Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення

Мета статті – порівняти народне та офіційне шанування святого великомученика Іоанна Нового (Сочавського) та вплив практики шанування святого на сучасність. Методологія дослідження включає послідовне дотримання принципів історизму, застосування методів аналізу та синтезу. Наукова новизна. У статті...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Довгань, Є.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199763
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення / Є. Довгань // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 149-157. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199763
record_format dspace
spelling irk-123456789-1997632024-10-29T14:11:48Z Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення Довгань, Є. Літературознавчі студії Мета статті – порівняти народне та офіційне шанування святого великомученика Іоанна Нового (Сочавського) та вплив практики шанування святого на сучасність. Методологія дослідження включає послідовне дотримання принципів історизму, застосування методів аналізу та синтезу. Наукова новизна. У статті автор уперше в українській історіографії пропонує подивитися на народне шанування святого як антропологічний релігійний культ. Висновки. У цілому в культі мучеників (у народному шануванні) є два напрямки: офіційний – культивований, що практикується як на сході, так і на заході, прихожанами Української Православної Церкви, і народний (невоцерковлених людей), який практикується екстрасенсами, цілителями та іншими харизматичними особами. У цьому агіологічному дослідженні шанування святого Іоанна Нового було розглянуто поклоніння на місці мучеництва св. Іоанна Нового на території Буджака, у місті Білгороді-Дністровському як співіснування різних національностей в Україні й визначено нами як практику теоантропорегуляціі аккерманця в комерційних справах і торгівлі. Початок дослідження і конкретні обставини, засвідчені археологічними та історичними памʼятками міста Білгорода-Дністровського: усипальницею Іоанна Нового на вул. Леона Попова, храмом Іоанна Нового на вул. Перемоги, Вознесенським Собором на вул. Ізмаїльській, криничкою Іоанна Нового на вул. Портовій, на вулиці прилеглій до території середньовічної фортеці й античного міста Тіра, а також у міському краєзнавчому музеї. The purpose of the article is to compare the popular and official veneration of the great martyr John the New (of Sochavskyi) and the influence of the practice of venerating the saint on modern times. The research methodology includes strict adherence to the principles of historicism, the use of methods of analysis and synthesis. Scientific novelty. In the article, the author, for the first time in Ukrainian historiography, offers to look at the popular veneration of the saint as an anthropological religious cult. Conclusions. In general, there are two directions in the cult of martyrs, in popular veneration: official, cultivated and practiced, both in the East and in the West, by parishioners of the Ukrainian Orthodox Church – and folk, of unchurched people, which is practiced by psychics or healers and other charismatic personalities. In this hagiological study of the veneration of St. John the New, worship at the place of martyrdom of St. John the New on the territory of Bujak, in the city of Bilhorod-Dnistrovsky was considered as a coexistence of different nationalities in Ukraine and defined by us as a practice of theo-anthroporegulation of ackermantsa in commercial affairs and trade. The beginning of the research and specific circumstances, evidenced by the archaeological and historical monuments of the city of Bilhorod-Dnistrovsky: the tomb of John the New on Leona Popov Street, the Church of John the New on Peremogy Street, the Ascension Cathedral on Izmailska Street, the well of John the New on Portova Street, on the street in the adjacent territory of the medieval fortress and the ancient city of Thira, as well as in the city museum of local history. 2023 Article Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення / Є. Довгань // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 149-157. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230515 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199763 248.12 (130.2) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Літературознавчі студії
Літературознавчі студії
spellingShingle Літературознавчі студії
Літературознавчі студії
Довгань, Є.
Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення
Сiверянський літопис
description Мета статті – порівняти народне та офіційне шанування святого великомученика Іоанна Нового (Сочавського) та вплив практики шанування святого на сучасність. Методологія дослідження включає послідовне дотримання принципів історизму, застосування методів аналізу та синтезу. Наукова новизна. У статті автор уперше в українській історіографії пропонує подивитися на народне шанування святого як антропологічний релігійний культ. Висновки. У цілому в культі мучеників (у народному шануванні) є два напрямки: офіційний – культивований, що практикується як на сході, так і на заході, прихожанами Української Православної Церкви, і народний (невоцерковлених людей), який практикується екстрасенсами, цілителями та іншими харизматичними особами. У цьому агіологічному дослідженні шанування святого Іоанна Нового було розглянуто поклоніння на місці мучеництва св. Іоанна Нового на території Буджака, у місті Білгороді-Дністровському як співіснування різних національностей в Україні й визначено нами як практику теоантропорегуляціі аккерманця в комерційних справах і торгівлі. Початок дослідження і конкретні обставини, засвідчені археологічними та історичними памʼятками міста Білгорода-Дністровського: усипальницею Іоанна Нового на вул. Леона Попова, храмом Іоанна Нового на вул. Перемоги, Вознесенським Собором на вул. Ізмаїльській, криничкою Іоанна Нового на вул. Портовій, на вулиці прилеглій до території середньовічної фортеці й античного міста Тіра, а також у міському краєзнавчому музеї.
format Article
author Довгань, Є.
author_facet Довгань, Є.
author_sort Довгань, Є.
title Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення
title_short Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення
title_full Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення
title_fullStr Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення
title_full_unstemmed Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення
title_sort народне шанування святого іоанна нового та його суспільне значення
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2023
topic_facet Літературознавчі студії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199763
citation_txt Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення / Є. Довгань // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 149-157. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT dovganʹê narodnešanuvannâsvâtogoíoannanovogotajogosuspílʹneznačennâ
first_indexed 2024-11-10T18:53:37Z
last_indexed 2024-11-10T18:53:37Z
_version_ 1815362738058166272
fulltext Siverian chronicle. 2023. № 5 149 УДК 248.12 (130.2) Євтихій Ф. Довгань • НАРОДНЄ ШАНУВАННЯ СВЯТОГО ІОАННА НОВОГО ТА ЙОГО СУСПІЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ DOI: 10.58407/litopis.230515 © Є. Довгань, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4197-2047 Мета статті – порівняти народне та офіційне шанування святого великомученика Іоанна Но- вого (Сочавського) та вплив практики шанування святого на сучасність. Методологія дослідження включає послідовне дотримання принципів історизму, застосування методів аналізу та синтезу. Наукова новизна. У статті автор уперше в українській історіографії пропонує подивитися на народне шанування святого як антропологічний релігійний культ. Висновки. У цілому в культі мучеників (у народному шануванні) є два напрямки: офіційний – культивований, що практикується як на сході, так і на заході, прихожанами Української Право- славної Церкви, і народний (невоцерковлених людей), який практикується екстрасенсами, цілителя- ми та іншими харизматичними особами. У цьому агіологічному дослідженні шанування святого Іоанна Нового було розглянуто поклоніння на місці мучеництва св. Іоанна Нового на території Буд- жака, у місті Білгороді-Дністровському як співіснування різних національностей в Україні й визна- чено нами як практику теоантропорегуляціі аккерманця в комерційних справах і торгівлі. Початок дослідження і конкретні обставини, засвідчені археологічними та історичними памʼятками міста Білгорода-Дністровського: усипальницею Іоанна Нового на вул. Леона Попова, храмом Іоанна Ново- го на вул. Перемоги, Вознесенським Собором на вул. Ізмаїльській, криничкою Іоанна Нового на вул. Портовій, на вулиці прилеглій до території середньовічної фортеці й античного міста Тіра, а також у міському краєзнавчому музеї. Ключові слова: Українська Православна Церква, історія Церкви, культ святих, великомученик Іоанн Новий, середньовічні словʼянські рукописи, народне шанування святих мучеників, Григорій Цамблак. Одразу після смерті Іоанна Нового († біля 1330), на місце мучеництва біля середньо- вічної фортеці міста Білгорода-Дністровського приходили молитися жителі Аккермана, про що свідчать сліди на бруківці, залишені до 80-х років минулого століття. Після поховання мощей св. Іоанна Нового в огорожі грецької церкви міста на березі Дністровського лиману була побудована усипальниця. Після того, як він приснився свя- щеннику та деяким жителям міста, тіло й голова, які потім стали святими мощами, тобто обʼєктом для поклоніння в шануванні Іоанна Нового, були врятовані від наруги. Св. Іоанн Новий являвся уві сні багатьом жителям міста, оповіді про такі випадки ширилися в наро- ді з вуст в уста, згодом були записані святителем Григорієм Цамблаком, а у новітній час – А.І. Яцимирським. У житійному описі та текстах церковної служби, а також у тексті ака- фісту мовиться про багато чудес, повʼязаних із заступництвом Іоанна Нового, які відбува- лися протягом тривалого часу, тобто культ (шанування) святого розпочався задовго до то- го, як ці історії зібрав і записав Григорій Цамблак. У центрі уваги культу Іоанна Нового, окрім праведного життя святого, –явлені ним уже після смерті чудеса, а також події, що супроводжували відкриття, набуття й перене- сення мощей, історія та форми вшанування таких сакральних обʼєктів, як усипальниця і підземна капличка, повʼязаних із життям св. Іоанна Нового. Оповіді аккерманців про Іоан- на Нового відображають усі ці аспекти шанування. До того ж, сукупність присвячених св. Іоанну Новому текстів, які утворюють народне житіє, не є обʼєктивною, оскільки у сві- домості конкретних носіїв традиції, у нашому випадку білгород-дністровської (аккерман- ської) групи, не існує єдності таких текстів. Вони є розрізненими, короткими історіями, бувальщинами, причому кожному конкретному оповідачеві, як правило, належить один або два таких тексти. Отже, термін «народне житіє Іоанна Нового» – це такий компіляцій- ний конструкт, який застосовують для зручності позначення різнорідного матеріалу, по- вʼязаного тематикою чудес від культу Іоанна Нового й такою загальною побутовою сфе- рою вживання, як торгівля. «Записані від різних людей житійні легенди є фрагментами Сіверянський літопис. 