Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського

Мета. Автор зробив спробу охарактеризувати процес формування українських військових сил проти більшовиків періоду 1918 р. на прикладі Кролевецького повіту Чернігівської губернії. У центрі уваги постає діяльність збройних сил Української Держави на території Чернігівської губернії, а конкретно – у...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автор:	Пластун, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	У глиб віків
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199751
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського / О. Пластун // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 18-24. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199751
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1997512024-10-29T14:10:06Z Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського Пластун, О. У глиб віків Мета. Автор зробив спробу охарактеризувати процес формування українських військових сил проти більшовиків періоду 1918 р. на прикладі Кролевецького повіту Чернігівської губернії. У центрі уваги постає діяльність збройних сил Української Держави на території Чернігівської губернії, а конкретно – у Кролевецькому повіті, їх розміщення, укомплектування, а також ефективність дій. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковості та системності. Для розкриття окресленої теми використано історико-генетичний та порівняльно-історичний методи. Наукова новизна. У науковий обіг вводяться малодосліджені документи архівів ЦДАВО України та ДАЧО, листи й телеграми Кролевецької земської управи, а також накази та циркуляри повітового старости до волосних земських управ. Проблематика державотворчих процесів минулого століття вітчизняними та іноземними науковцями переважно акумулювалася на вивченні великих міст. Дослідження локальних проблем та концентрації історичних подій у провінційних містечках та селах є важливою віхою у подальшому розвитку історії України. Окреслена проблематика залишається актуальною, оскільки задає певний вектор у поглибленні краєзнавства ХХ ст. та робить ще один крок у напрямку усвідомлення об’єктивної історії країни. Документальна база дослідження повинна відкрити певну завісу минулого, адже саме ці процеси під час Української революції 1917–1921 рр. є найменш вивченими з позиції місцевої історії. Висновки. Програма створення військових формувань П. Скоропадського зіштовхнулася з недостатньою організацією у вирішенні проблем, пов’язаних із призовною компанією та мобілізацією суспільства на низовому рівні. Це призвело до малоефективного опору під час листопадового перевороту 1918 р., а потім, після відновлення УНР, хоробрій, але недостатній відсічі новій інтервенції більшовицької Росії. Гетьманська влада в Кролевецькому повіті, з одного боку, була досить далеко від столиці та губернського центру, а з іншого – досить близько для більшовицького наступу. Це й зумовило те, що три полки Сірожупанної дивізії дислокувалися саме в цьому повіті. Purpose. The author attempts to characterise the process of formation of the Ukrainian military forces against the Bolsheviks in 1918 on the example of the Krolevets district of Chernihiv province. The focus is on activities of armed forces of the Ukrainian State on the territory of Chernihiv province, specifically in Krolevets district, their deployment, manning, and effectiveness. The research methodology is based on the principles of historicism, scientificity and systematicity. The historical-genetic and comparative-historical methods were used to reveal the topic. Scientific novelty. The article introduces into scientific circulation little-studied documents from archives of the Central State Archives of Ukraine and the SACR (State archive of Chernihiv region), letters and telegrams of the Krolevets zemstvo administration, as well as orders and circulars of the district starosta to the volost zemstvo administrations. Problems of state-building processes of the last century have been mainly concentrated by native and foreign scholars on the study of large cities. The study of local problems and the concentration of historical events in provincial towns and villages is an important step in the further development of Ukrainian history. Outlined issues remain relevant, as they set a certain vector in deepening the study of 20th c. local history and make another step towards understanding the objective history of the country. The documentary base of the study should open a certain veil of the past, because these processes during the Ukrainian Revolution of 1917–1921 are the least studied in terms of local history. Conclusions. P. Skoropadskyiʼs programme of creating military formations faced insufficient organisation in solving problems related to the conscription campaign and mobilisation of society at the low level. This resulted in weak resistance during the November 1918 revolution, and then, after the restoration of the UNR, in a brave but insufficient response to the new intervention of bolshevik Russia. Hetmanʼs power in the Krolevets district, on the one hand, was far enough from the capital and the provincial centre, and on the other hand, close enough for the bolshevik offensive. This was the reason why three regiments of the Sirozhupan division were stationed in this district. 2023 Article Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського / О. Пластун // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 18-24. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230503 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199751 94(477.52):355«19» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	У глиб віків У глиб віків
spellingShingle	У глиб віків У глиб віків Пластун, О. Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського Сiверянський літопис
description	Мета. Автор зробив спробу охарактеризувати процес формування українських військових сил проти більшовиків періоду 1918 р. на прикладі Кролевецького повіту Чернігівської губернії. У центрі уваги постає діяльність збройних сил Української Держави на території Чернігівської губернії, а конкретно – у Кролевецькому повіті, їх розміщення, укомплектування, а також ефективність дій. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковості та системності. Для розкриття окресленої теми використано історико-генетичний та порівняльно-історичний методи. Наукова новизна. У науковий обіг вводяться малодосліджені документи архівів ЦДАВО України та ДАЧО, листи й телеграми Кролевецької земської управи, а також накази та циркуляри повітового старости до волосних земських управ. Проблематика державотворчих процесів минулого століття вітчизняними та іноземними науковцями переважно акумулювалася на вивченні великих міст. Дослідження локальних проблем та концентрації історичних подій у провінційних містечках та селах є важливою віхою у подальшому розвитку історії України. Окреслена проблематика залишається актуальною, оскільки задає певний вектор у поглибленні краєзнавства ХХ ст. та робить ще один крок у напрямку усвідомлення об’єктивної історії країни. Документальна база дослідження повинна відкрити певну завісу минулого, адже саме ці процеси під час Української революції 1917–1921 рр. є найменш вивченими з позиції місцевої історії. Висновки. Програма створення військових формувань П. Скоропадського зіштовхнулася з недостатньою організацією у вирішенні проблем, пов’язаних із призовною компанією та мобілізацією суспільства на низовому рівні. Це призвело до малоефективного опору під час листопадового перевороту 1918 р., а потім, після відновлення УНР, хоробрій, але недостатній відсічі новій інтервенції більшовицької Росії. Гетьманська влада в Кролевецькому повіті, з одного боку, була досить далеко від столиці та губернського центру, а з іншого – досить близько для більшовицького наступу. Це й зумовило те, що три полки Сірожупанної дивізії дислокувалися саме в цьому повіті.
