Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008)

Метою цієї студії є з’ясувати внесок відомої вченої-історикині Віри Жук (1928–2008) у дослідження теми битви князя Вітовта на Ворсклі 1399 р., показати її роль у науковому вивченні проблем локалізації, етапів та ходу битви, наслідків та аналізі місцевих топонімів, пов’язаних із битвою. Методологічну...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автори:	Петренко, І., Боєчко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	У глиб віків
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199769
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008) / І. Петренко, В. Боєчко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 15-22. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199769
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1997692024-10-31T13:12:48Z Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008) Петренко, І. Боєчко, В. У глиб віків Метою цієї студії є з’ясувати внесок відомої вченої-історикині Віри Жук (1928–2008) у дослідження теми битви князя Вітовта на Ворсклі 1399 р., показати її роль у науковому вивченні проблем локалізації, етапів та ходу битви, наслідків та аналізі місцевих топонімів, пов’язаних із битвою. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності, антропологізації та міждисциплінарності. Методи: проблемно-хронологічний, історико-системний та аналітичний. Новизна дослідження. Доведено, що Віра Жук поглибила вже наявні відомості про битву на Ворсклі 1399 р. Зокрема, вчена, залучивши різні типи джерел (усні, писемні, археологічні, топографічні), висловила обґрунтовані припущення щодо локалізації битви, розміщення армій противників, виокремила етапи битви. Віра Жук проаналізувала ряд місцевих топонімів і пов’язала їх походження із битвою на Ворсклі 1399 р. Висновки. Вірою Жук підготовлено понад 10 студій, присвячених битві на Ворсклі 1399 р. Вчена виокремила кілька етапів битви: перший – біля урочища Побиванка, генеральний бій – у районі сіл Мала Рублівка, Дем’янівка, Лихачівка, Деревки, завершальний (остаточний розгром армії князя Вітовта) – біля Більської фортеці і с. Більськ, описала місце і хід генеральної битви та наслідки поразки князя Вітовта. Вчена обґрунтовано довела, що свідчення про цю битву на Полтавщині зберігають місцеві топоніми (назви полтавських сіл Тахтаулове, Лихачівка та ін., урочище Побиванка, річка Мерла, кургани Вітовтова Могила, Розрита Могила, Скоробір, Войнівські Могили та ін.). The purpose of this study is to find out the contribution of the famous scientist-historian Vіra Zhuk (1928–2008) to the study of the topic of the battle of Prince Vytautas on Vorskla in 1399, to show her role in the scientific study of problems of localization, stages and course of the battle, consequences and analysis of local toponyms, related to the battle. The methodological basis of the research is the principles of historicism, objectivity, systematicity, anthropology and interdisciplinary. Methods: problem-chronological, historical-systemic and analytical. The novelty of the study. It has been proven that Vіra Zhuk deepened the already available information about the battle of Vorskla in 1399. In particular, the scientist, using various types of sources (oral, written, archaeological, topographical), made reasonable assumptions about the location of the battle, the location of the opposing armies, and identified the stages of the battle. Vіra Zhuk analyzed a number of local toponyms and linked their origin to the battle of Vorskla in 1399. Conclusions. It was revealed that Vіra Zhuk prepared more than 10 studies dedicated to the battle of Vorskla in 1399. The scientist defined several stages of the battle: the first – near the Pobyvanka tract, the general battle – in the area of the villages of Mala Rublivka, Demyanivka, Likhachivka, Derevka, the final one (the final defeat of the army of prince Vytautas) – near the Bielska fortress and the village of Bilsk, described the place and course of the general battle and the consequences of the defeat of prince Vytautas. Evidence of this battle in the Poltava region is preserved by local toponyms (the names of the Poltava villages Takhtaulove, Lykhachivka, etc., the Pobyvanka tract, the Merla river, the mounds of Vytautas Mohyla, Rozryta Mohyla, Skorobir, Voynivski Mohyly, etc.). 2023 Article Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008) / І. Петренко, В. Боєчко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 15-22. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230602 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199769 929:930(477.53)В.Жук uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	У глиб віків У глиб віків
spellingShingle	У глиб віків У глиб віків Петренко, І. Боєчко, В. Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008) Сiверянський літопис
description	Метою цієї студії є з’ясувати внесок відомої вченої-історикині Віри Жук (1928–2008) у дослідження теми битви князя Вітовта на Ворсклі 1399 р., показати її роль у науковому вивченні проблем локалізації, етапів та ходу битви, наслідків та аналізі місцевих топонімів, пов’язаних із битвою. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності, антропологізації та міждисциплінарності. Методи: проблемно-хронологічний, історико-системний та аналітичний. Новизна дослідження. Доведено, що Віра Жук поглибила вже наявні відомості про битву на Ворсклі 1399 р. Зокрема, вчена, залучивши різні типи джерел (усні, писемні, археологічні, топографічні), висловила обґрунтовані припущення щодо локалізації битви, розміщення армій противників, виокремила етапи битви. Віра Жук проаналізувала ряд місцевих топонімів і пов’язала їх походження із битвою на Ворсклі 1399 р. Висновки. Вірою Жук підготовлено понад 10 студій, присвячених битві на Ворсклі 1399 р. Вчена виокремила кілька етапів битви: перший – біля урочища Побиванка, генеральний бій – у районі сіл Мала Рублівка, Дем’янівка, Лихачівка, Деревки, завершальний (остаточний розгром армії князя Вітовта) – біля Більської фортеці і с. Більськ, описала місце і хід генеральної битви та наслідки поразки князя Вітовта. Вчена обґрунтовано довела, що свідчення про цю битву на Полтавщині зберігають місцеві топоніми (назви полтавських сіл Тахтаулове, Лихачівка та ін., урочище Побиванка, річка Мерла, кургани Вітовтова Могила, Розрита Могила, Скоробір, Войнівські Могили та ін.).
