Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини

Метою статті є викриття ролі політвідділів МТС півдня Чернігівщини у виконанні злочинних наказів Сталіна та його оточення у 1933–1934 рр., що посилило трагедію Голодомору-геноциду в цьому краї та репресії проти свідомих українців. Для цієї розвідки використано методологічний підхід «історії знизу...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автор:	Еткіна, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	У глиб віків
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199752
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини / І. Еткіна // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 25-33. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199752
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1997522024-10-29T14:10:14Z Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини Еткіна, І. У глиб віків Метою статті є викриття ролі політвідділів МТС півдня Чернігівщини у виконанні злочинних наказів Сталіна та його оточення у 1933–1934 рр., що посилило трагедію Голодомору-геноциду в цьому краї та репресії проти свідомих українців. Для цієї розвідки використано методологічний підхід «історії знизу» або загальнонауковий метод індукції, що дозволяє на основі аналізу великого масиву архівних джерел, які характеризують як роботу працівників політвідділів МТС, так і становище місцевого населення, робити загальні висновки. Наукова новизна розвідки полягає в тому, що проблема політвідділів МТС на матеріалах Чернігівщини не досліджена, на теренах України також не знайшла системного вивчення, незважаючи на велику увагу до тематики Голодомору в цілому. Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. На матеріалах Чернігівщини доведено, що працівники цих органів влади безпосередньо впроваджували злочинні накази Кремля на місцях у 1933–1934 рр., що призвело як до масових смертей селянства внаслідок голоду, так і до масових репресій тих, хто асоціювався для Сталіна з «петлюрівщиною», отже, до свідомих українців різних прошарків села. Проаналізовано фахові та морально-етичні якості кадрів політвідділів. Зроблено висновок про низький рівень освіти та культури працівників політвідділів МТС, відсутність моральних цінностей, підміну їх більшовицькою ідеологією, брак співчуття до жертв голодомору та репресій. The purpose of the article is to expose the role of political departments of MTS of the southern Chernihiv region in the execution of criminal orders of Stalin and his entourage in 1933–1934, which increased the tragedy of the Holodomor-genocide in this region and repressions against conscious Ukrainians. This research uses the methodological approach of «history from below» or the general scientific method of induction, which allows drawing general conclusions based on the analysis of a large array of archival sources that characterise both the work of MTS political departments and the situation of the local population. The scientific novelty of the research is that the problem of MTS political departments has not been studied on the basis of Chernihiv region materials, and has not been systematically studied in Ukraine, despite the great attention to the Holodomor in general. The processed materials made it possible to come to the following conclusions. Based on materials of Chernihiv region, it is proved that employees of these authorities directly implemented Kremlin criminal orders on the ground in 1933–1934, which led to both mass deaths of peasantry as a result of starvation and mass repression of those who were associated with the «Petliurists» for Stalin, and thus conscious Ukrainians from different layers of village. Professional and moral-ethical qualities of political department personnel were analyzed. A conclusion was made about the low level of education and culture of employees of political departments of MTS, the lack of moral values, their replacement by Bolshevik ideology, and the lack of sympathy for victims of the famine and repressions. 2023 Article Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини / І. Еткіна // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 25-33. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230504 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199752 94:631(477.51)«1933/1934» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	У глиб віків У глиб віків
spellingShingle	У глиб віків У глиб віків Еткіна, І. Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини Сiверянський літопис
description	Метою статті є викриття ролі політвідділів МТС півдня Чернігівщини у виконанні злочинних наказів Сталіна та його оточення у 1933–1934 рр., що посилило трагедію Голодомору-геноциду в цьому краї та репресії проти свідомих українців. Для цієї розвідки використано методологічний підхід «історії знизу» або загальнонауковий метод індукції, що дозволяє на основі аналізу великого масиву архівних джерел, які характеризують як роботу працівників політвідділів МТС, так і становище місцевого населення, робити загальні висновки. Наукова новизна розвідки полягає в тому, що проблема політвідділів МТС на матеріалах Чернігівщини не досліджена, на теренах України також не знайшла системного вивчення, незважаючи на велику увагу до тематики Голодомору в цілому. Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. На матеріалах Чернігівщини доведено, що працівники цих органів влади безпосередньо впроваджували злочинні накази Кремля на місцях у 1933–1934 рр., що призвело як до масових смертей селянства внаслідок голоду, так і до масових репресій тих, хто асоціювався для Сталіна з «петлюрівщиною», отже, до свідомих українців різних прошарків села. Проаналізовано фахові та морально-етичні якості кадрів політвідділів. Зроблено висновок про низький рівень освіти та культури працівників політвідділів МТС, відсутність моральних цінностей, підміну їх більшовицькою ідеологією, брак співчуття до жертв голодомору та репресій.
format	Article
author	Еткіна, І.
author_facet	Еткіна, І.
author_sort	Еткіна, І.