format	Article
author	Пластун, О.
author_facet	Пластун, О.
author_sort	Пластун, О.
title	Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського
title_short	Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського
title_full	Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського
title_fullStr	Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського
title_full_unstemmed	Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського
title_sort	кролевецький повіт як осередок збройних сил української держави павла скоропадського
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	У глиб віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199751
citation_txt	Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського / О. Пластун // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 18-24. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT plastuno krolevecʹkijpovítâkoseredokzbrojnihsilukraínsʹkoíderžavipavlaskoropadsʹkogo
first_indexed	2024-11-10T18:51:59Z
last_indexed	2024-11-10T18:51:59Z
_version_	1815362634981048320
fulltext	Сіверянський літопис. 2023. № 5 18 УДК 94(477.52):355«19» Олег Пластун • КРОЛЕВЕЦЬКИЙ ПОВІТ ЯК ОСЕРЕДОК ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО DOI: 10.58407/litopis.230503 © О. Пластун, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0009-0002-4743-0254 Мета. Автор зробив спробу охарактеризувати процес формування українських військових сил проти більшовиків періоду 1918 р. на прикладі Кролевецького повіту Чернігівської губернії. У цент- рі уваги постає діяльність збройних сил Української Держави на території Чернігівської губернії, а конкретно – у Кролевецькому повіті, їх розміщення, укомплектування, а також ефективність дій. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковості та системності. Для розкриття окресленої теми використано історико-генетичний та порівняльно-історичний мето- ди. Наукова новизна. У науковий обіг вводяться малодосліджені документи архівів ЦДАВО Украї- ни та ДАЧО, листи й телеграми Кролевецької земської управи, а також накази та циркуляри пові- тового старости до волосних земських управ. Проблематика державотворчих процесів минулого століття вітчизняними та іноземними науковцями переважно акумулювалася на вивченні великих міст. Дослідження локальних проблем та концентрації історичних подій у провінційних містечках та селах є важливою віхою у подальшому розвитку історії України. Окреслена проблематика зали- шається актуальною, оскільки задає певний вектор у поглибленні краєзнавства ХХ ст. та робить ще один крок у напрямку усвідомлення об’єктивної історії країни. Документальна база досліджен- ня повинна відкрити певну завісу минулого, адже саме ці процеси під час Української революції 1917–1921 рр. є найменш вивченими з позиції місцевої історії. Висновки. Програма створення військових формувань П. Скоропадського зіштовхнулася з недо- статньою організацією у вирішенні проблем, пов’язаних із призовною компанією та мобілізацією суспільства на низовому рівні. Це призвело до малоефективного опору під час листопадового пере- вороту 1918 р., а потім, після відновлення УНР, хоробрій, але недостатній відсічі новій інтервенції більшовицької Росії. Гетьманська влада в Кролевецькому повіті, з одного боку, була досить далеко від столиці та губернського центру, а з іншого – досить близько для більшовицького наступу. Це й зумовило те, що три полки Сірожупанної дивізії дислокувалися саме в цьому повіті. Ключові слова: Українська Держава, Кролевецький повіт, староста, Сірожупанники, Сер- дюцька дивізія. Краєзнавчою складовою подій 1917–1921 рр. у Кролевецькому повіті займалися радян- ські історики М. Стожок і М. Сереженко. Їх праці були максимально просякнуті радян- ською ідеологією, яка трактувала Українську революцію як громадянську війну, а всі не- більшовицькі уряди ворожими та ганебними для тогочасної України. На противагу радян- ській історіографії стали матеріали української діаспори. Так, у спогадах В. Проходи мож- на натрапити на інформацію про Першу стрілецько-козацьку (Сірожупанну) дивізію, пол- ки якої знаходилися також і на території Кролевецького повіту в період Української Дер- жави 1918 р.1 Наукові дослідження періоду незалежності дозволяють відновити історичну справедливість. Зокрема, це праці історика П. Подобєда, юриста О. Тимощука, краєзнавця А. Карася та ін. Навесні 1918 р. влада Української Держави вирішила поновити склад керівників на місцях. Українська влада призначила від себе комісарів, біля яких було приставлено вій- ськових губерніальних і повітових комендантів. Про відповідальний відбір людей на нові посади не йшлося, оскільки не ставилося питання щодо лояльності урядові П. Скоропад- ського новопризначеного комісара чи інтенданта2. Незважаючи на це, уже 14 травня 1918 р. комісари були замінені на старост. У Кролевці спочатку старостою став І. Солом- ка, а пізніше – О. Сергієнко3. У другій половині травня 1918 р. Кролевецьке повітове у 1 Прохода В. Записки до історії Сірих (Сірожупанників). За Державність. 