Литовські стежки Броварського краю

Важливою сторінкою історії Броварщини є литовський період, який іще малодосліджений, але він справив потужний вплив на можливості розвитку регіону. Враховуючи географічну близькість до столиці й зв’язок із нею в ключових питаннях розвитку, відбулися процеси інкорпорації Броварщини до литовської де...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автори:	Сундук, А., Крепак, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	У глиб віків
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199768
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Литовські стежки Броварського краю / А. Сундук, І. Крепак // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 5-14. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199768
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1997682024-10-31T13:12:36Z Литовські стежки Броварського краю Сундук, А. Крепак, І. У глиб віків Важливою сторінкою історії Броварщини є литовський період, який іще малодосліджений, але він справив потужний вплив на можливості розвитку регіону. Враховуючи географічну близькість до столиці й зв’язок із нею в ключових питаннях розвитку, відбулися процеси інкорпорації Броварщини до литовської держави (хоча й із врахуванням місцевого базису й традицій). Метою дослідження є спроба історичної реконструкції окремих особливостей розвитку Броварського краю в литовський період (за правління Володимира Ольгердовича). Методи: історичний, проблемно-аналітичний. Наукова новизна полягає у визначенні основних процесів розвитку краю в литовську добу з урахуванням місцевих особливостей та специфіки. Висновки. У процесі вивчення питання досліджено особливості розвитку Броварського краю в литовський період. Показано, що період литовського правління мав вагомі риси автономії врядування, що дозволяло князю провадити досить незалежну політику в різних сферах. Зокрема, вагомі зусилля були спрямовані на утвердження внутрішньої автономії шляхом підтримки місцевих феодалів. Також було сприяння розвитку економіки краю, ремесел і промислів. Вагома роль належала торгівлі, адже тут проходили торгові шляхи, розташовувалися митниці, митні пости й застави. Враховуючи досить високий рівень розвитку економіки, було й монетне карбування. Важливо, що для забезпечення потреб роздрібних операцій почалося карбування імітацій ординської монети – київських наслідувань Джанібека, а потім й власних монет Ольгердовича. Важливе значення для історії краю має Русанівський скарб. An important page in the history of Brovarshchyna is the Lithuanian period, which is little researched now, but it had a powerful impact on the functioning possibilities of the region. Taking into account the geographical proximity to the capital and the connection with it in key issues, the processes of incorporation of Brovarshchyna into the Lithuanian state took place (though taking into account the local basis and traditions). The purpose of the research is an attempt to reconstruct separate historical features of the functioning of the Brovary region in the Lithuanian period (during the reign of Volodymyr Olherdovych). Methods: historical, problematic-analytical. The scientific novelty consists in determining the main processes of the region’s functioning in the Lithuanian period, taking into account local features and specificities. Conclusions. In the process of studying the issue, peculiarities of the functioning of the Brovary region in the Lithuanian period were investigated. It is shown that the period of Lithuanian rule had important features of the autonomy of governance, which allowed the prince to implement a rather independent policy in various spheres. In particular, significant efforts were made to establish inland autonomy by supporting local feudalists. It was inherent in promoting the functioning of the region’s economy, crafts and industries. Trade played an important role, as trade routes, customs, customs posts and outposts were located here. Given the rather high level of economic functioning, there was also a place for coinage to service it. It is important that in order to meet the needs of retail operations, the minting of imitations of the Horde coin – Kiev imitations of Janibek, and Olgerdovych’s own coins – began. The Rusaniv treasure is of great importance for the history of the region. 2023 Article Литовські стежки Броварського краю / А. Сундук, І. Крепак // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 5-14. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230601 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199768 94 (477)«134/1648» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	У глиб віків У глиб віків
spellingShingle	У глиб віків У глиб віків Сундук, А. Крепак, І. Литовські стежки Броварського краю Сiверянський літопис
description	Важливою сторінкою історії Броварщини є литовський період, який іще малодосліджений, але він справив потужний вплив на можливості розвитку регіону. Враховуючи географічну близькість до столиці й зв’язок із нею в ключових питаннях розвитку, відбулися процеси інкорпорації Броварщини до литовської держави (хоча й із врахуванням місцевого базису й традицій). Метою дослідження є спроба історичної реконструкції окремих особливостей розвитку Броварського краю в литовський період (за правління Володимира Ольгердовича). Методи: історичний, проблемно-аналітичний. Наукова новизна полягає у визначенні основних процесів розвитку краю в литовську добу з урахуванням місцевих особливостей та специфіки. Висновки. У процесі вивчення питання досліджено особливості розвитку Броварського краю в литовський період. Показано, що період литовського правління мав вагомі риси автономії врядування, що дозволяло князю провадити досить незалежну політику в різних сферах. Зокрема, вагомі зусилля були спрямовані на утвердження внутрішньої автономії шляхом підтримки місцевих феодалів. Також було сприяння розвитку економіки краю, ремесел і промислів. Вагома роль належала торгівлі, адже тут проходили торгові шляхи, розташовувалися митниці, митні пости й застави. Враховуючи досить високий рівень розвитку економіки, було й монетне карбування. Важливо, що для забезпечення потреб роздрібних операцій почалося карбування імітацій ординської монети – київських наслідувань Джанібека, а потім й власних монет Ольгердовича. Важливе значення для історії краю має Русанівський скарб.
format	Article
author	Сундук, А. Крепак, І.
author_facet	Сундук, А. Крепак, І.
author_sort	Сундук, А.