title	Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини
title_short	Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини
title_full	Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини
title_fullStr	Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини
title_full_unstemmed	Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини
title_sort	політвідділи мтс – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні чернігівщини
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	У глиб віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199752
citation_txt	Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини / І. Еткіна // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 25-33. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT etkínaí polítvíddílimtskremlívsʹkaokupacíjnaadmínístracíâ19331934rrnapívdníčernígívŝini
first_indexed	2024-11-10T18:52:05Z
last_indexed	2024-11-10T18:52:05Z
_version_	1815362640954785792
fulltext	Siverian chronicle. 2023. № 5 25 УДК 94:631(477.51)«1933/1934» Ірина Еткіна • ПОЛІТВІДДІЛИ МТС – КРЕМЛІВСЬКА ОКУПАЦІЙНА АДМІНІСТРАЦІЯ 1933–1934 рр. НА ПІВДНІ ЧЕРНІГІВЩИНИ DOI: 10.58407/litopis.230504 © І. Еткіна, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2066-4045 Метою статті є викриття ролі політвідділів МТС півдня Чернігівщини у виконанні злочинних наказів Сталіна та його оточення у 1933–1934 рр., що посилило трагедію Голодомору-геноциду в цьому краї та репресії проти свідомих українців. Для цієї розвідки використано методологічний підхід «історії знизу» або загальнонауковий ме- тод індукції, що дозволяє на основі аналізу великого масиву архівних джерел, які характеризують як роботу працівників політвідділів МТС, так і становище місцевого населення, робити загальні висновки. Наукова новизна розвідки полягає в тому, що проблема політвідділів МТС на матеріалах Чернігівщини не досліджена, на теренах України також не знайшла системного вивчення, незва- жаючи на велику увагу до тематики Голодомору в цілому. Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. На матеріалах Чернігівщини доведе- но, що працівники цих органів влади безпосередньо впроваджували злочинні накази Кремля на міс- цях у 1933–1934 рр., що призвело як до масових смертей селянства внаслідок голоду, так і до масо- вих репресій тих, хто асоціювався для Сталіна з «петлюрівщиною», отже, до свідомих українців різних прошарків села. Проаналізовано фахові та морально-етичні якості кадрів політвідділів. Зроблено висновок про низький рівень освіти та культури працівників політвідділів МТС, відсут- ність моральних цінностей, підміну їх більшовицькою ідеологією, брак співчуття до жертв голодо- мору та репресій. Ключові слова: голодомор, політвідділи МТС, селянство, окупаційна адміністрація, виконавці злочинів, жертви. Сучасна російська агресія проти України, новий геноцид українців створили умови для того, щоб наше суспільство нарешті зрозуміло масштаби трагедії 1932–1933 рр., спро- міглося виявити причиново-наслідкові зв’язки. Одна з причин попередньої байдужості, на нашу думку, полягала в тому, що впродовж усього періоду незалежності України пересіч- ний громадянин не чув про місцевих виконавців злочинних наказів Кремля. На відміну від нацистських злочинців, яких шукають і судять через десятиліття, була відсутня інфор- мація як про конкретних виконавців Голодомору-геноциду на місцях, так і про тих, хто їх призначав, звільняв, примушував, контролював, передавав всю інформацію «наверх». Відсутність засудження, нехай через століття, знецінює трагедію в очах загалу, створює умови для подальшого потурання кремлівському злу. Сьогодні ми бачимо, як ідейні спад- коємці тодішніх злочинців намагаються знову знищити Україну. Украй важливу роль у «добиванні» українського села в 1933–1934 рр. відіграли політ- відділи МТС. Незважаючи на пріоритетність тематики Голодомору, наукова література якої вже перевищує 20 тис. назв1, проблема політвідділів залишилася малодослідженою. Функціонування політвідділів було безпосередньо пов’язане з діями влади з організації Голодомору-геноциду 1933 р. та нищенням так званого «українського націоналістичного ухилу». У цьому контексті С. Кульчицький2 та В. Марочко3 зверталися до висвітлення окремих напрямів роботи політвідділів МТС. Роль політвідділів МТС у вчиненні Голодо- мору-геноциду, причини їх появи та розформування, методи кадрового підбору працівни- 1 Байкєніч Д. Діяльність МТС в Україні як чинник впливу на життя українського селянина напередодні голодо- мору. Проблема екзистенційного вибору під час Голодомору-геноциду. Мат. Міжнародної наук.-практ. конф. (20 листопада 2019 р.). Київ, 2020. С. 276. 2 Кульчицький С.В. Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. Київ: Наш час, 2008. 424 с. 3 Марочко В.І. Голодомор в українському селі. Історія українського селянства. Нариси в 2-х т. Київ: Наукова думка, 2006. Т. 2. 653 с. Сіверянський літопис. 2023. № 5 26 ків розглядаються в публікаціях Р. Подкура4, К. Лобач5, енциклопедичній статті Інституту дослідження Голодомору6. Завдяки розвідкам Р. Подкура та П. Кравченка7 проблема МТС досліджувалася на прикладі Вінницької області. Важливо, що дослідники країни-агресора вивчають цю тему на рівні докторських ди- сертацій8 та монографій. Якщо І.Є. Зеленін після багатьох років вивчення аграрної тема- тики в рамках радянської історіографії у 1992 р. дійшов висновку, що політвідділи МТС сприяли становленню тоталітарної системи та поверненню до «надзвичайщини» на селі9, то через 25 років автори сучасної монографії дійшли протилежного висновку про фено- мен «успіху політвідділів» завдяки «людському фактору» та «кращим кадрам», які отри- мали «важливий досвід», що був «використаний сталінським керівництвом під час вій- ни»10. Щоб протистояти відвертим маніпуляціям, потрібне глибоке комплексне опрацювання важливого аспекту Голодомору-геноциду. На матеріалах Чернігівщини ми лише започат- ковуємо студії, присвячені політвідділам МТС11, хоча чернігівські фахівці мають ґрунтов- ні напрацювання з вивчення «нижчої ланки» виконавців злочинів 1932–1933 рр., їх мо- ральних якостей та методів «селекції» тоталітарним режимом12. У розпал Голодомору Й. Сталін вирішив створити політичний орган із чіткими влад- ними функціями, не пов’язаний з місцевою партійно-радянською владою, що мав би окре- мий канал зв’язку з Москвою. Також у його розпорядженні мала бути каральна