format	Article
author	Петренко, І. Боєчко, В.
author_facet	Петренко, І. Боєчко, В.
author_sort	Петренко, І.
title	Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008)
title_short	Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008)
title_full	Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008)
title_fullStr	Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008)
title_full_unstemmed	Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008)
title_sort	битва князя вітовта на річці ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині віри жук (1928–2008)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	У глиб віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199769
citation_txt	Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008) / І. Петренко, В. Боєчко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 15-22. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT petrenkoí bitvaknâzâvítovtanaríčcívorskla1399rudoslídžennâhístorikinívírižuk19282008 AT boêčkov bitvaknâzâvítovtanaríčcívorskla1399rudoslídžennâhístorikinívírižuk19282008
first_indexed	2024-11-10T18:54:26Z
last_indexed	2024-11-10T18:54:26Z
_version_	1815362789212946432
fulltext	Siverian chronicle. 2023. № 6 15 УДК 929:930(477.53)В.Жук Ірина Петренко, Владислав Боєчко • БИТВА КНЯЗЯ ВІТОВТА НА РІЧЦІ ВОРСКЛА 1399 р. У ДОСЛІДЖЕННЯХ ІСТОРИКИНІ ВІРИ ЖУК (1928–2008) DOI: 10.58407/litopis.230602 © І. Петренко, В. Боєчко, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2994-3833, https://orcid.org/0000-0002-2359-1558 Метою цієї студії є з’ясувати внесок відомої вченої-історикині Віри Жук (1928–2008) у дослід- ження теми битви князя Вітовта на Ворсклі 1399 р., показати її роль у науковому вивченні проб- лем локалізації, етапів та ходу битви, наслідків та аналізі місцевих топонімів, пов’язаних із бит- вою. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, систем- ності, антропологізації та міждисциплінарності. Методи: проблемно-хронологічний, історико- системний та аналітичний. Новизна дослідження. Доведено, що Віра Жук поглибила вже наявні відомості про битву на Ворсклі 1399 р. Зокрема, вчена, залучивши різні типи джерел (усні, писемні, археологічні, топографічні), висловила обґрунтовані припущення щодо локалізації битви, розміщен- ня армій противників, виокремила етапи битви. Віра Жук проаналізувала ряд місцевих топонімів і пов’язала їх походження із битвою на Ворсклі 1399 р. Висновки. Вірою Жук підготовлено понад 10 студій, присвячених битві на Ворсклі 1399 р. Вче- на виокремила кілька етапів битви: перший – біля урочища Побиванка, генеральний бій – у районі сіл Мала Рублівка, Дем’янівка, Лихачівка, Деревки, завершальний (остаточний розгром армії князя Вітовта) – біля Більської фортеці і с. Більськ, описала місце і хід генеральної битви та наслідки поразки князя Вітовта. Вчена обґрунтовано довела, що свідчення про цю битву на Полтавщині збе- рігають місцеві топоніми (назви полтавських сіл Тахтаулове, Лихачівка та ін., урочише Побиван- ка, річка Мерла, кургани Вітовтова Могила, Розрита Могила, Скоробір, Войнівські Могили та ін.). Ключові слова: Віра Жук, битва на Ворсклі 1399 р., князь Вітовт, хан Тохтамиш, хан Темир- Кутлуй, темник Єдигей, топоніми східного походження. Віра Никанорівна Жук (1928–2008) – відома полтавська вчена-історикиня, архівістка, педагогиня, громадська діячка – зробила помітний внесок у розвиток наукових історич- них досліджень. Вчена залишила глибокий слід в історії України, зокрема Полтавщини. Віра Жук зробила гідний і вартий глибокої пошани внесок у вітчизняну та всесвітню істо- ричну науку, створивши унікальні за змістом концепції історичного розвитку України, здійснивши ряд наукових припущень, які допомагають сучасним поколінням розібратися у своїй історії. Окрім того, Віра Жук зробила вагомий внесок у розвиток сучасної історичної регіона- лістики. Науковиця є одним із фундаторів її на Полтавщині. Дослідниця написала чималу кількість праць, які висвітлюють різні аспекти історичного минулого краю. Для її науко- вих розвідок характерні ретельність, скрупульозність, ґрунтовне опрацюванням фактажу. Дослідниця залучала свідчення очевидців, глибоко опрацьовувала різні види джерел та аналізувала історіографію теми, що надає її працям особливої наукової ваги. 12 серпня 2024 р. виповниться 625 років від дня битви на Ворсклі 1399 р. Її також на- зивають «битвою народів», оскільки проти золотоординських ханів Темир-Кутлука та Єдигея на стороні Вітовта в ній виступили литовці, русичі, поляки, німці, татари Тохтами- ша. Але, на жаль, у більшості історичних видань та підручників, особливо радянської до- би, ця битва, яка мала доленосне значення для багатьох європейських народів, згадувала- ся лише кількома рядками. Питання внеску в дослідження битви на Ворсклі 1399 р. Вірою Жук залишається мало- дослідженим. Побіжно про це згадували деякі дослідники, проте систематизованої науко- вої розвідки досі не підготовлено. Історикиня Ірина Петренко у 2017 р. опублікувала мо- нографію «Історик Віра Жук (1928–2008): життя, віддане науці»1, в якій стисло проаналі- зувала внесок ученої в дослідження битви на Ворсклі 1399 р. Зокрема, вона зазначила, що В. Жук підготувала перше систематизоване краєзнавче видання, присвячене зазначеній події, яке призначалося для науковців, учителів, студентів і учнів. 