2023. № 5 150 знання про особистість святого в народному середовищі, що утворюють якусь послідовну картину тільки у свідомості дослідника»1. Народне житіє Іоанна Нового вказує на «альтернативний» щодо церковного або науко- вого, книжно-літературного, офіційного й загальноприйнятого шанування св. Іоанна Но- вого у всій Православній Церкві. Цим терміном, імовірно, визначається й сфера побуту- вання фольклорних текстів агіографічного характеру про св. Іоанна Нового в Аккермані (Білгород-Дністровському). Цим переважно визначається специфіка народних аккерман- ських текстів культу Іоанна Нового як покровителя торгівлі. Треба зауважити, що більш ґрунтовне дослідження про св. Іоанна Нового на території України відбулося лише після змін на пострадянському просторі, коли всі вийшли на ринки. Записи спогадів про шано- ваного святого зроблені автором за розповідями багатьох паломників до місця мученицт- ва, розповідями мирян і цілителів у громадських місцях, зокрема на міському риноку й у лікарні. Опис подвигів і чудес від святого великомученика належать швидше до сфери «наївної літератури», ніж до фольклору. Під народно-агіографічними текстами в шану- ванні святого треба розуміти добірку прозових фольклорних текстів, що містять відомості про святого, його життя, явлені ним чудеса, а також про обряди, які відображають шану- вання святого як покровителя торгівлі й мотивують це шанування через апеляцію до обра- зу самого святого великомученика Іоанна Нового. Фольклорне сприйняття св. Іоанна Нового для людей, імовірно, проявилося в тому, що особистість купця-християнина Іоанна є рідкісним персонажем практично в усіх фольк- лорних жанрах, а також цей святий привʼязаний до одного спеціального жанру – легенди. Образ святого відрізняється від того, що був створений книжним житієм (тобто власне офіційним Житієм в Православній Церкві, складеним Григорієм Цамблаком) так, що «на- родний» св. Іоанн Новий виявився іншим, та мав мало спільного з офіційним чином2. Фольклорні тексти, які містять відомості про св. Іоанна Нового й відображають його культ, належать до різних жанрових груп і вивчаються порізно в складі інших текстів того чи іншого жанру. Ймовірно, тому так багато спільного між християнською легендою, роз- повіддю про відвідини св. Іоанном Новим джерела й календарними прикметами. У всіх текстах оповідачі згадують імʼя святого; тексти легенд становлять єдину систему, яка історично обслуговує «аккерманські» народні уявлення (а також вірменські, румунські, молдавські, російські, болгарські) про святих людей і їх шанування. Перекази зазвичай містять один або кілька епізодів, які часто передаються у вигляді ланцюгової казки (останнє, втім, притаманне й опису чудес у культі та в офіційному житії святого), які є співзвучними з фольклорною свідомостю й відбираються відповідно до ви- значених принципів (яскравість, співвіднесеність із формами традиційного житія, приуро- ченість до конкретного часу й / або до місця). Такі епізоди набагато специфічніші, ніж в офіційному житії, з погляду фольклорної «аккерманської» традиції (так звані «прохідні» для самого житія святого) та фактів, як правило, з посмертних чудес святого, подібні до опублікованих у 1960-х рр. у Сучаві (Румунія) і в 2000-х – від розказаних у Білгороді- Дністровському (Аккермані). В основі цих епізодів часто лежать мотиви, що трапляються у фольклорних віруваннях або переказах і не стосуються святих: наприклад, святе джере- ло, усипальниця, записані на папері тексти, шанування яких поширене та, незалежно від культу буджацького святого, стають сакральними обʼєктами внаслідок втручання св. Іоан- на Нового. У місцях особливого шанування святого (наприклад, на вулиці в Білгороді- Дністровському, де був замучений Іоанн Новий) серед аккерманців спостерігається тен- денція зводити будь-яке неординарне явище і навіть місцеву топоніміку до особистості й діяльності св. Іоанна Нового3, особливо ця риса властива жителям літнього віку. Чуде- са святого отримують інтерпретацію в руслі народних уявлень про магію, яка дуже попу- лярна в народі, св. Іоанн Новий часто описується термінами, які широко застосовується чаклунами й знахарями, що вказує на певну близькість цих понять в «аккерманській» фольклорній свідомості. Важливим є те, що з розвитком цивілізації та поінформованості суспільства зростає і популярність магії, що характерно не тільки для Буджака, а й для всього світу – як на Сході, так і на Заході. Шанування св. Іоанна Нового також поширило- ся на пострадянському просторі завдяки розвитку інформатики й засобів звʼязку. Отже, маємо справу зі свого роду «гіпертекстом», який формується з опорою одразу на дві традиції – «книжну» й фольклорну. Під першою розуміються не лише книжні джерела (Житіє, Акафіст, Мінея та офіційна богослужбова література), а й різні брошури місіонер- ського спрямування та іконописні або настінні зображення, оскільки під час написання 1 Мороз А.Б. Народная агиография. К постановке вопроса. Известия РАН. Серия литературы и языка. 2009. Т. 68. № 6. С. 19–27. 2 Шеваренкова Ю.М. Исследования в области русской фольклорной легенды. Нижний Новгород, 2004. С. 125. 3 Telfer W. The сultus of St. Gregory Thaumaturgus. The Harvard theological review. 1936. Vol. 29. № 4 (Oct.). Siverian chronicle. 2023. № 5 151 ікони Іоанна Нового опорою в створенні образу святого звичайно є текст житійного нара- тиву. Ймовірно, календарні прикмети, легенди, перекази житій та вільні інтерпретації іко- нографії Іоанна Нового будуються за абсолютно різними уявленнями, виникають різними шляхами, а також по-різному функціонують, залежно від інформантів. Тому, напевно, да- лі більш правильно використовувати термін «народні агіографічні оповіді (або легенди)» стосовно агіографічних текстів розповідного характеру про культ Іоанна Нового. Оскіль- ки під час переказу житій, опису особистого релігійного досвіду та інтерпретації іконо- писних зображень, інформанти (свідомо чи ні) орієнтуються на більш традиційні тексти легенд, то стосовно наведених і почутих наративів можна говорити про так звану «аккер- манську» однаковість і стійкість структури оповідань інформантів4. Аналізовані тексти легенд, розказаних під час хресних ходів у місті Білгород-Дністровському, не тільки різ- ножанрові – для багатьох із них характерна «інкорпорованість у повсякденну мову й об- умовленість характеристик ситуацією спілкування», яка ставить розгляд текстів поза жан- ровою системою фольклору і «змушує переглядати принципи виділення кордонів тексту та чіткого визначення його жанрової належності»5. Дослідження цих «аккерманських периферійних» для фольклористики та чужих для агіографії й літературознавства текстів відкриває важливі соціальні сторони народного шанування св. Іоанна Нового як покровителя торгівлі й показує соціально-громадські ас- пекти його формування. Істотним критерієм «фольклорності аккерманських наративів» про святого є широка повторюваність у звʼязку з