльний, історико­хронологічний, істо­ рико­системний, термінологічного аналізу, інтерпретаційний, контент­аналізу. 19 Горський В.С. Святі Київської Русі. Київ: Абрис, 1994. 20 Ричка В.М. Повсякденне життя монастирів Київської Русі. Український історичний журнал. 1995. № 5. С. 48– 56. 21 Клименко В., протоиерей. Русско­византийские (церковные) отношения по Киево­Печерскому патерику. Мо- гилянські читання / Упор. В. Рекеди. Київ: Видавничий дім «KM Academia», 1999. C. 69–72. 22 Башлыкова М.Е. Изображение искушений в Киево­Печерском патерике. Могилянські читання 2003 / Упор. С. Кролевець та ін. Київ: Віпол, 2004. С. 45–51. 23 Кириллин В.М. Символика чисел в литературе Древней Руси (XI–XVI в.). Санкт­Петербург: Алетейя, 2000. 321 с. 24 Нікітенко М.М. Про вплив традиції ісихазму на розповідь Києво­Печерського патерика про прп. Миколу Свя­ тошу. Церква – наука – суспільство: питання взаємодії. Мат. ХV Міжнар. наук. конф. (29 травня – 3 червня 2017 р.) / Нац. Києво­Печер. іст.­культ. заповідник. Київ, 2017. С. 32–35. 25 Голубовский Д.А. Невербальная коммуникация в древнерусских письменных источниках: опыт семантическо­ го анализа: дисс. на соискание уч. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.09 «Историография, источниковедение и методы исторического исследования». Москва, 2009. 365 с. Siverian chronicle. 2023. № 4 139 З­поміж існуючих підходів до вивчення емоцій в історії нам видаються найбільш мож­ ливими для залучення до наших досліджень два з них. Перший, запропонований Пітером й Керол Стернзами, пов’язаний із емоціонологією – існуючою в культурі нормативною системою емоційних уявлень, з якою співвідноситься так чи інакше індивідуальна емоцій­ на поведінка26. За такого підходу в центрі досліджень постають правила, які спричиняли прояв емоцій у суспільстві чи соціальних групах27. Тобто йдеться про вивчення певного емоційного кодексу. Припускаємо, що останній може бути частиною ідеальної складової емоційного світу, яку ми маємо намір досліджувати. Гадаємо, що, з одного боку, специфі­ ка Патерика допомагає побачити реалізацію нормативних ідеалів (якщо, звісно, з довірою ставитися до інформації нашого джерела), а з іншого – емоційний кодекс має самодостат­ ню цінність. Другим підходом є той, який обґрунтувала американська медієвістка Б. Розенвайн28. Його суть полягає в дослідженні конкретної емоційної спільноти (соціальної або тексту­ альної: родини, монастиря, гільдії тощо), об’єднаної спільною системою відчуття29. Вва­ жаємо, що монаша община Києво­Печерської обителі ХІ–ХVІ ст. є такою спільнотою. На­ самперед соціальною, адже між її представниками існували безпосередні зв’язки. Хоча названий нами часовий проміжок досить значний (охоплює п’ять століть), гадаємо, ціл­ ком припустимо говорити про печерську емоційну спільноту як щось цілісне та її візію емоційного світу як незмінну навіть упродовж такого суттєвого хронологічного відрізку. Наше припущення пов’язане з традиційністю монашеського життя, із тим, що досвід пе­ черських отців передавався від покоління до покоління завдяки традиції духовного на­ ставництва30 та слідуванню взірцям, представленим отцями­сучасниками й тими, про кого чули з усної монастирської історії. Однак навіть за умови невиправданості такого аргу­ менту, печерська спільнота точно є текстуальною спільнотою: згідно з Уставом, традицій­ ними були церковні служби й читання, у тому числі позабогослужбові. Щодо того, чи була названа спільнота емоційною спільнотою, тобто чи об’єднував її спільний погляд на емоційну сферу, вважаємо, здійснене дослідження підтвердило це припущення, про що скажемо у відповідних місцях розвідки. При дослідженні візії інших емоцій у тексті Києво­Печерського патерика ми розгляда­ ли такі аспекти, як обставини та засвідчені ними цінності (де це було можливим), оцінки та інші ментальні моделі щодо тих чи інших проявів емоційного світу. Їм буде приділена увага й нині. Однак у нинішній розвідці додамо ще такий важливий аспект, як носії гнів­ них емоцій. Натомість потенційний (можливий, але не згаданий у тексті) та латентний (не вербалізований через відповідні номінації аналізованої емоції) гнів, як це досліджувалося при вивченні сліз і печалі, у пропонованій статті розглядатися не буде. Можливо, це стане предметом подальших досліджень. Виклад основного матеріалу дослідження. У тексті Києво­Печерського патерика ми віднайшли 55 згадок гніву. Він вербалізований через лексеми, що позначають як сам емо­ ційний стан («гнѣв», «ярость»), так і характеристику душевного стану героїв («гнѣвлив», «яръ», «напрасенъ»), а також дії, пов’язані з переживанням названої емоції («гнѣватися», «възъяритися») та із тим, що спричиняло її в інших («прогнѣвати»). За нашими підра­ хунками, це четверта за чисельністю емоція в оригінальному Отечнику (їй передують смуток і сльози, радість, страх). Носії гнівних емоцій П’ять разів у тексті повідомляється про гнів, який, очевидно, не можна назвати емоці­ єю, але все ж вважаємо за доцільне написати про нього. Ідеться про гнів Божий. Із п’яти названих повідомлень – двічі він згаданий як можливий. Герої його бояться, тож діють правильно. Так, гнів Божий міг би відчути на собі князь Ізяслав, ведучи несправедливу боротьбу з печерськими отцями через постриг святих Варлаама та Єфрема: «убоася гнѣва Божіа»31. Також і прп. Феодор злякався, що зазнає гніву Божого через своє жалкування про милостиню: «убоася страхом великым гнѣва Божіа»32. Тричі текст повідомляє про нещастя як прояв гніву Божого за гріхи. Такими були поразка християн на річці Альті 26 Зорин А. История эмоций… 27 Плампер Я. Історія емоцій / З англ. пер. Б. Матіяш. Histor!ans. URL: http://historians.in.ua/index.php/en/ doslidzhennya/1313–yan–plamper–istoriia–emotsii. 