1 Петренко І. Історик Віра Жук (1928–2008): життя, віддане науці. Київ: МІЛЕНІУМ, 2017. С. 184. Сіверянський літопис. 2023. № 6 16 Роль історикині В. Жук в осмисленні битви на Ворсклі 1399 р. згадував дослідник- краєзнавець Олег Кошлатий2, який критично поставився до наукових припущень В. Жук про локалізацію битви, натомість власної версії цієї події не запропонував; Ганна Грибан і Володимир Халимон3 наголосили на великому внеску В. Жук у дослідження цієї теми; до- слідження Валентина Посухова4 стали суголосними зі студіями В. Жук. У 2019 р. опубліковано історичну розвідку Віталія Григор’єва та Віталія Закладного «Битва на Ворсклі 1399 р.»5. Брошура написана чотирма мовами – українською, англій- ською, литовською і російською. У ній автори намагалися систематизувати й узагальни- ти наявний матеріал, але, на жаль, лише одну розвідку Жук В. там згадано побіжно. До- слідники не провели ретельного аналізу праць ученої, не залучили їх до своїх наукових осмислень. Мета цієї студії – проаналізувати внесок вченої-історикині В. Жук у дослідження теми битви на Ворсклі 1399 р., показати її роль у науковому вивченні питань про локалізацію, етапи та хід битви, її наслідки та виявленні місцевих топонімів, пов’язаних із битвою. Інтерес у В. Жук до битви на Ворсклі 1399 р. розпочався із аналізу топонімів Полтав- щини. Вчена з’ясувала, що серед слов’янських назв населених пунктів області зустріча- ється багато тюркських, іранських на інших назв6. Зокрема, назва таких сіл, як Калашни- ки, Кардашівка, Кашубівка, Келеберда, Коломак, Тахтаулово, Труханівка, Черкасівка, Санжари та багато ін. У степах, полях, біля річок збереглася велика кількість назв уро- чищ, курганів, могил, топоніми яких красномовно свідчать про багато історичних подій, які тут відбувалися. З’ясуванню походження цих назв присвячено низку наукових розві- док ученої. Із цією метою В. Жук глибоко досліджувала джерела різних типів – усні (про- водила краєзнавчі експедиції, записувала свідчення старожилів, збирала етнографічний матеріал), писемні (ретельне опрацювання літописів), аналізувала артефакти археологіч- них розкопок. Лише комплексний аналіз джерел різного походження, їх верифікація, дала змогу зробити виважені й науково обґрунтовані висновки. Однією із тем зацікавлень В. Жук стало дослідження історії перебування українських земель, зокрема Полтавщини, у складі Великого князівства Литовського (далі – ВКЛ). Зокрема, вчена ґрунтовно проаналізувала політичну, економічну, господарську, військову, культурну діяльність литовських князів7. Є в історії особи, роль яких продовжуємо осмис- лювати й нині, відкриваючи в їхній діяльності нові грані, що несподівано виявляються ду- же актуальними для України, особливо, якщо взяти до уваги нелегкий процес євроінтегра- ції України. Таким був князь Вітовт – некоронований король держави ВКЛ, яке по суті було поєднанням Литви та Русі, що називають своєрідним середньовічним аналогом об’- єднаної Європи. Постать великого литовського князя литовського, руського і жемайтій- ського Вітовта (1350–1430) перебувала у сфері зацікавлень В. Жук. Із правлінням у ВКЛ Вітовта пов’язаний новий, особливий період в історії українсько- го державотворення. Саме за цього литовського князя українські землі остаточно позбу- лися монгольського панування і опинились у складі Литовської держави. Але, на відміну від монголів, місцеве населення не сприймало литовців як загарбників. На це були вагомі причини, головною з яких став принцип, що застосовували литовці до нових територій: «старого не руйнувати, нового не запроваджувати». У підсумку на теренах України-Руси були збережені статті Руської Правди, мовою офіційних паперів ставала давньоруська, а литовці поступово наверталися в християнство східного обряду. Продовжували існувати князівства: Чернігівське, Київське, Волинське та ін. Великий князь Вітовт сприяв розвит- кові торгівлі, ремесел, запроваджував у містах, зокрема й на теренах Русі, магдебурзьке право. Особливу сторінку в наукових пошуках В. Жук становило дослідження Битви на річці Ворсклі 1399 р. Цією темою вчена зацікавилася наприкінці 1980-х рр. і не залишала її до кінця життя. Наслідком її наукових пошуків стали публікації в збірнику статей8, полтав- 2 Кошлатий О. «Забута» битва на Ворсклі. Полтава: АСМІ, 2019. 27 с. 3 Грибан Г., Халимон В. Битва литовського князя Вітовта з татарами 1399 р. Гортаючи сторінки історії Пол- тавщини. Полтава: Дивосвіт, 2016. С. 118–120. 4 Посухов В. На Січі біля Вітовтової могили. Полтавський вісник. 2019. № 2. 10 січня. С. 9; Його ж. Де гриміла січа люта. Історичний календар'99. Київ: б. в., 1998. Вип. 5. С. 236–237; Його ж. Битва 1399 р.: підказує народна пам’ять. Археологічний літопис Лівобережної України. 2002. № 2. С. 178–179; Археологічний літопис Лівобе- режної України. 2003. № 1. С. 178–179. 5 Григор’єв В., Закладний В. Битва на Ворсклі 1399 р. Полтава: ТОВ «АСМФ», 2019. 100 с. 6 Жук В. Когда же произошла битва Витовта? Дорогами тысячелетий. Москва: Молодая гвардия, 1989. Кн. 3. С. 166. 7 Жук В. Із сивої давнини. Нариси з історії України та Полтавщини. VII ст. до н. е. – XIV ст. н. е. Вид. 3-тє. Полтава: АСМІ, 2005. 