title	Литовські стежки Броварського краю
title_short	Литовські стежки Броварського краю
title_full	Литовські стежки Броварського краю
title_fullStr	Литовські стежки Броварського краю
title_full_unstemmed	Литовські стежки Броварського краю
title_sort	литовські стежки броварського краю
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	У глиб віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199768
citation_txt	Литовські стежки Броварського краю / А. Сундук, І. Крепак // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 5-14. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT sunduka litovsʹkístežkibrovarsʹkogokraû AT krepakí litovsʹkístežkibrovarsʹkogokraû
first_indexed	2024-11-10T18:54:14Z
last_indexed	2024-11-10T18:54:14Z
_version_	1815362776020811776
fulltext	Siverian chronicle. 2023. № 6 5 У ГЛИБ ВІКІВ УДК 94 (477)«134/1648» Анатолій Сундук, Ігор Крепак • ЛИТОВСЬКІ СТЕЖКИ БРОВАРСЬКОГО КРАЮ1 DOI: 10.58407/litopis.230601 © А. Сундук, І. Крепак, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3749-4257, https://orcid.org/0009-0000-0530-9996 Важливою сторінкою історії Броварщини є литовський період, який іще малодосліджений, але він справив потужний вплив на можливості розвитку регіону. Враховуючи географічну близькість до столиці й зв’язок із нею в ключових питаннях розвитку, відбулися процеси інкорпорації Бровар- щини до литовської держави (хоча й із врахуванням місцевого базису й традицій). Метою дослід- ження є спроба історичної реконструкції окремих особливостей розвитку Броварського краю2 в ли- товський період (за правління Володимира Ольгердовича). Методи: історичний, проблемно-аналі- тичний. Наукова новизна полягає у визначенні основних процесів розвитку краю в литовську добу з урахуванням місцевих особливостей та специфіки. Висновки. У процесі вивчення питання дослідже- но особливості розвитку Броварського краю в литовський період. Показано, що період литовського правління мав вагомі риси автономії врядування, що дозволяло князю провадити досить незалежну політику в різних сферах. Зокрема, вагомі зусилля були спрямовані на утвердження внутрішньої ав- тономії шляхом підтримки місцевих феодалів. Також було сприяння розвитку економіки краю, ре- месел і промислів. Вагома роль належала торгівлі, адже тут проходили торгові шляхи, розташову- валися митниці, митні пости й застави. Враховуючи досить високий рівень розвитку економіки, було й монетне карбування. Важливо, що для забезпечення потреб роздрібних операцій почалося карбування імітацій ординської монети – київських наслідувань Джанібека, а потім й власних мо- нет Ольгердовича. Важливе значення для історії краю має Русанівський скарб. Ключові слова: литовський період, Броварський край, автономія врядування, економіка краю, торгівля, монетне карбування. Важливим історичним етапом розвитку українських земель виступає литовський пері- од. Його перебіг сприяв утвердженню європейського вектору розвитку краю, скерування його потуг і поступу на рецепції нових правил і традицій (при збереженні старих). Але варто зазначити, що цей період, не зважаючи на важливість і враховуючи обмаль джерел, є малодослідженим. На сьогодні можна назвати лише окремі праці, в яких досліджуються особливості ли- товського правління. Робота П. Клепатського «Очерки по истории Киевской земли», опублікована ще в 1912 р., досі залишається актуальною. Це найбільш ґрунтовне дослід- ження з цього питання. Важливим є опис повітів Київщини і їх поселень3. Фундаментальними є наукові праці М. Грушевського, зокрема, його праця «Історія України-Руси» в одинадцяти томах, дванадцяти книгах. Окремі томи висвітлюють питан- ня литовського правління – томи IV, V, VI4. Цінні відомості з історії поселень Київщини 1 1 жовтня 2021 р. в Броварському краєзнавчому музеї автори виступили з лекцією «Броварщина за литовських часів XIV–XV ст.: історія величі». Основні позиції цього виступу були оформлені як тези за авторством: Сун- дук А., Крепак І. Литовський період в історії Броварщини. Історико-краєзнавчі дослідження: традиції та інно- вації: зб. тез доп. V міжнар. наук.-практ. конф., 11–12 листопада. Суми, 2021. С. 179–185. Ця стаття являється розширеною версією виступу в музеї та тез конференції. 2 Під Броварським краєм тлумачиться Броварський район Київської області в межах до адміністративної рефор- ми 2020 р. Районний центр – місто Бровари. Основні поселення: Княжичі, Бровари, Літки, Русанів, Гоголів, Пог- реби, Димерка, Зазим’я. Є припущення, що історія міста Бровари сягає часів Русі, але, через брак літописної інформації, часом заснування міста вважається 1630 р. Основною метою використання поняття Броварського краю є можливість виокремлення спільного базису історії та розвитку для поселень району. 3 Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. Біла Церква, 2007. Т. 1. Литовский период. 478 с. 4 Грушевський М. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. / Редколегія: П. Сохань (голова) та ін. Київ: Наукова дум- ка, 1993. Т. 4. 544 с.; 1994. Т. 5. 704 с.; 1995. Т. 6. 680 с. Сіверянський літопис. 2023. № 6 6 литовської доби зустрічаємо в роботі Л. Похилевича5. Важливим є дослідження В. Анто- новича з історії Великого князівства Литовського до половини XV ст.6 Актуальною зали- шається праця з економічного устрою Литовської держави М. Довнар-Запольского7. Із пізніших досліджень чільне місце посідає монографія Ф. Шабульдо, в якій автор по- казав особливості перебування українських земель під литовським врядуванням8. Акту- альними й важливими є роботи О. Русиної – зокрема «Україна під татарами і Литвою»9. Відомий історик і дослідник Г. Івакін опрацював питання історичного розвитку Києва в цей період, окремі відомості стосуються історії Броварщини10. К. Капустін порушує проб- леми розвитку за литовської доби в праці «Київська земля в середині XIII – XIV ст.»11. Важливими й актуальними є дослідження інших фахівців. Так, Б. Черкас має низку праць з окремих питань поширення впливу Литви, зокрема в сфері військової справи12. Цікавою, ба навіть інтригуючою, є стаття автора щодо ймовірного походу хана Джанібека на право- бережну Україну в 1352 р.13 А. Блануца досліджує питання розвитку економіки литовсь- кої держави, зокрема особливості функціонування управлінської системи14. Праці з дос- лідження литовського періоду має Д. Ващук15. Крім того, можливо назвати ще низку сту- дій з історії литовської держави. Однак варто зауважити, що в них є мало цілісних відомостей щодо розвитку історич- ної Броварщини, а якщо подібні й зустрічаються, то вони фрагментарні. Разом із тим, цей край мав важливе значення для становлення Литовської держави Ольгердовичів, і спроба історичної реконструкції локальних особливостей є метою цього дослідження. У чому ж полягає специфіка періоду литовського правління для історичної Броварщи- ни? Першою важливою особливістю є те, що цей період мав вагомі риси автономії вряду- вання, що дозволяло князю здійснювати досить незалежну політику в різних сферах. Після перемоги в битві на Синіх Водах у 1362 р. Ольгерд поставив очільниками нових земель князів зі свого оточення. Київський стіл зайняв Володимир Ольгердович16. За особливостями правління це було удільне князівство. В класичному тлумаченні удільний князь був васально залежним від великого князя литовського17. Як васали литовського правителя, удільні князі були зобов’язані йому «служити вірно, без хитрощів, і … бути слухняними»18. Необхідною була, за потреби, і військова служба. Подібні грамоти підписував і київський князь Володимир Ольгердович. Зокрема, відо- мою є його грамота до польського короля Ягайла, де він зобов’язується бути вірним і до- 5 Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и цер- ковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Киев: В тип-и Киево-Печерской лавры, 1864. 