28 Rosenwein Barbara. Problems and Methods in the History of Emotions. Passionsin Context: International journal for the history and theory of emotions. 2010. № 1. URL: http://www.passionsincontext.de/index.php?id=557. 29 Плампер Я. Історія емоцій… 30 Lilienfeld Fairy. The spirituality of the early Kievan Caves Monastery. California Slavic Studies. 1993. Vol. 16. Oxford: University of California Press. P. 63–77. 31 Києво­Печерський патерик. С. 34. 32 Там само. С. 162. Сіверянський літопис. 2023. № 4 140 («гнѣвом Божіим побѣжени быша»33), напад іноплемінників (очевидно, монголо­татар) на Руську землю («злоба наша Бога прогнѣва»34), загибель коней і втрата майна посланим обкувати раку прп. Феодосія боярином Василем та його супутниками – через нарікання посланця («не разумѣ бывшаго гнѣва хулы его ради»). В останньому випадку винуватець гніву Господнього не зрозумів причини такої біди, яка їх спіткала, і ще більше поглибив свій гріх (з часом Божим Промислом він усвідомив свою привину й покаявся)35. Одного разу гнів, але із заперечною часткою – «не гнѣвашеся», – згадується стосовно до Господа Іісуса Христа36. Ми виокремили це повідомлення. Ісус Христос є Боголюди­ ною, тобто Досконалим Богом та Досконалою Людиною, а отже, справедливо було б на­ писати про цей гнів у контексті гніву Божого. Однак вважаємо, що в цьому повідомленні про гнів ідеться саме як про людський емоційний стан, який Спаситель, не дозволив Собі у відповідь на несправедливі обвинувачення, побиття, знущання, приниження. Цим Він показав людям приклад терпіння, правильного перенесення скорбот. І свт. Симон нагадує своєму духовному сину Полікарпу – представнику монашествуючих – про цей Божест­ венний взірець. Власне, гнів самого Полікарпа згадується, як нам здається, один раз. Так, Суздаль­ ський єпископ у Посланні до печерського чорноризця пише: «Да днесь кротокь – и утро яръ и золъ…»37 (до речі, на наш погляд, це повідомлення можна прочитувати як опис мож­ ливої ситуації, як те, що святитель пише з метою уникнути подібної ситуації). Однак По­ лікарпу адресовані щонайменше ще три згадки гніву. Духовний отець просить не гнівати­ ся за докір від брата («ни скоро подвигнися на гнѣвъ»38); берегти себе від пристрасті гні­ ву: «не дай же мѣста гнѣвливому бѣсу … да и тебе съхранить Господь от всякого гнѣва»39. Дві останні згадки наведені після історії про прпп. Тита і Євагрія, які спочатку були духовними братами, а потім ворогували один із одним. У самій оповіді є ще три по­ відомлення про гнів. Так, зазначено, що Євагрій приймав святе Причастя у гніві («комка- ше гнѣваася»40). У такому само стані перебував і прп. Тит, і, важко занедужавши, поба­ чив нечистих духів, які раділи його гніву («радующеся о гнѣвѣ моем»), а святі Ангели плакали. Це видіння привело його до тями, і він просив Євагрія простити його за гнів («прости мя, брате, Бога ради, яко гнѣвахся на тя»41). У цьому ж Слові свт. Симон наводить дві цитати зі Святого Письма, важливі в кон­ тексті викриття гнівної пристрасті, її засудження й свідчення необхідності боротьби з нею: «Рече бо Господь: “всякъ, гнѣвааися на брата своего без ума, повинень есть суду”», «Господь … тъй бо рече, да не зайдеть солнце въ гнѣвѣ вашем»42. Згадується гнів і в контексті декількох інших повідомлень про монашествуючих. Так, розгнівався прп. Феодор, вважаючи, що прп. Василій випробовує його, і вигнав духовного брата («съ гнѣвом рече: “что мя искушаеши и почто смущаеши душю мою…”»43). Братія, розпалена ворогом спасіння на гнів, вигнала з монастиря ігумена Стефана («Се же тако діаволъ ражже их на гнѣвь, якоже и от манастыря тощь отгнаша»44). Сім разів згадується гнів і в контексті повідомлень про прп. Феодосія. Однак далеко не завжди йдеться про те, що гнів мав місце. Навпаки, у тексті Житія (посередництвом трьох лексем) зазначається, що святий ігумен ніколи не гнівався: «николи же бо напрасенъ, ни гнѣвливь, ні аръ очима, но милосердъ и тих, и милость имѣя къ всѣмь»45. Одна згадка гніву – це прохання автора Похвали святому ігумену: «не прогнѣвайся на мя грѣшна- го»46. І лише три згадки стосуються, можливо, власне гніву. Останній був пов’язаний із гріхом ближніх: вигнанням із Києва Ізяслава Ярославича і узурпацією влади Святославом Ярославичем. Про цей «гнів» сказано, що князь дізнався «преложеніе блаженаго Ѳеодо- сіа яже от гнѣва»47 (прп. Феодосій, спостерігаючи неефективність викриття вчинків Свя­ тослава, вирішив змінити тактику: прохати князя повернути законного правителя). Відтак, у словах, звернених до святого ігумена, Святослав пояснював, що раніше не насмілювався 33 Києво­Печерський патерик. С. 2. 34 Там само. С. 93. 35 Там само. С. 84. 36 Там само. С. 100. 37 Там само. С. 99. 38 Там само. С. 100. 39 Там само. С. 123. 40 Там само. С. 122. 41 Там само. С. 123. 42 Там само. С. 123. 43 Там само. С. 164. 44 Там само. С. 77. 45 Там само. С. 55. 46 Там само. С. 94. 47 Там само. С. 67. Siverian chronicle. 