384 с. 8 Жук В. Когда же произошла битва Витовта? С. 166–178. Siverian chronicle. 2023. № 6 17 ській періодичній пресі9, розділи в краєзнавчих виданнях10, наукових часописах11, мето- дичних посібниках12 та розділи в її монографіях13. Про битву Вітовта на Ворсклі 1399 р. у дореволюційних і радянських виданнях гово- рилося лаконічно. Давньоруські літописи по-своєму трактували причини битви, характе- ризували її учасників, аналізували наслідки. В. Жук ґрунтовно проаналізувала джерела, зокрема Московський літописний звід та Патріарший, або Никонівський літопис. Вчена глибоко вивчила історіографію проблеми, зокрема дореволюційну, радянську, зарубіжну і сучасну. Це дало можливість співставити різні думки, оцінки та зробити аналітичні мірку- вання й висновки. У XIV ст. територія сучасної Полтавщини була прикордонною. Кордон між Золотою Ордою і ВКЛ проходив по річці Ворскла, а на півдні – по Дніпру. За часів ВКЛ і правлін- ня князя Вітовта відновлено будівництво прикордонних укріплень – Куземинського, Біль- ського, Опішнянського, Великобудищанського, Старосанжарського та в самій Полтаві. Найбільшою фортецею у Поворсклі була Більська, споруджена князями Бєльськими. За князя Вітовта, з кінця XIV ст., ішла вільна колонізація Лівобережжя по Дніпру до порогів, а також по річках Орелі, Самарі, Ворсклі. У політиці щодо Золотої Орди князь Вітовт протистояв агресивним діям Великого князівства Московського щодо земель України-Руси. Зокрема, домагаючись розширення кордонів ВКЛ на схід і південний схід, Вітовт захопив і приєднав до Литви Смоленськ. Проводив планомірний наступ на князівства, розташовані у верхів’ях річок Ока і Дон, більшість яких визнала сюзеренітет ВКЛ у 20-х рр. XV ст. Із князем Вітовтом пов’язані новації у військовому мистецтві. Ідеться про перше по- льове застосування артилерії на території сучасної України. Це відбулося в битві під Вор- склою у 1399 р. Князь не полишив своїх спроб закріпитися на сході й півдні. Поступово він спромігся завдати низку поразок ординцям і наприкінці свого життя остаточно закріпив південний та східний кордон ВКЛ на Чорноморському узбережжі, у Приазов’ї та свій вплив у ханст- вах на захід від Волги. Крім того, він доклав великих зусиль для підвищення обороноздат- ності кордонів своєї держави: розбудував на півдні українських земель цілу систему опор- них укріплень, заклав фортеці, зокрема у Брацлаві та Черкасах, а також морський порт на місці сучасної Одеси. Водночас українські підрозділи за правління Вітовта спочатку допо- могли литовцям зупинити агресію Тевтонського ордена та взяли участь у славнозвісній Грюнвальдській битві 1410 р. Нині в Україні працює Південна середньовічна археологічна експедиція, дослідження якої підтверджують ці історичні факти й водночас спростовують міфи про тамтешню ци- вілізаційну місію Російської імперії за часів Катерини II та про «споконвічно російські» території на півдні України. Археологи знайшли нову фортецю на землях Херсонщини і стверджують однозначно: це – пам’ятка доби ВКЛ, саме часів князя Вітовта. Йому вдало- ся розширити володіння від Балтійського до Чорного моря та побудувати в середньовіччі, якщо хочете, прототип Європейського Союзу, частиною якого були й українські землі14. У 1391, 1394–1395 рр. середньоазійський полководець і правитель Тимур (Тамерлан) завдав ударів Тохтамишу, розгромив Золоту Орду, пограбував її столицю Сарай. Цим ско- ристалися противники Тохтамиша – хан Золотої Орди Темир-Кутлуй та емір Єдигей, які завдали удару війську правителя Золотої Орди, і той змушений був тікати до свого союз- ника у ВКЛ. Скориставшись династичною кризою і ослабленням Золотоординської дер- жави, князь Вітовт зміцнив позиції ВКЛ у південних українських землях і Криму. Із цією метою у 1397–1398 рр. у союзі з колишнім ханом Тохтамишем здійснив успішні походи на Нижній Дон, Приазов’я, у Крим та на Чорноморське узбережжя. Біля гирла Дніпра і Південного Бугу збудував низку фортець. 9 Жук В. Велика битва на Ворсклі. Народна трибуна (смт Котельва, Полтавська обл.). 1989. 23 груд. С. 3; 28 груд. С. 3; 1990. 4 січ. С. 3; 11 січ. С. 3; 13 січ. С. 3. 10 Жук В. Де відбулася битва Вітовта 1399 р.? Наш рідний край / Полтавська міська організація Українського то- вариства охорони пам’яток історії та культури. 2-е вид., перероб. і доп. Полтава: Астрея, 1992. Вип. 1: Сторінки з історії Полтавщини в запитаннях і відповідях. С. 12–16; Її ж. Від сивої давнини до визвольної війни 1648– 1654 рр. Полтава. Історичний нарис. Полтава: Полтавський літератор, 1999. С. 17–44; Її ж. Полтавщина в 1239– 1569 рр. Полтавщина. Історичний нарис. Полтава: Дивосвіт, 2005. С. 49–59. 11 Жук В. Битва Вітовта на Ворсклі 1399 р. Історія України. 2000. № 1. С. 6–9; Її ж. У складі великого Князівства Литовського. Постметодика. 2003. № 5/6. С. 63–75. 12 Жук В. Велика битва на Ворсклі (До 600-річчя битви Вітовта із золотоординцями на Ворсклі 12 серпня 1399 р.). Полтава: ПОІПОПП, 1999. 38 с. 13 Жук В. Із сивої давнини. Нариси з історії України та Полтавщини. VII ст. до н. е. – XIV ст. н. е. Вид. 2-е. Полтава–Кобеляки: Вид-во «Кобеляки», 2003. С. 361–393; Її ж. Із сивої давнини. … Вид. 3-тє. С. 337–369. 