Богослужбові запозичення у творчості Кирила Туровського

• Дата: 2023
• Автор: Шуміло, С.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Літературознавчі студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199760
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Богослужбові запозичення у творчості Кирила Туровського / С. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 116-125. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Стаття присвячена значенню богослужбових запозичень у світлі текстуальної спорідненості проповіді та гімнографії. У словах Кирила Туровського запозичення стають свого роду письменницьким прийомом, і це твердження та докладний розгляд указаного прийому на багатьох прикладах складають наукову новизну дослідження. Богослужіння для Кирила Туровського та його послідовників стає взірцем того, як треба розуміти церковні свята та біблійні події, як шукати в Біблії та богослужінні орієнтири для розуміння дійсності – і це розуміння відбито в проповідях Кирила. Методи, використані під час написання роботи, – порівняльний та ґерменевтичний. На прикладі кількох слів Кирила Туровського авторка розглядає, як відбувається робота з тріодним текстом. Наприклад, починаючи проповідь, свт. Кирило звертається насамперед до пророцтв, але використовує лише ті фрагменти Старого Завіту, які обігруються в богослужбовому тексті: якщо на свято не належить читання паремії, ця складова проповіді опускається. Аналіз безпосередніх запозичень – ремінісценцій зі святкових стихир – показує, що автор співвідносить порядок виконання віршів у храмі з порядком запозичення віршів в урочистому слові, уподібнюючи свій твір до богослужбового тексту. Кирило Туровський, як правило, наводить богослужбовий текст не дослівно: він або близько переказує його, або з’єднує та переплітає уривки з різних текстів, або розширює цитований текст за допомогою ампліфікації. Найчастіше оратор запозичує зі стихир – наймузичніших складових богослужбового твору. Богослужбові вірші нерідко є ритмоутворювальним джерелом проповіді. Використовуючи найбільш глибокі та змістовні стихири богослужб, Кирило Туровський вдається й до богословського аналізу тієї чи іншої євангельської події, що яскравіше за все відображено в проповіді на четверту неділю по Пасці. Висновки: запозичення із богослужбових текстів стали помітною рисою стилю «плетіння словес». Літературне джерело цієї манери письма, що актуалізує асоціативну пам’ять слухача, міститься в самій природі богослужбових текстів, генетично пов’язаних із проповіддю з найдавніших часів.