2023. № 4 141 прийти в монастир, думаючи «егда како гнѣваяся на мя…» На це прп. Феодосій смиренно відповів: «что бо, благый владыко, успѣеть гнѣвь нашь еже на дръжаву твою»48. Варто зауважити, що цей гнів не описаний у тексті як бурхлива емоція чи взагалі як емоція. Швидше – як стан негативного ставлення святого ігумена до гріховних, негідних вчинків князів. Можливо провести певну паралель між гнівом святого ігумена та гнівом Божим, адже святі намагалися уподібнюватися Господу своїм життям. Переважна більшість гнівних емоцій у тексті Києво­Печерського патерика стосується мирян – 31. Із них 17 (тобто більше половини) – князів. Так, князь Ізяслав гнівався на пе­ черських отців через постриг без його дозволу боярина та каженика – свв. Варлаама та Єфрема: «увѣдавь убо князь Изяславь бывшее о боляринѣ и о каженицѣ его, разгнѣвався зѣло», «со гнѣвом възрѣв на Никона». Княгиня, заступаючись за святих, просила чолові­ ка, не гніватися (на неї – ?) і послухати її: «послушай, господи, и не гнѣвайся»49. Відтак у тексті йдеться про те, що після вигнання Ізяслава з Києва Святослав та Всеволод запроси­ ли прп. Феодосія на обід, а, отримавши відмову з викриттям їх злодіянь, не змогли розгні­ ватися на святого: «не възмогоста прогнѣватися на нъ». Та пізніше, коли київський стіл посів Святослав, і Печерський ігумен докоряв йому за гріх, князь все­таки розгнівався на нього так, що прп. Феодосію загрожувало навіть ув’язнення: «разгнѣвася зѣло и яко левъ рыкнувь». Але при цьому він не дозволив у гніві заподіяти якесь зло прп. Феодосію50. Зго­ дом, уже спілкуючись зі святим ігуменом і радіючи цьому спілкуванню, Святослав все ж не міг послухати його порад, будучи в гніві на старшого брата: «умлъче, недоумѣя, что отвѣщати къ сим, толъми бо бѣ его врагь ражежеглъ гнѣвом на брата своего, яко ни слухом хотяше слышати»51. Згадується в тексті також гнів князя на одного з бояр: «Боля- рину бо нѣкоему въ гнѣвѣ велицѣ бывшу от князя, яко мнози приходяще глаголаху ему, яко на заточеніе хощеть тя послати князь». Обставини не вказані. Важливим є те, що прп. Феодосій своєю молитвою порятував нещасного: «призоветь тя князь, и не имый гнѣва ниединого же на тя, но и пакы усторить тя въ свое мѣсто»52. Ростислав Всеволо­ дович розгнівався на прп. Григорія Чудотворця за те, що старець прорік йому близьку кончину через потоплення у воді, а князь не повірив у це і вважав слова святого порожні­ ми: «разгнѣвася князь», «от ярости»53. Мстислав Святополкович гнівався на прпп. Фео­ дора та Василія, оскільки вони не відкрили йому місцезнаходження скарбу, а він не міг повірити, що вони справді не пам’ятають цього: «съ гнѣвом рече», «разгнѣвавжеся князь», «нестерпѣвъ обличеніа, и шуменъ бывъ от вина, и възъярився»54. 11 гнівних емоцій належать батькам святих Феодосія та Варлаама (із них 10 – матері прп. Феодосія і лише 1 – батькові прп. Варлаама). Переважно гнів матері стосувався само­ го сина, коли він чинив подвиги заради Господа («и многажды ей от великыя ярости раз- гнѣватися на нь», «от ярости же и гнѣва многа», «тольми же бѣ гнѣвомъ одръжима», «сыи гнѣвом одръжима», «съ гнѣвомь великым», «раждьгъшися на нь гнѣвом и съ ярос- тию въставши»). Але одного разу, дізнавшись, що Феодосій у печері, і отримавши відмо­ ву зустрітися, вона розгнівалася на прп. Антонія, вважаючи його винним у тому, що не може побачити сина («съ гнѣвомь великым въпіаше»)55. Подібним був і гнів боярина Іоан­ на: на отців – через постриг і чернецтво Варлаама («ражьжегься на ня гнѣвом сына сво- его ради»56). Поодинокі згадки стосуються польки, закоханої у прп. Мойсея Угрина, яку непохит­ ність святого «на таку ярость подвиже»57; іконописців­греків, що, побачивши немалі розміри Великої Печерської церкви, не бажали розписувати храм («Разгнѣвавъши же ся»58); а також христолюбця з розповіді про прп. Аліпія (в останньому випадку гнів був припущенням, але не виявився насправді). Так, прп. Аліпій думав, що христолюбець, яко­ му святий іконописець через хворобу не зміг написати образ до свята, розгнівався і при­ слав свого майстра («мнѣвъ, яко разгнѣвася на нь господинъ иконы и писца иного при- слалъ есть»). Однак, як виявилося, насправді все було абсолютно по­іншому: то Ангел Божий по вірі святого виконував замість нього, немічного, роботу59. 48 Києво­Печерський патерик. С. 68. 49 Там само. С. 33–34. 50 Там само. С. 66–67. 51 Там само. С. 69. 52 Там само. С. 75. 53 Там само. С. 137. 54 Там само. С. 169–170. 55 Там само. С. 24–27, 30. 56 Там само. С. 34. 57 Там само. С. 144. 58 Там само. С. 10. 59 Там само. С. 178. Сіверянський літопис. 2023. № 4 142 Обставини гніву Одним із важливих аспектів візії емоцій є актуальні ситуації їх прояву. Ми класифіку­ вали 45 із 55 віднайдених у тексті згадок емоцій гніву, виходячи з 4 чинників (щодо 10 згадок, то текст, за нашими спостереженнями, не дає конкретної інформації, необхідної для класифікації). Це такі причини, як дії без волі / всупереч волі носія влади (князів, батьків) (17), образа (16), гріховність (9), невиправдання очікувань (3). Перелік наве­ дено в порядку від найчастіше згадуваних – до найменше згадуваних чинників, у дужках подано кількісний показник щодо кожного з них. З огляду на це, можна говорити про сту­ пінь їхньої актуальності. Хоча вже сам факт згадки про гнів з тієї чи іншої причини вказує на певну актуальність, порівняно з тими, що не були згадані в тексті. Безперечно, цей ас­ пект залежить також і від змісту самого твору. Про актуальність свідчить і той факт, що гріховність як призвідця гніву оприявнюється в текстах трьох авторів (прпп. Нестора, Си­ мона, Похвалі прп. Феодосію невідомого автора), особиста образа (у прпп. Нестора, Си­ мона, Полікарпа), дії без волі / всупереч волі носія влади – у текстах прпп. Нестора і Полі­ карпа; невиправдання очікувань – у творах свт. Симона й Полікарпа. Лише дві згадки гні­ ву зазнали змін в процесі редагування. Так, одне повідомлення про гнів Божий було від­ сутнє в Основній та Арсеніївській (тобто в перших двох) редакціях. У Житії прп. Феодо­ сія в Успенському збірнику характеристики