складова. Найбільш придатною основою для цього була визнана система машинно-тракторних стан- цій (МТС), створених у 1929 р. Рішення було прийняте на об’єднаному пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б) 7–12 січня 1933 р. У кожній МТС мали створити політвідділи, яким і відводилася роль контролю за місце- вим керівництвом. В Україні до цієї функції додавався ще й контроль над вилученням у селян хліба. Генсек акцентував саме на національно-політичному спротиві колективізації в Україні, адже в резолюції на політвідділи покладається завдання вичистити «петлюрів- ську інтелігенцію» з колгоспного села. Тому, незважаючи на загальносоюзний характер резолюції пленуму, український фактор став головним у визначенні першочергових воро- гів більшовизму13. Кандидатури начальника політвідділу МТС та начальника політсектору МТС ретельно підбирали на рівні ЦК ВКП(б) за критерієм відданості партії та Сталіну. Була вироблена система інформування політвідділами МТС про ситуацію на місцях напряму в Москву че- рез систему наркомзема СРСР, що не залежала від місцевого комітету партії і навіть рес- публіканського ЦК. Фонди політвідділів МТС були ретельно «вичищені» радянською владою в др. пол. ХХ ст. з метою приховування масштабів голоду. Однак знищити всі сліди злочинів їм не вдалося. Звіт за 1933 р. начальника політвідділу Яблунівської МТС Чалого начальнику політуправління МТС Наркомзему СРСР Крийницькому, начальнику політсектора Нар- комзему УРСР Асаткіну14 займає 34 сторінки друкованого тексту, його автор виділив більше 20 пунктів. На перших сторінках – досягнення у виконанні чисельних показників: кількість зданого державі хліба, цукрових буряків, технічних культур, оброблених площ під ярові, озимину, поголів’я коней, худоби, середній урожай і навіть рекорд у кількості зібраного шкідника – жука-довгоносика – 362 кг. Не менш ретельно автор документа шу- кав шкідників серед підлеглих, виявляв на всіх ділянках роботи «класових ворогів» та «притягував до суворої відповідальності». Під суд віддавали тих керівників колгоспів та 4 Подкур Р. Діяльність політвідділів МТС під час Голодомору 1932–1933 рр. Інститут дослідження Голодомо- ру. URL: https://holodomorinstitute.org.ua/diyalnist-politviddiliv-mts-pid-chas-golodomoru-1932-1933-rr-roma-npod- kur. 5 Лобач К.В. Політвідділи МТС у системі координат «влада–селянство». Історична пам’ять. 2009. № 2. С. 15– 29 / Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ip_2009_2_5. 6 Роль політвідділів МТС у вчиненні Голодомору-геноциду. Інститут дослідження Голодомору. URL: https:// holodomorinstitute.org.ua/rol-politviddiliv-mts-u-vchynenni-holodomoru-henotsydu/. 7 Кравченко П. Керівний склад політвідділів МТС у Вінницькій області. Наукові записки Вінницького державно- го педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Історія. 2018. Вип. 26. С. 168–173 / Національна біб- ліотека України ім. В.І. Вернадського. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzvdpu_ist_2018_26_28. 8 Шевляков А. Политотделы МТС и совхозов Сибири (1930–1940-е гг.) Дисс. д. и. н. Томск, 2001. 576 с. 9 Зеленин И.Е. Политотделы МТС – продолжение политики «чрезвычайщины» (1933–1934 гг.). Отечественная история. 1992. № 6. С. 42–61. 10 Мозохин О., Кондрашин В. Политотделы МТС в 1933–1934 гг. Москва: Алгоритм, 2017. 304 с. 11 Еткіна І. Працівники політвідділів МТС – співвиконавці Голодомору на Чернігівщині (на матеріалах півден- них районів Чернігівської обл.). Проблема екзистенційного вибору під час голодомору-геноциду. Мат. Міжнар. наук.-практ. конф. (20 листопада 2019 р.). Київ, 2020. С. 264–275. 12 Горобець С., Бутко С. Хроніки війни більшовиків з українським народом. Голодомор 1932–1933 рp. на Черні- гівщині: виконавці злочину. Чернігів: Десна Поліграф, 2016. 184 с. 13 Подкур Р. Діяльність політвідділів МТС під час Голодомору… 14 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. П-891. Оп. 2. Спр. 20. Арк. 1–34. Siverian chronicle. 2023. № 5 27 членів партії, які потайки від влади залишали в селі хоч якусь частину врожаю, оскільки на трудодень у 1932 р. по району припадало менше 1 кг хліба, що означало масову смерт- ність. Колгоспник за день фізично не виконував весь трудодень, а лише половину чи чверть (як «урок» в кріпосницькій Росії), а заробітну платню хлібом він отримував 1 раз на рік, чим мав годувати дітей і старих батьків. Середній урожай у 1933 р. порівняно з 1932 р. дещо зріс, але більшість колгоспів знову отримали менше 1 кг на трудодень. Це означало, що виснажені попереднім роком селяни мали ще менший шанс вижити. Лише 16-м пунктом цього документа значиться «політичний настрій села». Місцевий керівник Чалий звітує вищому московському, київському та обласному керівництву про збільшення смертності як про явище буденне. Він заспокоює їх тим, що населення до опо- ру вже нездатне: «Участилась смертность по колхозах, встреча которой, как со стороны колхозников, так и единоличников была безразличная в ожидании быстрее умереть. На- пример: в колхозах села Яблуновки с 1-го Января по 15-е Мая умерло 362 чел. Были слу- чаи, что родители отказывались хоронить своих членов семьи. Политотделу приходилось принимать решительные меры по отношению к отдельным Сельсоветам и правлении кол- хозов о похороне их. Были случаи людоедства, не говоря о массовом воровстве, с кото- рым сами колхозники вели расправу, политотделу приходилось вести борьбу против анар- хических нарушений революционной законности»15. Цей текст, на нашу думку, не варто перекладати українською, оскільки це цитата окупаційної влади, яка слухняно виконувала накази кремлівських злочинців. Місцеве населення за людей не сприймалося, оскільки ав- тор звіту бідкався на нестачу посівматеріалу, фуражу та «кормів» для колгоспників, свідо- мо чи не свідомо прирівнюючи останніх до худоби. Надалі політвідділ обіцяв «добити останки капіталістичних класів», до яких ця установа застосовувала «більшовицьку не- примиримість». У цьому контексті це треба читати не як абстрактне гасло, а як буквальну обіцянку знищити успішних господарів українського села як кістяк нації. Чалий хизується стилем політвідділівської роботи – «по новому работать, по новому руководить и дово- дить начатое дело до конца»16. Задля того, щоб сліпо виконувати розпорядження з Моск- ви, працівники політвідділу неодноразово просили зброю у товаристві «Динамо» та в мі- ліції для боротьби з «парикмахерами» – дітьми колгоспників та одноосібників сіл Ковту- нівки, Нетяжино, що зрізали вершечки колосків17. Про те, що селяни колгоспу імені Лені- на Сергіївської сільради та п’яти колгоспів Яблунівської сільради вже голодували у 1932 р. і будуть далі помирати у 1933 р., Чалий знав ще на початку року й посилав інфор- мацію, що там завдання хлібоздачі та натуроплати роботи МТС перевищують валовий збір. Тому посівного фонду на весну і тим більше зерна для розподілу на трудодень не бу- ло взагалі18. Але кремлівське керівництво і місцеві виконавці Голодомору далі турбували- ся лише про охорону полів, виконання планів і рахували своїх жертв. Улітку 1933 р. управа Білошапківського колгоспу імені Леніна на чолі з головою Ф.