Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с.

Це книга репортажів, написаних журналістками українського видання Reporters про гострий період війни між 24 лютого та 9 травня 2022 р. Опублікована вона у серпні 2022 р. Рік по тому книга не перестає бути актуальним свідченням масштабної трагедії, яка спіткала мільйони українців....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автор:	Каранда, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Рецензії. Огляди. Анотації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199765
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с. / М. Каранда // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 161-163. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199765
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1997652024-10-29T14:12:03Z Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с. Каранда, М. Рецензії. Огляди. Анотації Це книга репортажів, написаних журналістками українського видання Reporters про гострий період війни між 24 лютого та 9 травня 2022 р. Опублікована вона у серпні 2022 р. Рік по тому книга не перестає бути актуальним свідченням масштабної трагедії, яка спіткала мільйони українців. 2023 Article Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с. / М. Каранда // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 161-163. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230517 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199765 355.01(470+571:477)(049.32) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації
spellingShingle	Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації Каранда, М. Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с. Сiверянський літопис
description	Це книга репортажів, написаних журналістками українського видання Reporters про гострий період війни між 24 лютого та 9 травня 2022 р. Опублікована вона у серпні 2022 р. Рік по тому книга не перестає бути актуальним свідченням масштабної трагедії, яка спіткала мільйони українців.
format	Article
author	Каранда, М.
author_facet	Каранда, М.
author_sort	Каранда, М.
title	Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с.
title_short	Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с.
title_full	Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с.
title_fullStr	Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с.
title_full_unstemmed	Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с.
title_sort	рецензія : ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. україна між двома символічними датами російської ідеології війни / упоряд. м. паплаускайте. київ: лабораторія, 2022. 224 с.
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Рецензії. Огляди. Анотації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199765
citation_txt	Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с. / М. Каранда // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 161-163. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT karandam recenzíânenaukovíhroníkivíjnižínočijestezis77dnívlûtogoukraínamíždvomasimvolíčnimidatamirosíjsʹkoíídeologíívíjniuporâdmpaplauskajtekiívlaboratoríâ2022224s
first_indexed	2024-11-10T18:53:56Z
last_indexed	2024-11-10T18:53:56Z
_version_	1815362757857378304
fulltext	Siverian chronicle. 2023. № 5 161 УДК 355.01(470+571:477)(049.32) Марина Каранда • НЕНАУКОВІ ХРОНІКИ ВІЙНИ: ЖІНОЧИЙ ЕСТЕЗИС. 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упорядник М. Паплаускайте. Київ: Лабораторія, 2022. 224 с. DOI: 10.58407/litopis.230517 © М. Каранда, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6748-2815 Це книга репортажів, написаних журналістками українського видання Reporters про гострий період війни між 24 лютого та 9 травня 2022 р. Опублікована вона у серпні 2022 р. Рік по тому книга не перестає бути актуальним свідченням масштабної трагедії, яка спіткала мільйони українців. Художній репортаж є сучасним жанром, який органічно синтезує роботу журналіста та письменника, документальне та художнє начало. Рецензування такого роду текстів супро- воджується певними викликами методологічного та методичного порядку. Головна редакторка Reporters Марічка Паплаускайте в інтерв’ю 2022 р. назвала шість ознак якісного художнього репортажу: «конфлікт, сильна історія і фактурні герої, сюжетність, ефект занурення в ситуацію, який створюється через описи, діалоги та деталі, проста мова і метафоричність»1. Тримаю в руках збірку, яка задокументувала в особливий спосіб найболісніші історич- ні події 2022 