Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади"
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199746 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" / Л. Студьонова // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 196-199. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199746 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1997462024-10-28T16:54:48Z Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" Студьонова, Л. Листи до редакції 2023 Article Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" / Л. Студьонова // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 196-199. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199746 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Листи до редакції Листи до редакції |
| spellingShingle |
Листи до редакції Листи до редакції Студьонова, Л. Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Студьонова, Л. |
| author_facet |
Студьонова, Л. |
| author_sort |
Студьонова, Л. |
| title |
Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" |
| title_short |
Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" |
| title_full |
Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" |
| title_fullStr |
Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" |
| title_full_unstemmed |
Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" |
| title_sort |
деякі примітки до рецензії с. о. павленка на книгу в. м. половця "спогади" |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Листи до редакції |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199746 |
| citation_txt |
Деякі примітки до рецензії С. О. Павленка на книгу В. М. Половця "Спогади" / Л. Студьонова // Сіверянський літопис. — 2023. — № 4. — С. 196-199. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT studʹonoval deâkíprimítkidorecenzíísopavlenkanakniguvmpolovcâspogadi |
| first_indexed |
2024-11-10T18:51:38Z |
| last_indexed |
2024-11-10T18:51:38Z |
| _version_ |
1815362612708245504 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2023. № 4
196
ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ
ДЕЯКІ ПРИМІТКИ ДО РЕЦЕНЗІЇ С.О. ПАВЛЕНКА1
НА КНИГУ В.М. ПОЛОВЦЯ «СПОГАДИ»2
•
Видання заслуговує на увагу не лише тому, що його автор обіймав посаду секретаря
Чернігівського обкому компартії України упродовж тридцяти років і цим цікавий. У
«Спогадах» є головне – відтворення життя України і нашого краю за понад сімдесят років
радянської влади. Рецензент зробив глибокий аналіз твору. Тим не менше, виникло ба
жання зробити примітки до деяких тез, що містяться у рецензії.
Про партійну номенклатуру. Ще за часів Леніна вона створювалась із людей, відда
них справі більшовиків. У передмісті Парижу Лонжюмо в 1911 році було відкрито пер
ший учбовий заклад РСДРП для підготовки партійних кадрів з робітників. Селян Ленін
недолюблював. У перші роки радянської влади відкрилися Комуністичний університет
імені Я. Свердлова, курси агітаторівінструкторів при ВЦВК, Вища школа пропагандистів
імені Я. Свердлова. У 1935 році університет перетворений на Вищу школу пропагандистів
при ЦК ВКП(б) імені Я. Свердлова. З 1939 року – Вища партійна школа при ЦК ВКП(б).
Ближче до нашого часу, в 1978 році, Вищу партшколу об’єднали з Академією суспільних
наук і Заочною вищою партшколою за назвою Академія суспільних наук при ЦК КПРС,
яку в 1972 році закінчив Володимир Михайлович Половець.
На партійних керівних посадах були вихідці з робітників і селян з різним рівнем осві
ти. Приклад Чернігівської області. У 1921 році існував губком партії на чолі з Олександ
ром Одинцовим. Він закінчив Чернігівську духовну семінарію і Київський комерційний
інститут. Павло Маркитан, перший секретар обкому після створення Чернігівської облас
ті, крім церковноприходської школи ніде не навчався. Олексій Федоров пройшов лише
шестимісячні курси техніків навчального комбінату управління залізничного транспорту
в Чернігові. Михайло Кузнєцов закінчив школу радянського і партійного будівництва
і керував обкомом у 1943–1948 рр. Порфір Куманьок мав освіту в обсязі семирічної тру
дової школи, але в 1938 році служив прокурором у Сумській області. Тільки у 1945–
1948 рр. – слухач ВПШ при ЦК ВКП(б). Василь Марків закінчив Ленінградський комуніс
тичний університет, а Михайло Рогинець – два курси хімікотехнологічного інституту і
курси перепідготовки при ЦК КПРС. На початку 1960х років підбір номенклатурних кад
рів став іншим. Оскільки Чернігівщина була і є краєм аграрним, то на посаду першого
секретаря обкому отримали призначення у різні роки Петро Дорошенко, Микола Борисен
ко, Микола Уманець і Леонід Палажченко з вищою сільськогосподарською освітою. Ос
танній навіть мав вчений ступінь кандидата економічних наук і звання Герой Соціалістич
ної Праці.