14 Ткачук Р. Який князь вперше вдався до польового застосування артилерії на території сучасної України. АРМІЯ INFORM. URL: https://armyinform.com.ua/2021/12/04/yakyj-knyaz-vpershe-vdavsya-do-polovogo-zastosu- vannya-artyleriyi-na-terytoriyi-suchasnoyi-ukrayiny/. Сіверянський літопис. 2023. № 6 18 Навесні 1399 р. Темир-Кутлуй звернувся до Вітовта видати йому Тохтамиша, а коли той відмовив, почав готуватися до походу проти ВКЛ. Тохтамиш, у свою чергу, звернувся за допомогою до Польщі і Тевтонського ордену. Вітовт зібрав під своїм прапором литов- ців, русичів, німців, воїнів усіх підвладних йому руських земель. На початку серпня 1399 р. противники зі своїми величезними арміями підійшли до р. Ворскли. Литовсько-руські війська закріпилися у фортецях Поворскля – у Великих Бу- дищах, Опішні, Більській фортеці, поблизу неї в Куземині. Тохтамиш зі своїм військом отаборився неподалік Полтави, поблизу теперішнього с. Тахтаулове Полтавського райо- ну, та в районі сучасного урочища Побиванка, назва якого збереглася до наших часів (те- пер це с. Тернівщина Полтавського району). У битві на Ворсклі поліг увесь цвіт литовсько-руського війська. Одні літописці назива- ють понад 20 загиблих князів, нащадків великих князів литовських, інші – 5015. Де ж відбулася битва на Ворсклі? Різні історики висловлювали різні припущення. Де- які дослідники вважали, що ця битва відбулася на тому місці, де пізніше була Полтавська битва 27 червня 1709 р. (шведський історик XVIII ст. Густав Адлерфельд, який спирався на праці польського історика XVI ст. Мартіна Кромера, написані на основі архівних доку- ментів відомого історика Польщі Яна Длугоша, який, у свою чергу, послуговувався доку- ментами різного іноземного походження). За свідченнями Віри Жук, полтавський історик Іван Павловський писав, що в урочищі Побиванка розташовані кургани, які там були ще задовго до Полтавської битви 1709 р.16 Історик та археолог Лев Падалка стверджував, що битва відбулася на території Кобеляччини або в околиці м. Кобеляк на Полтавщині17. В. Жук, глибоко проаналізувавши різні джерела, зробила власні висновки. На думку вченої, не генеральна битва відбулася неподалік від Полтави, в урочищі Побиванка18. Са- ме там стояв своїм аулом союзник Вітовта хан Тохтамиш, де й завдали удару його про- тивники-золотоординці (звідки й походить назва Побиванка). Переправилися ж вони відо- мою переправою через Ворсклу, якою здавна користувалися русичі та половці, і яку в 1709 р. використала російська армія Петра І під час Полтавської битви19. Тохтамиш із за- лишками свого війська втік з поля бою, чим дуже підвів князя Вітовта. Темир-Кутлуй правим (литовським) берегом ринув на тили Вітовта, ударив з боку Опішнянської та Біль- ської фортець. Виведені потім основні сили билися на лівому березі з частиною золотоор- динських військ на чолі з Єдигеєм. І коли здавалося, що Вітовт потіснив противника, по ньому з тилу вдарила частина армії Темир-Кутлуя. Про перебування Тохтамиша під Полтавою свідчать топоніми. Зокрема, с. Тахтаулово («аул Тохтамиша») та урочище Тахтаулова Рудка біля с. Івонченці та с. Семʼянівка. Де ж відбулася генеральна битва між військами Вітовта і його союзниками та Темир- Кутлуем із союзниками? Давньоруські літописці її називали «съча», тобто «січа», «січ». В. Жук висловила власні припущення. Відомо, що армія Вітовта йшла з Києва. Пере- правлялася через Сулу і Хорол і підійшла до Ворскли. Літописці стверджують, що битва відбувалася на лівому березі Ворскли, на «татарській стороні», бо на правому березі були литовські фортеці, прикордонні рови та вали. І це підтверджує величезна кількість курга- нів-могил у районі смт Опішня, с. Міські Млини (на поч. 1980-х рр. там був 21 курган), на південний захід від селища (7 курганів), поруч із дорогою Полтава–Опішня (8 курганів20). Праворуч від дороги Лихачівка–Деревки, біля Ворскли, було десятки могил. В. Жук стверджувала: вже сама назва с. Лихачівка відбила наслідки страшної битви, яка тут від- бувалася21. На лівому березі від Ворскли біля с. Лихачівка знаходиться Вітовтова Могила («Вітова Могила»), яка засвідчує, що там поховано воїнів армії Вітовта. Висота її 4,5–5 м. Це під- тверджують й інші дослідники, зокрема церковний історик Василь Курдиновський22. На його думку, назва цього кургану переконує, що там поховано воїнів армії Вітовта, бо, за традицією, у давнину могили, поля битв називали від імені розгромлених армій23. За свід- ченням старожилів, до Другої світової війни Вітовтова Могила була ще вищою. У повоєн- ні роки біля неї насадили сосновий ліс. 15 Жук В. У складі великого Князівства Литовського… С. 68. 16 Жук В. Когда же произошла битва Витовта? С. 174. 17 Падалка Л.В. Прошлое Полтавской территории и ее заселение: Исследование и материалы с картами. Полтава, 1914. С. 41. 18 Петренко І. Історик Віра Жук… С. 184. 19 Жук В. Побиванка. Добромисл. 1993. № 1. С. 84–85. 20 Жук В. Велика битва на Ворсклі… С. 17. 21 Жук В. У складі великого Князівства Литовського… С. 68. 22 Курдиновский В. Местечко Опошня Зеньковского уезда Полтавской губернии (Археологический этюд). Пол- тавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. 1901. № 3. С. 124. 23 Жук В. Велика битва на Ворсклі… С. 16. Siverian chronicle. 