1935. № 1. С. 85. 2 Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр.: У 2 т. Нью-Йорк, 1954. Т. 2: Українська Гетьманська Держава 1918 р. С. 87. 3 Пластун О. Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворен- Siverian chronicle. 2023. № 5 19 військовій повинності присутствіє (далі – військове управління) направило до волосних повітових управ Кролевецького повіту, Кролевецької міської управи та Коропського місь- кого загального управління лист із проханням надати інформацію щодо осіб, які народи- лися в 1899 р. та підлягали військовому призову в 1920 р.4 Цього ж місяця повітовий ко- мендант оголосив про набір до Сердюцької дивізії жителів Кролевецького повіту. Плану- валося провести набір майбутніх солдат до трьох осіб із кожного села повіту, що мало складати від 50 до 75 осіб віком від 18 до 25 років. Охочі вступити до лав Сердюцької дивізії мали прибути в м. Кролевець до повітового військового начальника не пізніше 25 травня 1918 р., а також мати при собі посвідчення від селянських управ про ідентифі- кацію особи та її неналежність до більшовиків5. 6 серпня 1918 р. Кролевецький повітовий староста видав циркуляр, який був розісла- ний усім головам волосних земських управ. Слід звернути увагу на рекомендацію щодо дострокового призову новобранців 1920 р. А саме: при відборі призовників до лав армії потрібно було дізнатися про наявність у нього чи його батьків десяти або більше десятин землі, а також про старшого чи молодшого брата віком не менше 17 років. Наголошувало- ся на тому, щоб список майбутніх призовників був відповідно до цих рекомендацій та на- дісланий волосними управами до 15 серпня 1918 р. Новобранці мали прибути до Кролев- ця у повітове військове управління 22 серпня о 9 годині ранку. Звернемо увагу, що в цьо- му документі були вказані саме 20 серпня та 10 година, а вже потім виправлено на вище згадані дату та час. Були вказані також такі вимоги: призовники, які мали кримінальне минуле чи перебували під слідством, не повинні бути включені до списку та проходити медкомісію у Кролевці6. Досить інформативними постають спогади П. Точоного – одного із учасників більшо- вицького партизанського руху на Чернігівщині – про події в Ніжинському повіті в серпні 1918 р. Він розповідає, як поблизу с. Хібалівка, на річці Десна, вони зробили засідку на пароплав. На ньому було арештовано 10 осіб, зокрема два полковники: один із них, стар- шого віку, був комендантом Кролевця, а інший, бравий та молодий, – Конотопа. Після ви- вантаження припасів та висадки арештованих пароплав було відпущено. На жаль, П. То- чоний не пише про маршрут цього річкового транспортного засобу, а тільки вказує місце засідки на нього. Далі він згадує, що хотів забрати Кролевецького коменданта з іншими полоненими, але двоє червоних партизан – Голота та П’явка, настояли на тому, щоб цього військового командира відпустити. Аргументували це рішення тим, що старий комендант і так скоро помре через свій вік. Згодом вони відпустили ще одного військовослужбовця, який своєю поведінкою справив на більшовиків гарне враження, а решту – 8 полонених, розстріляли. Цікавим постає факт відданості Конотопського коменданта Українській Дер- жаві. Зі слів самого П. Точоного: «Решту розстріляли, оскільки ніхто з них не хотів нічого говорити. Конотопський комендант категорично заявив: “Я вам нічого не скажу, можете розстрілювати”, і почав лаятися. Коли ми обшукали полонених, він схопив папірець, зі- м’ятий у кульку, та почав її жувати. Імовірніше, це був таємний документ. Як тільки було вилучено цей папірець, нічого вже не можна було розібрати, оскільки текст був повністю зіпсований. Тут його і закололи багнетом. Лаявся він відчайдушно»7. У середині серпня 1918 р. Кролевецьке військове управління знову звернулося до во- лосних земських та міських управ Кролевецького повіту з черговою вимогою щодо спис- ків призовників. Чернігівське губернське військове управління надало розпорядження від 13 квітня 1918 р. про те, щоб влада на місцях надала списки призовників 1899 та 1900 ро- ків народження в повітове військове управління терміном до 10 травня 1918 р. Саме тому виникла потреба в доопрацюванні цих списків, аби надіслати їх до 25 серпня 1918 р. у від- повідні інстанції8. 