Якщо партієць високого рангу у чомусь согрішив, його не викидали за борт номенкла
турного човна і не відбирали партійного квитка. У крайньому випадку переводили на гос
подарську роботу. Так було з Михайлом Кузнєцовим за романічні стосунки з дружиною
високопосадовця. Під час здачі в експлуатацію нового будинку театру імені Т. Г. Шевчен
ка виявилося, що на люстру в глядацькій залі витрачено величезні гроші, не передбачені
кошторисом. Прояви корупції (хоча тоді такого слова не знали). Звинуватили в цьому Ку
манька. З обкому він пішов на посаду голови виконкому Чернігівської облради, а потім –
до Київського раднаргоспу. Петро Дорошенко керував обкомом у той час, коли будувався
стадіон імені Гагаріна у Чернігові. Знову непорозуміння з грошима, і першого секретаря
перевели до Одеського сільського обкому партії, потім до Кіровоградського і врешті решт
він шість років працював міністром сільського господарства УРСР, до виходу на пенсію.
Інколи «штрафників» кидали на підйом культури і мистецтва. Один із них, який працював
в апараті обкому, отримав посаду директора театру. Похамськи поводився з гастролюю
чими акторами, і своїми теж.
1 Павленко С.О. Номенклатурне буття у спогадах очевидцялітописця. Сіверянський літопис. 2023. №2. С. 153–
157.
2 Половець В.М. Спогади. Чернігів: Десна, 2021. 332 с. URL: http://siverlitopis.cn.ua/rab/polovec/Memories.pdf.
Siverian chronicle. 2023. № 4
197
Театральний репертуар. Початок 1970х років. Читальний зал обласної універсальної
наукової бібліотеки, що розміщався тоді на території Єлецького монастиря, часто відвіду
вала Людмила Табурянська – завідувачка літературної частини театру імені Т.Г. Шевчен
ка, з бажанням відшукати цікаві п’єси. Одного разу вона не витримала: «Скажіть, будь
ласка, як може працювати український музично-драматичний театр, якщо йому заборо-
няють грати вистави українською мовою? От сиджу тут у вас і шукаю невідомо що!»
Справа в тім, що в 1970 році видано наказ про захист дисертацій лише російською мовою.
У 1972 році партійні органи заборонили відзначати ювілей Івана Котляревського в Полта
ві. У 1973 – ювілей поеми «Енеїда» цього ж класика української літератури. А партійні
чиновники від культури і мистецтва у Чернігові не забарилися зі своїми циркулярами. Ба
гато десятирічь шевченківці грали «Циганку Азу» Михайла Старицького – дуже драма
тичну і трагічну історію любові, яку не забороняли.
Репертуарна політика будьякого театру в радянські часи залежала від художньої ради,
яка складалася зі спеціально призначених діячів культури, представників партійних і дер
жавних органів. Перед ними ставилося завдання розглянути прем’єрну виставу з точки зо
ру її художньої цінності у відповідності з ідеологічними нормами. Художня рада виноси
ла свій вердикт – дозволити показати її масовому глядачеві, чи ні. Така собі прикрита цен
зура. Припустимо, що Володимир Михайлович як секретар обкому, відповідальний за
ідеологічну роботу серед населення, був членом такої ради. Однак у «Спогадах» про це
нічого не сказано. Так само і про те, що за його сприяння радує глядачів у Чернігові Мо
лодіжний театр (засновник Г.С. Касьянов), відомий за межами України, і створено Черні
гівську письменницьку організацію.
Взаємини чекістів з партійними органами. У простих людей склалося враження, що
органи КДБ всемогутні (до деякої міри це так). Можуть прослуховувати розмови будько
го з будьким, у тому числі і в стінах обкому партії. У рецензії наводиться приклад з про
слуховуванням Палажченка. Так то воно так, та трошки не так.
У березні 1954 року було створено Комітет державної безпеки при Раді Міністрів
СРСР не в якості центрального органу державного управління, як це було з МГБ і МВС
СРСР, а в статусі відомства при уряді країни. Цим самим партійна і радянська верхівка
позбавляла органи держбезпеки самостійності, підпорядкувавши їх діяльність апарату ко
муністичної партії для здійснення оперативного контролю за життям і політичним настро
єм всіх верств населення та переслідування дисидентів. Ця тенденція мала місце до розпа
ду СРСР. Так що прослуховування Палажченка, думається, велося з волі Чернігівського
обкому.
