Мемуар Григорія Орлика 1743 року

У публікації вперше представлений переклад українською мовою підготовленого послом Франції у Стокгольмі маркізом де Ланмарі для шведського уряду переказу мемуару Григорія Орлика 1743 р. Цей документ у лаконічній формі передає головні біографічні відомості про гетьмана Пилипа Орлика, а також опові...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автори:	Траттнер, М., Мушар, Ф.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Мовою документів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199757
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мемуар Григорія Орлика 1743 року / М. Траттнер, Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 89-98. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199757
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1997572024-10-29T14:10:55Z Мемуар Григорія Орлика 1743 року Траттнер, М. Мушар, Ф. Мовою документів У публікації вперше представлений переклад українською мовою підготовленого послом Франції у Стокгольмі маркізом де Ланмарі для шведського уряду переказу мемуару Григорія Орлика 1743 р. Цей документ у лаконічній формі передає головні біографічні відомості про гетьмана Пилипа Орлика, а також оповідає про його заслуги перед Україною та Швецією. Мемуар був укладений з метою надання фінансової допомоги родині Орликів. У цьому документі є багато важливих подробиць для розуміння стратегії дій відомого мазепинця в еміграції. For the first time, the publication presents a translation into Ukrainian of the retelling of Hryhoriy Orlykʼs memoir of 1743, which was prepared by the French ambassador in Stockholm, the Marquis de Lanmarie, for the Swedish government. This document concisely provides the main biographical information about hetman Pylyp Orlyk, as well as tells about his services to Ukraine and Sweden. The memoir was prepared in order to provide financial assistance to the Orlyk family. This document contains many important details for understanding the strategy of actions of the famous mazepynets in exile. 2023 Article Мемуар Григорія Орлика 1743 року / М. Траттнер, Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 89-98. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230509 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199757 94(092)(44)«17» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Мовою документів Мовою документів
spellingShingle	Мовою документів Мовою документів Траттнер, М. Мушар, Ф. Мемуар Григорія Орлика 1743 року Сiверянський літопис
description	У публікації вперше представлений переклад українською мовою підготовленого послом Франції у Стокгольмі маркізом де Ланмарі для шведського уряду переказу мемуару Григорія Орлика 1743 р. Цей документ у лаконічній формі передає головні біографічні відомості про гетьмана Пилипа Орлика, а також оповідає про його заслуги перед Україною та Швецією. Мемуар був укладений з метою надання фінансової допомоги родині Орликів. У цьому документі є багато важливих подробиць для розуміння стратегії дій відомого мазепинця в еміграції.
format	Article
author	Траттнер, М. Мушар, Ф.
author_facet	Траттнер, М. Мушар, Ф.
author_sort	Траттнер, М.
title	Мемуар Григорія Орлика 1743 року
title_short	Мемуар Григорія Орлика 1743 року
title_full	Мемуар Григорія Орлика 1743 року
title_fullStr	Мемуар Григорія Орлика 1743 року
title_full_unstemmed	Мемуар Григорія Орлика 1743 року
title_sort	мемуар григорія орлика 1743 року
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Мовою документів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199757
citation_txt	Мемуар Григорія Орлика 1743 року / М. Траттнер, Ф. Мушар // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 89-98. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT trattnerm memuargrigoríâorlika1743roku AT mušarf memuargrigoríâorlika1743roku
first_indexed	2024-11-10T18:52:36Z
last_indexed	2024-11-10T18:52:36Z
_version_	1815362673815060480
fulltext	Siverian chronicle. 2023. № 5 89 УДК 94(092)(44)«17» МЕМУАР ГРИГОРІЯ ОРЛИКА 1743 року • Підготувала до друку та прокоментувала Марина Траттнер, переклав із французької Флоран Мушар1 DOI: 10.58407/litopis.230509 © М. Траттнер, Ф. Мушар, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0009-0003-6937-2347; https://orcid.org/0000-0003-0651-8954 У публікації вперше представлений переклад українською мовою підготовленого послом Франції у Стокгольмі маркізом де Ланмарі для шведського уряду переказу мемуару Григорія Орлика 1743 р. Цей документ у лаконічній формі передає головні біографічні відомості про гетьмана Пилипа Орлика, а також оповідає про його заслуги перед Україною та Швецією. Мемуар був укладений з метою надання фінансової допомоги родині Орликів. У цьому документі є багато важливих подро- биць для розуміння стратегії дій відомого мазепинця в еміграції. Ключові слова: родина Орликів, гетьман Пилип Орлик, фінансова допомога Орликам, Карл ХІІ, Швеція XVIII ст., Гетьманська Україна. Цей лист разом із документом про Григорія Орлика, Пилипа Орлика та Івана Мазепу надіслав посол Франції у Стокгольмі маркіз де Ланмарі президентові королівської канце- лярії графу Гулленборгу 6 жовтня 1743 р. Де Ланмарі пише, що отримав прохання від сво- го уряду про те, щоб одержати найсильнішу підтримку клопотання графа Григорія Орли- ка, про яке йдеться в мемуарі останнього. У листі 13 сторінок, ліворуч знизу