2023. № 6 19 Про поховання великої кількості воїнів у цій місцевості ще донедавна свідчила вели- чезна кількість курганів, передусім могила Скоробір, у районі Більського городища, та ін- ші поблизу с. Більськ Полтавського району, де кровопролиття тривало і після генеральної битви. Крім того, про цю велику битву на Ворсклі 1399 р. нагадує велика кількість могил на території колишнього Котелевського (нині – Полтавського) району Полтавської області, неподалік притоки Ворскли – річка з літописною назвою Мерл, а тепер Мерла (Мерло, Мерля) в районі теперішніх сіл Деревки, Дем’янівка, Лихачівка, Велика і Мала Рублівка, а також у районі смт Опішні та с. Міські Млини24. Сама назва річки Мерла свідчить, що на її берегах померло багато людей. Рівнина навпроти Вітовтової Могили, на березі р. Мер- ли, називається «Січ». Як відомо, літописці стверджували, що на берегах річки Ворскли відбувалася велика «січа»25. Усі ці красномовні факти свідчать, що колись на пустому полі за Ворсклою, на берегах річки Мерли, на території, яка наприкінці XIV ст. вважалася «татарською», належала до володінь Золотої Орди, і відбулася велика битва Вітовта із золотоординцями, відома літо- писна «съча». Дані про цю битву підтверджуються археологічними розкопками. Відомий україн- ський археолог І. Зарецький на зламі ХІХ–ХХ ст. біля с. Лихачівка провів археологічні розкопки. Ним було знайдено залізний спис, великий залізний ніж, стріли, наконечними стріл і різні прикраси. Але деякі вчені вважали, що це відносилося до скіфських часів. Од- нак така зброя та прикраси могли бути і в литовсько-руський період, і в татарської знаті, яка належала до владних родів26. Біля с. Велика Рублівка Полтавського району знаходяться два кургани – Розрита Мо- гила і Довга Могила. Розриту Могилу розорили селітрозаводчики з Правобережної Украї- ни у XVIII ст., а згодом і шведська армія напередодні Полтавської битви 1709 р. влашту- вала там своє укріплення. В. Жук висловила припущення, що с. Велика Рублівка отримала свою назву від слова «рубати», бо першопоселенці чули від старожилів оповіді про страшну битву, яка там від- булася27. На поч. ХІХ ст. місцеві мешканці витягли з р. Мерли дві гармати, одна з них була дов- жиною до 4 м і мала товсті стінки ствола. Там ще була й третя, але вона залишилася лежа- ти на дні річки. Одна з тих гармат ще довго стояла біля церкви с. Велика Рублівка, і з неї салютували на свята. Неподалік Вітовтової Могили, на приворсклянській височині за Опішнею, тягнеться низка пагорбів, які називають у народі Геєві Могили. Напевне, там було поховано воїнів Єдигея, які загинули в битві, а місцеве населення від «усічення» імени назвало їх Геєви- ми28. Таке припущення В. Жук спирається на ряд інших фактів і досліджень. Російський іс- торик ХІХ ст. Соловйов С. також писав, що битва відбулася на берегах Ворскли, у чисто- му полі, на «татарській стороні». На карті відомого французького інженера Гійома-Левас- сера де Боплана на правому березі Мерла показано ліси, а на лівому – територія під наз- вою «Голе Поле». Оскільки ліси тоді не вирубували, то можна припустити, що армія Ві- товта перед битвою зосереджувалася на правому березі Мерли, а Єдигей перебував десь на південний схід сучасного с. Велика Рублівка. Отже, В. Жук дійшла до цілком логічного висновку, що генеральна битва 1399 р. від- булася на «Голому Полі», на лівому березі Мерли, лівої притоки Ворскли. Темир-Кутлуг вдарив по литовських військах з тилу. Напевне, спершу по тих резервах Вітовта, які зали- шилися на правому березі Мерли. Таким чином поле битви розширилося. Територію гене- ральної баталії можна окреслити теперішніми селами Мала Рублівка, Дем’янівка, Лиха- чівка, Деревки. Кілька годин тривала битва на лівому березі Ворскли. Із поля бою роз- громлена армія Вітовта відступала на захист до своїх фортець на правому березі Ворскли. Передусім до великої Більської фортеці. І там тривала битва до ночі. Ще донедавна була величезна кількість курганів у районі Більського городища та ни- нішнього с. Більськ. В урочищах Скоробір, Осняги, Саранчове Поле були численні залиш- ки могил до поч. ХХ ст. Жук В. припустила, що первісна назва урочища була Скорбний Бір, а згодом трансформувалася в Скоробір. Друга група могил біля хутора Войнівки на- зивається «Войнівські Могили». Третя група курганів – «Голубівські Могили» біля хутора 24 Жук В. Із сивої давнини… Вид. 3-е. С. 350. 25 Жук В. Велика битва на Ворсклі… С. 17. 26 Россия. Полное географические описание нашего Отечества / Под ред. В.П. Семенова. Санкт-Петербург, 1903. Т. VII: Малороссия. С. 293. 27 Жук В. Велика битва на Ворсклі… С. 17. 28 Жук В. Велика битва на Ворсклі. Приватна справа. Полтава, 1999. 5 серпня. С. 2; 12 серпня. С. 2. Сіверянський літопис. 