торговельною діяльністю. Так, якщо тексти не просто з одним, але з однаково переробленим сюжетом (в який внесено низку значущих змін) функціонують та відтворюються багаторазово різними людьми і на різних територіях, не тільки в Білгороді-Дністровському, а й у Києві та Чернівцях (Україна), у Сучаві, Клужі, Романі (Румунія), у Нью-Гемпширі (США), Монреалі й Вінніпезі (Канада) та інших місцях, то це дає безсумнівний привід віднести його до сфери народного фольк- лору. Можна говорити про «буджацьку фольклорність» (або, принаймні, «аккерманську фольклорність»), оскільки важливим виявляється й сама народна переробка сюжету житія Іоанна Нового в усних переказах, народне розуміння значення життя Іоанна Нового, особ- ливо в підприємницькій діяльності, зокрема торгівлі6. Якщо в процесі переказування сю- жет книжкового тексту житія Іоанна Нового втрачає ряд епізодів, тоді зберігаються ті, які знаходять паралелі у власне фольклорних текстах інформанта, або зберігаються елементи самих фольклорних текстів (легенд), що включаються в такі наративи. Так, поряд із агіо- графічними й етнологічними легендами, наприклад за Ю. Шеваренковою7, яка виділяє ле- генди-бувальщини, сюжети яких засновані на зустрічі людини зі св. Іоаном Новим і взає- минах між святим та аккерманцем, на кшталт того, як власне в бувальщинах людина зустрічається з демонологічними персонажами. Це говорить про те, що, як каже Пітер Браун, народ загалом, від часів Римської імперії до сьогодні, має властивість займатися повсякденною роботою, не вдаючись до містичного осмислення побутового аспекту свого життя8. Характерні для фольклорного «аккерманського наративу про св. Іоанна Сочавського» стилістика та лексика, що використовуються оповідачем-інформантом. Підбираючи екві- валенти, що найбільше відповідають книжним оборотам, носій «аккерманської фольклор- ної традиції» неминуче звертається до більш звичних для нього текстових зразків, запози- чуючи з них (або побутової лексики) необхідні обороти, зумовлені, як правило, південно- українською, молдавською та пострадянською дійсністю. Таке перекладання книжного тексту на мову фольклорного оповідання сприяє його сприйняттю як фольклорної леген- ди й подальшому поширенню в цьому форматі. Такі легенди використовують на торгових майданчиках, а також в обрядах знахарів, ворожок і цілителів, що вказує на погану обізна- ність народу в релігійних питаннях після тривалих років державного атеїзму. Так, культ св. Іоанна Нового, покровителя торгівлі, посутньо впливає на життя аккерманців, тому можна говорити про культ як складник локальної Буджацької культури. Народний культ св. Іоанна Нового заснований на усних переказах та фактах про чудеса, явлені святим піс- 4 Аккерманський фольклор, те ж саме, що у Єви Косий Сочавський фольклор в шануванні Іоанна Нового. Див.: Kocoj E.A Saint Defenfer. The Veneration Of Saint John the New of Suceava in Bukovina – From History to Contempo- rary. Analele Bucovine. 2019. № 2. Р. 491–506. 5 Иванова А.А. Никола Великорецкий в фольклоре и ритуальной практике (материалы и комментарии). Традици- онная культура. 2005. № 1. С. 49–56. 6 Там само. С. 170. 7 Шеваренкова Ю.М. Исследования в области русской фольклорной легенды. С. 125. 8 Браун П.Б Культ святых. Его становление и роль в латинском христианстве / Пер. с англ. Москва: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. 207 с. Сіверянський літопис. 2023. № 5 152 ля його смерті, що передаються з покоління в покоління місцевими жителями, які займа- ються торгівлею на Чорному морі. Так, шанування святого серед православних, за нашими особистими спостереженнями та матеріалами, зібраними в наративах інформантів, полягає в словесно-уявному закли- канні імені святого великомученика Іоанна Нового до будь-якої справи (переважно торго- вої) або проханні про сприяння в фінансових угодах чи купівлі-продажу. Молитви як інст- румент прагнення до святості й Богоподібності людини мають силу зцілення від різних хвороб, неприємностей тощо, захисту від негативних сил і допомоги в справах. За старо- давньою християнською практикою, молитва є великою силою, і молитися прийнято сто- ячи з випрямленим хребетом, при цьому не засмічувати голову сторонніми думками, на- магатися досягнути духовного піднесення. Така традиція словесно-уявної практики скла- лася в народів Середземноморʼя, Балкан, Молдавії, у тому числі й Буджака під час поши- рення християнства в Римській імперії; читання молитов, за церковним часословом, доз- воляється два рази на день, зранку й увечері, а інколи й частіше9. Подекуди уявлення про шанування св. Іоанна Нового можна зрозуміти з народних «аккерманських» обрядів. До таких нележить відвідування святих місць і отримання там святинь, які потім приносять додому й використовують для лікування, а також освячення внутрішнього простору будинку й господарства. Святинею можуть бути не лише ікони із зображенням шанованого Іоанна Нового, а й власне «народні» предмети: вода з джерела, пісок або камінчики звідти ж, тріски, відламані від дерева на вищевказаних шанованих місцях, квіти або палиці. І навпаки, практикується принесення до святого місця (у цьому випадку – на джерело або гробницю Іоанна Нового) предметів за обітницею (обіцянкою, заповітом). Зазвичай це записи і вотиви, де закодовані прохання, з якими звертаються до св. Іоанна Нового: повішена у святого місця на ікону, дерево або хрест хустка містить прохання про зцілення від головного болю; панчохи або зображення ноги, очей, вишите на шматочку тканини, – від болю в ногах; зображення на металі (мідь або срібло) – зці- лення очей або інших органів тощо. Однак паломники до святих місць Іоанна Нового в місті Білгород-Дністровському при- носять не тільки вотивні речі, але і їжу (йдеться про пригощання св. Іоанна Нового вином, яйцями, хлібом і т. п.), квіти й трави та інші предмети, що врешті-решт іноді переходить у викидання на землю змісту кишень, як це роблять буджацькі цигани. Найважливіша фор- ма шанування св. Іоанна Нового – це дотик до його мощей або сакрального обʼєкту, по- в’язаного з ним. Як