підпис пра- цівників Держархіву: «Увійшов до публікації в “Історичному журналі” (ориг. “Historisk- tidsskrift”) номер 25, який опублікували в 1905 році». Представник Держархіву Швеції іс- торик і архівіст Ян Міпелаере написав про цей лист: «Метою документа було, звичайно, прославити пам’ять Пилипа Орлика і, водночас, отримати фінансову допомогу для його дружини та двох дітей. Григорія Орлика почули, і 6 жовтня 1743 р. президент канцелярії вніс на розгляд проєкт позитивного рішення. Але схвалення він отримав пізніше, тому що склад Риксдагу, що мав повноваження приймати такі рішення, зібрався лише через чотири роки – у вересні 1746 р. 15 травня 1747 р. цю супліку (ориг. supplique) Орлика знову зачи- тали й наказали таємній комісії вирішити, якого розміру допомогу можна було надати Ор- ликам і виплатити її. 400 далерів на рік призначили кожній жінці з родини Орликів. 20 ве- ресня граф Григорій Орлик подякував за те, що його мати та сестри отримали 1600 дале- рів сріблом (600 екю) на рік і висловив свою вірність Його Величності та Швеції. Цей лист подяки за позитивне рішення можна знайти в 2 томі розділу Cosacica на сторінці 3502. Схоже на те, що супліку, додану Ланмарі до листа, скопійовано з того мемуару, який написав Григорій Орлик. У тексті автор каже про Григорія як третю особу, що теж під- тверджує, що це перепис документа. Лист не підписаний. Оригінал цього мемуару, мож- ливо, зберігається в розділі архіву, присвяченому президенту королівської канцелярії Гул- ленборгу. Він також може зберігатися й в інших збережених документах канцелярії. Його можна спробувати пошукати в актах Риксдагу 1747 р. У найгіршому випадку – документ не зберегли»3. Лист, який подається нижче, зберігається в розділі «Diplomatica Gallica», том 5314. Текст цього документа був надрукований і прокоментований у статті «Деяка інформа- ція про козацького гетьмана Пилипа Орлика» в № 25 «Історичного журналу» за 1905 р.5 1 Текст мовою оригіналу набрала Ольга Варламян. 2 Riksarkivet. Diplomatica Muscovitica, Diplomatica Muscovitica Cosacica (Національний архів. Московська дипло- матія, московська козацька дипломатія). Vol. 2. URL: https://sok.riksarkivet.se/bildvisning/R0000481_00350#?c= &m=&s=&cv=349&xywh=490%2C-1948%2C4625%2C7870/. 3 Приватний лист Я. Міпелаере до М. Траттнер. 4 Riksarkivet. Diplomatica Gallica. Franskaministrarsmemorialochnoter (Національний архів. Французька дип- ломатія. Меморіал французьких міністрів і нота). Vol. 531. URL: https://sok.riksarkivet.se/?Sokord=Diplomatica+ Gallica&EndastDigitaliserat=true&page=1&postid=Arkis+cb82d221-e3d2-4a20-9fd9-319c1857886d&tab=post&Facett State=undefined%3ac%7c&s=Balder. 5 Th. W. NagraupplysningaromkosackhetmanenFilipOrlik. Historisktidskrift. 1905. № 25. S. 35–40. Сіверянський літопис. 2023. № 5 90 Стаття починається інформацією про те, що козацького писаря Пилипа Орлика обрали гетьманом після смерті Івана Мазепи 22 вересня 1709 р.6 у місті Бендери за згодою Кар- ла ХІІ. Він поїхав разом зі шведською армією з Бендер до Поммерна в 1714 р., прибув піс- ля завоювання Штральзунда в 1716 р. до Швеції й жив у Сконе. Його старший син Григо- рій Орлик вчився в місті Лунд. Вони жили разом із іншими козаками у складному еконо- мічному становищі, тому уряд Швеції виплачував їм фінансову допомогу, коли це було можливим. Стани шведського Риксдагу 25 червня 1720 р. винесли рішення, що в разі виїз- ду зі Швеції П. Орлик отримає 20 000 екю. Про це можна прочитати на стор. 38 в «Листі станів Риксдагу 1720 року» (ориг. Riketsständersbref 1720). 2 вересня гетьману видали пас- порт на ім’я «польського полковника Еперієші (ориг. Eperyeschy)», а для його сина – пас- порт на ім’я «шведського прапорщика Карла у Каннебері (ориг. Carolus a Canneberg)». Та- кож були написані рекомендації гетьману для султана, великого візира, татарського хана, козацького війська, короля Августа, короля Великобританії Георга І та цезаря Карла VI. До того ж шведському міністрові у конгресі Брауншвейгу наказали найкращим чином сприяти всім проханням Орлика. А шведському адміралові Спарре – замовити корабель для перевезення Орликів з того порту, який він вибере, до Любека. Пилип Орлик залишив Швецію у 1720 р. Він помер у Яссах у 1742 р. У перекладі листа (мемуару) подаються примітки зі статті «Деяка інформація про ко- зацького гетьмана Пилипа Орлика». Документи: 6 Згідно з інформацією зі щоденника Cвана (ориг. Swahn), який вів реєстраційні книги королівського двору. Siverian chronicle. 2023. № 5 91 6 oct. 1743 Monsieur, J’ai ordre de ma cour de m’intéresser vivement en faveur du comte Orlik auprès de Sa Majesté. Je prie en conséquence Votre Excellence de vouloir bien lui présenter le mémoire ci- joint, par lequel ledit sieur Orlik, après le détail des services du feu sieur Orlik son père, implore les bontés de Sa Majesté afin d’obtenir quelque secours pour aider à faire subsister les restes de la malheureuse famille d’un homme qui a tout sacrifié pour prouver son zèle et son attachement au feu roi Charles XII et à la Suède, qui se trouve réduite dans la plus grande misère. Des services aussi signalés méritent quelque attention de la part de Sa Majesté, et font espérer audit sieur Orlik que sa famille et lui éprouveront les effets de la protection d’un prince aussi juste et aussi généreux. J’ai l’honneur d’être, avec la plus parfaite considération, Monsieur, De Votre