материнського гніву «многый» не було. Тобто підсилення емоційного стану з’явилося пізніше, починаючи від Арсеніївської редакції. Цінності, засвідчені повідомленнями про гнів Як негативна емоція, гнів є реакцією на невідповідність дійсності ідеалам (ідеалам тих, хто переживає цю емоцію), тож із аналізу ситуацій прояву гніву можна виявити іс­ тинні та неістинні цінності. Так, цінностями, як показує текст, були власна воля, честь особиста або роду, узгодження дій із волею князя. Однак оскільки гнів за трьох із чоти­ рьох виявлених нами причин був негативно (зрідка нейтрально) маркованим, то й названі цінності були для печерської спільноти неістинними. Єдиним справжнім ідеалом, важли­ вим для печерської спільноти, який відображений крізь призму повідомлень про гнів (гнів у зв’язку з гріховністю), є святість, слідування Божим заповідям. Це узгоджується із ре­ зультатами, отриманими шляхом аналізу нерадісних та радісних емоцій. Гнів в оцінках печерської спільноти Ставлення спільноти Києво­Печерського монастиря до гніву можна встановити кілько­ ма способами. По­перше, негативні оцінки засвідчують наявні цитати зі Святого Письма: «Рече бо Господь: “всякъ, гнѣвааися на брата своего без ума, повинень есть суду”», «Господь … тъй бо рече, да не зайдеть солнце въ гнѣвѣ вашем»60; а також повчання свт. Симона: «ни скоро подвигнися на гнѣвъ»61, «не дай же мѣста гнѣвливому бѣсу»62. По­друге, таке ставлення можна зрозуміти зі святих прикладів. Насамперед – це взі­ рець, поданий Господом Ісусом Христом, Який не гнівався, «слышася “бѣсъ имаши”, по лицу біем и заушаем и оплеваем»63. Також і про прп. Феодосія сказано, що як ігумен він «николи же бо напрасенъ, ни гнѣвливь, ні аръ очима, но милосердъ и тих, и милость имѣя къ всѣмь»64. По­третє, це зрозуміло, й виходячи з побажання свт. Симона, адресованого Полікарпу, щоб Господь зберіг духовного сина від усілякого гніву: «да и тебе съхранить Господь от всякого гнѣва»65. Оскільки Суздальський єпископ бажає Полікарпу бути збереженим від цього, то, без сумніву, гнів є негативно маркованим. По­четверте, на такі само оцінки вказує й негідне джерело походження таких емоцій. Так, свт. Симон повчав Полікарпа не лишати місця гнівному бісу: «не дай же мѣста гнѣвливому бѣсу»66. Із ворогом спасіння двічі пов’язується поява гніву в розповідях із Житія Феодосія: Святослав у відповідь на слова святого ігумена повернути київський стіл брату мовчав, не знаючи, що відповісти, «толъми бо бѣ его врагь ражежеглъ гнѣвом на брата своего, яко ни слухом хотяше слышати»67; братія прп. Стефана була розпалена гні­ вом від ворога на свого ігумена: «Се же тако діаволъ ражже их на гнѣвь»68. 60 Києво­Печерський патерик. С. 123. 61 Там само. С. 100. 62 Там само. С. 123. 63 Там само. С. 100. 64 Там само. С. 55. 65 Там само. С. 123. 66 Там само. С. 123. 67 Там само. С. 69. 68 Там само. С. 77. Siverian chronicle. 2023. № 4 143 По­п’яте, на це вказують контексти низки згадок аналізованих емоцій, конкретно – ре­ зультати, до яких ці емоції приводили. Гнів не давав князю Святославу почути настано­ ву прп. Феодосія й повернути київський стіл брату – законному правителю69. Наслідком гн­ву братії стало вигнання з Печерської обителі ігумена Стефана («Се же тако діаволъ ражже их на гнѣвь, якоже и от манастыря тощь отгнаша»70). Розгнівавшись, прп. Феодор сказав жорстокі слова й прогнав прп. Василія71. Гнів ставав причиною досить жорстокого поводження матері прп. Феодосія зі своїм сином72. Полячка, гніваючись на прп. Мойсея, вирішила заморити голодом непокірного святого, який не відповідав взаєм­ ністю на її почуття73. Гнів Ростислава Всеволодовича та Мстислава Святополковича при­ вів до страшного гріха убивства монахів – преподобних Григорія, Феодора та Василія74. Гнів став причиною тривалої ворожнечі, непримиримості, а відтак раптової смерті в гріху монаха Євагрія75. Позитивне сприйняття стосується лише гніву через гріх – гніву Господнього та гніву прп. Феодосія стосовно князівської міжусобиці76. Таке ставлення ми припускаємо на під­ ставі того, що перший належить найвищому Авторитету, а другий – святому і, як можна зрозуміти з контексту, є позитивною характеристикою героя. Очевидно, різні оцінки гніву залежали від того, що приводило до нього, який він мав перебіг і які наслідки. Осуд гніву був пов’язаний із пристрастями, що його породжували, його немирним душевним станом і тими злими результатами, до яких він спричиняв. Ментальні моделі, пов’язані з гнівом На підставі того, що досить частими є згадки про гнів Божий і що цей гнів був правед­ ним, припускаємо, що гнів у розумінні середньовічного соціуму та насамперед монашест­ вуючої спільноти був прерогативою Господа. Вважаємо, це пов’язано із тим, що, будучи Безпристрасним і Безгрішним, Господь Єдиний може справедливо його проявляти. Щодо гніву людського, про який Києво­Печерський патерик повідомляє значно часті­ ше, то з тексту випливає, що, імовірно, єдино дозволеним для людей був той гнів, який уподібнювався до гніву Господнього, тобто гнів на гріх, на беззаконня, на те, що є неугод­ ним Богу. На підставі того, що більшість згадок гніву стосується князів (17), можна припустити, що в уявленні середньовічної людини гнів як сильна емоція співвідносився з носіями вла­ ди, імовірно, також із представниками вищих соціальних верств. Підтвердженням цієї думки є той факт, що багато інших героїв Патерика, про чий гнів повідомляється в текс­ ті, відповідають названим характеристикам. Так, певну батьківську владу мали матір прп. Феодосія та отець блаж. Варлаама (нагадаємо, із ними пов’язані 11 номінацій