зауважив Л. Карсавін, «через тіло святого, живого чи мертвого, через тіло священника метафізичне переходить на інші обʼєкти, особливо якщо людині дано йо- го багато»10. Сам шлях до святині розглядається як важливий акт шанування святого, тому нерідко говорять, що необхідно пройти цей шлях пішки, не вдаючись до транспорту, наприклад – від усипальниці Іоанна Нового до кринички або від церкви Іоанна Нового до кринички Іоанна Нового. Дехто, згідно з розповідями літніх аккерманців, у старовину цей шлях про- ходили на колінах. Такого ж значення набуває обхід сакрального обʼєкта, як то тричі дов- кола церкви, джерела або усипальниці святого, або хресний хід як пішохідний перехід від міста до джерела Іоанна Нового. Відсутність дії теж можна зрозуміти як форму шануван- ня святого: різні календарні церковні дати обмежують коло господарської діяльності лю- дини великою кількістю заборон. Обовʼязковість їх дотримання також мотивують нара- тиви аккерманців про св. Іоанна Нового. Наприклад, гріх працювати в день шанування св. Іоанна Нового, посилюється тим, що він збільшує страждання святого, на честь якого встановлено свято або Бога-Христа, або Пресвятої Богородиці. У селянських сімʼях під час радянської та румунської влади старовинні богослужбові книги й навіть рукописні списки нерідко зберігалися після заборони на богослужіння й за- криття церков; заборона на словʼянські богослужбові книги тривала аж до наших днів, до- ки ця література стала знову доступною11. Так, із житій черпаються відомості, які актуалі- зуються в моменти, коли необхідна мотивація до реальних дій, через апеляцію до сакраль- ної дії св. Іоанна Нового. Під час відвідування культових місць (Вознесенський собор, джерело св. Іоанна Нового, Середньовічна фортеця, Гробниця біля Свято-Іоаннівської грецької церкви на березі лиману, храм Іоанна Нового), для пояснення особливостей міс- цевого ландшафту, погодних явищ, ритуальних заборон тощо. 9 Церковне шанування мучеників є невід’ємною частиною життя православної людини. 10 Карсавин Л.П. Основы средневековой религиозности в XII–XIII вв. преимущественно в Италии. Записки исто- рико-филологического факультета Петроградского университета. Петроград, 1915. Ч. CXXV. С. 15. 11 Те ж саме відбувалося після знищення богослужбових книг словʼянською мовою під час румунської окупації міста й обʼєднаних Дунайських князівств і під час експропріації книг Білокриницької митрополії старообрядців. Siverian chronicle. 2023. № 5 153 Самі перекази офіційного Житія св. Іоанна Нового аккерманцями-городянами та жите- лями району становлять чималий інтерес і вимагають додаткових польових робіт, зокрема зі старообрядцями цього краю. Зіставлення текстів переказів сакральних румунських («чужих, неаккерманських») і самих переказів про народне розуміння культу Іоанна Но- вого та його феномену (як покровителя території або роду Мушат і Могили) привернуло увагу таких дослідників, як Єва Косий (Краківський університет, Польща) й Олена Фрай (Клузький університет, Румунія), у центрі дослідження яких Іоанн Новий представлений як покровитель міста або торгівлі. Під час переказу зовнішніх щодо аккерманської тради- ційної культури книжних текстів (будь то сакральні або повсякденні) описують інші, не до кінця зрозумілі форми з життя Іоанна Нового, наприклад із Румунії. Відбувається їх своєрідний переклад мовою фольклорних наративів із добором зрозумілих еквівалентів для позначення чужих явищ для офіційного культу Іоанна Нового. Так, чудеса, що здійс- нюються св. Іоанном Новим, інформантами описувалися переважно в тих само термінах, що й езотерична або чаклунська практики, а молитва прирівнювалася до замовляння й ма- ла вільне, побутове, розмовне оформлення, часто запозичене з телебачення12. У житії св. Іоанна Нового, наприклад, міститься епізод, у якому описується, як місцева мешканка вкрала частину мощей. В усних переказах житія Іоанна Нового, що існують се- ред аккерманців, жителів міста, цей епізод набуває одних деталей і втрачає інші, у прак- тиці носіїв буджацької традиції взагалі часто не роблять відмінностей між молитвами й замовляннями, оскільки вони називають їх просто словами, а будь-яке змовляння, особли- во якщо в ньому згадуються християнські персонажі, може визначатися як молитва. Джерело з неймовірно холодною та солодкою водою, за переказами, забило біля пер- шого поховання Іоанна Нового за містом Аккерманом на березі лиману. У народі під час Оттоманської імперії джерело називали ще досить довгий час, а потім, за часів Російської імперії й Румунського королівства, – іменем Параскеви, яка, згідно з переказами мешкан- ців міста, втекла від старого нелюба-нареченого для молитви на місці першого поховання Іоанна Нового. А.І. Яцимірський указував на народні наративи аккерманських вірмен, які говорили про перше поховання св. Іоанна Нового на місці кринички13. Окрім церковнона- чальної могили св. Іоанна Нового, бессарабські християни досі шанують там ще так зва- ний (по-турецьки) Аз-Ен-Турлаз, тобто «лиман св. Іоанна» – криничку. Це самородне джерело на південь від Аккермана, дорогою в с. Шабо. За розповідями деяких благочести- вих городян, водою із цього джерела багато вірян-християн зцілюються й сьогодні. Шлях св. Іоанна Нового – один із найважливіших сюжетотвірних мотивів народної агіографії в культі святого. Наприклад, в одному з видань «Іоанно-Сочавського Братства» 1990-х рр. було написано про те, що, коли Іоанн Новий зійшов із корабля на землю старо- давнього порту, тоді з-під землі забило джерело чистої цілющої джерельної води, де дони- ні відбувається зцілення від хвороб. Значна частина легенд, присвячених турецьким міс- цям, звідки приплив св. Іоанн Новий, розповідає про його прихід у місто, перші контакти з аккерманцями, конфлікти з місцевими жителями та їх наслідки, які виявилися негатив- ними, оскільки місцеві жителі не одразу прийняли святого й не виказали йому належної поваги (як і в офіційному житії Іоанна Нового). Ситуація, яку вчинили, щоб гнівити свя- того, і прокляття з його боку на адресу місцевих жителів є продуктивним