р., учасниками й свідками яких стали авторки. Для подолання тригерної ем- патії варто відслідкувати, чи відповідають художні репортажі цим критеріям. Також звернемо увагу на композиційну драматургічність: адже усі авторки тяжіють до правила 3С: character, challenges, changes (з англ. – персонаж, виклики, зміни). Передмова Сергія Жадана задає пом’якшуючий, адаптивний тон для сприйняття цьо- го корпусу репортажів, і все одно, читання не є легким. «Свідчити і пам’ятати» – гасло, яке мотивує не зануритися читачеві винятково у свої спогади про перші місяці війни. «Збірка про … потребу і здатність людини проговорювати найболючіше, … мова очевид- ців ... не безсила» (С. 8). І далі розмисли торкаються особливостей письма очевидців: «Природа писання влаштована таким чином, що письмо відживлюється й постає на най- випаленіших ділянках свідомості … коли, здається, мова видається просто зайвою» (С. 10). Авторки подолали свої страхи й заговорили чи не першими в Україні про трагедію, яка проживається українцями тепер щоденно. Хронологічні межі, які охоплюють доку- ментальний матеріал, викладений журналістками, зумовлені бажанням практичної відпо- віді на російську ідеологію війни. Початок широкомасштабного вторгнення був приуро- чений державою-терористом до свята 23 лютого – дня російської армії. Адже культ армії, як мілітарного серця російської нації, давно став ознакою путінської ідеології. Іншим мар- кером ідеології війни виступає 9 травня, дата, що стала відправною для формування міфу про «Велику Перемогу». Цей міф функціонує для просування імперських наративів про «Священну війну», «дідів, які воювали», «русскій мір», «великого полководця Сталіна». Коли читач зануриться у репортажі українських журналісток, приватні тригери будуть вмикатися автоматично й заважати відчути повноту історії у краплинах людського досві- ду тих, хто вижив. І все ж раджу прочитати цю збірку. Найбільше матеріалів вміщено від чернігівської авторки Віри Курико. Якщо у репор- тажі «Сьогодні восьмий день, відколи тато не на зв’язку» є розвиток героїні від наляканої дівчини до професіонала, який свідомо повертається у рідне місто на сьомий день війни, 1 Нишпорська Дарія. Що треба знати про художній репортаж — розбираємо на прикладі Reporters. The Lede. 2020. 20 січня. URL: https://www.thelede.media/lifehacks/2020/01/27/775/. Сіверянський літопис. 2023. № 5 162 то «Десять днів у Чернігові» – це з одного боку історія про поточні виклики: розстріл чер- ги за хлібом, відсутність труни для поховання, страх померти голою, приймаючи душ, пе- реховування у погребі від постійних артобстрілів і авіанальотів, згадка про загиблого зна- йомого теороборонівця Павла (для мене – студента, актора і друга Пашу Єременка). І все ж вдалим і гірким одночасно воєнним гумором можна вважати епізод про питання-відпо- віді дітей, які просто пізнавали світ у його чорні хвилини існування. Так номінація «рус- ская народная сказка» їх мамою була проінтерпретована – «це те, що у нас за вікном». Рі- шення повторного виїзду авторці далося складно, каталізатор, мабуть – снаряд, який при- летів у двір і чужий чоловік закрив авторку власним тілом від пазурів смерті. Репортаж «Ми бачили поле – воно горіло…» оповідає про досвід виживання й евакуації чернігів- ського центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Головні герої – вихователька Наталя Пісоцька, директор Анатолій Писанка, їх малі підопічні, монастир і дорога до Прикарпаття. Знову дитяче питання «А на Харків хто скидав (бомби)?» порушує не дитя- чу тему відповідальності за військові злочини. Репортаж «Білий халат» присвячено особ- ливій сторінці новітньої історії – життю психо-неврологічного диспансера в окупації, під самим Черніговом. Він у ті страшні дні існував завдяки багатьом сумлінним і самовідда- ним містянам. Пані директорка, Світлана Александрова, стала своєрідним символом муж- ності колективу, який продовжував лікувати, годувати, ховати в підземеллі, обігрівати й навіть проводити в останню путь своїх складних пацієнтів. Попри обшуки, невідомість, чи пропустять блокпости окупантів чернігівську машину з ліками та продуктами, попри майже відсутній зв’язок із власними родинами у місті, яке нещадно обстрілювалося, але стояло як північна брама до України. Інша чернігівка, Інна Адруг, у репортажі «Я не можу виїхати – у мене двадцять котів» оповідає неначе про те саме, війну. Але мова рублена, речення редуковані, скупі фарби. Про війну, мабуть, саме так і я б писала, якщо спромоглася на есей чи спогад. Деталі у