гніву). До того ж, вони належали до вищих верств суспільства. Батько блаж. Варлаама був бояри­ ном. Мати прп. Феодосія – вдовою княжого чиновника, можливо, тіуна77. Про полячку, яка закохалася у прп. Мойсея Угрина, сказано, що вона була «от великых»78. Христолю­ бець, який замовив святому печерському іконописцю намісну ікону до свята, імовірно, та­ кож належав до заможних людей, оскільки, як можна зрозуміти з тексту, мав домову цер­ кву. Прп. Феодосій був носієм духовної влади (його стосуються 7 згадок, у тому числі тих, що вказують на відсутність гніву в святого ігумена). У кількох повідомленнях Києво­Печерського патерика гнів пов’язується із ворогами спасіння, двічі сказано про розпалювання ворогом гніву79. Цілком можливо, що це нега­ тивне джерело розумілося в усіх випадках прояву гніву. Про це може свідчити одне з щойно названих повідомлень80. Але попри все, участь волі людини, на наш погляд, не за­ перечується. Так, свт. Симон, повчаючи Полікарпа не гніватися, пише: «не дай же мѣста гнѣвливому бѣсу»81. Тобто від людини залежало – впустити у своє серце ворога чи ні. Збереження від гніву пов’язується із Господом82. 69 Києво­Печерський патерик. С. 69. 70 Там само. С. 77. 71 Там само. С. 164. 72 Там само. С. 24–27. 73 Там само. С. 144. 74 Там само. С. 137, 170. 75 Там само. С. 122–123. 76 Там само. С. 2, 34, 84, 93, 162, 67–68. 77 Жиленко І.В. Преподобний Феодосій Печерський: джерела і матеріали / Київська духовна академія і семінарія, НКПІКЗ. Київ: Фенікс, 2015. С. 563. 78 Києво­Печерський патерик. С. 142. 79 Там само. С. 69, 77, 122, 123. 80 Там само. С. 123. 81 Там само. С. 123. 82 Там само. С. 123. Сіверянський літопис. 2023. № 4 144 Із тексту також можна зрозуміти неприйнятність здійснення Євхаристії та причащання Святих Тіла й Крові Господніх у гніві (так чинили прпп. Тит і Євагрій)83. Ліками проти гніву названо смирення, проявом якого є земний поклон, прохання про прощення: «но пад поклонися брату до земля, глаголя: “прости мя, брате”»84, «но скоро падь поклонися враждующему на тя…»85 (таку семантику поклону припускає й Д. Голу­ бовський86). У деяких випадках святість, праведність життя Божих угодників не давала іншим мож­ ливості прогніватися на них: «не възмогоста прогнѣватися на нъ, видяста бо его правед- на суща и человѣка Божіа»87. Гнів міг бути різних ступенів: «тольми же бѣ гнѣвомъ одръжима»88, «толъми бо бѣ его врагь ражежеглъ гнѣвом»89. З метою вираження значної сили емоційного стану вико­ ристовувалися також відповідні слова: «зѣло», «вельми», «многый» «великый(-ая)» («от великыя ярости»90, «от … гнѣва многа»91, «съ гнѣвомь великым»92, «разгнѣвався зѣ- ло»93, «вельми разгнѣвался»94, «въ гнѣвѣ велицѣ»95). Примітно, що повідомлення про гнів у тексті досить часто не обмежується лише однією вербальною репрезентацією. Іноді для цього використовуються два чи три синонімічні слова. Очевидно, для вираження біль­ шої сили емоційного стану («раждьгъшися на нь гнѣвом и съ яростию въставши»96, «от ярости же и гнѣва многа»97) чи наголошення чесноти через його відсутність («николи же бо напрасенъ, ни гнѣвливь, ні аръ очима, но милосердъ и тих, и милость имѣя къ всѣмь»98). Силу гніву засвідчують також дії, які супроводжують названий емоційний стан чи є його наслідком. Так, мати прп. Феодосія, гніваючись на те, що він носив поганий одяг, би­ ла його99. Наздогнавши сина, який вирушив у Святу Землю, від гніву великого «имьши за власы и повръже его на земли и своима попираше ногама» й додому вела його зв’язаного, наче злодія, а вдома била його, будучи одержимою гнівом, доки мала сили, а відтак одяг­ ла йому на ноги кайдани100. Після віднайдення сина, який втік в інше місто, щоб мати можливість творити Богоугодну справу випікання просфор, матір «влечаше біющи въ свой град»101. Коли ж вона побачила на одязі сина кров від вериг, то в гніві «растръза срачицю на нем и біющи отъятъ желѣза от чреслъ его»102. Святослав Ярославич, розгнівавшись на викриття прп. Феодосія, «яко левъ рыкнувь, и удари тою (єпистолією – Л.П.) о зем- лю»103. Щодо того само князя сказано: «толъми бо бѣ его врагь ражежеглъ гнѣвом, яко ни слухом хотяше слышати» слова прп. Феодосія про повернення київського столу закон­ ному правителю104. Варто зауважити, що повідомлення про гнів Божий ніколи не супроводжувалися по­ дібними характеристиками, які б вказували на велику силу гніву, ступінь; гнів Божий ні­ коли не виражався посередництвом кількох лексем. Вважаємо, це може бути пов’язаним із Безпристрасністю Бога. Така емоційність можлива, лише коли йдеться про людський гнів. Двічі зустрічається словосполучення, що передає всеохопність гніву: «бѣ гнѣвомъ одръжима», «сыи гнѣвом одръжима»105. Тут гнів (як у подібних випадках печаль) «ре­ презентується образом живої істоти, що має владу над суб’єктом»106. Можливо, дієслова 83 Києво­Печерський патерик. С. 122. 84 Там само. С. 100. 85 Там само. С. 123. 86 Голубовский Д.А. Невербальная коммуникация в древнерусских письменных источниках… С. 100. 87 Києво­Печерський патерик. С. 66. 88 Там само. С. 25. 89 Там само. С. 69. 90 Там само. С. 24. 91 Там само. С. 25. 92 Там само. С. 26, 30. 93 Там само. С. 33, 67. 94 Там само. С. 67. 95 Там само. С. 75. 96 Там само. С. 27. 97 Там само. С. 25. 98 Там само. С. 55. 99 Там само. С. 24. 100 Там само. С. 25. 101 Там само. С. 26. 102 Там само. С. 27. 103 Там само. С. 67. 104 Там само. С. 69. 105 Там само. С. 25. 106 Там само. С. 119; Сироткина И.В. Языковые средства создания образности фразеологизмов, виражающих пе­ чаль, в русском и английском языках. Вестник ЧГПУ. 2012. № 1. С. 308. Siverian chronicle. 