мотивом, що дозволяє одночасно продемонструвати чудові здібності святого в подальшому культі Іоанна Нового14. Аккерманці (жителі Білгорода-Дністровського) дуже часто біди, що траплялися в місті або в приватному житті, у бесідах приписували й сьогодні приписують св. Іоанну Новому як покарання за гріхи. Якщо відкриття джерел – одне з найбільш поши- рених «позитивних» дій святих, то прокляття найчастіше реалізується в посухи як відби- рання води, крім того, реалізацією прокляття святого є пожежа або ожеледь. В історично- му плані місто Аккерман втратило своє торгово-економічне й культурне значення, хоча місто відвідували в різні часи відомі письменники: Адам Міцкевич, Олександр Пушкін, Леся Українка. Отже, шанування й культ Іоанна Нового показує, що народ змішує церковну обрядо- вість, богослужбову практику прославлення й поклоніння й язичницьку практику вроків, ведичества та цілительства, що побутують у населення Буджака. Проте офіційне Житіє Іоанна Нового справді служить багатим джерелом для формування фольклорних агіогра- фічних наративів, із них черпаються події та деталі, які згодом переосмислюються й пере- робляються в усній традиції аккерманців. У наративах, присвячених аккерманцями культу Іоанна Нового, ідеться переважно про чудеса, явлені ним, при цьому часто довгого пере- 12 Смилянская Е.Б. «Суеверное письмо» в судебно-следственных документах XVIII в. Отреченное чтение в Рос- сии XVII–XVIII вв. / Отв. ред. А.Л. Топорков, А.А. Турилов. Москва: Индрик, 2002. С. 71. 13 Яцимирский А.И. Григорий Цамблак: очерк его жизни, администативной и книжной деятельности. Санкт-Пе- тербург, 1904. 14 Иванова А.А. Никола Великорецкий в фольклоре и ритуальной практике... С. 81. Сіверянський літопис. 2023. № 5 154 ліку чудес відбираються ті, результат яких зафіксовано в будь-якому матеріальному обʼ- єкті. Така перетворювальна діяльність св. Іоанна Нового може бути спрямована на при- родні обʼєкти, явища, простір людини, культові та господарські будівлі. Подальшого роз- витку ця роль св. Іоанна Нового набуває в легендах як освітня і вчить людей різних прак- тичних речей. У тому й іншому випадках обʼєкти і явища, до яких св. Іоанн Новий ви- явився причетним, мають відбиток його діяльності й до цього дня переказуються аккер- манцями15. Зазвичай, як стосовно оповідей архімандрита Іоанникія Белана, народним шануванням святого відбираються ті епізоди книжних житій, які мають паралелі в традиційному фольклорному світосприйнятті та можуть бути співвіднесені з ними в свідомості носіїв румунсько-молдовської, українсько-російської традицій. Так, зцілення св. Іоанном Новим хворих схоже на лікування знахарів і описується румунськими інформантами з викорис- танням тієї само термінології. До усних румунських наративів потрапляють ті епізоди книжних житій, які дозволяють інтерпретувати образ св. Іоанна Нового як незвичайної людини, причому незвичайність святого далеко не завжди повʼязана з чудесами, як, на- приклад, опис випадків чудес офіційного церковного шанування Іоанна Нового в Сучаві. У румунських наративах про св. Іоанна Сучавського особливе місце посідають ті епі- зоди, які підкреслюють його звʼязок із цією місцевістю; причому існує тенденція до роз- ширення кількості обʼєктів, що повʼязуються зі св. Іоанном Новим, і до точної привʼязки місця проживання або діяльності святого до конкретного обʼєкта монастиря Іоанна Ново- го в місті Сучава, а раніше – у місті Читате Альба (Аккерман). Те саме спостерігається й під час вивчення культу Іоанна Нового як у Румунії, Буковині, Молдові, так і в Південній Бессарабії. З книжного житія вибираються найбільш яскраві, незвичайні епізоди життя святого, які можуть наповнюватися абсолютно іншим змістом, відмінним від оригіналу. З аккерманських оповідей можна сказати про тенденцію усних житій до актуалізації подій, приурочення їх до сучасних реалій у Буджацьому регіоні. У звʼязку з цим доречно зроби- ти окреме агіологічне дослідження й розглянути особливості категорій часу й простору в народній агіографії інформантів, опитаних під час хресних ходів у місті Білгород-Дніст- ровському. Викладені особливості формування образу св. Іоанна Нового в народній агіографії аккерманців міста Білгород-Дністровського, як уже було сказано, досить універсальні, од- нак особливістю шанування є вплив на ділові якості жителів Буджака. Фольклорний образ святого включає стійкі характеристики, що використовуються під час формування образу св. Іоанна Нового в місті як покровителя торгівлі або фінансових справ. Не слід забувати, що сюжетика й арсенал засобів створення образу в середньовічних списках служби–жи- тія–слова Іоанна Нового більш розмаїті, ніж у фольклорі, а ступінь впливу книжної тради- ції на усну в кожному окремому випадку різний – від майже дослівного відтворення до повної розбіжності. Тому можна говорити про образи народної агіографії шанування св. Іоанна Нового, дотримуючись схеми з офіційної агіографії, як-то: купець-латинянин, турок-правитель і єврей-обезголовлювач16. Аналіз книжного богослужбового тексту служби–житія–слова св. Іоанна Нового, який використовується в Православній Церкві, показує переваги християнської ідеології, адже своєю смиренністю та стійкістю воїн Христовий святий Іоанн Новий переміг вогнепо- клонників, язичників, яких порівнюють із негативною силою. Абсолютно однозначно виз- начається, що Іоанн Новий відкрив північні країни для торгівлі, зміцнив державу, захис- тив від варварів країну. Своїм подвигом розкрив таємницю смерті невинних немовлят, указавши, що події історичні виховують жителів Бессарабії, яку він захищає, і людей уза- галі, у страхові Господньому. Присвячене святу св. Іоанна Нового читання Євангелія на богослужінні, його зміст підтверджують цивілізаційний фундамент існування багатокуль- турного суспільства, яким є Бессарабський регіон у цілому, території якого сьогодні пере- бувають у складі трьох держав. Джерело святого великомученика нині стало православним національним українським місцем паломництва, у народі є ще така оповідь, зафіксована нами на джерелі влітку 1995 р. Раніше воно називалося колодязем Параскеви, з якого пив св. Іоанн Новий, коли приїхав у порт Білгород. У 2018 р. під час свята Іоанна Нового нами були проведені опи- тування паломників і жителів міста, які свідчили про походження чудесних зцілень і по- дій, говорили про шанування св. Іоанна Нового й те, що вдаються до його допомоги й сьо- годні. 