Excellence Le très humble et très obéissant serviteu Lanmary Ce jeudi matin Переклад українською: 6 жовтня 1743 р. Шановний пане, Маю наказ від свого двору старанно підтримувати перед Вашою Величністю справу графа Орлика. Тому я прошу Вашу Високоповажність представити їй додану доповідь, за допомогою якої згаданий пан Орлик, після детальної розповіді про послуги покійного па- на Орлика, його батька, благає Вашу Величність про ласку, в надії отримати певну допо- могу, щоб із неї далі живилися ті, хто залишився від нещасної родини чоловіка, який по- жертвував усім, аби довести свою ревність і свою прихильність до покійного короля Кар- ла XII і до Швеції; адже вони зараз доведені до найбільшого страждання. Такі визначні заслуги варті певної уваги з боку Вашої Величності і дозволяють вище- згаданому панові Орлику сподіватися, що він і його родина відчують наслідки захисту та- кого справедливого та великодушного князя. Маю честь бути, з найдосконалішою повагою, шановний пане, Від Вашої Високоповажності покірніший і слухняніший слуга, Ланмарі Цього четверга вранці * * * Граф Орлик, драгунський полковник на службі Його Найхристиянішої Велич- ності, має честь дуже смиренно повідом- ляти Його Шведській Величності, що його батько Пилип Орлик, гетьман війська за- порозьких козаків, який минулого року помер в Яссах, народився в Польщі й ви- ріс там у привілеях і самостійності, якими його предки користувалися протягом бага- тьох століть як вільні польські шляхтичі. Він був першим зі свого роду, хто оселив- ся в Україні в 1692 році, де тоді правив гетьман Мазепа, польський шляхтич; він мав там одну із найвидатніших посад піс- ля гетьмана, і володів значним майном, прикріпленим до його канцелярії або при- дбаним ним самим, коли в 1706 році по- кійний король Швеції Карл XII, у згоді з королем Польщі Станіславом, задумав на- пасти на царя Петра І в його власних зем- лях, і прагнув досягти відволікання шля- хом союзу з козацьким народом, чию сво- боду цар піддавав утискам, підкорюючи Україну. Le comte Orlick, colonel de dragons au service de Sa Majesté très-chrétienne, a l’honneur de représenter très humblement à Sa Majesté suédoise que son père, Philippe Orlik, hetman des armées des cosaques zapo- roviens, décédé à Jassy l’année passée, était né en Pologne et élevé dans les prérogatives et indépendances dont ses ancêtres avaient joui depuis plusieurs siècles en qualité de lib- res gentilshommes polonais. Il fut le premier de sa famille qui s’établit en 1692 en Ukrai- ne, gouvernée alors par le hetman Mazepa, gentilhomme polonais ; il y possédait une des plus éminentes dignités après celle du het- man, et y jouissait des biens considérables attachés à sa charge ou acquis par lui-même, quand en 1706 feu le roi de Suède Char- les XII, de concert avec le roi de Pologne Stanislas, formèrent le dessein d’attaquer le czar Pierre Ier dans ses propres États, et cher- chèrent de se procurer une diversion par l’al- liance avec la nation cosaque, dont le czar voulait opprimer la liberté en subjuguant l’Ukraine. Сіверянський літопис. 2023. № 5 92 Гетьман Орлик, маючи повну довіру народу та гетьмана Мазепи, і спонуканий своєю ревністю до Польщі, своєї вітчизни, не тільки прихильно ставився до планів обох союзних держав, схиляючи народ до- лучитися до їхніх поглядів7; він також за- охочував гетьмана Мазепу та вождів нації всіма силами сприяти їхньому задуму; так що при наближенні короля Швеції до кор- донів України гетьман Мазепа приєднався до нього з усім своїм військом. Le hetman Orlik, ayant toute la confiance de la nation et celle du hetman Mazepa, et excité par son zèle pour la Pologne sa patrie, favorisa non seulement le projet des deux pu- issances alliées en disposant la nation à entrer dans leurs vues ; il porta aussi le hetman Ma- zepa et les principaux de la nation de concou- rir de toutes leurs forces à leur dessein, de façon qu’à l’approche du roi de Suède vers les frontières d’Ukraine le hetman Mazepa se joignit à lui avec toute son armée. Нещасливий вчинок графа Левенгауп- та8 і сумний програш у битві під Полта- вою доводять в очах усієї Європи вірність козацького народу своїм союзникам, адже заради них вони втратили свою свободу, і ті, хто розділяв долю покійного шведсь- кого короля в Туреччині, пожертвували значним майном; адже його відступу туди сприяло Запорозьке військо, вірне своєму вождю гетьману Мазепі, без допомоги якого ні покійний шведський король, ні хтось зі шведів не врятувався б від воро- жих рук. Цією нещасливою катастрофою гетьман Орлик і вся його родина були по- збавлені всього майна, конфіскованого не- вдовзі на користь російського царя. Він [Пилип Орлик] намагався виїхати й осели- тися в Польщі й купити там маєтки на за- ощаджені гроші, коли в 1710 році9 геть- ман Мазепа помер у Бендерах, а покійний король Швеції повернув гетьмана Орлика з польського порубіжжя, пропонуючи йо- му прийняти гетьманський титул, що йо- му пропонували ті вожді народу, які пі- шли з Мазепою, та військо Запорозьке, яке єдине мало право обирати свого кер- манича. Він прийняв цей сан лише на умо- вах, передбачених у довірчій грамоті10, яку дав йому та козацькому народу швед- ський король, в якій він обіцявся не скла- дати зброї та не укладати жодної мирної угоди з Росією, не відновивши попередньо гетьмана Орлика в його правах і прероґа- тивах в Україні, і не визволивши