А. Науменком просила політвідділ Яблунівської МТС про дозвіл видати колгоспникам в якості авансу по 100 грам жита та по 50 грам проса19. У самому проханні – відчай. Але до здачі першого обмолоту зерна державі не можна авансувати голодних колгоспників ти- ми 10%, що мають припасти їм на розподіл за трудоднями. У сусідньому Шейгусівському колгоспі керівники Анищенко, Купрієнко намагалися врятувати односельчан від голодної смерті і скосили частину ще не дозрілого жита. Політвідділ Яблунівської МТС віддав та- ких «контрреволюціонерів» під суд, і змусили на зборах інші колгоспи схвалити їх поста- нову20. Діти колгоспників, батьки багатодітних родин, каліки з колгоспів, підконтрольних Яб- лунівській МТС, намагалися хоч щось винести з колгоспу для порятунку себе і родин, але їх схоплювали на місці охоронці. У цей час серед працівників МТС (кожний начальник політвідділу був водночас і заступником директора МТС) пияцтво було розповсюджене до такої міри, що їх витягували в непритомному стані з магазинів та інших публічних місць. До колгоспів вони також виїжджали у п’яному стані. На початку червня 1933 р. в робочий час Попов, Овчаров, Лагунов у кооперації с. Яблунівка влаштували змагання, хто більше вип’є. Переміг Попов з результатом 27 пляшок пива та 1 літр горілки. Інші трохи відстали, але всіх витягли з будинку без свідомості. Директор МТС Баштан тримався тієї ж лінії і під впливом алкоголю по 2–3 дні не виходив на роботу. А в травні в непритомно- му від пиятики вигляді з’явився на полі колгоспу ім. Сталіна Дубовогаївської сільради, де вульгарними словами висловлювався на адресу колгоспниць, викликавши обурення ос- 15 ДАЧО. Ф. П-891. Оп. 2. Спр. 20. Арк. 12–13. 16 Там само. Арк. 33. 17 Там само. Спр. 21. Арк. 43. 18 Там само. Арк. 16. 19 Там само. Спр. 8. Арк. 59. 20 Там само. Арк. 50–52. Сіверянський літопис. 2023. № 5 28 танніх. За прикладом працівників МТС пияцтвом були охоплені працівники кооперації, деякі керівники колгоспів та колгоспники21. Таку інформацію про стан селян та працівни- ків МТС посилав «наверх» працівник райвідділу ГПУ Наклонов. Агроном МТС Сагайдак, який згадувався в попередній доповідній серед п’яниць, скаржився, що нажив у Яблунів- ських умовах апендицит, грижу, неврастенію та малокровʼя22. Голодомор в Яблунівській зоні МТС, як і по всьому півдні Чернігівської області, три- вав і в 1934 р., про що доповідав уже наступний начальник політвідділу Повчун (цілком можливо, що Чалого прибрали після доповідної записки Наклонова): випадки опухання почастішали, селяни відмовилися годувати трактористів, за відсутності хліба розпустили ясла у двох колгоспах. Хоча вже прислали трохи кукурудзи, але вона не могла врятувати ситуацію. Колгоспники тікали в пошуках хліба. Однак начальника більше хвилювало те, що будівництво МТС зірвано, оскільки на нього планувалося відпустити 5 тонн хліба, а нічого не отримано23. Намагаючись накреслити узагальнювальний портрет працівників політвідділів МТС, необхідно взяти до уваги: по-перше, усі працівники такого рівня були не місцевими, більш того – відбувалася їх постійна ротація по всій території СРСР. Крім заробітної платні, за яку в голодному селі неможливо було щось купити, вони разом з родинами («утриманцями») забезпечувалися пайками по лінії ДПУ, що було неабияким мотивом їх роботи. По-друге, ці виконавці злочинних наказів були в переважній більшості людьми без належної освіти, указували в анкетах нижчу освіту. Але при цьому вони пройшли сер- йозну ідеологічну обробку в партійних школах або школах ОДПУ. Програми цих шкіл бу- ли насичені людиноненависницькими темами про класову боротьбу та творами класиків марксизму-ленінізму-сталінізму. Усі накази зверху, виступи вождів на чолі зі Сталіним читалися з олівцем у руках, а потім «пророблялися» серед партійного активу та маси кол- госпників. Ставлення до основних постулатів було абсолютно некритичним. Так, замісник начальника Прилуцького політвідділу по роботі з комсомолом Кабаков, який мав першу професію шевця взуття в Чернігові, а потім через комсомол та партшколу отримав цю посаду, у всіх нещастях 1932 р. звинувачував місцевих районних керівників, що були «головотяпами» та «перекручували лінію партії». Далі у звіті на ім’я вищого комсомольського діяча він дивувався, що всіх винних прибрали, а смертність та випадки опухання у 1933 р. тільки збільшилися. Але це не завадило йому писати стандартні комсо- мольські фрази: «Але ми працюємо з великим бажанням, знаючи, що виконуємо найвід- повідальніше завдання зробити колгоспи більшовицькими, а колгоспників заможними»24. Особисту відданість Кабакова ідеології більшовиків можна пояснити тим, що з дитинства він запам’ятав звірства бандитів Галаки, від яких постраждав його старший брат та вся ро- дина25. Зважаючи на документи, його світ чітко поділений на «своїх» та «чужих». Кабаков обурюється, коли пухнуть комсомольці або ударники, помирають їх батьки. Тоді він ви- магає у голови колгоспу дати комсомольцям роботу, щоб отримали трудодні26. Те, що та- кої роботи не вистачає всім іншим колгоспникам, його не обходить. Тим більше не варто чекати співчуття працівника політвідділу до будь-кого з «колишніх» («партійців, голів колгоспів, сільради і т.