13 серпня 1918 р. керівник Державної варти 4-ї дільниці Кролевецького повіту отри- мав листа, що у відповідь на наказ від Кролевецького повітового старости Сергієнка від 6 серпня 1918 р. зробити все необхідне, щоб станом на 22 серпня о 9 ранку в Кролевець- кому військовому управлінні майбутні солдати 1899-го року народження пройшли медич- не обстеження для вступу до Сердюцької гетьманської дивізії. У містечку Понорниця ви- ще зазначеним вимогам відповідали Петро Максимович Гончаров і Павло Петрович Тка- ня. Сіверщина в історії України. Ніжин, 2020. Вип. 13. С. 266. 4 Центральний державний архів вищих органів управління України (далі – ЦДАВО України). Ф. 1523. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 86. 5 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. 1792. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 1. 6 ЦДАВО України. Ф. 1523. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 153–153 зв. 7 Точеный П. Эпизоды августовских боев 1918 г. на Нежинщине. Летопись революции. Харьков: Государствен- ное изд-во Украины, 1926. № 2 (17). С. 86–87. 8 ЦДАВО України. Ф. 1523. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 123. Сіверянський літопис. 2023. № 5 20 чов9. 14 серпня 1918 р. Понорницькою волосною управою надіслано лист до Крисківсько- го сільського старости з вимогою повідомити новобранцям дострокового призову 1920 р. Дмитру Васильовичу М’ясоїду та Макару Кириловичу Щербоносу про необхідність з’яви- тися 22 серпня 1918 р. до 9 ранку в Кролевецьке військове управління для підтвердження їхнього подальшого проходження військової служби10. 23 серпня 1918 р. Кролевецький повітовий староста Сергієнко підписав новий екстре- ний циркуляр, в якому йшлося про відмінності від попереднього, датованого 6 серпня 1918 р. Вони полягали в наявності у новобранців земельних наділів від 5 до 10 десятин проти 10 і більше десятин, зазначених у попередньому документі. Термін надання списків продовжено до 30 серпня, а проходження медкомісії у Кролевецькому військовому управ- лінні – до 5 вересня 1918 р.11 Сердюцька дивізія розглядалася гетьманом П. Скоропадським саме як власна гвардія. В основу її формування був закладений соціальний принцип, що переважав над націо- нальним. Для забезпечення ефективного функціонування дивізії передбачалося залучення до її складу представників заможних верств населення. Перебіг подальших подій виявив хибність цих розрахунків, які визнавав і сам гетьман: «Це був єдиний засіб убезпечити се- бе від більшовизму. З досвіду Сердюцької дивізії, цей засіб комплектування новобранців у нас навряд чи приніс би вагому користь, як це в результаті й виявилось»12. Військова повинність за законом від 24 липня 1918 р. оголошувалася загальною. При- зов новобранців проводився на підставі особливої інструкції від 30 червня 1918 р. Мініс- терствами військових і внутрішніх справ. Зазначалося, що «козаки для укомплектування Сердюцької гетьманської дивізії обиралися під контролем повітових організацій хліборо- бів, виключно із сімей землевласників-хліборобів, котрі мали більшу кількість землі»13. Списки обраних затверджувалися губернськими організаціями Спілки хліборобів. Першо- чергово підлягали призову громадяни віком від 18 до 25 років. Середньостатистичний на- бір повіту становив 125 осіб. Кожний призовник повинен був мати персональне посвід- чення від відповідальної організації хліборобів. На додачу, крім Сердюцької дивізії на території Чернігівської губернії було створено ще одне військове формування – Сірожупанна дивізія. Слід звернути увагу на таке: 17 липня 1918 р. начальник Генерального штабу Української Держави полковник О. Сли- вінський порушив питання про використання дивізії для боротьби з більшовицькими заго- нами на Чернігівщині. Для цього він звернувся до Вищого Австро-Угорського Команду- вання (далі – ВКА) з проханням про найшвидшу відправку частини цієї дивізії, кількістю 4000 ос., 450 коней, 16 кулеметів і 6 гармат, через Ковель, Сарни, Коростень, Київ, Коно- топ у район Кролевця. 8 серпня 1918 р. це звернення отримало негативну відповідь14. 13 серпня 1918 р. уповноважений цісарсько-королівських збройних сил Австрійської імперії (ц.і.к.) ВКА генерал-майор граф Леліо Шранноччі (Lelio Graf Spannocchi) підписав з українським військовим міністром О. Рогозою угоду, згідно з якою Сірожупанна дивізія мала застосовуватися насамперед для забезпечення внутрішньої безпеки та порядку Укра- їнської Держави. Також наголошувалося на тому, що на період присутності військ Цент- ральних держав в Україні дивізія мала підпорядковуватись або ц.і.