всього козацького народу з-під російського ярма. Автентичність цієї заяви може бути під- тверджена самим документом в оригіналі, який має в руках прохач, і копія якого, як він припускає, має зберігатися в архіві Ко- рони11. Внаслідок цього офіційного дого- вору гетьман Орлик, щоб сприяти спіль- La malheureuse action du comte de Lö- wenhaupt et le triste événement de la perte de la bataille de Pultava justifient aux yeux de toute l’Europe la fidélité de la nation cosaque envers ses alliés par la perte de sa liberté et par les sacrifices des biens considérables de ceux qui ont suivi le sort du feu roi de Suède en Turquie, où sa retraite fut favorisée par l’armée zaporovienne, fidèle à son chef, le hetman Mazepa, sans le secours de laquelle le feu roi de Suède ni aucun des Suédois n’a- uraient pu échapper des mains des ennemis. Par cette malheureuse catastrophe le hetman Orlik et toute sa famille furent dépouillés de tous leurs biens, confisqués peu après au pro- fit du czar de Russie. Il cherchait d’aller s’é- tablir en Pologne et d’y acheter des biens au moyen des sommes d’argent qu’il avait sau- vé, quand en 1710 le hetman Mazepa mourut à Bender, et que le feu roi de Suède fit reve- nir le hetman Orlik des frontières de Pologne, en lui proposant d’accepter la dignité de het- man offerte par les principaux de la nation, qui avaient suivi le sort de Mazepa, et par l’armée zaporovienne, seule en droit d’élire leur chef. Il n’accepta cette dignité que sous les auspices des conditions stipulées par le Diploma assecuratorium que le roi de Suède accorda à lui et à la nation cosaque, et par le- quel ce prince promit de ne point mettre les armes bas ni d’entrer dans aucune convention de paix avec la Russie sans préalablement ré- tablir le hetman Orlik dans ses droits et pré- rogatives en Ukraine, et sans dégager toute la nation cosaque du joug de la Russie. L’au- thenticité de cette déclaration peut être véri- fiée par la pièce même en original, que le suppliant a entre ses mains et dont il présume qu’il doit être conservé un double dans les ar- chives de la Couronne. En conséquence de ce traité formel le hetman Orlik, pour favoriser 7 Дослівно з тогочасної французької (veues) – погляди або види. Тут у значенні наміри або плани. 8 Мається на увазі невдала битва між росіянами та підрозділами шведського війська, якими керував Адам Люд- віг Левенгаупт біля Десни у 1708 р. 9 Неточність. Іван Мазепа помер 22 вересня 1709 р. 10 Найімовірніше, ідеться про лист до козаків від 15 травня 1710 р., який було надіслано до них разом із Консти- туцією Пилипа Орлика й підтвердження виборів. Див.: Листъ до Запорожцов у Дніпра зостаючихъ, писаны 15 мая року 1710 в Бендері. Скарби шведських архівів. Документи з історії України / Упорядниця Марина Трат- тнер. Одеса: Музей української книги, 2021. С. 150–151. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Trattner_Maryna/ Skarby_shvedskykh_arkhiviv_Dokumenty_z_istorii_Ukrainy/. 11 У відділі Держархіву Королівські проєкти рішень іноземних справ (ориг. Kungligakoncept i utrikesärenden i Riksarkivet) зберігається оригінал документа від 10 травня 1710 р., який називається «Асекураційний диплом для гетьмана запорожців» (ориг. Diploma assecuratorium produce et exercity zaporoviensi). Siverian chronicle. 2023. № 5 93 ним інтересам, уклав союз між козацьким і татарським народами, завдяки перегово- рам, що їх вів пан сенатор Лаґерберґ, який був тоді послом від короля шведського до хана12; відповідно умовам цієї Угоди та- тарський хан об’єднав свої сили з війсь- ком запорозьких козаків, яке знаходилося під командуванням гетьмана Орлика, і во- ни почали військові дії в Польській Украї- ні, захопленій тоді Росією. Їм випало щас- тя вигнати росіян із цієї провінції, і якби не провина київського воєводи13, гетьман Орлик завдяки війні з турками викликав би революцію в Російській Україні. les intérêts communs, forma l’alliance entre la nation cosaque et celle des Tartares, sous les auspices des négociations de M. le sénate- ur Lagerberg, qui était ministre alors de la part du roi de Suède auprès du khan ; en ver- tu de cette alliance le khan des Tartares joig- nit ses forces à l’armée des Cosaques zaporo- viens commandée par le hetman Orlik, et ils commencèrent leurs opérations de guerre dans l’Ukraine polonaise, usurpée alors par la Russie. Ils eurent le bonheur de chasser les Russes de cette province, et sans les fautes du palatin de Kiovie le hetman Orlik aurait sus- cité à la faveur de la guerre des Turcs une ré- volution dans l’Ukraine russe. За прелімінаріями Прутського миру Порта примусила царя повернути Поль- ську Україну гетьманові Орлику; там же було домовлено, що Росія не має ані пря- мо, ні опосередковано втручатися до справ козаків; внаслідок цих умов султан запропонував гетьманові Орлику та ко- зацькому народу володіння Україною, і підтвердив цю декларацію урочистим ука- зом Хатт-і-шериф14; але ледве гетьман Ор- лик вирушив до Константинополя, щоб отримати там інвеституру султана, як ко- роль шведський, за проханням кількох польських панів, прихильників короля Станіслава, які знайшли притулок у Ту- реччині, вислав покійного пана Солдана, генерального військового комісара, щоб спонукати його повернутися назад. Ко- роль усно повідомив йому, що йому лише треба покладатися на автентичні деклара- ції своєї вірчої грамоти, і що