п.»). Так, Кабаков видає цинічну фразу: «Голова с/-ради СЕРГІЕН- КО Пилип, у нього попухли жінка та діти, і це він використовує для агітації, зараз перева- дить розмови “що ми всі пропали, скоро помремо”, таких розмов в селі чимало». У цьому ж документі з’ясовуємо, що розмови у с. Івківцях не безпідставні – за березень, квітень, травень 1933 р. померли 55 людей, і хліба у селі немає27. До речі, Кабаков писав звітну до- кументацію українською мовою, що траплялося вкрай рідко серед працівників політвідді- лів. Його безпосередній керівник – начальник політвідділу Прилуцької МТС Євдокімов – позбавлений був сентиментів і щодо «своїх» комсомольців. Отримуючи зведення про по- місячну кількість померлих у 1933 р. по кожному селу зони діяльності Прилуцької МТС, керівник політвідділу, випивши чарку перед відвіданням кожного села, вимагав здати яко- мога скоріше хоч і зелене зерно, аби його не розікрали, інакше він би позбувся посади. Судячи з доносу його замісника по роботі з ДПУ – Чистова, тверезим керівника бачили не часто. Під час наради на зауваження Євдокімова старшому механіку з приводу пияцтва останній відповів: «Не знаю, хто більше ходить п’яним, ви чи я». Крім найскорішого ви- возу зерна із сіл, де за місяць десятки померлих, його ще непокоїли ревнощі: ревнував до 21 ДАЧО. Ф. П-891. Оп. 2. Спр. 26. Арк. 7, 11–14. 22 Там само. Спр. 17. Арк. 4. 23 Там само. Спр. 26. Арк. 38. 24 ДАЧО. Ф. П-888. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 27–28. 25 Там само. Спр. 44. Арк. 5. 26 Там само. Спр. 18. Арк. 16, 16 зв., 48. 27 Там само. Спр. 23. Арк. 24. Siverian chronicle. 2023. № 5 29 своєї дружини геть усіх підлеглих, а її бив. Останнім нюансом психологічного портрета цього діяча можемо вважати нецензурну лайку щодо всього оточення. Чистов зробив вис- новок про грубість, невитриманість, самозакоханість Євдокімова, який створив «нездоро- ву атмосферу у політвідділі». Начальник політвідділу уникав колегіальності, принижував підлеглих при колгоспниках, усе робив по своєму28. Найбільш грамотним посадовцем у Прилуцькому політвідділі був Чистов. Автобіогра- фія самого Чистова бездоганна як для працівника ДПУ. Родом з російського Ярославля (1904 р.н.), з 11 років працював у друкарні учнем набирача. У 1918–1920 рр. працював при штабі Ярославльського військового округу в газеті з промовистою назвою «Озброєна біднота». Далі – навчання в харківській школі друкарської справи, просування в посадах по лінії комсомолу, друкарня ДПУ УСРР, вступ до КП(б)У. На початку колективізації по- сів місце політконтролера ДПУ УСРР, працював політрецензентом видавництв у Дніпро- петровську та Харкові. Встиг пройти навчання в Москві в центральній школі ОДПУ29. Завданням співробітника ДПУ в політвідділі МТС було визначено боротьбу з контрре- волюційними проявами в колгоспах сфери обслуговування своєї МТС, з «розкрадачами, шкідниками, терористами, саботажниками», інформування районних органів ДПУ про по- літичні настрої селянства, всебічне висвітлення у своїх інформаціях політико-морального і виробничо-господарського стану МТС і радгоспів30. У цьому напрямку Прилуцький по- літвідділ не пас задніх. Так, політвідділ звітував про підготовку до чистки партії та парт- масову роботу на селі. Коли хтось із колгоспників чи активу села наважувався на зборах сказати, що радянська влада не піклується про колгоспи або що краще обійтися без трак- торів, бо МТС забрала весь хліб, – подібні виступи характеризувалися як «вилазки класо- вого ворогу» і з прізвищами доповідачів передавалися в Москву. Отримавши сувору дога- ну за невихід колгоспників на Великдень, парторг Аврам Шоломович Курицький із кол- госпу ім. Сталіна, відреагував: «…нет хорошего коммуниста, который бы не получил партнаказания и не сидел бы в ДОПРЕ»31 (ДОПР – рос. «Дом принудительных работ», місце примусового утримання злочинців – І.Е.). У пошуках «класово-чуждих» елементів знайшли бригадира Нироденка, який переконував, що колгоспи можна побудувати без ко- муністів, та петлюрівця Шевченка (с. Рудівка)32, останній ярлик без обґрунтування. Ста- ранно шукали всіх, хто був причетним до національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Знаходили хоча б їх дітей. Так, голова колгоспу «Нове життя» Боршенківської сільради Луценко Іван Терентійович, чий батько начебто був членом союзу хліборобів-власників, звинувачувався в тому, що роздав колгоспникам на трудодні на поч. 1934 р. 360 кг хліба із різних сурогатів, заражених «рожком», по 1 кг на трудодень. У результаті захворіло 8 колгоспників, члени їх сімей, померла 2-річна дитина. Але в таких умовах І.Т. Луценко був винуватим ще в тому, що здохли 13 поросят через відсутність кормів33. Ці документи свідчать про те, що на поч. 1934 р. голодомор тривав, політвідділи та органи ДПУ призна- чали винуватців із середовища «петлюрівської інтелігенції», як доручив Сталін. У цьому селі були виявлені інші «контрреволюціонери» з колишніх городового, офіцера, волосно- го старшини, куркуля, жандарма. Місцеві керівники села, виключаючи селян з колгоспу, чим обрікали їх на смерть, намагалися пояснити, що такі вимоги політвідділу МТС. Зро- зуміло, що це обурило начальника політвідділу Євдокімова, і він одразу доповів в РСІ (робітничо-селянську інспекцію)34. Політвідділи МТС заохочували доноси, щоб виявити «петлюрівську інтелігенцію». Зрозуміло, що такі доноси не забарилися, якийсь анонім звинувачував комірника колгоспу с. Заїзд у неналежній охороні комори із зерном і в тому, що його брати-куркулі були членами «партії Т. Шевченка»35. Донощик не міг чітко сфор- мулювати свою думку, але інтуїтивно розумів, що родина була з національно свідомих се- лян, цією категорією цікавилися політвідділи МТС. Прилуцький політвідділ за наказами Кремля провів «чистку» партії у 1934 р. «Вичис- тили» Самойленка Максима Івановича, який у 1919 р. брав участь у розстрілі червоноар- мійців, Шевченка Євдокима Андрійовича, що приховував від партії своє минуле, а саме боротьбу проти радянської влади зі зброєю в руках, а потім «як шкідник» зламав молотар- ку. Але мотиви виключення могли бути й іншими: невиконання запланованих хлібозаго- тівлі, мʼясо- та молокопоставки, займів, контрактації худоби, залишення колосків на по- лях, потурання колгоспникам, які їх збирали для себе, а не для держави. Серед причин 28 ДАЧО. Ф. П-888. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 39–43. 29 Там само. Спр. 44. Арк. 1–2. 30 Подкур Р. Діяльність політвідділів МТС під час Голодомору… 31 ДАЧО. Ф. П-888. Оп. 1. Спр. 33. Арк. 66–68. 32 Там само. Арк. 121. 33 Там само. Спр. 84. Арк. 28; Спр. 85. Арк. 7. 34 Там само. Спр. 85. Арк. 7. 35 Там само. Спр. 40. Арк. 55. Сіверянський літопис. 