763 с. // Ukrainica. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID= &I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR =20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0002381. 6 Антонович В. Очерк истории Великого княжества Литовского до половины XV ст. Изд. 2-е. Москва: Ленанд, 2016. 168 с. 7 Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах. Киев, 1901. Т. 1. 807 с. 8 Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого Княжества Литовского. Киев: Наукова думка, 1987. 184 с. 9 Україна під татарами і Литвою / За заг. ред. В. Смолія. Київ, 1998. 320 с. 10 Івакін Г. Історичний розвиток Києва XIII – середина XVI ст. (історико-топографічні нариси). Київ, 1996. 272 с. // Ізборник. URL: http://litopys.org.ua/ivakin/ivak. 11 Капустін К. Київська земля в середині XIII – XIV ст. Археологія. 2010. № 3. С. 47–54. 12 Черкас Б. Степовий щит Литви. Українське військо Гедиміновичів (XIV–XVI ст.). Київ: Темпора, 2011. 144 с. 13 Черкас Б. Похід хана Джанібека на правобережну Україну 1352 р. Україна в Центрально-Східній Європі. Київ, 2010. Вип. 9–10. С. 13–25. 14 Блануца А. Механізми місцевого управління на українських землях у добу Великого князівства Литовського. Україна в Центрально-Східній Європі. Київ, 2017. Вип. 17. С. 507–522. 15 Ващук Д. Становлення та розвиток правової системи Великого князівства Литовського у другій половині XV – першій третині XVI ст.: на прикладі Київщини й Волині. Український історичний журнал. Київ, 2015. Вип. 2. С. 99–112. 16 Шабульдо Ф. Володимир Ольгердович. Енциклопедія історії України / Редколегія: В. Смолій (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 2003 р. Т. 1. 688 с. // Інститут історії України, Національна академія наук України. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21 FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR =Volodymyr_Ol. Цікавим питанням є можливість історичної реконструкції портрету Володимира Ольгердовича. Зараз є його кла- сичні, усталені зображення (див.: Paprocki Bartosz. Gniazdo. Krakow, 1578. S. 1149; Tarasievic A. Uładzimier Algi- erdavič. 1675). Походження цих портретів – джерела XVI–XVII ст. Малоймовірно, що вони відображають хоча б основні особливості зовнішньості Володимира Ольгердовича. Ще більш ескізним є зображення з Лицьового лі- тописного зводу XVI ст. (див.: Лицевой летописный свод XVI в. Русская летописная история. Москва: Актеон, 2014. Кн. 9. 1373–1380 гг. С. 127). В цьому питанні може допомогти докладний опис сучасником зовнішності Ольгерда, що є в монографії: Антонович В. Очерк истории Великого княжества Литовского до половины XV ст. С. 96. Ці особливості зовнішності могли бути і у Володимира Ольгердовича. 17 Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого Княжества Литовского. С. 94. 18 Грамоти XIV ст. / Упор. М. Пещак. Київ: Наукова думка, 1974. С. 98, 115. Siverian chronicle. 2023. № 6 7 помагати19. Щодо останньої, то, як пише П. Клепатський, вона є важливим і «необхідним виразом зобов’язувальних стосунків васала до свого сюзерена»20. Водночас окремі автори зауважують, що рівень залежності київського князя був більшим, ніж у інших удільних князів (з огляду на формулювання текстів грамот)21. Проте це не заважало йому сприяти утвердженню певної автономії врядування Київ- щини (в рамках існуючих правил і обмежень поводження в князівстві). У чому був прояв цієї автономії? В зовнішній і внутрішній політиці автономія проявлялася по-різному. У зовнішніх відносинах вона була досить обмеженою, враховуючи удільний статус – важливо було враховувати «побажання» центру22. Позиції короля Польщі та правителя Литви були важливі й Володимир мусив у першу чергу зважати на них. Припускаємо, що добрі взаємини підтримували з іншими землями, якими так само ке- рували литовські князі. Зокрема, з Поділлям, Волинню вони були досить міцними й мож- ливим доказом цього є знахідки в цих землях монет – київських наслідувань Джанібеку23. Якщо дотримуватися думки, що ці монети карбували в межах Київської землі (а цифри це припущення підтримують) і поширення їх до інших земель можливе за умови, якщо ці землі підтримують стосунки з центрами емісій, то, вочевидь, існували приязні зв’язки між ними. Подібну ситуацію можливо побачити вже і для власних монет Володимира Ольгер- довича. Крім ближніх земель, Володимир Ольгердович підтримував контакти з північно-схід- ними князівствами. Зокрема, тісними були зв’язки з Твер’ю24. Із півдня розташовувалися землі Орди й їхній уплив ще давався взнаки. Землі під ор- динським контролем були зовсім близько до Києва, тож правляча верхівка Київщини й ординська адміністрація контактували. Важливо зауважити, що ординська монета є поши- реною на Київщині під ту пору. Підтримка взаємин з удільними князівствами Литви та північно-східними князівства- ми, ординською адміністрацією прилеглих земель перебувала в царині скоріше особистіс- них стосунків, інколи торкалася прикладних площин (вирішувалися питання економіки), але оминала ті високі політичні рівні, що належали до компетенції центральної влади. Як- що ж це правило порушувалося, центр вдавався до рішучих дій25. У внутрішній політиці була можливість максимально враховувати позиції князівства, місцеві особливості, які сформувалися ще до приходу Ольгердовича – загалом це покра- щувало ситуацію: сприятливо вплинуло на розвиток Київщини, прискорило процеси роз- витку економіки, торгівлі. Як зазначають дослідники, у себе в князівстві очільники Київщини поводилися «по об- разцу великихъ»26. Це підтверджують і окремі історичні документи. В грамотах князь ти- тулує себе «князь великый Вълодимеръ Ольгърдовичъ»27, промовистим є його включення до списку князів великих (поряд з Ольгердом, Вітовтом)28, величання князем великим ки- ївським29. Цих документів вистачає, щоб показати вагомий статус князя, що сприятливо вплинуло на розширення внутрішньої автономії Київської землі за правління Володимира Ольгердовича. Цей статус мав вплив і на розвиток стосунків у межах князівства. Князівство було потужним, і для забезпечення його нормального розвитку в різних сферах і реалізації відповідної адміністративної політики функціонував управлінський апарат. Важливою була його роль і для підтримки двору. При київських князях функціо- нувала своя рада (подібно до великокнязівської пани-ради)30. Під час формування управ- лінської вертикалі базисом були традиції й підходи, які усталилися ще до литовської екс- пансії. Важливим для утвердження самостійності князівства було право поводження із зе- мельними уділами. Дотепер збереглися тексти окремих грамот, що стосуються земельних питань. Зокрема, відомою є грамота Ольгердовича31, цікавою є інформація щодо врегулю- вання князем питань, які включали і земельні питання32. Присяжні грамоти теж можуть розкрити особливості земельного регулювання. Земля була майновим базисом для боярст- 19 Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. С. 88. 