тексті красномовні. Дитина, яка не боїться русні, але трохи – «звєрського кота». Чуття, які витончуються і диференціюють «свої» – «чужі» постріли, близько – далеко «прильот», тісно – просторо у підвалі, чисто – брудно від власного одягу та можливості виділити во- ду на щось, окрім харчування. Ощадливе щастя від запису на гуманітарку всіх уцілілих сусідів, від зайвої години сну не в підвалі, від співу весняних пташок. Щастя могти слід- кувати за життям міста. Метафора «мої кохані будинки» відгукнулася – це ті, які дорогі місцевому мешканцю, які стають знаковими, бадьорять пам’ять про дружбу і любов, свід- чать про неперервність історії міста. І двадцять перша кішка, яка прибилася після облоги до солідного загону котів авторки – теж символ любові. Чернігову, який був довгий час у оточенні, подекуди пророчили долю Маріуполя. До- свід мешканок міста Діви Марії після оприлюднення злочинів російської армії в Бучі, Гостомелі, Ірпені має особливу оптику. Читаю репортажі Ганни Аргірової чи Ірини Ярошинської й пригадую свій власний досвід зустрічі з родинами вцілілих маріупольців. Це трапилося на Франківщині. Побиті автівки, сива дитина років семи, мама, яка погано говорить через заїкання, вісімнадцятирічний син у чорній курточці, який несе батька на руках у гуртожиток. Курточка після прання виявляється бордовою. Цього нема у репорта- жах, це мої зустрічі й закарбовані епізоди відлуння війни. Але оповіді про надзусилля, які мама доклала, щоб вивезти дітей з Маріуполя або про кризу зіткнення зі смертю (люди під завалами, непоховані трупи на дорогах) і неможливість допомогти іншому, кризу за- лишеності, холод, голод і страх, пережиті подружжям поважного віку – ці оповіді з книги дають читачеві зовсім нову естетику війни (філософську опцію наділяти сенсами відчут- тя). Почуття незахищеності, розчавленості минулого, певних світоглядних установок і па- ралельно почуття гніву до «визволителів». З точки зору виразності сюжету й оформлення його в оповідь, яка буде напружено- драматичною та стилістично опуклою, репортаж Катерини Бабкіної – чи не найсильні- ший. Довга дорога матері з однорічною дитиною з Києва до Польщі – одна з сотень тисяч доріг, які подолали наші біженки, рятуючи дітей з під ракет і бомб. Але читати про підми- вання грудного малюка у придорожніх хатах, про ризик втратити чергу на проходження кордону, про замерзання в автівці через тотальну економію бензину тяжко і ... довірливо. Бо правда у деталях. Ємність узагальнення та збереження деталізації також є сильними сторонами матеріа- лів Марічки Паплаускайте. Оповідь про волонтерську роботу колективу театру Леся Курбаса, який у перші дні війни перетворено було на воєнний хостел, сповнена контраст- ності. Очікування вистав змінене на очікування перемоги, спрага допомагати усім біжен- цям і самостійне награвання на фортепіано хлопчика Максима, сум від поточних новин з фронту та радість від стратегічно потужних політичних новин – все це інгредієнти, із яких складено оригінальний і переконливий репортаж. Siverian chronicle. 2023. № 5 163 Не варто нехтувати емоційними, естетично переобтяженими болем джерелами для до- слідження новітньої історії. В емоції можна прочитати світоглядну оцінку подіям, цінніс- ні вектори нашої нації, яка виборює право на демократичний та вільний розвиток у ці не- прості дні Широкої війни. Рекомендую для ознайомлення не тільки історикам і філоло- гам, а й психологам, психотерапевтам, кіносценаристам і всім митцям, хто цей колектив- ний досвід має віддзеркалити у творах для нащадків. Дата подання: 15 серпня 2023 р. Дата затвердження до друку: 10 жовтня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Каранда, М. Рецензія : Ненаукові хроніки війни: жіночий естезис // 77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни / Упоряд. М. Паплаускайте. Київ: Лаборато- рія, 2022. 224 с. Сіверянський літопис. 2023. № 5. C. 161–163. DOI: 10.58407/litopis.230517. Цитування за стандартом APA Karanda, М. (2023). Retsenziia : Nenaukovi khroniky viiny: zhinochyi estezys // 77 dniv liutoho. Ukra- ina mizh dvoma symvolichnymy datamy rosiiskoi ideolohii viiny / Uporiad. M. Paplauskaite. Kyiv: Labo- ratoriia, 2022. 224 s. [Review : Non-scientific chronicles of war: womenʼs aesthesis // 77 days of Februa- ry. Ukraine between two symbolic dates of the Russian war ideology / Edited by M. Paplauskaite. Kyiv: Laboratory, 2022. 224 p.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, P. 161–163. DOI: 10.58407/lito- pis.230517.

Репозитарії

Схожі ресурси