На завершення розмови про КДБ – ще один аспект, який, можливо, змусив Володими
ра Михайловича не бути відвертим до кінця. Мова піде про Афганістан, де йому довелося
розпочати діяльність радника комуністичної Народнодемократичної партії на шостий рік
війни. У цій країні влаштувалося Представництво КДБ. Підпорядковувалося 20му відділу
першого головного управління КДБ. Цей відділ здійснював контакти з органами безпеки
дружніх країн, що розвиваються. Афганістан був однією з них. Діяла тут і радянська рези
дентура. Представництво допомагало формувати афганські органи безпеки, а резидентура
займалася агентурною розвідкою і контррозвідкою серед радянських військових і цивіль
них спеціалістів. На початку 1980 року резидентура була офіційно підпорядкована Пред
ставництву КДБ. Як версія – у Володимира Михайловича за цих умов мали бути додатко
ві обов’язки.
Про сільське господарство. Посилаючись на «Историю городов и сел Черниговской
области» (Чернігів, 1983; рос. мова), рецензент наводить той факт, що в 1980 році Черні
гівщина виробляла у тричі більше мяса, ніж у наступні роки. Це перебільшення з боку ша
нованого видання. Проблеми з купівлею м’яса і м’ясних виробів почалися наприкінці сім
десятих років. Якість продуктів погіршилася. Поширилися чутки, що, наприклад, у док
торську ковбасу додають цигарковий папір, бо вона часто бувала слизька і підсмажити її
було неможливо.
Журнал «Комуніст України» (1981. № 8. С. 11–24) опублікував виступ першого секре
таря ЦК КПУ В.В. Щербицького на пленумі, що відбувся 22 липня 1981 року, на тему
«Посилити роботу по інтенсифікації тваринництва». Чернігівська область зазнала різкої
критики за те, що тут вирізали численне поголів’я м’ясомолочної худоби, а у колгоспах
відсутні зоотехніки з вищою освітою. Перший секретар Чернігівського обкому партії Ми
кола Уманець у доповіді на XXIV обласній партконференції 7 січня 1984 року сказав: «За
три роки, що минули, область не додала державі чимало зерна, цукрових буряків, молока,
м’яса, іншої продукції. Знизилася урожайність сільськогосподарських культур, не зрос-
тає продуктивність тваринництва. Майже не вирішується цільова програма “Агрокомп-
лекс”».
Сіверянський літопис. 2023. № 4
198
Із приходом в обком Леоніда Палажченка по суті нічого не змінилося. Сільське госпо
дарство Чернігівщини піддавалося критиці на липневому (1988) пленумі ЦК КПРС. Про
довольча криза наростала. По Чернігову поширилися чутки, що робітники великих під
приємств готуються до страйку. Вершкове масло та інші продукти давно вже не надходи
ли у торгівлю. Чернігівський обком попросив першого секретаря Гомельського обкому
партії Крохмальова позичити певну кількість масла. Тоді між нашими областями існували
теплі, дружні стосунки. Інцидент з робітниками був вичерпаний. Великі черги годинами
стояли в середині гастроному біля готелю «Україна» і на вулиці. Подібне спостерігалося і
в інших магазинах Чернігова. Базар також спорожнів.
Отже, «Продовольча програма СРСР», ухвалена на травневому (1982) пленумі ЦК
КПРС, на Чернігівщині не виконувалася. У містах області відчувалася лякаюча продо
вольча криза. Розкрадання м’ясних продуктів у великих розмірах спостерігалося на Черні
гівському м’ясокомбінаті. Отоваритися в магазинах можна було по знайомству з чорного
ходу і не тільки продовольством, а й взуттям, одягом, білизною, ковдрами, пральними за
собами, предметами хатнього вжитку і т. п. Надія на перебудову зникла.
«Ковбасна» революція. 6 січня 1990 року службова чорна «Волга» зіткнулася з авто
мобілем. Від сильного удару відкрився багажник «Волги» і з неї випали продовольчі ра
ритети. У натовпі хтось крикнув, що це обкомівська машина. Водій і пасажир втекли. А
розлючені люди потягли авто до будинку обкому. Там з’ясувалося, що воно належить об
ласній раді. Однак 7 січня 1990 року велика кількість чернігівців посунулася до обкому.
Заполонили простір поруч з ним, з обласною бібліотекою, Будинком книги, навіть пере
крили проїжджу частину. Розпочався мітинг. Вимагали представників обкому, і вони ви
йшли. Скупчились біля Будинку політосвіти. Натовп все ближче просунувся до обкомів
ського центрального входу. Коли вийшов Палажченко без супроводу, мітингуючі щось
почали кричати і рушили вперед. Виникла небезпечна ситуація для першого секретаря, в
яку втрутилися представники Руху Віталій Розстальний, Микола Панченко і Віталій Мос
каленко. Представники правоохоронних органів (міліція, КДБ) у цивільному знаходилися
поміж учасників мітингу і виявили кількох чоловіків із ломиками за пазухою. Біля кіноте
атру «Дружба» чергували міліцейські машини.