2023. № 5 30 можна знайти і примус жінок до «співмешкання», і побиття селян, і розтрати майна, і пʼянки, і відсутність «елементарних політичних знань»36. Отже, руками політвідділу МТС тривала помста селянам, що воювали за свою державність у часи національно-визвольних змагань 1917–1921 рр., сталінський режим розправлявся і з тими, хто намагався на місцях зменшити кількість жертв Голодомору. Карали і відвертих злочинців, яких сама радян- ська влада поставила на посади задля знищення українського села. У Прилуцькому політвідділі МТС працював професійний революціонер – Вейсман Фелікс Якубович, який був євреєм з Варшави, без знання російської (до 16 років) та поль- ської мов він не міг розраховувати на жодну посаду, крім чорнороба. Але вступив до єв- рейської соціал-демократичної партії «Поалей Сіон», а після 1917 р. – до комуністичної партії Польщі. За її наказом був відряджений до польської армії («білої» з погляду біль- шовиків) постачати солдат літературою. Був арештований поляками, потрапив до в’язниці у Вільно, де його били. При повторному арешті йому винесли смертний вирок. Але Фе- лікс Вейсман встиг втекти за допомогою польських комуністів, хоча 5 зубів йому таки ви- били. Жив у лісі, очікував приходу «червоних», які Вейсмана теж арештували: на цей раз відсидів 15 діб. Фелікс Вейсман брав участь у придушенні антибільшовицьких повстань у Мінську, Смоленську, Пермі, Уфі, Челябінську. У Сибіру воював проти союзу «трудового селянства», на Тамбовщині – проти отамана Антонова, виловлював дезертирів Червоної армії. Потім навчався в університеті нацменшин і спеціалізувався на нацменській роботі37. Від людини з таким послужним списком чекати на співчуття до «куркулів» було не варто. Вейсман звинувачував прокурора у «притупленні класової пильності» у справі селянина Чумака, який схопив гирю й кинувся на комсомольця, що впіймав 13-річного сина Чумака за зрізання колосків. Вейсман навісив на Чумака ярлик «підкулачник»38, для нього в цій справі все було вирішено. На зборах КП(б)У району Прилуцької МТС у вигляді обов’яз- кової критики звучали думки, що Вейсман – «антипартійний і безграмотний», наводилися його вислови: «Будем строго карать» (рос.) та ін. Секретар парткому МТС Капітульська висловлювалася: «Луче піти у пекло, чим працювати з Вейсманом. За порадою луче не за- ходити, крім стукання по столу одержати нічого». Голову колгоспу ім. Балицького Гутва- рєва обурювали серйозніші речі: «Вейсман хотів, щоб колгоспники залишалися без хліба, бо достроково його вивозив замість віки, проса, бо ці культури були ще не обмолочені. Політвідділ цим питанням не цікавився і гнався за рапортами»39. Співучасник геноциду у Мало-Дівицькому районі 1933 р. – Старовойтов Г.С., білорус з нижчою освітою, але партійним стажем з 1918 р. Дослужився аж до ордена Леніна, на вручення якого їздив до Москви40. Про те, що «колхозники выбывают из строя», началь- ник політвідділу Мало-Дівицької МТС доповідав у Москву влітку 1933 р. Але він більше непокоївся тим, що колгоспники, які виростили картоплю на власних городах, почали менше виходити на роботу в тютюнові колгоспи, пояснюючи прогули слабкістю. До та- ких «порушників трудової дисципліни» Старовойтов застосовував направлення до штраф- них бригад та занесення на «чорні дошки»41. У заявах селян до політвідділу з проханням про продовольчу допомогу, скаргами на голів колгоспів та сільради, констатовано факти про голодну смерть родичів: батьків, дітей, чоловіків, дружин. Документи свідчать, що Старовойтов любив розбирати заяви. Повчальний тон його ре- золюцій видає відчуття вищості та суддівства: «Треба було добре працювати, тоді голові колгоспу і управам не прийшлося б нити і просити допомогу», «ДЕРЖАВА (обов’язково великими літерами – І.Е.) всім допомогу дати не може», «Обов’язкові Поставки ДЕРЖА- ВІ не можуть бути повернуті»42 і т. д. Старовойтову подобалося карати та милувати. Він завжди перепитував на місцях соціальний стан і кількість землі, що припадала на родину конкретної особи на момент революції 1917 р., саме цей фактор був визначальним для рі- шення, чи віднайти для неї якісь декілька кілограм збіжжя, чи залишити напризволяще. Старовойтов із задоволенням роздає селянству цінні, з його погляду, поради: якщо одно- осібникам дали найгірші землі – треба вступати в колгосп43, якщо дружині червоноармій- ця нема чим годувати дитину – треба віддати її в інтернат, попрацювати ударницею в кол- госпі, а потім забрати44. Причому тут ми простежили певну тенденцію: керівник політвід- ділу ставив свої підписи тільки під позитивними для прохача резолюціями – видати щось 36 ДАЧО. Ф. П-888. Оп. 1. Спр. 99. Арк. 177–184. 37 Там само. Спр. 44. Арк. 3–4. 38 Там само. Спр. 97. Арк. 85–86. 39 Там само. Спр. 91. Арк. 80–85. 40 Там само. Ф. П-1196. Оп. 1. Спр. 64. Арк. 236. 41 Там само. Спр. 22, Арк. 14. 42 Там само. Спр. 68, Арк. 192, 283. 43 Там само. Арк. 293, 304. 44 Там само. Арк. 319. Siverian chronicle. 2023. № 5 31 з каси взаємодопомоги, повернути город, дозволити вступити в колгосп тощо. Негативні резолюції, що обрікали родину на голодну смерть, Старовойтов не підписував, на таких документах зазначалося: «секретар», без прізвищ та підписів. Старовойтов слідом за «поводирем» Сталіним мав смак до історії: опитував свідків на предмет того, за кого ж таки воював голова колгоспу ім. К. Маркса П.Н. Рева – за Петлю- ру чи за радянських партизан45. П.Н. Рева намагався прояснити історичний момент тим, що був у штабі Петлюри в Пирятині від радянського партизанського загону і разом до- мовлялися бити німців. Старовойтов не вірив і продовжував збирати компромат на голову колгоспу, який не виганяв з нього колишніх бійців проти радянської влади, і заявив парт- оргу, що той «приїхав чужими руками жар загрібати»46. Більше того, виявлено документ з характеристиками цілих колгоспів, де села поділяли на петлюрівські, денікінські, варто- вих гетьмана П. Скоропадського, організаторів окремих банд, антиколгоспних угрупувань 1932–1933 рр. або прихильників радянських партизан, подекуди зазначали змішаний склад села, окремо виділяли наявність секти «євангелістів» та «кримінального елементу», знайшли і прояви СВУ47. Старовойтов перестраховувався, не дозволяючи приймати ро- дини т. зв. «куркулів» (читаємо – працьовитих і успішних селян) до колгоспу навіть у 1934 р.48, хоча зверху вже йшли м’якіші рознарядки, і голови колгоспів просили дозволи- ти вступ. Тим самим багатодітні родини були приречені на подальший голод, який на півдні Чернігівської області тривав і в 1934 р. Політвідділ Малодівицької МТС був перевірений політичним