2023. № 4 145 виражають певну підневільність людини в тому, що вона сумує, вимушеність такого ста­ ну107. Кілька разів зустрічається фраза, що вказує на полум’яний характер гніву: «раж- дьгъшися на нь гнѣвом»108, «ражьжегься на ня гнѣвом»109, «врагь ражежеглъ гнѣ- вом»110, «ражже их на гнѣвь»111. Двічі зустрічається вираз із словом «подвигнути(-ся)»: «ни скоро подвигнися на гнѣвъ»112, «на таку ярость подвиже жену»113. У першому ви­ падку однозначно йдеться про участь волі людини в цьому гніві. Загалом у тексті Києво­Печерського патерика гнів, на наш погляд, має негативну коно­ тацію, бо є негативною емоцією. Навіть гнів Божий та гнів святого ігумена, на нашу дум­ ку, варто класифікувати саме так, адже вони пов’язані з негативними явищами – людськи­ ми беззаконнями, є реакцією на невідповідність дійсності ідеалу святості. Гнів у Ліствиці прп. Іоанна Синайського Розглянемо особливості візії гніву в Ліствиці прп. Іоанна Синайського. Її автор був дуже шанованим на Русі святим. Так само добре відомим на наших землях був і його твір, «в монастирях він побутував буквально як посібник для подвижника»114. Згідно з прп. Іоанном, «життя ченця … уявляли як безперервний підйом сходами духовного вдо­ сконалення, що має 30 “етапів”, на яких душа вчиться боротьбі з пороками, гріхами та пристрастями»115. Святий автор назване сходження «порівнює з досягненням “повноти ві­ ку Христового”»116. За доби Середньовіччя жоден великий слов’янський монастир не об­ ходився без списків Ліствиці, рукописів її було багато. Нині відомо більше 500 списків пам’ятки, переважна більшість із яких написані в різних східнослов’янських скрипто­ ріях117. Засвідчує знання Ліствиці й Печерський патерик118. Назване джерело використане в роботі за списком ХIV ст.119 Про важливість безгнівності для монашествуючих та й взагалі для християн свідчить той факт, що в Ліствиці одне зі «Слів» (8­е) присвячене лагідності та безгнівності. Прп. Іоанн Синайський негативно характеризує та оцінює гнівні емоції, класифікуючи гнів як гріховну пристрасть120. Він пише про те, що гнів згадує ненависть і бажає зла то­ му, хто роздратував: «ярость есть … души безъобразие»121. Гнівливість найбільше пере­ шкоджає приходу Святого Духа122, а також може спалити ниву душі123. Наявність гнівли­ вого монаха серед братії є великою небезпекою для чернечої спільноти124. Серед засобів боротьби з гнівом названо смирення («от обонѣніа смѣреніа въсѣка горесть и ярость погублѣется»125), як протилежне гніву. Безгнівливість та лагідність охарактеризовано як ворогів цієї пристрасті, її «навѣтник же … нарицается смѣреномудріе»126. Тобто в монашеській традиції православного Сходу, репрезентованій через Ліствицю, гнів також мав вкрай негативні оцінки. А отже, богослов’я печерської спільноти базувало­ ся у своїй візії гнівних емоцій на східнохристиянській традиції. Висновки. Отже, у результаті аналізу 55 віднайдених вербальних репрезентацій гнів­ них емоцій встановлено такі аспекти візії гніву, відображеної в Києво­Печерському пате­ рику. Актуальними причинами його прояву (всього ми виділили 4) були: дії без волі / всупе­ реч волі носія влади (князів, батьків), образа, гріховність, невиправдання очікувань. Акту­ 107 Києво­Печерський патерик. С. 6, 49, 121. 108 Там само. С. 27. 109 Там само. С. 34. 110 Там само. С. 69. 111 Там само. С. 77. 112 Там само. С. 100. 113 Там само. С. 144. 114 Нікітенко М. Небо на землі… С. 348. 115 Там само. 116 Там само. С. 349. 117 Попова Т.Г. Славяно­русская рукописная традиция Лествицы Иоанна Синайского: автореф. дисс. на соиска­ ние уч. степени докт. филолог. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык». Москва, 2011. С. 3. 118 Абрамович Д.И. Исследование о Киево­Печерском патерике... С. 178, 182; Києво­Печерський патерик. С. 101, 118, 161. 119 Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Ф. 301 (ЦАМ КДА). № 145 П. 261 арк. (далі – Ліствиця Іоана Синайського). Автори Патерика, вочевидь, були знайомі з текстом Ліствиці в найранішому слов’янському перекладі – пре­ славському (Х–ХІ ст.). Текст аналізованого списку належить до болгарського варіанту болгарської редакції афонського перекладу, що є пізнішим (1360­ті рр.). 120 Ліствиця Іоана Синайського. Арк. 85. 121 Там само. Арк. 82 зв. 122 Там само. Арк. 83 зв. 123 Там само. Арк. 82 зв.–83. 124 Там само. Арк. 84 зв.–85. 125 Там само. Арк. 82 зв. 126 Там само. Арк. 87. Сіверянський літопис. 2023. № 4 146 альність підтверджена тим, що, як правило, ці згадки стосуються різних ситуацій, зустрі­ чаються в різних текстах і в різних авторів. Вважаємо, що названі чинники відображають як уявлення печерської емоційної спільноти про потенційні ситуації вияву гніву, так і ре­ альні прояви. Повідомлення про гнів засвідчують такі неістинні (тобто ті, які не схвалювалися) для спільноти Києво­Печерського монастиря цінності, як власна воля, честь особиста або ро­ ду, узгодження дій із волею князя; а також правильний для печерян ідеал святості та бла­ гочестя. Як правильний сприймався, очевидно, гнів через гріх та беззаконня. Але в більшості випадків цей емоційний стан негативно сприймався печерською спільнотою, що узгоджу­ ється з християнською традицією (у тексті наведені цитати зі Святого Письма). Його спричиняли пристрасті егоїзму, марнославства, честолюбства тощо. Він призводив до не­ гативних наслідків: жорстокості, вбивства, смерті в гріху. Особливо засуджувалося трива­ ле перебування в гніві, а також священицьке служіння й причащання Святих Дарів у тако­ му негідному стані. На основі аналізу патерикових повідомлень ми