2023. № 6 20 Голубова або Голуба. Стріли, кольчуги, наконечники стріл, які знаходили на околиці с. Більськ і Більському городищі дали привід історику Л. Падалці вважати, що саме тут Темир-Кутлук остаточно розбив армію Вітовта, добивав уже тих, хто захищав фортецю, бився з ворогом на її мурах29. Цей факт і підтверджено в працях історика і статиста Опа- наса Шафонського30. Однак через діяльність селітрозаводчиків ці землі були розорені, а вали та могили розриті. Пізніше на цих землях рили окопи козаки, шведські та російські війська, а потім розорювалися і знищувалися кургани у ХХ ст., то можемо лише собі уявити, скільки загинуло унікальних пам’яток – свідків тих подій. Вітовт із залишками своєї армії відступив у напрямку Києва, а переможці, переслідую- чи їх, завдавали нових ударів аж до Києва і нищили все на своєму шляху. Велика битва Вітовта 1399 р. на землях сучасної Полтавщини, в якій загинули тисячі воїнів, хоча й була страшною поразкою Великого князівства Литовського, але не зломила його. Золотоординці зруйнували, сплюндрували значну частину населених пунктів Пол- тавщини. Однак уже скоро після битви край відродився. На руїнах зведено нові міста та фортеці. У 2016 р. міжнародною археологічною експедицією Інституту керамології НАН Украї- ни у с. Глинському було знайдено поховання п’ятьох вершників31. Припускають, що вони могли брати участь у битві 1399 р. на стороні Вітовта. Достовірну інформацію можна отримати після висновків антропологів. Аналізуючи перебування території сучасної Полтавщини у складі ВКЛ протягом двох століть, В. Жук дійшла висновку, що цей період мав позитивне значення в поступі україн- ського народу. Це був період піднесення культури та самосвідомості наших предків. На- щадки давніх князів і бояр мали рівне становище з литовцями. Фактично, влада знаходи- лася в руках української шляхти. На жаль, близьке розташування до войовничих сусідів стало в цей період, особливо наприкінці XV – на поч. XVI ст., основною трагедією тери- торії сучасної Полтавщини, яка була пограбована та розорена32. В. Жук намагалася налагодити контакти із литовськими колегами. Брошуру «Наш рід- ний край»33, де було опубліковано статтю про битву князя Вітовта на Ворсклі 1399 р., а також про Більське укріплення, де остаточно була розбита армія Вітовта, В. Жук надісла- ла до Центрального державного історичного архіву Литви з надією на те, що литовські іс- торики зацікавляться цими матеріалами. Натомість просила надіслати їй публікації литов- ських авторів з цієї проблематики34. Отже, внесок відомої історикині Віри Жук у наукове дослідження битви на Ворсклі 1399 р. є безперечним. Вченою було підготовлено понад 10 студій, присвячених цій темі. В. Жук поглибила вже наявні відомості про битву на Ворсклі 1399 року, зокрема залучив- ши різні типи джерел (усні, писемні, археологічні, топографічні), висловила обґрунтовані припущення щодо локалізації битви, розміщення армій противників, виокремила етапи битви: перший – біля урочища Побиванка, генеральний бій – у районі сіл Мала Рублів- ка, Дем’янівка, Лихачівка, Деревки, завершальний (остаточний розгром армії князя Вітов- та) – біля Більської фортеці та с. Більськ. Вчена описала місце і хід генеральної битви та наслідки поразки князя Вітовта. В. Жук проаналізувала ряд місцевих топонімів і пов’язала їх походження із битвою на Ворсклі 1399 р. Наприклад, назви полтавських сіл Тахтаулове, Лихачівка та ін., урочише Побиванка, р. Мерла, кургани Вітовтова Могила, Розрита Могила, Скоробір, Войнівські Могитли та ін. Ці топоніми й нині зберігаються в назвах сіл, населених пунктів, урочищ, річок та різних географічних об’єктів Полтавщини. Для багатьох колег-архівістів та істориків-дослідників В. Жук залишається беззапереч- ним авторитетом. Вона вражала оточення своїми енциклопедичними знаннями, праце- здатністю, дисциплінованістю, вимогливістю, високою фаховістю. Перспективами подальших досліджень теми може бути розширення джерельної бази та аналіз внеску В. Жук у розробку питання про особливості перебування Полтавщини у складі ВКЛ. References Hryban, H., Khalymon, V. (2016). Bytva lytovskoho kniazia Vitovta z tataramy 1399 r. [The battle of Lithuanian prince Vytautas with the Tatars in 1399]. Poltava, Ukraine. 29 Жук В. Велика битва на Ворсклі… С. 20. 30 Шафонский А.Ф. Черниговского наместничества топографическое описание с кратким географическим и ис- торическим описанием Малыя России. Издано в Чернигове. 1786 год. Киев, 1851. С. 654–656. 31 Кошлатий О. «Забута» битва на Ворсклі… С. 23. 32 Жук В. Полтавщина в 1239–1569 рр. … С. 56–57. 33 Жук В. Де відбулася битва Вітовта 1399 р.? С. 12–16. 34 Петренко І. Історик Віра Жук… С. 186. Siverian chronicle. 2023. № 6 21 Hryhoriev, V., Zakladnyi, V. (2019). Bytva na Vorskli 1399 r. [The Vorskla battle of 1399]. Poltava, Ukraine. Koshlatyi, O. (2019). «Zabuta» bytva na Vorskli [The «forgotten» Vorskla battle]. Poltava, Ukraine. Petrenko, I. (2017). Istoryk Vira Zhuk (1928–2008): zhyttia, viddane nautsi. Monohrafiia [Historian Vira Zhuk (1928–2008): life, devoted to science. Monograph]. Kyiv, Ukraine. Posukhov, V. (1998). De hrymila sicha liuta [Where the fierce battle was raging]. Istorychnyi kalen- dar'99 – Historical calendar'99, 5, P. 236–237. Posukhov, V. (2002). Bytva 1399 r.: pidkazuie narodna pamiat [The battle of 1399: folk memory tells us]. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy – Archeological chronicle of Left-bank Ukraine, 1–2, P. 178–179. Posukhov, V. (2019). Na Sichi bilia Vitovtovoi mohyly [At the Sich near Vytautasʼ grave]. Poltavskyi visnyk – Poltava bulletin, 10 January, P. 9. Poltava, Ukraine. Zhuk, V. (1992). De vidbulasia bytva Vitovta 1399 r.? [Where did the Vorskla battle of 1399 take pla- ce?]