розчленуван- ня польської провінції призведе до відчу- ження багатьох підданих, прихильних до інтересів короля Станіслава, і завдасть значної шкоди спільним інтересам. Геть- ман Орлик, більше дбаючи про загальне добро та спільні інтереси, ніж про свої власні, і всіляко сподіваючись на правди- вість обіцянок короля, чиє слово було най- вірнішим законом, виконав його бажання та відмовився від захисту Порти, а також і від усіх пов’язаних із цим переваг. Поль- ська Річ Посполита скористалася відмо- вою гетьмана Орлика, вислала до Порти посольство в особі мазовецького воєводи п. Хоментовського, і за Карловицьким до- говором зажадав повернути Польську Par les préliminaires du traité de Pruht la Porte força le czar de restituer l’Ukraine po- lonaise au hetman Orlik, et il y fut convenu que la Russie ne se mêlerait point ni directe- ment ni indirectement des affaires des Cosa- ques ; en conséquence de ces conditions le Grand Seigneur offrit au hetman Orlik et à la nation cosaque la possession de l’Ukraine, et confirma cette déclaration par un hathecherif solennel; mais le hetman Orlik s’était à peine mis en chemin pour Constantinople afin d’y recevoir l’investiture du Grand Seigneur, lorsque le roi de Suède, sollicité par plusieurs seigneurs polonais attachés au roi Stanislas et réfugiés en Turquie, fit partir feu M. Soldan, commissaire général de la guerre, pour l’en- gager de revenir sur ses pas. Le roi lui repré- senta de vive voix qu’il n’avait qu’à se repo- ser sur les déclarations authentiques de son diploma assecuratorium, et que le démem- brement d’une province de Pologne allait ali- éner bien des sujets affectionnés aux intérêts du roi Stanislas, et porterait des préjudices considérables aux intérêts communs. Le het- man Orlik, plus attaché au bien général et aux intérêts communs qu’à son particulier, et espérant tout de la fidélité des engagements d’un prince dont la parole était la loi la plus sûre, se conforma au désir de ce prince et re- fusa la protection de la Porte avec tous les avantages y attachés. La R. P. de Pologne profita du refus du hetman Orlik, envoya M. Chomentowski, palatin de Mazovie, en ambassade à la Porte, et réclama en vertu du traité de Carlowitz 1’Ukraine polonaise; le khan des Tartares protesta à la vérité contre cette cession, mais nonobstant cela la Porte 12 У 1710–1711 рр. посланцем Карла ХІІ до кримського хана був майор Свен Лаґерберґ (ориг. Sven Lagerberg). 13 Мається на увазі польський коронний гетьман граф Потоцький. 14 Hatt-ı şerîf (у тексті – “lathecherif”) – дипломатичний термін для позначення друкованого чи рукописного до- кумента, що має офіційний характер, авторства султана Османа. Найменування терміна надходить від слова «hatt» («припис», «команда»), «hümayun» (імперський) і «şerif» (високе, шляхетне). Подібні документи зазвичай писалися султаном, хоча могли також редагуватися придворним писарем. Султани писали їх як безпосередні відповіді на ті чи інші документи, подані султану великим візиром або іншим посадовцем османського уряду. Отже, вони могли бути схвальними або відмовними відповідями на листи з проханнями, підтвердженням отри- мання звітів, дозвільними грантами на будь-які запити, анотаціями до указів або іншими державними докумен- тами. При цьому деякі хати могли бути написані з нуля, а не як відповіді на подані раніше документи. Щодо конкретного документу, про який ідеться в меморії, припускаємо, що він теж зберігається в Держархіві Швеції й потребує подальшого розшуку та дослідження. Сіверянський літопис. 2023. № 5 94 Україну; татарський хан, щоправда, запро- тестував проти цієї поступки, але, незва- жаючи на це, Порта передала цю провін- цію до володіння Польщі, і на знак ви- знання того, що гетьман Орлик відмовив- ся від неї, король Август і Річ Посполита Польська урочисто заявили, що як тільки дійде до замирення між королями швед- ським і польським, гетьман Орлик і війсь- ко запорозьких козаків будуть прийняті під захист Речі Посполитої, і що їм дадуть землі, призначені для їх буття. Ця заява була зроблена послам татарського хана в 1712 році у Варшаві. mit la Pologne en possession de la province, et en reconnaissance de la renonciation que le hetman Orlik avait fait, le roi Auguste et la R. P. de Pologne firent une déclaration solen- nelle portant qu’aussitôt qu’il s’agirait de la pacification entre le roi de Suède et la Polog- ne, le hetman Orlik et l’armée des Cosaques zaporoviens seraient reçus sous la protection de la R. P., et qu’ils auraient des terres con- signées pour leurs établissements. Cette dé- claration fut faite aux ambassadeurs du khan des Tartares en 1712 à Varsovie. Шведський король, полишаючи Туреч- чину, умовив гетьмана Орлика слідувати за ним до його королівства з головною ко- зацькою старшиною, щоб там дочекатися розв’язки своїх справ і виконання урочис- тих заяв, які він і Річ Посполита Польська йому зробили. Перед своїм від’їздом ко- роль ще раз запевнив Запорозьке військо, що виконає свої декларації, і віддав його на захист Порти і татарського хана. Геть- ман Орлик користувався особливою пова- гою, якою його шанував король за свого життя, і зі своєю сім’єю та з наближеними до нього чесно живився з пенсії, гідної ко- ролівської щедрості. Le roi de Suède, en quittant la Turquie, engagea le hetman Orlik de le suivre dans ses États avec les principaux des officiers