20 Там само. С. 88. 21 Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах. С. 40. 22 Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого Княжества Литовского. С. 94. 23 Сундук А. Питання просторової локалізації знахідок київських наслідувань Джанібеку. Археологія і фортифі- кація України: зб. тез доп. X Всеукр. наук.-практ. конф., 27 листопада. Кам’янець-Подільський, 2020. С. 353–357. 24 Івакін Г. Історичний розвиток Києва XIII – середина XVI ст. С. 73. 25 Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. С. 89. 26 Там само. С. 91. 27 Грамоти XIV ст. С. 37. 28 Древній помянникъ Кіево-Печерской Лавры. Ізборник. URL: http://litopys.org.ua/rizne/pomyanyk_xvi.pdf. 29 Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. С. 66. 30 Там само. С. 91. 31 Грамоти XIV ст. С. 37. 32 Руліковський Е. Опис Васильківського повіту. Біла Церква, 2016. 140 с. Сіверянський літопис. 2023. № 6 8 ва,33 і зважаючи на те, що литовський уряд зобов’язувався зберігати земельну власність київських феодалів34, це було певним об’єднуючим моментом між правлячою верхівкою. Важливою рисою правління було те, що за Ольгердовича організували карбування монет. Отже, за період правління були сформовані й апробовані особливості автономії вряду- вання, – досить обмежені в зовнішній сфері, і більш широкі у внутрішній політиці. Ці процеси встановили ті рамки, у межах яких розвивалося князівство, зокрема землі Бровар- щини як його важлива складова. Процеси й окремі питання, про які докладніше йтиметься нижче, мали розвиватися з урахуванням цих особливостей. Опорою для князівської влади було місцеве аристократичне середовище. Підтримка Ольгердовичем місцевих землевласників забезпечувала їхню лояльність і допомогу, а для феодалів – можливість нормально розвиватися й розширювати діяльність. Тож це був взаємокорисний процес. Питання управління й поводження із земельними уділами (про які йшлося вище) були важливими точками дотику зацікавлень між ними. Враховуючи близьке розташування земель Броварщини до князівського столу, можли- во, до ближчого оточення Ольгердовича входила й місцева аристократія цього краю, що володіла землями лівобережжя Дніпра. Старовинні київські фамілії теж могли бути воло- дарями земельних масивів і маєтків у цих краях. Як говорять дослідники, між великокнязівською владою й місцевими боярами було підписано так звані «ряди» – договори, в яких окреслювалися права й обов’язки сторін. Варто зауважити, що в перший період удільні князі були вірними провідниками політики великого князя, але потім, в силу зближення з місцевим феодальним середовищем, вони почали бути виразником позицій цього середовища35. Підтвердженням цього є грамота Юрію Івантичу Половцю зі Сквири36. Юрій Івантич, чиї володіння були біля м. Сквири, скаржився Володимиру Ольгердовичу, що його зем- лі спустошуються татарами. Враховуючи це, Ольгердович переводить Юрія ближче до безпечних місць – Києва й околиць. Серед околиць вказують Рожни, Світильню, Ніжин, Осів – а це вже Броварщина. Відтак Юрій Івантич керував цими землями з дозволу Оль- гердовича, і резиденція його була в с. Рожни. Попри те, що сплило багато часу, але й зараз зберігається пам’ять про ті події. Як пи- ше дослідник історії Броварщини В. Гузій, «білі піски-горби на схід від сучасних Рожнів і зараз називають Половецькими … або Юрасевими горбами»37. Хоча, можливі варіанти розташування резиденції Юрія Івантича. Припускаємо, що вона була поруч в селі Рожівці й прилягала до рожівських високих круч. Окреслений період визначався сприянням розвитку економіки краю, ремесел і промис- лів. «Під час правління Ольгердовича кочовики практично не з’являлись у Київській зем- лі» – пише Г. Івакін38. Ця стабільність позитивно вплинула на розвиток економіки та посе- лень Броварщини. Як зазначає П. Клепатський, економіка за часів литовського правління була натураль- ною за формою39, коли власні потреби задовольнялися за рахунок власного виробництва, що пояснюється впливом замкнутого виробничо-споживчого циклу. При феодалізмі нату- ральний уклад так само переважав, не зважаючи на тенденції розвитку товарно-грошових відносин40. У загальних описах стану економіки Київської землі повідомляється, що в литовський період провідне місце займали промисли, потім йшло оброблення землі, а вже потім ре- месла41. Для історії Броварського краю ця ієрархія теж має місце. Почнемо з промислів, з- поміж яких одним із найважливіших є бортництво. Бортництво в ті часи відігравало, можливо, провідну роль для забезпечення окреми- ми продуктами харчування. Розкривши старі грамоти, літописи, бачимо висловлювання «землю съ бортью», «землю за бортью»42. Враховуючи великі площі лісів, припускаємо, 33 Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого Княжества Литовского. С. 80–81. 34 Івакін Г. Історичний розвиток Києва XIII – середина XVI ст. С. 72. 35 Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого Княжества Литовского. С. 81–95. 36 Руліковський Е. Опис Васильківського повіту. С. 27. 37 Гузій В. Броварщина. Історико-краєзнавчі нариси. Бровари: Українська ідея, 1997. С. 61. 38 Івакін Г. Історичний розвиток Києва XIII – середина XVI ст. С. 72. 39 Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. С. 37. 40 Натуральное хозяйство. Большая Советская Энциклопедия. URL: http://bse.sci-lib.com/article080384.html. Важливою особливістю розвитку для Київщини за литовського правління була можливість використовувати обі- гову монету. Зараз відомі численні випадки знахідок монет місцевого й іноземного карбування періоду правлін- ня Володимира Ольгердовича, які були спроможні задовольнити попит в обіговій монеті. Тому твердження про переважання натурального укладу варто розширити можливостями досить широкого використання монети того часу. 41 Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. С. 376. 42 Грамоти XIV ст. С. 139. Siverian chronicle. 