сектором МТС Чернігів- ського ОБЛЗУ (система Наркомзему) у листопаді 1933 р. Роботу політвідділу (особливо начальника Старовойтова) було визнано успішною майже по всіх показниках: рівню ко- лективізації, організації боротьби із залишками «куркульства», охороні врожаю, достро- ковому виконанню хлібопоставки та натуроплати МТС. Виявили і недоліки. Серед них – не проведено розподіл доходів колгоспників, хоча частина колгоспів повністю виконала всі державні завдання. Але такий недолік не вплинув на в цілому дуже позитивну оцінку роботи Старовойтова49. Женорг цього політвідділу Кухарєва була «вичищена з партії» як така, що «морально розклалася». Старовойтов зазначає, що при цьому вона впала в істерику (діагноз лікаря), її не могли заспокоїти, після цього Кухарєва три години лежала у лікарні без свідомості50. Отямившись, жіночий організатор як типовий представник більшовицької влади в україн- ському селі написала щиру заяву: «У мене, крім цієї роботи, нічого немає, я не уявляю се- бе без партії». Кухарєва була вихідцем із шахт Донбасу, але головним своїм заняттям і до- сягненням, що виправдовувало всі вчинки, вважала боротьбу з куркульством. Працюючи у сільраді Комунарська (на Харківщині), вона «розкуркулила» 150 господарств, «колекти- візувавши» село на 100%. У своїх проступках (п’янках) звинувачувала власного чоловіка, називаючи останнього «наклепником та сутенером»51. Яке значення вкладалося в останнє слово, невідомо, але воно було, про всяк випадок, викреслене в заяві. Приїхавши на місце роботи у м. Срібне наприкінці 1933 р., новий керівник політвідді- лу МТС Патяк сам був вражений тим, що побачив. Він тут же звітував у вищі інстанції, що до такого стану в минулих 1932–1933 рр. селянство довели безгосподарні керівники району та різні «шкідники». Заходився навіть писати доповідні записки в Москву з про- ханням продовольчої допомоги окремим селам, в яких після виконання всіх державних завдань 1933 р. і засипки насіннєвих та фуражних фондів нічого не залишилося роздавати на трудодні52. Керівнику політвідділу надали поіменний список пухлих людей з дітьми з Дейманівського колгоспу, у яких зовсім не було харчів53. Однак невдовзі Патяк уже звітує про свою боротьбу з «антиМТСівськими» настроями керівництва колгоспів, які намагалися збиральну кампанію 1934 р. проводити вручну, щоб менше платити МТС і більше хліба залишити в селі. У селах Васківці, Сокиринці, Подол не залишилося зовсім хліба, і вони просили собі хоч якийсь аванс з нового врожаю до того, як виконають хлібопоставки державі. Як висловилася жителька с. Сокиринці кол- госпу «Перемога»: «Станція їсти не хоче, станція може зачекати, а нас уже ноги не но- сять». Але Патяк наказує боротися із крадіжкою колосків і звітує: «Несмотря на неважное положение с продовольствием, порядок хлебосдачи нарушен не будет. Я нажимаю поско- 45 ДАЧО. Ф. П-1196. Оп. 1. Спр. 48. Арк. 104. 46 Там само. Спр. 62. Арк. 33. 47 Там само. Спр. 75. Арк. 19–23. 48 Там само. Спр. 68. Арк. 152, 158. 49 Там само. Спр. 11. Арк. 15–18. 50 Там само. Спр. 54. Арк. 22. 51 Там само. Спр. 72. Арк. 10–11. 52 Там само. Ф. П-990. Оп. 1. Спр. 26. Арк. 14. 53 Там само. Спр. 25. Арк. 38–39. Сіверянський літопис. 2023. № 5 32 рее убирать и молотить созревший хлеб, чтоб иметь право поскорее выдать положеные законом авансы»54. От тільки невідомо, чи дожили до тих авансів колгоспники «Перемо- ги». Патяк звільняв керівників колгоспу, віддавав справи на «чистку партії» за порушення «першої заповіді» – роздачу авансу до виконання хлібоздачі55. У районі діяльності політвідділу Срібнянської МТС проводили обшуки хліба навіть у вчителів та працівників райвиконкому56, які могли приховати «куркульський хліб», хоча теоретично вони пройшли вже десять сит комуністичної системи. Політвідділ ретельно збирав всю інформацію про контрреволюційні питання, що ставили вчителі під час місце- вих перевиборів, звітував у Москву про знайдені «залишки СВУ» і т. д. Постановою пленуму ЦК ВКП(б) (25–28 листопада 1934 р.) політвідділи МТС були ре- організовані у звичайні партійні осередки, що підпорядковувалися райкому партії. Ко- лишні заступники начальників політвідділів МТС по ОГПУ стали легальними співробіт- никами апарату держбезпеки реорганізованого обласного УНКВС57. Отже, опрацьовані джерела переконливо доводять, що політвідділівці як представники більшовицької окупаційної адміністрації були виконавцями Голодомору-геноциду в укра- їнському селі (на прикладі півдня Чернігівщини). Завдяки поділу всіх людей на «своїх» (більшовиків, активістів, ударників, бідняків) та «чужих» («куркулів», «одноосібників», «рвачів», «ледарів», «опортуністів»), співучасники кремлівського злочину Голодомору- геноциду завжди мали самовиправдання: захищали «своїх» проти «чужих». Але політвід- ділівці цим не обмежувалися, вони невтомно шукали в українському селі «петлюрівців», «вартових гетьмана П. Скоропадського», «залишки СВУ», «контрреволюційні елементи», «членів банд» і т. д. Головну причину Голодомору майже 30 років тому сформулював Джеймс Мейс: «Во- рогом номер один для Сталіна і його оточення був не тільки український селянин чи укра- їнський інтелігент. Ворогом була Україна як така. Проти неї Сталін вів у 1932–1934 рр. неоголошену війну, кинувши сюди весь наявний військовий, поліцейський, політичний та економічний арсенал»58. Ці слова американського історика стали остаточно зрозумілими як світовій, так і українській громадськості лишень сьогодні. Під час повномасштабної війни з північним агресором, іноземні держави стали один за одним визнавати голод 1932–1933 рр. геноцидом українського народу. Це не випадково, оскільки, з огляду на сучасні дії агресора та їх спроби знищити Україну і як державу, і як націю, західні політики повірили, що 90 років тому, в часи сталінського всевладдя, зни- щення українців набувало значно більших розмахів. І тоді, і зараз кремлівська влада зна- ходила абсолютно безпринципні кадри на посади окупаційної адміністрації, які могли ви- конувати будь-які накази, чорне називати білим. Задля отримання якихось посад, пільг місцевої влади вони готові створювати навколо себе гори трупів і не зупинятися ні перед чим, якщо наказ виходить від самого Сталіна / Путіна. Накази від цих кремлівських зло- чинців і в 1933, і в 2023 рр. не ставляться під сумнів, а приймаються до виконання як дог- ми, хоча їх упровадження продовжує сіяти розруху, занепад, фізичне знищення