cosa- ques, et d’y attendre le dénouement de ses af- faires et l’exécution des déclarations solen- nelles que lui et la R. P. de Pologne lui avai- ent faites. Il renouvela à l’armée zaporovien- ne avant son départ les assurances de ces mê- mes déclarations, et la recommanda à la pro- tection de la Porte et à celle du khan des tar- tares. Le hetman Orlik jouissait de la consi- dération particulière dont ce prince l’honorait tant que ce grand roi vivait, et subsistait ho- norablement, avec les siens et ceux qui lui étaient attachés, de la pension digne de sa gé- nérosité. Після смерті короля гетьман Орлик, який все ще дотримувався своїх зобов’я- зань перед козацьким народом, скористав- шись чварами між царем Петром І, коро- лем Англії та королем Польщі, увійшов у замисли цих двох держав щодо підбурен- ня Османської Порти до війни проти Росії, яка тоді воювала зі Швецією. Тут не мож- на обійти мовчанням те, що все це було задумано у згоді зі шведським урядом, і що Його Шведська Величність сприяла намірам гетьмана Орлика поїхати до Ту- реччини, до чого його спонукали листи графа Флемінґа, головного міністра коро- ля Авґуста, і мілорда Картерета, тодіш- нього посла у Швеції, які знали, що геть- ман Орлик спочатку, після смерті короля шведського, через таємного посланця за- охочував хана та Запорозьке військо про- сити його вирушити до Туреччини, щоб мати можливість скористатися сприятли- вими обставинами чвар між царем і Пор- тою щодо черкасів15. Après la mort de ce prince le hetman Or- lik, suivant toujours ses engagements envers la nation cosaque, profita des brouilleries ent- re le czar Pierre Ier, le roi d’Angleterre et ce- lui de Pologne, entra dans les vues que ces deux puissances avaient formé pour engager la Porte ottomane dans la guerre contre la Russie, alors en guerre avec la Suède. On ne doit point ignorer ici que le projet fut formé de concert avec le ministère de Suède, et que Sa Majesté suédoise concourut à favoriser les desseins du hetman Orlik d’aller en Turquie, à quoi il fut requis par des lettres du comte de Fleming, premier ministre du roi Auguste, et de milord Cart[e]ret, alors ambassadeur en Suède, qui savaient que le hetman Orlik avait d’abord, après la mort du roi de Suède, pré- paré par un émissaire secret les esprits du khan et de l’armée zaporovienne à le sollici- ter de se rendre en Turquie pour être à portée de profiter des conjonctures favorables des brouilleries entre le czar et la Porte au sujet des Circassiens. Отже, гетьман Орлик покинув Швецію в 1720 році. Шведський король заплатив йому десять тисяч банківських крон як надбавку. Йому було заявлено, що йому виплачуватиметься річна пенсія в тисячу шведських крон. Його Шведська Велич- ність удостоїла його рекомендаційними Le hetman Orlik partit donc de Suède en 1720. Le roi de Suède lui fit payer dix mille écus de banque de gratification. Il lui fut dé- claré qu’on lui constituerait une pension an- nuelle de mille écus de Suède. Il fut honoré par Sa Majesté suédoise de lettres de recom- mandation pour le Grand Seigneur, pour le 15 Так інколи в XVI–XVIII ст. називали запорозьких козаків та ширше – населення України. Siverian chronicle. 2023. № 5 95 грамотами до султана, до татарського хана та до великого візира. Він також дав йому лист до війська Запорозького, в якому по- новляв запевнення його захисту (протек- ції). Гетьман також отримав листи від Йо- го Величності до імператора, короля Анг- лії та короля Авґуста з проханням реко- мендувати його справи на з’їзді в Браун- швейзі, і було доручено за цим стежити покійному графу Велінґу16. Гетьман Ор- лик поїхав до Ганновера, щоб там поради- тися з посланцями англійського короля, і до Брауншвейга, щоб обговорити все це з графом Велінгом. Там він дізнався, що йо- го шурин пан Герцик, якого він посилав до Варшави з планом оповістити короля Августа, був викрадений князем Долгору- ким посеред вулиці, і таким чином росій- ський двір довідався про цей задум. khan des Tartares et pour le grand vizir. Ce prince lui en remit aussi une pour l’armée za- porovienne, par laquelle il renouvela les assurances de sa protection. Il fut aussi muni de lettres de Sa Majesté pour l’empereur, le roi d’Angleterre et le roi Auguste, pour re- commander ses affaires au congrès de Bruns- wig, et il fut enjoint au feu comte de Weling d’y veiller. Le hetman Orlik passa à Hanno- ver pour y concerter avec les ministres du roi d’Angleterre et à Brunswig pour conférer avec le comte de Weling. Il y apprit que M. Hertzig, son beau-frère, qu’il avait envo- yé à Varsovie avec un plan pour le communi- quer au roi Auguste, fut enlevé par le prince Dolhoruki en pleine rue et que par là la cour de Russie avait découvert le projet. Однак ця невдача його не збентежила. Він поїхав жити інкоґніто до Вроцлава, щоб бути ближче до листування з двором Дрездена та Туреччини. Цар, довідавшись про його резиденцію в державі імперато- ра, вимагав через свого посла п. Ягузин- ського, щоб його видали йому з усією ро- диною. Граф Туре Більк, тодішній посол у Відні, англійський міністр пан Сен-Саво- ріно та дрезденський двір вчасно попере- дили гетьмана Орлика, щоб той шукав безпеки. Він знайшов притулок у Польщі, де мав співбесіду з покійним королем Ав- ґустом, під час якої було вирішено, що він поїде до Туреччини, щоб здійснювати свої наміри далі. Коли він прибув до Хотина, паша