к., або німецькому ко- мандуванню, залежно від зони відповідальності, у межах якої вона буде застосовуватися українським урядом за погодженням союзників15. Та вже на початку вересня 1918 р. Сіро- жупанна дивізія була в резерві на Чернігівщині. Вона розташовувалася так: у м. Коното- пі – штаб дивізії, 3-й піший полк та інженерна сотня; у с. Алтинівці – 1-й піший полк та гарматний полк; у м. Кролевці – 2-й піший полк; у м. Коропі – 4-й піший полк16. Цікавим виступає той факт, що три з чотирьох населених пунктів, крім м. Конотопа, де була роз- квартирована дивізія, знаходилися в Кролевецькому повіті. Призовну кампанію продовжено восени 1918 р. Кролевецьке військове управління 10 вересня 1918 р. знову звернулося до волосних земських і міських управ Кролевецького повіту. Були внесені такі корективи: батьки новобранців мали володіти землею від 3 до 5 десятин та бути мешканцями вище зазначеного повіту. У документі вказувалося, що 9 ЦДАВО України. Ф. 1523. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 152. 10 Там само. Арк. 122–122 зв. 11 Там само. Арк. 160–160 зв. 12 Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. Київ–Філадельфія, 1995. С. 186. 13 Тимощук О. Війська «спецназу» та «національна гвардія» останнього українського гетьмана (квітень-грудень 1918 р.). Культура народов Причерноморья. 1999. № 7. С. 140. 14 Там само. С. 139. 15 Морітц В. Австро-Угорщина та Україна крізь призму проблеми військовополонених та їх повернення додому у 1918 р. Окупація України 1918 р.: Історичний контекст, стан дослідження, економічні та соціальні наслідки. Mат. міжнар. наук. конф. / Пер. з нiм. мови М. Кушнiра. Чернівці: Зелена Буковина, 2009. С. 107. 16 Подобєд П. З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків Армії УНР. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2017. С. 40. Siverian chronicle. 2023. № 5 21 18 вересня є останнім терміном для решти новобранців, які так і не з’явилися на медкомі- сію під час двох попередніх хвиль призову17. У другій половині вересня 1918 р. Кролевецька повітова земська управа інформувала волосні земські управи про поширення епідемій дифтерії, скарлатини та черевного тифу. З метою зменшення захворюваності серед населення повіту були розроблені та розіслані відповідні інструкції: 1) мешканці повіту мають закопувати туші померлих тварин у зем- лю; 2) усі колодязі та водойми мали бути приведені у належний стан, очищені та оснаще- ні особливими відрами, а також прибрані всі подвір’я від нечистот та сміття; 3) тіла по- мерлих повинні були негайно переноситись із будинків на кладовище, а їх поховання здійснюватися в закритих трунах18. 28 вересня 1918 р. Кролевецьке військове управління інформувало, що відповідно до проєкту Статуту про військову повинність Української Держави, не пізніше 5 жовтня 1918 р. слід надіслати повну інформацію про майбутніх новобранців. Сам призов мав бу- ти проведений протягом місяця з 15 листопада до 15 грудня 1918 р.19 Свідоцтво про реєст- рацію до призовної дільниці складалося з одного аркуша, на якому вказувалося: ім’я, по батькові та прізвище призовника; його місце проживання; дата та рік народження; номер призовної дільниці; віросповідання, а також коротка інформація про сімейний стан, освіту та посаду. Прикладом є свідоцтво Павла Петровича Ткачова, який народився 3 листопада 1899 р. в містечку Понорниця Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Був закріпле- ний за 3-ю Понорницькою призовною дільницею. За віросповіданням – православний. Щодо його сімейного стану, освіти та посади, інформація досить лаконічна – всього три слова: «неодружений, освічений, прикажчик»20. 23 жовтня 1918 р. Кролевецьке військове управління, керуючись циркуляром Чернігів- ського губернського старости від 12 жовтня за № 1262, повідомляло про те, що канцеля- рія військкомату надала 8 екземплярів оголошень про призов новобранців 1920 р. Оголо- шення слід було розклеїти у громадських місцях, а також застосувати заходи з метою вне- сення до списків достовірної інформації щодо всіх призовників21. Універсал П. Скоропадського про федералізацію з небільшовицькою Росією спровоку- вав повстання проти гетьмана. До нього долучилася і Сірожупанна дивізія. Переворот у її лавах стався вночі з 17 на 18 листопада 1918 р. в м. Конотопі – у штабі дивізії. Директорі- єю УНР командиром дивізії було призначено сотника Палія. Він, виконуючи наказ Дирек- торії, віддав розпорядження про зосередження всіх полків у м. Конотопі для боротьби з військами гетьманського уряду. Цей наказ отримали полки в с. Алтинівці, м. Кролевці та м. Коропі. 19 листопада 1918 р. першим прибув 1-й козацько-стрілецький полк на чолі з полковником Пузицьким та гарматний полк, яким тимчасово командував поручик Яське- вич. 20 листопада 1918 р. прибув 4-й полк під командуванням сотника Любича. 2-й Сірий полк залишився у Кролевці для ліквідації незгодних з повстанням колишніх гетьманських загонів, а в подальшому – для боротьби з більшовицькими військами. Командиром цього полку спочатку був сотник Паньківський, згодом сотник Шелер, оскільки полковник Ло- кощенко, призначений наприкінці жовтня, на початку листопадового повстання проти гетьмана зайняв позицію нейтралітету. Хоча Кролевецький повітовий староста Сергієнко був проти повстанців, сірожупанникам усе ж таки вдалося роззброїти міську охорону та встановити владу Директорії у повіті22. 