та психо- логічний злам населення, що ставиться за мету Кремлем. Отже, сьогодні Україні за допо- могою західних партнерів треба вистояти й перемогти, щоб уникнути повторення трагедії 90-річної давнини. І обов’язково довести справу до судів і над головними злочинцями, і над представниками окупаційної адміністрації на місцях, не зважаючи на терміни злочи- нів проти людяності. References Baikienich, D. (2020). Diialnist MTS v Ukraini yak chynnyk vplyvu na zhyttia ukrainskoho selianyna naperedodni holodomoru [MTS activities in Ukraine as a factor of influence on the life of Ukrainian pea- sant on the eve of the Holodomor]. Kyiv, Ukraine. Etkina, I. (2020). Pratsivnyky politviddiliv MTS – spivvykonavtsi Holodomoru na Chernihivshchyni (na materialakh pivdennykh raioniv Chernihivskoi obl.) [Employees of MTS political departments – ac- complices of the Holodomor in Chernihiv region (based on materials from southern districts of Chernihiv region)]. Kyiv, Ukraine. Horobets, S., Butko, S. (2016). Khroniky viiny bilshovykiv z ukrainskym narodom. Holodomor 1932– 1933 rr. na Chernihivshchyni: vykonavtsi zlochynu [Chronicles of bolshevik war against Ukrainian people. Holodomor of 1932–1933 in Chernihiv region: executors of the crime]. Chernihiv, Ukraine. Kravchenko, P. (2018). Kerivnyi sklad politviddiliv MTS u Vinnytskii oblasti [The leadership of the political departments of the MTS in Vinnytsia region]. Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedaho- 54 ДАЧО. Ф. П-990. Оп. 1. Спр. 26. Арк. 40–44. 55 Там само. Спр. 5. Арк. 35. 56 Там само. Спр. 18. Арк. 15. 57 Подкур Р. Діяльність політвідділів МТС пі час Голодомору… 58 Мейс Дж. Політичні причини Голодомору в Україні (1932–1933 рр.). Україна: матеріалізація привидів. Київ: ТОВ «Видавництво “Кліо”», 2016. С. 245. Siverian chronicle. 2023. № 5 33 hichnoho universytetu im. M. Kotsiubynskoho. Seriia: Istoriia – Scientific notes of M. Kotsiubynskyi Vin- nytsia state pedagogical university. Series: History, 26, P. 168–173. Kulchytskyi, S. (2008). Holodomor 1932–1933 rr. yak henotsyd: trudnoshchi usvidomlennia [Holodo- mor of 1932–1933 as genocide: difficulties of understanding]. Kyiv, Ukraine. Lobach, K. (2009). Politviddily MTS u systemi koordynat «vlada–selianstvo» [Political departments of the MTS in the system of coordinates «government–peasantry»]. Istorychna pamiat – Historical memory, 2, P. 15–29. Marochko, V. (2006). Istoriia ukrainskoho selianstva: Narysy v 2-kh t. Holodomor v ukrainskomu seli [History of the Ukrainian peasantry: Essays in 2 vols. Holodomor in Ukrainian village]. Kyiv, Ukraine. Meis, Dzh. (2016). Ukraina: materializatsiia pryvydiv. Politychni prychyny Holodomoru v Ukraini (1932–1933 rr.) [Ukraine: materialisation of ghosts. Political causes of the Holodomor in Ukraine (1932– 1933)]. Kyiv, Ukraine. Mozokhyn, O., Kondrashyn, V. (2017). Polytotdely MTS v 1933–1934 hh. [Political departments of the MTS in 1933–1934]. Moskva, Russia. Shevliakov, A. (2001). Polytotdely MTS y sovkhozov Sybyry (1930–1940-e hh.) [Political departments of MTS and state farms in Siberia (1930–1940s)]. Tomsk, Russia. Zelenyn, Y. (1992). Polytotdely MTS – prodolzhenye polytyky «chrezvыchaishchynы» (1933– 1934 hh.) [Political departments of MTS – continuation of the policy of «emergency» (1933–1934)]. Ote- chestvennaia ystoryia – Fatherland history, 6, P. 42–61. Еткіна Ірина Ігорівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013, Україна). Etkina Iryna – candidate of historical sciences, docent of the department of world history and international relations, T. Shevchenko National university «Chernihiv Collegium» (53 Hetman Polubotko St., Chernihiv, 14013, Ukraine). E-mail: etkina@ukr.net POLITICAL DEPARTMENTS OF MTS – KREMLIN OCCUPATION ADMINISTRATION OF 1933–1934 IN THE SOUTH OF CHERNIHIV REGION The purpose of the article is to expose the role of political departments of MTS of the southern Cherni- hiv region in the execution of criminal orders of Stalin and his entourage in 1933–1934, which increased the tragedy of the Holodomor-genocide in this region and repressions against conscious Ukrainians. This research uses the methodological approach of «history from below» or the general scientific me- thod of induction, which allows drawing general conclusions based on the analysis of a large array of ar- chival sources that characterise both the work of MTS political departments and the situation of the local population. The scientific novelty of the research is that the problem of MTS political departments has not been studied on the basis of Chernihiv region materials, and has not been systematically studied in Ukraine, despite the great attention to the Holodomor in general. The processed materials made it possible to come to the following conclusions. Based on materials of Chernihiv region, it is proved that employees of these authorities directly implemented Kremlin criminal orders on the ground in 1933–1934, which led to both mass deaths of peasantry as a result of starvation and mass repression of those who were associated with the «Petliurists» for Stalin, and thus conscious Ukrainians from different layers of village. Professional and moral-ethical qualities of political department personnel were analyzed. A conclusion was made about the low level of education and culture of employe- es of political departments of MTS, the lack of moral values, their replacement by Bolshevik ideology, and the lack of sympathy for victims of the famine and repressions. Key words: Holodomor, political departments of MTS, peasantry, occupation administration, executors of crimes, victims. Дата подання: 26 червня 2023 р. Дата затвердження до друку: 10 жовтня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Еткіна, І. Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини. Сіверянський літопис. 2023. № 5. С. 25–33. DOI: 10.58407/litopis.230504. Цитування за стандартом APA Etkina, І. (2023). Politviddily MTS – kremlivska okupatsiina administratsiia 1933–1934 rr. na pivdni Chernihivshchyny [Political departments of MTS – Kremlin occupation administration of 1933–1934 in the south of Chernihiv region]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, P. 25–33. DOI: 10.58407/lito- pis.230504.

Політвідділи МТС – кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини

Репозитарії

Схожі ресурси