15 Мороз А.Б. Народная агиография. С. 19–27. 16 Служба–житіє–слово, де присутні західний торговець, наклепник, турок і єврей, становить і сьогодні геогра- фічні координати агіографії Іоанна Нового. Siverian chronicle. 2023. № 5 155 Саме будівництво храму на честь св. Іоанна Нового у часи економічної та суспільно- політичної нестабільності в Буджаку свідчить про аккерманське народне шанування св. Іоанна Нового як покровителя торгівлі і як покровителя Буджацького краю та жителів Білгород-Дністровського району. Принагідно наведемо кілька випадків зцілень із записів архімандритом Іоанникієм Беланом в Сучаві (Румунія), очевидцем яких він був: у 1960 р. дівчинка із с. Путні втратила зір, перед мощами Іоанна Нового священник помазав її олі- єю від лампади – дитина прозріла й побачила насамперед святого, коли виходила з церк- ви; закричала про це. У 1964 р. хворий після трьох молебнів і помазання зцілився, у 1969 р. Іоанникієм Бела- ном було зареєстровано кілька випадків зцілень: біснуватий після акафісту св. Іоанну Но- вому спав у монастирі, а вранці відбулося зцілення; сліпа жінка Марія з міста Чумулешті, біля мощей у Сучаві причастилася й прийняла помазання, а коли повернулася додому, прозріла; дівчинка Анна з Коріння (район Ботосані) зцілилася; технік з Бухарестської ла- бораторії в університеті, який був паралізований, зцілився. Також Іоанникій Белан наво- дить у книзі молитву, яка була записана; він кілька днів повторював її перед мощами17. Останки святого (предмети, що належать йому або які торкалися його мощей), місце муки й джерело стали сприйматися як предмети, що мають здатність передавати свою си- лу, якщо їх торкатися. Ймовірно, є основа для пошанування підприємцями й торговцями культу святого, а також ділових людей та взагалі жителів Південної Бессарабії. Такий культ вкорінений у священному святоотцівському переданні ранньої християнської Церк- ви, коли Захід і Схід не були розділені, в якій молитви, звернені до покійних членів Церк- ви, були дуже поширені, про що свідчать написи на стінах римських і античних катакомб. Спочатку призивання імені покійних вкорінене у віру людей (у «спілкування святих»), молитви звернені до будь-якого покійного, а не лише мученика. У житті Церкви спілкування святих у Христі, їхні молитви один за одного, звʼязок лю- бові не порушуються смертю, оскільки християнська філософія вважає, що в Христі не- має мертвих – усі живі. Культ святого виникає спочатку як побутове, практичне, а потім як теоретичне, богословське сприйняття святого як посередника між людьми й Богом. Для жителів Буджака великомученик Іоанн найперше є символом і прикладом Божественної Творчої Слави; опис цього подвигу має дидактичне керівництво до співжиття різних етно- сів не лише на території Буджака, а й в усьому світі, як єдиного людського роду, без нега- тивних проявів між різними національностями. Негативний відтінок в етнічних орієнтаці- ях під впливом етноцентризму, який у цілому відсутній в Буджаку, особливо часто прояв- ляється за несприятливих соціальних і культурних обставин. Зведення ж етноцентрист- ського характеру ставлення до інших народів у загальний закон (так званий синдром етно- центризму) неминуче веде до визнання закономірності етнофобії, тобто неприязні, нетер- пимості, ненависті до осіб іншої культури, національності18. У цьому випадку культ Іоанна Нового сприяє тому, щоб позбутися національної нетер- пимості в житті. Культ Іоанна Нового формує можливий шлях розвитку етносів не лише в Буджаку, а й у недалекому майбутньому в Україні, Румунії, Молдові, Придністровʼї та на Балканах. Очевидно, що необхідним є подальше вивчення містичної культури Буджака, так званих аккерманців, їхніх обрядів, звичаїв, як, утім, і інших вищевказаних етносів Бу- ковини, Молдови та Румунії. Тут важливим є вивчення соціальної і політичної структури народів, системи виховання й поведінкових систем, притаманних різним національностям Буджака, системи забезпечення різних народів. Важливо порівняння ціннісних систем ет- носів, особливостей міжкультурних контактів, наприклад, українців, болгар, румунів та росіян, розселення народів у регіоні, демографічних процесів, що відбуваються в етносі, назв і самоназв етносів (етноніміки), етнографічних груп і освіти, наприклад, гагаузів. Ду- же важливо дослідження таких понять, як господарські заняття, економічна діяльність і їхній вплив на буджацькі етнічні спільноти, мовну поведінку і вплив вже самого цього ет- носу на інші етноси в зазначених регіонах, етнічна свідомість та самосвідомість, політич- ні питання, повʼязані з етнічними інтересами, міжетнічними (у тому числі конфліктними, наприклад, як між ПЦУ та УПЦ МП) відносинами, динаміка етнічних систем, які зараз ми спостерігаємо в Україні та Румунії зокрема. Отже, настав час вивчити різноманітні аспек- ти життєдіяльності етнічних груп не тільки Буджака, а й усього регіону, включаючи зміну людьми своєї етнічної самосвідомості та своєї етнічної приналежності не лише до право- славного віросповідання, а й інших (атеїстів, мусульман, протестантів і католиків). 17 Ioanichie Bălan, аrhimandrit. Patericul românesc. Editura Mănăstirea Sihăstria, 2011. Vol. 1. Р. 78–80. 18 Шеваренкова Ю.М. Исследования в области русской фольклорной легенды. С. 117. Сіверянський літопис. 