18 листопада 1918 р. влада у Кролевці перейшла до рук Директорії УНР. Повернення УНР стало можливим завдяки вдало обраному моменту для наступу, адже в середині лис- топада 1918 р. гетьман П. Скоропадський втратив підтримку з боку Німецької імперії, яка зазнала поразки в Першій світовій війні. Крім того, саме в листопаді 1918 р. активізувався народний рух проти австро-німецького окупаційного режиму та політики гетьманату. Ав- тор також погоджується з висновком О. Бойко – дослідниці Української революції 1917– 1921 рр., у тому, що «повстання проти П. Скоропадського відбулося під гаслами перш за все соціального характеру, але з певним національним відтінком»23. Ліквідувавши Україн- ську Державу, відновлена УНР так і не змогла створити гідного замінника гетьманським органам місцевого самоврядування та запустити чинний владний механізм. 2 грудня 1918 р. Понорницька волосна земська управа отримала від Кролевецького військового управління повідомлення про те, що, відповідно до телеграми Губернського 17 ЦДАВО України. Ф. 1523. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 171. 18 Там само. Спр. 5. Арк. 104. 19 Там само. Спр. 2. Арк. 178. 20 Там само. Арк. 184. 21 Там само. Арк. 193. 22 Прохода В. Записки до історії Сірих… С. 86–87. 23 Бойко О. Протигетьманське повстання (1918 р.): підсумки та наслідки. Тематичний збірник наукових праць / Національний музей історії України. Київ, 2011. С. 7–15. Сіверянський літопис. 2023. № 5 22 старости за № 4597, призов осіб 1899 р. народження був відкладений на невизначений термін24. У Кролевецькому повіті від 21 грудня 1918 р. повітовим комісаром Плаксіним було зроблено оголошення, в якому йшлося про те, що адміністративна влада в повіті перехо- дила до рук комісара замість старости, посада останнього ліквідовувалася у зв’язку з лис- топадовими подіями (повстання проти П. Скоропадського). Державна варта припиняла іс- нування, а замість неї створювалася міліція, до завдань якої входила охорона правопоряд- ку25. 31 грудня 1918 р. керівник Кролевецької повітової міліції надіслав запит голові Понор- ницької волості, у якому вимагав якнайшвидше надати інформацію про колишніх варто- вих, які, з його слів, «робили злочинства над населенням повіту». У документі наголошу- валося на тому, що обіймати попередні посади вже в статусі службовців Народної міліції особи, «котрі катували люд», не мають права26. Більшовицькі війська протягом грудня 1918 – січня 1919 рр. окупували всю Чернігів- щину. 12 січня 1919 р. 1-ша українська радянська (Таращанська) дивізія здобула перемогу в бою із Сірожупанною дивізією армії УНР та захопила Чернігів. 13 січня 1919 р. Новго- род-Сіверський полк більшовиків під командуванням Т. Черняка захопив Кролевець. Про перебіг боїв за місто сучасник тих подій П. Точоний згадує: «Місто Короп повинен був захопити Новгород-Сіверський полк, який наступав у цей час на місто Кролевець, але цьому завадив 3-й Глухівський полк під командуванням Павеліна, а саме: знаходячись на лівому фланзі Новгород-Сіверського полку, при підході до с. Грузьке, він потрапив під артилерійський обстріл і контратаку однієї з частин Сердюцької дивізії. Не витримавши артвогню і натиску “сердюків”, полк Павеліна відступив, оголивши при цьому частину фронту»27. Ці спогади – не єдине джерело про ті події. Краєзнавець М. Сереженко зазначав: «У боях під Кролевцем та за саме місто петлюрівці були вщент розбиті. Наступ червоних був настільки несподіваним, що в Кролевці петлюрівці кидали все і розбігалися. Упертий бій точився біля будинку міського голови Стожка, де зібралися петлюрівські офіцери. Вони разом із родиною міського голови вели вогонь по червоних частинах, що наступали. Після короткого, але гарячого бою, вороги були знищені. Надвечір 13 січня 1919 р. в Кролевці була відновлена влада більшовиків»28. Інший радянський краєзнавець М. Стожок подає таку версію бою: «Петлюрівське ко- мандування весь час до Кролевця перекидало з Конотопа поповнення. 