цього міста, підкуплений царем, за- хопив депеші до Порти, до татарського ха- на й до Запорозького війська, затримав гетьмана Орлика та відправив депеші до Константинополя зі зловісними тлумачен- нями його планів. Російський двір уже ра- ніше використав усі можливі способи, щоб утримати його далеко від Порти та від його війська, яке тоді збільшилося до п’ятдесяти тисяч чоловік через утиски, яких зазнавали козаки України під росій- ським пануванням. Il ne se rebuta cependant point de ce con- tretemps. Il alla s’établir incognito à Breslaw pour être plus à portée de la correspondance avec la cour de Dresde et la Turquie. Le czar, ayant su sa demeure dans les États de l’empe- reur, demanda par son ambassadeur M. Ja- guzin[s]ki qu’il lui fût délivré avec toute sa famille. M. le comte Toure Bielk, ambassa- deur alors à Vienne, le ministre d’Angleterre M. St Savorino et la cour de Dresde averti- rent à temps le hetman Orlik de se mettre en sûreté. Il se réfugia en Pologne, où il eut une entrevue avec le feu roi Auguste, dans laquel- le il fut décidé qu’il se rendrait en Turquie pour poursuivre ses desseins. À son arrivée à Chocim, le pacha de cette ville, gagné par le czar, s’empara des dépêches pour la Porte, pour le khan des Tartares et pour l’armée za- porovienne, retint le hetman Orlik et envoya les dépêches à Constantinople avec des inter- prétations sinistres de ses vues. La cour de Russie avait déjà joué tous les ressorts imagi- nables pour l’éloigner de la Porte et de l’ap- proche de son armée, grossie alors jusqu’à cinquante mille hommes par les vexations que les cosaques d’Ukraine souffraient sous la domination russe. Коли дали знати про це в Порту, вона призначила гетьманові Орлику перебува- ти в Сере17, невеликому містечку в Маке- донії, звідки він був виведений лише в 1723 році, на вимогу п. Стан’яна, англій- ського посла при Порті, і був перевезений до Солуні, де він перебував до 1736 року, коли Порта, на прохання французького двору, наказала йому приєднатися до та- тарського хана й очолити військо Запо- розьке, щоб піти на допомогу Польщі. Ро- сійський двір, пильно стежачи за наймен- шими рухами гетьмана Орлика та вже La Porte, prévenue, assigna au hetman Orlik son séjour à Seret, petit bourg en Macé- doine, d’où il ne fut retiré qu’en 1723, à la ré- quisition de M. De Stanian, ambassadeur d’Angleterre à la Porte, et fut transporté à Sa- lonique, où il a resté jusqu’en 1736, que la Porte, à la sollicitation de la cour de France, lui ordonna d’aller joindre le khan des Tarta- res et de se mettre à la tête de l’armée zapo- rovienne pour aller au secours de la Pologne. La cour de Russie, attentive au moindre mou- vement du hetman Orlik et ayant pénétré de- puis plus d’un an que la cour de France solli- 16 Державний радник Мауріц Веллінг. 17 Сере (грец. Σέρρες, в тексті “seret”) – сьогодні місто в Греції, у периферії Центральна Македонія, столиця од- нойменного ному. Сіверянський літопис. 2023. № 5 96 більше року усвідомлюючи, що французь- кий двір активно звертався до Порти, щоб отримати можливість діяти в ім’я спільної справи, намагався звабити на свій бік го- ловних старшин війська Запорозького, щоб його розкласти; це йому вдалося аж до того, що гетьман Орлик, їдучи до Бес- сарабії, де стояв табором хан татарський із сотнею тисяч чоловіків, і в той час, коли прохач узгоджував із цим князем заходи щодо підведення Запорозького війська під Бендери, хан отримав листа з Очакова з повідомленням, що це військо стало під захист Росії; ця прикра невдача порушила всі плани, які гетьман Орлик узгоджував з ханом. Проте він завжди наполегливо на- магався в Порті мати можливість бути ко- рисним для спільного добра справ Поль- щі, і не нехтував жодною нагодою там просувати інтереси королівства Швеції. Панове посланці Швеції при цьому дворі18 не можуть не визнати, що він їм допома- гав порадами. Вони були свідками того, як ревно він добивався від Порти, щоб та по- чала диверсію проти Росії, як тільки Шве- ція оголосила цій державі війну. Його не- щастя, велика жертва своїм майном, зали- шення сім’ї в найбільшій скруті, ані бай- дужість Швеції до нещасть однієї родини, що так щедро пожертвувала собою на бла- го її справи, не відштовхнули його, і не похитнули його вірності своїм зобов’я- занням. Перебуваючи в найбільших труд- нощах, він із найвищою витримкою ніс свої нещастя та біди своєї родини аж до своєї смерті, і він залишив своїй родині у спадщину лише свої нещастя. citait vivement pour que la Porte se mît en état d’agir pour la cause commune, chercha à gagner les principaux officiers de 1’armée zaporovienne pour la débaucher, ce qui lui réussit au point même que le hetman Orlik, étant en route pour aller en Bessarabie, ou le khan des Tartares campait avec cent mille hommes, et dans le temps que le suppliant concertait avec ce prince les mesures pour fa- ire approcher l’armée zaporovienne de Ben- der, le khan reçut un courrier d’Oczakow avec la nouvelle que cette armée s’était mise sous la protection de la Russie; ce malheure- ux contretemps dérangea tous les projets que le hetman Orlik avait concerté avec le khan. Il a néanmoins toujours persisté à travailler à la Porte pour qu’on le mît en état d’être de quelque utilité au bien commun des affaires de Pologne, et il n’a négligé aucune occasion pour faire valoir les intérêts du royaume de Suède à la