2023. № 6 9 що для поселень Броварського краю бортництво було поширеним й посідало важливе міс- це. Зокрема, в околицях с. Погреби був бортний ліс43, також біля Києва є місцевість Борт- ничі (зараз входить в межі Києва). З археологічних знахідок відомим є ніж для зрізання бджолиних щільників із поселення Комарівка Бориспільського району Київської обл.44 І хоча воно не належить до Броварщини, а локалізоване південніше, але фіксує існування промислу. Мед і продукти бджільництва (віск) споживалися, але основна частина продукції по- стачалася до княжого столу в Київ. Можливо, саме з бортництвом пов’язана й назва міста Бровари? Справа в тому, що місцями виробництва медового напою були «вари»45, а А. Петраускас зазначає, що для місцевості з бортним промислом поширений топонім Варовичі46. Цей топонім часто поєд- нують із назвою м. Бровари і його локалізацією. Тому, можливо, назва міста розшифрову- ється як «бро» – бір, ліс і «вари» – місце, де виробляли медовий напій. Схожу версію, по- в’язану з медоварінням, висловлює В. Гузій, тільки її основою є не процес варіння, а об’єм меду – «провар» (Проварі – під такою назвою місто теж зустрічається в старих документах)47. Враховуючи великі площі лугів, поширеним було постачання сіна для власного спо- живання й до стольного граду. Велося городництво й садівництво. Фрукти – ними і зараз славиться Броварщина. Однак землі були неврожайні – переважно пісок, суглинок, тому вирощування зерно- вих не було основною діяльністю. Цей фактор є важливою причиною того, що оброблен- ня землі було менш поширеним за інші сфери виробництва. Але можна припустити, що оброблення землі велося для задоволення особистих потреб. Серед ремесел важливим є гончарство. У цій місцевості є поклади глини, яка за своїми властивостями перевершує зразки з інших областей. Як правило, гончар намагався макси- мально близько розташувати місце видобутку глини й виробництво48. Для поселень цього періоду продукція гончарів була поширеною та актуальною. У Ко- марівці Бориспільського району фіксується кераміка (зокрема, горщики цілі та розвалені). Поселення поблизу с. Озаричі Конотопського району Сумської області теж має кераміч- ні вироби, тож припускають, що тут було гончарне виробництво. Основну масу кераміч- них виробів становить кухонний посуд (горщики та покришки до них). Зустрічається та- кож столовий посуд (уламки глечиків і мисок)49. Археологічну інформацію по цих посе- леннях, що пов’язується з литовським періодом, можна використовувати й для реконст- рукції особливостей розвитку Броварського краю. Із метою з’ясування місцевих особливостей гончарного виробництва важлива наяв- ність цих артефактів. І такі зразки є – це гончарні вироби з відомого скарбу з с. Русанів Броварського району, який знайдено в 2012 р. й певні його особливості відображені в низ- ці публікацій50. Монети скарбу містилися в двох ємностях: перша з них збереглася гірше, а друга – краще. За збереженим глеком (опублікований Ю. Борейшею, Р. Саввовим51) можливо встановити особливості місцевого виробництва гончарів. Зважаючи на залишки зеленої поливи, глек був нею вкритий. З орнаменту є ритовані хвилясті лінії. Знизу є гончарне клеймо, що може бути княжим знаком Рюриковичів (публікується вперше) (рис.1). Подіб- ні глеки були поширені за часів Русі52. Водночас за певними ознаками глек можливо по- в’язати з пізнішими часовими рамками др. пол. XIII – XIV ст. Враховуючи, що скарб да- товано 1390 рр., можна припустити, що руські традиції гончарства мали продовження (тяглість) і збереглися й за литовської доби. 43 Гузій В. Броварщина. С. 281. 44 Беляева С. Южнорусские земли во второй половине XIII – XIV в. Киев: Наукова думка, 1982. С. 56. 45 Аристов Н. Промышленность древней Руси. Санкт-Петербург, 1866. С. 33–34 // «ImWerden». URL: https:// imwerden.de/pdf/aristov_promyshlennost_drevnej_rusi_1866.pdf. 46 Петраускас А. Ремесла та промисли Середнього Подніпров’я в IX–XIII ст. Київ: КНТ, 2006. С. 159. 47 Гузій В. Броварщина. С. 195. 48 Петраускас А. Ремесла та промисли Середнього Подніпров’я в IX–XIII ст. С. 58. 49 Бєляєва С., Кубишев А. Поселення дніпровського лівобережжя X–XV ст. (поселення поблизу сіл Комарівка і Озаричі). Київ: Наукова думка, 1995. С. 41, 68, 80. 50 Борейша Ю. Волынские монеты Федора Любартовича в свете кладовых данных и реконструкции символики Галицко-Волынского государства. Минск: УП «Энциклопедикс», 2015. С. 6–11; Горбань П. О находках имитаций данга Джанибека «киевского» типа в Беларуси. Банкаускі веснік. 2017. № 12 (653). Декабрь. С. 15–18; Саввов Р. Метрологічні характеристики монет Володимира Ольгердовича. Львівські нумізматичні записки. 2017–2018. № 14–15. С. 5–10. 51 Борейша Ю. Волынские монеты Федора Любартовича… С. 161; Саввов Р. Метрологічні характеристики… С. 6. 52 Шовкопляс Г. Знаки на давньоруському посуді з Києва. Археологія. 1964. Т. XVII. С. 56–73. Сіверянський літопис. 2023. № 6 10 Крім гончарства, з ремесел поширені були ливарне й ковальське. Вони задовольняли по- треби краю. Щодо ливарного, то для нього необхідними були запаси залізної руди й ліси для її випалю- вання. Ці умови якраз притаманні лівобереж- жю Київщини53: поширені запаси болотної ру- ди й одразу за Києвом починався Броварський ліс, північніше розташовувалося Залісся. І вже зараз можна припустити, що були місця, де стояли горни, плавилася руда й добувалося за- лізо – зокрема, це село Рудня. Поселення Сві- тильне, Димер теж можна пов’язати з видобут- ком заліза й виробництвом зброї та військової амуніції54. У поселеннях дніпровського лівобережжя – Комарівці й Озаричах – також є сліди тогочас- ного металургійного виробництва55. То чому б не припустити, що ці виробництва зустрічали- ся в поселеннях Броварщини, якщо були пе- редумови? Хоча більш поширеною металургія була на Правобережжі Київщини. У технологічному плані видобуток заліза проходив на руднях – примітивних підприєм- ствах, де з руди отримували залізо. До речі, частина рудні – димарка, в якій виварювалося залізо56. Цим словом називали й рудню зага- лом. Цікаво, що до поселень історичної Броварщини належить с. Велика Димерка й воно розташоване на відстані 8 км від с. Рудні. Трохи далі, з боку Чернігівщини, є с. Рудьківка. Отже, в межах компактної площі зосереджено назви населених пунктів, які можна пов’я- зати з видобутком залізних руд. Поселення Рудня зустрічаємо й у грамоті Володимира Ольгердовича57. Але, мабуть, мова йде про правобережжя Дніпра. Враховуючи, що більшість залізних виробів була продукцією місцевих майстрів58, по- руч із ливарним виробництвом розташовувалися ковальські майстерні, де вироблялися та- кі необхідні речі як рала, коси, серпи, лопати. Ці вироби продавали на місцевих торгах або в Києві. Із залізних виробів особливо цінувалися київські стріли, ковані із заліза. Михалон Литвин пише, що за 10 подібних стріл татари пропонували віз солі!59 Схожі