31 грудня, як пові- домляв Черняк, командир Новгород-Сіверського полку, у штаб дивізії у Кролевець при- був чорноморський загін петлюрівців під командування Шака, який розпочав наступ на м. Вороніж Глухівського повіту. Наступ петлюрівців підтримав бронепоїзд гарматним вогнем. На роз’їзді поблизу с. Пиротчине Глухівського повіту відбувся бій. Новгородсі- верці примусили ворогів відступати до Кролевця. У наступні дні бої продовжувалися з пе- ремінним успіхом. Увечері 13 січня Новгород-Сіверський полк наступав на Кролевець. Уздовж залізниці просувався батальйон під командуванням М. Слюнька. Перед Кролев- цем раптово з’явився ворожий бронепоїзд, який примусив червоноармійців залягти в гли- бокий сніг. Відстали гармати, які застрягли в снігових наметах поблизу с. Реутинці. Бій розгортався, петлюрівська піхота з хуторів, розкиданих по шляху до Кролевця, розсипа- ними шеренгами перейшла в наступ, намагаючись відрізати шлях новгородсіверцям. Своєчасно підійшла батарея Левіна, яка складалася з чотирьох гармат і пошкодила броне- поїзд29. “У Кролевці петлюрівці зосередили 1500 січових стрільців з бронепоїздом і бро- ньованим автомобілем. Після запеклого бою, який тривав цілий день, надвечір першими увірвалися до Кролевця партизани Бистрицького загону”»30. Далі М. Стожок, закінчуючи описувати цей бій, указує, що «петлюрівці» поспішно відступали на с. Алтинівку, а потім на м. Конотоп. Вище зазначена інформація подавалася заангажовано, з позиції радянської історіогра- фії. Звернемося до інтерпретації тих подій представниками української діаспори. В. Про- хода – підполковник армії УНР – згадує: «2-й полк Сірожупанників нараховував 900 баг- нетів, 30 шабель і 8 кулеметів, знаходився у Кролевці, боронячи лінію Ретик–Бистрик–ху- тір Брюховецького–Короп. На початку грудня 1918 р. 2-й курінь 2-го Сірого полку, зі 24 ЦДАВО України. Ф. 1523. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 195. 25 Карась А., Пластун О. Кролевець у буремні роки українських визвольних змагань 1917–1921 рр. Конотопські читання: зб. наук. пр. КМКМ ім. О.М. Лазаревського. Ніжин, 2017. Вип. VIII. С. 91. 26 ЦДАВО України. Ф. 1523. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 28. 27 ДАЧО. Ф. Р-1510. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 51. 28 Сереженко М. За владу Рад. Зоря Комунізму (Кролевець). 1957. 14 липня. С. 2. 29 Стожок М. Солдат революції. Маяк комунізму (Кролевець). 1987. 9 квітня. С. 2. 30 Стожок М. У боротьбі проти Директорії. Маяк комунізму. 1987. 13 жовтня. С. 2. Siverian chronicle. 2023. № 5 23 штабом в Кролевці, під натиском більшовиків із боєм відступив від станції Терещенська (нині – смт. Вороніж Шосткинського району Сумської області – О.П.) до хутора Брюхо- вецького. 3-й курінь безпосередньо захищав лінію Бистрик–Ретик. Лінію фронту хутір Брюховецького–Бистрик–Ретик боронив 2-й Сірий полк із допомогою броньованого потя- гу “Палій” від атак більшовиків до 5 січня 1919 р., коли він був замінений на 5-й полк Чорноморського кошу»31. Отже, можна зробити певні висновки. Спочатку 2-й полк Сірожупанників, а потім 5-й полк Чорноморського кошу, боронили Кролевецький повіт. Так, наприклад, М. Сережен- ко пише, що «петлюрівці кидали все й розбігалися», але потім уточнює: «…упертий бій точився біля будинку міського голови Стожка»; повідомляє він і про те, що там зібралися «петлюрівські офіцери». Тобто бойові командири армії УНР обороняли місто від більшо- виків. М. Стожок повідомляє, що «вогонь бронепоїзда змусив червоноармійців залягти в глибокий сніг»32. Це свідчить про те, що Кролевець не був зданий без бою, але червоноар- мійці змусили відступати останні українські військові сили з міста, що у свою чергу по- ставило крапку в офіційному управлінні повітом владою УНР. Протягом наступних років влада змінювалася тільки в проросійському контексті: із приходом білогвардійців, а в по- дальшому – відновленні більшовицької влади та її остаточному закріпленні в регіоні. Висновки. Хоча початкові функції Сердюцької дивізії полягали в підтримці порядку серед населення, дивізія майже всім складом перейшла на бік УНР. Набір призовників до лав цього військового формування аж до самого державного перевороту так і не зміг себе виправдати та вплинути на збереження Гетьманату. Соціальні перетворення повіту не могли суттєво вплинути на ситуацію в губернії, а тим більше – усієї Української Держави 1918 р. Подальші дослідження зможуть більш детально розглянути причини та наслідки революційних подій на місцях. References Boiko, O. (2011). Protyhetmanske povstannia (1918 r.): pidsumky ta naslidky [The anti-hetman upri- sing (1918): results and consequences]. Kyiv, Ukraine. Karas, A., Plastun, O. (2017). Krolevets u buremni roky ukrainskykh vyzvolnykh zmahan 1917– 1921 rr. [Krolevets during the stormy years of Ukrainian liberation competitions of 1917–1921]. Konotop- ski chytannia – Konotop readings, VIII, P. 83–99. Nizhyn, Ukraine. Moritts, V. (2009). Avstro-Uhorshchyna ta Ukraina kriz pryzmu problemy viiskovopolonenykh ta yikh povernennia dodomu u 1918 r. [Austria-Hungary and Ukraine through the prism of the problem of priso- ners of war and their return home in 1918]. Chernivtsi, Ukraine. Plastun, O. (2019). Iak petliurivtsi «chastuvaly vyzvolyteliv» [How the people of Petliura «took care of liberators»]. Krolevetskyi