. Nash ridnyi krai – Our native land, 1, P. 12–16. Poltava, Ukraine. Zhuk, V. (1993). Pobyvanka [Pobivanka]. Dobromysl – Dobromysl, 1, P. 84–85. Zhuk, V. (1999). Velyka bytva na Vorskli (Do 600-richchia bytvy Vitovta iz zolotoordyntsiamy na Vorskli 12 serpnia 1399 r.) [The Great Vorskla Battle (to the 600th anniversary of the battle between Vyta- utas and Golden Horde people on 12 August 1399)]. Poltava, Ukraine. Zhuk, V. (1999). Vid syvoi davnyny do vyzvolnoi viiny 1648–1654 rr. [From ancient times to the libe- ration war of 1648–1654]. Poltava, Ukraine. Zhuk, V. (2000). Bytva Vitovta na Vorskli 1399 r. [The Vorskla battle of Vytautas in 1399]. Istoriia Ukrainy – The history of Ukraine, 1, P. 6–9. Zhuk, V. (2003). Iz syvoi davnyny. Narysy z istorii Ukrainy ta Poltavshchyny. VII st. do n. e. – XIV st. n. e. [From ancient times. Essays on the history of Ukraine and Poltava region. 7th c. BC – 14th c. AD]. Poltava–Kobeliaky, Ukraine. Zhuk, V. (2003). U skladi velykoho Kniazivstva Lytovskoho [As part of the Grand Duchy of Lithua- nia]. Postmetodyka – Postmethodology, 5/6, P. 63–75. Zhuk, V. (2005). Iz syvoi davnyny. Narysy z istorii Ukrainy ta Poltavshchyny. VII st. do n. e. – XIV st. n. e. [From ancient times. Essays on the history of Ukraine and Poltava region. 7th c. BC – 14th c. AD]. Poltava, Ukraine. Zhuk, V. (2005). Poltavshchyna v 1239–1569 rr. [Poltava region in 1239–1569]. Poltava, Ukraine. Петренко Ірина Миколаївна – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та суспільних наук Полтавського університету економіки і торгівлі (вул. Кова- ля, 3, м. Полтава, 36014, Україна). Petrenko Iryna – doctor of historical sciences, professor, head of the department of pedago- gy and social sciences of Poltava university of economics and trade (3 Kovalya Str., Poltava, 36014, Ukraine). E-mail: poonsku@ukr.net Боєчко Владислав Федорович – доктор історичних наук, професор, професор кафед- ри гуманітарних дисциплін Черкаської медичної академії (вул. Хрещатик, 215, м. Черка- си, 18000, Україна). Boiechko Vladyslav – doctor of historical sciences, professor, professor of humanitarian dis- ciplines department of Cherkasy medical academy (Kreshchatic Str., 215, Cherkasy, 18000, Ukraine). E-mail: osbb53@ukr.net BATTLE OF PRINCE VYTAUTAS ON THE VORSKLA RIVER IN 1399 IN THE RESEARCH OF THE HISTORIAN VІRA ZHUK (1928–2008) The purpose of this study is to find out the contribution of the famous scientist-historian Vіra Zhuk (1928–2008) to the study of the topic of the battle of Prince Vytautas on Vorskla in 1399, to show her role in the scientific study of problems of localization, stages and course of the battle, consequences and analy- sis of local toponyms, related to the battle. The methodological basis of the research is the principles of historicism, objectivity, systematicity, anthropology and interdisciplinary. Methods: problem-chronologi- cal, historical-systemic and analytical. The novelty of the study. It has been proven that Vіra Zhuk deepened the already available informati- on about the battle of Vorskla in 1399. In particular, the scientist, using various types of sources (oral, written, archaeological, topographical), made reasonable assumptions about the location of the battle, the location of the opposing armies, and identified the stages of the battle. Vіra Zhuk analyzed a number of local toponyms and linked their origin to the battle of Vorskla in 1399. Conclusions. It was revealed that Vіra Zhuk prepared more than 10 studies dedicated to the battle of Vorskla in 1399. The scientist defined several stages of the battle: the first – near the Pobyvanka tract, the general battle – in the area of the villages of Mala Rublivka, Demyanivka, Likhachivka, Derevka, the final one (the final defeat of the army of prince Vytautas) – near the Bielska fortress and the village of Bilsk, described the place and course of the general battle and the consequences of the defeat of prince Vytautas. Evidence of this battle in the Poltava region is preserved by local toponyms (the names of the Poltava villa- Сіверянський літопис. 2023. № 6 22 ges Takhtaulove, Lykhachivka, etc., the Pobyvanka tract, the Merla river, the mounds of Vytautas Mohyla, Rozryta Mohyla, Skorobir, Voynivski Mohyly, etc.). Key words: Vіra Zhuk, the battle of Vorskla in 1399, prince Vytautas, khan Tokhtamysh, khan Temyr- Kutluy, temnik Yedygei, toponyms of Eastern origin. Дата подання: 19 жовтня 2023 р. Дата затвердження до друку: 12 грудня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Петренко, І., Боєчко, В Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008). Сіверянський літопис. 2023. № 6. С. 15–22. DOI: 10.58407/litopis.230602. Цитування за стандартом APA Petrenko, I., Boiechko, V. (2023). Bytva kniazia Vitovta na richtsi Vorskla 1399 r. u doslidzhenniakh istorykyni Viry Zhuk (1928–2008) [Battle of prince Vytautas on the Vorskla river in 1399 in the research of the historian Vіra Zhuk (1928–2008)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 15–22. DOI: 10.58407/litopis.230602.

Битва князя Вітовта на річці Ворскла 1399 р. у дослідженнях історикині Віри Жук (1928–2008)

Репозитарії

Схожі ресурси