виробництва були і в інших поселеннях того часу60. До речі, в Броварському лісі є урочище Кузнечний яр із залишками кузень (підказує рельєф місцевості), в якому, можливо, розташовувалися ковальські виробництва. Враховуючи великі площі лісів, припускаємо, що поширеною для Броварщини була діяльність із виробництва поташу, смоли, дьогтю: села Літки61, Княжичі62, Плоске63 та ін. Під Броварами (в Броварському лісі) розташовувалося озеро Смольня, яке теж можна по- в’язати з цими виробництвами. Продукція використовувалася в побуті та для військових потреб. Імовірно, було поширеним випалення деревного вугілля. Біля річок будували водяні млини, мололи зерно, виробляли муку. Цією справою зай- малися мірошники. Крім Дніпра й Десни, в цьому краї є багато річок, які колись були по- тужними, але зараз вони обміліли – це Трубіж, Красилівка, Дарниця та ін. На їхніх бере- гах могли працювали водяні млини для задоволення місцевих потреб. Зокрема, такі млини 53 Сундук А., Крепак І. Литовський період в історії Броварщини. Історико-краєзнавчі дослідження: традиції та інновації: зб. тез доп. V міжнар. наук.-практ. конф., 11–12 листопада. Суми, 2021. С. 180. 54 Коринный Н. Переяславская земля (X – первая половина XIII ст.). Киев: Наукова думка, 1992; Козубовський Г. Переяславська земля в XIV ст. Історико-географічні дослідження в Україні. 2012. № 12. С. 98. 55 Бєляєва С., Кубишев А. Поселення дніпровського лівобережжя X–XV ст. С. 44, 63. 56 Федоренко П. Рудни левобережной Украины в XVII–XVIII в. Москва: Изд-во АН СССР, 1960. С. 32. 57 Руліковський Е. Опис Васильківського повіту. С. 27. 58 Бєляєва С. Южнорусские земли во второй половине XIII – XIV в. С. 97. 59 Антонович В. Киев, его судьба с XIV по XVI ст. Ізборник. URL: http://izbornyk.org.ua/anton/ant21.htm. 60 Бєляєва С., Кубишев А. Поселення дніпровського лівобережжя X–XV ст. С. 93. 61 Гузій В. Броварщина. С. 265. 62 Там само. С. 255. 63 Там само. С. 313. Глек і гончарне клеймо з Русанівського скарбу Siverian chronicle. 2023. № 6 11 були на р. Дарниця64, а вгору за її течією, ближче до с. Княжичі, є урочище Млинок65. За- лишки дерев’яного колеса від водяного млина на р. Дарниця знаходили й у м. Бровари. До речі, водяні млини зустрічалися на Правобережжі Дніпра ще в 40–50 рр. XX ст. Не зважаючи на вплив Орди, Київ продовжував бути великим центром торгівлі. Цьому сприяло вдале географічне розташування й потужні торгові шляхи, що пов’язували Захід- ну й Східну Європу, Балкани, Близький Схід66. У цей період, у наслідок епідемії чуми і міжусобиць в Орді, відбулося зміщення цент- ру торгівлі й економічних процесів до земель Середнього Подніпров’я. І ці шляхи були максимально прив’язані до течій річок67. Землі Київщини лежали по обидві сторони Дніп- ра, крім того, в краї були й інші потужні річки – Десна, Трубіж, що сприяло розвиткові річкової торгівлі. Вплив цих процесів і зумовив те, що землі Київщини і Середнього По- дніпров’я стали місцевими центрами торгівлі68. Як показують дослідження, «Броварщина теж відігравала важливу роль в торгівлі. Це можливо побачити за численними знахідками монет і невеликих скарбів того часу»69. Важливо, що на розвиток цього краю впливало розташування перекопсько-київської дороги, яка, враховуючи й пізніші татарські погроми XV ст., продовжувала функціонува- ти. Вона була головною для Подніпров’я70. Цікаво, що в Херсонській області, північніше Перекопу, фіксуються знахідки монет – київських наслідувань Джанібеку, саме вони по- значають торговий шлях, яким часто їздили купці з Київської землі по сіль. Сіль була популярним і важливим товаром, що постачався для забезпечення Подні- пров’я із заходу (сіль галицька з Поділля) і з півдня (сіль чорноморська, що приходила «знизу»)71. Потужним був східний напрям торгових шляхів, за допомогою якого підтримувалися контакти з північно-східними князівствами72. Ці дороги йшли через поселення Броварщи- ни. Зв’язки з іншими землями виявляють скарби, монети з яких показують й інші важливі торгівельні шляхи, окремі з них пов’язували Броварщину з Поділлям, Волинню та Сівер- щиною73. Ця інформація розширює горизонти торгівельних операцій. Зважаючи на фіксацію розгалужених торгових шляхів, у Києві була одна з головних митниць Литовсько-Руської держави74. Враховуючи близьке розташування до Києва, мит- ні пости, застави були і на землях Броварщини. Зокрема, біля Погребів, по той бік Десни, проходив торговий шлях і на правому березі розташовувався митний пост75. Крім того, митні пости були біля Городка на р. Десна, біля с. Русанів. А хіба можлива торгівля без базарів і ярмарків? У краї вони були поширені – у вели- ких містах і містечках, малих поселеннях. Зокрема, в Літках «при Київському шляху ви- никає базар Київський»76. За умов, коли маємо обмаль інформації про цей період, важливу роль відіграють інші допоміжні джерела. Подібними є монети, що були в обігу в цих землях. Вони формують картину про існуючі поселення, торгові шляхи, розташування митниць. Скарби з монета- ми показують напрями торгових операцій. Монети є джерелом до вивчення функціону- вання локальних фінансових систем минулого. Однак сам факт карбування є важливим атрибутом повноти влади правителя, його самостійності. Для Броварщини та суміжних земель досліджуваного періоду в обігу фіксуються ор- динські монети, Литви, земель, що перебували в сфері литовського впливу, інших дер- жав77. Водночас високим є відсоток ординського карбування, що міг задовільнити існую- чий попит. Із початком міжусобиць в Орді (а це якраз час появи литовців у Києві) 64 Корецкий С. Река Дарница как зеркало нашей цивилизации. Ліски. URL: http://lisky.org.ua/site/news/news 0052.shtml. 65 Київ та околиці. Бровари-Калита. Карта масштабом 1:50000. Картографія, 2011. 66 Івакін Г. Історичний розвиток Києва XIII – середина XVI ст. С. 201. 67 Хромов К., Хромова І. Місцеві монети-наслідування др. пол. XIV ст. Ukraina-Lithuanica. Київ, 2015. Вип. III. С. 192–193. 68 Сундук А., Крепак І. Литовський період в історії Броварщини. С. 181. 69 Крепак І. Записки скарбошукача. Невідомі скарби Броварщини. Київ: Сучасність, 2020. С. 116. 70 Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 6. С. 11. 71 Там само. С. 18. 72 Івакін Г. Історичний розвиток Києва XIII – середина XVI ст. С. 204. 73 Борейша Ю. Волынские монеты Федора Любартовича… С. 7–8. 74 Івакін Г. Історичний розвиток Києва XIII – середина XVI ст. С. 201. 75 Крепак І. Записки скарбошукача… С. 119. 76 Гузій В. Броварщина. С. 265. 77 Зразюк З., Хромов К. Борщевский клад второй половины XIV в. Восточная нумизматика в Украине / Под об- щей редакцией К. Хромова. Киев: Купола, 2007. Ч. II. Монеты Джучидов XIII–XV вв. и сопредельных госу- дарств. С. 99–117; Борейша Ю. Волынские монеты Федора Любартовича… С. 7–8; Крепак І. Записки скарбошу- кача… С. 119. Сіверянський літопис. 