visnyk – Krolevets bulletin, 15 February, P. 5. Krolevets, Ukraine. Plastun, O. (2020). Arkhivni dokumenty Krolevetskoho povitu 1918 r. yak dzherela z istorii ukrainsko- ho derzhavotvorennia [Archive documents of the Krolevets district, as sources of the history of the Ukrai- nian statehood, 1918]. Sivershchyna v istorii Ukrainy – Sivershchyna in the history of Ukraine, 13, P. 265– 269. Nizhyn, Ukraine. Podobied, P. (2017). Z-pid Konotopa do Aryzony: nevyhadani istorii voiakiv Armii UNR [From Kono- top to Arizona: uncharted stories of UNA Army soldiers]. Ivano-Frankivsk, Ukraine. Tymoshchuk, O. (1999). Viiska «spetsnazu» ta «natsionalna hvardiia» ostannoho ukrainskoho hetmana (kviten–hruden 1918 r.) [Troops of «special forces» and «national guard» of the last Ukrainian hetman (April–December 1918]. Kultura narodov Prychernomoria– Culture of the peoples of the Black Sea region, 7, P. 135–144. Simferopol Ukraine. Пластун Олег Вікторович – аспірант кафедри історії України Ніжинського держав- ного університету імені Миколи Гоголя (вул. Графська, 2, м. Ніжин, 16600, Чернігівська область). Plastun Oleh – postgraduate student of the department of history of Ukraine at Mykola Go- gol Nizhyn state university (2 Grafska Str., 16600, Ukraine). Е-mail: sotar00740@gmail.com KROLEVES DISTRICT AS A CENTER OF ARMED FORCES OF THE UKRAINIAN STATE OF PAVLO SKOROPADSKY Purpose. The author attempts to characterise the process of formation of the Ukrainian military forces against the Bolsheviks in 1918 on the example of the Krolevets district of Chernihiv province. The focus is on activities of armed forces of the Ukrainian State on the territory of Chernihiv province, specifically in Krolevets district, their deployment, manning, and effectiveness. The research methodology is based on the 31 Прохода В. Записки до історії Сірих… С. 93. 32 Пластун О. Як петлюрівці «частували визволителів». Кролевецький вісник. 2019. 15 лютого. С. 5. Сіверянський літопис. 2023. № 5 24 principles of historicism, scientificity and systematicity. The historical-genetic and comparative-historical methods were used to reveal the topic. Scientific novelty. The article introduces into scientific circulation little-studied documents from archi- ves of the Central State Archives of Ukraine and the SACR (State archive of Chernihiv region), letters and telegrams of the Krolevets zemstvo administration, as well as orders and circulars of the district starosta to the volost zemstvo administrations. Problems of state-building processes of the last century have been ma- inly concentrated by native and foreign scholars on the study of large cities. The study of local problems and the concentration of historical events in provincial towns and villages is an important step in the fur- ther development of Ukrainian history. Outlined issues remain relevant, as they set a certain vector in de- epening the study of 20th c. local history and make another step towards understanding the objective histo- ry of the country. The documentary base of the study should open a certain veil of the past, because these processes during the Ukrainian Revolution of 1917–1921 are the least studied in terms of local history. Conclusions. P. Skoropadskyiʼs programme of creating military formations faced insufficient organi- sation in solving problems related to the conscription campaign and mobilisation of society at the low le- vel. This resulted in weak resistance during the November 1918 revolution, and then, after the restoration of the UNR, in a brave but insufficient response to the new intervention of bolshevik Russia. Hetmanʼs po- wer in the Krolevets district, on the one hand, was far enough from the capital and the provincial centre, and on the other hand, close enough for the bolshevik offensive. This was the reason why three regiments of the Sirozhupan division were stationed in this district. Key words: Ukrainian State, Krolevets district, headman, Sirozhupannyky, Serdyutsk division. Дата подання: 26 липня 2023 р. Дата затвердження до друку: 20 жовтня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Пластун, О. Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоро- падського. Сіверянський літопис. 2023. № 5. С. 18–24. DOI: 10.58407/litopis.230503. Цитування за стандартом APA Plastun, О. (2023). Krolevetskyi povit yak oseredok zbroinykh syl Ukrainskoi Derzhavy Pavla Skoro- padskoho [Kroleves district as a center of armed forces of the Ukrainian State of Pavlo Skoropadsky]. Sive- rianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, P. 18–24. DOI: 10.58407/litopis.230503.

Кролевецький повіт як осередок збройних сил Української Держави Павла Скоропадського

Репозитарії

Схожі ресурси