2023. № 5 156 Відомо, що існування етносів повʼязано з економічною, соціальною, політичною, культурною та іншими сферами суспільного життя19. Християнська антропологія широко й тісно переплітається з психологією, а в цій роботі – із соціологією, історією, етнологією, економікою релігії, яка ще не систематизована. Так, опитування аккерманців, які мають культ Іоанна Нового, показав етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування й функції етнічної та національної самосвідомості, етнічних стереотипів у місті Білгород-Дністровському та Буджаку в цілому. Вивчення всіх цих проблем набуває особливого значення в багатонаціональній, поліетнічній країні, що є ри- сою будь-якої сучасної демократичної держави. Знання про культ Іоанна Нового як про зміст та форму етнічної психології православного населення Буджака дало уявлення про ментальність і духовний світ українського, російського і молдавського народів. Етнічна свідомість не тільки абсолютизує певні етнічні властивості, але й схильна приписати як «своєму», так і «чужому» етносам неіснуючі риси. Такі ілюзорні уявлення можуть нале- жати й до етнічного стереотипу, й до етнічних символів, якими у цьому випадку є предме- ти і явища культу святого, наприклад, досліджуваного нами випадку, принесеного грець- кою традицією на землі, північніші від Балкан. Характерною особливістю етнічних забо- бонів є їх стійкість, живучість, навʼязливість, що видно в повсякчасному змішуванні хрис- тиянської та язичницької культур, що йде з часів феодалізму. У цьому свою роль відігра- ють психологічні фактори: неприйняття «чужого», конформізм мислення, ксенофобія. На- приклад, закріпилися в поколіннях і сприйняті людиною від раннього дитинства установ- ки ворожого ставлення до тієї чи іншої етнічної групи, відмінної від своєї; відповідне сте- реотипне уявлення про її членів можуть зберігатися надзвичайно довго, а часто – усупе- реч очевидним фактам життя та в протиріччі зі свідомо прийнятою людиною ідеологіч- ною конструкцією. Так, етнологічний аналіз культу св. Іоанна Нового на прикладі локаль- ної громади Буджака показав поширення в народі його культу в іпостасі православного «захисника торгівлі». References Arynyn, E. (2005). Relihiina antropolohiia: navch. posibnyk dlia studentiv spetsialnosti «Relihiieznav- stvo» [Religious anthropology: a textbook for students of the specialty «Religious Studies»]. Volodymyr, Russia. Braun, P. (2004). B 87 Kult sviatykh. Eho stanovlenye y rol v latynskom khrystyanstve [B 87 The cult of saints. His formation and role in Latin Christianity]. Moscow, Russia. Ivanova, A. (2005). Nykola Velykoretskyi v folklore y rytualnoi praktyke (materyaly y kommentaryy) [Nikola Velikoretsky in folklore and ritual practice (materials and comments)]. Tradytsyonnaia kultura – Traditional culture, 1, P. 49–56. Moroz, A. (2009). Narodnaia ahyohrafyia. K postanovke voprosa [Folk hagiography. To the statement of the question]. Yzvestyia RAN. Seryia lyteratury y yazyka – Proceedings of RAS. Series of literature and language, T. 68, 6, P. 19–27. Shevarenkova, Yu. (2004). Yssledovanyia v oblasty russkoi folklornoi lehendy [Research in the field of Russian folklore legend]. Nyzhnyi Novhorod, Russia. Smylianskaia, E. (2002). «Suevernoe pysmo» v sudebno-ledstvennыkh dokumentakh XVIII v. [«Su- perstitious Letter» in forensic investigative documents of the18th c.]. Moscow, Russia. Zelenin, D. (1991). Skhidnoslovianska etnohrafiia [East Slavic ethnography]. Moscow, Russia. Довгань Евтихій Фелікс – Дослідник в Інституті Досліджень Східного Християнства (3041 Бродвэй, Нью Йорк, США). Dovgan Eutichius F. – Fellow Researcher in Institute for studies of Eastern Christianity at UTSNYC, 3041 Broadway, NY, USA. E-mail: dovganyuk@gmail.com POPULAR VENERATION OF ST. JOHN THE NEW AND ITS PUBLIC SIGNIFICANCE The purpose of the article is to compare the popular and official veneration of the great martyr John the New (of Sochavskyi) and the influence of the practice of venerating the saint on modern times. The re- search methodology includes strict adherence to the principles of historicism, the use of methods of analy- sis and synthesis. Scientific novelty. In the article, the author, for the first time in Ukrainian historiogra- phy, offers to look at the popular veneration of the saint as an anthropological religious cult. Conclusions. In general, there are two directions in the cult of martyrs, in popular veneration: official, cultivated and practiced, both in the East and in the West, by parishioners of the Ukrainian Orthodox Church – and folk, of unchurched people, which is practiced by psychics or healers and other charismatic 19 Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография / Пер. с немецкого К.Д. Цивиной. Москва: Наука, Главная ре- дакция восточной литературы, 1991. С. 25. Siverian chronicle. 2023. № 5 157 personalities. In this hagiological study of the veneration of St. John the New, worship at the place of mar- tyrdom of St. John the New on the territory of Bujak, in the city of Bilhorod-Dnistrovsky was considered as a coexistence of different nationalities in Ukraine and defined by us as a practice of theo-anthroporegulati- on of ackermantsa in commercial affairs and trade. The beginning of the research and specific circumstan- ces, evidenced by the archaeological and historical monuments of the city of Bilhorod-Dnistrovsky: the tomb of John the New on Leona Popov Street, the Church of John the New on Peremogy Street, the Ascen- sion Cathedral on Izmailska Street, the well of John the New on Portova Street, on the street in the adja- cent territory of the medieval fortress and the ancient city of Thira, as well as in the city museum of local history. Key words: Ukrainian Orthodox Church, history of the Church, cult of saints, Great Martyr John the New, Medieval Slavic manuscripts, popular veneration of holy martyrs, Grigoriy Tsamblak. Дата подання: 16 червня 2023 р. Дата затвердження до друку: 13 жовтня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Довгань, Є. Народне шанування святого Іоанна Нового та його суспільне значення. Сіверян- ський літопис. 2023. № 5. С. 149–157. DOI: 10.58407/litopis.230515. Цитування за стандартом APA Dovgan, E. (2023). Narodnie shanuvannia sviatoho Ioanna Novoho ta yoho suspilne znachennia [Popular veneration of St. John the New and its public significance]. Siverianskyi litopys – Siverian chro- nicle, 5. P. 149–157. DOI: 10.58407/litopis.230515.