зробили припущення про те, що в уяв­ ленні людини українського Середньовіччя гнів був прерогативою Бога. Єдино дозволе­ ним людським гнівом був гнів на гріх. Гнівні емоції співвідносилися з носіями влади, представниками вищих верств соціуму. Хоча нерідко гнів пов’язується із ворогами спасіння, вирішальною все ж визнається воля людини. Тож Києво­Печерський патерик називає і ліки проти нього – смирення, по­ даючи етичні норми: земний поклон та прохання про прощення. Богослов’я печерської спільноти базувалося в своїй візії гнівних емоцій на східнохрис­ тиянській традиції. Перспективами дослідження є аналіз перекладних та оригінальних пам’яток досліджу­ ваної доби на предмет відображення гніву й зіставлення їх із результатами нинішньої роз­ відки. Важливою буде також спроба віднайдення потенційних та латентних повідомлень про гнів у тексті Києво­Печерського патерика. Таблиця 1 Обставини гніву в Києво-Печерському патерику* Обставини Цитати Дії без волі / всупереч волі носія влади (князів, батьків) (17) и многажды ей от великыя ярости разгнѣватися на нь24 ** от ярости же и гнѣва многа25 тольми же бѣ гнѣвомъ одръжима25 сыи гнѣвом одръжима25 съ гнѣвомь великым26 раждьгъшися на нь гнѣвом и съ яростию въставши27 съ гнѣвомь великым30 ражьжегься на ня гнѣвом34 разгнѣвався зѣло33 со гнѣвом възрѣв33 еще гнѣвающюся34 не гнѣвайся34 съ гнѣвом рече169 нача гнѣватися186 Образа (16) не гнѣвашеся100 ни скоро подвигнися на гнѣвъ100 толъми бо бѣ его врагь ражежеглъ гнѣвом69 не дай же мѣста гнѣвливому бѣсу123 о гнѣвѣ моем123 гнѣвахся на тя123 комкаше гнѣваася122 не възмогоста прогнѣватися на нъ66 разгнѣвася зѣло67 гнѣвъ67 вельми разгнѣвался67 разгнѣвавжеся170 възъярився170 разгнѣвася князь137 от ярости137 съ гнѣвом рече164 Siverian chronicle. 2023. № 4 147 Обставини Цитати Гріховність (9) гнѣвом Божіим побѣжени быша2 убоася гнѣва Божіа34 не разумѣ бывшаго гнѣва хулы его ради84 злоба наша Бога прогнѣва93 не прогнѣвайся на мя грѣшнаго94 убоася страхом великым гнѣва Божіа162 яже от гнѣва67 како гнѣваяся68 гнѣвь нашь68 Невиправдання очікувань (3) Разгнѣвавъши же ся10 на таку ярость подвиже жену144 разгнѣвася на нь178 Не встановлені обставини (10) николи же бо напрасенъ, ни гнѣвливь, ні аръ очима, но ми­ лосердъ и тих, и милость имѣя къ всѣмь55 въ гнѣвѣ велицѣ бывшу от князя75 не имый гнѣва ниединого75 ражже их на гнѣвь77 Да днесь кротокь – и утро яръ и золъ99 всякъ, гнѣвааися на брата своего без ума, повинень есть суду123 да не зайдеть солнце въ гнѣвѣ вашем123 да и тебе съхранить Господь от всякого гнѣва123 * Таблиця складена автором за даними джерела: Києво­Печерський патерик. Репринтне видання / Д.І. Абрамович. Київ: Час, 1991. 280 с. ** Тут і далі число вказує номер сторінки джерела. Таблиця 2 Порівняння редакцій Києво-Печерського патерика* Редакції Касіянівська ІІ Основна / Успенський збірник Арсеніївська Феодосіївська Касіянівська І гнѣвом Божіим2 ** + + + + Разгнѣвавъши же ся10 + + ся – немає + и многажды ей от великыя ярости разгнѣватися на нь24 + + Х + от ярости же и гнѣва многа25 многа – немає + Х + тольми же бѣ гнѣвомъ одръ­ жима25 + + Х + сыи гнѣвом одръжима25 сыи – немає сыи – немає Х + съ гнѣвомь великым26 + + Х + раждьгъшися… гнѣвом и съ яростию въставши27 раждьгъшися + Х + съ гнѣвомь великым30 + + Х + разгнѣвався зѣло33 + + Х + со гнѣвом възрѣв33 + + Х + гнѣвающюся34 + – Х + не гнѣвайся34 + + Х + гнѣва Божіа34 + + Х + ражьжегься на ня гнѣвом34 + + Х + николи же бо напрасенъ, ни гнѣвливь, ні аръ очима55 не бо николи бѣ напраснъ… яръ не бо николи бѣ напрасно… яръ Х яръ не възмогоста прогнѣватися на нъ66 + + Х + разгнѣвася зѣло67 + + Х + гнѣвъ67 + + Х + вельми разгнѣвался67 + + Х + от гнѣва67 + + Х + како гнѣваяся68 + + Х + гнѣвь нашь68 + + Х + толъми бо бѣ его врагь раже- жеглъ гнѣвом69 раждьглъ раждьглъ Х + въ гнѣвѣ велицѣ бывшу от князя75 сущу сущу Х + Сіверянський літопис. 2023. № 4 148 Редакції Касіянівська ІІ Основна / Успенський збірник Арсеніївська Феодосіївська Касіянівська І не имый гнѣва ниединого75 + + Х + ражже их на гнѣвь77 + + Х + не разумѣ бывшаго гнѣва ху­ лы его ради84 Х Х Х + злоба наша Бога прогнѣва93 Х прогнѣви Х + не прогнѣвайся на мя грѣш­ наго94 Х на мя грѣшнаго – немає Х + днесь кротокь – и утро яръ и золъ99 + Х Х + не гнѣвашеся100 + Х Х + ни скоро подвигнися на гнѣвъ100 + Х Х + комкаше гнѣваася122 + + + + гнѣвахся на тя123 + + + + о гнѣвѣ моем123 + + + + всякъ, гнѣвааися на брата сво­ его без ума, повинень есть су­ ду123 + + – + не дай же мѣста гнѣвливому бѣсу123 + Х Х + да и тебе съхранить Господь от всякого гнѣва123 + Х Х + да не зайдеть солнце въ гнѣвѣ вашем123 + + + + разгнѣвася137 + + + + от ярости137 + + + + на таку ярость подвиже же­ ну144 + + + + гнѣва Божіа162 – – + + съ гнѣвом рече164 + + + + съ гнѣвом рече169 + + + + разгнѣвавжеся170 + + + + възъярився170 + + + + разгнѣвася на нь178 + + Х + нача гнѣватися186 + + поча + * Таблиця складена автором за даними джерела: Києво­Печерський патерик. Репринтне видання / Д.І. Абрамович. Київ: Час, 1991. 280 с. ** Тут і далі число вказує номер сторінки джерела. References Bashlykova, M. (2004). Izobrazhenie iskushenij v Kievo­Pecherskom paterike [Image of trials in the Kiev­Pechersk Patericon]. Mogilyanski chitannya 2003 – Mohyla readings 2003, P. 45–51. Golubovskij, D. (2009). Neverbalnaya kommunikacziya v drevnerusskikh pismennykh istochnikakh: opyt semanticheskogo analiza [Non­verbal communication in ancient Rus written sources: experience of semantic analysis]. Moscow, Russia. Kirillin, V. (2000). Simvolika chisel v literature Drevnej Rusi (XI–XVI v.) [Symbolism of numbers in the literature of Ancient Rus (11th–16th c.)]