2023. № 6 12 постачання цієї монети зменшилося й не було спроможним забезпечити потреби населення78. З метою стабілізації фінансової ситуації було розпочато карбування власної монети. Можливо, першими були випуски, які наслідували ординські монети, зважаючи на її по- ширеність і впізнаваність. Почали карбувати імітацію монет Джанібека, що увійшли до наукового обігу під назвою «київські наслідування монетам Джанібека» (київські насліду- вання Джанібека – КНД, київські наслідування)79. Важливо акцентувати увагу, що «ці монети, зважаючи на нестачу писемних відомос- тей, можуть певною мірою доповнити складний, але одночасно і надзвичайно цікавий пе- ріод змін, в якому перебувало Київське та інші князівства в другій половині XIV ст.»80. Це твердження стосується й історичної Броварщини, яка просторово належала до земель Ки- ївщини. За своїм призначенням КНД забезпечували покриття потреби в дрібній обіговій монеті й широко використовувалися в роздрібних операціях. Крім поселень, базари, митні заста- ви, переправи – ці локації, зокрема, є місцями знахідок цих монет. Як показує дослідження топографії, станом на серпень 2023 р. КНД зустрічаються в межах 17 регіонів держави, але за кількістю знахідок переважає Київська область. Бровар- щина є важливим регіоном зосередження знахідок цих монет. Вони зустрічаються в с. Ру- санів, с. Погреби, між с. Княжичі і м. Бровари. Що показує зосередження знахідок цих мо- нет в згаданих поселеннях? Що вони були активні за литовської доби, були місцевими центрами економіки. Водночас припускаємо, що кількість поселень зі знахідками цих мо- нет збільшиться, зважаючи на те, що Броварщина була торговими воротами Київської землі на Схід, які відкривали шляхи до Новгород-Сіверщини, Брянщини, інших земель. Важливою науковою метою є фіксація знахідок цих монет, топографія яких може «про- явити», як на фотографіях, нові поселення й виявити точки економічної активності краю періоду становлення литовської доби. Після імітування ординської монети Володимир Ольгердович карбує власну монету. З однієї сторони міститься легенда в різних варіантах, а з іншої – князівський герб81. Карбу- вання цих монет – серйозний крок, що показує незалежний статус князя та його автоном- ну позицію. Припускаємо, що карбування власних монет Володимиром Ольгердовичем було більш масштабним за наслідування. Підтвердженням цього є дослідження їх аукціонних пози- цій82. Можливо, був зв’язок між випусками цих монет, адже протягом досліджуваних ро- ків фіксується певна залежність між обсягами їх карбування. Враховуючи, що монети з князівським гербом більш досліджені, є досить широка ін- формація стосовно їх географічного поширення. Але, як показує дослідження Г. Козубов- ського, ці монети тяжіють до Середньої Наддніпрянщини83. Водночас можна стверджува- ти, що монети мають значно ширшу географію, враховуючи вагу князівства за правління Ольгердовичів і систему зв’язків з іншими землями. Київщина посідає важливе місце за поширенням монет Володимира Ольгердовича. Для Броварщини важливу роль грає скарб із с. Русанів. Його цінність полягає в тому, що це скарб із найбільшою кількістю монет Володимира Ольгердовича, що зараз відомі. Біль- ше того, у ньому є основні типи монет цього правителя. Цей скарб було знайдено в 2012 р. поблизу старого городища. Скарб – це два глечика з монетами, які були запломбовані воском. У першому глечику переважають ординські мо- 78 Климовський С. Київські монети Володимира Ольгердовича: приоритет політики чи економіки? Історико- гео-графічні дослідження в Україні / Відп. ред. О. Удод. Київ: НАН України, Ін-т історії України, 2007. Ч. 10. С. 358–375. 79 Козубовський Г. Гроші, грошовий обіг Середньої Наддніпрянщини XIV–XV ст.: дисертація... канд. іст. наук № 07.00.06. Київ: Ін-т археології НАН України, 1992. С. 10–11; Хромов К. К вопросу о начале монетной чеканки Киевского княжества в XIV в. (о «киевских» подражаниях монетам Джанибека). Тезисы докладов XII нумизма- тической конф. Москва, 2004. С. 87–88. 80 Сундук А. Питання просторової локалізації знахідок… С. 353. 81 Антонович В. О новонайденных серебряных монетах с именем Владимира. Труды ІІІ Археологического съезда. 1878. Т. ІІ. С. 151–157; Козубовський Г. Гроші, грошовий обіг Середньої Наддніпрянщини XIV–XV ст. С. 12–14; Саввов Р. Метрологічні характеристики… С. 5–10. 82 Якщо припустити, що проходи на аукціоні репрезентують їх знахідки, то за період 2015–2022 рр. власних мо- нет Володимира Ольгердовича більше за КНД. По-друге, версію про переважання власних монет підтримує і по- рівняння максимальної кількості монет, що були опубліковані в складі знахідок: ≈ 200 КНД з с. Чорногородка Макарівського району Київської обл. (Горбань П., Гулецкий Д. Комплекс поздних киевских подражаний дангам Джанибека из-под с. Черногородка. Русь, Литва, Орда. 2019. № 7. С. 187–199) і біля 5000 власних монет Оль- гердовича з Русанівського скарбу Броварського району Київської обл. (Борейша Ю. Волынские монеты Федора Любартовича… С. 7). Також версія щодо переважання зафіксованих власних монет Ольгердовича щодо КНД ви- словлювалася й під час обговорення на форумі: Каталог монет Владимира Ольгердовича. Violity. URL: https:// forum.violity.com/viewtopic.php?t=1968719&postdays=0&postorder=asc&start=0. 83 Козубовський Г. До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича. Археологія. 2016. № 4. С. 27. Siverian chronicle. 2023. № 6 13 нети, у другому – київського карбування. Враховуючи диференційоване сортування такої великої кількості монет, їх акуратне розміщення в глечиках, що вимагало певного часу – ці особливості показують, що це був депозит, який формувався протягом тривалого ча- су84. Крім скарбу з с. Русанів, монети Володимира Ольгердовича зустрічаються в с. Княжи- чі. Отже, можна стверджувати, що Володимир Ольгердович, за часів свого правління, сприяв розвитку Київської землі. За особливостями врядування це скидалося на своєрідне державне формування зі своїм князем, монетним карбуванням, певними політичними зв’язками. Тиша і стабільність окресленого періоду сприяли цим процесам. І важливу роль у них відігравала Броварщина – завдяки своїй близькості до Києва й місцевим особ- ливостям, які гармонійно поєднувалися з політикою Литви. References Bieliaieva, S., Kubyshev, A. (1995). Poselennia dniprovskoho livoberezhzhia X–XV st. (poselennia poblyzu sil Komarivka i Ozarychi) [Settlement of the left bank of the Dnieper in the 10th–15th c. (settlement near Komarivka and Ozarychi villages)]. Kyiv, Ukraine. Blanutsa, A. (2017). Mekhanizmy mistsevoho upravlinnia na ukrainskykh zemliakh u dobu Velykoho kniazivstva Lytovskoho [Mechanisms of local regulation on Ukrainian lands during the time of the Grand duchy of Lithuania]. Ukraina v tsentralno-skhidnii Yevropi – Ukraine in Central-Eastern Europe, 17, P. 507–522. Boreisha, Yu. (2015). Volyinskie monetyi Fedora Lyubartovicha v svete kladovyih dannyih i rekon- struktsii simvoliki Galitsko-Volyinskogo gosudarstva [Volyn coins of Fyodor Lyubartovych in the light of warehouse data and the reconstruction of symbols of the Galicia-Volyn state]. Minsk, Belarus. Cherkas, B. (2010). Pokhid khana Dzhanibeka na pravoberezhnu Ukrainu 1352 [Khan Dzhanibek’s campaign to the right-bank Ukraine in 1352]. Ukraina v tsentralno-skhidnii Yevropi – Ukraine in Central- Eastern Europe, 9–10, P. 13–25. Cherkas, B. (2011). Stepovyi shchyt Lytvy. Ukrainske viisko Hedyminovychiv (XIV–XVI st.) [Steppe shield of Lithuania. Ukrainian army of the Gedyminovichs (14th–16th c.)]