Porte. MM. les ministres de Suède à cette cour ne sauraient lui refuser la justice qu’il les a secondés de ses conseils. Ils ont été témoins avec quel zèle il s’intéressait à la Porte pour procurer la diversion de sa part contre la Russie, dès que la Suède avait dé- claré la guerre à cette puissance. Ses malhe- urs, les grands sacrifices de ses biens, l’aban- don de sa famille dans la plus grande misère, ni l’indifférence de la Suède pour les malhe- urs d’une seule famille qui s’est sacrifiée aus- si généreusement pour le bien de sa cause, ne l’ont point rebuté, ni altéré sa fidélité à ses engagements. Constant dans la plus grande adversité, il supportait avec fermeté ses infor- tunes et celles de sa famille jusqu’à sa mort, et il n’a laissé à sa famille pour tout héritage que ses malheurs. Прохач не вказує детально конкретні послуги, які йому вдалося надати Швеції. Його ревність до її інтересів достатньо де- монструють кілька меморандумів, які він надсилав до шведського міністерства. Йо- го зусилля в Туреччині, Польщі та Франції для просування її інтересів надто добре ві- домі графові Тессіну, пану президенту Гедді та графові Екебладту19, щоб вони могли не підтвердити, що він завжди чи- нив вірно, у всіх обставинах, і що він на- магався довести істинність своєї прихиль- ності до цієї корони. Так багато послуг, наданих цілою родиною, ціною жертви її добром, заслуговують певного визнання з боку держави, чия слава в цьому зацікав- лена. Le suppliant n’entre point en détail des services particuliers qu’il a été à portée de rendre à la Suède. Son zèle pour ses intérêts est assez démontré par plusieurs mémoires qu’il a envoyé au ministère suédois. Les mouvements qu’il s’est donné en Turquie, en Pologne et en France pour faire valoir ses in- térêts sont trop connus à M. le comte de Tes- sin, à M. le président Gedda et à M. le comte d’Eckbladt, pour qu’ils puissent lui refuser le témoignage qu’il a toujours agi avec fidélité dans toutes les occurrences, et qu’il a taché de prouver la réalité de ses sentiments pour cette couronne. Tant de services rendus par une famille au prix du sacrifice de ses biens mériteraient quelque reconnaissance de la part d’une puissance dont la gloire y est inté- ressée. Тому прохач плекає себе думкою, що Його Шведська Величність покаже йому таке визнання, або призначивши пенсію для годування його матері та двох його сестер, які сьогодні доведені до крайньої бідності, або звертаючись до російського Le suppliant se flatte donc que Sa Majesté suédoise voudra bien la lui témoigner, soit en accordant une pension pour la subsistance de sa mère et de ses deux sœurs, réduites aujo- urd’hui à une indigence extrême, soit en s’employant à la cour de Russie pour que les 18 Карл фон Гепкен і Едвард Карлсон. 19 Граф Клас Екєблад (ориг. Claes Johanson Ekeblad), який був шведським посланцем у Парижі під час написання листа. Пітер Ніклас фон Єдда (ориг. Peter Niklas von Gedda) був міністром у Парижі між 1719 і 1737 рр. Держав- ний радник граф Карл Густав Тессін був там послом між 1739 і 1742 рр. Siverian chronicle. 2023. № 5 97 двору, щоб її родина повернула свої землі, або принаймні якийсь грошовий еквіва- лент. terres de sa famille lui soient rendues, ou du moins quelque équivalent en argent. Додаток Перший лист Мемуару Григорія Орлика, що зберігається в Державному архіві Швеції Сіверянський літопис. 2023. № 5 98 Траттнер Марина – магістр європейського ділового права, журналіст, перекладач, ав- тор блогу «Наша історія МТ» (Björkstigen 3, 24732 Södra Sandby, Sverige). Trattner Marina – Master of European Business Law, journalist, translator, blogger «Наша історія МТ». (Björkstigen 3, 24732 Södra Sandby, Sverige). E-mail: marina.trattner1@gmail.com Мушар Флоран – кандидат славістичних наук, доцент, університет Ренн-ІІ, Бретань, Франція (Placedu Recteur Henri Le Moal, Rennes, 35000, France). Mouchard Florent – Ph.D., Professeuragrégé, Rennes II university, Brittany, France (Place du Recteur Henri Le Moal, Rennes, 35000, France). E-mail: florent.mouchard@univ-rennes2.fr MEMOIR OF HRYHORIY ORLYK BY 1743 For the first time, the publication presents a translation into Ukrainian of the retelling of Hryhoriy Orlykʼs memoir of 1743, which was prepared by the French ambassador in Stockholm, the Marquis de Lanmarie, for the Swedish government. This document concisely provides the main biographical informat- ion about hetman Pylyp Orlyk, as well as tells about his services to Ukraine and Sweden. The memoir was prepared in order to provide financial assistance to the Orlyk family. This document contains many impor- tant details for understanding the strategy of actions of the famous mazepynets in exile. Key words: Orlyk family, hetman Pylyp Orlyk, financial assistance to the Orlyks, Charles XII, 18th-cen- tury Sweden, Hetmanʼs Ukraine. Дата подання: 10 липня 2023 р. Дата затвердження до друку: 5 жовтня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Траттнер, М., Мушар, Ф. Мемуар Григорія Орлика 1743 року. Сіверянський літопис. 2023. № 5. С. 89–98. DOI: 10.58407/litopis.230509. Цитування за стандартом APA Trattner, М., Mouchard, F. (2023). Memuar Hryhoriia Orlyka 1743 roku [Memoir of Hryhoriy Orlyk by 1743]. Siverianskyilitopys – Siverianchronicle, 5, P. 89–98. DOI: 10.58407/litopis.230509.

Мемуар Григорія Орлика 1743 року

Репозитарії

Схожі ресурси