. Sankt­Peterburg, Russia. Klimenko, V., archpriest. (1999). Russko­vizantijskie (czerkovnye) otnosheniya po Kievo­Pechersko­ mu pateriku [Russian­Byzantine (church) relations according to the Kyiv­Pechersk Patericon]. Mogilyanski chitannya – Mohyla readings, P. 69–72. Kozak, N. (2011). Problemy vyvchennia ahiohrafichnoi pamiatky: identyfikatsiia chy interpretatsiia «istorychnoho faktu»? [Problems of studying a hagiographic monument: identification or interpretation of a «historical fact»?]. Mohylianski chytannia 2010 – Mohyla readings of 2010, P. 60–72. Kryzhanivska, V. (2011). Aron Yakovych Hurevych ta osnovni problemy istorychnoi antropolohii [Aron Yakovych Gurevich and the main problems of historical anthropology]. Visnyk Kyivskoho natsional- noho universytetu im. T. Shevchenka. Istoriia – Bulletin of Taras Shevchenko Kyiv national university. His- tory, 106, P. 35–38. Nikitenko, M. (2017). Pro vplyv tradytsii isykhazmu na rozpovid Kyievo­Pecherskoho pateryka pro prp. Mykolu Sviatoshu [On the influence of the hesychasm tradition on the story of the Kyiv­Pechersk Pa­ tericon about St. Mykola Svyatosh]. Nikitenko, M. (2022). Nebo na zemli: vid Alfy do Omehy. Fenomen Spasinnia­osviachennia v Kyievo­ Pecherskomu monastyri (davnoruska doba) [Heaven on earth: from Alpha to Omega. The phenomenon of Salvation­sanctification in the Kyiv­Pechersk Monastery (ancient Rus era)]. Kyiv, Ukraine. Siverian chronicle. 2023. № 4 149 Popova, T. (2011). Slavyano­russkaya rukopisnaya tradicziya Lestviczy Ioanna Sinajskogo [Slavic­Rus manuscript tradition of the Ladder of John of Sinai]. Moscow, Russia. Rychka, V. (1995). Povsiakdenne zhyttia monastyriv Kyivskoi Rusi [Everyday life of the monasteries of Kyivan Rus]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian historical journal, 5, P. 48–56. Yakovenko, N. (2007). Vstup do istorii [Introduction to history]. Kyiv, Ukraine. Zhylenko, I. (2015). Prepodobnyi Feodosii Pecherskyi: Dzherela i materialy [Venerable Theodosius of Pechersky: Sources and materials]. Kyiv, Ukraine. Петрушко Людмила Анатоліївна – кандидатка історичних наук, наукова співробіт­ ниця відділу кодикології та кодикографії Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (вул. Володимирська, 62, м. Київ, 01601, Україна). Petrushko Liudmyla – candidate of historical sciences, research fellow of the department of codicology and codicography, institute of manuscript, Vernadsky national library of Ukraine (62 Volodymyrska Str., 01601, Kyiv, Ukraine). E­mail: liudmyla1991@ukr.net «DO NOT LET THE SUN GO DOWN IN YOUR ANGER»: THE VISION OF ANGER IN THE KIEV-PECHERSK PATERIKON The purpose of the article is a comprehensive analysis of the vision of anger inherent in the Pechersk emotional community and reflected in the text of the the Kiev-Pechersk Paterikon. The methodology of the study is to apply methods of analysis, synthesis and generalization, classification and systematization, in- duction and deduction, narrative, retrospective, historical-comparative, historical-chronological, histori- cal-systemic, terminological analysis, interpretive, content analysis and methods of emotional history. Scientific novelty. The article makes the first attempt at a comprehensive analysis of the vision of anger of the Pechersk community recorded in the text of the Kiev-Pechersk Paterikon. Conclusions. 4 actual cir- cumstances of the manifestation of anger have been established: actions without will/against the will of the bearer of power (princes, parents); insult; sinfulness; failure to meet expectations. Reports of anger testify to such false values for the Pechersk community as oneʼs own will, personal or family honor, the alignment of actions with the will of the prince; as well as the correct ideal of holiness and piety for the Pechersk fa- thers. Obviously, anger due to sin and lawlessness was perceived as correct. In most cases, this emotional state was negatively perceived by cave community, which is consistent with the Christian tradition. Anger was caused by the passions of selfishness, vanity, ambition, etc. It led to negative consequences. Especially condemned was a long stay in anger, as well as priestly service and communion of the Holy Gifts in such an unworthy state. In the minds of Ukrainian medievalists, anger was probably the prerogative of God. The only permitted human anger was anger at sin. Angry emotions were associated with bearers of power, re- presentatives of the higher strata of society. Although anger is often associated with the enemies of salvati- on, the will of a person is still recognized as decisive. The medicine against it is humility (bowing to the ground, asking for forgiveness). Key words: history of emotions, emotional world, Kiev-Pechersk Paterikon, anger, mental models, va- lues, circumstances, evaluations. Дата подання: 17 липня 2023 р. Дата затвердження до друку: 14 серпня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Петрушко, Л. «Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…»: візія гніву в Києво­Печерському пате­ рику. Сіверянський літопис. 2023. № 4. C. 135–149. DOI: 10.58407/litopis.230412. Цитування за стандартом APA Petrushko, L. (2023). «Da nie zaidiet solntse v hnievie vashem…»: viziia hnivu v Kyievo­Pecherskomu pateryku [“Do not let the sun go down in your anger”: the vision of anger in the Kiev­Pechersk Paterikon]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 135–149. DOI: 10.58407/litopis.230412.

Схожі ресурси