. Kyiv, Ukraine. Gorban, P. (2017). O nahodkah imitatsiy danga Dzhanibeka «kievskogo» tipa v Belarusi [On the finds of imitations of Janibek’s dang of the «Kyiv» type in Belarus]. Bankauski vesnik – Banking bulletin, 12, P. 15–18. Huzii, V. (1997). Brovarshchyna. Istoryko-kraieznavchi narysy [Brovarshchyna. Historical and local history essays]. Brovary, Ukraine. Kapustin, K. (2010). Kyivska zemlia v seredyni XIII – XIV st. [Kyiv land in the middle of the 13th – the 14th c.]. Arkheolohiia – Archeology, 3, P. 47–54. Klymovskyi, S. (2007). Kyivski monety Volodymyra Olherdovycha: pryorytet polityky chy ekonomi- ky? [Kyiv coins of Volodymyr Olherdovych: the priority of politics or economics?]. Istoryko-heohrafichni doslidzhennia v Ukraini – Historical and geographical researches in Ukraine, 10, P. 358–375. Kozubovskyi, H. (2012). Pereiaslavska zemlia v XIV st. [Pereyaslav land in the 14th c.]. Istoryko-heo- hrafichni doslidzhennia v Ukraini – Historical and geographical researches in Ukraine, 12, P. 96–109. Kozubovskyi, H. (1992). Hroshi, hroshovyi obih Serednoi Naddniprianshchyny XIV–XV st. [Money, money circulation of the Central Naddniprianshchyna of the 14th–15th c.]. Kyiv, Ukraine. Kozubovskyi, H. (2016). Do khronolohii karbuvannia monet Volodymyra Olherdovycha [To the chro- nology of the coinage of Volodymyr Olherdovych]. Arkheolohiia – Archeology, 4, P. 27–41. Krepak, I. (2020). Zapysky skarboshukacha. Nevidomi skarby Brovarshchyny [Notes of a treasure seeker. Unknown treasures of Brovarshchyna]. Kyiv, Ukraine. Petrauskas, A. (2006). Remesla ta promysly Serednoho Podniprovia v IX–XIII st. [Crafts and trades of the Middle Podniprovia the 9th–13th c.]. Kyiv, Ukraine. Savvov, R. (2017–2018). Metrolohichni kharakterystyky monet Volodymyra Olherdovycha [Metrolo- gical characteristics of coins of Volodymyr Olherdovych]. Lvivski numizmatychni zapysky – Lviv numisma- tic notes, 14–15, P. 5–10. Sunduk, A., Krepak, I. (2021). Lytovskyi period v istorii Brovarshchyny [The Lithuanian period in the history of Brovarshchyna]. Sumy, Ukraine. Sunduk, A. (2020). Pytannia prostorovoi lokalizatsii znakhidok kyivskykh nasliduvan Dzhanibeku [The question of the spatial localization of findings of Kyiv imitations of Janibek]. Kamianets-Podilskyi, Ukraine. Vashchuk, D. (2015). Stanovlennia ta rozvytok pravovoi systemy Velykoho kniazivstva Lytovskoho u druhii polovyni XV – pershii tretyni XVI st.: na prykladi Kyivshchyny y Volyni [Formation and functio- ning of the legal system of the Grand duchy of Lithuania in the second half of the 15th – the first third of the 16th c.: on the example of Kyiv region and Volyn]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian historical magazine, 2, P. 99–112. Zraziuk, Z., Khromov, K. (2007). Borschevskiy klad vtoroy polovinyi XIV v. [Borschevsky hoard of the second half of the 14th c.]. Vostochnaya numizmatika v Ukraine – Eastern numismatics in Ukraine, 2, P. 99–117. 84 Борейша Ю. Волынские монеты Федора Любартовича… С. 6. Сіверянський літопис. 2023. № 6 14 Сундук Анатолій Миколайович – доктор економічних наук, старший науковий спів- робітник Київського університету ім. Б. Грінченка (вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, м. Київ, 04053, Україна). Sunduk Anatolii – doctor of economics, senior researcher, Borys Grinchenko Kyiv universi- ty (18/2 Bulvarno-Kudriavska Str., Kyiv, 04053, Ukraine). E-mail: 28326@ukr.net Крепак Ігор Володимирович – директор Броварського краєзнавчого музею (вул. Гага- ріна, 6, м. Бровари, 07400, Україна). Krepak Igor – director of the Brovary museum of local history (6 Gagarina Str., Brovary, 07400, Ukraine). E-mail: wargan@i.ua LITHUANIAN TRAILS OF THE BROVARY LAND An important page in the history of Brovarshchyna is the Lithuanian period, which is little researched now, but it had a powerful impact on the functioning possibilities of the region. Taking into account the geographical proximity to the capital and the connection with it in key issues, the processes of incorporati- on of Brovarshchyna into the Lithuanian state took place (though taking into account the local basis and traditions). The purpose of the research is an attempt to reconstruct separate historical features of the functioning of the Brovary region in the Lithuanian period (during the reign of Volodymyr Olherdovych). Methods: historical, problematic-analytical. The scientific novelty consists in determining the main pro- cesses of the region’s functioning in the Lithuanian period, taking into account local features and speci- ficities. Conclusions. In the process of studying the issue, peculiarities of the functioning of the Brovary re- gion in the Lithuanian period were investigated. It is shown that the period of Lithuanian rule had impor- tant features of the autonomy of governance, which allowed the prince to implement a rather independent policy in various spheres. In particular, significant efforts were made to establish inland autonomy by sup- porting local feudalists. It was inherent in promoting the functioning of the region’s economy, crafts and industries. Trade played an important role, as trade routes, customs, customs posts and outposts were loca- ted here. Given the rather high level of economic functioning, there was also a place for coinage to service it. It is important that in order to meet the needs of retail operations, the minting of imitations of the Horde coin – Kiev imitations of Janibek, and Olgerdovych’s own coins – began. The Rusaniv treasure is of great importance for the history of the region. Key words: Lithuanian period, Brovary region, autonomy of government, economy of region, trade, coinage, Rusaniv treasure. Дата подання: 4 жовтня 2023 р. Дата затвердження до друку: 9 грудня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Сундук, А., Крепак, І. Литовські стежки Броварського краю. Сіверянський літопис. 2023. № 6. С. 5–14. DOI: 10.58407/litopis.230601. Цитування за стандартом APA Sunduk, A., Krepak, I. (2023). Lytovski stezhky Brovarskoho kraiu [Lithuanian trails of the Brovary land]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 5–14. DOI: 10.58407/litopis.230601.

Литовські стежки Броварського краю

Репозитарії

Схожі ресурси