Ось чому Віталій Розстальний закликав чернігівців поводитись спокійно і не піддава
тися на провокації. Необхідно вислухати Палажченка. Леонід Іванович був розгублений –
це відчувалося в його голосі через мегафон. Намагався пояснити, що авто не обкомівське.
Він, мовляв, не знав... Але його вже не слухали. Жінка із натовпу крикнула: «В Афгані ги-
нуть наші діти! Чому ваш син не там? Ховається за вашою спиною?» Леонід Іванович
невпевнено відповідав, що син служить у міжвідомчій охороні і це не так просто... Він не
міг сказати, що його дитина тяжко хвора. Люди, з якими Палажченко стояв по різні боки
ситуації, все рівно б не повірили йому.
Мітингуючі знову кинулися до центрального обкомівського входу. Ті, хто стояв біля
Будинку політосвіти, мовчки за всім спостерігали. А Панченко, Москаленко і Розстальний
знову стримали натовп. Гуртом вирішили, що мітинг переноситься на завтра у Палац хімі
ків. З балкону обласної бібліотеки добре було чутно і видно, як під’їхала телевізійна група
з Києва. Наступного дня вся радянська країна знала, що відбулося в Чернігові. У москов
ських ЗМІ з’явились публікації. Поступово інтерес до події згас.
У «Спогадах» можна прочитати про те, що відбувалося в стінах обкому партії. Там бу
ло тривожно, хоча зовнішньо все виглядало, як завжди. Проходили наради, активи, підго
товка до пленуму і т. п. заходи.
І от нарешті пленум обкому, на якому обговорювалися політична ситуація в області і
особистість Палажченка в присутності секретаря ЦК КПУ Леоніда Кравчука. Вперше
обласний форум комуністів цілий день транслювався обласним радіо. Дивувало те, що
партійні соратники Палажченка, з яким вони працювали шість років, жодного слова про
нього не сказали – ні поганого, ні доброго. Як згадує Володимир Михайлович, перший
секретар обкому серйозно конфліктував з багатьма своїми підлеглими. Його втягували в
різні інтриги. У цьому, мабуть, криється причина такої поведінки учасників пленуму. З
етичних міркувань не називаються імена виступаючих, хто говорив лише про себе як про
таких, хто поділяє зміст перебудови і друзів неформальних об’єднань. Звітували щодо
проведених заходів і таке інше. Кравчук не витримав. Виступ був короткий: невже всім
ораторам не вистачило слів висловитися про свого першого секретаря? Провина Леоніда
Івановича в тому, що він не зрозумів тих змін, які відбуваються в країні у всіх сферах
життя, і тому не може обіймати посаду першого секретаря обкому.
Що відбувалося опісля. 14 березня 1990 року було скасовано 6 статтю Конституції
про керівну роль компартії у житті СРСР. 17 березня 1991 року відбувся Всесоюзний ре
ферендум за збереження Радянського Союзу. Ніде правди діти – українці віддали свої го
лоси «за». 18–21 серпня 1991 року в Москві відбувся путч. Створений Державний комітет
Siverian chronicle. 2023. № 4
199
з надзвичайного стану (рос. ГКЧП), до складу якого увійшли віцепрезидент СРСР, ряд
партійних функціонерів і керівників із ЦК КПРС, уряду, армії і КДБ, мав на меті усунути
Горбачова з посади генсека і завадити підписанню договору про Союз Суверенних Дер
жав, який скасовував СРСР. Врешті решт, так воно і сталося.
Як Чернігівський обком партії реагував на ці доленосні події? Що робили працівники
обкомівського апарату і як склалися їх долі? Душевний стан Володимира Михайловича
яким був? На жаль, про то у «Спогадах» не йдеться. Але це право автора.
Він один з небагатьох компартійних функціонерів, хто з чистого аркуша розпочав своє
життя. Подія, названа журналістами «ковбасною революцією», розкрила в його душі ті
дверцята, за якими він ховав сумніви щодо власного існування в тій системі, в якій жив і
працював. Ніякої гри в політику. Тільки наукова і викладацька діяльність. Доктор істо
ричних наук, професор, дослідник Володимир Половець написав і видав низку книг, які
мають велике значення для вивчення як минувшини України, так і Чернігівщини. Бо, за
словами римського поета епохи Цезаря і Августа Публілія Сіра, вчорашній день – вчитель
при сьогоднішньому.
Людмила Студьонова,
бібліотекар відділу краєзнавства
Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки
імені Софії та Олександра Русових,
заслужений працівник культури України
|